Економічний аналіз

Організація економічного аналізу - це система раціональних, скоординованих дій вивчення об'єкта спостереження відповідно до визначеної мети. Організація економічного аналізу розглядається як технологічний процес, розподілений на окремі етапи. Перелік етапів в різних літературних джерелах неоднаковий. На їх кількість та послідовність впливають різноманітні чинники: наявність технічних і економічних засобів досягнення поставлених цілей, структура управління, система обліку тощо. Найбільш поширеними етапами аналітичної роботи є підготовчий, основний (аналітичний), завершальний (підсумковий).

Якщо аналітичне дослідження умовно поділити на три основних етапи (підготовчий, аналітичний та підсумковий), то всю сукупність методичних прийомів відповідно до вказаних етапів можна згрупувати наступним чином (табл. 7.1).

Розглянемо детальніше особливості та зміст кожного з наведених етапів аналітичної роботи.

Підготовчий етап.

Підготовчий етап передбачає визначення мети й об'єктів аналізу, вивчення матеріалів і результатів за раніше проведеним аналізом відібраних об'єктів, складання плану аналізу та графіку його проведення, розробку програми та всього інструментарію аналізу (макетів таблиць, алгоритмів розрахунків і т.д.), обмеження кола необхідної інформації для проведення аналізу та попереднє ознайомлення з нею.

При цьому основою організації економічного аналізу є його планування, яке проводиться на підготовчому етапі. Для цього складаються план аналітичної роботи та програми аналізу.

План проведення аналітичної роботи складається на рік, півріччя або квартал.

У плані аналітичної роботи висвітлюються:

· тема аналізу та напрями використання його результатів;

· програма та календарний графік проведення, розподіл окремих ділянок роботи між виконавцями, а також строк (термін) проведення аналізу. Графік виконання аналітичних робіт має передбачити найстисліші терміни, оскільки чим оперативніший аналіз, тим ефективніше використовують його результати в управлінні виробництвом;

· перелік джерел аналізу та способи отримання інформації, якої не вистачає.

· розробка макетів аналітичних таблиць і вказівок про їх заповнення, а також пропозиції щодо графічного оформлення матеріалів і результатів аналізу; загальне методологічне забезпечення.

У комплексному плані аналітичної роботи доречно використати сітьові графіки для зв'язку черговості, термінів і виконавців окремих аналітичних робіт за підрозділами і службами підприємства з метою фіксування того, хто, коли та куди спрямовує вихідну інформацію, що відображає результати проведеного аналізу.

У програмі проведення аналізу з конкретної теми відображаються: мета, об'єкт, джерела інформації, терміни, ступінь деталізації та глибина вивчення окремих аспектів діяльності, виконавці та розподіл обов'язків між ними, методика аналізу (типова або із врахуванням специфіки об'єкта, що вивчається), розробка макетів аналітичних таблиць, алгоритмів їх заповнення.

Програма проведення економічного аналізу може бути розроблена за наступною схемою (табл. 7.2).

Аналітичний етап.

Другий - безпосередньо аналітичний - етап роботи включає:

Ш збір (із залученням статистичної звітності, даних синтетичного та аналітичного обліку, планової документації, результатів спеціальних спостережень тощо) і перевірку достовірності інформації, що використовується (достатня та достовірна інформація - головна умова ефективності аналітичної роботи). призводить до підвищення вартості робіт;

Ш систематизацію накопичених матеріалів;

Ш забезпечення зіставленості показників (за оцінкою, структурою, принципами побудови і т. ін.);

Ш статистичну обробку отриманих даних (вираховування середніх, відносних величин, групування показників і т. ін.), заповнення аналітичних таблиць;

Ш розробку аналітичних показників, необхідних для вирішення поставлених перед аналізом завдань, визначення факторів і ступеню їх впливу на відповідні показники діяльності підприємства, виявлення причинних зв'язків між цими показниками та відповідними господарськими процесами;

Ш визначення резервів збільшення ефективності виробництва тощо.

Підсумковий етап.

На третьому (підсумковому) етапі проводять глибше вивчення й узагальнення (групування, підрахунок) резервів господарювання, визначають заходи їх реалізації, доводять до відома зацікавлених осіб результати аналізу, відображені у відповідних документах. Обов'язковим елементом даного етапу є систематичний контроль за виконанням рішень, прийнятих відповідно до результатів аналізу.

Суб'єкти економічного аналізу.

Виділяють дві організаційні форми економічного аналізу на підприємстві: централізовану і децентралізовану. Кожна з них функціонує із залученням або без залучення комп'ютерної техніки. Централізована організаційна форма управління підприємством містить спеціалізований підрозділ. (відділ, бюро) економічного аналізу. - За допомогою такої організаційної системи досягається єдність методологічного забезпечення аналізу, чіткий розподіл праці аналітиків, можливість застосування потужної обчислювальної техніки тощо. Однак вона має і суттєві недоліки: відокремленість аналітичного процесу від процесів управління, низька економічність технології аналітичного процесу та ін.

При децентралізованій формі спеціалізований підрозділ не виділяється, а весь комплекс аналітичних робіт розподіляється у діючій організаційній системі управління підприємством. За такої організації аналітичний процес максимально наближений до управлінського, є його окремим етапом, значно зменшується обсяг обробки економічної інформації, створюються сприятливі умови для застосування міні - і мікро ЕОМ.

На великих промислових підприємствах діяльністю всіх економічних служб керує фінансовий директор (головний економіст), який є заступником голови правління з економічних питань. На малих підприємствах аналітичну роботу очолює, як правило, головний бухгалтер. Він організовує всю економічну роботу на підприємстві, у тому числі з економічного аналізу. Для координації аналітичної роботи можуть створюватися також техніко-економічні ради, до складу яких входять керівники всіх відділів і служб підприємства.

Виконання завдань економічного аналізу на всіх стадіях господарської діяльності підприємства потребує повного охоплення аналітичною роботою всіх служб і ділянок.

Отже, економічний аналіз входить в обов'язки не тільки працівників економічних служб, але й технічних відділів (головного механіка, енергетика, технолога тощо), цехових служб, керівників ділянок тощо. Тільки спільними зусиллями роботи економістів, техніків, технологів, які мають різнобічні знання з питань, що вивчаються, можна комплексно дослідити проблему та знайти найбільш оптимальний варіант її вирішення. Розподіляти аналітичну роботу між функціональними відділами та службами доцільно за принципом виконання службових обов'язків, враховуючи кількість, територіальну цілісність структурних підрозділів і систем управління, структуру виробництва, структуру та технічну оснащеність управлінського апарату, організацію планування та обліку.

Розподіл обов'язків з проведення економічного аналізу повинен бути обґрунтованим. Від того, наскільки він доцільний залежить не тільки повнота охоплення об'єктів аналізу, але і виключається можливість багаторазового (різними функціональними службами) проведення одних і тих самих досліджень. Це, в свою чергу, сприяє більш ефективному використанню робочого часу спеціалістів і забезпечує комплексність аналізу.

Схема розподілу обов'язків щодо виконання аналітичних робіт передбачається програмою та може бути представлена наступним чином :

· Конструкторський відділ - аналізує виконання заходів щодо введення у виробництво нових видів продукції, використання нових видів сировини та матеріалів і підвищення технологічності та економічності виробів, поліпшення їх експлуатаційних характеристик;

· Відділ капітального будівництва - оцінює все, що пов'язано з капітальними вкладеннями, тобто з будівництвом, технічним переоснащенням, модернізацією, розширенням діючих потужностей, аналізує екологічну ефективність капітальних вкладень, у тому числі витрат, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, контролює повноту і вчасність введення в експлуатацію об'єктів:

· Виробничий відділ - аналізує випуск продукції за обсягом і асортиментом, ритмічність роботи, підвищення якості продукції, брак і втрати, впровадження нової техніки і технології, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, загальний технічний і організаційний рівень виробництва, дотримання технологічної дисципліни;

· Відділ технічного контролю - визначає якість сировини та готової продукції, причини браку, аналізує рекламації щодо якості продукції, розробляє заходи щодо усунення недоліків продукції, яка випускається і підвищення її якості;

· Відділ головного механіка - вивчає стан експлуатації машин і обладнання, виконання графіків ремонту та модернізації обладнання, якість і собівартість ремонту, повноту використання обладнання та виробничих потужностей;

· Відділ головного енергетика - аналізує ефективність використання енергетичного обладнання, спільно з технологічним відділом проводить аналіз норм витрат енергетичних ресурсів;

· Технологічний відділ - разом з відділом головного механіка вивчає виконання завдань щодо введення нової техніки, механізації й автоматизації технологічних процесів, аналізує заходи, спрямовані на зменшення матеріаломісткості виробів і підвищення їх якості;

· Відділ постачання - контролює своєчасність і якість матеріально - технічного забезпечення виробництва, стан збереження складських запасів, дотримання норм відпуску матеріалів, транспортно - заготівельних витрат;

· Відділ маркетингу - вивчає " портфель замовлень", виконання договірних зобов'язань, стан складських запасів і збереженість готової продукції;

· Відділ праці і заробітної плати - аналізує забезпечення підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, трудомісткість виробів і її зниження, стан нормування праці та якості чинних норм;

· Бухгалтерія - бухгалтерія не лише спрямовує аналітичну роботу на підприємстві й узагальнює її результати, а й здійснює оперативний аналіз витрат, контролює рівень собівартості товарної продукції й окремих виробів за даними аналітичного та синтетичного обліку, аналізує фінансовий стан підприємства.

· Економічний відділ або відділ економічного аналізу -здійснює складання плану аналітичної роботи та контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу, організовує дослідження і узагальнює результати економічного аналізу, розробляє заходи за підсумками аналізу.

· Юридичний відділ - здійснює роботу з розгляду претензій, оцінює які штрафи має платити підприємство через порушення конкретних зобов'язань.

2. Інформаційно-методичне забезпечення економічного аналізу. Підготовка інформаційної бази для потреб аналізу

Поняття та сутність інформації. Економічний аналіз займає проміжне місце між збором інформації та прийняттям управлінських рішень, тому його комплексність, глибина и ефективність багато в чому залежать від обсягу і якості інформації, що використовується. Економічний аналіз не лише виступає як споживач Інформації, а також створює її для власних потреб і прийняття управлінських рішень.

Під інформацією (від лат. information - пояснення, повідомлення, викладення), зазвичай, розуміють впорядковані відомості про процеси і явища зовнішнього світу, сукупність будь-яких знань тощо.

Класифікація економічної інформації.

Залежно від поставлених цілей і завдань впливу на об'єкт управління економічна інформація може класифікуватися за певними ознаками:

Ш змінність - постійна, умовно-постійна і змінна інформація. До постійної відноситься Інформація, яка не змінюється протягом певного періоду часу (наприклад, звітні дані); умовно-постійна інформація зберігає нові значення протягом тривалого періоду (наприклад, норми витрачання); змінна - відбувається часта зміна значень (наприклад, відомості про витрачання сировини та матеріалів);

Ш насиченість - недостатня, достатня та надлишкова інформація. Сьогодні облік не завжди відповідає вимогам, які до нього висуваються. Наприклад, має місце багаторазове дублювання облікової Інформації. Водночас багато показників не знаходять відображення в первинних документах, обліку та звітності. В ряді випадків відсутня стандартизація, уніфікація та раціоналізація складання та змісту документів (особливо тих, що готуються необліковими відділами та службами підприємств), недостатня інформація робить неможливим вирішення поставлених завдань, досягнення визначених цілей. Надлишкова - інформація, яка містить зайві дані;

Ш спосіб зображення - текстова, графічна (графіки, діаграми, схеми, креслення) і мультимедійна;

Ш функціональне призначення - прогнозна, планова, нормативна, облікова інформація. Цей блок інформації далі розглянемо більш детально;

Ш ступінь обробки - вхідна та вихідна Інформація. Вхідна інформація - основа для наступної обробки даних - реєструється в місці її виникнення (зберігання). Вихідна інформація - результат обробки вхідних даних; поділяється на проміжну (що підлягала відповідній обробці) І результатну;

Ш місце утворення - внутрішня (що утворюється безпосередньо в межах об'єкту та характеризує його діяльність) і зовнішня інформація (що надходить ззовні);

Ш обсяг необхідних відомостей для управління економікою підприємства - комплексна й тематична, що відноситься до певного аспекту діяльності;

Ш носії інформації - немашинна (усна, телефонна, документальна) І машинна інформація (на магнітних стрічках, дисках, датчиках даних тощо). Певна частина управлінської інформації повідомляється усно, особливо в нижчих ланках оперативного управління. Вся бухгалтерська інформація оформлюється відповідними документами і, отже, є документальною. Застосування сучасних інформаційних технологій в процесах управління підприємствами та іншими суб'єктами господарювання розширює можливості використання та підвищує значимість машинних носіїв інформації.

Відомі й інші класифікаційні ознаки економічної Інформації: за елементами структури - реквізити, показник, масив, потік; за предметом господарської діяльності - Інформація про продукцію, послуги тощо.

Джерела інформації для аналізу.

Для економічного аналізу використовують різноманітні джерела інформації. Потреба в конкретних матеріалах залежить від періоду, що аналізується, цілей та завдань економічного аналізу.

Склад, зміст та якість інформації, яка залучається до аналізу, мають визначальну роль у забезпеченні його дієвості. Аналіз не обмежується тільки економічними даними, а широко використовує технічну, технологічну та

іншу інформацію.

Всі джерела даних, що залучаються для проведення економічного аналізу, можна поділити на окремі групи.

1) Нормативні, кошторисні, планові. До них належать всі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні, бізнес-плани, плани-графіки виробництва, технологічні карти), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, проектні завдання тощо.

2) Джерело облікового характеру. До них належать всі дані, що містять документи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також всі види звітності, в тому числі внутрішньогосподарська звітність, первинна облікова документація.

Важливе значення для аналітичної роботи мають дані, які відображені в облікових регістрах, оборотних відомостях, картках і книгах обліку, в первинних документах (вимогах, нарядах, накладних, лімітних картках тощо).

Для поглиблення результатів економічного аналізу, виявлення причин відхилень від прогнозів і в динаміці за показниками, що вивчаються, використовуються дані реєстрів бухгалтерського обліку (машинограм, журналів, дебетових і накопичувальних відомостей тощо), первинних і зведених документів. Ці джерела інформації містять широкий аналітичний матеріал. Так, за даними регістрів бухгалтерського обліку та доданих до них документів можна вивчити причини перевитрачання ресурсів, сплати штрафів та інших недоліків, встановити винних, перевірити законність, доцільність і ефективність господарських операцій.

У процесі проведення економічного аналізу (особливо при оцінці фінансового стану підприємства) широко використовуються дані фінансової звітності: Балансу (ф. № 1). Звіту про фінансові результати (ф. № 2), Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіту про власний капітал (ф. № 4), Приміток до річної фінансової звітності (ф. № 5), яка відповідно до П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" має наступні якісні характеристики: зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність, зіставність, доречність.

3.) Позаоблікові джерела інформації.

Ш офіційні нормативні документи, якими підприємство зобов'язане користуватися у своїй діяльності - Закони України, Укази Президента, Постанови Уряду та місцевих органів, накази вищих органів;

Ш матеріали, акти, висновки внутрішнього та зовнішнього аудиту, внутрішньовідомчих і позавідомчих ревізій, перевірок діяльності податкової служби, кредитних установ, територіальних агентств з фінансового оздоровлення тощо, лабораторного та лікарсько-санітарного контролю, професійних консалтингових фірм, друку, ЗМЇ, Інтернету, регіональних відділів статистики, особистих контактів з виконавцями;

Ш господарсько-правові документи (договори, рішення арбітражу, судових органів тощо);

Ш технічна та технологічна документація;

Ш спеціальні обстеження (хронометраж);

Ш доповідні записки, листування з контрагентами;

Ш реклама.

Комплексне використання перерахованих джерел інформації та правильне їх поєднання в процесі економічного аналізу дозволяють всебічно та глибоко вивчити всі сторони господарської діяльності та повніше виявити резерви економічного та соціального розвитку.

Підготовка інформаційної бази для потреб економічного аналізу.

Підготовка інформації для проведення економічного аналізу передбачає:

Ш перевірку інформації на доброякісність (перевіряється наскільки повними є дані, чи дотримуються правила складання та оформлення звітності, правильність арифметичних розрахунків, узгодженість показників, наведених в різних таблицях);

Ш перевірку Інформації за сутністю (у процесі перевірки визначають, наскільки той або інший показник відповідає дійсності, фактичному стану справ підприємства);

Ш забезпечення можливості порівняння показників (всю числову інформацію після перевірки її доброякісності приводять до порівняльного вигляду. Це здійснюють за допомогою таких способів як нейтралізація впливу вартісного та якісного факторів шляхом доведення їх до єдиного базису, використання середніх і відносних величин, методів перерахунку тощо);

Ш спрощення числових показників. Вибір ступеня спрощення залежить від змісту показника, його величини тощо. Для цього можна замінювати абсолютні показники відносними, заокруглювати цифри;

Ш систематизація та групування підібраної інформації.

Оскільки від якості джерел інформації залежить достовірність результатів аналізу, вони повинні обов'язково та ретельно перевірятися. Достовірні джерела аналізу - необхідна умова об'єктивності та високої якості аналітичних робіт, так як вони забезпечують доказову силу висновків, зроблених на підставі результатів економічного аналізу.

При перевірці інформаційної бази застосовуються прийоми документального контролю (табл. 7.8).

При дослідженні достовірності інформаційної бази необхідно:

Ш перевірити дотримання правил оформлення звітності; прийнятність та узгодженість показників звітів за суміжні хронологічні періоди: узгодженість показників різних форм звітності перевіряють, як правило, зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися. При цьому використовують внутрішньоформові та міжформові ув'язки;

Ш провести вибіркову інвентаризацію;

Ш здійснити логічний контроль показників звітності;

Ш провести арифметичний та нормативний контроль;

Ш застосувати зустрічну перевірку.

Одночасно повинні бути забезпечені комплексність інформації, її формування за єдиними ознаками, можливість групування, перегрупування та комп'ютерної обробки, доступність для сприйняття тощо.

При цьому необхідно визначити способи найбільш ефективного задоволення інформаційних потреб, можливість обробки інформації за допомогою комп'ютерних технологій, розробку програм для використання інформації.

3. Оформлення результатів економічного аналізу

Заключний етап аналітичної роботи - узагальнення й оформлення результатів економічного аналізу. Будь-які результати аналітичного дослідження діяльності підприємства в цілому або його підрозділів повинні бути оформлені у вигляді відповідних документів.

Безтекстова форма - це таблиці, графіки, діаграми, складені на підставі результатів аналізу. Застосовується в оперативному аналізі (за добу, декаду) та забезпечує оперативний контроль за процесом виробництва, отримання термінової інформації. Аналітичні таблиці дають можливість систематизувати дані, узагальнювати матеріал, надавати його в зручній для аналізу формі. Вони можуть бути в різних формах, будуються відповідно до даних, які потрібні для аналізу. Показники, наведені в аналітичних таблицях, на графіках і діаграмах, є аналітичним та ілюстративним матеріалом.

Безтекстова форма оформлення результатів розрахована на висококваліфікованих працівників, здатних самостійно розібратися в обробленій і систематизованій інформації, приймати необхідні рішення. Подання результатів дослідження в безтекстовій формі скорочує період між проведенням економічного аналізу та використанням його результатів.

Описова форма - оформлення результатів довідками, аналітичними та доповідними записками, пояснювальними записками тощо.

Висновки повинні мати конструктивний характер, а в пропозиціях потрібно чітко сформулювати основні завдання.

Описова форма поєднує як табличне оформлення результатів аналізу, так і текстове, використовується при економічному аналізі роботи за квартал, рік і зводиться до пояснення цифрових, табличних результатів аналізу текстом або так званою пояснювальною запискою.

Пояснювальна записка - це аналітичний документ, в якому оформлюються висновки за результатами аналізу, зроблені на підставі аналітичних розрахунків, даних таблиць, довідок і аналітичних записок. Пояснювальна записка повинна включати такі дані: загальну характеристику діяльності підприємства; виявлені в процесі аналізу внутрішньогосподарські резерви виробництва; висновки за результатами дослідження; конкретні пропозиції щодо використання виявлених при аналізі резервів (перелік заходів, терміни та виконавці), усунення недоліків в роботі та покращання діяльності підприємства в цілому, враховуючи загальний рівень розвитку підприємства, умови господарювання, імовірні зміни у його діяльності тощо.

Зміст пояснювальної записки повинен бути достатньо повним. Крім висновків про результати господарської діяльності і пропозицій щодо їх поліпшення, пояснювальна записка повинна містити загальні питання - економічний рівень розвитку господарства, умови господарювання. Аналітична частина пояснювальної записки повинна бути обґрунтованою, конкретною за стилем. При її оформленні особливу увагу потрібно приділяти пропозиціям, які вносяться за результатами аналізу. Висновки та пропозиції повинні викладатися конкретно, бути короткими за формою та об'єктивними за змістом, містити інформацію про терміни виконання та конкретних осіб, відповідальних за реалізацію даних пропозицій.

Довідки й аналітичні записки - документи, що складаються для характеристики окремих факторів виробництва, які впливають на результати діяльності - обсяг реалізації продукції, собівартість, прибуток, продуктивність праці тощо. Зміст цих документів є більш конкретним, акцентованим на відображенні недоліків або досягнень, виявлених резервів, способів їх освоєння. Загальна характеристика підприємства й умов його діяльності, як правило, не наводиться.

При оперативному аналізі можуть складатися звіти-рапорти (аналітичні записки), в яких відображаються результати аналізу за короткий проміжок часу, містяться висновки про позитивні та негативні моменти, а також пропозиції щодо використання резервів, усунення недоліків і покращання діяльності підприємства.

Важливим елементом заключного етапу аналітичного процесу є обговорення результатів з тими, хто брав участь в аналітичному процесі, та керівниками господарств і підрозділів, діяльність яких аналізували.

Використання результатів аналізу - важливий етап завершення аналітичної роботи, що зводиться до виконання розроблених в процесі аналізу конкретних пропозицій щодо усунення виявлених недоліків, раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів удосконалення діяльності господарюючого суб'єкта або його виробничого підрозділу.

Резюме.

Умовою успішного проведення економічного аналізу є чітка організація аналітичного процесу.

Основними при цьому є здатність аналітика логічно відтворити господарські операції, які знайшли відображення в обліку та звітності, реконструювати роботу бухгалтера.

Під інформацією (від лат. information - пояснення, повідомлення, викладення), зазвичай, розуміють впорядковані відомості про процеси і явища зовнішнього світу, сукупність будь-яких знань тощо.

Організація економічного аналізу - це система раціональних, скоординованих дій вивчення об'єкта спостереження відповідно до визначеної мети. Організація економічного аналізу розглядається як технологічний процес, розподілений на окремі етапи. Перелік етапів в різних літературних джерелах неоднаковий. На їх кількість та послідовність впливають різноманітні чинники: наявність технічних і економічних засобів досягнення поставлених цілей, структура управління, система обліку тощо. Найбільш поширеними етапами аналітичної роботи є підготовчий, основний (аналітичний), завершальний (підсумковий).

Підготовчий етап передбачає визначення мети й об'єктів аналізу, вивчення матеріалів і результатів за раніше проведеним аналізом відібраних об'єктів, складання плану аналізу та графіку його проведення, розробку програми та всього інструментарію аналізу (макетів таблиць, алгоритмів розрахунків і т.д.), обмеження кола необхідної інформації для проведення аналізу та попереднє ознайомлення з нею.

Другий - безпосередньо аналітичний - етап роботи включає: збір (із залученням статистичної звітності, даних синтетичного та аналітичного обліку, планової документації, результатів спеціальних спостережень тощо) і перевірку достовірності інформації, що використовується (достатня та достовірна інформація - головна умова ефективності аналітичної роботи). призводить до підвищення вартості робіт; систематизацію накопичених матеріалів; забезпечення зіставленості показників (за оцінкою, структурою, принципами побудови і т. ін.); статистичну обробку отриманих даних (вираховування середніх, відносних величин, групування показників і т. ін.), заповнення аналітичних таблиць; розробку аналітичних показників, необхідних для вирішення поставлених перед аналізом завдань, визначення факторів і ступеню їх впливу на відповідні показники діяльності підприємства, виявлення причинних зв'язків між цими показниками та відповідними господарськими процесами; визначення резервів збільшення ефективності виробництва тощо.

На третьому (підсумковому) етапі проводять глибше вивчення й узагальнення (групування, підрахунок) резервів господарювання, визначають заходи їх реалізації, доводять до відома зацікавлених осіб результати аналізу, відображені у відповідних документах. Обов'язковим елементом даного етапу є систематичний контроль за виконанням рішень, прийнятих відповідно до результатів аналізу.

Контрольні запитання.

1. Охарактеризувати організаційні форми економічного аналізу.

2. Розкрити роль та функції окремих служб в організації та проведенні економічного аналізу.

3. Який порядок планування аналітичної роботи.

4. Провести класифікацію джерел інформації, надати їх характеристику.

5. Назвати основні прийоми перевірки якості інформаційної бази аналітичних досліджень.

6. як оформлюються результати проведеного економічного аналізу.

Аналіз резервів підвищення ефективності господарської діяльності(СРС)

Завдання

1. Ознайомитися із сутністю та видами господарських резервів

2. Засвоїти методику розрахунку та обґрунтування розміру резервів господарювання

План.

1. Поняття та класифікація резервів господарювання

2. Методика розрахунку та обґрунтування розміру резервів господарювання

Ключові слова та поняття: резерв, аналітичний етап, організаційний етап, функціональний етап, методика виявлення резервів.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· пояснити суть та класифікувати резерви господарювання;

· обґрунтовувати розмір резервів;

· робити висновки та давати рекомендації щодо управлінських рішень по впровадженню результатів аналізу у виробництво.

1. Поняття та класифікація резервів господарювання

Одним із завдань економічного аналізу є пошук можливостей підвищення ефективності виробництва. Результат вирішення такого завдання - виявлення господарських резервів.

Поняття "резерви" не має однозначного тлумачення в спеціальній літературі. Його витоки можна знайти у французькій та латинській мовах. У французькій мові є слово "reserv", яке перекладається як "запас"; в латинській - "reserve", що означає "економити, зберігати".

Сприйняття будь-якого поняття з часом змінюється, трансформується, набуває нових смислових відтінків. Так, в спеціальній літературі та в практиці економічного аналізу термін "резерви" використовується у подвійному значенні:

1) як запаси ресурсів, які необхідні для безперервного здійснення процесу виробництва, надання послуг тощо;

2} як вимірювані, ще невикористані можливості розвитку та удосконалення основного або інших видів діяльності відносно вже досягнутого рівня, тобто можливості підвищення ефективності виробництва. Наприклад, є резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку тощо.

Економічна сутність резервів як невикористаних можливостей полягає в забезпеченні стійкого розвитку суб'єкта господарювання в конкурентному середовищі.

Необхідність виживання кожного суб'єкта господарювання в ринковій економіці є найважливішим стимулом удосконалення конкретних видів продукції, надання послуг, зниження витрат, зростання продуктивності праці. Отже, пошук резервів - об'єктивний процес, що випливає із всезагального закону робочого часу, конкретним вираженням якого є зниження затрат живої та уречевленої праці. Це зниження досягається шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, проведення організаційних заходів, удосконалення процесу управління тощо.

Якщо суб'єкт господарювання бажає не лише вижити в конкурентному середовищі, але й розвивати свою діяльність, йому необхідно шукати резерви її удосконалення. Це об'єктивний процес.

Класифікація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Класифікація резервів проводиться за різноманітними ознаками. Разом з тим, будь-яка класифікація повинна сприяти глибшому розумінню сутності резервів, організації комплексного та цілеспрямованого їх пошуку.

У спеціальній економічній літературі резерви класифікують, як правило, за наступними ознаками.

За місцем утворення виділяють резерви:

ь внутрішньогосподарські - резерви, що виявляються та можуть бути використані лише на підприємстві, що досліджується. Вони пов'язані, передусім, з ліквідацією непродуктивного витрачання ресурсів. Внутрішньогосподарські резерви, в свою чергу, групують як резерви, що виникли в цеху, на виробничій ділянці, робочому місці.

ь галузеві - резерви, що можуть бути виявлені лише на рівні галузі. Пошук таких резервів відноситься до компетенції міністерств, асоціацій, концернів;

ь регіональні - можуть бути виявлені та використані в межах певного географічного району (наприклад, використання місцевої сировини);

ь національні - можуть бути виявлені шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні (наприклад, зміна форм власності, системи управління економікою тощо).

Крім того, використання даних резервів може призвести до підвищення ефективності діяльності не тільки окремих суб'єктів господарювання, але й галузей і навіть всієї національної економіки. До таких резервів відносяться, наприклад, удосконалення спеціалізації та кооперування галузей і виробництв, раціоналізація транспортних зв'язків і тарифів на ці послуги тощо. Виявлення та використання таких резервів не залежить від суб'єктів господарювання на макрорівні, але може істотно впливати на резерви їх діяльності.

За основними моментами процесу праці виділяють резерви, пов'язані з підвищенням ефективності використання:

ь трудових ресурсів (покращання використання робочого часу, підвищення кваліфікації, продуктивності праці тощо);

ь засобів праці (зміна застарілого устаткування, його модернізація, скорочення часу на планово-поперед жувальний ремонт, зменшення простоїв, підвищення продуктивності устаткування тощо);

ь предметів праці (зменшення втрат сировини та матеріалів в процесі виробництва, скорочення браку (виправного та невиправного), допустима заміна сировини та матеріалів тощо).

За ознакою часу резерви поділяються на:

ь поточні (короткострокові) - резерви, які можуть бути реалізовані протягом року (місяця, кварталу, півріччя тощо);

ь перспективні (довгострокові) - резерви, які можуть бути реалізовані за проміжок часу, що перевищує один рік.

За стадіями життєвого циклу виробів резерви поділяються на:

ь передвиробничі резерви - виявляються на передвиробничі стадії. Тут здійснюються науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) по створенню виробу.

ь виробничі резерви виявляються на стадії виробництва продукції. Тут можуть бути виявлені невикористані можливості скорочення втрат сировини, матеріалів, підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення організації виробництва, впровадження окремих заходів науково-технічного прогресу тощо;

ь експлуатаційні резерви виявляються на стадії експлуатації виробів споживачем. В якості можливих резервів тут можна розглядати скорочення витрат на експлуатацію виробу (наприклад, витрати на ремонт, споживання електроенергії тощо);

ь утилізаційні резерви - можливості скорочення витрат на утилізацію виробу після завершення його життєвого циклу.

За характером впливу на результати діяльності резерви поділяються на:

ь резерви екстенсивного типу - резерви, що пов'язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, природних тощо). Резервами екстенсивного типу є:

1) збільшення часу використання ресурсів (засобів праці, робочої сили, тривалості обороту оборотних засобів);

2) збільшення кількості ресурсів (кількість засобів праці, предметів праці, чисельності робочої сили);

3) усунення непродуктивного використання ресурсів.

ь резерви інтенсивного типу - ті, що пов'язані з найбільш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенціалу. При цьому результати виробництва зростають швидше, ніж затрати на нього. Резервами інтенсивного типу є:

1) удосконалення якісних характеристик ресурсів. що використовуються (засобів праці, предметів праці, робочої сили);

2) удосконалення процесу функціонування ресурсів, які використовуються (технології виробництва, організації виробництва та праці, організації управління, відтворення та прискорення оборотності основних і оборотних засобів).

За способом виявлення резерви поділяються на:

ь явні - резерви, які легко виявити за даними бухгалтерського обліку. Це очевидні втрати та перевитрати, які поділяються на;

1) безумовні - резерви, пов'язані з недопущенням безумовних втрат сировини, матеріалів і робочого часу. Це брак, недостача та псування продукції, виплачені штрафи тощо;

2) умовні втрати - перевитрачання всіх видів ресурсів у порівнянні з чинними на даний момент нормами на підприємстві. Норми, які є базою порівняння, не завжди оптимальні. Однак, якщо норми оптимальні, то умовні втрати свідчать про те, що фактичний організаційно-технічний рівень не досягнув запланованого, а у результаті _ втрати робочого часу, неповне використання обладнання, перевитрачання матеріалів;

ь приховані - резерви, що можуть бути виявлені в результаті аналізу шляхом порівняння з іншими об'єктами.

2. Методика розрахунку та обґрунтування розміру резервів господарювання

У ринковій економіці, передусім, вивчаються ринки збуту продукції, що випускається суб'єктом господарювання, або послуг, що надаються. Визначаються ємність ринку та можливості зайняття в ньому певного сегменту. При цьому вивчається якість продукції, представленої на ринку, необхідність і можливість підвищення якості.

Напрями пошуку резервів визначаються на підставі інформації про зміну якості продукції, скорочення чи розширення ринків її збуту, рівень рентабельності, стан і ефективність використання засобів і предметів праці тощо.

Крім того, наявність позитивних тенденцій розвитку суб'єкта господарювання й окремих видів його діяльності не виключає необхідності пошуку резервів. Щоб досягнути успіху, робота щодо пошуку резервів повинна вестися систематично, на науковій основі. Для того, щоб величина виявлених резервів була реальною, підрахунок резервів повинен бути точним та обґрунтованим.

Методика вимірювання, оцінки та використання резервів складається з декількох етапів: аналітичний, організаційний та функціональний:

Ш на першому (аналітичному) етапі виявляються та вимірюються резерви; проводиться регламентація робіт з виявлення напрямів пошуку резервів; визначаються способи вимірювання виявлених резервів; надається оцінка їх реальної збалансованої величини;

Ш на другому (організаційному) - розроблюється комплекс Інженерно-технічних, організаційних та економічних заходів, які забезпечують реалізацію (використання) виявлених резервів;

Ш на третьому (функціональному) етапі виконуються заплановані заходи, здійснюється контроль за процесом їх впровадження й оцінка отриманих результатів.

Необхідно розрізняти поняття "вимірювання резервів" та "оцінка резервів". Під вимірюванням резервів розуміють розрахунок їх величини (рівня) за кожним видом, а під оцінкою - визначення їх реальної збалансованої величини відповідно до розроблених організаційно-технічних заходів, які враховують реальні можливості підприємства.

Отже, вимірювання резервів базується на використанні аналітичного інструментарію - порівняння, балансового прийому, відносних величин, кореляційно-регресійного методу, функціонально-вартісного аналізу, детермінованого факторного аналізу, методу співвідношення "витрати - обсяг - прибуток", прийомів експертних оцінок тощо.

Вибір способу вимірювання резервів залежить від:

Ш стадій життєвого циклу виробу, на яких виявляються та вимірюються резерви. Так, якщо в якості об'єкту пошуку резервів вибрана передвиробнича стадія життєвого циклу виробу, найбільший ефект забезпечує використання функціонально-вартісного аналізу (ФВА). ФВА використовується при удосконаленні виробів і розробці нової продукції;

Ш результатних показників, які необхідно покращити;

Ш виду виробничих ресурсів, за яким проводиться пошук резервів більш ефективного Його використання;

Ш характеру резервів (екстенсивні та інтенсивні), способу їх виявлення (явні та приховані) тощо.

Розглянемо порядок розрахунку резервів за допомогою різних способів.

Величина резервів у кількісному відношенні може бути визначена як різниця між можливим і фактичним рівнем господарського показника, який виникає під дією факторів, враховуючи які здійснюється підприємницька діяльність.

Для підрахунку величини резервів в тих випадках, коли втрати ресурсів або можлива їх економія визначається в порівнянні з обраною базою, застосовується спосіб порівняння. Цей спосіб дозволяє виміряти резерви шляхом порівняння досягнутого рівня з потенційно можливим. Для розрахунку використовуються формули:



При використанні порівняння для вимірювання резервів найважливішим методологічним питанням є вибір бази порівняння для визначення потенційного рівня показника. В якості такої бази може бути прийнятий паспортний рівень, базовий, досягнутий на передових підприємствах, середньогалузевий тощо.

При визначенні потенційного рівня показників, що використовуються при розрахунках резервів, необхідно базуватися на даних конкретних оргзнізаційно-технічних заходів, впровадження яких дозволить досягнути цього рівня.

Для визначення резервів в тих випадках, коли відома величина додаткового залучення або величина безумовних втрат ресурсів застосовується спосіб прямого підрахунку. Так, можливість збільшення випуску продукції в цьому разі визначається наступним чином: додаткова кількість ресурсів або величина безумовних втрат ресурсів з вини підприємства ділиться на можливу норму їх витрачання на одиницю продукції, або множиться на можливу ресурсовіддачу, тобто на матеріаловіддачу, фондовіддачу, продуктивність праці тощо.

Підходи до послідовності пошуку, збалансованої оцінки резервів можуть відрізнятися. Наприклад, почати процес пошуку та оцінки резервів можна з показника прибутку. Спочатку його необхідна величина може бути визначена виходячи з перспектив розвитку суб'єкта господарювання. Відштовхуючись від цієї величини, визначають необхідний для її забезпечення резерв зростання обсягу реалізації, пов'язавши його з витратами. З цією метою може бути використаний спосіб аналізу співвідношення "витрати - обсяг - прибуток".

Для розрахунку й оцінки резервів росту показників, що характеризують обсяг виробництва та реалізації продукції, може використовуватися поєднання способу порівняння та способу абсолютних різниць. За допомогою способу порівняння розраховується відхилення фактично досягнутого рівня, який бере участі, в розрахунку якісного показника, від потенційно можливого. Якщо відомий потенційний рівень іншого (кількісного) показника формули розрахунку резерву, Його величина може бути розрахована як добуток потенційного рівня кількісного показника та приросту якісного.

Всі виявлені такими способами резерви повинні бути підкріплені відповідними заходами. Тільки в цьому разі величина резервів буде обґрунтованою.

Резюме.

Поняття "резерви" не має однозначного тлумачення в спеціальній літературі. Його витоки можна знайти у французькій та латинській мовах. У французькій мові є слово "reserv", яке перекладається як "запас"; в латинській - "reserve", що означає "економити, зберігати".

В спеціальній літературі та в практиці економічного аналізу термін "резерви" використовується у подвійному значенні:

1) як запаси ресурсів, які необхідні для безперервного здійснення процесу виробництва, надання послуг тощо;

2} як вимірювані, ще невикористані можливості розвитку та удосконалення основного або інших видів діяльності відносно вже досягнутого рівня, тобто можливості підвищення ефективності виробництва.

Методика вимірювання, оцінки та використання резервів складається з декількох етапів: аналітичний, організаційний та функціональний:

Ш на першому (аналітичному) етапі виявляються та вимірюються резерви; проводиться регламентація робіт з виявлення напрямів пошуку резервів; визначаються способи вимірювання виявлених резервів; надається оцінка їх реальної збалансованої величини;

Ш на другому (організаційному) - розроблюється комплекс Інженерно-технічних, організаційних та економічних заходів, які забезпечують реалізацію (використання) виявлених резервів;

Ш на третьому (функціональному) етапі виконуються заплановані заходи, здійснюється контроль за процесом їх впровадження й оцінка отриманих результатів.

Контрольні запитання.

1. Розкрити сутність резервів господарювання.

2. За якими ознаками класифікують резерви господарювання.

3. Розкрити сутність резервів за місцем їх утворення.

4. Розкрити основні етапи методики вимірювання, оцінки та реалізації резервів.

5. Які способи використовуються для визначення величини резервів господарювання?

Тема 4. Види економічного аналізу

Завдання.

1. Розглянути види економічного аналізу.

2. З'ясувати особливості кожного з видів.

3. Визначити періодичність та термін проведення того чи іншого аналізу.

План.

1. Класифікація видів економічного аналізу.

2. Внутрішній та зовнішній аналіз.

3. Попередній, оперативний і ретроспективний аналіз.

4. Аналіз за об'єктами управління.

Ключові слова та поняття: види аналізу, оперативний аналіз, перспективний аналіз, ретроспективний аналіз, міжгалузевий аналіз, техніко - економічний, функціонально - вартісний аналіз, соціально - економічний аналіз.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· класифікувати види економічного аналізу за різними ознаками;

· дати характеристику видам економічного аналізу;

· з'ясувати особливості оперативного, перспективного і ретроспективного економічного аналізу.

Класифікація економічного аналізу має суттєве значення як для визначення методики досліджень, так і для організації аналітичного процесу. Розробка спеціальних методів економічного аналізу базується на науково обґрунтованій класифікації його видів, обумовленій потребами практики управління.

В аналітичній практиці використовуються різноманітні види економічного аналізу залежно від строків проведення, об'єктів і суб'єктів, змісту аналітичних програм та інших показників. В табл. 2.1 наведено основні види аналізу відповідно до їх класифікаційних ознак.

2. Внутрішній та зовнішній аналіз.

Відмінними ознаками кожного виду аналізу є: цільова спрямованість, завдання, об'єкти дослідження, джерела інформації, методика проведення.

Пріоритетними напрямами розвитку теорії та практики мікрорівні в умовах ринкової економіки є аналіз внутрішній та зовнішній аналіз. Саме ці два види економічного аналізу визначають організаційні та економічні аспекти подальшого дослідження. Залежно від потреб користувачів, їх мотивації, очікуваних вигод від результатів аналізу, використовується відповідна інформаційна база.

Внутрішній економічний аналіз спрямований па комплексне дослідження економічного розвитку суб'єкта господарювання, структурних підрозділів для забезпечення найбільш повного використання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональних підсистем. Він базується на повній економічній інформації (плановій, обліковій, нормативній) і може здійснюватися як спеціалізованим підрозділом (бюро, відділом економічного аналізу), так і всіма економічними службами з великою кількістю залучених зацікавлених осіб. У методологічному плані внутрішній аналіз охоплює різні прийоми та способи факторного аналізу, проводиться безпосередньо на підприємстві для потреб оперативного, короткострокового і довгострокового управління.

Зовнішній економічний аналіз передбачає надання оцінки місця господарюючого суб'єкта у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпечення конкурентних позицій тощо. Зовнішній аналіз здійснюється на основі інформації, що визначає базові параметри об'єкта дослідження, які дозволяють ефективно регулювати його економічні відносини за загальнонаціональними інтересами та є достатніми у гарантіях ділового партнерства. Водночас, він дозволяє будь-якому суб'єкту господарювання забезпечити повну конфіденційність інформації і комерційну таємницю. В організаційному аспекті зовнішній аналіз проводитися на підставі даних фінансової і статистичної звітності органами господарського управління, банками. фінансовими органами, акціонерами. інвесторами, спеціалізованими незалежними аудиторськими, консалтинговими фірмами. У методологічному аспекті він проводиться з широким використанням статистичних прийомів аналізу (групування, середніх величин, динамічного ряду), економіко-математичних методів і моделей (моделі міжгалузевого балансу, матриці багатокритеріальної оптимізації тощо), порівняльного (міжгалузевого, міжгосподарського, міжрегіонального) аналізу.

3. Попередній, оперативний і ретроспективний аналіз.

Відповідно до змісту основних функцій, які відображають часові етапи управління, економічна аналіз поділяється на попередній (перспективний, прогнозний), оперативний (поточний) і ретроспективний (наступний).

Ефективність функціонування підприємства значною мірою залежить від перспектив його розвитку. Тому на підприємстві розроблюються стратегічні цілі та визначаються завдання, стратегія і тактика їх досягнення.

Попередній економічний аналіз - це дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан. Його особливість полягає у проекції минулого і теперішнього стану об'єкта на перспективу, з урахуванням спадковості чи певної стійкості зміни економічних показників.

Цей аналіз проводиться до початку будь-яких господарських операцій і пов'язаний з прогнозуванням, перспективним і поточним плануванням, з вибором і обґрунтуванням варіантів управлінських рішень.

Перспективний аналіз на підставі дослідження діяльності підприємства дає можливість визначити позитивні та негативні тенденції в його розвитку, що намітилися, дати їм кількісну і якісну оцінку, з'ясувати ступінь їх впливу в перспективу. На підставі висновків попередніх аналітичних і прогнозних робіт визначаються критичні проблеми, фактори розвитку та перспективні напрями діяльності. Перераховані цілі обумовлюють застосування досить складних і трудомістких прийомів та способів: кореляційно-регресійного аналізу, екстраполювання, методу аналогії, експертних оцінок, моделювання тощо.

Оперативний економічний аналіз полягає у забезпеченні управління своєчасною дієвою інформацією про зміну економічної ситуації, причини цієї зміни, відхилення від регламентованих параметрів з метою своєчасного прийняття рішень, спрямованих на попередження та усунення негативних змін і ефективне маневрування наявними ресурсами. Оперативний аналіз є підставою для прийняття рішень з регулювання виробництва, використовується на всіх рівнях управління, але його питома вага в загальному обсязі управлінських рішень підвищується при наближенні безпосередньо до виробництва, окремих підрозділів підприємства. Оперативний аналіз виступає системою щоденного спостереження6 й оцінки відхилень фактичного стану досліджуваного об'єкта від регламентованих показників, з'ясування причин і передбачення можливих наслідків таких відхилень, підготовки варіантів управлінських рішень залежно від параметрів відхилень і необхідності втручання керівників різних рівнів, розробки механізмів швидкого втручання у господарські процеси для забезпечення безперервного та ефективного функціонування господарюючого суб'єкта. В умовах постійної зміни ринкової кон'юнктури в сферу досліджень оперативного аналізу потрапляє постійна оцінка економічного середовища і метою використання найсприятливіших умов бізнесу, вигідного маневрування виробничо-фінансовими ресурсами.