Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ТОВ "Будівельник"

(3.1)

К_{зн 2008 н.п.} = 0,22

К_{зн 2008 н.к.} = 0,33

К_{зн 2009 н.к.} = 0,48

Таблиця 3.2 - Динаміка коефіцієнту зносу основних фондів

Показник	2008р (на початок року), тис грн	2009р
		(на початок року), тис грн	(на кінець року), тис грн
Накопичений знос	1114	2438	3571
Первісна вартість	4992	7494	7505
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,22	0,33	0,48

Незважаючи на всю умовність показника він має певне аналітичне значення. Так прийнято вважати, що значення коефіцієнту зносу понад 50% є не бажаним; у нашому випадку в 2009 році наш показник збільшився з 33% до 48%, та не зважаючи на це його значення залишається в межах норми.

Дані, що наводяться в пасиві балансу, дозволяють простежити зміни, які відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки дострокових і короткострокових коштів залучено в обіг підприємства, тобто пасив показує, звідки взялися кошти, спрямовані на формування майна підприємства.

Фінансовий стан підприємства більшою мірою залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогами самофінансування підприємства. Статутний капітал - основа самостійності та незалежності підприємства. Втім потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього. варто мати на увазі, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж сплачує за кредитні ресурси то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

Разом з тим, якщо кошти підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов'язань, його фінансовий стан буде хитким, тому що капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за їх своєчасним поверненням та залученням в оборот на нетривалий час інших капіталів.

Отже, від того, якою мірою оптимальним є співвідношення власного і позикового капіталів, залежить фінансовий стан підприємства. Розроблення правильної фінансової стратегії є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні та відносні зміни у власних та позикових коштах підприємства.

При цьому в першу чергу необхідно відповісти на такі питання:

- які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування активів підприємства

- який напрямок зміни частки власного капіталу у структурі пасивів балансу за аналізований період.

У нашому випадку основним джерелом формування майна підприємства є поточні забов'язання . На початок 2008 року їх частка в структурі пасиву балансу складала 98,13%, а на кінець 2009 року збільшилася до 121,39%. Така структура джерел формування майна підприємства є ознакою його фінансової не стійкості.

В свою чергу власний капітал складає лише близько 2% що свідчить про те, що підприємство не має власного капіталу, має лише борги і фактично є банкрутом.

Частка статутного капіталу протягом 2008 -2009 років була незмінною. Негативною зміною в структурі власного капіталу є те, що підприємство у 2009 році зазнало збитків на суму 3225 тис. грн. і в загалом сума накопичених збитків на кінець 2009 року складає 100,37% в долі власного капіталу.

За весь період роботи року весь позиковий капітал складалися майже на 100% складається з поточних зобов'язань за розрахунками. В свою чергу в структурі поточних зобов'язань значну долю займають розрахунки за товари роботи та послуги а також одержані аванси.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи.

Єдиного загальновизнаного підходу до розв'язання задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудови відповідних алгоритмів оцінки немає. У відношенні методів рішення цієї задачі існує два основних підходи :

- для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися винятково на данні про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства розробляється тільки на підставі банних пасиву балансу

- для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно проаналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто прослідкувати напрямки використання коштів

Безумовно, коефіцієнти, розраховані за банними пасиву балансу, є основними в цьому блоці аналізу. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників навряд чи буде повною, важливо не тільки те, звідки залучені кошти, але й куди вони вкладені, яка структура цих вкладень.

Всі данні показники можна розподілити на два блоки:

- коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел коштів

- коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих коштів.

Охарактеризуємо найбільш істотні і відомі показники з цих груп. Серед коефіцієнтів капіталізації найважливішими являються такі.

Коефіцієнт фінансової автономії(незалежності)(К_авт). Цей коефіцієнт характеризує частку майна власників підприємства (власного капіталу) у сукупній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнту фінансової стійкості обчислюється за формулою:

К_авт = (3.2)

К_{авт 2008} = = 0,03;

К_{авт 2009} = = -0,23.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б на половину сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, критичне значення коефіцієнту автономії - 0,5.

Зворотнім коефіцієнтом фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності (К_зал). Добуток цих коефіцієнтів дорівнює одиниці. Він характеризує частку притягнутих коштів у їх сукупній сумі засобів фінансування, та розраховується за формулою:

(3.3)

К_фз = = = 32,38;

К_{фз 2009} = = -4,3.

Коефіцієнт фінансового ризику (К_фр) відображає співвідношення залучених коштів і власного капіталу:

(3.4)

К_{ф 2008} = = 31,38;

К_{ф 2009} = = -5,30.

Цей коефіцієнт дає найзагальнішу оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію і показує, скільки одиниць залучених коштів приходиться на кожну одиницю власних. Зменшення показника в динаміці свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів.

Коефіцієнт маневровості власного капіталу (К_ман) показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, що дозволяє Вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Коефіцієнт має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів:

(3.5)

К_{мк 2008} = = = -9,22;

К_{мк 2009} = = = -2,23.

Цей показник може варіювати залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною вважається ситуація при якій коефіцієнт маневровості в динаміці незначно збільшується (від 0,18 до 0,197). Це пов'язано з тим, що його збільшення можливе при зростанні власного оборотного капіталу.

Значення коефіцієнту маневреності оборотних активів (К_ман.об.) можна одержати безпосередньо з пасиву балансу, що ж стосується такого поширеного абсолютного показника, як величина власних оборотних коштів, то його розрахунок потребує коментарів. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу, яка є джерелом покриття його поточних активів.

1 Від суми власного капіталу вилучити вартість необоротних активів:

К_{ман..об.} = (3.6)

К_{ман.об. 2008} =

К_{ман..об. 2009} =

Розраховані коефіцієнти знесені в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунок та динаміка коефіцієнтів капіталізації

Показник	2008р (на початок року),грн	2009р
		(на початок року),грн	(на кінець року), грн
Оборотні активи	10331	8316	7208
Власний капітал	372	496	-3213
Залучені кошти	20242	15564	17042
Разом джерел коштів	20614	16060	13829
Показник	Значення	Відхилення
	2008	2009
1. Коефіцієнт автономії	0,03	-0,23	-0,53
2. Коефіцієнт фінансової залежності	32,38	-4,30	-36,68
3. Коефіцієнт фінансового ризику	31,38	-5,30	-36,68
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-9,22	2,23	11,45
5. Коефіцієнт маневреності оборотних активів	-1,82	-1,01	0,87

З наведених даних у таблиці 3.4 бачимо, що коефіцієнт автономії у 2008 році нижчий за критичний рівень (0,5) і складає 0,03, а у 2009 році він знизився на 0,26 в.п.і становить-0,23, що свідчить про відсутність власного капіталу у підприємства.

Показник залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів має негативне значення Що свідчить про те, що підприємство не має власного капіталу іповністю залежить від кредиторів

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності, які відображують можливість своєчасної і повної інформації про розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами.

Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий як для підприємства так і для зовнішніх інвесторів.

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів у кількості, достатній для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.

Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Водночас ліквідність характеризує не тільки поточний, а й перспективний стан активів.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку зменшення ліквідності з активом, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення й розташованими в порядку зростання таких строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи.

Л1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та поточні фінансові інвестиції:

Л12008=4085

Л12009=89

Л2. Активи, що швидко реалізуються. До цієї групи відносяться активи, для перетворення в грошову форму яких потрібно більше часу:

Л22008=441+2306+16+454=3217

Л22009=2195+1150+2532=5877

Л3.Активи, що повільно реалізуються. Набагато більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів та затрат в незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім цього до цієї групи активів належать розходи майбутніх періодів, а також оборотні активи, які не ввійшли в перші дві групи:

Л32008=3+1011+2673=3687

Л32009=10+1232+2673=3915

Л4. Активи, що важко реалізуються. До цієї групи належать необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу:

Л42008=5071

Л42009=3948

Пасив балансу групують ступеню строку оплати.

Користуючись цим критерієм, зобов'язання підприємства можна групувати наступним чином:

П1. Найбільш термінові зобов'язання. До них відносять кредиторську заборгованість по придбаним товарам, роботам, послугам:

П12008=1877

П12009=2815

П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові займані кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання.

П22008=15564-1877=13687

П22009=16787-2815=13972

П3. Довгострокові пасиви. В цю групу пасивів входять довгострокові зобов'язання підприємства, відображені в третьому розділі пасиву балансу, а також статті другого та п'ятого розділів пасиву балансу, які не віднесли до другої групи:

П32008=0

П32009=255

П4. Постійні пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу:

П42008=496

П42009=-3213

Таблиця 3.5 - Аналіз ліквідності балансу підприємства ТОВ «Будівельник»

Актив	2008 р.	2009 р.	Пасив	2008 р.	2009 р.	Платіжний залишок(+) або недостача(-)	Нормативне значення
							2008 р	2009 р
Найбільш ліквідні активи (Л1)	4085	89	Найбільш термінові зобов'язання (П1)	1877	2815	2208	-2726	Л1›П1	Л1‹П1
Активи, що швидко реалізуються (Л2)	3217	5877	Короткострокові пасиви (П2)	13687	13972	-10470	-8095	Л2‹П2	Л2‹П2
Активи, що повільно реалізуються (Л3)	3687	3915	Довгострокові пасиви (П3)	0	255	3687	3660	Л3›П3	Л3›П3
Активи, що важко реалізуються (Л4)	5071	3948	Постійні пасиви (П4)	496	-3213	4575	7161	Л4›П4	Л4›П4
Баланс	16060	13829	Баланс	16060	13829	0	0

Результати розрахунків, свідчать, що в 2009 році на підприємстві зіставлення підсумків груп за активом і пасивом має такий вигляд:

- на початок року - (Л1 > П1, Л2 < П2, Л3 > П3, Л4 > П4);

- на кінець року - (Л1 < П1, Л2 < П2, Л3 > П3, Л4 > П4);

Як бачимо, на початок року найбільш ліквідних активів повністю вистачає для покриття найбільш термінових зобов'язань. А на кінець року виникає нестача, яка становить 2726 тис. грн. На кінець періоду, збільшився надлишок активів, що повільно реалізуються для покриття довгострокових зобов'язань. Таку зміну можна назвати позитивною, бо подальше зменшення цього показника, уможливить його компенсування за рахунок активів, що швидко реалізуються.

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт загальної ліквідності показує, якою мірою наявних оборотних активів достатньо для задоволення поточних зобов'язань.

Відповідно до загальноприйнятих стандартів заведено вважати, що цей коефіцієнт має перебувати в межах від одиниці до двох. Нижня межа зумовлена тим, що оборотних коштів має бути щонайменше достатньо для погашення короткострокових зобов'язань. Інакше підприємство опиниться під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових коштів над зобов'язаннями більше ніж у два (три) рази вважається також небажаним, оскільки це може свідчити про порушення структури капіталу.

Використовуючи класифікацію активів і пасивів, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна навести в такому вигляді:

(3.7)

К_{заг 2008} = ;

К_{заг 2009} =

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності вважається більш жорстким тестом на ліквідність, адже при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - активи, що повільно реалізуються (Л3). Розраховується за такою формулою:

(3.8)

К_{пром 2008} =

К_{пром 2009} =

Бажано, щоб цей коефіцієнт становив близько 1,5. Однак за наших умов достатнім визнається його значення, що дорівнює 0,7 - 0,8.

Коефіцієнт оцінки ліквідності за показниками першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 - 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібне, адже надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має такий вигляд:

 (3.9)

К_{абс 2008} = ,

К_{абс 2009} =

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності наведено у табл. 3.8.

Таблиця 3.6 - Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Показник	2008р	2009р
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності	0,63	0,58
Коефіцієнт проміжної (термінової) ліквідності	0,42	0,36
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,23	0,01

З даних розрахунків бачимо що коефіцієнт загальної ліквідності значно менший нормативного показника - 1,5 та має тенденцію до зменшення, що також є негативним. Коефіцієнт проміжної ліквідності також значно нижчий за нормативний показник і знизився на кінець 2009 року, його значення свідчить що ліквідні активи перших двох груп не покривають поточні зобов'язання підприємства.

За даними розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності бачимо, що у 2008 році він повністю відповідав нормативним показникам (0,2 - 0,35) і становив 0,23, але значно знизився у 2009 році та склав 0,01, це свідчити про те, що підприємство не має грошових коштів та є неплатоспроможним.

3.2 Аналіз фінансових результатів підприємства

На формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності й фінансові результати, отримані в результаті, надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства.

Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. У ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому й окремо по кожній її частині; вивчити й розрахувати фактори, що впливають на зміну прибутки, і визначити рівень їхнього впливу; виявити резерви збільшення прибутку; дати оцінку рівня рентабельності підприємства.

Як бачимо з даної таблиці на кінець 2009 року підприємство отримало збитків на суму 3709 тис. грн.. Величина прибутку на кінець 2008 року знизилася на 85 тис. грн. у порівнянні з початком періода. Для того, щоб визначити причини збитку розглянемо також і вертикальний аналіз фінансових результатів.

Тепер можна помітити що в 2009 році дуже сильно виросла доля собівартість продукції в чистому доході підприємства, а інші витрати залишалися в межах норми в порівнянні з 2008 роком.

Та все ж дані види аналізу не можуть дати повної картини в тих чи інших змінах фінансового результату підприємства. Для більш детального аналізу результативних показників скористаємося факторним аналізом. Факторний аналіз дає змогу оцінити вплив різних факторів на величину прибутку чи збитку.

У нашому випадку вплив факторних показників на прибуток (П) (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

П = В - С - АВ - СР - ЗВ - ІОВ + ІОД + ФД - ФВ. (3.10)

Таблиця 3.10 - Факторний аналіз прибутку за 2009 рік

Показники	Код рядка	Попередній (базисний) рік, тис. грн. (Х0)	Звітний рік, тис. грн. (Х1)	Зміна (ДХ)
1. Виручка від реалізації продукції без урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань із доходів (В)	035	43946	13175	-30771
2. Собівартість реалізованої продукції (С)	040	42600	15887	-26713
3. Адміністративні витрати (АВ)	070	1225	1089	-136
4. Витрати на збут (ЗВ)	080	0	15	15
5. Інші операційні витрати (ІОВ)	090	17	122	105
6. Інші операційні доходи (ІОД)	060	225	274	49
7. Фінансові доходи (ФД)	120	0	0	0
8. Фінансові витрати (ФВ)	140	57	21	-36
9. Чистий прибуток (ЧП)	220	124	-3709	-3957

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації й кількість реалізованої продукції. питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації й кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати у вигляді наступної формули:

В = Ц*УД*N (3.11)

де УД - показник структури реалізованої продукції; N - обсяг реалізації продукції; Ц - ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді такого вираження:

С = N*УД*В_змін (3.12)

де УД - показник структури виробленої продукції; N - обсяг виробництва продукції; В_змін - змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх перерахованих факторів на фінансовий результат неможливо, тому що нам не відомі ні питома вага реалізованої й виробленої продукції, обсяг випуску й реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, обсягу випущеної продукції.

Припустимо, що ціни на продукцію у звітному році зросли на 5 %, тобто індекс цін (I_ц) склав 1,05.

Визначимо вплив факторів на зміну виторгу від реалізації. Загальна зміна виторгу від реалізації знаходимо по формулі:

ДВ_общ= В₁ - В₀ = 13 175 - 43 946 = -30 771 (тис. грн) (3.13)

Тобто за звітний період виторг від реалізації продукції зменшилася на 30771 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

ДВ_ц = В₁ - В₁ : I_ц (3.14)

ДВ_ц = 13 175 - 13 175 : 1,05 = 13 175 - 12 548 = 627 (тис. грн.)

ДВ_NУД = В₁ : I_ц - В₀ (3.15)

ДВ_NУД = 13 175 : 1,05 - 43946 = 12 548 - 43 946 = - 31 398 (тис. грн.)

Таким чином, ріст цін сприяв збільшенню виторгу від реалізації на 627тис. грн., а зменшення обсягу випуску на 31 398 тис. грн. Як видно з розрахунків, на підприємстві спостерігається зменшення виробництва, що пов'язане із фінансовою кризою на ринках житла.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

ДС_заг = С₁ - С₀ = 15 887 - 42 600 = -26 713 (тис. грн.) (3.16)

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:

ДС_{ц (У змін)} = С₁ - С₁ : I_ц (3.17)

ДС_{ц (У змін)} = 15887 - 15887:1,05 = 757 (тис. грн.)

ДС_NИУД = С₁ : I_ц - С₀ = ДС_заг - ДС_{ц (У змін)} (3.18)

ДС_NИУД = -26713 - 757= -27470 (тис. грн.)

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу випуску собівартість продукції збільшилася на 757 тис. грн., за рахунок зміни цін - на -27470 тис. грн.

Як видно з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виторгу й собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку в складі виторгу й собівартості носить різнонаправлений характер: ріст виторгу від реалізації сприяє зростанню чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб:

ДП_ц = ДВ_ц - ДС_{ц (З пер)} = 627- 757= - 130 (тис. грн.) (3.19)

За рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства зменшився на 130 тис. грн.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів адміністративних видатків, видатків на збут н інших операційних видатків.

При визначенні впливу даного фактору варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку із цим у розрахункову формулу додається знак «-».

ДП_в = - [(АВ₁ + ЗВ₁ + ІОВ ₁) - (АР₀ + ЗВ ₀ + ІОВ ₀)], (3.20)

де П_в - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини зазначених видатків.

У нашім прикладі цей вплив склало:

ДП_в = - [(1089 + 15 + 122) - (1225 + 0 + 17)] = - (1226 - 1242) = 16 (тис. грн.)

Це означає, що витрати по непрямих видатках зменшилися, що призвело до збільшення прибутку у звітному році на 16 тис. грн.

Вплив зміни величини інших фінансових доходів

Розрахунок впливу даного фактору на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

ДП_ІОД= ІОД₁ - ІОД₀ (3.21)

де ДП_ІОД - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми інших фінансових доходів.

У нашому прикладі ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

ДП_ІОД = 274 - 225= 49(тис. грн.)

Розмір чистого прибутку збільшився за рахунок збільшення суми інших фінансових доходів на 49 тис. грн.

Вплив зміни величини фінансових доходів

Розрахунок впливу даного фактору на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

ДП_ФД= ФД₁ - ФД₀ (3.22)

де ДП_ФД - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів.

У нашому прикладі ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

ДП_ФД = 0 (тис. грн.)

Вплив зміни величини фінансових видатків

Для розрахунку вплив цього фактору використовуємо формулу:

ДП_ФВ = - (ФВ₁ - ФВ₀), (3.23)

де ДП_ФВ - зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових видатків.

У нашому прикладі цей вплив склало:

ДП_ФВ = - (21 - 57) = 36 (тис. грн.)

Тобто чистий прибуток збільшилась за рахунок зменшення суми понесених фінансових видатків на 36 тис. грн.

Узагальнимо в табл. 3.12 вплив факторів, що впливають на розмір чистого прибутку.

Таблиця 3.11 - Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток звітного періоду

Показники	Сума, тис. грн.
Зміна цін	-130
Обсяг реалізованої продукції	-31398
Обсяг виробленої продукції	27470
Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати	-16
Інші фінансові доходи	49
Фінансові доходи	0
Фінансові витрати	-36
УСЬОГО (+/-)	-3957

Оцінка рентабельності підприємства

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку), використовуваного в розрахунках. Найчастіше використовується чотири різних показники: валовий прибуток (ряд. 050 форми № 2), операційний прибуток (ряд. 100 форми № 2), прибуток до оподатковування (ряд. 170 форми № 2), чистий прибуток (ряд. 220 форми № 2).

Залежно від того, із чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажів;

- рентабельність виробництва.

Рентабельність інвестицій (капіталу).

У цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу й рентабельність власного капіталу.

Рентабельність сукупного капіталу (RОА).

Цей коефіцієнт розраховується в такий спосіб:

R_roa = (3.24)

R_{roa 2008} = = 0,01;

R_{roa 2009} =

Показник рентабельності власного капіталу становить інтерес, насамперед, для інвесторів.

Рентабельність власного капіталу (RОЕ) розраховується по формулі:

(3.25)

R_{roe 2008} = 0,25;

R_{roe 2009} =

Цей показник становить інтерес для наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

Він є основним показником, який використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду.

Рентабельність продажів

При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку й виторгу від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або по окремих її видах. Як і у випадку з рентабельністю капіталу, існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких обумовлене вибором того або іншого виду прибутку. Найчастіше використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів.

Валова рентабельність реалізованої продукції:

(3.26)

R_{GPM 2008} = 0,03;

R_{GPM 2009} =

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої продукції:

(3.27)

R_{OIM 2008} = 0.01;

R_{OIM 2009} =

Операційний прибуток - це прибуток, що залишається після відрахування з валового прибутку адміністративних видатків, видатків на збут і інші операційні видатки. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво й збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності й показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника разом з показником валової рентабельності можна одержати бачення того, чим викликані зміни рентабельності. Якщо, наприклад, протягом ряду років валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, швидше за все, у збільшенні видатків по статтях адміністративних і збутових видатків.

Чиста рентабельність реалізованої продукції:

(3.28)

R_{NPM 2008} = 0.003;

R_{NPM 2009} =

У вітчизняній практиці найчастіше використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових видатків і одержанні збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми податкових платежів, що сплачуються. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу й фінансування компанії на її рентабельність.

Рентабельність виробничої діяльності.

Тут можна виділити два основних показники - чиста рентабельність виробництва й валова рентабельність виробництва. Дані Показники показують, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво продукції. Вони розраховуються в такий спосіб.

Валова рентабельність виробництва:

(3.29)

R_{ПВ 2008} = 0,03;

R_{ПВ 2009} =

Валова рентабельність виробництва являє собою відношення валового прибутку до собівартості продукції й показує, скільки гривень валового прибутку доводиться на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

Чиста рентабельність виробництва:

(3.30)

R_{ПЧ 2008} = 0,003;

R_{ПВ 2009} =

Показник чистої рентабельності виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку доводиться на гривню реалізованої продукцію. За аналогією з показниками рентабельності продажів, із двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більше твердим тестом прибутковість підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, тому що при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

Як і відносно інших показників рентабельності у відношенні цих можна сказати, що оптимальною є їхня позитивна динаміка.

Для аналізованого підприємства розрахуємо основні коефіцієнти рентабельності і зведемо в таблицю 3.12

Таблиця 3.12 - Динаміка коефіцієнтів рентабельності підприємства

Показники	Значення	Відхилення абс.
	2008 рік	2009 рік
Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу	1	-0,27	-1,27
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	25	1,15	-23,85
Коефіцієнт валової рентабельності реалізованої продукції	3	-0,20	-3,20
Коефіцієнт операційної рентабельності продукції	1	-0,28	-1,28
Коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції	0,3	-0,28	-0,58
Коефіцієнт валової рентабельності виробництва	3	-0,17	-3,17
Коефіцієнт чистої рентабельності виробництва	0,3	-0,23	-0,53

З даних таблиці 3.12 видно, що показники рентабельності капіталу знаходиться на надзвичайно низькому рівні. Негативним, також, є їхній спад у динаміці.

Усі показники у 2009 році мали негативне значення, що свідчить про економічну неефективність підприємства.

Негативне значення коефіцієнту рентабельності власного капіталу свідчить про те, що підприємство не становить інтерес для наявних та потенційних власників і акціонерів.

Зниження в динаміці коефіцієнта валової рентабельності реалізованої продукції обумовлено неефективною виробничою діяльністю підприємства, та політикою ціностворювання.

Зниження коефіцієнта операційної рентабельності продукції свідчить про збільшення постійних витрат (адміністративних витрат, інших операційних витрат).

Оцінка ділової активності підприємства.

У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміється в більше вузькому змісті - як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства.

Ділова активність підприємства проявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Ділову активність підприємства можна оцінювати як на якісному, так і на кількісному рівні.

Кількісна оцінка й аналіз ділової активності можуть бути здійснені по двох напрямках:

- за ступенем виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

- рівню ефективності використання ресурсів підприємства.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового становища компанії, оскільки швидкість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів, за інших рівних умов, відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

На практиці найбільше часто використовуються наступні показники ділової активності.

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації).

За допомогою даного коефіцієнта оцінюється ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта провадиться по формулі:

; (3.31)

К_{об.а. 2008}= 1,4.

К_{об.а. 2009}= 0,44

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва й обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється залежно від галузі, відображаючи особливості виробничого процесу. фінансовий стан баланс ліквідність

При порівнянні значення даного показника для різних компаній або для однієї компанії за різні періоди необхідно перевірити, чи забезпечується однаковість в оцінці середньорічної вартості активів. Крім того, варто мати на увазі, що за інших рівних умов показник оборотності активів буде тим вище, ніж більше зношені основні фонди підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

По цьому коефіцієнті судять, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в кошти, тобто погашається. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується шляхом розподілу виторгу від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги:

(3.32)

К_{об.д.з. 2008}= 46,88;

К_{об.д.з. 2009}= 10.

Цей коефіцієнт порівнюють зі середніми по кожній галузі коефіцієнтами, зі значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди. Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, який підприємство користується в інших фірм, з тими умовами кредитування, які підприємство надає іншим підприємствам.

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають строком кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати як частку від розподілу кількості днів у періоді на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

; (3.33)

t_{об.д..з. 2008} = 7,78;

t_{об.д..з. 2009} = 36.5.

Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, узятого дебіторами.

Для оцінки ступеня ділової активності підприємства можна також порівнювати строки погашення дебіторської заборгованості з фактичними строками, на які надається кредит покупцям. У такий спосіб можна визначити ефективність механізмів кредитного контролю в компанії, а також мати уявлення про надійність дебіторів. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Даний коефіцієнт доповнює попередній. Для його розрахунку необхідно розділити собівартість реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості:

; (3.34)

К_{об.к.з. 2008}= 31,47;

К_{об.к.з. 2009}= 6,77.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості.

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так само як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

; (3.35)

t_{об.к.з. 2008} = 11,60;

t_{об.к.з. 2009} = 53,91.

Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників компанії.

У цілому порядок аналізу оборотності кредиторської заборгованості аналогічний порядку аналізу оборотності дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності запасів.

Для характеристики ефективності керування запасами використовуються коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту.

Для розрахунку коефіцієнта оборотності запасів необхідно собівартість реалізованої продукції розділити на середньорічну вартість запасів підприємства:

(3.36)

К_{об.з. 2008}= 389,04;

К_{об.з. 2009}= 2444,15.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати в такий спосіб:

(3.37)

t_{об. з. 2008} = 0,94;

_{об. з. 2009} = 0,15.

Цей показник характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари.

В цілому, чим вище коефіцієнт обороту запасів, тобто менше період обороту запасів, тим менше коштів пов'язано з цією найменьш ліквідною статтею оборотних засобів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні засоби і тим стабільніший фінансовий стан підприємства.

Тривалість операційного циклу показує кількість днів в середньому потрібно для виробництва, продаж та оплати продукції підприємства:

T_оп.ц =t_об.з + t_{об.д.з ;} (3.38)

Т_{оп.ц. 2008} = 0,94+7,78 = 8,72;

Т_{оп.ц. 2009} = 0,15+36,5 = 36,65.

По цьому показнику видно скільки днів в середньому потребує підприємство для виробництва, продажі та оплати спродукції. Підприємству необхідно зменшувати значення данного показника, тоб то скорочувати час операційного циклу.

Тривалість оборотності оборотного капіталу:

T_об.об.к = t_об.з + t_об.д.з- t_{об.к.з ;} (3.39)

T_{об.об.к 2008} = 0,94+7,78-11,60 = -2,88;

T_{об.об.к 2009} = 0,15+36,5-53,91 = -17,26.

Негативне значення данного показника свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі кошти.

Показники оборотності запасів призначені для того, щоб показати, наскільки успішно адміністрація використовувала ресурси компанії.

Обидва показники бажано зрівняти із значеннями середніми по галузі. Корисно також провадити порівняння зі значеннями цих показників за попередні періоди.

У цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіше фінансове становище підприємства (за інших рівних умов).

Слід зазначити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відображає негативні явища в діяльності підприємства. Наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним рівнем прибутку або без такої.

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховують також коефіцієнт оборотності основних коштів (або фондовіддачу).

Значення даного показника рівняється частці від розподілу обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість основних коштів:

(3.40)

К_{ф 2008} = 9,5;

К_{ф 2009} = 3,53.

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних коштів, так і за рахунок їх більш високого технологічного рівня. Її величина сильно коливається залежно від особливостей галузі і її капіталомісткості. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про занадто високий рівень вкладень у ці активи.

Розрахуємо основні показники ділової активності для аналізованого підприємства:

Таблиця 3.13 - Показники ділової активності ТОВ «Будівельник»

Показник	2008 рік	2009 рік	Відхилення
	Значення	Значення
			абс.	відн.,%
Коефіцієнт оборотності активів	1,4	0,44	-0,96	29,28
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	46,88	10,0	-36,88	21,33
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	7,78	36,5	28,72	469,15
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	31,47	6,77	-24,7	21,5
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	11,60	53,91	42,31	464,74
Коефіцієнт оборотності запасів	389,04	2444,15	2055,1	628,25
Тривалість обороту запасів	0,94	0,15	-0,79	15,95
Тривалість операційного циклу	8,72	36,65	27,93	420,30
Тривалість оборотності оборотного капіталу	-2,88	-17,26	-14,38	599,30
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	9,54	3,53	-6,01	37,00

З наведених даних у таблиці 3.13 аналіз ділової активності ТОВ «Будівельник», видно, що коефіцієнт оборотності активів знизився у 2009 році, що не є позитивним для підприємства.

Тенденція щодо зниження коефіцієнту оборотності запасів на 2055,11 в.п., свідчить про те, що тривалість обороту запасів значно зменшилася.

Тривалість оборотності оборотного капіталу у 2008 році був негативний, а у 2009 році зменшилась на 14,38 в.п., це може свідчити про те що на підприємстві достатньо грошових коштів.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) зменьшився в 2009 році на 6,01 в.п. Це свідчить про не достатній рівень реалізації.

Можна також спостерігати тенденцію зниження фондовіддачі в 2009 році на 6,01 в.п..

3.3 Заходи по вдосконаленню управління фінансово господарською діяльністю підприємства

Враховуючи те, що підприємство не має власних фінансових ресурсів, а лише борги, то згідно Положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. До цього моменту можно розглянути.

Санація являє собою систему заходів з фінансового оздоровлення підприємства, що реалізуються з допомогою сторонніх юридичних мул фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення предпрятие-боржника банкрутом і його ліквідації. 

В умовах ринкової економіки санація підприємств має значний економічний потенціал, є важливим економічним інструментом регулювання структурних змін і входить в систему найбільш дієвих механізмів фінансово стабілізації підприємств. 

Санація підприємства проводитися в трьох основних випадках: 

1) До порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу з кризового стану вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи; 

2) Якщо саме підприємство, звернувшись до арбітражного суду з заявою про своє банкрутство, одночасно передбачає умови своєї санації (такі випадки санації найбільш характерні для державних підприємств); 

3) Якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд з пропозиціями, які надійшли від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом. 

У двох останніх випадках санація здійснюється в процесі провадження справи про банкрутство підприємства за умови згоди зборів кредиторів зі строками виконання їх вимог і на переведення боргу. 

Найбільш широкий діапазон форм має санація, ініційована самим підприємством до порушення кредиторами справи про банкрутство. У цьому випадку вона носить запобіжний характер, повністю узгоджується з цілями і нтересами підприємства, підпорядкована завданням антикризового його управління і поєднується зі здійснюваними заходами внутрішньої фінансової стабілізації. 

Ініційована підприємством санації представляє складний в багатьох відносинах для нього процес, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях його здійснення. Таке управління здійснюється на підприємстві за наступними основними етапами.

Визначення доцільності і можливості проведення санації. 

На цьому початковому етапі управління на основі результатів діагностики банкрутства та моніторингу здійснення заходів у внутрішній фінансової стабілізації підприємства приймається принципове рішення про проведення санації 

Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своїх цілей і кризовий фінансовий стан підприємства продовжує поглиблюватися. 

Можливість здійснення санації визначається перспективами виходу з кризового фінансового стану і успішного розвитку підприємства при наданні йому істотної зовнішньої допомоги на сучасному етапі. Якщо за результатами об'єктивної оцінки така перспектива є, то що ініціюється підприємством санація має шанси на успіх. 

Обгрунтування концепції санації. 

Така концепція відображає ідеологію здійснення передбачуваної санації, визначаючи її майбутні напрями і форми. 

Підприємству рекомендується оборонна концепція санації спрямована на скорочення обсягів операційної та інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансованість грошових потоків на більш низькому об'ємному їхній рівень. Ця концепція передбачає залучення зовнішньої фінансової допомоги для відповідної реструктуризації підприємства, в процесі яких воно позбавляється від ряду виробничих структурних підрозділів, незавершених реальних інвестицій та інших видів активів з метою фінансової стабілізації. 

Визначення напрямку здійснення санації. 

Зважаючи на більш важкі масштаби кризового стану підприємства, ідентифікованих в процесі діагностики, підприємству навряд чи підійде форма санації, спрямована на рефінансування його боргу, рекомендується санація, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію). Така санація вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, які забезпечують більш ефективні організаційні форми господарської діяльності. Як правило, цей вид санації пов'язаний зі зміною статусу юридичної особи санованої підприємства. 

Форма санації безпосередньо характеризує той механізм, за допомогою якого досягаються її основні цілі. 

Враховуючи рід діяльності та фінансовий стан підприємства, йому рекомендується вибрати форму злиття або поглинання. 

Злиття, форма санації, здійснювана шляхом об'єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством. У результаті такого об'єднання підприємство-боржник втрачає свій самостійний юридичний статус.Найкращою формою злиття для підприємства було б горизонтальне злиття, в процесі якого об'єднуються підприємства однієї галузі. 

Поглинання, форма санації, здійснювана шляхом придбання підприємства-боржника підприємством-санатором (для останнього це є однією з форм інвестицій - придбання цілісного майнового комплексу або основної частини його активів). Для санатора ефект поглинання також пов'язаний з синергізмом. Сановане підприємство при поглинанні звичайно втрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може збережеться у вигляді дочірнього підприємства. 

Підбір санатора. 

Такий підбір здійснюється виходячи з обраних форм санації і передує розробці бізнес-плану санації підприємства, в якій санатор повинен приймати обов'язкову участь. 

При формах санації, спрямованих на реструктуризацію (реконструкцію) підприємства, основними санаторами можуть бути: 

· власники підприємства; 

· підприємства-кредитори; 

· сторонні господарюючі суб'єкти - юридичні особи; 

· трудовий колектив санованої підприємства.

Висновок

В ході виконання дипломної роботи були придбані теоретичні і практичні навики по складанню і аналізу форм фінансової звітності, була вивчена економічна сутність фінансової звітності, методика складення форм тощо. Як з'ясувалося в ході виконання роботи найважливіше значення і цінність звітність має для керівництва компанії, оскільки вона є не тільки засобом узагальнення і підсумування результатів діяльності і стану підприємства, але й важливим джерелом для здійснення фінансового аналізу підприємства. Приведена загальна характеристика підприємства, характер діяльності. Також вивчена організаційна структура відділу бухгалтерії. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснена відповідно до нормативних документів і згідно наказу про облікову політику. Також була детально вивчена методика складання балансу, основним правилом, щодо його зведення, є дотримання рівності активу і пасиву; звіту про фінансові результати, в основу структури якого покладена класифікація видів діяльності підприємства; звіту про рух грошових коштів, структура якого побудована з урахуванням руху грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Був проведений аналіз основних показників, які характеризують діяльність підприємства, на основі його були зроблені такі висновки: в 2009 роцi порiвняно з 2008 обсяг виробництва зменшився на 70 %, що складає 36925 тис. грн. Це є наслідком зменшення попиту на продукцію внаслідок кризового стану підприємства.

В звітному році порівняно з плановим фонд оплати праці зменшився на 23 %, що складає 257 тис. грн. Середньомісячна заробітна плата зросла на 3 %, що є наслідком підвищення оплати праці для всіх категорій працівників. В цей час підприємство не дотримується закону збільшення середньої заробітної плати у зв'язку з інфляцією. Чисельність співробітників підприємства зменьшилася на 26 %.

Собівартість виготовленої продукції у 2009 році перевищила доход від реалізації продукції, що призвело до значних збитків на підприємстві. Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) продукція не користуються попитом. Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2009 рік свідчать про незадовільні результати господарської діяльності підприємства. Це обумовлено недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, несвоєчасністю розрахунків, великою заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.