Стратегічне планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Сутність та особливості формування зовнішньоекономічної стратегії підприємства, її види та напрямки. правове регулювання. Аналіз фінансово-господарської діяльності ДП ВАТ "Київхліб" та порядок розробки зовнішньоекономічної стратегії для підприємства.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.09.2009
Размер файла 227,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1) ліцензування;
2) виробництво за контрактом;
3) управління за контрактом;
4) підприємства спільного володіння.
Ліцензування є одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній ринок. Ліцензіар укладає на закордонному ринку угоду з ліцензіатом, передаючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту, торгового секрету в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар одержує вихід на ринок з мінімальним ризиком, а ліцензіату не доводиться починати з нуля, тому що він відразу набуває виробничого досвіду, добре відомий товар або ім?я. Використання ліцензування при СПД має економічні, стратегічні і політичні мотиви. Економічні мотиви полягають у тому, що ліцензіар знижує ризик створення виробництва за рубежем з огляду на невеликий обсяг продажу, небезпеку удосконалення товару конкурентом, обмеженість ресурсів тощо. Великі підприємства з диверсифікованим виробництвом, переглядаючи асортимент, зосереджують зусилля на сильних сторонах своєї діяльності, що дають високий прибуток. Продаючи ліцензії, вони відмовляються від продукції і технології, що не становлять інтерес сьогодні. У цьому полягає стратегічний мотив ліцензійної угоди. Політичні і правові мотиви лежать в основі ліцензійної угоди тоді, коли є обмеження на придбання іноземцями власності в країні-реципієнті або відсутній захист іноземної власності. Для зазначеного способу є характерним:
- наявність патентно-ліцензійного продукту або ноу-хау;
- використання для проникнення на новий ринок;
- обмежені інвестиційні витрати та поточні зобов?язання. Однак ліцензування має й недоліки - підприємство має менший контроль над ліцензіатом, ніж над своєю філією. До того ж, у випадку великого успіху ліцензіата, прибутки підуть саме йому, а не ліцензіару. У результаті, виходячи на зовнішній ринок таким способом, підприємство може саме створити собі конкурента. Передаючи права на об?єкт ліцензійної угоди, підприємство втрачає контроль над своїми активами. Тому в ліцензійному контракті необхідно передбачити такі моменти:
- умови його припинення, якщо сторони не виконують своїх зобов?язань;
- методи перевірки якості товару, послуг;
- зобов?язання щодо витрат на створення системи збуту;
- географічні межі застосування активів;
- умови використання новаторських технологій, заснованих на знаннях, переданих за ліцензійною угодою;
- конфіденційність інформації, що міститься в ліцензійній угоді.
Іншим різновидом стратегії СПД є виробництво за контрактом, тобто укладання контракту з місцевими виробниками на випуск товару. Причини, що зумовлюють використання такого способу:
- дефіцит власних потужностей;
- наявність перешкод для експорту у відповідну країну;
- високі транспортні витрати;
- економія на факторах виробництва.
Загальна схема виробництва за контрактом на практиці має різні модифікації. Значного поширення набуло виробництво комплектуючих. До різновидів виробництва за контрактом відносять переробку давальницької сировини - толінгові операції. Технологічна схема їх виконання полягає у постачанні вітчизняних матеріалів, напівфабрикатів і компонентів за кордон, де вони обробляються, монтуються, а потім реімпортуют-ся як готова продукція.
Цей спосіб виходу на зовнішній ринок також має недоліки. Застосовуючи його, підприємство менше контролює процес виробництва, що може мати наслідком втрату частини потенційних прибутків. Однак підрядне виробництво дає підприємству можливість розгорнути свою діяльність на зовнішньому ринку швидше, зі меншим ризиком і з перспективою вступу в партнерство з місцевим виробником або купівлі його підприємства.
Ще одним способом виходу на зовнішній ринок, що відносять до стратегії СПД, є управління за контрактом. За такого способу підприємство надає закордонному партнеру «ноу-хау» у сфері управління, а той забезпечує необхідний капітал. Інакше кажучи, підприємство експортує не товар, а скоріше управлінські послуги. Частіше за все це відбувається у формі консультацій для іноземних компаній. Такий спосіб використовувало підприємство «Хілтон», організовуючи роботу готелів у різних країнах світу. З погляду країни-реципієнта контракт на управління усуває потребу в прямих інвестиціях як засобі, обов?язковому для одержання управлінської допомоги. Підприємству, що надає такі послуги, контракти допомагають уникнути ризику втратити капітал, коли прибуток від інвестицій не високий, а капітальні витрати непомірно великі.
