Вплив екологічної ситуації території на якісний склад фруктової продукції в межах Ізяславського району Хмельницької області

комплексний науково - обґрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих земле меліоративних і земле охоронних заходів з урахуванням особливостей природно - кліматичних зон;

формування в усіх землеробських районах високопродуктивних, ерозійних та еколого безпечних агро ландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були б збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища та його основними екосистемами (лісовими, водними тощо);

удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів вирощуваних культур у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційного потенціалів, а також з метою економії всіх виробничих ресурсів.

Основними напрямками у реалізації намічених цілей у 2001 - 2010 роках мають заходи щодо:

відновлення стану та функції еродованих і порушених земель, запобігання заростанню бур'янами, чагарниками і дрібноліссям заростанню бур'янами, чагарниками і дрібноліссям сільськогосподарсько господарських угідь;

підвищення родючості ґрунтів (внесення добрив, регулювання водного режиму, удосконалення технологій обробітку ґрунту, запровадження еколого безпечних систем землеробства);

розкручування багаторічних насаджень, які втратили свої функціональні властивості або використовуються з низькою ефективністю;

проведення моніторингу земель по агрохімічних показниках, забрудненню пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;

усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (ґрунти), а також заходів щодо попередження безповоротної втрати ґрунтового покриву та ліквідації негативних процесів.

Будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних споруд, систем і мереж для осушення земель. Створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень.

Таблиця 1.9 Залуження деградованих земель в Ізяславському районі на період з 2001 по 2004 роки та прогноз на 2005 рік.[2]

№	Назва сільських рад	Обсяги залуження земель по рокам (га)
		всього	2001	2002	2003	2004	2005
1	Білівська	900	100	170	170	200	260
2	Білогородська	200	40	40	40	40	40
3	Борисівська	1300	100	170	250	400	380
4	В. Пузирківська	680	70	70	100	150	290
5	Двірецька	350	50	70	70	70	90
6	Білівська	900	100	170	170	200	260
7	Білогородська	240	40	50	50	50	50
8	Кунівська	700	50	70	100	150	330
9	Лютарська	900	100	180	180	200	240
10	Ліщанська	380	80	80	80	80	60
11	Мислятинська	1200	100	180	250	350	320
12	Михнівська	400	50	80	80	80	110
13	Мякотівська	1300	110	150	250	350	440
14	Ново сільська	600	50	120	120	170	140
15	Поліська	800	70	160	160	160	250
16	плужненська	1200	100	180	250	350	320
17	Радошівська	1100	110	180	250	350	210
18	Ріпківська	500	50	100	100	100	150
19	Сахновецька	900	100	180	180	180	260
20	Сошненська	1700	100	200	350	400	650
21	Теліжинська	750	70	150	150	200	180
22	Тернавська	250	50	50	50	50	50
23	Тишевицька	400	80	100	80	80	60
24	Шекеринецька	1100	110	170	250	350	220
25	Щуровецька	650	50	130	130	130	210
26	Завадинецька	800	70	100	140	160	330
	Всього по району :	20200	2000	3300	4000	5000	5900

1.6 Екологічні дослідження флори та фауни, що потерпають від забруднення

Природна рослинність району складається як з лісової так і з степової рослинності. Значну площу, займають ліси в північній частині району. Відсоток лісистості в районі складає 22.3 %. Травяно - чагарниковий покрив порівняно багатий. Тут ростуть : брусниця, полуниця, чорниця, папороть, конвалія та інші.

Трав'яна природна рослинність збереглася тільки на природних кормових угіддях та болотах. На луках вона представлена злаково - бобово - різнотрав'ями асоціаціями та осоками.

Ліси в Ізяславському районі знаходяться в основному в Поліській зоні, займають 28.8 тис. га., або 22% площі району.

Розподіл лісів по району такий:

- держлісгосп -21 тис. га

- сільськогосподарське виробництво - 3.6 тис. га

- СПТУ -174 га

- підприємства та організації міністерства оборони - 1615 га.

Ізяславський держлісгосп здійснює заходи з розширення та відтворення лісових ресурсів, їх захисних функцій, подальшій інтенсифікації лісогосподарського виробництва.[1]

Виконання завдання державним лісогосподарським підприємством по природоохоронних заходах за 2003 рік порівняно з 2002 роком характеризується слідуючими показниками; а саме що у 2003 році робіт з лісовідведення збільшилося та збільшилися площі рубок молодняку, санітарні рубки зменшились (табл. 1.10). Створення суцільних захисних яружно-балочних насаджень проводиться строго за запланованими термінами.

Таблиця 1.10 виконання лісомеліоративних заходів, що проводяться в Ізяславському районі Хмельницької області [1]

№№ п/п	Найменування заходів	Одиниці виміру	2002	2003
			завдання	виконання	завдання	виконання
1.	Лісовідведення в лісах державного значення	га	75	99	120	132
2.	Створення суцільних захисних яружно - балочних лісонасаджень на землях ТОВ	га	5	5	5	5
3.	Рубки догляду в молодняках (просвітління , прочистка)	га	104	116	142	144
4.	Рубки догляду і санітарні рубки (ліквідна деревина)	га	16260	20924		1828
5.	Захист лісонасаджень біологічним методом	га	900	900	900	900

В лісах лісогосподарських підприємств проведена також відповідна природоохоронна робота у 2003 році.

В районі стало доброю традицією щорічне проведення місячника „ Зелена весна „ і „ Дня довкілля “,під час яких проводиться посадка зелених насаджень. В 2001 році під час цих заходів було посаджено лісових культур на площі 115 га , в тому числі в держлісгоспі - 105 га, в лісах колективних сільськогосподарських підприємств - 10 га. посаджено захисних лісонасаджень всього - 7 га, в тому числі в прибережних смугах - 7 га, проведено реконструкцію і доповнення існуючих зелених насаджень на 24 га.

Посилення антропогенного впливу на ландшафти - призвело до погіршення умов існування фауни, зменшення її кількості.

Особливої шкоди тваринному світу завдали знищення місць існування тварин (значні площі рубок лісів по головному користуванню , розширення площ орних земель, створення штучних водойм ), незаконне їх добування. З червонокнижних видів дикої фауни в Ізяславському районі водяться борсуки, видри річкові, лелеки чорні, лебеді, кулики - сороки. Роботою по відтворенню та охороні диких тварин займається районна Рада УТМР. Площа мисливських угідь району складає - 85.1 га, з них - лісових угідь держлісгоспу - 4427.0 га, колгоспних та інших лісів - 59814 га. всього лісів - 10408.5 га, польових угідь - 72.5 тис. га., водно болотних угідь - 2188.2 га.

Наявність в угіддях райорганізації фауни станом на 1.01.2004 року:

Лось - 8 гол., козуля-157 гол., кабан 35 гол., заєць 2420 гол., білка 125 гол., ондатра 283 гол., бобер 79 гол., лисиця 237 гол., вовк 7 гол., борсук 95 гол., видра 43 гол., куниця 182 гол.

Під постійною увагою екологічної інспекції знаходяться заповідні території. Всього в районі затверджено 27 заповідних об'єктів, загальна площа, яких становить 3427.4 га або 4.3 %; них два загальнодержавного значення:

- гідрологічний заказник „ Михальський ”, площа 109 га, місце знайдення - Михельське лісництво.

- комплексна пам'ятка природи „Озеро святе”, площа - 8.2 га, місце знаходження - Михельське лісництво.[7]

В цих вище перерахованих заповідних об'єктах, а також на території району мешкають такі представники рослинного та тваринного світу, які потребують охорони, а деякі і занесені до Червоної книги: конюшина блідо - жовта, конвалія травнева, латаття біле, лепеха звичайна (аїр), медунка м'якенька, омела дубова європейська, підсніжник звичайний, чебрець подільський, ялівець звичайний, видра річкова, борсук звичайний, лелека білий, гуска сіра, ящірка зелена, веретільниця м'яка (мідянка), вуж звичайний, вуж водяний, гадюка звичайна, гадюка степова, тритон звичайний, ропуха очеретяна.

Основна частина заповідних територій знаходиться в Плужнянській зоні. В цьому році визначено два резервні заповідні території в с. Теліжці (лісний масив - рідкісна рослинність, зрілі дерева).

На території району виявлено 10 видів рослин , місця гніздування птахів , сім'я бобрів. Особливою турботою оточені лебеді - шипуни, які мешкають на р. Горинь в м. Ізяслав, а також дикі качки , сім'я сірих чапель.

На території району представлені такі види дерев : ялина (3,2%), сосна, ліствєніца, кедр (59,8), дуб, ясен, клен(22,5%), граб(2,1%), береза(7,8), вільха(6,3), липа, осика(0,3), акація, верба.

Стан і динаміка лісового фонду дають можливість в цілому оцінювати екологічний стан лісів Державного Лісничого Господарства (ДЛГ). Усі види господарської діяльності велися в основному за дотриманням діючих нормативних актів. Вони були направлені на підвищення якісного стану і продуктивності лісів, збереження і підвищення їх захисних властивостей. На території ДЛГ радіаційного забруднення не виявлено.[15]

В основному рослинний та тваринний світ потерпає від браконьєрства, недотримання правил протипожежної безпеки в лісах, але усе це трапляється в рідких випадках.

Розділ 2. Екологія та охорона природо-територіальних та природо-територіальних комплексів (пак і птк) як інтегральних показників екологічного стану території Ізяславського району Хмельницької області

2.1 Дослідження природно-територіальних комплексів

Природа Ізяславського району різноманітна, багата, мальовнича, а її ресурси відіграють важливу роль у розвитку народного господарства. Основні складові частини природи - рельєф, клімат, внутрішні води, ґрунти, рослинність та тваринний світ, перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємодії, створюють природні територіальні комплекси (ПТК) різного масштабу і рангу.

Ізяславського району в геологічному відношенні належить до Російської платформи, ділянки земної кори, має фундамент з кристалічних порід докембрійського віку (за віком стара); на якій розміщений український кристалічний щит.

Докембрійський фундамент у межах Волино - Подільської знаходиться на глибині до 2000 - 2500 м на нерівній поверхні кристалічного фундаменту, порушеній тектонічними розломами, майже горизонтально залягають відклади палеозою, мезозою, кайнозою. Уздовж західного краю кристалічного щита з півночі на південь простягається смуга рифейських відкладів. Вони відслоняються по долині річки Горинь районі Ізяслав - Остріг і представлені аркозовими пісками, глинистими сланцями, конгломератами і базальтами.[1]

В геоморфологічному відношенні Ізяславський район входить до двох округів Шепетівського Полісся і Горинь - Слуцького. Природні територіальні комплекси зони мішаних лісів на Поліссі (сюди входить Ізяславський район) змінюються в середній частині України природними територіальними комплексами подільського і придніпровського лісостепу. У ландшафтному відношенні територія району належить до поліської природної зони лісостепу правобережної частини України.[7]

За матеріалами природно масштабного ґрунтового обстеження Хмельницького філіалу інституту землевлаштування в районі нараховується більш як 120 видів ґрунтів, які відрізняються ступенем природної родючості еродованістю, зволоженістю та механічним складом.

Всі природні комплекси (природно-територіальні комплекси, ПТК) підрозділяються на три групи: межирічкові ПТК, долинні ПТК, балково - долинні ПТК [8].

Ранги ПТК Ізяславського району Хмельницької області, вносять кожен свою долю в загальну ландшафтну диференцію території, тобто визначаємо ландшафтну неоднорідність. Для того щоб її обчислити з ландшафтної карти Ізяславського району Хмельницької області обчисляємо площу, яку займає, кожна ландшафтна одиниця. Вона буде складатися із сум окремих площ і виражено у відсотках. Таким чином, показник ландшафтної неоднорідності (F) обчислюється за формулою:

F=?S_i/S_заг*100%,

де S_{i -} площа кожної ділянки, яку займає певний ПТК;

S_заг - загальна площа території, що досліджується. В кожному типі ландшафта порахуємо ландшафтну неоднорідність.

Лісостепові ландшафти:

- розчленовані лесові височини з сірими та темно-сірими лісовими, болотними та торфово-болотними ґрунтами на різних породах, під грабовими дібровами. Цей тип ландшафту розташований на північному заході Ізяславського району і охоплює такі населені пункти: Плужне, Мякоти, Добрин, Шекеренці, Поліське. Він глибоко вдається в інший тип ландшафту - лісові і лучно-болотні заплави. Площа його становить 23437,55 га. Показник ландшафтної неоднорідності вичисляється за формулою F=?S_i/S_заг*100% і становить F= 18,75%.

- розчленовані лесові рівнини з чорноземами глибокими малогумусними та опідзоленими, чорноземами глибокими переважно на лесових породах, долинами, врізані в палеозойські рівнини з сільськогосподарськими угіддями на місці широколистяно-дубових лісів. Цей тип ландшафту розміщений вздовж рр.Горинь, Припутинка, Вілія та охоплює такі населені пункти Тернавка, Сморшки, Свириди, Великі Позирки. Площа складає 9212,52 га, а показник ландшафтної неоднорідності - 7,37%.

