Зовнішні займи як інструмент управління державним боргом

За період з 1993 р. по 2004 р. Україною було отримано від МБРР 3521,4 млн.дол. для фінансування 28 системних та інвестиційних проектів. Згідно класифікації Світового Банку Україна належить до третьої категорії країн (з середнім рівнем доходів), тому строк погашення наданих їй кредитів складає 17 років, до якого ще додається п'ятирічний пільговий період, на протязі якого сплачуються лише відсотки.

Україна отримує кредити МБРР переважно під плаваючу ставку, при цьому вартість кредитів складає 5-6,5% річних. В середньому борг України перед Світовим Банком збільшувався на 1 млрд. грн. кожні чотири роки [73, 99]. В 2006 році Світовий Банк надав Україні ще одну позику в розмірі 1 млрд.дол. і склав 92% (рис.2.3).

Рисунок 2.3 Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку Україні на 31.12.2006 року [55].

Основним кредитором України виступає Світовий Банк, однак слід зазначити також значну роль для економіки України позик з боку європейських організацій економічного розвитку, що є дуже важливим з огляду на європейський вектор інтеграції України та надання, окрім фінансової цільової, інформаційної підтримки з боку ЄБРР. Частка всіх міжнародних організацій в структурі зовнішнього боргу- 25,9% (табл.2.9).

Таблиця 2.9- Структура зовнішнього боргу України за видами заборгованості станом на 31.12.2006 року [75].

Показники	Значення, тис.дол.	Структура,%
Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку	2538504,7	25,9
Заборгованість за позиками, наданими закордонним органами управління	2128658,1	21,7
Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	283,3	0,00288988
Заборгованість, не віднесена до інших категорій	5135737,7	52,4
Зовнішній борг разом:	9803183,8	100

Розглянемо більш детально географічну структуру заборгованості України урядам іноземних країн в залежності від країни-кредитора (рис. 2.4).

Аналіз структури боргу України урядам зарубіжних країн свідчить, що головним кредитором України на протязі всього періоду незалежності залишається Росія, частка боргу якої складає 65% зовнішньої заборгованості України. Серед країн колишнього СРСР слід виділити Туркменістан - 2% зовнішнього боргу. Зовнішній борг розвиненим країнам складає 19% в загальній структурі, 9% з яких припадає на США. Таким чином, Україна виступає боржником переважно своїх найбільших торговельних партнерів, що може негативно вплинути на її зовнішню торгівлю.

За період 1997-1999 pp. іноземні запозичення призвели до ситуації, коли потреба у фінансуванні платіжного балансу країни стала майже на 50% задовольнятися за рахунок збільшення державного зовнішнього боргу. Тобто, практично всі зовнішні запозичення трансформувалися у зовнішній борг держави, який згодом обумовив дефіцит держбюджету, як наслідок потенціал внутрішнього інвестування держави значно зменшувався.

Рисунок 1.4 Структура зовнішньої заборгованості України за позиками, наданими урядами іноземних держав станом на 31.12.2006 року, % [75]

За такої ситуації Кабінет Міністрів під загрозою дефолта взяв курс на ре-структуризацію всіх зовнішніх боргів. Після проведеної у лютому-квітні 2000 р. реструктуризації зовнішнього боргу основною проблемою в його обслуговуванні стало погашення боргів країнам - членам Паризького клубу кредиторів, обсягом близько 0,5 млрд дол. у 2000-2001 pp. і боргів міжнародним фінансовим орга-нізаціям: МВФ - 853 млн. дол.., МБРР - 216,3 млн дол., ЄБРР -- 27,8 млн дол. [4].

За існуючого обсягу зовнішнього боргу і можливих темпів його зростання у економічному розвитку країни загрожує криза зовнішньої заборгованості, яка означає кризу зовнішнього фінансування. Як засвідчує досвід низки країн, шляхи виходу з неї є складними і не завжди прийнятними для країни зорієнтованої на суверенну, самостійну політику. У світі є країни зі значною зовнішньою заборгованістю, які розвиваються стабільно, наприклад, США, що мають найбільший борг у світі та Японія, розміри зовнішньої заборгованості якої складають приблизно 150% ВВП, і є країни з відносно невеликими зовнішніми боргами, але нестабільною економікою.

Державний борг - це не тільки джерело покриття дефіциту бюджету країни, але ще й набір інструментів для регулювання макроекономічної й грошово-кредитної політики. Цілковита відсутність емісії короткострокових держбумаг має один незаперечний мінус: уряд не має під рукою потужного антиінфляційного інструмента. З огляду на, що й у нинішньому, і в наступному році ріст споживчих цін буде характеризуватися двозначною величиною, такий інструмент дуже придався б. Гроші "коротше" року, які могли б виводитися з обороту шляхом державних запозичень, залишаються винятково в сфері впливу Нацбанку, що виставляє занадто низьку прибутковість по своїх депозитних сертифікатах. Про випуск казначейських векселів, облігацій для населення (яке тримає на руках величезні маси готівки), депозитних сертифікатів державних банків багато говориться, але на практиці нічого не робиться.

Ще одним антиінфляційним інструментом у руках Мінфіну міг би стати ліквідний вторинний ринок ОЗДП. У масштабах держави такий механізм допоміг би зв'язувати зайві гроші в розпорядженні банків. Вільно купуючи й продаючи держоблігації по нормальних ринкових котируваннях, банки зможуть краще управляти своєю ліквідністю. Позитивний приклад такої роботи є: в 2001-2002 роках НБУ щодня торгував ПОЗДП зі свого портфеля. Однак потім він перестав це робити, тому що Мінфін вимагав перерахування в бюджет всіх доходів, виплачених їм по цих паперах.

Замість міністерство стало розробляти модель роботи вторинного ринку ОЗДП, що включала б інститут первинних дилерів, рефінансуємих за рахунок коштів НБУ або Держказначейства. Однак дотепер такий механізм не створений - проти виступив Нацбанк, якому операції з держборгом на "вторинне" заважали б регулювати ліквідність у фінансовій системі. Сьогодні торги ОЗДП активно ведуться в ПФТС, однак різниця між цінами покупки й продажу усе ще занадто велика, що вказує на низьку ліквідність ринку.

Положення речей може бути виправлене після прийняття закону "Про державний борг України". Законопроект із такою назвою перебуває в парламенті вже три роки. У червні 2005-го він пройшов тільки перше читання. Коли він буде затверджений остаточно, у розпорядженні Мінфіну з'явиться багато інструментів регулювання обсягу й складу держборгу. Наприклад, висновок ф'ючерсних і опціонних контрактів, заміна фіксованої ставки плаваючої й навпаки. Це дозволить гнучкіше регулювати ринок держборгу й протидіяти інфляції.

