Формування політики антикризового фінансового управління підприємством

Забезпечення промислової безпеки, або управління промисловим ризиком, - системний підхід до прийняття політичних рішень, процедур і практичних мір у рішенні задач попередження або зменшення небезпеки промислових аварій для життя людини, захворювань або травм, збитку майну і навколишньому середовищу. Міри, прийняті фахівцями ВАТ «Донецькгірмаш» щодо зменшення ризику мають технічний або організаційний характер. Пріоритетними є заходи для зменшенню імовірності аварії в порівнянні з заходами для мінімізації її наслідків.

Фахівці ВАТ «Донецькгірмаш» розробили кількісні методи аналізу ризику, що створюють базу для ефективного управління ризиком. Аналіз ризику відповідає на три основних питання:

- що поганого може відбутися: ідентифікація небезпек промислового об'єкта;

- як часто це може случитися: аналіз імовірності аварії;

- які можуть бути наслідки: аналіз наслідків аварії.

Аналіз ризику - це завжди сполучення можливих наслідків і імовірності аварії.

Рішення питань промислової безпеки на сучасному рівні можливо впровадженням на підприємствах міжнародних стандартів менеджменту промислової безпеки. Створення систем менеджменту промислової безпеки й охорони праці на ВАТ «Донецькгірмаш» знаходиться в початковій стадії.

Так, стандарт OHSAS 18001 для сертифікації систем менеджменту промислової безпеки й охорони праці офіційно був введений у квітні 1999 року. Він включає основні принципи британського стандарту BS 8800. OHSAS 18001 був спеціально розроблений сумісним зі стандартами систем менеджменту ISO 9001:1994 і ISO 14001, щоб полегшити інтеграцію систем менеджменту якості, безпеки і здоров'я персоналу й екологічного менеджменту. Основною метою стандарту OHSMS 18001 є запобігання і контроль можливих небезпек на робочому місці, забезпечення постійного процесу удосконалювання системи менеджменту для скорочення ризиків промислових небезпек.

Інтегрована система фінансового менеджменту - система для розробки політики цілей і досягнення цих цілей. Елементи цієї системи визначені в міжнародних стандартах. Побудова системи починається з формулювання вищим керівництвом ВАТ «Донецькгірмаш» місії, на підставі якої розробляється політика підприємства. У випадку інтегрованої системи фінансового менеджменту загальна політика і стратегія ВАТ «Донецькгірмаш» включають політику в області якості, охорони навколишнього середовища, охорони праці, промислової безпеці.

Мети, розроблювальні вищим керівництвом ВАТ «Донецькгірмаш» для реалізації місії, стратегії і політики організації у всіх областях діяльності, відомі і зрозумілі всьому персоналові ВАТ «Донецькгірмаш», на всіх рівнях.

Одним з найбільш важливих і складних моментів створення інтегрованої системи фінансового менеджменту ВАТ «Донецькгірмаш» є розподіл повноважень і відповідальності між персоналом. У ВАТ «Донецькгірмаш» введена спеціальна посада «менеджер по системах управління». У його функції входять організація розробки інтегрованої системи фінансового менеджменту, її моніторинг і аудит, звіт перед керівництвом ВАТ «Донецькгірмаш».

В даний час гармонізація стандартів систем управління (якості, безпеки, охорони навколишнього середовища, захисту інформації) і зростаюча тенденція щодо інтеграції цих систем означають можливість здійснення комбінованого аудита. Результатом є більш ефективний аудит і процес сертифікації, послідовне зниження їхньої собівартості.

3. Обґрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності політики антикризового фінансового управління ВАТ «Донецькгірмаш»

3.1 Рекомендації з попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків

Проведений аналіз виробничої діяльності ВАТ «Донецькгірмаш» робить необхідним розгляд управлінського аспекту щодо попередження надзвичайних ситуацій, техногенних катастроф і шляхів їхньої ліквідації. Для рішення цих проблем розробимо рекомендації зі зниження небезпеки надзвичайних ситуацій на ВАТ «Донецькгірмаш» і міри їхньої профілактики.

Техносфера - це регіон біосфери в минулому, перетворений людьми за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам (регіон міста або промислової зони, виробниче або побутове середовище). Практично все урбанізоване населення нашої планети проживає в техносфері, де умови життя відрізняються від біосферних, насамперед, підвищеним впливом на людину негативних техногенних і антропогенних факторів.

В умовах техносфери негативні впливи обумовлені впливом елементів техносфери (машини, устаткування, спорудження) і діями людини. Внаслідок росту обсягів антропогенних викидів і скидань безупинно погіршується якість атмосферного повітря і гідросфери, повсюдно спостерігається деградація земель.

Безпека - це властивість системи «людина - середовище життя» зберігати умови взаємодії з мінімальною можливістю виникнення збитку людським, природним і матеріальним ресурсам. Безпека життєдіяльності може бути забезпечена тільки при комфортному (з оптимальними умовами) або припустимому (гарантуюча неможливість виникнення і розвитку негативних процесів у людини й у середовищі життя) станах взаємодії людини із середовищем. Управління безпекою життєдіяльності у ВАТ «Донецькгірмаш» повинно будуватися на дії багаторівневої системи законодавчих, підзаконних і нормативно-правових актів, а також директивної документації. У структурі управління безпекою життєдіяльності ВАТ «Донецькгірмаш» рівноправне місце повинне займати система профілактики і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Під надзвичайною ситуацією (НС) розуміється такий стан об'єкта, визначеному території, при якому в результаті виникнення джерела надзвичайної ситуації порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає погроза їхнього життя або здоров'я, наноситься збиток майну населення, економіці і навколишньому природному середовищу (таблиця 7). Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ Р 22.0.02-94, під джерелом надзвичайної ситуації розуміють небезпечне природне явище, аварію або небезпечну техногенну подію, у результаті якого відбулася або може виникнути надзвичайна ситуація.

Причинами виникнення надзвичайних ситуацій можуть бути:

- аварії - надзвичайні події з техногенними причинами;

- стихійні лиха - надзвичайні події природного походження;

- катастрофи - аварії і стихійні лиха, в наслідок яких були спричиненні численні людські жертви, значний матеріальний збиток або інші важкі наслідки.

Таблиця 7.

Класифікація надзвичайних ситуацій.

Критерій	В потерпілих (людина)	Порушено умови життєдіяльності (людина)	Матеріальний збиток (тис. МРОП*)	Зона НС не виходить за межі	Ліквідація здійснюється силами і засобами
Локальна НС	Не більш 10	100	1	Об'єкта виробничого або соціального призначення	Підприємств, установ і організацій
Місцева НС	10-50	100-300	1-5	Населеного пункту, району, міста	Органів місцевого самоврядування
Територіальна НС	50-500	300-500	5-5000	Суб'єкта України	Органів виконавчої влади суб'єкта
Регіональна НС	50-500	500-1000	500-5000	2-х суб'єктів України	Органів виконавчої суб'єкта України, опинівшегося в зоні НС
Трансгранична НС	-	-	-	Виходить за межі України	За рішенням Уряду України відповідно до норм права

*МРОП - мінімальний розмір оплати праці.

У загальному випадку у своєму розвитку надзвичайні ситуації проходять п'ять основних фаз:

- фаза нагромадження відхилень об'єкта від нормального протікання процесу, що характеризується тривалістю, можливістю фіксації відхилення і вживанням профілактичних заходів;

- фаза ініціювання події (аварії, стихійного лиха, катастрофи). Ця фаза швидкоплинна і характеризується відсутністю часу для здійснення ефективних дій для запобігання надзвичайної ситуації;

- фаза безпосереднього розвитку і протікання процесу надзвичайної ситуації. У цей час відбувається безпосередній вплив вражаючих факторів на людей, об'єкти і природне середовище. Ця фаза носить тривалий характер, а у випадку промислової аварії процес її протікання визначається не початковими подіями, а структурою виробництва і використовуваних технологій, що утрудняє прогнозування розвитку НС;

- фаза дії залишкових факторів поразки, протягом якого можливе поширення вражаючих факторів за межі об'єкта поразки;

- фаза ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що може бути почата в ході протікання третьої фази. У ході ліквідації наслідків НС можуть залучатися сили і засоби організації - об'єкта поразки, а при широких масштабах поразки - війська цивільної оборони України, сили МНС України, військові підрозділи Міністерства оборони.

ВАТ «Донецькгірмаш» необхідно розробити концепцію цивільного захисту населення, котра передбачала б: захист населення і територій і цивільну оборону. Захист населення, об'єктів народного господарства і навколишнього середовища (цивільний захист) від дії надзвичайних ситуацій будь-якого походження, а також постійна готовність щодо ліквідації їхніх наслідків досягається:

- зменшенням можливих масштабів джерел аварій, катастроф і стихійних лих;

- локалізацією і скороченням часу дії існуючих вражаючих факторів;

- зниженням небезпеки поразки людей шляхом установлення вимог до розміщення небезпечних об'єктів, плануванню населених пунктів, будівництву стійких будинків і споруджень;

- підвищенням стійкості функціональних об'єктів економіки і життєзабезпечення;

- проведенням аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт;

- ліквідацією наслідків НС і реабілітацією населення, територій і навколишнього середовища.

Аналіз надзвичайних ситуацій, що мали місце на території ВАТ «Донецькгірмаш», свідчить, що на тлі відсутності НС техногенного характеру імовірність зростання загальної кількості надзвичайних ситуацій зберігається. Проблему забезпечення безпеки населення і територій неможливо вирішити шляхом збільшення витрат на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. З цієї причини основними напрямками політики в області попередження НС і забезпечення безпеки населення і територій для ВАТ «Донецькгірмаш» варто вважати:

- розробку і впровадження економічних механізмів стимулювання проведення попереджувальних захисних заходів при абсолютній відповідальності керівництва ВАТ «Донецькгірмаш» за його промислову безпеку;

- перегляд і коректування ряду нормативних актів у частині збільшення запасів міцності споруджень, систем, устаткування і комунікацій;

- кардинальне відновлення основних виробничих фондів;

- розвиток і удосконалювання систем моніторингу і мереж спостереження і лабораторного контролю.

Вимоги щодо потенційно небезпечних виробничих об'єктів, порушення безпечного стану яких може ініціювати виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, установлює Закон України «Про промислову безпеку небезпечних виробничих об'єктів». Під безпекою небезпечних виробничих об'єктів розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів особистості і суспільства від аварій на небезпечних виробничих об'єктах і наслідків зазначених аварій. Аварією в цьому випадку визнається руйнування споруджень або технічних засобів, застосовуваних на небезпечних виробничих об'єктах, неконтрольований вибух або викид небезпечних речовин. ВАТ «Донецькгірмаш» відноситься до категорії небезпечних виробничих об'єктів, тому що підпадає під перелік обумовлений законом і зареєстровано у державному реєстрі.

До категорії небезпечних виробничих об'єктів відносять виробництва, на яких:

- виходять, використовуються, переробляються, утворяться, зберігаються, транспортуються або знищуються вибухові, що окисляють, займисті, пальні або токсичні речовини;

- використовується устаткування, що працює під тиском більш 0,7 Мпа або при температурі нагрівання води більш 115°С;

- використовуються стаціонарно установлені вантажопідйомні машини, ескалатори, канатні дороги, фунікулери;

- одержують розплави чорних і кольорових металів і сплави на їхній основі;

- ведуться гірські роботи, роботи зі збагачення корисних копалин, а також роботи в підземних умовах.

Обов'язковою умовою ухвалення рішення про початок будівництва, розширення, реконструкції, технічного переозброєння, консервації або ліквідації небезпечного виробничого об'єкта є позитивний висновок експертизи промислової безпеки проектної документації, затверджений державним органом виконавчої влади, спеціально уповноваженим в області промислової безпеки, або його територіальним органом. Технічні пристрої, у тому числі іноземного виробництва, застосовувані на небезпечному виробничому об'єкті, підлягають сертифікації на відповідність вимогам промислової безпеки в порядку, установленим законодавством України.

ВАТ «Донецькгірмаш», як небезпечний виробничий об'єкт, зобов'язано: мати ліцензію на право експлуатації об'єкта, комплектувати штати обслуговуючого персоналу підготовленими й атестованими працівниками, організовувати і здійснювати виробничий контроль за дотриманням вимог промислової безпеки, забезпечувати проведення експертизи промислової безпеки будинків, огляд технічних пристроїв і споруджень, здійснювати заходи щодо локалізації і ліквідації наслідків аварій, розробляти декларацію промислової безпеки.

З метою забезпечення готовності до дій щодо локалізації надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків ВАТ «Донецькгірмаш», як небезпечний виробничий об'єкт, зобов'язано:

- планувати і здійснювати заходи щодо локалізації і ліквідації наслідків аварій на небезпечному виробничому об'єкті;

- укладати з професійними аварійно-рятувальними службами або з професійними аварійно-рятувальними формуваннями договори на обслуговування, а у випадках, передбачених законодавством України, створювати власні професійні аварійно-рятувальні служби або формування, а також позаштатні аварійно-рятувальні формування з числа власних працівників;

- мати резерви фінансових засобів і матеріальних ресурсів для локалізації і ліквідації наслідків аварій відповідно до законодавства України;

- навчати персонал діям у випадку виникнення аварії або інциденту на небезпечному виробничому об'єкті;

- створювати системи спостереження, оповіщення, зв'язки і підтримки дій у випадку аварії і підтримувати зазначені системи в придатному до використання стані.

ВАТ «Донецькгірмаш», як небезпечний виробничий об'єкт, зобов'язано страхувати відповідальність за заподіяння шкоди життя або майну інших осіб і навколишньому природному середовищу у випадку виникнення аварії на небезпечному виробничому об'єкті.

З метою забезпечення контролю за дотриманням мір безпеки, оцінки достатності й ефективності заходів щодо попередження і ліквідації наслідків аварій на небезпечному виробничому об'єкті необхідно обов'язкове декларування безпеки небезпечного виробничого об'єкта. Декларація є документом, що визначає можливий характер і масштаби надзвичайних ситуацій на промисловому об'єкті і заходи щодо їхнього попередження і ліквідації наслідків. Вона повинна характеризувати безпеку ВАТ «Донецькгірмаш» на етапах введення в експлуатацію, експлуатації і висновків з експлуатації. Декларація розробляється ВАТ «Донецькгірмаш» незалежно від організаційно-правової форми для проектованих і діючих промислових об'єктів. Затверджена керівником ВАТ «Донецькгірмаш» », декларація повинна представлятися в МНС України, і орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться декларуючий промисловий об'єкт. Експертизу декларації організує МНС України.

Одним з регулярних видів надзвичайних ситуацій, що виникають на території Донецької області і супроводжуються важкими наслідками, є весняні паводки і повені. Наслідки таких НС природного характеру збільшуються у випадках ушкоджень і проривів гідротехнічних споруджень. Порядок створення і використання резервів матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру встановлює Постанова Уряду України «Про порядок створення і використання резервів матеріальних ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру». Для цих цілей повинні бути створені резерви матеріальних ресурсів на ВАТ «Донецькгірмаш». Обсяг резервів матеріальних ресурсів повинний установлюватися виходячи з прогнозованих видів і масштабів надзвичайних ситуацій, передбачуваного обсягу робіт з ліквідації їхніх наслідків.

На ВАТ «Донецькгірмаш» повинна діяти ефективна система попередження і дій у надзвичайних ситуаціях, тому що, не виключена імовірність зростання загальної кількості аварій, стихійних лих і катастроф, особливо техногенного характеру, у зв'язку з некерованим процесом фізичного старіння основних виробничих фондів ВАТ «Донецькгірмаш».

3.2 Рекомендації щодо використання діагностики в антикризовому управлінні підприємством

Розглянемо можливість використання діагностики в антикризовому управлінні ВАТ «Донецькгірмаш».

Система антикризового управління має властивості, що додають особливий механізм управлінню: гнучкість і адаптивність, здатність до диверсифікованості і своєчасного ситуаційного реагування, а також можливість ефективно використовувати потенціал підприємства і неформальні методи управління.

Ці особливості механізму антикризового управління обумовлені і задачами, що вирішує діагностика: своєчасне розпізнавання симптомів, факторів і причин кризи, що наближається, класифікація його і вироблення мір, який необхідно прийняти. Об'єктом діагностики крім самої соціально-економічної системи можуть бути і її елементи.

Результати досліджень свідчать, що ефективність діагностики вище тоді, коли визначена наступна послідовність етапів її виконання:

- встановлення приналежності об'єкта до визначеного класу або групи об'єктів;

- виявлення відмінностей діагностуемого об'єкта від об'єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими;

- визначення припустимих відхилень від базових показників;

- розробка методики формування інституціональних норм як базові показники.

В залежності від цілей існують різні стратегії антикризового управління, але для кожної з них важливо своєчасне розпізнавання кризової ситуації, визначення причин, симптомів і факторів кризи.

В дипломнім досліджені використовуємо поняття «криза підприємства» і «економічна криза» як тотожні категорії. Але при цьому варто помітити, що введення аксіом раціонального поводження економічного суб'єкта - Homo economics - змінює деякі напрямки досліджень. З аксіом сучасної теорії економіки організацій, що відповідає теорії загальної рівноваги Л. Вальраса, відзначимо дві: по-перше, поводження, наміри і вибір економічного суб'єкта завжди раціональний і, по-друге - ринок є єдиною формою координації індивідуального поводження, визначаючи шляхи досягнення загальної рівноваги макроекономічного розподілу ресурсів.

Другий постулат тягне перевірку як мінімум двох альтернативних наслідків, що мають фундаментальне значення для економіки підприємства і, отже, для менеджменту і його диверсификованому виду - антикризового менеджменту. З одного боку, усе, що відбувається усередині підприємства, не має ніякого значення для розуміння того, що відбувається за його межами. І, з іншого, усе, що відбувається всередині підприємства, істотно важливо для розуміння того, як відбувається макроекономічний розподіл ресурсів за його межами.

Підтвердження правильності другого наслідку розширює системний економічний зміст загального інституціонального підходу до розуміння економіки підприємств і організацій. Наявність кризи детермінує специфіку антикризового управління як систему діяльності, включаючи прийняття рішень, тому що міняється тимчасова основа і критерії прийняття рішень в умовах реалізації антикризової програми.

Антикризове управління актуалізує функціональні аспекти щодо виявлення і подолання причин, що перешкоджають оздоровленню підприємства, і радикалізації мір, що відновлюють його платоспроможність.

Для підприємств, що досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі, економічна сторона кризи і, отже, необхідність діагностики виражається в дефіциті коштів, необхідних для ведення виробництва і розрахунків із кредиторами. Але цей підхід, страждає абстрактністю, тому що не враховує індивідуальні особливості життєвого циклу підприємства, у якому можливі кризи, обумовлені процесом розвитку і росту, віком і розмірами організації.

Індивідуальність соціально-економічної системи вимагає об'єднання діагностики фінансово-економічного стану підприємства зі здійсненням мір превентивної санації і проведенням превентивних досліджень. У цьому відношенні деталізація поняття «криза» пояснює процесуальну сторону антикризового управління, оскільки фази кризи і стадії розвитку кризових ситуацій обумовлюють стадії антикризових заходів, але не навпаки.

Перша стадія кризи, підчас схована, - це падіння граничної ефективності капіталу, показників ділової активності фірми, зниження рентабельності й обсягів прибутку (криза в широкому змісті слова). Внаслідок цього погіршується фінансове становище підприємства, скорочуються джерела і резерви розвитку.

Антикризове рішення цих проблем може лежати як в області перегляду стратегії фірми і реструктуризації підприємства, так і її тактики, що веде до зниження витрат, скороченню штатів управлінського апарата і робочих місць, підвищенню продуктивності праці, тощо. Однак масштаб і складність проблем можна визначити і попередити тільки на стадії діагностики, установивши мети і методи діагностування, властиві даному етапові.

Друга стадія кризи - поява збитковості виробництва. Дана проблема вирішується засобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної реструктуризації підприємства. Застосовувані в цьому випадку способи розпізнавання відмінні від інших своєю спрямованістю, методами і вимогами до вихідної інформації.

Третя стадія означає практичну відсутність власних засобів і резервних фондів у підприємства. Це негативно впливає на перспективи його розвитку, довгострокове і середньострокове планування грошових потоків, раціональне бюджетування і сполучено зі значним скороченням виробництва, оскільки значна частина оборотних коштів направляється на погашення збитків і обслуговування зрослої кредиторської заборгованості.

Реструктуризація підприємства і програма стабілізації фінансово-економічного стану вимагають екстрених заходів щодо вишукування засобів для їхнього здійснення. У випадку неприйняття таких оперативних мір настає криза ліквідності і банкрутство (результат регресії четвертої стадії).

Особливість діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що характеризують кризу і рівень ризику при прийнятті управлінських рішень для екстреного варіанта перебування оборотних коштів. Наприклад, реалізація частини виробничих запасів, матеріалів, незавершеного виробництва нижче собівартості в інший період була б не виправдана, а в даній ситуації діючий, екстрений захід.

Четверта стадія - стан гострої неплатоспроможності. У підприємства немає можливості профінансувати навіть скорочене відтворення і продовжувати платежі по попередніх зобов'язаннях. Виникає реальна погроза зупинки або припинення виробництва, а потім і банкрутства. У цій ситуації діагностика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, відновлення платоспроможності дозволяє установити наявність факту фінансової неспроможності і можливість нейтралізувати неї через процедуру банкрутства.

Таким чином, уточнення понять діагностики, етапів кризи підприємства і його банкрутств, приводить до висновку, що перша, друга і почасти третя стадії кризи фірми складають зміст кризи для його власників. Четверта стадія являє собою загрозу для кредиторів. Введення в науковий оборот цих понять і їхнє обґрунтування збагачує теорію антикризового управління поясненням специфіки діагностичних процедур на кожній стадії кризи.

На стадії судового регулювання сфера управлінських впливів з боку власників підприємства обмежена законодавством з метою захисту інтересів кредиторів і держави. Початком законодавчого втручання держави в справи підприємства є прийняття арбітражним судом заяви про визнання боржника банкрутом.

З цього моменту вся інформація стає доступної учасникам розгляду в справі про банкрутство. Підприємство на даній стадії вже не є самостійним суб'єктом, що хазяює, тому що його діяльність контролюється арбітражним судом, зборами кредиторів, арбітражним, зовнішнім або конкурсним керуючим. Протидія кризі через запобіжні заходи необхідно в цьому випадку на іншому рівні для всіх учасників відносин.

Дослідження причин, що обумовлюють процес антикризового управління, дозволяє запропонувати наступну класифікацію факторів виникнення кризової ситуації в діяльності підприємства:

1. Зовнішні фактори:

- тип економічної системи;

- незбалансована кредитна політика або її повна відсутність;

- структура потреб населення;

- рівень доходів і нагромаджень населення;

- величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств;

- фаза економічного циклу;

- політико-правова нестабільність і економічна невизначеність державного регулювання;

- темп і розміри інфляції; науково-технічний і інформаційний розвиток виробничого циклу;

- рівень культури суспільства; міжнародна конкуренція.

2. Внутрішні фактори:

- помилкова ринкова філософія фірми;

- відсутність або неправильні принципи її дії;

- нераціональне використання ресурсів і низька якість продукції;

- невисокий рівень фінансового менеджменту;

- невідповідність рівня управлінської й організаційної культур підприємства його технологічній структурі.

Зазначені фактори не є безпосередніми причинами виникнення кризи на тій або іншій стадії життєвого циклу підприємства і тим більше його банкрутства. Однак вони впливають на розвиток факторів погіршення фінансово-економічного і господарського стану підприємства. Причини кризи і банкрутства підприємств обумовлені непродуманістю фінансового менеджменту або його помилок. У цих умовах підвищується значимість діагностики у виявленні і розпізнаванні кризи, що наближається.

Особливість антикризового управління виявляється в об'єднанні в систему діагностики, попередження, подолання кризи, стратегії реструктуризації і застосування нестандартних методів у управлінні персоналом. З цих позицій антикризове управління представляється як конструктивна реакція на виявлені в результаті діагностики зміни, що загрожують банкрутством або порушенням нормального функціонування. Правомірність такого підходу можна підтвердити ефективністю результатів управлінських рішень шляхом зіставлення рівня витрат ресурсів і ступеня досягнення цілей.

При цьому важливо підкреслити, що однієї з цілей антикризового управління є збереження своєї ідентичності і нівелювання диспропорції внутрішніх і зовнішніх параметрів підприємства. Це виступає необхідною умовою його подальшого розвитку й адаптації до динаміки зовнішніх умов. Підприємство досягає своїх вищих меж і стадій розвитку, підтримує стійку рівновагу і минає пік руйнівних тенденцій кризи, імітуючи, по вираженню Кейнса, стан «квазібума».

Економічна діагностика і превентивна санація численних погроз фінансової неспроможності, організаційної дісфункції й інших аномалій є, основними поняттями, що конституюють процес антикризового управління в цілому. Звідси випливає, що діагностика є функцією і специфічною стадією антикризового управління. Це вихідний пункт для прогнозу альтернативного розвитку ВАТ «Донецькгірмаш».

Для вищого керівництва ВАТ «Донецькгірмаш» діагностика є засіб одержання достовірної якісної інформації про його реальні можливості на початковій стадії економічної кризи й основою для введення в дію особливих методів і механізмів фінансового менеджменту. Спираючи на результати діагностичних і превентивних досліджень різних сторін діяльності підприємства, фінансові менеджери ВАТ «Донецькгірмаш» мають можливість приступити до розробки рефлексивної моделі антикризового управління своїм підприємством.

Діагностика - це в той же час і оцінка вірогідності поточного фінансового обліку і звітності, база для висування гіпотез про закономірності і можливому хитливому фінансово-економічному стані. Діагностика дозволяє виявляти причинно-наслідкові зв'язки в дисфункціях менеджменту, а потім переходити до побудови пояснювальної і прогнозної моделей функціонування і розвитку ВАТ «Донецькгірмаш», здійснюючи при цьому попередження його банкрутства.

Превентивна санація повинна розглядатися як рекомендація зі схеми «мети - засоби» і як рефлексивна технологія підтримки ефективних управлінських рішень. Розрахункові прогнози на цій стадії можуть охоплювати всі перспективи ВАТ «Донецькгірмаш»: короткострокові проблеми виживання, максимізації прибутку, середньострокові задачі росту і довгострокові цілі стратегії корпоративного розвитку.

Разом з тим будь-якій соціально-економічній системі відповідає визначена технологія управління. Попереджувальна санація і діагностика в ході реалізації стратегії управління співвідносяться як технологія й організація. Оскільки криза - це періодичні потрясіння і закономірність живої і неживої природи, можна затверджувати, що в закономірних і періодичних змінах є багато корисного, незважаючи на те, що кризи досить різноманітні. З цього випливає, що фінансові менеджери ВАТ «Донецькгірмаш»в процесі антикризового управління мають вирішувати три взаємозалежні задачі: розпізнавання «хвороби»; усунення причин, що перешкоджають оздоровленню виробництва; застосування в розв'язуваних задачах нестандартних управлінських антикризових мір.

В антикризовому управлінні ВАТ «Донецькгірмаш» видне місце повинне займати концепція рефлексії, що на ранніх стадіях розвитку кризових ситуацій виступає методологічною основою моделі, що зв'язує сучасні альтернативні мікроекономічні теорії і динамічну економічну дійсність. Необхідність побудови нових «буферних», перехідних і імітаційних моделей випливає з факту розходжень у підходах до економіки підприємства як до абстрактного об'єкта економічної теорії або реальному об'єктові антикризового управління.

Серед безлічі моделей управлінських систем, що разом з різним тлумаченням поняття управління розмивають можливість їхньої доказової класифікації, важко знайти скільки-небудь значні загальні або частки моделі антикризового управління як виду менеджменту. Відсутність таких моделей свідчить про правильність методологічного допущення про радикальне розходження абстрактного об'єкта теорії економічної науки, включаючи теорію менеджменту, і реального об'єкта антикризового управління.

Це розходження об'єктів, незважаючи на подібність розв'язуваних задач (у управлінні, економічному аналізі і діагностиці), виявляється як різні точки зору. Одна справа - вивчати, наприклад, економіку з метою поглиблення наукового знання безвідносно до реальних економічних об'єктів і суб'єктів господарської діяльності й інша справа - застосовувати це знання в практиці управління, давати експертні оцінки поточному або минулому фінансово-економічному, господарському, організаційному станові, прогнозувати можливе майбутнє ВАТ «Донецькгірмаш».

Інакше кажучи, це означає реалізацію всього комплексу поточних і превентивних наукових досліджень, що для фінансового менеджера, аудитора або консультанта з управління конструктивно невіддільні від ВАТ «Донецькгірмаш».

