Механізм підвищення економічної ефективності підприємства по переробці молокопродукції в сучасних умовах

Поняття економічної ефективності та методи її визначення. Молокопереробна промисловість як важлива складова АПК України. Економічна діагностика фінансових показників ПрАТ "Тернопільський молокозавод". Основні засади забезпечення економічної ефективності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2015
Размер файла 319,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

. (2.23)

Цей коефіцієнт показує, яка частка оборотних активів фінансується за рахунок коштів підприємства.

Значущість коефіцієнта пояснюють тим, що у фінансовому плані поточна діяльність виражається в постійній трансформації короткострокових активів і пасивів. Очевидно, будь-який актив має два джерела покриття: власні й позикові кошти. При укладанні кредитних угод і договорів постачання кредитори завжди звертають увагу на кредитоспроможність контрагента, у тому числі з позиції забезпеченості наданого кредиту (товарного, комерційного, банківського) власними коштами постачальника (одержувача коштів). Чим вища частка власних коштів позичальника в покритті оборотних активів, тим безпечнішим для кредитора є укладання кредитних угод.

Наступним показником є маневреність власних оборотних коштів (функціонуючого капіталу), який характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів, що мають абсолютну ліквідність:

. (2.24)

За інших однокових умов зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах. Ще одним показником, який досліджується в процесі аналізу ліквідності та платоспроможності, є частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Цей коефіцієнт являє собою поодинокий випадок попереднього показника, коли в знаменнику замість загальної величини оборотних активів залишається лише їх частина - запаси і витрати:

. (2.25)

Логіка показника полягає в тому, що дебіторська і кредиторська заборгованість приблизно урівноважують одна одну, а інші оборотні кошти покриваються двома джерелами - власними й позиковими коштами. Оскільки в цій частці оборотних коштів запаси домінують, саме з ними доцільно порівнювати величину власних оборотних коштів. Нижня межа, що рекомендується по цьому показнику, - 50 %.

Показником, який також являє певний інтерес для аналітика, є коефіцієнт покриття запасів. Його розраховують як співвідношення величини "нормальних" джерел покриття запасів до суми запасів.

До "нормальних" відносять джерела, які можуть розглядатися як джерела покриття запасів. До них належать:

власні оборотні кошти;

короткострокові кредити та позики банків під товарні запаси;

кредиторська заборгованість за отримані сировину, матеріали.

Якщо значення цього показника менше за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають нестійким. Логіка розрахунку коефіцієнта покриття запасів полягає в тому, щоб перевірити, які джерела коштів і в якому обсязі використані для покриття виробничих запасів. Залежно від того, яке із джерел коштів використовують для формування запасів, можна з певною часткою впевненості судити про рівень платоспроможності господарюючого суб'єкта.

Безумовно, наведеними показниками не обмежується різноманітність способів оцінки ліквідності та платоспроможності. Це пов'язано насамперед з тим, що всі вони не враховують розміру джерел притоку і відтоку грошових коштів у короткостроковій перспективі, а отже, не дають змоги визначити спроможність підприємства стабільно забезпечувати перевищення коштів над платіжними зобов'язаннями.

Тому з метою оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості та іншими надходженнями грошових коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками та іншими кредиторами складають платіжний календар, в якому, з одного боку, розраховують наявні та очікувані надходження грошових коштів, а другого - розмір їх витрачань на той самий період.

Для оцінки платоспроможності на підприємстві складається платіжний баланс (календар). (табл.2.6)

Таблиця 2.6

платіжний баланс (календар) Тернопільського молокозаводу в 2010р.

Актив

Пасив

Наявні кошти для покриття заборгованості

На початок року

На кінець року

Негайні та інші платежі

На початок року

На кінець року

1. Грошові кошти на розрахунковому рахунку, в касі і ін. рахунках

3124

29789

1. Заборгованість по позичці

25679

288187

2. Розрахунки з дебіторами

11223

210469

2. Заборгованість кредиторів

28320

615161

Всього

14346

240285

Всього

53999

903348

Сальдо

39653

663063

Баланс

53999

903348

Баланс

53999

903348

Таким чином, оскільки в активі платіжного балансу Тернопільського молокозаводу - сальдо, то це означає, що дане підприємство неплатоспроможне. Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх у готівку. Отже, є три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошова, розрахункова і ліквідна.

Методика визначення кожного з цих коефіцієнтів наведена в таблицях 2.7 - 2.9.

Таблиця 2.7

Грошова платоспроможність Тернопiльського молокозаводу у 2010р.

