Вплив природних та соціально-економічних умов на функціонування національного природного парку "Гомільшанські ліси"

- промислове рибальство, полювання;

- промислова заготівля лікарських рослин;

- рух та стоянка автомобільного, гужового та іншого транспорту, організація масових спортивних та туристських заходів, без погодження з адміністрацією НПП;

- розміщення наметових таборів, човнових станцій, розведення вогнищ поза відведеними для цього місцями;

- застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування;

- інші види діяльності, що порушують природні комплекси НПП або знижують природну екологічну чи рекреаційну цінність його території та можуть негативно вплинути на стан природних комплексів й об'єктів заповідної зони.

У зоні регульованої рекреації, в установленому порядку дозволяється:

- проведення лісовідновних робіт, санітарних рубок і заходів пов'язаних із збереженням, відтворенням і ефективним рекреаційним використанням природних комплексів та об'єктів згідно з Проектом організації території НПП;

- регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із додержанням природоохоронного та лісового законодавства;

- обладнання туристських та еколого-пізнавальних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткотривалі туристські екскурсії й відпочинок населення, збір наукової інформації тощо;

- регулювання чисельності диких тварин до оптимальної, шляхом відлову з наступним переселенням, селекційного та вибіркового діагностичного відстрілу з дозволу Мінприроди;

- використання природних ресурсів для задоволення потреб працівників НПП "Гомільшанські ліси" та громадян, які постійно проживають на його території, у сінокосах, випасах і городах - відповідно до встановлених нормативів та порядку;

-у виняткових випадках можуть проводитись санітарні та лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних деревостанів та влаштуванням протипожежних розривів на підставі наукового обґрунтування і погодження з Мінприроди.

Зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів та інших об'єктів обслуговування відвідувачів НПП "Гомільшанські ліси". Рекреаційна діяльність на території НПП "Гомільшанські ліси" організовується його спеціальними підрозділами, а також іншими підприємствами, організаціями на підставі угод з адміністрацією НПП.

У межах господарської зони проводиться традиційна господарська діяльність, спрямована на виконання поставлених перед НПП завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення НПП, а також землі інших землевласників і землекористувачів, включені до складу НПП, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

На територіях регульованої, стаціонарної рекреації та господарської зон забороняється будь-яка (в т. ч. використання моторизованих плавзасобів) діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території НПП.

Охорона території національного природного парку "Гомільшанські ліси" покладається на його службу охорони, що входить до складу служби державної охорони (далі - служба держохорони), яку очолює директор НПП. До служби держохорони НПП входять: директор, головний лісничий, спеціалісти з лісового господарства, лісовідновлення, охорони та захисту лісу, мисливствознавець, лісничий, помічник лісничого, старші майстри та майстри лісу, єгер лісництва.

На службу держохорони покладаються обов'язки щодо забезпечення організації та здійснення заходів по охороні природних комплексів НПП "Гомільшанські ліси", а також здійснення комплексу лісогосподарських, природозахисних, інженерно-технічних, біотехнічних та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання природних ресурсів НПП.

3.2 Методи дослідження впливу соціально-економічних та природних факторів на функціонування національного природного парку „Гомільшанські ліси”

Для ефективного функціонування парку необхідне диференційне зонування його території. На зонування, а відтак і на функціонування, впливає ряд природних та соціально-економічних факторів. Вплив природних та соціально-економічних факторів. Вплив природних чинників визначають комплексом фізико-географічних методів. Фізико-географічні методи досліджень направлені на виявлення існуючих ПТК, вивчення взаємозв'язків між компонентами, що їх сладають, і між окремими комплексами, на встановлення направленості природних процесів в їх природному протіканні і в зв'язку з господарською діяльністю [24]. Для впливу соціально-економічних факторів на функціонування парку використовують наступні методи. Вимірювання вмісту хімічних елементів в ґрунті і рослинах виконують методом атомно-абсорбційної спектрометрії, для аналізу рівня забруднення атмосферного повітря в приземному шарі важких металів використовують ліхеноіндикаційний метод, оцінка якості поверхневих вод здійснюється за методикою комплексної оцінки екологічної та гігієнічної.

Фізико-географічні дослідження включають комплекс геологічних, геоморфологічних, метеорологічних, гідрологічних досліджень, досліджень ґрунтів і рослинності.

Значний вплив на природу району має геологічна будова. Механічний склад геологічних відкладів в значній мірі зумовлюють потужність профілю ґрунтів, стан і склад рослинності, впливає на рельєф і гідрологічні умови місцевості. В залежності від порядку залягання глинистих та піщаних відкладів в ґрунтах нерідко виникають діаметрально протилежні гідрологічні процеси, від яких в значній мірі залежить заболочення або засолення ґрунтів, склад і розвиток рослинності [25].

Геологічні дослідження проводяться в тісному контакті з геоморфологічними. При описанні різних форм рельєфу, як правило, повинно виявлятися значення в їх утворенні геологічних факторів.

Геологічні дослідження починаються з ознайомлення зі спеціальною літературою. Дослідження НПП „Гомільшанські ліси” проводилися на берегах р. Сіверський Дінець, оскільки на берегах річки і ярів головним чином можна спостерігати оголення, тобто вихід на денну поверхню гірських порід для їх опису та для встановлення зв'язку між морфологією ярів і складом гірських порід, в які вони врізані. На основі геологічних даних виділити генетичні форми рельєфу. Основний тип рельєфу визначається взаємодією ендогенних та екзогенних сил, що створюють і нівелюють рельєф. Сумісні геолого-геоморфологічні дослідження допомагають зрозуміти генезис сучасного рельєфу і дозволяють зрозуміти його подальший розвиток.

Виконання задач геоморфологічних досліджень досягаються шляхом вимірювання і описання окремих форм рельєфу і їх комплексів, вивчення і опис їх геологічної будови. Геоморфологічні дослідження включають наукову оцінку шляхів господарського використання кожного геоморфологічного комплексу, а також для застереження від нерівного до них підходу, що може привести до деградації природного комплексу.

Метеорологічні спостереження. Основна програма кліматологічних спостережень включає спостереження за температурою та вологістю повітря, температурою ґрунту і станом його поверхні, атмосферним тиском, напрямом і швидкістю вітру, хмарністю, атмосферними опадами, сніжним покривом, видимістю, атмосферними явищами і загальним станом погоди.

