Охорона праці є складною, багатоаспектною системою, що має свої специфічні цілі, завдання і засоби їх досягнення. Одним з найважливіших принципів організації виробництва є створення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх стадіях виробничого процесу. Тому основною, головною метою управління охороною праці слід вважати вдосконалення організації роботи із забезпечення безпеки, зниження травматизму і аварійності на основі вирішення комплексу завдань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, лікувально-профілактичному і санітарно-побутового обслуговування працюючих.

Під управлінням охороною праці розуміється планомірний процес впливу на систему «людина - машина - виробнича середовища» для отримання заданих значень сукупності показників, що характеризують стан умов праці. Управління охороною праці можна представити як безперервний процес послідовно здійснюваних стадій - це оцінка параметрів умов праці, формування цілей і постановка задач, складання програм, оперативне управління програмами, оцінка ефективності здійснення програм, стимулювання виконавців.

Складний комплексний характер завдань і функцій управління в СУОП обумовлює те обставина, що при загальному єдності змісту завдань і функцій управління на окремих підприємствах є істотні відмінності в методах і засобах їх реалізації, в побудові інформаційних і управлінських зв'язків, у формах обліку, аналізу та контролю, методах планування і т.д. При цьому основною метою управління охороною праці на підприємстві залишається виявлення і мобілізація всіх технічних, економічних, організаційних і соціальних можливостей підприємства для поліпшення умов і безпеки праці, збереження здоров'я і працездатності людини.

Завдання управління охороною праці. Кожна задача по суті являє собою цільову підсистему управління, яка може бути розрахована і деталізована на велике число конкретних завдань. Ступінь деталізації та конкретизації завдань визначається масштабами даного виробництва, складністю вирішуваних питань, рівнем управління, значимістю кінцевих результатів, складністю та обсягом необхідної вихідної і вихідний інформації і т.д.

Функції управління охороною праці. Кожна з завдань, що вирішуються в системі управління, повинна реалізовуватися за допомогою функцій управління. До них відносяться: функції обліку, аналізу та оцінки, функції контролю, планування і прогнозування, стимулювання, організації, координації та регулювання. За своєю суттю функції управління виражають основні напрями управлінської діяльності при вирішенні завдань управління на різних рівнях управління. Причому кожна з завдань вирішується за допомогою всіх перерахованих функцій управління, конкретний зміст яких визначається в свою чергу змістом завдань і визначенням об'єктів управління. Розглянемо в загальному вигляді зміст основних функцій управління:

1.Функция обліку, аналізу та оцінки об'єктів управління в кожній із завдань повинні бути спрямовані на формування необхідної інформації про об'єкт управління для розробки і прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра до директора). Так, для обліку, аналізу та оцінки стану умов праці, необхідних для вирішення практично всіх завдань управління повинні використовуватися дані атестації та сертифікації умов праці в цеху, на ділянці і робочих місцях, матеріали про нещасні випадки та професійні захворювання, приписи органів державного нагляду та технічної інспекції праці, результати всіх видів контролю, матеріали спеціальних обстежень.

2. Функція контролю передбачає контроль за станом об'єкта управління, виявлення відхилень від необхідного рівня, перевірку виконання раніше прийнятих управлінських рішень з метою вироблення управлінських дій, спрямованих на усунення виявлених недоліків.

Контроль як функція соціального управління людьми являє собою систему перевірки відповідності функціонування об'єкта контролю прийнятим управлінським рішенням - законам, планам, нормам, стандартам і т.д., оцінювання результатів впливу на об'єкт і відхилень від прийнятих управлінських рішень.

Конкретними об'єктами контролю є такі елементи керованої системи і характеристики об'єктів управління, які забезпечують безпеку стану робочого, його кваліфікацію та дисциплінованість, справність машин та інші параметри, що забезпечують безпеку.

3. Функція планування і прогнозування робіт з охорони праці включає в себе визначення завдань підрозділам і службам підприємства, що беруть участь у вирішенні кожної з задач управління.

Прогнозування робіт з охорони праці передбачає встановлення обгрунтованих перспективних цілей діяльності структурних підрозділів, що відбиваються на результатах наукового аналізу і досліджень у сфері охорони праці. Зокрема, при прогнозуванні робіт з охорони праці необхідно використовувати результати всебічного аналізу травматизму і захворювань на підприємстві, причому аналіз повинен охоплювати тривалий період - не менше 5 - 10 років. Правильне прогнозування - запорука реальності планів, спрямованих на поліпшення умов та безпеки праці.

4. Функція стимулювання за роботу з охорони праці спрямована на створення зацікавленості працюючих у вирішенні завдань у сфері охорони праці щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому. Види і форми матеріального і морального стимулювання розробляються адміністрацією підприємства спільно з профспілковим комітетом з урахуванням постанов і вказівок державних і профспілкових органів з питань стимулювання.

5. Функції організації «координації» регулювання робіт у галузі охорони праці передбачають об'єднання розрізнених дій різних служб підприємства для вирішення завдань управління, встановлення обов'язків та порядку взаємодії осіб, що беруть участь в управлінні, прийняття і реалізацію управлінських рішень (наказів, розпоряджень, вказівок і т. д.).

Слід мати на увазі, що функції управління органічно пов'язані між собою, доповнюють один одного, але в багатьох випадках випливають одна з іншої. Нехтування або зниження повноти реалізації однієї функції управління негайно позначається на можливості і повноті реалізації іншої.

Так, при вирішенні будь-якої задачі управління охороною праці неповна реалізація функції обліку, аналізу та оцінки стану об'єкта управління різко обмежує можливості та ефективність реалізації та функції контролю і особливо функцій планування і прогнозування робіт та ін

Дійсно, не маючи достовірної та повної інформації про стан об'єкта управління, неможливо здійснювати дієвий контроль за зміною цього стану, планувати заходи щодо його поліпшення, стимулювати підтримку необхідного рівня стану об'єкта управління, організувати і координувати роботи в цьому напрямку.

З іншого боку, наприклад, повна і всебічна реалізація функції «стимулювання», тобто створення дієвої системи зацікавленості кожного колективу, кожного працюючого у вирішенні завдань охорони праці, дозволяє широко залучати до управління охороною праці трудові колективи з більш повною реалізацією всіх інших функцій управління і зрештою значною мірою підвищити ефективність вирішення завдань управління. Таким чином, можна зробити висновок, що правильне застосування і «насичення змісту» функцій управління для вирішення кожного завдання багато в чому визначає ефективність і чіткість дії системи управління охороною праці на підприємстві.

Забезпечення безпеки технологічних процесів. Однією з основних і визначальних завдань управління охороною праці на підприємстві є задача управління безпеки технологічних процесів. Об'єктом управління в цьому випадку визначається «безпека технологічного процесу», який також носить складний, комплексний характер з різноманітними внутрішніми і зовнішніми зв'язками.

Безпека технологічного процесу буде визначатися багатьма складовими:

1. - Знаряддя праці - устаткування, оснащення, інструмент (безпека роботи яких багато в чому визначає безпеку технологічного процесу) характеризується небезпечними і шкідливими факторами, що виникають в процесі роботи;

2. - Предмет праці - маються на увазі вихідні та технологічні матеріали, деталі, складальні одиниці, які самі по собі або в процесі обробки в цьому технологічному процесі можуть становити певну небезпеку;

3. - Продукт праці - остаточний вигляд напівфабрикату, деталі складальної одиниці, вироби на виході технологічного процесу, які у відповідності зі своїми характеристиками (наприклад маса, температура, випромінювання, займистість і т.д.) можуть представляти відому небезпеку;

4. - Зміст праці - поопераційний зміст рухів, прийомів, дій працюючого, що характеризується фізичної та нервово-психічної напруженістю праці;

5. - Організація праці - організація робочого місця відповідно до ергономічних вимог, раціональне планування ділянки, відповідна організація режимів праці та відпочинку і т.д.;

6. - Умови праці - наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів і їх параметри (параметри повітря робочої зони, освітлення, шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань і т.д.), наявність і ефективність засобів колективного та індивідуального захисту;

7. - Виконавець - виконує даний технологічний процес суб'єкт, який характеризується відповідністю індивідуальних психофізіологічних особливостей змісту і умов праці (визначається при профвідбору), професійною підготовкою і навчання безпечним прийомам праці;

8. - Довкілля - колектив з його морально-психологічним кліматом, соціально-побутові умови на виробництві і поза нього і т.д.

Навіть укрупнений аналіз факторів, що впливають показує не тільки їх складність і різноманіття, а й наявність безпосередніх зв'язків розглянутого об'єкта управління з іншими об'єктами управління в системі управління охороною праці. Так, на безпеку технологічних процесів безпосередньо впливають безпеку виробничого обладнання, забезпеченість засобами колективного та індивідуального захисту, організація лікувально-профілактичного обслуговування, ефективність навчання працюючих охорони праці, нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці тощо, які самі є об'єктами управління або реалізації завдань управління охороною праці на підприємстві.

З усіх впливають на безпеку технологічного процесу факторів можна виділити такі, які безпосередньо пов'язані з фізичною суттю, змістом технологічного процесу, з застосовуваним для його реалізації обладнанням. Визначенню цих факторів, ступеня їх небезпеки і шкідливості, боротьбі з їх проявом, визначення заходів захисту від впливу цих факторів на працюючих повинно постійно приділятися увага на всіх стадіях розробки та експлуатації технологічного процесу. З цієї точки зору забезпечення безпеки технологічного процесу можна представити в наступному вигляді.

На стадії «дослідження» безпеку технологічного процесу повинна розглядатися і забезпечуватися при проведенні теоретичних досліджень, визначенні фізико-хімічних основ, виборі методів, вихідних і технологічних матеріалів, розробці лабораторного обладнання, дослідженні технологічних режимів і т.д.

На стадії «проектування» безпека технологічних процесів повинна забезпечуватися при розробці обладнання, обробці технологічних режимів, розробці комплекту технологічної документації і т.д.

На цих двох стадіях забезпечення безпеки можна здійснювати найбільш ефективно, так як тут надається повна можливість здійснювати боротьбу із шкідливими і небезпечними факторами безпосередньо в джерелі їх виникнення.

На стадії «дослідної перевірки» (експлуатації) безпека технологічних процесів забезпечується в процесі перевірки і коректування технологічних методів, прийомів, режимів обробки, усунення недоліків конструкцій устаткування, внесення змін у технологічну документацію. На цій стадії повинні остаточно визначатися методи боротьби з проявом небезпечних і шкідливих виробничих факторів як у самому технологічному процесі, так і в обладнанні, встановлюється раціональна організація робочих місць; визначається рівень професійної підготовки майбутніх виконавців. В ідеалі три перших стадії повинні забезпечити вирішення всього комплексу питань щодо забезпечення безпеки технологічного процесу, щоб у процесі промислової експлуатації технологічний процес являв собою мінімум небезпеки і шкідливості для роботи. Стадія «промислова експлуатація» розділяється на стадії: «технологічної підготовки виробництва» і власне «промислової експлуатації». У процесі технологічної підготовки виробництва розроблений, а часто типовий технологічний процес опрацьовується у відповідності з конкретними умовами даного виробництва і з особливостями даного об'єкта виробництва (деталі, складальні одиниці, вироби). Тут питання забезпечення безпеки технологічного процесу вирішуються виходячи з конкретних умов цеху (ділянки), де планується застосування технологічного процесу.

При організації навчання керівники підприємств повинні:

1. Розробити на основі державних навчальних програм програми навчання з урахуванням специфіки підприємства. У них має бути передбачено проведення практичних занять з показом безпечних методів і прийомів праці.

2. Організувати на підприємстві курси для робітників, які обслуговують агрегати, установки й механізми, до яких пред'являються підвищені вимоги по техніки безпеки.

3. Проводити інструктаж з питань безпеки праці для всіх видів робіт з знову які надійшли робітниками і забезпечити їх навчання безпечним методам праці на робочих місцях протягом кількох робочих змін.

4. Виробляти, де це потрібно за умовами виробництва, перевірку знань з охорони праці керівних працівників і спеціалістів.

Навчання працівників робочих професій. Роботодавець (або уповноважена ним особа) зобов'язаний організувати протягом місяця після прийому на роботу навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт всіх вступників на роботу, а також осіб, що переводяться на іншу роботу. Навчання з охорони праці проводиться при підготовці працівників робітничих професій, перепідготовки та навчанні їх іншим професіям. Працівники робочих професій, мають перерву в роботі за професією (виду робіт) більше року, проходять навчання і перевірку знань вимог охорони праці протягом першого місяця після призначення на ці роботи. Крім цього, роботодавець (або уповноважена ним особа) організовує проведення періодичного, не рідше одного разу на рік, навчання працівників робітничих професій надання першої допомоги постраждалим. Знову прийняті на роботу проходять цей курс навчання у терміни, встановлені роботодавцем (або уповноваженою ним особою), але не пізніше одного місяця після прийому на роботу.