Засіб платежу

На початок року

На кінець року

Платіжні зобов'язання продавця

На початок періоду

На кінець періоду

1. Каса

2

4

1. Короткострокові кредити

1580

1774

2. Розрахунковий рахунок

102

309

2. Кредити, не погашені в строк

120

3. Валютний рахунок

200

200

1060

1546

4. Інші рахунки та грошові кошти

166

266

3. Кредитори

-

-

5. Короткострокові фінансові вкладення

300

Всього

470

1160

Всього

2760

3320

Коефіцієнт грошової платоспроможності (гр.2: гр.5), (гр.3 гр.6)

0,170

0,349

З наведених даних видно, що коефіцієнт грошової платоспроможності Тернопiльського молокозаводу на кінець періоду становив 0,349, що вище порівняно з початком року на 0,179 пункту, тобто платоспроможність зросла на 105,3% (0,179/0,170 100). Цей показник свідчить, що на звітну дату може бути погашено тільки 34,9% короткострокових платіжних зобов'язань продавця. для оцінки цього показника необхідно вивчити конкретну обстановку з термінами платежів по підприємствах, бо терміни погашення заборгованості настають не водночас. Можна сказати, що на даному підприємстві - середній рівень платоспроможності.

Таблиця 2.8

Розрахункова платоспроможність Тернопiльського молокозаводу у 2010р.

Засіб платежу

На початок року

На кінець року

Платіжні зобов'язання продавця

На початок періоду

На кінець періоду

1. Грошові кошти

470

1160

1. Короткострокові кредити

1580

1774

2. Готова продукція

542

456

2. Кредити, не погашені в строк

120

3. Дебітори

820

1220

3. Кредитори

1060

1546

4. Інші активи

32

4. Інші пасиви

Всього

1864

2836

Всього

2760

3320

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності

0,675

0,854

Як свідчать дані таблиці, коефіцієнт розрахункової платоспроможності також збільшився на 0,215. Тобто, якщо на покриття платіжних зобов'язань взяти не тільки грошові кошти, але і кошти в розрахунках, готову продукцію, відвантажені товари, дебіторську заборгованість та інші активи, які реально можна реалізувати, на кінець періоду платіжні засоби на 85,4% покривали б платіжні зобов'язання. Це свідчить про позитивні модифікації фінансового стану підприємства;

Таблиця 2.9

Ліквідна платоспроможність Тернопiльського молокозаводу у 2010р.

Засіб платежу

На початок року

На кінець року

Платіжні зобов'язання продавця

На початок періоду

На кінець періоду

1. Грошові кошти, розрахунки та ін. активи

1764

2836

1. Кредити під запаси і затрати

2. Запаси і затрати

2688

2376

2. Кредити, не погашені в строк

3. Кредити та інші пасиви

4. Власні оборотні кошти

4362

4898

Всього

4452

5212

Всього

4362

4898

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності

1,021

1,064

Аналіз таблиці показує, що коефіцієнт ліквідної платоспроможності є найбільш узагальнюючим показником. У чисельнику його відображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику - позикові та власні джерела їх формування. Цей показник перевищував одиницю і становив на кінець періоду 1,06, тобто ліквідна вартість оборотних коштів була на 0,06 вища за платіжні зобов'язання. Негативною буде ситуація, якщо коефіцієнт ліквідної платоспроможності менше одиниці. Таке підприємство вважається банкрутом і може бути ліквідоване, а його майно продане.

Отже, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що підприємство відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних та інших фінансових відносин.

Запорукою виживання підприємств в умовах кризи та основою їх фінансово стійкого стану є фінансова стабільність.

Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства і пов'язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, у яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабілізації за такими етапами:

1) ліквідація поточної неплатоспроможності підприємства;

2) відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);

3) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковому періоді.

У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку.

Наявність власного оборотного капіталу в кожний конкретний період часу буде характеризувати фінансову залежність підприємства та його стан.

За даними балансу Тернопiльського молокозаводу визначимо наявність власних оборотних коштів (НВОК).

НВОК на поч. 2010 року = 59 702,7 - 23 611,1 = 36 091,6 тис. грн.

НВОК на кінець 2010 року = 83 819,5 - 48 438,8 = 35 380,7 тис. грн.

За результатами розрахунків можна побачити, що на початок 2009 року поточні активи в сумі 36 091,6 тис. грн., були сформовані за рахунок власного капіталу, на кінець року цей показник зменшився на 710,9 тис. грн., що оцінюється негативно. Якщо на початок року у підприємства після повного погашення поточних зобов'язань залишиться ще 36 091,6 тис. грн., то на кінець року тільки 35 380,7 тис. грн. (табл.2.10).

Як видно із розрахункових показників табл.2.10, частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року становила 60,4%, а на кінець року зменшилась на 18,2%, що відповідає 42,2%. Відповідно зросла частка позикового капіталу з 39,6% на початок року до 57,8% на кінець року, що свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і погіршення його фінансового стану. Для успішної діяльності Тернопiльського молокозаводу необхідно забезпечити зростання власних оборотних коштів.

Таблиця 2.10

Аналіз власних оборотних коштів Тернопiльського молокозаводу в 201.

№ пор.

Показник

На початок року

На кінець року

Відхилення (+, - )

1

Загальна сума поточних активів

59 702,7

83 819,5

+ 24 116,8

2

Загальна сума короткострокових зобов'язань

23 611,1

48 438,8

+ 24 827,7

3

Величина власних оборотних коштів

36 091,6

35 380,7

- 710,9

4

Частка в сумі поточних активів, %:

- власного капіталу (рядок 3: рядок 1) 100

60,4

42,2

- 18,2

- позикового капіталу (рядок 2: рядок 1) 100

39,6

57,8

+ 18,2

Таким чином, якщо в процесі аналізу причин неплатоспроможності підприємства встановлено, що основною причиною, яка викликала значне погіршення фінансового стану і призвела до неплатоспроможності, є заборгованість держави перед підприємством, то в цьому випадку таке підприємство не може бути визнаним платоспроможним і не може бути оголошеним підприємством-банкрутом. В решті випадків необхідно детально вивчати шляхи поліпшення структури балансу підприємства і його платоспроможності.

Підприємству потрібно постійно слідкувати за порогом рентабельності та запасом фінансової стійкості, бо коли виручка зменшиться ще більше, то підприємство стане збитковим.

Господарська діяльність кожного підприємства складається з господарських операцій - фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан активів, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Комплексне і взаємопов'язане вивчення показників фінансової звітності підприємства здійснюється за допомогою спеціальних прийомів економічного аналізу. Тільки вивчивши всю різноманітність факторів, які діють взаємопов'язано на фінансовий стан підприємства, можна зробити економічно обґрунтовані висновки і виявити наявні резерви господарювання. Показники фінансової звітності підприємства є об'єктом вивчення, аналізу й контролю з боку багатьох внутрішніх та зовнішніх аналітичних служб.

Рівень рентабельності - це узагальнюючий, якісний показник використання активів підприємства, який залежить від двох факторів. Так, на рівень рентабельності впливають зміни в розмірі чистого прибутку: чим більша його сума, тим вищий рівень, і навпаки. Водночас, чим більший обсяг активів, тим нижчий рівень рентабельності, і навпаки.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів (грошових коштів, виробничих запасів, дебіторської заборгованості) більша або рівна його зовнішнім поточним зобов'язанням (заборгованості).

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов'язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Підвищення рівня платоспроможності Тернопiльського молокозаводу залежить від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності. Разом з цим надійний фінансовий стан залежить також від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а також і поглиблений щоденний аналіз стану і використання господарських засобів.

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності переробки молока

3.1 Механізм забезпечення зростання прибутку на ПрАТ "Тернопільський молокозавод”

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку на ПрАТ "Тернопільський молокозавод”, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв - це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розробки заходів з їх мобілізації. У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

· за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

· за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

· за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

· за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Розгляньмо деякі з цих напрямків детальніше.

Резерв зростання прибутку (РЗо) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:

, (3.1)

де - планова сума прибутку на одиницю і-ї продукції;

Р - додатково реалізована продукція (тис. грн.). Якщо прибуток розраховано на 1 грн. продукції, то сума резерву його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації визначатиметься за формулою:

, (3.2)

де - фактичний прибуток від реалізації продукції;

Рф - фактичний обсяг реалізації;

Р (рз) - резерв збільшення реалізації продукції.

Визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації здійснюється так (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції ПрАТ "Тернопільський молокозавод”

Продукція

Резерв збільшення обсягу реалізації, грн.

Сума прибутку за планом, грн.

Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн.

Молоко

150

10

1,5

Сметана

230

15

3,45

Кефір

210

20

4,2

Ряжанка

80

30

2,4

Йогурт

120

45

5,4

Усього

-

-

16,95

Дані таблиці показують, що резерви збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації всіх видів продукції становитимуть 16,95 тис. грн. Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо. Кількісна величина резервів визначається порівнянням досягнутого рівня з нормативною величиною:

, (3.3)

де С (рз) - резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;

Сli - фактична величина використаного і-го виду ресурсу;

Сні - нормативна величина використаного і-ro виду ресурсу.

Тоді загальна величина виявлених резервів зниження собівартості продукції визначатиметься за такою формулою:

, (3.4)

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку проводять за формулою:

, (3.5)

де - резерв зростання прибутку;

См - можливе зниження витрат на 1 грн. продукції;

Рl - реалізована продукція за звітом;

Рn - можливе зростання обсягу реалізації.

Визначення резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції (табл.3.2).

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.

Таблиця 3.2

Резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції ПрАТ "Тернопільський молокозавод”

Продукція

Резерви зниження собівартості, грн.

Можливий обсяг реалізації продукції, грн.

Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн.

Молоко

8

900

7,2

Сметана

6

860

5,16

Кефір

10

300

3,0

Ряжанка

11

430

4,73

Йогурт

9

520

4,68

Усього

-

-

24,77

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.

Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо. Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

1. Здійснення організаційно-технічних заходів. За рахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повного впровадження цих заходів.

РЗс= (С12) *ВП, (3.6)

де ЕРЗС - економія від здійснення організаційно-технічних заходів, грн.;

С1, С2 - собівартість одиниці продукції відповідно до і після здійснення даного організаційно-технічного заходу, грн.;

ВП - річний обсяг випуску продукції після здійснення організаційно-технічного заходу, грн.

2. Зменшення кількості робітників. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками через те, що він передбачає:

· збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою кількістю робітників;

· зміну трудомісткості продукції;

· більш повне використання фонду робочого часу.

Для всіх цих напрямків можна користуватися формулою:

рзч = (ч * зо) + фс, (3.7)

де РЗЧ - резерв, одержаний за рахунок зменшення чисельності робітників, грн.;

Ч - середньорічна чисельність скорочених робітників, осіб;

З0 - середня заробітна плата звільненого робітника, грн.;

Фс - сума відрахувань у соціальні та інші фонди.

3. Економія коштів на оплату праці за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу (зниження трудомісткості) розраховується за такою формулою:

РЗнтп= (Р01) ВПнат, (3.8)

де РЗнтп - резерв за рахунок запровадження заходів науково-технічного прогресу, грн.;

З0, З1 - витрати на оплату праці стосовно одиниці продукції до і після впровадження науково-технічних досягнень, грн.;

ВПнат - обсяг виробництва продукції після впровадження досягнень до кінця року в натуральних одиницях виміру.

4. Зменшення прямих матеріальних витрат. Для розрахунку суми можливого прибутку користуються формулою:

, (3.9)

де

- сума прибутку, одержана за рахунок зниження матеріальних витрат, грн.;

- норма витрат прямих матеріальних ресурсів до і після впровадження науково-технічних досягнень у натуральних одиницях виміру;

Цм - ціна прямих матеріальних витрат, грн.;

ВП - обсяг виробництва продукції після впровадження досягнень НТП, грн.

5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв'язку зі зростанням обсягу випуску продукції. Цю залежність можна виразити такою формулою:

, (3.10)

де РЗуп - сума збільшення прибутку за рахунок зниження умовно-постійних витрат, грн.;

Скс - сума витрат за однією з комплексних статей, грн.;

ПВул - питома вага умовно-постійних витрат у статтях витрат;

Аб - сума амортизаційних відрахувань у собівартості базового періоду, грн.;

Куп - темп приросту обсягу випуску продукції, коефіцієнт.

6. Підвищення якості продукції. Це значний резерв збільшення прибутку (табл.3.3).

Таблиця 3.3

Резерви збільшення прибутку за рахунок підвищення якості продукції молока на ПрАТ "Тернопільський молокозавод”

Сорт

Відпускна ціна за одиницю продукції, тис. грн.

Вироблено продукції фактично, тис. грн.

Питома вага, %

Відхилення у питомій вазі, (±)

Зміна середньої ціни реалізації, тис. грн.

фактична

можлива за підвищення якості

1

10

300

49,2

60

+ 10,8

+ 108,0

2

9

210

34,4

40

+ 5,6

+ 50,4

3

8

100

16,4

-

-16,4

-131,2

Усього

-

610

100

100

-

+ 27,2

Дані таблиці показують, що у зв'язку зі зростанням питомої ваги продукції першого сорту до 60%, другого - до 40%, зниженням випуску виробів третього сорту, середня ціна реалізації виробу зросте на 27,2 тис. грн.

Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під час пошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії.

Процес збільшення прибутку ПрАТ "Тернопільський молокозавод" відбувається під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього характеру. Внутрішні фактори впливу на прибуток підприємства - це фактори, які залежать від діяльності підприємства:

· обсяг діяльності підприємства;

· стан та ефективність використання ресурсів підприємства;

· рівень доходів;

· рівень витрат;

· ефективність цінової та асортиментної політики.

Зовнішні фактори впливу на зростання прибутку підприємства - це фактори, які не залежать від діяльності підприємства:

· державне регулювання цін в сучасних умовах на товари, які входять до споживчого кошика (хлібобулочні вироби, м'ясні та молочні продукти);

· подорожчання послуг інших галузей народного господарства - зростання цін на електроенергію, тарифів на паливо-мастильні матеріали, теплову, парову енергію, транспортні послуги, послуги зв'язку, що приводить до збільшення поточних витрат;

· система оподаткування - залежність між прибутком та податками обернено-пропорційна - чим менше податків заплатить підприємство, тим більше прибутку залишиться в його розпорядженні;

· зміна нормативних документів по кредитуванню, збільшення облікової ставки за користування кредитними ресурсами - збільшує поточні витрати та негативно впливає на формування прибутку;

· політика держави по формуванню доходів, відсутність індексації доходів населення залежно від темпів інфляції впливає на зниження купівельної спроможності населення, що приводить до зниження обсягів реалізації продукції, а отже, - зниження прибутків.

Розмір прибутку залежить від взаємовпливаючих факторів. До них відноситься:

· кількість проданих товарів. Кожна одиниця товару при продажі приносить певний прибуток, тому чим більше товару реалізовано, тим більше прибутку отримує підприємство від реалізації товарів.

· розмір встановленої націнки. Встановлення граничного рівня націнки на регульовані ціни не дозволяє встановити більш високий рівень. По вільних цінах націнка залежить від попиту та пропозицій на товар та від цін підприємств-конкурентів.

· цінова політика. При укладанні торговельних угод підприємство повинно користуватися золотим правилом бізнесу - закупити товар по більш низькій ціні, а продати його - по більш високій ціні. Такого результату можна добитися шляхом скорочення посередників при закупівлі товарів. Збільшення бартерних угод сприяє при вигідному співвідношенні рівня цін, отримати товар по нижчих цінах, ніж у посередників.

· обсяг діяльності. Розмір прибутку залежить від обсягу виробничої діяльності по реалізації товарів. Збільшити прибуток можна шляхом вивчення попиту на ринку на даний товар, розширення асортименту за рахунок взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів, надання додаткових платних послуг.

· валові витрати. Залежність між прибутком та валовими витратами обернено-пропорційна. По-перше, чим менший рівень комерційних витрат, тим більший прибуток може отримати підприємство при реалізації товарів. По-друге, чим менша сума витрат обігу, тим більше зниження витрат. Зниження витрат обігу можливе при: виборі найбільш оптимального місцезнаходження підприємства; зниження тарифів на транспортні послуги; посилення режиму економії; ефективне використання трудових ресурсів; ефективне використання матеріальних ресурсів.

· оборотність обігових активів. Чим більше оборотів здійснюють обігові кошти за місяць, тим швидше вивільняються грошові кошти і тим самим збільшується товарообіг та прибуток.

· склад капіталу. Співвідношення між власними та позиковими коштами на різних етапах діяльності підприємства змінюється, але треба завжди пам'ятати, що позикові кошти мають бути нижчі від власного капіталу.

· фондоозброєність працівників. Чим вищий технічний розвиток підприємства, тим вища продуктивність праці і відповідно більший обсяг реалізації, тим вищий розмір прибутку.

· чисельність працівників. Чим більше працюючих в штатному розписі підприємства, більші витрати на оплату праці, більші витрати, а отже, нижчі прибутки.

· податкомісткість. Чим більший фонд оплати праці, тим вищий розмір податків, які нараховуються на фонд оплати праці. А це в свою чергу приводить до збільшення витрат, а отже зниження рівня прибутку.

· затрати, що фінансуються з прибутку. Розмір чистого прибутку залежить від розміру економічних санкцій, пов'язаних з порушенням чинного податкового законодавства, цінової політики, санітарного режиму, техніки безпеки та охорони праці.

Своєчасне дослідження та аналіз даних факторів на розмір прибутку, виявлення позитивних та негативних причин зміни прибутку, дозволяє підприємству скоригувати розмір прибутку та відповідно управляти ним в майбутньому періоді.

В процесі підвищення прибутковості ПрАТ "Тернопільський молокозавод" важливим є визначення оптимізації структури капіталу підприємства.

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється по наступних етапах:

1. Аналіз капіталу підприємства.

2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Проведення різноманітних розрахунків з використанням механізму фінансового лівериджа дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, що забезпечує максимізацію рівня фінансової рентабельності.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненні різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Структура капіталу відіграє провідну роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Цей зв'язок опосередковується показником середньозваженої вартості капіталу. Тому концепцію структури капіталу доцільно досліджувати разом з концепцією вартості капіталу та концепцією ринкової вартості підприємства (рис.3.1).

Рис.3.1 Система взаємозв'язку показників структури капіталу, середньозваженої вартості капіталу і ринкової вартості підприємства

Використання зазначеної системи дозволяє оптимізувати структуру капіталу з одночасною мінімізацією середньозваженої його вартості і максимізації ринкової вартості підприємства.

Оптимальну структуру капіталу можна визначити, користуючись ефектом фінансового важеля, або фінансовим важелем.

Фінансовий важель характеризує використання підприємством позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий важель являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому дістати додатковий прибуток на власний капітал.

Визначення максимальних розмірів залучення позикових ресурсів може проводитись на основі оцінки впливу структури капіталу на кінцеві результати діяльності підприємства та інтереси його власників, які пов'язані з максимізацією прибутковості власного капіталу підприємства.

Вплив структури капіталу на кінцеві результати діяльності підприємства можна розглянути на такому прикладі.

Припустимо, що є три варіанти структури капіталу:

- підприємство фінансує свою діяльність лише за рахунок власних коштів - варіант А;

- варіант Б - підприємство на 50% своєї потреби у фінансуванні покриває за рахунок позикових коштів, 50% - власних;

- варіант В - підприємство використовує 30% власних коштів та 70% - позикових коштів.

Простежимо формування кінцевого результату за перелічених вихідних передумов і покажемо результати у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Залежність результатів господарсько-фінансової діяльності від структури капіталу підприємства (тис. грн.)

п/п

Показник фінансово-господарської діяльності

Грошові одиниці

Варіант А

Варіант Б

Варіант В

1

Загальний обсяг коштів (капіталу), що використовуються у тому числі

2920

2920

2920

1.1

Власний капітал

2920

1460

876

1.2

Позиковий капітал

-

1460

2044

2

Доходи від реалізації товарів

1200

1200

1200

3

Витрати обігу, усього у тому числі

110

402

518,8

3.1

Відсотки за кредит при умові 20% річних

-

292

408,8

3.2

Інші витрати

110

110

110

4

Прибуток від господарської діяльності

1090

708

681,2

5

Чистий прибуток після сплати податків (30%)

763

635,6

476,84

6

Рентабельність власного капіталу %

26,1

43,5

54,4

Щоб пояснити одержані результати необхідно ввести нові економічні поняття, пов'язані з характеристикою результатів господарської діяльності:

1. Нетто-результат експлуатації інвестицій у підприємство (НР), який характеризує ту частину прибутків підприємства, яка залишається в його розпорядженні після покриття всіх господарських витрат.

Господарські витрати дорівнюють витратам обігу за мінусом фінансових витрат, тобто відображають витрати підприємства на здійснення господарської діяльності без урахування структури капіталу, що використовується. Кількісно нетто-результат експлуатації - дорівнює балансовому прибутку плюс фінансові витрати.

2. Економічна рентабельність активів (ЕР), яка характеризує відношення нетто-результату експлуатації до всієї суми коштів, які використовуються підприємством, незалежно від джерел формування (А).

ЕР = НР / А = (П + ФВ) / А (3.11)

763/ 2920 х 100 = 26,1

3. фінансова рентабельність (ФР), яка відображає розмір прибутку (ЧП) на одиницю власних коштів після розрахунків з бюджетом (Под) та кредиторами підприємства (ФВ):

ФР= (НР - ФВ*Под) /ВК=ЧП/ВК (3.12)

4. Ефект фінансового важеля (ЕФВ), який характеризує приріст рентабельності власних коштів, тобто фінансової рентабельності (ФР) за рахунок використання кредиту, незважаючи на платність останнього.

Розрахунок ефекту фінансового важеля варіантів, які нами аналізуються, наведені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Розрахунок ефекту фінансового важеля

п/п

Показники

Варіант А

100

Варіант Б

50: 50

Варіант В

30: 70

1

Нетто-результат

1090

1090

1090

2

Економічна рентабельність, %

37,3

37,3

37,3

3

Фінансові витрати

-

292

408,8

4

Податки з прибутку

327

272,4

204,36

5

Чистий прибуток

763

635,6

476,84

6

Фінансова рентабельність, %

26,1

43,5

54,4

7

Ефект фінансового важеля, %

0

12,11

27,85

Отже, підприємства мають різну фінансову рентабельність за однакової економічної рентабельності через ефект фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля характеризує приріст рентабельності власних коштів, тобто фінансової рентабельності за рахунок використання кредиту, незважаючи на платність останнього.

Величина ефекту фінансового важеля залежить від структури капіталу підприємства, різниці між його економічною рентабельністю та вартістю кредиту, а також рівня оподаткування підприємства.

Різницю між економічною рентабельністю і ставкою відсотків за позикою називають диференціалом фінансового важеля:

ДВ = ЕР-СВ. (3.13)

Плече важеля характеризує дії важеля. Його величина визначається співвідношенням між позиковими та власними коштами:

ПВ = ПК/ВК. (3.14)

Прибуток, який залишається у підприємстві після сплати податків визначається за формулою:

ПГ = 1-Пс, (3.15)

де ПГ - податковий гніт;

Пс - ставка податку.

Таким чином, ефект фінансового важеля може бути представлений у вигляді:

ЕФВ = ПГДВПВ. (3.16)

Таким чином, варіанти мають різну фінансову рентабельність за однакової економічної рентабельності через ефект фінансового важеля.

Величина ефекту фінансового важеля залежить від структури капіталу підприємства, різниця між його економічною рентабельністю та вартістю кредиту, а також рівня оподаткування підприємства.

Таким чином, завдання фінансового менеджменту полягає в тому, щоб забезпечити:

1. Максимізацію диференціалу.

2. Регулювання плеча важеля залежно від зміни величини диференціалу.

3. Зростання фінансової рентабельності, її максимальне наближення до економічної рентабельності.

Вирішення першого завдання пов'язане з розробкою комплексу заходів, направлених, з одного боку, на мінімізацію вартості кредиту (шляхом вибору оптимальних кредиторів, залучення поза банківських форм кредиту, оптимізації умов кредиту), з другого боку, на підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок оптимізації ресурсного потенціалу, зменшення витрат, збільшення прибутків та їх рівня, розширення обсягів діяльності та її диверсифікація.

Друге завдання - регулювання плеча важеля - передбачає встановлення співвідношення між позиковими та власними коштами, яке компенсувало б зменшення диференціалу і сприяло б зростанню ефекту фінансового важеля. Проте слід пам'ятати, що нескінченне збільшення плеча посилює ризики неплатоспроможності підприємства при погіршенні економічної кон'юнктури.

Третє завдання полягає в тому, щоб оптимізувати ефект фінансового важеля та забезпечити мінімізацію відхилення між економічною та фінансовою рентабельністю.

Це досягається при такому значенні ефекту фінансового важеля, коли він здатний компенсувати величину витрат економічної рентабельності в результаті оподаткування:

ЕФВОПТ = П х ЕР (3.17)

Оптимальне значення ефекту фінансового важеля має відповідати рівневі оподаткування прибутку підприємства і таким чином забезпечити віддачу власним коштам, не нижчу за економічну рентабельність.

Податковий коректор фінансового важеля практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку на прибуток встановлюється законодавчо. Разом з тим, у процесі керування фінансовим важелем диференційований податковий коректор може бути використаний у наступних випадках:

а) якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;

б) якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;

г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку.

У цих випадках, впливаючи на галузеву чи регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку за рівнем її оподатковування), можна знизивши середню ставку оподаткування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового важеля на його ефект (за інших рівних умов).

Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля. Цей ефект виявляється тільки у тому випадку, якщо рівень валового прибутку, генерується активами підприємства, перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит (включаючи не тільки його пряму ставку, але й інші питомі витрати по його залученню, страхуванню та обслуговуванню), тобто якщо диференціал фінансового важеля є позитивною величиною. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу в процес керування ефектом фінансового важеля. Цей динамізм обумовлений дією ряду факторів. Насамперед, у період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (у першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових засобів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, генеруюмого активами підприємства.

Крім того, зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик. При визначеному рівні цього ризику (а відповідно і рівні загальної ставки відсотка за кредит) диференціал фінансового важеля може бути зведений до нуля (при який використання позикового капіталу не дасть приросту рентабельності власного капіталу) і навіть мати негативну величину (при який рентабельність власного капіталу знизиться, тому що частина чистого прибутку, генеруємої власним капіталом, буде іти на обслуговування використовуваного позикового капіталу по високих ставках відсотка).

Нарешті, у період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У цих умовах негативна величина диференціала фінансового важеля може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.

Формування негативного значення диференціала фінансового важеля по кожній з перерахованих вище причин завжди приводить до зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. У цьому випадку використання підприємством позикового капіталу дає негативний ефект.

При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового важеля буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового важеля буде приводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового важеля мультиплікаціонує ще більший приріст його ефекту (позитивного чи негативного в залежності від позитивної чи негативної величини диференціала фінансового важеля). Аналогічне зниження коефіцієнта фінансового важеля буде приводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшому ступені його позитивний чи негативний ефект.

Таким чином, при незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового важеля є головним генератором, як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку. Аналогічним образом, при незмінному коефіцієнті фінансового важеля позитивна чи негативна динаміка його диференціала генерує як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик її втрати.

3.2 Державне регулювання фінансової діяльності підприємства

Безпосередній вплив на фінансову діяльність підприємства здійснюється через фінансовий механізм державного регулювання (ставки податків, різноманітні стимули і санкції), але, у свою чергу, ефективна організація та функціонування фінансів підприємства впливають на рівень державних фінансів (наповнюваність державного й місцевих бюджетів, позабюджетних фондів) і на економічне зростання взагалі.

Фінансовий механізм, обов'язковим учасником якого є держава, доцільно було б розмежувати залежно від того, на які сфери впливає держава в процесі управління, - на державні фінанси чи на фінанси підприємств, на загальний макроекономічний фінансовий механізм і фінансовий механізм державного регулювання, до складу якого входили б форми й методи, спрямовані на підвищення ефективності взаємозв'язків між державою і виробничою сферою як визначальною ланкою фінансової системи. Незаперечність взаємозв'язку й взаємозалежності між фінансами підприємств і фінансовою системою держави, а також необхідність налагодження ефективніших фінансових відносин між цими двома основними ланками фінансової системи і зумовили, на нашу думку, актуальність цього підходу до розстановки акцентів у структурі директивного фінансового механізму. І як самостійну ланку слід, безумовно, виділити фінансовий механізм підприємства.

Оскільки суспільний продукт є результатом економічної діяльності підприємства, детальнішої уваги потребує саме фінансовий механізм підприємства. З урахуванням вищевикладеного доцільно розглядати його як внутрішньогосподарський, а фінансовий механізм державного регулювання - як зовнішній щодо фінансового механізму підприємства. Фінансовий механізм підприємства доцільно з точки зору впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства поділити на зовнішній і внутрішній. До зовнішнього належать усі регулювальні важелі держави, за допомогою яких вона створює відповідне економічне, правове й нормативне середовище, в якому працюють підприємства.

Так, до правового і нормативного забезпечення належать відповідні закони, постанови, нормативна документація, які регламентують діяльність підприємства.

До фінансового регулювання входить система інструментів, за допомогою яких держава впливає на фінансову діяльність підприємства. З одного боку, це ставки податків і зборів та механізм їх стягнення, а з другого - інструменти державної фінансової підтримки у вигляді бюджетних позик або дотацій. Ця частина фінансового механізму не залежить від внутрішніх зусиль підприємства і має бути прийнятою підприємством як умова зовнішнього середовища, до якої воно має пристосуватися у процесі своєї господарської діяльності.

Вплив податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності і виявляється по-різному.

Податки впливають на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності - операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи.

Від сумарної величини податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить, по-перше, чистий прибуток підприємства і, по-друге, його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації.

Податкова система значною мірою визначає платоспроможність підприємства - з одного боку, правильна побудова цієї системи, її адекватність фінансовому стану більшості платників податків спроможні хоча б не збільшувати їхню заборгованість перед бюджетом; з іншого - застосування до підприємств з нестійким фінансовим станом норм податкового законодавства, а надто тих, які регламентують штрафні санкції за недоїмки та протермінування платежів, може дуже швидко спричинити їхнє банкрутство. Проте неплатоспроможність багатьох українських підприємств зумовлена не податковою системою.

Ставки основних податків в Україні не перевищують аналогічних ставок в інших державах, а для окремих податків є нижчими. Важкий фінансовий стан українських підприємств пояснюється обвальною втратою ними власних обігових коштів, особливо через інфляційні процеси 1990-х років.

Податкова система також може суттєво впливати на формування підприємствами власних фінансових ресурсів, основними джерелами яких є прибуток та амортизаційні відрахування. Проте якщо стосовно прибутку цей вплив є прямий і реалізується через прямі податки, що їх підприємство сплачує з прибутку, то на амортизацію податки впливають опосередковано - через вимоги податкового обліку, який регламентує норми амортизаційних відрахувань та можливості використання прискорених норм амортизації.

Низькі норми амортизації (значно нижчі, ніж у західноєвропейських державах, США, Японії та інших високорозвинутих державах), а також обмеження щодо використання суб'єктами підприємництва прискореної амортизації, регламентовані податковим законодавством, не дають змоги без залучення позикових коштів вчасно і в необхідних масштабах оновлювати виробничий потенціал, проводити ефективну інвестиційну політику, запроваджувати нові технології, розширювати виробництво, що, у свою чергу, суттєво знижує конкурентоспроможність продукції національних товаровиробників.

На конкурентоспроможність продукції також впливає нерівномірний розподіл податкового тягаря між різними секторами економіки та необґрунтований розподіл податкових пільг (більшість пільг призначена для стагнуючих галузей економіки, а для прогресивних галузей, які забезпечують якісне економічне зростання на інноваційній основі, за рахунок якого й підвищується конкурентоспроможність продукції на світовому ринку, пільг практично немає).

Нестабільність податкової системи як за видами податків, базою оподаткування, податковими ставками, так і за методами обчислення податків, термінами їх сплати, а також громіздкість податкового законодавства негативно впливають на діяльність суб'єктів господарювання, оскільки, з одного боку, не дають змоги достовірно планувати основні фінансові показники (виторг, прибуток), а з іншого - призводять до великих штрафних, часто не зовсім обґрунтованих санкцій. Адже якщо якась норма податкового закону допускає двозначності та різночитання, то податківець і підприємець завжди будуть тлумачити її по-різному, так, як це вигідно кожному з них. А помилки податківців нерідко завдають підприємницьким структурам великі збитки і навіть призводять до їх банкрутства. Недосконалість податкової системи впливає на поведінку підприємців, змушує їх відмовлятися відлегальних методів господарювання, ухилятись від сплати податків.

Іншими недоліками наявної в Україні податкової системи є:

брак достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин, насамперед для платників податків;

відсутність у податковій системі податків на майно чи нерухомість (власність), які в умовах ринкової економіки є важливим її регулятором і стабільним джерелом доходів бюджетів різного рівня;

податкова система не стимулює підприємницькі структури накопичувати фінансовий капітал та інвестувати його в основні й оборотні активи;

надмірна кількість податкових пільг зумовлює необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створює неоднакові економічні умови для господарювання, знижує конкурентоспроможність товаровиробників;

недосконалість системи місцевих податків і зборів, які практично не виконують ні фіскальної (частка місцевих податків і зборів у дохідній частині абсолютної більшості сільських і селищних бюджетів не досягає навіть 1%), ні економічної функцій;

брак чіткого розмежування податків, що зараховуються до місцевих і державних бюджетів.

З огляду на аналіз підходів до визначення фінансового механізму й на наведену структуру фінансового механізму визначено, що фінансовий механізм підприємства - це сукупність форм і методів зовнішнього й внутрішнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства, призначених для підвищення ефективності фінансових результатів виробництва.

3.3 Основні засади забезпечення економічної ефективності на ПрАТ "Тернопільський молокозавод”

Зважаючи на проведений аналіз, ми можемо стверджувати, що досліджуване підприємство не характеризується стабільністю та високими результатами діяльності. Зважаючи на це, діяльність провідних спеціалістів, та й всього персоналу молокозаводу спрямована на пошук шляхів підвищення ефективності господарювання.

Основними факторами зниження собівартості є наступні: використання нових технологій; економія сировини, палива, енергії; підвищити продуктивність праці; зниження втрат від браку і простоїв; зниження втрат по збуту продукції; впорядкування затрат на апарат управління; скорочення умовно-постійних витрат.

Також для зниження собівартості виробництва керівництво молокозаводу потребує достовірної га своєчасної інформації:

про відхилення фактичних витрат від нормативних;

стосовно динаміки прямих та комплексних витрат;

оптимальності витрат на впровадження нових видів продукції;

оперативність інформації про повну собівартість продукції для встановлення відпускних цін.

Щодо продуктивності праці то основним шляхом її підвищення на ПрАТ "Тернопільський молокозавод" є.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.