- терасові лесові рівнини з сірими та темно-сірими лісовими ґрунтами, чорноземами глибокими переважно на лесових породах, іноді з болотними і торфово-болотними грунтами на різних породах під широколистяними лісами. Даний тип ландшафту вдається в палеозойські рівнини. Розміщений цей ПТК в межах таких населених пунктів: Христівка, Теліжинці, Ріпки, Влашановка. Площа ландшафту складає 36987,58га, а показник ландшафтної неоднорідності вираховуємо за формулою F=?S_i/S_заг*100% ; ландшафтна неоднорідність (F) становить 29,59%.

По всій території ландшафту ведеться сільськогосподарська діяльність в результаті якої відбувається забруднення ґрунтів та їх деградація. Відбувається незаконна вирубка лісів, що призводить до інтенсифікації водної ерозії на схилах та вітрової на полях.

Мішано-лісові поліські ландшафти:

- денудаційна височинна рівнина на припіднятій герцинській складчастій основі, з поверхневим заляганням неогенових вапняків і рівнини з дерновосередньопідзолистими, опідзоленими і дерновими карбонатними грунтами переважно на лесових породах, з грабово-дубовими суборами. Цей ПТК розміщений на північному заході Ізяславського району і охоплює населені пункти: Дертка, Лісна, Мала та Велика Радогощ. Площа складає 6412,51 га, а ландшафтна неоднорідність - 5,13%.

- алювіально-зондрові рівнини з дерново-підзолистими, опідзоленими грунтами на лесових породах з вигонами сосновими й сосново-дубовими лісами, болотами. Вони розташовані на височинних та низовинних рівнинах з малопотужним антропогенним покривом на крейдових породах. В межах цього ПТК знаходяться Радошівка, Півнева Гора, Михайлівка. Площа та показник ландшафтної неоднорідності за розрахунками складає 8437,52 га та 6,75% відповідно.

Вся територія ландшафту вкрита лісом, що сприяє кращій екологічній ситуації для даного регіону. Сільськогосподарська діяльність розвинута слабо, що дає меншу змогу забрудненню ґрунтів. Звідси випливає і негативна сторона, так як великі площі лісів вирубуються незаконним шляхом, що сприяє розвитку вітрової ерозії на значних рівнинних площах.

Заплавні ландшафти рівнини:

- лісові і лучно-болотні заплави на опідзолених грунтах, чорноземах опідзолених, чорноземами глибокими переважно на лесових породах, іноді болотні і торфово-болотні ґрунти на різних породах з болотяно-різнотравно-осоковою рослинністю під косовищами. Цей ПТК розташований по всій діагоналі районі з південного заходу на північний схід, охоплюючи на своєму шляху такі населені пункти: Михнов, Топори, Сахнівці, Михля, м.Ізяслав,Кислятин, Білогородка. Площа ПТК складає 40512,59 га, а ландшафтна неоднорідність (F) становить 32,41% [9]

Цей тип ландшафту найбільш зазнає антропогенного навантаження. Тому, що там переважно травяна рослинність, яка постійно викошується, витоптується тваринами в наслідок цього відбувається деградація ґрунтів.

Всього в районі затверджено 27 заповідних об'єктів, загальна площа, яких становить 3427,4 га або 4,3 %; них два загальнодержавного значення:

- гідрологічний заказник „ Михальський ”, площа 109 га, місце знайдення - Михельське лісництво.

- комплексна пам'ятка природи „Озеро святе”, площа - 8,2 га, місце знаходження - Михельське лісництво (рис.2.1) [7]

Таким чином, розглянувши природно-територіальні комплекси Ізяславського району Хмельницької області, можна зробити висновок, що вони в своїй більшості зазнали значної видозміни внаслідок широкого поширення на території району різних видів господарської діяльності.

Природна рослинність району складається як з лісової так і з степової рослинності. Значну площу, займають ліси в північній частині району. Відсоток лісистості в районі складає 22.3 %. Травяно - чагарниковий покрив порівняно багатий. Тут ростуть : брусниця, полуниця, чорниця, папороть, конвалія та інші.

Ліси в Ізяславському районі знаходяться в основному в Поліській зоні, займають 28.8 тис. га., або 22% площі району.[1]

Ізяславський держлісгосп здійснює заходи з розширення та відтворення лісових ресурсів, їх захисних функцій, подальшій інтенсифікації лісогосподарського виробництва.

В лісах лісогосподарських підприємств проведена також відповідна природоохоронна робота у 2003 році, про що свідчать дані таблиці 2.2:

Таблиця 2.2 Заходи по природоохоронній роботі, проведені в Ізяславському районі Хмельницької області [1].

№№ п/п	Найменування заході	Одиниці виміру	2003
			Завдання	виконання
1.	Лісовідведення в лісах ТОВ	га	8	10
2.	Створення суцільних захисних яружно - балочних лісонасаджень на землях ТОВ	га	8	10
3.	Рубки догляду в молодняках (просвітляння , прочистка)	га
4.	Рубки догляду і санітарні рубки (ліквідна деревина)	га	66.0	65.7
5.	Захист лісонасаджень біологічним методом	га	240	240

2.2 Дослідження ПАК Ізяславського району Хмельницької області

На території Ізяславського району Хмельницької області присутні такі види антропогенних ландшафтів: сільськогосподарські, лісогосподарські, водні антропогенні, ландшафти селітебні, рекреаційні, заповідні, дорожній комплекс [18].

Сільськогосподарські ландшафти. Господарська діяльність людини вносить суттєві зміни в природні ландшафти. В зв'язку з цим створюються нові ландшафти , де ті чи інші компоненти природного середовища змінені людиною. Господарська діяльність на території Ізяславського району супроводжувалось розорюванням земель з недоторканою рослинністю, вирубкою лісів, сильним розвитком ерозії та обмілінням річок. Ландшафти, які змінені в результаті сільськогосподарської діяльності людини називаються сільськогосподарськими.

Внаслідок інтенсивного землеробства сільськогосподарська освоєність та розораність території суші району досягла 75 та 61,4 відсотків відповідно.[13]

Лісогосподарський ландшафт. Найбільш розповсюдженим типом ландшафту в районі є лісогосподарський ландшафт. Найбільш крупні масиви зосереджені в північній частині району. Загальна площа лісів становить 25626 га, з них 9824 антропогенні, в тому числі площа полезахисних смуг складає 438 га. Площа лісового фонду Ізяславського району складає 28,8 тис. га, або 22% площі району. Всі ліси в основному розміщені в Поліській зоні.[1]

Функції лісу надзвичайно багатообразні.

Останнім часом антропогенний фактор набуває все більшого значення в формуванні ландшафтів в цілому і лісних в цілому.

