Організація захисту інтелектуальної власності на підприємстві (на прикладі ПП "Домосвіт")

Важливість угоди ТРІПС важлива, так як це єдина угода щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. В межах цієї угоди встановлено адміністративні, цивільно - правові, кримінально - процесуальні, митні процедури щодо захисту порушених прав на об'єкти інтелектуальної власності. Угода ТРІПС більтш конкретизує та доповнює всі інші удоми, конвенції ВОІВ та інших міжнародних установ.

Угода ТРІПС зобов'язує держави не дискрімінувати власних та іноземних громадян щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та захисту цих прав (тобто режим найбільшого сприяння). На відміну від інших угод, угода ТРІПС має механізм тиску на держави порушників прав інтелектуальної власності.

Україна співпрацює з Міжнародною організацією зі стандартизації, ЮНЕСКО, міжнародною організацією праці, різними міжурядовими та неурядовими організаціями.

Великий вплив на національну ситстему захисту інтелектуальної власності має Міжнародний альянс інтелектуальної власності ІІРА (США). Ця організація постійно вносить Україну в списки найбільших порушників інтелектуальної власності. Це є однією причин «поганої» інтеграції України і світову спільноту та міжнародну торгівлю. Слід зазначити, що міжнародні організації мають претензії не до законодавства України, а власне до процедур застосування та реалізації прав, вимагають боротьби з піратством, створення ефективної судової системи, створення спеціалізованих судів, якість проведення патентних експертиз, надійність охоронних документів тощо.

Імплементація міжнародних законодавчих норм захисту інтелектуальної власності на підприємствах є вкрай важливою для підприємств які мають на меті зовнушньоекономічну діяльність та міжнародну торгівлю. Чітке дотримання підприємством прав на об'єкти інтелектуальної власності, захист цієї власності, сприяє підвищенню конкурентоспроможності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, надає ряд конкурентних переваг. Доведено, що результатом ефективного розвитку та використання інтелектуального капіталу є інтелектуальна власність, об'єкти якої створюють технологічні (сучасні технології, ефективність НДДКР, патенти, ноу-хау) та виробничі (наявність висококваліфікованої робочої сили, універсальність обладнання, короткий виробничий цикл) конкурентні переваги, реалізація яких в міжнародній торговельно-економічній діяльності формує фінансові (прибутковість, висока рентабельність капіталу, відсутність довгострокової заборгованості), маркетингові (репутація товарного знаку, креативність реклами, товарний асортимент) та організаційно-адміністративні (місцеположення фірми, ефективна обробка замовлень, сервісне обслуговування) переваги на макрорівні. Використання цих переваг суб'єктами міжнародної економічної діяльності обумовлює виникнення макрорівневих конкурентних переваг, які сприяють інноваційному розвитку як підприємств.

Сучасні умови господарювання вимагають створення власної системи інтелектуальної безпеки на підприємстві. Проте, незважаючи на таку необхідність, більшість українських підприємств не мають власної системи захисту інтелектуальної власності. Систему захисту інтелектуальної власності можна охарактеризувати, як комплекс управлінських, правових, економічних, охоронних, судово-правових та інших заходів, що забезпечують безпеку підприємства та захист від неправомірних посягань, від зниження рівня можливих втрат.

Основними принципами, які необхідно враховувати при формуванні системи захисту інтелектуальної власності, та імплементуванні її з міжнапродних законодавством, повинні бути: усвідомлення необхідності захисту інтелектуальної власності; визначення відповідальності за інтелектуальну власність; підвищення соціальних цінностей; активне запобігання та виявлення порушень захисту інтелектуальної власності; постійний контроль за рівнем існуючої інтелектуальної безпеки та внесення необхідних змін та оновлень; чітке визначення функцій кожного працівника та їх безперебійне виконання; співпраця з іншими підприємствами та обмін досвідом у питаннях інтелектуальної безпеки; об'єднання зусиль всіх працівників підприємства для досягнення спільної мети.

3.2 Формування стратегії і тактики захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки на підприємстві

Зміст захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства розкривається через забезпечення реалізації стратегічних інтересів підприємства на основі використання можливостей персоналу підприємства та зовнішнього середовища із застосуванням продуктивної взаємодії із суб'єктами зовнішнього середовища. Тобто, безпеки інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства є характеристикою суб'єкта господарювання, яка відображає його здатність реалізувати власні стратегічні економічні інтереси при певних зовнішніх умовах завдяки захисту від існуючих і потенційних загроз та використанню можливостей, що надає зовнішнє середовище.

Враховуючи спектр можливих загроз безпеці інтелектуальній власності підприємства, захисту підлягають всі види інтелектуального капіталу, що залучаються для досягнення економічної і соціальної мети організації.

Виділяють такі напрями в захисті інтелектуальної власності:

забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

До основних завдань системи захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства належать:

- захист законних прав і інтересів підприємства і його співробітників;

- збір, аналіз, оцінка даних і прогнозування розвитку обстановки;

- вивчення партнерів, клієнтів, конкурентів, кандидатів на роботу;

- виявлення, попередження і припинення можливої протиправної та іншої негативної діяльності співробітників підприємства на шкоду його безпеці, в тому числі об'єктам інтелектуальної власності підприємства;

- забезпечення збереження матеріальних цінностей, відомостей, об'єктів інтелектуальної власності;

- отримання необхідної інформації для розроблення найбільш оптимальних управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності компанії тощо.

Основними принципами, впровадження яких у систему безпеки підприємства підвищить її ефективність з захисту інтелектуальної власності підприємства, є:

системність - створення такої системи безпеки, яка забезпечила б захищеність підприємства, його майна, персоналу, інформації, різних сфер діяльності від небезпек і загроз, форс-мажорних обставин. У забезпеченні безпеки підприємства повинні брати участь всі співробітники підприємства. Організаційною формою комплексного використовування сил і засобів повинна стати програма забезпечення безпеки підприємства;

своєчасність - виявлення різних деструктивних чинників, вживання заходів щодо запобігання їхній шкідливій дії і нанесення збитку підприємству;

безперервність - система безпеки повинна бути побудована так, щоб вона діяла постійно, захищаючи інтереси підприємства в умовах ризику;

плановість - організованість у функціонування системи безпеки.

Діяльність щодо забезпечення безпеки інтелектуальної власності організовується на основі єдиного задуму, визначеного в комплексній програмі економічної безпеки підприємства та конкретних планах за окремими напрямками і підвидами безпеки.

Система безпеки може бути побудована на основі таких принципів:

1.Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає у своєчасному виявленні тенденцій та передумов, що сприяють розвитку загроз.

2. Законність. Заходи безпеки підприємства розробляються на основі та в межах діючих правових актів.

3.Комплексне застосування сил та коштів. Для забезпечення економічної безпеки використовуються всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти.

4.Координація та взаємодія ззовні та всередині підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки об'єднанню зусиль усіх підрозділів та служб суб'єкта господарювання.

5. Компетентність. Працівники повинні вирішувати питання безпеки на професіональному рівні.

6. Економічна доцільність. Вартість фінансових витрат на забезпечення економічної безпеки не повинна перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування.

7.Планова основа діяльності. Діяльність по забезпеченню безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки, підпрограм забезпечення безпеки по основним її видам та розроблених для їх виконання планів роботи підрозділів суб'єкта господарювання.

8.Системність. Цей принцип припускає врахування усіх факторів, здійснюючих вплив на безпеку суб'єкта господарювання.

До основних елементів системи безпеки інтелектуальної власності

підприємства належать:

1) захист комерційної таємниці і конфіденційної інформації;

2) комп'ютерна безпека;

3) внутрішня безпека;

4) безпека інформаційних ресурсів;

5) безпека будівель і споруд;

6) фізична безпека;

7) технічна безпека;

8) безпека зв'язку;

9) безпека перевезень (пересилання) вантажів;

10) безпека перевезень осіб;

11) екологічна безпека;

12) безпека зовнішньоекономічної діяльності та торгівлі;

13) безпека розробок та інновацій;

14) конкурентна безпека;

15) конкурентна розвідка тощо.

Методика побудови системи захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства включає такі етапи:

вивчення специфіки бізнесу підприємства, склад матеріальних та нематеріальних активів, сегмента, який воно займає на ринку, штатного розпису, а також знайомство з персоналом;

аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці підприємства та вивчення інформації про кризові ситуації, їхні причини і шляхи врегулювання;

аудит наявних засобів із забезпечення безпеки й аналіз їх відповідності виявленим загрозам;

Одним з найбільш серйозних недоліків в здійсненні діагностики економічної безпеки є відсутність достовірних методик прогнозування ймовірності настання кризових явищ та можливого банкрутства підприємства.

В даний час діагностика на підприємстві зводиться, в основному, до ретроспективного аналізу виробничо-фінансової звітності, і, у кращому випадку, завершується оцінкою прогнозування ризику банкрутства підприємства. Більш того, викликає деякий сумнів щодо відповідності власне, методики прогнозування банкрутства, методів та моделей, перейнятих із зарубіжного досвіду, їх адаптивності до вітчизняної економіки. Вивчаючи окреслену проблему, ми не ставимо собі за мету дати критичну оцінку тим методам і моделям, які використовуються в українській практиці підприємств, а звернути увагу на забезпечення планування результатів діяльності та прогнозування ризику банкрутства підприємства з метою забезпечення їх економічної безпеки.

Доступні для застосування методи і моделі прогнозування банкрутства, побудовані на основі мультиплікативного дискримінантного аналізу, множинного регресійного аналізу, логлінійного аналізу тощо. Як показує практика, найбільшу популярність набули моделі прогнозування банкрутства, які побудовані на основі дискримінантного аналізу, серед них: моделі Е.Альтмана (двох-, чотирьох-, п'ятифакторні), У.Бівера, Р.Ліса, Р.Таффлера і Г.Тішоу, Г.Спрінгейта, Ж.Лєго, Дж.Фулмера, Ж.Конана і М.Голдера, Де Паляна, Г.Давидової і А.Бєлікова, О.Зайцевої, А.Шеремета і Р.Сайфулліна, тощо, всього яких налічують більше ста. Дослідження змісту цих моделей, показує що найбільшу частоту повторювання мають близько 20 показників (фінансових коефіцієнтів), зокрема: показник ваги ліквідності активів, (визначається як частина власних оборотних коштів в активах підприємства); показник виручки від реалізації (в іншому варіанті - прибутку до сплати податків і відсотків) в загальній вартості активів; показник рентабельності сукупного капіталу; коефіцієнт концентрації позикового капіталу та інші. Розрахунок виокремлених показників базується на використанні фінансової звітності підприємства, від якості та достовірності якої буде залежати точність прогнозу ймовірності банкрутства.