Управління за контрактом широко застосовується у країнах, що розвиваються, які мають капітал і виконавчий персонал, але не мають «ноу-хау» і кваліфікованих працівників. Пропозиції щодо кооперації за участю закордонного капіталу в цих країнах нерідко відхиляються через острах допустити іноземне засилля. Угода ж на здійснення комплексу робіт в галузі менеджменту обмежена в часі, і в остаточному підсумку закордонні фахівці будуть замінені місцевими.
Цей спосіб виходу на зовнішній ринок характеризується мінімальним ризиком і одержанням прибутку із самого початку діяльності. Недолік його полягає в тому, що для виходу на зовнішній ринок підприємству необхідно мати достатній штат кваліфікованих управлінців, котрих можна використовувати з більшою вигодою для себе. До цього способу також недоцільно вдаватись у тому випадку, коли самостійне здійснення всього бізнесу принесе підприємству, що виходить на зовнішній ринок, набагато більші прибутки. Крім того, управління за контрактом на якийсь час позбавляє підприємство можливості розгорнути власний бізнес у цій закордонній країні.
Ще одним способом проникнення на зовнішній ринок є створення підприємства спільного володіння. Таке підприємство є результатом об?єднання зусиль закордонних і місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, яким вони володіють і управляють спільно. Існують різні шляхи заснування такого підприємства, наприклад закордонний інвестор може купити частку в місцевому підприємстві, або місцеве підприємство може купити собі частку у вже існуючому місцевому підприємстві закордонної компанії, або обидві сторони можуть спільними зусиллями створити нове підприємство. Основні риси цього способу:
- він є обов?язковим при виході на окремі ринки;
- потребує інвестиційних витрат;
- супроводжується політичними ризиками;
- має високу ймовірність конфліктів з партнерами;
- передбачає складну процедуру виходу з ринку.
Підприємство спільного володіння може виявитися необхідним або бажаним з економічних або політичних міркувань. Зокрема, виходячи на зовнішній ринок, підприємство має дефіцит фінансових, матеріальних або управлінських ресурсів для здійснення проекту самотужки. Інша можлива причина - іноземний уряд тільки в такий спосіб допускає на ринок своєї країни товари іноземних виробників.
Цей спосіб, як і інші, не позбавлений недоліків. Партнери, що походять з різних країн, можуть розійтися в думках з питань, пов?язаних із капіталовкладеннями, маркетингом та іншими аспектами діяльності. Наприклад, багато американських фірм, вивозячи капітал у ті або інші країни, прагнуть використовувати зароблені кошти для повторного інвестування на розширення виробництва, а місцеві підприємства цих країн нерідко надають перевагу вилученню цих надходжень з обороту.
Американські підприємства велику роль відводять маркетингу, а місцеві інвестори найчастіше покладаються винятково на організацію збуту. Крім того, створення підприємств спільного володіння може ускладнити для транснаціональної компанії втілення в життя конкретних заходів у сфері виробництва і маркетингу у світовому масштабі.
3. Стратегія прямого інвестування. Велика кількість підприємств, що ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують за кордоном власні виробничі філії для виготовлення товарів, споживаних на іноземному ринку. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД. У міру накопичення компанією досвіду експортної роботи і за досить великого обсягу такого зовнішнього ринку виробничі підприємства за кордоном дозволяють очікувати на значні вигоди. Основні риси цього способу:
- максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові зобов?язання;
- максимальна відповідальність за результати діяльності;
- максимальний контроль за діяльністю;
- складна процедура виходу з ринку.
Створення закордонної виробничої філії є формою прямих інвестицій в економіку іноземної держави. Фірма може керуватися такими мотивами:
- вертикальна інтеграція, коли необхідний контроль над різними етапами проходження товару від стадії сировини до його розподілу. Товари і маркетинг досить складні і вимагають об?єднання ресурсів декількох країн;
- міждержавна раціоналізація виробництва, коли є істотні розходження у вартості робочої сили, капіталу, сировини. Виготовлення комплектуючих частин у країні-експортері, а складання здійснюється в іншій країні, де дешевша робоча сила;
- теорія життєвого циклу товару, коли він перебуває на різних стадіях життєвого циклу у різних країнах;
- державне стимулювання інвестицій, коли надаються певні пільги для іноземних інвесторів, що і мотивує їх до відкриття своїх філій або самостійних підприємств;
- політичні мотиви, коли інвестиції в економіку певної країни пов?язані з її політичними рішеннями щодо інших країн.
