Економічний аналіз

У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції. У висновку за результатами аналізу непрямих витрат вказуються резерви можливого зниження собівартості, заходи щодо використання виявлених цих резервів; розробляються пропозиції щодо варіантів відповідних управлінських рішень (система заходів по усуненню і недопущенню причин, що зумовлюють перевитрачання).

5. Оперативний аналіз собівартості продукції

Важливу роль у зниженні собівартості продукції відіграє оперативний економічний аналіз. який дає змогу своєчасно, оцінити господарські ситуації, пов'язані з формуванням собівартості продукції, виявити негативні причини та недоліки, внутрішньогосподарські резерви покращання використання виробничих ресурсів і оперативно приймати відповідні управлінські рішення.

Оперативний аналіз собівартості продукції мас ряд особливостей, які необхідно враховувати при його організації і проведенні:

1) своєчасність оперативного аналізу собівартості продукції: аналіз проводиться протягом того відрізку часу, у якому виникли та продовжують діяти короткотермінові причини, що спричиняють відхилення при формуванні собівартості продукції;

2) необхідність виявлення і вивчення впливу на собівартість продукції не всіх факторів, а тільки основних на даному рівні управління, які спричиняють суттєві відхилення від програми формування собівартості продукції, яка виготовляється.

3) застосування різних методик оперативного аналізу собівартості продукції, що враховують специфіку галузі (тип виробництва, особливості організаційної системи управління тощо);

4) виявлення причин перевитрачання і винних осіб у допущенні перевитрачання фонду заробітної плати з метою швидкого його усунення і попередження;

5) практична цінність аналізу окремих елементів витрат, зокрема, палива, енергії всіх видів, допоміжних матеріалів тощо;

6) наявність недоліків існуючих методик оперативного аналізу собівартості продукції - допущення значних умовностей: за окремими статтями собівартості фактичні витрати замінюються плановими або середніми, що склалися у минулому періоді (місяці або кварталі); недостатньо уваги приділяється розкладанню загальної суми відхилення на окремі фактори, що її обумовлюють, своєчасному та повному виявленню причин негативних змін. Отримані результати такого аналізу дають неточну оцінку ситуаціям з формування собівартості, що склалися на тій або іншій ділянці виробництва.

Ефективний оперативний аналіз собівартості можливий лише в комплексі з іншими основними елементами оперативного управління, що включає операції з прийняття оптимального управлінського рішення за результатами аналізу та забезпечення його виконання. Найбільш сприятливі умови для цього створюють автоматизовані системи управління, застосування сучасних комп'ютерних технологій.

6. Визначення резервів зниження собівартості продукції

На заключному етапі аналізу витрат на виробництво проводиться зведений розрахунок резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів щодо використання виявлених резервів. Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні:

Збільшення обсягу виробництва продукції: виявляються при аналізі виробництва продукції, утворюються за рахунок економії умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва; розраховуються за формулою:

де Со - планова собівартість додаткового обсягу виробництва ПВУ.ПОСТ % - питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

Наприклад, виявлено резерв зростання обсягу виробництва продукції на 5 %, питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції складає 22 %, планова собівартість додаткового обсягу виробництва продукції 40 тис. грн. Зниження собівартості за рахунок умовно-постійних витрат складе 40 х 22 / 100 = 8,8 (тис. грн.).

2. Зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок:

Д зниження матеріаломісткості продукції: впровадження нових, більш економних видів конструкцій; застосування ресурсозберігаючої техніки та технології, маловідходних технологій, використання прогресивних видів матеріалів, усунення втрат при переробці, зберіганні І транспортуванні матеріалів, посилення контролю за зберіганням матеріалів, ліквідації браку і втрат матеріалів; вторинного використання матеріальних ресурсів (утилізація відходів, їх регенерація, відновлення, збір, заготівля і використання відходів, тощо). Зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів визначається як добуток різниці норм витрачання матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів та планових обсягу виробництва продукції і цін на матеріальні ресурси.

Д підвищення продуктивності праці, зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, що визначається як добуток різниці трудомісткості виробів до і після впровадження та планових середньогодинної тарифної ставки та обсягу виробництва продукції. Крім того, сума економії збільшується на відсоток додаткової заробітної плати та відсоток відрахувань від фонду оплати праці, які включаються до собівартості продукції;

Д більш ефективного використання виробничого устаткування, зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації і ліквідації непотрібних основних засобів і таких, що не використовуються. Визначається як добуток вартості, що амортизується та норми амортизації.

При підрахунку резервів зниження собівартості продукції необхідно уникати повторного рахунку резервів. Для цього необхідно пов'язувати негативні результати невиконання конкретних заходів з зафіксованими у звітності невиробничими витратами та невиправданими перевитратами.

