Економічний аналіз

Основними завданнями оперативного економічного аналізу є:

· постійне спостереження за відхиленнями показників оперативного управління від їх регламентованих значень за місцем, причинами та відповідальністю осіб;

· оперативна оцінка економічної ситуації внутрішнього І зовнішнього середовищ за станом, що створився чи може утворитись;

· розробка заходів та підготовка варіантів рішень, спрямованих на швидке усунення виявлених недоліків, попередження чи локалізацію впливу негативних факторів і найповніше використання можливої вигоди;

· подання оперативної аналітичної інформації органам управління за встановленими регламентами чи на запит користувачів.

Оперативний економічний аналіз мас свої особливості, основні з яких:

1) терміновість - час проведення аналізу максимально наближений до часу здійснення господарських процесів, що полегшує і прискорює прийняття відповідних управлінських рішень;

2) дієвість - постійний контроль і оцінка господарської діяльності дає можливість своєчасно вживати заходи, спрямовані на недопущення і упередження розвитку негативних змін та використання сприятливих умов;

3) достовірність - можливість проведення оцінок і прийняття адекватних рішень за інформацією, що не систематизується і не зазнає статистичної обробки;

4) масовість - можливість суцільного спостереження господарських процесів у будь - якому місці і за будь - який час при широкому залученні зацікавлених осіб;

5) цілеспрямованість - повинна бути конкретна мета та завдання дослідження окремих найважливіших показників роботи підприємства.

Для проведення оперативного аналізу використовуються різні джерела інформації: оперативно-виробничі плани, дані оперативного обліку, оперативний облік за центрами відповідальності та витрат; облік норм і відхилень від них, якщо реально впроваджено нормативний метод обліку витрат і калькулювання; відповідна нормативна база; матеріали безпосередніх спостережень за діяльністю; оцінки спеціалістів-експертів тощо.

У методологічному плані цей вид аналізу передбачає складання оперативних аналітичних відомостей на певну дату чи за короткий проміжок часу, в яких міститься характеристика досліджуваних процесів за нормативним і фактичним значенням показників, їх відхилення на певну дату з наростаючим підсумком з початку аналізованого періоду, за місцем виникнення та винними особами. Для вивчення отриманої інформації використовуються, як правило, спрощені прийоми та способи.

В організаційному плані оперативний аналіз є ефективним в умовах комп'ютерної організації аналітичного процесу, широкого використання сучасних комп'ютерних програм.

Недоліком оперативного аналізу є відсутність системного підходу в оцінці, діагностиці та орієнтації на остаточні господарські результати.

Ретроспективний аналіз полягає у системному комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства чи інших об'єктів за результатами їх розвитку за певний аналітичний період (рік, квартал, місяць тощо).

Ретроспективний аналіз тісно пов'язаний з попереднім. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Економічний аналіз результатів діяльності за минулі періоди дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості тощо. Це має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Вміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз, який є основою перспективного аналізу. В свою чергу, від глибини та якості попереднього аналізу на перспективу залежать результати ретроспективного аналізу. Якщо прогнозні показники недостатньо обґрунтовані та реальні, тоді наступний аналіз виконання прогнозу взагалі не має сенсу та потребує попередньої оцінки обґрунтованості прогнозних показників.

Можливості ретроспективного аналізу значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження, діяльність підприємства вивчається комплексно та всебічно за звітними даними за відповідний період. При проведенні ретроспективного аналізу використовуються різноманітні прийоми і способи, широка інформаційна база.

Ретроспективний економічний аналіз має й певні недоліки: 1) зниження дієвості через відірваність у часі від господарських процесів та вжитих заходів; 2) орієнтація на систематизовану інформацію, яка зазнає певної статистичної обробки, що зменшує достовірність висновків та пропозицій.

Галузевий і міжгалузевий аналіз.

За галузевою ознакою, яка ґрунтується на суспільному поділі праці, аналіз поділяється на галузевий і міжгалузевий. Галузевий аналіз - аналіз, методика якого враховує специфіку окремих галузей економіки (промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі тощо). Необхідність дослідження специфіки різних галузей обумовлює потребу розробки методики аналізу з урахуванням особливостей і умов кожної галузі економіки.

Взаємозв'язки окремих галузей, наявність внутрішнього зв'язку між ними викликають необхідність розробки міжгалузевого аналізу. Міжгалузевий економічний аналіз є теоретичною та методологічною основою економічного аналізу в усіх галузях національної економіки. Він дозволяє виявити взаємозв'язки окремих галузей, наявність внутрішніх зв'язків між ними, виявити найбільш загальні методологічні риси й особливості господарської діяльності, узагальнити досвід економічного аналізу в різних галузях економіки; збагачує зміст економічного аналізу в цілому і галузевого зокрема.

Внутрішньо - господарський і міжгосподарський аналіз.

За просторовою ознакою можна виділити аналіз внутрішньогосподарський і міжгосподарський. Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки підприємства, що досліджується, та його структурних підрозділів. При міжгосподарському аналізі порівнюються результати діяльності двох або більше підприємств, що дає можливість надати більш об'єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства, вивчити невикористані резерви господарювання.

4.Аналіз за об'єктами управління.

Важливе значення має класифікація економічного аналізу за об'єктами управління. Керована система (система, якою управляють), як зазначалося в темі 1, складається з окремих підсистем: економіки, техніки, технології, організації виробництва, соціальних умов праці, природоохоронної діяльності тощо. При цьому виділяють:

· техніко-економічний аналіз - проводять технічні служби підприємства; об'єктом є технічні процеси, що використовуються для виробництва продукції із заданими властивостями та пов'язані з цим матеріальні, трудові й фінансові витрати, а його предметом - причинно-наслідкові зв'язки, що є результатом взаємодії технічних та економічних процесів.