Антропогенні лісні ландшафти виникають під впливом як прямого так і дотичного втручання людини в природні процеси. Дотичні дії можуть бути загальними та безпосередніми.

Безпосередній дотичний вплив (забруднення атмосфери поблизу великих промислових центрів, збільшення популяції якого - не будь виду тварин ) тягне за собою перебудову структури ландшафту.

Лісні ландшафти розділяють на не доторкуванні та антропогенні. До недоторкуванних відносять такі лісні комплекси, які не випробовують ні прямого ні безпосереднього дотичного впливу з сторони антропогенного фактору.

На території району їх не спостерігається.[1]

Антропогенні лісні ландшафти виникають при любому виді втручання людини в хід природного розвитку ландшафту, якщо воно тягне за собою корінну перестрой ку хоча би одного із комплексів.

На території району вони займають практично весь лісовий фонд, це північна частина району. Так як одним з найбільших по площі антропогенних ландшафтів є лісогосподарський, то це позитивно впливає на екологічний стан Ізяславського району, тому лісові масиви виділяють кисень і поглинають вуглекислий газ. Внаслідок цього повітря району стає чистим (особливо північна частина, так як основна частина лісів зосереджена на півночі району). Також сюди відносять полезахисні смуги, які відіграють захисну роль у вітровій ерозії.

Водні антропогенні - це водні об'єкти антропогенного походження. Найкрупнішими з них на території Ізяславського району є водосховище від Нетішинської атомної електростанції, яке більшою частиною своєї площі розміщено в районі.

Ставки-являють собою урочища відповідного типу місцевості наземних ландшафтів. Вони зосередженні насамперед біля міст та селищ та мають сільськогосподарське або рекреаційне призначення. У Ізяславському районі налічується 11 ставків, площа яких менше 3 га. Ці ставки розміщені в таких населених пунктах: Плужне, Мякоти, Тернавка, Борисів, Добрин, Бельчин, Влашановка, Білотин.

Інтенсивність впливу людини на ґрунти та ландшафти річкових долин за останній час дуже виросла, особливо це стало видно з кінця 17 століття і до нашого часу. В цей період в пойми річки Горинь відбувалися корінні змінив складі рослинності, в співвідношенні лісних та сільськогосподарських угідь, були проведенні заходи по осушенню пойм. В минулому пойми району були значно залісненні. На даний час залісненість пойм річки Горинь в порівняні з останніми 40-45 років знизилась на 13 - 15 % [1]

Що стосується антропогенного втручання в водні об'єкти, то людська діяльність зробила невиправну шкоду для району. В серпні місяці була осушена найбільша річка району - Горинь.

В с. Плужне і поблизу прилеглих сіл за останні 5 років осушено 6 ставків, загальною площею 18 га та 8 ставків прибавилося, загальною площею площею - 15 га..[7]

Селітебні ландшафти. Селітебні - це антропогенні ландшафти населених місць з їх будівлями, вулицями, шляхами, садами та парками. До них можна віднести районний центр м.Ізяслав та населені пункти: Нове Село, Христівка, Теліжинці, Михнів, Шекеренці, Ліщани, Поліське, Білогородка, Михля та інші.

За адміністративним поділом район складається з 29 сільських і 1 міської рад, одного міста і 91 сільських населених пунктів

Антропогенні ландшафти характеризуються обов'язковою корінною перебудовою попереднього природного ландшафту.

Селітебні ландшафти району займають близько 15% [1] території району. Навантаження селітебним ландшафтом території району розподіляється рівномірно за винятком північної частини, так як там розміщений лісогосподарський ландшафт.[7]

Заповідний ландшафт. Під постійною увагою екологічної інспекції знаходяться заповідні території. Всього в районі затверджено 27 заповідних об'єктів, загальна площа, яких становить 3427.4 га або 4.3 %; них два загальнодержавного значення:

- гідрологічний заказник „ Михальський ”, площа 109 га, місце знайдення - Михельське лісництво.

- комплексна пам'ятка природи „Озеро святе”, площа - 8.2 га, місце знаходження - Михельське лісництво [7].

Рекреаційний ландшафт.

До рекреаційного ландшафту відносяться лісогосподарська частина зеленої зони до якої відноситься Плужнянське та Міхельське лісництво, площа яких 839 га. також до рекреаційного типу ландшафту відноситься озеро Святе, яке розміщено у північному східній частині району.

Щодо рекреаційного ландшафту, то він посідає також одне з головних місць серед ландшафтів. Сюди відносять і лісові масиви, водні об'єкти, а їх в районі багато. На всіх водних об'єктах можна чудово відпочити. 95% з них придатні для купання, і у всіх водоймах водиться риба. Унікальним озером являється озеро Святе, так як воно оточене з усіх сторін лісовим масивом та має відносно недоторкану природу [7].

Дорожній ландшафт. Дорожній комплекс Ізяславського району забезпечує рівень комплексного розвитку господарства району. Основою транспортної системи є автомобільний транспорт, який має міжрайонне та міжобласне значення. Це пов'язано з матеріалоємністю та масовістю перевезень. Залізничний транспорт виконує міжрайонні перевезення і має допоміжне значення, однак розвинутий не гірше, ніж автодорожній. Через Ізяславський район проходить залізниця, яка забезпечує сполучення з вузловою станцією Шепетівка і в другому напрямку - з Тернополем. Асфальтне сполучення райцентр має добре з м. Хмельницький та іншими райцентрами. Асфальтне покриття в районі пролягає по м.Ізяслав та в північному напрямку до обласного центру - м.Рівне, а також через такі населені пункти, як: Лютарка, Мокрець, Новостав, Борисів, Плужне, Мякоти [6]. Усі остальні населені пункти Ізяславського району мають ґрунтове покриття.

Загалом антропогенні ландшафти є дестабілізуючими екологічними формуваннями. Вирівняти дестабілізованість території може вилучення малопродуктивних земель з сільськогосподарського використання, переведення землі в кормові угіддя, збільшення природоохоронних зон або об'єктів ПЗФ.

Розділ 3. Вплив екологічної ситуації території на якісний склад фруктової продукції в межах Ізяславського району Хмельницької області

3.1 Загальні питання (сутність та стан вивчення конкретного питання)

Проблема впливу екологічного стану території на якісний склад продуктів сільського господарства актуальна нині для будь якого району України.

В даний час питання про якість сільськогосподарської, в тому числі фруктової продукції яку ми споживаємо стає дедалі актуальним. Адже кількість забруднюючих речовин в наш час збільшується, тим чи іншим шляхом вони потрапляють в ґрунти, гідросферу, атмосферу. Через ці сфери забруднюючі речовини потрапляють в продукти харчування. При вирощуванні сільськогосподарської продукції відбувається засвоєння та одночасно накопичення хімічних елементів. При споживані продуктів харчування хімічні елементи засвоюються організмом людини і викликають зміни в організмі. В тому числі це стосується появи важких захворювань людини.

Важливе значення в накопиченні хімічних елементів відіграє грунт, його властивості.

Метою цієї роботи було проаналізувати хімічний склад фруктової продукції на вміст таких хімічних елементів ,як Fe, B, Si, A1, Mn, Sn, Na, Ni, Mo, Ca, V, Ti, Cu, K, Sr, Ag, Mg, P, Zn, Pb. На аналіз виявлення хімічних речовин було відібрано такі фрукти: вишня, груша, яблуко та грунт. Грунт відбирався :до глибини близько 25 - 30 сантиметрів.

Полігоном дослідження було обрано Ізяславський район Хмельницької області. Зразки ґрунту відбиралися в Ізяславському районі , с. Плужне, яке розташоване на відстані 22 кілометрів від районного центру та 150 кілометрів від обласного центру. Зразки фруктів взяті на відстані 350 метрів від траси Ізяслав - Рівне, у південно - західному напрямку, що співпадає з переважним напрямком вітру.

Інтенсивність руху на трасі Ізяслав - Рівне становить близько 350 - 400 автомобілів за добу [5].

Аналізи зроблені атомно - емісійним спектральним аналізом.

Швидка індустріалізація, що відбувається в останні десятиліття, веде до переміщення населення з сільської місцевості до міських центрів, триває з неослабною силою у всьому світі. Це стосується й Ізяславського району Хмельницької області. Зростання населення призводить до появи невластивих природі концентрацій металів та інших мікроелементів, оскільки затрати енергії та продуктів виробництва стають дуже локалізованими. Концентрації цих елементів часто перерозподіляються на значній площі. У живому світі, який призвичаївся до певного вмісту хімічних елементів, пов'язаних, в основному, з природним розподілом їх в земній корі, ці концентрації проявляються як один з аспектів забруднення чи навіть отруєння навколишнього середовища.[11 ] В той же час дослідження потреб рослин та тварин в деяких мікроелементах, як необхідних компонентах харчування виявили, що різниця між їх достатніми та токсичними концентраціями мала. Усвідомлення цих проблем та їх вплив на здоров'я та благополуччя живих організмів, включаючи людину, співпало з розвитком технічних засобів для більш ретельного та в той же час економічно доступного вивчення геохімічних властивостей та взаємозв'язків, які проявляються при розповсюдженні відходів промисловості, в сільськогосподарській діяльності, а також в оточуючому середовищі загалом. Це також веде до інтенсивного зростання числа публікацій з питань розповсюдження та поведінки мікроелементів у біосфері.[11] Вивчення мікроелементів прийняло всесвітній розмах ; результати цієї роботи, таким чином, враховують результати досліджень, проведених в багатьох державах.

Ґрунти та рослини - важливі компоненти біологічного середовища, яке може бути в цілому охарактеризоване як велика, складна та постійна частина біосфери, яка змінюється. Розповсюдженість мікроелементів в ґрунтах впливає на надходження цих елементів до живих організмів і, завдяки цьому, має велике значення в дослідженнях, пов'язаних з охороною навколишнього середовища та охороною здоров`я.

Забруднення навколишнього середовища хімічними речовинами, - один з найбільш сильних факторів руйнування компонентів біосфери. Серед усіх хімічних забруднень мікроелементи мають особливе екологічне, біологічне значення. В останні роки опубліковано велике число робіт про мікроелементи як забруднювачі біосфери чи окремих екосистем, і у всіх особлива увага звернена на взаємозв'язок між вмістом неорганічних мікроелементів - забруднюючих речовин в трьох середовищах : повітрі, ґрунтах та рослинах.[11].

Мікроелементи, виділяючись з антропогенних джерел, надходять в навколишнє середовище та залучаються у нормальні біогеохімічні цикли. Дослідження переносу, часу перебування та долі забруднень в кожній екосистемі з дуже складним, тому проводяться окремо в повітрі, воді, ґрунті та в живих організмах.

Повітряні випадення мікроелементів, головним чином важких металів, беруть участь в забрудненні всіх інших компонентів біосфери - води, ґрунту та рослинності. Наземні частини рослин - це колектори всіх атмосферних забруднень, і їх хімічний склад може бути індикатором для виділення забруднених речовин, якщо порівняти його з фоновими величинами.

Основними характеристиками неорганічних забруднень - мікроелементів в повітрі є :

1. Розсіювання на великих територіях та перенесення на далекі відстані.

2. Біоакумуляція, яка частіше за все впливає на хімічний вміст рослин без появи видимих порушень.

3. Вплив на живі тканини шляхом порушення метаболічних процесів і пригнічення фотосинтезуючих живих тканин.

4. Стійкість до детоксикації при метаболізмі, наслідком чого є залучення цих елементів до харчових ланцюгів.

Побічна дія повітряного забруднення проявляється через ґрунти. Вона має важливе значення через тривалу дію на грунт сухих та вологих атмосферних опадів, які містять мікроелементи.

Стічні води, які використовуються в сільському господарстві, також являються, джерелом деяких мікроелементів. Тому використання їх обмежено в зв'язку з можливістю забруднення ґрунтів важкими металами, які накопичуються в верхньому ґрунтовому горизонті до загрозливих ситуацій. В Ізяславському районі Хмельницької області за даними відділу землекористування Управління з екології і природних ресурсів не використовуються стічні води у сільському господарстві.

Грунт є специфічним компонентом біосфери, оскільки він не тільки геохімічно акумулює компоненти забруднювачів, але й виступає як природний буфер, що контролює переніс хімічних елементів і сполук в атмосферу, гідросферу та живу речовину. Мікроелементи, які поступають із різних джерел, потрапляють, в кінцевому результаті, на поверхню ґрунту. Тривалість перебування забруднюючих речовин в ґрунті набагато більша ніж в інших частинах біосфери.

Регіональні забруднення ґрунтів виникають головним чином, в промислових районах та в крупних населених пунктах. Найбільш важливими джерелами мікроелементів тут є підприємства, транспорт та комунальні стічні води. Однак, завдяки повітряному переносу на великі відстані мікроелементів - забруднювачів, особливо тих, які створюють летючі сполуки (наприклад, Аs, Se, Sb, Hg ), визначення природного фонового рівню деяких мікроелементів в ґрунтах, є проблемним.