У році, що йде, при управління держборгом Мінфін акцентував увагу на заміну зовнішнього боргу внутрішнім. Він виправляв сформований дисбаланс: зовнішні зобов'язання на початок року становили 75% усього боргу. Така політика принесла свої плоди. За дев'ять місяців частка зовнішніх зобов'язань скоротилася до 71,6% у гривневому еквіваленті. У доларовому вираженні падіння виявилося більше істотним - з 75 до 70,7%. В абсолютному вимірі прямий зовнішній держборг скоротився з 8,8 до 8,1 млрд дол. Навіть із урахуванням випуску єврооблігацій у жовтні й осінніх запозиченнях у СБ за підсумками всього року зовнішній борг теж знизиться.

На питання, чи доцільна така політика, одночасно відповідають "ні" і "так" дві різні теорії. Перша говорить, що вигідно займати за рубежем, щоб вкладати в розвиток економіки й одержувати істотний приріст валового внутрішнього продукту. Тоді істотно не збільшується співвідношення борг/ВВП, а гроші усередині країни не відволікаються на обслуговування держборгу. Ця політика всім гарна, однак у ній є дві вади. Насамперед потрібно вміти вкласти гроші так, щоб ВВП виріс. Але держава відомо як поганий господарник, а чиновники - як казнокради. Крім того, виникає валютний ризик, адже гроші приходять по одному курсі, а вертатися можуть по менш вигідному.

Друга теорія припускає переорієнтацію на внутрішні запозичення. Така політика не несе валютних ризиків, хоча й не рятує від небезпеки розкрадання коштів. Однак у неї є куди більший недолік - так званий ефект витиснення, що виражається в тім, що замість вкладень в економіку суб'єкти господарської діяль-ності й фінансові посередники воліють купувати низькоризикові зобов'язання держави. У результаті на реальні проекти коштів направляється менше й ВВП росте повільніше. Пік цієї політики Україна проходила в 1996-1997 роках.

Судячи з результатів нинішнього року вітчизняний уряд дотримується другої теорії, по можливості не допускаючи ефекту заміщення, оскільки з 2005 по 2009 щорічно будуть виплачуватися суми (відсотки плюс основний борг), які перевищують обсяги розміщення нових паперів.

Розвиток ринку внутрішнього боргу впирається в одну особливість: попит на облігації внутрішнього госзайму. Здавалося б, цього року вдалося продати ОЗДП на рекордну суму (6,9 млрд. грн.). Однак це відбулося в основному завдяки нерезидентам, які очікували ревальвації (по оцінках фінансистів, сьогодні нерезиденти володіють ОЗДП на суму до 5 млрд. грн.). Для порівняння, в 2004 році вдалося розмістити ОЗДП на 2,2 млрд. грн., в 2003 - тільки на 988 млн. грн.

Ресурс внутрішнього ринку обмежений пропонованою прибутковістю. При інфляції, вимірюваною двозначною величиною, резидентам буде важко змусити банки вкладати гроші в інструменти, що приносять менш 10% річних. Нерезиденти купували трьох-п'ятирічні ОЗДП із купоном 4, 5-6,5% річних тільки тому, що розраховували на курсову премію від зміцнення гривни. Один раз вони неї одержали, тому ревальвація навряд чи повториться в найближчі місяці. Заманювати іноземних інвесторів в Україну прийде тільки підвищенням прибутковості. Причому не факт, що це спрацює. По деяких видах вкладень, наприклад, у венчурні фонди, прибуток досягає 30-50% річних. По корпоративних облігаціях у середньому можна говорити про 14-18%. Нарешті, банки пропонують покласти гроші на депозит під ставку до 20% річних.

З огляду на ріст процентних ставок на міжнародних ринках, що почався біля роки тому, виходить, що в середньостроковій перспективі обслуговування держборгу буде дорожчати. Кабмін у прогнозах на 2006-2009 роки допускає, що платити по боргових зобов'язаннях прийде більше. Однак на які видатки готово піти уряд, поки невідомо.

Без ретельної розробки й впровадження нових інструментів керування внутрішнім боргом нема рації заміщати зовнішній борг внутрішнім. По даним МВФ, з 1998 року економіки, що розвиваються, з кожним роком усе менше можуть платити за ризики вкладення в їхні папери. З огляду на те, що світові ринки капіталу бездонні по українських мірках, навіть при нинішніх кредитних рейтингах Україна може займати на них мільярди по досить прийнятних ставках. Тільки під час жовтневого випуску євробондів строком на десять років попит на українські держбумаги в рази перевищував їхню пропозицію. Тоді вдалося розміститися під 4,95%, незважаючи на стрибок прибутковості на міжнародному ринку капіталів. При стабільному обмінному курсі зовнішні запозичення найближчим часом будуть обходитися дешевше внутрішніх, якщо вважати ефективну прибутковість і враховувати всі фактори, у тому числі й терміновість.

Важливо також розробити механізми, які забезпечили б цільові витрати притягнутих грошей. Один з варіантів - напрямок валюти винятково на державні проекти по інвестуванню в об'єкти, які згодом принесли б більшу віддачу. Наприклад, у будівництво сучасних промислових підприємств, спорудження доріг, іншу інфраструктуру.

2.3 Визначення порівняльного впливу основних макроекономічних чинників та зовнішної заборгованості на економіку України з використанням кореляційно-регресійного аналізу

Оцінку економічного стану країни та її світогосподарських зв'язків здійснюють на основі платіжного балансу. Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яку розробляють з метою розробки та впровадження обґрунтованої бюджетної, зовнішньоекономічної та боргової політики країни, аналізу та прогнозу стану товарного, фінансового ринків й зовнішньої заборгованості. В Україні, де с початку перехідного періоду існував дефіцит платіжного балансу, особливе значення набуває проблема його врівноваження. Для виявлення порівняльного впливу зовнішньої заборгованості та основних макроекономічних чинників на сальдо платіжного балансу України використано кореляційно-регресійний метод аналізу.

За попередніми оцінками у 2006 році зафіксовано від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу в розмірі 1,6 млрд. дол. США (-1.5% до ВВП), тоді як у 2005 року воно було позитивним та становило 2,5 млрд. дол. США (3,1%). В цілому за 2006 рік перевищення темпів зростання імпорту товарів та послуг над експортом становило 8,8 п.п, від'ємне сальдо зовнішньо-торговельного балансу сформувалось у розмірі 3,1 млрд. дол. США (у 2005 році воно було додатнім та становило 671 млн. дол. США).

До основних моментів, що здійснили вплив на сальдо платіжного балансу в 2006 році віднесено:

1. Основним чинником прискорення темпів зростання експорту у 2006 році було покращення кон'юнктури ринків чорних металів у другій половині року та збільшення поставок металопродукції на ринок США. В цілому за рік вартісні обсяги експорту чорних металів зросли на 13,7%, виробів з них - на 27%. Висока активність зберігалася на ринках кольорових металів - експорт міді та виробів з неї у 2006 році збільшився в 1,8 раза, алюмінію - в 1,3 раза .

На противагу від 2005 року, коли експорт машинобудівної продукції зменшився майже на 18%, у 2006 році спостерігалося зростання обсягів експорту за цією групою (в цілому за рік - на 17,7%) переважно за рахунок нарощування поставок електричних машин та устаткування на 39,3% та засобів наземного транспорту на 59,4%.

Уповільнення темпів зростання експорту у 4 кварталі (114,8% проти 126% у 3 кварталі) значною мірою відбулося через скорочення поставок продукції АПК на 12,5% внаслідок запровадження квотування експорту зерна (поставки зерна у 4 кварталі скоротилися вдвічі порівняно з 3 кварталом та відповідним періодом 2005 р).

В цілому за рік зростання обсягів експорту товарів продовольчої групи було більш помірним порівняно з 2005 роком (109,6% проти 124%). Введення Росією обмежень на поставки продукції тваринництва призвело до скорочення поставок м'яса у 4,7 раза та молочної продукції відповідно на 38,5%. Водночас обсяги експорту насіння олійних культур зросли у 2,3 раза, олії - в 1,7 раза.

Суттєве скорочення обсягів експорту мінеральних продуктів у 2006 році (на 21% або на 924 млн. дол. США) відбулося внаслідок припинення експорту газу, падіння поставок коксу в 3.6 раза, нафтопродуктів на 18,2%.

2. У 2006 році обсяги імпорту товарів становили 43,7 млрд. дол. США, збільшившись на 20,9% порівняно з 2005 р. (у 2005 р. імпорт зріс на 21,8%).

Інтенсивне нарощування імпорту у 2006 році в основному зумовлене:

- активізацією інвестиційного попиту;

- зростанням реальних доходів населення та розширенням обсягів споживчого кредитування, що призвело до підвищення попиту на товари довготривалого вжитку та легкові автомобілі;

- різким зростанням цін на енергоносії.

Від'ємне сальдо балансу доходів в цілому за 2006 рік збільшилося у 1,7 раза і становило -1,6 млрд. дол. США, що зумовлено значними виплатами дивідендів за прямими інвестиціями та зростанням нарахованих відсотків за негарантованими кредитами (в 1,7 рази).

Визначальною рисою фінансового рахунку в 2006 році стали найвищі за останні 6 років обсяги надходжень довгострокових ресурсів (прямих іноземних інвестицій та середньо- і довгострокових негарантованих кредитів) при одночасному збільшенні обсягів відтоку капіталу.

В цілому за рік додатнє сальдо фінансового рахунку оцінено в 4,1 млрд. дол. США (за 2005 р. -- 8,2 млрд. дол. США).

3. Протягом 2006 р. чистий притік прямих іноземних інвестицій в Україну оцінено в 5,3 млрд. дол. США (в 2 рази більше ніж за 2005 рік, без урахування надходжень від приватизації ВАТ «Криворіжсталь»).

4. Середньо- і довгострокові кредити та єврооблігації. Чисті залучення за середньо- і довгостроковими негарантованими кредитами за 2006 р. склали 5.5 млрд. дол., що в 1,6 раза перевищує рівень попереднього року (3,4 млрд. дол.).

Починаючи з вересня 2006 р. після 6-місячної перерви відновилось розміщення корпоративних та банківських єврооблігацій на зовнішніх ринках, і в цілому за 2006 р. обсяги залучень склали 2,2 млрд. дол. (у 2005 р. -- 1,4 млрд. дол.). Особливо високими ці залучення були в грудні 2006 р. -- більше 1 млрд. дол. Активну політику зовнішніх залучень за цінними паперами проводив також Уряд України: в цілому за ОЗДП у 2006 р. було залучено 1.9 млрд. дол. (у 2005 р. -- 721 млн. дол.), з них у грудні -- 608 млн. дол. Виплати з погашення ОЗДП попередніх періодів також здійснювались в повному обсязі і склали 598 млн. дол. (протягом 2005 р. -- 627 млн. дол.).

5. Важким тягарем для платіжного балансу є зовнішні урядові борги.

Дані для аналізу залежності між сальдо платіжного балансу (ПБ) та чинниками, що впливають на нього наведено в таблиці 2.10. За допомогою кореляційно-регресійного методу проаналізуємо рівень впливу зовнішньої заборгованості та окремих макроекономічних чинників на сальдо платіжного балансу України.

Таблиця 2.10 - Початкові дані для аналізу залежності між сальдо ПБ та зовнішньою заборгованістю й макроекономічними чинниками, що впливають на нього

Роки	Макроекономічні показники
	Сальдо ПБ, млрд.дол.	ВВП, %	Обсяг виробництва,%	Державний зовнішній борг,%	ПІІ,%	Інфляція,%
2001	1,4	9,1	114,2	26,7	4,6	6,1
2002	3,2	9,8	107,0	24,1	5,5	-0,6
2003	2,9	7,7	118,6	21,3	6,8	8,2
2004	6,8	9	124,7	18,7	8,4	7,5
2005	2,3	6,5	133,1	17,6	8,8	10,3
2006	-1,6	1,5	142,5	15,2	13,3	11,3

1. Розглянемо залежність сальдо ПБ від ВВП. Дані наведені в табл. 2.11.

2.

Таблиця 2.11 - Дані для аналізу залежності сальдо ПБ від ВВП

Роки	X	Y	XY	X2	Y2
2001	9,1	1,4	12,74	82,81	1,96
2002	9,8	3,2	31,36	96,04	10,24
2003	7,7	2,9	22,33	59,29	8,41
2004	9	6,8	61,2	81	46,24
2005	6,5	2,3	14,95	42,25	5,29
2006	1,5	-1,6	-2,4	2,25	2,56
Сума	48,1	17,8	149,78	397,39	73,58
Середнє	8,0167	2,9667	24,963	66,232	12,263

Між досліджуваними факторами прийнято лінійну залежність:

(2.1)

Розрахуємо у_x и у_y за формулами:

, .

у_x =1,4; у_x² =1,96 , у_y =1,86

По методу найменших квадратів визначимо параметри рівняння:

 (2.2) ,

(2.3)

Звідси а₁ =0,51; а₀ =-1,05.

Одержали рівняння регресії : y =0,51x-1,05. Це значить, що зі збільшенням ВВП на 1% сальдо ПБ зменшиться на 0,51 пунктів. Показник а₀ відображає вплив неврахованих факторів. Для визначення тісноти зв'язку між факторами розрахуємо коефіцієнт кореляції:

.

Одержали r = 0,41 значить зв'язок не тісний, прямий. Знайдемо коефіцієнт детермінації R², що відбиває ступінь коливання курсу долару в залежності від зміни інфляції. R² =0,1681 чи 16,81 %. Це значить, що зміна сальдо ПБ на 16,81 % обумовлюється варіацією ВВП, інші 83,19 % - це вплив неврахованих факторів.

Для оцінки надійності зв'язку розрахуємо коефіцієнт Стьюдента:

.

За наведеною формулою одержано t=1,03. Табличне значення t = 2,78 при б = 0,05, що менше розрахункового, отже, зв'язок між сальдо ПБ та ВВП не надійний на етапі, що досліджувався.

Аналогічно розрахуємо вплив інших факторів на сальдо ПБ (табл. 2.12). 2. Розглянемо залежність сальдо ПБ від обсягу виробництва. Дані представлені в табл. 2. 12. Між сальдо ПБ та обсягом виробництва існує лінійна залежність:

Знайдемо у_x и у_y. Одержали відповідно 8,6 і 1,86, у_x² = 73,96

По методу найменших квадратів визначимо параметри рівняння. Одержали а₁ = 0,061 і а₀ = -3,17 Одержали рівняння регресії: у = 0,061х-3,17

Таблиця 2.12 - Дані для аналізу залежності сальдо ПБ від обсягу виробництва

Роки	X	Y	XY	X2	Y2
2001	114,2	1,4	159,88	13041,6	1,96
2002	107,0	3,2	342,4	11449	10,24
2003	118,6	2,9	343,94	14066	8,41
2004	124,7	6,8	847,96	15550,1	46,24
2005	133,1	2,3	306,13	17715,6	5,29
2006	142,5	-1,6	-222,0	20306,25	2,56
Сума	710	17,8	2135,2	84456,1	73,58
Середнє	118,33	2,9667	355,87	14076	12,263

Тобто зі збільшенням обсягу виробництва на 1% сальдо платіжного балансу зменшиться на 0,061 пунктів. Показник а₀ показує вплив неврахованих факторів. Визначимо тісноту зв'язку між сальдо платіжного балансу та обсягом виробництва, розрахувавши коефіцієнт кореляції. Одержали r = 0,021. Отже, зв'язок між факторами прямий, незначний.

Розрахуємо коефіцієнт детермінації R², що відбиває ступінь коливання сальдо платіжного балансу в залежності від обсягу виробництва. Знайшли R² =0,04. Тобто зміна сальдо платіжного балансу на 4 % обумовлюється варіацією обсягу виробництва, інші 96% - це вплив неврахованих факторів.

Для оцінки надійності зв'язку між сальдо платіжного балансу та обсягом виробництва знайдемо коефіцієнт Стьюдента.

t =0,067, що менше табличного значення 2,78, значить зв'язок між сальдо платіжного балансу та обсягом виробництва не надійний.

3. Проаналізуємо вплив державного зовнішнього боргу на сальдо ПБ.

Між державним зарубіжним боргом та сальдо ПБ існує лінійна залежність:

Знайдемо у_x и у_y. Одержали відповідно 5,3 и 1,86 , у_x² = 28,2

Таблиця 2.13 - Дані для аналізу впливу державного зовнішнього боргу на сальдо ПБ

Роки	26,7	Y	XY	X2	Y2
1	24,1	1,4	37,38	712,89	1,96
2	21,3	3,2	77,12	580,81	10,24
3	18,7	2,9	61,77	453,69	8,41
4	17,6	6,8	127,16	349,69	46,24
5	15,2	2,3	40,48	309,76	5,29
6	26,7	-1,6	-42,72	712,89	2,56
Сума	141,7	1,4	383,87	3515,7	73,58
Середнє	23,617	2,9667	63,978	585,96	12,263

По методу найменших квадратів визначимо параметри рівняння. Одержали а₁ = -0,31 і а₀ = 5,13

Одержали рівняння регресії: у = 5,13-0,31х

Тобто зі збільшенням державного зарубіжного боргу на 1% сальдо ПБ зменшиться на 0,31 пунктів. Показник а₀ відображає вплив неврахованих факторів.

Визначимо тісноту зв'язку між державним зарубіжним боргом та сальдо ПБ, розрахувавши коефіцієнт кореляції. Одержали r=-0,52. Отже, зв'язок зворотній, не дуже тісний.

Розрахуємо коефіцієнт детермінації R², що відбиває ступінь коливання сальдо ПБ в залежності від зміни державного зарубіжного боргу. Знайшли R² =0,27. Тобто зміна сальдо ПБ на 27% обумовлюється варіацією державного зарубіжного боргу, інші 73% - це вплив неврахованих факторів.

Для оцінки надійності зв'язку між сальдо ПБ та зовнішнім державним боргом знайдемо коефіцієнт Стьюдента.

t =1,53, що менше табличного значення 2,78, значить зв'язок між сальдо ПБ та державним зарубіжним боргом не надійний.

4. Розглянемо залежність сальдо ПБ від прямих іноземних інвестицій. Усі дані представлені в табл. 2.14.

Таблиця 2.14 - Дані для аналізу залежність сальдо ПБ від прямих іноземних інвестицій

Роки	X	Y	XY	X2	Y2
2001	4,6	1,4	6,44	21,16	1,96
2002	5,5	3,2	17,6	30,25	10,24
2003	6,8	2,9	19,72	46,24	8,41
2004	8,4	6,8	57,12	70,56	46,24
2005	8,8	2,3	20,24	77,44	5,29
2006	13,3	-1,6	-21,28	176,89	2,56
Сума	38	17,8	125,8	260,86	73,58
Середнє	6,3333	2,9667	20,967	43,477	12,263

Між досліджуваними факторами існує лінійна залежність:

Розрахуємо у_x и у_y за формулами:

у_x 1,835; у_x² =3,37, у_y =1,86

По методу найменших квадратів визначимо параметри рівняння:

Звідси а₁ =0,44; а₀ =-1,02.

Одержали рівняння регресії : y =0,44x-1,02

Це значить, що зі збільшенням ПІІ на 1% сальдо ПБ зменшиться майже на 0,44 пункта. Показник а₀ відображає вплив неврахованих факторів.

Для визначення тісноти зв'язку між факторами розрахуємо коефіцієнт кореляції.

Одержали r = 0,66 значить зв'язок тісний, прямий.

Знайдемо коефіцієнт детермінації R², що відбиває ступінь коливання курсу долару в залежності від зміни інфляції. R² =0,436 чи 44%. Це значить, що зміна сальдо ПБ на 44% обумовлюється варіацією ПІІ, інші 56% - це вплив неврахованих факторів. Для оцінки надійності зв'язку розрахуємо коефіцієнт Стьюдента: Одержали t =1,82. Табличне значення t = 2,78 при б = 0,05, що менше розрахункового, отже, зв'язок між сальдо ПБ та ПІІ не надійний.

5. Проаналізуємо залежність сальдо ПБ від інфляції. Усі дані представлені в табл. 2.15.

Таблиця 2.15 - Дані для аналізу залежності сальдо ПБ від інфляції

Роки	X	Y	XY	X2	Y2
2001	6,1	1,4	8,54	37,21	1,96
2002	-0,6	3,2	-1,92	0,36	10,24
2003	8,2	2,9	23,78	67,24	8,41
2004	7,5	6,8	51	56,25	46,24
2005	10,3	2,3	23,69	106,09	5,29
2006	11,3	-1,6	-18,08	127,6	2,56
Сума	57,3	17,8	136,05	932,79	73,58
Середнє	9,55	2,9667	22,675	155,47	12,263

Між досліджуваними факторами існує лінійна залежність:

у_x =7,02; у_x² =49,06 , у_y =1,86

По методу найменших квадратів визначимо параметри рівняння: Звідси а₁ =-0,062; а₀ =11,37.

Одержали рівняння регресії: y =9,43-0,062x Це значить, що зі збільшенням інфляції на 1% сальдо ПБ зменшиться майже на 0,062 пунктів. Показник а₀ відображає вплив неврахованих факторів.

Для визначення тісноти зв'язку між факторами розрахуємо коефіцієнт кореляції:

Одержали r = -0,379 значить зв'язок не тісний, зворотній.

Знайдемо коефіцієнт детермінації R², що відбиває ступінь коливання сальдо ПБ в залежності від зміни інфляції. R² =0,123 чи 12,3%. Це значить, що зміна сальдо ПБ на 14,4% обумовлюється варіацією інфляції, інші 87,7% - це вплив неврахованих факторів.

Для оцінки надійності зв'язку розрахуємо коефіцієнт Стьюдента.

Одержали t =0,63. Табличне значення t = 2,78 при б = 0,05, що менше розрахункового, отже, зв'язок між сальдо ПБ та інфляцією ненадійний.

Таблиця 2.16 - Результати аналізу впливу основних макроекономічних чинників на сальдо платіжного балансу України за 2000- 2005 рр.

Чинник	Коефіцієнт детермінації, R2, %	Розрахунковий коефіцієнт Стьюдента	Таблична кількість ступенів свободи	Рівняння регресії
ВВП	16,81	1,03	6	y =0,51x-1,05
Обсяг виробництва	4,0	0,067	6	у = 0,061х-3,17
ПІІ	43,6	1,82	6	y =0,44x-1,02
Інфляція	12,3	0,63	6	y =9,43-0,062x
Державний зовнішній борг	27,0	1,53	6	у = 5,13-0,31х

Отже, за проаналізований період найбільш значний вплив на стан платіжного балансу здійснили рівень ПІІ, державного зовнішнього боргу та темпи зростання ВВП.

Висновки до розділу 2

У цей час США є важелем світового фінансового дисбалансу, покриваючи дефіцит по поточних статтях залученням іноземних ресурсів. Розмір зовнішнього боргу США за 2005 рік склав 7,015 трл., що відповідає 64,7% ВВП. За рахунок великої ємності внутрішнього ринку й ролі долара як світової валюти країна забезпечує свою кредитоспроможність, однак, економіка США має при цьому високу залежність від стану ринків капіталу й іноземних вкладників.

Аналізуючи структуру державного ринкового боргу розвинених країн по строках запозичень, необхідно виділити загальну рису європейських країн, що укладається в значної частки довгострокових облігацій (від 40 до 60%), у той час як для США й Канади характерний вагомий обсяг середньострокових облігацій (близько 50%).

Зовнішній борг Великобританії за 2005 рік становить 7,107 трильйонів дол. (42,2% ВВП), а Швейцарії відповідно- 856 млрд. дол. [2]. У той же час зовнішній борг Франції до кінця 2006р. досяг 1,17 трлн євро, що становить 66% від ВВП країни. Це на 6% більше, ніж показник, закладений у бюджетних нормах ЄС .

Слід зазначити, що в розвинених країнах частка позик у національній валюті значно перевищує частки позик в іноземній валюті, що характерно для Німеччини, Італії й Франції. При цьому зовнішній борг США, Франції і Японії обчислюється тільки в національній валюті.

Аналізуючи структуру державного ринкового боргу розвинених країн по строках запозичень, необхідно виділити загальну рису європейських країн, що укладається в значної частки довгострокових облігацій (від 40 до 60%), у той час як для США й Канади характерний вагомий обсяг середньострокових облігацій (близько 50%).

На початку 90-х років у систему світового боргу влилися нові великі позичальники - країн колишнього соціалістичного табору (усього 28 країн), при чому деякі з них уже такими були раніше. Розмір зовнішнього боргу Росії за 2005 р. склав 215,3 млрд. дол., що становить 15,3% ВВП, Білорусії - 4622 млн. дол.(6,55% ВВП), Грузії - 2040 млн. дол. (14,1% ВВП), Вірменії - 1819 млн. дол. (13,3% ), Молдови - 1986 млн. дол. (23,1%), Узбекистану - 5032 млн. дол. (10,6%). Загальний обсяг зовнішнього боргу постсоціалістичних країн в 2005 р. склав 334 млрд. дол.

Фактично всі країни залучають позикові ресурси ззовні й мають зовнішні непогашені борги, більшість є нетто-позичальниками, включаючи розвинені краї-ни. Постійний дефіцит по поточному платіжному балансі мають Швеція, Іспанія, Австралія, Нова Зеландія. Розмір зовнішнього боргу цих країн в 2005 р. склав відповідно 516 млрд. дол., 970,7 млрд. дол., 323,4 млрд. дол., 42,840 млрд. дол.

Самими великими боржниками в Латинській Америці є Бразилія, Аргентина й Мексика: на частку цих країн доводиться більше 70% зовнішнього боргу регіону, причому їхній сукупний борг за останнє десятиліття збільшився в 3 рази.

Великий зовнішній борг мають арабські країни - імпортери нафти: Єгипет, Йорданія, Ліван і деякі інші. В азіатському регіоні найбільшими боржниками є Філіппіни (65,71 млрд. дол.), Таїланд (52,46 млрд. дол.), Індонезія (135 млрд. дол.), Китай (252,8 млрд. дол.), Південна Корея (153,9 млрд. дол.) і Індія (125,5 млрд. дол.). Загальний обсяг зовнішнього боргу азіатського регіону склав в 2005р. 808,3 млрд. дол..

Аналіз структури боргу України урядам зарубіжних країн свідчить, що головним кредитором України на протязі всього періоду незалежності залишається Росія, частка боргу якої складає 65% зовнішньої заборгованості України. Серед країн колишнього СРСР слід виділити Туркменістан - 2% зовнішнього боргу. Зовнішній борг розвиненим країнам складає 19% в загальній структурі, 9% з яких припадає на США. Таким чином, Україна виступає боржником переважно своїх найбільших торговельних партнерів, що може негативно вплинути на її зовнішню торгівлю.

Отже, за проаналізований період найбільш значний вплив на стан платіжного балансу здійснили рівень ПІІ (1,97), державного зовнішнього боргу (1,66) та темпи зростання ВВП (1,01).

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

3.1 Економіко-правовий механізм формування та реалізації стратегії України у сфері зовнішніх запозичень та перспективні напрями оптимізації боргової політики

Обґрунтування науково-методологічних засад та принципів формування політики держави в області зовнішніх запозичень, сучасних методів, механізмів та напрямів її практичної реалізації в економіці України дозволить сформувати економіко-правовий механізм забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин для забезпечення конкурентоспроможності України.

Боргову політику слід розглядати як цілеспрямовану діяльність державних структур із розробки і реалізації методів, механізмів й інструментів дії правової, економічної, соціальної та іншого характеру з метою забезпечення ефективного використання державних запозичень, оптимізації боргової політики при раціональному використанні наявного економічного потенціалу.

Ціль управління боргом складається в створенні умов використання наявних можливостей зовнішнього фінансування, не породжуючи майбутніх проблем із платіжним балансом чи державним бюджетом. З метою врегулювання проблем процесу управління зовнішнім боргом необхідно створити визначений механізм вироблення стратегії управління боргом і контролю за її здійсненням.

Економіко-правовий механізм забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки повинен включати до себе:

1) принципи забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин;

2) модель управління борговими зобов'язаннями (сценарії);

3) правову базу регулювання.

4) приорітетні напрями реалізації боргової стратегії;

4) організаційно-економічний механізм підтримки сфери боргових відносин;

5) інструментарій державного регулювання;

6) блок ресурсного забезпечення;

7) модель державного управління в сфері зовнішніх запозичень;

8) стратегічні завдання боргової політики.

Розглянемо ці складові економіко-правового механізму забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин більш детально.

1. Принципи державного регулювання сфери боргових відносин. Управління зовнішнім боргом України повинно включати три задачі:

- Визначення тимчасового профілю по зобов'язаннях
країни в рамках обслуговування зовнішнього боргу.

- Прогнозування очікуваних чистих експортних надходжень, можливих нових зовнішніх позик і інших видів фінансування, достатніх для обслуговування зовнішнього боргу.

- Прогнозування внутрішніх податкових надходжень. Проектовані державні доходи повинні бути достатніми для забезпечення в місцевій валюті еквівалента зобов'язань держави по обслуговуванню зовнішнього боргу.

Країна-позичальник повинна вибрати з наявних джерел зовнішнього фінансування найкращу комбінацію, що задовольняла б як потребам окремих фінансуємих проектів, так і економіки країни в цілому. Обсяг зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами: по-перше, скільки іноземного капіталу країна може ефективно поглинути; по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення проблем із зовнішніми платежами. Кожний із двох факторів буде залежати від ефективності загального економічного управління.

У більшості країн-позичальників відсутній цілісний інтегрований підхід до управління активами і пасивами (зобов'язаннями). Як наслідок, у багатьох країн спостерігаються серйозні невідповідності між їхніми активами (які включають товарний експорт) і їх пасивами (які включають товарний імпорт). Інформація про зовнішній борг і платежі в рахунок обслуговування боргу має велике значення для повсякденного управління валютними операціями, зовнішнім боргом і планування стратегії іноземних запозичень.

Прийнята Мінфіном політика заміщення зовнішнього боргу внутрішнім може не спрацювати. Мале число інструментів керування внутрішнім боргом не дозволить проводити успішну антиінфляційну політику. Дострокове погашення ПОЗДП - лише складова частина політики керування боргом 2006 року. Її основні тези - здешевлення й подовження внутрішніх запозичень і переведення зовнішнього боргу у внутрішній. На внутрішньому ринку запозичень в 2005 році спрацьовувалося кілька принципів. Основний з них, проголошений Мінфіном на початку року: загальний розмір держборгу не повинен збільшуватися. Для цього відомство заклало в бюджет цього року приблизно однакові значення запозичень і виплат. Два інших принципи можна описати як "дешевше й довше".

Фактичні показники за підсумками 2005 року поки підтверджують дотримання всіх принципів. Україна зменшила зобов'язання перед кредиторами на 6,3 млрд гривень. Якщо в уряду й була чітка стратегія запозичень на 2005- 2006 р., то на подальшу перспективу такий немає. Про це говорять діаметрально протилежні прогнози по залученню-погашенню коштів державою на 2007-2009 р.

Однак в 2007 році все буде інакше: держава планує залучити на внутрішньому ринку на мільярд більше, ніж поверне. Так зазначено в Прогнозах показників Зведеного бюджету України по основних видах доходів, видатків і фінансування на 2007-2009 роки. Якщо дивитися цей документ далі, те в 2008 знову спостерігається діаметрально протилежна тенденція. Цього разу внутрішні запозичення будуть на 650 млн гривень менше, ніж погашення. В 2009 році все в черговий раз зміниться - на внутрішньому ринку держава займе на 2 млрд гривень більше, ніж поверне. Тобто немає чіткої лінії ні на підвищення, ні на зниження запозичень усередині країни. В 2009 збільшення витрат на обслуговування продовжиться й досягне приблизно 1,7 млрд гривень у рік. Все це не дуже в'яжеться з довгостроковими планами уряду про зниження інфляції до 5-7% і відповідному зменшенні процентних ставок в економіці.

Третій принцип - подовження боргу, - швидше за все, буде витриманий і в наступні роки. В 2005 Мінфін відмовився від випуску короткострокових, строком обігу до року, ОЗДП. Варто очікувати, що Мінфін продовжить збільшувати частку "довгих" боргів у портфелі ОЗДП, навіть якщо прийде платити по них більшу ціну.

Поточні й перспективні проблеми зовнішньої державної заборгованості вимагають не розрізнених мір, а системних підходів для їхнього кардинального рішення. З огляду на органічний взаємозв'язок проблем внутрішньої й зовнішньої заборгованостей, мова йде про ефективне управління державним боргом. Важливо прогнозувати як оптимістичні, так і песимістичні сценарії розвитку подій з обліком не тільки щорічних, але й консолідованих у перспективі можливостей обслуговування внутрішнього й, особливо, зовнішнього боргу [77].

2. Модель управління зовнішньою заборгованістю. Аналіз зарубіжного досвіду з питань державного регулювання сфери зовнішніх запозичень дозволяє виділити три основні моделі рішення проблеми зовнішньої заборгованості (можливі сценарії).

1. Оптимістичний, коли країна поступово виплачує не тільки відсотки, але й суму основного боргу. Для цього необхідний профіцит бюджету, за рахунок якого й відбувається погашення боргів. Повний розрахунок по боргах є кардинальним, але малореальним сценарієм рішення проблеми боргів, оскільки це зв'язано не просто зі збалансованістю бюджету, але й з досягненням стійкого позитивного сальдо. Очевидно, що тільки здорова економіка може генерувати такі солідні надходження в бюджет.

2. Песимістичний, коли погашення основного боргу й процентних платежів рефінансуються за рахунок нових іноземних кредитів. Зовнішній борг здобуває форму фінансової піраміди, що неминуче розвалиться й приведе до відмови повертати борги. У цілому, відмова від сплати боргу має очевидну перевагу - відсутність необхідності його обслуговувати й повертати. Однак країна-боржник має, як правило, більш істотні втрати (зменшення доходів від міжнародної торгівлі, виключення з міжнародного ринку запозичень, арешт активів та ін.).

3. Нульовий, коли країна-боржник вчасно виплачує відсотки по кредитах, а сума нових іноземних позик не перевищує суми, виплаченої в счет погашення боргу. У результаті, зовнішній борг надовго заморожується.

Необхідною умовою успішної виплати зовнішньої заборгованості є рішення так званої «проблеми трансферту».

Відповідно формуються варіанти стратегій подолання проблеми зовнішньої заборгованості.

Універсальні правила кредитно-валютної політики в умовах зовнішньої заборгованості: 1) збільшувати привабливість внесків у національній валюті; 2) спонукувати резидентів позичати у валюті; 3) залучати середньо- і довгострокові ресурси; 4) здійснювати діючий валютний контроль.

Узагальнюючи світовий досвід, варто орієнтувати Україну на «нульовий варіант» рішення проблеми зовнішньої заборгованості. Не слід розраховувати на реструктуризацію боргів, що супроводжується їхнім списанням, оскільки, по-перше, Україна не відноситься до найбідніших країн, а по-друге, не є «багатозаборговавшою» країною. З багатьох причин не варто сподіватися й на варіанти реструктуризації зі списанням боргів, які були реалізовані у відношенні Польщі й Болгарії. Недоцільний і дефолт, такий популярний у деяких колах українського істеблішменту. Ні по кількісним, ні за якісними критеріями Україна не дійшла ще до того, щоб її зовнішня заборгованість стала проблемою кредиторів. Якщо говорити про заборгованість перед МВФ, то Україна не є самим гіршим його реципієнтом, з огляду на хоча б значні експортні можливості [7].

3. Правова база регулювання сфери зовнішніх запозичень базується на Законі України "Про державний внутрішній борг України" (1992 р.). Цей Закон визначає поняття, склад державного боргу, принципи утворення та управління ним, контроль за його станом, встановлює порядок його обслуговування та погашення. Згідно з цим Законом регулюються відносини вищих органів виконавчої влади України, що виникають у процесі управління державним боргом і його ризиками, та їх повноваження.

Державний борг України утворюється внаслідок здійснення запозичень Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України шляхом використання боргових інструментів у межах, визначених законодавством України, вступу в силу державних гарантій, а також після ратифікації Верховною Радою України міжнародних угод про позики, укладених Міністерством фінансів на підставі Постанови Кабінету Міністрів.

До складу державного боргу не включаються зобов'язання, пов'язані з використанням інструментів Національного банку України. До останньої категорії не відносяться цінні папери державної внутрішньої позики, по яким, відповідно до законодавства України, головним агентом Мінфіну на відкритих ринках виступає Національний банк України і які одночасно є інструментом НБУ.

Загальний порядок здійснення державного запозичення та надання державних гарантій визначаються Кабінетом Міністрів України в рамках його владних повноважень та чинного законодавства.

Погашення та обслуговування державного боргу України здійснюються Міністерством фінансів України за рахунок коштів, передбачених на цю мету в Законі України про Державний бюджет України на рік, а також Агентством з управління державним боргом за рахунок коштів Фонду ризику (згідно проекту Закону «Про державний борг України»), у випадках необхідності компенсації непередбачуваного зростання ризиків, якщо інше не передбачено законами України. Щорічно в Законі України про Державний бюджет передбачаються відрахування до Фонду ризику в обсязі не менше ніж п'ять відсотків коштів від суми погашення та обслуговування державного боргу.

З метою обліку і контролю усіх безумовних та умовних зобов'язань України Міністерством фінансів України ведеться Реєстр державного боргу та гарантійних зобов'язань.

Державний внутрішній та державний зовнішній борг на кінець року, розміри надання державних внутрішніх та зовнішніх гарантій протягом року не повинні перевищувати максимальні розміри, які затверджуються Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Кошти від зовнішніх запозичень та витрати на їх погашення та обслуговування обов'язково відображаються у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік та можуть бути використані виключно на цілі, передбачені у цьому Законі.

Рішення про здійснення зовнішніх запозичень приймається Кабінетом Міністрів України. Угоди, укладені з Урядами інших держав або з представ-ництвами Урядів інших держав, міжнародними фінансовими організаціями щодо зовнішніх державних позик набувають чинності лише після їхньої ратифікації Верховною Радою України відповідно до чинного законодавства України.

Контроль за станом державного боргу, цільовим використанням бюджетних коштів та коштів Фонду ризику здійснюють Кабінет Міністрів України та Рахункова Палата України.

Однак існують певні проблеми нормативно-інституційного забезпечення боргової політики України. Важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу.

Зволікання із прийняттям базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення і обслуговування державного боргу. За висновками Рахункової палати України, чинним законодавством взагалі не врегульовані порядок витрачання коштів Державного бюджету на управління державним боргом та повноваження органів державної влади у цьому процесі. Крім того, щорічними перевірками Рахункової палати встановлюються правопорушення у процесі здіснення боргових виплат (рівень на сьогодні ще не перебільшено рекордний 2002 р. у 716,7 млн. грн. ) [64].

4. Пріоритетні напрями системи оптимізаці боргової стратегіїї. Визначення пріоритетних напрямів боргової політики методологічно можна побудувати на критерієм ефективності операцій з державним боргом щодо досягнення економії коштів Державного бюджету.

Боргова політика повинна сприяти ефективному використанню запозичень, ураховувати всі складові елементи системи управління зовнішньою заборгованістю (рис. 3.2) та боргової стратегії, сприяти розвитку боргових відносин.

Рисунок 3.2 Елементи системи управління зовнішньою заборгованістю

Пріоритетні напрями оптимізації системи управління зовнішнім боргом України за її елементами наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Оптимізація системи управління зовнішнім боргом України

№ п/п	Вид політики	Орієнтири і заходи оптимізації зовнішнього боргу
1.	Бюджетна політика	1.1 Коригування законодавчо встановленого розміру граничного зовнішнього боргу в залежності від зміни надходження коштів із внутрішніх джерел фінансування, а саме коштів від приватизації державного майна та об'єктів незавершеного будівництва, що споруджувались відповідно до Чорнобильської будівельної програми. 1.2 Відмова від державних гарантій зовнішніх запозичень окрім гарантій за кредитами, які надаються МФО або на умовах співфінансування з МФО. 1.3. Реструктуризація простроченої більше ніж на 3 роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії шляхом оформлення цієї заборгованості простими векселями на ім'я Мінфіну України. 1.4 Обов'язкове погодження зовнішніх запозичень з Мінфіном України для державних підприємств, у статутному фонді яких державі належить більше 50 відсотків акцій. 1.5 Обов'язкове надання юридичними особами зустрічних, безвідзивних та безумовних гарантії банків або іншого належного забезпечення та плати за отримання державних кредитів. 1.6 Законодавче встановлення граничного розміру зовнішнього боргу в економічно допустимих межах (державний борг не повинен перевищувати 20% ВВП у найближчій перспективі) та ліміту залучення коштів за рахунок приватизації. 1.7 Контроль операції з державним боргом України, що здійснюються Мінфіном, з боку ВРУ, детальний перелік здійснених операцій з державним боргом України у річному звіті про виконання закону про Державний бюджет України.
		1.8 Утримання співвідношення державного боргу і ВВП на стабільному рівні з метою досягнення помірного дефіциту бюджету (до 2% ВВП) шляхом реалізації конкретних програм щодо використання бюджетних коштів та використання досвіду країн з транзитивною економікою.
2.	Грошово-кредитна політика	2.1 Здійснення Мінфіном України операцій щодо обміну, випуску та викупу державних боргових зобов'язань. 2.2 Повернення коштів з депозитів або пред'явлення цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю. 2.3 Здійснення Мінфіном України на конкурсних засадах операцій на ринку цінних паперів та розміщення бюджетних коштів на депозитах. 2.4 Поповнення золотовалютних резервів України до рівня, коли відношення міжнародних резервів країни до короткострокового боргу складає менше одиниці. 2.5 Створення нових сегментів ринку внутрішніх запозичень; забезпечення розміщення коштів пенсійних фондів та страхових компаній на ринку облігацій внутрішньої державної позики з метою підвищення його ліквідності та збільшенню обсягів даного ринку. 2.6 Формування реального попиту на зобов'язання держави шляхом випуску державних ощадних облігацій для фізичних осіб. 2.7 Сприяння демократизації державного боргу шляхом випуску різних видів державних цінних паперів.
3.	Боргова політика	3.1 Залучення юридичних осіб до представництва органів державної влади в судах з метою стягнення боргів у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, стосовно стягнення якої органам податкової служби було відмовлено. Стимулювання такого залучення шляхом оплати таких послуг юридичних осіб до п'яти відсотків від фактичних надходжень до державного бюджету внаслідок забезпечення цими особами здійснення стягнення. 3.2 Спрямування позичкових грошових коштів на виробничі інвестиції. 3.3 Обов'язкове рефінансування зовнішнього боргу незалежно від стану державного бюджету 3.4 Стратегічним завданням боргової політики має стати також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків. 3.5 Стратегію формування і обслуговування ринку державних запозичень базувати на науково обґрунтованих засадах. 3.6 Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. 3.7 Спираючись на іноземний досвід управління державним боргом акцентувати увагу на методі “цільових орієнтирів” в оцінці ефективності боргової політики, на основі якого може здійснюватися її неупереджена оцінка.
		3.8 Застосування операцій активного управління державним боргом дозволить заощадити значні кошти, що спрямовуються на обслуговування та погашення державного боргу (наприклад, проведення заміни боргових зобов'язань держави на акції підприємства державної власності, викуп державних облігацій на вторинному ринку). 3.9 Міністерство фінансів повинно проводити постійний аналіз та моніторинг кон'юнктури на міжнародних ринках капіталу, котирувань облігацій зовнішньої державної позики на західних біржах, реакції інвесторів на українські єврооблігації, на ті чи інші економічні та політичні події в країні, здійснювати активну роботу щодо сприяння підвищенню суверенного кредитного рейтингу країни.
4.	Зовнішня політика	4.1 Підписання двосторонніх міжурядових угод щодо погашення зовнішньої заборгованості шляхом зустрічного зарахування боргів. 4.2 Укладання міжурядових угод щодо особливостей погашення та реструктуризації зовнішньої заборгованості. 4.3 Цільове використання позик що залучаються державою від міжнародних та іноземних організацій з метою їх подальшого рекредитування або надання трансфертів для впровадження проектів розвитку. 4.4 Досягнення позитивного зовнішньоторговельного балансу.
5.	Державна приватизаційна політика	5.1 Залучення коштів до державного бюджету України, що спрямовуються на погашення зовнішньої заборгованості, шляхом проведення приватизації : а) кошти, які надійдуть від приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що споруджувалися відповідно до Чорнобильської будівельної програми;б) кошти, які надійдуть від приватизації об'єктів, визначених в рамках політики роздержавлення;

Подобные документы

• Удосконалення методів управління державним боргом України

  Сутність, форми, види і причини виникнення державного боргу. та принципи управління ним та особливості його обслуговування. Аналіз динаміки державного зовнішнього і внутрішнього боргу України. Альтернативні методи розв’язання боргової проблеми держави.
  
  курсовая работа [258,9 K], добавлен 28.12.2013
  

• Фінансові важелі управління державним боргом

  Економічна природа державного боргу. Моніторинг внутрішнього державного боргу в Україні. Структура державного внутрішнього боргу України. Специфіка внутрішнього боргу держави. Управління та обслуговування державного внутрішнього боргу.
  
  дипломная работа [239,5 K], добавлен 21.02.2003
  

• Державний борг

  Теоретичні аспекти проблеми державного боргу, його вплив на економіку держави та види. Принципи та методи управління державним боргом. Характеристика державного боргу в Україні. Структура та динаміка державного боргу. Аналіз реструктуризації боргу.
  
  курсовая работа [684,9 K], добавлен 11.06.2014
  

• Система управління державним боргом України

  Основні тенденції в розвитку державного боргу України. Аналіз принципів формування державного боргу та механізму його обслуговування. Місце і роль держави на фінансовому ринку. Короткостроковий зовнішній борг України за залишковим терміном погашення.
  
  курсовая работа [242,0 K], добавлен 18.02.2012
  

• Аналіз державного боргу України

  Виявлення основних проблем управління державним боргом в Україні на основі аналізу його сучасного стану. Дослідження джерел погашення внутрішнього та зовнішнього боргу. Огляд заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик.
  
  реферат [26,2 K], добавлен 14.12.2012
  

• Державні борги України та способи їх погашення

  Державний борг, його види та аналіз поточного стану. Динаміка державного боргу в Україні. Шляхи вирішення та методи управління державним боргом. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем. Вплив державного боргу на темпи економічного зростання.
  
  контрольная работа [64,7 K], добавлен 04.02.2012
  

• Державний кредит та проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу

  Призначення державного кредиту. Державний борг та його види. Проблеми внутрішнього боргу. Українські облігаційні запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Управління державним боргом.
  
  курсовая работа [55,3 K], добавлен 08.05.2011
  

• Державний бюджет та державний борг України

  Економічна сутність, види та функції державного бюджету. Види та причини створення державного боргу. Концепції бюджетної політики та проблеми управління державним боргом. Динаміка і основні проблеми державного бюджету та державного боргу в Україні.
  
  курсовая работа [219,0 K], добавлен 04.06.2019
  

• Проблеми погашення державного боргу в Україні

  Державний борг як одна з важливих складових державних фінансів. Характеристика, поняття та структура державного боргу країни, формування державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Сучасний стан зовнішньої заборгованості України та шляхи її погашення.
  
  реферат [293,2 K], добавлен 01.02.2012
  

• Державний борг в Україні

  Поняття, структура та види державного боргу. Економічна сутність державних запозичень. Управління державним боргом в Україні. Оцінка боргової безпеки України. Державні гарантії, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів.
  
  курсовая работа [171,5 K], добавлен 28.05.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам