Экология

Поряд із споживанням природних ресурсів гостро стоять питання їх охорони, дбайливого використання та мінімізації порушення природних умов. Без знання реальних законів функціонування будь-якого ресурсу важко визначити заходи його охорони, оптимальний обсяг споживання.

2. Економічні основи раціонального використання природних ресурсів.

Використання природних ресурсів або, інакше кажучи, природокористування - це сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу і заходи для його збереження;

сукупність усіх форм продуктивних сил, виробничих відносин і відповідних їм організаційно-економічних форм, пов'язаних з первинним освоєнням, використанням та відтворенням людиною об'єктів навколишнього природного середовища;

використання природних ресурсів в процесі індивідуально-суспільного виробництва з метою задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства, групи людей, окремої людини;

комплексна наукова дисципліна, яка досліджує загальні принципи раціонального (для даного історичного моменту) використання природних ресурсів людським суспільством.

Завдання природокористування як науки полягає в розробці загальних принципів здійснення будь-якої діяльності, яка пов'язана або з безпосереднім використанням природи і її ресурсів, або із змінами під її впливом.

Об'єктом природокористування як науки служить комплекс взаємовідносин між природними ресурсами та природними умовами життя суспільства і його соціально-економічним розвитком.

Предметом природокористування можна вважати оптимізацію цих відносин, прагнення до збереження і відновлення життєвого середовища.

Основними принципами природокористування, дотримання яких сприятиме ефективному використанню і відтворенню природних ресурсів, є:

Єдність використання і охорони природних ресурсів.

Суворе врахування стану ресурсів і умов природного середовища.

Вивчення і всебічне дотримання законів природи у процесі використання ресурсів.

Застосування досягнень науки і техніки у природокористуванні.

Принципи раціонального природокористування об'єднують соціально-економічні та природно-технічні проблеми, основними з яких є :

- розробка методики еколого-економічної оцінки природних ресурсів;

- розробка регіональних систем господарства;

- прогнозування та оцінка наслідків господарської діяльності людини.

Природокористування раціональне - високоефективне господарювання, яке не призводить до змін ПРП і таким чином до глибоких негативних змін навколишнього середовища, не погіршує стан здоров'я людини і не загрожує її життю. Воно повинно забезпечити:

- економну експлуатацію природних ресурсів і природних умов;

- найбільш ефективний режим їх відновлення з урахуванням перспективних інтересів розвитку господарської діяльності людини;

- збереження здоров'я людини.

Природокористування нераціональне - система діяльності людини, яка не забезпечує збереження ПРП, викликає масові негативні явища в природному середовищі, призводить до забруднення навколишнього середовища, зниження або знищення оздоровчих і естетичних цінностей природи.

Природокористування як складний процес складається з компонентів:

- ресурсоспоживання (видобуток ресурсів, ресурсокористування);

- конструктивне перетворення (комплексні програми перетворення природного середовища, поліпшення окремих властивостей ресурсів - меліорація, ліквідація наслідків господарської діяльності);

- відтворення природних ресурсів (створення умов для відтворення відновлюваних ресурсів);

- охорона навколишнього природного середовища;

- управління і моніторинг.

Вирішенням питань врахування і оцінки економічних відносин в системі “Людина-біосфера”, вивченням економічних основ раціонального природокористування в екології займається економіка природокористування.

Економіка природокористування (ЕПК) - наука, що вивчає характер співвідношення позитивних і негативних змін природних умов, рівні використання суспільством природного середовища в зв'язку з виробничими відносинами між людьми за даними конкретних економічних наук, а також геології, біології, ґрунтознавства, лісівництва, демографії, метеорології, гідрології та ін.

Як самостійна наука ЕПК сформувалася в 60-70 роки ХХ ст.

Головним завданням ЕПК є вивчення найкращих варіантів адаптації глобальної соціально-економічної системи до змін, що відбуваються в біосфері, визначення оптимальних антропогенних навантажень на природне середовище з використанням усіх можливих економічних механізмів.

Економічний механізм при раціональному природокористуванні містить цілий ряд інструментів впливу на матеріальні інтереси підприємств (ресурсокористувачів) та окремих працівників. Можна виділити такі елементи економічного механізму природокористування:

- лімітування природокористування;

- платність природокористування;

- фінансування природоохоронної діяльності;

- екологічні фонди;

- матеріальне стимулювання при здійсненні природоохоронної діяльності;

- створення ринку природних ресурсів;

- вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного фактору, особливо на продукцію природоексплуатуючих галузей;

- екологічні програми;

- продаж прав на забруднення;

- заставна система;

- екологічне страхування.

3. Збитки від забруднення природного середовища.

Непродумана, безконтрольна господарська діяльність людини призвела до того, що теперішній стан природного середовища України оцінюється фахівцями як критичний.

Значну шкоду навколишньому природному середовищу наряду з промисловим виробництвом завдає військова діяльність.

Основними й найбільш дієвими способами боротьби з забрудненням довкілля на сьогоднішній день є економічні. В Україні прийнята сувора система штрафів, розмір яких залежить від обсягу заподіяних збитків. Розрахунок розмірів відшкодування збитків за забруднення довкілля проводиться за допомогою єдиних типових методик розрахунку збитків від забруднення довкілля.

Відповідно до Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря” та для підвищення економічної відповідальності за нанесені збитки державі внаслідок їх порушення 18 травня 1995 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України затверджені:

1. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

2. Методика відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Дані методики встановлюють основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовуються при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання атмосферного повітря та водних ресурсів.

У методиках наведені посилання на такі законодавчі та нормативні документи:

- Закон України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища";

- Закон України від 16 жовтня 1992 р. "Про охорону атмосферного повітря";

- Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. № 925;

- Санітарні правила і норми. Охорона поверхневих вод від забруднення. СанПІН № 4630-88 (затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР 4 липня 1988 р.);

- Узагальнений перелік гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм (затверджені Міністерством рибного господарства СРСР 9 січня 1990 р.);

- Порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 13 січня 1992р.);

- Водний кодекс України, введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р.

Для того, щоб розрахунково визначити розмір відшкодування збитків від забруднення атмосфери необхідно визначити наднормативні викиди забруднюючих речовин.

Наднормативними викидами забруднюючих речовин вважаються:

- викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид, які видані у встановленому порядку;

- викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах;

- викиди забруднюючих речовин, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів їх утворення і вмісту в газах, що відходять для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України при перевірці підприємств шляхом інструментальних методів контролю або розрахунково.

Розрахунок наднормативних викидів (Мі) в тонах здійснюється шляхом визначення різниці між фактичними та дозволеними потужностями викидів, з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Розрахунок виконується за формулою:

Mі = 0,0036 (Vі Cі - Mді) T ,

де Vі - об'ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, куб.м /с;

Сі - середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/куб.м, розрахована як середня арифметична;

Mдi - потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, годин.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою:

З = Мі 1,1П Аі КТі КЗі ,

де З - розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;

Мі - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в повітря наднормативно, тон;

1,1П - базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тону умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини;

КТі - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

КЗі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини (Аі) визначається із співвідношення за формулою:

Аі = ,

де ГДКі - середньодобова гранично допустима концентрація, або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.

Для речовин з ГДК більше одиниці в чисельнику вводиться поправочний коефіцієнт 10.

Для речовин, по яких відсутня величина середньодобової ГДК, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі.

Для речовин, по яких відсутні ГДК та ОБРВ, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500.

Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості (Кт), залежить від числа жителів населеного пункту, його народногосподарського значення та розраховується за формулою: КТі = Кнас Кф ,

де Кнас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту і визначається за табл.

Таблиця Залежність Кнас від чисельності жителів населеного пункту

Чисельність населення, тис.чол.	Кнас
до 100	1,0
100-250	1,2
250-500	1,35
500-1000	1,55
більше 1000	1,8

К_ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту і визначається за табл.

Таблиця Залежність Кф від народногосподарського значення населеного пункту

Тип населеного пункту	Кф
1. Організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з переважно аграрно-промислових функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування) та села.	1,00
2. Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислових і транспортних функцій (обласні центри, міста обласного підпорядкування, великі промислові та транспортні вузли)	1,25
3. Центри з перевагою рекреаційних функцій*	1,65

* Якщо населений пункт одночасно має промислове та рекреаційне значення, то Кф=1,65.

Коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною (КЗі) визначається за формулою:

,

де q - середньорічна концентрація і-тої забруднюючої речовини за даними прямих інструментальних вимірів на стаціонарних постах за попередній рік, мг/куб.м;

ГДКі - середньодобова гранично допустима концентрація і-тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.

У випадку, коли в даному населеному пункті інструментальні виміри концентрації даної забруднюючої речовини не виконуються, а також, коли рівні забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною не перевищують ГДК, значення коефіцієнта Кзі приймається рівним одиниці.

ЗАНЯТТЯ 6. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ОБСЯГУ ЗБИТКІВ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.

Навчальні питання:

1. Типові методики розрахунку збитків від забруднення довкілля.

2. Розрахунок розмірів відшкодування збитків від забруднення атмосфери.

3. Розрахунок розмірів відшкодування збитків від забруднення водних ресурсів.

1. Типові методики розрахунку збитків від забруднення довкілля.

Відповідно до Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря” та для підвищення економічної відповідальності за нанесені збитки державі внаслідок їх порушення 18 травня 1995 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України затверджені:

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

Методика відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Дані методики встановлюють основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовуються при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання атмосферного повітря та водних ресурсів.

Методики є обов'язковими для спеціалістів, що здійснюють державний контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями (в т.ч. військовими), іноземними, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності, вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У методиках наведені посилання на такі законодавчі та нормативні документи:

Закон України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища";

Закон України від 16 жовтня 1992 р. "Про охорону атмосферного повітря";

Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. № 925;

Санітарні правила і норми. Охорона поверхневих вод від забруднення. СанПІН № 4630-88 (затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР 4 липня 1988 р.);

Узагальнений перелік гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм (затверджені Міністерством рибного господарства СРСР 9 січня 1990 р.);

Порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 13 січня 1992р.);

Водний кодекс України, введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р.

2. Розрахунок розмірів відшкодування збитків від забруднення атмосфери.

Методика розрахунку збитків, заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Збитки, заподіяні державі, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності (ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Стягнення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не звільняє підприємства від відшкодування збитків за наднормативні викиди (ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Розмір компенсації збитків за наднормативний викид однієї тони забруднюючої речовини в атмосферне повітря визначається на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в даний період, з урахуванням регулюючих коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Суперечки та оскарження нарахування і стягнення збитків вирішуються в судовому порядку.

Для того, щоб розрахунково визначити розмір відшкодування збитків від забруднення атмосфери необхідно визначити наднормативні викиди забруднюючих речовин.

Наднормативними викидами забруднюючих речовин вважаються:

- викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид, які видані у встановленому порядку;

- викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах;

- викиди забруднюючих речовин, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів їх утворення і вмісту в газах, що відходять для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України при перевірці підприємств шляхом інструментальних методів контролю або розрахунково.

Розрахунок наднормативних викидів (Мі) в тонах здійснюється шляхом визначення різниці між фактичними та дозволеними потужностями викидів, з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Розрахунок виконується за формулою:

M_і = 0,0036 (V_і C_і - Mд_і) T ,

де V_і - об'ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, куб.м /с;

С_і - середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/куб.м, розрахована як середня арифметична;

Mд_i - потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, годин.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою: З = М_і 1,1П А_і К_Ті К_Зі ,

де З - розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;

М_і - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в повітря наднормативно, тон;

1,1П - базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тону умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти;

А_і - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини;

К_Ті - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

К_Зі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини (А_і) визначається із співвідношення за формулою: А_і = ,

де ГДК_і - середньодобова гранично допустима концентрація, або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.

Для речовин з ГДК більше одиниці в чисельнику вводиться поправочний коефіцієнт 10.

Для речовин, по яких відсутня величина середньодобової ГДК, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі.

Для речовин, по яких відсутні ГДК та ОБРВ, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500.

Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості (Кт), залежить від числа жителів населеного пункту, його народногосподарського значення та розраховується за формулою: К_Ті = К_нас К_ф ,

де К_нас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту і визначається за табл.

Таблиця Залежність К_нас від чисельності жителів населеного пункту

Чисельність населення, тис.чол.	Кнас
до 100	1,0
100-250	1,2
250-500	1,35
500-1000	1,55
більше 1000	1,8

К_ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту і визначається за табл.

Таблиця Залежність К_ф від народногосподарського значення населеного пункту

Тип населеного пункту	Кф
1. Організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з переважно аграрно-промислових функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування) та села.	1,00
2. Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислових і транспортних функцій (обласні центри, міста обласного підпорядкування, великі промислові та транспортні вузли)	1,25
3. Центри з перевагою рекреаційних функцій*	1,65

* Якщо населений пункт одночасно має промислове та рекреаційне значення, то К_ф=1,65.

Коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною (К_Зі) визначається за формулою: ,

де q - середньорічна концентрація і-тої забруднюючої речовини за даними прямих інструментальних вимірів на стаціонарних постах за попередній рік, мг/куб.м;

ГДК_і - середньодобова гранично допустима концентрація і-тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.

У випадку, коли в даному населеному пункті інструментальні виміри концентрації даної забруднюючої речовини не виконуються, а також, коли рівні забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною не перевищують ГДК, значення коефіцієнта Кз_і приймається рівним одиниці.

3. Розрахунок розмірів відшкодування збитків від забруднення водних ресурсів.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлює, що шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенса-ції, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до Методики при забрудненні водних ресурсів для відшкодування збитків розраховують середню фактичну концентрацію забруднюючих речовин у стічних водах, збитки внаслідок наднормативних та самовільних скидів, збитки внаслідок самовільного використання води, збитки внаслідок безпосереднього забруднення підземних вод нафтопродуктами.

Середня фактична концентрація забруднюючих речовин в стічних водах за період скиду визначається з усієї сукупності відібраних і підданих хімічному аналізу проб стічної води обчислюється по формулі: С_с.ф..=,

де С_с.ф. - середня фактична концентрація, приймається як розрахункова при визначенні збитків, г/куб.м;

С₁, С₂,…,С_n - концентрації забруднюючих речовин у відібраних пробах за період порушення водоохоронного законодавства, г/куб.м;

n - кількість відібраних проб.

Розрахунок величини збитків внаслідок наднормативних скидів визначається за формулою: З_над = V T (С_с.ф. - С_д) 0,003 А_і n & 0,001 ,

де V - витрати стічних вод, куб.м/год;

Т - тривалість наднормативного скиду, годин;

Сс.ф. - середня фактична концентрація забруднюючих речовин у зворотних водах, г/куб.м;

Сд - дозволена для скиду концентрація забруднюючих речовин, визначена при затвердженні ГДС (ТПС) г/куб.м. У разі скиду речовин, які відсутні в переліку допустимих для скиду, а фактична концентрація їх перевищує ГДК для водного об'єкта, що приймає стічні води, в розрахунковій формулі Сд приймається рівним ГДК;

0,003 - базова ставка відшкодування збитків, в частках неоподаткованого мінімуму доходів громадян, НМД/кг, (розрахована як середня вартість знешкодження різних забруднюючих речовин в долях неоподаткованого мінімуму доходів за одиницю маси речовини);

Аі - показник відносної небезпечності речовини, визначається з співвідношення 1/Сгдк,

де:

Сгдк - гранично допустима концентрація цієї речовини згідно з СанПІН № 4630-88 або Узагальненим переліком ГДК шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм.

У разі скиду речовин, для яких не встановлені рівні ГДК або ОБРВ, показник відносної небезпечності приймається рівним 100, а при ГДК - "відсутність" - 100000.

Длязавислих речовин показник відносної небезпечності приймається рівним 0,3, а для підприємств, що експлуатують комунальні системи каналізації, - 0,1.

n - величина неоподаткованого мінімуму доходів громадян в одиницях національної валюти;

& - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта :

Таблиця Значення коефіцієнтів, що враховують категорію водного об'єкта

Категорія водного об'єкта	&
Морські та поверхневі водні об'єкти комунально-побутового використання Поверхневі водні об'єкти господарсько-питного водокористування Поверхневі та морські водні об'єкти рибогосподарського водокористування: ІІ категорії І категорії	1,0 1,4 1,6 2,0

0,001 - коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

Збитки за наднормативні скиди комунальними каналізаціями відшкодовуються у разі порушення технологічних режимів роботи очисних споруд, передбачених проектом у розмірі, який не повинен перевищувати 50 % прибутку за послуги каналізації за час порушення природоохоронного законодавства (крім аварійних скидів)

Збитки для самовільних, аварійних та санкціонованих вимушених скидів стічних вод (крім скидів із водних транспортних засобів) визначаються за формулою:

З с.а.в. = V T Сс.ф.. 0,003 Аі n & 0,001,

де позначення аналогічні тим, що використані у формулі

Збитки за аварійні скиди комунальними каналізаціями відшкодовуються у розмірі, що не повинен перевищувати 50% річного прибутку за послуги каналізації.

