Формування фінансового механізму підприємства (на матеріалах ВАТ "Центренерго")

На сьогодні відповідно до розпорядження Уряду від 08.09.2004 № 648-р „Про заходи щодо реконструкції та модернізації теплоелектростанцій у період до 2010 року” енергогенеруючими компаніями вже розроблено техніко-економічні обгрунтування за проектами реконструкції Бурштинської ТЕС (блоки №№7,9 по 206 МВт кожний), Старобешівської ТЕС (блок №7, 200 МВт), Слов'янської ТЕС (будівництво дубль-блока, 125 МВт), Курахівської ТЕС (блок №5, 200 МВт), Зуївської ТЕС (блок №2, 300 МВт), Миронівської ТЕС (блок №1, 140 МВт), Трипільської ТЕС (блок №2, 325 МВт), Зміївської ТЕС (блок №9, 325 МВт), ПГЕС потужністю 47 МВт в м.Болград), реалізація яких передбачається за рахунок залучення кредитних ресурсів.

Згідно з рішення НКРЕ для ВАТ “Центроенерго” щомісячно у 2006 -2007 роках виділяється додаткова сума з ОРЕ на сплату процентів за кредитом по оновленню блоку №2 Трипільської ТЕС:

- червень 2005 року - 6 331 200 грн. для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС (від 22 червня 2005 року N 449)

- січень 2006 - 4 286 328,72 грн. для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС.( від 28 грудня 2005 року N 1268 )

Таблиця 3.2 Додатковий платіж, який враховується в платежах ВАТ "ДЕК "Центренерго" за відпущену електричну енергію в Оптовий ринок електричної енергії України, для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС (постанова НКРЕ від 21 січня 2006 р. N 39 ) [102]

Період	Сума (без ПДВ), грн.
лютий	4286328,72
березень	4714961,59
квітень	1714531,49
травень	4286328,72
червень	3586451,60
липень	3 586 451,60
серпень	3 586 451,60
вересень	3 757 235,01
жовтень	3 586 451,60
листопад	3 757 235,01
Всього	36 862 426,94

Таблиця 3.3 ПЛАН реконструкції та модернізації теплоелектростанцій у період до 2010 року [102] (млн. гривень)

Найменування об'єкта, що підлягає реконструкції та модернізації	Потужність блока, МВт	Орієнтовний обсяг фінансування, усього	У тому числі за роками
			2004 - 2005	2006 - 2007	2008 - 2010
ВАТ "Центренерго"
Трипільська ТЕС
Блок N 1 (циркуляційний киплячий шар)	300	580		80	500
Блок N 2	300	400		60	340
Блок N 4 (сіркоочисна установка)	300	340	40	300
Вуглегірська ТЕС
Блок N 1	300	250		30	220
Блок N 3	300	250			250
Зміївська ТЕС
Блок N 1	200	60		10	50
Блок N 8	300	282	52	100	130
Блок N 9	300	320		110	210
Разом		2482	92	690	1700

3.2 Удосконалення фінансового планування на підприємстві

Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:

- перспективне фінансове планування;

- поточне фінансове планування;

- оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються. Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Особливістю фінансового планування на підприємствах в ринковій економіці є те, що воно не носить елементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування на підприємстві - забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку - досягнення прибутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого - на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Фінансове планування на державних підприємствах (крім казенних) стало обов'язковим з 2001 року.

Основними задачами фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

- врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;

визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

- забезпечення виконання зобов'язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

- забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

В процесі фінансового планування використовуються різні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання.

Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів.

Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними. За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Фінансове планування (крім вже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Фінансове планування - це складний процес, що включає в себе ряд етапів, відображених на рис. 3.6.

Рис. 3.6. - Основні етапи фінансового планування на підприємстві [89]

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення. Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках - нормативах.

До таких нормативів відносяться:

- середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;

- мінімальна частка власного капіталу;

- коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

- співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.

На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприєм-ства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна.

Фінансова політика підприємства - це сукупність методів фінансового менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує фактори, які діють у цей час.

Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:

І група - фактори мікроекономічного характеру;

ІІ група - фактори макроекономічного характеру;

ІІІ група - специфічні фінансові фактори.

До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари, послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін на товари; конкурентне середовище підприємства; ринкова частка підприємства та його конкурентоспроможність.

До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці; регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон'юнктура ринків ресурсів та капіталів.

До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики.

В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, зобов'язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії, таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Система поточного планування фінансової діяльності підприємства основана на розробленій ним фінансовій стратегії і фінансовій політиці. Порядок складення фінансового плану державними підприємствами (крім казенного), закріплений наказом Міністерства економіки України від 25.12.2000р. № 277 “Про затвердження Положення про порядок складення річного фінансового плану державними підприємствами” (далі - Положення).

Фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків і обов'язкових платежів.

Фінансовий план складається із п'яти розділів:

1. Джерела формування і надходження коштів;

2. Приріст активів підприємства;

3. Повернення залучених коштів;

4. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

5. Покриття збитків минулих періодів.

Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.

Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет - це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місяцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований бюджет включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.

До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.

Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет - це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.

Бюджетування включає вибір видів і структури бюджету.

Фінансовий бюджет - це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. Фінансовий бюджет включає:

- бюджет грошових коштів;

- бюджет капітальних інвестицій;

- прогнозний бухгалтерський баланс.

Фінансовий бюджет складається на базі інформації бюджетного звіту про прибутки і збитки.

Структура зведеного бюджету подана на рис. 3.7.



Рис. 3.7. - Структура зведеного (консолідованого) бюджету підприємства

Для формування стратегійних цілей розвитку ВАТ “Центренерго” в дипломній роботі проаналізовані перспективні державні плани розвитку електроенергетики та місце теплових електростанцій в них.

Основою електроенергетики країни є Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об'єднує енергогенеруючі потужності, розподільні мережі регіонів України, пов'язані між собою системоутворюючими лініями електропередачі напругою 220 - 750 кВ. Оперативно - технологічне управління ОЕС, управління режимами енергосистеми, створення умов надійності за паралельної роботи з енергосистемами інших країн здійснюється централізовано державним підприємством НЕК „Укренерго”.

Споживання електроенергії за базовим сценарієм прогнозується у 2030 р. в обсязі 395,1 млрд.кВтг, порівняно з 2005 р. (176,9 млрд.кВтг) воно збільшиться на 218,2 млрд.кВтг (123%).

Електроенергетика є базовою галуззю, яка забезпечує потреби країни в електричній енергії і може виробляти значний обсяг електроенергії для експорту. Загальна потужність електрогенеруючих станцій в 2005 р. становить 52,0 млн.кВт, з яких потужність теплових електростанцій (ТЕС) та теплоелектроцентралей (ТЕЦ) становить 57,8%, атомних електростанцій (АЕС) - 26,6%, гідроелектростанцій (ГЕС) та гідроакумулюючих (ГАЕС) - 9,1%, блок-станцій та інших джерел - 6,5%.

Для забезпечення попиту споживання електричної енергії та її експорту згідно з базовим сценарієм розвитку економіки країни до 2030 р. необхідно збільшити потужність генеруючих електростанцій до рівня 88,5 млн.кВт. За песимістичним сценарієм розвитку економіки цей рівень складе 74,9 млн. кВт, за оптимістичним - 98,6 млн. кВт.

Рис. 3.8 - Існуюча та перспективна структура енергогенеруючих потужностей електричних станцій України

Структура виробництва електроенергії у 2005 році становила: виробництво на АЕС - 47,9%; ТЕС та ТЕЦ - 40,8%; ГЕС та ГАЕС - 6,7%; блок-станціями та іншими джерелами - 4,7%. Імпорт електроенергії не відбувався.

Обсяг виробництва електроенергії тепловими електростанціями України визначається умовами „замикання” балансів електроенергії. У 2005 році він склав 75,5 млрд.кВтг. Крім того, 8,6 млрд.кВтг було вироблено у цьому ж році блок-станціями промислової та комунальної енергетики. Виробництво електричної енергії тепловими електростанціями та блок-станціями буде збільшуватися, досягаючи: у 2010 році - 96,4 млрд.кВтг; у 2015 р. - 125,0 млрд.кВтг; у 2020 р. - 129,9 млрд.кВтг та у 2030 році - 180,4 млрд.кВтг.

На даний час 92,1% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин), а 63,8% енергоблоків перетнули визнану у світовій енергетичній практиці межу граничного ресурсу та межу фізичного зносу відповідно 170 тис. та 200 тис. годин і потребують модернізації чи заміни.

З метою забезпечення сталої роботи блочного обладнання ТЕС, щорічно виконуються капітальні, середні та поточні ремонти 70 - 80 енергоблоків загальною потужністю близько 19 млн.кВт. Однак кошти, які виділяються на ці цілі, є недостатніми, що призводить до зменшення рівня використання обладнання ТЕС, перевитрат палива і погіршення економічних показників роботи.

Під час осінньо-зимового періоду 2005/2006 року забезпечено роботу

62 (14678 МВт) енергоблоків та в режимі резерву - 14 (4527 МВт) енергоблоків. Поза робочим режимом знаходитиметься 21 енергоблок загальною потужністю 7945 МВт, в тому числі у довгостроковому резерві з консервацією обладнання 15 енергоблоків.

До 2030 р. основою електроенергетичної системи України залишатимуться теплові електростанції. Особливістю теплової енергетики є те, що її робота протягом тривалого періоду відбувається в умовах надлишку встановлених потужностей енергоблоків ТЕС, що погіршує їх економічні показники. Тому, передбачається поступове зниження надлишкових потужностей з приведенням їх до оптимальної величини у 2015-2017 рр. Вирішальне значення для теплової генерації має реконструкція та модернізація устаткування ТЕС, яка проводитиметься за такими напрямками:

1.З наявного устаткування ТЕС виділяється група енергоблоків (робоча група), які підлягають подальшій реконструкції, а також залишкова група, реконструкція яких є недоцільною. До складу робочої групи включаються пиловугільні енергоблоки сумарною потужністю 18 - 19 млн.кВт і найбільш працездатні газомазутні енергоблоки сумарною потужністю 3,8 млн.кВт. Енергоблоки робочої групи формуватимуть основну частину робочої потужності ТЕС (генеруючої та резервної) згідно із щорічними програмами.

2.Енергоблоки, віднесені до складу залишкової групи сумарною потужністю 5,2 - 6,0 млн.кВт, залишаються на балансі генеруючих компаній і підлягають тривалій консервації до часу прийняття рішення щодо їх демонтажу у зв'язку з планованим заміщенням на більш ефективні нові енергоблоки. У разі виникнення непередбачуваного дефіциту генерації ці енергоблоки підлягають введенню в дію. Списання та демонтаж енергоблоків залишкової групи здійснюватиметься за щорічними поданнями генеруючих компаній на підставі аналізу їх фактичного стану і прогнозованих тенденцій до змін потреби в генеруючих потужностях на п'ять років.

Передбачається підвищення коефіцієнта використання робочої потужності ТЕС до 55,4%, зменшення питомих витрат палива на виробництво електроенергії до середньоєвропейського рівня. Капіталовкладення на розвиток теплової генерації з 2006 до 2030 року становлять 183,4 млрд.грн.

Комплексна реконструкція вугільних електростанцій України здійснюватиметься шляхом впровадження сучасних економічних вугільних паротурбінних енергоблоків, оснащених системами зниження викидів NOХ (оксиди азоту), SO2 (оксид сірки) і пилу та паро-газових ТЕЦ з газифікацією вугілля, високонапірним теплогенератором та ін. з орієнтацією на максимальне використання вітчизняного вугілля, в тому числі технологій та обладнання для спалювання бурого вугілля.

На виробництво електричної і теплової енергії ТЕС, ТЕЦ і блок-станціями (з урахуванням локальних джерел) у 2005 році використано, за оперативними даними, 37,0 млн.т у.п., з них: вугілля - 51,8%; газ - 47,4%; мазут - 0,8%.

У сфері паливозабезпечення електроенергетичної галузі необхідно взяти до уваги поступове зростання цін на органічне паливо, що зумовлюється такими чинниками:

- зростання цін на природний газ, пов'язане з підвищенням попиту на нього, як на найбільш екологічно прийнятний та ефективний вид органічного палива, зростанням витрат на видобуток і транспортування в головних країнах-експортерах природного газу в Україну (насамперед - Росії), а також у зв'язку з переходом на ринкові форми ціноутворення;

- зростання вартості вугілля зумовлюватиметься збільшенням інвестиційної складової у вартості вітчизняного вугілля у зв'язку з оновленням основних фондів галузі, а також через зростання складової заробітної плати в ній. Прогнозується поступове збільшення цін на вугілля на світових ринках через зростання цін на природний газ. Поряд із цим темпи збільшення цін на вугілля передбачаються помітно нижчими, ніж на природний газ.

Темпи зростання вартості мазуту прогнозуються близькими до змін цін на природний газ. До 2030 р. абсолютні витрати органічного палива на ТЕС, ТЕЦ і блок-станціях (з урахуванням локальних джерел) зростають у 1,9 рази з

7 млн. т у.п. у 2005 р. до 69,8 млн. т у.п. у 2030 р., при цьому обсяг використання вугілля на виробництво електричної і теплової енергії збільшиться до 85,1% та відповідно до 14,5% зменшиться рівень використання газу [102].



Рис.3.9. - Прогнозний баланс палива на ТЕС, ТЕЦ до 2030 року, млн. т у.п.

Питомі витрати умовного палива на відпуск електроенергії ТЕС, ТЕЦ і блок-станцій (з урахуванням локальних джерел) в 2005 році досягли 378,9 г у.п./кВтг і перевищують показники 1990 року більш ніж на 10% (у тому числі, внаслідок зміни методики розрахунку та зниження частки використання газомазутних енергоблоків).

За рахунок покращання роботи обладнання ТЕС, ТЕЦ і блок-станцій питомі витрати палива на відпуск електричної енергії зменшаться у 2030 році до 345,7 г у.п./кВтг.

Рис.3.10. - Питомі витрати умовного палива на випуск електроенергії, г у.п./кВтг

Таблиця 3.4 Міждержавні лінії електропередачі України та можливості експорту електроенергії до суміжних країн [102]

Найменування Країн	Кількість повітряних ліній за класами напруги	Пропускна здатність ЛЕП, мрд.кВтг в рік	Експорт в 2005 році, млрд.кВтг
	750 кВ	400- 500 кВ	220-330 кВ	110-0,4 кВ	Всього
Російська Федерація	1	3*	10	18	32	26,3	2,0
Молдова			7	18	25	1,5	1,6
Білорусь			2	6	8	6,1	-
Польща	1		1		2	UCTE 5,0** | 4,8 49,0*** |
Словаччина		1		1	2
Угорщина	1	1	2		4
Румунія	1	1			2
* - одна лінія електропередачі постійного струму 400 кВ; ** - при роботі „Острова Бурштинської ТЕС”; *** - при паралельній роботі.

Таким чином, існування та розвиток теплових електростанцій ВАТ “Центренерго” передбачено перспективними планами України до 2030 року.

Основою планування фінансового забезпечення розвитку ВАТ “Центренерго” в умовах його фактичного державного статусу та регульованості його діяльності в об'єднаній енергосистемі України є 4 основних питання:

- ціноутворення при реалізації виробленої електро-та теплоенергії;

- пошук зовнішнього інвестування для відновлення основних фондів на новій технологічній основі для зниження собівартості вироблення електро-та теплоенергії;

- пошук шляхів переходу на вітчизняну базу низькосортного вугільного палива та відказ від мазутно-газових технологій, що суттєво знизить витрати підприємства та підвищить прибуток в умовах жорсткого обмеження на ціну реалізації електро-та теплоенергії;

- пошук шляхів розширення експорту за рахунок використання законсервованих потужностей ВАТ “Центренерго”.

3.3. Удосконалення ціноутворення на підприємстві

Згідно статті 15 “Оптовий ринок електричної енергії України” [16], купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електроенергії в Україні створений у середині 1990-х років, але повноцінно функціонувати почав лише з 2000 р. (було створене державне підприємство «Енергоринок», з прямим підпорядкуванням Кабміну івстановлений законодавчо закріплений порядок розрахунку за електроенергію). До 2000 року функції ДП «Енергоринку» виконував спеціалізований підрозділ НЕК «Укренерго» з прямим підпорядкуванням Міністерству палива та енергетики.

ДП «Енергоринок» є основним посередником між підприємствами, що виробляють електроенергію та продають її на Оптовий ринок, і компаніями, що купують електроенергію на Оптовому ринку і постачають її кінцевим споживачам. Прямі споживчі закупівлі безпосередньо у підприємстввиробників електроенергії в Україні майже не практикуються. Функціональні зв'язки оптового ринку електроенергії України відображеніна наступній схемі:

Ціни, за якими продають електроенергію ТЕС, АЕС і ГЕС на Оптовий ринок відрізняються. Так, станом на 30.06.2005 р. (рис.3.11):

- НАЕК «Енергоатом» реалізував електроенергію на ринок по 6,91 коп. за 1 кВт-год,

- теплові генеруючи компанії - по 22 коп. за 1 кВт-год,,

- ГЕС - по 4,2 коп. за 1 кВт-год.

Рис. 3.11. - Ціни реалізації електрогенергії виробниками на оптовий ринок електроенергії України у 2005 році

ДП «Енергоринок» усереднює ціну 1 кВт-год і формує оптову ціну, за якою електроенергію купують постачальники. В оптову ціну включаються витрати ДП «Енергоринок» і НЕК «Укренерго» на передачу електроенергії по високовольтних мережах і послуги диспетчеризації, а також відрахування в спецфонд держбюджету, з якого фінансуються пріоритетні проекти в енергетику. Динаміка цін продажу електроенергії протягом 2005 року наведена у наступній діаграмі (рис.3.12).



Рис. 3.12. - Ціни реалізації електроенергії постачальникам з оптового ринку електроенергії України у 2005 році

Середня ціна продажу електроенергії протягом 2005 року зросла на 17,8%, оскільки ціна продажу електроенергії ТЕС та ТЕЦ збільшилась порівняно з початком року відповідно на 45,8% та 30,6%.

Тарифи на електроенергію для НАЕК “Енергоатом”, ТЕЦ, ГЕС, ВЕС і блок-станцій затверджує НКРЕ. Генеруючі компанії ТЕС працюють за цінови-ми заявками на конкурентних засадах.

В табл.3.5 та на графіках рис.3.15 наведені затверджені НКРЕ оптові ціни на продаж електроенергії ТЕС. На рис.3.14 наведена динаміка росту цін на вугілля для ТЕС у 2004 -2007 роках.

Рис.3.14. - Динаміка росту цін на вугілля у 2004 -2007 роках

Як показує аналіз графіків рис.3.14 -3.15 при зростанні ціни на вугілля за 2006 - 2007 роки на +48%, регульоване НКРЕ зростання оптової ціни на продаж електроенергії ТЕС - +68,8%. Таким чином, при орієнтації ТЕС на експлуатацію вугільних блоків, з'являється регульована можливість підняття рентабельності роботи ВАТ “Центренерго”.

Таблиця 3.5Затверджені НКРЕ оптові ціни на продаж електроенергії ТЕС [18] - [49]

Рис.3.15. - Прогнозовна оптова ціна для ТЕС, встановлена постановами НКРЕ у 2004 -2007 роках [18]-[49]

НКРЕ реалізує завдання державного регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену ліцензіатом для продажу на оптовому ринку електроенергії (ОРЕ), ухвалюючи рішення про рівень економічно обґрунтованого тарифу від-повідно до таких принципів:

- дії суб'єктів регулювання в процесі державного регулювання тарифу ліцензіата можуть виконуватися лише в рамках правил (процедур), встановлених і регламентованих НКРЕ;

- дотримання затверджених НКРЕ й узгоджених з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, методичних вказівок з розрахунку операційних, адміністративних, фінансових та інвестиційних витрат ліцензіата на виробництво електроенергії в період регулювання;

- здійснення контролю за процесами ціноутворення за рахунок забезпечення відкритості та доступності заявок, що надходять до НКРЕ, розрахункових обґрунтувань, матеріалів про перебіг розгляду заяви для забезпечення можливості участі зацікавлених осіб у процесі підготовки відповідного рішення;

- забезпечення економічної обґрунтованості планованих (розрахункових) величин собівартості виробництва електроенергії та отримуваного ліцензіатом прибутку в розрахунку та затвердженні тарифу, можливість оцінювання цільового використання коштів, наданих ліцензіату за період дії раніше затвердженого тарифу.

У ринкових умовах більшість підприємств, борючись за збут своєї продукції, змушені знижувати ціну та підвищувати її якість. Монопольні утворення, які працюють поза конкурентним полем і збут продукції яких практично гарантований, не мають цього стимулу. Єдиний чинник, здатний вплинути на підвищення ефективності роботи та завадити монопольному завищенню цін, - державне регулювання монополій. З набранням чинності Законів “Про теплопостачання” та “Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу” до НКРЕ перейшла частина регуляторних функцій у секторі теплопостачання. А саме: регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії, ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії. Однак ці функції ще не реалізовані на практиці. Треба зміцнити мережу реґіональних відділень НКРЕ для ефективнішого регулювання централізованого опалення з урахуванням місцевих особливостей.

Для підвищення конкурентоспроможності комбінованого виробництва тепла й електроенергії законодавство зобов'язує НКРЕ встановлювати тарифи на енергію ТЕЦ не вищі, ніж на тепло від інших джерел. Однак на практиці це положення може виявитися складним для впровадження, оскільки місцевим органам виконавчої влади досі дозволено встановлювати тарифи на тепло від теплових станцій на рівні, нижчому від собівартості, і компенсувати з місцевого чи обласного бюджету різницю компанії з центрального опалення. НКРЕ не може застосовувати цей інструмент для тепла ТЕЦ, оскільки не має права вносити зміни до Державного бюджету.

Основні засади державного регулювання діяльності Оптового ринку електричної енергії. Оптовий ринок електричної енергії (ОРЕ) - це єдина впорядкована система взаємовідносин між суб'єктами господарської діяльності (членами ОРЕ) у процесі здійснення купівлі-продажу електроенергії. Відповідно до положень Закону “Про електроенергетику”, Оптовий ринок електричної енергії України діє на підставі Договору між членами ОРЕ (ДЧОРЕ).

Багато учасників ОРЕ є природними монополіями або посідають панівне становище на ринку. Водночас у сфері виробництва (виробники, які здійснюють продаж електроенергії в ОРЕ за ціновими заявками) та постачання електроенергії (наявність поряд з енергопостачальними компаніями-монополістами на закріпленій території незалежних постачальників електроенергії) певні учасники ринку працюють на конкурентних засадах.

Згідно із Законом “Про електроенергетику”, основними завданнями НКРЕ є участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики що-до розвитку та функціонування ОРЕ, забезпечення цінової і тарифної політики в електроенергетиці, сприяння конкуренції у сфері виробництва та постачання електроенергії. Відповідно до положень Закону “Про електроенергетику”, НКРЕ затверджує алгоритм розподілу коштів, згідно з яким забезпечується розподіл коштів між учасниками ринку.

Згідно з правилами функціонування Оптового ринку електричної енергії України НКРЕ регулює ціни, за якими виробникам буде сплачені кошти за обсяг електроенергії, відпущеної в загальну енергетичну систему України. Для розрахунку НКРЕ використовує алгоритми [53], які самостійно виробник електроенергії не може розрахувати, тому щоденна ціна за продану електроенергію є нестабільною.

Щодо регулювання ціни за поставки теплової енергії , то для ВАТ “Центренерго” ціни встановлені ПОСТАНОВОЮ НКРЕ від 12 жовтня 2006 року N 1330 “Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ВАТ "Центренерго"” - Національна комісія регулювання електроенергетики України постановила затвердити для Відкритого акціонерного товариства "Центренерго" тарифи на виробництво теплової енергії, яка виробляється:

- Вуглегірською теплоелектростанцією - 63,60 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

- Зміївською теплоелектростанцією - 56,55 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

- Трипільською теплоелектростанцією - 59,37 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Таким чином, для державного ВАТ “Центренерго” формування ціни реалізації продукції повністю обмежено державним регулюванням, в рамках яких підприємство забезпечує прибутковість тільки за рахунок оптимізації витрат на виробництво продукції.

3.4 Державне регулювання діяльності підприємства

Державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії [12].

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Національна комісія регулювання електроенергетики України регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України є:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України;

- державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці;

- сприяння конкуренції у сфері виробництва та постачання електричної енергії;

- забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці;

- захист прав споживачів електричної і теплової енергії;

- розроблення та затвердження правил користування електричною енергією;

- видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, передачу та постачання електричної енергії;

- контроль за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення ліцензованої діяльності і застосування до них відповідних санкцій за їх порушення.

Національна комісія регулювання електроенергетики відповідно до пок-ладених на неї завдань:

- бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії;

- встановлює обмеження щодо суміщення видів діяльності суб'єктами підприємницької діяльності;

- визначає відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше двадцяти п'яти відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів підприємницької діяльності умовам та правилам здійснення ліцензованої діяльності;

- розглядає справи про порушення умов ліцензій і за результатами розгляду приймає рішення в межах своєї компетенції;

- застосовує адміністративні стягнення до посадових осіб та майнові санкції до суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії з урахуванням активних впорядкованих дій щодо забезпечення стабільного фінансового становища електроенергетики та захисту прав споживачів;

- здійснює безперешкодно перевірки дотримання умов ліцензованої діяльності.

Діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії [55] розроблені відповідно до Законів України "Про підприємництво", "Про електроенергетику" [12], "Про природні монополії" [14].

Ліцензія не може передаватися третім особам.

В Умовах і Правилах вживаються такі визначення:

Таблиця 3.6

Встановлена потужність генеруючого підприємства	Сума встановленої потужності енергетичних блоків (максимальної потужності блоків), як це визначено в договорах або Правилах оптового ринку електричної енергії України, що враховує всі блоки, які знаходяться у генеруючому підприємстві (в сумнівних випадках при визначенні належності блоків певній станції остаточним є рішення НКРЕ)
Власні потреби електростанцій в електричній енергії	Витрати електричної енергії на задоволення потреб її виробників відповідно до методик та нормативів, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі електроенергетики.
Граничні показники	Визначені в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії величина встановленої потужності електростанцій або обсяг річного відпуску нею електричної енергії в об'єднану енергетичну систему України, вище якихпродаж електричної енергії має здійснюватися на Оптовому ринку.
Договір між членами Оптового ринку електроенергії	Угода сторін, яка визначає мету та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін і погоджується з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, НКРЕ, Антимонопольним комітетом України.
Оптовий постачальник	Суб'єкт Оптового ринку електричної енергії, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до Договору між членами Оптового ринку електроенергії.
Ліцензія	Єдиний документ дозвільного характеру, який видається НКРЕ і дає право на здійсненнязазначеного в ньому певного виду підприємницької діяльності протягом установленого строку.
Ліцензіат	Суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований у встановленому порядку, який отримав ліцензію на виробництво електричної енергії та зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ.
Ліцензована діяльність	Підприємницька діяльність з виробництва електричної енергії, на здійснення якої ліцензіат отримав право від НКРЕ.
Оптове постачання електричної нергії	Купівля електричної енергії, формування її оптової ціни та продаж електричної енергії за оптовою ціною енергопостачальникам.
Оптовий ринок електричної енергії України (далі - ОРЕ)	Ринок, що створюється суб'єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі Договору.
Правила Оптового ринку електричної енергії України	Невід'ємна частина Договору між членами Оптового ринку електроенергії ,яка визначає механізм функціонування Оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.
Порушення Умов та Правил	Дія ліцензіата чи його бездіяльність, яка посягає на встановлені НКРЕ Умови та Правила та рішення НКРЕ і за яку законодавством та цими Умовами та Правилами передбачено застосування до нього санкцій.
Поточні рахунки із спеціальним режи-мом використання Оптового ринку електричної енергії	Рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками ОРЕ.

Здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії можливо при виконанні таких умов:

1. Ліцензуванню підлягає діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, що мають у своїй власності чи користуванні обладнання встановленої потужності не менше 5 МВт, та суб'єктів підприємництва, що здійснюють виробництво електричної енергії на вітроелектростанціях незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії.

2. Ліцензіат разом із Спорідненими підприємствами не може мати у власності або експлуатації більше 25 відсотків (30 відсотків для енергокомпанії атомних електростанцій) загальної ліцензованої електроенергетичної потужності, якщо інше не встановлено НКРЕ за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці та Антимоно-польним комітетом України.

3. Якщо у власності або експлуатації ліцензіата разом із Спорідненими підприємствами знаходиться понад 25 відсотків (30 відсотків для енергокомпанії атомних електростанцій) загальної ліцензованої електроенергетичної потужності, НКРЕ може вимагати, щоб ліцензіат зменшив протягом періоду, визначеного НКРЕ (не менше 2 років), свій надлишок енергетичної потужності, яким він володіє або експлуатує, з тим, щоб в його власності чи експлуатації знаходилося не більше певного відсоткового співвідношення, яке визначається НКРЕ за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці та Антимонопольним комітетом України ( але не менше, ніж зазначено в п.2.2). 2.4. Якщо ліцензіат володіє та/або експлуатує більше 4 відсотків від загальної ліцензованої електроенергетичної потужності, ліцензія на постачання електричної енергії за регульованим тарифом видається йому за умови погодження з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

5. НКРЕ може переглядати умови, викладені в пп.2.2-2.4 не раніше ніж через 5 років.

6. Вся електрична енергія, яка вироблена на електростанціях ліцензіата, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, повинна продаватися на Оптовому ринку електричної енергії України.

Виняток може становити електроенергія, яка:

- споживається для власних потреб електростанцій в електричній енергії;

- вироблена на електростанціях із установленою потужністю нижче 20 МВт;

- вироблена на електростанціях, у яких загальний відпуск електроенергії в об'єднану енергетичну систему України становив менше 100 млн. кВт/год за попередній рік;

- вироблена на теплоелектроцентралях (далі - ТЕЦ), які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності.

У разі продажу електричної енергії оптовому постачальнику ліцензіат укладає договір купівлі-продажу електричної енергії з оптовим постачальником електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.

Кошти за продану електричну енергію ліцензіат отримує з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

7. Ліцензіат ніяким чином і ні в якій формі не взаємодіє з іншим ліцензіатом при підготовці і(або) поданні цінової заявки, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

8. Ліцензіат не має права протидіяти іншим ліцензіатам брати участь в постачанні електроенергії через Оптовий ринок електричної енергії України.

9. Ліцензіат не має права надавати Спорідненому підприємству Перехресні субсидії за рахунок ліцензованої діяльності, а також отримувати Перехресні субсидії від Спорідненого підприємства для ліцензованої діяльності.

10. Ліцензіат не здійснює в жодній формі монопольної діяльності, як це визначено в Законі України "Про захист економічної конкуренції" та інших актах чинного законодавства, зокрема, рішеннях Антимонопольного комітету та НКРЕ.

При здійсненні ліцензованої діяльності ліцензіати повинні дотримуватись таких правил:

1. Щодо фінансової звітності:

1.1. Ліцензіат повинен надавати НКРЕ фінансову звітність, передбачену Мінфіном та Мінстатом України і додаткову звітність, визначену НКРЕ в установленому порядку.

1.2. Ліцензіат повинен надавати НКРЕ фінансові звіти з ліцензованої діяльності окремо від обліків та звітів з інших видів діяльності. Витрати на здійснення ліцензованої діяльності мають обчислюватись за ціною ринку. У разі неможливості оцінити витрати за цінами ринку ліцензіат має обгрунтовано розподіляти витрати між ліцензованою та іншими видами підприємницької діяльності і надсилати до НКРЕ, за її запитом, пояснення, супроводжуючи їх необхідною документацією щодо розподілу витрат.

1.3. Ліцензіат повинен додатково подавати НКРЕ, на її вимогу, окремі фінансові звіти щодо діяльності кожної окремої електростанції, яка є у власності або експлуатації ліцензіата із зареєстрованою загальною потужністю 100 МВт та вище.

2. Щодо централізованого диспетчерського управління:

2.1. Ліцензіат повинен надавати всю робочу потужність електростанцій, що працюють в об'єднаній енергосистемі України, незалежно від класу напруги підключення, для Централізованого диспетчерського управління державним підприємством, яке виконує функції диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України та визначається центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

Ліцензіат гарантує, що надана інформація про робочу потужність та технічні параметри є точними.

2.2. Ліцензіат повинен надавати інформацію щодо Генеруючих блоків для Централізованого диспетчерського управління згідно з умовами діяльності Оптового ринку електричної енергії України та гарантувати, що заявлена ним ціна на вироблену електроенергію складена на підставі його витрат за відповідний період часу.

2.3. Ліцензіат повинен виконувати всі оперативні команди органів диспетчерського управління, їх вказівки і розпорядження згідно з Правилами технічної експлуатації, діючими положеннями та інструкціями, якщо це не протирічить технологічному регламенту з безпечної експлуатації АЕС та нормам радіаційної безпеки. ліцензіат повинен надавати органам диспетчерського управління всю технічну документацію, готувати звіти та інформацію, які необхідні їм для виконання їх функцій.

2.4. Ліцензіат має надавати оптовому постачальнику та державному підприємству, яке виконує функції диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України та визначається центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці інформацію згідно з умовами діяльності Оптового ринку електричної енергії України і нормативно-технічними документами та правилами, яка може бути необхідною для виконання його функцій.

2.5. Ліцензіат на запит державного підприємства, яке виконує функції диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України та визначається центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці повинен надавати Допоміжні засоби відповідно до умов діяльності Оптового ринку електричної енергії України та нормативно-технічних документів.

3. Щодо припинення використання потужностей з виробництва електричної енергії:

3.1. Ліцензіат повинен сповістити НКРЕ, центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці за дев'ять місяців про свій намір закрити чи скоротити потужності з виробництва електричної енергії. Ліцензіат повинен надати НКРЕ, центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці чи Держкоматому, на їх вимогу, економічне та технічне обгрунтування свого наміру. Використання потужностей припиняється після виконання погодженої з НКРЕ, центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці та Держкоматомом програми.

4. Щодо будівництва енергетичних споруд та інших пов'язаних з ними об'єктів:

4.1. Проектування та будівництво (нове будівництво, розширення, реконструкція та технічне переоснащення) об'єктів електроенергетики здійснюється на основі законодавства про будівництво.

4.2. Ліцензіат відповідно до чинного законодавства України має право на придбання землі, майна та отримання права допуску до проведення робіт і повинен дотримуватись положень, передбачених чинним законодавством.

5. Щодо надання та використання інформації:

5.1. Ліцензіат на обгрунтовану вимогу НКРЕ повинен надавати чи передавати НКРЕ інформацію або звіти про ліцензовану діяльність ліцензіата, які необхідні НКРЕ для виконання своїх обов'язків.

5.2. Ліцензіатом додатково на вимогу НКРЕ надається більш детальна інформація про діяльність ліцензіата, ніж та, яка передбачена пунктом 3.1.

5.3. При зміні потужностей ліцензіат повинен у десятиденний термін подавати до НКРЕ перелік основного обладнання електростанцій, які перебувають у власності або експлуатації ліцензіата, та інформацію щодо них, яка визначається в додатку до цих Умов та Правил.

5.4. НКРЕ гарантує, що інформація, яку вона отримала від ліцензіата як конфіденційну, не буде розголошена третій стороні, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.

5.5. Ліцензіат повинен протягом 10 днів повідомити НКРЕ про зміни:

банківських реквізитів;

установчих документів, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації).

Ліцензія підлягає переоформленню у разі зміни місцезнаходження юридичної особи; найменування юридичної особи; відомостей, зазначених у ліцензії, виданій громадянину-підприємцю.

Для переоформлення ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний у 10-денний термін з дня настання однієї із зазначених змін подати НКРЕ заяву на переоформлення ліцензії.

У разі прострочення суб'єктом підприємницької діяльності терміну подання заяви про відповідне переоформлення ліцензія підлягає оформленню в порядку, установленому для її видачі.

6. Щодо дотримання законодавства України:

6.1. Ліцензіат повинен діяти згідно з законодавством України та нормативно-технічними документами.