Фінансовий контроль операцій з основними засобами комунального підприємства

90

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

на тему:

"Фінансовий контроль операцій з основними засобами комунального підприємства"

на матеріалах Комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп", м. Ямпіль Вінницької області

Вінниця 2013



Зміст

Вступ

Розділ 1. Науково-теоретичні засади фінансового контролю операцій з основними засобами комунального підприємства

1.1 Основні засоби як об'єкт фінансового контролю

1.2 Організація та планування фінансового контролю операцій з основними засобами

1.3 Організаційно-економічна характеристика комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

Розділ 2. Інформаційне забезпечення та методичні прийоми фінансового контролю операцій з основними засобами комунального підприємства

2.1 Економіко-правовий аналіз законодавчо-нормативної бази та огляд теоретичних джерел з питань фінансового контролю операцій з основними засобами

2.2 Оцінка системи бухгалтерського обліку як інформаційної бази фінансового контролю операцій з основними засобами в комунальному підприємстві "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

2.3 Організаційно-інформаційна модель контролю основних засобів на комунальному підприємстві

Розділ 3. Методика фінансового контролю операцій з основними засобами на базі комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

3.1 Методика фінансового контролю операцій з основними засобами Комунальне підприємство "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

3.2 Аналітичні методи фінансового контролю операцій з основними засобами Комунальне підприємство "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

3.3 Методика фінансового контролю операцій з основними засобами Комунальне підприємство "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" в умовах застосування інформаційних технологій обробки економічної інформації

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел додатки



Вступ

Перехід України до ринкових відносин виявив необхідність створення нових економічних інститутів, регулюючих взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких особливе місце займають інститути фінансового контролю. Але в умовах ринкових відносин і різних форм власності фінансово-господарський контроль діяльності підприємств набуває іншого змісту, оскільки виникла нова форма фінансово-господарського контролю - аудиторський контроль. Головною метою фінансового-контрольних інститутів в умовах ринкових відносин є забезпечення контролю за достовірністю інформації, що відображається в бухгалтерській і податковій звітності. При цьому дані про використання майна, грошових коштів, проведення комерційних операцій та інвестицій суб'єктів господарської діяльності можуть бути з однаковим ступенем об'єктивності перевірені як контрольно-ревізійними службами, так і незалежним аудитом.

Аудит, у свою чергу, виявляє недоліки в діяльності об'єкту, що перевіряється, він вказує керівництву на недосконалість окремих ланок його механізму. Суб'єкт управління використовує отриману від аудитора інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень.

На кожному підприємстві аудиту підлягають основи засоби. Вони складають виробничі ресурси та є частиною активів підприємства. Використання основних засобів у процесі господарської діяльності та нарахування амортизації безпосередньо впливає на собівартість продукції та визначення фінансового результату.

За сучасних умов проблематичним є питання відновлення та відтворення основних засобів. За часи розвитку економічної науки було приділено мало уваги формування концепцій з приводу даного питання.

Важливим фактором для ефективного використання та збереження основних засобів є створення дієвого механізму внутрішнього аудиту з урахуванням організаційно-правової форми підприємства, вимог чинного законодавства та умов, як¹' диктує сучасна економіка.

Дослідженням розвитку аудиту й обліку основних засобів приділяли велику увагу як вітчизняні так і зарубіжні вчені. В основному вони займалися адаптації українських стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних. Серед вчених виділимо таких: Коблянська О. І., Ткаченко Н.М., Гордієнко Н.І., Іванова Н.А.^ Кулаковська Л.П., Савченко В.Я., Усач Б.Ф., Чернелевський Л.М. Шкіря Н.Л.

Однак, незважаючи на постійні дослідження науковців, існують розбіжності у концепціях вчених з питань обліку та аудиту основних засобів. Потребують подальшого дослідження та удосконалення положення бухгалтерського обліку та методолопчн¹ засади аудиту основних засобів. Необхідно звернути увагу на удосконалення таких аспектів: оформлення операцій пов'язаних з рухом основних засобів первинними документами, достовірне відображення основних засобів у фінансовій звітності, правильне визначення первісної, справедливої та залишкової вартостей об'єктів основних засобів, правильне та достовірне нарахування амортизації.

Недоліком, який може призвести до порушення достовірності обліку та аудиту основних засобів - це постійні зміни до нормативно-правових актів та податкового законодавства.

Таким чином, актуальність теми зумовлена тим, що снує невизначеність та суперечливість теоретичних засад обліку та аудиту основних засобів. Дослідження у роботі проводились на основі існуючі методологічної, теоретичної та нормативно-законодавчої бази в аспекті розвитку ринкових відносин.

В процесі дослідження сформульованої теми необхідно розглянути наступні питання:

- визначити основні аспекти в сутності основних засобів та процесу визначення їх вартості;

- формулювання сутності контролю з погляду управління об'єктами основних засобів;

- визначити основні етапи та послідовність фінансового контролю та аудиту основних засобів;

- охарактеризувати організаційно-економічну характеристику базового комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп";

- провести огляд законодавчих нормативно-правових актів та теоретичної бази з приводу обраної теми та проаналізувати останні публікації;

- провести аналіз організаційно-інформаційної моделі аудиту та фінансового контролю об'єктів основних засобів;

- дослідити методи фінансового контролю та аудиту основних засобів на прикладі комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп";

- провести аналіз забезпеченості базового підприємства основними засобами та відслідкувати їх динаміку;

- запропонувати шляхи вдосконалення контролю та аудиту основних засобів, що б в результаті привело до їх ефективнішого використання; Об'єктом дослідження є комунальне підприємство "Ямпільський райсільгоспкомунгосп".

Предметом дослідження є основні засади аудиту основних засобів комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп".

При написанні дипломної роботи використовувались такі методи: аналіз та синтез порівняння, систематизація, узагальнення, проведення соціально- економічних досліджень, кількісні.

В якості нормативно-правових джерел були використані Закони України, Постанови Кабінету Міністрів^ Міністерства фінансів. Були використані останні публікації вітчизняних та зарубіжних економістів у сфері обраної теми.

Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків.

У першому розділі розглянуто науково-теоретичні засади фінансового контролю операцій, пов'язаних з рухом основних засобів. Другий розділ присвячений розгляду інформаційного забезпечення та методичних прийомів фінансового контролю основних засобів на комунальному підприємстві "Ямпільський райсільгоспкомунгосп". У третьому розділі розглянуто методи аудиту операцій з основними засобами на комунальному підприємстві "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" та наводиться аналіз основних показників. У висновку вказані основні засади та пропозиції з приводу вдосконалення автоматизації внутрішнього контролю операцій з основними засобами.

За обсягом дипломна робота займає 98 сторінок друкованого тексту, який супроводжується таблицями, додатками та літературними джерелами.



Розділ 1. Науково-теоретичні засади фінансового контролю операцій з основними засобами комунального підприємства

1.1 Основні засоби як об'єкт фінансового контролю

Ефективне використання основних засобів дозволяє підприємству плідно організувати свою роботу, підвищити продуктивність праці. Тому керівництву необхідно постійно збільшувати ефективність використання цих необоротних активів вдосконалювати та покращувати інтенсивність їх використання. Це можна забезпечити виконуючи дієвий фінансовий контроль як в межах підприємства, так і зовнішніми контролюючими органами. Для проведення результативного фінансового контролю необхідно розуміти сутність основних засобів та механізм їх обліку та порядок нарахування амортизації, розрізняти різні види вартостей активу та за якою саме вони відображаються у фінансовій звітності. Порядок відображення основних засобів та операцій з ними визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 ^Основні засоби".

Основні засоби є елементом необоротних активів. Необоротні активи - це активи підприємства, які придати для використання протягом періоду, який є тривалішим за 12 місяців чи один операційний цикл, тобто усі ті, які не є оборотними [57].

Основні засоби, в свою чергу, - це необоротні матеріальні активи, які підприємство використовує у процесі своєї діяльності та які, як очікується, будуть задіяні протягом періоду, який перевищує один рік або один операційний цикл.

Основні засоби експлуатуються підприємством для:

- використання у виробничих процесах чи для доставки готової продукції, товарів або надання послуг;

- передачі в оренду;

- експлуатації адміністративним та іншим персоналом фірми та надання певних соціальних функцій [31].

Відповідно до П(с)БО 7 група основних засобів - це сукупність подібних за певними характеристиками, призначенням та умовами експлуатації матеріальних активів. Є десять груп основних засобів:

- інвестиційна нерухомість;

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання^

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- тварини;

- багаторічні насадження;

- інші [90].

До складу основних засобів, в якості об'єкта контролю, можуть бути зараховані незавершені капітальні інвестиції. До них відносять витрати з будівництва, покупки, поліпшення, ремонту основних засобів з початку і до завершення усіх робіт до монтажу основного засобу та введення його в експлуатацію.

Об'єкт основних засобів - це завершений пристрій з певними пристосуваннями, окремий предмет, який має самостійно експлуатуватись. Якщо певний об'єкт основних засобів містить в собі ще запасні частини, які мають різний термін експлуатації, то кожен з цих частин може визначатись в обліку як автономний.

Зарахування основних засобів на баланс відбувається на основі акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) та за первісною вартістю. Цей показник дорівнює сумі грошових коштів, які були сплачені при їх придбанні чи витрачені при їх виробництві або справедливій вартості активів, переданих в обмін на основні засоби, тобто це фактична собівартість активу. В залежності від того, яким шляхом основний засіб потрапив на підприємство (придбання за грошові кошти, виробництво, безоплатне отримання, обмін на подібний чи неподібний об'єкт), то первісна вартість також може визначатись по різному. Первісна вартість основних засобі в&які надійшли на підприємство шляхом безоплатного отримання рівнозначна справедливій вартості активу на число отримання. Якщо основні засоби вносяться до статутного капіталу підприємства, то первісна вартість визначається та погоджується самими засновниками. Якщо основні засоби переводяться з оборотних активів чи готової продукції, то основою для визначення їх вартості є П(с)БО 9 "Запаси" та 16 "Витрати". Якщо основні засоби отримуються шляхом обміну на подібний об'єкт, то первісною вартістю виступатиме залишкова вартість переданого об'єкта. Але, якщо залишкова вартість переданого об'єкта буде більшою за його справедливу вартість, то головною для зарахування на баланс буде справедлива вартість об'єкта переданого об'єкта. При цьому різниця зараховується до витрат звітного періоду. Якщо основний засіб обмінюється на неподібний об'єкт, тобто при проведенні часткового обміну, то його первісна вартість буде дорівнювати буде рівносильна справедливій вартості переданого активу, але будуть враховуватись усі грошові суми та їх еквіваленти, що були передані або отримані під час обміну. Усі операції проводяться з урахуванням витрат, які зараховуються до первісної вартості. Первісна вартість включає наступні витрати:

- фактично сплачені суми постачальникам або підрядчикам за надані активи чи виконані роботи;

- реєстраційні збори, сплачені мита та податки тощо сплачуються при придбанні основного засобу;

- видатки на страхування ризиків під час доставки та видатки транспортній організації;

- витрати на введення в експлуатацію ( монтаж, налагодження, установка);

- усі інші витрати, які можуть бути понесені під час приведення основного засобу до стану, в якому він буде готовий до експлуатації та принесення безпосередньої вигоди [24].

Первісна вартість об'єктів основних засобів може зростати відповідно до витрат, які були понесені під час поліпшення об'єкта ( модернізація, ремонт, добудова, реорганізація, реконструкція тощо) Але, також, вона може зменшуватись при частковій ліквідації основних засобів. Результатом таких маніпулювань з первісною вартістю об'єктів може бути збільшення або зменшення очікуваних економічних вигід від їх експлуатації у майбутньому.

У процесі експлуатації основні засоби зменшують свою корисність, тобто втрачається економічна користь в сумі перевищення залишкової вартості над очікуваним відшкодуванням. Відповідно на основні засоби нараховується амортизація. Це поступовий процес списання вартості активу протягом періоду його корисного використання, який визначається фірмою під час визнання цього активу, та перенесення її на товар™ який був виготовлений за його допомогою. Яким саме методом нараховується амортизація підприємство визначає самостійно в установчих документах [25].

Під час використання даного виду активу та нарахування амортизації, основні засоби зменшують свою вартість та відображаються у фінансовій звітності уже за залишковою вартістю. Цей показник дорівнює різниці первісної вартості та зносу, нарахованого у звітному періоді. У валюту балансу враховується саме залишкова вартість.

Якщо на дату складання балансу залишкова вартість основних засобів значно різниться від їх первісної чи справедливої вартості то підприємство може провести їх переоцінку. При цьому, якщо основний засіб є приналежним до певної групи, то переоцінка проводитиметься по всій груп основних засобів. Не можуть бути переоціненими малоцінні та швидкозношуючі необоротні матеріальні активи та бібліотечн¹ фонди, якщо їх амортизація проводиться шляхом нарахування суми зносу у розмірі 50% у перший та останній місяці їх використання.

Переоцінена вартість основних засобів - це вартість, яка розраховується множенням первісної об'єкта основних засобів, суми його зносу на певний індекс переоцінки, який, в свою чергу, розраховується діленням справедливої вартості активу на його залишкову вартість.

Основні засоби можуть також бути відремонтовані та поліпшені, тобто може проводитись модернізація, добудова та реконструкція. Після завершення ремонту має бути оформлений акт приймання-здач^: виконаних робіт.

Вибуття (ліквідації) основних засобів відбувається шляхом списування з балансу активу після його продажу, ліквідації безплатній передачі, повного зіпсування, нестачі основних засобів або з інших причин, які призвели до зменшення вартості активу [26].

Ліквідаційна вартість основних засобів - це грошові суми, інші акти або будь-як вигоди, як підприємство сподівається отримати від списання основного засобу після завершення періоду його корисного використання, віднімаючи при цьому витрати, які були понесені на його ліквідацію.

Протягом строку корисної експлуатації основних засобів на них нараховується амортизація. Строк корисного використання - певний період часу, протягом якого, як очікується, експлуатація основних засобів буде приносити певну користь^, на яку розраховували під час придбання або виробництва основного засобу. Цей період самостійно визначається підприємством, установою, організацією. На термін корисного використання впливає не лише фізичний знос, а й моральне старіння. Суть морального зносу полягає в наступному: з часом з'являються нові удосконалені моделі обладнання, на фоні яких уже закуплені є не такими продуктивними та менш прибутковими.

Амортизація - це періодичне перенесення вартості основного засобу на виготовлений, з його допомогою, продукт або послугу. Вона нараховується у вигляді зносу на вартість, яка амортизується. Знос - це сума, яка вираховується згідно з обраним методом нарахування амортизації¹ списується періодично, як правило, кожного місяця. Під час визначення цього періоду мають бути врахований фізичний та моральний знос, що очікується; час використання основного засобу з урахування його можливостей та потужностей та будь-які строки, що можуть обмежувати період використання [17].

Амортизація нараховується на об'єкти основних засобів згідно з визначеним строком їх корисної експлуатації. Нарахування починається з першого місяця експлуатації, у наступному місяці уже змінюється строк корисного використання та вартість, на яку нараховується знос, за вирахуванням попереднього списання частини вартості основного засобу. Припинення нарахування амортизації відбувається у наступному місяці після того, в якому основний засіб вибув або переведений на ремонт, реконструкцію або модернізацію.

Амортизація нараховується різними методами, які самостійно обираються підприємством установою, організацією та зазначаються в установчих документах (рис. 1.1).

Прямолінійний - метод, згідно з яким сума амортизації визначається шляхом ділення вартості, яка амортизується, на період корисного використання певного об'єкта основних засобів.

Зменшення залишкової вартості - метод, згідно з яким річна сума амортизації визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного періоду або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Ця річна норма амортизації визначається як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня сумарної кількості років корисного використання об'єктів об'єкта основних засобів з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів на його первісну вартість.

Прискореного зменшення залишкової вартості - метод, згідно з яким річна сума амортизації вираховується шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного періоду або початкової вартості на початок періоду нарахування амортизації та подвоєної річної норми амортизації, яка вираховується, згідно з терміном корисного використання об'єкта основних засобів.

Кумулятивний - метод, згідно з яким річну суму амортизації вираховують шляхом множення вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт обчислюється шліхом ділення загальної кількості років, які залишаються до кінця корисного використання основних засобів на сумарну кількість числа років його корисної експлуатації.

Виробничий - метод, згідно з яким річна сума амортизації обчислюється шляхом множення фактичного місячного обсягу продукції, робіт, послуг на виробничу ставку амортизації. Виробничу ставку амортизації обчислюють підраховують шляхом діленням вартості, яка амортизується на загальний об'єм товарів, робіт, послуг, які підприємство планує виробити експлуатуючи об'єкт основних засобів [57].

Продуктивність праці та швидкість її зростання безпосередньо залежать від технічного стану основних засобів та ефективності їх використання. Підвищення якості основних засобів та ефективності їх експлуатації інтенсивним шляхом є найважливішими умовами для покращення результатів діяльності підприємства, збільшення кількості та покращення якості випущеної продукції. Тому контроль за використанням основних засобів є важливим у забезпеченні стабільної діяльності підприємства. Одним із напрямів такого контролю є контроль за технічним станом та умовами використання основних засобів. Якісний та результативний контроль дозволить виявити нові резерви для створення додаткової змінності роботи основних засобів, знайти можливості для їх оновлення та модернізації, впровадження новітніх технологій, що, загалом, призведе до підвищення якості усієї роботи підприємства від виробних відділів до адміністративних.

Основними завданнями контролю операцій з основним засобами є перевірка:

- вірності визнання матеріального активу основним засобом;

- реальності та правдивості оцінки" переоцінки та дооцінки основних засобів;

- правдивості відображення результатів проведення інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку;

- вчасності та вірності документального оформлення операцій з основними засобами та правильність внесення даних до процесів надходження та вибуття в облікових реєстрах;

- правильності нарахування амортизації, та повноти її включення до витрат виробництвам

- правильності нарахування і списання зносу об'єктів основних засобів;

- правильності та своєчасносте оформлення та відображення переоцінки, дооцінки, ремонту, списання та ліквідації об'єктів основних засобів. Згідно завдань фінансового контролю операцій з основними засобами

обираються об'єкти, джерела інформації, способи перевірки операцій з основними засобами та порядок узагальнення результатів контролю (рис. 1.2).



Об'єкти перевірки включають інвентарні об'єкти основних засобів, стан їх збереження та використання^ відображення у бухгалтерському обліку, перевірка норм зносу та процес його нарахування [35].

Основний засіб,який може підлягати контролю, тобто, інвентарний об'єкт - це об'єкт, який є закінченим пристроєм, окремим об'єктом, який має усі пристосування і запаси-' частини та який готовий до виконання своїх функцій, для яких призначений певний окремий об'єкт.

Інвентарні об'єкти фінансового контролю визначаються згідно з нормативно-правовою базою та обліковою інформацією, яка використовується у процесі проведення фінансового контролю операцій, пов'язаних з рухом основних засобів.

В якості інформаційного забезпечення контролю можуть слугувати: - типова класифікація основних засобів;

- планово-нормативна інформація з використання і ремонті основних засобів;

- нормативно-довідкова документація з нарахування і використання амортизації;

- нормативно-правова документація з обліку і списання основних засобів;

- технічна документація інвентарних об'єктів;

- первинні документи з обліку основних засобів;

- регістри оперативно-технічного х бухгалтерського обліку;

- звітність про наявність і використання основних засобів [31]. Контроль та перевірка технічних характеристик та умов експлуатації

основних засобів, правильність аналітичного і синтетичного обліку основних засобів, своєчасність та точність відображення в обліку операцій, пов'язаних із введенням їх в експлуатацію, вибуттям, нарахуванням зносу і амортизації основних засобів дасть можливість працювати підприємству без виникнення можливих аварійних ситуацій протягом усього терміну використання, а також допоможе визначити допустимі обсяги виробництва продукції чи послуг, на які будуть використовуватися основні засоби.

Отже, забезпеченість підприємства основними фондами є однією з головних умов успішного його розвитку. Склад, структура, стан та ефективність використання основних засобів і будуть визначати виробничі можливості підприємства. Ефективне управління основними засобами дозволить нарощувати виробничі потужності та обсяги реалізації підприємства. Саме аудит і допомагає забезпечити контроль за збереженням та ефективним використанням основних фондів.

1.2 Організація та планування фінансового контролю операцій з основними засобами

Планування є одним із найважливіших етапів контролю. Суб'єкт, який здійснює перевірку зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури [32].

Планування - це процес здійснення річної аудиторської стратегії. Воно здійснюється на початковій стадії перевірки, і його основною метою є надання контролюючими суб'єктами підприємствам і організаціям різних форм власності ефективних послуг у встановлений термін. Це означає належне виконання цими суб'єктами функціональних обов'язків на високому рівні фахових стандартів [37].

Призначення планування полягає в:

- розробленні загального плану аудиту з визначенням очікуваного обсягу, графіків та термінів проведення аудиту;

- підготовці аудиторської програми з встановленням обсягу, видів та послідовності проведення аудиторських процедур, достатніх для збору аудиторських доказів та формування обґрунтованої думки про достовірність фінансової звітності підприємства.

Аудиторська організація повинна почати планувати проведення робіт до написання листа - зобов'язання і до укладення договору з економічним суб'єктом про проведення аудиту.

Планування є початковим етапом роботи аудитора.

Обсяг планування залежить від: розмірів економічного суб'єкта, складності аудиторської перевірки, досвіду роботи аудитора з певним економічним суб'єктом, знання бізнесу клієнта. Процес планування містить декілька пов'язаних між собою етапів (рис.13)

Завданням аудитора на етапі планування є визначення стратегії, тактики та обсягу аудиторської перевірки. Тобто, аудитор повинен: по-перше - встановити оптимальний шлях організації перевірки, базуючись на довгострокових прогнозах розвитку як фірми-клієнта, так і взаємовідносин аудитора з нею у майбутньому; по-друге - ідентифікувати сукупність засобів та прийомів для досягнення поставленої клієнтом цілі; по-третє - оцінити кількість та ступінь деталізації аудиторських процедур, визначити витрати часу та коштів, необхідність залучення спеціалістів, експертів, можливість надання супутніх послуг тощо.

При підготовці загального плану і програми аудиторської фірми необхідно встановити прийнятний для неї рівень істотності та аудиторські ризики, що дають підстави вважати бухгалтерські документи достовірними.

Загальний план проведення аудиту має служити керівництвом при здійснення програми аудиту. У ньому аудитор має передбачити терміни проведення аудиторських робіт та скласти графік їх проведення, зазначити дату надання звіту чи аудиторського висновку.

У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудиту на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності та ефективності системи внутрішнього контролю та оцінки ризиків проведення аудиту

Згідно вказаних завдань аудиту та методів його проведення розробляють програму аудиту. Програма є інструментом реалізації плану, виступає як інструкція по проведенню перевірки, засобом контролю якості праці всіх членів аудиторської групи; так як має детальний опис сутності аудиторських процедур.

Програма аудиту є частиною загального плану аудиту і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма служить детальною інструкцією для асистентів аудитора, а для керівників аудиторської групи та фірми - засобом контролю якості роботи.

Програма аудиту є складовою робочої документації аудитора та містить значну частину аудиторських доказів, як потрібні для того, щоб підтвердити та обґрунтувати професійну думку аудитора. Також документ містить аудиторські процедури, які необхідно виконати під час перевірки.

Аудитор під час підготовки програми аудиту має враховувати певні фактори та особливості аудиторської роботи (рис. 1.З.).

Підготовка програми аудиту є важливим етапом у процесі підготовки до проведення безпосередньої перевірки. Також цей документ є ще й важливим тому, що в ньому зазначаються усі методи та контрольні процедури, які будуть використовуватись аудитором.

Програма складається у вигляді таблиці та поділяється на певні розділи. З кожного розділу програми складаються документально-оформлені висновки, які є підґрунтям для формування та висловлювання професійної думки аудитора в аудиторському звіті або висновку.

Висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалам для складання аудиторського звіту для керівництва економічного суб'єкта та аудиторського висновку, а також необхідний для формулювання об'єктивної думки аудитора про достовірність бухгалтерської звітності.

По закінченні процесу планування аудиту загальний план та робоча програма мають бути відповідно оформлені документально та завізовані.

Згідно усіх особливостей роботи аудитора та діяльності досліджуваного підприємства запропонуємо програму проведенню аудиту основних засобів на комунальному підприємстві "Ямпільський райсільї оспкомунгосп" із зазначенням усіх використовуваних методів (таб. 1.1).

Таблиця 1.1. Програма аудиту основних засобів на комунальному підприємстві "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

	Етап аудиторської перевірю
	Підготовчий	фї зична перевірка	Основний	Завершальний
Мета і завдання аудиту основних засобів	Попереднє знайомство з підприємством, оцінка систем контролю та бухгалтерського обліку, визначення аудиторського ризику, планування аудиту 03	Оцінка достовірності і результатів проведеної інвентаризації основних засобів	Контроль оцінки 03, встановлення їх належності, перевірка достовірності облікових записів і залишків у балансів" перевірка правильності нарахування зносу та визначення витрат на ремонт 03	Складання розділу аудиторського звіту про основні засоби підприємства
Аудиторські процедури	Опитування і анкетування керівництва підприємства та персоналу, вивчення матеріалів попередньої аудиторської перевірки, документальна перевірка, спостереження	Спостереження за проведенням інвентаризації основних засобів, вибіркова перевірка її результатів	Зіставлення даних інвентаризації, синтетичного та ана.;.'точного обліку, запит до постачал ьникі в (підрядників), документальна вибіркова перевірка, перевірка арифметичних підрахунків, аналіз	С истематизація та ґрунтування отриманої на попередніх етапах інформації, аналіз, складання звіту та аудиторського висновку
Аудиторські докази	Статут підприємства^ накази, звіт про попередню аудиторську перевірку, інвентарні картки, дані синтетичного та аналітичного обліку основних засобів	Матеріали інвентаризації, облікові записи по основних засобах	Акти інвентаризації, первинна документація по основних засобів, облікові регістри синтетичного аналітичного обліку	Робоча документація, складена на попередніх етапах перевірки
Виконавець	Аудитор,асистент аудитора	Аудитор, асистент аудитора	Аудитор	Аудитор

Розроблена програма аудиту для комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" передбачає чотири етапи: підготовчий, фізична перевірка, основний, завершальний. Для кожного етапу визначено мету та завдання, аудиторські процедури та докази. Також визначено виконавці, які володіючи певними знаннями та навичками можуть виконати задані обсяги аудиторських робіт.

Після кожного етапу програми формуються документально підтверджені висновки, які є основою для формування та висловлення думки аудитора в аудиторському звіті та висновку.

Отже, контроль основних засобів розпочинається з перевірки вірності відображення об'єктів в бухгалтерському обліку та визначенні реальності й правдивості звітних даних. Процесу контролю підлягають усі операції, пов'язані з рухом, переміщенням, ремонтом та відновленням вартості основних засобів. Аудитор може застосувати наступні методи: порівняння, тестування, експертизи, зустрічні перевірки. Перевіряють дані аналітичного та синтетичного обліку із даними фінансової звітності, Основні недоліки в плануванні наступні:

- аудитор починає проведення детальних тестів до завершення роботи з планування перевірки, що може привести до упущень, виконання надлишкової роботи та суперечностей з клієнтом;

- використовується нераціональна документація;

- має місце недостатнє розуміння бізнесу клієнта.

Отже, ретельне планування перевірки дасть змогу аудитору без додаткових зусиль зібрати максимально надійні докази, які дозволять йому сформулювати думку про достовірність фінансової звітності та відповідність її фактичному стану справу що склалися на підприємстві, при мінімальних витратах на проведення перевірки. Крім того, аудитор, який провів перевірку відповідно до детально розробленого плану, дотримався встановлених та обумовлених строків, не перевищив витрат на перевірку, отримує гарантований гонорар, ймовірність підписання угоди на довгострокове співробітництво з даним клієнтом, позитивний імідж на ринку аудиторських послуг.

1.3 Організаційно-економічна характеристика комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

Комунальне підприємство "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" діє на основі статуту (додаток А) Цивільного, Господарського та Податкового кодексів України, Законів України "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншого діючого в Україні законодавства для виконання підприємницької діяльності та одержання прибутку та надання послуг на підставі добровільного об'єднання внесків засновників для наступного здійснення виробничо-господарської діяльності. У своїй діяльності Товариство керується діючим законодавством України,' Статутом, а також внутрішніми правилами, розпорядженнями^ регламентам! і та іншими локальними актами Товариства.

Комунальне підприємство "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" є спільною власністю територіальних громад району, створене відповідно до рішення 10 сесії Ямпільської районної ради 5 скликання від 9 червня 2008 року в розпорядчому порядку шляхом перетворення з МДПМК-56 і входить до сфери управління Ямпільської районної ради. Внаслідок перетворення до підприємства перейшло усе майно, усі права та зобов'язання попередньої юридичної особи.

Ямпільська районна рада до управління якої входить підприємство, є представником власника - територіальних громад району і виконує його функції у межах, визначених Господарським кодексом та іншими законодавчими актами.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в банківських установах, круглу печатку, штамп та бланки зі своїм повним найменуванням.

Місце знаходження підприємства: індекс 24500 Вінницька область, Ямпільський район, Місто Ямпіль, вулиця Автотранспортна,8.

Підприємство від свого імен може укладати угоди, набувати майнових та особистих не майнових прав і нести обов'язки, бути позивачем чи відповідачем в суді, Господарському чи третейському судах.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, на яке відповідно до чинного законодавства, може бути звернено стягнення. Але воно не несе відповідальності за зобов'язання власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого ходить підприємство, і є підзвітним цьому органу.

Підприємство створене з метою задоволення громадських потреб територіальних громад району у роботах послугах ремонтного, будівельного, сільськогосподарського та виробничого характер, обслуговування соціальної сфери на селі та отримання прибутку від господарської діяльності, забезпечення соціальних та економічних потреб трудового колективу.

Предметом діяльності товариства є: - надання платних послуг громадам сіл, підприємствам і організаціям відповідної території;

- участь в будівництві та реконструкції об'єктів соціального призначення, що здійснюються а рахунок коштів місцевого бюджету;

- надання платних послуг населенню району;

- обслуговування та ремонт об'єктів соціальної сфери села;

- санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів; прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; добування декоративного та будівельного каменю; добування вапняку та крейди, добування піску, гравію та глини; лісопильне та стругальне виробництво, виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів;

- виробництво виробів з бетону для будівництва;

- оброблення декоративного та будівельного каменю;

- підготовка будівельних ділянок;

- загально-будівельні роботи,

- водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи;

- санітарно-технічні роботи;

- роботи з завершення будівництва;

- діяльність вантажного автомобільного транспорту;

- здавання в оренду власного рухомого та нерухомого майна;

- діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

- технічні випробовування та дослідження; надання послуг населенню по обробітку земельних ділянок; здійснення заходів по благоустрою та озелененню територій сіл району; здійснення автоперевезень, надання транспортних послуг та послуг ремонту автотракторної техніки

- здійснення робіт по обслуговуванню, санітарній очистці територій та благоустрою кладовищ;

- надання ритуальних та обрядових послуг;

- здійснення інших видів діяльності^ що не заборонені законом і відповідають цілям, передбаченим статутом.

Майно підприємства перебуває у комунальній власності району і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелом формування майна Підприємства є:

- грошові та матеріальні внески Органу управління майном;

- доходи, одержані від надання послуг,; реалізації продукції, від інших видів господарської діяльності"

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджету;

- придбання майна інших підприємств та організацій;

- безоплатні або благодійні внески підприємств, організацій, громадян;

- інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Підприємство здійснює свою господарську діяльність від свого імені на засадах повного госпрозрахунку.

Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, прогнозує та здійснює свою діяльність, виходячи з необхідності задоволення попиту громадян в послугах, що надає підприємство, та необхідності забезпечення виробничого та соціального підприємства, підвищення доходів.

Підприємство виконує роботу, надає послуги на договірній основі в порядку, що визначається законодавчими актами України. Підприємство надає послуги, реалізує свою продукцію за цінами і тарифами, що встановлює самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством, по цінах встановлених рішенням міської ради чи державних цінах і тарифах.

Прибутком підприємства, після сплати податку до бюджету та інших обов'язкових відрахувань згідно з діючим законодавством самостійно розпоряджається підприємство. Основні засоби, придбані підприємством за рахунок прибутку, є спільною власністю територіальних громад > знаходяться у користування підприємства.

Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток, амортизаційні відрахування, інші відрахування підприємств, організацій, громадян, інші надходження.

Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі та може надавати банку на платній та договірній основі право користування своїми вільними коштами.

Чистий прибуток, після покриття матеріальних затрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитам, внесків передбачених законодавством України, податків та інших платежів до бюджету, залишається за згодою районної ради в повному розпорядженні підприємства.

Збитки, завдані комунальному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органу місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Керівник призначається і звільняється з посади органом управління і є підзвітним цьому органом. Керівник діє без довіреності від імені підприємства та представляє його інтереси перед іншими організаціями. Він несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, та станом діяльності підприємства.

Підприємство здійснює оперативний податковий та бухгалтерський облік результатів своєї роботи та веде статистичну звітність.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю здійснюється органами управління майном та іншими органами відповідно до законодавства. Орган управління майном має право ініціювати проведення відповідними органами комплексної ревізії фінансової та господарської діяльності підприємства.

Підприємство зобов'язане надати органу управління майном, на його вимогу, будь-яку інформацію щодо діяльності Підприємства.

Ліквідація та реорганізація підприємства проводиться з дотриманням вимог законодавства, за рішенням органу управління майном, рішенням суду або арбітражного суду. А також у випадках: визнання його банкрутом; якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства; якщо судом буде визнано недійсними установчі документи підприємства; з інших, передбачених законодавством умов.

Схема організаційної структури комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" наведена на рисунку 1.4.

Усю відповідальність за курування комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" бере на себе начальник. Комунальне підприємство має у своїй організаційній структури наступні відділи: бухгалтерський відділ, планово-економічний відділ, відділ збуту та технічний відділ, який підпорядковується головному інженерові.

Для економічної характеристики комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" проаналізуємо ряд показників його фінансово-господарської діяльності (табл.1.2) на основі річної фінансової звітності за 2007-2011 рр.

Рис. 1.4. Організаційна структура комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

Таблиця 1.2 Основні показники фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп"

							Відхилення 2011 від
№	Показники	2007	2008	2009	2010	2011	2007	2008	2009	2010
з/п							абс.	Відн.%	абс.	Відн.%	абс.	Відн.%	абс.	Відн.%
	Дохід (виручка) від
1.	реалізації продукції без ПДВ, тис.грн.	140,7	237	476,9	924,7	988,2	847,5	602,3	751,2	317,0	511,3	107,2	63,5	6,9
	Собівартість
2.	реалізованої продукції (товарів), тис.грн.	107,3	214,5	521,3	1234,6	839,4	732,1	682,3	624,9	291,3	318,1	61,0	-395,2	-32,0
3.	Валовий прибуток (збиток), тис.грн.	33,4	22,5	-44,4	-309,9	148,8	115,4	345,5	126,3	561,3	193,2	-435,1	458,7	-148,0
4.	Інші операційні доходи, тис.грн.	18,9	-	390,4	742,3	322,1	303,2	1604,2	-	-	-68,3	-17,5	-420,2	-56,6
	Адміністративні
5.	витрати, тис. грн..
6.	Витрати на збут,
	тис. грн..
7.	Інші операційні витрати, тис.грн.	79,8	25,7	109,7	343,9	255,6	175,8	220,3	229,9	894,6	145,9	133,00	-88,3	-25,7
8.	Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток (збиток), тис. гри	-27,5	-3,2	236,3	88,5	215,3	242,8	-882,9	218,5	-6828,1	-21,0	-8,89	126,8	143,3
9.	Інші доходи звичайної діяльності, тис.грн.	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
10.	Інші витрати звичайної діяльності, тис.грн.	-	6,8	230,4	154,1	173,9	-	-	167,1	2457,4	-56,5	-24,52	19,8	12,8
11.	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток (збиток), тис.грн.	-27,5	-10	5,9	-65,6	41,4	68,9	-250,5	51,4	-514,0	35,5	601,69	107	-163,1
12.	Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	-55,6	-43,3	0,6	-86,4	21,8	77,4	-139,2	65,1	-150,3	21,2	3533,3	108,2	-125,2
13.	Рентабельність (збитковість), %	-	-	0,13	-	2,21	-	-	-	-	2,1	1653,4	2,21	-
14.	Середньоспискова чисельність працівників, люд.	5	7	5	18	19	14,0	280,0	12	171,4	14,0	280,00	1	5,6
15.	Продуктивність праці, тис.грн/чол.	28,14	33,9	95,38	51,37	52,01	23,9	84,8	18,2	53,6	-43,4	-45,47	0,6	1,2
16.	Середня вартість основних засобів, тис.грн.	240,4	83	2389,7	2205,2	2495,6	2255,2	938,1	2412,6	2906,7	105,9	4,4	290,4	13,2
17.	Фондовіддача, тис.грн.	0,6	2,9	0,20	0,42	0,40	-0,2	-32,3	-2,5	-86,1	0,2	98,4	-0,023	-5,6
18.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,08	0,05	0,32	0,02	0,015	-од	-81,3	-0,04	-70,0	-0,3	-95,3	-0,005	-25,0

Фінансова звітність комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" станом на 31.12.2011 року в усіх істотних аспектах правдиво та достовірно відбиває його фінансовий стан на число складання звітності, збігається з обліковою політикою підприємства, концептуальним мотивам створення фінансової звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бух гал тер сь ко го обліку та вимогам діючого законодавства України.

Для визначення фінансового стану застосовують низку відносних показників і коефіцієнтів. У таблиці 1.2. показана динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" яка дає змогу розглянути становище виробничо-господарської діяльності підприємства за 2007-2011 роки. Усі дані для обрахунку показників відображаються у фінансовій звітності.

Аналіз головних показників виробничо-господарської діяльності комунального підприємства "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" за 2007- 2011рр. дає основу визнати, що протягом конкретного періоду комунальне підприємство функціонувало .з значним ростом потужностей.

З таблиці 1.2. можна побачити, що дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) протягом вказаного періоду мала тенденцію до зростання. У 2011 році порівняно з 2007 роком зросла на 847,5 тис. гри. або на 602,3%, а порівняно з 2008 роком на 751,2 тис. грн. або на 317%. Порівняно з 2009 роком виручка зросла на 511,3 тис. грн. або на 107, 21%. Порівняно з 2010 роком цей показник зріс не так різко, загальне зростання склало 63,5 тис. грн. або 6,87%.

Собівартість реалізованої продукції (товарів) протягом досліджуваного періоду коливалася. У 2011 році порівняно з 2007 роком зросла на 732,1 тис. грн. або на 682,3%, а порівняно з 2008 зросла на 624,9 тис. грн. на 291,3%. Порівняно з 2009 собівартість зросла на 318,1 тис. грн. або на 61, 02%. Порівняно з 2010 роком відбулось скорочення собівартості на 395,2 тис. грн. або на 32,01%. Отже, показник собівартості реалізованої продукції (товарів) був найвищим у 2010 році - 1234,6 тис. гри. Це може свідчити, що процес виробництва у цьому році був найзатратнішим, з недостатнім зростанням виручки від реалізації.

Зміна даних показників вплинула і на показник валового прибутку (збитку), який обчислюється як різниця між ними. У 2011 році порівняно з 2007 роком зросла на 115,4 тис. грн. або на 345,5%, а порівняно з 2008 роком збільшилась на 126,3 тис. грн. або на 561%. Порівняно з 2009 роком валовий прибуток (збиток) зріс на 193,2 тис. грн. або на 435, 14%. Порівняно з 2010 роком також простежується зростання 458,7 тис. грн. на 148,02%. Незважаючи на те, що протягом досліджуваного періоду відбувалося зростання виручки від реалізації, підприємство у 2009 та 2010 роках все одно зазнало збитку. Дане зростання було недостатнім, щоб покрити усі затрати виробництва. Лише у 2011 році підприємство отримало прибуток.

Валовий збиток був частково покритий за рахунок інших операційних доходів. Протягом 2007-2011 років відбувалися коливання інших операційних доходів. У 2011 році порівняно з 2007 роком він зріс на 303,2 тис грн. або на 1604,2%. У 2008 році підприємство не зазнало інших операційних доходів. Порівняно з 2009 роком показник зменшився на 68,3 тис. грн.. або на 17, 49%. Порівняно з 2010 роком відбулось більш різке скорочення на 420,2 тис. грн.. або на 56, 61%. Отже, найбільшими інші операційні доходи були у 2010 році - 742,3 тис. грн. Саме це дозволили компенсувати валовий збиток у цьому році.

Інші операційні витрати протягом досліджуваного періоду теж зазнали коливань, що в загальному призвело до їх зростання. У 2011 році порівняно з 2007 роком зросли на 175,8 тис. грн. або на 220,3%, а порівняно з 2008 - на 229,9 тис. грн. або на 894,6%. Порівняно з 2009 роком відбулось їх зростання на 145, 9 тис. грн. або на 133% . Порівняно з 2010 роком відбулось скорочення витрат на 88, 3 тис. грн.. або на 25,68% Обсяг інших операційних витрат був також найвищим у 2010 році, що знівелювало зростання інших операційних доходів.

Якщо підсумувати вплив усіх показників на дохід (виручку) від реалізації продукції (робіт, послуг), то отримаємо показник: фінансовий результат від операційної діяльності, який також може бути як прибутком, так і збитком. У 2011 році порівняно з 2007 цей показник зріс на 242,8 тис. грн. або 882,9%, а у порівнянні з 2008 роком - на 2 г 8,5 тис. грн. Порівняно з 2009 роком відбулося скорочення фінансового результату від операційної діяльності на 21 тис. грн. або на 8,89%. Порівняно з 2010 роком відбулося зростання на 126,8 тис. грн. або 143,28%. Отже* найнижчим прибутковим фінансовий результат від операційної діяльності був на рівні 88, 5 тис. грн. у 2010 році. У 2007 та 2008 роках підприємство зазнало фінансового збитку від операційної діяльності.

За 2007-2011 роки підприємство не отримало інших доходів від звичайної діяльності.

Протягом даних трьох років відбулось скорочення витрат від іншої звичайної діяльності У 2011 році порівняно з 2008 витрати зросли на 1657,1 тис. грн. Порівняно з 2009 роком відбулось скорочення на 56,5 тис. грн. або на 24,52%. Якщо порівнювати 2011 та 2010 роки, то відбулось зростання витрат на 19^8 тис. грн.. або на 12,85%. У 2007 році підприємство не понесло інших витрат звичайної діяльності Інші доходи та витрати звичайної діяльності - це показники, які останніми підсумовують перед обчисленням фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування.

Перед сплатою податків підприємство мало такі результати діяльності. У 2011 році прибуток склав 41, 4 тис. грн., що на 68,9 тис. грн. більше, ніж у 2007 та на 51,4 тис. грн. більше, ніж у 2008 році, та на 35,5 тис грн. або на 601,69 % більше, ніж у 2009. Порівняно з 2010 роком приріст склав 107 тис. грн. або 163,11%. Отже, у 2007, 2008, 2010 році підприємство понесло збиток.

Після сплати усіх податків підприємство у 2009 та 2011 роках понесло прибуток, а у 2007, 2008, 2010 році, зазнало збитку. У 2011 році показник чистого прибутку (збитку) зріс на 21,2 тис. грн. або на 3533,33%. Порівнюючи з 2010 роком приріст склав 108, 2 тис. грн., або 125, 23%. Отже, прибутково підприємство працювало лише у 2009 та 2011 роках.

Одним із основних коефіцієнтів, що показують фінансовий стан комунального підприємства ' "Ямпільський райсільгоспкомунгосп" є показник рентабельності, він дає змогу проаналізувати на скільки доцільно залучаються виробничі витрати в 2009 році становив 0,13 & а в 2011 р. 2,21 %. У 2007, 2008, 2010 році на підприємстві був збиток, тому розрахунок показника рентабельності є нераціональним.

Комунальне підприємство протягом досліджуваного періоду розширювалося тому і середньоспискова чисельність працівників також збільшувалась протягом усіх трьох років з 5 до 18 чоловік, а потім і до 19 відповідно.

Незважаючи на те, що кількість працівників протягом періоду зростала, продуктивність праці скорочувалася. У 2011 році порівняно з 2007 зросла на 23,9, а у порівнянні з 2008 збільшилась на 18,2 Порівняно з 2009 роком скорочення становило 43, 4 тис. грн./чол.. або на 45,47%. Порівняно з 2010 роком показним незначно зріс на 0.64 тис. грн./чол. або 1.24 %.