Таким чином, у контексті забезпечення прогнозування ризику банкрутства підприємства, виділяємо дві проблеми:

перша - облікового характеру, суть якої зводиться до використання даних фінансової звітності для розрахунку тих самих показників. Особливу увагу привертають принципи складання фінансової звітності, остання може бути складена згідно Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(с)БО) чи Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Це особливо актуально у світлі останніх законодавчих змін, які агресивно пропагують перехід суб'єктів господарювання до подання звітності, складеної згідно МСФЗ, для визначених категорій - в обов'язковому порядку, всіх інших - у добровільному. Враховуючи особливості формування звітностей за П(с)БО і МСФЗ, можна передбачити, що можливі розбіжності в результативному показнику прогнозу банкрутства. Перш за все, тому, що вони визначають застосування різних видів оцінок активів та капіталу підприємства, а це відіб'ється на загальній вартості майна підприємства, і, відповідно, на значенні показників. Разом з тим, звітність П(с)БО зорієнтована, у більшій мірі, на задоволення інформаційних потреб держави, податкових служб - в її особі, і використовує дані, за історичними оцінками, тоді як звітність МСФЗ націлена на інвесторів і кредиторів, і використовує дані, переведені в ринкові показники на момент складання звітності.

Звісно, можна говорити про те, що у моделях прогнозування ймовірності банкрутства використовуються відносні показники, а тому розбіжності в результативному показнику будуть незначними, з чим нам досить важко погодитись. Але, у цьому випадку, перша проблема породжує другу проблему;

друга - аналітичного характеру, суть якої зводиться до застосування єдиного підходу у методиці розрахунку відносних коефіцієнтів. У випадку, коли автор у моделі чітко прописує її складові (наприклад, показник виручки від реалізації в загальній вартості активів), проблема дещо згладжується, але щодо інших - фінансових коефіцієнтів (наприклад, коефіцієнт концентрації позикового капіталу) - проблема залишається відкритою, оскільки відомі декілька підходів до розрахунку цього коефіцієнта. За даних умов вести мову про об'єктивність показнику прогнозу банкрутства, втрачає будь-який зміст.

Крім виділених нами проблем методичного характеру, можна додати і наступні: застосування загального підходу, без «галузевої ідентифікації»; «приміряють» закони «правильного» ринку, без урахування особливостей національної економіки; недостатньою є прогнозна точність, що позбавляє можливості оцінити зміну показників у динаміці за декілька років та інші. З цих міркувань, розділяємо думку економістів, котрі вважають за доцільне застосовувати метод логістичної регресії для оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Перші наукові обґрунтування щодо практичного використання логістичної регресії (logit-моделі), як такої, датовані 50-ими роками минулого століття, а її сучасний вигляд був сформульований у середині 60 - х років:

, (3.1)

де P - імовірність ризику банкрутства підприємства, е - число Ейлера

Вперше, logit-модель для окреслених цілей застосував Дж.А. Ольсон. Протягом останнього десятиліття питання обґрунтування logit-моделей для діагностики ризику банкрутства набули подальшого розвитку. (табл.3.1).

На практиці logit-моделі дозволяють зробити висновки не лише щодо відношення підприємства до групи банкрутів, але й отримати значно ефективні оцінки ймовірності ризику банкрутства, ніж моделі багатофакторного дискримінантного аналізу. До основних переваг logit-моделей також, відносимо: достатньо високу точність результатів; можливість урахування галузевої специфіки діяльності підприємства; «помірні' вимоги до нормальності вхідних даних, (у порівнянні з моделі багатофакторного дискримінантного аналізу); у тому числі, простота інтерпретації результатів оцінки для управління підприємством.

інтелектуальна власність економічна безпека

Таблиця 3.1

Сучасні зарубіжні logit-моделі діагностики ризику банкрутства

Автор(и) моделі, рік, країна	Z (F) - модель діагностики ризику банкрутства
Ohlson,1980	Z = -1,3 - 0,4X1 + 0,6X2 - 1,4X3 + 0,1X4 - 2,4X5 -1,8X6 + 0,3X7 - 1,7X8 - 0,5X9
Joo-Ha,Tachong,2000, Південна Корея	F = 0,1062 x INT/TR - 0,00682 x EBIT/TL -0,1139 x TR/REC
Gruszczynski, 2003, Польща	F = 1,3508 + 7,5153 x OP/AT - 6,1903 x TL/AT
Lin, Piesse, 2004, Великобританія	F = 0,2 - 0,33 x NP/AT - 0,17 x CASH/TL - 0,95 x (AC-SL) /AT
Altman, Sabato, 2007, США	F = 4,28 + 0,18 x EBIT/AT - 0,01 x SL/EQ + 0,08 x NP/AT + 0,02 x CASH/AT + 0,19 x EBIT/INT

Таким чином, виокремлені нами проблеми забезпечення прогнозування ймовірності банкрутства підприємств є цілком аргументовані, вирішення їх дозволить наблизитись до реальності показнику прогнозу банкрутства, посилить об'єктивність оцінки динаміки його та побудову тренда, що, в свою чергу, відобразиться на якості управлінських рішень тактичного та стратегічного характеру.

При побудові моделі економічної безпеки необхідно використовувати якісні методи діагностики та зважати, що складовими частинами фінансової безпеки є теорія життєвого циклу суб'єктів підприємництва. Оскільки вплив на організацію тих самих факторів на різних стадіях її життєвого циклу є різним, дуже важливо знати, на якій фазі підприємство перебуває в теперішній момент і до якої рухається. Все це стосуєтся і повсякденої життєдіяльності підприємства. Потрібно зважати і на те, що об'єкт інтелектуальної власності також має цикл життєдіяльності та практичного використання.

Моделювання нової системи економічної безпеки підприємства, в яку включено систему та механізми захисту інтелектуальної власності, складають:

розроблення плану усунення виявлених під час аудиту недоліків;

підготовка пропозицій щодо удосконалення системи економічної безпеки (у т.ч. створення служби безпеки на підприємстві, якщо такої не існувало, чи системи безпеки на її базі, визначення механізмів її забезпечення та розроблення організаційної структури управління системою), розрахунок усіх видів необхідних ресурсів;

планування щомісячних витрат на забезпечення функціонування системи економічної безпеки (бюджет);

затвердження керівництвом моделі нової системи та бюджету на її утримання;

формування нової системи економічної безпеки;

оцінка ефективності сформованої системи, а також її удосконалення.

Виходячи з можливих ризиків і загроз формується політика і стратегія захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємтва.

Політика захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки -- це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих орієнтирів необхідно спершу сформулювати цілі забезпечення безпеки.

Такими цілями можуть бути:

- зміцнення дисципліни праці і підвищення її продуктивності;

- захист законних прав та інтересів;

- зміцнення інтелектуального потенціалу;

- збереження та примноження інтелектуальної власності;

- підвищення конкурентноздатності виробленої продукції;

-максимально повне інформаційне забезпечення діяльності та підвищення ефективності;

- орієнтація на світові стандарти на та лідерство в розробці й освоєнні нових технологій виробництва продукції;

- виконання виробничих програм;

- недопущення залежності від випадкових та нестійких ділових партнерів.

При побудові моделі економічної безпеки необхідно використовувати якісні методи діагностики та зважати, що складовими частинами економічної безпеки є теорія життєвого циклу підприємситва. Оскільки вплив на організацію тих самих факторів на різних стадіях її життєвого циклу є різним, дуже важливо знати, на якій фазі підприємство перебуває в теперішній момент і до якої рухається.

Все це стосуєтся і повсякденої життєдіяльності підприємства. Потрібно зважати і на те, що об'єкт інтелектуальної власності також має цикл життєдіяльності та практичного використання.

Моделювання нової системи економічної безпеки підприємства, в яку включено систему та механізми захисту інтелектуальної власності, складають:

розроблення плану усунення виявлених під час аудиту недоліків;

підготовка пропозицій щодо удосконалення системи економічної безпеки (у т.ч. створення служби безпеки на підприємстві, якщо такої не існувало, чи системи безпеки на її базі, визначення механізмів її забезпечення та розроблення організаційної структури управління системою), розрахунок усіх видів необхідних ресурсів;

- планування щомісмячних витрат на забезпечення функціонування системи економічної безпеки (бюджет);

- затвердження керівництвом моделі нової системи та бюджету на її утримання;

формування нової системи економічної безпеки;

оцінка ефективності сформованої системи, а також її удосконалення.

Найбільш важливою складовою в діяльності підприємств є трудові ресурси. Саме людський потенціал в остаточному підсумку визначає успішність підприємства. Особливу роль він здобуває при виникненні кризових ситуацій. Людський фактор є вирішальним у процесі формування захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства. На жаль, теоретична база ролі і місця людського фактору щодо зазисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства розроблена дуже слабко. Саме людський фактор в захисті інетелектуальної власності є фундаментом успіхів фірми у всіх інших аспектах управління. Що стосується ролі людського фактора при формування системи економічної безпеки підприємства, то слід зазначити, що в кожен окремий момент часу підприємство прагне до досягнення стану економічної рівноваги та заххищеності інтелектуального ресурсу. Але оскільки постійно змінюється зовнішнє середовище підприємства, міняється і якість рівноважного стану, а, отже, повинне змінюватись і внутрішнє середовище.

Проблеми, пов'язані з людським фактором, можуть бути наступними:

головною проблемою, звичайно ж, є недостатньо ефективна діяльність підприємства, як наслідок його неконкурентноздатність і виникнення різного роду проблем, що можуть спричинити втрату фінансової стабільності.

часто першими кроками в подоланні кризи є звільнення працівників, припинення виплат, винагород, тобто фактично роль людського фактора зводиться в кращому випадку до нуля, а часом і, навпаки, ще сильніше погіршує ситуацію;

працівники, що не відчувають відповідальності за фірму, з появою загрози кризи звільняються, а частіше переходять до конкурентів із усіма наслідками, що з цього випливають, для підприємства. В результаті підприємство залишається фактично беззбройним перед обличчям поточних і майбутніх проблем, у той час як конкуренти підсилюють свої позиції.

Кадрова безпека є комбінацією складових пов'язаних між собою складними і часто завуальованими зв'язками:

безпека життєдіяльності;

безпека здоров`я (створення певних умов праці працівникам по запобіганню травматизму, захворювання на підприємстві);

фізична безпека (виконання комплексу заходів, щодо недопущення порушень правил безпеки);

соціально-мотиваційна безпека;

фінансова безпека (фінансова, грошово-кредитна платоспроможність працівників; впевненість в своєму робочому місці; оплата праці, яка враховує обсяг, кваліфікацію, професіоналізм і якість виконаної роботи);

кар`єрна безпека (професійно-кваліфікаційне та посадове просування працівників, заохочення в пристосуванні своєї кваліфікації до вимог робочого місця, в гарантіях виробничого зростання (планування кар'єри): підвищення особистої мобільності на ринку робочої сили;

отримання шансів для самореалізації на робочому місці;

естетична безпека (проведення загальноосвітніх семінарів, конференцій, групових дискусій; мотивація задоволення персоналу своєю роботою; поліпшення власного іміджу кожного працівника);

адміністративно-незалежна безпека (створення умов для відсутності можливості призначення непідготовлених і некомпетентних кадрів, що знаходяться у «родинних' стосунках з власниками, засновниками, акціонерами підприємства до керівництва трудового колективу персоналу);

професійна безпека:

безпека праці (система принципів, підходів, дій направлена на створення певних умов праці (рівень оплати праці, посада, обладнання робочого місця), з урахуванням новітнього, передового досвіду на ринку праці);

інформаційна безпека (прогнозування структури персоналу, визначення потреби в кадрах, планування, залучення та розміщення персоналу; оцінювання результатів праці для виявлення потенціалу кожного працівника);

пенсійно-страхова безпека (соціальний захист працівників (страхування, медичне обслуговування);

безпека володіння сучасними знаннями (впровадження новітніх технологій у розвиток персоналу, удосконалення рівня професійних знань, навичок, умінь, здібностей у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу).

антиконфліктна безпека:

патріотична безпека (створення психологічного клімату в колективі на основі позитивного відношення до підприємства, що характеризується психологічними показниками об'єднаності працівників, яка забезпечує узгодженість, безконфліктність спілкування, відповідальність та обов'язок, товариську допомогу, вимогливість до себе та іншого в інтересах виробництва);

психолого-комунікаційна безпека (сприяння міжособистісним комунікаціям і створенню сприятливого мікроклімату; врахування інтересів і побажань працівників, його особистого потенціалу; задоволеність міжособистісними стосунками по вертикалі (керівник-підлеглі) та горизонталі (виконавці)).

Тому при формувані моделі захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки необхідно більш детально проаналізувати деякі аспекти ролі людського фактора в забезпеченні економічної безпеки підприємства.

Основне значення захисту інтелектуальної власності системи економічної безпеки підприємства полягає в тому, що вона повинна мати попереджувальний характер, а основними критеріями оцінки її надійності та ефективності є:

забезпечення стабільної роботи підприємства, збереження і примноження фінансів і матеріальних цінностей;

ефективне управління інтелектуальною власністю;

розвиток управління знаннями;

ефективна діяльність працівників;

попередження кризових ситуацій, у тому числі різних надзвичайних подій, пов'язаних з діяльністю «зовнішніх» або «внутрішніх супротивників».

3.3 Розробка організаційної моделі системи захисту інтелектуальної власності як об'єкта економічної безпеки ПП “Домосвіт»

Розробляючи модель захисту інтелектуальної власності в системі економічнолї безпеки підприємства, потрібно розуміти, що будь - які зміни будуть важко сприйняті працівниками підприємства.

Для удосконалення моделі захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки, потрібно пройти такі етапи як, організаційний, юридичний, кадровий, технічний та економічний.

Організаційними заходами, що забезпечують реалізацію стратегії захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки, є:

1) створення координаційного центру на чолі з керівником організації, оперативним органом якого є служба безпеки;

2) розроблення і затвердження наказом по підприємству нормативно-методичного забезпечення стратегії;

3) ресурсне забезпечення і цільове використовуванням ресурсів.

Комплексна система захисту інтелектуальної власностті в системі економічної безпеки підприємства має включати в себе комплекс взаємозв'язаних заходів організаційно-правового характеру, що здійснюються спеціальними органами, службами, підрозділами суб'єкта господарювання, спрямованих на захист життєво важливих інтересів підприємства від протиправних дій з боку реальних або потенційних фізичних або юридичних осіб, що можуть призвести до істотних економічних утрат та забезпечення економічного зростання в майбутньому.

Необхідно зазначити, що основними заходами, які необхідно здійснювати керівництву підприємства в процесі управління захистом інтелектуальної власністю в системі економічнї безпеки, є наступні: формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав інформації, прав інтелектуальної власності, технології та устаткування); загальностратегічне прогнозування та планування захисту інтелектуальної валсності в системі економічної безпеки за функціональними складовими; стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства; загально-тактичне планування управління та захист інтелектуальної власності в системі економічної безпеки за функціональними складовими; тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства; оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства; здійснення функціонального аналізу рівня захисту інтелектуальної власності та загалом економічної безпеки; загальна оцінка досягнутого рівня захисту інтелектуальної власності та економічної безпеки.

Коли ми маємо на увазі юридичні удосконалення та зміни то перш за все маємо на увазі приведення у відповідність всіх внутрішніх документів до вимог економічної безпеки, вимог законодавства, створення концепції економічної безпеки підприємства, створення концепції захисту інтелектуальної власності на підприємстві, в яких будуть відображені теоретичні аспекти діяльності працівників відповідальних за економічну безпеку та захист інтелектуальної власності на підприємстві. Потрібно постійно доопрацьовувати документи з безпеки підприємства та захисту інтелектуальної власності. Також потрібно постійно проводити моніторинг діючого законодавства.

Після юридичних процедур потрібно привести організаційну структуру підприємства у відповідність до статуту, штатного розпису та концепції економічної безпзеки підприємства.

Відповідними положеннями та інструкціями виписати права та обв'язки працівників підприємства, їх дій в кризових ситуаціях, та взаєвідносини між собою, з зовнішніми факторами.

Дані взаємовідносини дуже важливі під час побудови комплексної системи економічної безпеки, оскільки у підприємства появляються додаткові важелі впливу на загрози та ефективніші можливостті їм протистояти.

Ефективна економічна безпека та захист інтелектуальної власності - це результат діяльності всього колективу підприємства. Не може бути якісною безпека на підприємстві, де вона є справою тільки одного підрозділу. Безпеку та захист інтелектуальної власності забезпечує кожен підрозділ, кожен працівник підприємства, в межах встановлений правил та інструкцій.