Є ділянки ґрунтів, на яких граничні рівні вже перевищені - у городах, фруктових садах та інших місцях - за рахунок забруднення від промислових джерел чи багатократного зрошення стічними водами. Перевищений вміст важких металів у стоках - найбільш важлива перепона для використання останніх в сільському господарстві. При використанні стічних вод існує проблема, яка пов'язана з їх фітотоксичністю, спричиненою надлишком Zn, Cu і Ni, з точки зору ризику для здоров'я населення ця проблема пов'язана з Рb, який міститься у стоках , Hg та особливо Сd. Заражені важкими металами ґрунти здатні давати нормальні на зовнішній вигляд фрукти, які можуть бути небезпечними для людей та тварин.

Різновиди типів ґрунтів, видів рослин та умов росту призводять до того, що забруднення ґрунтів по різному можуть впливати на стан мікроелементів у рослинах. Це залежить від опору ґрунтів до забруднення важкими металами. Він визначається за критичним рівнем вмісту металів - забруднювачів, при яких у рослинах і середовищі в цілому виявляються токсичні ефекти, і тісно пов'язаний з катіонообміною ємністю ґрунтів.

Одною з основних проблем охорони навколишнього середовища є проблема, пов'язана з кількістю металів, які накопичуються в продуктах харчування рослинного походження.

Головне джерело надходження мікроелементів до рослин - це їх живильне середовище, тобто ґрунтовий розчин. Зв'язок мікроелементів з компонентами ґрунту - один з найбільш важливих факторів, що визначають їх біологічну доступність. В цілому, рослини легко поглинають форми мікроелементів, розчинені в ґрунтових розчинах, як іонні, так і хелати і комплекси.[11]

Швидкість поглинання мікроелементів буде позитивно корелюватися з їх доступним запасом, контактуючим з кореневою системою.

Пасивне поглинання відбувається шляхом дифузії іонів з зовнішнього розчину в ендодерму коренів. При активному поглинанні необхідні витрати енергії метаболістичних процесів, і воно направлено проти хімічних градієнтів. Ряд даних [11] підтверджує припущення, що при звичних концентраціях в ґрунтовому розчині поглинання мікроелементів коренями рослин контролюється метаболічними процесами усередині самих коренів.

Є багато свідчень того, що коренева система рослин проявляє значну активність в переході мікроелементів, зв'язаних з різними компонентами ґрунту, до рухомого стану[12]. Найбільш доступні рослинам ті мікроелементи, які адсорбовані на глинистих мінералах, тоді як фіксовані на оксидах і зв'язані мікроорганізмами виявляються менш доступними. Виявлені в ряді випадків концентрації мікроелементів в розчині поблизу поверхні коренів відображають більш високу швидкість поглинання коренями в порівняні з їх дифузійним та конвективним переносом у ґрунті. Поглинання мікроелементів коренями беруть участь кілька процесів, таких як :

1. катіонний обмін;

2. перенос в середині клітин хелатоутворюючими речовинами або іншими носіями;

3. дія ризосфери.

Іони та інші речовини, які виділяються коренями в навколишнє середовище, впливають на поглинання компонентів живлення, та ці процеси мають велике значення для стану окислення катіонів.

Поглинання листями. Біологічна доступність мікроелементів, які надходять із повітряних джерел через листя ( фоліарне поглинання), може оказувати значну дію на зараження рослин. Це має і практичне значення при некореневому живленні, особливо такими елементами як залізо, марганець, цинк, мідь.[11]

Мікроелементи, які поглинуті листям, можуть переноситись в інші рослинні тканини включаючи і корені, де надмірна кількість деяких елементів може бути запасена. Швидкість руху мікроелементів у тканинах сильно змінюється в залежності від органу рослини, її віку та природи елементу. Наприклад Сd, Zn та Pb, які поглинаються наземною частиною рослин не можуть швидко переміщатися до коренів, тоді як Сu дуже рухома.

Частина мікроелементів, захоплена листям, може бути змита дощовою водою. Ступінь вимивання цих елементів залежить від метаболічних зв'язків. Наприклад легко відбувається вимивання свинцю. Навпаки такі хімічні елементи : Cu, Zn, Cd ; ці елементи дуже погано вимиваються з поверхні рослин.

Мідь. Ґрунти. Забруднення ґрунтів сполуками міді - це результат використання речовин, які містять мідь : добрив, розчинів для обприскування, сільськогосподарських та комунальних відходів, а також надходження з індустріальних джерел. Деякі локальні аномалії Cu в ґрунтах можуть виникати в результаті корозії конструкційних матеріалів, які містять сплави міді ( наприклад, електричних проводів, труб ). Точкові джерела індустріального забруднення дають локальні забруднення викиди в навколишнє середовище, і впливають на глобальне забруднення атмосфери.

Головне джерело мікроелементів для рослин - це їх живильне середовище, тобто живильні суміші чи ґрунти. Зв'язок мікроелементів з компонентами ґрунту - один з найбільш важливих факторів, який визначає їх біологічну доступність. В цілому, рослини легко поглинають форми мікроелементів, розчинені в ґрунтових розчинах, як іонні, так і комплекси.[12]

Важливою особливістю забруднення ґрунтів міддю - є велика схильність поверхневого шару ґрунтів до накопичення в них міді. Методи знешкодження ґрунтів, основані головним чином, на внесенні вапна, торфу (в якості органічної речовини) та фосфатів, спричиняють різні дії в залежності від особливостей ґрунтів та рослинності.

Рослини. Сприятливий вміст Сu в рослинах важливий як для здоров'я самих рослин, так і для використання в харчуванні людини та тварин. Концентрація Cu в тканинах рослин, залежить від рівня її вмісту в живильних розчинах і ґрунтах.

Срібло. Ґрунти. Геохімічні властивості Ag схожі на властивості Сu, але його концентрація в породах приблизно в 1000 разів менше. Аg легко вивільняється при вивітрюванні і потім осаджується в лужних відновлювальних середовищах та в середовищах, багатих сполуками сірки.

Рослини.. Концентрації Ag в рослинах лежать в межах 0.003-0.5 мг/кг сухої маси. Кількість Ag, пов'язана з вмістом цього елементу в ґрунті.

Стронцій. Ґрунти. Стронцій - дуже розповсюджений мікроелемент в земній корі, він концентрується переважно в магматичних породах середнього составу та в карбонатних осадках. Вміст стронцію в ґрунтах, значною мірою, контролюється складом материнських порід та кліматом.

Рослини. Концентрація Sr в рослинах дуже мінлива. Його кількість коливається в межах 10-1500 мг/дм сухої маси.

Цинк. Ґрунти. В магматичних породах цинк розподілений, однорідно. Баланс Zn в поверхневих шарах ґрунтів в різноманітних екосистемах свідчить, що атмосферне надходження цього металу перевищує його виніс за рахунок вилучення та створення біомаси.

