Організація захисту інтелектуальної власності на підприємстві (на прикладі ПП "Домосвіт")

ВОІВ є розробником багатьох міжержавних програм у сфері інтелектуальної власності. Також за запитами держав ВОІВ розробляє програми розвитку авторського права і суміжних прав, проволдить зустрічі, семінари, навчальні курси, займається активною видавничою діяльністю тощо.

ВОІВ виконує аддміністративені функції щодо міжнародних угод та договорів в сфері інтелектуальної власності.

Світова організація торгівлі (СОТ) була створена 01 січня 1995 року. СОТ постійно діюча міжнародня організація, є юридичною особою, і має статус спеціалізованої установи ООН.

Головним документом СОТ в частині врегулювання інтелектуальної власності є угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (англ. абріватура - TRIPS, українською - ТРІПС), яка набрала чинності з 1 січня 1995 року. Угода врегульовує питання інтелектуальної власності в частині торгівльних відносин.

Першим міжнародним документом з захисту промислової власності є Паризька конвенція про охорону промислової власності, підписана 20 березня 1883 року. Головна мета ствопення органів для хахисту та контролю прав промислової власності, забезпечення міжнародної охорони об'єктів промислової власності.

Першою міжнародною угодою з питань врегулювання та захисту авторського права була Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, яку підписали 09 вересня 1886 року представники десяти країн Европи. Угода врегульовує питання взаємовідносин та захисту будь - яких творів літератури, науки, мистецтва.

В 1928 році було підписано Всесвітню конвенцію про авторське право. Дана конвенція врегульовує авторські.

25 жовтня 1961 року прийнято Міжнародну конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і органів мовлення (Римська конвенція). Це перша міжнародна конверція з суміжних прав.

29 жовтня 1971 року було підписано Женевську конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм. Конвенція врегульовує захист виробників фонограм від незаконного їх копіювання.

В 1974 роув підписано Брюсельську конвенцію про розповсюдження програм - носіїв сигналів, що передаються через супутники. Конвенція запобігає незаконному розповсюдження програм носіїв через супутники.

10 грудня 1996 року підписано договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми. Договором врегульовуються цифрові технології та інтернет.

20 грудня 1996 року було прийнято договір ВОІВ про авторське право. Цей договір більш конкретизував Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів та Всесвітню конвенцію про авторське право.

Є й інші міжнародні договори та конвенції. Мета цих документів сприяти розвитку інтелектуальної власності, створення єдиної процедури реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, розвитку процедур захисту прав власності.

Встановлено, що в умовах глобалізації світового ринку товарів і знань системні методи досягнення цілей економічної політики національними урядами включають: раціоналізацію втручання у ринок та виробництво у місцях, де вони неналежно функціонують; регулювання підтримки інституційних та інфраструктурних вимог для забезпечення ефективної конкурентоспроможності; підтримку комерціалізації інтелектуальної власності; популяризацію розвитку підприємництва; розвиток фінансових ринків; лібералізацію ринку робочої сили.

При узагальненні світового досвіду розвитку державного регулювання ІВ встановлено, що у світових масштабах формується багаторівнева система регулювання проблем захисту, пов'язаних з інтелектуальною власністю, що характеризується: розширенням сфери її регулюючої дії; зростаючою адаптацією до міжнародних норм регулювання; посиленням концентрації на тих об'єктах охорони, що зазнають найбільшого впливу новітніх технологій; запровадженням єдиного підходу до вирішення існуючих проблем. Аналіз такого досвіду в Україні продемонстрував, що попри певну активізацію процесу входження у світові структури, що регулюють інтелектуальну власність. Саме ефективна підтримка інноваційної діяльності та комерціалізація інтелектуальної власності можуть забезпечити Україні стрімке економічне зростання.

Зазначені заходи забезпечують ефективний міждержавний захист інтелектуальної власності, створюючи інвестиційний клімат для вклаення коштів підприємствами в інновації, що призводить до стимулювання розвитку економіки.

З розвитком міжнародної торгівлі, збільшенням значення соціальної функції бізнесу і, як наслідок, все більшої орієнтації розвинених країн на захист інтересів споживачів, принцип національного вичерпання прав перестає відповідати потребам міжнародного ринку. Все більше з'являється транснаціональних компаній, що здійснюють свою діяльність по всьому світу. Особливості світової економіки - рознесення по різних країнах центрів виробництва і ринків збуту. Основні засоби виробництва великих компаній перенесені в країни третього світу, в той час як основними ринками збуту залишилися розвинені країни. Захист інтелектуальної власності в системі економічної безпеки набуває нового значення, та виходить за межі країни.

Висновки до розділу 1

Захист інтелектуальної власності на підприємствах є складовою частиною економічної безпеки підприємства. Втім, до останього часу цій проблематиці приділялось недостатньо уваги як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із творчою діяльністю, і які потрібно постійно охороняти та захищати.

Аналіз різних точок зору на проблему забезпечення захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства дозволив виділили наступні її ключові риси:

- забезпечує рівноважний та стійкий фінансовий стан;

- нейтралізує кризи та сприяє ефективній діяльності підприємства;

- дозволяє на ранніх стадіях визначити проблемні місця в діяльності підприємства;

- запобігає порушенням на права інтелектуальної власності.

Базуючись на ключових характеристиках економічної безпеки, в роботі запропоновано трактування сутності економічної безпеки підприємства, яка гарантує стабільну та максимально ефективну діяльність підприємства, здатність протистояти будь - яким загрозам, і має на меті підвищення його ефективності в майбутньому.

Визначено роль та функції забезпечення захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства, якими є система організаційних та правових заходів, спрямованих на своєчасне виявлення, нейтралізацію та ліквідацію загроз інтелектуальній власності підприємства.

Встановлено мету захисту інтелектуальної власності, відповідно до якої це здатність протистояти загрозам, що існують та які можуть виникнути, і які можуть завдати шкоди підприємству, і підприємство може понести збитки, а також це гарантія стабільної та максимально ефективної діяльності підприємства та можливості розвитку та ефективного функціонування в майбутньому.

Дослідження сутності та причин виникнення загроз безпеці інтелектуальної власності показали, що вони є наслідком зовнішніх, а частіше внутрішніх факторів, що діють на підприємство. Негативний вплив цих факторів може призвести до дисбалансу в діяльності підприємства і втрати ним стійкого стану (фінансової рівноваги), необхідного для нормального стабільного розвитку.

Проведені дослідження показують, що знання по захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства можна розділити на кілька частин:

- діагностика стану підприємства з метою оцінки ймовірності насання небезпеки та висновків щодо ефективності діяльності підприємства;

- механізми і методи забезпечення безпеки інтелектуальної власності;

- методжи контролю й оцінки ефективності заходів щодо забезпечення безпеки інтелектуальної власності.

Оцінка рівня теоретичної бази, необхідної для побудови системи захисту інтелектуальної власності показала, що існує хороша можливість побудови стстеми захисту. Головні проблеми - відсутність чіткої систематизації знань, а також їхньої адаптації до умов сучасного розвитку підприємництва.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ДОМОСВІТ”

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарської діяльності ПП "Домосвіт'

Приватне підприємство “Домосвіт», створене 24 вересня 2007 року, фізичною особою, громадянином України, та зареєстроване Оболонською районною у м. Києві Державною адміністрацією 28.09.2007 року, є юридичною особою за законодавством України, має ідентифікаційний код юридичної особи 35437178 (Додаток Б).

Цілі та місія підприємства є одержання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів працівників та власника.

Підприємство може набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Має право створювати на території України та за її межами філії, представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством України.

Знак для товарів і послуг (Торгова марка) Домосвіт зареєстровано в клас 36 Державним департаментом інтелектуальної власності (Додаток В).

Відповідно до КВЕД - 2010 основними видами діяльності підприємства є:

69.10 Діяльність у сфері права.

66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів.

68.31 Агенства нерухомості.

70.22 Консультування з комерційної діяльності й керування.

74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

82.91 Діяльність агенств зі сягування платежів і бюро кредитних історій.

ПП «Домосвіт» надає широкий спектр юридичних послуг громадянам та суб'єктам господарювання, а саме: консультації з цивільного, сімейного, трудового, земельного, господарського права, представництво інтересів та прав клієнтів у всіх судових інстанціях на території України, представляє інтереси громадян в державних органах, надає послуги по складанню та аналізу документів, договорів тощо. Крім цього, надаються послуги, пов'язані з супроводженням угод з нерухомістю.

ПП «Домосвіт» надає послуги юридичним та фізичним особам в питаннях посередництва з купівлі - продажу, оренди, нерухомості (земельних ділянок, квартир, будинків); надання інформаційно - консультаційних послуг в нерухомості; надання маркетингових послуг з дослідження ринку нерухомості; оцінка нерухомості; надання послуг щодо інвестування в нерухомість.

ПП «Домосвіт» надає послуги зі стягнення боргів. Послуги зі стягнення боргів включають:

аналіз можливості позасудового вирішення питання, а також послуги медіації;

аналіз наявних документів кредитора, вивчення документів боржника з метою визначення перспективності процесу, збір додаткових документів;

складання позовної заяви та інших процесуальних документів, подання їх до суду;

участь в судових засідання у справах по стягненню заборгованості;

супроводження виконавчого провадження;

участь в процедурах банкрутства боржника;

ПП «Домосвіт» надає послуги юридичним та фізичним особам посередницькі послуги із страхування майна, а також споживчого та іпотечного кредитування.

Клієнтами та контрагентами підприємства є фізичні та юридичні особи. Клієнти фізичні особи, громадяни України, особи без громадянства, та іноземні громадяни. Серед юридичних осіб ПП «ВЛАСТ», Товарна біржа «Оболонь», ПП «Спайк - ріелті», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Універсалбанк», ПАТ «Фідобанк», ПАТ «Євробанк», ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «Сбербанк Росії», Київське УВП №3 УТОС, Фонд державного майна України, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, ТОВ «БК «Забудова», ТОВ «Хумел Україна», ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ТОВ «Зелат», ФО-П Пайкін О.Л., ФО-П Саров С.Б. та інші.

Стабільна робота та розвиток ПП «Домосвіт» залежить від організаційної структури підприємства та механізму управління підприємством. Організаційна структура підприємства ПП «Домосвіт» наведена рис.2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 2.1 Структура приватного підприємства “Домосвіт”

Власник підприємства є генеральним директором. В підпорядкуванні генерального директора перебуває виконавчий директор та директор з розвитку. Виконавчий директор фактично є заступником генерального директора (Власника) з питань діяльності підприємства, та його загального керівництва. Директор з розвитку є керівником відділів, є особою на яку покадено контроль за відділами.

За економічну безпеку, в тому числі безпеку та захист інтелектуальної власності відповідає Генеральний директор (Власник).

Одним із факторів ефективного управління підприємством, а отже і його ефективного розвитку, є якісний і своєчасно проведений фінансовий аналіз діяльності ПП “Домосвіт».

Аналіз фінансового стану ПП “Домосвіт» проведемо з використанням аналітичних таблиць (2.1, 2.2, 2.3). Джерелами інформації аналізу фінансового стану підприємства є форми фінансової звітності. (Додаток Г, Додаток Д).

Таблиця 2.1

Агрегований звіт про фінансовий стан ПП “Домосвіт» за 2013р.

Статті активу	тис. грн.	Статті пасиву	тис. грн.
1.Мобільні засоби, всього У тому числі:	131,1	1.Термінові зобов'язання, всього, У тому числі	66,8
1.1. Грошові кошти	14,4	1.1.Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці	16, 1
1.2. Короткострокові фінансові вкладення	-------	1.2.Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги	32, 7
1.3.Дебіторська заборгованість	77, 4	1.3.Інші поточні зобов'язання і забезпечення	18, 0
1.4. Запаси і витрати	39, 3	2. Кредити та інші позикові кошти, у тому числі:	27,1
1.5. Інші мобільні активи	------	2.1.Короткострокові кредити і позикові кошти	27,1
		2.2.Довгострокові кредити і позикові кошти	------
		2.3.Інші довгострокові зобов'язання і забезпечення	-----
2. Іммобілізовані засоби, всього У тому числі	88, 9	3. Власні кошти (капітал) У тому числі	126, 1
2.1.Нематеріальні активи	------	3.1.Зареєстрований капітал	50,0
2.2. Основні засоби	84,9	3.2. Додатковий капітал	------
2.3.Довгострокові фінансові інвестиції	4, 0	3.2.Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	76, 1
2.4.Інші іммобілізовані засоби	------	3.4.Резервний капітал і коригування величини власного капіталу	------
3.Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття	------	4. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття	------
Баланс	220	Баланс	220

Проаналізувавши баланс підприємства та перевіривши його показники за агрегованим звітом встановлено, що підприємство складає фінансову звітність відповідно до НП(С)БО. Статутний капітал сформовано повністю. Є кредиторські зобов'язання, але як видно з звітності дебіторська заборгованість значно більша кредиторської, і є реальна можливість розрахуватись з боргами. Підприємству потрібно приділити увагу щодо проведення роботи з дебіторами по стягненню заборгованості, з метою уникнення безнадійності та прострочення строків позовної давності. За рахунок стягнутою дебіторської заборгованості можна фактично погасити кредиторську заборгованість, а залишшки направити на покриття збитків.

Таблиця 2.2

Агрегований звіт про фінансові результати ПП “Домосвіт» за 2012 р.

Назва статті	Тис. грн.
Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	827, 2
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	755,1
Валовий прибуток (збиток)	72,1
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування	72,1
Податок на прибуток	11,4
Чистий прибуток (збиток)	60,7

Таблиця 2.3

Агрегований звіт про фінансові результати ПП “Домосвіт» за 2013 р.

Назва статті	Тис. грн.
Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	780, 2
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	764,9
Валовий прибуток (збиток)	15,3
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування	15,3
Податок на прибуток	5,5
Чистий прибуток (збиток)	9,8

Незважаючи на те, що підприємство не надало інформації та звітність про результати фінансової діяльності від операційної діяльності, з аналізу звітності видно, що витрати зростають, через що чистий дохід та валовий прибуток в 2013 році порівнято з 2012 роком зменшились. Підприємство не надало причин збільшення витрат. Зважаючи на те, що підприємство «Домосвіт» в основному надає послуги в сфері права, в сфері нерухомості можу вказати, що ці витрати пов'язанні з витратами на забезпечення діяльності, адміністративні витрати, витрати на платню та преміювання працівників.

В даному випадку потрібно переглянути штатну чисельність працівнитків, залучати для виконання робіт громадян за цивільно - правовими договорами, переглянути офісні витрати. Щодо збільшення доходної частини, то потрібно більш предметно поставитись до маркетингових та рекламних стратегій для збільшення позиціонування себе в кожному напрямку діяльності. Можливо потрібно більшше приділити уваги рекламі в інтернет, розвитку сайту підприємства, застосування «облачних' технологій, створення замкнутого інформаційного простору всередині підприємства. Хорошим маркетинговим ходом є видання свого нішового журналу.