Ситуація теоретично ускладнюється при введенні ключових фігур власників, засновників, акціонерів, кредиторів і інших суб'єктів відносин із приводу майна ВАТ «Донецькгірмаш». Отже, щоб правильно оцінити стан досліджуваного об'єкта і поставити діагноз, необхідна система критеріїв і класифікація можливих відхилень базових параметрів досліджуваних об'єктів від їхніх нормативних значень, визначення характеру відхилень і причин них що викликали.

Діагностичні дослідження в антикризовому управлінні повинні також визначати приналежність досліджуваного об'єкта до класу, типові, групі або виявляти нетрадиційне сполучення ознак, їхню діагностичну цінність для визначення результату - постановки діагнозу з метою послабити або не допустити негативних впливів кризи на діяльність ВАТ «Донецькгірмаш».

Таким чином, підходимо до висновку, що діагностика є категорія антикризового управління, що має специфічний порядок зв'язків, структурою, функціями. Метою діагностики в антикризовому управлінні є своєчасне розпізнавання ознак і природи кризи, а також локалізація небажаних його впливів.

Індивідуальні особливості об'єктів дослідження вимагають різного підходу до визначення концепції діагностики. Об'єднання діагностики і превентивної санації в одну стадію антикризового управління, поряд з названими вище аргументами, доцільно для ефективного антикризового управління.

Функції діагностики в антикризовому управлінні. Спираючи на аналіз наявних теорій, можна зробити висновок, що діагностика в антикризовому управлінні (банкрутства, фінансово-економічного стану, організаційної структури і систем управління) повинна бути доповнена методологією інституціонального підходу. Завдяки йому оцінка здатності ВАТ «Донецькгірмаш» «витримувати» напругу кризової ситуації виводиться з розпізнавання норми і патології рівня його корпоративності, інститутів організації і технологій.

Проблема специфічних властивостей економічної діагностики, що виявляються в антикризовому управлінні і не реалізованих в діяльності ВАТ «Донецькгірмаш», залишається актуальної і включає:

- вивчення нових якостей об'єкта управління в результаті розвитку соціально-економічні системи;

- виявлення причинно-наслідкових зв'язків у розвитку об'єкта і суб'єкта управління;

- визначення границь експертного знання фінансового менеджера і використовуваних експертних систем у діагностуванні кризи, його попередженні і виході з нього;

- моніторинг за зміною станів ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища ВАТ «Донецькгірмаш», що істотно знижує керованість і ступінь інформаційного контролю й імовірність прогнозування;

- необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.

Різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбиває на вимогах до якості й ефективності їхнього менеджменту. Це потребує концептуальне переосмислення деяких напрямків і задач діагностики в управлінні ВАТ «Донецькгірмаш».

Поряд з цим, потрібне відоме узагальнення теорії діагностики, щоб синтезувати різноманіття підходів до діагнозу фінансово-економічного стану ВАТ «Донецькгірмаш», його організаційної будівлі і системи управління.

Узагальнюючи підходи до поняття діагностики як елементові розпізнавання причин «хвороб» підприємства, їхнього попередження і профілактики в майбутньому, необхідно підкреслити, що в діагностиці присутні інструментальні ознаки антикризової технології. Це вимагає введення в науковий оборот ідеї інституціонального і корпоративного змісту діагностики.

Діагностика в антикризовому управлінні покликана розпізнавати інституціонально-нормативнє «середовище» ВАТ «Донецькгірмаш» і доповнювати тим самим профілактику банкрутства і міри попереджувального оздоровлення.

Разом з тим, аналіз умов і факторів підвищення ефективності антикризового управління ВАТ «Донецькгірмаш» приводить до необхідності введення класифікації типів і видів діагностики в антикризовому управлінні.

Оскільки явище рефлексії охоплює всі частини соціально-економічної системи і підкоряє собі практичне мислення сучасного фінансового менеджера за рахунок корпоративних ресурсів менеджменту, його необхідно розглянути з метою підвищення ефективності антикризового управління.

Отже, ідентифікація рівня рефлективності системи з інститутами і корпоративністю її організації, тобто діагностування рефлексивних властивостей соціально-економічної системи, стає нормою превентивної санації. На шляху дослідження рефлексії систем змінюється образ діагностики в антикризовому управлінні. Досягається це завдяки категоріальним можливостям інституціонального підходу в дослідженні діагностичного процесу, антикризовим нормам інституту навчання в управлінні ВАТ «Донецькгірмаш».

Відповідно до сучасних загальнонаукових представлень, управління є аспектом самоврядування системи й у загальному виді представляє упорядкування системи і рішення проблемних ситуацій. Управління і самоврядування в границях однієї фірми або підприємства взаємозалежні загальним ситуативно-цільовим полем виникнення проблем і їхніх можливих рішень, що сприяють упорядкуванню в них різних процесів.

Діагностика як спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і вузьких місць відноситься до методів непрямих вимірів. Елементи соціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, звичайно недоступні для безпосереднього спостереження і виміру. Тому фінансовим менеджерам ВАТ «Донецькгірмаш» варто вимірювати не їхні параметри, а параметри процесів, породжуваних елементами цих систем і доступних для вимірів.

При антикризовому управлінні господарська структура ВАТ «Донецькгірмаш» характеризується двома фундаментальними економічними вимірами. З одного боку, має вимір функціональний стан основних факторів виробництва (капітал, робоча сила, організація), що охоплюється поняттям «фінансово-економічний стан».

З іншого боку, підлягають вимірові види промислової діяльності, яких, згідно А. Файолю, нараховується шість: «технічна діяльність, що включає виготовлення і виробництво; комерційна діяльність; фінансова діяльність; робота з забезпечення безпеки; облікова діяльність; управлінська діяльність, що охоплює прогнозування, планування, організацію, управління, координацію і контроль».

Проблема діагностики досліджувалася в деяких областях досить активно і з різних точок зору. Можна виділити кілька груп досліджень, що розрізняються по проблематиці і методології діагностики. У діагностиці кризи соціально-економічної системи і причин його що породжують, можна виділити:

- по-перше, вивчення соціально-економічних систем як об'єктів діагностики;

- по-друге, побудова і вивчення відповідних моделей соціально-економічних систем;

- по-третє, дослідження діагностичних систем і їхніх зв'язків з об'єктом діагностики.

Ці напрямки відрізняються як по безпосередньому предметі дослідження, так і по використовуваних методах.

Перший напрямок діагностики пов'язаний з розробкою методів рішення і припускає рішення наступних задач:

- вивчення умов функціонування і станів виробничих соціально-економічних систем;

- вивчення елементів систем і зв'язків між ними;

- вивчення можливих станів системи;

- аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи;

- збір і обробка статистичних матеріалів, що дозволяють визначити розподіл імовірностей можливих станів системи (діагнозу), а також закономірності прояву ознак;

- збір експериментальних даних про витрати, зв'язаних зі здійсненням дослідження виробничих соціально-економічних систем.

Другий напрямок діагностики в антикризовому управлінні пов'язано з побудовою моделей соціально-економічних систем і процесів діагностики і, отже, з аналізом наступних основних задач:

- розробкою методів діагностування кризи і причин, що породжують його в соціально-економічних системах;

- розробкою правил побудови моделей, що дозволяють визначити стан соціально-економічних систем.

Обидва напрямки діагностики в антикризовому управлінні тісно пов'язані; причому зв'язок цей носить двосторонній характер. З одного боку, емпіричний матеріал, отриманий при аналізі конкретних систем, необхідний для побудови моделей і для оцінки відповідності цих моделей тому або іншому класові систем. З іншого боку, рішення теоретичних задач, сформульованих стосовно до побудови моделей соціально-економічних систем, не тільки важливо саме по собі, але і розширює границі емпіричного дослідження кризи і причин, що породжують його в соціально-економічних системах.

Отже, задача фінансових менеджерів ВАТ «Донецькгірмаш» полягає в побудові і вивченні моделей безлічі всіх можливих, із заданої точки зору, соціально-економічних систем, незалежно від їхнього існування в даний час.

Це необхідно, по-перше, для відпрацьовування методів рішення тих або інших задач на простих моделях, що мають іноді обмежене практичне значення в силу значного ступеня ідеалізації.

По-друге, що винятково важливо, цей підхід веде до розробки загальних методів і до нагромадження арсеналу засобів, у якомусь ступені випереджальні практичні запити. Однак, даний підхід вимагає побудови і розгляду неозорої кількості моделей. Якщо виходити з наявної класифікації стадій розвитку організації, то відповідно до циклічного розвитку необхідно розглянути 1014 варіантів моделей, за умови: стадій розвитку організацій n = 5 (за Грейнером); видів кризи m = 20:

n ? m = 5 ? 20 = 100.

В даний час відома порівняно невелика кількість моделей соціально-економічних систем як об'єктів діагностики в антикризовому управлінні. Їх, можна розбити на кілька груп в залежності від ступеня їхньої абстрактності, тобто від того, які сторони систем одержали або не одержали своє відображення в цих моделях. Разом з тим було б передчасно говорити про створення вичерпної класифікації моделей соціально-економічних систем в умовах антикризового управління.

В найбільш простих моделях діагностики кризового стану соціально-економічних систем не враховується структура системи, тобто передбачається, що система складається з деякого числа незв'язаних між собою елементів. В іншому класі моделей - враховуючу структуру системи, її можна розділити на дві групи в залежності від того, явно або не явно враховується ця структура.

У першому випадку при створенні моделі фінансовими менеджерами ВАТ «Донецькгірмаш» повинні бути зазначені впливи, прикладені до зовнішніх входів системи, і функціональні зв'язки між впливами і реакціями, що спостерігаються на зовнішніх виходах системи в залежності від стану системи. Будь-яка, можлива для даної моделі, перевірка складається у визначенні реакції системи на заданий вплив.

В другому випадку модель діагностуемой соціально-економічної системи можна розглядати як кінцеву безліч пов'язаних між собою підсистем. Тут вірно те, що кожний елемент системи відповідає визначеною реакцією на прикладену до нього сукупність впливів, у число яких можуть входити реакції інших елементів. Для створення даної моделі соціально-економічної системи фінансовим менеджерам ВАТ «Донецькгірмаш» необхідно вказати безліч елементів, безліч можливих станів системи, її структуру, що відбиває зв'язки між елементами.

Розглядаючи елементи діагностуемих систем, не завжди можна ототожнювати них з «фізичними» елементами системи, сукупністю частин, з яких дана система складається. Кожний з елементів системи (підсистеми) може викликати не один, а кілька кризових станів, і якщо поділ цих станів входить до завдання діагностики, то кожен такий елемент необхідно розглядати як сукупність елементів.

Кризова ситуація в діагностуемих системах може бути викликана не тільки елементом системи, але і порушенням зв'язків між ними. Отже, схему об'єкта діагностики, не можна змішувати зі звичайною функціональною схемою обстежуваної системи.

Тут варто підкреслити, що побудова різних типів моделей діагностики в антикризовому управлінні і їхня класифікація припускають як свою передумову класифікацію соціально-економічних систем виходячи з циклічного розвитку організації і типології причин кризи.

Третій напрямок діагностики припускає аналіз існуючих діагностичних систем, виявлення принципів їхньої побудови і розробку методів рішення, оцінку оптимальності. Цей напрямок має, важливу практичну значимість для фінансових менеджерів ВАТ «Донецькгірмаш», оскільки пов'язано з виробленням критеріїв інформативності показників, що характеризують стан системи, аналізом способів діагностики, побудовою відповідного діагностичного процесу підприємства.

При діагностиці стає істотним вибір інформативних ознак для опису соціально-економічних систем. У багатьох випадках це пов'язано з труднощами одержання інформації або вартістю діагностичного дослідження, часом на її пошук, систематизацію, аналіз і обробку. Параметри елементів діагностуемої системи не рівноцінні по кількості зведень, що представляються ними, про її стан. Одні приносять інформацію про багатьох властивостях елементів системи, інші незрівнянно менше й іншої якості.

Апріорі фінансовим менеджерам ВАТ «Донецькгірмаш» варто віддавати переваги параметрам, що мають динамічний характер, а не тим, що стабільні або повільно змінюються. Так, з погляду визначення кризових ситуацій, у соціально-економічних системах такий параметр, як величина вартості основних фондів по кількості принесеної інформації про стан об'єкта значно уступає такому параметрові системи, як коефіцієнт ліквідності або платоспроможності. У задачах діагностики істотним є вибір найбільш інформативних ознак для опису об'єкта.

Висновки

Аналіз процесу управління фінансової безпекою ВАТ «Донецькгірмаш» показав, що підприємство має у своєму розпорядженні кваліфіковані конструкторські і технологічні сили. Основу асортименту устаткування, що випускається, складають: могутні багатоканатні і барабанні піднімальні машини, відцентрові й осьові вентилятори головного провітрювання шахт, вантажно-транспортні машини і роторне устаткування для відкритих розробок, лебідок, редукторів.

Послідовне відновлення потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» - це освоєння процесних інновацій і нових видів продукції з більш високими споживчими властивостями здійснюється шляхом створення випереджальних науково-технічних, конструкторських, технологічних й інвестиційних (капітальне будівництво) заділів, що є найважливішим стратегічним ресурсом його розвитку, яке розраховує на використання інтенсивних факторів економічного росту. Тривале переривання процесу відтворення цих заділів гальмує або взагалі зупиняє технологічний розвиток.

Дослідження показало, що фінансові менеджери ВАТ «Донецькгірмаш» оцінюють мультиплікативний ефект дії перерахованих і ряду інших негативних факторів і процесів на поточний стан підприємства і перспективи його розвитку. Досліджують, як їхня дія відбиває на потенціалі і стані фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш». За результати оцінок і досліджень робиться висновок, що руйнування потенціалу підприємства - це і є прояв небезпечних для його функціонування погроз.

В роботі виявлено причини погроз фінансовій безпеці ВАТ «Донецькгірмаш». Форми прояву погроз фінансовій безпеці на різних рівнях ієрархії організаційно-економічної структури ВАТ «Донецькгірмаш» мають відмінності, незважаючи на спільність дії дестабілізуючих факторів в умовах єдиного економічного простору. До числа таких глобальних факторів варто віднести загальний спад виробництва, розлад фінансової системи, ріст соціальної напруженості, криміналізацію суспільства й економіки, подальше ослаблення конкурентноздатності.

Для ВАТ «Донецькгірмаш» оцінка фінансової безпеки важлива, у першу чергу, тому, що його активно задіяний потенціал є визначальним стабілізуючим фактором антикризового розвитку, гарантом економічного росту і підтримки економічної незалежності і фінансової безпеки.

Фінансова безпека ВАТ «Донецькгірмаш» має прямий причинно-обумовлений зв'язок із системою і результатами стратегічного планування свого розвитку в залежності від цілей виробництва, засобів і можливостей їхнього досягнення, конкурентного середовища, умов господарювання.

Стратегія фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» враховує цілі підприємства і включає:

- характеристику зовнішніх і внутрішніх погроз фінансовій безпеці підприємства;

- визначення і моніторинг факторів, що зміцнюють або руйнують стійкість його соціально-економічного положення на короткострокову і середньострокову (три - п'ять років) перспективу;

- визначення критеріїв і параметрів (граничних значень) показників, що характеризують інтереси підприємства й відповідаючих вимог його фінансової безпеки;

- розробку економічної політики, що включає механізми обліку факторів, що впливають на стан фінансової безпеки;

- напрямки діяльності підприємства щодо реалізації стратегії.

Незважаючи на те, що в загальному плані комплекс проблем оцінки фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» сформульований і досліджений досить повно, детальні робочі методики, що враховують галузеву специфіку підприємства на корпоративних, фірмовому рівнях, де вони більше всього і потрібні, ще тільки розробляються, оскільки тут прийнятні тільки стандартні підходи, а узагальнені системи критеріїв, показників оцінки фінансової безпеки, як правило, не застосовні.

В роботі визначено показники й індикатори фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш». Фінансові менеджери підприємства проводять якісний аналіз стану фінансової безпеки. Система показників фактичного фінансового стану ВАТ «Донецькгірмаш» складена на підставі усереднених даних за результатами й умовами роботи деяких виробничих підрозділів підприємства. Кожен конкретний підрозділ може самостійно визначити свою систему показників.

Запропонований в роботі методичний підхід, інструментарій аналізу і діагностики стану ВАТ «Донецькгірмаш» дозволять з достатньою повнотою досліджувати комплекс факторів, що загрожують фінансової безпеки підприємства, осмислено і цілеспрямовано організовувати і виконувати необхідний моніторинг, системно аналізувати динамічно мінливу соціально-економічну ситуацію, проводити техніко-економічне обґрунтування прийнятих управлінських рішень.

В дипломної роботі розроблені та економічно обґрунтовані рекомендацій щодо підвищення ефективності управління фінансовою безпекою ВАТ «Донецькгірмаш», рекомендації з попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків, рекомендації щодо використання діагностики в антикризовому управлінні підприємством.

Список використаних джерел

1. Анализ и оценка природных рисков в строительстве / Под ред. А.Л. Рагозина, М.: ПНИИИС, 2004. - С.9-25.

2. Андрейчук В.Г., Бауэр Л. Менеджмент: принятие решения, риск. К.: КНЕУ, 1999.

3. Бабаев Н.С., Кузьмин И.И. «Абсолютная» безопасность или приемлемый риск? // Управление компанией. - 2006. - №1. - С.75-81.

4. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Уч. пособие. СПб.: Питер. 2000. 208с.

5. Балабанков И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: ФиС 1996.

6. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. 448с.

7. Боумен К. Основы стратегического менеджмента. / Пер. с англ. Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. - 175с.