Антропогенні джерела Zn - це підприємства кольорової металургії, а також агротехнічна діяльність.

Рослини. Вміст цинку в рослинах змінюється під впливом відмінностей в генотипах та факторах, що діють в різноманітних екосистемах. Вміст цинку коливається в межах 1.2 ( в яблуках ) -73 (в листях салату) мг/кг сухої маси.

Забруднення навколишнього середовища цинком впливає на концентрацію цього елементу в рослинах. В екосистемах, куди цинк надходить у вигляді компонента атмосферних забруднень, надземні частини рослин концентрують більшу його частину.

Бор. Ґрунти. В земній корі він розподілений неоднорідно. Вміст бору в магматичних породах зростає з їх кислотністю. В осадочних породах цей елемент асоціюється з глинистою фракцією. Найбільша кількість бору концентрується в морських евапоритах та морських глинистих осадах.

Рослини. Вміст бору в рослинах, що ростуть в природних умовах, коливаються в широких межах в залежності від виду рослин та характеру ґрунтів. Межа коливань вмісту бору у овочах та фруктах становлять 1.3 - 16.0 мг/кг сухої маси.

Алюміній. Ґрунти. Алюміній - один з головних компонентів земної кори, він присутній в породах в кількості 0.45-10%. Загальний вміст алюмінію в ґрунтах наслідується від материнської породи. Важливу роль в родючості грає та фракція алюмінію, яка володіє легкою рухливістю та здатністю до катіонного обміну. В кислих ґрунтах з Ph нижче 5.5 рухливість алюмінію різко зростає, в нейтральних грунтах розчини містять AL в кількості приблизно 400 мг/л.

Рослини. Алюміній - звичайний компонент усіх рослин. Вміст цього елементу в рослинах широко варіює в залежності від ґрунтових та рослинних факторів.

Кремній. Це найбільш поширений та відносно найбільш електропозитивний елемент земної кори. Він легко переходить з мінералів в ґрунтові розчини.

Рослини. Концентрації кремнію можуть змінюватися за величиною на два порядка. Кремній поглинається з ґрунтового розчину у вигляді мономеру кремнієвої кислоти чи кремнезему.

Свинець. Природний вміст Pb в грунтах тісно пов'язаний з вмістом підстилаючих порід, серед важких металів свинець найменш рухливий.

Забруднення ґрунтів. Свинець має загрозу для людини та тварин при находженні з двох джерел - через харчову ланку та при вдиханні пилу.

Рослини. Детальний аналіз даних про поглинання Pb коренями рослин дозволив дійти висновку, що спосіб його поглинання - пасивний. Переносимий в повітрі свинець - головне джерело свинцевих забруднень - також поглинається рослинами через листя. Велике значення для охорони навколишнього середовища має здатність рослин поглинати свинець з двох джерел - ґрунту і повітря. Забруднення ґрунтів, пов'язане з сільськогосподарською діяльністю слабо впливає на концентрацію свинцю в рослинах.

Титан. Ґрунти. Вміст Ti в поверхневому шарі ґрунтів в цілому містить 0.1-0.9 %. Накопичення цього елементу не створює проблем в навколишньому середовищі.

Рослини. Рівні вмісту титану в рослинах змінюються в межах 0.15-80 мт/кг сухої маси. Цей елемент відносно малопридатний для рослин і погано в них переноситься.

Ванадій. Ґрунти. Концентрується переважно в основних породах і сланцях. Геохімічні здатності ванадію залежать від ступеню його окислення і кислотності середовища. Верхні горизонти деяких підзолистих ґрунтів в результаті інтенсивного вилуження збіднені ванадієм в порівнянні з нижніми шарами.

Рослини. Розчинний ванадій легко поглинається кореневою системою рослин, а деякі їх види мають здатність активно концентрувати цей метал. Середня концентрація ванадію у вищіх рослин складає 1.0 мг/кг сухої маси.

Марганець. Ґрунти. Марганець є одним з найбільш розповсюджених мікроелементів у літосфері. Значення марганцю для стану ґрунтів дуже велике, оскільки цей елемент не тільки життєво необхідний для рослин, але і контролює поведінку інших живильних мікроелементів. Розчинні форми марганцю мають важливе екологічне значення, оскільки його вміст в рослинах визначається, головним чином, розчинним в ґрунтах Mn. Марганець не вважається забруднюючим ґрунти металом.

Рослини. Вміст Мn значно залежить від виду рослини, стадії її розвитку, органів та особливостей екосистеми. В продуктах рослинного походження критичний рівень марганцевої недостатності знаходиться в межах 15 - 25 мг/кг сухої маси, тоді як рівень токсичної концентрації більший, ніж той який змінюється та залежить від природи рослин, так і від ґрунтових факторів.

Залізо. Ґрунти. В ґрунтах залізо присутнє, головним чином, у вигляді оксидів та гідроксидів, які знаходять у формі невеликих частин, або зв'язаних з поверхнею деяких мінералів. Однак, в багатих органічною речовиною горизонтах ґрунтів, Fe знаходиться переважно в хелатній формі.

Рослини. На ґрунті, збагаченому розчинними формами заліза, надмірне його поглинання може призвести до токсичної дії на рослини. Найбільш вірогідно це має місце на сильно кислих ґрунтах, на кислих сульфатних і заплавних ґрунтах. [11]

В цілому слід відзначити, що проблема визначення стану та особливостей забруднення рослин та ґрунтового покриву мікроелементами у вітчизняній та зарубіжній літературі розроблялась великим колом авторів.[11] Але аспект визначення складу фруктової продукції у формуванні екологічного стану району практично залишився поза межами уваги.

3.2 Методи конкретного дослідження

Атомно - абсорбційний метод визначення важких металів у біологічних об'єктах (ґрунтах, рослинах (фруктах) )

Для визначення у фруктовій продукції вмісту важких металів було використано атомно - емісійний спектральний аналіз, який оснований на повному випаровуванні речовини в розряді дуги перемінного струму (джерело збудження - ІВС - 28) і реєстрації випромінювання спектрографом ДФС - 8.

Метод оснований на випаровуванні попередньо сконцентрованої проби рослинного зразку з кратерів графітових електродів в дугу, яка горить при силі струму 16А, напрузі - 220В, експозиції - 60 с. Область спектру - 250 - 350 нм. Для переходу від значень аналітичних сигналів (почорніння ліній визначаючих елементів ) до концентрацій був використаний комплект стандартних зразків СПГ - 24 (ГСО 2820 - 83).

Пріоритет даного методу полягає в тому, що цей метод позволяє в теперішній час визначати до 70 елементів, переважно металів, має високу чутливість, селективність, високу продуктивність, достатньо добре відтворення результатів і простоту відтворення результатів. Також забезпечує межу знаходження багатьох елементів на рівні 0.1 - 0.01 мкг/дм³.

Відповідно до ДСТу 17.4.3.03-85 (СТ СЕВ 4469-84)метод визначення речовини, що забруднює грунт, повинен забезпечувати:

- визначення кількості забруднювача (елемента) на порядок нижче ГДК;

- відтворюваність методу не більше 30%;

- селективність відносно компоненту, що підлягає аналізу;

- використовування реактивів із зазначенням їх чистоти, приборів та апаратури, які дають потрібне відтворення методу.

Метод атомної абсорбції ґрунтується на використанні здатності вільних атомів певних елементів селективно поглинати резонансне випромінювання з певною довжиною хвилі, яка притаманна кожному елементу.

Принцип методу полягає в тому, що для кількісного визначення використовується здатність атомізованих , тобто визволення від хімічних зв'язків елементів, селективно поглинати у вузькому діапазоні довжини хвиль емісією збуджених атомів тих самих елементів. Звільнення досягається завдяки вприскуванню розчину елементу, що аналізується, в полум'я, де іони металу переходять у стан атомного пару.

Відповідно до ГОСТ 17.4.3.03-84 (СТ СЕВ 4469-84) метод визначення речовини, що забруднює грунт повинен забезпечувати :

визначення кількості забруднювача (елемента) на порядок нижче ГДК;

відтворюваність методу не більше 30%;

селективність відносно компоненту, підлягає аналізу;

використовування реактивів із зазначенням їх чистоти, приборів та апаратури, які дають потрібне відтворення методу.

Підготовка рослинних зразків до аналізу на вміст важких металів.

Сирий рослинний матеріал було висушено висушують у добре провітрюваних приміщеннях або в сушильних шафах при температурі 30-40⁰С. Дану масу подрібнюють і розкладають рівним шаром на кальці або пергаменті.

Після висушування рослинний зразок ретельно подрібнюють. Для цього використовують різні млини, подрібнювачі, ножі, ножиці. При подрібненні зернового матеріалу лабораторними млинами слід враховувати можливість забруднення рослинних зразків металами при контакті їх з частинами механізмів. Найчастіше матеріал, що підлягає подрібненню, забруднений Fe, Cu, Zn.

Для подрібнення цукрового буряка застосовують млини „Пирует” із корпусом з органічного матеріалу або нержавіючої сталі. Цей тип млинів забезпечує високий ступінь подрібнення рослинного матеріалу.

При підготовці рослинних проб звертається увага до їх дрібного розмелення, що дозволяє точніше взяти середню пробу і зменшити варіювання даних.

Застосовуючи той чи інший механізм подрібнювач для підготовки рослинного матеріалу до аналізу, треба перевірити, чи не забруднюються проби внаслідок машинної обробки якимось металом.

Якщо кількість подрібненого матеріалу велика, відбирається середня проба (50-100 г).

Підготовлений до аналізу матеріал зберігають у скляних банках із притертою пробкою чи щільно прилягаючою поліетиленовою кришкою або в коробках із поліетилену.

Перед взяттям проби на аналіз зразок перемішують, оскільки при засипанні подрібненого матеріалу для зберігання відбувається його перерозподіл за розміром.

Озолення рослинного матеріалу [11]

Для озолення наважку (5г) тонко подрібненого рослинного матеріалу поміщають у платинову чашку ємкістю 100см³. Чашку ставлять в холодний муфель. Температуру муфеля поступово підвищують на протязі 2-2,5 годин до 500-550⁰ С. Температура не повинна різко підвищуватися, оскільки можливі втрати за рахунок механічного розкидання матеріалу при обвугленні та спалюванні. Після встановлення потрібної температури озолення триває 5-8 годин (до зникнення вуглинок) в залежності від об'єкту.

Після озолення рослинного матеріалу золу переводять у розчин. Для цього її розчиняють у 10%-ній HCl і фільтрують крізь фільтр „біла стрічка” (діаметр 7 см) у мірну колбу ємкістю 25-50 см³. Якщо в чашці й на фільтрі залишається великий нерозчинений залишок із кремнезему з домішкою інших нерозчинних сполук, його необхідно дорозкласти, щоб уникнути втрат досліджуваних металів. Для цього весь залишок переносять на фільтр, який підсушується, поміщають у платинову чашку або тигель і спалюють у муфельній печі при температурі 450-500⁰С. Спалення продовжують до отримання золи без домішок вугликів. Золу після спалювання змочують кількома краплями води, додають 0,2 см³ H₂SO₄ (конц.) та 5 см³ HF для розкладання і видалення кремнезему, ставлять на холодну етернитову плитку і, поступово підвищуючи температуру, випаровують вміст чашки до сухого стану. Якщо кількість золи була значна, обробку фтористоводневою кислотою повторюють. У цьому випадку перше випарювання продовжують до появи парів SO₃ .

Залишок після випарювання розчиняють у 1 п. HCl, фільтрують і приєднують до раніше отриманого фільтру. Обсяг доводять до риски бідистильованою водою і в одержаному розчині визначають метали.

Особливо ставиться питання щодо озолення об'єктів, коли збільшення температури або подовження періоду озолення не дають ефекту. При роботі з такими об'єктами наважку, розміщену в платиновій чашці, змочують бідистильованою водою та обробляють 2-3 рази 5 см³ HNO₃ (пит. В. 1,4), щоразу підсушуючи її на електричній плитці з закритою спіраллю, потім наважку ставлять у холодний муфель і поступово його нагрівають. По закінченню озолення чашку виймають з муфеля, охолоджують і змочують бідистильованою водою, приливають по 2-3 см³ азотної кислоти, підсушують на електричній плитці із закритою спіраллю та ставлять на 15-20 хвилин у муфель, нагрітий не більше, ніж до 250-300⁰С. Виймають чашки і розчиняють золу при нагріванні в 1 п. HCl. Отриманий розчин фільтрують крізь маленькі фільтри безпосередньо в мірні колби на 50 см³. Фільтр кілька разів промивають теплою водою, підкисленою HCl. Потім фільтр вертають у платинову чашку, висушують на електричній плитці із закритою спіраллю у муфелі при температурі 2 см³ плавикової кислоти, висушуючи до сухого стану на електричній плитці із закритою спіраллю. Після видалення слідів плавикової кислоти залишок переводять у розчин. Одержаний розчин приливають до основного фільтрату, доводять до риски бідистильованою водою і в отриманому розчині визначають метали.