Методи та механізми управління системою економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності

Дослідження сутності та змісту категорії "економічна безпека". Стратегічні та інноваційні напрями удосконалення системи управління економічною безпекою підприємства ТОВ "Глобино". Економічна безпека України в умовах кризи та у глобалізованій економіці.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 08.03.2015
Размер файла 264,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація дипломної роботи

Об'єктом дослідження є методи та механізми управління системою економічною безпекою суб'єктів господарської діяльності.

Метою дипломної роботи є розвиток теоретичних і методичних положень економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності, а також практичних рекомендацій щодо оцінки та управління економічною безпекою суб'єктів господарювання. Відповідно до встановленої мети поставлені і вирішені такі задачі:

- визначення сутності поняття «економічна безпека»;

- розкриття змісту методологічного арсеналу теорії економічної безпеки;

- дослідити поняття системи економічної безпеки та її складові елементи;

- проаналізувати методи управління системою економічної безпеки підприємства та її аналізу;

- на основі аналізу та оцінки рівня економічної безпеки підприємства виявити механізми регулювання системи економічної безпеки господарюючого суб'єкта.

Методологічною основою даного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ, положення економічної теорії щодо економічної безпеки, сучасна теорія управління. У ході дослідження широко використовувалися логічні й емпіричні методи пізнання механізмів і форм управління економікою, а також методи порівняльного, факторного, економіко-математичного, статистичного, техніко-економічного аналізу, прогнозування економічних процесів. Пріоритетність використання того чи іншого методу визначалася конкретним завданням і поставленою метою.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дипломній роботі теоретичні узагальнення є внеском у теорію оцінки й управління економічною безпекою суб'єкта господарювання, які можуть використовуватися при розробці системи економічної безпеки на підприємстві. Висновки і пропозиції щодо удосконалення методики оцінки рівня економічної безпеки мають важливе практичне значення і поглиблюють методичну базу його аналізу для підприємств сфери матеріального виробництва.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти системи управління економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності

1.1 Дослідження сутності змісту категорії «економічна безпека»

1.2 Методи управління економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності

1.3 Економічна безпека України в умовах кризи та у глобалізованій економіці

1.4 Сутність і зміст інновацій в сфері економічної безпеки підприємств.

Висновки до розділу І

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження механізмів управління системи економічної безпеки суб'єкта господарської діяльності:ТОВ «Глобино»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства «Глобино»

2.2 Основні складові системи економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»

2.3 Організація та механізми управління системою економічної безпеки «Глобино»

Висновки до розділу ІІ

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи удосконалення управління системою економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності

3.1 Стратегічні та інноваційні напрями удосконалення системи управління економічною безпекою підприємства

3.2 Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства, як шлях підвищення її ефективності

3.3 Шляхи удосконалення системи економічної безпеки підприємств

Висновки до розділу ІІІ

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки

ВСТУП

У сьогоднішніх умовах нестабільності ринку вдалий розвиток та функціонування будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності в значній мірі залежить від надійної, якісної та ґрунтовної системи економічної безпеки підприємства. Нагальна потреба у вивченні та розвитку питання економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності виникла з переходом України до ринкової економіки і на сьогоднішній день є актуальною. Наукові дослідження доводять, що всі вітчизняні суб'єкти господарювання вимагають обґрунтованої та виваженої методики оцінки й управління економічною безпекою підприємства. Це обумовлено високим рівнем конкуренції, необхідністю постійної адаптації організаційно-економічного механізму управління підприємством до сучасних умов господарювання та досить великою кількістю в Україні збиткових і збанкрутілих підприємств.

Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності надійної системи економічної безпеки.

Практика і наукові дослідження показують те, що організація сучасної підприємницької діяльності потребує відпрацювання і створення системи економічної безпеки, яка б ураховувала ті негативи, що може спричинити кожна сторона або економічна дія щодо суб'єкта господарської діяльності.

Вивчення теоретичної спадщини дозволило зробити висновок про те, що більшість вчених свої дослідження присвячували або аналітичному огляду негативів, що відбиваються на економічній безпеці, або прогностичним підходам до зміни внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств. Наголосимо і на тому, що до цих пір відсутня методологія визначення чинників забезпечення економічної безпеки, а також правова база регулювання цих питань і в цілому концепція економічної безпеки підприємств.

Таким чином, недостатня розробка проблеми економічної безпеки підприємств, її доцільність і затребуваність обумовили вибір теми дипломної роботи, її цільову спрямованість і структуру.

Тому темою даної дипломної роботи є дослідження явища економічної безпеки підприємств, факторів впливу на нього, а також розробка та обґрунтування механізмів управління системою економічної безпеки в цілому.

Метою дипломної роботи є розвиток теоретичних і методичних положень економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності, а також практичних рекомендацій щодо оцінки та управління економічною безпекою суб'єктів господарювання. Відповідно до встановленої мети поставлені і вирішені такі задачі:

- визначення сутності поняття «економічна безпека»;

- розкриття змісту методологічного арсеналу теорії економічної безпеки;

- дослідити поняття системи економічної безпеки та її складові елементи;

- проаналізувати методи управління системою економічної безпеки підприємства та її аналізу;

- на основі аналізу та оцінки рівня економічної безпеки підприємства виявити механізми регулювання системи економічної безпеки господарюючого суб'єкта.

Об'єктом дослідження є методи та механізми управління системою економічною безпекою суб'єктів господарської діяльності.

