Поряд з іншими чинниками зазначається, що однією з причин напруженої ситуації з надходженням коштів до бюджету є також внесення змін у визначення основних фондів та їx груп, у порядок визначення и нарахування амортизаційних відрахувань та їx норм, надання можливості застосування щорічну індексацію балансової вартості основних фондів. На думку ДПА, це призвело до того, що poзмір амортизаційних відрахувань ІІІ кварталі 2010 року у цілому по Україні збільшився в 1,7 разу порівняно з ІІ кварталом того ж року. А згідно з попередніми статистичними даними за 2010 рік питома вага амортизаційних відрахувань за січень - вересень проти відповідного періоду 2006 року збілъшилась у 2,5 разу. Тим самим збільшується сума загальних витрат i зменшується частка прибутку для оподаткування, що в свою чергу призводить до зменшення суми податку на прибуток і надходжень до бюджету. Зменшення надходжень до бюджету спонукає владу вишукувати якісь інші шляхи для покриття дефіциту бюджету і витрат. Одним iз таких шляхів стало подальше застосування знижувального коефіцієнта 0,7 на 2010 pік, а потім i його зменшення до 0,6.

Однозначно погодитися з тим, що причиною збільшення сум амортизаційних відрахувань стало введення нового методу нарахувань, не можна.

Упровадження нового методу визначення та нарахування амортизації і сам факт застосування знижувальних коефіцієнтів необхідно було б розглядати з двох точок зору - номінальних змін i економічних змін. Якщо підходити до встановлення нового порядку визначення i нарахування амортизації з номінальної точки зору, то, справді, суми амортизації у звітах підприємств збільшився. А от прибуток для оподаткування зменшився i, відповідно зменшилася сума податку.

Розрахунки свідчать, що коли взяти до уваги норми амортизаційних відрахувань, які діяли до 1 липня 2010 року, i рівень зносу на момент переходу на груповий метод, то збільшення амортизаційних відрахувань по окремих індивідуальних об'єктах основних фондів могло мати місце тільки в перші роки експлуатації або при невеликому рівні зносу. Водночас для великої кількості об'єктів основних фондів перехід на груповий метод уже з самого початку експлуатації зменшує відрахування.

Досі передбачався лінійний метод нарахування амортизації, при якому суми амортизаційних відрахувань у межах строку амортизації були однакові протягом усього терміну використання об'єкта основних фондів. Термін корисного використання індивідуальних об'єктів основних засобів були відносно обгрунтовані і, за винятком деяких окремих об'єктів основних фондів, моральний знос яких відбувався швидшими темпами, ніж фізичний, забезпечували відновлення основних фондів.

Для того, щоб виявити, які переваги чи вади вносить новий порядок визначення и нарахування амортизаційних відрахувань i як не відображається на сумі прибутку для оподаткування, було б доцільним скласти порівняльні таблиці амортизаційних відрахувань за правилами, які діяли до прийняття змін до Закону про оподаткування прибутку, i нормами, які введені з 1 липня 2006 року, и проаналізувати динаміку сум нарахувань по основних фондах. Оскільки законом передбачено квартальне нарахування амортизації.

Із даних, наведених у таблиці, ми можемо бачити, що pічні відрахування лінійним методом залишаються на одному рівні протягом усього нормативного терміну їх службі або терміну, за який балансова вартість повністю переноситься на витрати виробництва. При застосуванні ж групового методу річні відрахування з кожним роком зменшуються, оскільки при застосуванні лінійного методу амортизація нараховується до повної вартості індивідуального об'єкта основних фондів, а при застосуванні групового методу - до залишкової вартості, яка постійно зменшується. До певного періоду амортизаційні нарахування при застосуванні групового методу в сумі річних нарахувань перевищують сум амортизаційних відрахувань лінійним методом, а потім стають меншими за них.

Так, наприклад, на кінці четвертого року (або на початок п'ятого) експлуатації об'єкта основних фондів із нормою амортизаційних відрахувань 8,3% сума амортизації лінійним методом становить 66400грн., або 33,20 % тоді як сума амортизаційних відрахувань груповим методом за той же термін становить 91490 грн., або 45,75%. Тобто за однаковий проміжок часу за рахунок застосування групового методу підприємство одержує можливість збільшити амортизаційний фонд на 25090 грн. Якраз на цю суму зменшується прибуток для оподаткування, тим самим зменшуючи надходження до бюджету у вигляді податку на прибуток.

Однак така перевага має місце лише за умов одночасного введення об'єктів в експлуатацію. Для тих же об'єктів основних фондів, у яких норма амортизаційних нарахувань лінійним методом перевищує розрахункову норму груповим методом, груповий метод нарахувань не дає ніякої переваги.

Таким чином, груповий метод має відносну перевагу тільки за умови одночасного введення об'єктів основних фондів або ж у невеликий первісний період часу i для тих об'єктів, у яких річна сума амортизаційних нарахувань не перевищує розрахункової суми річної норми амортизаційних нарахувань груповим методом. Ця перевага зберігається протягом певного періоду - у нашому прикладі для об'єкта основних фондів iз нормою амортизаційних нарахувань 8,3% ця перевага зберігається дев'ять років

Для об'єкта основних фондів iз нормою амортизаційних нарахувань лінійним методом, що перевищує розрахункову річну норму груповим методом, переваги немає i не може бути, незалежно від того, перебував об'єкт основних фондів в експлуатації на момент уведення групового методу чи ні. За будь-яких умов груповий метод для індивідуальних oб'єктів основних фондів із нормою амортизаційних відрахувань, вищою за розрахункову норму амортизаційних відрахувань груповим методом, зменшує амортизаційні нарахування i не може бути причиною зменшення прибутку для оподаткування.

Враховуючи той факт, що частина об'єктів основних фондів мала норми амортизаційних відрахувань, вищу за розрахункову річну норму по кожній із груп, i що самі основні фонди вже мали певний рівень зносу, при якому залишкова вартість сягала рівня, коли перевага групового методу втрачається законодавець, запроваджуючи груповий метод, фактично вже відібрав частину коштів у тих власників, у яких структура основних фондів складається з індивідуальних об'єктів основних засобів, знос яких перевищив критичну межу.

Другим випадком, коли вже само введення групового методу збільшує суми прибутку для оподаткування, буде стан, при якому рівень зносу об'єктів основних фондів перевищує певну критичну межу. За даними статистики рівень зносу виробничих основних фондів у 1996 році в цілому по Україні становив 41,4%, а у промисловості - 43,7%.

Отже, ми можемо стверджувати, що з економічної точки зору запровадження групового методу автоматично збільшує прибуток для оподаткування у двох випадках. Перший випадок - коли індивідуальний об'єкт основних фондів мав норму амортизаційних відрахувань, вишу за розрахункову річну норму амортизаційних відрахувань груповим методом, другий - коли рівень зносу такого об'єкта основних фондів перевищував критичну межу, при якій річна сума амортизаційних відрахувань груповим методом стає меншою за cyму відрахувань лінійним методом.

Величезна кількість підприємств закінчила pік зі збитками. Якщо у 1995 році в цілому по Україні збитковим було кожне п'яте підприємство, то у 2005 та 2006 роках - кожне друге. У промисловості збитково працювали 44% підприємств (у 1996 році - 30%), якими завдано 2,6 млрд. грн. збитків (у 2005 році - 1,8 млрд. грн.), у сільському господарстві - 74%, сума збитків - 2,2 млрд. грн. (у 2005 році - 66% та 1,9 млрд. грн.).

Від запровадження знижувального коефіцієнта амортизаційних відрахувань за рахунок розширення бази оподаткування очікується збільшення надходжень до бюджету від податку на прибуток

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1998 року запроваджено й механізм вилучення різниці між передбаченим законом коефіцієнтом зниження амортизаційних відрахувань 0,7% i коефіцієнтом 0,6% який встановлено парламентом. Відтепер кожне підприємство вирахувану суму повинно перераховувати до державного та місцевого бюджетів. Не вдаючись у подробиці порядку визначення суми податку на прибуток, одержаного за рахунок знижувального коефіцієнта з 0,7 до 0,6 при застосуванні норм амортизації у 2007 році, слід зазначити, що тепер прибуток - це не лише зменшена сума скоригованого валового доходу звітного періоду і суму валових витрат платника податку i суму амортизаційних відрахувань.

Висновки