При проведенні цих спостережень керуються вимогами і методичними вказівками, прийнятими на державній мережі станцій, що зазвичай проводиться на спеціально обладнаному майданчику, яка повинна розміщуватися на ділянці типовій для фізико-географічних умов оточуючої місцевості. Ділянка по можливості має бути відкритою, бажано віддалена від будівель, дерев та інших перешкод. Метеорологічні спостереження проводяться по місцевому середньому часу в одні і ті ж години.

Для вимірювання температури, вологості повітря використовують станційний психрометр, мінімальний та максимальний термометри. Для безперервної реєстрації температури і відносної вологості повітря використовують термограф і гігрограф.

Температура ґрунту на поверхні вимірюється срочним, мінімальним та максимальним ґрунтовими термометрами; на глибині від 5 до 20 см - колінчатим термометром Савінова; глибше - ґрунтово-глибинними витяжними термометрами. Ці прилади встановлюються в південній частині метеорологічного майданчика на рівному незатіненому місці.

Атмосферний тиск, як правило, вимірюється станційним чашечним ртутним барометром, а безперервне записування тиску здійснюється з допомогою барографа.

При метеорологічних спостереженнях визначається напрям, вимірюється швидкість і дається характеристика вітру. За напрям вітру приймається той напрям, звідки він дує. Спостереження ведуться з допомогою флюгера Вільда, що встановлюються у північній частині майданчика на стандартних металевих мачтах на висоті 10-12 м.

Для метеорологічних спостережень прийнята класифікація хмар, по якій всі хмари поділяються на десять основних форм (хмари верхнього ярусу: перисті, перисто-купчасті, перисто-шаруваті; середнього ярусу: високо-купчасті, високо-шаруваті; нижнього ярусу: шарувато-купчасті, шаруваті, шарувато-дощові; хмари вертикального розвитку: купчасті, купчасто-дощові).

Кількість хмар оцінюється на око по десятибальній шкалі, тобто визначається, скільки десятих частин видимого небозводу зайнятого хмарами, якщо сумувати ї площі.

При спостереженнях над атмосферними опадами, вони визначаються візуально вид опадів, оцінюється їх інтенсивність, відмічається час випадіння та вимірюється кількість опадів, що випали з хмар, з допомогою опадоміра системи Третьякова або дощоміра із конусним захистом.

Спостереження над сніговим покривом включають визначення ступеню покриву снігом околиць станції і характеру залягання снігового покриву, змін його висоти і щільності; спостерігають також за структурою снігу, наявністю і товщиною льодяної кірки, станом ґрунтів під снігом. Ступінь покриття і характер залягання снігового покриву визначається щоденно вранці візуально. Висота снігового покриву вимірюється з допомогою постійних снігомірних рейок; щільність снігу визначається ваговим снігоміром.

Метеорологічна видимість візуально визначається з допомогою об'єктів, що знаходяться на відстані 50, 200, 500, 1, 2, 4, 10, 20 і 50 км від пункту спостережень, які вибирають в світлий час доби. Видимість оцінюють в балах. Спостереженню підлягають такі види атмосферних явищ як опади (дощ, ливень, морось, сніг, іній, роса, град та інші), тумани, метілі, електричні явища (гроза), оптичні явища та інші (шквали, пилові бурі, вихори і т.д.).

Гідрографічна мережа і ґрунтові води є частиною природного ландшафту. З водним режимом місцевості пов'язані такі фізико-географічні процеси: стік атмосферних опадів, заболочення, ерозія, мікроклімат, живлення рослин.

Для виявлення природних підземних виходів вод на поверхню обстежують долини рік, балки, яри і підніжжя схилів.

Гідрологічні дослідження річок починаються з її опису, визначення її витоку і гирла, приток, площі басейну. Потім визначається густота річкової мережі (відношення довжини всіх поверхневих водостоків, вираженої в кілометрах, до величини площі басейну, вираженої в кілометрах квадратних) та коефіцієнт звивистості ріки (відношення фактичної довжини річки до довжини по прямій від витоку до гирла). Досліджують заплаву, визначають ширину річки, глибину, режим річки, швидкість течії, витрату води.

Дослідження озера включають дослідження озерної котловини, озерної ванни, рельєфу дна озера; визначається обсяг води в озері, температура води, вивчається хімічний та газовий режим. Вода озера визначається і з точки зору природності для пиття. Визначають прозорість води (з допомогою білого диску), колір (за шкалою), смак, забрудненість (за даними санітарної інспекції).

Дослідження ґрунтів. Використовуються методи зйомки за профілями і площинної зйомки. Робиться опис, характеристика морфологічних ознак ґрунтів.

Механічний склад ґрунтів. Фракції дрібніші 1мм називають дрібноземом. До піщаних відносяться частинки крупніші 0,01 мм - фізичний пісок, дрібніші 0,01 мм - фізична глина. Якщо в ґрунті (у відсотковому відношенні) переважає кількість частинок 0,05-0,001 мм, він називається пилуватою, ґрунт із вмістом частинок діаметром < 0,01 мм до 10 % по відношенню до ваги сухого ґрунту - піщаний , із вмістом тієї ж фракції від 10 до 20 % - супіщаний, від 20 до 50 % - суглинистий, більше 50 % - глинистий. Для визначення цих груп беруть грудку ґрунту з кожного генетичного горизонту зволожують, розтирають і скатують. Якщо не вдається скатати ґрунт в шнур, то він піщаний; із супіщаних скатуються кульки; в суглинистих ґрунтах вдається скатати шнур, який можна завернути навколо пальця нестійким кільцем з тріщинами; із глинистих ґрунтів виходить стійке кільце з тонкими тріщинками або без них.

Структура ґрунтів. В залежності від процесу ґрунтоутворення виділяють такі типи структур: плитчаста, кубовидна, стовбчато-призмовидна, зерниста, комкувата, горіхувата, пластинчаста і листова.

Відмічається наявність включень і новоутворень.

Вивчення рослинного покриву. Основні визначаючі ознаки фітоценозів: ярусність, зімкнутість, аспект, багатство і зустрічаємість компонентів, продуктивність [26].

Ярусність виникає в результаті формування фітоценозу. В насадженнях різного віку положення ярусів може виявитися різним. Внаслідок ярусного розміщення підвищується видова насиченість площі, зайнятої фітоценозом.

Зустрічаємість характеризує розподілення виду. Зустрічаємість визначають за методом датського ботаніка Раункієра.

