Методи та механізми управління системою економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності

Загроза зниження рівня економічної безпеки підприємства, викликана зовнішнім активним втручанням в його роботу, проявляється у такому [39-с.24]:

1) конкуренти можуть захопити частку ринку, яка належить підприємству з причин модернізації продукції, зниження ціни, упровадження енергоощадних технологій, зниження транспортних витрат конкурентами;

2) клієнти можуть відмовитись розрахуватись за відвантажену продукції з причин відсутності коштів, браку продукції;

3) фінансові установи можуть відмовитись надавати кредити підприємству з причин зниження рівня його фінансової репутації, розголошення працівниками підприємства конфіденційної інформації;

4) міністерства можуть не надати фінансової допомоги підприємству або не надати державне замовлення на продукцію підприємства;

5) бізнес-партнери можуть розкрити фінансову таємницю підприємства конкурентам, несвоєчасно здійснити поставки своєї продукції, здійснити підробку важливих документів, займатись шантажем, здійснити рейдерське захоплення підприємства у випадку відчуття ними зниження рівня економічної безпеки підприємства;

6) органи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення щодо закриття підприємства з причин не виплати місцевих податків, архітектурної невідповідності місцезнаходження та загального вигляду будівлі підприємства, порушення екологічної обстановки в регіоні;

7) зовнішні силові структури можуть здійснити силовий напад на підприємство або на окремих його працівників.

Комплексність забезпечення економічної безпеки підприємства та постійне зростання її рівня, недопущення неправомірного втручання зовнішніх структур у роботу підприємства можливі лише за умови спільної інтегрованої, злагодженої, оперативної роботи всіх підрозділів підприємства.

Комплексна система економічної безпеки підприємства - це комплекс взаємозв'язаних заходів організаційно-правового характеру, що здійснюються спеціальними органами, службами, підрозділами суб'єкта господарювання, спрямованих на захист життєво важливих інтересів особистості, підприємства і держави від протиправних дій з боку реальних або потенційних фізичних або юридичних осіб, що можуть призвести до істотних економічних утрат та забезпечення економічного зростання в майбутньому [30-с.52].

Основними групами заходів, які здійснюються керівництвом підприємства в процесі управління економічною безпекою, є так [42-с.36] такі:

а) кадрові - система заходів для усунення ризиків у зв'язку з володінням певною частиною персоналу інформацією, що може розцінюватися як комерційна таємниця, недостатнім кваліфікаційно-освітнім рівнем працівників, помилками та зловживаннями (управління кадровими ризиками, вдосконалення кадрових технологій);

б) інформаційно-аналітичні - система заходів, що проводяться з метою прийняття ефективних та дієвих управлінських рішень, що стосуються стратегії і тактики розвитку підприємства; прийняття превентивних заходів і попередження реальних та можливих загроз економічній безпеці;

в) фінансово-економічні - система заходів, до яких належать: забезпечення економічної ефективності господарської діяльності суб'єкта господарювання; забезпечення фінансової стабільності та фінансової незалежності; забезпечення високої конкурентоспроможності продукції, товарів та послуг на основі ефективного менеджменту те маркетингу фірми тощо;

г) правові - дії, спрямовані на відслідковування нових законодавчих актів, що приймаються у сфері економічної безпеки, та активне застосування усіх законів та підзаконних актів України у боротьбі за інтереси конкретного суб'єкта господарювання;

д) техніко-технологічні - заходи, спрямовані на досягнення відповідного рівня освоєння виробничої потужності, інноваційну політику підприємства, своєчасне оновлення основних виробничих фондів тощо;

е) ресурсні - система заходів, що проводяться з метою забезпечення виробництва основними ресурсами: фінансовими, матеріальними, трудовими та ін.

Як свідчить досвід зарубіжних компаній, з метою зміцнення рівня економічної безпеки підприємства доцільно створювати відповідні спеціалізовані служби.

Основними критеріями оцінки ефективності та надійності сформованої системи є [61]:

- сталий розвиток, збереження і примноження матеріальних цінностей підприємства, високий рівень конкурентоспроможності продукції;

- використання інноваційних технологій у виробничій діяльності;

- недоторканість комерційної інформації і всіх ресурсів;

- своєчасне попередження кризових ситуацій і нейтралізація негативних чинників, що впливають на діяльність підприємства.

Висновки до розділу: отже, схема заходів в управлінні системою економічної безпеки, яка, підвищивши ефективність функціонування виробництва, забезпечить високий рівень підприємства на ринку, під впливом внутрішнього і зовнішнього середовища сприятиме позитивному досягненню запланованих цілей в умовах невизначеності та загроз. Система механізму управління економічною безпекою зображує великий спектр послідовних дій і методів, котрі допоможуть швидко зорієнтуватися в усіх можливих ситуаціях і дадуть змогу нейтралізувати будь-які загрози та небезпеки.

Висновки до розділу ІІ

На закінчення необхідно відзначити, що забезпечення економічної безпеки підприємства - постійний процес, спрямований на реалізацію стратегії з метою запобігання можливих збитків та досягнення максимального рівня економічної безпеки в даний момент часу і майбутньому. Таким чином, економічна безпека підприємства, його незалежність і недопущення скочування в зону критичного ризику можуть бути забезпечені, якщо будуть розроблені відповідні функціональні стратегії, побудована чітка логічна схема своєчасного виявлення і ліквідації можливих небезпек і загроз підприємницького ризику.

Під економічною безпекою треба розумі і й такий стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв'язків менеджменту, Зауважимо, шо традиційно термін уживався в юридичній практиці для позначення системи прав зі збереження ресурсів і результатів їх продуктивного використання. Однак з економічного погляду таке трактування поняття, на нашу думку, не є вичерпним, а сам механізм збереження не входить до системи управління підприємством (що зумовлено історичним досвідом ведення бізнесу на постсоціалістичному просторі).

Таким чином, економічна безпека ТОВ «ГЛОБИНО» та система, яка повинна підтримувати цю безпеку, в кожному конкретному випадку мають суто індивідуальні риси. Формування власної системи економічної безпеки вимагає розуміння суті цього процесу, факторів, що визначають її специфіку в каж-дом конкретному випадку, існуючих прийомів і методів захисту економічних інте-ресов, способів їх адаптації до конкретної ситуації. А для цього необхідні знання в цій далеко не простий, але необхідної для нашого часу сфері. Отже, неможливо повністю захистити діяльність підприємства від негативного впливу зовнішнього і внутрішнього середовища в силу того, що підприємство здійснює свою діяльність у цьому середовищі і поза її його діяльність неможлива, але можна створити дієву систему, що спирається на ряд принципів і алгоритмів.



Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення управління системою економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності

3.1 Стратегічні та інноваційні напрями удосконалення системи управління економічною безпекою підприємства

Управління забезпеченням економічної безпеки промислового підприємства - це безперервний процес забезпечення на промисловому підприємстві, що знаходиться в певному зовнішньому середовищі, стабільності його функціонування, фінансової рівноваги і регулярного отримання прибутку, а також можливості виконання поставлених цілей і завдань, здатності його до подальшого розвитку і вдосконалення на різних стадіях життєвого циклу підприємства і в процесі зміни конкурентних ринкових стратегій.

Дане визначення розглядає процес управління забезпеченням економічної безпеки підприємства як безперервний, що враховує зміну стану підприємства і вплив на нього зовнішнього оточення. Нерозривно пов'язаною з вирішенням проблеми управління забезпеченням економічної безпеки промислових підприємств є оцінка її рівня. Зазначена оцінка повинна бути відправною точкою в розробці та коригуванні заходів щодо підвищення рівня забезпечення економічної безпеки на промисловому підприємстві і в той же час показником результативності цих заходів. Вона проводиться шляхом вибору і аналізу відносних значень різних показників забезпечення економічної безпеки за певними її складовими, що відображає стан економічної безпеки підприємства з урахуванням змін стадій життєвого циклу підприємства і зміни його конкурентних ринкових стратегій [32-с.18].

Динамічні зміни економічної безпеки підприємства багато в чому залежать від стадії життєвого циклу, на якому воно знаходиться. На стадії створення підприємства основними загрози щодо забезпечення економічної безпеки виступають загрози від неправильного позиціонування підприємства на ринку і від помилок при створенні продукту. Вони можуть виявитися катастрофічними для підприємства, яке створюється. На цій стадії життєвого циклу підприємства виникає гостра необхідність у дотриманні комерційної таємниці.

Стадія зростання підприємства - найбільш небезпечна стадія з точки зору забезпечення економічної безпеки підприємства, тому що позиція підприємства ще не стабільна і піддається впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. Тому з точки зору забезпечення економічної безпеки підприємства на цій стадії рекомендується найбільшу увагу приділяти питанням розширення виробництва та вдосконалення менеджменту.

На стадії зрілості підприємство вже захопило необхідну частку ринку і основна його мета - утримання завойованих позицій. Основними інструментами забезпечення високого рівня економічної безпеки є маркетинг, розробка нових продуктів, застосування нових технологій, а також удосконалення існуючих способів виробництва.

Стадія спаду підприємства характеризується низьким рівнем забезпечення економічної безпеки. Найбільша увагу тут повинна приділятися фінансовим питанням і збереженню ефективних напрямів діяльності, які повинні служити основою для виходу підприємства з кризи або створення нових виробництв [32-с.19].

Крім урахування життєвої стадії підприємства надзвичайно важливо розробити стратегічне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства, яке б інтегрувало в собі досягнутий рівень економічної безпеки підприємства та його здатності до забезпечення економічної безпеки в майбутньому. Згідно з додатком З, ми бачимо як забезпечити систему економічної безпеки підприємства відповідно до досягнутого рівня розвитку.

Квадранти 1, 2, 3 характеризуються стратегіями формування системи економічної безпеки підприємства, зважаючи на те, що при позиціонуванні підприємства в цих квадрантах воно може лише протистояти загрозам, які виникають. Поки що не розроблено стратегічних або тактичних заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства. Перший квадрант може характеризуватись стратегією формування системи економічної безпеки підприємства при затоварюванні готовою продукцією. Така ситуація пов'язана з тим, що підприємство стабільно та безперервно випускає продукцію без проведення маркетингових досліджень, отже, існує значна небезпека затоварювання готовою продукцією складів до моменту сформованості та дієвості системи його економічної безпеки.

На другому квадранті спостерігається стратегія формування системи економічної безпеки підприємства в умовах залучення короткострових кредитів. Нестійкий фінансовий стан традиційно вважається тоді, коли підприємство може покрити свої запаси та витрати за допомогою власних та довгострокових і короткострокових позикових джерел. Короткострокові кредити вважаються найбільш ризикованими джерелами покриття витрат підприємства, тому що термін виплати за ними є досить незначним.

Третій квадрант є індикатором стратегії формування системи економічної безпеки підприємства в умовах жорсткої економії ресурсів. Для того, щоб протистояти неочікуваним загрозам, без розробленої на той час системи економічної безпеки підприємства ефективність використання ресурсів може полягати лише в їх значній економії.

Основною відмінністю блоку квадрантів 4, 5, 6 є те, що в них удосконалюється уже сформована система економічної безпеки підприємства. На цих етапах можна стверджувати про ефективне тактичне управління економічною безпекою підприємства. Четвертий квадрант характеризується стратегією удосконалення системи економічної безпеки підприємства в умовах зміни пріоритетів діяльності підприємства. Така стратегія пояснюється тим, що підприємство вдало адаптується до змін зовнішнього середовища, але не за рахунок випуску основного виду продукції. Адаптація може здійснюватись за рахунок ефективної фінансової діяльності або модернізації продукції.

