Оцінка фінансових ризиків суб’єкта підприємництва та розробка заходів щодо їхнього попередження

На кінець року

На поч. року

На кінець року

Відхилення

Розрахунки з кредиторами:

за товари, роботи і послуги не сплачені в строк;

41

51

9,23

10,34

1,11

з одержаних авансів

230

305

51,80

61,87

10,06

з бюджетом;

61

95

13,74

19,27

5,53

по страхуванню;

25

0

5,63

0,00

-5,63

по оплаті праці;

63

0

14,19

0,00

-14,19

з іншими кредиторами.

1

1

0,23

0,20

-0,02

Інші поточні зобов'язання

23

41

5,18

8,32

3,14

Всього

444

493

100,00

100,00

-

Таблиця 2.19

Динаміка структури позикового капіталу ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2010-2011 рр.

Джерело капіталу	Сума, тис. грн.	Структура капіталу, %
	На поч. року	На кінець року	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Розрахунки з кредиторами:
за товари, роботи і послуги не сплачені в строк;	51	30	10,34	3,64	-6,71
з одержаних авансів	305	547	61,87	66,30	4,44
з бюджетом;	95	127	19,27	15,39	-3,88
по оплаті праці;	0	44	0,00	5,33	5,33
з іншими кредиторами.	1	1	0,20	0,12	-0,08
Інші поточні зобов'язання	41	76	8,32	9,21	0,90
Всього	493	825	100,00	100,00	-

В 2011 році відбулися зміни із-за збільшення заборгованості з одержаних авансів на 242 тис. грн., в результаті чого вони збільшили на 4,44% свою частку в позикових джерелах і становлять 66,3%. В результаті цих змін кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшила свою частку на 6,71% і займає 3,64% всіх позикових коштів.

В цілому позиковий капітал збільшився в 2011 році на 332 тис. грн.

Розділ 3. Методи управління фінансовими ризиками суб'єкта підприємництва.

3.1 Фінансове планування та прогнозування фінансових ризиків суб'єкта підприємництва

Невід`ємною частиною фінансової діяльності держави і господарюючих суб`єктів є фінансове прогнозування та планування. Прогнозування полягає в тому, щоб певними методами з використанням спеціального інструментарію кількісних оцінок обробити наявну на даний момент інформацію про фінанси, закономірності їх зміни, конкретні умови їх функціонування в даний момент і отримати уявлення про напрямки їх розвитку та стан в майбутньому.

В умовах ринкової економіки прогнозування є науково-аналітичної стадією планування, дослідницькою основою для підготовки планових рішень і завдань плану.

Головні функції фінансового прогнозування на ВАТ "Херсонпромбудсервіс":

ѕ науковий аналіз соціальних, економічних і науково-технічних процесів і тенденцій, об`єктивних причинно-наслідкових зв`язків соціально-економічних явищ господарського розвитку в конкретно-історичних умовах, оцінка ситуації, що склалася і виявлення вузлових проблем господарського розвитку;

ѕ оцінка дії цих тенденцій в майбутньому і передбачення нових умов і проблем, що вимагають свого вирішення;

ѕ виявлення можливих альтернатив розвитку в перспективі, накопичення матеріалу для всебічно обгрунтованого вибору тієї чи іншої можливості розвитку і прийняття оптимального планового рішення, що забезпечує активний вплив на подальший розвиток фінансів.

Прогноз окреслює області та можливості, в рамках яких можуть бути поставлені реальні завдання і цілі, виявляє проблеми, які повинні стати об`єктом розробки в плані. У ньому розглядаються варіанти активного впливу на об`єктивні фактори майбутнього розвитку фінансів. Фінансовий прогноз - це таке дослідження перспективного розвитку, яке не обмежене прийнятим конкретним економічним і політичним рішенням, а тому має попередній, варіантний характер, горизонти його не обмежені рамками планованого періоду.

Розробка прогнозу і формування плану ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - взаємопов`язані стадії планової роботи, які, однак, мають специфіку. Різниця між ними полягає в тому, що план - відображення і втілення вже прийнятого господарсько-політичного рішення, а прогноз - пошук можливого реалістичного, економічно вірного рішення. План як підсумок всіх видів і етапів планової роботи повинен бути якісно однозначним, спрямованим на досягнення вже обраних цілей. Прогноз виявляє можливість різних варіантів розвитку, аналізує та обгрунтовує їх. У прогнозі можна розглянути різні принципи фінансової політики і поєднання об`єктивних і суб`єктивних, економічних і позаекономічних факторів. Він не ставить жодних обов`язкових завдань, але містить матеріал, необхідний для їх розробки. Прогнози можуть бути середньостроковими (5-10 років) і довгостроковими (більше 10 років). Однак конкретно часовий горизонт кожного приватного прогнозу визначається в залежності від характеру досліджуваного об`єкта; комплексні прогнози економічного розвитку розробляються відповідно до горизонтів і термінів розробки чергових планів соціально-економічного розвитку.

Фінансове планування на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - це вид фінансової діяльності держави і господарюючих суб`єктів, орієнтованої на досягнення збалансованості між їх грошовими ресурсами та напрямками використання цих коштів. Слід зазначити, що в процесі фінансового планування визначаються не тільки, власне, фінансові пропорції, але і пропорції супутні - натурально-речові, трудові та ін.