Мета техніко-економічного аналізу - оптимізація способів і форм створення конкурентноздатної продукції з мінімальними витратами на її виробництво. Для цього використовуються прийоми технічного й економічного аналізу, що дозволяє підвищити рівень і якість аналітичної роботи. На базі даних техніко-економічного аналізу визначаються граничні виробничі можливості наявних потужностей, рівень їх використання, вирішуються завдання завантаження устаткування, можливість і доцільність зміни режиму його роботи, визначаються напрями підвищення виробничої потужності підприємства - технічне переозброєння, реконструкція, розширення;

· соціально-економічний аналіз - проводять економічні служби підприємства, статистичні органи, Підприємство є складною соціально-економічною системою, де поряд з господарською діяльністю відбуваються і соціальні процеси7. Мета аналізу - дослідження можливостей подальшого соціально-економічного розвитку колективів, підвищення трудової мотивації та її впливу на економіку підприємства. Об'єктом аналізу с соціальні процеси та їх вплив на результати господарської діяльності, предмет дослідження - причинно-наслідкові зв'язки, які визначають соціально-економічний розвиток трудового колективу.

Розвиток соціальної сфери вимагає певних фінансових ресурсів, які можуть бути отримані за рахунок підвищення ефективності виробництва, що в свою чергу залежить від рівня задоволення соціальних потреб. Вивчення соціальних процесів дозволяє виявити негативні та позитивні тенденції, розробити пропозиції щодо розвитку соціальної інфраструктури та включити їх у колективні договори на підприємствах;

· економіко-екологічний аналіз - проводять служби охорони

навколишнього середовища. Досліджується взаємодія екологічних та

економічних процесів, пов'язаних зі збереженням і покращанням

навколишнього середовища та витратами на екологію.

Метою екологічного аналізу с дослідження причин, які погіршують екологічну ситуацію, та розробка відповідних управлінських рішень. Об'єктом дослідження с екологічні та економічні процеси, пов'язані з покращанням екологічної ситуації; предметом - причинно-наслідкові зв'язки, що є результатом взаємодії екологічних й економічних процесів з покращання взаємодії людини та природи.

Аналіз за методикою вивчення об'єктів.

За методикою вивчення об'єктів економічний аналіз може бути:

ь порівняльним - відбувається, як правило, порівняння звітних показників про результати господарської діяльності з прогнозними показниками, даними минулих років, підприємств галузі ;

ь діагностичним - спосіб встановлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів на підставі типових ознак, характерних тільки для даного порушення (знання причини дає можливість швидко та точно встановити характер порушень, не виконуючи додаткових розрахунків);

ь факторним - направлений на виявлення величини впливу факторів на приріст і рівень результативних показників (див. тему 4);

ь СVР-аналіз (Соst-Volume-Ргofit Аnalysis) - полягає у вивченні взаємозв'язку та співвідношення витрат, обсягу і прибутку, у розподілі витрат на постійні та змінні. Цей аналіз дає можливість управляти прибутком в бізнесі, оптимізувати його параметри залежно від відхилень рівнів об'ємних показників, питомих змінних витрат, ціни одиниці продукції тощо;

ь аналіз комерційних ризиків - має велике практичне значення, оскільки діяльність підприємства здійснюється в умовах невизначеності, за наявності ризикових господарських ситуацій. Такий аналіз проводиться на стадії становлення, з точки зору розробки спеціальних методик;

ь функціонально-вартісний аналіз (ФВА) - базується на функціях, які виконує об'єкт, та зорієнтований на оптимальні методи їх реалізації на всіх стадіях життєвого циклу виробу. Його призначення в тому, щоб виявити та попередити зайві витрати за рахунок ліквідації непотрібних вузлів, деталей, спрощення конструкції виробу, заміни матеріалів тощо. Об'єктом дослідження виступають функції (споживчі властивості) виробів і обумовлені ними вартості. Предметом є причинно-наслідкові зв'язки між споживчою вартістю та вартістю конкретних видів виробів.

Для проведення аналізу використовується звітна. облікова, конструкторсько-технологічна, нормативна та позаоблікова інформація.

ФВА є важливою складовою частиною системного аналізу, відрізняється творчим характером аналітичних досліджень, новим мисленням, широким використанням евристичних методів; виступає самостійною галуззю знань і, водночас, може бути широко використаний як метод в економічному аналізі. Для вирішення завдань ФВА використовуються як традиційні порівняно прості калькуляційні розрахунки, так і економіко-математичні методи оптимізації, що реалізуються за допомогою комп'ютерних програм. ФВА проводять групи спеціалістів, до складу яких входять економісти, конструктори й технологи. Він здійснюється у декілька етапів: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний і впроваджувальний. Економісти виконують перші два етапи, серед яких найважливішим є аналітичний, коли проводиться аналіз функцій з погляду на їх техніко-економічне призначення і виробничі витрати. Найбільша результативність ФВА досягається на стадіях створення виробу. Використання функціонально-вартісного аналізу при аналізі витрат на виробництво До найбільш ефективних видів аналізу господарської діяльності з метою виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів і, відповідно, зниження собівартості продукції відноситься функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Функціонально-вартісний аналіз передбачає одночасне та взаємопов'язане дослідження функцій об'єкту (виробу, роботи, послуги) і вартості цих функцій (витрат живої та уречевленої праці на створення і виконання функцій). Під функціями розуміють споживчі властивості (якості) об'єкту. Воші поділяються на: 1) головну функцію, що виражає призначення об'єкту; 2) основні функції, що забезпечують виконання головної; 3) допоміжні функції, які реалізують основні; 4) зайві або непотрібні функції; 5) шкідливі функції. У сукупності ці функції виражають споживчу вартість об'єкту. Послідовність проведення ФВА коротко виражають наступним чином: "розчленити, знайти й розвинути", що означає: елімінувати функції виробу та системи; знайти за допомогою творчого, колективного обговорення альтернативні варіанти здійснення цих функцій; розвинути й втілити найбільш економічно доцільні з цих варіантів.

Основні завдання проведення ФВА наведені на рис. 13.2.

Вирішення перерахованих завдань базується на наступних основних підходах ФВА:

· Функціональний підхід - означає, що в ході аналізу увага дослідника концентрується не на об'єкті та його елементах (носіях функцій), а на самих функціях, абстрагуючись від об'єкту;

· поєднання функціонального і економічного підходу - дозволяє вирішувати одночасно два завдання: підвищення якості та зниження собівартості об'єкту;

· поєднання інженерного та економічного підходів - забезпечує пошук і вирішення складних інженерно-економічних завдань з метою усунення шкідливих і непотрібних функцій, а також зниження витрат дорогих функцій;

· своєчасна мінімізація майбутніх витрат - головна увага приділяється не минулим витратам, які вже здійснилися, а майбутнім витратам, які необхідно мінімізувати;

· нестандартний - максимально використовує оригінальні, незвичайні, нестандартні рішення;

· системний - використовується як при дослідженні функцій (їх групування і визначення суттєвості). так і при дослідженні витрат на виконання даних функцій;

· універсальність - ФВА може застосовуватися у будь-якій сфері, де створюється споживча вартість.

Здійснення ФВА передбачає дотримання певної послідовності. Характеристику основних етапів ФВА наведено в табл. 13.14.

Використання функціонально-вартісного аналізу для зниження собівартості продукції, що випускається, має деякі особливості при розробці нових видів продукції. Основна відмінність полягає у тому, що на стадії

науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок ФВА використовують для підвищення якості продукції, у комплексі з якими вирішують завдання зниження витрат на їх виробництво й експлуатацію, а для пошуку резервів зниження собівартості обсяг досліджень обмежують окремими видами продукції, їх елементами, технологією й організацією виробництва.

Функціонально-вартісний аналіз продукції з метою зниження собівартості у першу чергу проводять за видами продукції, що мають найбільшу питому вагу в загальному обсязі виробництва за умови її збереження в перспективі. Можна використовувати й інші критерії при виборі об'єкта ФВА, наприклад, питому вагу даного виробу в загальній трудомісткості, матеріальних витрат, витрати конкретного матеріалу тощо. За цими критеріями встановлюють і черговість проведення ФВА.

Об'єктами вивчення ФВА за окремими видами продукції можуть бути дорогі деталі і вузли низької якості, дефіцитні матеріали та ін.

Основна мета ФВА собівартості продукції - виявлення оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта та витратами на його виробництво.

Аналізуючи собівартість готової продукції, оцінюються також розрахункова та фактична калькуляції виробів, виявляються та вимірюються фактори перевитрат, які класифікуються на викликані змінами відповідно до результатів ФВА, прорахунками та помилками функціональних відділів, які проводили підготовку виробничого процесу.

Резерви зниження собівартості при ФВА визначають шляхом виявлення й усунення зайвих витрат, закладених у недосконалості конструкції виробу в цілому або його деталей, відсталої технології й організації виробництва. Основну увагу при цьому приділяють виявленню неекономічних технічних рішень, непотрібних і невикористаних функцій, недовикористаних функціональних ресурсів (щодо міцності, класу точності тощо), відхилень від нормальних умов, передбачених процесами виготовлення і організації виробництва тощо.

Результатом проведення ФВА повинно бути зниження витрат одиниці продукції. Це досягається шляхом:

· збільшення споживчої вартості об'єкта при скороченні витрат на його виготовлення;

· збільшення споживчої вартості об'єкта за умови, що витрати на його виготовлення не змінюються;

· збільшення споживчої вартості об'єкта швидше, ніж витрат на його виготовлення;

· незмінність споживчої вартості об'єкта при одночасному скороченні витрат на його виготовлення;

· повільніше зменшення витрат на виготовлення продукції, ніж споживчої вартості об'єкта, але не нижче головної функції.

Економічний ефект на рівні окремих технічних рішень у системі ФВА проявляється в економії витрат на матеріали, заробітну плату для виготовлення продукції тощо. Практика застосування ФВА показує, що найбільший ефект проявляється на Суцільний і вибірковий аналіз.

За охопленням об'єктів, що вивчаються, аналіз поділяється на суцільний і вибірковий. При суцільному аналізі висновки надаються після вивчення всіх без винятку об'єктів, при вибірковому - за результатами обстеження тільки частини об'єктів.

Комплексний, локальний і тематичний аналіз.

За змістом розрізняють комплексний (повний аналіз всієї діяльності підприємства), локальний (аналіз діяльності окремих підрозділів) і тематичний аналіз (дослідження окремих питань, які в даний момент найбільше цікавлять).

При комплексному (повному) аналізі всі показники вивчаються у взаємозв'язку та взаємозумовленості, розраховується вплив окремих показників на інші, більш загальні. Тематичний аналіз у ряді випадків можна розглядати як частину комплексного, його подальше поглиблення.