При самовільному використанні води збитки розраховуються за формулою:

З с.в. = W Таp.,

де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб.м;

Таp. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м;

Збитки внаслідок безпосереднього забруднення підземних вод нафтопродуктами розраховуються:

- в розрахунку на 1 куб.м забруднених підземних вод за формулою:

Зп.в. = Yn n Vз L ,

де Yn - питома величина збитків, спричинених навколишньому середовищу, в частинах НМД;

n - розмір неоподатковуваного мінімуму доходів, одиниць національної валюти;

Vз - об'єм забруднених підземних вод, куб.м;

L - коефіцієнт, який враховує природну захищеність підземних вод:

для ґрунтових - 1,0;

для міжпластових безнапірних - 1,3;

для міжпластових напірних (артезіанських) - 1,6.

Визначення об'єму забруднених підземних вод Vз провадиться за формулою:

Vз = F m na

де F - площа забруднення, кв.м;

m - середня потужність забрудненої частини водоносного горизонту, м;

na - активна пористість водонасиченої товщі, частки одиниці

Таблиця Орієнтовні значення активної пористості водонасичених порід*

Назва породи	Активна пористість
Гравелисто-галечні відкладення Крупнозернисті піски Різнозернисті піски Дрібнозернисті піски Тонкозернисті піски Пилуваті та глинисті піски Супіски Суглинки Тріщинуваті породи (крейда, вапняк, пісковик)	0,28-0,30 0,24-0,26 0,20-0,24 0,18-0,22 0,15-0,19 0,05-0,15 0,08-0,10 0,05-0,08 0,04-0,08

* у разі відсутності характеристик конкретної водонасиченої породи для розрахунків беруть середні значення наведених інтервалів.

в розрахунку на 1 тонну нафтопродуктів визначається за формулою:

Зп.в = Yn n M L ,

де M - маса нафтопродуктів, тон.

Питому величину екологічних збитків визначають з таблиці 2.5 при наявності інформації про об'єм забруднених підземних вод або з таблиці 2.6, якщо відома маса нафтопродуктів.

Таблиця Питомі величини збитків, заподіяних забрудненням підземних вод нафтопродуктами в розрахунку на 1 куб.м підземних вод

Область	Питомі величини екологічних збитків*	Область	Питомі величини екологічних збитків*
Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська АРК Луганська Львівська	0,0024 0,0009 0,0051 0,0027 0,0047 0,0024 0,0036 0,0051 0,0006 0,0069 0,0015 0,0009 0,0007	Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернігівська Чернівецька	0,0043 0,0047 0,0009 0,0006 0,0007 0,0010 0,0013 0,0012 0,0012 0,0017 0,0003 0,0047

Таблиця Питомі величини збитків, заподіяних забрудненням підземних вод нафтопродуктами в розрахунку на 1 т забруднюючої речовини

Область	Питома величина збитків*	Область	Питома величина збитків*
Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Автономна Республіка Крим Луганська	50,36 17,91 109,59 57,73 102,43 51,77 79,97 107,36 110,57 142,46 31,84 19,89	Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернігівська Чернівецька	16,03 90,39 103,12 17,74 14,31 15,34 21,77 26,91 24,43 27,30 36,94 6,69 100,89

* В частинах неоподатковуваного мінімуму доходів.

Забруднення підземних вод, як правило, є наслідком забруднення поверхні землі та ґрунтів. Виявлення факту безпосереднього забруднення поверхні землі, ґрунтів здійснюється візуально або за допомогою хіміко-аналітичних визначень проб ґрунтів.

Маса (об'єм) забруднюючих речовин, які потрапили на поверхню землі, встановлюється документально чи прямими натурними замірами.

В умовах повного насичення шару ґрунту рідкими забруднюючими речовинами їх обсяг може бути визначено за формулою: V = F h м ,

де V - об'єм забруднюючих речовин, куб.м;

F - площа забруднення, кв.м;

h - глибина просочування, м;

м - дефіцит насичення, в частках від одиниці.

У разі відсутності даних щодо дефіциту насичення для конкретних ґрунтів для розрахунків беруться середні значення інтервалів орієнтовних значень, які наведені в табл. 1.6.4.

ЗАНЯТТЯ 7. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.

Навчальні питання:

1. Глобальні зміни в біосфері.

2. Вплив військово-промислового комплексу на біосферу.

3. Ядерний конфлікт і навколишнє природне середовище.

1. Глобальні зміни в біосфері.

Глобальними називають проблеми, які зачіпають життєві інтереси всього людства і кожної людини, зокрема; вони виступають об'єктивним фактором світового розвитку і тому, можуть бути вирішені зусилля всіх народів.

Забруднення -- це внесення у довкілля, виникнення чи раптове підвищення у ньому нових, не характерних для середовища хімічних, фізичних, біологічних, інформаційних речовин, агентів, які негативно впливають на людину і живі організми.

Інградієнтне забруднення: надходження в біосферу речовин, кількісно і якісно чужорідних для неї в газоподібному, рідкому та твердому стані.

Енергетичне забруднення: шумове, теплове, світлове, радіаційне, електромагнітне.

Деструкційне забруднення: вирубка лісів, порушення водотоків, кар'єрні розробки, дорожнє будівництво, ерозія, осушення площ.

Біоценотичне забруднення: дія на склад, структуру, та вид популяції живих організмів.

Речовини або агенти, які спричиняють забруднення навколишнього середовища називають забруднювачами.

За характером надходження забруднюючі речовини поділяють на: локальні, точкові, площині, лінійні.

За складом: органічні, органо-мінеральні, мінеральні.

За тривалістю дії на біосферу їх поділяється на:

- стійкі -- це незруйновані біосферою за короткий час без негативних наслідків для неї. До них належать метали, пластмаси, поліетилени.

- нестійкі -- ті, що зникають або модифікуються до безпечного стану під впливом біосфери чи фізичних умов на поверхні Землі (целюлоза).

За походженням забруднювачі поділяють на первинні, які безпосередньо поступають в атмосферу, і вторинні, які є продуктом перетворення первинних.

Гігієнічним нормативом називають строго визначений діапазон параметрів фактора середовища, який є оптимальним або принаймні не є небезпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров'я людини, людської популяції і майбутніх поколінь.

При розробці гігієнічних нормативів оперують такими поняттями як: гранично допустимі концентрації (ГДК), гранично допустимі рівні (ГДР) і дози (ГДД).

Гранично допустима концентрація (ГДК) -- максимальна кількість токсичної речовини в одиниці об'єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров'я людини.

Гранично допустимий рівень (ГДР) -- періодичний або постійний протягом усього життя людини вплив факторів оточуючого середовища (шуму, вібрацій, забруднень, низької температури тощо), які не викликають соматичних або психічних захворювань та змін у стані здоров'я.

Гранично допустима доза (ГДД) -- кількість токсичної речовини, проникнення або вплив якої не пошкоджує організм і не призводить до негативних наслідків.

2. Вплив військово-промислового комплексу на біосферу.

Геополітичне розташування України на Європейському континенті історично зумовило роль і місце її території, а також військово-економічного потенціалу в проектах і програмах реалізації військових доктрин різних громадсько-політичних системі військово-політичних блоків. Тому в центрально-східному регіоні Європи за десятиріччя накопичено дуже велику кількість військ і сил флоту, різноманітної військової техніки та озброєнь, у тому числі ракетно-ядерних. Склалася також розвинута мережа потужних підприємств, установ і організацій оборонного призначення. Щоденна військова діяльність, як правило, вкрай негативно впливає на довкілля. Внаслідок багаторічних порушень природоохоронного законодавства, зокрема щодо утримання та експлуатації авіаційних і військово-морських баз, полігонів і танкодромів, учбових центрів, баз і складів пально-мастильних матеріалів, військово-ремонтних і будівельних підприємств, парків бойової і автотракторної техніки, військ лісгоспів і підсобних господарств, об'єктів тепло-, водо-, енергопостачання, зливних і очисних споруд, місць збору та утилізації відходів, а також внаслідок недотримання вимог екологічної безпеки під час проведення заходів бойової та оперативної підготовки військ і сил флоту уже забруднено та продовжується забруднення основних складових довкілля: ґрунтів, поверхневих та підземних вод, повітря. Екологічний стан може ще більше погіршитися у ході проведення наступної широкомасштабної військової реформи, конверсії оборонної промисловості, ліквідації ракетно-ядерної зброї та хімічної зброї, що залишилася з другої світової війни, продовження утилізації(знешкодження) застарілих видів військової продукції та боєприпасів, відходів військового виробництва, якщо військові й надалі не будуть дотримуватися екологічних вимог.

Під атмосферним забрудненням розуміють присутність у повітрі різних газів, парів, часток твердих або рідких речовин (в тому числі радіоактивних), які несприятливо впливають на живі організми, погіршують умови їхнього життя або завдають матеріальних збитків, прямо або опосередковано змінюють розподіл сонячної радіації, яка надходить до земної поверхні.

За впливом на організм людини джерела забруднення атмосфери можна поділити на хімічні та фізичні. До фізичних належать: 1) радіоактивні елементи, які є джерелом іонізуючої радіації; 2) теплове забруднення (штучне підвищення температури); 3) шуми і низькочастотні коливання, вібрації (інфразвук). До хімічних належать: 1) газоподібні похідні вуглецю і рідкі вуглеводні сполуки; 2) миючі засоби; 3) пластмаси; 4) пестициди та інші синтетичні речовини; 5) похідні сірки; 6) похідні азоту; 7) важкі метали; 8) сполуки фтору; 9) тверді домішки; 10) органічні речовини.

Забруднювачі можна об'єднати в такі групи:

що утворюються при згорянні палива для потреб промисловості, опалюванні житла, при роботі всіх видів транспорту;

які виникли в результаті промислових викидів;

що обумовлені спалюванням і переробкою побутових і промислових відходів;

природного походження (мінеральні, рослинні, тваринні, мікробіологічні).

Найбільше джерело антропогенного забруднення повітря - згоряння палива для забезпечення енергетичних потреб суспільства. Найпоширенішими видами палива є вугілля і вуглеводні сполуки.

При повному згорянні палива в атмосферу надходить двооксид вуглецю (СО₂) і пари води, які самі по собі не є шкідливими домішками, а також невеликі кількості оксидів азоту і сірки. При неповному згорянні палива утворюються зола і шкідливі гази.

У військах існують наступні джерела хімічного забруднення атмосферного повітря: котельні установки, транспортні засоби загального і спеціального призначення, склади паливно-мастильних матеріалів (ПММ) і спецпалива, бази нафтопродуктів, пункти обслуговування і зарядки акумуляторів, газо- і пиловиділяючі, лакофарбові, асфальтобетонні та інші установки. Одними із головних джерел хімічного забруднення повітря є котельні установки. Вони виділяють дим, що утворюється в процесі спалювання твердого чи рідкого палива. Ступінь забруднення атмосфери продуктами згоряння палива залежить від виду та якості палива, а також від технічних характеристик поливного устаткування. Основними викидами при цьому є продукти повного (окиси сірки та азоту) та неповного згоряння (головним чином, окис вуглецю, сажа, вуглеводні). Спостерігаються значні викиди оксид азоту, які утворюються в основному з азоту повітря при високих температурах горіння. Теплові електростанції, які спалюють нафту, майже не викидають золи, зате викидають в 3 рази більше сірчаного ангідриду. Найчистішим із всіх видів палива вважається природний газ.

Автотранспорт робить значні викиди в атмосферу (понад 200 різних хімічних сполук). В них містяться вуглеводні компоненти палива, яке не повністю згоріло. Їх частка різко зростає при роботі двигуна на малих обертах; в момент натискання на акселератор спостерігається в 10 разів більше викидів, ніж при роботі двигуна у нормальному режимі. У вихлопних газах автотранспорту міститься значна кількість окису вуглецю, альдегідів, окисів азоту, вуглеводнів етиленового ряду. В результаті неповного згоряння в двигуні частина вуглеводнів перетворюється в сажу, яка містить смолисті речовини, в тому числі канцерогенний бенз(а)пірен. Надзвичайно шкідливими у вихлопах є сполуки неорганічного свинцю. Так, в 1 л бензину міститься 1г тетраетилсвинцю, який після згоряння викидається в атмосферу. У викидах дизельного транспорту свинець відсутній.

Кількісний та якісний склад вихлопних газів двигуна залежить від низки чинників: типу двигуна, особливостей конструкції, його технічного стану, потужності, режиму роботи, якості застосованого пального.

В Україні більшість автотранспорту працює на бензиновому пальному (карбюраторні машини), значно менше у нас дизельних машин (близько 4 %) і ще менше - газобалонних.

Авіатранспорт. Сумарні викиди забруднюючих речовин двигунами літаків порівняно з автотранспортом невеликі, але в районі аеропорту ці відходи роблять значний внесок у забруднення навколишнього середовища. Турбореактивні двигуни при зльоті та посадці викидають візуально добре помітний шлейф диму, що вміщує у собі окис вуглецю, вуглеводні, оксид та двооксид азоту. Суттєву кількість домішок вносять і наземні пересувні засоби.

Вирішення питання нормування атмосферних забруднень базується на існуванні порогових концентрацій шкідливих речовин - гранично допустимих концентрацій (ГДК).

ГДК домішок в атмосфері - це максимальна концентрація речовин в повітрі, яка при періодичній дії за певний час або протягом усього життя людини не має шкідливого впливу на неї. Для кожної речовини-забрудника встановлено два нормативи: максимальна разова і середньодобова ГДК. ГДКмр встановлюється для попередження рефлекторних реакцій в організмі людині при короткочасній дії атмосферного забруднювача (до 20 хвилин); ГДКсд - з метою попередження загальнотоксичної чи канцерогенної дії, тобто така концентрація, яка б не мала будь-якого впливу на фізичний стан людини. Концентрація речовин в атмосфері вимірюється в мг/м3. Міністерство охорони здоров'я України встановило ГДК для 200 шкідливих інгредієнтів атмосфери населених пунктів (табл. 2.10).

В залежності від дії на організм людини забруднюючі речовини поділяють чотири категорії небезпечності:

1 категорія - надзвичайно небезпечні речовини (канцерогени, мутагени);

2 категорія - дуже небезпечні речовини;

3 категорія - небезпечні речовини;

4 категорія - помірно небезпечні речовини.

Оскільки в повітрі знаходиться одночасно цілий ряд домішок, то при нормуванні враховують їх сумарний шкідливий вплив. Сумарна гранично допустима концентрація повинна бути меншою одиниці: ,

де n - кількість речовин-забруднювачів;

Сі - концентрація кожної речовини-забруднювача в повітрі;

ГДКі - гранично допустима концентрація кожної речовини-забруднювача.

Гранично допустимий викид (ГДВ) в атмосферу - це норма викиду шкідливої речовини на певній території з певною кількістю підприємств, що в сумі з їх викидами не перевищує ГДК. Суть введення ГДВ полягає у нормуванні викидів і обумовлена тим, що при існуючих методах очищення викидів неможливо повністю уникнути їх попадання в атмосферу. Кожне підприємство, що забруднює атмосферу має встановлені норми викидів, перевищення яких не допускається. Такі нормативи існують і для моделей транспортних засобів та устаткування.

Також у питанні нормування забруднюючих речовин в атмосфері існує поняття фонової концентрації Сф речовини в атмосфері, тобто її природної концентрації, яка склалася віками і відповідає даній природній зоні. При нормуванні ГДВ враховують фонову і сумарні ГДК всіх наявних забруднювачів атмосфери нового виду, які в сумі не повинні перевищувати ГДК.

,

де n - кількість підприємств на даній території.

Таблиця Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів

Речовина	ГДК
	максимальна разова, мг/м3	середньодобова, мг/м3
Нітробензол	0,008	0,008
Сірчистий газ	0,5	0,5
Окис вуглецю	3,0	1,0
Оксиди азоту	-	0,04
Сажа	0,15	0,05
Пари сірчаної кислоти	0,3	0,1
Пари ртуті	-	0,0003

Введення норм ГДК і ГДВ, обов'язкове дотримання яких передбачає Закон України “Про охорону атмосферного повітря”, визначає конкретну відповідальність посадових осіб і їх зацікавленість у безперервній роботі очисного устаткування, впровадження нових маловідходних і безвідходних технологій.

3. Ядерний конфлікт і навколишнє природне середовище.

Питання радіаційної безпеки людини і навколишнього середовища (у тому числі і військової діяльності) пов'язане з існуванням радіоактивних речовин (РР). Ядра атомів цих речовин можуть самовільно розпадатися і перетворюватися на ядра атомів інших елементів, випускаючи при цьому невидиме випромінювання. Вони негативно впливають на людей і навколишнє середовище, що потрапляє у зону їхньої дії (різноманітні об'єкти, майно, предмети).