Всі виявлені резерви зниження собівартості підраховуються та узагальнюються, а потім розробляються відповідні заходи щодо використання виявлених резервів.

Резюме.

Економічний аналіз витрат на виробництво(собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво продукції полягає у виявлення можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень.

Узагальнюючий показник собівартості промислової продукції - витрати на 1 грн. Товарної продукції.

Аналіз витрат на 1 грн. ТП проводиться у наступній послідовності:

1) оцінка динаміки витрат на 1 грн. ТП.;

2) порівняння з даними інших підприємств, середньо галузевими тощо;

3)виявлення впливу факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. ТП;

4) визначення впливу виявлених факторів на зміну прибутку підприємства.

Аналіз структури витрат на виробництво: аналіз витрат на виробництво за елементами, аналіз витрат за статтями калькуляції, аналіз прямих матеріальних і трудових витрат, аналіз непрямих витрат.

Оперативний аналіз собівартості продукції дає змогу оцінити господарські ситуації, пов'язані з формуванням собівартості продукції, виявити негативні причини та недоліки, внутрішньогосподарські резерви покращення використання виробничих ресурсів і оперативно приймати відповідні управлінські рішення.

Контрольні питання.

1. Пояснити значення та назвати завдання аналізу витрат на виробництво продукції.

2. Які джерела інформації використовуються для аналізу витрат на виробництво продукції?

3. Вказати роль і місце бухгалтера - аналітика в управлінні витратами на виробництво.

4. Пояснити порядок аналізу загальної суми витрат на виробництво продукції.

5. Назвати особливості аналізу собівартості одиниці продукції.

6. Як проводиться аналіз витрат на 1 грн. ТП?

7. Розкрити методику аналізу прямих і непрямих витрат.

Тема 9. Система комплексного економічного аналізу та пошук резервів підвищення інтенсифікації та ефективності виробництва (СРС)

Ключові слова та поняття: рейтинг, метод сум, метод суми місць, метод коефіцієнтів, метод відстаней, метод середньої геометричної.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· охарактеризувати методи комплексного аналізу;

· проводити комплексний аналіз діяльності підприємств;

· давати оцінку та рекомендації за результатами комплексної оцінки.

1. Методи порівняльної рейтингової оцінки підприємств

Комплексна рейтингова оцінка підприємства означає віднесення його до певного розряду або класу. Така оцінка може виступати в ролі порівняльної характеристики господарської діяльності конкуруючих підприємств, основи для вибору перспективних варіантів розвитку. Рейтинг ніколи не залишається постійним, він може підвищуватися або знижуватися. В основу встановлення рейтингу підприємства покладено набір фінансових коефіцієнтів, зміст яких було розкрито в попередніх пунктах. Коефіцієнти, що включаються до набору, отримують оцінку в балах, рівень яких залежить від значення даного коефіцієнта в якості критерію оцінки і від ступеня відповідності нормативному (оптимальному), кількісно вираженому рівню. Сумарна величина балів за всіма коефіцієнтами дає підставу віднести підприємство до того чи іншого класу, присвоїти йому певний розряд, характеристику.

Розробка методики рейтингової оцінки залежить від галузевих і регіональних особливостей, виду діяльності підприємства.

Складність комплексної рейтингової оцінки полягає -у тому, що при багато фактор по му аналізі важко виділити узагальнений показник - критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт не покриваються отриманим ефектом. Крім того, існують труднощі методологічного та організаційного характеру.

Для проведення комплексної рейтингової оцінки використовують наступні способи: сум, середньої геометричної, суми місць, віддалей тощо. Розглянемо коротко сутність кожного способу.

Спосіб сум. Комплексна оцінка за цим способом визначається шляхом сумування фактичних значень показників або їх темпів зростання відносно бази порівняння.

Умовою використання даного способу сум є однакова спрямованість досліджуваних показників (збільшення часткового показника розцінюється як покращання інтегрального і навпаки). Недоліком способу сум є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими результатами окремих низьких значень. Цього недоліку можна частково уникнути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допоміжні комплексні показники, які визначають суму позитивних і негативних значень часткових показників порівняно з базою порівняння.

Спосіб геометричної середньої передбачає розрахунок коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників (kij) за умови, що найвищий рівень показника дорівнює 1, тобто, 0 < kj< 1.

Загальна комплексна оцінка здійснюватиметься за коефіцієнтом:

Спосіб суми місць передбачає попереднє ранжування всіх досліджуваних об'єктів за окремими показниками. Кожному об'єкту відповідає певне значення і-того показника bij, яке виражає Його місце серед інших. Зважаючи на значення кожного показника аij, складають таблицю за показниками та розраховують конкретне значення узагальненої оцінки:

Для отримання більш точної комплексної оцінки будь-яким з перерахованих способів може бути врахована порівняльна значимість показників-індикаторів. Коефіцієнти значимості, як правило, визначаються експертним шляхом.

Спосіб віддалей полягає у тому, що найкращу оцінку отримують об'єкти, максимально наближені до еталона, за який приймається умовний об'єкт з максимальними оцінками за всіма показниками.

Коефіцієнти визначаються за кожним показником як відношення його значення до показника-еталону з максимальним рівнем. Потім розраховується сума квадратів отриманих коефіцієнтів. Якщо є можливість врахувати порівняльну значимість індикаторів, то кожен квадрат множиться на відповідний ваговий коефіцієнт значимості, а з суми квадратів знаходиться квадратний корінь.

Коефіцієнт відношення показників до еталону розраховується за формулою.

Результати порівняльної рейтингової оцінки визначаються:

де КЗ - коефіцієнт значимості, який встановлюється експертами

За результатами розрахунків визначається клас підприємства, економічна характеристика яких наступна:

Д 1-й клас (100-94 бали) - відмінний фінансовий стан; практично відсутній ризик взаємовідносин партнерів з даним підприємством;

Д 2-й клас (93-85 бали) - добрий фінансовий стан; існує незначний рівень ризику взаємовідносин партнерів з даним підприємством;

Д 3-й клас (84-52 бали) - задовільний фінансовий стан. Ризик взаємовідносин партнерів з даним підприємством значний;

Д 4-й клас (51-21 бали) - фінансовий стан близький до банкрутства; ризик взаємовідносин партнерів з даним підприємством досить великий;

Д 5-й клас (20-0 балів) - незадовільний фінансовий стан, підприємство може бути визнано банкрутом; взаємовідносини партнерів з даним підприємством недоцільні.

Наведену методику рейтингової оцінки фінансового стану можна використовувати за певних умов. Для дотримання принципу порівнянності, показники рейтингу не повинні змінюватися протягом тривалого періоду часу.

Розробку ефективних методик визначення рейтингової оцінки підприємства не можна вважати завершеною. Рейтинг повинен бути достатньо об'єктивним, наочним, а способи розрахунку - доступними.

Резюме.

Комплексна рейтингова оцінка підприємства означає віднесення його до певного розряду або класу. Така оцінка може виступати в ролі порівняльної характеристики господарської діяльності конкуруючих підприємств.

Розробка методики рейтингової оцінки залежить від галузевих і регіональних особливостей, виду діяльності підприємства.

Складність комплексної рейтингової оцінки полягає -у тому, що при багато фактор по му аналізі важко виділити узагальнений показник - критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт не покриваються отриманим ефектом. Крім того, існують труднощі методологічного та організаційного характеру.

Контрольні питання.

1. Пояснити сутність комплексної оцінки.

2. Методика та способи комплексної рейтингової оцінки.

3. Яка головна умова використання комплексної оцінки та які її недоліки?

Тема 10. Аналіз фінансових результатів діяльності

Завдання

1. Вивчити методику здійснення аналізу фінансових результатів і показників рентабельності

2. Виявити фактори, що впливають на фінансові результати та показники рентабельності, вивчити порядок розрахунку розміру їх впливу

3. Розрахувати можливі резерви збільшення прибутку та рентабельності

4, Вивчити методи аналізу розподілу прибутку та його впливу на фінансовий стан підприємства.

План.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

2. Порядок формування фінансових результатів діяльності

3. Аналіз рівня, динаміки, структури та якості фінансових результатів.

4. Аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності

5. Оцінка рентабельності діяльності підприємства.

6. Підрахунок резервів зростання прибутку та рентабельності.

Ключові слова та поняття: фінансові результати, прибуток, рентабельність, фінансові результати від різних видів діяльності.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· розкрити зміст та значення показників прибутку;

· визначити завдання аналізу прибутку та джерела інформації;

· охарактеризувати структурно - логічну схему формування прибутку відповідно до національних положень;

· провести аналітичне дослідження впливу факторів на відхилення за прибутком;

· виявити резерви збільшення прибутку;

· дати оцінку показникам рентабельності.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

Процес здійснення господарської діяльності господарюючими суб'єктами передбачає ефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів тощо. Даний ефект вимірюється шляхом співставлення отриманого результату з витратами живої і уречевленої праці на його досягнення. Якість і обсяг виробленої продукції, продуктивність праці, рівень собівартості характеризують фінансові результати діяльності.

У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб'єкта: технологія І організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, особливості діяльності.

Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у грошовій формі, який має два "полюси" прояву: позитивний і негативний, тобто прибуток і збиток.

Основні завдання, об'єкти та етапи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства наведено на рис. 10.2.

Джерела інформації, які використовуються при проведенні аналізу фінансових результатів, наведені в таблиці 10.1.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться на підставі даних бухгалтерського обліку (за інформацією на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності1', класу 8 "Витрати за елементами", класу 9 "Витрати діяльності" тощо). Прогнозний аналіз фінансових результатів здійснюється на основі показників бізнес-плану підприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності, матеріалів маркетингових досліджень тощо.

2. Порядок формування фінансових результатів діяльності

Фінансові результати господарської діяльності формуються поступово протягом звітного періоду. Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками його роботи.

Визначення фінансових результатів полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Так, згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати": прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати; збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати. Отже, для визначення фінансових результатів у бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат, здійснених для отримання цих доходів від усіх видів діяльності.

Під видом діяльності розуміють сукупність подібних за економічним змістом господарських операцій. Розрізняють наступні види діяльності (рис. 10.3).

У розрізі таких видів діяльності досліджуються показники фінансових результатів:

· фінансовий результат від основної діяльності;

· фінансовий результат від іншої операційної діяльності;

· фінансовий результат від іншої звичайної діяльності;

· фінансовий результат від звичайної діяльності;

· фінансовий результат від надзвичайної діяльності.

Розглянемо детальніше виділені показники:

· чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів, знижок, вирахувань;

· валовий прибуток (збиток) - це різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

· фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

· фінансовий результат від іншої звичайної діяльності визначається як алгебраїчна сума доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів, інших доходів, втрат від участі в капіталі, фінансових витрат І Інших витрат;

· фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів і витрат;

· фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування І сумою податку на прибуток.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані витрати та доходи від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) - визначається як різниця між різними видами доходів і витрат підприємства за звітний період.

Така методика формування показників фінансових результатів здійснює визначальний вплив на проведення їх аналізу, зокрема факторного.

Потенційною можливістю впливати на прибуток шляхом зміни співвідношення певних факторів поряд з обліковою політикою є леверидж (від англ. lever - важіль). Незначна зміна такого фактору може, істотно впливати на зміну показників прибутку. Розрізняють такі: леверидж виробничий, фінансовий, виробничо-фінансовий.

3. Аналіз рівня, динаміки, структури та якості фінансових результатів

Приступаючи до аналізу фінансових результатів, необхідно впевнитися у достовірності даних ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", визначити, чи відповідає встановленому порядку розрахунок показників прибутку: від звичайної діяльності, нерозподіленого прибутку (збитку) та всіх вихідних складових для їх формування (зокрема, чистого доходу від продажу товарів, продукції (робіт, послуг), собівартості реалізації продукції (робіт, товарів, послуг), витрат на збут і адміністративних витрат, інших операційних, фінансових, інвестиційних і надзвичайних доходів і витрат).

Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів.

У процесі аналізу на першому етапі необхідно оцінити рівень і динаміку фінансових результатів; дослідити структуру прибутку звітного періоду (здійснити вертикальний аналіз); зміну окремих складових та їх вплив на суму прибутку, зміну темпів зростання прибутку в розрізі окремих складових частин (горизонтальний аналіз) тощо.

Для достовірності (реальності) висновків про стійкість темпів зростання прибутку необхідно забезпечити порівнюваність показників, що вивчаються. При аналізі динаміки показників прибутку така вимога забезпечується шляхом коригування валового прибутку на індекс цін, який визначається за формулою:

У процесі аналітичного дослідження необхідно оцінити виконання плану по прибутках, який у ринкових умовах має не директивний, а прогнозний характер на найближчу перспективу. Такий план враховує реальні можливості підприємства отримувати прибутки, а отже, є інструментом перспективного аналізу. Контроль за виконанням плану необхідно здійснювати до та у ході здійснення операцій. Це вимагає налагодженої системи прогнозування обсягів реалізації, витрат тощо. У разі відсутності плану для оцінки рівня показників фінансових результатів діяльності заповнюється аналітична таблиця 10.3, у якій використовуються дані фінансової звітності (зокрема ф. № 2 "Звіт про фінансові результати") господарюючого суб'єкта.

Аналіз даних таблиці і 10.3 свідчить, що сума фінансових результатів за всіма видами діяльності у 2-ому році збільшилася. Проте слід відмітити й наступні негативні зміни: чистий дохід збільшився на 33,33 % при зростанні валового прибутку на 29,03 %, тобто темп приросту витрат на виробництво реалізованої продукції є більшим за темп приросту доходу підприємства (крім того в звітному періоді порівняно з минулим відбулося зменшення інших операційних доходів (на 34,29 %), збільшення адміністративних витрат і витрат на збут (14,81 І 5,56 %). У складі фінансових результатів від інших видів діяльності також відбулися як позитивні, так негативні зміни (збільшення інших фінансових доходів, інших доходів, зменшення фінансових й інших витрат, зменшення доходу від участі в капіталі тощо).

Чистий прибуток зростає швидше, ніж валовий прибуток і прибуток від звичайної діяльності (48,12; 29,03; 47,56 %). Це свідчить про використання підприємством механізму пільгового оподаткування.

Після оцінки динаміки фінансових результатів необхідно провести аналіз їх структури. Але перед цим доцільно проаналізувати структуру доходів і витрат, понесених для отримання цих доходів, адже у ході їх порівняння й визначаються фінансові результати. Аналіз структури доходів і витрат і їх динаміки свідчать про доцільність здійснених витрат у порівнянні з отриманими доходами. Поряд з витратами аналізується також структура вирахувань з доходу (непрямі податки, знижки тощо).

4. Аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності

Особливу увагу в процесі факторного аналізу фінансових результатів необхідно звернути на найбільш суттєву складову їх формування - прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - результат основної діяльності.

Основна діяльність - це здійснення операцій, пов'язаних з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства.

Реальний прибуток підприємство одержує після реалізації продукції, однак нова вартість утворюється тільки в процесі виробництва. Тому, аналізуючи прибуток, який підприємство одержує у процесі реалізації продукції, можна зробити висновки щодо ефективності виробництва: саме тут знаходяться резерви зростання прибутку від реалізації.

Мета внутрішнього аналізу такого прибутку - прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на систематичне збільшення прибутку підприємства. Внутрішній аналіз дає можливість розрахувати вплив більшої кількості факторів, що зумовлено обсягом використання інформації, її деталізацією.

На зміну показників прибутку впливають різноманітні внутрішні та зовнішні фактори, перелік і порядок розрахунку впливу яких визначаються методикою формування відповідних показників і наявною інформаційного базою

Отже, на прибуток від реалізації продукції у цілому по підприємству (за Даними ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" - валовий прибуток) впливає чотири основних фактори першого рівня:

Д обсяг реалізації продукції у натуральних одиницях (ОР);

Д структура реалізації (ПВ);

Д собівартість одиниці і-го виду продукції (Сі);

Д рівень цін одиниці і-го виду продукції (Ці).

де п - кількість видів продукції.

Проаналізувавши прибуток від реалізації продукції у цілому по підприємству, необхідно оцінити рівень і динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції, на які впливають лише наступні фактори першого рівня:

Д обсяг реалізації продукції;

Д собівартість одиниці продукції;

Особливості аналізу фінансових результатів від іншої операційної діяльності. Поряд з основною діяльністю до операційної операційна діяльність. Фінансові результати - прибуток або збиток - від такого виду діяльності складають суттєву частку загального результату та, відповідно, мають особливості методики проведення аналізу.

До складу фінансових результатів від іншої операційної діяльності відносяться:

Д прибутки (збитки) від реалізації іноземної валюти;

Д прибутки (збитки) від операційної оренди;

Д прибутки (збитки) від операційної курсової різниці;

Д прибутки (збитки) від списаних раніше активів;

Д прибутки (збитки) від реалізації інших оборотних активів, ніж продукція, товари, роботи, послуги;

Д прибутки (збитки) від штрафів, пені, неустойок;

Д втрати від уцінки, недостачі, псування матеріальних цінностей тощо.

Детальний аналіз таких показників здійснюється за даними бухгалтерського обліку (первинними документами, обліковими регістрами, звітністю).

Аналіз фінансових результатів від іншої операційної діяльності проводиться за кожним їх видом з погляду на сутність, доцільність І законність кожної операції, правильність оцінки майна, яке реалізується. При цьому необхідно встановити, чи правильно доходи і витрати віднесені до фінансових результатів, чи не було порушень діючих положень при віднесенні певних сум на збитки. При отриманні збитків від іншої реалізації, пов'язаних з перевищенням операційних витрат над доходами, у кожному конкретному випадку необхідно визначити винних осіб і причини виникнення таких збитків.

Так, причинами виникнення збитків від реалізації запасів Є, як правило. зниження їх якості та споживчих властивостей внаслідок тривалого та недбалого збереження. Такі збитки є результатом недостатньої боротьби підприємства за збереженість майна. Причинами виникнення витрат, пов'язаних з анулюванням виробничих замовлень (договорів), припиненням виробництва, що не дає продукції, можуть бути відсутність матеріальних ресурсів, зниження попиту на продукцію тощо.

При наявності збитків від списання безнадійної дебіторської заборгованості необхідно встановити, за яких обставин вона виникла, чи було передано справу в господарський суд і яке ним прийнято рішення.

Доходи та витрати від штрафів, пені, неустойок не характеризують з позитивної сторони діяльність підприємства. При аналізі сплачених штрафів, пені та неустойок за порушення умов договорів необхідно встановити, кому та за що вони сплачені, які причини їх появи, хто є винуватцем. Найчастіше вони свідчать про низький рівень організації бухгалтерського обліку на підприємстві, порушення договірної дисципліни. Так як такі фінансові результати не плануються, їх поява дає змогу оцінювати не лише рівень організації бухгалтерського обліку, а рівень роботи маркетингової і фінансової служб підприємства.

При аналізі реалізації інших оборотних активів (сировини, матеріалів, палива тощо) необхідно враховувати їх специфіку. Це пов'язано з тим, що лишки оборотних активів можуть знижувати оборотність засобів, вилучати необхідні фінансові ресурси з обороту, а отже, знижувати ефективність їх використання.

Особливу увагу необхідно приділити сумам заборгованості, які повернуті підприємству після закінчення терміну позовної давності. Такі суми лише умовно можна відносити до доходів. Слід враховувати й понесені економічні витрати.

Аналіз фінансових результатів від іншої операційної діяльності проводиться у розрізі їх динаміки за певні періоди, структури та впливу факторів.

За даними таблиці 10.15 у 2-му році фінансовий результат від іншої операційної діяльності зменшився у 1,4 рази (або на 3950 грн.). На це вплинуло збільшення адміністративних витрат на 4,17% (або 300 грн.), собівартості реалізованих виробничих запасів на 7,7% (або 600 грн.). Одночасно у 2-му році було менше повернено безнадійних боргів (на 3500 грн. або 70 %) і отримано штрафів, пені (на 150 грн. або 75 %). Разом з цим на 1600 грн. (або 12,9%) збільшився дохід від реалізації виробничих запасів.

На підставі даних таблиці не можна однозначно оцінити динаміку даного виду фінансових результатів, адже не в кожному звітному періоді підприємство очікує повернення безнадійних боргів, надходження штрафів тощо.

Особливості аналізу фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

У діяльності будь-якого підприємства можуть прибутки та збитки від надзвичайної діяльності. Надзвичайна діяльність - це діяльність, яка кардинально відрізняється від звичайної і не очікується, що вона буде повторюватися періодично або в кожному звітному періоді.

Розрізняють наступні види показників фінансових результатів від надзвичайної діяльності:

ь збитки від стихійних лих;

ь збитки від техногенних катастроф (аварій);

ь відшкодування збитків від надзвичайних подій;

ь інші надзвичайні прибутки (збитки).

Аналіз перерахованих показників здійснюється на підставі використання даних бухгалтерського обліку (первинних документів, облікових регістрів, звітності тощо).

Аналіз показників фінансових результатів від надзвичайної діяльності полягає в дослідженні динаміки, структури та причин появи таких прибутків і збитків у кожному конкретному випадку". Зокрема, вивчення причин їх появи зумовлено тим. що досить часто до таких збитків відносять втрати, які зумовлені звичайною безгосподарністю (пожежі з вини працівників, нестачі, обкрадання тощо). Така ситуація спотворює реальну структуру фінансових результатів діяльності, знижуючи достовірність даних бухгалтерського обліку.

Для правильної оцінки надзвичайних прибутків (збитків) аналітику слід брати до уваги й те, що деякі доходи, які в бухгалтерському обліку класифікуються як, наприклад, інші операційні або інші (інвестицій), тобто звичайні, є по своїй суті надзвичайними. Наприклад, дохід від списання кредиторської заборгованості, від безоплатно одержаних активів. Виходячи із сутності звичайної діяльності очікується, що ці доходи будуть постійно надходити на підприємство, а отже, вони є метою його діяльності. Але в дійсності жодне підприємство не ставить собі за мету очікувати списання заборгованості або отримувати подарунки. Тому таку суперечність можна пояснити лише загальним станом економіки держави, неплатоспроможністю підприємств.

При цьому аналітику для правильної оцінки структури загального прибутку (збитку) від усіх видів діяльності необхідно чітко розділяти звичайні та надзвичайні доходи (витрати). У зв'язку з цим не буде виникати суттєвих відхилень у обсязі та структурі звичайних і надзвичайних прибутків (збитків) за певні періоди, що може ввести в оману не лише власників, а и інвесторів підприємства.

5. Оцінка рентабельності діяльності підприємства

Кіпцеві результати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюються відносні показники ефективності: рентабельність (яка іноді ототожнюється з прибутковістю і доходністю) та окупність (покриття).

Система показників рентабельності. Рентабельність (від нім. Rentabel - доходний) - це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Показники ефективності характеризують здатність понесених витрат (використаних ресурсів) окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства.

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо.

Витратні показники рентабельності характеризують доходність понесених витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних тощо) у процесі діяльності.

Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку, загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво та реалізацію, собівартістю виробленої (реалізованої) продукції, собівартістю одиниці продукції тощо. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд.

де Рв - рентабельність. П- прибуток, В - витрати.

Важливими показниками, які співвідносять витрати з доходами, є коефіцієнти окупності та покриття витрат. Коефіцієнт окупності характеризує величину витрат, понесену підприємством для отримання однієї гривні доходу від продажу продукції (робіт, послуг).

Даний коефіцієнт обчислюється як відношення витрат до суми чистого доходу.

Коефіцієнт покриття є оберненим показником до коефіцієнта окупності та характеризує величину, на яку дохід покриває понесені витрати. Розраховується як відношення чистого доходу до витрат.

Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходність ресурсів або капіталу підприємства (власного, залученого, основного, оборотного тощо). Вони визначаються як відношення прибутку (валового, загального або чистого) до вартості активів (капіталу) або їх складових.

Результати розрахунку показують ефективність діяльності підприємства, активів (капіталу) і їх складових. Коефіцієнти окупності (покриття) активів (капіталу) подібні до витратних показників, але замість сум витрат у знаменнику наводяться суми активів (капіталу).

Доходні показники рентабельності розраховуються як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) (чистого прибутку) до чистого доходу підприємства.

Цей показник характеризує ефективність комерційної діяльності та відображає, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. Рентабельність реалізації розраховується у цілому по підприємству та за окремими видами продукції.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення.

Ресурсні показники рентабельності цікавлять різних суб'єктів аналізу, зокрема, адміністрацію підприємства - віддача (доходність) усіх активів-потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на вкладений капітал, власників і засновників - доходність акцій.

Дослідження показників рентабельності дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу рентабельності є форма № 2 "Звіт про фінансові результати", додатковими - форма № і "Баланс", фінансовий план підприємства тощо.

Порядок розрахунку основних показників рентабельності відповідно до П(С)БО наведено в табл. 10.21.

Показники рентабельності доцільно розраховувати як в цілому по підприємству, так і за його структурними підрозділами, окремими напрямами діяльності та видами продукції.

У процесі аналізу рентабельності оцінюється рівень виконання прийнятих параметрів (плану, прогнозу тощо), вивчається динаміка показників, фактори зміни їх рівня, здійснюється порівняльний багатоваріантний аналіз, визначаються резерви зростання рентабельності. Послідовність аналізу визначається його метою. Наприклад, при виборі варіантів рішень щодо виробництва вивчається рентабельність окремих виробів і фактори її зміни; при оцінці результатів діяльності - рентабельність реалізованої продукції тощо.

Заходи за допомогою яких можна уникнути впливу негативних тенденцій, виявлених у ході аналізу показників ефективності діяльності, наведено в табл. 10.23.

Аналіз рентабельності капіталу.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Таким показником є рентабельність підприємства (активів), що розраховується як відношення прибутку (валового, операційного або чистого) до середньорічної вартості активів підприємства.

В економічній літературі цей показник часто називають загальною, економічною рентабельністю, рентабельністю виробництва або виробничого капіталу.

На рівень і динаміку показників рентабельності впливає вся сукупність виробничо-господарських факторів: рівень організації виробництва та управління; структура капіталу та його джерел; ступінь використання виробничих ресурсів; обсяг, якість і структура продукції; витрати на виробництво і собівартість продукції; прибуток за видами діяльності та напрями його використання.

Середня сума основного та оборотного капіталу (?К) залежить від обсягу продажу та швидкості обороту капіталу (коефіцієнта оборотності - Коб), який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного та оборотного капіталу).

Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. 1 навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення аналогічного обсягу виробництва, реалізації і збуту.

6. Підрахунок резервів зростання прибутку та рентабельності

Максимізація прибутку та мінімізація збитку -- одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку І, відповідно, зменшення збитку.

Резервами зростання прибутку с кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших нидів діяльності.

Визначення (прогнозування) розмірів резервів, їх мобілізація і використання базуються на науково обґрунтованій методиці. Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:

1) збільшення обсягу реалізації продукції. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву є результати аналізу випуску та реалізації продукції;

2) зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;

3) підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.

Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія тощо), а де звичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервами зростання прибутку.

У зв'язку з можливістю розрахунку резервів зростання абсолютного показника ефективності діяльності - прибутку - можна визначити й резерви зростання відносного показника - рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичним дає змогу визначити резерви зростання рентабельності.

Резюме.

Процес здійснення господарської діяльності господарюючими суб'єктами передбачає ефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів тощо. Даний ефект вимірюється шляхом співставлення отриманого результату з витратами живої і уречевленої праці на його досягнення. Якість і обсяг виробленої продукції, продуктивність праці, рівень собівартості характеризують фінансові результати діяльності.

У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб'єкта: технологія І організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, особливості діяльності.

Прибуток - це абсолютний показник ефективності діяльності підприємства.

У реальній практиці підприємства не завжди мають змогу отримати прибуток. Існує також така негативна форма фінансових результатів як збиток.

Інформаційною базою аналізу фінансових результатів є первинні документи, облікові регістри, дані рахунків бухгалтерського обліку, звітність тощо.

Аналіз фінансових результатів проводиться у декілька етапів.

1. Аналіз обсягів, динаміки та структури фінансових результатів.

2. Оцінка впливу факторів на фінансові результати від різних видів діяльності.

3. Аналіз показників рентабельності.

4. Аналіз резервів збільшення прибутку та підвищення рентабельності.

5. Аналіз розподілу та використання прибутку, його впливу на фінансовий стан підприємства.

Контрольні питання.

1. Які показники фінансових результатів вивчаються в ході аналізу?

2. Назвати завдання і і об'єкти аналізу фінансових результатів.

3. Розкрити порядок аналізу обсягів, динаміки та структури фінансових результатів.

4. Пояснити особливості факторного аналізу фінансових результатів від різних видів діяльності.

5. Розкрити сутність показників рентабельності та порядок їх аналізу.

6. Назвати особливості аналізу резервів збільшення прибутку та рентабельності.

Тема 11. Аналіз фінансового стану підприємства

Завдання

1. Визначити мету та завдання аналізу фінансового стану підприємства

2. З'ясувати доцільність застосування різних напрямів аналізу фінансового стану відповідно до вимог користувачів

3. Зрозуміти особливості експрес-аналізу фінансової звітності

4. Ознайомитися з методикою проведення аналізу фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, ділової активності підприємства.

План.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

2. Експрес-аналіз бухгалтерської звітності

2.1. Аналіз активів та пасивів підприємства.

3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

4. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Ключові слова та поняття: фінансовий стан, ліквідність, платоспроможність, ділова активність, експрес - аналіз, бухгалтерський баланс, основний капітал, вертикальний аналіз, трендовий аналіз, горизонтальний аналіз, валюта балансу, порівняльний аналітичний баланс, власний капітал.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· охарактеризувати сутність фінансового стану підприємства, визначити основні завдання аналізу;

· розкрити значення аналізу фінансового стану для усіх користувачів фінансової звітності;

· за даними бухгалтерської звітності скласти порівняльний аналітичний баланс і дати загальну оцінку фінансового стану підприємства;

· провести аналітичне дослідження структури активів та пасивів балансу;

· Оцінити фінансову стійкість підприємства;

· Проаналізувати ліквідність підприємства;

· Розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. Він є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства. У свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності. Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов'язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних І якісних показників господарювання.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Стійкий фінансовий стан передбачає здатність підприємства функціонувати та розвиватися, належний рівень ліквідності та фінансової стійкості; забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання наявних ресурсів.

Основні завдання, об'єкти та етапи аналізу фінансового стану наведені на рис. 9.1.

Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Його мета - визначити стан фінансового здоров'я підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності: знайти резерви покращення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану може здійснюватися як управлінським персоналом підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки такий аналіз базується на загальнодоступній інформації. Відповідно виділяють два види аналізу фінансового стану: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база для Його проведення набагато ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень. Зовнішній аналіз проводиться аналітиками - сторонніми особами для підприємства, які не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Його метою є прогнозування ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність.

Фінансова звітність - це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Мстою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність надає інформацію як про фінансовий стан підприємства на конкретну дату, так і про специфіку його діяльності за певний період.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення - дохід, прибуток. Тому для всебічного аналізу фінансового стану необхідний спільний аналіз "моментних". балансових даних па дату (момент) і "поточних" показників за період часу.

Напрями використання основних форм фінансової звітності як інформаційних джерел аналізу наведені в табл. 9.2.

Проте, перш ніж користуватися інформацією бухгалтерських звітів, необхідно переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при визначенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності перевіряють за допомогою прийому порівняння. Деякі показники входять до різних звітних форм, а отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися1.

Необхідно пам'ятати, що будь-який висновок і рекомендації, зроблені за результатами аналізу, можуть бути сумнівними, якщо джерела інформації не перевірені та не підготовлені належним чином.

Економічний аналіз фінансового етапу базується, по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге. - на спеціальних методичних прийомах (інструментарії) аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливіші питання для отримання обґрунтування висновків.

Методичні прийоми аналізу інформації, яка міститься у фінансовій звітності, наведені в таблиці 9.3.

Методика аналізу фінансового стану, деталізація її процедурної сторони залежить від поставлених цілей, а також різноманітних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Аналітична робота може проводитися у два етапи:

Д попередня оцінка або експрес-аналіз фінансового стану;

Д деталізований аналіз фінансового стану.

Завдання експрес-аналізу полягає у простій і наочній оцінці фінансового стану господарюючого суб'єкту. Деталізований аналіз фінансового стану - більш детальна характеристика майнового та фінансового стану підприємства, результатів його діяльності у звітному періоді, а також прогнозування розвитку на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу.