Як бачимо, питання управління валютними ризиками на даний проміжок часу є дуже актуальним.

Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПрАТ “СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН” та просування компанії на міжнародні ринки збуту

2.1 Характеристика та основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства

Нікопольський південно-трубний завод (НПТЗ) був побудований в 1935 році на площі в 512 га. Це було найбільше підприємство трубної промисловості в Європі, до складу якого входило 61 структурний підрозділ. Щорік НПТЗ виробляв близько 1 млн. тонн труб.

У 1959 році в експлуатацію були введені два нові цехи по виробництву пресованих труб із нержавіючої сталі і сплавів відповідно до вимог хімічної промисловості, будування котлів, авіабудування, суднобудування і інших галузей. Використовуючи нове обладнання в період 1986-1989 роки цехи змогли вийти на максимальні обсяги виробництва від 51 до 52,5 тис. тонн в рік.

Етап приватизації. У 2000 році Дніпропетровське виробничо-комерційне підприємство ТОВ «ЮВІС», засноване в 1991 році, запропонувало приватизувати потужності Нікопольського південно-трубного заводу з виробництва труб із нержавіючої сталі. Цей проект визнали найкращим рішенням, яке дозволило б підтримати безперебійну роботу заводу-виробника нержавіючих труб.

У тому ж році «ЮВІС» став одним з основних акціонерів ЗАТ «Нікопольський завод нержавіючих труб», до складу якого увійшли цех гарячого пресування №4 і цех холодного прокату № 2 колишнього НПТЗ. 16 жовтня 2007 року ЗАТ «Нікопольський завод нержавіючих труб» (НЗНТ) був перейменований в ЗАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (СПЮ, Centravis Production Ukraine Ltd.). Рішення було прийняте на зборах акціонерів. Генеральним директором призначений Віталій Ярославович Лютик, який раніше виконував обов'язки генерального директора НЗНТ.

«СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» -- єдине в Україні і найбільше в світі підприємство, що спеціалізується на виробництві безшовних труб з нержавіючих сталей. У його склад входять два цехи: гарячого пресування і холодного плющення.

Продуктовий портфель «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» включає більше 1000 типорозмірів труб із понад 100 видів корозійностійких і жароміцних марок сталі в 7-ми сегментах: труби загального призначення, котельні теплообмінні, інструментальні, труби для печей, труби для механічної обробки, труби з нікелевих сплавів.

Продукція використовується в хімічній і нафтохімічній промисловості, атомній і тепловій енергетиці, кольоровій металургії, машино і суднобудуванні, харчовій промисловості.

З моменту створення холдингу, «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» дотримує відкритий і послідовний стиль управління. Робота по міжнародних стандартах звітності робить інформацію про діяльність холдингу прозорою і зрозумілою для світової фінансової спільноти, таким чином, підвищуючи рівень кредитної довіри до компанії, і як наслідок рівень її капіталізації. З 2007 «Price-water-house-Coopers» щорічно проводить консолідований аудит фінансово-господарській діяльності Компанії.

В даний час на світові ринки в сегменті нержавіючих труб виходять нові гравці, які проводять агресивну цінову політику. Тому підприємство інтенсивно інвестує в обладнання, технології і навчання співробітників, щоб освоїти високотехнологічні процеси виробництва продукції для клієнтів Західної Європи і США. Займаючи позицію між лідерами західного ринку і новими амбітними гравцями зі сходу, підприємство може зайняти лідируючі позиції в сегментах виробництва труб змішаного призначення.

Основними факторами безперервного і швидкого зростання компанії є універсальність виробництва, короткі терміни постачання, обумовлені вигідним географічним положенням, і, як результат - прийнятний час виконання замовлень.

Не зважаючи на значні успіхи в 2007 році, Компанія продовжила розвивати свою ефективність і зосередилася на підвищенні продуктивності праці і скороченні виробничих витрат. Для досягнення даної мети спільно із консалтинговою компанією Czipin Consulting (Австрія) був реалізований проект зниження собівартості по п'яти напрямах: управління бізнесом, виробнича собівартість, система менеджменту якості, розвиток виробництва і управління проектами.

У 4-му кварталі 2007 в Компанії почалося поетапне впровадження ERP-системи (Enterprise Resourse Planning), яка використовується в більшості крупних європейських компаній для здійснення продажів, закупівель і обліку при виконанні замовлень клієнта в сферах виробництва, дистрибуції і послуг.

ERP-система включає низку підсистем і модулів, призначених для автоматизації управління підприємством в єдиному інформаційному просторі. Основні з них: система менеджменту якості, управління виробництвом, управління витратами, маркетинг і менеджмент, управління закупівлями, запасами, продажами.

У 3-му кварталі 2008 року посилена IT-інфраструктура компанії за рахунок впровадження єдиного простору Intranet, який забезпечив всім підрозділам холдингу незалежно від їх географічного положення рівноцінний доступ до інформації, що значно прискорило процес роботи із клієнтами і підвищило контроль над виконанням кожного замовлення.

Після введення нового обладнання продуктовий портфель Компанії поступово поповнюється новими продуктами. На даний момент освоєні такі сталі як супер-аустенітні 904L і 6Moly (ця сталь має деякий вміст нікелю, що частково складає її структуру.

Дуплексна структура надає одночасно міцність і гнучкість), супер-дуплексні і дуплексні S31803 (2205), освоєні нікелеві сплави серії 600 і 800, в наявності патент на виробництво труб з марки сталі ДІ-59.

Постійно добиваючись вищих стандартів якості і впроваджуючи новітні технології в обробці нержавіючих сталей, підприємство освоїло виробництво високоякісних труб відповідно до всіх основних технічних стандартів і норм. Завод продукує гарячепресовані і холоднокатані труби, що відповідають більше 100 вітчизняним і міжнародними стандартами. Безшовні труби відповідають ГОСТ і ТУ (СНД), стандартам ASTM (США), DIN (Німеччина), NF (Франція), UNI (Італія) і EN (ЄС).

Завод в Нікополі являється одним з найбільших заводів в світі (займає 5-е місце за об'ємом виробництва), із заводів що спеціалізуються на виробництві безшовних труб із нержавіючої сталі.

Сучасне обладнання заводу і багатий досвід співробітників дозволяють пропонувати клієнтам широкий сортамент продукції, що задовольняє найвищі вимоги.

Продукція із нержавіючої сталі в основному використовується в умовах середовища можливої корозії і високих температур в хімічній і нафтохімічній промисловості, атомній і тепловій енергетиці, кольоровій металургії, машино - і суднобудуванні, харчовій промисловості.

Асортимент продукції «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» включає труби 7-ми сегментів: труби загального призначення, котельні, теплообмінні, інструментальні, труби для печей, труби для механічної обробки:

ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» прагне до досконалості у всьому: як у продукції, що виготовляється, так і в рівні обслуговування клієнтів. Щоб виправдати очікування і повністю задовольнити запити клієнтів, підприємство створює продукцію відповідно до їх індивідуальних вимог і технічної специфікації їх бізнесу.

Нікопольський завод дає можливість враховувати такі побажання, як використання спеціального обладнання, додаткову обробку після прокату, різні методи тестування і перевірки труб, термічну обробку, поліровку поверхні, індивідуальну упаковку та інше.

У цеху гарячого пресування були встановлені новий прес екструзії потужністю 4400 тонн, включаючи індукційну піч, і нове обладнання не руйнуючого контролю на ділянці обробки труб. Головними постачальниками обладнання виступили німецькі компанії IAS і SMS-Meer. Новий прес екструзії дозволив розширити сортамент продукції по зовнішньому діаметру (42-245мм) і товщині стінки (4-35мм), при цьому максимальна довжина пресованої труби склала 25м.

Потужність нової пресової лінії досягає 34 000 тонн в рік. Використання нової пресової лінії дозволить компанії збільшити обсяги виробництва, знизити собівартість продукції, а автоматизований процес сприяє підвищенню якості і продуктивності.

Модернізація цеху холодної обробки, головним чином, пов'язана з установкою нової потокової лінії, що включає піч світлого випалу LOI, що дозволяє виготовляти труби із зовнішнім діаметром 12-60мм, максимальною довжиною 26м. Потужність нової потокової лінії досягає 8000 тон в рік. У основі потокової лінії - спосіб холодної прокатки труб на рідких мастилах, технологія очистки труб водним розчином миючих засобів, світлий випал труб і конвеєрний принцип роботи.

Впроваджена нова потокова технологія, обладнання, які забезпечують збільшення продуктивності, підвищення якості труб і зменшення витрати металу на одиницю продукції, а також дозволяють скоротити тривалість і вартість транспортних операцій.

- нова лінія по виробництву U-типових труб, включаючи обладнання для гідро-тестування і термообробки для радіусу перегину 19,05-1250 мм

- обладнання не руйнуючого контролю (постачальник американська компанія MAC).

Сьогодні загальна кількість прокатних станів в холодному цеху Компанії складає 35 одиниць, з яких 24 призначені для прокату труб великого діаметру і 11 для малого діаметру.

Успішно проведена модернізація виробничого процесу «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» дозволяє упевнено розвиватися в умовах зростаючих вимог до продукції в галузі і розраховувати на зростання довіри з боку клієнтів.

Стратегічна мета СЕНТРАВІС -- стати глобальним гравцем на світовому ринку безшовних нержавіючих труб західною культурою ведення бізнесу і світовою якістю продукту і сервісу, серед ділових партнерів «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» можна виділити групу країн, (рис.2.2).

У 2007 році об'єм випущеної продукції склав 17 900 тонн. Розподіл виробництва по основних сегментах виглядав так: труби загального призначення -- 40%, теплообмінні -- 23%, котельні -- 17%, інструментальні -- 9%, труби для механічної обробки -- 7%, труби для печей -- 2%, труби із нікелевих сплавів -- менше 1%.

ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» входить в п'ятірку найбільших світових виробників безшовних нержавіючих труб. Згідно з звіту міжнародної дослідницької компанії SMR (Steel&Metal Market Research) за 2009 рік, ПрАТ займає 5-е місце в світі після Sandvik, Tubacex, Sumitomo Metals, DMV. При цьому в сегменті теплообмінних труб-- перше місце, а в у виробництві труб для котелень -- третє. Для збільшення потужності виробництва було встановлено нове обладнання. У 2007 році була запущена нова потокова лінія в трубопрокатному цеху.

Такий інтенсивний розвиток був би неможливий без великих інвестицій. У 2007 році у виробничу базу міжнародного холдингу СЕНТРАВІС було інвестовано 42,5 млн. дол. США. У 2008 році загальний об'єм інвестицій у виробниче обладнання і нові технології був збільшений до 120 млн. дол. США. В основному це кредитні засоби, отримані від західних банків, а також внутрішній випуск облігацій ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» на суму 150 млн. гривень.

Основним чинником, що вплинув на фінансові результати холдингу в 2008 р., став курсовий збиток по кредитах в іноземній валюті. В той же час падіння курсу гривні позитивно позначилося на операційному прибутку. Ефект девальвації національної валюти зробив позитивний вплив на результати діяльності компанії - компанія експортує 90% своєї продукції, і велика частина її витрат фіксована в гривні.

У 2008 р. об'єм проданої холдингом продукції склав 16 939 т. При цьому більш всього було продано труб загального призначення - 6 623 т., для котелень - 1 918 т., теплообмінних - 4 439 т., труб для механічної обробки - 2 266 т., інструментальних - 1 076 т., труб для печей - 329 т. і труб із нікелевих сплавів - 20 т.

За оцінкою холдингу, компанії удалося збільшити свою частку на світовому ринку в сегменті труб для механічної обробки - 8,8% порівняно із 5% за 2007 р., і в сегменті теплообмінних труб - 8,5% в порівнянні з 7% в 2007 р. При цьому частка компанії в сегменті труб для котелень знизилася з 5% в 2007 р. до 3% в 2008 р. Більш всього продукція була реалізована на ринках Західної Європи - більше 7 000 т. і на російському ринку - більше 5 000 т.

У 2008 році підприємство активно вело роботу в трьох основних напрямах. По-перше, в співпраці співробітництві із австрійською компанією «Czipin Consulting», почало проект над мінімізацією витрат і підвищенням продуктивності. По-друге, оптимізувало управлінську структуру підприємства. Зокрема, в 2008 році була перенесена штаб-квартира холдингу з Дніпропетровська в Нікополь, що дозволило більш оперативно приймати рішення. По-третє, була реалізована інвестиційна програма, яку почали в 2007 році. Було введено в експлуатацію обладнання, яке забезпечує організацію новою, ефективнішого технологічного ланцюжка виробництва, а також зниження собівартості продукції. Такий комплексний підхід дозволяє вже сьогодні успішно працювати в нових кризових умовах».

За даними управлінської звітності компанії річний оборот компанії склав 137 млн. дол. США, що на 113 млн. дол. США менше, ніж в 2008 році. Річний прибуток до оподаткування і виплати відсотків холдингу склав 7 786 тис. дол. США.

Зниження річного оберту холдингу викликане наступними чинниками: зниженням світового попиту на безшовні нержавіючі труби, а також введенням в експлуатацію і налаштуванням нового обладнання на існуючому виробничому майданчику холдингу, які ускладнювали стабільну роботу виробничих потужностей протягом року. У 2007 році холдинг Сентравіс почав реалізацію масштабної інвестиційної програми зі спільним об'ємом інвестицій майже 130 млн. дол. США. Це один з найкрупніших інвестиційних проектів в Україні. В рамках даної програми в 2009 році були встановлені два стани холодного прокату KPW-25 в трубоволочильному цеху і нова пресова лінія з пресом екструзії потужністю 4400 тонн SMS Meer в трубо-пресовому цеху ПрАТ«СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН». Модернізація виробництва дозволила холдингу розширити сортамент продукції і освоїти нові ринки.

ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (м.Нікополь, Дніпропетровська область, виробничий майданчик холдингу Сентравіс) закінчило 2009 рік із наступними фінансовими результатами: валовий прибуток 117 074 тис. грн., що на 111 323 тис. грн. менше, ніж в 2008 році; операційний прибуток підприємства склав 13 664 тис. грн. (за аналогічний період 2008 року 178 460 тис. грн.).

Чистий збиток підприємства склав 97 000 тис. грн., за результатами 2008 року аналогічний показник склав 15 696 тис. грн. Настільки істотне збільшення чистого збитку ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» зв'язане, у тому числі, із специфікою застосування методу переоцінки основних засобів у фінансовій звітності. Зниження ціни в звіті про прибутки і збитки склало 47 млн. грн., в той же час безпосередньо в балансі в збільшення капіталу відбита дооцінка 250 млн. грн.

У 2009 році об'єм реалізованої продукції склав 11 410 тонн продукції. Географія розповсюдження продукції залишилася без істотних змін: СНД - 49%, Європа - 44% Америка - 6%, Азія - 0,4%, решта світу - 0,6%. По сегментах продажі розподілилися таким чином: труби загального призначення - 45%, теплообмінні - 24%, котельні - 15%, труби для механічної обробки - 9%, інструментальні - 5%, труби для печей -1% і труби із нікелевих сплавів - 1%. В порівнянні з 2008 роком в структурі продажів підприємства по сегментах наголошується збільшення частки труб загального призначення (на 4,4%), котельних труб (на 4,7%) і інструментальних труб (на 1,7%).

У 2010 році зростаючий попит на нержавіючу сталь на ринку Китаю примусив виробників збільшувати завантаження потужностей (на початок лютого воно складало 85-90%). Завантаження потужностей, орієнтованих на ринок Китаю виробників із Тайваню, Південної Кореї і Японії в лютому досягла 80-85%.

Поступове збільшення закупівельної активності спостерігається і на європейському ринку, у зв'язку з чим заводи в кінці січня - початку лютого наростили завантаження потужностей до грудневого рівня - 60-70%. По оцінках експертів компанії, європейські виробники сировини в першому півріччі трохи збільшать об'єм виплавок нержавіючої аустенітної сталі.

По оцінках експертів, споживання безшовних труб в Росії в грудні зросло на 15% - 20% . За підсумками минулого року розрахункове споживання склало майже 13,4 тис.тон, що на 44% нижче за показники 2008 року. Ціни на безшовні нержавіючі труби в грудні-січні мали тенденцію зниження. Зниження цін на нікель, а також спад ділової активності в святковий період вплинули на зниження цін на безшовні нержавіючі труби у всіх регіонах. У Європі ціни в середньому впали на 4%, в Америці на 2%, а в Азії залишалися в середньому відносно стабільними.

У січні 2011 року, «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» отримав згоду компанії «Petronpas» на поставку безшовних нержавіючих труб. Таким чином «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» отримав можливість постачати труби у відповідності до вимог нафтогазової промисловості Бразилії.

Сьогодні є видиме стабільне зростання обсягів виробництва продукції ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН», істотне розширення портфеля замовлень у зв'язку з введенням в експлуатацію нового обладнання. Крім того, прослідковується позитивна динаміка замовлень трубній продукції під проектний бізнес і атомну енергетику, зокрема.

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН»

Аналіз фінансового стану -- комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності.

Аналізу фінансового стану підлягають основні статті балансу та інші матеріали обліку та фінансової звітності. Вивчається раціональність формування й використання власних, запозичених та залучених коштів, відповідність сум власних оборотних коштів потребам у них, обсяг формування та виконання плану одержання прибутку. Виявляються причини недостатнього залучення джерел надходження прибутків, наявність невикористаних оборотних коштів та можливості їх мобілізації.

Проаналізуємо показники ліквідності балансу ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН», на період з 2007-по 2010 рік, (таблиця 2.1):

Таблиця 2.1 Показники ліквідності балансу 2007-2010р.р.

Класи	Показники	Нормативне значення
	2007	2008	2009	2010
L1	0,4	0,4	0,2	0,2	L1 ? 1
L2	0,1	0,01	0,02	0,1	L2 = 0,2
L3	0,4	0,3	0,3	0,3	L3 = 0,7
L4	0,6	0,4	0,5	0,5	L4 = 1

Для більш детального аналізу, розглянемо подані показники більш детальніше:

Загальний показник ліквідності (L1) - найбільш поширений коефіцієнт, нормальні значення якого дорівнюють - L1 ? 1;

Як бачимо на діаграмі показники загальної ліквідності підприємства в період з 2008 року по 2009 дещо знизився. Згідно з розрахунків та нормативного показника ми можемо зробити висновок про низьку ліквідність балансу. Таким чином недостатня ліквідність балансу може свідчити про неоднозначний фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (L2) - Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов'язань.. Вважається, що найбільшу увагу цьому показнику надають постачальники товарів, тому що він відбиває наявність у покупця грошової готівки; нижній кордон нормального значення: L2 = 0,2, тоді як оптимальне значення L2?0,5;

Цей показник також дещо відрізняється від нормативного, але це як показує статистика нормальне явище для підприємств України в період з 2008 по 2009 роки. У 2010 році спостерігається повернення показника до рівня передкризового періоду.

Коефіцієнт "критичної оцінки" (L3) - є співвідношенням найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Цей показник не враховує матеріальні запаси. Нижній кордон нормального значення дорівнює: L3 = 0,7, тоді як бажане значення цього показника L3 ? 1,5, (рис. 2.5).

Даний показник є також нижче нормативного показника, проте залишається незмінним в період з 2008 по 2010 роки.

Коефіцієнт поточної ліквідності (L4) - показує, скільки гривень Рис. 2.6 Коефіцієнт поточної ліквідності 2007 - 2010 роки.

По даному показнику також спостерігається стабільне положення у 2009 та 2010 році, після незначного спаду у 2008 році.

Підсумувавши всі показники можна зробити висновки, що ліквідність підприємства не відповідає нормативним показникам, але в кінці 2010 року та на початок 2011 прогнозується їх поступове зростання та підвищення у зв'язку з тим що підприємство заключило угоду на поставку нержавіючих труб з однією із найбільших нафтовидобувних компаній - «Petronpas».

Оцінка фінансової стійкості має на меті об'єктивний аналіз величини і структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності і незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Фінансово стійким можна рахувати підприємство, яке за рахунок власних засобів здатне забезпечити запаси і витрати, не допустивши невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Розрахуємо тепер показники фінансової незалежності U1-U6. Для цього спочатку розглянемо зведену таблицю 2.2, на якій наведені вже вирахувані коефіцієнти.

Таблиця 2.2

Коефіцієнти	Показники	Нормативне значення
	2007	2008	2009	2010
U1	2,1	2,3	2,52	3,1	U1 ? 1
U2	-0,02	-0,1	-0,96	-0,9	U2 ? 0,6
U3	0,3	0,3	0,28	0,2	U3 ? 0,5
U4	0,5	0,4	0,4	0,3	U4 ?1
U5	0,6	0,5	0,69	0,6	U5 ? 0,75
U6	0,95	0,78	0,45	0,39	-

Зведена таблиця коефіцієнтів фінансової незалежності, за 2007-2010 р.р

Для більш детальної характеристики фінансової стійкості підприємства розглянемо кожен коефіцієнт більш детально: Почнемо з коефіцієнта капіталізації:

Коефіцієнт капіталізації (U1) - показує, скільки позикових засобів організації залучила на 1 грн. вкладених в активи власних засобів (нормальне значення: U1 ? 1):

По даному показнику спостерігається стрімкий зріст, це пов`язано зі значним залученням позикових коштів а саме кредитів, які взяло підприємство задля оновлення технічної бази, та устаткування.

Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування (U2) -показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних джерел. Нормальне обмеження: U2 ? 0,6, (рис. 2.8).

Але як ми можемо бачити на графіку, цей показник значно нищій за нормативний та має негативну тенденцію до зниження в період з 2007 р. по 2010 р., з показника в -0,02 до -0,9, а це свідчить про те що підприємство майже не залучає власні кошти на фінансування оборотних активів.

Коефіцієнт фінансової незалежності (U3) - показує питому вагу власних засобів у загальній сумі джерел фінансування (нормальне значення: U3 ? 0,5).

Цей показник дещо знизився у порівнянні з попередніми роками але не суттєво, що свідчить про відносно стабільний його рівень.

По даному показнику спостерігається поступове його зменьшення та невідповідність нормативному показнику.

Як ми бачимо, даний показник у 2009 році майже досягнув нормативного значення і складав 0,7. У 2010-му ж році бачимо його не значне зниження. В даному випадку можна говорити про те що підприємство є фінансово стійким..

Коефіцієнт фінансової незалежності в частині формування запасів (U6) - показує яка частина запасів фінансується за рахунок власного капіталу.

Підсумувавши дані показники фінансової незалежності ми можемо побачити, що підприємство не достатньо забезпечене власними коштами. Все це пов`язано на мою думку з низкою причин, а саме з великими фінансовими затратами з переобладнання виробничих потужностей та наявністю довго - та короткострокових зобов`язань.

З огляду на існуючі складності в загальній оцінці фінансової стійкості організацій, більшість вітчизняних і закордонних аналітиків рекомендують робити інтегральну оцінку фінансової стійкості. Сутність методики полягає в класифікації організацій за рівнем ризику невиконання боргових зобов'язань через нарахуванні балів відповідно до значень показників ліквідності балансу та фінансової незалежності (таблиця.2.3).

Таблиця 2.3 Елементи розрахунку рейтингових балів

Показники	Значення коефіцієнта для нарахування максимального балу	Максимальні бали	Коефіцієнти перерахунку
1	2	3	4
	2007	2008	2009	2010	2007	2008	2009	2010
К-т абсолютної ліквідності (L2)	0,1	001	0,02	0,1	4	0,4	0,8	4	40
К-т критичної оцінки(L3)	0,4	0,3	0,4	0,3	4,8	3,6	4,8	3,6	12
К-т поточної ліквідності (L4)	0,6	0,4	0,5	0,5	5,1	3,3	4,1	4,1	8,25
К-т фінансової незалежності (U3)	0,3	0,3	0,3	0,2	10,2	10,2	10,2	6,8	34
К-т заб-ті власн. дж-ми фін-ня(U2)	0	0	0	0	0	0	0	0	25
К-т фін. незалежності в частині формування запасів (U6)	0,95	0,8	0,45	0,4	12,8	10,8	6,1	5,4	13,5
Разом	2,4	1,9	1,6	1,5	36,9	28,3	26	23,9	100

У першому стовпчику таблиці 2.3 наведені назви коефіцієнтів ліквідності балансу та фінансової стійкості, за якими здійснюється нарахування балів; у другому - значення коефіцієнтів, при якому нараховуються максимально можлива кількість балів, що наведені у третьому стовпику; у четвертому коефіцієнти перерахунку, за допомогою яких значення коефіцієнтів перераховуються у бали рейтингу.

Після визначення загальної суми балів, що набрав кредитний рейтинг підприємство відноситься до одного із класів, критерії яких наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Порядок визначення класів за кількістю набраних балів

КЛАСИ	І	ІІ	ІІІ	ІV	V
КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ	100	? 78,2	? 56,4	? 28,3	< 28,3

Виходячи з результатів обчислення інтегральних показників ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» відноситься до п'ятого класу, які вважаються практично неплатоспроможними. Але враховуючи те, що підприємсво є одним із найбілшьих у данній галузі, стабільного попиту на вироблену продукцію, та наявність великих замовлень підприємство і отримало великий кредит.

Отже, провівши аналіз фінансової стійкості ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» можна зробити висновок, що підприємство в період з 2006 по 2008 роки відносилося до ІV класу, тобто до підприємств особливої уваги, які навіть після заходів по оздоровленню бізнесу генерують загрозу повного невиконання боргових зобов'язань. Починаючи з 2009 по 2010 роки показники підприємства впали до V класу кредитного рейтингу, тобто до класу підприємств найнижчого рівня, які вважаються практично неплатоспроможними.

2.3 Аналіз факторів, що впливають на прибуток підприємства

В умовах ринкової економіки прибуток відіграє важливу роль, будучи головною метою підприємницької діяльності, основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток, створюючи базу економічного розвитку держави в цілому.

Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, а також основним захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства. Прибуток підприємства -- це фінансовий результат його діяльності, який найточніше відображає ефективність виробництва продукції, рівень організації, стан продуктивності праці, рівень собівартості. До того ж це і основа для розвитку підприємства, і запорука добробуту персоналу, і великі дивіденди для власників. Основна частина прибутку формується як різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її виробництво. Якщо власні витрати на виробництво більші, ніж грошові надходження, підприємство отримує збитки.

Факторний аналіз прибутку - це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства.

Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:

Зміна обсягу реалізації -- збільшення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної -- навпаки до її зменшення;

Зміна асортименту продукції -- якщо збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідно, зростає;

Зміна собівартості продукції -- її зростання є причиною зменшення прибутку, а зменшення собівартості -- навпаки збільшує прибуток;

Зміна ціни реалізації -- при збільшенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;

Чисельність та склад персоналу -- кількість працівників, достатня для повноцінного обслуговування технологічного процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників;

Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою буде їх праця, і як наслідок -- більшими випуск продукції та прибуток;

Продуктивність праці -- її зростання, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку;

Стан матеріально-технічної бази підприємства -- сучасні засоби праці підвищують її продуктивність, а отже, і прибуток;

Фондовіддача -- збільшення фондовіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку.

Ми проаналізували вплив факторів на прибуток ПрАТ “Сентравіс продакшн юкрейн” у 2009-2010 рр., використовуючи Форму №2 “Звіт про фінансові результати” Вихідні дані подано в таблиці 2.7.

Таблиця 2.5 Аналіз прибутку ПрАТ “Сентравіс продакшн юкрейн” у 2009-2010 рр. тис. грн

№ п/п	Показник	2009 р.	2010 р.	Відхилення
				тис.грн	%
1.	Дохід від реалізації продукції (ДР)	923611	1134847	211236	22,87
2.	Інші доходи (ДІ)	349437	390011	40574	11,61
3	Собівартість продукції (С)	764807	1078420	313613	41
4.	Витрати на управління (ВУ)	101674	86017	-15657	-15,39
5.	Витрати на збут (ВЗ)	24104	31683	7579	31,44
6.	Фінансові витрати (ВФ)	80127	102028	21901	27,33
7.	Податок на прибуток (ПП)	0	0	0	0
8.	Чистий прибуток (ЧП)	-97000	-102647	-5647	-5,82

Величина виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, асортимент продукції та кількість її реалізації.

За допомогою даних Звіту про фінансові результати, виявити вплив всіх перелічених факторів на фінансовий результат підприємства неможливо, тому що нам невідомі такі показники, як питома вага реалізованої та виробленої продукції, обсяг випуску та реалізації, а також ціна та собівартість одиниці.

У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив змін цін, обсягу реалізованої та випущеної продукції на розмір чистого прибутку.

За даними Держкомстату України у 2010 р. проти 2009 р. (грудень до грудня) індекс цін становив 109,1%.

Визначимо вплив факторів на зміну доходу від реалізації. З таблиці 2.7 видно, що дохід від реалізації у 2010 р. був на 211236 тис. грн. більшим, ніж у 2009-му, або на 122,87%. Це збільшення є наслідком впливу двох факторів: ціни реалізації та обсягу реалізованої продукції.

Таким чином зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації на 94657 тис. грн, а збільшення обсягу випуску - на 116578 тис. грн

Прослідкуємо вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції. З таблиці 2.7 видно, що собівартість у 2010 р. становила 1078420 тис. грн, а у 2009 р. 764807 тис. грн, що на 313613 тис. грн або на 141% більше.

Таким чином, за рахунок зміни ціни собівартість виросла на 89950 тис. грн, а за рахунок зміни обсягу випуску - на 223663 тис. грн.

Як показують розрахунки, ціна реалізації впливає на чистий прибуток у складі двох факторів - собівартості та доходу від реалізації. При цьому вплив у складі собівартості зменшує прибуток, а у складі доходу від реалізації - збільшує.

За рахунок збільшення ціни чистий прибуток підприємства виріс на 4707 тис. грн. Визначаючи вплив на прибуток витрат на управління, на збут та фінансових витрат, треба пам`ятати, що це фактори зворотного впливу, тобто у формули треба підставляти знак мінус:

Отже, збільшення цих витрат у 2010 р., порівняно з 2009-м, призвело до зменшення прибутку на суму 13823 тис. грн.

Як бачимо, за рахунок збільшення суми інших доходів чистий прибуток збільшився на 40574 тис. грн.

Отримані дані узагальнено в таблиці 2.8.

Таблиця 2.6 Узагальнена таблиця впливу факторів на величину прибутку

№ з/п	Показник	Сума, тис. грн
1.	Зміна ціни	4707
2.	Обсяг реалізації	116578
3.	Обсяг випуску	-223663
4.	Витрати на управління, на збут, фінансові витрати	-13823
5.	Інші доходи	40574
6.	Податок на прибуток	0
7.	Всього	-75627

Якість прибутку від основної діяльності вважається високою, якщо її збільшення зумовлене зростанням обсягу продажів, зниженням собівартості продукції. Низька якість прибутку характеризується зростанням обсягів реалізації за рахунок росту цін на продукцію без збільшення фізичного обсягу продажів і зниження витрат на гривню продукції.

Збільшення прибутку можливе за рахунок: нарощення обсягів виробництва і реалізації товарів; здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшення витрат на виробництво продукції; кваліфікованого здійснення цінової політики; грамотної побудови ділових відносин з постачальниками, посередниками, покупцями; покращення системи маркетингу на підприємстві; удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну зняти з виробництва; постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів. Далі в своїй роботі я вирішив розглянути аналіз ділової активності підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства дає змогу проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснено шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнта оборотності активів;

- коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

- тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованості;

- коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

- коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислений як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства, він характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розрахований як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості, він показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення кредиторської заборгованості розрахований як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості підприємства, він показує середній період погашення кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розрахований як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів, він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розрахований як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства, він показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Проаналізувавши ділову активність підприємства, (таблиця 2.5), можна зробити висновок про те, що всі показники відповідають нормативним значенням.

Таблиця 2.7 Показники ділової активності підприємства

Показни	Результат	Нормативне значення
	2009	2010
Коефіцієнт оборотності активів	0.6	0.32	>Збільшення
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0,2	0,23	>Збільшення
Строк погашення кредиторської заборгова-ності (днів)	1825	1587	<Зменшення
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	1.36	1	>Збільшення
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	2,05	2,19	>Збільшення

Деякі показники мають позитивну тенденцію до змін: коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, строк погашення кредиторської заборгованості, коефіцієнт оборотності матеріальних запасів. Але термін погашення дебіторської заборгованості збільшується, що свідчить про відвантаження продукції без поперед оплати і затримки в розрахунках за неї. А також знижується ефективність використання власного капіталу підприємства.

З розрахунків ділової активності бачимо незначне зменшення показників в порівнянні з попереднім роком. Проте показник оборотності власного капіталу пішов на збільшення.

Аналіз рентабельності підприємства дає змогу визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснено шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнта рентабельності активів;

- коефіцієнта рентабельності власного капіталу;

- коефіцієнта рентабельності діяльності;

- коефіцієнта рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів розрахований як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розрахований як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладання коштів до даного підприємства.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розрахований як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розрахований як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Результати розрахунків показників рентабельності подано в зведеній таблиці 2.6 міжнародний ринок збут зовнішньоекономічний

Таблиця 2.8 Показники рентабельності

Показник	Результат	Нормативне значення
	2009	2010
Коефіцієнт рентабельності активів	-0,001	-0.001	>0 Збільшення
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	-0.05	-0.05	>0 Збільшення
Коефіцієнт рентабельності діяльності	-0.011	-0.09	> 0 Збільшення
Коефіцієнт рентабельності продукції	-0,01	-0.09	> 0 Збільшення

Як показує аналіз показників рентабельності, всі показники 2010р. не відповідають нормативним значенням. За період, що розглядається, на підприємстві залишились без змін показники рентабельності активів, власного капіталу, погіршився показник рентабельності продукції. Отже, загальна рентабельність підприємства за 2010 рік знизилась.

3 розділ. Напрями удосконалення управління окремими ризиками зед в у мовах ПРАТ "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН"

3.1 Хеджування зовнішньоекономічної діяльності за допомогою форвардних валютних контрактів

Найбільшої гостроти проблема валютного ризику набула у 80-х рр. і залишається актуальною на перспективу. Це пов'язано з різким зростанням обсягів міжнародних торговельних і фінансових операцій, непрогнозованими коливаннями валютних курсів, зростанням обсягів валютних спекуляцій, що спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику.

Головним чинником валютних ризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних валютних ринках. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому -- збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища. Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певне співвідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а тому можуть мати суттєвий вплив на характер виникнення і рівень валютного ризику.

Серед довгострокових чинників коливань валютних курсів передусім необхідно виокремити такі:

-- загальна економічна ситуація в країні;

-- політична ситуація;

-- рівень відсоткових ставок;

-- рівень інфляції;

-- стан платіжного балансу;

-- система валютного регулювання та ін.

Короткострокові зміни валютних курсів є наслідком постійних щоденних коливань, зумовлених частою зміною попиту і пропозиції на ту чи ту валюту. Оскільки обсяги зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й торговельних, постійно зростають, а світовий валютний ринок функціонує цілодобово, такі тимчасові коливання є неминучими, що стає постійним джерелом валютного ризику. Крім того, підприємства та банки, що працюють на валютному ринку, можуть потерпати і від цілеспрямованих валютних спекуляцій, досвід яких має вже й Україна. Тому визначення характеру і розмірів валютних ризиків і запобігання їм стає однією з досить актуальних проблем здійснення експортно-імпортних операцій та міжнародних фінансових розрахунків.

Товарні ринки виявилися тією областю, що першою стимулювала потребу в інструментах хеджування, оскільки ціни на товари коливаються в широких межах і непередбаченим образом. З початку 1970-х років, після багатьох десятиліть відносної стабільності процентних ставок останні знайшли тенденцію не тільки до росту, але і до зростаючої нестійкості. Зміни цін відбуваються швидко і найчастіше різко; вони викликаються дійсними чи передбачуваними змінами факторів, що визначають ціну, і подібні зміни звичайно частіше розглядають як ризик краху, ніж сприятливу можливість для одержання прибутку.

Є два фундаментальних критерії, які необхідно враховувати при хеджуванні: по-перше, цінова перспектива і, по-друге, економічна доцільність хеджування. Це можна розглядати як процес керування ризиком, що включає прийняття рішень про те, коли і як використовувати для хеджування фінансові ринки (наприклад, ф'ючерсів) і чи використовувати взагалі. Переваги хеджування залежать від кваліфікації осіб, що приймають ці рішення.

Іншими словами, хеджування являє собою «дію по конвертації активів, деномінованих в іноземній валюті, у найбільш прийнятну для даної угоди валюту».

Валютна експозиція виникає як при короткострокових боргах (імпортер, що купує товари й оплачує їх у валюті країни-постачальника, буде мати експозицію до цієї валюти), так і при довгострокових боргах (компанія, одержуючи позичку в іноземній валюті, буде знаходитися в експозиції до валюти позички).

Варто підкреслити, що покривати ці ризики необов'язково, якщо тільки банк не наполягає на тому, щоб клієнт одержав покриття. Фірми, що займаються експортом чи імпортом, можуть ризикувати або спекулювати в надії на сприятливу зміну валютних курсів, що забезпечує спекулятивний прибуток. Однак банк може не дозволити своїм клієнтам спекулювати при наданні яких-небудь послуг клієнту (наприклад, наданні кредиту) він може наполягати на чесному покритті частини ризиків шляхом форвардного валютного і/чи страхового покриття і т.д. Банки добре знають, що ризики, яким піддаються клієнти при спекулюванні на змінах валютних курсів, можуть обернутися витратами для банку.

Тому що хеджування (стратегія керування ризиком) є процесом зменшення можливих втрат, то компанія може приймати рішення хеджувати усі ризики, не хеджувати нічого або ж хеджувати що-небудь вибірково. Вона також може спекулювати, будь то усвідомлено чи ні.

Відсутність хеджування може мати дві причин. По-перше, фірма може не знати про ризики або можливостях зменшення цих ризиків. По-друге, вона може вважати, що обмінні курси чи процентні ставки будуть залишатися незмінними чи змінюватися на її користь. У результаті компанія буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщо ні - вона понесе збитки.

Хеджування всіх ризиків - єдиний спосіб їх цілком уникнути. Однак фінансові директори багатьох компаній віддають перевагу вибірковому хеджуванню. Якщо вони вважають, що курси валют чи процентні ставки зміняться несприятливо для них, то вони хеджують ризик, а якщо рух буде на їх користь - залишають ризик непокритим. Це і є, по суті, спекуляція. Цікаво помітити, що прогнозисти-професіонали звичайно постійно помиляються у своїх оцінках, однак співробітники фінансових відділів компаній, що є «аматорами», продовжують вірити у свій дарунок передбачення, що дозволить їм зробити точний прогноз.

Одним з недоліків загального хеджуванняя (тобто зменшення всіх ризиків) є досить істотні сумарні витрати на комісійні брокерам і премії опціонів. Вибіркове хеджування можна розглядати як один зі способів зниження загальних витрат. Інший спосіб - страхувати ризики тільки після того, як курси чи ставки змінилися до визначеного рівня. Можна вважати, що в якомусь ступені компанія може витримати несприятливі зміни, але коли вони досягнуть припустимої межі, позицію слід цілком хеджувати для запобігання подальших збитків. Такий підхід дозволяє уникнути витрат на страхування ризиків у ситуаціях, коли обмінні курси чи процентні ставки залишаються стабільними чи змінюються в сприятливу сторону.[5]

Витрати на хеджування можна розділити на дві категорії: першу - витрати на виконання угод і другу - трансакціонні витрати. Витрати на виконання угод відбиті в різниці між цінами покупця і продавця на ринку. Крім того, є потенційні втрати внаслідок несприятливих змін. Трансакціонні витрати включають комісійні брокерам і альтернативні витрати, пов'язані з неотриманням відсотків по грошам, внесеним як маржа. Базисний ризик може бути розрахований потенціалом недосконалої цінової кореляції. Його необхідно додати до витрат на угоди, вираженим у вигляді відсотка від основної суми, що підлягає хеджуванню. Якщо хеджування здійснюється з використанням опціонів, то премія опціону повинна бути включена у витрати на хеджування.

Найбільш розповсюдженим способом покриття валютного ризику є купівля чи продаж іноземної валюти з постачанням у майбутньому. Форвардна купівля ґрунтується на договорі закупівлі-продажу іноземної валюти за обмінним курсом, обговореним в момент укладення угоди, у визначений термін у майбутньому чи протягом деякого майбутнього періоду. Подібним чином відбувається і форвардна продаж. Цей метод цілком виключає невизначеність щодо того, наприклад, скільки будуть складати суми майбутніх платежів і надходжень у національній валюті.

Форвардні валютні контракти дозволяють торговцю, що знає, що в майбутньому йому буде потрібно купити чи продати іноземну валюту, виконати покупку або продаж по визначеному обмінному курсу. Торговець буде знати заздалегідь, скільки місцевої валюти він повинен одержати (якщо він продає іноземну валюту банку) чи виплатити (якщо він купує валюту в банку). У такий спосіб він захищає себе від ризику коливань валютних курсів на період між моментом укладення форвардного контракту і моментом купівлі чи продажу іноземної валюти якийсь час по тому.

Захист від несприятливих змін валютних курсів - реальна перевага форвардних валютних контрактів над угодами «спот».

Форвардний валютний контракт - це: негайний, нерозривний і обов'язковий контракт між банком і його клієнтом на купівлю чи продаж визначеної кількості зазначеної іноземної валюти за курсом обміну, зафіксованим під час укладення контракту, для виконання (тобто доставки валюти і її оплати) у майбутньому часі, зазначеному в контракті. Цей час являє собою конкретну дату або період між двома конкретними датами.

У цьому визначенні є кілька важливих моментів, які необхідно чітко усвідомити:

Це нерозривний і обов'язковий контракт. Після його укладення клієнт не може відмовитися від контракту. Він повинен купити або продати іноземну валюту, зазначену в контракті.

Це контракт на конкретну суму в іноземній валюті. Клієнт не може вибрати для купівлі чи продажу суму, більшу або меншу зазначеної в контракті.

Контракт повинен бути виконаний у конкретну дату (або ж у випадку опціонних контрактів - між двома конкретними датами) у майбутньому. Клієнт не може віддалити або наблизити дату виконання форвардного контракту.

Варто підкреслити, що після укладення форвардний валютний контракт стає обов'язковим. Банк повинен наполягати на тому, щоб клієнт дотримувався його, оскільки якщо цього не відбувається, то банк піддається експозиції до цієї валюти.

Якщо банк укладає нерозривну угоду про купівлю чи продаж іноземної валюти клієнту в майбутньому, то він вступає в угоду не тільки з клієнтом, але і з зовнішнім валютним ринком. Це означає, що банк повинний забезпечувати покриття по будь-якій форвардній контрактній угоді, що він укладає з клієнтом або з декількома клієнтами на валютному ринку шляхом зрівноважування усіх своїх угод. «Позиція» дилера наприкінці будь-якого конкретного дня чи періоду повинна завжди бути урівноваженою. Це означає, що продажі і купівлі балансуються... якщо з якої-небудь причини клієнт не може (чи не бажає) виконати умови контракту, то банк повинен, не дивлячись ні на що, виконати умови контракту, що він уклав на ринку. Тому банк зобов'язаний вимагати у клієнта дотримання умов його угоди...» («Banking World», лютий 1984 р.).[5]

Навіть якщо у клієнта немає іноземної валюти для продажу банку або ж він більше не має потреби у валюті, на купівлю якої уклав контракт із банком, банк повинен наполягати на виконанні цього контракту. Тому умови форвардного контракту є твердими, і, якщо клієнт не може виконати ці умови, банк повинен розпорядитися або «закрити», або «продовжити» форвардний контракт клієнта, він не повинен дозволяти клієнту піти, не виконавши своїх зобов'язань.

Форвардний валютний контракт може бути або фіксованим, або опціонним.

Фіксований форвардний валютний контракт - це контракт, що повинен бути виконаний у конкретну дату в майбутньому.

Опціонний форвардний контракт на вибір клієнта може бути виконаний або:

- у будь-який момент, починаючи від дати укладення контракту до конкретної дати його виконання;

- протягом періоду між двома конкретними датами.

Форвардний валютний контракт забезпечує покриття валютних ризиків на період між датами укладання і виконання контракту. Тому що форвардні контракти є терміновими контрактами міжбанківського валютного ринку, то терміни форвардних контрактів стандартизовані і, як правило, не перевищують 12 місяців. Найбільш поширеними є контракти на 1, 2, 3, 6 і 12 місяців. На практиці ці періоди позначаються: 1М, 2М, 3М и т.д.

Форвардні контракти звичайно укладаються на основі календарного місяця. Наприклад, від 1-го числа якого-небудь місяця до 1-го числа іншого місяця, чи від 5-го до 5-го, від 20-го до 20-го і т.д. Але тому що форвардний ринок є міжбанківським, останнім часом банки, крім стандартних термінів, самостійно використовують так звані короткі дати - short dates (до одного місяця) і ламані дати - broken dates (більш місяця), що не сходяться зі стандартними термінами. Однак ринок таких дат вважається менш ліквідним, ніж ринок зі стандартизованими термінами, а тому угоди мають разовий характер за домовленістю сторін.