Реалізація ефективної фінансової стратегії неможлива без формування адекватного набору методів та інструментів, які будуть максимально повно відповідати ключовим характеристикам самого підприємства, специфіці сфери його функціонування та сформованим цілям, а тому необхідно провести ґрунтовний аналіз основних сучасних методів формування фінансової стратегії.

Одним із важливих методів стратегічного управління є моделювання. Варто зазначити, що фінансова модель - це точне математичне описання економічного процесу, тобто опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища за допомогою математичних символів та прийомів. До моделі включаються лише ключові параметри. Одним із основних аспектів у процесі побудови фінансової моделі є визначення періоду планування, оскільки економічні закономірності є досить мінливими, а тому можуть помітно варіюватися на протязі значного періоду часу. Крім того, необхідно пам'ятати, що набір вихідних даних для моделі має бути однорідним. Саме тому, з урахування зазначених специфічних особливостей, найбільш оптимальною інформаційною базу для моделі є використання річних звітів підприємства з останні 5 років, що дасть можливість отримати найбільш об'єктивні вихідні результати у процесі моделювання.

Варто зауважити, що побудова фінансової моделі та відбір значимих параметрів є досить трудомістким та відповідальним видом роботи, оскільки від правильності та адекватно інформаційного масиву та, як наслідок, результатів моделювання залежить ефективність функціонування підприємства в майбутньому. Саме тому, при розробці фінансової моделі необхідно враховувати наступні принципи, які забезпечують отримання найбільш позитивних результатів, а саме:

- достовірність вихідних даних та припущень;

- можливість удосконалення моделі;

- інтегративний характер фінансової моделі, тобто врахування у процесі розробки не окремого аспекту фінансової діяльності організації, а комплексу характеристик, таких яких інвестиційна діяльність, дивідендна та облікова політика та ін., які значно корелюють зі зміною результативності функціонування підприємства;

- гнучкість та зрозумілість моделі.

Справедливо зазначити, що навіть врахування усіх зазначених вище характеристик не забезпечує відсутність різного роду похибок та помилок. Така ситуація пояснюється тим, що жодна модель не може врахувати дії абсолютно всіх зовнішніх та внутрішніх факторів, саме тому процес моделювання є не статичним, а динамічним і безперервним, у ході якого виявляються недоліки моделі та здійснюється її коригування. Таким чином, даний метод розробки фінансової стратегії є досить ефективним, однак лише за умови виваженого та продуманого підходу до нього процесу [36].

Широкого поширення у системі методів розробки фінансової стратегії набув підхід до позиціювання підприємства у матриці, сформованої за певними критеріями. Так, матриця фінансових стратегій дозволяє не тільки охарактеризувати поточну фінансову ситуацію, але і спрогнозувати її зміни з урахуванням важливих показників діяльності суб'єкта. На сьогоднішній день найбільш популярною методикою у рамках даного підходу є побудова матриці, розробленої французькими вченими Ж. Франшоном та І. Романе, яка базується на розрахунку трьох показників: результату господарської діяльності, результату фінансової діяльності та результату фінансово-господарської діяльності (табл.1.4).

Таблиця 1.4 - Матриця фінансової стратегії

Кожний сектор матриці має свою унікальну назву і характеристику, що визначає подальшу перспективи розвитку підприємства. Загалом варто зауважити, що квадрати 1, 2 і 3 (головна діагональ матриці) є зоною рівноваги. Над діагоналлю (квадрати 4, 5,8) знаходиться зона успіху, яка характеризується позитивним значенням показників, що свідчить про створення ліквідних засобів і мінімальний рівень фінансового ризику. Під діагоналлю (квадрати 7, 6,9) знаходиться зона дефіциту, яка відображає споживання ліквідних засобів та негативні значення показників [48].

Результат господарської діяльності (РГД) характеризує рівень ліквідності підприємства, розрахований на основі залишку суми грошових коштів після фінансування його витрат.

Даний показник розраховується за формулою (1.1):

(1.1)

де БРЕІ - брутто-результат експлуатації інвестицій;

?ФЕП - зміни фінансово-експлуатаційних потреб;

ВІ - виробничі інвестиції;

ЗПМ - звичайний продаж майна.

Результат фінансової діяльності (РФД) відображає фінансову політику підприємства. У процесі розрахунку даного параметра необхідно враховувати лише рух фінансових потоків.

Вирішальне значення для визначення знаку РФД має напрям зміни обсягу позикових коштів. Розрахунок значення РФД здійснюється за формулою (1.2):

(1.2)

де ?ПК - зміни позикових коштів;

ФВПК - фінансові витрати за позиковими коштами;

ПНП - податок на прибуток;

Д - дивіденди;

ДВФД - інші доходи і витрати фінансової діяльності.

Так, брутто-результат експлуатації інвестицій розраховується за формулою (1.3):

(1.3)

де БРЕІ - брутто-результат експлуатації інвестицій;

ЧД - чистий дохід від реалізації продукції;

ГП - готова продукція;

НВ - незавершене виробництво;

МЗ - матеріальні затрати;

ВОП - витрати на оплату праці;

ВСЗ - відрахування на соціальні заходи.

Зміна обсягу фінансово-економічних потреб відповідає зміні обсягу чистого оборотного капіталу (показника, який розраховується при аналізі рівня ліквідності підприємства). Виробничі інвестиції та звичайний продаж майна відображені у звітності як придбання та продаж необоротних активів відповідно.

Результат фінансово-господарської діяльності (РФГД) підприємства розраховується як сума приведених у формулах (1.1) та (1.2) показників. Даний параметр показує величину і динаміку грошових коштів підприємства після здійснення всього комплексу інвестиційно-виробничої та фінансової діяльності підприємства. Залежно від значень, які набуває кожен із трьох описаних вище індикаторів, підприємство опиняється у певному квадраті матриці, наведеної у таблиці 1.4.

Окрім матричного методу, на сьогоднішній день все більшого значення у системі стратегічного управління набуває збалансована система показників (ЗСП), розроблена професором Гарвардського університету Робертом Капланом та консультантом доктором Девідом Нортоном [25], адже саме дана методика має комплексний характер у зв'язку з тим, що оцінка та коригування фінансової стратегії з використанням ЗСП відбувається з урахуванням впливу на результативність компанії також і нефінансових показників, виражених у таких проекція як бізнес-процеси, клієнтура, ріст і розвиток, що запобігає виникненню надмірної фіксації підприємства на значеннях лише фінансових індикаторів. Однак варто зазначити, що попри наявність додаткових секторів, ЗСП не заміняє систему фінансових показників, а є лише її логічний та об'єктивним доповненням, саме тому дана методика може цілком виправдано відноситися до інструментарію розбудови власне фінансової компоненти системи стратегічного управління компанією.

У рамках стратегічного контексту ЗСП є одним з найбільш дієвих сучасних засобів деталізації стратегії підприємств та доведення конкретних параметрів стратегічних цілей до співробітників різних ієрархічних рівнів. Таким чином, підсумовуючи усі позитивні аспекти даної концепції, можна зазначити, що вона дає можливість:

- отримати інформацію про комплексний стан суб'єкта господарювання на визначений момент часу, виявити недоліки його діяльності та оперативно відреагувати на деструктивний вплив зовнішніх факторів, використовуючи як базу для прийняття управлінських рішень набір ключових індикаторів;

- оцінити ефективність обраної стратегії та відслідкувати хід її реалізації;

- налагодити діалог вищого керівництва компанії з менеджерами ієрархічно нижчого рівня;

- уникнути ефекту субоптимізації, тобто досягнення запланованого значення цільових показників однієї проекції через ефективність іншої;

- отримати чітку інформацію про процес формування вартості підприємства та його фінансових результатів у контексті існуючих причинно-наслідкових зв'язків фінансової проекції з компонентами клієнтури, внутрішніх бізнес-процесів та навчання і зростання тощо.

Таким чином, ЗСП є однією з найбільш оптимальних методик стратегічного управління і дозволяє усунути значний перелік недоліків, притаманних іншим концепціям. Місце та значення ЗСП у контексті процесу реалізації фінансової стратегії підприємства відображено на рисунку 1.5.

Варто зауважити, що традиційно у процесі формування та реалізації фінансової стратегії підприємства, застосовується досить широкий набір аналітичних інструментів (моделі, матриці, плани, бюджети), які допомагають передбачити та спланувати вектор розвитку організації у найближчій перспективі. Однак, такий підхід ефективним та виправданим лише в умовах високого рівня стабільності середовища функціонування компанії. Однак, українська економіка є досить непередбачуваною, саме тому необхідно доповнити традиційних набір методів та інструментів розробки і реалізації фінансової стратегії рядом механізмів, які є ефективними навіть в умовах невизначеності. Ключовими методами у цьому наборі є сценарний підхід та теорія ігор.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.5 - Збалансована система показників як метод стратегічного фінансового управління

Варто зауважити, що традиційно у процесі формування та реалізації фінансової стратегії підприємства, застосовується досить широкий набір аналітичних інструментів (моделі, матриці, плани, бюджети), які допомагають передбачити та спланувати вектор розвитку організації у найближчій перспективі. Однак, такий підхід ефективним та виправданим лише в умовах високого рівня стабільності середовища функціонування компанії. Однак, українська економіка є досить непередбачуваною, саме тому необхідно доповнити традиційних набір методів та інструментів розробки і реалізації фінансової стратегії рядом механізмів, які є ефективними навіть в умовах невизначеності. Ключовими методами у цьому наборі є сценарний підхід та теорія ігор.

Отже, метод сценаріїв полягає у створенні і вивченні сценаріїв найважливіших для підприємства процесів, а також побудові на цій основі аналітичних даних, необхідних для подальшої реалізації заходів стратегічного управління. Сценарій включає характеристику факторів і подій, що забезпечують досягнення цілей і прогнозного стану підприємства, а також розгляд можливих наслідків для організації. До найбільш загальних підходів у рамках цього методу можна віднести виділення трьох основних видів сценарії: оптимістичний, песимістичний (комплекс факторів, які відображають найбільш негативний варіант розвитку подій) та реалістичний (як правило, займає проміжне положення між першим та другим). Узагальнюючи дослідження даного інструменту формування фінансової стратегії варто зазначити, що при розробці сценаріїв описуються якісні характеристики об'єкта, що дозволяє не упустити деталі, які неможливо врахувати у формальній моделі [31].

Не менш ефективним методом стратегічного управління в умовах невизначеності є застосування теорії ігор, розробленої Джоном фон Нейманом та Оскаром Моргенштерном. Автори концепції виділяють два типи ігор: засновані, на певних правилах та без правил. Перший тип ігор базується на допущенні, що будь-яка дія провокує певну реакцію, а тому завданням підприємства є дослідити можливі реакції усіх зацікавлених осіб на максимально можливу перспективу. Наступним кроком є визначення та реалізацію того розвитку подій, який приведе до досягнення поставленої цілі. Другий тип ігор передбачає існування принципу, за яким суб'єкт не може отримати від гри більше, ніж він у неї вклав. Варто розуміти, що кожен учасник гри має свою цінність, оскільки формує додану вартість, проте базовий суб'єкт не може отримати від гри більше за свою частку доданої вартості. Обидва типи ігор об'єднує ключовий принцип, який передбачає необхідність алоцентризму, тобто здатності сконцентрувати увагу не інших учасниках гри. Попри те, що використання механізму теорії ігор не можна вважати інструментом формування виключно фінансової стратегії, однак дана методика дозволяє досягти головної стратегічної фінансової мети - максимізації вартості бізнесу. І хоча алгоритм застосування цього методу передбачає врахування значно ширшого, ніж виключно фінансова сфера набору параметрів, але його висока результативність виправдовує зусилля, витрачені на збір необхідної інформації.

Дослідивши специфіку застосування основних методів формування фінансової стратегії, доцільно розглянути альтернативні підходи до цього процесу відомі економічні науці (рис.1.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.6 - Альтернативні підходи до розробки фінансової стратегії

Формування фінансової стратегії на основі натхнення є результатом недостатності інформаційного забезпечення та недосконалості теоретичних знань про ключові економічні закономірності і підходи до управління, однак викликана необхідністю здійснення такої роботи, а тому розробляється на основі досвіду та інтуїції відповідальних осіб.

Здоровий глузд є джерелом фінансової стратегії, коли менеджери організації мають чітко сформовані уявлення про напрямок розвитку підприємства та природу необхідних трансформацій, однак не володіють достатнім уявлення про прикладний інструментарій реалізації цих заходів. У такому випадку застосовуються метод аналогій, експертних оцінок, коригування реалізованих аспектів з урахуванням виявлених помилок.

Метод компромісу передбачає наявність ґрунтовних теоретичних знань у відповідальних за процес розробки осіб, однак відсутність серед них єдиного бачення вектору розвитку компанії, що призводить до виникнення дискусійних питань, у ході обговорення яких відбувається формування уніфікованої компромісної фінансової стратегії.

Чіткий розрахунок та виважений план при розробці фінансової стратегії є свідченням високої культури менеджменту, який надає перевагу науково значимим методам, а саме: системному аналізу, математичному моделюванню, прогностичному плануванню та ін. [23].

Таким чином, можна відзначити, що залежно від масиву наявної на початкових етапах розробки фінансової стратегії інформації, рівня кваліфікації топ-менеджерів, цілей та можливостей компанії, а також рівня прогнозованості змін зовнішнього середовища, спеціалістам у сфері стратегічного фінансового управління може бути обрано для розбудови фінансової стратегії як конкретний описаний вище метод, так і їх сукупність.

Узагальнюючи теоретичні положення у сфері формування та реалізації фінансової стратегії можна зробити висновки про те, що дана категорія є комплексною та багатоаспектною, а тому пов'язана з різними сферами діяльності підприємства, що обумовлює центральне місце фінансової стратегії у системі функціональних стратегій як системи матеріального забезпечення стратегічних трансформацій інших функціональних підрозділів.

Варто також зауважити, що формування та реалізація фінансової стратегії є складним та поступовим процесом, що алгоритм якого передбачає наявність наступних етапів: комплексний аналіз потенціалу та середовища; розробка стратегічних фінансових цілей; формування альтернатив та вибір оптимального варіанту; моніторинг реалізації, коригування та оцінка результативності розроблених заходів. У ході реалізації фінансового стратегії особливі місце займає вибір оптимального інструментарію, на основі якого буде здійснюватися цей процес. Складністю такого вибору є наявність низки підходів, які мають свої позитивні та негативні аспекти, однак вимагають акумуляції значного обсягу інформації та високого рівня кваліфікації відповідального персоналу. Таким чином, подальші дослідження мають бути спрямовані на пошук найбільш адекватного та адаптованого до національних умов механізму фінансової стратегії, який дасть можливість отримати об'єктивні висновки та розробити досяжні стратегічні фінансові цілі і повністю їх реалізувати.

Розділ 2. Аналіз фінансової стратегії ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе"

2.1 Загальна характеристика ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе"