Экология

Санітарно-захисна зона і зона обмеження забудови встановлюються відповідно до методик, затверджених МОЗ України (або МОЗ СРСР до їх перевидання). Межі санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови при їх встановленні уточнюються на підставі інструментальних вимірів. Санітарно-захисні зони і зони обмеження для передавальних радіостанцій, обладнаних антенами не спрямованого випромінювання в горизонтальній площині, для телевізійних станцій, а також для радіолокаційних станцій кругового огляду встановлюються навколо РТО.

Для передавальних РТО, обладнаних антенами спрямованої дії, а також для радіолокаційних станцій, антени яких сканують у визначеному секторі або фіксовані в одному напрямку, санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови встановлюються у напрямку випромінювання електромагнітної енергії, з урахуванням бокових і задніх пелюсток діаграми спрямованості антен.

Для передавальних РТО, антени яких випромінюють електромагнітну енергію під визначеним кутом до горизонту і рівень ЕМП змінюється в залежності від висоти, зона обмеження забудови встановлюється диференційовано по вертикалі в межах висоти житлової забудови.

Для зниження ступеня опромінення територій, призначених для забудови, і зменшення розмірів санітарно-захисних зон антени радіолокаційних станцій рекомендується встановлювати на природних узвишшях, насипах, естакадах тощо, збільшуючи мінімальне значення робочого кута нахилу антени.

Планування і забудова в місцях розміщення діючих РТО повинні здійснюватись з урахуванням меж санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови, а в районі проектованих РТО, та таких РТО, що реконструюються, з урахуванням меж цих зон, встановлених у затвердженому проекті будівництва або реконструкції РТО.

Досить ефективним є локальний захист, якій базується на застосуванні радіозахисних матеріалів, що забезпечують високе поглинання енергії випромінювання в матеріалі і відбивання від його поверхні. Для екранування шляхом загородження треба використовувати металеві листи та сітки. Захист приміщень від зовнішнього випромінювання можна здійснити шляхом обклеювання стін металізованими шпалерами, закриття вікон металевими сітками, металізованими шторами. Опромінення в такому приміщенні зводиться до мінімуму, але відбите від екранів випромінювання перерозподіляється в просторі і потрапляє на інші об'єкти. Для особового складу, який обслуговує РТО, надійний захист від дії ЕМП забезпечується шляхом екранування апаратури та рядом інших конструкційних особливостей апаратури. Поряд з відбиваючими екранами необхідно широко застосовувати екрани з матеріалів, які поглинають випромінювання (найчастіше застосовуються матеріали на основі вуглецю), причому поверхня екрану повинна бути шорсткою, ребристою чи шипоподібною.

Індивідуальні засоби захисту також є досить ефективними, але вони повинні застосовуватися тільки в тих випадках, коли інші захисні засоби не досить ефективні або їх неможливо застосувати: при проході людини через зону підвищеної інтенсивності випромінювання, при ремонтних і налагоджувальних роботах в аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та вимірювання інтенсивності опромінення. До індивідуальних засобів захисту відносяться спеціальні захисні окуляри з металізованими скельцями ОРЗ-5 і захисний одяг (халат з капюшоном), які дозволяють ослабити потужність ЕМП до 30 дБ (1000 разів).

Для зниження негативного впливу ЕМП, що створюється електрообладнанням автомобільної та спеціальної транспортної техніки, необхідно зробити конструкційні перетворення. Значну увагу слід приділити пристроям, які зменшують радіоперешкоди в системі запалення, а також підвищити екранований захист кузову автомобілю. Електромагнітні випромінювання залежать також від пробігу автомобілю: в перший період - 35-40 тис. км. - вони дещо (на 20 %) зменшуються, потім знову зростають. Це пояснюється у першому випадку витиранням пофарбування в місцях контакту металу, в другому - погіршенням електричної герметичності кузову.

З метою захисту населення та особового складу від впливу ЛЕПП також встановлюються санітарно-захисні зони.

Санітарно-захисною зоною вважається територія, на якій напруженість електричного поля (ЕП) перевищує 1 кВ/м.

Санітарно-захисна зона для ЛЕПП встановлюється у вигляді земельної ділянки, межі якої регламентуються по обидві сторони від неї на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів на землю, в перпендикулярному до ПЛ напрямку:

- 20 м для ЛЕПП напругою 300 кВ;

- 30 м для ЛЕПП напругою 500 кВ;

- 40 м для ЛЕПП напругою 750 кВ;

- 55 м для ЛЕПП напругою 1150 кВ.

Якщо напруженість ЕП перевищує ГДР, необхідно вжити заходи щодо її зниження.

У місцях можливого перебування людини напруженість ЕП може бути зменшена шляхом:

- віддалення житлової забудови від ЛЕПП або ЛЕПП від житлової забудови;

- застосування екрануючих пристроїв та інших засобів зниження напруженості ЕП.

Сільськогосподарські угіддя, що знаходяться в санітарно-захисних зонах ЛЕПП, рекомендується використовувати під вирощування сільськогосподарських культур, які не потребують ручної обробки.

Машини і механізми на пневматичному ходу, які знаходяться в санітарно-захисних зонах ЛЕПП, повинні бути заземлені. Заземлювачем може бути металевий ланцюг, що з'єднаний з рамою або кузовом, і торкається землі.

