Мотивація зайнятості населення

Окрім удосконалення ринку праці, в державній і регіональній політиці зайнятості слід передбачити також особливий соціально-психологічний напрям, що його умовно можна позначити як формування конструктивної мотивації зайнятості, змістовне зростання і духовне наповнення її компонентів. Лейтмотивом тут має стати вироблення у населення активної позиції у сфері самозабезпечення працею та трудового самозахисту за багатьма векторами.

Це, зокрема, творення себе як професіонала; мистецтво пошуку праці, «пропонування себе» роботодавцеві; стійкість у конкурентній боротьбі на ринку праці; постійне фахове й особистісне самовдосконалення; «кар'єрна» активність; творення робочих місць «для себе», у тому числі організація малих підприємств, фірм, установ тощо; організація з цією метою регіональних чи локальних об'єднань безробітних для спільного трудового самозахисту та самозабезпечення працею.

Ефективність усіх цих заходів варто розглядати не тільки з позиції захисту і розв'язання проблем безробітних, а й під кутом зору інтересів держави і суспільства. Адже йдеться, по-перше, про зниження рівня безробіття і зменшення частки соціально незахищених людей у загальній структурі населення, по-друге, про поповнення суспільства соціально зрілими, врівноваженими особистостями з досить збалансованою системою трудових мотивів, орієнтованих на здобуття через працю економічних, соціальних та духовних цінностей. Якщо зникнуть чинники дискомфортності, стресогенності ринку праці та життєвого середовища, тоді істотно поліпшиться соціальне почуття населення, що є, як уже згадувалося, пусковим механізмом формування новітньої трудової мотивації, зростання діловитості, активності людей, їх зацікавленості у високопродуктивній праці.

Запропонований аксіологічний підхід до зайнятості уможливив виокремлення соціально-психологічних аспектів формування трудової мотивації населення. Він може стати підґрунтям для опрацювання цілісної концепції регулювання зайнятості на всіх її рівнях-- загальнодержавному, регіональному, локальному. Така концепція, у свою чергу, сприятиме наповненню політики зайнятості новими високопродуктивними напрямами, залученню прихованих соціальних резервів.

Висновок

Зайнятість -- незаборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, незаборонених законом.

Мотивація зайнятості є однією з найгостріших проблем, що постають у процесі трансформації економіки та формування нового якісного стану зайнятості, притаманного ринковим відносинам.

Трудова мотивація, позначена прагненням людей до раціональної зайнятості, виробляється у ринкових умовах не автоматично, а лише за наявності цілої низки сприятливих обставин, особливо тих, що впливають на соціальне самопочуття населення.

Формування ефективної системи мотивації зайнятості неможливе без активізації політики зайнятості, спрямованої не тільки на створення нових ефективних робочих місць, підвищення конкурентоспроможності незайнятого населення на ринку праці, а й обов'язкове пристосування умов, організації та оплати праці до достатньо високих вимог, що склались у середовищі незайнятого працеактивного населення.

Необхідним стає сприяння держави формуванню активної позиції населення щодо пошуку гідної роботи, що відповідає вимогам шукачів до умов найму та оплати праці, при одночасному стимулюванні мотивів зайнятості, пов'язаних із забезпеченням можливостей професійної, соціальної та інтелектуальної самореалізації індивідів.

Список використаної літератури

1. Закон України « Про зайнятість населення».

2. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокіна М.Е. Економіка і соціологія праці: підручник для вузів - Москва. ЮНИТИ, 1999. (Глава 3) Богиня

3. Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. -- Київ Знання Прес, 2000. (Глава 2, 3)

4. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посіб. -- Київ МАУП, 1997. (Глава 1 - 5)

5. Статистичний щорічник України. - 2011/2012/2013р..

6. http://www.ukrstat.gou.ua

7. http://lv.ukrstat.gov.ua

8. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 р.: [із змін. та допов.] станом на груд.2004 р. - К.: Український Центр Правничих Студій, 2006. - 122 с.

9. Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во

ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. - № 3. - С. 181-186.

10. Ачкасов А. Є. Стратегія регулювання зайнятості населення України. Теорія і практика / А.Є. Ачкасов. - Житомир: Житомир, 2002. - 362 с.

11. Буряк П. Ю. Економіка праці і соціально-трудові відносини: навч. посіб.

12. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: [підручник] / О. А. Грішнова - К.: Знання, 2004. - 535 с.

Размещено на Allbest.ru