Зовнішні займи як інструмент управління державним боргом

Зміни у правовому полі України

1. Зміни у правовому полі України також не сприяють поліпшенню відносин з МВКО, тому міжнародні банки намагаються перестрахувати всі свої ризики за рахунок "кабальних" умов у кредитних угодах, що потребує встановлення постійного правового поля.

2. Необхідно законодавчо врегулювати питання, пов'язані із зовнішніми позичаннями. Насамперед слід розробити і прийняти Закон України "Про зовнішній борг України" в якому чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу України, механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування зовнішнього боргу, показники (індикатори) заборгованості тощо

Забезпечен-ня економічної безпеки

1. Управління зовнішнім боргом проводиться з метою попередження кризових ситуацій у зовнішній заборгованості, забезпечення довгострокової спроможності щодо своєчасного виконання фінансових зобов'язань України, забезпечення економічної безпеки і передбачає:

- планування зовнішньої кредитної стратегії України;

- забезпечення повноти інформації щодо обсягу та структури зовнішнього боргу;

- прийняття рішень щодо необхідності залучення коштів чи інших цінностей;

- вжиття необхідних заходів щодо поліпшення структури зовнішнього боргу;

- забезпечення цільового, ефективного і законного використання залучених коштів чи інших цінностей;

- доцільне і обгрунтоване надання державних гарантій;

- контроль за обсягом та структурою боргових зобов'язань держави.

2. Відносини з міжнародними фінансовими організаціями повинні грунтуватися на таких засадах:

- умови кредитних угод не повинні суперечити національним інтересам України та стратегії її розвитку як самостійної держави;

- забезпечення рівноправності та взаємовигідності у стосунках;

- спрямування залучених кредитів у чітко визначені урядом України пріоритетні галузі економіки, переважно на розвиток виробництва;

- самостійна підготовка українськими спеціалістами проектів реформування вітчизняної економіки, під які залучаються кредити;

- покладення в основу співпраці Програми діяльності Кабінету Міністрів України, а не підготовлених представниками МВФ та Світового банку Меморандумів економічної політики уряду України, які суперечать національним інтересам.

3. Забезпечення у відносинах України з міжнародними фінансовими організаціями гласності

4. Доцільно з врахуванням вимог економічної безпеки розробити «Положення про порядок підготовки і укладання кредитних угод, пов'язаних із залученням іноземних кредитів» щодо розкриття необхідної інформації

"Прозорість" грошово-кредитної та фінансової системи України

1. Об'єднати підсистеми захисту державної і комерційної таємниці в єдину систему протидії розвідувальним посяганням іноземних спецслужб у сфері економіки

2. Оскільки існуюча практика отримання Україною зовнішніх позичок часто пов'язана з неприйнятними для України умовами кредиторів, було б доцільно здійснювати ратифікацію Верховною Радою всіх кредитних угод, на підставі яких надходять іноземні кредити, гарантовані державою, незалежно від того, передбачені чи не передбачені вони державним бюджетом.

Важливо забезпечити у відносинах України з міжнародними фінансовими організаціями гласність, оскільки нині широка громадськість і навіть науковці практично дуже мало обізнані з цим питанням, що дозволяє закликати "громадське суспільство до інтенсивного діалогу".

Висновки до розділу 3

Боргову політику слід розглядати як цілеспрямовану діяльність державних структур із розробки і реалізації методів, механізмів й інструментів дії правової, економічної, соціальної та іншого характеру з метою забезпечення ефективного використання державних запозичень, оптимізації боргової політики при раціональному використанні наявного економічного потенціалу.

Ціль управління боргом складається в створенні умов використання наявних можливостей зовнішнього фінансування, не породжуючи майбутніх проблем із платіжним балансом чи державним бюджетом.

Економіко-правовий механізм забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин повинен включати до себе:

1) принципи забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин;

2) модель управління борговими зобов'язаннями (сценарії);

3) правову базу регулювання.

4) приорітетні напрями реалізації боргової стратегії;

4) організаційний механізм підтримки сфери боргових відносин;

5) інструментарій державного регулювання;

6) блок ресурсного забезпечення;

7) модель державного управління в сфері зовнішніх запозичень;

8) стратегічні завдання боргової політики.

Поточні і майбутні проблеми зовнішньої заборгованості вимагають не імпульсивних дій з пом'якшенням ситуації, а системних підходів для їхнього ґрунтовного вирішення, тобто йдеться про необхідність ефективного управління зовнішнім боргом.

Орієнтири і заходи боргової політики на найближчі роки повинні бути такими, щоб забезпечувати її ефективність:

Обсяг державного боргу та платежів, пов'язаних з його обслуговуванням, повинен утримуватися в економічно допустимих межах.

Необхідно підтримувати обсяг і структуру державного боргу, які дозволяють гарантовано його обслуговувати, а також рефінансувати борг незалежно від стану державного бюджету.

Розмір золотовалютних резервів України, повинен поповнюватися, щоб у разі дії несприятливих факторів країна могла знизити нестабільність динаміки зовнішнього курсу валюти, зменшити імовірність виникнення фінансової кризи.

Також заходами щодо попередження та опосередкованого регулювання зовнішньої заборгованості є підвищення рівня фінансового управління на державних підприємствах і суворий контроль з боку міністерств за цільовим спрямуванням і обґрунтованістю джерел погашення зовнішніх кредитів.

Для досягнення цільових орієнтирів потрібно вжити низку заходів, а саме:

-обмежити зростання умовних зобов'язань країни.

-досягти помірного дефіциту бюджету (до 2% ВВП) для утримання співвідношення державного боргу і ВВП на стабільному рівні.

-спрямування надходжень від приватизації державного майна на погашення зовнішнього боргу з ціллю утримання стабільної нетто-боргової позиції держави.

-розвивати внутрішній фінансовий ринок і перемістити акценти з зовнішніх комерційних позик на внутрішні для мінімізації валютних ризиків і ризиків пролонгації боргу.

-підвищення ефективності використання позикових грошових коштів і їх спрямування на виробничі інвестиції.

У співробітництві України з МФКО вже з'явилися певні проблеми зумовлені насамперед постійною нестабільністю політичної ситуації в країні та несприятливим інвестиційним кліматом, що в поєднанні з накопиченим боргом та постійними звинувачуваннями України у нецільовому використанні коштів ставить під сумнів подальші перспективи співробітництва нашої держави з будь-якими кредиторами.

Відносини з міжнародними фінансовими організаціями повинні грунтуватися на таких засадах:

- умови кредитних угод не повинні суперечити національним інтересам України та стратегії її розвитку як самостійної держави;

- забезпечення рівноправності та взаємовигідності у стосунках;

- спрямування залучених кредитів у чітко визначені урядом України пріоритетні галузі економіки, переважно на розвиток виробництва;

- самостійна підготовка українськими спеціалістами проектів реформування вітчизняної економіки, під які залучаються кредити;

- покладення в основу співпраці Програми діяльності Кабінету Міністрів України, а не підготовлених представниками МВФ та Світового банку Меморандумів економічної політики уряду України, які суперечать національним інтересам.

ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичних підходів до ролі державного боргу дозволяє зробити наступні висновки:

1. Еволюцію теоретичної думки з проблеми зовнішніх запозичень можно поділити на 4 періоди. У сучасних теоріях (4 період - кінець 19-початок 20 ст.) в дослідженні категорії державного боргу відбувся зсув акцентів із впливу державного боргу на економіку на бюджетний дефіцит як первинний макроіндикатор.

2. Державний зовнішній борг - частина державного боргу, що підлягає сплаті іноземним кредиторам (нерезидентам України) за строковими зовнішніми борговими інструментами та умовними борговими зобов'язаннями держави;

3. Позитивні наслідки політики державного запозичення та проблеми управління зовнішнім боргом: можливість значного нарощування державного боргу з метою стабілізації економіки, збільшення зайнятості виробничих факторів, інвестування в економіку, приросту міжнародних резервів та ін..

4. Руйнівні наслідки державного запозичення виявляються перш за все, у витісненні приватних інвестицій і зменшенні на цій основі основних виробничих фондів країни. Якщо державний борг зростає швидкими темпами, стрімко збільшуються відсоткові виплати за державним боргом. Тоді держава вимушена піднімати рівень оподаткування або ж скорочувати державні видатки. Державний борг погіршує розподіл доходу. Іншим негативним наслідком державного боргу є обмеження можливостей держави фінансувати соціально-економічні програми внаслідок здійснення відсоткових виплат. Проблеми зовнішнього боргу охоплюють не лише сферу економіки, а й мають політичні наслідки.

5. У цей час США є важелем світового фінансового дисбалансу, покриваючи дефіцит по поточних статтях залученням іноземних ресурсів. Розмір зовнішнього боргу США за 2005 рік склав 7,015 трл.., що відповідає 64,7% ВВП. На початку 90-х років у систему світового боргу влилися нові великі позичальники - країн колишнього соціалістичного табору (усього 28 країн), при чому деякі з них уже такими були раніше.

Постійний дефіцит по поточному платіжному балансі мають Швеція, Іспанія, Австралія, Нова Зеландія. Самими великими боржниками в Латинській Америці є Бразилія, Аргентина й Мексика: на частку цих країн доводиться більше 70% зовнішнього боргу регіону, причому їхній сукупний борг за останнє десятиліття збільшився в 3 рази. Великий зовнішній борг мають арабські країни - імпортери нафти: Єгипет, Йорданія, Ліван і деякі інші.

Аналіз структури боргу України урядам зарубіжних країн свідчить, що головним кредитором України на протязі всього періоду незалежності залишається Росія, частка боргу якої складає 65% зовнішньої заборгованості України.

За проаналізований період найбільш значний вплив на стан платіжного балансу здійснили рівень ПІІ, державного зовнішнього боргу та темпи зростання ВВП.

Боргову політику слід розглядати як цілеспрямовану діяльність державних структур із розробки і реалізації методів, механізмів й інструментів дії правової, економічної, соціальної та іншого характеру з метою забезпечення ефективного використання державних запозичень, оптимізації боргової політики при раціональному використанні наявного економічного потенціалу.

Економіко-правовий механізм забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки повинен включати до себе: принципи забезпечення державного регулювання сфери боргових відносин; модель управління борговими зобов'язаннями (сценарії); правову базу регулювання, приорітетні напрями реалізації боргової стратегії; організаційно-економічний механізм підтримки сфери боргових відносин; інструментарій державного регулювання; блок ресурсного забезпечення; модель державного управління в сфері зовнішніх запозичень; стратегічні завдання боргової політики.

Враховуючи, що на нинішньому етапі реформування національної економіки все ж таки виникає потреба у зовнішніх позичаннях, Україні необхідно виробити у цьому питанні чітку позицію. відносини з міжнародними фінансовими організаціями повинні грунтуватися на таких засадах:

- умови кредитних угод не повинні суперечити національним інтересам України та стратегії її розвитку як самостійної держави;

- забезпечення рівноправності та взаємовигідності у стосунках;

- спрямування залучених кредитів у чітко визначені урядом України пріоритетні галузі економіки, переважно на розвиток виробництва;

- покладення в основу співпраці Програми діяльності Кабінету Міністрів України, а не підготовлених представниками МВФ та Світового банку Меморандумів економічної політики уряду України, які суперечать національним інтересам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асадчев В. Борги і заборгованість. Різна природа - спільна проблема.// Фінанси України. - 2000.- №2.- с. 54-57.

2. Аткинсон Э.Б., Стиглиц Дж.Э. Лекции по экономический теории государственного сектора: Учебник/Пер. с англ.-М.:Аспект Пресс, 1995.-832

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. Навч. посібник / За заг. ред. Базилевича В. Д. - К.: Атака, 2002. - 368 с. -213-228

4. Балабанов В. Состояние рынка государственных долгов // Российский экономический журнал. - 1996.- №10.- С. 34-.

5. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе: Пер. с англ., 4-е изд.- М.: Дело Лтд, 19994.-720 с.

6. Близнюк О. П., Оспіщев В. І. та ін. Державні фінанси. Навч. Посібник / За заг ред. Оспіщева В. І. - К.: Знання, 2006. - c. 415. С.-

7. Бюджетна політика та боргова стратегія України у 2003 році. НАН України, Інститут економічного прогнозування / За ред.. Луніної І. О.- Київ.- 2002.- 96 с.

8. Барановський О. Боргова безпека// Банківська справа-1998.-№4.- С. 60-64.

9. Башинська О. М. Формування та обслуговування державного зовнішнього боргу// Фінанси України. -2000. - № 12.- С. 67-77.

10. Бондарук Т. Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України.-1999.-№5.- С. 94-102.

11. Бондарук Т. Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу// Фінанси України.- 2003.- №4.- С. 14-19.

12. Вавилов А. Принципы государственной долговой политики// Вопросы экономики. -2001.- № 8.- С. 46-63.

13. Василишин Р. Методика аналізу державного боргу України // Вісник Української Академії Державного Управління при Президентові України. - 2000. - № 1. - С. 79-85.

14. Вахненко Т. Обслуговування внутрішнього державного бору та інструменти грошово-кредитного регулюванні у 2001 році // Банківська справа.- 2000.- №5.- С.60-

15. Вахненко Т. Социально-экономические факторы формирования внешней задолженности// Экономика Украины. - 2004.- №3.- с. 19-27.

16. Вахненко Т. Теоретичні засади формування зовнішнього національного боргу// Вісник НБУ.- 2006.- № 9. - с. 16-25.

17. Вахненко Т. Граничний розмір державного боргу України// Банківська справа.- 2004.- № 4.- С. 33-45.

18. Вахненко Т. Концептуальные основы управления внешним национальным долгом Украины // Экономика Украины.- 2007.- № 1.- с. 14

19. Вахненко Т. Государственный долг Украины: пути выхода из кризиса.// Экономика Украины.- 2000.- № 8.- С. 22-30.

20. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України. Підручник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2004.-544 с. (454-465).

21. Галабурда М. Обґрунтування ролі внутрішнього боргу в Україні // Фінанси України.- 2002.- №9.- с. 65-71.

22. Гайгер Л. Макроекономическая теория и переходная економика: Пер. с англ.- М.: ИНФРА.-М., 1996.-560 с.

23. Данилов Ю. А. «Рынки государственного долга: мировые тенденции и российская практика». - 2002.c. ?

24. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Пер. с англ.- К.: Основи, 1996.-814 с.

25. Драчук Ю. В. Державний борг у фінансовій політиці України // Формування ринкових відносин в Україні. - Випуск 10 (53). - 2005. - С 3-8.

26. Дробозина Л.А. Финансы. Денежное обращение.Кредит.-М.: Финансы, 1997.-465 с.

27. Єрмошенко М. Питання стратегії управління державним зовнішнім боргом// Економіст.- 2000.-№2.- с. 33-38.

28. Ершаков Д. Если внешний долг Украины и будет погашен, то только не счет Украины // Фондовый рынок. - 1999. - № 7.- С. 29-30.

29. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1/Редкол.:…С. В. Мочерний (відпов.ред.) та ін.-К.: Вид.центр «Академия», 2000-864 с. С.610

30. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина.-2-ге вид., доп.-Львів: Інтер-еко, 1998.-708 с.

31. Жигаев А. Ю. Роль гос.долга в рыночной экономике.// Деньги и кредит.-2004.- №5.- С. 43-50.

32. Жигаев А. Ю. Система макроэкономических ограничений на размер государственного долга.//Деньги и кредит.-2004.-№7.- С. 54-62.

33. Жиляєв І. Б. Зовнішньоекономічна боргова активність українських підприємств // Стратегія економічного розвитку України. - Випуск 5. -- С. 38-48.

34. Жовтанецький О. М., Чуба Н. В. Особливості формування державного боргу в Україні. Вісник економічної науки України.- 2006.-№ 1. - С. 57-60.

35. Загальний зовнішний довгостроковий борг України /за станом на 30.09.2001 р. // Вісник НБУ.-2002.- №1.-с.35.

36. Загальний зовнішній довгостроковий борг України за кредитами в іноземній валюті станом на 30.09.2005// Вісник НБУ.- 2005.- №12.- с. 18-19.

37. Загорський В. Боргова політика: концепції та реалії// Економіст.-2006.- №3.- с. 24-26.

38. Заруба О. Д. Моделювання взаємозв'язку дефіциту бюджету та економічної динаміки//Фінанси України.-1997.-№ 12.- с. 5-18.

39. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник.- 4-те вид., випр. та доп. - К.: Т-во «Знання», КОО; Л.: Вид-во Львівського банківського інституту НБУ.-566 с.

40. Золотогоров В. Г. Экономика: Энциклопедический словарь.- Мн.- Интерпрессервис; Книжный дом, 2003.- 720 с.

41. Зражевська Н. Механізм реструктуризації зовнішнього державного боргу.// Фінанси України.- 2005.- № 9 .- С. 47-56.

42. Іваненко Ю. Державний борг України в цифрах і не тільки.// Вісник НБУ.- 2003.- № 12.- с. 4-6.

43. Илларионов А. Платить или не платить?// Альтернативные стратегии снижения бремени государственного внешнего долга// Вопросы экономики.- №10.-2001.- с. 4-23.

44. Карапетян О. Вплив державного боргу на макроекономічний розвиток: концептуальні підходи// Світ фінансів. Випуск 3-4 (4-5).- 11. 2005.-С. 87-94.

45. Корнеев В. Долговые парадоксы и ориентиры государственных заимствований // Экономика Украины. -2000.- №6.- с.30-37.

46. Корнійчук О. П. Ознаки системної кризи: порівняльний аналіз економіки і фондового ринку Південної Кореї та України// Економіка промисловості.- 2006.-№(34).- С. 11-17.

47. Козюк В. В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України: монографія.-Тернопіль: Карт-бланш, 2002.-238 с.

48. Колпакова Г. М. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. Пособие. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 368 с.: ил.

49. Кравчук Н. Реструктуризація зовнішнього боргу// Фінанси України.- 2001.-№10.- С. 63-71.

50. Красавина Л.Н. Проблемы деловой политики России // Деньги и кредит. - 2004. - №8. - с.62-64.

51. Лебеда Г. Б. Бюджетный дефицит и государственный долг: проблемы моделирования // Теория и практика управления. -2005р.- №4. c.- ?

52. Лісовенко В. В. Кредитний рейтинг у системі управління державним зовнішнім боргом // Фінанси України. -2000.-№11. - С 30-38.

53. Лісовенко В. Державний зовнішній борг України: етапи формування та розвитку // Вісник Національного банку України. - № 9. - 2000.- с. 35-36.

54. Лісовенко В. Зменшення державного боргу - результат виваженої боргової політики// Фінанси України.- 2006.- № 6. - С. 156-158.

55. Луцишин З. О. Зовнішня заборгованість і можливість її скорочення.// Фінанси України, № 9.-1996.-с. 63-67.

56. Лютий І. О., Демиденко Л. М., Субботович Ю. Л. Бюджетна політика України // Фінанси України.- 2006.- № 10.- с. 3-12.

57. Льовочкін С.В., Опарін В.М. Зовнішнє запозичення як чинник економічного зростання. Стратегія економічного розвитку України. Науковий збірник .-2001.- №5. - С. 32-37.

58. Царук О.В. Макроекономічні ефекти держ.боргу як об'єкт статистичного вивчення//Статистика України.- 2006.- № 2.- С. 21-26.

59. Мартыненков И. Н. Особенности деятельности Всемирного банка в Украине// Вісник економічної науки України.- 2005.- № 2.- С. 118-124.

60. Марченко С. Вплив загально ринкових факторів міжнародного боргового ринку на величину дохідності та спреду суверенних боргових зобов'язань // Економіст.-2006.- № 6. - С. 64-78.

61. Марченко С.М. Індикатори боргової безпеки України // Фінанси України. - 2003. - №12. - С.9-15.

62. Мицюк С. В. Управління державним боргом України та ефективність показників боргової безпеки // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка.- 2004.- №71.- С.?

63. Пасічник Ю. В. Методологічні підходи західної фінансової науки до проблеми державного боргу// Фінанси України.- 2006.- № 4.- с. 83-92.

64. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України. Навчальний посібник. Київ: Знання-Прес, 2006.-607 с.-(Вища освіта XXI століття). 496-511

65. Пирожков С. І., Сухоруков А. І., Григоренко О. Я. Фінансова політика в Україні та Російській Федерації: порівняння, досвід, проблеми: Монографія. Рада безпеки і оборони України; Національний інститут українсько-російських відносин; За ред.. А. І. Сухорукова. Київ,- ТОВ «Академпрес», 2000.- 148с.

66. Платежный баланс и внешний долг Российской Федерации за 2003 год и оценка платежного баланса за I квартал 2004 года. // Деньги и кредит. - 2004. - №5. - с.8-19.

67. Плотников А. Внешняя задолженность Украины: возможность оптимизации //Політична думка.- №1.-2000. - С. 81-90.

68. Приказюк Н. В. Світовий досвід управління державними запозиченнями. // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка.- 2004.- №71.

69. Про державний бюджет України на 2004 рік. Закон України від 24 листопада 2003 року № 1344- ІV.Відомості ВРУ №17-18, 2004р.

70. Про державний бюджет України на 2005 рік. Закон України від 23 грудня 2004 року № 2285- ІV.Відомості ВРУ №7-8, 2005р.

71. Про державний бюджет України на 2006 рік. Закон України від 20грудня 2005 року № 3235- ІV.Відомості ВРУ № 9, 2006р.

72. Проблемы государственной задолженности// Коринф..- 2004.- № 27.- с. 9-11.

73. Райзберг Б. А,, Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь.-5-е издание, пере раб.и доп.-М.: ИНФРА-М, 2006.-495 с.- (Библ. Словарей «ИНФРА-М»)

74. Райзберг Б. А., Лазовских Л. Ш., Стародубцева Е. Б., Словарь. 1998. - 495 с.

75. Рак Р. В. Теоретичні засади й можливості використання боргової стратегії// Фінанси України.- 2004. - № 5.- С. 76-82.

76. Рожко О. державний борг у забеспеченності економічного зростання.// Фінанси України.- 2003.- № 1.- с. 82-88.

77. Рязанова Н. С. Сучасні тенденції зовнішньої заборгованості.// Фінанси України .- 2005. - № 7.- с. 26-38.

78. Сакс Дж. Рыночная экономика и Россия: Пер. с англ./ВВСМРМ.-М.:Экономика,1994.-331 с.

79. Сакс Дж., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход.-М.: Дело.-1996.-848 с.

80. Самуєльсон П.А., Нордхаус В.Д. Экономика: Пер. с англ.-М.: Изд-во БИНОМ, 1997.-800 с.

81. Селезнев А. Государственный долг: иллюзии и реалность. // Экономист. - 2004. - №3. - с.31-41.

82. Степаненко В.О., Бондарчук Т.Г. Проблеми утворенні та обслуговування державного внутрішнього боргу // Фінанси України. -1998.-№4. - с.5

83. Толковый словарь рыночной экономики /Под ред. В. П. Тарасова, Ф. А. Крутикова. М.- 1993.-304 с. С.50

84. Трофимов Г. Внешний долг и денежно-кредитная политика (к теории вопроса)// Вопросы экономики.- 2000.-№5. - с. 18

85. Хейфец Б. О формировании единой системы управления гос.долгом и зарубежными активами// Экономист.- 2001.- №9.- С. 73 -

86. Шабалин А. Динамика государственного и корпоративного долга // Экономист.- 2006.- № 4.- С. 50-58.

87. Cross-country Experience with Restructuring of Sovereign Debt and Restoring Debt Sustainability. http://www.imf.org

88. Відомості рахункової палати України - www.palata.gov.ua

89. Офіційний сайт міністерства фінансів України - www.minfin.gov.ua

90. Офіційний сайт МВФ - www.imf.org

91. Офіційний сайт державного комітету статистики - www.ukrstat.gov.ua

92. Офіційний сайт світового банку - www.worldbank.org

93. Хорошковський В.І. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями: еволюція, теорія, практика. К., 2002 - 318с.

94. Thomas A. Pugel, Peter H. Lindert International economics. London, 2004. - p. 617 - 619.

95. Debt restructuring and rescue packages // Global Development Finance. - 2002. - № 5. - р. 94 - 97.

96. IMF provides $ 3,3 billion in debt relief to 19 countries // IMF Survey - 2006. - Vol. 35, № 1. - p. 3.

97. IMF will continue to keep a careful eye on debt sustainability // IMF Survey - 2006. - Vol. 35, № 1. - p. 4 - 5.

98. Zambia to receive $ 577 million in debt relief from the IMF // IMF Survey - 2006. - Vol. 35, № 1. - p. 7.

99. IMF financial data // IMF Survey - 2006. - Vol. 35, № 1. - p. 2.

ДОДАТОК А

Приклади проектів міжнародних організацій в Україні, що реалізуються та будуть реалізовані

1. Приклади проектів МБРР в Україні, що реалізуються та будуть реалізовані найближчим часом:

1) 40 млн. дол. на реформування податкової системи (2 етапи: з 2006 по 2009 та з 2010 до 2012 року).

2) 140 млн. дол. на здійснення проекту „Розвиток міської інфраструктури” (Донецька, Чернігівська, Івано-Франківська та Одеська області).

3) 200 млн. дол. для проекту „Передача електроенергії” щодо проведення ремонтних робіт на лініях електропередач.

4) 65 млн. дол., з яких 50 млн. - позика МБРР та 15 млн. бюджетних коштів для проекту „Модернізація державних фінансів”.

5) 50 млн. дол. для проектів „Реформування судової системи” щодо перерозподілу функцій судів.

6) 100 млн. дол. на проект „Пенсійна система та розвиток системи соціального страхування в Україні”.

7) 150 млн. дол. терміном погашення 20 років на проект „Розширення доступу до фінансових ресурсів” [1].

2. Проекти, які зараз впроваджуються Світовим Банком, надають підтримку таким заходам:

1.Функціонування ринкових інституцій. Основним засобом надання прямої бюджетної підтримки залишиться серія Програмних системних позик (ПСП). ПСП надалі сприятимуть поліпшенню ситуації в п'яти сферах: фінансова дисципліни, права власності, посилення та спрощення регуляторної бази, управління державними ресурсами, забезпечення соціальної та екологічної стабільності.

2. Поліпшення роботи інституцій через надання ширших прав суспільству, посилення підзвітності органів влади та вжиття заходів щодо подолання бідності та забезпечення екологічної стабільності.

3. Подальше розширення прав громадянського суспільства для забезпечення кращого реагування інституцій на потреби орієнтованого на ринок суспільства, яке включає всі групи населення, та посилення підзвітності органів влади всіх рівнів.

4. Монетизація економіки мала дуже значні наслідки для решти економіки: Міністерство фінансів України припинило збір податків у не грошовій формі, бартерні операції скоротилися до менш ніж 10 відсотків, готівкові платежі за електроенергію та газ зросли до 85-90 %, тоді як на початок 2000 року вони становили 10-15 %.

5. Реєстрація нових приватних підприємств. Внаслідок реєстрації за принципом “одного вікна” вартість реєстрації приватного підприємства зменшилася з 192 дол. в 1997 році до 67 дол. в листопаді 2001 р. Час, необхідний для реєстрації підприємства, скоротився від 34,7 дня в 1997 р. до 11,6 дня у 1999 р. та 4,8 дня в 2001 р.

6. Захист прав власності. Ліквідовано державну власність на землю і колишнім членам колгоспів видано 6,7 млн. земельних сертифікатів. До квітня 2003 р. було видано понад 3 млн. актів на право приватної власності на землю.

7. Охорона здоров'я. За непрямої підтримки ПСП було створено нові центри сімейної медицини та впроваджено нову спеціалізацію із сімейної медицини у вищих навчальних закладах.

8. Профілактика СНІД. У 2003 році Радою директорів Світового банку було прийнято стратегію профілактики та контролю за епідемією ВІЛ /СНІД.

9. Соціальний захист. Було створено національну уніфіковану базу даних соціального страхування і видано 3 млн. страхових ідентифікаційних посвідчень. Розширено послуги соціальної допомоги, які надаються дома, ними охоплено 10 000 осіб похилого віку та осіб зі спеціальними потребами.

10. Екологія. Зросло виробництво екологічно чистої електроенергії. Потужність компанії “Дніпрогідроенерго” з виробництва екологічно чистої електроенергії за рахунок енергії води зросла на 88,1 МВт, що дало змогу збільшити обсяг наявної електроенергії, насамперед у години пік.

3. Діяльність ЄБРР в Україні зосереджена на наступних основних напрямках:
1. Сприяння розвитку приватного сектору. Здійснюється за рахунок кредитних ліній та фінансової підтримки у вигляді цінних паперів підприємств малого та середнього бізнесу, прямого фінансування спільних підприємств та вітчизняних приватних компаній. Український Мікрокредит Банк засновано в 2000 році разом із Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), спільним Німецько-Українським Фондом, західним фондом NIS Enterprise Fund. ЄБРР оперативно надає фінансову підтримку тим проектам, які розробляються в процесі проведення приватизації підприємств.
2. Підтримка приватизації та галузевих реформ. Банк бере активну участь у ході підготовки приватизації більшості компаній сфери енергетики та телекомунікацій. Наприклад, ЄБРР запропонував свої послуги у проведенні приватизації компанії "Укртелеком". З цією метою було виділено 100 млн. дол. При цьому ЄБРР була виставлена єдина вимога - це упорядкування "Укртелекомом" системи ліцензування операторів, які надають послуги зв'язку, а також упорядкування галузі відповідно до стандартів ВТО.

3. Підтримка розвитку фінансового сектору. В першу чергу надається допомога у розробці установчих програм тим банкам, які беруть участь у фінансових схемах ЄБРР щодо підтримки малого та середнього бізнесу. На даний час ЄБРР є акціонером трьох українських комерційних банків: Першого Українського міжнародного банку, Київського міжнародного банку та Західного Українського комерційного банку. В свою чергу, декілька українських банків було обрано для участі в програмі ЄБРР з підтримки вітчизняного виробництва, на що виділялося 50 млн. дол.

4. Сприяння залученню інвестицій у розвиток приватного сільськогосподарського сектору. Інвестуються ті проекти, які орієнтовані на розвиток ринкових відносин у приватному секторі агропромислового комплексу, підтримки реалізації програм маркетингу та переробки сільськогосподарської продукції.

5.Забезпечення ефективної роботи енергетики. Значну увагу ЄБРР концентрує на оновленні засобів виробництва теплової енергії, а також на підвищенні ефективності захисту навколишнього середовища на теплових електростанціях. Банк також підтримує програми приватного фінансування виробництва енергії, розвитку транспортної інфраструктури, реформування енергоринку, а також створення компаній, які надають послуги у сфері енергетики. Зокрема, створення енергозберігаючої компанії "УКРЕСКО" відбулося за підтримки "Banking May" у 1998 році.

6. Ядерна безпека. ЄБРР є розпорядником Чорнобильського Фонду Захисту, заснованого у грудні 1997.

7. Реструктуризація та реформування інфраструктури. Щодо інфраструктури захисту навколишнього середовища та муніципального господарства. Банком зосереджено увагу на інвестуванні програм у сфері муніципального водопостачання, а також утилізації сміття. У ході реалізації цих проектів Банк надаватиме підтримку місцевим урядам, які сприятимуть комерціалізації та доступу приватного сектору до своїх муніципальних послуг.

8. Транспорт. Фінансування засобів повітряної навігації та одиниць авіаперевезень.

Додаток Б

Динаміка зовнішніх запозичень з макропоказниками

Рисунок Б1 Співвідношення запозичень України до видатків на їх обслуговування

Рисунок Б2 Динаміка порівняння темпів зростання ВВП та запозичень

Додаток В

Таблиця В1 Найбільш невдалі проекти МФКО в Україні

Рік затверд-ження	Мета кредитування	Запланована сума фінансу-вання, млн. дол.	Співвідношення реального фінансування і планового, %	Причина відкликання, невиконання проекту
МВФ
1998	Програма розширеного фінансування дефіциту бюджету	2600	70	Завищення обсягу резервів НБУ та підозра нецільового використання кредитів МВФ
2004	Фінансування дефіциту бюджету	411	0	Відмова українських чиновників від кредиту
Світовий банк
1996	Розвиток ринку електро-енергії	317	24,1	н./д.
1998	Адміністративна реформа	200	0	Проект не затверджено укр. стороною
2002	Боротьба з туберкульозом і СНІДом	60	4,1	Нецільова витрата коштів українською стороною
2002	Розвиток приватного сектору	30	7	н./д.
2002	Захист біомаси в коридорі «Азовське -- Чорне море»	8,17	10,6	н./д.
2003	Створення національного земельного кадастру, приватизація землі, реструктуризація фермерських господарств	195,1	3,8	Протиріччя постанови Кабміну та Земельного кодексу щодо організації кадастрової служби.

Размещено на Allbest.ru