2.2 Інформаційно - аналітичне забезпечення управління інтелектуальною власністю у ПП "Домосвіт"

Активи підприємства складаються з матеріальних активів та нематерівальних активів. Насамперед, це права власності на об'єкти інтелектуальної власності, у даному випадку знак для товарів і послуг, а також гудвіл (ділову репутацію), комерційну таємницю, списки клієнтів.

Нематеріальні активи - це принципово новий об'єкт фінансового обліку для України, що узагальнює особливі види капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність.

ПП “Домосвіт» є власником знаку для товарів і послуг (торгової марки), та здійснюючи продуману маркетингову політику в своїй діяльності, маючи базу та списки клієнтів, сформовало в такий спосіб ділову репутацію (гудвіл), яка охороняється комерційною таємницею.

В Україні основними нормативно - правовими актами, що регулюють правовідносини, які стосуються обліку нематеріальних активів є:

Податковий кодекс України від 02.12.2010 року;

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' (1999 р.);

Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 8 «Нематеріальні активи' (1999 р.);

Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 19 «Об'єднання підприємств' (1999 р.);

Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності' (2013 р.);

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 8 «Нематеріальні активи' (1999 р.) нематеріальним активом є немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Група нематеріальних активів - сукупність однотипних за признаенням та умовами використання нематеріальних активів. Бухгалтерський облік ведеться щодо кожного об'єкта нематеріального активу.

Відповідно до цього положення нематеріальними активами є:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таєиниці, у тому числі ноу - хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

авторське право та суміжні права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно - обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фотограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовелння тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Придбаний, розроблений нематеріальний актив, якщо є ймовірність отримання економічної вигоди, ставиться на облік, та обіковується на підприємстві, про що відоббражається в балансі підприємства.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому від придбаний для використання за призначенням.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рухунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати').

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданного нематеріального активу. Якщо залишковавартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їх справедливою вартістю.

Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати: строки корисного використання подібних активів; моральний знос, що передбачається; правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання; очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання в кінці кожного року також оцінюються на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання та за відсутності таких ознак підприємством установлюється строк корисного використання таких нематеріальних активів.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю. Регістри аналітичного обліку нематеріальних активів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття цих об'єктів.

Відповідно до Додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств' (Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань) визначено визначення справедливої вартості нематеріалих активів (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4

Визначення справедливої вартості нематеріальних активів

Об'єкти визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
Нематеріальні активи	Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації.

Відповідно до П(С)БО 19 Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придання ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань на дату придбання.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України визначено, що комерційна таємниця є об'єктом права інтелектуальної власності. Чіткого переліку складових комерційної таємниці, на жаль, українське законодавство не містить. Проте, ст. 505 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) визначає, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною, є невідомою та не є легкодоступною для інших осіб, у зв'язку з цим має комерційну цінність, та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щоо збереження її секретності, вжитих особою, яка аконно контролює цю інформацію. Згідно Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Відповідно ЦКУ до комерційної таємниці не можна віднести товар або якийсь інший матеріальний об'єкт. Підприємства мають майнові права на комерційну таємницю та мають право на використання комкерційної таємниці, виключне право дозволяти використання комерційної таємниці, та виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.

Отже, комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Тобто, керівництво будь-якого підприємства може самостійно визначити склад та обсяг інформації, яка становитиме комерційну таємницю, затвердивши на підприємстві відповідний внутрішній документ - "Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства".

Для відображення комерційної таємниці у звіті про фінансовий стан (балансі) підприємства, її слід достовірно оцінити згідно норм НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності'.

Права на об'єкти інтелектуальної власності стають нематеріальними активами після того, як вони будуть поставлені на бухгалтерський облік. Для цього, принаймні, необхідно виконати дві умови: встановити ціну прав і термін їх служби. Для встановлення ціни проводиться аудит та оцінка. Об'єкти інтелектуальної власності становляться на облік та водяться в дію актом. До акта додаються технічні документи, що характеризують об'єкт інтелектуальної власності та інформаційні матеріали.

Вищевказані об'єкти інтелектуальної власності поставлено на облік в ПП'Домосвіт' та проводиться контроль та інвентаризація цих нематеріальних активів, у відповідності до податкового кодексу України та НП(С)БО. Постановка на облік нематеріальних активів проводиться наказом генерального директора про що повідомляються відповідальні особи, які розписуються в наказі, та положенні про конкретний нематеріальний актив. На підприємстві є положення про відомості, що становлять комерційну таємницю. Особи, що онайомоленні з відомостями, що становлять комерційну таємницю підписуються про онайомлення з положенням та укладають з підприємством відповідні угоди, в яких чітко визначено які відорморсті є комерційною таємницею, та відповідальність за розголошення комерційної таємниці.

Мета аналізу та внутрішнього аудиту нематеріальних активів - встановити достовірність даних про нематеріальні активи у фінансовій звітності підприємств, відповідність фінансових та господарських операцій чинному законодавству. Завдання - встановити: правильність віднесення об'єкта до нематеріальних активів; достовірність інформації про нематеріальні активи; достовірність у облліку витрат на купівлю нематеріальних активів; правильність нарахування амортизації; дотримання законодавства і НП(С)БО тощо.

В ПП “Домосвіт» аналіз використання нематеріальних активів ведеться головним бухгалтером та нематеріальні активи, особливо їх вибуття, перебуває під контролем генерального директом (власником).

З метою ефективного використання інтелектуальної власності на підприємстві та ефективного захисту цих прав, потрібно вчасно проводити аналіз та аудит об'єктів інтелектуальної власності.

Підприємство повинно знати вартість своїх нематеріалих активів.

Так, вартість комерційної таємниці як об'єкта інтелектуальної власності можна визначити за методом надлишкового прибутку.

Під «надлишковим прибутком' розуміють різницю між прибутком, отриманим з використанням об'єктів інтелектуальної власності та прибутком, отриманим від реалізації продукції без використання об'єктів інтелектуальної власності. Цю щорічну перевагу в прибутку дисконтують з урахуванням передбачуваного періоду його одержання. «Чистим' розумієть прибуток після оподаткування.

Вартість прав на торговельну марку можна розрахувати за допомогою емпіричного рівняння, що є комбінацією витратного та дохідного підходів:

(2.1)

де С - собівартість розробки знака для товарів і послуг, отримання правової охорони та витрат на рекламу і використання, грн.;

(2.2)

де - коефіціент, що враховує строк використання торговельної марки (з моменту початку широкомасштабної реклами з використанням знака).

- коефіціент, що враховує термін функціонування фірми (підприємства) на ринку.

Таблиця 2.5

Коефіціенти, строку використання торгової марки та функціонуванн фірми

Роки	1	2	3	............... 3 тва ності.їх	10 і більше
	1,0	1,2	1,3		2,0

- масштабність використання знака для товарів і послуг у залежності від розміру товарообороту.

Таблиця 2.6

Масштабність використання торгової марки

Величина товарооботу на місяць, тис.грн.\ дол.	До 10	10- 50	50-100	100-500	500-1000	більше 1000
	1,0	1,2	1,4	1,6	1,8	2,0

- константа, що враховує інші невраховані, в параметри.

.

Захист інтелектуальної власності в ПП “Домосвіт», яка є підприємством з надання послуг, у випадку порушення прав інтелектуальної власності, проводиться в першу чергу в позасудовому порядку.

Збираються докази порушення прав інтелектуальної власності, проводяться службові розслідування всередині підприємства, проводяться переговори з порушниками прав.

Працівники підприємства винні в порушенні прав власності, після проведення службового розслідування (перевірки) звільняються, і щодо них подаються заяви в правоохоронні органи та позови до суду щодо стягнення завданих майнових збитків.

Щодо зовнішніх порушників прав інтелектуальної власності подаються заяви до правоохонних органів та позови щодо заборони порушення прав інтелектуальної власності, відновлення порушених прав та стягнення завданих підприємству майнових збитків. Також проводяться процедури медіації, та переговори з метою в позасудовому порядку усунути порушення інтелектуальної власності. Керівництво ПП'Домосвіт' постійно моніторить інформаційний простір щодо виявлення загроз інтелектуальній власності підприємства.

2.3 Аналіз загроз інтелектуальної власності як об'єкта економічної безпеки приватного підприємства «Домосвіт»

Аналізуючи потенційні - реальні загрози безпеці та інтелектуальній власності ПП'Домосвіт', потрібно звертати увагу на внутрішні та зовнішні фактори, а також ризики в діяльносі підприємства.

Невизначеність, що пов'язана з можливістю виникнення в ході діяльності підприємства несприятливих умов, ситуацій та наслідків, називається ризиком. Ризики є загрозою ефективній діяльності підприємства.

У найбільш загальному вигляді, основним джерелом загроз інтелектуальній власності є внутрішня та зовнішня загрози та невизначеність, які виникають за таких основних причин:

раптове настання непередбачених змін у зовнішньому середвищі, які

відображаються (або можуть відобразитися) на діяльності суб'єкта господарювання (зміна цін, зміни у податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни соціально-політичної ситуації та ін.);

зміни відносин суб'єкта господарювання з його контрагентами.

Ці зміни можуть бути викликані як самим суб'єктом, і безпосередньо

його партнерами (можливістю укласти вигіднішу угоду, збільшення або зменшення строку угоди, вигідніші умови діяльності, зміни за умов переміщення товарних, фінансових та трудових ресурсів та інші), що призведе до перегляду досягнутих домовленостей або відмови від них;

зміни, що відбуваються в межах самого суб'єкта господарювання, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації персоналу запланованим завданням, раптовий вихід із ладу основних виробничих фондів та ін.);

зміни, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміна ставлення до ручної праці після виникнення машинної).

Існують загальні зовнішні джерела загрози функціонуванню підприємства, в тому чисі загрози інтелектуальній власності, а саме:

несприятлива для підприємства економічна політика держави.

маніпулювання (з метою регулювання економіки) валютним курсом, ставками митного тарифу, податків і т. ін. можуть вступати у

протиріччя виробництву, комерційній і фінансовій політиці держави.

Крім вищезгаданого, реальну загрозу для інтелектуальної власності підприємства становлять адміністративні дії влади, порушення (з боку державних органів) законів, що регламентують підприємницьку діяльність, перевищують встановлену компетенцію у взаємовідносинах із підприємством, необґрунтоване втручання в його виробничу, фінансову і комерційну діяльність, зазіхання на власність підприємства і т. ін.

При виході на зовнішні ринки підприємство може також зазнавати загально - негативного впливу внаслідок несприятливої економічної політики іноземних держав.

Джерелом зовнішньої загрози щодо інтелектуальної власності підприємства є дії конкуруючих господарчих суб'єктів. Насамперед ідеться про недобросовісну конкуренцію.

Джерелами зовнішніх загроз також є руйнації, пов'язані із землетрусом, повінню (затопленням), пожежею, аваріями енергопостачання, радіаційною небезпекою, небезпекою від впливу сильних акустичних і електромагнітних полів.

При аналізі діяльності Підприємства можна виділити такі групи зовнішніх ризиків, яким підвергнута діяльність підприємства.

1.Непередбачувані зовнішні ризики:

заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення, землекористування, фінансово-кредитній сфері, охорони навколишнього середовища, вплив органів експертизи та ін.;

природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);

кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет та ін.);

зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність тощо);

економічні (зрив постачання, банкрутство партнерів, клієнтів);

екологічні (аварії), соціальні (страйки) і т.д.

2.Передбачувані зовнішні ризики:

ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог споживачів, кон'юнктури, конкуренція, інфляція та ін.);

операційний ризик (відмова від цілей проекту, порушення правил експлуатації та техніки безпеки, неможливість підтримки робочого стану обладнання, споруд і т.д.).

Виходячи, з викладеного можна зробити висновок, що основними зовнішніми загрозами, які на сьогоднішній день мають найбільший вплив на ситуацію є реальні загрози прамого впливу.

Зменшення ступіню впливу даних ризиків можливе у випадку пошуку та залученні інфесторів та нових клієнтів, замовників, розширення спеціалізації підприємства або вихід на нові ринки, в тому числі в інші країни.

В ході аналізу діяльності підприємства та досліження інтелектуальної власності підприємства, можна виділити такі групи внутрішніх ризиків, які притаманні та поділяються на:

1.Внутрішні організаційні ризики:

зриви робіт через нестачу робочої сили, матеріалів, затримку постачань помилки у плануванні та проектуванні, незадовільне оперативне управління, зміну раніше узгоджених вимог та появу додаткових вимог із сторони замовників та партнерів, ін.;

- перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низької кваліфікації розробників проекту, помилок в складанні кошторисів та бюджетів, неефективної стратегії постачання та збуту, виявлення претензій зі сторони партнерів, постачальників та споживачів.

2.Внутрішні технічні ризики:

зміна технології виконання робіт;

помилкові технологічні рішення;

помилки в проектній документації;

невідповідність проектним стандартам;

поломки техніки тощо.

До інших ризиків відносять транспортні, митні інциденти, ризики пов'язані зі здоров'ям людей, пошкодженням майна та правові, які виникають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав та ін.

З перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути застраховані.

До таких ризиків можна віднести: прямі майнові збитки, пов'язанні з перевезенням, поставкою матеріалів; непрямі збитки, що спричиннні демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, неодердавної заробітної плати, повторним встановленням обладнання; ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів, від нещасних випадків на виробництві, від захворювань).

Внутрішні ризики поділяються на ризики в основній і допоміжній діяльності.

Ризики в основній діяльності являють собою розповсюджену групу видів: кредитний, відсотковий, валютний, ризик з факторингових та лізингових операцій, ризик з розрахункових операцій й операцій з цінними паперами.

Ризики в допоміжній діяльності включають збитки з формування справ клієнтів, ризики зловживань, ризики з поза балансовими операціями, ризики втрати позицій підприємства на ринку, втрати репутації, складу його клієнтів, ризик зниження рейтингу і т.ін. Вони відрізняються від ризиків з основної діяльності тим, що найчастіше мають лише умовну, непряму оцінку і виражаються у втраченій вигоді.

З попередніх теоретичних роздумів зрозуміло, що насамперед важливою є класифікація загроз за походженням їх суб'єктів, де загрози класифікуються як внутрішні та зовнішні.

Сукупність методів механізму управління економічними ризиками підприємства в посткризових умовах є дуже різноманітною, і має велику кількість варіантів їх комбінування, які залежать від виробничо-господарського, фінансового, ринкового становища підприємства і його специфіки. Як вказав Олексюк М.І. [32] механізм управління ризиками можуть бути ефективним, якщо вони передбачають застосування адаптивного підходу до управління ризиками в сукупності із інструментами процесного, антикризового та інноваційного підходів (рис. 2.2). Олексюк М.І. вивчав кризові явища в торгових підприємствах. Дослідивши його роботу, рис. 2.2. вказує на те, що система та механізми управління економічними ризиками можуть бути примінені до будь - яких підприємств в Україні.

Методи адаптивного управління економічними ризиками використовується у випадку необхідності швидкого реагування на різкі зміну зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Цей метод моджуть використовувати спеціалісти з економічної безпеки підприємства, що спеціалізуються на захисті інтелектуальної власності. Основна його мета - усунення або зменшення несприятливих впливу цих змін. Загалом, адаптивний підхід можна вважати розвитком ситуаційного. Він характеризується значною гнучкістю, нетривалим часом управління об'єктом, наявністю ефективного зворотного зв'язку.

Натомість, антикризовий підхід полягає в тому, щоб мінімізувати ймовірність появи і наслідки можливих кризових явищ на підприємстві через порушення прав інтелектуальної власності. Він являє собою систему заходів, досліджень та аналізу, спрямованих на попередню діагностику банкрутства і фінансову стабілізацію. Ці заходи повинні включати поряд з управлінням ризиками, динамічну оптимізацію фінансових, матеріальних та інформаційних потоків, вибір стратегії фінансування, а також комплекс організаційних та юридичних заходів щодо захисту бізнесу.

Рис. 2.2 Функціонально-економічна схема системи управління економічними ризиками підприємства

Джерелом внутрішніх загроз приватного підприємства «Домосвіт» є персонал, особи, що залучені до забезпечення його діяльності, володіння значними базами даних про клієнтів та контрагентів, а також технології. Внутрішні загрози обумовлені непрофесійною діяльністю його працівників, недобросовісною, конфліктною, злочинною їх поведінкою. Також, внутрішніми загрозами є недосконалі, неефективні технології / процедури виробництва (надання послуг), інформаційного забезпечення, недосконалого внутрішньо-об'єктового режиму.

Основними суб'єктами зовнішніх загроз для підприємства є різні фізичні та юридичні особи:

конкуренти;

кримінальні елементи та кримінальні угруповання;

клієнти та партнери банків;

органи контролю та нагляду;

окремі недобросовісні працівники державних установ, правоохоронних органів та органів влади;

засоби масової інформації;

колишні працівники;

спецслужби іноземних держав та пов'язані з ними суб'єкти, метою яких є добування економічної інформації;

незаконні судові рішення;

рейдери;

особи та організації, в діях яких є ознаки терористичної діяльності.

Крім того, зовнішні загрози можуть виникати внаслідок стихійних лих,

техногенних аварій, катастроф, що можуть виникати поблизу місцезнаходження суб'єкта господарювання і загрожувати їм своїми уражаючими факторами.

Особливі види загроз можуть створюватися через певну економічну, політичну, соціальну ситуацію в країні та в окремих її регіонах. Розбалансованість у діяльності органів влади, негативні наслідки реформування економіки, корупція, загострення кримінальної ситуації, обмеження демократичних досягнень суспільства можуть створювати ситуації тривалого чи навіть постійного підвищеного ризику в діяльності суб'єкта господарювання, агресивної поведінки з боку їхніх клієнтів, недовіри населення до суб'єкта господарювання.

В діяльності суб'єкта господарювання можуть проявитися такі зовнішні загрози як недобросовісна конкуренція, розбійні напади на установи, філії з метою заволодіння його коштами, розголошення інформації з обмеженим доступом, неповернення (несвоєчасне повернення) оплата за договорами, контрактами, створення несприятливої моральної обстановки навколо суб'єкта господарювання поширенням негативної інформації про його діяльність, дестабілізація роботи від чисельних перевірок, примушення до проведення неефективних, збиткових операцій, незаконне поглинання іншими суб'єктами господарювання чи організаціями, включаючи рейдерські захвати, замахи на працівників та захоплення їх у заручники, обмеження діяльності певними актами органів влади чи іншими державними органами, руйнування будівель, виведення з ладу їх обладнання і т.п.

Узагальнюючи інформацію розділу, зважаюючи на види діяльності, можливо перелічити види діяльності, для яких можуть існувати реальні загрози, а саме:

інформація про технології, майно, патенти, кошти;

інформація про клієнтів та контрагентів;

технологічний процес, саботування, неякісне надання послуг;

не професіоналізм персоналу;

операції з готівкою;

залежність від інформаційних ресурсів;

відсутність піар та промо акцій щодо діяльності групи;

операції з коштовностями, активами, матеріальними ціностями;

Слід зазначити, що ці види діяльності підпадають як під внутрішні так і

під зовнішні загрози.

Непрофесіонвалізм працівників, його злочине налаштування може створювати загрози в абсолютно в усіх видах діяльності, зсередини та створювати передумови для реалізації загроз ззовні.

Висновки до розділу 2

Приватне підприємство «Домосвіт» є активним учасником ринкових відносин. Аналіз його господарської діяльності показує, що піприємство має різні види діяльності, має значний об'єм нематеріальних ресурсів, серед яких знак для товарів і послуг, гудвіл, комерційна таємниця. Загрози інтелектуальній безпеці підприємства можуть виникати як ззовні так і зсередини підприємства.

Зсередини підприємства загрози можуть виникати зі сторони працівників підприємства, діяльність яких спрямована на зниження можливостей використання інтелектуального потенціалу підприємства.

Ззовні загрози можуть виникати зі сторони фірм-конкурентів. Також загрозами для інтелектуальної безпеки підприємства можуть бути недооцінка значення праці фахівців, заниження їх значення для роботи підприємства.

Усе вищеперелічене дозволяє зробити висновок, що визначення ризиків та загроз в захистті інтелектуальної власності, дозволяє більш ефективно забезпечувати захист інтелектуальної власності.

Створення системи інтелектуальної безпеки вимагає вирішення комплексу завдань економічного, правового і правоохоронного характеру щодо захисту економічних інтересів та прав власності підприємства. Перехід до управління ризиками в системі захисту інтеллектуальної власності дозволить підприємству набагато швидше реагувати на зміни та загрози, при цьому дотримуючись розумного співвідношення між внутрішніми і зовнішніми умовами. Це забезпечить інформаційну прозорість бізнесу, заощадить ресурси, дозволить приймати адекватні управлінські рішення для захисту інтелктуальної власності в ситсетмі економічної беззпеки, відповідно до цілей підприємства.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА “ДОМОСВІТ”

3.1 Імплементація міжнародної практики захисту інтелектуальної власності на вітчизняних підприємствах

Прагнення підприємств до зовнішньоекономічної діяльності зумовлює врахування ними норм міжнародних відносин, торгівлі, дотримання міжнародного законодавства. Держава при цьому прагнучи до європейської та міжнародної інтеграції, повина врахувати позитивний дослід відповідних міжнародних законодавчих актів при розробці своїх законопроектів та нормативно - правових актів. При цьому мають бути враховані механізми лібералізації економіки, захисту бізнесу, захисту інтелектуальної власності. Отже, заходи підприємства спрямовані на ефективну діляьність підприємства повинні бути направленні на чітке дотримання законодавства щодо інтелектуальної власності.

Вирішальним чинником інноваційної економіки є об'єкти права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, комп'ютерні програми, бази даних, твори науки, літератури та мистецтва тощо. Введені у господарській обіг, вони не лише приносять прибутки, але й значно підвищують конкурентоспроможність вітчизняних суб'єктів господарювання на світовому ринку. Тому питання охорони й використання інтелектуальної власності починають дедалі відігравати важливішу роль у господарській діяльності підприємств та установ усіх форм власності. Відповідно зростає потреба роботодавців у кваліфікованих спеціалістах, які спеціалізуються у цій галузі, добре розуміють сутність прав інтелектуальної власності, механізми їх захисту та суттєвість матеріальних збитків, до яких може призвести порушення прав власників.

Дослідження міжнародної практики бізнесу, показують, що на підприємствах усвідомлють важливість дотримання законодавства про інтелектуальну власність, та захист прав інтелектуальної власності, як особливих компонентів стратегії управління, особливість яких, полягає в їх спрямованості на збільшення капіталу або акціонерної вартості піддприємств. Проблема в управлінні інтелектуальною власністю підприємства в контексті оперативного реагування на ризики та підвищення вартості підприємства стає настільки ж необхідною, як і в контексті ідентифікації та запобігання ризиків. Можемо стверджувати, що відбувається зміна концепцій. На зміну концепції управління інтелектуальної власності, приходить концепція активного динамічного використання заходів щодо захисту інтелектуальною власністю як можливість збільшити прибутки підприємства та його вартості.

Світові стандарти захисту інтелектуальної власності базуються на наданні єдиного правого режиму щодо захисту прав інтелектуальної васності як для громадян певної держави, так і для іноземних громадян.

Це дозволяє громадянам України та підприємства розповсюджувати свою інтелектуальну продукцію на світовому ринку з гарантією захисту. Для іноземних громадян та підприємств це також є стимулом для вкладення інвестицій в економіку України.

Україна активно налагоджує співробітництво з різними міжнародними, міжурядовими, неурядовими, регіональними організаціями з питань забезпечення захисту прав інтелектуальної власнсті.

Найбільший вплив на Україну в сфері інтелектуальної власності, в тому числі захисту інтелектуальної власності:

Світова організація торгівлі (СОТ);

Структури Європейського Союзу (Європейська комісія, європейська асоціація вільної торгівлі);

Всесвітня організація інтелектуальної валсності (ВОІВ);

Міжнародні судові органи (Європейський суд з прав людини).

Світова спільнота маючи проблеми в міжнародній торгівлі, порушенням прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через кордони, та під час митних процедур, в 1994 році створили світову організацію торгівлі (СОТ). Під час створення СОТ було досягнуто угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (угода ТРІПС). 05 лютого 2008 року Україна вступила до СОТ та підписала угоду ТРІПС.