Предметом дослідження є система економічної безпеки як основна складова економічної безпеки суб'єкта господарської діяльності

Методологічною основою даного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ, положення економічної теорії щодо економічної безпеки, сучасна теорія управління. У ході дослідження широко використовувалися логічні й емпіричні методи пізнання механізмів і форм управління економікою, а також методи порівняльного, факторного, статистичного, техніко-економічного аналізу, прогнозування економічних процесів. Пріоритетність використання того чи іншого методу визначалася конкретним завданням і поставленою метою.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи виступили підручники, навчальні посібники, матеріали науково-практичних конференцій, інформація, отримана з мережі Інтернет, з досліджуваної проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дипломній роботі теоретичні узагальнення є внеском у теорію оцінки й управління економічною безпекою суб'єкта господарювання, які можуть використовуватися при розробці системи економічної безпеки на підприємстві. Висновки і пропозиції щодо удосконалення методики оцінки рівня економічної безпеки мають важливе практичне значення і поглиблюють методичну базу його аналізу для підприємств сфери матеріального виробництва.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • 1.1 Дослідження сутності та змісту категорії «економічна безпека»
  • У вирішення наукових проблем, пов'язаних з економічною безпекою, простежується досить нетривала історія, яка починається з використання Ф. Рузвельтом терміна «економічна безпека» при проведенні аналізу внутрішніх проблем Сполучених Штатів Америки [4-с.16]. У 1934 році було прийнято перший нормативно-правовий акт з питань безпеки - закон «Про національну безпеку» та створено Федеральний комітет з економічної безпеки з метою підвищення рівня якості життя населення через забезпечення економічної безпеки держави [4-с.18]. Основний акцент робився на забезпечення розвитку промисловості, в той час як економічна безпека підприємства поки що не виокремлюється. З цього часу вчені розвинених економічних держав активно та ефективно займались дослідженнями економічної безпеки різних рівнів. У СРСР така проблема не висвітлювалась, але необхідність її аналізу все частіше виходила на перший план.
  • На другому етапі розвитку економічної безпеки в 1940-60-х роках створено міжнародні асоціації забезпечення міжнародної економічної безпеки розвинених країн світу, зокрема: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародний центр по регулюванню інвестиційних спорів, Організація країн-експортерів нафти. У цьому випадку виділявся паливно-енергетичний сектор економіки та зосереджувалась увага розвинених країн світу на їх інтеграції та недопущенні паливної кризи [4-с. 21].
  • Третій етап характеризується прийняттям країнами Західної Європи стратегії економічного методу забезпечення національної безпеки, в результаті чого ними створено механізм протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам. Забезпечення економічної безпеки підприємства розглядалось, у першу чергу, для забезпечення соціально-економічних інтересів працюючих[4-с.25].
  • Наступний етап є характерним, в основному, для країн колишнього СРСР, але його вплив було відчутно в глобальних світових процесах економічної безпеки. На цьому етапі пройшла зміна курсу країн колишнього СРСР з командно-адміністративної системи на формування ринкової системи господарювання. Економічна безпека держав акцентувалась на збереженні їх економічної незалежності [4-с.27]. У цей період підприємствам необхідно було перебудовувати свою діяльність повністю під ринкові закони, чого багато з них не витримали. Економічну безпеку підприємствам тепер необхідно забезпечувати самостійно, а не очікувати цього від держави.
  • У 1988 році в Росії з'являються перші оглядові статті напряму дослідження економічної безпеки [21-с.36]. А в 1994 році зростає активність вітчизняних вчених в області дослідження економічної безпеки України та підприємств. На сучасному етапі створено вагомі наукові школи провідних вчених, які займаються дослідженнями економічної безпеки.
  • Пятий етап характеризується прийняттям країнами колишнього СРСР державних нормативно-правових актів з питань забезпечення національної економічної безпеки, які дозволяли формувати безпечне підприємницьке середовище.
  • Нова ера інтелектуальної глобальної економіки характеризується комплексною механізацією, автоматизацією, інформатизацією та елекронізацією майже всіх бізнес-процесів [26-с.8]. Але поряд з такими позитивними характеристиками, які дозволяють значно підвищити інтенсивність виробництва, сучасне світове економічне співтовариство зіткнулось зі значними проблемами, які загрожують зниженням глобальної економічної безпеки. Серед них можна виділити ключові:

§ економічне відставання країн, що розвиваються;

§ економічні проблеми країн, що переходять від командно-адміністративної системи господарювання до ринкової;

§ наближення продовольчої кризи;

§ радіаційне зараження;

§ значна залежність деяких країн від імпорту традиційних енергоносіїв;

§ низький рівень використання альтернативних енергоносіїв;

§ направлення значних фінансових ресурсів на запобігання війні та багато інших.

Під міжнародною економічною безпекою розуміється така економічна взаємодія країн, яка виключала б навмисне завдання збитку економічним інтересам якоїсь країни. Дестабілізуючими факторами зниження рівня міжнародної економічної безпеки можуть бути: порушення стабільності міжнародної торгівлі; обмеження доступу деяких країн до стратегічних ресурсів шляхом їх дорожчання, або під впливом політичних факторів; навмисне створення перешкод при обміні новими актуальними технологіями; створення сприятливих умов деякими країнами для «відпливу» висококваліфікованих кадрів з інших країн та інші [27-с.29].

Відповідно до Концепції економічної безпеки України суть економічної безпеки країни визначається як «спроможність національної економіки забезпечити свій вільний незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій та здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз». Інтенсифікація інтелектуально-інноваційного розвитку України є основною передумовою досягнення нею високого рівня економічної безпеки [3-с.16].

Економічну безпеку регіонів України можна охарактеризувати такими основними дестабілізуючими факторами, як: виснаження виробничо-технічного потенціалу, погіршення екологічної обстановки, зростання безробіття, втрата продовольчої незалежності, порушення рівномірності фінансового забезпечення, о підтверджує додаток А. [17-с.38].

Згідно з додатком Б, опорою національної економіки та економічного розвитку регіонів є високорозвинені виробничі структури, які спроможні успішно досягати поставлених ринкових цілей. З метою систематизації та структурування необхідно провести поглиблений теоретичний аналіз поняття «економічна безпека підприємства».

Будь-який збиток рано чи пізно отримує оцінку в грошовому виразі, тобто може бути виділена чисто економічна складова збитку. Але слід зауважити, що розуміння збитку або прибутку як фінансової категорії не відображає реальний стан економічної безпеки підприємства через те, що вона характеризує лише поточний стан фінансової діяльності підприємства.

