Аналіз діяльності підприємства ДП "Шахта" Центральна

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні аспекти принципів підприємницької діяльності

1.1 Поняття та сутність підприємницької діяльності

1.2 Форми, типи, моделі підприємницької діяльності

1.3 Податкове регулювання підприємницької діяльності в Україні

2. Аналіз діяльності підприємства ДП «Шахта» Центральна»

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз техніко - економічних показників діяльності підприємства

3. Шляхи вдосконалення підприємницької діяльності

3.1 Основні напрямки вдосконалення підприємницької діяльності ДП «ШАХТА» ЦЕНТРАЛЬНА»

3.2 Основні заходи щодо вдосконалення діяльності підприємства

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки, юридичне визнання власності викликали до життя і відродили в Україні активну підприємницьку діяльність. Розвиток бізнесу жадає від його учасників освоєння нових професій, нових підходів до людей, до їхньої діяльності, а саме головне - нових знань.

Важлива роль у реалізації цих задач приділяється принципам і закономірностям організації сільськогосподарського виробництва на підприємствах АПК. На їхній основі виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, улаштовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства і його підрозділів.

В даний час особлива увага необхідно приділяти створенню умов для розширеного відтворення на підприємствах агрокомплексу, інтенсифікації виробничих процесів, підвищенню ефективності господарсько-фінансової діяльності товаровиробників. Для цього необхідно ефективно організовувати підприємницьку діяльність. А це значить:

- формувати довгострокову програму;

- розробляти перспективну виробничу програму;

- створювати необхідні ресурси;

- стимулювати високопродуктивну працю;

- налагоджувати внутрішньогосподарські і зовнішні відносини.

У цій області багато невирішених питань. Як організувати виробництво і реалізацію продукції так, щоб кінцевий фінансовий результат не був збитковим.

Існує безліч різних точок зору на дану проблему.

Мета курсової роботи - вивчення принципів підприємницької діяльності, їх форм, типів та моделій.

Предмет курсової роботи - підприємницька діяльність

Об'єкт курсової роботи - діяльність ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА».

Завданням курсової роботи є:

- визначити теоретичні аспекти принципів підприємницької діяльності;

- проаналізувати техніко-економічні показники ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА»;

- визначити напрямки удосконалення підприємства.

Методи досліджень: теоретичний аналіз джерел, аналіз, порівняння.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРИНЦИПІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Поняття та сутність підприємницької діяльності

Підприємництво є одним із різновидів творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності і в більшості країн світу з ринковою економікою вважається одним із найпрестижніших. Адже саме цей вид діяльності у відповідних умовах найкращим чином виявляє людську суть, допомагає прояву працівника як особистості. Підприємництву властивий більш індивідуальний характер, високий ступінь стимулювання співробітників, що призводить до більш повної реалізації потенціалу кожного з них. Здійснюючи самостійну підприємницьку діяльність, працівник значно зростає як людина: він росте і професійно і інтелектуально. І це має цілком реальні позитивні наслідки для всього суспільства. Історія доводить, що підняти економіку, інші сфери буття до високого рівня розвитку можливо переважно через прояв членами цього суспільства їх господарської ініціативи.[1]

Поняття підприємницької діяльності (підприємництва)

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво -- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Визначення підприємницької діяльності і відокремлення її від інших видів діяльності, що мають на меті отримання прибутку або доходу, має як теоретичне, так і суто практичне значення. Наприклад, ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність, зокрема, за зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації. Якщо ж не буде доведено, що діяльність, яка провадилася, була саме підприємницькою, притягти особу до відповідальності за вищевказаною статтею буде неможливо. Для чіткого розмежування підприємництва та інших видів діяльності необхідно усвідомлювати ознаки підприємницької діяльності.[7]

Характеристика (ознаки) підприємницької діяльності (підприємництва)

1. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця (ст. 45 ГК України). Також фізичні особи мають можливість зареєструватись як громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення організації. По-друге, зважаючи на передбачений ч. 1 ст. 44 ГК України принцип вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.

2. Підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності (наприклад, зобов'язань зі сплати податків).[7]

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Проте чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено. В літературі висловлюється думка про можливість застосування в цьому разі Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 24-93 "Про податок на промисел", за змістом ст. 1 якого систематичним вважається продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів, який здійснюється більше чотирьох разів протягом календарного року1. Хоча і цей кількісний критерій є дещо умовним, адже, наприклад, за положеннями кримінального права систематичною діяльністю вважається така, що відбувалася три і більше разів.

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності. Підтвердженням цього є положення ЦК України, що встановлюють самостійну відповідальність фізичної особи -- суб'єкта підприємницької діяльності (ст. 52) та юридичної особи (ст. 96) за зобов'язаннями, пов'язаними з їх підприємницькою діяльністю. За загальними правилами ч. З ст. 96 цього Кодексу учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Тобто законодавство розрізняє відповідальність юридичної особи за наслідки своєї господарської діяльності (ризик) і відповідальність її засновника із винятками, передбаченими законодавством.

5. Підприємництво є господарською діяльністю. Це означає, що, незважаючи на свою специфіку, підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття "господарська діяльність".[4]

Згідно зі ст. З ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Категорія "господарська діяльність" є економічною категорією, тому деяким складовим, що вона містить, неможливо дати суто правову характеристику.

Ознаки господарської діяльності:

-- господарською є саме діяльність визначених суб'єктів як активна, специфічна форма людського відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільну зміну і перетворення в інтересах людей. За визначенням того ж словника діяльність повинна включати в себе мету, засоби, результат та власне процес.

Природно, що наведене визначення є загальним і не може враховувати особливості специфіки діяльності саме у сфері господарювання. Водночас наведені складові категорії "діяльність" стосовно господарської діяльності знаходять свій вияв у формах господарської діяльності (підприємницька діяльність та некомерційна господарська діяльність);

-- господарська діяльність повинна здійснюватися спеціально уповноваженими суб'єктами, які ГК України називає "суб'єктами господарювання" або суб'єктами господарської діяльності. Такими "повноваженнями" або "господарською компетенцією" суб'єкт господарювання наділяється як в нормативному, так і в добровільному порядку -- власне суб'єктом господарської діяльності (його засновниками або учасниками);[2]

-- господарська діяльність спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Це означає, що в межах господарської діяльності реалізується продукція, виконуються роботи, надаються послуги, які можливо оцінити у грошовому еквіваленті. Під терміном "вартісний характер" законодавець має на увазі первісну вартість товару (робіт, послуг) для їх власника -- виробника товару (виконавця робіт, надавача послуг), яка узагальнено характеризується економіко-правовою категорією "собівартість" товару (робіт, послуг), до складу якої п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, відносить виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати;

-- продукція, яка реалізується, роботи, які виконуються та послуги, які надаються в межах господарської діяльності, мають цінову визначеність. Іншими словами, зазначені складові предмета господарської діяльності мають ціну продажу, складається з собівартості, що була нами розглянута вище, та суми виробничої або торговельної націнки, зі складу якої згодом формується прибуток (для фізичних осіб -- суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності у цьому разі вживається не категорія "прибуток", а категорія "доход").

6. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями). Іншими словами, підприємницька діяльність провадиться фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Це означає, що підприємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, так і фізичні особи, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності за правилами Закону України від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців".

Проте наявність у визначенні підприємницької діяльності вищевказаного положення призводить до колізії з положеннями нормативних атів, що встановлюють відповідальність за порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю. Адже з нього випливає, що діяльність, яка здійснюється особами, не зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, не можна відносити до підприємницької, а тому вищезазначені положення ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактично не можуть застосовуватися.

7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються економічні й соціальні результати.

Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери.

Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків. Водночас ринкова переорієнтація спричиняє і нові проблеми. Наприклад, поширюються тіньові операції, які, як правило, супроводжуються уникненням від оподаткування, дефіцитністю державного бюджету, дестабілізуючи тим самим офіційну економіку. Через поширення цієї негативної тенденції гальмуються соціальні програми, поглиблюється майнове розшарування населення, ідейно-політичне протистояння в суспільстві.

Проте слід зазначити, що малий і середній бізнес дає нові робочі місця, значно стимулює підвищення кваліфікації працівників, їх ініціативу і творчість, загалом сприяє виживанню населення в кризові періоди. Поступове зміцнення суб'єктів підприємництва, їх прибутковість закладає додаткову фінансову базу для такої соціально корисної діяльності, як благодійництво та спонсорство. Отже підприємництво має позитивні і окремі негативні наслідки, що разом здатні суттєво впливати на розвиток суспільства і історичний досвід доводить, що за наявності якісної правової бази шлях ринкової організації економіки є найбільш ефективним і перспективним для досягнення суспільного прогресу.

8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання прибутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця мета, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності1. За цією ж ознакою підприємницька діяльність відмежовується від розглянутого нами вище поняття господарської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за основну мету.

Принципи підприємницької діяльності

Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1) вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавством (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ "Про підприємництво" -- єдиною статтею, що є чинною у цьому Законі -- діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);

2) самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положеннями спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства -- ст. 8 Закону України від 1 березня 1991 р. № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" передбачена необхідність отримання дозволу на працевлаштування у державній службі зайнятості України (див. також Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. № 4);

4) комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (див. ознаку № 4 підприємницької діяльності);

5) вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. На практиці цей принцип суттєво обмежується шляхом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб'єкта підприємницької діяльності -- юридичної особи, обмежень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.[1]

1.2 Форми, типи, моделі підприємницької діяльності

Як специфічний вид суспільної діяльності підприємництво завжди відображає той тип економічних відносин, який існує в суспільстві. Функціональне зміст, завдання та цілі підприємницької діяльності визначаються характером відносин, властивих даній економічній системі. Можна виділити наступні форми здійснення підприємництва: приватне, колективне і державне підприємництво.

Приватне підприємництво - форма підприємництва, заснована на приватній власності і що здійснюється приватними особами з метою отримання прибутку і примноження власності. Воно є найбільш поширеною формою підприємницької діяльності і має багатовікову історію. Характерна ознака приватного підприємництва - його соціально-економічна неоднорідність. Приватне підприємництво може реалізовувати-ся на базі особистої праці підприємця і членів його сім'ї, а може - за допомогою застосування найманої праці. І якщо в першому випадку доречно говорити про трудову природі підприємницької діяльності, то в другому випадку її слід визначати як капіталістичну. Різна і економічна мотивація цих різновидів приватного підприємництва: для дрібнотоварного підприємництва - це отримання доходу, а для капіталістичного - прибутку.

Оскільки рухоме приватною ініціативою приватне підприємництво націлене на реалізацію приватного інтересу, то змістовним моментом цієї форми підприємництва є прагнення її суб'єктів до поліпшення свого господарського становища за рахунок витіснення конкурентів. Тому характер взаємодії учасників приватного підприємництва має антагоністичну природу, а переслідувані ними інтереси часто протиставляються громадським.

За способом організації ведення підприємницької діяльності може мати індивідуальну, групову і корпоративну форми.

Колективне підприємництво - форма підприємництва, за якої джерелом підприємницьких правочинів є трудова участь, а працівники мають вирішальний вплив на прийняття рішень. Саме ця ознака відрізняє колективне підприємництво від приватного, що реалізується в груповій формі.

Діючи на основі загальних принципів підприємництва, дана форма володіє істотними особливостями. По-перше, відсутній розподіл працівників на учасників підприємницького процесу і тих, хто усунутий з нього. По-друге, що визначає фактором розподілу результатів підприємницької діяльності є не власність, а трудовий внесок. По-третє, зберігаючи кооперативну форму праці, колективне підприємництво виключає експлуатацію.

Хоча отримання доходу залишається одним з мотиваційних ознак колективної форми підприємництва, найважливіше значення для цієї форми має збереження господарської стійкості виробничої одиниці як умови забезпечення зайнятості працівників. Зміцнення її конкурентоспроможності пов'язано з дією двох визначальних чинників. По-перше, це демократизація підприємницького процесу через залучення до нього всіх працівників, що сприяє підвищенню результативності підприємницької фікції. По-друге, це зміна структури витрат, що не включає плату за підприємницький ресурс, оскільки реалізація підприємницької функції в умовах колективної форми є частиною загальної трудової деягель-ності членів колективу. Завдяки цьому дана форма набуває конкурент -: 'ве перевага по витратах.

Тим часом, діючи в ринковому середовищі, колективне підприємництво не може ігнорувати ті критерії, які визначають життєздатність суб'єктів підприємництва, наприклад рівень рентабельності. Це обумовлює внутрішню суперечливість і послаблює можливості даної фри підприємництва. З огляду на цю обставину, а також ту соціальну рать, яку вона грає, багато країн здійснюють програми підтримки колективного підприємництва.

До форм реалізації колективного підприємництва в даний час відносяться виробничий кооператив і колективне підприємство.

Державне підприємництво - форма підприємництва, пси з якою прийняття стратегічних рішень щодо цілей підприємницької діяльності та контроль за нею здійснюються державними органами. В даний час можна виявити безліч сфер, де держава виступає в ролі підприємця. Сферою державної участі завжди бигі виробництва з високою капіталоємністю (атомна енергетика, транспортні комунікації); зі значним ступенем невизначеності комерційного результату (космонавтика, наукові дослідження) та виробництва, які становлять велику суспільну значимість (суспільні блага) і т.д.

Зазвичай необхідність втручання держави в економіку зв'язується з вадами ринкового механізму. Однак, таке тлумачення, по-перше, не пояснює того, чому державне втручання в економіку не обмежується регулюванням за допомогою економічних інструментів - податків і субсидій, по-друге, не дає відповіді, чому Держпідприємництво виходить далеко за рамки сфери надання суспільних благ, по - третє, не розкриває мотивації державного підприємництва. Нарешті, таке пояснення, виводячи Держпідприємництво зі сфери ринкових відносин, позбавляє його підприємницької змістовності.

Розрізняють три види підприємницької діяльності: виробничу, комерційну і фінансову.

Об'єктом діяльності в галузі виробництва є процес господарювання з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг при кругообігу ресурсів: виробничі ресурси - виробництво - готова продукція (роботи, послуги) - товар - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.

Виробниче підприємництво передбачає: визначення виду виробничої діяльності та номенклатури асортименту продукції (товарів, робіт, послуг), яку буде виробляти підприємець. Підприємство може існувати доти, доки має споживачів об'єктів своєї господарської діяльності; виявлення потреби у товарах, необхідних потенційному споживачеві (маркетингова діяльність); оформлення контракту між підприємцем і покупцем товару; здійснення самого виробництва товарів і послуг. Все необхідне для виробництва (засоби праці, сировина і матеріали, інформація) підприємець придбає самостійно. З огляду на це підприємець повинен вміти визначати основні виробничі операції, машини та устаткування, сировину, матеріали та комплектуючі вироби, виробничі та невиробничі приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності; залучення до своєї діяльності сторонніх організацій та осіб, якщо окремі роботи підприємець не здатний виконати своїми силами.

Фінансовий результат виробничого підприємництва характеризують прибуток і рентабельність виробництва продукції (відношення прибутку до затрат виробництва). Чим успішніше працює підприємство, тим вищі ці показники.

Суть комерційної діяльності становлять торгово-обмінні операції з купівлі-продажу (перепродажу) товарів при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності - товар - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.

Схема комерційного підприємництва аналогічна схемі виробничої підприємницької діяльності. Відмінність полягає у відсутності в комерційному підприємництві виробництва по випуску продукції та необхідності в зв'язку з цим забезпечувати це підприємство сировиною. Комерційній підприємницькій діяльності передує аналіз ринку, на основі якого визначаються обсяг і ціна товару, що закуповується, обсяг і ціна реалізації цього товару. Остання має бути вищою за купівельну ціну.

Комерційна діяльність передбачає: добір кадрів, здатних виконувати операції придбання, транспортування, продажу товарів та інші торгово-посередницькі послуги; придбання товарів для наступного їх продажу; будівництво, оренду або придбання складських приміщень та торгових точок для зберігання та продажу товарів; залучення сторонніх організацій для виконання посередницьких робіт; фінансування підприємства для придбання товарів; збирання необхідної інформації для визначення постачальників (продавців) і покупців; продаж товарів покупцеві.

Об'єктом фінансової діяльності є процес господарювання з купівлі-продажу грошей, валюти, цінних паперів та обслуговування розрахункових операцій при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності - придбання фінансових ресурсів - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.

Схема фінансової діяльності аналогічна комерційній. Підприємець виступає як продавець фінансового товару або дає його в борг за певну плату. Грошова виручка від продажу фінансового товару використовується для покриття витрат і отримання прибутку.

Під звичайною діяльністю мають на увазі будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності, не відбуваються часто або регулярно та не передбачаються підприємцем. Це - стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії, експропріація приватної власності державою тощо.

Одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову й інвестиційну).

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

До основної діяльності відносять операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію виробничих запасів, оперативну оренду активів тощо.

Підприємницька діяльність може здійснюватись лише за умови державної реєстрації суб'єктів господарювання.

Держава здійснює регулювання окремих видів підприємництва шляхом ліцензування та обмеження окремих видів підприємницької діяльності для певних організаційних форм господарювання.

Модель підприємницької діяльності може бути представлена ??у вигляді простої моделі, що складається з двох блоків: 

1. Макросередовище - економічні, правові, політичні, соціально-культурні, технологічні, фізичні (географічні) умови діяльності. 

2. Мікросередовище, що включає інституціональну систему (див. рис.1). 

Рис. 1.1 Модель підприємницької діяльності

Наведена модель показує підприємництво з його п'ятьма основними функціями, чотири з яких (фінанси, маркетин , кадри, МТО) припускають відносини з зовнішніми блоками. Ці інститути становлять безпосередню середовище діяльності підприємства або «мікросередовище». 

Різна робота з вивчення ринку в рамках макросередовища складається з економічної, політичної, юридичної, соціально-культурної, технологічної та фізичної (географічної) областей. 

В рамках підприємства кожна функія повинна взаємодіяти з будь-якою іншою функцією. [9]

1.3 Податкове регулювання підприємницької діяльності в Україні

Загальновизнано, що основним регулятором економіки будь-якої держави є податкова система, яка може або стимулювати розвиток виробництва та залученню інвестицій, або стримувати ділову активність. Значною мірою це залежить від пріоритетних цілей економічного розвитку та методів їхньої реалізації.

Якщо на перше місце в економічній політиці виходить наповнення бюджету, а не стимулювання підприємницької інвестиційної активності, то збільшується кількість податків, зростає їхній рівень. І, як наслідок, відбувається падіння виробництва, зростає безробіття, скорочується база оподаткування та зменшуються відрахування до бюджету, економіка перходить у “тінь”. 

Усі ці процеси зараз відбуваються в Україні.

Податкова система сьогодні неадекватна умовам перехідної економіки й не забезпечує ефективного розв'язання проблем розвитку економічних реформ. Головні недоліки вітчизняної податкової системи такі: 

по-перше, нестабільність та мінливість податкової політики. Зміни в податковій системі протягом останні х років відбуваються надто часто. У результаті цього для діяльності економічних суб'єктів підприємницької діяльності характерна невизначеність;

по-друге, завищення податкових ставок та нарощування загальної кількості податків. Значні деформації та нестабільність характерні для шкал та ставок оподаткування, визначення бази й періодів оподаткування. Усе це приводить до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах, бартерізації економіки, поглиблення кризи платежів;

по-третє, недостатня структурізація податкової системи, неоптимальне співвідношення між прямими та непрямими податками.

Важливою формою державної фінансової підримки малого підприємництва є пільгове оподаткування. Тому важливим кроком у стимулюванні розвитку малого підприємництва було ухвалення в лютому 1992 року Закону України “Про оподаткування доходів підприємств та організацій”, яким було передбачено пільги малим підприємствам у промисловості, сільському господарстві й будівництві так, протягом першого року такі підприємства сплачували податок з доходу в розмірі 25%, другого - 50% від загальної ставки за умови, що кошти було спрямовано на будівництво, оновлення й освоєння нової техніки, формування статутного фондуУ процесі стабілізації податкового клімату слід мати на увазі, що податковий механізм є економічним важелем довгочасової дії, який не дає відразу швидкого ефекту. І для того, щоб забезпечити ефективність оподаткування в Україні, необхідно мати цілісну, науково обгрунтовану стратегію реформування податкової системи.[5]

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ДП “ШАХТА” ЦЕНТРАЛЬНА ”

2.1 Загальна характеристика підприємства

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

1.1. ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА» (надалі - Підрозділ) ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КРАСНОАРМІЙСЬК-ВУГІЛЛЯ» (надалі - Підприємство) створено згідно з наказом Підприємства від 1 листопада 2005 року № 40 на виконання наказу Мінвуглепрому України від 24.11.2005 року № 40.

1.2. Підрозділ діє на підставі цього Положення.

1.3. Найменування Підрозділу:

1.3.1. Українською мовою:

повне: ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ „ШАХТА „ЦЕНТРАЛЬНА” ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА „КРАСНОАРМІЙСЬКВУГІЛЛЯ”; скорочене: ВП „ШАХТА „ЦЕНТРАЛЬНА” ДП “КРАСНОАРМІЙСЬК-ВУГІЛЛЯ”

1.3.2. Російською мовою:

повне: ОБОСОБЛЕННОЕ ПОДРАЗДЕЛЕНИЕ „ШАХТА „ЦЕНТРАЛЬНАЯ” ГОСУДАРСТВЕННОГО ПРЕДПРИЯТИЯ “КРАСНОАРМЕЙСКУГОЛЬ”;

скорочене: ОП „ШАХТА „ЦЕНТРАЛЬНАЯ” ГП “КРАСНОАРМЕЙСКУГОЛЬ”.

1.4. Місцезнаходження Підрозділу: Україна, 85322, Донецька обл., місто Димитров, вул. Артема,2.

2. МЕТА ТА ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛУ

2.1. Мета діяльності Підрозділу - забезпечення виконання завдань Підприємства з видобутку вугілля з найменшими витратами; задоволення соціально-економічних потреб працівників Підрозділу і Підприємства.

2.2. Видами діяльності, які здійснює Підрозділ, є:

2.2.1. Видобування кам'яного вугілля.

2.2.2. Експлуатація родовищ корисних копалин.

2.2.3. Здійснення заходів з комплексного використання природних ресурсів і ресурсозбереження.

2.2.4. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння. Проведення будівельно-монтажних робіт.

2.2.5. Впровадження нової техніки, передової технології, прогресивних методів організації виробництва, нових видів матеріалів, виробів та конструкцій.

2.2.6. Виконання маркшейдерських робіт, проведення нагляду за деформацією поверхні і об'єктами, під якими проводяться гірничі роботи.

2.2.7. Забезпечення засобами і послугами радіо-телефонного зв'язку, їх монтаж і налагодження, монтаж охоронної сигналізації, експлуатація пересувних засобів радіозв'язку.

2.2.8. Охорона земної поверхні та розташованих на ній будівель, споруд, водоймищ та насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що наносять шкоду природі.

2.2.9. Впровадження заходів з підвищення якості вугільної продукції, що виробляється.

2.2.10. Забезпечення ефективної роботи вентиляційних систем, газовилучувальних рекупераційних установок, водовідведення, знищення впливу фізичних та інших шкідливих факторів виробництва, відповідно до чинного законодавства, атестація робочих місць.

2.2.11. Створення на робочих місцях безпечних умов праці відповідно до нормативно-правових актів та забезпечення виконання вимог законодавства про права робітників в галузі охорони праці.

2.2.12. Організація правової роботи, укладення господарських угод і взаємодія з судовими, правоохоронними та іншими органами з питань, що стосуються інтересів Підрозділу.

2.2.13. Виробництво і ремонт засобів виміру та контролю.

2.2.14. Ремонт та технічне обслуговування автомобілів, іншої автомобільної техніки та механізмів.

2.2.15. Транспортні та експедиційні послуги з перевезення вантажів на внутрішніх та зовнішніх перевезеннях автомобільним транспортом.

2.2.16. Медичне і культурне обслуговування та оздоровлення працівників Підрозділу, членів їх сімей та інших громадян. Медична практика.

2.2.17. Організація відпочинку працівників Підрозділу, членів їх сімей та інших громадян.

2.2.18. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність.

2.2.19. Надання платних послуг населенню, виробництво товарів народного споживання.

2.2.20. Організація громадського харчування та торгового обслуговування.

2.2.21. Реалізація продукції, товарів, та послуг, залишків від виробництва.

2.2.22. Надання житлово-комунальних та соціальних послуг.

Інші види діяльності можуть здійснюватися Підрозділом, якщо вони не суперечать чинному законодавству України і відповідають цілям і предмету діяльності, передбаченим в Статуті Підприємства.

Види діяльності, що потребують спеціального дозволу або ліцензії, здійснюються Підрозділом за умови отримання Підприємством спеціального дозволу, ліцензії відповідно до чинного законодавства.

Здійснюючи всі види діяльності Підрозділ забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища..

3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДРОЗДІЛУ

3.1. Підрозділ є цілісним майновим комплексом, здійснює діяльність, яка не суперечить чинному законодавству, Статуту Підприємства, меті та предмету діяльності, які встановлені цим Положенням.

3.2. Підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього Положення і Статуту Підприємства.

3.3. Підрозділ має право здійснювати операції за поточними рахунками в установах банків, які відкриваються для Підрозділу Підприємством. Має круглу печатку, кутовий штамп та бланки зі своїми реквізитами, веде касові операції.

3.4. Підрозділ за погодженням з Підприємством створює виробничі структурні підрозділи, а також функціональні структурні підрозділи апарату управління (відділи, служби, бюро, управління тощо).

3.5. Підрозділ здійснює користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

3.6. Підрозділ складає відокремлений баланс. Посадові особи Підрозділу мають право в межах повноважень, визначених цим Положенням, та на підставі довіреності Підприємства і від імені Підприємства укладати господарські та інші договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах, інших судових органах.

3.7. Фінансові та кредитно-розрахункові операції Підрозділу, здійснюються Підприємством централізовано включаючи розрахунки за вугільну продукцію, а також за виконані роботи та послуги. Повноваження щодо здійснення зазначених операцій можуть бути передані Підприємством Підрозділу на підставі виданої довіреності.

3.8. Підрозділ керується у своїй діяльності чинними законодавчими актами України, цим Положенням, Статутом Підприємства та внутрішніми нормативними актами, затвердженими Підприємством, колективним договором та галузевою угодою.

4. МАЙНО ПІДРОЗДІЛУ

4.1. Підрозділ використовує надане йому Підприємством майно, яке є державною власністю, для здійснення господарської діяльності на праві оперативного використання майна.

Підприємство може наділяти Підрозділ:

основними засобами та іншими необоротними активами;

оборотними активами (в тому числі грошовими);

іншим майном та майновими правами, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Ризик випадкової загибелі, пошкодження майна, переданого Підрозділу, несе Підрозділ.

Майно передається Підрозділу на підставі двостороннього акта приймання-передачі.

4.2. До залучених засобів Підрозділу належать:

- кредити банків та інших кредиторів;

- засоби, передані Підрозділу в тимчасове користування;

- інші засоби, залучення яких не суперечить чинному законодавству.

4.3. Доходи, отримані в результаті господарської діяльності Підрозділу, після сплати податків та інших обовязкових платежів, належать Підприємству. Використання отриманого Підрозділом доходу здійснюється відповідно до затвердженого Підприємством фінансового плану.

4.4. Відчуження, застава, передача в оренду засобів виробництва, споруд, устаткування, транспортних засобів та іншого майна, що знаходиться у використанні Підрозділу, здійснюється Підприємством згідно з його Статутом, а об`єктів соціальної сфери - додатково за участю профспілок.

4.5. Підрозділ самостійно проводить щорічний інвентаризаційний облік майна та нарахування амортизаційних відрахувань у відповідності до законодавства України.

4.6. Списання майна Підрозділу та зняття його з обліку проводиться відповідно до Статуту Підприємства.

5. УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛО

5.1. Управління Підрозділом здійснює його керівник, який входить до складу Ради директорів Підприємства.

5.2. Керівник Підрозділу самостійно вирішує питання діяльності Підрозділу, що віднесені цим Положенням до компетенції Підрозділу.

5.3 Керівник Підрозділу призначається та звільняється керівником Підприємства за погодженням з Органом управління майном згідно з трудовим законодавством та Статутом Підприємства.

На посаду керівника Підрозділу призначаються особи, що мають вищу освіту відповідного професійного спрямування та стаж керівництва підземними гірничими роботами не менш як 5 років.

5.4. Головний інженер, заступники директора, головний механік, головний бухгалтер Підрозділу призначаються на посаду і звільняються з посади керівником Підприємства в порядку встановленому чинним законодавством. Всі інші працівники Підрозділу призначаються на посаду та звільняються з посади керівником Підрозділу.

5.5. Керівник Підрозділу:

- здійснює керівництво діяльністю Підрозділу;

- надає вказівки, обов'язкові для усіх працівників Підрозділу;

- видає в межах своєї компетенції накази, організовує та здійснює контроль за їх виконанням;

- розробляє та подає на затвердження Підприємству організаційну структуру управління, штатний розпис та кошторис на утримання апарата управління Підрозділу;

- підписує документи Підрозділу;

- призначає та звільняє працівників Підрозділу в установленому порядку, вживає до них заходи заохочення та стягнення;

- укладає колективний договір Підрозділу з трудовим колективом (відповідними профспілковими органами);

- встановлює працівникам Підрозділу конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат на умовах, передбачених колективним договором Підрозділу та положеннями, затвердженими Підприємством;

- розпоряджається коштами та майном Підрозділу відповідно до чинного законодавства та даного Положення.

5.6. Керівник Підрозділу за довіреністю і від імені Підприємства:

- відкриває та закриває поточні та інші рахунки в установах банків;

- укладає господарські та інші договори від імені Підприємства (переліки та види таких договорів визначає Підприємство);

- представляє Підприємство в господарських та інших судах, в усіх органах влади та управління, підприємствах, організаціях і установах, у справах, що стосуються діяльності Підрозділу;

- здійснює інші повноваження, які передбачені довіреністю Підприємства.

5.7. Керівник Підрозділу зобов'язаний:

5.7.1. Забезпечити ефективне виконання всіх завдань, покладених на підрозділ, згідно цього Положення, створити умови для виконання Колективного договору та Галузевої угоди.

5.7.2. Забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками правомірних вимог бухгалтерської служби щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

5.7.3. Зберігати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.

5.8. У разі тимчасової відсутності керівника його функції, права та обов'язки покладаються на його заступника або головного інженера Підрозділу, згідно наказу Підприємства.

5.9. Повноваження трудового колективу Підрозділу реалізуються загальними зборами через їх виборні органи (профспілки), які від імені трудового колективу можуть укласти відповідний колективний договір.[10]

6. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ПРАВА

З метою здійснення планомірного розвитку Підрозділу та забезпечення виконання планів видобутку вугілля шляхом ефективного освоєння виробничих потужностей і найбільшого використання внутрішніх резервів за обов'язкового додержання безпечних умов праці та найменших затрат трудових, матеріальних і грошових ресурсів, а також підвищення соціально-економічного рівня трудового колективу та задоволення соціальних потреб працівників, Підрозділ відповідно до чинного законодавства, галузевої угоди та колективного договору здійснює такі виробничо-господарські функції:

6.1. У сфері виробничо-господарської діяльності:

6.1.1. Планує свою діяльність, виходячи із основних показників і завдань, які доводить Підприємство. Надає пропозиції щодо використання доходів.

6.1.2. На підставі перспективної програми розвитку та завдання, які встановлюється Підприємством із видобутку вугілля, Підрозділ розробляє плани виробництва, доводить їх до дільниць та цехів.

6.1.3. Розробляє проекти відпрацювання очисних вибоїв (лав) та аналізує ефективність використання застосованого обладнання з обов'язковим дотриманням безпечних умов праці.

6.1.4. Виконує укладені від імені Підприємства договори, контракти та інші договірні зобов'язання.

6.1.5. Розробляє на основі встановлених Підприємством показників проекти перспективних, річних, квартальних і місячних планів Підрозділу. Всі планові завдання доводяться Підрозділу Підприємством. Планові завдання, що доводяться Підрозділу повинні бути стабільними, їх зміна може провадитися Підприємством лише у виняткових випадках.

6.2. У сфері розвитку техніки, вдосконалення технології виробництва і підвищення якості вугільної продукції:

6.2.1. Здійснює вибір системи розробки вугільних родовищ та її елементів, засобів підготовки виїмкових дільниць, засобів механізації основних процесів очисних і підготовчих робіт, засобів управління гірничим тиском в очисних і підготовчих виробках, та погоджує їх з Підприємством.

6.2.2. Розробляє проекти відпрацьовування шахтних полів і технологічних процесів.

6.2.3. Впроваджує у виробництво нові досягнення вітчизняної і закордонної науки і техніки.

6.2.4. 3абезпечує суворе дотримання технологічної дисципліни, стандартів, технічних умов.

6.2.5. Здійснює заходи щодо поліпшення якості вугілля, як визначного показника в оцінці діяльності Підрозділу.

6.3 У сфері охорони праці:

6.3.1. Забезпечує Підрозділу належний стан охорони праці, техніки безпеки і промсанітарії відповідно до чинного законодавства і нормативних актів з питань охорони праці.

6.3.2. Здійснює:

- аналіз і прогнозування стану охорони праці;

- планування заходів з охорони праці;

- виконання робіт з охорони праці;

- контроль стану охорони праці і техніки безпеки в структурних підрозділах Підрозділу;

- стимулювання робіт з охорони праці.

6.3.3. Забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин.

6.3.4. Проводить розслідування та веде облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

6.3.5. Забезпечує функціонування Системи управління охороною праці і створює службу охорони праці.

6.3.6. Забезпечує контроль за безпечним проведенням вибухових робіт, обліком, збереженням та транспортування вибухових речовин.

6.4. У сфері капітального будівництва і капітального ремонту:

6.4.1. Розробляє та надає Підприємству на розгляд та погодження первинну документацію, а саме:

6.4.1.1. Пропозиції з позиційного списку на поточний рік і на перспективу, вихідні дані для розробки проектно-кошторисної документації, пропозиції з фінансування на поточний рік і на перспективу (проект інвестицій).

6.4.1.2. 3аявки на устаткування та матеріали.

6.4.1.3. Вихідні дані для проведення тендерів з капітального будівництва.

6.4.1.4. Документи для відкриття Підприємством фінансування та оплати виконаних робіт в органах Державного казначейства по об'єктах бюджетного фінансування.

6.4.2. Контролює роботу підрядних організацій на об'єктах, якість виконуваних робіт та їх відповідність проектам.

6.4.3. Погоджує та забезпечує спільну роботу Підрозділу і підрядної організації (питання безпеки та охорони праці, охорони об'єктів будівництва).

6.4.4. 3дійснює приймання виконаних обсягів робіт.

6.4.5. Здійснює контроль за виконанням робіт (приймання, перевірка актів виконаних робіт, облік кошторисного ліміту, облік витрати матеріалів, планування обсягів робіт, чисельності, фонду оплати праці, звітність за господарським способом).

6.4.6. Співпрацює з проектними організаціями над робочою документацією.

6.4.7. Виконує функції замовника за визначеними джерелами фінансування.

6.4.8. Оформлює земельні відводи під об'єкти будівництва.

6.4.9. Бере участь у роботі робочих і державних приймальних комісій.

6.4.10. Складає та узгоджує з Підприємством графіки ревізії, налагодження, ремонтів та заміни стаціонарного обладнання.

6.4.11. Готує та надає Підприємству довідки, звіти, інформацію.

6.5. У сфері матеріально-технічного забезпечення:

6.5.1. Надає Підприємству заявки на необхідну для виробничо-господарської діяльності кількість матеріалів, сировини, палива, устаткування, запасних частин та інших матеріальних цінностей.

6.5.2. Централізовано одержує основні матеріальні ресурси згідно поданих заявок.

6.5.3. Одержує самостійно, за рахунок виділених Підприємством обігових коштів матеріали, сировину, паливо та інвентар та інші матеріальні цінності.

6.6. У сфері кадрів:

6.6.1. Приймає на роботу і звільнює в установленому порядку працівників Підприємства, з урахуванням вимог п.5.4 цього Положення.

6.6.2. Вживає заходів щодо заохочення і накладає стягнення на працівників Підрозділу відповідно до чинного законодавства.

6.6.3. Вносить Підприємству за узгодженням з профспілкою пропозиції про нагородження урядовими і відомчими нагородами працівників Підрозділу.

6.6.4. Вживає заходів щодо перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників Підрозділу.

6.6.5. Затверджує у встановленому порядку Правила внутрішнього трудового розпорядку.

6.6.6. Здійснює інші заходи в межах повноважень Підрозділу та відповідно до чинного законодавства.

6.6.7. Надає Підприємству інформацію та звіти про наявність і використання трудових ресурсів.



2.2 Аналіз техніко - економічних показників діяльності підприємства

Техніко-економічні показники -- величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції. Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів.

Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості окремих галузей. Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів. Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. [6]

Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників. Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається таблиця. В ній аналізуються показники за останніх 3-5 років: 1. Виробіток 2. Обсяг реалізації 3. Собівартість 4. Вартість майна (середньорічна) 5. Вартість активів 6. Вартість основного капіталу (первісна вартість, середньорічна) 7. Число працівників 8. Чистий прибуток 9. Фонд оплати праці На основі наведених показників аналізується: 1. Фондовіддача та фондомісткість 2. Продуктивність праці 3. Середня заробітна плата 4. Показники рентабельності Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів. На підприємстві основними показниками є рентабельність, товарооборотність.

Аналіз означає розкладання об'єкту аналізу на окремі функціональні частини та елементи виявлення внутрішніх взаємозв'язків між ними і встановлення їх значності. У таблиці 2.1 наведено основні техніко-економічні показники підрозділу за п'ять років. У результаті проведеного аналізу можна сказати, що майже по всім показникам план не виконується, а це впливає на фінансове становище підприємства.

Наприклад, за три роки (2008 - 2010 рр.) спостерігається зниження обсягу видобутку вугілля. У 2010 році обсяг видобутку скоротився у 1,5 рази порівняно із 2008 роком. Причинами цього є фізично застаріле обладнання, висока аварійність на забойному обладнанні та стрічкових конвеєрах.

Рисунок 2.1. - Видобуток вугілля

Зольність відвантаженого вугілля майже на 50 % менше, ніж зольність видобутого вугілля, що свідчить про відповідну якість вугілля. У кам'яному вугіллі вміст золи складає приблизно від 1 до 45 %, хоча може бути й більше. Присутність золи знижує вміст горючих складових у паливі.

За такими показниками як готова товарна та вугільна продукція за аналізований період визначається також тенденція до зниження обсягів вугільної продукції. Обсяги реалізації готової вугільної продукції мають нестійкий характер і, порівняно із 2008 роком у 2010 р. обсяг скоротився на 58330 тн. (рис. 2.2.).