На території санітарно-захисних зон ЛЕПП напругою 750 кВ та вище забороняється проведення сільськогосподарських та інших робіт особами у віці до 18 років.

У межах санітарно-захисної зони забороняється:

- розташовувати житлові і громадські будівлі і споруди, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства по обслуговуванню автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежнонебезпечних речовин;

- працювати з легкозаймистими рідинами і газами, виконувати ремонт машин та механізмів.

Найближча відстань від осі проектованих ЛЕПП напругою 750-1150 кВ до межі населених пунктів повинні складати не менше:

- 250 м для ЛЕПП напругою 750 кВ;

- 300 м для ЛЕПП напругою 1150 кВ.

Якщо ЛЕПП напругою 750-1150 кВ проходять по пересіченій місцевості, дану відстань можна скоротити, але не більш, ніж до межі санітарно-захисної зони.

Якщо ЛЕПП напругою 330-750 кВ проходять біля сільських населених пунктів, у виняткових випадках можна зменшити встановлені відстані або дозволити перетин вказаних пунктів за умови:

- напруженість ЕП під проводами не перевищуватиме 5 кВ/м;

- житлова забудова не потрапить у межі санітарно-захисної зони;

- виконано заземлення металевих загорож та покрівель нежитлових будинків, розташованих в санітарно-захисній зоні.

ЗАНЯТТЯ 6. ОСНОВИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ.

Навчальні питання:

1. Дія іонізуючого випромінювання на людину.

2. Загальні методи захисту від дії іонізуючого випромінювання (ДІВ).

3. Облік, зберігання та організація робіт з ДІВ.

Питання радіаційної безпеки людини і навколишнього середовища (у тому числі і військової діяльності) пов'язане з існуванням радіоактивних речовин (РР). Ядра атомів цих речовин можуть самовільно розпадатися і перетворюватися на ядра атомів інших елементів, випускаючи при цьому невидиме випромінювання. Вони негативно впливають на людей і навколишнє середовище, що потрапляє у зону їхньої дії (різноманітні об'єкти, майно, предмети).

1.Дія іонізуючого випромінювання на людину.

Іонізуюче (радіоактивне) випромінювання може бути трьох основних видів: гама, бета, альфа.

Гама-випромінювання - це електромагнітні хвилі, аналогічні рентгенівським променям та променям світла, що розповсюджуються у повітрі зі швидкістю 300000 км/сек. Вони здатні до проникнення через товщу різних матеріалів, тобто мають велику проникаючу здатність.

Бета-випромінювання - це потік електронів, що називаються -частками. Швидкість їх руху може сягати у деяких випадках швидкості світла. Їх проникаюча здатність менша, ніж гама-випромінювання, але іонізуюча дія у сотні разів сильніша.

Альфа-випромінювання - це потік ядер атомів гелію, які називаються -частками. Вони мають високу іонізуючу дію, що небезпечно при потраплянні до організму людини.

Захист організму людини та навколишнього середовища від радіоактивного випромінювання є однією з найактуальніших проблем екології. Після аварії на ЧАЕС інтенсивно розвивається нова наука - радіоекологія, основними завданнями якої є:

Вивчення радіоактивного фону.

Характеру антропогенних радіоактивних забруднень продуктів харчування та організму людини.

Дослідження ефектів і встановлення нормативів іонізуючого опромінення.

Джерела іонізуючого випромінювання бувають природного і штучного (трансуранові РР - плутоній, америцій тощо) походження. Найбільш небезпечними є останні, оскільки при порушенні технологічних процесів і правил роботи з цими РР відбувається радіоактивне забруднення навколишнього середовища.

До природних джерел іонізаційного випромінювання (ІВ) належать: космічне випромінювання, сонячна радіація, гірські породи фосфоритів, сланців, гранітів, уранових руд, родовища стронцію, радонових мінеральних джерел. Людина протягом року отримує дозу 0,03 Бер.

Найбільший природний радіаційний фон в межах території України спостерігається у районах родовищ уранових руд, радіоактивних сланців, фосфоритів, радонових мінеральних джерел.

Іонізуюче випромінювання (ІВ) впливає на людину через зовнішнє і внутрішнє опромінення.

Зовнішнє опромінення - це опромінення, яке виникає за рахунок радіоактивного забруднення навколишнього середовища і може вплинути на організм лише в тому випадку, коли воно має достатню проникаючу здатність. Тому тут значну роль відіграє гама-випромінювання.

Внутрішнє опромінення - відбувається в основному при вдиханні радіоактивного пилу, вживанні продуктів харчування та води, які забруднені радіонуклідами.

Дія радіоізотопів на різні органи людини пов'язана з їх вибірковим накопиченням. Систематичне споживання продуктів харчування та води, забруднених радіоактивними речовинами, призводить до накопичення останніх в організмі людини:

- йоду - нагромаджується у щитовидній залозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці і частково виводиться через нирки;

- стронцію - накопичується в кістках;

- цезію - відкладається у м'язах, проникає в клітини і рівномірно опромінює організм.

ІВ має свою систему вимірювань.

Ступінь ураженості навколишнього середовища характеризується кількістю радіоактивних речовин, що припадають на одиницю площі поверхні, і вимірюється в кюрі (Кі).