Підтвердженням актуальності проблеми вивчення економічної безпеки підприємств є усвідомлення цієї актуальності керівниками підприємств і створення в організаційній структурі управління підприємствами спеціальних підрозділів, для забезпечення цієї безпеки, але ці структурні підрозділи не мають розробленої і ефективно функціонуючої наукової системи оцінки рівня безпеки, теоретичної бази своєї роботи, що істотно знижує результативність таких структурних підрозділів.

Як наведено на додатку В, у цілому можна виділити декілька підходів різних авторів до визначення економічної безпеки підприємства. ЕБП визначають [17-с.72]:

1. Як захист проти економічних злочинів. Дуже часто забезпечення ЕБП зводять до протистояння, захисту від різного роду економічних злочинів (від крадіжки, шахрайства, фальсифікації, промислового шпигунства і т. д.). Виконувати аналіз комплексу цих загроз надзвичайно важливо, але обмежувати поняття економічної безпеки підприємства лише загрозами з різним рівнем деталізації не можна, особливо зважаючи на те, що це поняття є набагато ширшим та змістовним.

2. Як стан захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз. Підприємство - це, в першу чергу, об'єкт економічних відносин. Власник підприємства ставить результатом діяльності підприємства досягнення поставленої ним мети, яка, як правило, носить економічний характер.

Чи виникатимуть у процесі цього досягнення які-небудь загрози, чи вестиметься з ними боротьба, як вона вестиметься - власникові, швидше за все, однаково. Боротьба із загрозами найчастіше не є метою створення і володіння підприємством, ведення ним економічної діяльності. Утім, міркування про економічну доцільність ведення боротьби з загрозами напевно викличе інтерес власника, оскільки це безпосередньо зачіпає його матеріальні інтереси, бо ведення цієї боротьби вимагає здійснення витрат, а виграш неочевидний .

3. Як стан ефективного використання ресурсів або потенціалу. Підхід, який намагається уникнути вживання поняття загрози у визначенні ЕБП, базується на економічних поняттях досягнення мети, функціонування підприємства, тобто є ресурсно-функціональним підходом [59].

Економічна безпека підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і для забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому [24-с.52] .

Оцінити ефективність використання ресурсів досить складно. Безумовно, ефективність використання корпоративних ресурсів у результаті як причина або як наслідок, може характеризувати ступінь ЕБП. Але ж виникає проблема визначення того, що саме відноситься до цих корпоративних ресурсів і чи розглядати їх вплив на ЕБП разом або окремо.

Не згадана можливість використання некорпоративних ресурсів забезпечення ЕБП, наприклад, державних правоохоронних органів, системи регулювання торгових та виробничих відносин. Також неможливо визначити, чи є швидкий, динамічний розвиток підприємства або навпаки, застій, стабільним функціонуванням.

Економічна безпека підприємства - це такий стан господарського суб'єкта, при якому він, при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів, добивається запобігання, ослаблення або захисту від існуючих небезпек і загроз або інших непередбачених обставин і в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції і господарського ризику [8-с.24].

У цьому визначенні вже з'являються два важливі моменти - критерій забезпечення безпеки - досягнення цілей бізнесу, а також враховуються чинники зовнішніх умов - конкуренція, ризик. Також зазначена і умова досягнення цілей бізнесу - ефективність використання ресурсів. Але не слід забувати про можливість визначення керівництвом заздалегідь нереальних цілей або спеціально спланованих дій, які можуть бути сприйняті як перешкода для досягнення цілей.

4. Як наявність конкурентних переваг. Підхід, прихильники якого вважають, що наявність конкурентних переваг, зумовлених відповідністю матеріального, фінансового, кадрового, техніко-технологічного потенціалів і організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням забезпечать йому певний рівень економічної безпеки. Але сам факт наявності переваг і потенціалу, без їх використання і реалізації, не гарантує підприємству економічної безпеки [50-с.51].

5. Як реалізація і захист економічних інтересів. Відносно більш новий підхід, що заснований на реалізації і захисті економічних інтересів підприємства визначає ЕБП як захищеність його життєво-важливих інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз, тобто захист підприємства, його кадрового та інтелектуального потенціалу, інформації, технологій, капіталу і прибутку, який забезпечується системою заходів спеціального правового, економічного, організаційного, інформаційно-технічного і соціального характеру.

Безпека в початковому і в найзагальнішому сенсі слова - це стан, при якому не загрожує небезпека, є захист від небезпек. Але для підприємства бути в безпеці зовсім не означає функціонувати без небезпек. Останні існують завжди або майже завжди і в певних межах можуть навіть мати позитивне значення, вони стають однією з причин необхідної активності підприємства. Небезпеки, проблеми, труднощі не тільки неминучі в діяльності підприємства, але і деякою мірою корисні, оскільки вони також відіграють і мобілізуючу роль у цій діяльності [56-с.13].

Проблеми забезпечення безпеки на мезо-, макро- і мікрорівні досить складні і пов'язані, насамперед, з відбуваються реформами в політичній, економічній, соціальній і духовній сферах і потребують переосмислення концепцій безпеки на всіх рівнях функціонування та розвитку соціуму. До недавнього часу поняття «безпека» асоціювалося з поняттям «державна безпека», «національна безпека» або «військово-політична безпека» та належало виключно до компетенції держави. Перехід до ринкових відносин спричинив трансформаційні процеси в політичних, економічних і соціальних сферах, що призвело до загострення не лише зовнішніх, а й внутрішніх загроз, що впливають на нормальний стан системи функціонування суб'єктів господарювання [55-с.12]. При цьому функції державних структур щодо забезпечення безпеки, які отримали статус економічно самостійних господарюючих суб'єктів, значно звузилися, а підприємства, організації та установи опинилися в становищі самостійного вибору у відносинах з численними суб'єктами ринкового середовища, перед соціальними і техногенними небезпеками, кримінальними погрозами як зсередини, так і ззовні. У зв'язку з чим, перед підприємствами виникає актуальне завдання внутрішньої самооцінки і прогнозування свого стану з точки зору виконання властивих їм виробничих функцій, прийняття заходів захисту цих функцій. Іншими словами, виникає необхідність забезпечення економічної безпеки системи виробництва від різних проявів зовнішнього і внутрішнього походження, які безпосередньо впливають на потенціал підприємства, а також створення системи безпеки спрямованої на усунення, повне або часткове, виникаючих загроз і виникає проблема забезпечення власної економічної безпеки, пов'язаної з необхідністю розробки комплексу цільових заходів, спрямованих на забезпечення власної економічної безпеки не тільки в кризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі.

Період становлення і розвитку ринкових відносин в Україні характеризується постійною зміною зовнішнього середовища, яка має суттєвий вплив на ефективність і стабільність функціонування підприємства, а також здатність адекватно реагувати на ці зміни за умови забезпечення достатнього рівня безпеки, що, в свою чергу, привело до загострення проблем організації економічної безпеки підприємства і, як наслідок, сприяло конкретизації сутності поняття економічна безпека, яке в сучасних умовах функціонування підприємства стало предметом серйозних наукових досліджень [47-с.147].

Проведене дослідження дозволило зробити висновок відносно багатогранності поняття «економічна безпека підприємства». Дослідники пропонують розглядати його з точки зору стану: ефективності використання ресурсів, виробничої системи, економічного розвитку, захищеності діяльності та інтересів, гармонізації останніх. Амплітуда коливань думок вчених досить висока. Авторами пропонується на основі досліджених визначень узгодити ідентифікацію поняття з градацією його рівнів.

Рівень економічної безпеки підприємства не можна оцінити певним статичним показником, оскільки він містить, як мінімум, три компоненти:

1) існуючий рівень економічної безпеки підприємств (щодо ресурсного забезпечення виробничо-господарської та фінансової діяльності);

2) ефективність функціонування;

3) здатність до подальшого розвитку підприємства.

На нашу думку, найбільш повне визначення сутності поняття економічна безпека відповідне сучасним умовам розвитку ринкових відносин, представлено в роботах Зубика В.Б., Седегова Р.С. і Абдули А. Е., які під економічною безпекою пропонують розуміти «захищеність життєво важливих інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх загроз, яка організується адміністрацією та колективом підприємства шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного та соціально-психологічного характеру ». Близьке за змістом до попереднього визначення Бендікова М.А., який пропонує ширше визначення економічної безпеки підприємства, характеризуючи його як «захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) економічних погроз, наприклад, пов'язаних з неефективною науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища, і здатність до його відтворенню ».

  • 1.2 Методи управління економічною безпекою суб'єктів господарської діяльності
    • Сучасна економічна література володіє широким арсеналом методів дослідження складних економічних явищ, в тому числі економічної безпеки підприємництва. Разом з тим, враховуючи складність цієї економічної категорії, її залежність як від економічних, так і соціальних, політичних, історичних, технологічних, психологічних, релігійних та інших чинників розвитку суспільства, мета, завдання, принципи та показники безпеки підприємництва залежать від характеристики існуючої системи державного устрою, а також базуються на методичних підходах, методах та методології оцінки, які є прийнятними щодо її оцінювання.
    • В умовах глобалізації світової економіки значно зростає як перелік, так і рівень (за обсягами можливих втрат) ризиків економічно-господарської діяльності підприємств, що, в свою чергу, посилює проблематику забезпечення стійкості (з економічного погляду) територіальних, регіональних та національної економічної системи загалом [33-с.1639].
    • Згідно додатком Г, економічна наука виробила низку концептуальних моделей економічної безпеки як національних, регіональних, так і економічних систем на мікрорівні ієрархії управління.
    • Відомою є концепція економічної безпеки, заснована на ідеях і положеннях структурної жорсткості економічної системи, її керованості, високого рівня захищеності від зовнішніх ризиків та загроз [13-с.14]. Об'єктом економічної безпеки такої теорії є захищеність ресурсного забезпечення, виробничих потужностей, стабільність та керованість економічної системи, засновані на жорсткому контролі та регламентації дій економічних суб'єктів. Зокрема, прикладом таких концептуальних положень була система забезпечення економічної безпеки Китаю та колишнього Радянського Союзу.
    • Проте основним недоліком її побудови є закритість від зовнішніх ринків та міжнародної конкуренції, що об'єктивно призводить до послаблення конкурентоспроможності національних товаровиробників, зниження якості споживчих послуг всередині країни тощо.
    • Принципово відмінною моделлю забезпечення економічної безпеки (що, відповідно, потребує дотримання інших принципів забезпечення економічної безпеки кожного рівня ієрархії управління економікою, в тому числі, окремого суб'єкта господарської діяльності та навіть особи) є ринкова система господарювання, за якої в основу забезпечення економічної безпеки закладаються ідеї структурної, функціональної варіативності як методу забезпечення конкурентоспроможності у просторі фінансового, трудового, товарного та іншого ринкового хаосу [13-с.15].
    • Економічна безпека за такої моделі являє собою раціональну та обґрунтовану діалектичну єдність інноваційних, ризикових економічних дій в одних сегментах ринкових відносин і методів стабільного, технологізованого, прибуткового господарювання.
    • Доцільно зазначити, що в умовах переходу до ринкової системи господарювання, коли ще не забезпечено повноцінного ринкового саморегулювання економіки, не сформовано ресурсну базу економічного розвитку (що є характерним для України) прийнятним є обрання моделі нарощування потенціалу економічної безпеки країни (використовувались Німеччиною та Японією після Другої світової війни), зміст яких, як правило, зводиться до обґрунтування пріоритетів економічної політики держави в умовах обмеженості ресурсів [54-с. 18]. Окрім того, відомими є такі моделі економічної безпеки [28-с.116]:
    • - американська, яка базується на поєднанні зовнішньої та внутрішньої економічної безпеки, реалізація якої стає можливою внаслідок належного (інколи надлишкового) фінансового забезпечення, що дозволяє фінансувати засоби та заходи захисту зон господарювання, які характеризуються підвищеним рівнем ризику, метою яких стає формування самодостатності та перспективної конкурентоспроможності;
    • - німецька модель передбачає здійснення дій, спрямованих на усунення перешкод повноцінної ринкової конкуренції, стимулювання малого бізнесу та зайнятості і за рахунок високого рівня конкурентоспроможності критичної маси суб'єктів господарської діяльності формування високого рівня економічної безпеки регіонів та держави; водночас соціальний складник економічної безпеки гарантується державою;
    • - європейсько-кейнсіанська модель передбачає забезпечення належного рівня економічної безпеки за рахунок значного посилення ролі державного сектора в економіці, через який забезпечується раціональний розподіл господарських ресурсів з одночасним контролем непередбачуваного впливу приватних економічних інтересів. Формування саме такої моделі безпеки видається найбільш доцільним для України в існуючих умовах соціально- економічного розвитку держави;
    • - шведська модель базується на пріоритеті забезпечення соціального складника економічної безпеки (значної урядової ролі у цьому процесі) за рахунок соціальних виплат, регулювання відносин зайнятості, політики доходів населення та рівня життя;
    • - японська, яка робить наголос на ефективному використанні національного менталітету і внутрішній соціальній безпеці, яка, в свою чергу, реалізується через суб'єкти підприємницької діяльності (як правило, корпорації та промислово-фінансові групи);
    • - моделі економічної безпеки новостворених держав чи таких, які здійснюють докорінну зміну системи господарювання. Така модель формується на поєднанні заходів забезпечення економічної стабільності, керованості та «дозованого» економічного ризику у сферах господарювання, які характеризуються існуючою чи перспективною високою рентабельністю. Усвідомлення базових конфігурацій, мети, завдань та очікуваних результатів за такої економічної моделі має бути визнаним органами державного управління всіх рівнів. Причому метою державної політики за такої моделі визначимо раціональне використання обмежених господарських ресурсів, створення умов для розвитку інноваційних проектів, реалізації виробничого потенціалу з максимальною результативністю у мінімальні терміни.
    • Щодо підходів до оцінки рівня економічної безпеки підприємництва, то варто зазначити, що в економічній літературі містяться методичні підходи, які є схожими та взаємообумовлюваними, а також такі, що принципово різняться за способом та узагальненим показником оцінки її рівня [5-с.44].
    • До першої групи віднесемо ті, які більшою мірою застосовуються для оцінки рівня економічної безпеки підприємства та стосуються розрахунку показників, які характеризують рівень прибутковості, ефективності використання ресурсів, фінансової стійкості, конкурентоспроможності первинної ланки економіки. Разом з тим методичні підходи цього напряму можна екстраполювати на секторально-галузевий, а також мезо- та/чи макрорівень ієрархії управління економікою.
    • 1.3 Економічна безпека України в умовах кризи та у глобалізованій економіці
    • З 90-х років українські фахівці інтенсивно розробляють проблеми національної безпеки, інформаційної безпеки, екологічної безпеки, зокрема, економічної безпеки. Економічну безпеку можна визначити як стан захищеності економіки, коли сукупність державних і суспільних гарантій забезпечує її сталий розвиток, захист пріоритетних інтересів народу, джерел його матеріального і духовного розвитку від внутрішніх і зовнішніх загроз, ризиків і небезпек [3-с.65].
    • Однак, сьогодні слід відзначити те, що приділяється недостатня увага проблемам економічної безпеки України, зокрема аналізу ефектів впливу зовнішньоекономічних чинників на національну безпеку, предмета та структури, визначання суб'єктів та об'єктів зовнішньоекономічної безпеки, методики оцінки критеріїв, індикаторів та граничних рівнів безпеки [19-с.123].
    • Більшість українських науковців присвячували свою роботу дослідженню економічної безпеки України. Зокрема це праці Шевченко О. Ю., Дегтяр І. М., Біленчук П. Д., Медвідь Ф. М., Птащенко Л. О. та інші. В цих роботах розкрита суть економічної безпеки країни, її значення для всієї економічної системи, проблеми забезпечення належної економічної безпеки. Однак, дане питання потребує й додаткових досліджень в цій галузі, зокрема в розгляді проблем та виокремленні можливих напрямків подолання їх [38-с.112].
    • За двадцять років існування України як незалежної держави не сталося бажаного оздоровлення соціально-економічної ситуації. Стан поточних економічних показників свідчить, що проблеми економічної безпеки загострилися у країні в цілому, а також щодо головних її складових - держави, суб'єктів господарської діяльності, людини. Отже, на сучасному етапі Україні потрібно вирішити комплекс непростих питань, найгострішими з яких є проблема економічної безпеки країни та її громадян, тому ця проблема має постійно перебувати у центрі уваги держави [38-с.114].
    • Головною метою економічної безпеки нашої країни є забезпечення такого економічного розвитку, при якому можливо було б створити умови для розвитку соціально - економічних інтересів громадян України, забезпечення макроекономічної стабілізації, зберігання цілісності держави, що й забезпечать її економічну незалежність. Без забезпечення економічної безпеки неможливо вирішить жодної задачі як у внутрідержавнім так і в зовнішньополітичнім плані.
    • Основними проблемами економічної безпеки України є [46-с.50]:
    • 1. розвиток тіньової економіки, яка охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. З кожним роком виникають нові шляхи, методи, схеми накопичення тіньового капіталу.
    • 2. тенденція зростання доларизації економіки, яка говорить про високу залежність монетарної складової економіки країни від коливання валютних курсів на світових фінансових ринках та економічної ситуації країни ЄС та США, що безперечно призводить до загрози фінансової безпеки країни.
    • 3. відсутність експертної ради, яка б оцінювала проекти з точки зору їх корисності для держави і забезпечення економічної безпеки України.
    • 4. Зростання зовнішньої та внутрішньої заборгованості держави;
    • 5. Збільшення диференціації доходів населення, приховування та вивезення значних обсягів капіталів за кордон;
    • 6. Відсутність на державному рівні розробленої концепції та системи економічної безпеки;
    • 7. Високий рівень корупції у державно-управлінській сфері;
    • 8. Відмивання «брудних» грошей;
    • 9. Залежність забезпечення України від імпорту продовольчих товарів, товарів повсякденного попиту, технологічної продукції стратегічного значення;
    • 10. Скуповування іноземними фірмами підприємств України з метою усунення їх як з зовнішніх, так і внутрішніх ринків збуту.
    • З метою відвернення економічної небезпеки, що загрожує державному суверенітетові України, необхідно здійснити комплекс заходів по її виходу з глибокої економічної кризи. Слід також враховувати те, що економічна безпека, як і національна повинна відігравати провідну роль в діяльності уряду.
    • Напрямки забезпечення належної економічної безпеки України [46-с.51]:
    • · Створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки;
    • · Здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника;
    • · Істотне зменшення енергомісткості і матеріаломісткості ВВП;
    • · Створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння;
    • · Пошук і освоєння родовищ нафти, газу, вугілля, золота, алмазів тощо;
    • · Створення достатніх запасів державних золотовалютних резервів;
    • · Здійснення реформи агропромислового комплексу, відродження села;
    • · Залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів до розвитку національної економіки;
    • · Проведення рішучої боротьби з «тіньовою» економікою;
    • · Підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту;
    • · Забезпечення максимальної конвертованості національної валюти, з метою зменшення тиску від доларизації економіки.
    • Безпосередньо дотримання даних заходів допоможе підняти рівень економічної безпеки України. Однак, потрібно не забувати про те, що державні органи влади мало обізнані з даним питанням і не усвідомлюють його значення в повній мірі. Забезпечення належної економічної безпеки - це забезпечення ефективної та стабільної національної економіки країни.
    • 1.4 Сутність і зміст інновацій в сфері економічної безпеки підприємств
    • У сучасних умовах розвитку конкурентного середовища одним з основних способів вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем є використання новітніх досягнень науки і техніки. Кожне підприємство прагне до того, щоб економічне зростання було інтенсивним, тобто, щоб воно стало наслідком застосування більш досконалих факторів виробництва і технологій. Передумовою інтенсивного зростання є використання в практичній діяльності підприємств інноваційної стратегії. Технологічні інновації відіграють все більшу роль у забезпеченні сталого економічного зростання, перетворюючи діяльність з досліджень і розробок в область науки і технологій, в більш високу продуктивність праці та інші показники економічного зростання, розв'язуючи інші економічні проблеми, що стоять перед кожним підприємством [45-с.54].
    • Розвиток будь-якого успішного підприємства слід розглядати як постійний процес створення інновацій, як безперервний процес творчої діяльності, спрямований на створення нової продукції і послуг, технологій і матеріалів, нових організаційних форм, що володіють науково- технічною новизною і дозволяють задовольнити нові суспільні або індивідуальні потреби.
    • Завдання модернізації українського суспільства вимагає все більш широкого впровадження інновацій в усі сфери його життєдіяльності. Сам термін «інновація» увійшов у науку в ХIХ ст., як необхідний показник розвитку суспільства та окремих його сторін. Спочатку цей термін використовувався в антропології та етнографії при дослідженні процесів змін в культурі і протиставлявся терміну «традиція». На початку ХХ ст. поняття «нововведення» освоїли економічні науки, позначаючи їм нові комбінації з наявних елементів, що вживаються суб'єктами господарського життя і виступають як джерело підприємницького прибутку [45-с.55].
    • З розвитком інноваційного руху стало уточнюватися і визначення інновації. Наприклад, інноваціям, як вважають деякі дослідники, притаманні такі характеристики, як: задоволення нової потреби; високий ризик і високий ступінь невизначеності; гнучкість форм; загострення протиріч і конфліктів; наявність побічного, важко передбачуваного результату; перехід на новий рівень розвитку системи.
    • Одна з найважливіших умов функціонування сучасних організацій - безперервне наростання змін. Інновації виступають як засіб, що дозволяє вирішувати проблеми, що виникають в результаті безперервних змін. Причому ставка на інновації стає ультрасучасною формою бізнесу.
    • Нововведення в економіці впроваджуються, як правило, не після того як у споживача стихійно виникнуть нові потреби і відбудеться переорієнтація виробництва, а тоді, коли саме виробництво привчить споживача до нових потреб. Виробляти - значить комбінувати наявні в розпорядженні організації ресурси, а виробляти щось нове - означає створювати нові комбінації змін у розвитку виробництва і ринку. У 30 -х роках 20 століття Й.Шумпетер вперше використав поняття «інновація», маючи на увазі під цим зміни з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих засобів, ринків і форм організації в промисловості. При цьому Й.Шумпетер основну роль рушійної сили економічного розвитку суспільства відводив не характеру боротьби між капіталом і пролетаріатом ( за Марксом К.), а впровадженням нововведень в господарство держави [45-с.56].
    • На данний час багато науковців досліджували і досліджують питання інновацій в економічній безпеці. Серед них такі, як С.В. Валдайцев, Л. Волдачек, В.П. Воробйов, П.Н. Завлін, С.Д. Ільєнкова, А.К., Казанцев, Г.Д. Ковальов, Е.І., Мединський, Н.Н. Молчанов, А.І. Муравйов, В.В. Р.А. Фатхутдінов, М. Хучек, І.Ансофф, Р.Гріффін, Дж.Мурхед, С.Роббінс та ін. У ході досліджень з'ясувалося, що джерелом прибутку може стати не тільки зміна цін і економія на поточних витратах, але й радикальне оновлення і зміна випуску продукції. Можливість забезпечення конкурентоспроможності організації за рахунок зміни ціни або зниження витрат завжди короткочасна і носить граничний характер. Інноваційний підхід виявляється більш кращим, оскільки процес пошуку, накопичення та перетворення наукового знання у фізичну реальність, по суті, безмежний [45-с.57].
    • У сучасних умовах інновацій найважливішим елементом є підвищення ефективності діяльності різних організацій. Впровадження наукових досягнень і винаходів в організацію забезпечує постійне оновлення і поліпшення випуску неї продукції (послуг), застосовуваних технологій. Важливо відзначити, що на сьогоднішній день в економічній літературі не існує єдиного розуміння сутності інновацій. При цьому в науковій літературі представлено значну кількість різних визначень терміну «інновація» та деяких інших основних понять з інноваційної діяльності. Розглянемо декілька з них.
    • Інновація (нововведення ) - кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.
    • Інновація (нововведення, інноваційний продукт) - результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового продукту, послуги та технології та нової організаційно - економічної форми, що володіє явними якісними перевагами при використанні в проектуванні, виробництві, збуті, споживанні та утилізації продуктів, що забезпечує додаткову в порівнянні з попереднім продуктом або організаційно - економічною формою економічну ( економія витрат або додатковий прибуток ) та громадську вигоду.
    • Природно, що таке різноманіття визначень створює тільки плутанину в поняттях, так як немає єдиної прийнятої позиції, єдиної точки зору. І це стає більш важливо і актуально, що на сьогоднішній день продовжує існувати проблема відсутності офіційної загальноприйнятої термінології в галузі інноваційної діяльності. Саме тому, інтерес до цієї проблеми не слабшає і сьогодні, так як існує, з одного боку, велика практична і теоретична значимість і актуальність дослідження даного питання, а з іншого боку, значна невизначеність і плутанина в поняттях. Огляд економічної літератури показав, що в залежності від об'єкта і предмета свого дослідження різні економісти розглядають інновацію по-різному . І в загальному вигляді можна виділити чотири основних напрямки в дослідженнях залежно від того, що складає сутність інновацій [45-с.58]:
    • * зміна ( Ф. Валента , Л. Волдачек , Ю.В. Яковець та ін )
    • * кінцевий результат ( М.М. Молчанов , Л.М. Гохберг , Л.І. Уткін , С.Ю. Глазьєв , Д.В. Соколов , В.Н. Архангельський , Р.А. Фатхутдінов , В.Н. Гунин , А.Б. Крутик , С.Д. Ільєнкова , Г.С. Гамідов , Г.Д. Ковальов , тощо);
    • * прогрес ( В.Н. Лапін , Б. Твисс , Б. Санто , С.В. Валдайцев , Ф.Ф. Бездуд -ний , Г.А. Смирнова , А.Б. Титов , В.П. Воробйов та ін . ) ;
    • * сукупність заходів ( Ф. Ніксон ) .
    • Варто визнати, що, незважаючи на виділені чотири групи позицій по розгляду інновацій, на теперішній час суперечка між вченими та економістами продовжується, більшою мірою, тільки між двома групами - другій і третій . Так, сьогодні в багатьох вітчизняних, перекладних і оригінальних наукових роботах терміном « інновація » позначається одночасно і процес створення і впровадження чогось нового, і його конкретний результат, що призводить до плутанини понять. Але для ефективного управління інноваційною діяльністю необхідне ретельне і більш детальне вивчення інновацій.
    • Велику роль у впровадженні інновацій в середовище економічної безпеки відіграють інвестиції, тобто фінансові ресурси.
    • За результатами численних досліджень, проведених в США, економічна віддача інвестицій в інновації перевищує окупність в будь-яких інших сферах застосування фінансових ресурсів і знаходиться на рівні 35 - 50%. Впровадження інновацій у господарське життя організації природно вимагає вкладення фінансових коштів в їх розробку та освоєння . При цьому встановлена ??емпірична залежність - чим більший прибуток від нововведення розраховує одержати в майбутньому організація, тим до більших витрат вона повинна бути готова в сьогоденні. Проте, для організації проблема вибору об'єкта фінансових вкладень не вичерпується граничною сумою інвестицій. Дослідження показали, що найбільшою ефективністю володіють вкладення в інновації, де організація має можливість отримувати монопольний надприбуток.
    • З проведеного дослідження випливає, що інновації являють собою найважливішу економічну категорію розширеного відтворення, що грає ключову роль в реалізації структурних зрушень в економіці. Тобто, інновації відіграють величезну роль в економічній безпеці в теперішньому часі.
    • Висновки до розділу І
    • Ґрунтуючись на загальних засадах економічної теорії і дослідивши наукові джерела, було проведено аналіз сучасних наукових підходів до поняття «економічна безпека підприємства», що дозволило дійти висновку про недоопрацьованість наведених визначень у розрізі не врахування ними перманентного розвитку підприємства у процесі господарювання.
    • Під економічною безпекою підприємств розуміємо такий стан підприємства, за якого забезпечується найбільш ефективне використання всіх видів ресурсів (матеріально-технічних, фінансових, людських, інформаційних тощо) суб'єкта господарювання, який знаходиться у стані перманентного розвитку, для уникнення, послаблення чи локалізації загроз і створення умов для стійкого і стабільного функціонування підприємства, його високої конкурентоспроможності, незалежності й автономії в поточному і майбутньому періодах, що є результатом цілеспрямованого комплексу заходів, зокрема забезпечення оптимальності й ефективності організаційної структури, правового захисту діяльності, захисту інформаційного середовища, комерційної таємниці, безпеки персоналу, капіталу, майна і комерційних інтересів.
    • Під системою економічної безпеки підприємства розуміють комплекс організаційно-управлінських, технологічних, технічних, профілактичних і маркетингових заходів, спрямованих на кількісну й якісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз.
    • На думку українських вчених, концепція формування і подальшого функціонування системи економічної безпеки підприємства базується на розумінні авторами сутності економічної безпеки підприємства.
    • Концепцією системи управління економічною безпекою підприємства передбачається, що керівництво підприємства повинне сформувати систему його пріоритетних інтересів, виявити інтереси взаємодіючих з ним суб'єктів господарювання й обрати такі форми і способи погодження цих інтересів, щоб результати взаємодії підприємства з цими суб'єктами забезпечили його прибуткову роботу.
    • Необхідно підкреслити, що під час розробки концепції економічної безпеки або управління економічною безпекою визначальним у ній є саме спосіб захисту інтересів будь-якого економічного об'єкта, будь-то держава, підприємство, галузь, фірма або сама людина. При цьому «спосіб» треба розуміти широко, а не зводити до конкретних механізмів. У даному випадку під способом розуміємо систему поглядів або навіть філософію, яка лежить в основі цих механізмів. Концепція повинна сфокусувати в собі таку мету і завдання забезпечення безпеки, шляхи і методи їх досягнення, які б не тільки відповідали сучасному стану економічної науки, але й узгоджувалися б із загальносвітовими тенденціями розвитку науки і суспільних відносин
    • Узагальнюючи результати аналізу пропонованих вченими підходів до визначення сутності економічної безпеки підприємства і в сучасних умовах, враховуючи, що підприємство є системою, що функціонує в просторі і часі, економічна безпека підприємства - стан соціально-економічної системи підприємства, при якому забезпечується досягнення поставлених як короткострокових, так і довгострокових цілей в умовах об'єктивно існуючої системи зовнішніх і внутрішніх загроз, шляхом реалізації комплексу заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного та соціально-психологічного характеру, ефективність фінансування якого, має допустимий на розглянутому підприємстві рівень.
    • Отже, проведений аналіз дозволяє стверджувати: в Україні не вдалося створити національну економічну систему, яка б забезпечувала прогресивний розвиток держави, її незалежність у формуванні й здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики, у будові громадського суспільства, яке б відповідало сучасним світовим стандартам.
    • Кризові тенденції, що характеризують розвиток економіки України, зумовили визначення внутрішніх загроз для економічної безпеки України як таких, що набагато перевищують небезпеку зовнішніх і можуть призвести до дезінтеграції України, до загальнонаціональних техногенних та екологічних катастроф, соціального вибуху або істотного обмеження можливостей керівництва держави щодо вирішення внутрішніх проблем і дій на міжнародній арені. Необхідно правильно вибирати заходи та методи необхідні при усуненні проблем економічної безпеки та забезпеченні її ефективного розвитку для країни.
    • РОЗДІЛ ІІ. Дослідження механізмів управління системи економічної безпеки суб'єкта господарської діяльності: Групи компаній «Глобино»
    • 2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства «Глобино»
    • Історія Глобинського м'ясокомбінату бере свій початок з 1998 року. За дванадцять років м'ясокомбінат пройшов повний етап еволюції виробництва - від невеликого забійного цеху до масштабного м'ясопереробного підприємства, який в даний час виробляє більше 70 тонн м'ясної продукції на добу.
    • Виробничі цехи м'ясокомбінату оснащені обладнанням відомих австрійських компаній - Matimex і Schaller. Є й ексклюзивне обладнання - наприклад, італійська лінія Travaglini, на якій проводиться сиров'ялена салямі в благородної цвілі. На підприємстві діють власні цехи: холодильний і вакуумної упаковки, також забійний цех, потужність якого становить 150 голів свиней на годину. До кінця року планується також запустити лінію охолоджених м'ясних напівфабрикатів потужністю 50 тонн на добу.
    • Гордість заводу - дві власних атестованих лабораторії: виробнича і бактеріологічна. Щоб мати сировинну базу, яка відповідала б міжнародним стандартам якості, в 2005 році було прийнято рішення про створення власного виробництва свинини. Так з'явилося друге за значимістю підприємство ДК «Глобино» Глобинський свинокомплекс. В даний час свинокомплекс нараховує 3600 свиноматок. До кінця року планується вивести його на повну потужність - 4500 свиноматок, що дасть можливість отримувати щомісяця 8000 - 8500 свиней з відгодівлі.
    • Підприємство має статус племінного репродуктора по породі «Ландрас». Всі тварини утримуються в умовах, згідно зі світовими стандартами, з повним дотриманням технічних нормативів та екологічних вимог. При вирощуванні поголів'я використовують натуральні корми вітчизняних виробників, що складаються з кукурудзи, ячменю, пшениці, сої. Сучасна технологія дозволяє контролювати процес годівлі свиноматок в період поросності: корпуси обладнані станціями автоматичного годування, підключеними до комп'ютера, що дозволяє бачити оператору кількість з'їденого корму кожної свинкою в режимі реального часу. Також ці станції дозволяють автоматично маркувати і селектировать тварин. У планах компанії на найближчі п'ять років вийти на поголів'я в 20 тис. свиноматок, що дозволятиме вирощувати до 420 тис. голів на рік. Для здійснення задуманого підписаний проект фінансування за участю структури Світового банку IFC. Загальна вартість проекту $ 100 млн.

Подобные документы

  • Теоретичні основи формування фінансової безпеки суб'єктів підприємництва. Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об'єкт управління. Аналіз активу балансу та оцінка показників майнового стану організації "Комфорт" за 2009-2011 роки.

    курсовая работа [412,2 K], добавлен 14.01.2015

  • Сутність та зміст пенсійної системи та її недоліки. Нормативно-правові акти, що регулюють пенсійну систему України. Аналіз сучасного стану державного управління пенсійною системою України на прикладі Харківського району, шляхи і напрямки її удосконалення.

    дипломная работа [496,8 K], добавлен 18.07.2011

  • Теоретичні основи управління фінансовою стійкістю підприємства. Необхідність забезпечення фінансової безпеки підприємств агропромислового комплексу. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "ДСП". Пропозиції щодо підвищення рівня прибутковості.

    курсовая работа [457,4 K], добавлен 28.03.2014

  • Класифікація, сутність та функціональне призначення системи управління доходами. Принципи формування оборотного капіталу промислового підприємства в умовах кризи. Способи погашення дебіторської заборгованості. Запровадження методик ресурсозбереження.

    статья [28,8 K], добавлен 31.08.2017

  • Сутність та значення прибутку підприємства. Техніко-економічна характеристика та аналіз фінансового стану ПП "Компанія Вітар". Аналіз факторів, які вплинуть на прибуток від операційної діяльності. Шляхи удосконалення управління прибутком підприємства.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 04.01.2013

  • Суть ефективності як економічної категорії. Методики аналізу ефективності діяльності підприємства АПК. Оцінка фінансових результатів, аналіз капіталу та майна. Проблеми та перспективи державної підтримки підприємств АПК в умовах фінансової кризи.

    магистерская работа [692,5 K], добавлен 08.12.2010

  • Економічна сутність інвестицій та основні поняття інвестиційної діяльності. Правила управління інвестиційною діяльністю та формування інвестиційної стратегії, розробка методів та шляхів її удосконалення на підприємстві. Стадії інвестиційного процесу.

    курсовая работа [344,9 K], добавлен 11.10.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.