Порядок, форма, періодичність та тривалість навчання з охорони праці і перевірки знань вимог охорони праці працівників робочих професій встановлюються роботодавцем (або уповноваженою ним особою) відповідно до нормативних правових актів, що регулюють безпеку конкретних видів робіт і типових програм.

Навчання робітників проводиться, як правило, у професійно-технічних училищах, навчальних комбінатах і на курсах. Навчання має включати практичні заняття, що проводяться на обладнаній виробничій базі. Для набуття практичних навичок навчаються повинні пройти виробничу практику (стажування) під керівництвом висококваліфікованих фахівців.

Навчання завершується складанням іспиту кваліфікованої комісії за місцем навчання. Результати перевірки знань оформляються протоколом. Робітникам, які склали іспити, видаються посвідчення встановленого зразка за підписом голови комісії.

Надалі перевірка знань проводиться щорічно комісією під головуванням головного інженера.

Перевірка знань вимог охорони праці працівників, у тому числі керівників, організацій проводиться відповідно до нормативних правових актів з охорони праці, забезпечення і дотримання вимог яких входить до їхніх обов'язків з урахуванням їх посадових обов'язків, характеру виробничої діяльності.

Результати перевірки знань вимог охорони праці працівників організації оформляються протоколом встановленої форми.

Працівникові, що успішно пройшов перевірку знань вимог охорони праці, видається посвідчення за підписом голови комісії з перевірки знань вимог охорони праці, завірене печаткою організації, що проводила навчання з охорони праці та перевірку знань вимог охорони праці встановленої форми.

Працівник, який не пройшов перевірки знань вимог охорони праці при навчанні, зобов'язаний після цього пройти повторну перевірку знань у строк не пізніше одного місяця.

Навчальні організації можуть здійснювати перевірку знань вимог охорони праці тільки тих працівників, які проходили в них навчання з охорони праці.

На території суб'єкта України організацію навчання з охорони праці і перевірки знань вимог охорони праці координують державні органи виконавчої влади та орган виконавчої влади з праці суб'єкта України, який формує банк даних всіх навчальних організацій, що знаходяться на території суб'єкта України.

Відповідальність за якість навчання з охорони праці та виконання затверджених програм з охорони праці несе навчальна організація і роботодавець організації в порядку, встановленому законодавством України.

Контроль за своєчасним проведенням перевірки знань вимог охорони праці працівників, у тому числі керівників, організацій здійснюється органами федеральної інспекції праці.

В цілому, в порівнянні з епохою становлення ринкових відносин в Україні (початок 90-х років) захищеність працівника в процесі праці істотно підвищилася, розширилися його права, а також обов'язки роботодавця. Втім, проблеми, як це часто буває, криються в реалізації законодавчих актів. Нормативи, розроблені в нашій країні, значно жорсткіші, ніж на Заході. Так що на практиці часто нелегко виконати їх вимоги. Інша поширена ситуація - небажання не тільки керівництва, а й самих робітників приділяти увагу і час таким «нудним» і «непотрібним» питань. На рубежі 1990-2000 років багато вітчизняних підприємств навіть відмовилися від відділів безпеки та охорони праці. Результат, правда, виявився плачевним - невблаганною статистикою було відмічено підвищення травматизму та нещасних випадків на робочих місцях.

Найголовніше полягає в тому, що ніяка система безпеки не буде працювати, якщо кожна людина не захоче дотримуватися її вимоги. Фундаментальність російського законодавства повинна поєднуватися з мобільністю західного, з увагою до кожного працівника незалежно від його положення в «соціальній ієрархії» - тільки це призведе до поліпшення умов праці та, в свою чергу, до успіху бізнесу.

Будь-який керівник і управлінець повинен піклується про свій персонал. Трудові ресурси одні з основних ресурсів в економіці підприємства, від їх якості залежить економічний ефект підприємства. Тому збереження і створення сприятливих умов робочим - це одне з першочергових завдань управлінців.

Одна з найважливіших потреб людини - це безпека. Працівник для того щоб приносити максимальний економічний ефект в обов'язковому порядку повинен відчувати себе в безпеці. Тому керівники повинні створювати всі умови для забезпечення цієї безпеки. Але в сучасному світі трудова діяльність безпосередньо пов'язана з небезпечними факторами і травматизмом.

Для запобігання різного роду нещасних випадків і соціального захисту працівників управлінець повинен ретельно продумувати політику охорони праці на підприємстві. При існуванні високого рівня охорони праці на підприємстві працівник буде ефективніше працювати. Охорона праці складається з безлічі різних елементів, одним з основних її структурних частин є навчання з охорони праці.

Необхідно в обов'язковому порядку навчати персонал охорони праці. Навчання охорони праці - це певна система заходів, що дозволяє передбачити різного роду негативні умови і підготувати людину до дії, якщо він потрапить в дані негативні умови.

Закон про основи охорони праці цілком відповідає вимогам сучасності. У ньому чітко прописано, що якщо на підприємстві працює понад 100 осіб, то там має бути створена служба охорони праці (форма власності не має значення). Якщо в організації - менше ста людей, то роботодавець повинен укласти договір або з фахівцем з охорони праці, або з організацією, яка має право працювати в цій галузі.

У число прямих обов'язків роботодавця, відповідно до законодавства, входить забезпечення безпеки працівника при будівельних роботах, здійсненні технологічних процесів, використанні робочих інструментів і матеріалів. При необхідності обов'язково застосування засобів колективного та індивідуального захисту. Для кожного робочого місця вводяться свої стандарти безпеки, і співробітники проходять обов'язковий курс навчання безпечним методам і прийомам робіт. Їх підготовленість перевіряється спеціальними контролюючими інстанціями. Також повинні регулярно проводитися медичні огляди.

Діючі норми вводять обов'язкове страхування працівників від нещасних випадків на виробництві, а також від можливих професійних захворювань. Якщо нештатна ситуація все ж сталася, неодмінно проводиться її розслідування.

Така система потребує контролю і підготовлених фахівцях. З цією метою були організовані всеросійський та регіональні центри охорони праці. На них покладаються завдання атестації служб охорони праці на підприємствах, а також для навчання керівників, спеціалістів організацій, членів комісій та уповноважених осіб з охорони праці профспілок. Охорона праці одна з найважливіших функцій управлінців, від реалізації цієї функції багато в чому залежатиме і економічна ефективність роботи підприємства. Навчання з охорони праці складова частина охорони праці, що дозволяє запобігати безліч можливих негативних випадків на виробництві, навчання праці має бути обов'язково на підприємстві. Для успішної діяльності працівників система організації навчання з охорони праці повинна включати в себе програму навчання, певні інструктажі та інструкцію з техніки безпеки.

ВИСНОВОК

Таким чином, можна сказати, що кадрова політика - це система правил і норм в області роботи з кадрами, які повинні бути усвідомлені і певним чином сформульовані, яка веде людський ресурс у відповідність із стратегією фірми.

Основними напрямками кадрової політики організації є: планування потреби організації в персоналі; прогнозування створення нових робочих місць з урахуванням впровадження нових технологій; організація залучення, відбору, оцінки та атестації кадрів, профорієнтація і трудова адаптація персоналу; забезпечення безпеки та охорони здоров'я персоналу; розробка проектів удосконалювання управління персоналом організації та оцінка соціальної та економічної ефективності.

Основою успіху діяльності сучасного підприємства є автоматизація процесів управління персоналом це призводить до:

- Уніфікації стандартних процесів управління персоналом;

- Скороченням тимчасових витрат на планування різних заходів;

- Прискоренню процесу передачі інформації і т.д.

Дані технології мають ряд переваг, вибір того чи іншого продукту залежить від можливостей і потреб підприємства.

Основні проблеми виникають у більшості випадків при впровадженні систем управління:

1. Відсутність постановки завдання менеджменту на підприємстві;

2. Необхідність у частковій або повній реорганізації структури підприємства;

3. Необхідність зміни технології бізнесу в різних аспектах;

4. Опір співробітників підприємства;

5. Тимчасове збільшення навантаження на співробітників під час впровадження системи;

6. Необхідність у формуванні кваліфікованої групи впровадження та супроводу системи, вибір сильного керівника групи;

7. Недостатня технічна та технологічна оснащеність підприємства;

8. Необхідність захисту інформації.

Дані проблеми мають специфічної рішення, щодо особливостей того підприємства в якому вони виникли.

Комп'ютерна техніка розвивається сьогодні особливо стрімко, з надзвичайною швидкістю з'являються, і також швидко застарівають і відмирають різні технічні рішення і стандарти. За прогнозами різних економіко-соціологічних організацій комп'ютерна техніка та телекомунікації будуть залишатися однією з найбільш розвиваються галузей світової індустрії ще, принаймні, протягом 10 - 15 років. Так що зменшення числа людей, що працюють за комп'ютерами чекати не доводитися. Навпаки, комп'ютеризація, вже давно охопила бізнес-сектор, сьогодні все більше захоплює масового споживача. У подібній гонці, де немає нічого постійного, складно давати рекомендації, приймати будь довговічні рішення, а тим більше встановлювати стандарти. І тому, поки комп'ютерний бум не піде на спад, перед ергономікою будуть вставати все нові завдання, що стосуються організації безпечних і комфортних умов для людей, що працюють з комп'ютерами.

Одним з головних завдань сучасної людини є необхідність залишитися саме людиною, яка вміє спілкуватися не тільки з машинами, але і з людьми, не відчуваючи дискомфорту від живого спілкування. При цьому зовсім не обов'язково втрачати свою незалежність і індивідуальність, перетворюючись в органічне периферійний пристрій персонального комп'ютера з гіпертрофованим блоком системної логіки і повною відсутністю емоцій - подібне людям просто не властиво.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Форма 1 "Баланс підприємства за 1 квартали 2010 і 2011 рр..".

2. Форма 2 "Звіт про фінансові результати за 1 квартали 2010 і 2011 рр..".

3. Абрютіна М.А. Аналіз фінінсово-економічної діяльності підприємства (3-е изд.). - М: .. Справа, 2008 - 172 с.

4. Баканов М.В. Теорія економічного аналізу: Підручник (4-е изд.). - М: .. Фіс, 2000 - 216 с.

5. Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. . М: Проспект, 2009 - 424 с ..

6. Оцупків В.С. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. М: Нове знання, 2008 - 516 с ...

7. Прикін Б.В. Економічний аналіз підприємства: Підручник для вузів. - М: .. ЮНІТІ.-ДАНА, 2000 - 360 с.

8. Савенко Д.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. . М: Проспект, 2009 - 386 с ..

9. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник / Г.В. Савицька. -. 6-е изд, перед. і доп. - М: .. Нове знання, 2008 - 704 с.

10. І.А. Соловйова, В.Г. Іщенко, Г.П. Бароненко. Західний Донбас. Сторінки історії. - ТОВ «КолорГраф», м. Дніпропетровськ, Україна, 2010 -. 256 с.

11. Закон України "Про оплату праці" від 14.10.92г. № 2694, із змінами та доповненнями / Трудове законодавство. Упоряд. Е. Примакова. -Х: .. Фактор, 2008 - с.145.

12. Закон України Про Податок на додану вартість Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 21, ст.156.

13. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентов Економічних спеціальностей Вищих Навчальних Закладів 1 - 4 рівнів акредітації. Друге видання, Виправленому и доповнене. . - К: «Каравела»; Львів: «Новий світ - 2000», 2008 - 298 с ..

14. Ворст Й., Ревентлоу П. Економіка фірми. - М: Вищ .. шк, 1994 - .. 272 ??с.

15. Грузинів В. Економіка підприємств - М: .. Фінанси й статистика, 1998 - 208с ..

16. Зайцев Н. Економіка промислового підприємства. - М: .. ИНФРА-М, 1998 336 с.

17. Кобзєв П.М. Конспект лекцій з курсу «Стратегічне управління підприємством». Х. , ХГЕУ 2009 - 160 с.

18. Менар К. Економіка організацій. - М: .. ИНФРА-М, 1996 - 160 с.

19. Орлов П.А. Економіка підприємства Харків, изд-во ХГЕУ, 2000 р. - 480 с.

20. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, Ефективність: Навч. посібник. - К: .. КНЕУ, 1998 - 352 с.

21. Бізнес - планування. Підручник / ред. Попов А. / М: ФиС, 2000 - 672 с.

Размещено на Allbest.ur