Механізм підвищення економічної ефективності підприємства по переробці молокопродукції в сучасних умовах

Поняття економічної ефективності та методи її визначення. Молокопереробна промисловість як важлива складова АПК України. Економічна діагностика фінансових показників ПрАТ "Тернопільський молокозавод". Основні засади забезпечення економічної ефективності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2015
Размер файла 319,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет аграрної економіки і менеджменту

Кафедра економіки, організації і планування в АПК

Магістерська робота

на тему:

"МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПО ПЕРЕРОБЦІ МОЛОКОПРОДУКЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ"

Спеціальність 8.050107 - "Економіка підприємства"

Магістерська програма "Економіка і фінанси підприємств агропромислового виробництва”

Тернопіль - 2013

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи економічної ефективності переробки молока
  • 1.1 Поняття економічної ефективності та методи її визначення
  • 1.2 Молокопереробна промисловість - важлива складова АПК України
  • 1.3 Продовольче значення молокопереробної продукції
  • Розділ 2. Економічна ефективність виробництва на ПРАТ "Тернопiльський молокозавод"
  • 2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства
  • 2.2 Економічна діагностика фінансових показників ПрАТ "Тернопільський молокозавод"
  • 2.3 Фінансово-економічний аналіз господарської діяльності молокозаводу
  • Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності переробки молока
  • 3.1 Механізм забезпечення зростання прибутку на ПрАТ "Тернопільський молокозавод”
  • 3.2 Державне регулювання фінансової діяльності підприємства
  • 3.3 Основні засади забезпечення економічної ефективності на ПрАТ "Тернопільський молокозавод”
  • Висновки і пропозиції
  • Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Одним із важливих завдань національної економіки є нарощування виробництва продуктів харчування, зокрема молока та продукції його переробки, поліпшення їх якості та забезпечення збалансованості за поживними речовинами. Нестабільність аграрного сектора економіки України в умовах ринкової трансформації негативно вплинула на таку пріоритетну галузь, як молочне скотарство.

Актуальною проблемою досягнення ефективного розвитку молочної промисловості є оптимізація рівня різних форм організації суспільного виробництва в її галузевих господарських ланках, зокрема, таких із них, як концентрація, спеціалізація, кооперування та комбінування виробництва. Як свідчить аналіз, розвиток цих основних форм організації суспільного виробництва у молочній промисловості не відповідає вимогам науково-технічного прогресу, він суттєво відстає від їх оптимального рівня, в результаті чого значно зменшується розмір економічного ефекту від діяльності цієї галузі.

Досвід підтверджує, що оптимізація форм організації суспільного виробництва в молочній промисловості є важливою передумовою забезпечення стабільного прискорення науково-технічного прогресу як вирішального матеріального фактора підвищення ефективності виробництва молочних продуктів.

Оскільки розвиток ринку молока та молочної продукції в умовах членства України в СОТ характеризується складними зв'язками між суб'єктами внутрішніх і зовнішніх ринків, потрібний комплексний аналіз ринку молочної продукції, розробки напрямів його вдосконалення. З одного боку сировинна сфера молокопереробної галузі перебуває в кризовому стані: щорічно скорочується поголів'я тварин, залишається низькою його продуктивність, руйнується й занепадає матеріально-технічна база галузі, у результаті чого виробництво молока в Україні є збитковим. З іншого боку, у складному економічному становищі опинились і молокопереробні підприємства, які змушені скорочувати виробництво продукції через дефіцит сировини, низьку купівельну спроможність населення та втрату зовнішніх ринків молочної продукції. Актуальність поставленої проблеми обумовлює вибір теми, визначення мети й постановку завдань дослідження.

Огляд літератури з теми дослідження. Науковими дослідженнями економічних проблем розвитку і територіальної організації молочної промисловості присвячені наукові праці відомих учених П.П. Борщевського, Величко Є., А.Ф. Гончара, В.Д. Гончарова, Д.В. Гака, В.І. Грушка, Герасимчука М., Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, С.Л. Дусановського, Дем'яненка М., Музиченка А., Дейнеко Л., А.О. Заїнчковського, Кваші С., Кісіля М., І.І. Лукінова, Л.О. Мармуль, О.М. Онищенка, Л.В. Опацького, М.М. Паламарчука, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, Пересади А., Савчука В., Трегобчука В., В.Д. Слюсаря, Л.Г. Чернюк та ін. У дослідженнях вчених порушувались і аналізувалися різні аспекти становлення та інтенсифікації молочної промисловості, її підгалузей в різні періоди часу, а також пропонувалися теоретичні і практичні рекомендації щодо піднесення рівня господарювання у цій провідній галузі господарського комплексу країни. Слід також зазначити, що не дивлячись на наявність наукових робіт з окресленої проблематики, їх високу наукову і практичну цінність, існує потреба в системному і комплексному дослідженні організаційно-економічного механізму розвитку молочної промисловості, недосконалість якого є, на наш погляд, першопричиною багатьох сучасних негараздів в галузі. Цим зумовлений вибір теми магістерської роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності переробки молока. У відповідності до поставленої мети було визначено і реалізовано такі завдання:

· дослідити та поглибити теоретичні та практичні питання розробки науково-методичного забезпечення підвищення ефективності переробки молока та виходу галузі із кризового стану;

· обґрунтувати організаційно-економічні засади формування та ефективного використання виробничого потенціалу в галузі та висвітлити питання інноваційного розвитку;

· проаналізувати сучасний стан галузі та ПрАТ "Тернопільський молокозавод”, визначити фактори, які впливають на ефективність переробки молока;

· дослідити ефективність державної підтримки розвитку молочної галузі та розробити пропозиції щодо її поліпшення;

· розробити концептуальні підходи та визначити заходи стимулювання розвитку підприємств молочної промисловості.

Об'єктом дослідження є ПрАТ "Тернопільський молокозавод”, який функціонує в ринкових умовах господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку молочної промисловості України в контексті реалізації соціально орієнованої моделі суспільно-економічного розвитку країни.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні положення теорії економічної ефективності виробництва, основи її формування в молочній промисловості, принципи регулювання в ринкових умовах

При виконанні магістерської роботи автором використані сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: системний підхід - для вивчення зв'язків між явищами та процесами економічної дійсності; статистичний аналіз - для визначення динаміки, структури та результативності розвитку молочної промисловості; порівняльний - для зіставлення особливостей економічних процесів розвитку молочної промисловості в світовій та українській економіці; діалектичний - для розгляду явищ у їх взаємозв'язку і розвитку, єдності та боротьбі суперечностей. Індексний, графічний та картографічний методи - для висвітлення тенденцій та закономірностей розвитку та розміщення галузі. Метод експертних оцінок - для виявлення причин, що породжують окремі проблеми у функціонуванні організаційно-економічного механізму та визначенні шляхів і способів їх розв'язання.

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, інформаційні звіти інших міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, підприємств молочної промисловості, які оприлюднені і не становлять службової чи комерційної таємниці, а також інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях. Поряд з статистичними даними, інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій, які в сукупності вирішують проблему формування ефективного організаційно-економічного механізму розвитку молочної промисловості України в ринкових умовах. Основними науковими результатами дослідження, що характеризують його новизну, є такі:

збагачено понятійний апарат економічної науки щодо сутності, поняття "молочна промисловість";

досліджено суть організаційно-економічного механізму розвитку галузі, який являє собою систему організаційних, технічних, економічних та правових важелів і методів, що застосовуються у сферах: забезпечення, виробництва та збуту продукції і забезпечують отримання синергетичного ефекту за рахунок внутрішньо системної взаємодії;

розкрито особливості ринкових трансформацій, їх позитивні та негативні наслідки для розвитку молочної промисловості України та її регіонів, тенденції і закономірності розвитку та розміщення галузі, які дають можливість наукового обґрунтування заходів державного впливу на продовольче забезпечення регіонів та оптимізацію міжрегіональних господарських зв'язків;

визначено галузеві пріоритети в інвестуванні молочної промисловості, обґрунтовано необхідність відновлення регулюючих, стимулюючих, контролюючих та інформаційних функцій держави в інвестиційній сфері та сформульовано принципи інвестиційної політики на найближчу перспективу;

запропоновано систему заходів, спрямованих на реалізацію інноваційної моделі розвитку підприємств молочної промисловості.

Практичне значення отриманих результатів. Здобуті автором під час підготовки дослідження обгрунтовані положення, висновки і пропозиції поглиблюють теоретико-методологічні основи розвитку молочної промисловості України та побудови ефективного організаційно-економічного механізму її функціонування.

Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає ____ сторінок комп'ютерного тексту, містить 18 таблиць, 5 рисунків, список використаних джерел з 73 найменувань.

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи економічної ефективності переробки молока

1.1 Поняття економічної ефективності та методи її визначення

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне поняття, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства, пов'язані з функціонуванням у цій галузі головного засобу виробництва землі. Показники ефективності повинні характеризувати ступінь результативності виробництва і давати змогу здійснювати порівняльну оцінку її в динаміці її територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами. З цього випливає, що в систему показників ефективності не можна включати показники, які є умовами або факторами її підвищення [10, с.450].

Методологічно правомірно вимірювальну систему ефективності сільськогосподарського виробництва будувати таким чином, щоб вона була здатна зі всією повнотою розкривати дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведених до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої показували б, якою ціною одержано цей ефект. З огляду на сказане, для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств треба широко використовувати показники ефективності використання авансового капіталу, показники собівартості продукції і продуктивності праці.

Проте для всебічної оцінки ефективності виробництва і поглибленого їх аналізу необхідно також широко використовувати традиційні показники рентабельності. В них акумулюється вплив усіх факторів природних, економічних і організаційно-господарських. Водночас на них істотно відбивається дія зовнішнього середовища, і насамперед тих його ланок, на які аграрні підприємства не мають будь-якого впливу.

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства (фірми). Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Крім керівництва фірми і колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також державні органи, і, передусім, податкову службу, фондові біржі, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою низки показників, що поділяються на абсолютні і відносні. До абсолютних показників належить прибуток підприємства, а до відносних - рентабельність підприємства.

Ототожнювання ринку з прибутком підприємства неправильне. Таке поняття, як "дохід", широко застосовується як у загальному, економічному розумінні, так і на побутовому рівні. Можна говорити про національний дохід держави; дохід громадянина, дохідність підприємства та інше. Але зміст доходу неоднозначний. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Разом з тим під доходом розуміють фінансовий показник, що визначається, як різниця між виручкою, отриманою від підприємницької діяльності; та матеріальними і прирівняними до них витратами.

З практичного погляду показник "дохід" визначається тим, що він характеризує загальну суму коштів, що надходить на підприємство за певний період і за врахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування. Отже, дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт без врахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Загальна сума доходу визначається так:

(1.1)

де - сумарне значення доходу від усіх видів діяльності підприємства;

Д1 - виручка від реалізації виготовленої підприємством продукції (надання послуг) або кошторисна вартість зданих замовнику об'єктів;

Д2 - кошти, отримані підприємством від компенсацій замовником втрат, не передбачених кошторисом, від пайової участі в спільних підприємствах, здачі майна в оренду, операцій з цінними паперами, товарного кредиту тощо;

Д3 - виручка, одержана від реалізації матеріальних цінностей підприємства та послуг невиробничого характеру. Сюди входять також штрафи та пеня, що отримує підприємство від інших організацій та за зірвані поставки.

Крім такого трактування загальної суми доходу, є ще одне, коли джерела утворення доходу розподіляються так:

дохід від реалізації продукції, робіт, послуг Д1;

дохід від нереалізаційних операцій Д2;

дохід від іншої реалізації, реалізації матеріальних цінностей, матеріалів, основних фондів і нематеріальних активів Д3.

Але в такому трактуванні дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) обчислюється, як різниця між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами і собівартості реалізованої продукції. До матеріальних належать витрати, що є складовими відповідних елементів кошторису виробництва. Прирівняними до матеріальних вважаються витрати на такі потреби:

амортизація основних фондів;

відрахування на соціальні погреби;

платежі та витрати, що об'єднуються в кошторисі виробництва під назвою "інші витрати".

Таким чином, до матеріальних і прирівняних до них витрат належать усі елементи витрат кошторису виробництва за винятком заробітної плати.

Співвідношення її і матеріальних витрат у кошторисі виробництва дає змогу розрахувати матеріальні витрати у собівартості реалізованої продукції. Інші види доходу визначаються як різниця між виручкою від продажу залишковою (ліквідаційною) вартістю і матеріальними витратами на демонтаж та реалізацію. Друге трактування доходу дає можливість визначити загальну суму коштів, що можна використати на подальший розвиток виробництва та оновлення робочої сили, але воно вносить певну плутанину у визначення як балансового, так і чистого прибутку. Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.

Таким чином, прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Загальна величина прибутку має ті самі джерела утворення, що й дохід:

прибуток від реалізації послуг (продукції);

прибуток від позареалізаційних операцій;

прибуток від іншої реалізації.

Згідно із законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", загальний прибуток визначається так:

П = ВД-ВВ-А, (1.2)

де ВД - валовий дохід підприємства, ідентичний першому трактуванню поняття "дохід підприємства";

ВВ - валові витрати виробництва, що за своїм змістом ідентичні поняттю "собівартість виробництва", тобто загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

А - амортизаційне відрахування на повне оновлення основних фондів підприємства.

Такий прибуток називається балансовим прибутком фірми. При більш детальному розгляді балансовий прибуток обчислюється за формулою:

Пб = (Д1 - С1) + (Д2 - С2) + (Д3 - С3) - А (1.3)

де С1, С2, С3 витрати виробництва відповідно від реалізації продукції (послуг), позареалізаційних операцій, інших реалізацій.

Таким чином, балансовий прибуток підприємства - це прибуток, що одержала фірма в результаті діяльності всіх господарств, виробничих підрозділів, що перебувають на його балансі:

Пб = Пр + Ппр + Піп (1.4)

де Пр - прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

Ппр - прибуток від позареалізаційних операцій;

Піп - прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) є основною складовою частиною загального прибутку.

У загальному вигляді прибуток від реалізації:

Пр = ВД - Sвир - ПДВ - Азб (1.5)

де Sвир - витрати виробництва на виготовлення продукції і заробітна плата працівників (повна собівартість виробництва);

ПДВ - податок на додану вартість;

Азб - акцизний збір.

Прибуток від позареалізаційних операцій знаходять як різницю між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій, і витратами на їх використання Sп. p.:

Ппр = Ф2 - Sп. p., (1.6)

Прибуток від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей та майна підприємства:

Пік = Упр - Уприд, (1.7)

де Упр, Уприд - ціна відповідно продажу і придбання майна. За другим трактуванням доходу балансовий прибуток визначається дещо інакше:

(1.8)

де - сумарне значення доходу підприємства, підраховане за другим трактуванням;

ЗП - заробітна плата працівників підприємства.

Приблизна схема використання прибутку на підприємствах молочної промисловості України наведена на рис 1.1.

Із загального балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини:

1) прибуток, що розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески в благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання);

2) прибуток, що залишається на підприємстві та використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) і створенні резервного фонду.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Приблизний розподіл прибутку на підприємствах молочної промисловості України [36, с.91]

Сьогодні підприємства дістали повну самостійність у формуванні власних фондів. Якщо раніше існували нормативи відрахувань на фонди, то тепер підприємства можуть розпоряджатися прибутком на власний розсуд, вилучаючи з нього такі суми по річних фондах, які вони вважають за потрібне.

На прибуток, як економічний показник впливає багато факторів, їх можна поділити на зовнішні і внутрішні

До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства: інфляційні процеси, законодавство, політика, науково-технічний та соціальний розвиток регіону, політика оподаткування та інше.

До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Ступінь впливу безпосередніх факторів обчислюється простим арифметичним способом. До них належать такі:

обсяги продукції, що випускається;

ціна продукції, що випускається;

найменування (асортимент) продукції, що випускається.

Ступінь впливу опосередкованих факторів обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності. До таких факторів належать:

після продажний сервіс;

збільшення або зменшення зносу основних виробничих фондів;

реклама;

співвідношення між власним і позичковим капіталом. Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити двояко: по-перше, методом прямого розрахунку.

При використанні даного методу всі розрахунки ґрунтуються на прямому підрахунку виручки від реалізації за оптовими цінами підприємства і собівартості продукції всього асортименту, тобто за формулою:

(1.9)

де і = 1 - n - назва видів продукції, які випускаються;

Аі - кількість продукції і-го роду в натуральних одиницях вираження;

Ці - ціна одиниці продукції і-го виду;

Сі - собівартість одиниці продукції і-го виду [24, с.171].

Отже, виручка від реалізації це дохід підприємства, а прибуток менший від доходу на величину затрат на виробництво продукції.

По-друге, по факторному методу.

На величину прибутку можуть впливати такі фактори:

а) залежні від роботи підприємства:

б) зростання обсягу продукції (вплив прямо пропорційний), зниження собівартості продукції, зміна асортименту.

Даний метод має переваги перед методом прямого рахунку, оскільки він дає можливість конкретно встановити напрямки росту прибутку, виявити його ресурси.

Основними функціями прибутку в сучасних умовах є:

прибуток, як основа інноваційних рішень;

мірило успіху діяльності підприємства;

джерела самофінансування розвитку;

винагорода власникам, працівникам [13, с, 175]

Для визначення ефективності використання основних виробничих фондів розраховують показник норми прибутку:

(1.10)

де П - прибуток від реалізації робіт, послуг;

Фа, Фоб - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних засобів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник має дуже велике значення, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще однакових умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

Можливими шляхами збільшення прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміну кон'юнктури ринку, проводити організаційно-управлінські реорганізації тощо.

Рентабельність ведення виробництва означає, що підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво і одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому що його слід доповнювати показником рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (дохідності) роботи підприємства.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

1. Загальний рівень рентабельності підприємства:

(1.11)

де Пб - балансовий прибуток;

Sзаг - загальновиробнича собівартість.

Такий показник демонструє загальну ефективність діяльності підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов'язані з його основними виробничими фондами:

(1.12)

3. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

(1.14)

де Сак - середня сума активів балансу підприємства.

4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

(1.15)

де П - чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

Свк - сума власного капіталу.

5. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції і обчислюється за формулою:

(1.16)

де Sng. - повна собівартість товарної реалізованої продукції, або за формулою

(1.17)

де Q - обсяг реалізованої продукції.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу:

(1.18)

де Ці - ціна і-го виробу;

Si - собівартість і-го виробу.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Відмінність полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, а для визначення фактичної - фактичні.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливим фактором, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та інше. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

При формуванні методики оцінки ефективності функціонування підприємства провідне місце займає методологічна сумісність усіх видів показників на різних рівнях і у різних умовах. Нині може бути використана нова система оцінки й управління економічною ефективністю діяльності підприємства, побудована шляхом інтегрування в існуючу систему нового узагальнюючого показника.

На вхід системи оцінки надходять фактичні та прогнозні дані про прибутки та збитки і дані за балансом підприємства. У звіті про прибутки і збитки підприємства є дані про планування обсягів продажу у натуральному та грошовому виразі. Ці величини можна також визначити на основі екстраполяції існуючих тенденцій до прогнозів продажу за підрозділами і за окремими видами продукції. Звіти містять відомості про елементи виробничих витрат реалізованої продукції, витрати на заробітну плату, матеріали, амортизаційні відрахування, накладні витрати, витрати на транспортування.

Алгоритм управління економічною ефективністю виробництва передбачає використання двох форм вартості і відповідно не менш як двох методів оцінки. Для розрахунку показників ефективності необхідно визначити ринкову вартість підприємства та ринкову вартість його майна, що задіяне в бізнесі.

На виході алгоритму аналізу можливо отримати результати про ефективність чи неефективність діяльності підприємства та впровадити заходи щодо поліпшення ефективності.

Алгоритм управління економічною ефективністю виробництва містить логічні блоки, блоки, що реалізують аналіз, блок адаптації моделей.

Логічні операції виконуються економістами та фінансистами. Вони передбачають, по-перше, розробку питань перспективної діяльності підприємства, по-друге, вибір способів досягнення передбачених обсягів виробництва і фінансових результатів, по-третє, вирішення питань інвестицій. Розробка цієї частини схеми потребує вирішення питань, пов'язаних з інформаційним забезпеченням і формалізацією обчислювальних та логічних операцій, необхідних для подальшого розрахунку. До них належать розрахунок обсягів виробництва і генерування прогнозів, заснованих на аналізі минулого досвіду та можливих ситуацій при розв'язанні поставлених задач.

Перший етап - формування кількісних показників розвитку підприємства. Розробка планових цифр проводиться з використанням підходів перспективного планування. Цілі стратегії підприємства можуть бути визначені динамічними нормативами, які мають особливості, по-перше, пов'язані з вигідним рівнем виробництва та його матеріально-технічною структурою, по-друге, з необхідністю відображення концепції науково-технічного і економічного розвитку виробництва.

Вихідна інформація про обсяги продажу і витрати отримуються на основі статистичного підходу та перспективної оцінки розвитку підприємства, можливих варіантів розвитку, очікуваних результатів при вибраних варіантах розвитку.

Шляхи коригування розрахунків визначаються на підставі теорії і практики проектування планів підприємств. Оскільки міра зміни критерію при різних варіантах коригування розрахунків не завжди піддається обчисленню, а, отже, і вимірюванню, то ранжування вихідних даних треба виконувати з елементами евристики. Вони полягають в оцінці перспективності дій підприємства на основі логічного аналізу з використанням функціональної залежності технологічних параметрів.

Другий етап містить основний зміст процедури визначення вартісних показників. На ньому відбувається процес визначення ринкової вартості підприємства. Для подальших розрахунків треба також визначити вартість майна підприємства, тобто матеріальних активів, зайнятих у бізнесі, а також ринкову вартість підрозділів підприємства.

Третій етап передбачає розрахунок показників ефективності. Порівняння ринкової вартості підприємства з вартістю майна підприємства, задіяного у бізнесі, дозволяє визначити ефективність роботи підприємства. Чим більша ринкова вартість підприємства порівняно з вартістю майна, задіяного у бізнесі, тим вища економічна ефективність виробництва. Саме визначення цього показника передбачає попереднє визначення вартості майна підприємства, задіяного у бізнесі.

Додатковим показником ефективності виробництва може слугувати зіставлення ринкової вартості підприємства із сумою ринкових вартостей підрозділів.

Як зазначалося, визначальний показник ефективності - це показник відношення ринкової вартості підприємства, як сукупності бізнес-ліній, до вартості майна, задіяного в бізнесі. Показником динаміки ефективності є динаміка визначеного показника. Оцінка заміни ефективності, яка відбиває характер і напрям її зміни в часі, ґрунтується на порівнянні значень результативних показників ефективною і у дані періоди часу.

Ефективність результатів роботи характеризується показниками абсолютного та відносного відхилення підприємства.

Визначення динаміки ринкової вартості підприємства проводиться з метою оцінки перспектив його розвитку. Використання методу динамічного порівняння значень показника ефективності передбачає обчислення абсолютних величин приростів та темпів зростання показника і дозволяє сформувати оцінку, яка відбиває поведінку суб'єкта у наступному періоді і на перспективу.

Показник, за яким порівнюють ринкову вартість підприємства з вартістю майна, задіяного в бізнесі, показує структуру вартості підприємства, тобто дозволяє чисельно визначити нематеріальні її компоненти. Межею нижнього порогу ефективності є вартість майна підприємства. Ринкова вартість підприємства не повинна бути нижчою за вартість його майна.

економічна ефективність молокопереробна діагностика

Якщо на основі визначених показників буде зроблено висновок про ефективну діяльність підприємства та позитивну чи нейтральну динаміку ефективності, можна вважати, що мета дослідження досягнута. Якщо ж буде визнано, що підприємство працює неефективно чи динаміка ефективності негативна, необхідно з'ясувати причини такого стану та визначити доцільність і напрями поліпшення ситуації. Саме вирішення зазначених питань відповідають наступні етапи.

Четвертий етап передбачає проведення аналізу господарської діяльності за традиційною схемою з метою визначення причин неефективної роботи. Аналіз повинен охоплювати показники рентабельності; платоспроможності та ліквідності підприємства. За результатами аналізу роблять висновок про конкретні показники, що мають негативне значення на динаміку і, відповідно, до їх походження визначають слабкі місця у діяльності підприємства.

П'ятий етап передбачає прийняття рішення про доцільність та можливість оздоровлення підприємства. Рішення приймає аналітик на основі результатів детального аналізу господарської діяльності.

Останній етап передбачає реакцію на результати аналізу та рішення аналітика.

Якщо приймається позитивне рішення, то необхідно розробити заходи щодо оздоровлення діяльності підприємства та напрямків реалізації. Такі заходи розробляються і приймаються за участю керівництва, яке повинно організувати їх здійснення та проконтролювати виконання рішень.

Якщо ж приймається рішення про неможливість і недоцільність оздоровлення підприємства, то необхідно здійснити заходи щодо його ліквідації.

Для підвищення економічної ефективності галузі необхідна інтенсифікація. Більшість економістів-аграрників розуміють під інтенсифікацією форму розширеного відтворення, при якій на основі додаткових вкладень відбувається збільшення виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному підвищенні його економічної ефективності. У силу цього інтенсифікація тваринництва повинна характеризуватися додатковими вкладеннями. Одним з основних показників рівня інтенсивності в скотарстві є витрата кормів на одну корову. Як правило, господарства з більш інтенсивним рівнем годівлі вкладають більше засобів у розрахунку на одну корову й одержують більш високу їхню продуктивність. Інтенсифікацію галузі молочного скотарства варто починати зі зміцнення й удосконалювання кормової бази. Мається на увазі поліпшення якісного складу раціонів, забезпечення їх повноцінним перетравлюваним протеїном, мінеральними речовинами і мікроелементами. Однак ріст економічної ефективності спостерігається не при всякім підвищенні рівня годівлі, а тільки в тих випадках, коли ріст продуктивності худоби значно випереджає додаткова витрата кормів

Рівень інтенсивності скотарства характеризується також таким загальним економічним показником, як величина витрат у вартісній формі в розрахунку на одну корову. Збільшення витрат, як правило, дозволяє збільшити споживання ресурсів і інших факторів виробництва, що роблять найбільш істотним вплив на рівень молочної продуктивності. Однак приріст продукції в грошовому вираженні повинний випереджати величину витрат, що обумовили цей процес. Інакше кажучи, даний процес повинний забезпечувати зниження собівартості виробництва одиниці продукції. У цьому випадку процес інтенсифікації буде супроводжуватися ростом економічної ефективності.

Рівень інтенсивності молочного скотарства тісно зв'язаний із сезонністю виробництва молока. Чим менше виявляється сезонність, тим інтенсивніше працює галузь. Усунення різко вираженої сезонності надходження молока протягом року є одним з важливих резервів збільшення виробництва молока в країні. Сезонність у закупівлях молока породжує додаткові вкладення в збільшення потужностей молочних заводів у розрахунку на безперебійне приймання молока в період максимального надходження, знижує рівень використання основних фондів промисловості. Рівномірне одержання молока протягом року досягається гарною годівлею корів, змістом їх у сприятливих приміщеннях і правильній організації отелень по місяцях року. При екстенсивному молочному скотарстві різниця між виробництвом молока в літні і зимові місяці дуже значна. Основна кількість молока одержують у літній період. Узимку в таких господарствах відчувається недолік кормів і приходиться забезпечувати корів підтримуючим кормом до нового пасовищного сезону.

Сезонність виробництва молока в основному залежить від двох факторів: розподілу отелень і організації годівлі корів. Для рівномірного одержання продукції протягом року отелення рекомендується проводити в основному в осінньо-зимовий період. Корови, в цей час, мають більш високу продуктивність. збільшується середня жирність молока. Перші місяці їхньої лактації проходять узимку. Повноцінна годівля, гарний зміст забезпечують високу молочну продуктивність корів у ці місяці. В останні місяці лактації, коли в зв'язку з тільністю продуктивність звичайно значно знижується, корови переходять на пасовища і тому зберігають високі удої (стимулююча дія зелених кормів). У корів, отелившихся у весняно-літній період, перші місяці лактації проходять під час пасовищного змісту, і в цей час вони дають найбільшу кількість молока. До кінця лактації, коли корова одержує стійлові корми, спостерігається різке падіння продуктивності. У результаті удої за лактацію в цьому випадку виявляються набагато нижче, ніж у корів, що отелилися в осінньо-зимовий період. Переклад корів на цілорічні отелення зі зрушенням на осінньо-зимовий період благотворно відбивається на розвитку молодняку. Телята, що народилися в осінньо-зимовий період, більш міцні. Вони при повноцінній годівлі добре розвиваються. Післямолочний період їхнього вигодовування збігається з пасовищним змістом, що забезпечує повноцінне харчування й одержання високих приростів живої маси.

Таким чином, підвищення економічного розвитку молочної промисловості України можна досягти шляхом розробки і впровадження ефективних регіональних програм, які б дозволили регулювати діяльність всіх учасників кооперації та інтеграції з питань виробництва, переробки молока та реалізації конкурентоспроможної.

1.2 Молокопереробна промисловість - важлива складова АПК України

Молочна промисловість - одна з найбільших та найважливіших галузей промисловості України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення.

Виробництво і споживання продовольства є однією з головних умов суспільного розвитку. М.І. Туган-Барановський, розкриваючи сутність і зміст поняття господарства, відзначав зокрема роль і значення продовольства в суспільному людському розвитку: "Щоб жити, людина повинна пити, їсти, мати одежу, хату і т. ін. Все це треба приготувати і здобути. В готовій формі ми на світі потрібних нам речей не знаходимо - смажені куріпки тільки в казках падають людині прямо до рота. Отже, для того, щоб жити, ми повинні попрацювати над речами, котрі нас оточують. Щоб здобути хліба, потрібного для життя, треба зорати поле, засіяти його і т.д. Або, коли ми самі поля не обробляємо, то ми повинні купити хліб у того, хто його обробляє. Це все й буде господарством" [71, с.59].

Виходячи з особливої ролі і значення молочної промисловості в структурі економіки, набуває пріоритетної ваги розробка і обґрунтування теоретичних, методологічних і методичних засад визначення та розкриття суті і змісту розвитку цієї галузі індустрії як провідної сфери агропромислового комплексу.

Молочна промисловість - це сукупність підприємств, що характеризуються такими основними ознаками:

1) єдністю економічного призначення продукції - виробництвом продуктів харчування для задоволення безпосередніх потреб населення в них;

2) однорідністю сировини й матеріалів, що використовуються на них для виробництва продуктів харчування;

3) спільністю матеріально-технічної бази і технологічних процесів виробництва продуктів харчування;

4) особливим професійним складом робітничих кадрів;

5) специфічними особливостями розміщення і розвитку.

Особлива роль молочної промисловості у розвитку продуктивних сил будь-якої країни визначається як великою соціальною значущістю продукції, що виробляється на її підприємствах, так і тим, що в процесі виробництва на її підприємствах специфічно поєднуються природні, кліматичні, економічні, геополітичні, соціальні та екологічні умови кожної країни. Вона значно впливає на спеціалізацію окремих країн та їх регіонів на виробництві продовольства, розвиток міждержавних та міжрегіональних зв'язків, формування ефективних структур народногосподарських, агропромислових та промислових комплексів.

Молокопродуктовий підкомплекс АПК України займає одне з найважливіших місць в економіці країни, він охоплює виробництво, заготівлю, переробку та реалізацію молока.

Молочна промисловість АПК України об'єднує такі основні підгалузі: цільномолочну, маслоробну, сироробну і молочноконсервну.

До складу цільномолочної продукції включають районні і міські молокозаводи. Вони зайняті закупівлею молока, його первинною обробкою (очищення, охолодження, пастеризація) та виробництвом широкого асортименту цільномолочної продукції, яку після відповідного розфасування і пакування відправляють в торгову мережу та інші ринки збуту.

Маслоробна галузь включає первинні молочні цехи і основні маслоробні заводи. Тут, після первинної обробки молока, виробляють масло, а із знежиреного молока - казеїн, знежирений сир тощо. Крім масла, головні маслозаводи виготовляють сухе або згущене знежирене молоко, а також цільномолочні продукти, розраховані на місцевого споживача.

Сироробна промисловість виробляє різноманітні види натуральних сирів і бринзи. Більша частина сироробних заводів виробляє також і масло. Такі підприємства відносяться до маслосироробних або сиромаслоробних заводів. Сироробні заводи виготовляють також ряд цільномолочних продуктів, а найбільші - виробляють із сироватки молочний цукор, суху і згущену сироватку.

Молочноконсервна промисловість охоплює заводи з виробництва згущеного молока, сухого молока і сухих вершків, сухих сумішей для виготовлення морозива, сухого молока з вітамінами для дітей грудного віку, а також цільномолочної продукції, масла тощо в залежності від попиту.

Молочна промисловість відіграє вагому роль у розміщенні та розвитку продуктивних сил країни, що зумовлено її специфічними особливостями, зокрема тим, що вона забезпечує потреби населення як головної продуктивної сили в продуктах харчування, формує пропозиції їх як важливу складову ринку продовольчих товарів, сприяє розвитку і розміщенню складових елементів продуктивних сил як вагомий споживач продукції інших галузей народного господарства, виступає організатором та інтегратором розвитку і розміщення продуктивних сил агропромислового комплексу.

Особливі роль і значення молочної промисловості у розвитку і розміщенні продуктивних сил визначаються її тісними виробничо-економічними зв'язками з іншими галузями народного господарства, зокрема з сільським господарством, промисловістю, транспортом і зв'язком, будівництвом, торгівлею, матеріально-технічним постачанням та заготівлею, а також з галузями невиробничої сфери.

Молочна промисловість має тісні виробничо-економічні зв'язки з підприємствами оптової і роздрібної торгівлі. З одного боку, підприємства оптової і роздрібної торгівлі вивчають і формують попит на продукцію, що виробляється на підприємствах молочної промисловості, визначають обсяги її виробництва та асортимент, суттєво вливають на якість продуктів харчування, формують ринок їх збуту ї доводять їх до безпосередніх споживачів. З другого боку, підприємства молочної промисловості через підприємства торгівлі формують пропозиції для ринку продовольчих товарів, забезпечують шляхом їх виробництва задоволення потреб населення в продовольчих товарах.

Асортимент продукції молочної промисловості України має близько 250 найменувань, в тому числі понад 170 видів незбираної молочної продукції, близько 30 видів сирів та майже 20 видів молочних консервів.

Виробнича потужність підприємств це максимальна кількість виробленої продукції певного асортименту за одиницю часу, тобто за зміну, при заданому технічному оснащенні, повному використанні устаткування і виробничих площ, впровадження передових технологій в організації господарських процесів. Слід зазначити, що виробничі потужності молокопереробних підприємств не є постійними величинами, а змінюються рік у рік або протягом року за рахунок впровадження нового устаткування, модернізації діючого, розширення виробничих площ, вдосконалення організації виробничого процесу, вибуття устаткування з різних причин. Отже, потужність один з важливих показників оцінки діяльності підприємства, на основі якого обґрунтовується виробнича програма обсягів переробки, здійснюється пошук резервів, збільшення виробництва готової продукції.

Народногосподарське значення молочної промисловості зумовлене багатьма факторами. По-перше, молочна промисловість у кожній державі є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки вона формує фонд споживання повноцінних і незамінних продуктів харчування.

Встановлено, що молокопродукти майже повністю засвоюються організмом людини, є прекрасним лікувальним засобом. Дорослій людині, як підтверджує наука, необхідно споживати щодня таку кількість молокопродуктів: молока - 500 г, масла вершкового - 15 г, твердого сиру - 18 г, сиру - 20 г, сметани та вершків - 18 г, згущеного і сирого молока - 11 г, всього за добу у перерахунку на незбиране молоко - 1,5 кг, за рік - близько 500 кг.

1 л молока задовольняє добову потребу дорослої людини у тваринному жирі, кальції, фосфорі; на 53% - у тваринному білку; на 35% -біологічно активних незамінних жирних кислотах і у вітамінах А, С, тіаміні; на 12,6% - в фосфоліпідах і на 26% - в енергії. Енергетична цінність молока складає 2720· 103 Дж/кг.

1.3 Продовольче значення молокопереробної продукції

Молоко - унікальний продовольчий продукт, який досі не синтезований у світі. Цінність молока полягає в тому, що до його складу входить понад 100 компонентів: жири, вуглеводи, вітаміни, ферменти, гормони, мінеральні речовини тощо. За складом з ним не може конкурувати жоден з харчових продуктів. У коров'ячому молоці міститься 12,5-13% сухих речовин, з них жиру - 3,8, білку - 3,3, молочного цукру, - 4,8, макро - і мікроелементів - 1%. (табл.1.1) Основні компоненти молока майже повністю засвоюються організмом людини та не повторюються в жодному іншому продукті харчування.

Молокопродукти є прекрасним лікувальним засобом від шлунково-кишкових захворювань, отруєнь. Дорослій людині необхідно споживати на добу таку кількість молокопродуктів: молока-500, масла-15, твердого сиру-18, сиру - 20, сметани та вершків - 18, згущеного і сухого молока - 11г, всього ж за добу в перерахунку на незбиране молоко - 1,5 кг, а за рік приблизно - 500 кг. За науково обґрунтованими нормами молоко і молокопродукти повинні становити 1/3 харчового раціону людини.

Таблиця 1.1

Хімічний склад молока

Вид

молока

Вода

Білки

Жири

Лактоза

Мінеральні

речовини

всього

у тому числі

казеїн

Альбумін і глобулін

Коров'яче

Козяче

Овече

Кобиляче

85-89

85-88

80-84

87-91

2,9-4,1

2,7-3,9

5,2-6,7

1,8-2,6

2,4-3,2

2,2-3,0

4,2-5,0

1,0-1,4

0,5-0,9

0,5-0,9

1,0-1,7

0,8-1,2

3,0-5,1

4,0-5,3

5,0-8,5

1,4-2,3

4,5-5,0

4,1-5,3

4,1-4,7

6,2-7,0

0,6-0,8

0,7-0,9

0,7-1,1

0,2-0,5

Як відомо, Україна має одні з найкращих умов у світі для виробництва молока та молокопродуктів, але проблему насиченості ринку ними нашій країні не вдалось повною мірою вирішити навіть у найсприятливіші для розвитку молочного господарства роки. За виробництвом та споживанням молокопродуктів на душу населення Україна відстає від високорозвинутих країн світу в 2-3,5 рази, а за асортиментом та якістю - ще більше. Виробництво молока на душу населення за останні роки значно скоротилося.

Зниження споживання молока і молокопродуктів пояснюється зменшенням валового виробництва молока, скороченням його надходжень до державних і регіональних фондів, а також зниженням товарних запасів на кінець року, збільшенням витрат і під час зберігання, зменшенням обсягів промислової переробки молока, катастрофічним зниженням платоспроможності населення.

Для більшості країн Заходу, навпаки, нагальною є проблема перевищення виробництва молока. У жодній з розвинутих країн світу на виробничі потреби, як в Україні, не використовується тільки 20-30% виробленого молока. Так, у США, Нідерландах на промислову переробку йде 97-98% молока. Передбачається, що з розвитком ринкових відносин відбудуться суттєві зміни у сфері формування ресурсів молока і молокопродуктів та регіональних ринків, що зумовить певні зміни у спеціалізації і кооперації виробництва та переробки в окремих зонах держави і дозволить вирівняти споживання молока та молокопродуктів до рекомендованих норм.

З молока виробляють різноманітні молокопродукти: сири, масло, кисломолочні вироби, вершки, сметану, молочні консерви і сухі молочні продукти, морозиво та інші.

Вершкове масло - високожирний харчовий продукт, який виготовляється із вершків молока. Крім жиру, в масло переходять всі складові частини вершків - фосфатиди, білки, лактоза, вітаміни, вода.

За структурою вершкове масло являє собою жирове середовище з вкрапленнями плазми і бульбашками повітря. Масова частка жиру в маслі складає від 50 до 82,5%. У десертних видах масла міститься більше білків, цукрів та інших речовин, оскільки для їх виготовлення використовуються різні наповнювачі. Дуже багато жиру є в складі топленого масла (99%). Залежно від виду масла масова частка білків складає від 0,5 до 3,5%. У маслі без добавок цукру практично немає. Вміст його в маслі з наповнювачами коливається від 1 до 8% (масло дитяче). Жир та інші речовини вершкового масла мають дуже високу засвоюваність (96-97%). Енергетична цінність масла складає, ккал/100 г: бутербродного 590-600, солодко вершкового 740-750, топленого 850-870. Отже, масло належить до продуктів харчування з високою енергетичною цінністю. Біологічну цінність його визначають жиророзчинні вітаміни (A, D, Е). З водорозчинних вітамінів у незначній кількості містяться вітаміни групи В і вітамін С. Масло з літнього молока багатше на вітаміни. Вершкове масло характеризується високими органолептичними властивостями: смаком, ароматом, консистенцією, кольором. Його широко застосовують у кулінарії, хлібопекарській і кондитерській галузях промисловості, для приготування бутербродів тощо. Деякі види масла мають дієтичне і лікувальне значення.


Подобные документы

  • Сутність економічної ефективності та особливості її визначення у зерновому господарстві, методичні основи. Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз динаміки виробництва, якості продукції. Шляхи покращення показників, що вивчаються.

    курсовая работа [62,6 K], добавлен 04.01.2014

  • Поняття економічної безпеки машинобудівного підприємства, основні напрямки її забезпечення. Найважливіші види господарських і фінансових ризиків, їх чинники і методи компенсації. Процес забезпечення політико-правової складової економічної безпеки.

    реферат [30,8 K], добавлен 20.06.2009

  • Теоретичні основи економічної ефективності виробництва. Організаційно-економічна характеристика КСП ім. Карла Маркса, аналіз його стану розвитку виробництва продукції. Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції (молока).

    курсовая работа [969,8 K], добавлен 12.07.2010

  • Сутність, роль та основні показники оцінки економічної та соціальної ефективності господарчої діяльності підприємств. Аналіз основних показників ефективності діяльності підприємства. Оцінка впливу факторів на динаміку ефективності підприємства.

    курсовая работа [74,6 K], добавлен 17.01.2013

  • Теоретичні засади дослідження економічної безпеки підприємства. Передумови формування та рівня економічної безпеки ТОВ "Медичний Комплекс", підходи до визначення її рівня. Розробка програми забезпечення цільового рівня економічної безпеки підприємства.

    курсовая работа [95,0 K], добавлен 13.03.2013

  • Державна політика як фактор забезпечення єдності економічної соціальної ефективності. Роль підприємства в досягненні єдності економічної і соціальної ефективності. Державна політика сприяння підприємництву. Вдосконалення техніки і технології виробництва.

    дипломная работа [184,7 K], добавлен 02.04.2011

  • Ефективність як економічна категорія. Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства. Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Панда". Розрахунок економічної ефективності впроваджених заходів та їх вплив на результати діяльності підприємства.

    курсовая работа [92,4 K], добавлен 03.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.