Одна з переваг такої стратегії полягає в тому, що підприємство може заощадити кошти за рахунок більш дешевшої робочої сили або сировини, за рахунок пільг, наданих іноземними урядами закордонним інвесторам, за рахунок скорочення транспортних витрат тощо. Створюючи робочі місця в країні-партнері, підприємство забезпечує собі тим самим сприятливіший клімат у цій країні. Застосовуючи стратегію прямого інвестування, підприємство налагоджує глибші відносини з державними органами, клієнтами, постачальниками і дистриб?юторами країни, на ринок якої воно виходить. Це дає можливість краще пристосовувати свої товари до місцевого маркетингового середовища.
І, нарешті, важлива характеристика прямого інвестування полягає в тому, що здійснюючи його, підприємство зберігає повний контроль над своїми капіталовкладеннями і, отже, може розробляти такі установки у сфері виробництва і маркетингу, які будуть відповідати її довгостроковим завданням у міжнародному масштабі.
Однак це і найбільш ризикована форма організації ЗЕД - всі ризики інвестування підприємство бере на себе. Адже має місце певний контроль з боку уряду іноземної держави, особливо в питаннях вивезення прибутку, орендної плати тощо. Потенційно можливі націоналізація інвестиції, військові перевороти, жорсткі урядові обмеження тощо.
Підприємства, що виходять на світовий ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливості маркетингу.
Саме на основі маркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операцій на світовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності. Тому майбутнім спеціалістам-менеджерам ЗЕД необхідно уважно і творчо віднестися до вивчення теорії і практики міжнародного маркетингу, досвіду західних і вітчизняних фірм в цій галузі.
Більш докладно ці проблеми розглядаються в спецкурсі «Міжнародний маркетинг». При їх вивченні треба звернути увагу на необхідність і важливість маркетингового забезпечення управління ЗЕД підприємства, відзначити деякі основні «точки» взаємодії.
Термін «маркетинг» означає діяльність в сфері ринку збуту. На українську мову цей термін не перекладається. Під маркетингом розуміється система внутріфірменого управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту.
Міжнародний маркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу. Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характерними і для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має свої специфічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципіально нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується число факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:
1) підвищується ступінь невизначеності в діяльності підприємства;
2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;
3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства;
4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності.
Все це і визначає специфіку міжнародного маркетингу, робить необхідним його використання в управлінні ЗЕД.
Міжнародний маркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД. Разом з тим він являє собою самостійну галузь діяльності підприємства при виході на зовнішні ринки. Міжнародний маркетинг можна визначити як систему планування, реалізації, контролю й аналізу міроприємств, спрямованих на багатонаціональне ринкове середовище і пристосування до його умов підприємства, яке здійснює свою діяльність більш як в одній країні.
В розвитку міжнародного маркетингу виділяють три основних етапи:
1-ий. Традиційний маркетинг. Він являє собою звичайний продаж товарів за кордон, коли експортер несе відповідальність тільки до моменту доставки товару. Подальша доля проданого товару його, як правило, не цікавить.
2-й. Експортний маркетинг. Тут експортер займається систематичним вивченням цільового іноземного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог даного ринку, що постійно міняються.
3-й. Міжнародний маркетинг. В умовах використання міжнародного маркетингу експортер глибоко вивчає ринок, використовуючи для цього широке коло маркетингових інструментів. При цьому міжнародний маркетинг поширюється не тільки на чисто торгові операції, але й на інші види і форми ЗЕД (на спільні підприємства, дочірні підприємства, технологічний обмін, надання транспортних, страхових, туристичних та інших послуг). Міжнародний маркетинг набирає все більш глобального характеру.
Використання міжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування, розробки стратегічної маркетингової програми. Важливо відзначити, що стратегічна маркетингова програма складає основу загального стратегічного плану фірми, в області ЗЕД.
Ринкова ситуація постійно міняється, тому фірма завжди повинна мати стратегічну маркетингову програму на наступні 3-5 років.
Планування міжнародного маркетингу також має свої стадії. Це:
1) аналіз середовища діяльності підприємства і прогнозування тенденцій його розвитку;
2) визначення системи завдань на основі загальних завдань підприємства;
3) визначення пріоритетних напрямків діяльності;
4) сегментація іноземних ринків, вибір цільових сегментів;
5) розробка стратегії виходу підприємства на іноземні ринки і поведінки на них;
6) розробка міроприємств маркетингового комплексу, тобто політики: товарної, збуту, цінової, стимулюючої.чи комунікаційної і т.д.
7) організація міжнародного маркетингу підприємства;
8) контроль за досягненням завдань міжнародного маркетингу і, при необхідності, корекція стратегії міжнародного маркетингу.