На п'ятому квадранті пропонується стратегія удосконалення системи економічної безпеки підприємства в умовах залучення довгострокових кредитів. Пріоритети цієї стратегії пояснюються тим, що нормальний тип фінансової стійкості підприємства характеризується покриттям його витрат власними засобами та довгостроковими джерелами. В цьому випадку підприємство може краще адаптуватись до змін зовнішнього середовища та протистояти загрозам при залученні позикових коштів на довший період, термін виплати яких настане протягом більш тривалого періоду.

Шостий квадрант передбачає стратегію удосконалення системи економічної безпеки підприємства при зміні головного постачальника. Зміна постачальника дозволить підприємству більш гнучко адаптуватись до змін зовнішнього середовища, тим самим удосконалити уже сформовану систему його економічної безпеки.

Стратегії в квадрантах з 7 по 9 характеризуються необхідністю постійного моніторингу роботи сформованої системи економічної безпеки підприємства, так як вони пов'язані, в першу чергу, зі стрімким його розвитком. При потраплянні підприємства до сьомого квадранта необхідно запроваджувати стратегію постійного моніторингу роботи сформованої системи економічної безпеки підприємства в умовах випуску нової продукції. У восьмому квадранті формується стратегія перманентного посиленого моніторингу роботи системи економічної безпеки підприємства в умовах інвестування на розширене відтворення. Ефективно використовувати ресурси при наявності здібностей до розвитку можливо при умові запровадження нової технології, що і характеризує дев'ятий квадрант.

Найвищі рівні стратегічного забезпечення економічної безпеки підприємства пов'язані з інноваціями. Підприємство не може зберегти лідерства та свої конкурентні переваги без оновлення, так як воно є системою вищої структурної організації. Оновлення сьогодні рівнозначно стратегії. У сучасному розумінні, інновації - це основна умова оновлення підприємства -12-с.346].

Під корпоративною інноваційною системою (КІС) розуміється сукупність промислових і фінансових елементів (підсистем, інститутів), що входять до корпорації, видів діяльності, а також ієрархію і зв'язки між ними, які формують і реалізують інноваційні процеси [9-с.112].

Інноваційні зміни повинні проходити у всіх без винятку бізнес-процесах підприємства. Побудова КІС на підприємстві передбачається на основі аналізу існуючих бізнес-процесів і моделювання нових. Бізнес-процес створення інновацій - це процес перетворення наукового знання в інновацію, який можна представити як послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту.

Найбільш значущим з практичної точки зору є виділення етапів побудови корпоративної інноваційної системи:

1) зміни на будь-якому підприємстві слід починати з детального поглибленого аналізу існуючого стану;

2) подання зібраної вихідної інформації з метою виявлення сильних і слабких сторін діяльності підприємства, оцінки ефективності його функціонування, опису існуючих бізнес-процесів на підприємстві і виявлення інноваційного потенціалу підприємства, який характеризується, як сукупність різних ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності;

3) розробка функціональної моделі бізнес-процесів відповідно з ієрархією цілей і виявленим потенціалом інноваційного розвитку, розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи управління підприємством;

4) розробка плану реорганізації виробничої та організаційної структури підприємства і системи мотивації персоналу.

3.2 Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства, як шлях підвищення її ефективності

Від якості інформаційно-аналітичного забезпечення прямо залежить якість управління економічною безпекою підприємства. Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства повинне включати такі підсистеми: інформації, систем показників, індикаторів та методів оцінки та аналізу економічної безпеки підприємства.

Найбільш значуща властивість інформації - це здатність викликати зміни. Неодмінною умовою виживання в умовах ринку й збереження конкурентоспроможності є адаптація до мінливих потреб ринку та забезпечення економічної безпеки підприємства. Практично цінність інформації прямо пропорційна тій ролі, яку вона відіграє в прийнятті управлінських рішень. Цінність інформації визначається тим, як суб'єкт зможе розпоряджатися нею. Інформація, покликана забезпечити прийняття рішень, вносить істотний вклад у прийняття управлінського рішення. Вона стає фактором виробництва й подібно праці, матеріалам і капіталу дозволяє створювати додану вартість, тому інформація є критерієм забезпечення економічної безпеки підприємства.

Відповідно до розробленої концепції управління економічною безпекою підприємства в частині структурування її рівнів сформовано системи показників для оцінки передумов досягнення певного та поточного рівня економічної безпеки підприємства. Виділення саме таких систем обґрунтовується доцільністю проведення оцінки та аналізу не тільки досягнутого рівня економічної безпеки підприємства, а й його нарощування (або виснаження) потенціалу, тобто оцінки накопичення підприємством здатностей до формування високого рівня в майбутньому.

Основними причинами депресивного розвитку державної науково-промислової політики є технологічна відсталість суб'єктів господарювання, низький рівень науково-дослідних конструкторських розробок, переви їщення нормативів фізичного зносу основних засобів. Такі глобальні проблеми призводять до зниження конкурентоспроможності продукції підприємства, та, як наслідок, до зниження рівня їх економічної безпеки [9-с.118]. Менеджмент вітчизняних промислових підприємств в основному вважає, що держава повинна їм забезпечити належний рівень економічної безпеки, але без значних зусиль самих підприємств у цьому напрямі сучасний рівень може знизитися ще більше, в результаті чого лідируючі позиції на світових ринках займуть товаровиробники інших країн. Одним із ключових компонентів економічної безпеки підприємства є її техніко-технологічна складова. Функціонування промислового підприємства значною мірою визначається надійністю підсистеми техніко-технологічної безпеки, тому дослідження згаданих проблем є важливим та актуальним.

Усі без виключення системи, в тому числі і підприємства, розвиваються циклічно. Урахування попередніх, поточних та прогнозних циклічних коливань результативного показника економічної безпеки підприємства дозволить своєчасно ввести технологічні та технічні інновації, підвищити кваліфікацію персоналу, підвищити якість продукції, яка випускається, розрахувати необхідну для ринку кількість продукції, що дозволить підприємству підготуватись до етапу спаду. Інформація про сезонні коливання результативного показника дозволить запровадити стратегію диверсифікації для підвищення рівня економічної безпеки підприємства саме протягом його непродуктивних сезоні.

У будь-якому процесі, або явищі є випадкова складова, врахування якої в загальній тенденції функціонування або розвитку підприємства дозволить йому динамічно та з високим ступенем гнучкості адаптуватись до змін зовнішнього середовища, що надзвичайно важливо при дослідженні процесів економічної безпеки підприємства. Усі наведені складові можливо виділити на основі побудови мультиплікативної моделі декомпозиції динамічного ряду результативного показника економічної безпеки підприємства.

Проблеми, що стосуються інформаційно-аналітичного забезпечення економічно безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» умовно також можна поділити на дві групи: загальні (притаманні будь-якому інформаційно-аналітичному забезпеченню) та специфічні (обумовлені унікальністю такої категорії як економічна безпека підприємства).

До загальних проблем відносяться: організаційно-технічні, нормативно-правові, науково-методичні, кадрові, фінансові. Вони обумовлені впровадженням інформаційно-аналітичного забезпечення.

У промисловому комплексі існують проблеми, зумовлені такими чинниками: недосконалістю складу промисловості, низьким рівнем переробки та високою ресурсозатратністю виробництва, консервативним технологічним укладом і, як наслідок, -обмеженою платоспроможністю суб'єктів внутрішнього ринку, недостатньою потужністю фінансово-кредитної системи, великим загальним податковим навантаженням та недосконалим нормативно-правовим забезпеченням.

Проте науково-технічний, виробничий та ресурсний потенціал промисловості дає змогу реалізувати спектр переваг міжнародного економічного співробітництва, зокрема, участь вітчизняних підприємств у здійсненні великомасштабних міжнародних проектів, розвиток трансферу високих технологій та продажу ліцензій, створення спільних підприємств із виробництва продукції, та транснаціональних корпорацій, а також участь наших фахівців у роботі міжнародних організацій з питань розвитку промисловості.

Перетворення промислового комплексу на високоефективну систему на засадах самовідтворення та стабільного прискореного розвитку потребує широкого запровадження нових технологій з поліпшеними техніко-економічними показниками, зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, комплексною автоматизацією та інформатизацією виробничих процесів, істотним підвищенням продуктивності праці.

Основними проблемами у фінансовій діяльності ТОВ «ГЛОБИНО» є:

1. Дефіцит коштів. Низька платоспроможність підприємства. На практиці це означає, що у підприємства не вистачає коштів для того, щоб вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

2.Недостатнє задоволення інтересів власника. Ця проблема найчастіше відтворена низьким показником рентабельності власного капіталу. На практиці це означає, що власник отримує доходи, значно менші за свої вкладення. Наслідком такої ситуації може бути незадоволення системою управління підприємством.

3.Зниження фінансової незалежності чи низька фінансова стійкість. На практиці низька фінансова стійкість загрожує можливими проблемами в погашенні зобов'язань у майбутньому, іншими словами - залежністю підприємства від кредиторів, утратою самостійності. Про зростаючу залежність підприємства від кредиторів свідчать низькі коефіцієнти автономії (коефіцієнти фінансової незалежності).

У кризисній ситуації підприємству можна порекомендувати капіталовкладення позиковим шляхом. Необхідне проведення роботи, направленої на запобігання банкротству, збільшення власного капіталу, проведення правильної маркетингової політики, і забезпечення швидкої оборотності капіталу. Одна з поширених причин підприємств, які отримує невисокий прибуток, полягає в тому, що велика сума коштів є нерухомою. Не використовується устаткування на усі виробничі потужності, дуже великий запас сировини, все це означає недіючий капітал. Цінність устаткування залежить від його використання, а не від того, скільки воно стоїть. Вища швидкість оборотності капіталу допоможе уникнути банкротства та стати фінансово незалежним від інших.

Значну увагу у системі забезпечення економічної безпеки керівництву ТОВ «ГЛОБИНО» варто приділяти проблемам із персоналом, а саме - безпеці праці. Багато суб'єктів господарювання промислової сфери залучають ряд співробітників,зазвичай, будівельних робітників, без належного юридичного оформлення. Заробітна плата їм, як правило, виплачується так званим «чорним налом», порядок видачі її неоформленим співробітникам нічимне гарантується і залишається питанням добропорядності роботодавця. Розмір заробітної плати таких співробітників є істотно меншим за розмір оплати праці штатних працівників. Такі працівники, як правило, є недостатньо кваліфікованими, не мають реєстрації та дозволу на роботу, медичної страховки, нормальних умов для харчування, проживання та відпочинку. Приїжджаючи на заробітки з держав і регіонів із низьким рівнем життя, вони часто не мають навіть коштів на зворотну дорогу і є абсолютно безправними. У разі втрати роботи, вони залишаються без засобів до існування, що навряд чи покращує криміногенну обстановку в країні. Таким чином, проблема неоформленого персоналу несе ряд загроз для економічної безпеки підприємства.

Специфічні проблеми пов'язані із особливостями управління ТОВ «ГЛОБИНО», стратегічним вектором руху, специфікою діяльності, характером та динамікою змін зовнішнього середовища.

Зазначенні проблеми негативно впливають на ефективність інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємства внаслідок нечіткості постановок завдань, розподілу функцій та повноважень між структурним підрозділами.

Враховуючи загальну тенденцію можна визначити наступні перспективи розвитку інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»:

- максимально-оптимальне структурування інформаційного простору підприємства за рахунок упорядкування інформаційної інфраструктури;

- інтеграція інформаційних ресурсів;

- інтелектуалізація інформаційних потоків та процедур обробки інформації.

Основні доробки в питаннях інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки містяться на рівні питань безпеки держави. І це природно, бо будь яка держава історично має спеціальні служби, функція яких полягає в пошуку, зборі, обробці, накопиченні, збереженні та передачі інформації.

В розвинутих країнах світу підприємства та організації,які на протязі усього періоду свого існування працювали в умовах жорсткої конкуренції, мають потужні служби безпеки, або користуються послугами спеціалізованих фірм [3-с.244]. Питання безпеки у цих країнах є елементами культури ведення бізнесу. У країнах пострадянського простору такої культури поки що немає. Головною причиною є те, що в соціалістичній, плановій економіці функції забезпечення економічної захищеності брала на себе держава. Вона була власником банків, заводів, пароплавів. А підприємства забезпечували в основному функцію захисту матеріальних ресурсів. І то для цього використовувалась спеціальна служба вневідомчої охорони.

Якщо проаналізувати той перелік послуг, які сьогодні надають приватні служби безпеки пієприємства, то можна відокремити наступні основні послуги:

- безпека й охорона об'єктів будь-якого призначення: офісів, підприємств, складів (шляхом організації стаціонарних постів охорони із озброєними співробітниками);

- пультова охорона об'єктів із виїздом груп оперативного реагування, англомовні оператори;

- особова охорона із наданням охоронців або водіїв-охоронців;

- виділення співробітників охорони для забезпечення безпеки при проведенні культурно-масових заходів, організованих клієнтом;

- супровід вантажів з наданням водіїв-охоронців;

- встановлення відеоспостереження (підбір, монтаж, налагодження та обслуговування комплексних систем забезпечення безпеки);

- програма «Екстрена допомога», що включає надання охоронних послуг на випадок надзвичайних обставин, юридичну та інформаційну підтримку;

- перевірка приміщень та захист інформації від несанкціонованого доступу (пошук в приміщеннях і автомобілях засобів електронного несанкціонованого зйому інформації, перевірка на наявність каналів витоку інформації і т. ін. - інформаційна безпека);

- тестування з використанням поліграфа;

- послуги детектива;

- профільний дайджест преси;

- охороно-пожежна сигналізація;

- контроль автотранспорту та відвідувачів;

- розслідування ситуацій порушення режиму;

- протидія впливу конкурентів;

- визначення слабких міст безпеки, розробка та здійснення дій щодо покращення безпеки.

Приватні служби безпеки зараз не такі, якими були ще 10 років тому. Зараз їх основне завдання полягає у виконанні інформаційного та превентивного захисту. Сьогодні ситуація змінюються. Бізнесмени починають зрозуміти, що якщо загроза поруч, то піздно щось робити. У першу чергу, потрібна розвідувальна робота. Або так звані «класичні превентивні заходи».

В цілому, при успішному вирішенні перелічених завдань, розумна організація інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки СПД дозволяє істотно мінімізувати в комерційній діяльності неминучі витрати і прямі втрати при побудові політики відносин з контрагентами, конкурентами, державними і муніципальними органами, а також може бути корисною як при стратегічному плануванні розвитку бізнесу, так і при розгляді приватних комерційних питань, кадрових проблем. При цьому зазвичай доцільно використовувати можливості, що надаються інформаційно-аналітичним забезпеченням, не після, а до виникнення відповідної проблеми, тобто «працювати на випередження».

3.3 Шляхи вдосконалення системи економічної безпеки підприємства

Підприємство як відкрита економічна система, функціонує в умовах невизначеності та ризику, залучає ресурси для здійснення виробничо-господарської діяльності, виходить на ринки збуту з метою отримання прибутку. У зв'язку з цим важливого значення набуває формування системи економічної безпеки на підприємстві. На етапі становлення ринку, поняття «економічна безпека» розглядалось як забезпечення умов збереження комерційної таємниці та інших секретів підприємства. Забезпечення економічної безпеки розглядалося насамперед як захист інформації.

Згодом трактування поняття економічної безпеки зумовлюється впливом зовнішнього середовища, яке за ринкової економіки постійно змінюється, ніколи не залишається стабільним. Саме в контексті негативного впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства розглядається зміст поняття економічної безпеки.

У даний час існує два наукових напрями щодо визначення економічної безпеки. У рамках першого напряму економічна безпека підприємств розглядається як захист підприємств від негативних впливів (загроз) зовнішнього і внутрішнього середовища. Оцінка економічної безпеки підприємства полягає у визначенні захищеності його потенціалу (виробничо-технічного, фінансового, соціального і т. д.). При цьому під економічною безпекою підприємства слід розуміти захищеність його потенціалу від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, а також здібність суб'єкта до відтворення.

Концепцією другого напряму є розгляд економічної безпеки як міри гармонізації інтересів підприємства з інтересами взаємодіючих з ним суб'єктів зовнішнього середовища (з позиції різних агентів ринку, що взаємодіють з підприємством, споживачів, податкових, кредитних органів тощо). Оцінка повинна дати відповідь на питання, наскільки надійним є підприємство як партнер в економічних відносинах і чи доцільно продовжувати ці відносини. У цьому випадку можна визначити, що економічна безпека підприємства є комплексним віддзеркаленням ступеня надійності підприємства як партнера у виробничих, фінансових, комерційних та інших економічних відносинах за певний проміжок часу.

Формування концепції економічної безпеки підприємства є достатньо актуальною проблемою, оскільки у даний час держава напряму не здійснює управління підприємством, а тільки регулює його діяльність за допомогою правових, економічних і соціальних важелів [10-с.182].

Виходячи із другої концепції економічної безпеки підприємства, передбачається, що керівництвом підприємства має бути сформована система його пріоритетних інтересів, виявлені інтереси взаємодіючих з ним суб'єктів зовнішнього середовища і вибрані такі форми та способи узгодження інтересів, щоб результати взаємодії забезпечили підприємству прибуток.

Ступінь дотримання інтересів можна визначити по-різному. Наприклад, з використанням експертних оцінок, шляхом співставлення показників діяльності підприємства (фактичних чи планових) і показників кількісної оцінки інтересів підприємства. Чим ближче результати такого співставлення до 1, тим більше дотримуються інтереси підприємства. Після цього співставлення можна робити відповідні висновки і будувати систему захисту інтересів підприємства.

Для визначення гармонізації інтересів підприємства з суб'єктами зовнішнього середовища, які взаємодіють з ним, доцільно виявити і сформувати інтереси цих суб'єктів, які потім необхідно співставити з інтересами підприємства. Надалі визначити, що підприємство знаходиться в економічній безпеці, якщо більшість його інтересів співпадає з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища, і, при взаємодії з якими, підприємство отримує прибуток. Узгодити всі інтереси практично не можливо, хоча це є основою стратегічних цілей підприємства.

З метою підвищення ефективності управління економічною безпекою підприємства пропонується така послідовність дій при управлінні економічною безпекою підприємства, яка на відміну від існуючих дає змогу чітко розрізнити і побачити крок за кроком дії менеджера чи людини, яка є відповідальною за прийняття рішень, оскільки зображує найбільш широкий спектр можливих ситуацій і дає змогу послідовно і, не втрачаючи певних деталей, швидко зорієнтуватися в умовах невизначеності та загроз.

Підкреслемо, що процес управління незалежно від змісту завжди передбачає отримання, передачу, обробку і використання інформації. Саме суб'єкт управління відіграє дуже велику роль у переобробці даних, у прийнятті управлінських рішень [14-с.273]. При надходженні інформації керуюча підсистема повинна проаналізувати імовірність і можливість загрози, про величину можливих втрат і збитків. А іноді зпрогнозувати, передбачити певну подію - це може стати вирішальним у такому початковому аналізі, бо саме прогнозування потребує від менеджера певного відчуття ринкового механізму й інтуітивних дій, також уміння знаходити гнучкі, адаптовані за ситуацією вирішення проблем.

Розглянемо деякий спектр дій процесу управління економічною безпекою підприємства, які здійснює суб'єкт управління. Етап виявлення мети являє собою формулювання мети, керуючись якою визначають ступінь вірогідності загроз. Далі важливим етапом є проведення факторного аналізу, під яким розуміємо сукупність моделей і методів, що орієнтовані на виявлення, конструювання й аналіз внутрішніх факторів за інформацією щодо їх зовнішніх проявів. Наступним етапом є якісна і кількісна комплексна оцінка економічної безпеки підприємства.

На наш погляд, для забезпечення економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» необхідно:

1. Забезпечення безпеки персоналу, матеріальних, фінансових і інформаційних ресурсів від можливих загроз усіма доступними законними засобами і методами.

2. Всебічне вивчення ринкового сектора, в якому працює фірма і в яких вона планує почати роботу в осяжному майбутньому, політичних, економічних, криміногенних факторів в країні, регіоні, місті, а при необхідності і в світі, кото-які можуть впливати на діяльність підприємства.

3. Постановка завдань комплексної безпеки на ранніх стадіях розробки системи безпеки на основі аналізу та прогнозування обстановки, погроз.

4. Створення колегіального керівництва поліпшенням діяльності. Колегіальне керівництво необхідно і може здійснюватися радою або комісією щодо поліпшення діяльності. Керівний рада або комісія представляє собою групу з вищих керівників або їх представників, а також службовців і робітників. Рада вивчає процес вдосконалення діяльності, і пристосовує його до умов організації. Досвід показує, що немає універсальних конкретних рекомендацій, які відповідають потребам підвищення якості для всіх підприємств, організацій і навіть підрозділів однієї організації.

5. Розробка системи безпеки на основі законодавства у сфері підприємницької діяльності, інформатизації та захисту інформації, приватної охоронної діяльності, а також інших нормативних актів з безпеки.

6. Зіставлення можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки (ефективність - вартість).

7. Залучення до розробки засобів захисту спеціалізованих організацій, найбільш підготовлених до конкретного виду діяльності із забезпечення безпеки.

І тільки після завершення реалізації некапіталомістких заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємство повинно приступати до реалізації умов, що вимагають інвестиційної підтримки

Важливим елементом є підсистема контролінгу, концепція якої передбачає поєднання структурних елементів організації й управління підприємств, основними серед яких є всі категорії бізнес-процесів і витрати на їх реалізацію; центри відповідальності підприємства; системи планування і бюджетування, сформовані на основі центрів відповідальності підприємства; система управлінського обліку, побудована на основі центрів відповідальності й їх бюджетів; система стратегічного управління, заснована на аналізі ланцюга цінностей, аналізі стратегічного позиціонування й аналізі витратоутворюючих чинників; інформаційні потоки (документообіг), який позволяє оперативно фіксувати поточний стан виконання бюджетів центрів відповідальності; моніторинг і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства; виявлення причин відхилень і формування управляючих дій у рамках центрів відповідальності.

Далі процес управління передбачає ідентифікацію, побудову класифікації, оцінювання і ранжування загроз. Підкреслимо, що є доцільним будувати свою окрему, індивідуальну класифікацію загроз економічній безпеці підприємства для кожного конкретного підприємства з метою їх ідентифікації та розробку заходів із протидії. Під час розробки стратегії заходів із забезпечення економічної безпеки підприємства треба визначитися з пріоритетом загроз, тобто ранжувати загрози. Етап розробки системи заходів з нівелювання загроз або мінімізації втрат від загроз є важливим у подальшій роботі для забезпечення економічної безпеки підприємства. Рішення про те, який з методів розрахунку вибрати, приймає особа, яка є відповідальною за прийняття управлінських рішень. Інколи є досить ефективним використання декількох методів.

Далі йде визначення оптимального розміру превентивних витрат забезпечення економічної безпеки підприємства. Необхідним є прогнозування рівня економічної безпеки підприємства з урахуванням розробленої системи заходів. Етап впровадження розробленої системи заходів у діяльність підприємства є можливим після скорегування розробленої системи з урахуванням перманентного впливу динамічного зовнішнього і внутрішнього середовищ. Впровадження заходів із забезпечення економічної безпеки необхідне до того моменту, коли буде досягнуто оптимальний розмір превентивних витрат. Останнім етапом управління є етап оцінки результатів. Це своєрідне підбиття підсумків за певний період діяльності в умовах можливих загроз.

Важливим етапом забезпечення економічної безпеки підприємства є складання її концепції. Концепція визначається як система поглядів, ідей, цільових установок, пронизаних єдиним, визначаючим задумом, основною думкою, що містить постановку та шляхи вирішення виявлених проблем.

Концепція економічної безпеки підприємства являє собою офіціально затверджений документ, в якому відображена система поглядів, вимог та умов організації заходів безпеки персоналу та власності підприємства. Приблизна структура концепції виглядає так:

I. Опис проблемної ситуації в сфері економічної безпеки підприємства:

-- перелік потенціальних загроз для безпеки підприємства, їх класифікація і ранжування;

-- причини і фактори виникнення загроз;

-- негативні наслідки загроз для підприємства.

II. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства:

-- визначення об'єкту і предмету економічної безпеки підприємства;

-- формулювання політики та стратегії безпеки підприємства;

-- принципи забезпечення економічної безпеки;

-- цілі та задачі забезпечення безпеки підприємства;

-- критерії і показники економічної безпеки підприємства;

-- створення організаційної структури по управлінню системою безпеки підприємства.

III. Заходи по реалізації засобів економічної безпеки:

-- формування підсистем загальної системи безпеки підприємства;

визначення суб'єктів економічної безпеки підприємства та їх ролі;

-- розрахунок засобів та визначення методів забезпечення економічної безпеки;

-- контроль і оцінка процесу реалізації концепції. Необхідно мати на увазі, що найбільш повне уявлення про систему економічної безпеки підприємства можна отримати після вивчення офіційно прийнятих документів по концепції безпеки підприємства, комплексної програми забезпечення безпеки підприємства та планів підрозділів підприємства з реалізації цієї програми. Сформована на науковій основі система безпеки підприємства є організаційною основою створення її структурного підрозділа -- служби безпеки.

Висновки до розділу ІІІ

Інформація застаріває дуже швидко. Актуалізувати її зовсім не дешева і дуже непросте завдання. Вирішувати його під силу тим підприємствам, які створюють інформаційно-аналітичне забезпечення економічної безпеки розглядають не просто як доповнення до охоронних послуг, але як окремий напрямок свого бізнесу. Більшість приватних служб безпеки (охоронно-детективних структур) (особливо це стосується малих і середніх) мають досить стійке коло клієнтів. Відповідно, інформаційно-аналітичні можливості розраховані на забезпечення потреб саме цих клієнтів. А ось за іншим, може статися, доведеться збирати відомості, що називається, з нуля за відсутності технологій та методів інформаційно-аналітичного забезпечення підприємства. Таким чином, проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що інформаційно-аналітичне забезпечення економічної безпеки підприємства протягом останнього десятиріччя стало одним із важливіших напрямів діяльності як служб безпеки суб'єктів, так і підприємства в цілому. Нині у сучасному бізнесі спостерігається тенденція до переорієнтації функцій служб безпеки із суто охоронно-детективних до інформаційно-аналітичних.

Таким чином, проведене дослідження виявило, що думка науковців різниться щодо розуміння економічної безпеки суб'єкта господарювання, що підкреслює неоднозначність і необхідність подальшого поглиблення визначеної категорії.

Запропоновано удосконалену систему управління економічної безпеки підприємства, яка на відміну від існуючих забезпечать більш високий рівень роботи підприємства на ринку, позитивно вплине на рівень ефективності функціонування в невизначених умовах, та сприятиме досягненню поставлених цілей підприємницької діяльності з максимальною продуктивністю, оскільки зображує найбільш широкий спектр можливих ситуацій і дає змогу послідовно і, не втрачаючи певних деталей, швидко зорієнтуватися в умовах невизначеності та загроз.

Крім того, перспективною базою для майбутніх досліджень вважаємо розробку організаційно-економічного інструментарію, який дасть змогу нейтралізувати власні і внутрішні загрози підприємства за умови його взаємодії з іншими суб'єктами протягом усього життєвого циклу.

Не претендуючи на вичерпність аналізу, слід зробити висновок, що розкриті концептуальні аспекти економічної безпеки підприємства доводять необхідність формування системи її забезпечення на підприємствах України, що вплине на ефективність їх функціонування у мінливому навколишньому середовищі.



ВИСНОВКИ

Отже, управління економічною безпекою підприємств є досить актуальним питанням. Поступовий перехід економіки України на ринкові відносини водночас, по-перше, суттєво ускладнює умови господарювання і, по-друге, сприяє зростанню конкуренції між господарюючими суб'єктами, що може погіршувати їхній фінансовий стан і більш того - призводити до банкрутства. Тому на порядок денний постає проблема забезпечення в ринкових умовах економічної безпеки вітчизняних підприємств шляхом запровадження відповідного механізму управління. Вивчення проблеми засвідчує, що на цей процес суттєво впливає забезпечення фінансової безпеки на рівні національної економіки.

Поняття «економічна безпека підприємства» слід розуміти як здатність суб'єкта підприємництва здійснювати свою господарську, в тому числі й фінансову діяльність, ефективно і стабільно шляхом використання сукупності взаємопов'язаних діагностичних, інструментальних та контрольних заходів фінансового характеру, що мають оптимізувати використання фінансових ресурсів, забезпечити належний їх рівень та нівелювати вплив ризиків внутрішнього і зовнішнього середовища.

Забезпечення економічної безпеки підприємства вимагає створення на підприємстві власної системи безпеки. Система економічної безпеки підприємства - це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних і пропагандистських заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Створення системи безпеки підприємства та організація її успішного функціонування повинні ґрунтуватись на методологічних основах наукової теорії безпеки. При створенні системи безпеки необхідно визначити цілі її створення, функції, які будуть на неї покладені, завдання, які повинні бути виконані. Система фінансової безпеки повинна складатися із наступних

елементів: суб'єктів, об'єктів, стратегії та механізму, який передбачає використання трьох підсистем: фінансової діагностики, контролю та оцінки результатів та системи важелів та методів забезпечення фінансової безпеки.

Впровадження комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємств, що дозволяє прогнозувати загрози економічної безпеки та оперативно регулювати обсяги і структуру витрат на забезпечення фінансової безпеки, дозволить якісно впливати на загальний фінансовий стан конкретного суб'єкта господарської діяльності, що, в остаточному підсумку, самим позитивним чином відбивається на оздоровленні економіки в цілому.

Одним із головних чинників організації економічної безпеки підприємства є організація її управління. Управління економічною безпекою підприємства являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням захисту його пріоритетних фінансових інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Процес управління економічною безпекою підприємств базується на певному механізмі. Механізм управління економічною безпекою підприємства являє собою сукупність основних елементів впливу на процес розробки і реалізації управлінських рішень по забезпеченню захисту його фінансових інтересів від різних загроз. Ефективний механізм управління економічною безпекою підприємства дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі та завдання, що перед ним стоять, сприяє результативному захисту його фінансових інтересів від різноманітних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру.

Проведене дослідження дало підстави зробити та обґрунтувати наступні висновки і пропозиції

1. Забезпечення безпеки персоналу, матеріальних, фінансових і інформаційних ресурсів від можливих загроз усіма доступними законними засобами і методами.

2. Всебічне вивчення ринкового сектора, в якому працює фірма і в яких вона планує почати роботу в осяжному майбутньому, політичних, економічних, криміногенних факторів в країні, регіоні, місті, а при необхідності і в світі, кото-які можуть впливати на діяльність підприємства.

3. Постановка завдань комплексної безпеки на ранніх стадіях розробки системи безпеки на основі аналізу та прогнозування обстановки, погроз.

4. Створення колегіального керівництва поліпшенням діяльності. Колегіальне керівництво необхідно і може здійснюватися радою або комісією щодо поліпшення діяльності. Керівний рада або комісія представляє собою групу з вищих керівників або їх представників, а також службовців і робітників. Рада вивчає процес вдосконалення діяльності, і пристосовує його до умов організації. Досвід показує, що немає універсальних конкретних рекомендацій, які відповідають потребам підвищення якості для всіх підприємств, організацій і навіть підрозділів однієї організації.

5. Розробка системи безпеки на основі законодавства у сфері підприємницької діяльності, інформатизації та захисту інформації, приватної охоронної діяльності, а також інших нормативних актів з безпеки.

6. Зіставлення можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки (ефективність - вартість).

7. Залучення до розробки засобів захисту спеціалізованих організацій, найбільш підготовлених до конкретного виду діяльності із забезпечення безпеки.

Перед проведенням аналізу стану фекономічної безпеки підприємства, було досліджено стан економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО». Проведений аналіз показав, що стан економічної безпеки на досить високому рівні, але потребує деяких змін.

Не дивлячись на те, що ТОВ «ГЛОБИНО» має високий рівень економічної безпеки, підприємству необхідно приділяти більше уваги безпеці підприємства в цілому та фінансовій безпеці зокрема. Особливу увагу необхідно приділити питанню оптимізації структури капіталу ТОВ «ГЛОБИНО», оскільки коефіцієнт фінансування перевищує нормативні значення. Окрім того, необхідно приділити увагу більш детальному плануванню витрат підприємства у довгостроковій перспективі, зменшенню незапланованих витрат. Запропоновані заходи призведуть до покращення фінансового стану ТОВ «ГЛОБИНО», збільшення його прибутковості та покращення рівня його фінансової безпеки.

Отже, з метою покращення рівня фінансової безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» була запропоновани оптимальні методи управління системою економічної безпки підприємства. Було удосконалено методику оцінки рівня економічної безпеки підприємств сфери матеріального виробництва. Всі наведені пропозиції та удосконалення мають важливе практичне значення та можуть бути використані для покращення ефективності управління економічною безпекою ТОВ «ГЛОБИНО».



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азаренков Г. Ф Економічний аналіз. Навч. посібник. Ч. 2 / Г. Ф. Азаренков, 3.Ф.Петряева, Г. Г. Хмеленко.- Харків: Вид. ХНЕУ, 2004.-232 с.

2. Андрощук Г. А. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны / Г. А. Андрощук, П. П. Крайнев. - К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. - 398 с.

3. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України / Олег Григорович Білорус. - Броди : Просвіта, 2001.- 300 с.

4. Богомолов В. А. Экономическая безопасность: учеб. пособ. / Виктор Александрович Богомолов. - М. :ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 303 с.

5. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: Монографія. - Львів: Арал, 2008. - 384с.