Кюрі - це така кількість радіоактивних речовин, в якій відбувається 37 мільярдів розпадів атомів за 1 секунду. В системі СІ за одиницю активності прийнято беккерель (Бк) - це кількість РР, в якій відбувається 1 розпад за 1 секунду.

Кі=3,7 1010 (Бк).

Визначається також і ступінь ураженості людини. Кількість енергії, передана організму іонізуючим випромінюванням, називається дозою опромінення. Дозу випромінювання організм може отримувати як при внутрішньому, так і при зовнішньому опромінюванні. Альфа- і бета-випромінювання значною мірою поглинаються середовищем. Найбільш небезпечні гама- і нейтронне опромінення, оскільки перше іонізує тканини організму на всю глибину, а друге, маючи велику проникаючу здатність, викликає пошкодження всіх тканин організму.

Пошкоджень, викликаних опроміненням, тим більше, чим більше енергії воно передає тканинам.

Одиницею виміру потужності дози випромінювання в системі СІ є грей (Гр):

1Гр=Дж/кг,

тобто грей - це така поглинена доза, при якій одним кілограмом опроміненого зразка поглинається енергія в 1 джоуль.

На практиці більше використовують спеціальні одиниці виміру потужності - рентген, бер, рад.

Рентген - це така доза гама-випромінювання, при якій в 1 см сухого повітря (при температурі 0 оС та тиску 760 мм рт.ст) утворюється 2,083 мільярда пар іонів, кожен з яких має заряд, рівновеликий електрону. Існують менші одиниці: мілірентген та мікрорентген.

1 Р=1000 мР=1000000 мкР.

Рентген використовується для вимірювання дози гама-випромінювання або рівня радіації. Потужність поглиненої дози визначається величиною Р/год, мР/год, мкР/год. Кінцевий результат опромінення залежить не стільки від повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого вона накопичена, а також від характеру її розподілу.

Бер - біологічний еквівалент рентгену. Це така поглинена доза будь-якого випромінювання, яка викликає той самий біологічний ефект, що й 1 рентген -випромінювання.

1 рад = 1102 Гр.= 1 Бер - несистемна одиниця поглиненої дози. Доза в 1 рад означає, що у кожному грамі речовини опромінення поглинено до 100 Гр енергії. Нею можна користуватися для вимірювання доз будь-якого виду випромінювання у будь-якому середовищі.

1 рад=0,88 Р.

Для оцінки впливу випромінювання на біологічні об'єкти використовують також поняття еквівалентної дози, яка визначається в одиницях зіверт (Зв).

Зв=100 рад.

Різни організми мають неоднакову стійкість до дії іонізуючого випромінювання. Чим молодший організм, тим він більш чутливий до радіації. Складніші організми більше уражуються ІВ. Найбільш стійкі до опромінювання мікроорганізми і найпростіші, смертельна доза для яких 3000-4000 Гр гамма-променя проти 3-5 Гр для людини. Неоднакову стійкість до радіації мають клітини і органи одного організму. Головним фізичним процесом, що визначає біологічну дію радіації є іонізація та збудження атомів і молекул тіла.

Коефіцієнти радіаційного ризику для кісткової тканини і щитовидної залози становлять 0,03 проти 0,15 молочної залози. Генетичні ефекти проявляються внаслідок мутації, тобто складних змін організму, які виникають в результаті перебудови і порушень в хромосомах та генах, а саме в ДНК, що містять спадкову інформацію.

ІВ має вплив на всі системи і тканини організму, причому велику роль відіграє нервова система, вплив на яку приводить до змін у функціональній діяльності різних систем та органів. Проходячи крізь біологічну тканину людини, потік нейтронів та гама-квантів (іонізуюча дія проникаючої радіації) порушує атоми та молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушується нормальний обмін речовин, змінюється склад та характер життєдіяльності клітин, окремих органів та системи організму в цілому, що призводить до виникнення специфічного захворювання - променевої хвороби, яка, в свою чергу, супроводжується ослабленням організму, розладом шлунково-кишкового тракту, змінами складу крові, випаданням волосся, зменшенням стійкості до різних хвороб.

В залежності від дози ураження організму визначають чотири ступеня променевої хвороби:

- перший виникає при сумарній дозі опромінення всього організму в межах 150-250 берів. Прихований період захворювання - 2-3 тижні, після цього виникає нездужання, слабкість, нудота, запаморочення, періодичне підвищення температури. Виліковується при медикаментозному лікуванні;

- другий виникає при сумарній дозі опромінення у 250-400 берів. Прихований період - близько 1 тижня. Симптоми - слабкість, блювання. Видужування при активному лікуванні - через 1,5-2 місяці;

- третій виникає при сумарній дозі 400-700 берів. Прихований період - декілька годин. Хвороба проходить інтенсивно і тяжко. Видужування у найкращому випадку - через 6-8 місяців;

- четвертий виникає при сумарній дозі понад 700 берів. Внаслідок такого опромінення у людини дуже тяжкий стан. Якщо не проводити лікування, то настає смерть. При дозах понад 1000 берів людина втрачає працездатність уже через декілька хвилин.

У зв'язку із високою небезпечністю впливу ІВ на людину актуальним є питання захисту людини і навколишнього природного середовища від негативної дії ІВ.

2.Загальні методи захисту від дії іонізуючого випромінювання (ДІВ).

Методи захисту від дії джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) надзвичайно різноманітні.

Першими і основними методами захисту від дії іонізуючого випромінювання є обмеження часу опромінення і нормування доз опромінення при роботі з ДІВ. Збільшення відстані від ДІВ - простий і ефективний метод захисту, особливо коли початкові відстані дуже малі.

При роботі особового складу із джерелами ІВ необхідно обов'язково дотримуватися вимог нормування доз опромінення. Для особового складу, який безпосередньо працює і ДІВ, встановлюється річна гранично допустима доза (ГДД) внутрішнього і зовнішнього опромінення. ГДД - це максимальне значення доз опромінення, встановлене відповідними правилами радіаційної безпеки (табл. 3.12).

При систематичній роботі ГДД зовнішнього гама-опромінювання складає 100 мР/тиждень або 5 Р/рік.

На практиці відрізняють одноразові дози (отримані без перерви за 4 доби) і багаторазові (отримані протягом більше 4 діб).

Для о/с, який безпосередньо не працює з ДІВ, але за родом своєї роботи може піддаватися дії ІВ, встановлюється річна границя дози (ГД) зовнішнього і внутрішнього опромінення.

Зменшити опромінення можна, помістивши на шляху проходження ІВ поглинаючі захисні екрани. Захисну екрануючу здатність мають такі матеріали, як парафін, графіт, вода, які затримують швидкі нейтрони. Сповільнені нейтрони також легко поглинаються бором, кадмієм, гадолінієм, індієм. При захисті нейтронів використовується комбінація сповільнюючих та поглинаючих речовин. Широко в якості захисного екрану від опромінення використовується бетон. Альфа-випромінювання поглинається досить тонким шаром різних речовин. Бета-випромінювання також легко поглинається: 50% затримується одягом, 25% - шкірою. Гама-випромінювання - найнебезпечніше джерело, яке діє на відстані сотень метрів. Для його екранування використовують речовини великої щільності та атомної ваги (свинець, бетон).

При роботі з відкритими радіоактивними речовинами, зараженими ними об'єктами та на місцевості застосовуються індивідуальні засоби захисту, які поділяються на засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) та засоби індивідуального захисту шкіри (ЗІЗШ).

ЗІЗОД

За принципом захисної дії ЗІЗОД поділяються на фільтруючі і ізолюючі.

Фільтруючі ЗІЗОД за принципом дії призначені для ізоляції органів дихання, очей, обличчя від забрудненого навколишнього середовища і очищення вдихнутого повітря у фільтруючо-поглинаючій системі. До ЗІЗОД фільтруючого типу відносяться фільтруючі протигази ГП-5, ГП-7; респіратори Р-2, ШБ-1, ПРБ-5; ватно-марлеві пов'язки.

Протигази призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від РР. Респіратори використовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу.

Ізолюючі ЗІЗОД призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей від РР (РП) у повітрі в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища. До ЗІЗОД ізолюючого типу відносяться ізолюючі дихальні апарати типу ІП-4, ІП-5 (принцип дії - перетворення видихнутого СО2 і вологи на О2).

Тривалість роботи (на один регенеративний патрон) - від 40 до 180 хвилин (в залежності від фізичного навантаження).

ЗІЗШ

ЗІЗШ призначені для захисту тіла людини (її шкіри) в умовах зараження місцевості радіоактивними речовинами. Вони також використовуються при здійсненні дезактиваційних робіт.

До них відносяться: загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК), легкий захисний костюм (Л-1), інші засоби.

ЗЗК призначений для багаторазового захисту шкіри, одягу, взуття людини від радіоактивного пилу. Він складається із захисного плаща, захисних панчіх, захисних рукавиць, чохла для перенесення. В залежності від складності ситуації, що склалася, він використовується у вигляді накидки, плаща-в-рукави, комбінезона.

Л-1 використовують при роботі в умовах сильного зараження РР. Він виготовлений із прогумованої тканини і складається із:

штанів із чоботами;

сорочки з капюшоном;

двопальцевих рукавиць;

сумки для зберігання костюма.

Одягають його у такій послідовності: штани з чоботами - сорочка з капюшоном - протигаз - капюшон - рукавиці).

Забруднені ЗІЗШ слід обережно знімати і піддавати обов'язковій дезактивації.

Попереджувати ураження організму ІВ можна за допомогою спеціальних профілактичних медичних заходів - застосування протирадіаційних препаратів для підвищення імунітету людини до впливу ІВ. Основним спеціальним профілактичним заходом є аптечка індивідуальна (АІ-2). Вона призначена для особистої профілактики ураження РР.

Аптечка містить набір медичних засобів (ліків), розташованих у 7 гніздах пластмасової коробочки. Розмір коробочки (9010020 мм). Маса - 130 г. Розмір і форма дозволяють носити її у кишені та завжди мати при собі Ліки потрібно вводити в організм до опромінення (за 30-60 хв.), а також вживати в умовах радіаційного забруднення. Їх вживання перешкоджає відкладенню РР в органах людини. За допомогою них дія ІВ на організм послаблюється приблизно в 2 рази.

Надзвичайно важливим методом колективного захисту від дії ДІВ є проектно-будівельні заходи - спорудження протирадіаційних укриттів (ПРУ). Вони призначені для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пилу в органи дихання людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. При належній міцності конструкцій ПРУ в змозі частково захистити від дії ударної хвилі та уламків зруйнованих будинків. Захисні властивості ПРУ в тому, що стосується проникаючої радіації, оцінюються коефіцієнтом послаблення випромінювання, який вказує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості вищий від рівня радіації у сховищі, і залежать від матеріалу, з якого побудовано ПРУ.

Навколо об'єкту з ДІВ при необхідності встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостережень. Критеріями для встановлення розмірів СЗЗ служать обсяг надходження РР в організм людини за рік і ГД зовнішнього опромінення, а також допустима концентрація РР у повітрі і воді. За межами цієї зони опромінення особового складу не повинно перевищувати річних ГД. Зона спостережень прилягає безпосередньо до СЗЗ, а її розміри в 3-4 рази більше від попередньої зони.

3.Облік, зберігання та організація робіт з ДІВ.

Питання обліку, зберігання та організації робіт з ДІВ у військовій частині пов'язане із існуванням дозиметричного майна, яке містить у своїй конструкції радіоактивні речовини. До дозиметричного майна належать дозиметричні прилади, джерела їх живлення, радіоактивні джерела для градуювання і перевірки працездатності приладів, ремонтні комплекси.

До дозиметричного майна належать:

переносний радіометр-рентгенометр ДП-5В (має контрольне бета-радіоактивне джерело, а саме стронцій-90, з потужністю експозиційної дози 15-25 мР/год);

прилад радіаційної і хімічної розвідки ПРХР (має альфа-радіоактивне джерело, а саме плутоній-239);

автоматичний сигналізатор для виявлення аерозолів спеціальних домішок АСП (потужність експозиції 18 мкР/год; бета-джерело - стронцій-90 та ітрій-90);

стаціонарний індикатор-сигналізатор ДП-64 (бета-джерело - стронцій-90 та ітрій-90, потужністю до 0,0068 мкР/год).

Облік та зберігання

Відповідно до вимог наказу Міністра оборони 1983 р. № 285 “Об основных санитарных правилах работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений...” та директиви начальника Головного штабу Збройних Сил України 1992 р. № ДГШ-128 “Про організацію забезпечення радіаційної безпеки у військах” визначені основні вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки особового складу військової частини (підприємства) під час проведення робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами ДІВ.

Кожна військова частина, що експлуатує (зберігає) ДІВ, повинна мати санітарний паспорт на ДІВ, який оформлюється медичною службою оперативного командування (виду ЗС України) та є дозволом на право зберігання ДІВ і проведення з ними робіт.

Командири військових частин повинні забезпечити такі умови зберігання ДІВ, при яких виключені їх можливі втрати та безконтрольне використання. Втрата ДІВ вважається правопорушенням згідно Кримінального кодексу України. Всі джерела ДІВ враховуються в журналі прибутку-видатку. Військові дозиметричні прилади, які мають контрольні джерела випромінювання, підлягають обліку за спеціальною формою. Спеціальна комісія не рідше одного разу в півріччя проводить контроль дотримання правил обліку, зберігання та використання ДІВ.

Видача радіоактивних речовин із місць зберігання проводиться тільки за письмовим дозволом командира військової частини або його заступника. Витрати радіоактивних речовин фіксуються актами відповідальних осіб.

Джерела, які не використовуються в роботі, зберігаються в сховищах, в яких загальна кількість радіоактивних речовин не повинна перевищувати значення, вказаного у санітарному паспорті. Крім того, повинна бути інструкція по забезпеченню радіаційної безпеки, в якій подається характеристика ДІВ, вказується порядок проведення робіт, обліку, зберігання та видачі ДІВ, збору та видалення радіоактивних відходів, заходи особистої профілактики, радіаційного контролю тощо.

У частинах, де проводяться роботи з ДІВ, повинен здійснюватись радіаційний контроль, основними положеннями якого є:

- контроль за потужністю дози ІВ;

- індивідуальний контроль опромінювання особового складу;

- контроль за рівнем забруднення території і обладнання;

- контроль за збиранням, видаленням і знешкодженням радіоактивних відходів;

- контроль за рівнем забруднення радіоактивними речовинами транспортних засобів та об'єктів зовнішнього середовища за межами військової частини тощо.

Організація робіт з ДІВ

У військах можуть проводитися роботи з закритими і відкритими ДІВ.

Закриті ДІВ знаходяться, в основному, в приладах та устаткуваннях. Пристрій, у якому знаходиться радіоактивне джерело, повинен бути стійким до механічних, хімічних, температурних та інших впливів. При роботі із закритими ДІВ:

забороняється доторкатися до джерел руками;

слід використовувати різного роду маніпулятори, дистанційні інструменти, а також захисні екрани;

робоча частина повинна розміщуватись в окремому приміщенні, а пульт управління установкою - в суміжному приміщенні (приклад - медичний рентген-кабінет);

приміщення повинні бути обладнані системами блокування і сигналізації про перевищення заданої потужності випромінювача;

встановлюються спеціальні вимоги до вентиляції, водопостачання, опалення і каналізації приміщення.

Радіоактивні речовини у відкритому вигляді як потенційні джерела внутрішнього опромінення поділяються на чотири групи радіаційної безпеки (А, Б, В, Г). Всі роботи з відкритими ДІВ поділяють на три класи, які визначають вимоги до розміщення, обладнання приміщень і проведення робіт. Клас роботи встановлюється в залежності від групи радіаційної безпеки ДІВ і його активності на робочому місці (1 клас - більше 107 мкКі; 3 клас - до 104 мкКі). Приміщення для робіт 1 класу повинні мати санітарний перепускник.

Комплекс захисних заходів при роботі з відкритими ДІВ повинен забезпечувати захист особового складу від внутрішнього і зовнішнього опромінення, попереджувати забруднення повітря та поверхні робочих приміщень, а також зовнішніх об'єктів (повітря, ґрунти, воду тощо).

Будови і територія об'єктів з відкритими ДІВ повинні бути розділені на дві зони: зону суворого режиму і зону вільного режиму.

Приміщення повинні бути обладнані вентиляційними пристроями, системами очищення повітря, мати водопровід, гаряче водопостачання та каналізацію. За необхідністю система каналізації повинна передбачати дезактивацію стічних вод.

ДІВ, непридатні для подальшого використання, а також обладнання, інструменти та інші предмети за умов неможливості зниження рівня випромінювання до допустимого, вважаються радіоактивними відходами. Необхідно суворо дотримуватись Правил збору, видалення і знезараження твердих і рідких радіоактивних відходів.

Тверді відходи вважаються радіоактивними, якщо питома активність їх більша 2х10-6 Кі/кг для бета-активних речовин, більше 1х10-7 г-екв.радія/кг для гама-активних речовин. Рідкі - якщо вміст радіоактивних речовин у них перевищує допустимі концентрації радіонуклідів, встановлені для води.

У господарсько-побутову каналізацію дозволяється скид радіоактивних стічних вод з концентрацією, яка не перевищує допустимі концентрації радіонуклідів у воді, більше, ніж у 10 разів.

Транспортування радіоактивних відходів слід здійснювати на спеціально обладнаному транспорті, який використовується винятково для цього.

Радіоактивні відходи (у тому числі ДІВ, які непридатні для подальшого використання) повинні здаватися згідно виданих нарядів військовим частинам (підприємствам) для наступного захоронення відповідно до чинного законодавства України.

ЗАНЯТТЯ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ.

Навчальні питання:

1. Обов'язки служби екологічної безпеки та посадових осіб.

2. Планування та контроль за реалізацією заходів екологічної безпеки.

1.Обов'язки служби екологічної безпеки та посадових осіб.

Особовий склад з'єднань (частин, підрозділів) зв'язку пов'язаний із експлуатацією військової техніки зв'язку і автоматизації (ВТЗА). Саме під час роботи на об'єктах ВТЗА він піддається негативним впливам техногенного походження. Тому головним заходом по забезпеченню безпечної життєдіяльності особового складу є організація екологічного забезпечення під час експлуатації ВТЗА, що полягає у визначенні завдань служби екологічної безпеки військової частини зв'язку і посадових осіб, а також у плануванні та контролі за реалізацією заходів екологічної безпеки у військовій частині зв'язку.

Екологічне забезпечення під час експлуатації ВТЗА є елементом загальної системи екологічного забезпечення Збройних Сил України і являє собою комплекс організаційно-технічних заходів, які здійснюються в з'єднанні (частині, підрозділі) зв'язку і спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, а також на забезпечення виконань завдань експлуатації ВТЗА в умовах впливу екологічно несприятливих антропогенних та природних факторів.

Метою екологічного забезпечення з'єднань (частин, підрозділів) зв'язку є досягнення екологічної безпеки під час експлуатації ВТЗА та захист особового складу в умовах впливу екологічно несприятливих антропогенних і природних факторів, а також охорона навколишнього природного середовища у місцях експлуатації ВТЗА.

Екологічне забезпечення під час експлуатації ВТЗА організовується відповідно до діючого законодавства та нормативних документів екологічного забезпечення Збройних Сил України. Керівництво організацією та виконанням заходів екологічного забезпечення під час експлуатації ВТЗА здійснюють командири з'єднань (частин, підрозділів) зв'язку. Екологічне забезпечення здійснюється силами і засобами з'єднань (частин, підрозділів) зв'язку, які експлуатують ВТЗА. Найбільш складні і специфічні завдання екологічного забезпечення, особливо з ліквідації аварій і катастроф, виконуються спільними силами і засобами військ радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту, інженерних військ, медичної служби та інших військ залежно від обставин.

Для виконання вимог щодо екологічного забезпечення у з'єднанні (частині) зв'язку організовується служба екологічної безпеки згідно з законодавчими актами екологічної безпеки Збройних Сил України на підставі наказу командира (начальника) і плану екологічного забезпечення з'єднання (частини) зв'язку в мирний час.

На службу екологічної безпеки з'єднання (частини) зв'язку під час експлуатації ВТЗА покладається:

складання річного плану контролю екологічної безпеки на підлеглих об'єктах зв'язку і контроль за його виконанням;

розробка інструкцій з екологічного забезпечення в підрозділах зв'язку з урахуванням їх задач, завдань, місця дислокації та особливих умов експлуатації ВТЗА;

контроль за організацією екологічно правильної експлуатації ВТЗА, транспортних засобів, технологічних ліній ремонту, пунктів заправлення і складів пально-мастильних матеріалів, комунальних і побутових об'єктів;

ведення обліку та організація контролю за зберіганням, використанням, транспортуванням шкідливих, токсичних речовин відповідно до установлених норм і правил;

планування і контроль реалізації заходів щодо скорочення викидів (скидання) шкідливих речовин у навколишнє природне середовище в усіх видах діяльності з'єднань (частин) зв'язку;

організація заходів щодо ліквідації наслідків забруднення навколишнього природного середовища в місцях дислокації і розташування з'єднання (частини) зв'язку;

організація проведення інвентаризації джерел забруднення, профілактичних оглядів (ремонту) обладнання (систем) збору, очищення і знешкодження викидів (скидань) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище навколо військової частини;

подання за підпорядкуванням до вищестоящої служби екологічної безпеки статистичних даних щодо охорони природного середовища та раціонального використання природних ресурсів у з'єднанні (частині) зв'язку;

організація і проведення навчально-виховної роботи з особовим складом з'єднання (частини) зв'язку з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів;

своєчасне виявлення фактів порушення природоохоронного законодавства держави та клопотання про притягнення винних у цьому посадових осіб з'єднання (частини) зв'язку до відповідальності в установленому порядку.

Обов'язки з питань екологічного забезпечення у з'єднанні (частини) зв'язку покладено на начальника служби радіаційного, хімічного і біологічного захисту-начальника служби екологічної безпеки. Там, де відсутня штатна посада начальника радіаційного, хімічного і біологічного захисту, ці обов'язки покладаються на позаштатного інспектора екологічної безпеки, призначеного наказом командира (начальника) з числа посадових осіб управління з'єднання (частини) зв'язку. В підрозділі зв'язку обов'язки з питань екологічного забезпечення покладаються на командира підрозділу.

Начальник служби екологічної безпеки з'єднання (частини) зв'язку здійснює загальне керівництво службою у взаємодії зі штабом, службами тилу та озброєння. Обов'язки посадових осіб управління з'єднання (частини) зв'язку з екологічного забезпечення визначаються керівними документами з особливостями їх дислокації та покладеними на підрозділи задачами. Під час експлуатації техніки зв'язку особи управління з'єднань (частин) зв'язку, які відповідають за екологічну безпеку в підлеглих частинах (підрозділах) зв'язку, керуються загальним щорічним Планом заходів щодо охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, який розробляється начальником екологічної служби з'єднання (частини) зв'язку і затверджується у безпосереднього начальника (додаток 10), а також іншими документами, що диктуються наказами різних рівнів військового управління (додатки 12-15).

Командир з'єднання (частини) зв'язку:

несе персональну відповідальність за організацію і контроль виконання заходів екологічної безпеки під час експлуатації ВТЗА;

здійснює керівництво проведення заходів з дотримання природоохоронного законодавства;

організує екологічну підготовку особового складу;

підбиває підсумки природоохоронної роботи за період навчання, навчальний рік і ставить завдання з усунення недоліків і поліпшення екологічної обстановки.

Начальник штабу з'єднання (частини) зв'язку:

- організує доведення до посадових осіб керівних документів з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів;

планує екологічну підготовку особового складу.

Заступник командира з'єднання (частини) зв'язку з виховної роботи:

- організує і проводить агітаційно-масову роботу з роз'яснення і пропаганди природоохоронного законодавства, вимог наказів і директив Міністра Оборони України, його заступників, командуючого військами округу з питань охорони природи;

- відповідає за організацію виховання особового складу в дусі бережливого ставлення до природних багатств.

Заступник командира з'єднання (частини) зв'язку з тилу:

- несе відповідальність за стан екологічної обстановки на території частини, неухильне виконання вимог керівних документів з питань охорони природи;

- організує обстеження всіх джерел можливих викидів речовин на території частини, контроль за будівництвом, ремонтом, утриманням та експлуатацією водопровідно-каналізаційних мереж і споруд, котельних тощо;

- у відповідності з вимогами санітарних норм забезпечує утримання території частини і закріпленого звалища сміття;

- веде облік джерел викидів шкідливих речовин частини, природоохоронних споруд, станцій водопостачання та їх технічного стану;

- керує підготовкою необхідних матеріалів для підбиття підсумків природоохоронної роботи за період навчання та навчальний рік і для постановки завдань з поліпшення екологічної обстановки та охорони навколишнього природного середовища.

Заступник командира з'єднання (частини) зв'язку з озброєння:

- несе відповідальність за справність бойової, автомобільної та іншої техніки і, відповідно, за попередження забруднення атмосферного повітря вище встановлених нормативів (гранично допустимих концентрацій);

- відповідно з надходженням у частину газоаналізаторів і димомірів обладнує діагностичний пост і організує перевірку техніки на токсичність і димність вихлопних газів при виході її з парку;

- відповідає за обладнання пункту чистки і миття техніки системою оборотного водопостачання, грязевідстійником і грязе- та маслоуловлювачем, за підтримку на території парку надійного порядку, неможливість виливів нафтопродуктів при проведенні паркових днів та обслуговуванні техніки.

Начальник медичної служби частини (з'єднання) зв'язку:

- здійснює контроль за проведенням у частині санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на попередження та ліквідацію забруднення природного середовища;

- систематично проводить санітарний нагляд за дотриманням правил охорони природи на території частини і за роботою водопровідно-каналізаційних споруд, котельних, підсобного господарства;

- організує відбір проб і лабораторний аналіз якості питної води та очистки стічних вод;

- організує моніторинг здоров'я військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їх сімей.

Слід додати, що кожен випадок порушення законодавчих норм у галузі охорони навколишнього природного середовища повинен бути досконально вивчений, повинні бути виявлені причини його виникнення і прийняті заходи по застереженню подібних випадків.

Окрім завдань служби екологічної безпеки військової частини зв'язку та обов'язків посадових осіб, дуже важливе місце у питанні військової природоохоронної діяльності займає планування та контроль за реалізацією заходів екологічної безпеки у військовій частині зв'язку.

2.Планування та контроль за реалізацією заходів екологічної безпеки.

Екологічне забезпечення військової частини зв'язку можна охарактеризувати як систему організаційно-планових, матеріально-технічних, експлуатаційних, правових та виховних заходів.

Організаційно-планові заходи:

проведення інвентаризації джерел забруднення, в т.ч. іонізуючого випромінювання;

проведення оглядів обладнання для збору, очищення і знешкодження шкідливих викидів;

визначення потреби в очисних спорудах та інші.

Матеріально-технічні заходи:

виділення коштів на будівництво і експлуатацію очисних споруд, модернізацію систем зменшення шкідливих викидів;

забезпечення технічним майном та реагентами для знешкодження відходів, приладами контролю стану природного середовища та ін.

Експлуатаційні заходи:

втілення природоохоронних норм і вимог при експлуатації озброєння, техніки, транспортних засобів і забезпечення побуту особового складу;

технічний ремонт і обслуговування очисних споруд;

збір і знешкодження відходів та ін.

Правові заходи:

виявлення та розслідування випадків забруднення навколишнього середовища із визначенням величини заподіяної шкоди;

покарання винних.

Виховні заходи:

пропаганда державної екологічної політики;

екологічна підготовка особового складу;

виховання екологічного мислення та культури особового складу військовослужбовців.

Начальники служб РХБ захисту - начальники служб екологічної безпеки та інспектори з екологічної безпеки повинні розробляти для річної роботи Плани екологічного забезпечення, затверджувати їх безпосередніми начальниками і добиватись їх неухильного виконання.

Такий план складається по розділах:

Навчання і виховання особового складу з екологічної безпеки (вивчення дисципліни “Основи екологічної безпеки військ”, проведення інструкторсько-методичних занять з офіцерами і прапорщиками щодо попередження забруднення території військових частин, навчальних зборів операторів котельних, поширення наочної природоохоронної агітації, роз'яснювальної роботи тощо);

Розвиток і удосконалення матеріально-технічної бази охорони природного середовища (проведення ремонту та реконструкції очисних і природоохоронних об'єктів, встановлення очисних споруд, обладнання, устаткування тощо на складах і базах ПММ, пунктах заправки пальним, майданчиках для ремонту та миття техніки, організація зон санітарної охорони джерел водопостачання, встановлення контрольних приладів за викидами забруднюючих речовин і за витратами води, організація і обладнання сміттєзвалищ тощо);

Організація і здійснення контролю (комплексних перевірок екологічної обстановки частини, виявлення джерел забруднення навколишнього середовища, проведення технічного огляду стану котельних, насосних станцій, контроль за їх експлуатацією і своєчасним ремонтом, перевірка зберігання отруйних, хімічних та іонізуючих речовин, запобігання самовільним вирубкам лісу і контроль за організацією його охорони, контроль за економічним витрачанням води, дотриманням санітарно-гігієнічних норм, правил та природоохоронних вимог на всіх об'єктах військової частини).

У військових частинах зв'язку періодично проводяться перевірки дотримання природоохоронного законодавства, виконання наказів і директив Міністра оборони і начальника Генерального штабу Збройних Сил України, командуючих видами Збройних Сил, військами округу з питань екологічної безпеки, які очолює начальник управління військ (служби) РХБ захисту округу (виду ЗС) спільно із начальником служби екологічної безпеки округу (виду ЗС).

Мета перевірки - визначити у військових частинах зв'язку, як дотримується природоохоронне законодавство, виконуються накази і директиви Міністра оборони і начальника Генерального штабу Збройних Сил України, командуючого військами округу з питань екологічної безпеки, наявність джерел забруднення природного середовища, стан, утримання і якість функціонування природоохоронних споруд (установок). В результаті оцінити стан екологічної безпеки у військовій частині; довести підсумки перевірки до командира частини і його безпосереднього начальника актом (або приписом), визначити заходи і терміни усунення недоліків в питаннях екологічної безпеки. Встановити контроль за виконанням. При здійсненні перевірки комісія керується Планом роботи і проведення перевірок виконання заходів екологічної безпеки військ (сил) за навчальний рік (додаток 11).

Згідно з цим документом встановлені цілі, об'єкти і питання перевірки, а також пункти дислокації (розташування) військових частин, що перевіряються, і терміни їх перевірки.

Контроль стану екологічної безпеки у військах зв'язку ЗС України з окремих питань можуть здійснювати представники Мінекобезпеки України та його місцевих органів лише після пред'явлення нами приписів на перевірку, документів, що засвідчують їх особу, і відповідних довідок на допуск до таємних відомостей. Дозволяється проводити їх ознайомлення лише з документами і спорудами, які мають відношення до охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.