На підприємстві потрібно створити окремий відділ економічної безпеки, який підпорядкувати власнику підприємства. Відділ безпеки очолює керівник, якого призначає власник підприємства. Також створюється рада безпеки підприємства, в яку входять керівники внутрішніх пірозділів, керівник юридичної служби, керівник відділу безпеки, та очолює раду власник підприємства. На засіданнях ради розробляються стратегічні плани діяльності піприємства, зовнішньоекономічної діяльності підприємства, вирішуються плани щодо безпеки підприємства, та прийняття рішень щодо дій по вже існуючих небезпеках. Потрібно зазначити, що інформаційно - аналітичний відділ підпорядковується відділу безпеки підприємства та підзвітний раді безпеки.

Ефективне функціонування комплексної системи захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки має бути забезпечено за рахунок якісної її організації. Мається на увазі те, що організація комплексної системи економічної безпеки розглядається як певний процес, який має власну структуру із взаємопов'язаних елементів (рис 3.1). Дана організація комплексної безпеки запропонована керівництву ПП “Домосвіт» та прийнята до реалізації.

Кожен з елементів є базовим для наступного і формує певне підґрунтя для створення, становлення та розвитку системи безпеки.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 3.1 Структура процесу організації функціонування комплексної системи економічної безпеки підприємства “Домосвіт»

Разом з тим, процес організації комплексної системи економічної безпеки має базуватися на певній інформаційній базі, яку будуть становити: результати аналізу загроз, рішення керівника установи щодо організації безпеки, існуючі правові норми чинного законодавства щодо захисту господарської діяльності, основні завдання діяльності підприємства і його можливості щодо створення комплексної системи економічної безпеки.

Комплексний підхід припускає включення в систему безпеки всіх корпоративних ресурсів, а також потенціалу зовнішніх взаємодіючих державних і недержавних організацій. Особлива роль у комплексній системі безпеки належить штатній службі безпеки. На неї покладає плануюча, організуюча, координуюча й інформаційно-забезпечувальна функції. Запропонована модель комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємства (рис. 3.2) найбільш підходить для ПП «Домосвіт».

Водночас, ураховуючи різноманітність завдань економічної безпеки та комплексний її характер підрозділи економічної безпеки повинні мати у своєму складі фахівців різного професійного спрямування, з тим щоб їх функції були реалізовані найбільш ефективно. Зокрема, до складу таких підрозділів доцільно включати фахівців з фінансової справи, економістів, фінансового та господарського права, фіхівців з інтелектуальної власності, аналітичної та інформаційної роботи, менеджменту безпеки, психології, соціології та менеджменту персоналу. Зважаючи на те, що захист інтелектуальної власності на підприємстві є основним завданням для ефективної діяльності підприємства, працівник підрозділу безпеки повинен розумітись на нематеріальних активах, на інтелектуальній складовій підприємства.

Підприємство забезпечує постійний контроль за виконанням поставлених завдань, проводить навчання, курси, семінари, участь в конференціях, виставках. Все це забеззпечує підвищення рівня знань працівників підрозділу беззпеки.

Контроль функціонування комплексної системи економічної безпеки має носити постійний характер.



Рис.3.2 Модель комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємства "Домосвіт»

Модель економічної безпеки приватного підприємства «Домосвіт» є найбільш дієвою та ефективною. Керівнику підприємства підконтрольний підрозділ безпеки, який здійснює безпосередню, оперативний та операційний захист підприємства, здійснює іншші дії щодо забезпечення безпеки підприємства, в т. ч. захистом інтелектуальної власності підприємства.

Також керівник підприємства (який в даному випадку є власником підприємства) керує радою безпеки підприємства. Рада безпеки підприємства не виконує операційних функцій щодо захисту та економічної бепеки підприємства. Рада безпеки виконцує стратегічне управління економічною безпекою підприємства. В Раду безпеки підприємства входять власники підприємства, вище керівництво підприємства, керівник бухгалтерії, керівник юридичної служби, керівник підрозділу безпеки тощо.

Контроль проводиться шляхом перевірок та звітності. Ці форми дають змогу реагувати на діяльність сил безпеки в поточній діяльності, але мало забезпечують розвиток стратегічних напрямів забезпечення економічної безпеки.

Доцільно періодично проводити аналіз результатів виконання завдань безпеки за певний період, насамперед щодо певних показників економічної безпеки підприємства, щодо наявності нематеріальних активів, захисту об'єктів інтелектуальної власності.

Крім того, при підведенні підсумків діяльності підприємства доцільно було б визначати вклад системи економічної безпеки в досягнення, визначати їх роль у формуванні прибутку, тобто розглядати результати діяльності сил безпеки не тільки в масштабі виконання конкретних операцій, а й у більш глобальному порядку -- забезпеченні розвитку підприємства.

Внутрішня складова механізму взаємодії в системі забезпечення економічної безпеки включає керівників (власників) підприємства і його структурних підрозділів, керівника й фахівців служби безпеки, накази, розпорядження й інструкції з безпеки, систему керування підприємством і його структурними підрозділами, систему зовнішніх зв'язків підприємства, система фінансування й матеріально - технічного забезпечення.

На Рис.3.4. визначено структуру підрозділу економічної безпеки підприємства та вказано місце структурної одиниці яка займається захистом нематеріальних активів та інтелектуальної власності.

В умовах глобалізації економічних процесів універсальними напрямами вдосконалення систем регулювання прав інтелектуальної власності підприємства мають стати: створення систем протидії недобросовісній конкуренції в цій сфері, забезпечення захисту об'єктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Другим пріоритетним напрямом удосконалення систем регулювання інтелектуальної власності в роботі визначено забезпечення захисту в інформаційних мережах. Доведено, що захист «нових' об'єктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних та доменні імена) має враховувати їх специфіку: екстериторіальність, віртуальний характер, мобільність, можливість створення за допомогою не тільки інтелектуальної праці (нетворчі бази даних), проблематичність доведення їх неправомірного використання та неможливість точного визначення країни, юрисдикція якої повинна бути використана для захисту інтелектуальної власності в глобальних мережах.

Слід відзначити, що втрата контролю над станом кризового середовища приводить до розвитку кризових ситуацій на суб'єкті підприємництва, в остаточному підсумку може спричинити його банкрутство.

Головною проблемою, на наш погляд, є те, досить часто про необхідність захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки згадують вже за фактом виникнення кризових ситуацій. Тому ми вважаємо, що необхідно інтегрувати механізми захисту інттелектуальної власності в систему економічної безпеки безпосередньо у господарський механізм підприємства.

Це дасть можливість здійснювати не тільки заходи з нейтралізації криз, попередження банкрутства підприємства, але і здійснювати поточний моніторинг його кризового середовища з метою максимально швидкого реагування на виникаючі загрози. Також це дає можливість впливати на ефективність діяльності підприємства шляхом оптимізації фінансового управління.

Тому, тільки при комплексному здійсненні в необхідному обсязі зазначених заходів підприємства зможуть досягти належного рівня захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства.

Висновки до розділу 3

Активний розвиток інтелектуальної власності, розвиток міжнародного вироббництва, торгівлі, ринку праці, вимагають створення власної системи інтелектуальної безпеки на підприємстві. Проте, незважаючи на таку необхідність, більшість українських підприємств не мають власної системи захисту інтелектуальної власності.

Розроблені в роботі механізми впровадежння захичсту інтелектуальної власності в систему економічної безпеки представляють собою сукупність взаємопов'язаних елементів діагностики небезпек і ризиків внутрішнього і зовнішнього середовища.

Впровадження в систему управління підприємством, механізмів захисту інтелектуальної власності в структурі економічної безпеки підприємства, є гарантією ефективного розвитку підприємства.

Метою системи захисту інтелектуальної власності підприємства є забезпечення стабільної, безкризової та ефективної діяльності підприємства.

Для досягнення мети система має визначати потенційні загрози та проблеми в діяльності підприємства, усувати їх та здійснювати контроль за результативністю тих чи інших заходів із забезпечення економічної безпеки та ефективного захисту інтелектуальної власності.

Пропонована система захисту інтелектуальної власності в системі екорномічної безпеки підприємства базується на принципах об'єктивності, обачності, безперервності й оперативності, конфіденційності, комплексності і системності, явності в інтерпретації результатів.

Також підприємство має оцінювати ефективність використання інтелектуальних ресурсів та діяльності підприємства в цілому.

Практична цінність запропонованої системи економічної безпеки підприємства та захисту інтелектуальної власності була підтверджена шляхом її впровадження на підприємстві “Домосвіт».

Таким чином, роботу було присвячену розвитку системи безпеки інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства.

Вона має запобігти настанню порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності на підприємствах шляхом раннього попередження негативних тенденцій та нейтралізувати можливі проблемні аспекти в поточній діяльності компанії.

Крім того система захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки на підприємстві має забезпечити ефективну та стабільну фінансову діяльність підприємства, оптимізуючи використання фінансових ресурсів.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Характеристика системи управління охороною праці та безпекою в надзвичайних ситуаціях на підприємстві

Право на безпечні та нешкідливі умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Відповідно до Конституції України і Закону України «Про охорону праці' державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Виходячи із загальних завдань охорони праці, мета даного розділу полягає у розробці ефективних заходів покращання умов праці співробітників служби економічної безпеки підприємства.

Об'єктом дослідження є умови праці співробітників служби економічної безпеки підприємства.

Предметом дослідження є формування системи праці та безпеки на підприємстві, зокрема в службі економічної безпеки підприємства.

Законодавчі та нормативно правові акти з охорони праці та безпеки, що регламентують діяльність підприємства.

Діяльність будь-якого підприємства повинна відбуватися в межах чинного законодавства України. Складовою частиною управління підприємством є система управління охороною праці. Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини у процесі праці.

Проведений аналіз дозволив визначити ті основні законодавчі та нормативно-правові документи, що мають регулювати управління охороною праці на створюваному підприємстві; визначити права, обов'язки та відповідальність керівника за додержання законодавства про охорону праці.

В ході аналізу стало можливим окреслити такі групи законодавчих та нормативно-правових документів:

Документи зовнішнього походження:

Кодекс законів про працю України;

Закон України "Про охорону праці";

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності';

Закон України "Про пожежну безпеку";

Закон України "Про Основи законодавства України про охорону здоров'я";

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення'.

Галузеві документи, стандарти:

Закон України "Про Національний банк України";

Інструкція про порядок придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання бойової вогнепальної зброї та боєприпасів у системі Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.05.2010 N 229;

Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами ЕОМ;

Положення про розробку інструкцій з охорони праці.

Внутрішні документи підприємства (накази, розпорядження, положення):

Положення про систему управління охороною праці на даному підприємстві;

Положення про організацію первинного і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій;

Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства санітарним спеціальним одягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Інші документи (інструкції, журнали інструктажів, тощо):

Інструкція з охорони праці для керівника та співробітників служби економічної безпеки;

Журнал реєстрації інструктажів з техніки безпеки;

Журнали реєстрації вступного та повторних інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки;

Перелік посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити періодичну перевірку знань з охорони праці;

Інструкція про заходи пожежної безпеки.

Таким чином, нормативно-правова документація з охорони праці на підприємстві має чотири рівні - Закони України, що регулюють питання, пов'язані з охороною праці; галузеві нормативи та стандарти; накази та розпорядження керівництва підприємства; інструкції з охорони праці та техніки безпеки.

Діяльність відділу охорони праці на підприємстві.

Організаційно-методична робота по управлінню охороною праці на підприємстві, підготовка управлінських рішень та контроль за їх реалізацією здійснюється відділом охорони праці, підпорядкованим безпосередньо керівнику підприємства.

Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його підрозділів.

В ході повсякденної діяльності обов'язки по управлінню охороною праці, організації умов праці співробітників та контрою за виконанням нормативно-правових актів з охорони праці покладаються на керівників підрозділів підприємства. Загальне керівництво охороною праці здійснює генеральний директор через своїх заступників. Організація роботи з охорони праці у відокремлених структурних підрозділах підприємства покладається на позаштатних призначених відповідальних осіб, які здійснюють цю діяльність під безпосереднім керівництвом керівників відокремлених підрозділів підприємства.

4.2 Аналіз особливостей охорони праці на робочому місці керівника ПП “Домосвіт»

Вибір робочого місця.

Вибір робочого місця здійснюється відповідно до завдань служби економічної безпеки підприємства, функціональних обов'язків співробітників, аналізу трудового процессу, вимог керівних документів щодо збереження комерційної таємниці, щодо охорони праці та реальних можливостей підприємства забезпечити відповідні умови.

Аналіз трудового процесу.

Проведемо аналіз умов роботи працівників служби економічної безпеки, до якої включено 2 співробітника. Кожен співробітник має своє робоче місце, за яким проводить цілий робочий день, тому воно має бути зручним та обладнане всіма необхідними пристроями для роботи.

Офіс служби має 3 кімнати, розташований на 1 поверсі шести поверхової будівлі, яка знаходиться поблизу автомобільних доріг з підвищеним рівнем запиленості, вібрації, шуму. Поряд будівлі наявні високі дерева, які закривають небосхил, зменшуючи природну освітленість.

Загальна площа кожної кімнати 26 кв.м, з висотою стелі 2,4 м. Кімнати обладнані 6 лампами загального освітлення, системою пожежогасіння, системою кондиціювання та вентиляції. Три стіни глухі, а на четвертій розташоване вікно. В проектному офісі розташований кондиціонер, який регулює температуру та вологість повітря, кожен співробітник може сам користуватися кондиціонером, включати чи виключати його.

Робоче місце кожного співробітника складається зі спеціального столу, на якому розміщений комп'ютер, стільця для сидіння співробітника. Також у кабінеті розміщенні шафи, де можна зберігати папки з документами та особисті речі. Робочі місця не відгороджені одне від одного роздільними перегородкам.

Аналіз основних посадових обов'язків працівників, що проведений в розділі 2, показує що більшість робочого часу більшість з них проводить за комп'ютером. При тривалому використанні комп'ютерів співробітниками служби та значним розумовим напруженням можуть виникати наступні розлади здоров'я: психофізіологічні порушення (роздратування, нервозність, нерішучість тощо), зоровий дискомфорт, перенапруження скелетно-м'язової системи, розлади центральної нервової системи, порушення репродуктивної функції.

Також співробітники проводять робочий день у сидячому положенні і це також негативно впливає на стан здоров'я працюючого.

Аналіз шкідливих виробничих факторів та джерел їх виникнення.

При проведенні аналізу враховуємо всі можливі виробничі фактори:

фізичні (підвищений рівень шуму, підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, підвищений рівень статичної електрики, недостатня концентрація негативних іонів у повітрі, підвищений рівень електромагнітного випромінювання, підвищена напруженість електричного поля, прямий та відбитий від екранів блиск, несприятливий розподіл яскравості в полі зору, недостатня освітленість на робочому місці);

хімічні (підвищений вміст в повітрі робочої зони пилу, озону, оксидів азоту);

психофізіологічні (фізичні перевантаження статичної та динамічної дії, нервові та нервово-психічні перевантаження, перенапруження зорового аналізатора, розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Кількісна оцінка умов праці.

Для кількісної оцінки умов праці визначаємо оцінку балах елементів умов праці для кожного фактора. Результати заносимо в таблицю 4.1.

Оскільки частина факторі впливає на співробітників не повний робочий день, а лише частково, елемент оцінюється його тривалістю і визначається за формулою.

, (4.1)

де Хфакт, Хвим - ступінь шкідливості фактора фактичного та виміряного, бали;

Т - час дії даного фактора до тривалості зміни в годинах.

Таблиця 4.1

Характеристика умов праці в проектному офісі і оцінка в бальних елементах

Умови праці	Фактор	Xi
	Значення	термін дії,год	Xвим	Xфак
1	2	3	4	5
Температура повітря на робочих місцях в теплий період року Т,оС	22	8	2	2
Відносна вологість повітря , %	40	8	1	1
Швидкість руху повітря, м/с	0,65	8	3	3
Рівень шуму L, дБ А	60	8	4	4
Освітленість приміщення Е,лк	200	4	3	1,5
Категорія (точність) зорових робіт, Зор.	Г (висока)	6	4	3
Тривалість зосередженого спостереження, Дл., %	70	6	3	2,5
Кількість важливих об'єктів спостереження,Об, од.	5	6	2	1,5

Інтегральну бальну оцінку важкості праці Iп для першої проектної групи на конкретному робочому місці можна визначити за такою формулою

, (4.2)

де Хоп - елемент умов праці, який одержав найбільшу оцінку, Хоп = 4;

- середній бал усіх елементів умов праці крім визначаючого Хоп, що дорівнює: ;

- сума всіх елементів крім визначаючого Хоп;