На практиці окремі види економічного аналізу в чистому вигляді зустрічаються рідко, але знання найважливіших принципів їх організації і методик проведення є необхідним. На кожному рівні управління щоденно приймається багато рішень, для обґрунтування яких використовуються різні види економічного аналізу. Удосконалення підходів до класифікації видів і форм економічного аналізу є важливим напрямом дослідження, оскільки це дозволяє сформувати чітку структуру побудови методологічного апарату науки, систематизувати теоретичні напрацювання, визначити тенденції в підходах, що склалися історично.

Резюме.

Класифікація економічного аналізу має суттєве значення як для визначення методики досліджень, так і для організації аналітичного процесу.

Відмінними ознаками кожного виду аналізу є: цільова спрямованість, завдання, об'єкти дослідження, джерела інформації, методика проведення.

Внутрішній економічний аналіз спрямований па комплексне дослідження економічного розвитку суб'єкта господарювання, структурних підрозділів для забезпечення найбільш повного використання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональних підсистем.

Зовнішній економічний аналіз передбачає надання оцінки місця господарюючого суб'єкта у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпечення конкурентних позицій тощо. Відповідно до змісту основних функцій, які відображають часові етапи управління, економічна аналіз поділяється на попередній (перспективний, прогнозний), оперативний (поточний) і ретроспективний (наступний).За галузевою ознакою, яка ґрунтується на суспільному поділі праці, аналіз поділяється на галузевий і міжгалузевий.

За просторовою ознакою можна виділити аналіз внутрішньогосподарський і міжгосподарський. Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки підприємства, що досліджується, та його структурних підрозділів. При міжгосподарському аналізі порівнюються результати діяльності двох або більше підприємств, що дає можливість надати більш об'єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства, вивчити невикористані резерви господарювання.

Контрольні питання.

1. Види економічного аналізу.

2. Охарактеризувати оперативний аналіз за схемою: завдання, зміст, організація

3.Ретроспективний аналіз: переваги та недоліки.

4. Техніко - економічний аналіз: об'єкти дослідження.

5. Функціонально - вартісний аналіз.

Розділ 2. Техніко - економічний аналіз

Тема 5. Аналіз виробництва та реалізації продукції

Завдання

1. Ознайомитися з об'єктами, метою та завданнями аналізу виробництва та реалізації продукції

2. Встановити послідовність етапів при проведенні аналізу виробництва та реалізації продукції

3. Вивчити методику аналізу обсягів виробництва та реалізації, навчитись розраховувати показники якості продукції та аналізувати ритмічність виробництва

4. Навчитися використовувати набуті знання для пошуку резервів росту обсягів виробництва і реалізації продукції.

План.

1. Значення, завданий, інформаційне забезпечення аналізу виробництва та реалізації продукції

2. Аналіз обсягів і структури виробництва продукції

3. Аналіз якості продукції

4. Аналіз ритмічності виробництва

5. Аналіз резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції

Ключові слова та поняття: валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, асортимент, структура, номенклатура, брак, ритмічність, якість, сортність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· розкрити зміст та завдання виробничої програми;

· аналізувати виконання завдання з обсягу випуску продукції та її асортименту;

· охарактеризувати ритмічність виробництва та фактори, що впливають на порушення ритмічності;

· оцінити якість продукції за відповідними показниками;

1. Значення, завданий, інформаційне забезпечення аналізу виробництва та реалізації продукції

Сучасні умови господарювання надають підприємствам повну самостійність з питань виробництва та реалізації продукції: планування і організація технологічного процесу, обсяги виробництва, структура продукції, контрагенти та напрями реалізації тощо. Правильно обрана стратегія виробництва та відповідні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації та фінансові результати - прибутки, що відповідають масштабам цієї діяльності. При цьому необхідно враховувати, що виробнича діяльність підприємства зумовлена загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями та платоспроможним попитом населення.

Метою аналізу виробництва та реалізації продукції є знаходження шляхів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції порівняно з конкурентами, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей і, як результат, - збільшення прибутку підприємства.

Основне завдання комплексного аналізу виробництва та реалізації продукції - аналіз конкурентних позицій підприємства та його здатності до швидкого маневрування ресурсами при зміні кон'юнктури ринку. Це завдання реалізується шляхом вирішення окремих аналітичних завдань:

1. Оцінка якості планування виробництва, напруженості та обґрунтованості планів діяльності.

2. Аналіз динаміки виробництва та реалізації продукції.

3. Оцінка виконання виробничої програми за асортиментом, якістю і ритмічністю.

4. Оцінка ступеня виконання плану реалізації продукції і виробничої програми.

5. Визначення основних факторів, що вплинули на загальні обсяги виробництва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді.

6. Виявлення і кількісна оцінка резервів.

Об'єкти аналізу:

1. Обсяг виробництва та реалізації продукції.

2. Ритмічність виробництва та реалізації продукції.

3. Якість продукції.

4. Асортимент і структура продукції.

5. Резерви.

Етапи аналізу:

1. Аналіз обсягу та структури виробництва продукції.

1.1. Вивчення динаміки та виконання плану виробництва валової і товарної продукції порівняно з обсягом проданої продукції.

1.2. Аналіз виконання виробничої прогарами за асортиментом.

1.3. Оцінка структури продукції та впливу структурних зрушень на виконання виробничої програми.

2. Аналіз якості продукції.

3. Аналіз ритмічності виробництва.

4. Аналіз виконання договірних зобов'язань та продажу продукції.

5. Аналіз збільшення обсягу виробництва та реалізації.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу виробництва та реалізації продукції, наведені в таблиці. 1.



Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку (за інформацією на рахунках 23, 26, 36, 90 тощо). Прогнозний аналіз виробництва та реалізації продукції застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень.

2. Аналіз обсягів і структури виробництва продукції

Обсяг виробництва продукції може бути виражений у натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках:

1) вартісні вимірники (гривні, копійки тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції;

2) натуральні вимірники (штуки, метри, тонни тощо) застосовують при аналізі обсягів виробництва та реалізації продукції за окремими видами та групами однорідної продукції;

3) умовно-натуральні вимірники (наприклад, тисячі умовних банок, кількість умовних ремонтів тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції, як правило, на підприємствах, де виготовляється однорідна продукція у різній за обсягом тарі. В умовно-натуральних вимірниках можна визначити й обсяг різної продукції шляхом перерахунку її за порівнювальними коефіцієнтами, які визначаються шляхом порівняння споживчої вартості продукції або трудових затрат.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна, валова та реалізована продукція.

Валова продукція - це вартість усієї виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція характеризує обсяг виробництва повністю завершених і належних до продажу продукції, робіт, послуг; відрізняється від валової тим, що до неї не включаються залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський оборот.

До складу товарної продукції входять:

· вартість готової продукції;

· напівфабрикати власного виробництва, відпущені на сторону, для капітального будівництва та допоміжним господарствам власного підприємства;

· вартість переробки сировини та матеріалів замовника;

· вартість інструменту, штампів, моделей, пристроїв, відпущених на сторону або зарахованих до основних засобів підприємства (продукції Допоміжних цехів);

· вартість робіт промислового характеру, викопаних на сторону тощо.

За своїм складом на багатьох підприємствах валова продукція співпадає з товарною, якщо відсутній внутрішньогосподарський оборот і незавершене виробництво.

Обсяг реалізованої продукції визначається за діючими цінами (оптовими, договірними), а для потреб економічного аналізу включається вартість реалізованої продукції відвантаженої і оплаченої покупцями.

Відповідно до рис. 11.7 одним із етапів аналізу є оцінка обсягів і структури виробництва продукції. Даний етап проведення економічного аналізу розпочинається, як правило, з оцінки виконання плану (прогнозу) виробництва та реалізації продукції за звітний період, що проводиться шляхом порівняння фактичних даних з плановими в цілому по підприємству, у розрізі його структурних підрозділів або окремих видів продукції (табл. 11.6). Проведений аналіз продукції дозволяє: встановити причини неефективного використання виробничого потенціалу.

За даними таблиці 11.6 план з виробництва товарної продукції перевиконано на 10 тис.грн., що складає 1,3%. Це відбулося за рахунок: збільшення обсягів виробництва продукції А на 7 тис. грн., що становить 4,3% від запланованого обсягу, та продукції В - на 3 тис. грн., або на 1%. У порівнянні з минулим періодом обсяги виробництва продукції такі збільшилися на 50 тис. грн., що склало 6,9 %.

Щодо роботи цехів, то у порівнянні з минулим періодом найкраще працював цех №1: фактичний обсяг виробництва продукції збільшився їм 33 тис. грн., що становить 7.6%. Значно покращилася робота цеху №3 У порівнянні з минулим періодом: фактичний випуск продукції у звітному періоді збільшився па 10.5%. або на 11 тис. гри., що г досить позитивним для роботи всього підприємства.

Аналіз динаміки обсягу виробництва та реалізації продукції проводиться за допомогою наступних показників:

1) базисних темпів зростання і приросту:

2) ланцюгових темпів зростання і приросту;

3) середньорічних темпів зростання (приросту).

Об'єктами аналізу при цьому є валова, товарна, реалізована продукція, оцінена у вартісних вимірниках (як у поточних, так і в порівнюваних цінах); обсяг виробництва в натуральних (умовно-натуральних) вимірниках, що нейтралізує вплив інфляції.

Приклад аналізу динаміки виробництва та реалізації продукції наведено в таблиці 11.7.

За даними таблиці 11.7 найбільший теми зростання обсягу виробництва продукції спостерігається у 11-му кварталі й становить 116,9%. На кінець звітного періоду діяльність підприємства щодо виробництва продукції дещо погіршилася, порівняно з 1-м кварталом (про що свідчить показник темпу зростання в IV кварталі, який становить 105.4%). Причиною зниження темпу зростання може бумі невикористання усіх виробничих потужностей підприємства.

Проте, порівнюючи показники обсягу виробництва продукції з попереднім кварталом, слід зазначити, що найгірший показник у ІІІ-му кварталі, який складає 92.1%.

Якщо розглядати, наведені в табл. 11.7 обсяги реалізації продукції, то слід відмітити, що найбільші темпи зростання спостерігаються у 11-му Кварталі, які становлять 147,3%, що с причиною збільшення обсягів виробництва у цьому кварталі.

Зменшення обсягів реалізації порівняно з попереднім кварталом відбулося у ІІІ-му кварталі, оскільки у порівнянні з ІІ-м кварталом темп зростання становить 87,6 %. Це може бути зумовлено наявністю залишків нереалізованої продукції, дебіторської заборгованості тощо.

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, потрібно обов'язково визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку та відокремити зовнішні й внутрішні.

Одним з важливих напрямів аналізу обсягу виробництва продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Асортимент є однією з умов досягнення запланованого обсягу реалізації. Під асортиментом розуміють перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом. Він буває повний, груповий і внутрішньо груповий.

Розробка асортиментної політики потребує постійної уваги до продукту з точки зору його життєвого циклу та прийняття своєчасних рішень щодо впровадження нової продукції, модернізації та удосконалення традиційних видів продукції, зняття застарілих з виробництва.

Основна мета асортиментної політики полягає у тому, щоб спрямувати підприємство на випуск продукції, яка за своєю структурою, споживчими властивостями та якістю найбільше відповідає потребам покупців.

Номенклатура - перелік найменувань виробів і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції у загальному класифікаторі промислової продукції (ЗКПП). Структура - співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, виражене, як правило, у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних зрушень, зміна структури виробництва - структурних зрушень. Ці явища тісно пов'язані між собою, що зумовлює появу асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції.

Оцінка виконання плану за асортиментом базується на порівнянні фактичного та планового випуску продукції, включеними у номенклатуру

Оцінка виконання плану за асортиментом проводиться трьома способами:

а) за способом найменшого відсотку, (як загальний відсоток виконання плану за асортиментом приймається найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів (за наведеними даними -57,1 9с);

б) за питомою вагою у загальному переліку найменувань виробів, за якими виконаний план випуску продукції (необхідно знайти співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану та кількості планових позицій. Цей показник пов'язаний з номенклатурою продукції та має назву „коефіцієнт номенклатурності"

в) за допомогою середнього відсотка виконання тану за асортиментом (розраховується як відношення загального фактичного випуску продукції в межах плану (продукція, виготовлена понадпланово або не передбачена планом, не зараховується до виконання плану за асортиментом) на загальний плановий обсяг продукції цей спосіб розрахунку може бути застосований у тому випадку на тих підприємствах, де номенклатура продукції невелика.

Виконання плану за асортиментом означає виробництво продукції у певному речовому складі. Коефіцієнт асортиментності може розглядатися лише як специфічний індикатор - чим ближче його значення до 1, тим в більше підприємство зберегло натурально-речовий склад, що передбачався раніше.

При проведенні аналізу необхідно звернути увагу на розширення та оновлення асортименту.

Особливу увагу приділяють вивченню виконанню плану випуску нових видів продукції, які вперше випускаються підприємством. Такі види продукції часто вимагають великих витрат, відповідних додаткових умов.

Оновлення асортименту - це процес заміни застарілих зразків продукції на більш сучасні та технічно досконалі, або випуск принципово нової продукції. Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як:

· відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції;

· частка вироблених нових видів продукції (у грошовому виразі) до загальної вартості продукції.

Порушення планового асортименту с іноді результатом випуску в першу чергу виробів, які потребують менших трудових затрат. У деяких випадках невиконання плану за асортиментом пояснюється прагненням з меншими зусиллями виконати та перевиконати план з собівартості за рахунок виробів, витрати на виробництво яких мінімальні. Порушення планової структури асортименту в окремих ситуаціях пояснюються також прагненням підвищити рентабельність виробництва за рахунок випуску більш рентабельних нидів продукції.

Оцінка виконання завдання за асортиментом передбачає виявлення причин недовиконання плану за асортиментом і розробку відповідних управлінських рішень. Причини, що впливають на даний показник, можна розділити на дві групи:

· зовнішні (кон'юнктура ринку, зміна платоспроможного попиту на окремі види продукції (визначення величини попиту на товар є досить складною проблемою, для вирішення якої необхідні спеціальні маркетингові дослідження), активізація конкурентів, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне введення у дію виробничих потужностей підприємства за незалежних від нього причин);

· внутрішні причини (недоліки в організації виробництва, незадовільний технічний стан обладнання, простої, аварії, нестача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління і матеріального стимулювання).

Взагалі, внутрішні фактори визначаються можливостями даного підприємства та його виробничим потенціалом.

Нерівномірність виконання плану за окремими видами продукції призводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному обсязі їх виробництва. Виконати план за структурою - означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Зміни в структурі виробництва спричиняють значний вплив на всі економічні показники: обсяг виробництва. у вартісній оцінці. матеріаломісткість, трудомісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рівень рентабельності. Якщо збільшується питома вага більш рентабельної продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні, а отже, и валовий прибуток збільшується, і навпаки.

Звичайно, у ринкових умовах виробнича програма може змінюватися. при цьому відповідні зміни повинні бути обґрунтованими.

Для розрахунку вплину структурних зрушень і усунення їх впливу на економічні показники використовуються наступні способи:

Порівнюючи фактичну структуру продукції з плановою, потрібно розмежовувати причини змін у структурі. Зміни, які спричинені потребами покупців, технічним прогресом і економічними розрахунками, можуть бути оцінені позитивно, на відміну від змін, пов'язаних з неорганізованістю у роботі, недоліками у постачанні та оперативному плануванні тощо.

3. Аналіз якості продукції

Важливим показником діяльності підприємств є якість продукції. Це один із основних факторів, що сприяє збільшенню обсягів реалізації продукції.

Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби споживачів відповідно її призначення.

Якість продукції є показником, який залежить від двох основних груп чинників: умов ринкової кон'юнктури та внутрішніх ресурсів, які має підприємство. Якщо підприємство не здатне виробляти продукцію необхідної якості, використовуючи наявні потужності, воно має або змінити ринки збуту, або поліпшити виробничу базу.

Інформація, яка використовується для аналізу якості продукції, охоплює практично всі сторони об'єкта, що аналізується (його конструкція, технологічний процес виготовлення, засоби та предмети праці, результати виробництва та реалізації, реклама тощо). Джерелами інформації можуть бути патенти, нормативно-технічна документація, акти випробувань, дані лабораторного контролю фізико - хімічних показників, дані відділів технічного контролю, журнали та графіки бездефектної здачі продукції тощо.

Кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції. складових її якості, називається показником якості. Показники якості характеризують параметричні, споживчі, технологічні та дизайнерські властивості виробу - рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність.

Так, по машинах, верстатах, обладнанню експлуатаційними показниками буде продуктивність, ступінь автоматизації і безперервності надійність роботи, витрачання матеріалів І електроенергії па виробництво продукції на цьому обладнанні, чисельність обслуговуючого персоналу, експлуатаційні витрати, піна машин і обладнання. Одночасно береться до уваги матеріаломісткість і трудомісткість виробництва продукції, його собівартість. Позитивна оцінка технічного рівня машини може бути дана тільки в тому випадку, якщо сукупність прийнятих для оцінки показників машини відповідає передовим світовим досягненням у даній області машинобудування або переважає їх.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників. серед яких можна виділити узагальнюючи, індивідуальні та непрямі.

Аналіз якості продукції підприємства проводиться в наступній послідовності:

1) оцінка технічного рівня продукції;

2) аналіз динаміки перерахованих показників, виявлення відхилення їх рівня за окремими виробами порівняно з базовим рівнем і теоретично можливим;

3) визначення впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства: випуск товарної продукції, дохід від реалізації продукції, валовий прибуток;

4) вивчення динаміки браку за абсолютною сумою і питомою вагою в загальному випуску продукції; визначення втрат від браку та втрат товарної

продукції;

5) виявлення факторів, що стримують зростання технічного рівня продукції, обґрунтування можливостей підвищення якості продукції, скорочення браку та втрат.

Розглянемо детальніше наведені процедури.

Технічний рівень продукції. її прогресивність визначається шляхом порівняння з найкращою вітчизняною і зарубіжною продукцією аналогічного призначення за всією сукупністю важливих показників.

Ступінь прогресивності всієї продукції підприємства характеризується питомою вагою нових і прогресивних видів продукції у загальному обсязі випуску. Під новою продукцією розуміється продукція, яка раніше не виготовлялася, а також продукція, в яку внесені істотні конструктивні та технологічні зміни або для виготовлення якої використані нові матеріали, що істотно змінюють її властивості та собівартість.

Вплив виробництва на економічні показники діяльності підприємства вивчають на підставі питомої ваги нової продукції в загальному обсязі випуску продукції, коефіцієнта і темна оновлення продукції.

Важливою вимогою до нової продукції г не тільки її високий технічний рівень, але н економічна ефективність в порівнянні зі старою аналогічною продукцією для виробника та споживача. Основним показником економічної ефективності нової продукції є строк окупності додаткових капіталовкладень за рахунок зниження собівартості або збільшення додаткового прибутку від підвищення якості продукції.

Для узагальненої оцінки виконання плану по якості продукції використовуються різні способи.

При бальному способі оцінки визначається середньозважений бал якості продукції і шляхом порівняння фактичного та планового його ріння знаходиться відсоток виконання плану з якості.

За продукцією, якість якої характеризується сортом або кондицією. розраховується частка продукції кожного сорту (кондиції) в загальному обсязі виробництва, середній коефіцієнт сортності, середньозважена ціна продукції в порівнюваних умовах'. При оцінці виконання плану за першим показником фактичну частку кожного сорту в загальному обсязі продукції порівнюють з плановою, а для вивчення динаміки якості - з даними минулих періодів.

Середній коефіцієнт сортності розраховується як відношення вартості продукції всіх сортів до можливої вартості продукції за ціною першого сорту.

де ОВ - обсяг виробництва (в натуральному вираженні); Ц - ціна за одиницю продукції.

Визначення впливу якості продукції на вартісні показники діяльності підприємства.

Для того, щоб проаналізувати вплив зміни якості на обсяг виробництва, реалізації, валовий прибуток необхідно визначити:

1) коефіцієнт сортності плановий і фактичний, знайти відхилення, дати оцінку зміни якості;

2) за середньою арифметичного зваженою розрахувати середню ціну планову та фактичну, визначити відхилення, дати оцінку.

Якщо підприємство випускає продукцію за сортами та відбулась зміна сортового складу, то спочатку необхідно розрахувати як змінилась середньозважена ціна та середньозважена собівартість одиниці продукції, а потім розрахувати вплив сортового складу на випуск товарної продукції, виручку та прибуток від її реалізації.

Для розрахунку впливу сортового складу продукції на обсяг її виробництва у вартісному вираженні можна також використовувати способи, що застосовуються при аналізі структури виробництва продукції.

Для вивчення динаміки браку за абсолютною сумою і питомою вагою в загальному випуску продукції та визначення втрат від браку і втрат товарної продукції використовуються дані оперативно-технічного та бухгалтерського обліку. Браком у виробництві є вироби, напівфабрикати, деталі, вузли тощо, а також роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.

Брак у виробництві можна класифікувати за наступним ознаками (рис. 11.8).

Показники браку у виробництві характеризують кількість, вартість або питому вагу виробів, що виготовляються з відхиленням від вимог державних стандартів, креслень, технічних умов або зразків-еталонІв.

Рівень браку - це в першу чергу показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, а також, він є показником порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Аналіз втрат від браку здійснюється за наступною методикою:

· визначають величину остаточно забракованої продукції за періодами, знаходять відхилення, дають оцінку, аналізують визначені показники в динаміці;

· розраховують питому вагу браку в собівартості товарної продукції за періодами, дають оцінку;

· визначають вплив зміни втрат на величину обсягу випуску, тобто суму недовипущеної продукції в результаті допущеного браку. Щоб розрахувати обсяг недовипущеної продукції, необхідно обсяг продукції звітного року помножити на рівень браку в собівартості товарної продукції та поділити на 100%.

Проаналізуємо брак і втрати від браку за даними табл. 11.12.

Заданими таблиці 11.12 у звітному періоді частка браку в собівартості продукції зменшилася на 0,2 пункти, але при цьому втрати від браку збільшилися на 0,1 пункта в порівнянні з минулим періодом.

Зауважимо, що між якістю продукції та величиною браку існують неоднозначні взаємозв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості.

Вивчаються причини зниження якості та допущеного браку продукції за місцями їх виникнення та центрами відповідальності, розробляються заходи з їх ліквідації. Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини, низький рівень технології та організації виробництва, недостатній рівень кваліфікації працівників, аритмічність виробництва тощо.

В умовах ринкової економіки посилюється значення економічних форм захисту інтересів споживачів від поставок їм неякісної продукції. Однією з форм захисту є право споживача на пред'явлення постачальником рекламацій.

Рекламація - претензія, яка пред'являється постачальнику в зв'язку з поставкою продукції, якість якої не відповідає умовам договору чи контракту на поставку продукції.

Наявність чи відсутність рекламацій є узагальнюючим показником нестабільності (стабільності) якості продукції.

У процесі економічного аналізу виявляється:

· кількість пред'явлених та прийнятих рекламацій в цілому та за окремими видами продукції;

· кількість, вартість продукції та питома вага, за якою прийняті рекламації;

· динаміка кількості прийнятих рекламацій, вартості та частки такої продукції порівняно з минулим періодом або за ряд періодів.

4. Аналіз ритмічності виробництва

Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва продукції. Ритмічність випуску продукції - виробництво продукції відповідно до встановленого графіку (прийнятого завдання) за певний період часу (день, декада, місяць, квартал). Ритмічність не завжди означає рівномірність (в рівні проміжки часу випуск однакового обсягу продукції), так як прогнозні завдання не можна розподіляти порівну.

Ритмічність виробництва - це збалансована діяльність підприємства, яка сприяє ритмічному виробництву продукції та виконанню своїх зобов'язань перед споживачами. Порушення ритмічності виробництва, як правило, призводить до неповного використання виробничих потужностей, збільшення обсягу незавершеного виробництва та залишків готової продукції на складах, уповільнення оборотності капіталу; перевитрачання фонду оплати праці, надурочної роботи, браку та відповідно до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Аналіз ритмічності проводять шляхом зіставлення фактичних і прогнозних даних про випуск (питому вагу випуску) за декадами, місяцями та кварталами в цілому по підприємству і за окремими структурними підрозділами.

Для характеристики ритмічності виробництва використовуються прямі та непрямі показники. До прямих показників відносяться:

· ф коефіцієнт ритмічності;

· коефіцієнт варіації;

· коефіцієнт аритмічності;

· питома вага виробництва продукції за кожну декаду до місячного випуску, за кожний місяць до квартального випуску, за кожний квартал до річного обсягу виробництва;

· питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця тощо.

До непрямих показників ритмічності відносяться: наявність доплат за надурочні роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб'єкта, втрати від браку, сплата штрафів за недопоставку та несвоєчасне відвантаження продукції тощо.

Зведене оцінювання ритмічності проводять шляхом розрахунку коефіцієнта ритмічності (Кр), який можна визначити декількома способами (як за абсолютними показниками випуску, так і за їх питомою вагою):

1.Як відношення обсягу продукції, зарахованого у виконання прогнозу (плану), до планового випуску продукції

Якщо КР = 1, значить, фактична ритмічність відповідає плановій, чим менше коефіцієнт ритмічності, тим менш ритмічно працює підприємство.

2..Як суму фактичної питомої ваги виробництва продукції, але не більше планового (прогнозного) їх рівня.

За відсутності прогнозних показників ритмічності їх можна самостійно розрахувати, виходячи із визначення поняття ритмічності. Наприклад, за декаду необхідно виконати третину (33,3 %) місячного плану, за квартал - четверту частину (25 %) річного тощо.

Разом з тим на окремих підприємствах (на яких тривалий операційний цикл, значний сезонний вплив на обсяги виробництва тощо) планом, як правило, передбачено нерівномірний випуск продукції. Отже, оцінка ритмічності проводиться з урахуванням планових даних, передбачених графіками.

Коефіцієнт варіації (Кв) визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (декадного, місячного, квартального) планового випуску продукції:

де (ВП - ВПпл)2 - квадратичне відхилення від середнього добового (декадного, місячного, квартального) завдання; п - число планових завдань, то додаються; ВПпл - середнє добове (декадне, місячне, квартальне) завдання за графіком.

Коефіцієнт варіації показує середнє відхилення випуску продукції за календарними періодами.

Оскільки коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, підраховують коефіцієнти аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних і негативних відхилень від прогнозного завдання. Чим неритмічніше працювало підприємство, тим більші коефіцієнти аритмічності, та навпаки.

Коефіцієнт аритмічності можна визначити як різницю між коефіцієнтом ритмічності і одиницею.

Після того, як буде з'ясовано рівень аритмічності виробництва, визначають основні причини, що спричиняють порушення ритмічності. Необхідно вивчити як зовнішні, так і внутрішні причини неритмічного виробництва: забезпеченість робочою силою, матеріальними ресурсами, основними засобами; рівень організації виробництва, праці, управління, оперативного планування, обліку та контролю, наявність і комплектність матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, ритмічність постачання, плинність кадрів.

В процесі аналізу необхідно підрахувати втрачені можливості підприємства з випуску продукції через неритмічність роботи, тобто визначити вартість недоданої продукції у встановлені планом-графіком строки в результаті неритмічної діяльності підприємства. Для цього в економічній літературі наводяться різні способи: