Зовнішні займи як інструмент управління державним боргом

в) кошти, які надійдуть від сплати штрафів та пені за невиконання власниками приватизованих об'єктів умов договорів їх купівлі-продажу.

6.

Фінансова політика

6.1 підвищення рівня фінансового управління на державних підприємствах і суворий контроль з боку міністерств за цільовою спрямованістю і обґрунтованістю джерел погашення зовнішніх кредитів.

6.2 Посилення пруденційного регулювання та встановлення більш жорстких вимог до формування резервів банків під кредитні ризики по операціях в іноземній валюті.

6.3 Поширення нормативів обов'язкового резервування на ресурси, залучені українськими банками від нерезидентів.

5. Організаційно-економічний механізм підтримки сфери зовнішніх зобов'язань. Використання економічного потенціалу країни має забезпечувати синхронний розвиток його внутрішнього потенціалу на всіх рівнях, в т.ч. та наддержавному, завдяки реалізації взаємних економічних інтересів на умовах комерційного розрахунку, тобто в цілісній системі. Це потребує створення і вдосконалення комплексної системи механізмів, яка включає механізми нормативно-правового, організаційного, фінансового забезпечення та механізмів ефективного управління, економічного, фіскального регулювання тощо. Напрями удосконалення управління сферою боргових зобов'язань наведено на рис. 3.3.

Наприклад з метою координації управління державним боргом та управління ризиками Кабінету Міністрів, Міністерству фінансів та Національному банку України необхідно створити Агентство з управління державним боргом за проектом Закону України «Про державний борг». Агентство з управління державним боргом є уповноваженим органом по управлінню державним боргом в Україні та діє при Кабінеті Міністрів України. З метою фінансового забезпечення управління ризиками Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України утворюють Фонд ризиків.

6. Інструменти державного регулювання зовнішніх боргових зобов'язань за принципом ефективного використання державних запозичень за організаційно-економічним механізмом підтримки.

Операції з економії коштів передбачених на погашення та обслуговування державного боргу України в залежності від очікуваного ефекту поділяються на:

- Операції зі зниження вартості державних запозичень;

- Операції, спрямовані на зменшення піків навантажень платежів з обслуговування та погашення державного боргу на Державний бюджет;

- Операції з запобігання ризикам збільшення обсягів платежів за державним боргом унаслідок змін відсоткових ставок та курсів валют.

Для зниження вартості запозичень застосовуються: операції з дострокового погашення державного боргу; операції з дострокового викупу державних цінних паперів шляхом укладання угод з особами, яким належить право вимоги або державні цінні папери; операції купівлі державних цінних паперів у їх власників із їх зобов'язанням щодо їхнього зворотного викупу за узгодженою ціною на визначену майбутню дату, здійснені шляхом укладання відповідних угод.

Рисунок 3.3 Напрями удосконалення управління сферою боргових зобов'язань

Для зменшення ризику пролонгації, піків навантажень платежів з обслуговування та погашення державного боргу на Державний бюджет застосовуються: ації з дострокового викупу державних цінних паперів шляхом укладання угод з особами, яким належить право вимоги або державні цінні папери; операції обміну платежів за угодами; операції обміну правами вимоги за угодами; операції заміни майбутньої процентної ставки із плаваючої на фіксовану (або навпаки), заміни валюти платежу по державному боргу, з метою мінімізації впливу ризиків змін значень процентних ставок та курсів валют; операції з попереднього розміщення частками платежів з обслуговування та погашення зовнішнього державного боргу на депозитних рахунках іноземних комерційних банків з високим інвестиційним рейтингом (операції депонування).

Для запобігання негативному впливу ринкового ризику на державний борг, що виникає через зміни відсоткових ставок та курсів валют застосовуються: операції, які направлені на мінімізацію впливу ризиків, пов'язаних із коливанням курсів іноземних валют, шляхом укладання форвардних, опціонних та ф'ючерсних угод із фіксацією співвідношення курсів валют або відсоткових ставок (операції хеджування).

7. Блок ресурсного забезпечення. Кадрове забезпечення. Створення системи підготовки й підвищення кваліфікації кадрів відіграє величезну роль в управлінні державним боргом. На основі взаємодії державних органів влади і навчальних закладів доцільно розробити принципово нові підходи до професійної освіти в бюджетному менеджменті.

Інформаційні ресурси. При організації й розвитку сфери зовнішніх запозичень часто виникають розбіжності інтересів держави, регіонів і підприємств. Використання єдиної комп'ютерної мережі й сучасних економіко-математичних методів для моделювання стратегії поводження об'єктів на різних рівнях дозволить оптимізувати розвиток цієї сфери. Принципи інформаційної взаємодії в комп'ютерній мережі наведено на рис. 3.4.

Звіт про стан державного боргу України повинен включати інформацію щодо: стану боргу на кінець звітного періоду в розрізі термінів погашення, типом боргового зобов'язання, типу кредиторів, валютної структури, відсоткових ставок; динаміки державного боргу на протязі звітного року; платежів, що виникли через непередбачені ризики; динаміки коштів Фонду ризику на протязі звітного року; динаміки запланованих виплат із погашення та обслуговування державного боргу в наступних періодах за звітним роком.

Размещено на http://www.allbest.ru/

41

Рисунок 3.4 Принципи інформаційної взаємодії в комп'ютерній мережі

Річний звіт про стан державного боргу України додатково повинен містити інформацію про: відношення валових зобов'язань державного сектора економіки України та державного боргу до ВВП, до доходної та видаткової частин Державного бюджету звітного року; динаміку державного боргу протягом року та протягом ряду останніх років; платежі по погашенню та обслуговуванню державного боргу протягом року та протягом ряду останніх років; напрямки використання залучених коштів та джерела погашення й обслуговування державного боргу; про суму всіх боргових зобов'язань АР Крим та місцевого самоврядування станом на кінець звітного року; про кредиторську заборгованість бюджетних установ станом на кінець звітного року; про величину валових зобов'язань державного сектора економіки України.

Міністерство фінансів України один раз в півроку публікує в офіційних виданнях відомості про стан державного боргу - про динаміку державного боргу, динаміку державного внутрішнього та зовнішнього боргу в абсолютному значенні та відносно обсягу ВВП та доходної частини Державного бюджету України. Окрім цього, щороку публікуються дані про структуру державного внутрішнього та зовнішнього боргу, де окремо зазначається частка короткострокового боргу (терміном погашення до 1 року) в гривнях та іноземній валюті; обсяги платежів з обслуговування та погашення державного боргу в абсолютній сумі, як частка ВВП і як частка доходної частини Державного бюджету України.

Блок технічного регулювання. На теперішній час управління у сфері запозичень регламентується законом України «Про державний внутрішній борг», Проект закону України «Про державний борг України» направлено на доробку. Найдієвішим методом перевірки дотримання принціпів та зобов'язань боргових відносин є підтвердження відповідності третьою незалежною стороною.

Блок менеджменту і маркетингу. Концепція підходу на засадах макромар-кетингу до формування системи управління державним боргом має стати новою філософією управління. Доцільність формування макромаркетингових систем розглядали Гальчинський А., Крикавський Є., Окландер М. та ін., але не досліджено використання маркетингового підходу на макрорівні до розв'язання проблеми зовнішньої заборгованості.

Боргова безпека держави - це дотримання такого рівня державної заборгованості, який задовольняє потреби держави у фінансових ресурсах, дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни і, при цьому, не ставить під загрозу можливість виконання державою своїх функцій та зобов'язань щодо погашення та обслуговування боргів зокрема.

В Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося хаотично. Ситуативний підхід до формування строкової структури боргу і дискретність запозичень призводять до “пікових” платіжних перенаван-тажень. Лише в останні роки розпочалося формування послідовної довгострокової державної боргової політики, але без макромаркетингової підтримки це не можливе.

Під категорією «маркетингова діяльність» органів державного управління слід розуміти використання концепції, методології та технології маркетингу

органами державної влади центрального рівня.

Можливою формою існування макромаркетингу є маркетингова система, яка є підсистемою економічної системи території, під якою розуміється організаційно-управлінський механізм, тобто сукупність підрозділу маркетингу органу виконавчої влади, що систематично виявляє маркетингові рішення і дії потрібні для розвитку, та плану маркетингу, як розділу програми соціально-економічного розвитку.

Алгоритм технології макромаркетингу може бути представлено через послідовність здійснення маркетингового аналізу середовища, маркетингового синтезу щодо приорітетів цілей та завдань, стратегічного маркетингу щодо визначення стратегії, операційного маркетингу щодо розробки плану маркетингу, маркетингового контролю за ефективністю маркетингу.

Під комплексом макромаркетингу слід розуміти набір контрольованих змінних факторів, сукупність яких - структурна політика, канали розподілу та просування, надання інформації, комунікації - може бути використана для розробки плану маркетингу органу виконавчої влади (табл.3.2) [43].

Ефективність функціонування маркетингової системи органу виконавчої влади можна дослідити з використанням інтегрального показника, за допомогою якого контролюється формування довготермінових конкурентних переваг країни та підприємств, підвищення якості життя населення, збільшення надходжень до бюджету, нейтралізація негативних наслідків господарчої діяльності. Для оцінки доцільно використовувати індикатори за наступними показниками: показники задоволення інтересів користувачів, а саме показники підвищення конкуренто-спроможності країни й суб'єктів господарювання та показники рівня якості життя населення; показники задоволення інтересів органу виконавчої влади; показники задоволення інтересів суспільства.

Таблиця 3.2 - Структура і зміст комплексу макромаркетингу

Елемент комплексу макромаркетингу	Зміст
Сектор моніторингу	Комплексне дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, аналіз та ранжування можливих та пріоритетних напрямів боргової політики, прогноз варіантів боргової політики, аналіз інформації, формування банка даних, вибір джерел інформації, контроль ефективності маркетингу, моніторинг законів
Сектор структурної політики	Формування раціональної структури боргу, визначення боргової стратегії та напрямів реалізації боргової політики, пропонування джерел фінансування, розрахунок ефективності використання кредитів та запозичень, розробка рекомендацій щодо видів кредитування
Сектор формування каналів розподілу (політика оптиміза-ції зв'язків)	Інституційне забезпечення, законодавче забезпечення, базування на науковій та логістичній основі, надання інформації щодо форм та інструментів запозичення, поповнення банка даних
Сектор просування (комунікації)	Здійснення іміджевої, порівняльної, інформативної, пояснювальної реклами, пропаганда можливостей, формування позитивного іміджу країни, розробка системи взаємопов'язаних заходів фінансової, податкової, інвестиційної, інноваційної політики

Таким чином, перспективним напрямом розвитку системи управління державним боргом в Україні є маркеталізація управління державним боргом через:

1) вдосконалення механізму здійснення державних запозичень та погашення державного боргу; управління строковою структурою боргу в напрямку пролонгації щодо зростання вартості довгострокового капіталу; використання боргових заходів во взаємозв'язку з макроекономічною політикою в Україні; формалізація наявної строкової стратегії управління боргом, встановлення параметрів управління ризиком, пов'язаних з співвідношення між обсягами внутрішнього та зовнішнього боргу;

2) збільшення кількості боргових інструментів до максимально можливої, що здешевлює обслуговування боргу; формування зовнішнього боргу на ринковій основі, вихід на приватні ринки запозичень;

3) реструктурізація боргу як активне знаряддя боргового менеджменту за допо-могою інструментарію конверсії коротких державних облігацій у більш довгі, поступове переоформлення заборгованості перед кредиторами, в т.ч. МО; створення умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних аген-тів в питаннях управління державним боргом, створення сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками; зміцнення аналітичних спроможностей та інституційної бази; встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом;

6) зміцнення правової бази для забезпечення підзвітності державних органів, встановлення у законодавстві чітких завдань для управління боргом;

7) забезпечення оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків;

9) базування стратегії обслуговування ринку державних запозичень на науково обґрунтованих засадах з застосуванням методу «цільових орієнтирів» в оцінці ефективності боргової політики;

10) проведення активної політики в частині здійснення запозичень і операцій із державним боргом на основі застосування стандартних схем та розробкою стратегії переорієнтації на ринкові джерела запозичень із використанням широкого набору інструментів, випробуваних зарубіжною практикою;

11) проводення постійного аналізу та моніторингу кон'юнктури на міжнародних ринках капіталу, котирувань облігацій зовнішньої державної позики на західних біржах, реакції інвесторів на економічні та політичні події в країні. Комплексний підхід до реалізації стратегії управління державним боргом має знайти відображення в зміцненні координації боргової політики з бюджетно-фінансовою, грошово-кредитною та інвестиційною політикою, для підвищення ефективності управління активами та пасивами держави. Засобами підвищення ефективності бюджетних інвестицій мають стати: оптимізація переліку державних цільових програм, розробка економічних критеріїв для виділення бюджетних інвестицій в залежності від: ступеня завершеності, можливості співфінансування з інших джерел, міри комерціалізації результатів інвестицій. Державний борг України не знаходиться у критичній фазі, але існують проблеми, які потребують оптимізації боргової політики. Проблема може бути вирішена при створенні макромаркетингової системи підтримки боргової політики.

8. Модель державного управління в сфері зовнішніх запозичень.

Для підвищення ефективності державних запозичень пропонується модель державного управління в сфері зовнішніх запозичень (рис. 3.5).

Особливої уваги заслуговує зворотний зв'язок між блоком стратегічного планування й блоком контролю отриманих результатів. Його роль складається у виявленні невідповідностей між показниками стратегічного планування й реально отриманими результатами й внесенні коригувальних дій.

Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу та ВВП.

Размещено на http://www.allbest.ru/

41

Рисунок 3.5 - Модель державного управління в сфері зовнішніх запозичень

3.3 Стратегічні напрями та принципи й перспективи розвитку боргових відносин з міжнародними організаціями для забезпечення економічної безпеки країни

Беручи до уваги темпи еволюційного розвитку, складність структури та багаторівність інститутів системи МФКО, враховуючи зв'язки між її компонен-тами та складовими, значимість мережі міжнародних фінансово-кредитних фондів та організацій для України, досліджено і систематизовано перспективні шляхи відносин України з МФКО щодо проблем зовнішньої заборгованості.

Міжнародний валютний фонд (МВФ). Всього на сьогодні членами МВФ є 181 країна. Україна була прийнята до МВФ у 1992 р. і активно співпрацює із МВФ, починаючи з жовтня 1994 року шляхом отримання кредитів з метою здіснення економічних реформ.

За період 1994-2005 років реалізовано повністю 6 кредитних угод з МВФ. Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3-5 р., початок оплати - через три роки, процентні ставки за кредит - від 5,75% до 6,29%. Нині діючі квоти країн-членів МВФ установлені в 1999 р. на основі одинадцятого перегляду квот, згідно з яким квота України зросла до 1372 млн. СПЗ. Квота України є 31-ю за розміром і становить 0,653% у загальному капіталі фонду [68].

У лютому - березні 2000 року виникли певні проблеми у взаємовідносинах з МВФ через підозри у нецільовому використанні кредитних ресурсів, досить неоднозначно висловлені в зарубіжній пресі. Продовження кредитування було поставлено в залежність від результатів міжнародної аудиторської перевірки діяльності НБУ України у 1997-1999 році. У 2001 році кредитування України збоку МВФ було поновлено.

Динаміка запозичень України у МВФ у 2001-2006 роках (табл. 3.3) свідчить, як скоротився обсяг боргу в 2006 році.

Загальний борг перед МВФ становить 1496 млн. дол. за різноманітними лініями фінансування. Крім того, закон про бюджет України на 2006 рік передба чав залучення через МВФ додатково ще 825,5 млн. дол. на фінансування дефіциту Державного бюджету та погашення зовнішнього боргу, а також 520 млн. дол. дол. на підтримку національної валюти.

Таблиця 3.3 - Співвідношення розміру боргу перед МВФ до виплат по ньому (млрд. дол.) [93]

Роки	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Розмір боргу	1,909	1,876	1,836	1,605	1,496	1,496
Сума виплат	639,8	272,4	260,8	345,8	351,8	384,3

На сьогодні загальна заборгованість перед МВФ становить 1496 млн. дол. і в порівнянні з 1998 роком знизилась на 50,8%. Судячи зі статистичної інформації, МВФ є основним закордонним джерелом запозичення для України з ціллю фінансування дефіциту бюджету. Аналіз виплати боргів МВФ свідчить проте, що впродовж 2001-2006 років спостерігається тенденція підвищення обсягів виплат по зовнішньому боргу МВФ. Отже за період з 2001 по 2006 роки було здійснено виплат на суму 2254, 9 млн. дол., проте станом на кінець 2006 року загальна сума заборгованості перед МВФ становила 1823,1 млн. дол. Ця динаміка свідчить про те, що країни обрала правильний шлях до зваженої боргової політики з ціллю зменшення боргового тягаря на економіку України.

Основною кредитною лінією, якою користується наша держава у кредитних відносинах з МВФ, є лінія системи Stand-by - програма Фонду системних трансформацій. Заходи, які підтримувались позиками Stand-by, були спрямовані на стабілізацію грошово-кредитної та бюджетної сфери, прискорену приватизацію (в т.ч. грошову), дерегуляцйну реформу та поглиблення структурних реформ в енергетичному секторі (електроенергетика, газовий сектор, вугільна галузь) та сільському господарстві. Здійснення Урядом цих заходів вже у 1996 році почало давати суттєвий позитивний ефект, щодо здійснення програм реформування у 1996 році та зростання реального сектору економіки у 1998 році. Кредити МВФ та СБ є по-перше найдешевшими (ставка ЛІБОР +1% та +0,5%), по-друге найдовшими (3-20 років) [8].

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Як пріоритетні МБРР

фінансує державні програми України в галузі енергетики, імпорту обладнання для розвитку гірничої промисловості, інвестування проектів для будівництва нафто- і газопроводів, модернізації підприємств тощо. Сьогодні нараховується 180 держав -- членів МБРР. Позики МБРР надаються, як правило, на термін 15 - 20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Ці позики надаються країнам, які продемонстрували певне економічне зростання та соціальний прогрес. Кожна позика надається уряду під його гарантії зацікавленій країні. Відсоткові ставки залежать від наявних у Банку коштів, які надходять від продажу облігацій МБРР на світових ринках капіталу, нерозподіленого прибутку, погашення раніше наданих позик та додаткових пожертвувань економічно розвинутих країн.

Вступ України до МВФ забезпечив їй членство в МБРР, що дає можливість нашій країні залучати іноземні інвестиції для вирішення таких актуальних проблем, як стабілізація економіки, її структурна перебудова, інтеграція України у світове господарство. Інтенсивно проводиться розробка таких проектів, як телекомунікаційного забезпечення (30 млн. дол.), транзиту газу (250 млн. дол.), поліпшення ефективності паливно-енергетичного сектору економіки України, чотирьох сільськогосподарських проектів, проектів із соціального забезпечення реформ підприємств, розвитку експорту та ін. Уже досягнуто попередньої угоди про виділення Україні Світовим банком влітку 2007 року позики, призначеної для реструктуризації вугільної промисловості в загальній сумі майбутнього кредиту в розмірі 300-400 млн. дол. Реструктуризацію галузі планується здійснити в три етапи. На першому намічено закрити три збиткові шахти, на другому - 22. Третій етап передбачає санацію шахт з низькими виробничо-технічними показниками. Загалом за останні роки Україна одержала від МБРР понад 1,5 млрд. дол. Сьогодні в портфелі МБРР в Україні - близько 40 проектів, які перебувають у стадіях розробки та впровадження [68] (додаток А).

Програма МБРР фінансування реформ 2006-2012 років включає 22 проекти, основними з яких є розвиток ринку електроенергії - 300 млн. дол.; структурна перебудова сільського господарства - 250 млн. дол.; розвиток освіти - 37,6 млн. дол.; реформа державного сектора - 400 млн. дол.; структурна перебудова вугільної промисловості - 280 млн. дол.; реформа юридичної системи - 30 млн. дол.; розвиток експорту - 50 млн. дол.; газопостачання - 100 млн. дол.; перебудова фінансового сектора - 300 млн. дол.

Динаміка накопичення боргу перед МБРР на протязі 2001-2006 років свідчить про те, що Україна активно співпрацювала з МБРР отримавши за 6 років цільових коштів на суму більш ніж 1 млрд. дол. (табл. 3.4). Через специфіку своєї діяльності МБРР надавав кошти лише на здійснення конкретних проектів.

Таблиця 3.4 - Баланс надходжень за позиками МБРР (млн. дол.) [84]

Роки	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Розмір запозичення	369,71	44,64	94,98	33,18	484,66	62,97
Розміри виплат	166,6	197,7	190,4	219,3	244,7	290,4
Всього позик	1090,14

Статистичні дані свідчать про збільшення виплат за позиками МБРР, що говорить про тенденцію зміцнення контролю за використанням цільових коштів, а це у свою чергу, при здійсненні інвестиційних проектів надає можливість отримувати більш високу віддачу та прибутковість.

Світовий банк (СБ). Україна вступила до Світового банку у вересні 1992 року. З того часу Світовий банк підтримував програму діяльності уряду України, надаючи позики на реформування державного сектора, здійснення реформ в аграрному, енергетичному, фінансовому та соціальному секторах, приватизацію та реструктуризацію підприємств, а також гранти на охорону довкілля. Нині співпраця уряду України та Світового банку охоплює приблизно сорок проектів, для виконання яких Світовий банк надає допомогу у формі позик, грантів і економічних досліджень. 23 жовтня 2003 року Рада виконавчих директорів Світового банку схвалила нову Стратегію допомоги Україні на період 2004-2007 років. Це третя за рахунком Стратегія допомоги Світового банку Україні. Її метою є надання Україні допомоги в її намірах стати членом Європейського Союзу і підтримка проведення інституційних реформ, які можуть забезпечити створення сприятливого середовища для бізнесу і органів влади, що будуть краще реагувати на потреби населення і будуть відкритішими до співпраці з громадськістю. Позики на стратегію розвитку, що раніше були відомі як «програмні системні позики», залишатимуться в центрі програми, яка фокусуватиметься на ключових реформах у сфері стратегії та на інституційних реформах. Позика на підтримку стратегії розвитку (ППСР-1) - це перша у серії із трьох щорічних позик для допомоги урядові здійснення послідовних програм за визначеними пріоритетами.

Загальна сума фінансування, наданого досі Світовим банком Україні, перевищила 4,5 млрд. дол. і охоплює 33 операції. На цей час портфель Світового банку в Україні складається з 12 впроваджуваних нині проектів [4].

Статистичні дані свідчать про зниження обсягів кредитування СБ (табл.3.5). Насамперед, це пов'язано із нестабільною політичною ситуацією в Україні, несприятливим інвестиційним кліматом та постійним дефіцитом платіжного балансу країни, який для структур СБ привабливим об'єктом кредитування назвати не можна.

Таблиця 3.5 - Динаміка позик Світового банку у 2001-2006 роках (млн. дол.) [84]

Роки	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Розмір запозичення	800,71	44,64	94,98	33,18	484,66	62,97
Всього позик	1521,14

Проекти, які зараз впроваджуються СБ, надають підтримку заходам, які наведені в додатку А. Отже, можна стверджувати те, що Світовий Банк надав Україні позик більше ніж на 4,5 млрд. дол. на проекти здебільшого соціального та інституційного характеру. Це, насамперед, сфера екології, охорони здоров'я та функціонування різноманітних інститутів держави.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Україна посідає третє місце серед країн, в яких ЄБРР здійснює свою діяльність. Від моменту заснування його представництва в м. Києві в 1993 р. до кінця 1999 р. ЄБРР ухвалив 35 проектів в Україні загальною вартістю 832 млн. євро, 26 з яких - у приватному секторі. Було інвестовано та кредитовано такі галузі, як нафтогазовидобувна та харчова, сільське господарство, транспорт, сфера фінансів та телекомунікацій [8].

За даними таблиці 3.6 видно, що обсяги кредитування поступово знижуються, але при цьому проектів кредитування менше не стає. Останнім часом спостерігається тенденція до комбінованого фінансування державних проектів в рівних пропорціях разом із владними структурами задля перерозподілу ризиків - це як раз та тенденція, до якої переходять МФКО при співробітництві з країнами-боржниками.

Таблиця 3.6 - Динаміка щорічних кредитних надходжень від ЄБРР (млн. дол.)

Роки	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Розмір кредитів	86,55	67,33	116,85	86,08	78,26	26,9
Розмір виплат	79,3	77,5	26,2	44,9	60,8	52,6

Діяльність ЄБРР в Україні зосереджена на наступних основних напрямках (додаток А): сприяння розвитку приватного сектору, підтримка приватизації та галузевих реформ, підтримка розвитку фінансового сектору, сприяння залученню інвестицій у розвиток приватного сільськогосподарського сектору, забезпечення ефективної роботи енергетики, ядерна безпека, реструктуризація та реформування інфраструктури, транспорт.

За словами президента ЄБРР Жана Лемера, портфель проектів ЄБРР на 2007 рік сягне 700 млн. євро і може бути суттєво підвищений - до 1 млрд. євро. ЄБРР інвестуватиме у нафтогазовий сектор України близько 600 млн. євро. В рамках даного інвестування буде реалізовано низку проектів, в першу чергу в сфері енергозбереження. Серед інших пріоритетів діяльності ЄБРР - реформу-вання та реструктуризація сфери залізничного транспорту та реструктуризація підприємств міського транспорту. Треба зауважити, що обсяги коштів на обслуговування зовнішнього боргу набагато перебільшують обсяги запозичень, що свідчить про високі видатки на обслуговування боргу (табл. 3.7). При цьому динаміка запозичень від МФКО стабільна за останні 5 років на фоні сумарних обсягів зростання зовнішніх запозичень. Співвідношення запозичень України до видатків на їх обслуговування наведені в додатку Б.

За даними таблиці 5 видно, що Україна має негативний баланс запозичень та витрат за обслуговуванням зовнішнього боргу. Це може свідчити лише про кризу у відносинах з МФКО, яка останнім часом розвивається у руслі політичної нестабільності у нашій державі, що не дозволяє проводити зважену боргову політику.

Таблиця 3.7 - Динаміка обсягів державних запозичень та витрат на погашення і обслуговування державного боргу за 2001-2005 роки (млрд. грн.) [71]

Показники	2001	2002	2003	2004	2005
Витрати на погашення зовнішнього боргу МФКО	3,6	3,6	5,5	6,1	6,4
Зовнішні запозичення в цілому	4,3	2,3	6,3	6,6	7,2
Запозичення від МФКО	1,763	0,0782	0,522	0,224	1,425

Крім того накопичення боргових зобов'язань зовнішнього характеру призводить до певної залежності від міжнародних кредитних інститутів, яка характеризується останнім часом скороченням валютних траншів у бік України. Такі процеси зумовили факти махінацій та нецільового використання коштів МФКО. В додатку В наведена інформація про найневдаліші проекти міжнародних інститутів в Україні.

Відсутність реального впливу державних запозичень на економічне зростання підтверджується порівнянням темпів зростання ВВП та обсягів запозичень. Інформація стосовно темпів зростання ВВП та темпів зростання запозичень за 2001-2005 роки наведена в додатку Б. Незважаючи на зростання у 2005 році обсягів запозичень на 31,8%, темпи зростання ВВП зменшилися у 4,6 рази. Ці дані ще раз свідчать про нестабільність Української економіки, що в умовах знаходження рівня зовнішнього боргу на позначці 17% за 2006 р. вже дає привід до постанови питання про фінансову безпеку держави.

Хоча рівень зовнішнього боргу ще далекий від критичного рівня (60% від ВВП за Маастрихтським критерієм) але темпи зростання запозичень та витрати на їх обслуговування зростають. Наприклад за даними Міністерства фінансів на 2007 рік планується залучити коштів із зовнішніх джерел на суму 4 млрд. дол. Але слід зазначити, що Україна вже мала негативний досвід залучення великих траншів у 2005 році, коли сума запозичень склала 3,2 млрд. дол., а витрати на її обслуго-вування 4,7 млрд. дол. Ще більше непокоїть той факт, що за 2005-2006 роки в сумі валових запозичень України (7,2 млрд. дол.) лише 15% припадало на інвестиційні проекти, та було анульовано коштів на їх здійснення на 30 млн. дол. [61].

Сутність зовнішніх запозичень з точки зору економічної безпеки. Невпинне зростання зовнішнього боргу України на тлі значного спаду виробництва негативно впливає на економічну безпеку. Це спонукає детальніше розглянути питання щодо отримання Україною кредитів від міжнародних фінансових організацій.

Міжнародний кредит має договірні і приховані елементи своєї вартості. Якщо договірні елементи на виду, то приховані - не зазначені у відповідних угодах. Деякі елементи кредиту взагалі не підлягають кількісній оцінці, однак їхнє значення досить велике, наприклад, для встановлення контролю над іноземною фірмою чи країною-позичальником. Таким чином, пільгові на перший погляд умови деяких міжнародних кредитів можуть поєднуватися з кабальними прихованими витратами, які дорого обходяться іноземному позичальнику.

Необхідно законодавчо врегулювати питання, пов'язані із зовнішніми позичаннями. Насамперед слід розробити і прийняти Закон України "Про зовнішній борг України" в якому чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу України, механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування зовнішнього боргу, показники (індикатори) заборгованості тощо. Нині держава змушена віддавати значні суми боргів за надані під її гарантію іноземні кредити деяким комерційним структурам, які, очевидно, не без допомоги певних державних посадових осіб брутально її ошукали.

Державні гарантії доцільно надавати для залучення кредитних ресурсів тільки у чітко визначені пріоритетні напрямки, зокрема: покриття дефіциту державного бюджету; розвиток життєво важливих галузей виробництва (енергетична, харчова, медична тощо); розвиток експортоспроможних галузей виробництва; фінансування критичного імпорту.

Прийняття боргових зобов'язань державою чи її резидентами не повинно шкодити її національним інтересам. Ліміт іноземних кредитів повинен визначатися законом "Про ліміт зовнішнього позичання в Україні" і встановлювати граничну межу обсягу можливого залучення коштів чи інших цінностей на поточний рік. Проект зазначеного закону було б доцільно подавати Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховній Раді України разом із проектом закону "Про Державний бюджет України", звітом про використання позичених коштів, виконання боргових забов'язань та обгрунтування пропозицій щодо необхідності нового зовнішнього позичання.

Управління зовнішнім боргом проводиться з метою попередження кризових ситуацій у зовнішній заборгованості, забезпечення довгострокової спроможності щодо повного та своєчасного виконання фінансових зобов'язань України, необхідністю забезпечення економічної безпеки і передбачає:

- прийняття рішень щодо необхідності залучення коштів чи інших цінностей;

- вжиття необхідних заходів щодо поліпшення структури зовнішнього боргу;

- забезпечення цільового, ефективного і законного використання залучених коштів чи інших цінностей;

- доцільне і обгрунтоване надання державних гарантій;

- своєчасне виконання боргових зобов'язань держави;

- контроль за обсягом та структурою боргових зобов'язань держави.

Враховуючи кризовий стан вітчизняної економіки і перевантаження бюджету, пов'язане з обслуговуванням зовнішнього боргу, для України необхідно встановити власні порогові значення індикаторів боргу, які б не дали можливості потрапити до боргової "ями", а не користуватись загальними показниками, розробленими МФО.

Викликає стурбованість з точки зору забезпечення економічної безпеки України посилення залежності від Міжнародного валютного фонду і Світового банку. З точки зору економічної безпеки головний сенс наданих позик, які здебільшого йдуть на покриття дефіциту бюджету та платіжного балансу, полягає в тому, що ці кредитні ресурси надаються під досить жорсткі умови, пов'язані з виконанням Україною економічних програм, розроблених міжнародними фінансовими організаціями.

Для того щоб зрозуміти ефективність зовнішньої допомоги з боку міжнародних фінансових організацій та її вплив на стан забезпечення економічної безпеки України, необхідно проаналізувати деякі меморандуми, кредитні угоди та умови, на яких виділяються ці кредити.

Так, МВФ надає допомогу для цілей стабілізації грошово-кредитної системи та поповнення валютних резервів. Необхідною підставою для отримання кредитів МВФ є наявність у країни-позичальника дефіциту платіжного балансу. Переговорний процес з МВФ полягає насамперед у підготовці Меморандуму економічної політики України, листа-звернення уряду до МВФ, в якому гарантується виконання всіх заходів, викладених у Меморандумі, а також у зборі групою експертів МВФ статистичної інформації, що стосується стану державних фінансів України, її грошово-кредитної та валютної систем, зовнішнього боргу. На особливу увагу з точки зору економічної безпеки заслуговує розділ Меморандуму "Запровадження та моніторинг програми", суть якого зводиться до таких забов'язань уряду:

- продовження через Комітет по запровадженню консультацій з експертами МВФ і забезпечення їх інформацією, необхідною для моніторингу;

- крім щотижневого надання постійним представникам МВФ детальної інформації про виконання бюджету, надавати їм можливість бути присутніми спостерігачами на нарадах у Міністерстві фінансів України з питань виконання бюджету; на нарадах Національного банку України з питань координації його монетарної політики;

- активне звернення уряду до експертів МВФ за порадами стосовно координування кредитної політики обмінного курсу;

Виконання зазначених забов'язань Уряду робить абсолютно "прозорими" грошово-кредитну та фінансову системи України і узалежнює від МВФ здійснення соціально-економічної політики.

Міжнародна група "Аджента", до якої входять провідні вчені багатьох розвинених країн, стверджує, що головний недолік заходів традиційної політики стабілізації, яка проводиться МВФ, полягає в тому, що вони створюють зайві перешкоди, яких можна легко уникнути на шляху досягнення завдань [17].

МБРР спрямовує допомогу на підтримку бюджету та фінансування різних секторальних інвестиційних проектів. Однак слід зазначити, що надані цією міжнародною організацією кошти не йдуть безпосередньо на розвиток виробництва, а використовуються насамперед для цілей приватизації, лібералізації торгівлі, надання консультативних послуг, технічної допомоги, розвитку ринку цінних паперів. Зрештою необхідність реформи в Україні не викликає сумнівів, але чому саме за чужими "рецептами" і фактично за українські гроші, оскільки борги рано чи пізно прийдеться віддавати та ще й з процентами.

Якщо у вимогах МВФ йшлося лише про необхідність відміни ліцензування експорту, то МБРР вимагає скасувати навіть його реєстрацію, що суперечить чинному законодавству України і позбавляє державу можливості здійснювати хоча б мінімальний контроль за експортом. Наприклад, виконання умов кредитної угоди щодо відміни існуючих вимог щодо сертифікації якості імпортних товарів негативно впливатиме на економічну безпеку України, оскільки це:

- суперечить чинному законодавству і потребуватиме відміни законодавчих актів, які передбачають сертифікацію імпортних товарів;

- передбачає застосування, замість сертифікації імпортної продукції при ввезенні її на митну територію України, перевірок в оптовій і роздрібній торгівлі і вимагає залучення для їхнього здійснення інспекторів;

- позбавляє економічного сенсу сертифікацію українських товарів, оскільки національний товаровиробник змушений буде сертифікувати свою продукцію, збільшуючи її собівартість, в той час коли іноземні товаровиробники зможуть безперешкодно реалізовувати в Україні свою несертифіковану продукцію;

- призведе до посилення неконтрольованого напливу в Україну неякісних товарів і витіснення з внутрішнього ринку вітчизняних товарів, а також до створення загрози життю і здоров'ю українських громадян;

- негативно вплине на конкурентоспроможність українських товарів на внутрішньому ринку і посилить деградацію національної промисловості;

- суперечить світовій практиці та вимогам ГАТТ/СОТ, зокрема кодексу про технічні бар'єри в торгівлі;

- унеможливить виконання п. 4 ст. 42 Конституції України, де чітко визначено, що "держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт" [42].

Таким чином, виконання Україною лише однієї з багатьох неприйнятних умов кредитної угоди між Україною та МБРР, що стосується відміни сертифікації імпортних товарів, може призвести до фінансових втрат, які набагато перевищуватимуть загальну суму наданого кредиту.

На особливу увагу з точки зору економічної безпеки заслуговує Кредитна угода між Україною і ЄС "Україна: система моніторингу" [19], в останньому розділі якої зазначається, що Комісії Європейського Співтовариства повинна надаватись інформація по наступних показниках:

1. Моніторинг макроекономічного і фінансового розвитку та політики:

2. Моніторинг структурної політики.

Україна також отримує допомогу від США, Німеччини, Нідерландів, Канади, Швейцарії, Японії та деяких інших країн. Слід зазначити, що отримання Україною допомоги по міждержавних кредитних лініях пов'язане насамперед з умовами, на яких розвинені країни-позичальники виділяють валюту для закупівлі у них промислового обладнання та інших товарів. Тобто ці країни за допомогою кредитів фактично фінансують свого власного товаровиробника, завдаючи, таким чином, шкоди українському товаровиробнику. Навіть виділяючи Україні гуманітарну допомогу, вони створюють у себе додаткові робочі місця і підтримують свого товаровиробника.

Слід зазначити, що Україні вигідніше залучати кредити окремих країн, які не висувають до неї таких жорстких умов, як МВФ чи МБРР. Зрештою умови надання кредитів залежать великою мірою і від позиції самої України, а не лише кредиторів. Нині відкриваються перспективи доступу України до одного з найбільших у світі - японського ринку кредитів та інвестиційних ресурсів. Зокрема, під японські кредитні лінії вже запропоновано близько 60 проектів на загальну суму 5 млрд дол. США.

Якщо звернутися до досвіду РФ, то деякі російські вчені стверджують, що останнім часом Захід виявляє неабияку зацікавленість до процесів, що відбуваються в російській економіці [20]. Зокрема, науковими центрами західних країн, їхніми спецслужбами розроблені "індикатори чутливості", які дають можливість приймати як тактичні, так і стратегічні рішення стосовно Росії. Перелік зазначених індикаторів свідчить не про зацікавленість у можливому партнерстві, а про протистояння сильного і безжалісного вірогідного конкурента; не викликає жодних сумнівів, що не менш "уважно" іноземні спецслужби, представники міжнародних фінансових та економічних організацій ставляться і до української економіки.

Іноземні країни та міжнародні фінансові організації за допомогою різного роду кредитних угод та меморандумів мають можливість офіційно отримувати надзвичайно цінну інформацію щодо всіх аспектів економічного становища в Україні, для здобування якої за інших умов їм прийшлося б піти на значні витрати. У зв'язку з цим до підготовки кредитних угод необхідно залучати Держкомсекретів України. Доцільно з врахуванням вимог економічної безпеки розробити Положення про порядок підготовки і укладання кредитних угод, пов'язаних із залученням іноземних кредитів.

Що стосується необхідності захисту комерційних таємниць вітчизняного підприємництва, то доцільно звернутися до досвіду розвинених країн, де за фасадом самостійності західних фірм, автономності їхніх служб безпеки, які захищають "свої" промислові таємниці, приховується чітко налагоджений з відповідним правовим забезпеченням механізм державної підтримки, де важлива роль належить національним спецслужбам. Таким чином, вдалося об'єднати підсистеми захисту державної і комерційної таємниці в єдину систему протидії розвідувальним посяганням іноземних спецслужб у сфері економіки [21].

Практика залучення Україною кредитів міжнародних фінансових організацій на зазначених дискримінаційних і неприйнятних умовах призведе до:

- поглиблення залежності економічних перетворень в Україні та її зовнішньої і внутрішньої політики від міжнародних кредитів;

- збільшення зовнішньої заборгованості України і необхідності залучення значних фінансових ресурсів для обслуговування цієї заборгованості, що може призвести до повного банкрутства держави;

- перетворення України у сировинний придаток розвинених країн;

- деіндустріалізації держави, руйнування національної промисловості і зменшення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

- насадження вигідного для міжнародного фінансового капіталу уряду.

На жаль, не сприяє здійсненню ефективного контролю Верховною Радою за одержанням Україною зовнішніх фінансових позичок зміст пункту 14 ст. 85 Конституції України, згідно з яким законодавчий орган затверджує лише ті рішення, які стосуються "одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюд-жетом України" [2]. Оскільки існуюча практика отримання Україною зовнішніх позичок часто пов'язана з неприйнятними для України умовами кредиторів, було б доцільно здійснювати ратифікацію Верховною Радою всіх кредитних угод, на підставі яких надходять іноземні кредити, гарантовані державою, незалежно від того, передбачені чи не передбачені вони державним бюджетом.

Слід зазначити, що орієнтація уряду України переважно на міжнародні кредити не сприяє проведенню незалежної політики, пошукам і залученню внутрішніх фінансових ресурсів для здійснення економічних реформ.

Враховуючи, що на нинішньому етапі реформування національної економіки все ж таки виникає потреба у зовнішніх позичаннях, Україні необхідно виробити у цьому питанні чітку позицію. Насамперед, відносини з міжнародними фінансо-вими організаціями повинні грунтуватися на таких засадах: - умови кредитних угод не повинні суперечити національним інтересам

України та стратегії її розвитку як самостійної держави;

- забезпечення рівноправності та взаємовигідності у стосунках;

- спрямування залучених кредитів у чітко визначені урядом України пріоритетні галузі економіки, переважно на розвиток виробництва;

- самостійна підготовка українськими спеціалістами проектів реформування вітчизняної економіки, під які залучаються кредити;

- покладення в основу співпраці Програми діяльності Кабінету Міністрів України, а не підготовлених представниками МВФ та Світового банку Меморандумів економічної політики уряду України, які суперечать національним інтересам.

Продовження нинішньої практики залучення іноземних кредитів за умов, здебільшого неприйнятних для України, веде до все більшої залежності економічної політики від МФО і поступової втрати економічної і політичної незалежності України. Тому необхідно розробити і здійснювати таку кредитну політику, яка сприятиме забезпеченню економічної безпеки України.

Таблиця 3.8 - Напрями упорядкування діяльності міжнародних фінансово-кредитних організацій в Україні

Проблеми	Напрями рішення
1	2
Недопущення збільшення державного боргу	Чіткіше планувати суми, що виділяються для державного гарантування: лімітувати суми під гарантії уряду, порівнювати з державним боргом і заборгованістю перед резидентами, визначати граничний розмір гарантій КМУ під час обговорення бюджету на рік
Прийняття боргових зо-бов'язань дер-жавою не по-винно шкоди-ти її націнтересам	Державні гарантії доцільно надавати для залучення кредитних ресурсів тільки у чітко визначені пріоритетні напрямки, зокрема: - покриття дефіциту державного бюджету; - розвиток життєво важливих галузей виробництва (енергетична, харчова, медична тощо); - розвиток експортоспроможних галузей виробництва; - фінансування критичного імпорту.
Громіздкий бюрократичний механізм отримання позик	1. Збільшити повноваження Міністерства фінансів, оскільки саме міністр фінансів є представником України в усіх міжнародних кредитних угодах. Це дало б змогу одночасно ліквідувати більшість регулюючих підрозділів в інших структурах державного управління. 2. Для раціональнішого підходу в наданні гарантій Кабінету Міністрів доцільно було б вивчати та використовувати досвід країн з розвиненими ринковими відносинами, а саме -- надати всі повноваження щодо підготовки документації за гарантіями уряду одній державній установі, наприклад, Міністерству фінансів України. У багатьох країнах світу (США,
Здійснення повноцінної експертизи майбутніх проектів	До процесу експертизи майбутніх проектів визначення кредитоспроможності позичальників і вивчення їхнього фінансового стану треба залучати відомі вітчизняні та закордонні аудиторські компанії та банки. Досвід цих організацій значною мірою допоміг би зменшити ризик неприбуткових проектів. Крім того, в Україні не існує уніфікованої методики для оцінки платоспроможності підприємства.
Своєчасне отримання позики	Зменшення умов та скорочення документообігу для отримання позики.
Адекватна оцінка бізнес-плану	1. Одним із чинників успіху проекту має стати інвестиційна програма або бізнес-план, підготовлений компетентними фахівцями, який повинен докладно розглядати майбутній проект і передбачати всі видатки в доларовому еквіваленті з урахуванням непередбачених витрат. На цій стадії доцільно вже мати попередні рішення переговорів з потенційними іноземними постачальниками обладнання або виконавцями послуг за проектом. 2. Оскільки міжнародні банки, крім основних документів для отримання позики, вимагають цілу низку різноманітних документів, на підготовку яких може витрачатися багато часу, українським підприємствам до підписання угоди з МВКО було б доцільно вивчити досвід національних та іноземних компаній, які мають кредитні відносини
Подорожчан-ня проекту	Також значне подорожчання проекту відбувається за рахунок "нав'язування" банком високооплачуваних іноземних консультантів
Дійсна оцінка вартості майна, що надається у заставу	Вартість активів у заставі оцінює Фонд державного майна України. Відповідно до постанови КМУ № 414 "ця оцінка є остаточною, і не може корегуватися в майбутньому". Звісно, ймовірна ситуація, коли в разі невиконання зобов'язань позичальником та відшкодування витрат державного бюджету за гарантіями Кабінету Міністрів вартість майна, яке продається на аукціоні, може бути нижчою від встановленої спочатку вартості. Це може статися внаслідок інфляційних стрибків, морального та фізичного зношення майна тощо. Тому ризик заниження вартості майна, що надається в заставу, набагато скоротився б, якби в методиках оцінки вартості майна використовували кореляційні коефіцієнти з врахуванням можливих випадків, які можуть призвести до зменшення вартості такого майна.
Бюрократич-ний механізм кредитуван-ня укр. пози-чальників	Іноді, за умови подання великої кількості різноманітних документів, кредит втрачає сенс. Так, коли підприємству терміново необхідна позика на обігові кошти. Клієнтам зовсім не потрібно надавати банкам такий масив інформації. Представники банків пропонують змінити процедуру кредитування в Україні на ліберальнішу та зі скороченим терміном отримання грошей
Ризики ЗЕД	Для захисту компаній, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю та стимулюванням експортної торгівлі, в розвинених країнах Європи створено компанії кредитного страхування
Проблеми валютного ризику	Проблему валютного ризику можна вважати найголовнішою для українських підприємств, що отримують іноземні позики, існує ще низка труднощів. Приміром, якщо валютою позики є долари США, а основними постачальниками обладнання за проектом є виробники країн Європи, українське підприємство опиняється перед проблемою покриття валютного ризику. В Україні банки майже не пропонують послуги хеджування, такі як опціонні та форвардні валютні контракти. Крім того, під час укладання договорів застави та страхування майна МВКО вимагають всю вартість розраховувати в доларах, тоді як Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) та Служба безпеки України можуть розглядати такі дії, як правопорушення. Також за останні роки в багатьох підприємств, які мають кредитні угоди з нерезидентами, виникли проблеми з ДПАУ стосовно віднесення до валових витрат курсових різниць від перерахунку заборгованості в іноземній валюті, що призвело до збитків за результатами фінансово-господарської діяльності. Податкова адміністрація вбачала в цих діях ухиляння від податків, але під час розгляду справ цих підприємств у Вищому арбітражному суді України "було встановлено, що віднесення курсових різниць на валові витрати здійснено відповідно до закону .

Подобные документы

• Удосконалення методів управління державним боргом України

  Сутність, форми, види і причини виникнення державного боргу. та принципи управління ним та особливості його обслуговування. Аналіз динаміки державного зовнішнього і внутрішнього боргу України. Альтернативні методи розв’язання боргової проблеми держави.
  
  курсовая работа [258,9 K], добавлен 28.12.2013
  

• Фінансові важелі управління державним боргом

  Економічна природа державного боргу. Моніторинг внутрішнього державного боргу в Україні. Структура державного внутрішнього боргу України. Специфіка внутрішнього боргу держави. Управління та обслуговування державного внутрішнього боргу.
  
  дипломная работа [239,5 K], добавлен 21.02.2003
  

• Державний борг

  Теоретичні аспекти проблеми державного боргу, його вплив на економіку держави та види. Принципи та методи управління державним боргом. Характеристика державного боргу в Україні. Структура та динаміка державного боргу. Аналіз реструктуризації боргу.
  
  курсовая работа [684,9 K], добавлен 11.06.2014
  

• Система управління державним боргом України

  Основні тенденції в розвитку державного боргу України. Аналіз принципів формування державного боргу та механізму його обслуговування. Місце і роль держави на фінансовому ринку. Короткостроковий зовнішній борг України за залишковим терміном погашення.
  
  курсовая работа [242,0 K], добавлен 18.02.2012
  

• Аналіз державного боргу України

  Виявлення основних проблем управління державним боргом в Україні на основі аналізу його сучасного стану. Дослідження джерел погашення внутрішнього та зовнішнього боргу. Огляд заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик.
  
  реферат [26,2 K], добавлен 14.12.2012
  

• Державні борги України та способи їх погашення

  Державний борг, його види та аналіз поточного стану. Динаміка державного боргу в Україні. Шляхи вирішення та методи управління державним боргом. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем. Вплив державного боргу на темпи економічного зростання.
  
  контрольная работа [64,7 K], добавлен 04.02.2012
  

• Державний кредит та проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу

  Призначення державного кредиту. Державний борг та його види. Проблеми внутрішнього боргу. Українські облігаційні запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Управління державним боргом.
  
  курсовая работа [55,3 K], добавлен 08.05.2011
  

• Проблеми погашення державного боргу в Україні

  Державний борг як одна з важливих складових державних фінансів. Характеристика, поняття та структура державного боргу країни, формування державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Сучасний стан зовнішньої заборгованості України та шляхи її погашення.
  
  реферат [293,2 K], добавлен 01.02.2012
  

• Державний бюджет та державний борг України

  Економічна сутність, види та функції державного бюджету. Види та причини створення державного боргу. Концепції бюджетної політики та проблеми управління державним боргом. Динаміка і основні проблеми державного бюджету та державного боргу в Україні.
  
  курсовая работа [219,0 K], добавлен 04.06.2019
  

• Державний борг в Україні

  Поняття, структура та види державного боргу. Економічна сутність державних запозичень. Управління державним боргом в Україні. Оцінка боргової безпеки України. Державні гарантії, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів.
  
  курсовая работа [171,5 K], добавлен 28.05.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам