Економічний аналіз

· Різниця між фактичними і можливим випуском продукції, розрахованим виходячи з найбільшого середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) обсягу виробництва

· вартість недовипущеної продукції розраховується як добуток планового обсягу виробництва на коефіцієнт аритмічності:

Висновки, які зробить аналітик після оцінки аритмічності виробництв; залежать від багатьох обставин. При цьому в центрі уваги повинно бути поставлено розуміння наслідків неритмічної роботи підприємства та його окремих ланок, адже неритмічний випуск продукції може бути однією з причин невиконання плану реалізації, а також застосування до підприємства економічних санкцій.

У висновку за результатами проведеного аналізу розробляють конкретні заходи з усунення причин неритмічної роботи.

Ритмічність тісно пов'язана з комплектністю виробництва. Це поняття може бути визначено як пропорційність, збалансованість виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Засобом, ідо забезпечує необхідний обсяг збірних робіт при деяких неузгодженнях поточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому, при аналізі комплектності виробництва необхідно звертати увагу і на комплектність залишків деталей та вузлів у незавершеному виробництві. Водночас необхідно переконатись, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку та плановій потребі. На підставі даних про залишки на рахунку 23 "Незавершене виробництво", балансу ф. №1 (ряд. 120). інформації оперативного обліку, використовуючи методичні прийоми економічного аналізу, вивчають динаміку темпів змін, загальну вартість і склад незавершеного виробництва, порівнюють відповідність фактичних залишків діючим нормативам. На підставі отриманих результатів розробляють відповідні заходи щодо удосконалення системи оперативного планування, обліку та контролю за виробництвом.

5. Аналіз резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції

Резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції - це можливості їх зростання за рахунок покращання використання ресурсів підприємства.

Виявлення резервів полегшується при наявності їх класифікації, яка наведена на рис. 11.12.

Повнота розрахунків резервів залежить від визначення основної групи ресурсів, за якою потрібно виявити резерви в першу чергу. Для цього вивчається структура витрат на виробництво, що дає можливість встановити, чи є виробництво матеріаломістким, енергомістким, фондомістким або трудомістким. Це не означає, що можна знехтувати пошуком резервів за іншими групами ресурсів і факторами, що впливають на них, але цей пошук повинен проводитись для укомплектування резервів, виявлених за основною групою ресурсів.

При підрахунку резервів збільшення обсягу виробництва визначається комплектний резерв (мінімальна із порівнюваних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний до тих пір, доки не будуть виявлені можливості збільшення, обсягу виробництва в такому ж розмірі і за іншими групами ресурсів.

Порядок розрахунку приросту обсягу випуску продукції за рахунок факторів, наведених па рис. 11.12, здійснюється в наступній послідовності;

Приріст випуску продукції в результаті створення додаткових робочих місць:

де ?РМ - додаткові робочі місця: Вр - середньорічний виробіток робітника, тис. грн.

Приріст обсягу продукції, пов'язаний із впровадженням нового обладнання:

де п - кількість одиниць знову впровадженою обладнання; Ті - корисним час роботи кожного виду обладнання, маш/год; ВГІ - середньогодинний виробіток кожного виду обладнання, грн.

Приріст обсягу продукції від ліквідації втрат робочого часу:

де ТВТ - кількість годин втраченого робочого часу; Вг - середньогодинний виробіток, грн.

Приріст продукції від впровадження заходів з удосконалення технологій і організації виробництва та праці:

де Ті -- час роботи у звітному періоді і-го обладнання; ВПо, ВПі - виробіток продукції до та після впровадження нової технології.

Приріст випуску продукції від зменшення норм витрат сировини та матеріалів в результаті впровадження нових технологій:

де ЦІі, Ноі, - норми витрат сировини та матеріалів відповідно до та після впровадження і-го - заходу;

Цо - базова ціна одиниці сировини та матеріалів;

ОВо - базовий обсяг виробництва.

Приріст випуску продукції в результаті покращання організації виробництва та праці (за трудовими ресурсами)

де ВГ - приріст середньогодинного виробітку в результаті покращання організації виробництва та праці, гри.; Т - кількість годин, відпрацьованих робітниками.

Резюме.

Метою аналізу виробництва та реалізації продукції є знаходження шляхів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції порівняно з конкурентами, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей і, як результат, - збільшення прибутку підприємства.

Етапи аналізу:

1. Аналіз обсягу та структури виробництва продукції.

1.1. Вивчення динаміки та виконання плану виробництва валової і товарної продукції порівняно з обсягом проданої продукції.

1.2. Аналіз виконання виробничої прогарами за асортиментом.

1.3. Оцінка структури продукції та впливу структурних зрушень на виконання виробничої програми.

2. Аналіз якості продукції.

3. Аналіз ритмічності виробництва.

4. Аналіз виконання договірних зобов'язань та продажу продукції.

5. Аналіз збільшення обсягу виробництва та реалізації.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна, валова та реалізована продукція.

Асортимент є однією з умов досягнення запланованого обсягу реалізації. Під асортиментом розуміють перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом. Він буває повний, груповий і внутрішньо груповий.

Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби споживачів відповідно її призначення.

Якість продукції є показником, який залежить від двох основних груп чинників: умов ринкової кон'юнктури та внутрішніх ресурсів, які має підприємство. Якщо підприємство не здатне виробляти продукцію необхідної якості, використовуючи наявні потужності, воно має або змінити ринки збуту, або поліпшити виробничу базу.

Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва продукції. Ритмічність випуску продукції - виробництво продукції відповідно до встановленого графіку (прийнятого завдання) за певний період часу (день, декада, місяць, квартал). Ритмічність не завжди означає рівномірність (в рівні проміжки часу випуск однакового обсягу продукції), так як прогнозні завдання не можна розподіляти порівну.

Ритмічність виробництва - це збалансована діяльність підприємства, яка сприяє ритмічному виробництву продукції та виконанню своїх зобов'язань перед споживачами. Порушення ритмічності виробництва, як правило, призводить до неповного використання виробничих потужностей, збільшення обсягу незавершеного виробництва та залишків готової продукції на складах, уповільнення оборотності капіталу; перевитрачання фонду оплати праці, надурочної роботи, браку та відповідно до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Контрольні питання.

1. Охарактеризувати значення та завдання аналізу виробництва та реалізації продукції.

2. Назвати види джерел інформації, необхідної для аналізу виробництва та реалізації продукції.

3. Сутність аналізу асортименту продукції.

4. Вплив структурних зрушень на виконання плану виробництва та реалізації продукції.

5. Вказати послідовність проведення аналізу ритмічності виробництва.

6. Якість продукції: показники та методи аналізу.

7. Охарактеризувати порядок вивчення резервів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції.

Тема 6. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації.(СРС)

Завдання

1. Ознайомитися з етапами та методикою маркетингового аналіз.

2. Вивчити методику аналізу зовнішньоекономічної діяльності

3. Виявити фактори, що впливають на ефективність здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

План.

1. Особливості проведення маркетингового аналізу

2. Аналіз виконання договірних зобов'язань і реалізації продукції

3. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу зовнішньоекономічної діяльності

4. Аналіз ефективності зовнішньоекономічних операцій.

Ключові слова та поняття: маркетинг, конкурентоспроможність, життєвий цикл товару, договірні зобов'язання, кон'юнктура ринку, цінова політика, еластичність, ЗЕД, експортні операції.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· Характеризувати фактори зовнішнього та внутрішнього середовища організації;

· Оцінити конкурентоспроможність продукції;

· Оцінити чутливий чи не чутливий попит до зміни ціни;

· Описати методику оцінки виконання договірних зобов'язань;

· Проаналізувати ефективність експортних та імпортних операцій.

1. Особливості проведення маркетингового аналізу

Перед здійсненням аналізу виробництва продукції необхідним є проведення аналізу зовнішнього середовища підприємства для визначення оптимальних напрямів виробництва продукції, оскільки підприємство "має виробляти те, що продається, а не продавати, те що виробляється". З цією метою здійснюють маркетинговий аналіз, предметом вивчення якого є зовнішнє середовище підприємства, зокрема ринкове.

Під зовнішнім середовищем розуміють сукупність всіх елементів, зміна властивостей яких впливає на господарюючий суб'єкт, а також на тих об'єктів, чиї властивості змінюються у результаті зміни поведінки системи (контрагенти підприємства, органи державної влади, місцевого самоврядування, різноманітні макроекономічні фактори тощо). Зовнішнє середовище є динамічним. Одночасно з прискоренням технічного прогресу розширюються масштаби ринку, змінюються вимоги споживачів до продукції, кон'юнктура ринку тощо.

Сутність маркетингу полягає у виявленні та усуненні протиріч між запланованим розвитком підприємства та кон'юнктурою ринку, що реалізується шляхом організації і управління діяльністю підприємства, яка спрямована на забезпечення збуту продукції з метою отримання максимального прибутку. Мета маркетингового аналізу полягає у вивченні ринку за допомогою прийомів і способів економічного аналізу.

Оскільки комплекс питань, з яким пов'язана маркетингова діяльність полягає у вивченні споживчих властивостей продукції, що виготовляється, цінової політики підприємства, шляхів збуту продукції і стимулюванні збуту, основними станами маркетингового аналізу є:

1) аналіз кон'юнктури ринку;

2) аналіз цінової політики;

3) аналіз системи розподілу продукції;

4) аналіз конкурентоспроможності продукції;

5) аналіз стадій життєвого циклу товару.

Аналіз кон'юнктури ринку.

Аналіз попиту, пропозиції та ціни - ринкових показників, що впливають на прийняття рішення клієнтом - основа маркетингового аналізу кон'юнктури ринку. На цьому етапі маркетинговий аналіз дозволяє оцінити перспективи розвитку підприємства та уточнити заплановані розміри торговельного обороту, тобто оптимізувати програму продаж. Крім того, маркетинговий аналіз дає можливість визначити збутову політику підприємства, що відповідає потребам ринку, і розробити оптимальний план виробництва.

Основні завдання маркетингового аналізу кон'юнктури ринку:

· оцінка місткості ринку або окремих його сегментів (розміру та структуру попиту на ринку);

· визначення впливу окремих факторів на зміну ринків збуту (ступеня проникнення на ринок продукції з урахуванням розвитку конкуренції; співвідношення якості продукції, ціни та наявності післяпродажного обслуговування; зміни споживчих переваг конкурентної продукції; зміни доходів покупців, насиченості ринку тощо);

· вивчення показників збуту продукції;

· розробка пропозицій щодо формування ринків збуту.

Важливим показником збуту продукції є ринкова частка, що відображає відношення обсягу продажу певного виду продукції даного підприємства до сумарного обсягу продажу даного виду продукції всіма підприємствами, щ0 діють на ринку.

При маркетинговому аналізі кон'юнктури ринку окрім ринкової частки вивчається ряд Інших показників.

Коефіцієнт цінової еластичності (Ец) визначає ступінь чутливості попиту до зміни ціни та визначається за формулою:

де ?ПТ - відсоткова зміна попиту і-го товару; ?Ці - відсоткова зміна цін на товар.

Коефіцієнт еластичності попиту до доходу (Ед) характеризує ступінь чутливості попиту на товар при зміні доходу споживачів:

де ?Д - відсоткова зміна доходів покупців.

Проведемо аналіз кон'юнктури ринку на продукцію підприємства, враховуючи, що доходи покупців зросли на 5,0 % (табл. 11.2).

Найбільшу ринкову частку в своєму секторі займає продукція А - 9 %, однак в динаміці обсяг попиту зменшився на 3 % в основному за рахунок підвищення ціни. Для підприємства найбільш доцільним є виготовлення продукції А, оскільки при цьому підприємство отримує максимальний прибуток - 300 тис.грн. ((6 - 4) х 150 тис. од.). Прибуток від реалізації продукції Б і Г є тотожним і дорівнює 252 тис. грн.((5,5 - 3,4) х 120 тис. од.) та ((4,8 - 3,0) х 140 тис. од.). Однак на продукцію Б попит є еластичним, саме тому необхідним є проведення граничної цінової політики. Коефіцієнт цінової еластичності за продуктом А є від'ємним, що свідчить про нееластичність попиту па даний вид продукції.

Попит еластичний, якщо величина коефіцієнтів еластичності попиту до доходу та цінової еластичності більше одиниці, й нееластичний - менше одиниці. При нульовому значенні коефіцієнта еластичності, попит абсолютно нееластичний: зміна ціни не призводить до зміни попиту на продукцію. Якщо коефіцієнт еластичності рівний одиниці, то це свідчить про рівність темпів зростання попиту та зниження ціни. Розрізняють також абсолютно еластичний попит, коли при незмінній ціні або п зростанні попит на продукцію збільшується до межі купівельних можливостей, що частіше за все буває в умовах інфляції.

При вивченні впливу окремих факторів на зміну попиту на ринку важливою є оцінка ризику продажу продукції за умови, що споживачі продукції відмовляються її купувати. Ризик визначає величину можливих збитків підприємства (матеріальних і моральних). Кожне підприємство повинно знати величину втрат за умови часткової реалізації продукції. Для уникнення наслідків ризику необхідно вивчити фактори його виникнення з метою пошуку шляхів недопущення або мінімізації витрат. Ці фактори можуть бути як зовнішні, так і внутрішні (рис. 11.3).

Аналіз цінової політики.

Одним з напрямів маркетингового аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціна визначає ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової діяльності підприємства. Цінова політика підприємства включає: оцінку впливу типів ринку на цінову політику: дослідження методів ціноутворення; виявлення факторів, що визначають цінову політику (витрат, попиту, конкуренції)- визначення умов і методів формування початкової ціни на товар: оцінку варіантів зміни ціни конкурентами.

Аналіз цінової політики підприємства зводиться до виконання ряду завдань для досягнення відповідних цілей (рис. 11.4).

Аналіз системи розподілу продукції.

Дослідження системи розподілу продукції є важливим напрямком маркетингового аналізу. Основними завданнями аналізу системи розподілу продукції є:

· дослідження динаміки, структури каналів збуту та системи розподілу продукції;

· оцінка частки підприємства на ринку, невикористаних резервів щодо збільшення цієї частки;

· розробка пропозицій щодо поліпшення мережі розподілу продукції та каналів збуту.

Проведемо аналіз каналів збуту основної продукції підприємства (див. табл. 11.3).

За даними табл. 11.3 загальна кількість реалізованої продукції збільшилася з 300 тис. грн. до 450 тис. грн. При цьому збільшився обсяг реалізації через фірмові магазини на 4,4%, що складає 80 тис. грн. Разом з цим питома вага реалізації через оптові магазини та спеціалізовані відділи зменшилася, хоча в абсолютному вираженні показники збільшувалися.

Аналіз конкурентоспроможності продукції.

Конкурентоспроможність - це якісна характеристика продукції, яка відрізняє її від продукції-конкурента як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на її задоволення.

Оцінка конкурентоспроможності продукції базується на дослідженні потреб покупця і вимог ринку. Для того, щоб товар задовольняв потреби І покупній, він повинен відповідати визначеним параметрам.

Основні завдання аналізу конкурентоспроможності продукції:

· оцінка конкурентоспроможності;

· вивчення факторів, що впливають на рівень конкурентоспроможності;

· розробка заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Методика аналізу конкурентоспроможності продукції передбачає попереднє формулювання вимог до виробу та визначення переліку показників оцінки конкурентоспроможності (див. рис. 11.5.).

У процесі аналізу конкурентоспроможності продукції необхідно виявити реальних і потенційних конкурентів, провести аналіз показників їх діяльності, оцінити цілі та стратегію щодо захоплення частки на ринку, технологію виробництва, якість продукції і цінову політику.

Для оцінки конкурентоспроможності продукції необхідно зіставити параметри продукції, що аналізується, і продукції-конкурента. З цією метою розраховується одиничні, групові та інтегральні показники конкурентоспроможності продукції (див. табл. 11.4).

При аналізі конкурентоспроможності продукції доцільним є також використання показника ринкової частки продукції (див. аналіз кон'юнктури ринку). Чим більшою є ця частка, тим вища фактична конкурентоспроможність продукції підприємства на даному ринку, і навпаки. При оцінці конкурентоспроможності продукції використовуються також рейтингові, матричні та табличні методи.

Процес вивчення конкурентоспроможності продукції, що реалізується на ринку, має проводитися безперервно та систематично.

Ринок збуту впливає на обсяги продаж продукції, середній рівень цін, виручку від реалізації продукції і суму отриманого підприємством прибутку. Відповідно до рівня цих показників визначають життєвий цикл товару.

Аналіз стадій життєвого циклу товару. Життєвий цикл товару - це період існування товару на ринку. Концепція життєвого циклу товару полягає у тому, що будь-який товар з певними споживчими властивостями з плином часу витісняється з ринку більш досконалим, якому властиві кращі споживчі властивості.

Теорія життєвого циклу товару розглядає товар як живий організм з притаманними йому стадіями розвитку (див. рис. 11.6).

До процесу продажу розрізняють нульову стадію життєвого циклу товару, що пов'язана з вивченням, дослідженням і розробкою нового товару.

На етапі виведення товарів на ринок спостерігається період повільного зростання збуту, де через великі витрати на введення товару прибутку ще немає, а комерційна діяльність є збитковою, так як значна сума коштів спрямовується на покриття витрат, пов'язаних з нульовою стадією життєвого циклу товару. Товари прийнято називати на цьому етапі "знаком питання" ("важкими дітьми"), оскільки ще не зрозуміло, чи принесуть вони підприємству прибуток, потребуючи додаткових витрат, пов'язаних з освоєнням нових шляхів збуту, додаткової реклами тощо.

На другому етапі життєвого циклу відбувається швидке розширення обсягів продажу продукту на ринку. Товар починає приносити прибуток. Проте на цьому етапі виникають певні труднощі, пов'язані з тим, що конкуренти пропонують аналогічний продукт. Тому поточні завдання підприємства в значною мірою зосереджені на залученні інтересів покупців не просто до даного продукту, а до продукту своєї марки. На цьому етапі відбувається конкурентна боротьба за частку підприємства на ринку.

Товари мають назву "зірки", оскільки мають перспективи високого темпу розвитку. Вони сприяють економічному зростанню підприємства та репрезентують значні інвестиційні можливості.

Третій етап життєвого циклу - етап зрілості товару. Він охоплює період, якому відповідає насиченню ринку даним товаром і відносній стабілізації. Товар має стабільний ринок, приносить регулярний прибуток. Для даного етапу характерними с посилення цінової конкуренції, повільне зниження цін, що призводить до поступового зниження прибутковості товару. Товари мають назву "дійні корови", оскільки вони є головним джерелом доходів підприємства і не потребують додаткових витрат щодо руху на ринку.

На четвертому етапі життєвого циклу товар виходить з ринку, попит скорочується. Це призводить до значного зменшення прибутковості. Товари -"собаки" ("невдахи")- адже вони не приносять прибутку і не сприяють економічному зростанню. Підприємство зосереджує увагу на тому, як найбільш вигідно зняти товар з виробництва та піти з ринку, або вчасно попередити спад попиту на товар шляхом його удосконалення або заміною іншими.

Знання впливу кожного етапу на обсяг реалізації і рентабельність допоможе спланувати грошові надходження і стратегію збуту.

Отже, одержання максимального прибутку можливе лише при формуванні стратегії розвитку підприємства на основі вивчення ринкового середовища. Аналіз кон'юнктури ринку, цінової політики, системи розповсюдження товару, конкурентоспроможності продукції та оцінка стадій життєвого циклу товару дозволяє оцінити всі аспекти динаміки ринкового середовища та врахувати їх при виробництві та реалізації виготовленої продукції.

2. Аналіз виконання договірних зобов'язань і реалізації продукції

Одним із основних результативних показників господарської діяльності підприємства є обсяг реалізованої продукції. Від обсягу продажу залежать фінансові результати підприємства, його фінансовий стан тощо.

Аналіз реалізації продукції проводиться аналогічно до методики аналізу виробництва і включає: вивчення виконання прогнозу (плану) з обсягу реалізації15, абсолютного відхилення від нього, оцінку динаміки (темпів зростання, приросту, спаду, середньорічних показників динаміки, абсолютне значення одного відсотка приросту), виявлення причин формування понаднормативних залишків готової продукції, причин несвоєчасної оплати продукції покупцями тощо.

Проведемо аналіз виконання плану реалізації продукції за даними таблиці 11.17.

Аналізуючи дані таблиці 11.17 можна зробити висновок, що у ІІІ-му кварталі ц.р. фактичний обсяг реалізації продукції перевищував плановий на 20,7 %, що склало 242 тис. грн. Це відбулося за рахунок зростання фактичних обсягів реалізації продукції Б на 38,9 %, що склало 350 тис. грн., у порівнянні з планом. За продукцією А та В план реалізації невиконано відповідно на 35,0 % та 54,3%.

Методика аналізу реалізації продукції передбачає розрахунок балансу товарної продукції, оцінку виконання договірних зобов'язань.

Баланс товарної продукції може бути розрахований наступним чином:

де ОР - обсяг реалізованої продукції за звітний період; ГПп, ГПК - залишки готової продукції на складах на початок і кінець періоду; ОВ - обсяг виробництва продукції.

На зміну обсягу реалізації впливають різноманітні фактори

Фактори, які впливають на обсяг реалізації продукції.

Виробничі фактори. До них входять:

Рівень виконання плану виробництва товарної продукції.

Якість продукції.

Асортиментно - структурні вимоги у випуску продукції.

Ритмічність випуску продукції.

Фактори, які пов`язані з роботою відділу збуту і складів:

Рівень забезпечення кадрами, устаткуванням і відповідними складськими приміщеннями.

Загальний рівень організації роботи з маркетингу.

Величина замовлень.

Стан і комплектність залишків готової продукції на складах.

Забезпеченість тарою і упаковкою.

Фактори, які пов`язані з транспортуванням продукції.

Відповідність кількості і видів транспортів для перевезення продукції (зроблених замовлень і договірних домовленостей).

Ритмічність подачі транспорту.

Дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.

Фактори, які пов`язані з роботою фінансових та інших підрозділів підприємства.

Вибір форм розрахунків з покупцями.

Своєчасність і якість оформлення платіжних документів та стан контролю за їх сплатою.

Вивчення платоспроможності покупців і можливі форми співпраці.

Інші фактори:

Терміни документообігу.

Зміна цін і коньюнктури ринку.

Зміни митних правил і загального законодавства.

Фактори зміни обсягу реалізації розраховуються, за допомогою прийомів порівняння. При цьому враховують, що фактори зміни залишку готової продукції на кінець року та продукції, відвантаженої на кінець року, спричиняє вплив, протилежний за знаком зміні цих показників.

Для вивчення впливу таких факторів аналізується баланс товарної продукції (табл. 11.19).

За даними табл. 11.19 можна зробити висновки, що план реалізації продукції недовиконано. Негативний вплив на обсяг продажу мали наступні фактори: зменшення залишків готової продукції на складах підприємства на початок року на 250 гри. в порівнянні з планом і збільшення їх на кінець року на 200 грн., а також збільшення залишків відвантажених товарів на кінець року на 3400 грн., оплата за які ще не надійшла на поточний рахунок підприємства. Тому в процесі аналізу необхідно з'ясувати причини виникнення понадпланових залишків на складах, несвоєчасної оплати продукції покупцями та розробити конкретні заходи з прискорення реалізації продукції та одержання виручки.

Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції. При цьому вирішуються наступні завдання:

· аналіз обґрунтованості та ефективності формування договорів;

· аналіз виконання замовлень за асортиментом і якістю продукції;

· аналіз виконання замовлень за поставками продукції у встановлений термін;

· аналіз наслідків невиконання замовлень за поставками продукції.

Аналіз виконання договірних зобов'язань проводиться в декілька етапів (див. рис. 11.10).

Для оцінки обґрунтованості формування договорів розраховують коефіцієнт напруженості поставок і порівнюють його з фактичним виконанням договірних зобов'язань. Коефіцієнт напруженості поставок продукції обчислюється як відношення обсягу необхідних поставок продукції за укладеними договорам чи фактично поставленої за аналізований період до виробничої потужності підприємства.

Особливу увагу необхідно звернути на рівень виконання договірних зобов'язань за асортиментом, якістю та строками поставки, адже договір вважається виконаним лише в тому випадку, коли виконані всі умови поставки. Такий аналіз можна здійснити, використовуючи коефіцієнти оцінки ступеню виконання зобов'язань з поставок відповідно до передбаченого асортименту (Кас), обумовленої якості (Кяк) та строків (Кс). Сутність цих коефіцієнтів полягає в тому, що ступінь виконання договірних зобов'язань визначається як відношення обсягу фактичної поставки, який не перевищує передбачений договором, до обсягу договірних зобов'язань.

Для оцінки договірних зобов'язань за поставками продукції можна застосовувати комплексний показник, який визначається як добуток виконання окремих показників договірних зобов'язань за асортиментом, якістю і строками. При цьому необхідно ці показники узгодити між собою.

3. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу зовнішньоекономічної діяльності

В Україні можливість здійснення зовнішньоекономічної діяльності надається підприємствам усіх форм власності, які самостійно обирають напрями, цілі діяльності та контрагентів. Відповідно до чинного законодавство зовнішньоекономічні зв'язки здійснюються на підставі господарських договорів про торгівлю, спеціалізацію та кооперування у виробництві, науково-технічну співпрацю, протоколів про встановлення прямих виробничих і науково-технічних зв'язків тощо.

Підприємство, що вирішило розпочати зовнішньоекономічну діяльність (надалі -ЗЕД), повинно точно з'ясувати для себе її переваги та недоліки.

Перевагами ЗЕД є:

1) значне розширення ринків збуту власної готової продукції і ринків сировинних ресурсів;

2) можливе розширення або диверсифікація виробництва через створення спільних підприємств або іноземних філій;

3) накопичення грошових коштів в іноземній валюті та страхування таким чином фінансових ресурсів підприємства від знецінення національної валюти внаслідок інфляції;

4) значна прибутковість зовнішньоекономічних операцій порівняно з операціями на внутрішньому ринку країни.

Недоліками ЗЕД є:

1) конкуренція з іноземними підприємствами-виробниками аналогічної продукції;

2) міждержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності у вигляді квотування поставок, антидемпінгового законодавства, протекціоністського митного та податкового законодавства різних країн;

3) значна небезпека втрати партій готової продукції або товарів внаслідок природних і транспортних катастроф у зв'язку зі збільшенням відстані транспортних перевезень;

4) невиконання Іноземним партнером своїх зобов'язань у зв'язку з політичними змінами в його країні.

У зв'язку з цим зовнішньоекономічна діяльність підприємств стає одним зі специфічних об'єктів економічного аналізу.

На макрорівні економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності дозволяє вивчати три групи проблем:

· стан і розвиток світового господарства й економіки будь-якої країни;

· економіко-правове середовище зовнішньоекономічної діяльності, конкурентна сфера;

· сегментація світового ринку та пріоритетні напрями активізації на ньому.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності оперує різними економічними показниками: кількісними та якісними. Кількісні показники відображають обсяги зовнішньоекономічних операцій: вартість експорту чи імпорту продукції за окремими угодами, товарними групами, країнами; обсяг виконаних робіт і послуг тощо. Якісні показники характеризують раціональність використання коштів, залучених в експортно-імпортні операції, фінансові результати діяльності, швидкість обороту засобів у зовнішньоторговельних операціях, їх ефективність, віддачу оборотних засобів при експортних та імпортних операціях, забезпеченість банківських кредитів тощо.

Результати зовнішньоекономічної діяльності залежать від дії ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. До зовнішніх факторів відносять: стан економічного та політичного середовища в країнах, стан міжнародних угод і співпраці тощо. Внутрішні фактори пов'язані з виробництвом конкурентоспроможної продукції, популярністю підприємства на світовому ринку, рекламним забезпеченням тощо.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності спрямований на вивчення мотивації і наслідків фінансових змін, її впливу на стан економіки підприємства у цілому. Завдання, об'єкти та етапи аналізу зовнішньоекономічної діяльності наведено нарис. 16.1.



Основними джерелами даних для аналізу зовнішньоекономічної діяльності є первинні документи, облікові регістри, дані рахунків бухгалтерського обліку, фінансова, статистична та податкова звітність

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку. Прогнозний аналіз зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі показників бізнес-плану підприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності, матеріалів маркетингових досліджень.

4. Аналіз обсягів, динаміки та структури експортних операцій

Аналіз структури експортних операцій.

Для більш повної характеристики зовнішньоторговельної роботи підприємства експорт товарів і послуг за звітний рік порівнюється з експортом за попередній рік. Метою такого дослідження є встановлення змін, які відбулися у товарній структурі експорту, у розвитку нових видів експорту, його географічній направленості. Дані про експорт за роки, які вивчаються, групуються за країнами, товарами та видами укладених контрактів.

З цією метою складаються аналітичні таблиці, наводяться суми експорту по країнах, питома вага цих сум у відсотках до загального підсумку та визначаються відхилення абсолютні і в пунктах структури (табл. 16.2).



З таблиці 16.2 видно, що обсяг експорту збільшився у 2-му році порівняно з 1-м як у цілому, так і по кожній окремій групі країн. Одночасно відбулися зміни і в структурі експорту у 2-му році порівняно з 1-м.

У структурі експорту у 2-му році значну питому частку поставок товарів займають поставки в країни Північної Америки (39,99 % в 2-му році), хоча вона й зменшилась на 1,29 пункти від значення цього показника в 1-му році (41,28 %). За іншими групами країн спостерігається збільшення питомої ваги експорту в загальній його структурі на фоні відносного скорочення експорту (з 41,28 % до 39,99 %) у країни Північної Америки.

З метою вивчення нових напрямів експорту доцільно здійснювати аналіз його структури виходячи з видів експортних контрактів - (див. табл. 16.3).

Дані таблиці 16.3 свідчать, що існує тенденція загального збільшення обсягів реалізації зі збільшенням обсягів експортованої підприємством продукції. При цьому відбулося збільшення обсягів реалізації за прямими експортними договорами та обсягів переробки давальницької сировини за рахунок зменшення реалізації продукції на умовах консигнації. У структурі експорту як у 2-му, так і в 1-му році найбільшу частку займали реалізація продукції за прямими експортними договорами {60,91 та 54,19 %, відповідно). Найменшу частку у загальній структурі експорту за обидва періоди займає реалізація продукції за бартерними угодами (3,85 і 3,87 %, відповідно).

Аналіз виконання плану по експортних операціях.

Аналіз виконання плану за експортними операціями можливість оцінити наскільки виконано підприємством план та на скільки ефективно прийнято управлінське рішення і правильно оцінено можливість його виконання. Дані про виконання плану поставок по експорту в територіально-географічному розрізі наведено в табл. 16.5.

Дані таблиці 16.5 свідчать про те, що в періоді, який аналізується, не було відхилень у виконанні планових завдань за експортними операціями з підприємствами Німеччини. Фактичний обсяг поставок у вартісному вираженні до підприємств цієї країни було забезпечено на плановому рівні.

По поставках у Францію план було перевиконано на 70,00 тис. євро або на 0,7 %, а по поставках в Австрію - на 1440,00 тис. євро або 17,08 %.

Хоча планові обсяги експорту у вартісному вираженні в основному виконувалися, однак мали місце окремі випадки невиконання умов контрактів за строками поставок (табл. 16.6).

Основною причиною затримки виконання поставки за договором № 85-С німецькій фірмі "Nedis" була непередбачена несправність транспортних засобів (поломка в дорозі вантажного автомобіля). Прострочення поставки товару французькій фірмі "Solo" зумовлено невчасною оплатою покупцем. Затримка виконання договору з австрійською фірмою "Extra" зумовлена необхідністю поставки великої кількості товару на прохання Іншого замовника.

По товарних групах, які включають кількісно і якісно однорідні товари (наприклад, нафтопродукти: бензин, дизельне пальне, мазут) можна обчислити індекс кількісної структури, що визначаються за формулою:

Якщо індекс кількісної структури буде більше одиниці, то це означатиме, що в межах товарної групи підвищилася частка дорожчих товарів за рахунок зниження частки дешевших товарів. При оберненій зміні індекс структури меншим за одиницю.

Вплив фактору зміни цін на обсяги експортованої продукції розраховується за індексом цін (Ір):

Дія фактора зміни фізичного обсягу структури реалізованої експортної продукції обчислюється за індексом фізичного обсягу (І q):

Аналіз динаміки експортних операцій.

Аналіз динаміки експортних операцій здійснюється у декілька етапів:

· Визначається динаміка загального обсягу експортних операцій;

· вивчається динаміка експортних операцій у географічному розрізі та в розрізі окремих постачальників;

· вивчається динаміка експортних операцій у розрізі основних видів експортної продукції.

Методика здійснення аналізу динаміки експортних операцій у географічному розрізі, у розрізі окремих постачальників та основних видів експортної продукції є аналогічною.

Методика аналізу обсягів, динаміки та структури імпортних операцій аналогічна методиці здійснення аналізу обсягів динаміки та структури експортних операцій Тому зупинимося на аналізі залежності виробництва від іноземних постачальників.

Аналіз рівня виконання зобов'язань за якістю продукції.

Аналіз рівня виконання зобов'язань за якістю продукції є важливою умовою нормальної діяльності підприємства.

Якщо підприємство постачає товари заниженої якості, то іноземний покупець висуває претензії до якості. Вони, як правило, задовольняються, що приносить збитки та підриває конкурентні позиції підприємства як експортера. У якості узагальнюючого критерію оцінки роботи підприємства по якості товарів можна використовувати показник відсоткового відношення суми задоволених рекламацій до вартості поставлених товарів. Крім цього вивчаються й самі рекламації.

Якість товарів, які експортує підприємство визначає конкурентоспроможність товарів, і підприємства в цілому на зовнішніх ринках. Під конкурентоспроможністю товарів і послуг розуміється їх здатність витримати порівняння з аналогічними товарами та послугами інших виробників і реалізовуватися відповідно за цінами не нижчими за середні ринкові.

Рівень конкурентоспроможності товарів і послуг визначається сукупністю різних техніко-економічних факторів: якість і собівартість, форми та методи торгівлі, ціни, умови та строки поставки і транспортування, відповідність вимогам моди та умовам місцевого ринку, види та форми розрахунків і платежів з покупцями, престиж виробника та продавця ("ціна" фірми), престиж товару (товарний знак), ефективність реклами тощо.

Найскладнішим вважається встановлення конкурентоспроможності машин і обладнання. Основний фактор їх конкурентоспроможності - якість, яка визначається багатьма складовими, набір яких складніший і різноманітніший, ніж у товарів інших категорій. У поняття якість машин та обладнання входять продуктивність та універсальність, стандартизація і уніфікація моделей. При цьому продуктивність обладнання - не завжди головний фактор; іноді перевага надається низько продуктивному обладнанню, але більш дешевшому та універсальному, простому, безпечному та зручному у використанні. Важливою характеристикою якості машин і обладнання є їх технічна новизна та патентна чистота. Велике значення також мають надійність і тривалість роботи, строк експлуатації до першого капітального ремонту, рівень технічного обслуговування та забезпечення запасними частинами. Рівень конкурентоспроможності машин та обладнання залежить від їх відповідності специфічним вимогам місцевого ринку (пристосованість для роботи в умовах фонічного або полярного клімату, для роботи на місцевій сировині, врахування традицій, звичаїв і смаків місцевого населення). До важливих компонентів конкурентоспроможності машин та обладнання відносяться якість оздоблення, пофарбування та інші естетичні властивості відповідно до вимог ергономіки.

Аналіз конкурентоспроможності товарів, що експортуються зовнішньоторговою фірмою, повинен супроводжуватися з її боку розробкою відповідних рекомендацій постачальникам - вітчизняним виробникам товарів, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності товарів.

Аналіз ефективності експортних операцій.

Для визначення ефективності експортно-імпортних операцій необхідно на підприємствах передусім організувати їх облік, що забезпечить отримання необхідної достовірної інформації про продаж (купівлю) в абсолютному та натуральному вираженні, а також про витрати та доходи, пов'язані з реалізацією (закупкою) товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

Визначення економічної ефективності експортної діяльності підприємства доцільно проводити в наступній послідовності:

Д розраховується беззбиткова зовнішньоторговельна ціна експортного товару (при відомих витратах відповідно до базисних умов постачання);

Д розраховується максимально прийнятні витрати на експорт товару відповідно до базисних умов постачання (при відомій зовнішньоторговельній ціні);

Аналіз ефективності імпортних операцій.

розраховується економічна ефективність експорту товару. При визначенні економічної ефективності імпортної діяльності підприємства доцільно виділити дві групи:

Д показники ефективності імпорту товарів виробничого призначення;

Д показники ефективності імпорту товарів народного споживання.

Визначення економічної ефективності та ефекту імпортної діяльності підприємства можна проводити у наступній послідовності;

Д розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни імпортного товару народного споживання відповідно до базисних умов постачання (при відомій його внутрішній вартості);

Д розрахунок мінімально допустимої вартісної оцінки імпортного товару народного споживання (при відомій зовнішньоторговельній ціні відповідно до базисних умов постачання);

Д розрахунок економічної ефективності імпорту товару народного споживання;

Д розрахунок економічної ефективності імпорту товарів виробничого призначення.

Показники ефективності ряду імпортних угод доцільно використовувати на підприємстві: при закупівлі продукції на зовнішньому ринку; аналізі імпортної діяльності за попередні роки; плануванні імпортної діяльності; визначенні імпортної політики підприємства - технічної або соціальної.

Резюме

Перед здійсненням аналізу виробництва продукції необхідним є проведення аналізу зовнішнього середовища підприємства для визначення оптимальних напрямів виробництва продукції, оскільки підприємство "має виробляти те, що продається, а не продавати, те що виробляється". З цією метою здійснюють маркетинговий аналіз, предметом вивчення якого є зовнішнє середовище підприємства, зокрема ринкове.

Основні завдання маркетингового аналізу кон'юнктури ринку:

· оцінка місткості ринку або окремих його сегментів (розміру та структуру попиту на ринку);

· визначення впливу окремих факторів на зміну ринків збуту (ступеня проникнення на ринок продукції з урахуванням розвитку конкуренції; співвідношення якості продукції, ціни та наявності післяпродажного обслуговування; зміни споживчих переваг конкурентної продукції; зміни доходів покупців, насиченості ринку тощо);

· вивчення показників збуту продукції;

· розробка пропозицій щодо формування ринків збуту.

Конкурентоспроможність - це якісна характеристика продукції, яка відрізняє її від продукції-конкурента як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на її задоволення.

Життєвий цикл товару - це період існування товару на ринку. Концепція життєвого циклу товару полягає у тому, що будь-який товар з певними споживчими властивостями з плином часу витісняється з ринку більш досконалим, якому властиві кращі споживчі властивості.

Підприємство, що вирішило розпочати зовнішньоекономічну діяльність (надалі -ЗЕД), повинно точно з'ясувати для себе її переваги та недоліки.

Перевагами ЗЕД є:

1) значне розширення ринків збуту власної готової продукції і ринків сировинних ресурсів;

2) можливе розширення або диверсифікація виробництва через створення спільних підприємств або іноземних філій;

3) накопичення грошових коштів в іноземній валюті та страхування таким чином фінансових ресурсів підприємства від знецінення національної валюти внаслідок інфляції;

4) значна прибутковість зовнішньоекономічних операцій порівняно з операціями на внутрішньому ринку країни.

Недоліками ЗЕД є:

1) конкуренція з іноземними підприємствами-виробниками аналогічної продукції;

2) міждержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності у вигляді квотування поставок, антидемпінгового законодавства, протекціоністського митного та податкового законодавства різних країн;

3) значна небезпека втрати партій готової продукції або товарів внаслідок природних і транспортних катастроф у зв'язку зі збільшенням відстані транспортних перевезень;

4) невиконання Іноземним партнером своїх зобов'язань у зв'язку з політичними змінами в його країні.

Контрольні запитання.

1. Обґрунтувати необхідність проведення аналізу виконання договірних зобов'язань і реалізації продукції.

2.Перерахувати основні завдання економічного аналізу зовнішньоекономічної діяльності.

3. Розкрити методику здійснення аналізу ЗЕД.

4. Пояснити особливості та порядок здійснення аналізу імпортних операцій.

5. Які особливості та порядок здійснення аналізу рівня виконання зобов'язань за експортними та імпортними контактами?

6. Розкрити особливості аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Тема 7. Аналіз виробничих ресурсів і організаційно - технічного рівня підприємства

Завдання

1.З'ясувати значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання трудових ресурсів,

2.Оволодіти методикою аналізу ефективності використання трудових ресурсів.

3.Навчитися використовувати результати проведеного аналізу для підвищення ефективності використання ресурсів підприємств.

Тема 7.1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів.

План.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання трудових ресурсів.

2. Методика аналізу ефективності використання трудових ресурсів

2.1. Оцінка забезпеченості підприємства та його підрозділів трудовими ресурсами, руху робочої сили.

2.2. Аналіз використання робочого часу.

2.3. Аналіз продуктивності праці.

2.4.Аналіз фонду заробітної плати.(СРС)

Ключові слова та поняття: економічні ресурси, трудові ресурси, кваліфікація, спеціалізація, рух кадрів, продуктивність праці, фонд робочого часу, фонд заробітної плати.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· охарактеризувати завдання, етапи та інформаційну базу аналізу трудових ресурсів;

· аналізувати стан, рух та ефективність використання робочої сили на підприємстві;

· аналізувати ефективність використання робочого часу;

· оцінити продуктивність праці.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання трудових ресурсів.

Успішне функціонування економіки підприємства залежить від рівня його забезпеченості економічними або виробничими ресурсами. Виділяють наступні групи економічних (виробничих) ресурсів:

· За складом: матеріальні, фінансові, трудові, природні;

· За походженням: первинні та вторинні;

· За структурою: засоби праці, предмети праці, продукти праці;

· За сферою використання: у сфері виробництва, у сфері обігу.

Основні завдання, об'єкти та етапи аналізу трудових ресурсів.

Для аналізу руху та ефективності використання трудових ресурсів використовуються джерела інформації, наведені в табл. 12.1.

Крім наведених вище можуть використовуватись й інші джерела, пов'язані з трудовими ресурсами підприємства та діяльністю виробничих підрозділів і служб залежно від поставленої мети та завдань.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку (за інформацією на рахунках 65, 66 тощо). Прогнозний аналіз ефективності використання трудових ресурсів застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень.

2. Методика аналізу ефективності використання трудових ресурсів 2.1.Оцінка забезпеченості підприємства та його підрозділів трудовими ресурсами, руху робочої сили. Першим етапом аналізу використання трудових ресурсів підприємства є оцінка забезпеченості підприємства та його підрозділів трудовими ресурсами та руху робочої сили. Основними об'єктами даного етапу є: склад і структура персоналу, забезпеченість підприємства робітниками, адміністративно-управлінським персоналом, спеціалістами (освітній рівень, кваліфікація, професійний склад), рух робочої сили підприємства.

Аналіз чисельності працівників підприємства проводиться за трьома показниками:

Д списковий склад працівників - показник чисельності працівників на певну дату звітного періоду (як правило, на підприємствах перше й останнє число місяця). До спискового складу включаються: працівники, що не працювали з причин простою; прийняті на роботу з випробувальним терміном або на неповний робочий день; ті, що знаходяться у відрядженнях; ті, що працюють за вахтовим методом, виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру; працівники, прийняті для заміщення посад під час хвороби; студенти в період практики тощо;

Д середньоспискова чисельність штатних працівників - показник, який застосовується для визначення чисельності працівників суб'єкта підприємницької діяльності та ведення спостереження за змінами, які відбуваються на підприємстві у використанні робочої сили. При цьому кожний працівник враховується тільки один раз за місцем основної роботи незалежно від строку договору та терміну робочого дня;

Д середньоспискова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості - використовується для визначення середнього рівня доходів працівників. При його обчисленні поряд зі штатними працівниками, які включаються у списковий склад підприємства, враховують працівників -сумісників, які працюють одночасно на інших підприємствах.

Перший етап розпочинається з вивчення складу та структури трудових ресурсів.

Працівники підприємства за характером участі у виробничому процесі Розподіляються на працівників основної діяльності, які зайняті безпосередньо виготовленням продукції, та невиробничий персонал, який зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах. До працівників основної діяльності відносяться наступні категорії працівників: робітники, учні, інженерно-технічні працівники, молодший обслуговуючий персонал і персонал охорони.

Структура персоналу залежить від особливостей виробництва, номенклатури виробів, спеціалізації виробництва, масштабів виробництва. Питома вага кожної категорії працюючих змінюється з розвитком техніки, технології, організації виробництва. Підвищення організаційно-технічного рівня виробництва призводить до відносного скорочення чисельності працівників і зростання питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих.

Порівнюючи фактичну чисельність персоналу з потребою у робочій силі (плановою чисельністю) та чисельністю персоналу в попередньому періоді в цілому по підприємству, за групами персоналу (промисловий, непромисловий) і за категоріями працівників, визначають забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, а також зміну їх чисельності порівняно з потребою у робочій силі та попереднім періодом.

Так як чисельність робітників підприємства залежить від обсягу виробництва, необхідно визначити абсолютне відхилення чисельності та відносне відхилення від плану або попереднього періоду, пов'язане зі зміною обсягів виробництва. Для цього виконують наступні дії:

Д розраховують коефіцієнт зміни обсягу виробництва як відношення фактичного обсягу до планового (або за попередній період) обсягу виробництва;

Д планову (або за попередній період) чисельність персоналу коригують на коефіцієнт зміни випуску продукції;

Д знаходять різницю між фактичною чисельністю персоналу та плановою (за попередній період), скоригованою на коефіцієнт зміни випуску продукції.

При цьому необхідно враховувати, що нестача робочої сили спричиняє відхилення у технологічному процесі, непродуктивні витрати, а надлишок - призводить до недозавантаження робітників, використання робочої сили не за призначенням, зниження продуктивності праці.