Фінансове планування є органічною частиною соціально-економічного планування. Оскільки плануються відносини, що виникають у всіх ланках фінансової системи, то можна говорити про систему фінансових планів: бюджетних, позабюджетних, страхових та ін. При цьому виділяються такі розрізи фінансових планів: загальнодержавний, галузеві, територіальні, фінансові плани окремих підприємств і організацій.

Система фінансових планів ВАТ "Херсонпромбудсервіс" побудована ієрархічно. Центральною ланкою системи є бюджетний план. Державні соціальні позабюджетні фонди також розробляють фінансові плани за своїми доходами і видатками. У плановому порядку мобілізуються і використовуються страхові фонди для відшкодування втрат та усунення ризиків різних учасників страхових відносин. Іншими словами, фінансові плани складаються на всіх рівнях фінансової системи і всіма суб`єктами фінансових відносин.

Проведемо планування та прогнозування адміністративних витрат на підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" на 2013 рік та виконання плану в 2011 році в таблицях 3.1 та 3.2.

Таблиця 3.1

Оцінка виконання плану адміністративних витрат ВАТ "Херсонпромбудсервіс" в 2011 році

Найменування показника	план 2011 рік	факт 2011 рік	Абс. відх. +/-	Процент виконання плану
Матеріальні затрати	8046	8196	150	101,86
Витрати на оплату праці	1543	1598	55	103,56
Відрахування на соціальні заходи	556	576	20	103,60
Амортизація	522	518	-4	99,23
Інші операційні витрати	2147	2368	221	110,29
Разом	12814	13256	442	103,45

Таким чином адміністративні витрати в 2011 році більше ніж заплановано на 3,45% або на 442 тис. грн. Це пов'язано з перевиконанням плану по матеріальним витратам на 1,86% та витратам на оплату праці на 3,56%, в результаті чого зросли відрахування на соціальні заходи.

Таблиця 3.2

Прогнозування адміністративних витрат ВАТ "Херсонпромбудсервіс" на 2013 рік

Найменування показника	2011 рік	План 2013	Абс. відх. +/-	Процент до 2011 року
Матеріальні затрати	8196	8469	273	103,33
Витрати на оплату праці	1598	1657	59	103,69
Відрахування на соціальні заходи	576	597	21	103,65
Амортизація	518	536	18	103,47
Інші операційні витрати	2368	2419	51	102,15
Разом	13256	13678	422	103,18

В прогнозованому періоді - 2013 році, планується збільшення виручки від реалізації, що призведе до зростання операційних витрат. В 2013 році вони зростуть на 3,18% в результаті збільшення матеріальних витрат на 3,33% або на 273 тис. грн., інших операційних витрат на 51 тис. грн. та витрат на оплату праці на 59 тис. грн. або на 3,69%.

Проведемо оцінку виконання плану та прогнозування доходів та витрат підприємства за 2009 рік в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Оцінка виконання плану доходів та витрат ВАТ "Херсонпромбудсервіс" в 2011 році

Найменування показника	2011 рік	Факт 2011	Абс. відх. +/-	Темп приросту, %
1	2	3	4	5
Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	13950	13756	-194	-1,39
Податок на додану вартiсть, тис. грн.	2282	2250	-32	-1,40
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	11668	11506	-162	-1,39
Собівартість реалізованої продукції (товарів,робiт, послуг), тис. грн.	10154	10419	265	2,61
Валовий:
прибуток, тис. грн.	1514	1087	-427	-28,20
Iншi операцiйнi доходи, тис. грн.	2749	2842	93	3,38
Адміністративні витрати, тис. грн.	1295	1396	101	7,80
Витрати на збут, тис. грн.	648	560	-88	-13,58
Інші операційні витрати, тис. грн.	1147	1270	123	10,72
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток, тис. грн.	1173	703	-470	-40,07
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток, тис. грн.	1173	703	-470	-40,07
Податок на прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	293	207	-86	-29,35
Чистий:
прибуток, тис. грн.	880	496	-384	-43,64

Висновок: планування прибутків на 2011 рік було невдалим - керівник підприємства розраховував отримати більші прибутки від реалізації - на 1,39% більше та не очікував на збільшення витрат. Результат - план чистого прибутку виконано на 56,36%.

Недоліками в плануванні були неточні прогнози фінансових, адміністративних та інших операційних витрат, які в сумі зросли на 224 тис. грн.

Проведемо планування доходів та витрат підприємства на 2013 рік в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Прогнозування доходів та витрат підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" на 2013 рік

Найменування показника	2011 рік	прогноз 2013	Абс. відх. +/-	Темп приросту, %
1	2	3	4	5
Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	13756	16872	3116	22,65
Податок на додану вартiсть, тис. грн.	2250	2760	510	22,67
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	11506	14112	2606	22,65
Собівартість реалізованої продукції (товарів,робiт, послуг), тис. грн.	10419	11316	897	8,61
Валовий:
прибуток, тис. грн.	1087	2796	1709	157,22
Iншi операцiйнi доходи, тис. грн.	2842	3169	327	11,51
Адміністративні витрати, тис. грн.	1396	1681	285	20,42
Витрати на збут, тис. грн.	560	627	67	11,96
Інші операційні витрати, тис. грн.	1270	1390	120	9,45
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток, тис. грн.	703	2267	1564	222,48
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток, тис. грн.	703	2267	1564	222,48
Податок на прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	207	567	360	173,91
Чистий:
прибуток, тис. грн.	496	1700	1204	242,74

В запланованому році позитивним є те, що збільшаться інші операційні доходи на 11,51%. Негативним - збільшення адміністративних витрат на 20,42%, витрат на збут на 11,96% та інших операційних витрат на 9,45 %.

Враховуючи всі запропоновані заходи, а також проведений аналіз планування доходів та витрат за 2011 рік, було запропоновано новий план на 2013 рік, який дозволить отримати чистий прибуток в розмірі 1700 тис. грн.

3.2 Перспективні напрями прогнозування, уникнення та обліку фінансових ризиків суб'єкта підприємництва

Облік розрахунків щодо страхування ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». Для обліку страхування фінансових ризиків рекомендуємо відкрити субрахунок другого порядку, наприклад субрахунок 657 «Розрахунки за страхуванням фінансових ризиків».

По кредиту цього субрахунку відображають нараховані зобов'язання щодо страхування, а також отримані від органів страхування кошти. По дебету -- погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Аналітичний облік має вестися щодо страхувальників та окремих договорів.

Також зауважимо: якщо настання страхового випадку пов'язане з надзвичайними подіями (стихійними лихами тощо), то можна при нарахуванні доходу від страхового відшкодування використовувати замість субрахунку 719 субрахунок 751, а замість субрахунку 949 -- субрахунок 993.

ВАТ "Херсонпромбудсервіс" уклало договір добровільного страхування депозитного вкладу. За договором страхується ризик можливого неповернення повністю або частково депозитного вкладу у зв'язку з банкрутством банку. Договір набуває чинності з моменту внесення страхового платежу. Страхова сума становить 60237грн. (основна сума вкладів та нарахованих процентів). Страхова премія (платіж) -- 3011,85грн. (із розрахунку, що страховий тариф -- 5 %від 60237грн.). Розмір безумовної франшизи становить 1 % від суми понесених збитків (60237грн. x 7 % = 602,37грн.).

Таблиця 3.5

Відкриття депозиту та страхування ризику

№ з/п	Зміст господарської операцій	Кореспондуючі рахунки	Сума, грн.	Податковий облік
		дебет	кредит		ВД	ВВ
1	2	3	4	5	6	7
Укладення з банком договору строкового банківського вкладу
1	Перераховано основну сума вкладу з поточного рахунка на депозитний рахунок	313	311	60000	--	--
2	Нараховано проценти на суму вкладу	373	732	237	23711 Датою збільшення валових доходів від здійснення депозитних операцій є дата нарахування процентів у строки, визначені депозитним договором	--
3	Відображено фінансовий результат	732	792	237	--	--
Укладення договору страхування банківського вкладу і виплата страхового платежу
4	Перераховано страховий платіж	657	311	3011,85	--	2515,7922 Розрахуємо 5 % ліміт: 47800 грн. x 1 / 19 = 2515,79грн. Оскільки витрати на добровільне страхування (301 1,85 грн.) перевищують допустимий 5 % ліміт (25 15, 79 грн.), до складу валових витрат відносимо суму 2515,79 грн
5	Відображено суму страхового платежу у складі витрат	92	657	3011,85	--	--
Настання страхового випадку і виплата страхового відшкодування
6	Відображено дохід при настанні страхового випадку за вирахуванням суми франшизи (складено акт настання страхового випадку) (60237-602,37)	377	719	59634,63	--	--
7	Відображено суму застрахованих збитків у складі витрат (складено акт настання страхового випадку -- банк визнано банкрутом)	949	373	237	--	237
		949	313	60000	--	60000
8	Отримано страхове відшкодування від страхової компанії за вирахуванням франшизи	311	377	59634,63	59634,63	--
9	Відображено фінансовий результат: -- списано дохід, отриманий у результаті настання страхового випадку	719	791	59634,63	--	--
	-- списано збитки від неповернення депозитної суми та неотримання процентів за депозитним договором	791	949	60237	--	--

На думку фахівців оптимальною структурою капіталу в нинішній економіці, виступають такі значення від 40 до 50% власного капіталу та від 50 до 60% позикового капіталу. Незважаючи на певний рівень ризику, така структура характеризується низькою вартістю капіталу, а також високим рівнем рентабельності власного капіталу. Крім того, вона дає змогу формувати додаткові активи при сприятливій кон'юнктурі ринку.

Не менш важливим є формування структури активів та підприємств яка дасть змогу покращити показники ліквідності підприємства та, відповідно, мінімізувати ризик зниження неплатоспроможності. При цьому структура активів повинна відповідати структурі активів підприємства.

Оптимізувати структуру майна важливо також для мінімізації кредитного ризику. Зокрема, це стосується дебіторської заборгованості підприємств.

Оскільки підприємства активно займається розбудовою, розвитком та налагодженням роботи власної мережі торгових представництв, то стає очевидним, що амбітних цілей можна досягнути тальки завдяки прогнозуванню та детально розробленому плану розвитку підприємств.

Доцільно здійснювати аналіз ризикованості діяльності та стану безпосередньо підприємств, проектів і стратегій, що ними реалізуються, а також порівняльний аналіз щодо ризикованості діяльності в межах ринкового сегмента, галузі, країни тощо.

Крім того необхідно вживати заходів щодо мінімізації чи нейтралізації фінансових ризиків у майбутньому. До них належать уникнення, диверсифікація, лімітування, внутрішнє та зовнішнє страхування. Причому кожен вид ризику потребує індивідуального рішення залежно від об'єктивних та суб'єктивних обставин.

Важливим є використання зарубіжного досвіду управління фінансовими ризиками. Зокрема, застосування нових методів хеджування (це страхування цінового ризику учасників біржової торгівлі, яке дозволяє мінімізувати їх фінансові втрати шляхом одночасного укладання форвардної та ф'ючерсної угоди на однаковий обсяг однакового товару. розрізняють два види хеджування: хеджування продажем (коротке) та хеджування покупкою (довге)), дотримання принципів управління фінансовими ризиками, врахування психологічних аспектів прийняття рішень в умовах ризику.

Таким чином, дослідження фінансових ризиків суб'єктів господарювання є надзвичайно актуальним і необхідним для ефективного управління їх діяльністю у сучасних умовах. Воно потребує певних затрат часу та ресурсів, проте дає можливість приймати ефективні рішення у сфері фінансової діяльності. Через запровадження заходів підтримки підприємств з боку держави можливо буде знизити фінансові ризики які можуть виникнути на підприємстві. Також чітке усвідомлення та прийняття швидких заходів щодо нейтралізація ризику з боку адміністративного апарату підприємства може скоротити наслідки які може завдати певний ризик на загальний фінансовий стан підприємства.

Для вдосконалення системи управління переліченими фінансовими ризиками потрібно здійснити ряд заходів, до яких належать оптимізація структури капіталу, оптимізація структури активів та пасивів, оптимізація структури дебіторської заборгованості, запровадження системи прогнозування ринкового середовища. Через впровадження таких заходів підприємці не повністю але частково зможуть скоротити фінансові ризики на підприємствах.

На ВАТ "Херсонпромбудсервіс" власний капітал займає більшу частину пасивів підприємства, тому є можливість взяти кредит в банку для збільшення реалізації, що призведе до збільшення чистих прибутків, але спочатку необхідно керівництву підприємства розробити стратегічний план по використанню кредитних засобів.

3.3 Оптимізація управління ризиками суб'єкта господарювання

Управління фінансовими ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту - ризик-менеджмент.

Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування).

Основна мета управління фінансовими ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - мінімізація пов'язаних з ними фінансових втрат. Головними завданнями управління фінансовими ризиками є оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними та позичковими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов'язань. Передумовою оптимізації структури капіталу є розрахунок ефекту фінансового левериджу.

Оптимізація портфеля боргових зобов'язань досягається на підставі:

диверсифікації кредиторів;

максимізації рівня показника дюрації (середньозваженого строку непогашеної заборгованості);

мінімізації платежів за користування позичковим капіталом.

В процесі фінансової діяльності ризик-менеджмент здійснюється у відповідності з політикою управління фінансовими ризиками - системою цілей і завдань управління ризиками, а також сукупністю методів і засобів досягнення цих цілей. Політика управління фінансовими ризиками знаходить своє відображення у стратегії і тактиці виявлення та нейтралізації ризиків.

Процес управління ризиками є досить складним (рис. 3.1).



Рис. 3.1 Процес управління ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс"

Система управління ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" повинна включати наступні блоки завдань:

ідентифікацію - процес встановлення переліку основних видів фінансових ризиків, що притаманні діяльності конкретного підприємства.

оцінку ризиків - відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі;

нейтралізацію ризиків - вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу.

Ідентифікація фінансових ризиків є необхідною передумовою оцінки їх рівня в процесі ризик-менеджменту.

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов'язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Під час оцінки ризиків базовими величинами, що розраховуються, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків. Для визначення цих величин використовують складні алгоритми розрахунків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів їх нейтралізації.

До основних інструментів нейтралізації ризиків на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" слід віднести:

формування відповідних резервів;

диверсифікація ризиків;

хеджування;

страхування ризиків страховими компаніями.

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків.

Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємств за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників. В окремих випадках джерелом формування резервного фонду можуть бути валові витрати суб'єктів господарювання, що регулюється законодавчими актами з питань оподаткування. На кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) фонд (капітал). Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим 25 % статутного капіталу підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду (капіталу) також передбачається засновницькими документами, але він не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку підприємств. Для банківських установ, страхових компаній та деяких інших сфер діяльності нормативними актами встановлено особливий порядок формування резервного капіталу. Зазначимо, що додатковий вкладений капітал можна розглядати як резервний капітал, джерелом формування якого є кошти власників.

Зменшення рівня фінансових ризиків можна також досягти, застосовуючи механізм диверсифікації.

Диверсифікація - один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об'єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Розрізняють диверсифікацію інвестицій, продукції та виробництва.

При вивченні цього питання слід враховувати, що законодавством встановлені вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності у разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють свою діяльність у сфері банківської чи страхової справи, фінансового посередництва та в інших випадках.

Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом розподілу значної їх частини між найбільш ліквідними, безпечними і прибутковими категоріями, наприклад:

кошти на поточних рахунках;

банківські вклади (депозити);

нерухоме майно;

цінні папери, що передбачають одержання прибутку;

цінні папери, що емітуються державою;

готівка в межах лімітів залишків каси.

При розробці політики диверсифікації активів слід враховувати принцип обмеженого обсягу окремих їх категорій та необхідність їх диверсифікації. Так, банківські вклади (депозити) повинні бути розміщені не в одному банку, а в кількох. У нерухоме майно рекомендується інвестувати також обмежену суму коштів. Якщо кошти вкладаються у прибуткові цінні папери, то слід дотримуватися принципу диверсифікації видів цінних паперів (акції, облігації) та їх емітентів. У разі збереження значної суми коштів в іноземній валюті їх також слід диверсифікувати.

Розділ 4. Охорона праці

фінансовий ризик підприємництво

В Україні функціонує багаторівнева система управління охороною праці СУОП, функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури підприємств, трудові колективи, професійні спілки, добровільні громадські об'єднання працівників і спеціалістів з охорони праці. Ефективне функціонування цієї системи можливе за наявності прямих і зворотних зв'язків між її окремими ланками та чіткого виконання повноважень щодо питань охорони праці в межах кожної окремої ланки системи.

Кінцевою метою функціонування системи управління охороною праці є підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. При цьому кожна ланка системи здійснює підготовку, прийняття та реалізацію цих рішень відповідно до свого рівня та функціональних обов'язків у системі управління охороною праці.

За спрямованістю комплексу вирішуваних питань усі ланки системи управління охороною праці можна розділити на дві групи:

- ланки, які забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

- ланки, в функціональні обов'язки яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретних галузей і виробництв.

Треба відмітити деяку умовність такого поділу, оскільки між ланками прямий і зворотний зв'язок, а ланки другої групи не позбавлені права ініціативної постановки і обґрунтування вирішення окремих питань з охорони праці, які входять до їх компетенції.

До першої групи ланок системи управління охороною праці входять органи державної законодавчої ініціативи і органи державного управління в галузі охорони праці, в тому числі:

ѕ Верховна Рада України;

ѕ Кабінет Міністрів України;

ѕ Комітет по нагляду за охороною праці України;

ѕ міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

ѕ місцеві державні адміністрації, місцеві ради народних депутатів.

Верховна Рада України за своєї ініціативи і у взаємодії з відповідними структурами державної виконавчої влади визначає державну політику в галузі охорони праці, вирішує питання удосконалення і розвитку законодавчої бази охорони праці, соціальні питання, пов'язані зі станом умов та охороною праці.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, виходячи зі стану охорони праці в державі організує розробку загальнодержавних програм щодо поліпшення цього стану, затверджує ці програми та контролює їх виконання, визначає функції органів державної виконавчої влади щодо вирішення питань охорони праці та нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі, розробляє за участю відповідних органів державні програми в галузі охорони праці, координує роботу державних органів та об'єднань підприємств з питань безпеки праці, опрацьовує і переглядає спільно з компетентними органами систему показників та обліку умов і безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці та нагляд за охороню праці в державі тощо.

Рішення Комітету по нагляду за охороною праці України, що належить до його компетенції, обов'язкові для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами народних депутатів та підприємствами.

Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці, бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади, як ланки системи управління охороною праці, визначають науково-технічну політику галузі щодо питань охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки праці, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці, співпрацюють з галузевими профспілками щодо вирішення питань безпеки праці, фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці, організовують у встановленому порядку навчання та перевірку знань правил і норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі, створюють, за необхідністю, професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, здійснюють внутрівідомчий контроль за станом охорони праці.

Для забезпечення виконання викладених вище функцій в апаратах міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів у межах підвідомчої їм території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують за участю профспілок місцеві програми заходів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці. Для забезпечення виконання названих функцій при місцевих органах державної виконавчої влади створюються відповідні структурні підрозділи.

Управлінські структури ВАТ "Херсонпромбудсервіс" забезпечують в умовах конкретних виробництв реалізацію вимог законодавчих і нормативних актів про охорону праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, вирішують весь комплекс питань з охорони праці, пов'язаних з даним виробництвом. У своїй діяльності щодо охорони праці управлінські структури підприємств взаємодіють з комісією з питань охорони праці підприємства (при наявності такої), з профспілками підприємства та уповноваженими трудових колективів.

До основних функцій управлінських структур ВАТ "Херсонпромбудсервіс" як ланки в системі управління охороною праці відносяться:

ѕ організація та координація роботи в галузі охорони праці;

ѕ контроль за станом охорони праці та функціонування СУОП;

ѕ облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;

ѕ стимулювання діяльності з охорони праці.

Організація та координація робіт у галузі охорони праці передбачає формування системи управління охороною праці, встановлення обов'язків та порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також в прийнятті та реалізації управлінських рішень.

Планування робіт з охорони праці включає визначення завдань підрозділам і службам.

Контроль за станом охорони праці спрямований на перевірку стану умов праці, виявлення відхилень від вимог стандартів, норм та правил з охорони праці, перевірку виконання службами та підрозділами своїх обов'язків у галузі охорони праці та на прийняття ефективних заходів щодо ліквідації недоліків.

Облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці і функціонування СУОП є основою для розробки та прийняття управлінських рішень керівниками всіх рівнів.

Стимулювання діяльності щодо охорони праці на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" треба спрямовувати на створення зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних та здорових умов праці на робочих місцях. Види, форми матеріального та морального стимулювання розробляє адміністрація підприємства разом з профспілками та трудовим колективом.

Основними напрямами діяльності управлінських структур ВАТ "Херсонпромбудсервіс" щодо управління охороною праці є: навчання працівників охороні праці; забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів; забезпечення безпеки будівель та споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників; організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників; санітарно-побутове обслуговування працівників; професійний відбір кадрів.

Навчання та підготовка працівників є однією з умов високопродуктивної праці без травм та аварій. Це навчання проводиться згідно з чинними нормативами органів державного нагляду за охороною праці та галузевими нормативами. Безпека експлуатації виробничого устаткування і виробничих процесів досягається дотриманням положень стандартів, норм та правил охорони праці, а за необхідністю - впровадженням більш безпечних машин та технологій.

Безпека праці стосовно виробничих будівель та споруд досягається дотриманням вимог будівельних норм та правил у процесі їх проектування, будівництва, експлуатації та ремонту, а також вимог інших нормативів щодо виробничих приміщень.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається ліквідацією причин виникнення шкідливих факторів на робочих місцях та застосуванням ефективних заходів і засобів індивідуального і колективного захисту. Забезпечення засобами індивідуального захисту здійснюється відповідно до діючих норм та установленого порядку їх видачі, зберігання та користування.

Забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку передбачається для всіх працівників з урахуванням специфіки їх праці, перш за все для працюючих з підвищеним фізичним та нервово-емоційним навантаженням, умов монотонності праці, наявності небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників передбачає попередні (при влаштуванні на роботу) і періодичні медичні огляди, лікувально-профілактичне харчування та здійснення лікувально-профілактичних заходів з метою попередження професійних захворювань працівників.

Санітарно-побутове обслуговування передбачає забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями згідно з діючими нормами.

Професійний добір націлений на встановлення фізіологічної та психофізіологічної відповідності людини окремим професіям (шофери, економіст, інженер, тощо). Закон України «Про охорону праці» забороняє укладення трудового договору з громадянином за наявності протипоказань щодо виконання роботи, на яку він претендує.

Кожний стан має власні відмітні ознаки, і від того, в якому з них знаходиться організм людини, залежать результати його трудової діяльності і здоров'я.

Санітарно-гігієнічні умови формуються під впливом на людину навколишнього середовища (шкідливі хімічні речовини, запорошена повітря, вібрація, освітлення, рівень шуму, інфразвук, ультразвук, електромагнітне поле, лазерне, іонізуюче, ультрафіолетове випромінювання, мікроклімат, мікроорганізми, біологічні чинники). Приведення цих чинників у відповідність з сучасними нормами, нормативами і стандартами є передумовою нормальної працездатності людини.

Сприятливі санітарно-гігієнічні умови праці сприяють збереженню здоров'я людини і підтримці стійкого рівня його працездатності. Робота по поліпшенню умов праці припускає в першу чергу вдосконалення техніки, технології і фізико-хімічних властивостей сировини, а також подальше вдосконалення виробничих процесів з урахуванням комплексу санітарних норм, стандартів і вимог.

В поняття метеорологічні умови (мікроклімат) виробничого середовища входять температура, вогкість, рух повітря і його барометричний тиск. Підвищені або знижені проти норми температура і вогкість повітря викликають додаткові виробничі витрати енергії людини, знижують продуктивність праці. Систематичні охолоджування і прогрівання організму можуть привести до різних захворювань.

Холодними виробництвами вважаються такі, в яких тепловиділення від навколишніх предметів, людей, сонячного проміння не перевищує 20 ккал на 1 м3 в годину. При низькій температурі знижується рухливість кінцівок, притупляється увага, організм витрачає додаткову енергію на підтримку нормальної температури.

При високій температурі частішає дихання, порушується водний і сольовий баланс організму в результаті рясного виділення поту, температура тіла може підійматися до 39 °С. Втрати води в гарячих виробництвах досягають 5-8 л в зміну, тобто 7-10% ваги людини.

Для створення сприятливого мікроклімату на робочих місцях і у виробничих приміщеннях необхідно герметизувати устаткування, укрити і ізолювати поверхню випаровування рідин, теплоізольованість джерела тепла, а також автоматизувати і механізувати процеси з надмірним виділенням тепла і вологи.

Шум і вібрація з фізичної точки зору багато в чому схожі, але один сприймається слухом, інша - дотиком. В даний час шум - один з найпоширеніших чинників зовнішньої, у тому числі виробничого середовища. Шум характеризується силою (рівнем) звуку, визначуваної в децибелах (дБ), частотою в герцах (Гц) і інтервалом частот в октавах. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття. Так, при 50-60 дБ виникає відчуття спокою і комфорту, при 60-80 - лише відчуття зручності, шум в 90 дБ - цілком прийнятний, 100 дБ - відчуття галасливості, 110 дБ - дискомфорт, 120 дБ - відчуття тривоги, 130 дБ - болісне відчуття.

Найбільший вплив надають високочастотні звуки навіть при однаковій силі (рівні). Шкідлива дія шуму позначається на нервовій і серцевосудинній системах, на роботі органів травлення, підвищує кров'яний тиск, притупляє увагу і приводить до швидкого стомлення. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття.

Вібрація супроводжує багато виробничих процесів. Вона викликає захворювання суглобів, може порушити рухові рефлекси людини. Характеризується частотою (в Гц) і амплітудою (в мм).

Вібрації неоднаково впливають на людину, при цьому по характеру дії слід розрізняти місцеву і загальну вібрації. Загальна вібрація викликає струс підлоги, стін, місцева вібрація впливає на обмежену ділянку тіла.

Для зменшення шуму і вібрацій на робочих місцях, ділянках і в цехах ВАТ "Херсонпромбудсервіс" необхідно перш за все усунути причини утворення вібрацій в самому їх джерелі. З цією метою застосовуються різні конструктивні рішення при модернізації устаткування і технологічних процесів. Зниження інтенсивності шуму і вібрації досягається: за допомогою облицьовування стін, стель звукопоглинаючим і звукоізолюючим покриттями; виключення або зменшення різкої зміни тиску, вихрових рухів в машинах і устаткуванні; вживання пружинних амортизацій; відведення "галасливих" цехів за межі приміщень, де працюють люди; точної підгонки всіх деталей і відладки їх роботи, вживання глушників і індивідуальних засобів захисту і т. д.

Психофізіологічні умови - величина фізичної, динамічної і статичної навантажень, робоча поза, темп роботи, напруженість уваги, напруженість функцій аналізаторів, монотонність, нервово-емоційна напруга, естетичний (прибирання туалетів, робота з гноєм, екскрементами і т. д.) і фізичний дискомфорт (використання індивідуальних засобів захисту, змінність). Обмеження і регламентація фізичних зусиль, оптимальне поєднання фізичної і розумової роботи надають значний вплив на зниження стомлюваності робітників.

Естетичні умови (колірне оформлення інтер'єрів приміщень і робочих місць, озеленення виробничих і побутових приміщень, прилеглих територій, забезпечення спецодягом і ін.). Всі ці чинники надають дію на працюючого через створення емоційного виробничого фону. Приємно, легше і продуктивний працюється на робочому місці, оснащеному сучасним устаткуванням, в конструкції якого враховані ергономічні вимоги, коли дотриманий естетично виразний зовнішній вигляд устаткування, механізмів, інструменту, приміщень, робочого одягу.

Виробничий інтер'єр є естетично оформленим архітектурно-художнім внутрішнім простором промислових будівель. Створення виробничого інтер'єру ВАТ "Херсонпромбудсервіс" вимагає:

· чіткої композиції внутрішнього простору і раціонального планування робочих місць;

· систематизованого розміщення основного технологічного устаткування і доцільної прокладки внутрішніх проходів, проїздів, санітарно-технічних і технологічних комунікацій.

· оптимальної системи освітлення і "колірного клімату", тобто забарвлення поверхонь і предметів в приміщенні;

· загального впорядкування приміщення (зон відпочинку, візуальної інформації і т. д.).

При створенні виробничого інтер'єру слід враховувати: призначення будівлі, його об'єм і площа; особливості технологічного процесу; режим праці і відпочинку; характер устаткування; психологічна і естетична дія різних поєднань композицій і кольорів на людину; кліматичні особливості і т.д.

Колірне оформлення грає важливу роль в створенні сприятливої виробничої обстановки. Умовно воно виконує дві функції, будучи засобом інформації і засобом психологічного комфорту.

Як засіб інформації колір використовується для орієнтації працюючих у виробничому середовищі і при експлуатації устаткуванні. Орієнтація у виробничому середовищі припускає вживання кольору для позначення маршрутів руху, маркіровки комунікацій і забезпечення безпеки працюючих. Відповідно до призначення кольорів (червоний - забороняючий, жовтий - застережливий, зелений - приписуючий, синій - вказуючий) встановлюються і відповідні знаки.

Орієнтації робітника при експлуатації устаткування сприяє правильне забарвлення елементів останнього залежно від ролі в трудовому процесі. При цьому доцільно використовувати не більше трьох кольорів: один - для органів управління (жовтий, приглушений оранжевий); інший - для частин, що створюють фон оброблюваної деталі (сталь і чавун - кремовий, бронза і мідь сіро-голубої і т. д.) і третій - для решти офарблюваних поверхонь (корпуси устаткування - салатний і зелено-голубий).

На ВАТ "Херсонпромбудсервіс" використовуються лікарняні листи:

Для догляду за хворим членом родини листок непрацездатності видається лікарем одному з працюючих членів родини або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд.

Для догляду за дорослим членом родини та хворою дитиною старше 14 років при лікуванні в поліклінічних амбулаторних умовах листок непрацездатності видається на строк до трьох днів. У вигляді виключення, залежно від важкості захворювання та побутових умов, цей строк може бути продовжений за рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ВКК), а у випадку її відсутності -- головного лікаря, але не більше семи календарних днів.

Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина має потребу в догляді, але не більше 14 календарних днів, а для догляду за дитиною, постраждалою в результаті аварії на ЧАЕС, на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування.

Якщо в родині хворіють двоє або більше дітей одночасно, то для догляду за ними видається один листок непрацездатності.

Працюючій особі, що здійснює догляд за дитиною віком до трьох років, дитиною-інвалідом віком до 16 років, у випадку хвороби матері (опікуна або іншого члена родини, що перебуває у відпустці з догляду за дитиною віком до трьох років, виховує дитину-інваліда віком до 16 років), листок непрацездатності видається на весь період, протягом якого вона за висновком лікаря не може здійснювати догляд за дитиною.

У випадку стаціонарного лікування дітей віком до шести років, важкохворих дітей більш старшого віку (6-14 років) або дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) і потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, одному з працюючих членів родини або іншій працюючій особі, що здійснює догляд за дитиною, видається листок непрацездатності на період, необхідний для перебування в стаціонарі або для догляду за дитиною.

Листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності відразу на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 -- після).

Порядок заповнення листка непрацездатності (далі - ЛН) викладений в Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженій спільним наказом Мінздраву України, Мінпраці України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406. Цим самим наказом затверджений зразок листка непрацездатності.

Лицьова сторона бланка ЛН заповнюється лікарем, а зворотна сторона -- за місцем роботи застрахованої особи.

При прийнятті ЛН варто звернути увагу на період тимчасової непрацездатності, наявність позначок про порушення режиму, всіх необхідних підписів і печаток на лицьовій стороні листка.

Розповімо про заповнення зворотної сторони ЛН (див. зразок на наступній сторінці).

Зворотна сторона ЛН поділена на чотири частини. Перша частина містить відомості про характер роботи (постійна або тимчасова), період відсутності співробітника, неробочі дні в періоді відсутності та дату виходу на роботу. Ці дані заповнюються табельником або особою, уповноваженою вести табель. Друга частина заповнюється відділом кадрів і містить відомості про страховий стаж, необхідні для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності. Відомості про страховий стаж (період, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала або за неї сплачувалися страхові внески) заносяться з трудової книжки. Періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і час перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також включаються до страхового стажу.

Заповнення третьої частини здійснюється комісією з соціального страхування або особою, уповноваженою вирішувати питання про призначення допомоги. У випадку ухвалення позитивного рішення про призначення допомоги тут указується розмір допомоги у відсотках від середньої заробітної плати (доходу) застрахованої особи залежно від страхового стажу.

Четверта частина зворотної сторони ЛН заповнюється бухгалтерією підприємства. До таблиці «Довідка про заробітну плату» заносяться дані про нараховану заробітну плату в місяцях розрахункового періоду (як визначити розрахунковий період, поговоримо нижче), на підставі яких розраховується середня заробітна плата. У таблиці «Належить до виплати» вказується, за який період виплачується допомога, кількість робочих днів, розмір допомоги у відсотках від середньої заробітної плати і сума.

Зазначені дані засвідчуються підписами керівника та головного бухгалтера підприємства.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі від 20.03.2006 р. № 01-16-557 щодо заповнення ЛН роз'яснив наступне:

Для спрощення роботи бухгалтерії підприємства в частині оформлення листків непрацездатності для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологам дозволяється не заповнювати розділ листка непрацездатності «Довідка про заробітну плату», якщо розрахунок середньої заробітної плати проводиться автоматизовано. При цьому до листка непрацездатності обов'язково додається розрахунок, оформлений аналогічно листку непрацездатності, засвідчений підписом керівника і головного бухгалтера та печаткою.

Навчання та інструктажі з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці.

Навчання, перевірка знань та проведення інструктажів з питань охорони праці організується для всіх працівників при прийнятті на роботу та в процесі роботи, в тому числі при переведенні працівників на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Порядок та види навчання, інструктажів, порядок перевірки знань з питань охорони праці всіх працівників регламентуються чинними нормативними документами органів державного нагляду за охороною праці - Держнагляду з охорони праці, санепіднагляду, держпожнагляду тощо. - На підприємствах з урахуванням вимог чинних нормативів органів державного нагляду за охороною праці щодо навчання, розробляються та затверджуються їх власниками відповідні положення підприємств і щорічні плани-графіки навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці.

Вивчення основ охорони праці проводиться в усіх закладах освіти за програмами, погодженими з Держнагляду з охорони праці. Заклади освіти формують знання, навички з безпеки праці, відповідальне ставлення до охорони життя та здоров'я людей на виробництві. Особлива увага при цьому приділяється професіям, що пов'язані з роботою в небезпечних та шкідливих умовах.

Усі працівники при прийомі на роботу та періодично протягом роботи проходять на підприємстві навчання у формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, ознайомлення з правилами поведінки на випадок аварії;

Власник підприємства зобов'язаний надати робітникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або приладнати її на робочому місці працівника.

Особи, які поступають на роботи з підвищеною небезпекою, або на роботи, що потребують професійного добору, в тому числі і в гірництві, окрім інструктажів до початку роботи повинні пройти спеціальне попереднє навчання з охорони праці. Особи, які раніше працювали на гірничих підприємствах, і студенти гірничотехнічних навчальних закладів перед виробничою практикою також проходять спеціальне навчання.

Спеціальне попереднє навчання проводиться за програмами, розробленими з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог відповідних нормативів службою охорони праці підприємства за участю фахівців, відповідальних за експлуатацію даного виду небезпечного устаткування чи за виконання небезпечних робіт. Спеціальне попереднє навчання закінчується перевіркою знань відповідно до чинних нормативів.

Перед перевіркою знань на підприємстві організуються заняття, лекції, семінари, консультації. У складі комісії з перевірки знань з охорони праці повинно бути не менше ніж три особи, які в установленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 «Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці» на початку виконання своїх обов'язків, а також періодично, один раз на три роки, проходять навчання з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. Згідно з чинним типовим положенням Держнагляду з охорони праці щодо навчання з цих питань, навчання та перевірка знань посадових осіб може проводитись у навчальних закладах або безпосередньо за місцем їх роботи, що регламентується згаданим вище положенням залежно від категорії (посад) посадових осіб.

Оцінка ефективності системи управління охороною праці ВАТ "Херсонпромбудсервіс" включає оцінку соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, які характеризують стан виробничого середовища до і після проведення заходів з охорони праці.

Висновки

ВАТ «Херсонпромбудсервіс» засноване згідно рішенням Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області від 30.10.1995р. №920 шляхом перетворення державного комунального підприємства «Херсонпромбудсервіс» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1995р. № 51/93 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».