Аспект - зорове враження при загальному огляді фітоценозу. Його можна визначити так: уважно подивитись на рослинний покрив, а потім заплющити очі „залишковий зір” відтворить ярко квітучі рослини, що зумовлюють аспект. При описанні вказують забарвлення фітоценозу і називають рослини, що її зумовлюють.

Продуктивність. У трав'яних фітоценозах проводять ваговим методом. Для цього косять майданчик площею 1 м, розбирають за фракціями, важать, висушують і знову важать. Для підрахунку деревних насаджень необхідно знати середню висоту і діаметр, а також їх кількість на пробному майданчику. За формулою об'єму конуса розраховують об'єм деревини від одного дерева, а потім перераховують на пробну площу і на гектар.

Вплив соціально-економічних факторів відображається на стані природних компонентів. В зонах регульованої та стаціонарної рекреаційної це має велике значення, оскільки екологічний стан території, на якій повинно відбуватись оздоровлення населення, може стати причиною протилежної дії і викликати певні захворювання. Якщо вміст хімічних елементів у ґрунті і рослинах перевищує встановлені нормативи, то збір плодів цих рослин і їх вживання в їжу може негативно вплинути на здоров'я людей. Вимірювання вмісту хімічних елементів в ґрунті і рослинах виконують методом атомно-абсорбційної спектрометрії [2]. Метод базується на властивості атомів у основному стані поглинати світло певних і специфічних для кожного типу атомів довжин хвиль.

Для аналізу рівня забрудненості атмосферного повітря в приземному шарі важкими металами використовують ліхеноіндикаційний метод, оснований на біоіндикації (наявності важких металів у рослинах), причому біоіндикаторами є лишайники [4].

Оцінка якості поверхневих вод на території зони стаціонарної рекреації також має велике значення для повноти реалізації оздоровчої та природоохоронної функцій. Для оцінки забруднення поверхневих вод використовуються комплексні показники забруднення. Найбільш поширеними методиками комплексної оцінки є екологічна та гігієнічна. Екологічне благополуччя визначається за допомогою екологічного індексу, визначення якого ґрунтується на екологічній класифікації водних об'єктів за гідрохімічними, гідрофізичними і токсикологічними показниками. В основі гігієнічної класифікації лежить обчислення величини індексу забруднення, що приймає дискретні цілі значення від 0 до 3 [4].

3.3 Аналіз і узагальнення дослідження впливу природних та соціально-економічних факторів на функціонування національного природного парку „Гомільшанські ліси”

Національний природний парк має виконувати такі функції як природоохоронна, що передбачає збереження генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання екологічної рівноваги, культурно-освітня та виховна мають на меті пізнання населенням культурної спадщини та екологічне виховання, рекреаційна передбачає створення умов для оздоровлення та відпочинку людей, наукова спрямована на вивчення перебігу і закономірностей природних процесів.

Функціональне зонування території НПП „Гомільшанські ліси” здійснюється на підставі Проекту організації його території. З метою забезпечення охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об'єктів НПП, його територія поділяється на такі функціональні зони: заповідна, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона. На виділення цих зон впливають ряд факторів - природних (геологічні, геоморфологічні, кліматичні, водні ресурси, ґрунти, флора і фауна) та антропогенних (населення, сільське господарство, промисловість та транспорт).

Заповідна зона - призначена для охорони і відновлення найбільш цінних природних комплексів парку. Це ядро національного природного парку, яке має охоронну зону і тому у найменшій мірі зазнаватиме впливу антропогенних факторів (рис. 3.1). У зв'язку з цим виникає унікальна можливість розвитку широкого фронту екологічних досліджень природного протікання і закономірностей природних процесів. В цій зоні дозволяється збір колекційних та інших матеріалів, пов'язаних з веденням наукових виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень. На виділення цієї зони впливали наступні фактори, позитивний вплив відмічено - „+”, а негативний - „-”.

Геологічні чинники. В четвертинному періоді вступило в дію періодичне зледеніння, що супроводжувалося поширенням багаторічної мерзлоти ґрунту і накопиченням лесового пилу, в результаті чого утворилися лесові горизонти. Лес являє собою висококарбонатну, багату на калій та фосфор дрібнозернисту породу. Він характеризується високою пористістю, відсутністю у верхніх шарах шкідливих для рослин розчинних у воді солей і досить однорідним суглинистим і рідше легкосуглинистим механічним складом. Всі перелічені властивості та інші фактори ґрунтоутворення сприяли формуванню на лесах високопродуктивних насичених кальцієм із сприятливими водно-фізичними властивостями високоврожайних ґрунтів - в основному чорноземів.(+) Територія вкрита пухкими гірськими породами, верхню частину яких складають лесовидні суглинки й алювіальні піски. Вода має змогу швидко профільтровуватись без підтоплення території (+). Але з іншого боку ці гірські породи вразливі до вивітрювання (-), на них часто відбуваються зсуви (-).

Рисунок 3.1 - Схема загального балансу національного природного парку „Гомільшанські ліси”

Геоморфологічні фактори. Заповідна зона знаходиться на вододілі річок Сіверський Дінець, Гомільша, Вільшанка та Мжа. (+) Розміщення на підвищенні сприяє тому, що рослини отримують більше сонячної радіації, ніж суміжні території. А це в свою чергу збільшує продуктивність процесу фотосинтезу, збільшується кількість кисню в атмосфері та органічних речовин в рослинах.(-) Оскільки це вододіл, то внаслідок інтенсивного випадіння опадів на незакріплених рослинністю схилах може проґресувти водна ерозія, в результаті якої можуть утворитись нові форми рельєфу (вимоїни, яри, балки), відбуватиметься змив ґрунтів, падатиме їх родючість.

Кліматичні фактори майже однаково впливають на функціонування всіх зон парку. Проте рельєф, водні об'єкти, рослинність в свою чергу впливають на клімат, формуючи характерний для певної території мікроклімат. Так, наприклад, на північному схилі взимку сніг тане пізніше, ніж при інших експозиціях.(+) Радіаційний фон в лісі в два і більше разів нижче, а (+) температура повітря значно нижча, ніж в місті. Проте вологість більше на 15-30 % (+) . Весь парк отримує достатню кількість вологи у вигляді опадів і для рослин, і для живлення річок (+). Існує і негативний вплив кліматичних факторів. Сильна спека влітку може стати причиною пожеж і втрати цінних порід дерев (-). Радіаційний індекс сухості за Григор'євим-Будико в районі та у парку, зокрема, близько 1, що відповідає умовам оптимального співвідношення тепла і вологи, характеризується розсіюванням забруднюючих речовин (+). Повторюваність східних вітрів при антициклональній погоді вище середньої. Це спричиняє перенесення повітряними масами забруднюючих речовин від викидів Зміївської ТЕС в сторону національного парку (-). Сильні вітри можуть спричиняти буреломи, вітровали (-).

Водні ресурси. Близькість р. Сіверський Дінець сприяє зволоженню повітря, опосередковано впливаючи на продуктивність рослин (+). Ґрунтові води знаходяться на значній глибині, тому немає загрози засоленню і підтопленню (+).

Ґрунти. (+) Утворені на лесових породах ґрунти є родючішими у порівнянні з іншими, вони мають здатність краще задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, забезпечувати їх кореневі системи повітрям, оптимальними фізичними умовами і фізико-хімічним середовищем.

Флора. На цій території знаходиться корінний зональний природний комплекс - старий дубовий ліс Лісостепу, віком 100-130 років, мають місце окремі 200-300-річні дерева. Тут є зникаючі, рідкісні та ендемічні рослини: хвощ великий, цибуля ведмежа, аконіт дібровний - ендем басейну р. Сіверський Дінець, вороняче око та інші (+), тобто виконують роль генофонду рослинного світу. Віковий густий ліс захищає ґрунти від водної та вітрової ерозій (+).

Фауна. На території масиву мешкає низка рідкісних та зникаючих видів тварин, що занесені до Червоної книги України. Особливе місце посідають комахи (ряд Бабки, твердокрилі) (+). В парку всього три види копитних тварин - лось, козуля та кабан, що відіграють свою роль в трофічному ланцюгу живлення (+). Діяльність мікроорганізмів сприяє ґрунтоутворюючим процесам, покращенню їх родючості.

Населення. На територію заповідної зони воно має незначний вплив. Забороняється тут і господарська діяльність. Вздовж східної межі заповідної зони є ґрунтова дорога, проїзд по якій має право здійснювати лише транспорт адміністрації парку.

Зона регульованої рекреації. Геологічні умови в цій зоні є такими ж як і в попередній зоні, адже поділ території умовний. Проте по дну балок та ярів ґрунтоутворюючою породою являються делювіальні відклади, що утворилися внаслідок осідання слабо відсортованих частинок ґрунту та корінних порід, змитих і перенесених делювіальними водами. Вони шаруваті, мають неоднорідний, але переважно суглинистий механічний склад. Вони оглеєні і засолені (-).

В геоморфологічному відношенні ця територія розчленована балками і ярами. З одного боку (-) це сприяє розвитку схилових процесів, водній ерозії, змиву ґрунтів, а з іншого (+) в старих балках сформувалися досить різноманітна рослинність. Ліс межує з різними за розмірами галявинами та ярами, на яких сформувався трав'яний покрив лучних степів. Добре збереглися (+) лучні степи у „Зайцевому яру”.

Кліматичні чинники. За рік на території району і парку, зокрема, випадає 520-530 мм опадів. Це достатня кількість вологи для того, щоб на днищі балок і ярів проростали вологі луки (+). Але, як вже зазначалося, водна ерозія спричиняє змив ґрунтів і зниження їх родючості на схилах (-). Вітер має такий же вплив, як і в заповідній зоні, (-) спричиняє вітровали, сніговали, перенесення забруднюючих речовин від Зміївської ТЕС та інших джерел на територію парку (-). Внаслідок випадіння опадів відбувається очищення атмосфери (+) від забруднюючих речовин, але те, що вони можуть накопичуватись в ґрунті та рослинах є негативним чинником (-).

Водні ресурси. В балках та ярах виходять на денну поверхню підземні води, перезволожуючи ґрунт, де формуються вологі луки і урізноманітнюють рослинний світ (+), поряд з цим можуть утворюватись джерела питної води (+), але їх діяльність призводить до водної ерозії, поглиблення днища балок і ярів (-).

Ґрунти. На схилах балок і ярів ґрунти частково змиті, їх родючість дещо нижче (-), ніж на їх днищі, де вони багатші і рослинність на них більш різноманітна (+).

Флора. Зустрічаються рідкісні види, наприклад, на північному схилі „Заячого яру ”, в осичнику, є місце, де росте рідкісний вид флори України костриця шорстколиста (+). Велике різноманіття рослинного світу сприяє виникненню такого ж різноманіття тварин, що живляться ними, утворенню своєрідного мікроклімату (+).

Фауна. Для лісу дуже корисні комахоїдні ссавці: їжаки, землерийки (+). Копитні тварини також можуть живитись в цій зоні при відсутності рекреантів (+).

Населення. Ця зона призначена для короткострокового відпочинку та оздоровлення населення. Тут дозволяється збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин, обладнання туристських та еколого-пізнавальних стежок. Відпочинок у лісі супроводжується стежковим або площинним витоптуванням території, що погіршує фізико-механічні та хімічні властивості верхніх шарів ґрунту та призводить до змін у складі трав'яного покриву, впливає на кількість та стан підросту, підліску, деревного ярусу (-). Серед інших негативних явищ, що супроводжуються рекреацією є механічні пошкодження дерев та кущів (-), засмічення території побутовими відходами (-), пошкодження лісової підстилки та дерев при розкладанні вогнищ (-). Рекреаційний вплив погіршує умови існування лісової фауни і часто є причиною знищення рідкісних трав'янистих рослин (-). З іншого боку організація туристських стежок сприяє природоохоронній пропаганді (+), відпочинку населення (+) і паралельно екологічному їх вихованню (+).

Ведення господарської діяльності в цій зоні забороняється. Дозволяється поїзд транспорту адміністрації парку.

Зона стаціонарної рекреації. Вона розміщена вздовж берегів р. Сіверський Дінець (рис. 3.1).

Геологічні чинники. Заплава складена потужною товщею алювіальних, переважно гумусова них, відкладів суглинків, супісків та пісків. Ця ґрунтоутворююча порода оглеєна і часто засолена.

Геоморфологічні фактори. Це відносно вирівняна ділянка долини річки, тому всі рослини отримують приблизно однакову кількість сонячної радіації (+).

Кліматичні чинники. Близькість р. Сіверський Дінець зумовлює найбільш вологий мікроклімат (+). Внаслідок нерівномірного нагрівання суші і водостоку утворюються вітри, що влітку посилюють висушування травостану (-). Опади є одним з джерел живлення річки та численних старичних озер, що розміщуються на заплаві (+).

Водні ресурси. Річка та озера є місцями мешкання багатьох видів рослин, риб та інших організмів (+). Внаслідок близького залягання ґрунтових вод відбувається підтоплення ґрунтів з одного боку урізноманітнює біологічне різноманіття (+), а з іншого зменшує площі заплавних лук, що могли б використовуватись під пасовища і сінокоси (-). Може відбуватися засолення ґрунтів (-). Текучими водами ріки здійснюється бокова ерозія (-). Наявність річки Сіверський Дінець та озеро Білого дозволяє виконувати рекреаційну функцію у вигляді купання, загорання, катання на човнах та ін. (+).

Ґрунти. Лучним заплавним ґрунтам властивий добре розвинений гумусований профіль, що робить їх досить родючими (+). На засолених ґрунтах розвивається бідна галофітна рослинність (-).

Флора. У порівнянні з порушеними ділянками лісових, лучних і степових фітоценозів трохи краща ситуація спостерігається з представниками водних фітоценозів. Сальвінія плаваюча, латаття біле є рідкісними видами для України, але у водоймах парку їхня чисельність за останні роки істотно не знизилася (+), хоча великі рекреаційні зони вздовж обох берегів завдають значної шкоди їх популяціям. Особливе значення має ділянка соснового лісу, що використовується для потреб рекреаційної діяльності (+). Ліс, особливо хвойний, виділяє фітонциди (леткі речовини, що мають бактерицидні властивості), які знищують хвороботворних мікробів, оздоровлюють повітря. В певних дозах фітонциди благодійно впливають на нервову систему людини, посилюють рухливу і секторну функції шлунково-кишкового тракту, сприяють покращенню обміну речовин і серцеву діяльність. Фітонциди мають цінні профілактичні властивості. Необхідно відмітити цілющі властивості лісового мікроклімату (+). Ліс позитивно впливає на психіку, нервово-гуморальну систему. Кисень, що продукується його зеленню якісно відрізняється від кисню, який виробляється будь-якими іншими джерелами, скажімо планктоном. В ньому висока іонізація (+). Листя крон очищує повітря від механічних домішок, (+) значно знижує шум, усуває високочастотні (найбільш шкідливі для людини) звуки. Таке повітря оптимальне для дихання. Тому в сосновому лісі борової тераси розміщені пансіонат „Біле озеро”, розрахований на 300 місць, районний оздоровчий дитячий заклад „Біле озеро”. Крім того близькість р. Сіверський Дінець та озера Біле є ще однією природною умовою для проведення в цій зоні рекреаційної діяльності.

Фауна. Заплава є місцем гніздування лиски, комишниці, чайки, з качок - шилохвіст нерозень, можна зустріти чапель: сіру, білу та руду, що живляться на старицях заплави. (+) Затока Косач - нерестилище для риб та місце живлення водоплаваючих птахів, саме тут розташована колонія сірої чаплі.

Населення. Вплив рекреантів на природні комплекси подібний до їх впливу в зоні регульованої рекреації. Але в зоні стаціонарної рекреації відбувається довгострокове рекреаційне природокористування, для цього в ній розміщують готелі, мотелі, кемпінги та інші об'єкти обслуговування відвідувачів НПП. Це супроводжується зміною природних комплексів на природно-антропогенні, що супроводжується порушенням природних компонентів (-). З іншого боку створення будинків відпочинку та інших об'єктів дозволить парку виконувати рекреаційну функцію (+). Населення матиме змогу відновити і відтворити свої сили, оздоровитись. Культурно-освітня функція полягає в пізнанні культурної спадщини та пам'яток природи, а довгострокове перебування дозволить це краще усвідомити, проводити екологічне виховання.

Сільське господарство. На заплавних луках відбувається випас худоби та сіножаття. Перше призводить до ущільнення ґрунтів, зниженню їх родючості, утворенню купин (-), друге - регулює ріст трав (+). Промислова діяльність забороняється.

Транспорт. В цій зоні вплив автотранспорту більший, ніж у попередніх. Дорога через с. Задінецьке до с. Коропове має тверде покриття. Кількість автомашин збільшується у вихідні. Шум відлякує птахів, звірів, заважає їхньому розмноженню (-). Викиди автотранспорту негативно впливають на розвиток придорожніх рослин (-).

Господарська зона. Розташована навколо зони стаціонарної рекреації. Західна частина відносно ядра парку знаходиться на правому березі р. Вільшанка, південна на правому березі р. Гомільша, а східна - на лівому березі р. Сіверський Дінець.

Геологічні чинники. Західна і південна частини складені лесовидними суглинками, що, як вже зазначалося, сприяло розвитку родючих ґрунтів (+). На дні балок і ярів - делювіальні відклади (+). Східна частина знаходиться на боровій терасі, яка складена давньорічковими кварцевими пісками, рідше супісками. В зв'язку з бідністю цих порід, негативними фізичними властивостями і здатністю до розвіювання, на них сформувалися такі ж бідні, неглибокі, глинисто-піщані ґрунти і більш багаті супіщані (-).

Геоморфологічні чинники. Західна та південна території господарської зони розчленовані балками і ярами, тому процеси, що тут відбуваються під впливом геоморфологічних факторів аналогічні до тих, що діють у зоні регульованої рекреації. Для борової тераси характерні своєрідні форми рельєфу (еолові бугри), що характеризуються специфічною рослинністю (+).

Клімат. Кліматичні фактори впливають на функціонування парку в західній і південній частині аналогічно до зони регульованої рекреації. В сосновому лісі клімат більш сухий. В наслідок вітрової діяльності можуть утворюватись еолові форми рельєфу.

Водні ресурси. Близькість ґрунтових вод на днищах балок та ярів спричиняє засолення і підтоплення в південній та західній частинах цієї зони (-). В східній частині на боровій терасі є озера, наприклад Борове, що створюють умови для росту своєрідних рослин (+).

Ґрунти. В західній та південній частині на лесових породах утворились ґрунти, що відрізняються родючістю (+). На боровій терасі сформувались бідніші ґрунти, тому рослинність в цій частині менш різноманітна (-).

Флора. В бору половину площі займають середньовікові насадження, є ділянки де сосна сягає 100-річного віку. По берегах оз. Борового збереглися крутини сфагнуму з рідкісною комахоїдною рослиною росичкою (+).

Фауна. Всі тварини виконують свою функцію в трофічному ланцюгу живлення (+). Проте в цій зоні тваринний світ найбідніший, оскільки їх спокій порушує діяльність людини.

Населення. Завдають такої ж шкоди рекреанти як і в попередніх випадках. Крім того тут знаходяться невеликі населені пункти (с. Коропове), де люди оброблюють свої городи, розорюючи верхній шар ґрунту і знищуючи природну рослинність (-). Можуть застосовувати отрутохімікати в процесі господарювання (-). Вони випасають худобу та роблять заготівлю сіна, що супроводжується відомим порушенням.

Транспорт має такий же вплив на тварин і рослини, але в більшій ступені. На східну частину господарської зони має найбільший вплив Зміївська ТЕС, ніж на всі інші зони. Цей сосновий ліс - перша перешкода на шляху викидів при східних вітрах (-).

Усі наведені вище міркування узагальнені в таблиці 3.1. Таким чином пріоритетними у виділенні зон факторами є соціально-економічні, тобто чим менший антропогенний вплив на природні комплекси, тим він цінніший.

Таблиця 3.1. Узагальнення впливу природних та соціально-економічних факторів на функціональне зонування НПП „ Гомільшанські ліси”

Зона

фактори

природні

соціально-економічні

Геологічні

Геоморфологічні

Кліматичні

Водні ресурси

Ґрунти

Флора

Фауна

Населення

с/г

Транспорт

Промисловість

заповідна

--+ +

+ + -

+++ ++---

+ +

+

+

+

+

-

Регульованої рекреації

+ +--

+ + + -

+ ---

+ + -

+ -

+ +

+ +

--- + + +

-

Стаціонарної рекреації

--+ +

+

+ - +

+ + + --

+ -

++ + + +

+

---- + + +++

+ -

- -

-

Господарська

+-- +

+ +++ -

+ ----

+ -

+ -

+

+

---- +

+ -

- -

-

Отже, найменшого антропогенного впливу зазнаватиме заповідна зона і обмежуватиметься проїздом транспорту адміністрації парку. Цього впливу неможливо уникнути, оскільки необхідно проводити роботи по попередженню пожарів і санітарного догляду за лісом, які повинні обмежуватися рубкою сухостійних дерев та захламленості вздовж джерел пожежної небезпеки [27]. Санітарні рубки для боротьби з фіто- та ентомошкідниками необхідно проводити лише коли небезпека поширюється на великій території, рубки необхідно проводити взимку і ні в якому разі не проводити їх в період розмноження тварин.

В зонах регульованої та стаціонарної рекреації посилюється вплив на природні комплекси з боку населення, але поруч з цим реалізується культурно-освітня, виховна і оздоровча функції. Для виконання цих функцій необхідно обирати такі види транспорту, які менш шкідливі з екологічної точки зору (поїзди та автобуси, а не автомобілі, велосипеди, а не мотоцикли); залучати кваліфікованих гідів-екологів, співпрацювати з турагенствами для організації екологічно спрямованих виховних і пізнавальних екскурсій, зокрема для дітей; проводити спеціальні заходи і акції (ярмарки, аукціони, фестивалі, конкурси, виставки і т.д.); виготовляти та продавати сувеніри, продавати торгові знаки з екологічною символікою парку, надавати рекламні послуги, виготовляти і продавати спеціальну аудіо-, відео-, фото- та кінопродукцію; провести реконструкцію старих та побудову нових будинків відпочинку, пансіонатів для оздоровлення людей, створення спортивних майданчиків, облаштування пляжу і т.д.

В господарській зоні вплив соціально-економічних чинників є найбільшим. Для його попередження необхідно проводити заходи, спрямовані на екологічне виховання населення, що проживає на території парку та поблизу його меж, з метою попередження завдання ними шкоди функціонуванню парку.

3.4 Прогноз та розрахунки

На стан здоров'я населення впливають ряд причин, які можна поділити на природні та антропогенні. Антропогенні або соціально-економічні включають виробничі, соціальні та санітарно-гігієнічні чинники. Вони і є причиною забруднення навколишнього середовища. За останні роки збільшилися промислове виробництво, кількість міст та зросла кількість населення в них, а це зумовлює негативний вплив на стан довкілля, який в свою чергу значно впливає на здоров'я людей.

Медико-біологічний аналіз показників захворюваності населення Зміївського району показав, що контакт людини зі шкідливими речовинами, які є в компонентах навколишнього середовища, впливає на нього як загально-токсично, так і специфічно [28]. Цей вплив проявляється в зниженні стійкості організму до інфекційних хвороб, посиленні схильності до соматичних захворювань.

З ростом забруднення природних компонентів (атмосфери, поверхневих та підземних вод) частими стали випадки виникнення онкологічних захворювань, з цієї ж причини підвищуються випадки інвалідності, а також рівень смертності та частка померлих від злоякісних новоутворень від загальної кількості померлих. Погіршуються також загальні показники відновлення населення - смертність росте, а народжуваність знижується. Встановлено також, що епідеміологія серцево-судинних захворювань у значній мірі зв'язана із забрудненням навколишнього середовища. В зв'язку з тим, що на території району знаходиться Зміївська ТЕС, яка дає 60 % викидів в атмосферне повітря від сумарної кількості викидів в Харківській області, тут налічується велика кількість людей, що мають захворювання органів дихання.

Останнім часом з'явився ще один антропогенний фактор - радіаційне забруднення. Воно викликає злоякісні захворювання крові, внутрішніх органів, вродженої аномалії розвитку.

Метою прогнозування є виявлення зміни стану здоров'я населення Зміївського району у майбутньому при збереженні сучасних умов. З аналізу показників захворювання визначено, що спостерігається тенденція до збільшення на новоутворення і захворювання органів дихання для населення м.Зміїв.

Таблиця 3.1 - Показники захворювання на новоутворення в Зміївському районі

Роки	Кількість хворих
2001	2343
2002	2568
2003	3149
2004	2620

Оцінюючи санітарно-гігієнічну та епідемічну ситуацію на території Зміївського району, можна констатувати, що все населення в ту чи іншу міру потерпає від несприятливого впливу шкідливих факторів. Екологічна ситуація в районі залишається напруженою. Він є одним з районів, що мають найвищий показник загальної захворюваності, і паралельно у Зміївському районі критичний та напружений узагальнений стан компонентів довкілля. В його структурі захворювання переважають хвороби органів дихання. Кількість хворих на хвороби органів дихання подано в таблиці 3.2 Ймовірною причиною цього може бути вплив викидів Зміївської ТЕС та АО „Балцем”, які є найбільшими забруднювачами повітря [4].

Для прогнозних розрахунків використовуємо статистичний метод прогнозування за допомогою регресивного аналізу. З аналізу часової залежності кількості захворювань на новоутворення встановлено, що цю залежність можна моделювати лінійно

(3.1)

При визначенні коефіцієнтів моделі використовується метод найменших квадратів.

Таблиця 3.2 - Показники захворювання на хвороби органів дихання в Зміївському районі

роки	Кількість хворих
2001	17384
2002	16783
2003	16733
2004	23098

Для захворювання населення на новоутворення (рис.3.6):

Усі розрахунки робимо за допомогою пакету Microsoft Excel. В результаті отримано таке прогнозне рівняння

(3.2)

Рисунок 3.6 - Показник захворюваності на новоутворення

Показник, що вказує на якість апроксимації визначених часових залежностей кількості захворювань лінійною моделлю є коефіцієнт детермінації - R² : чим ближче його значення до 1, тим більш якісна апроксимація обраною моделлю. Для прогнозного рівняння (3.2) R² =0,3. Це вказує, що лінійна модель не зовсім підходить до прогнозування кількості захворювань для населення м. Зміїв (рис.3.6).

В результаті виконаних прогнозних розрахунків можна зробити такі висновки:

- визначена тенденція до зростання кількості захворювань на новоутворення для населення м. Зміїв.

- при незмінних умовах мешкання кількість захворювань населення на новоутворення м. Зміїв у 2006 році буде біля 3200, що майже в 2 рази перевищує показник 2000.

Для захворювання населення на органи дихання (табл.3.7) отримано таке прогнозне рівняння (рис.3.7):

(3.3)

Рисунок 3.7 - Захворюваність на органи дихання населення м. Зміїв

Якість апроксимації визначених часових залежностей кількості захворювань на органи дихання лінійною моделлю для прогнозного рівняння (3.3) R² = 0,5. Це вказує, що лінійна модель підходить до прогнозування кількості захворювань для населення м. Зміїв (рис. 3.7).

В результаті виконаних прогнозних розрахунків можна зробити такі висновки:

- визначена тенденція до зростання кількості захворювань на органи дихання для населення м. Зміїв.

- при незмінних умовах мешкання кількість захворювань населення на органи дихання м. Зміїв у 2006 році буде біля 25000, що майже на 10000 перевищує показник 2001.

ВИСНОВКИ

Основним джерелом забруднення повітряного басейну в Зміївському районі є Зміївська ТЕС. В 2004 році в атмосферу було викинуто 84 017,77т забруднюючих речовин, серед них твердих - 29 736,437 т, оксиду сірки (IV) - 47 914,77 т, оксидів азоту - 5 623,38 т. Автотранспортні потоки в межах населених пунктів району є однією з вагомих причин забруднення атмосфери, внаслідок чого погіршуються екологічні умови проживання населення. В 2003 році викиди в атмосферу становили 3011,3т.

Значний вплив на екологічний стан Зміївського району має сільське господарство. Найбільша площа сільськогосподарських угідь знаходиться в басейні р. Сіверський Дінець - 44 647 га. Розораність території становить близько 52 %. Середня еродованість ґрунтів району близько 48 %.

Загалом екологічна ситуація в районі залишається напруженою. Це знаходить своє відображення в захворюваності населення (переважно хвороби органів дихання).

Більша частина території району вкрита пухкими гірськими породами, з яких лесовидні суглинки і алювіальні піски складають верхню частину розрізу. Вода має змогу швидко профільтровуватись без підтоплення території. Але ці гірські породи вразливі до вивітрювання, крім того вони сприяють утворенню зсувів. Лес характеризується високою пористістю, відсутністю у верхніх шарах шкідливих для рослин розчинених у воді солей і досить однорідним суглинистим і рідше - легкосуглинистим механічним складом, що у поєднані з іншими факторами ґрунтоутворення сприяли формуванню на них високопродуктивних, насичених кальцієм, із сприятливими водно-фізичними властивостями високоврожайних ґрунтів - в основному чорноземів.

За походженням на території переважає флювіальний рельєф. Схилові гравітаційні процеси негативно впливають на стан ґрунтового покриву, сприяють розвитку регресивної ерозії, змиву ґрунтів, замулюванню забрудненню водних об'єктів.

Клімат Зміївського району помірно континентальний. Випадіння опадів (середня річна кількість опадів близько 500мм) сприяє появі водної ерозії. В результаті виникають такі форми рельєфу як вимоїни, яри, балки, зменшується ґрунтовий покрив (особливо на схилах). Але поряд з цим опади сприяють очищенню атмосфери від домішок, а тумани, як продукт конденсації, посилюють їх накопичення в повітрі. Сильний вітер викликає підняття і перенесення великої кількості пилу та піску і зумовлює забруднення атмосфери шкідливими речовинами, однак він сприяє розсіюванню забруднюючих речовин від стаціонарних джерел.

Басейн р. Сіверський Дінець - один з найзабрудненіших річкових басейнів України. В Зміївському районі в 2001 році у поверхневі води було скинуто 15,100 млн. м³. Зворотних вод. У водах Дінця та оз. Лиман спостерігається наявність важких металів.

Найбільш розповсюдженими на території Зміївського району є темно-сірі і сірі лісові ґрунти. Але немало й змитих або еродованих ґрунтів. Їх утворення - результат нераціональної господарської діяльності. В умовах розчленованого рельєфу знищення рослинного природного покриву спричиняє інтенсивний розмив ґрунтового покриву, а відтак і вилучення, втрати найцінніших верхніх горизонтів. Останнім часом відбувається інтенсивне забруднення ґрунтів викидами промислових підприємств, автотранспортом та ін.; накопичуються отрутохімікати і гербіциди, що використовуються в сільському господарстві.

На рослинність району впливає діяльність Зміївської ТЕС. В результаті згорання викопного палива, що використовується для отримання електроенергії, утворюються такі продукти згорання як двоокис сірки та двоокис азоту. Для багатьох видів рослин суміш цих газів викликає ураження їх листя. Викиди ТЕС впливають на вміст ряду мікроелементів в рослинах, що ростуть поблизу. Значний вплив на рослини має також автотранспорт. Збільшується концентрація кадмію в рослинності вздовж доріг, який потрапляє в трофічний ланцюг. Основним джерелом забруднення свинцем є двигуни внутрішнього згорання, тому в кормовій траві, що проростає вздовж доріг, може міститися достатньо свинцю, щоб загрожувати здоров'ю пасовищних тварин.

Природно-територіальні та природно-антропогенні комплекси мають тісний зв'язок , адже останні створюються на місці перших. В Зміївському районі найпоширенішими є сільськогосподарські ПАК. Але існують природні комплекси, що цінні як природно-заповідні території:

На функціональне зонування НПП „Гомільшанські ліси” впливають ряд природних (геологічні, геоморфологічні, кліматичні чинники, водні ресурси, ґрунти, флора і фауна) та соціально-економічних (населення, сільське господарство, промисловість та транспорт). Пріоритетними у виділенні зон є антропогенні фактори. Чим менший його вплив на природні комплекси, тим вони цінніші. Природні умови є достатньо сприятливими для реалізації наукової (заповідна зона), культурно-освітньої, виховної, оздоровчої функцій (зони регульованої та стаціонарної рекреації).

Національний природний парк може бути включений до Всеєвропейської екологічної мережі як унікального лісового масиву, що являє собою різновікову нагірну діброву на підвищенні правого берега р. Сіверський Донець з ярами та балками, до якого прилягають заплавні луки великої площі. Ліси національного природного парку являють собою один з найкращих старих дібровних масивів на Лівобережжі України. Це допоможе підтримувати екологічну рівновагу в районі.

Такі природні фактори, як лесові породи, родючий ґрунти, сприятливий клімат, достатня зволоженість та видове розмаїття, наявність рідкісних та зникаючих видів рослин та тварин, типовість території для даної природної Лісостепової зони дають змогу створити на ділянці вододілу правого берегу р. Сіверський Дінець заповідну зону. Цей природний комплекс цінний тим, що він зазнавав найменшого антропогенного впливу, ніж суміжні території. Цю тенденцію необхідно зберегти з метою вивчення природних процесів і закономірностей, тобто реалізації наукової функції. Заповідна зона повинна мати охоронну зону. В НПП цю функцію виконує зона регульованої рекреації. Наявність в цій зоні цікавих пам'яток природи (вікові дуби, відслонення гірських порід) у поєднанні з витворами людини (старі поселення) дають змогу реалізувати в цій зоні культурно-освітню, виховну, естетичну та пізнавальну функції. Зону стаціонарної рекреації слід приурочити до заплави р. Сіверський Дінець. Наявність річки є визначальним природним фактором, оскільки на річці можливі такі види рекреації як плавання, купання, загорання, катання на човнах і т.д. Наступним, не менш важливим фактором, є наявність соснового лісу, що має цілющі властивості. Повітря соснового лісу оптимальне для дихання. Це має суттєве значення для району, в якому висока захворюваність органів дихання, що дає змогу реалізувати оздоровчу функцію. На даній території вже існують будинки відпочинку, пансіонати (Коробів Хутір, Біле озеро), тому цілком логічним є виділення її зоною стаціонарної рекреації. Визначальним природним фактором для виділення господарської зони є деревна рослинність. Тут ведеться лісове господарство.

Результати роботи можуть бути використані в заповідній справі.

В результаті ефективного функціонування парку, зокрема, рекреаційної діяльності, можна отримувати прибуток, частину якого направляти на природоохоронну діяльність та раціональне використання ресурсів парку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Фондові матеріали Комунальної установи „Зміївської муніципальної екологічної інспекції” 2004 р.

2. Фондові матеріали Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського 2004 р.

3. Харківська область в 2003 році. Статистичний щорічник. - Х. : Світ, 2004. - 96 с.

4. Екологічний атлас Харківської області. Х. : МОНОАП - Майдан, 2001. - 80 с.

5. Атлас Харківської області. - К. : Головне управління геодезії та картографії та кадастру при КМ України, 1993. - 44 с.

6. Харьковская область природа и хозяйство // Материалы Харьковского отдела Географического общества Украины. - Харьков: ХГУ 1971. - Вып. VIII. - 248 с.

7. Харьковская область: Природа население хозяйство. - 2-е изд. перераб. и доп. под ред. А.П. Голикова и др. - Харьков: Бизнес информ, 1997. - 288 с.

8. Экологическая геология Украины: Справочное пособие, - К : Наукова думка, 1993. - 407 с.

9. Фізична географія Харківської області : Навч. Посібник / Жемеров О. О., Мачача Н. І., Лєкарєва І. Ю., Космачов В. Г. / За ред. Жемерова О. О. - Х. : ХДУ, 1993. - 96 с.

10. Довкілля Харківщини. Статистичний збірник. Х. : Світ, 2002. - 63 с.

11. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. Экология, режимы и процессы, классификация и генетико-производственные аспекты / Под ред. Н. И. Полунина. - К. : Урожай, 1988. - 296 с.

12. Природа Украинской ССР. Почвы / Вернандер Н. Б., Гоголев И. Н., Ковалишин Д. И. и др. - К. : Наук. Думка, 1986. - 216 с.

13. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 2. Продуктивность почв, пути ее повышения, мелиорация, защита почв от эрозии и управление плодородием / Под ред. Носко Б. С., Медведева В. В, Трускавецкого Р. С., Чесняка Г. Я. - К.: Урожай. 1988. - 176 с.

14. Фондові матеріали ДЛГО „Харківліс” 2005 р.

15. Загрязнение воздуха и жизнь растений : Монография / Под ред. Майкла Трешоу. - Л. : Гидрометеоиздат, 1988. - 535 с.

16. Мильков Ф. Н. Человек и ландшафты. - М. : МГУ, 1973. - 223 с.

17. Кучерявий В. П. Урбоекологія: Підручник. - Львів : Світ, 2001 - 440с.

18. Лаптев И. П. Сельское хазяйство и охрана природы. - М. : Колос, 1982. - 214 с.

19. Меняющиеся ландшафты / Толстыхин О.Н., Викторов С.В., Кузьмина И. В., Островская Л .М. - М. : Агропромиздат, 1986. - 111 с.