Перш ніж вирішити вийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.
До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та ін.
До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції та ін.
Всі фактори внутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаються управлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються, тобто такі, до яких треба пристосовуватись.
Зовнішнє середовище відносно до міжнародного маркетингу ділять на дві частини: економічну і культурну.
Проте, з метою більш детального вивчення, її справедливо було б розподілити на такі чотири сфери: економічну, соціально-культурну, політико-правову і природну.
Економічне середовище країни (її ринку) розкриває справжні потенціальні можливості споживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризують економічне середовище, являються: рівень життя, валовий національний продукт, рівень розвитку економіки, стабільність валюти.
До числа основних елементів соціально-культурного середовища міжнародного маркетингу відноситься мова (в світі налічується близько 100 офіційних мов і приблизно 3000 самостійних діалектів), символи (жести, слова, об'єкти, зображення), особливості релігії, освіта, розподіл соціальних ролей між членами суспільства.
Політико-правове середовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючої країни (торгове і господарське право, трудове право та ін.), національне законодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін.
До основних елементів природного середовища міжнародного маркетингу відносяться: клімат, характеристика рельєфу, наявність корисних копалин і природних ресурсів, особливості інфраструктури і т.д. Аналіз складових частин внутрішнього і зовнішнього середовища здійснюється по окремих країнах, регіонах чи з точки зору світового ринку в цілому.
Важливе місце в системі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків, під яким, як правило, розуміють процес пошуку, збору, обробки й аналізу даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.
Головна мета маркетингових досліджень - зменшення невизначеності і ризику при прийнятті комерційних рішень.
Маркетингові дослідження, що проводяться на зарубіжних ринках, як правило, складаються із двох великих блоків: дослідження ринків; дос-лідження потенціальних можливостей підприємства.
Перший блок дослідження ринків включає в себе такі аспекти:
- вивчення й аналіз умов ринку;
- аналіз попиту;
- аналіз пропозицій;
- аналіз вимог споживача до товару;
- аналіз перспектив розвитку ринку;
- вивчення форм і методів торгівлі;
- вивчення і оцінка діяльності підприємств-конкурентів;
- вивчення підприємств-покупців товару, що їх зацікавив;
- вивчення комерційної практики, транспортних, торгово-політичних умов;
- вивчення умов руху товарів та ін.
Другий блок - дослідження потенціальних можливостей підприємства передбачає:
- аналіз господарської діяльності підприємства;
- аналіз конкурентноздатності підприємства;
- аналіз конкурентноздатності продукції підприємства;
- оцінка його потенціальних конкурентних можливостей.
При дослідженні іноземних ринків використовуються традиційні методи та інструменти. Разом з тим тут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження.
В залежності від техніки проведення досліджень, характеру інформації, способів її надходження і використання, маркетингові дослідження у зовнішньоекономічній сфері можна розділити на такі види:
1. Кабінетні дослідження. Вони, як правило, проводяться на основі вторинної інформації, яка може бути одержана в результаті вивчення урядових звітів, досьє зовнішньоторгових організацій, комп'ютерних банків даних і т.д. Такі дослідження відносно недорогі і дають можливість одержати відповідь на ряд запитань, що цікавлять підприємство. Наприклад, про стан митного законодавства, стан економіки окремих країн, стан і тенденції розвитку коньюктури окремих ринків, торгово-політичні режими, вартість перевезень різними видами транспорту та ін.
З кабінетних досліджень і починаються маркетингові дослідження іноземних ринків. Проте такі дослідження не дають можливості одержати відповідь на всі запитання, що цікавлять підприємство, і не всі країни володіють такою інформацією.
3. Польове дослідження. Являє собою дослідження ринку на місці. Воно найбільш складне й дороге, але це самий ефективний метод вивчення ринку. Цей вид дослідження дозволяє отримати первинну інформацію, оцінити реальний споживацький попит і фактори, що його формують, враховувати результати досліджень для розробки керівництвом підприємства тактики поведінки на ринку.
Крім розглянутих, використовуються і такі методи дослідження іноземних ринків, як метод пробного продажу, підтримки особистих ділових контактів з представниками іноземних фірм та ін.
Маркетингове дослідження, що проводиться на іноземних ринках, відрізняється від того, що проводиться на внутрішньому ринку. Ця різниця полягає:
- в складності одержання первинної інформації;
- нестачі (чи відсутності) вторинної інформації;
- значних затратах на проведення польових досліджень;
- необхідності координації досліджень на ринках різних країн.
Маркетингові дослідження проводяться підприємством або самостійно, або на його замовлення спеціалізованим маркетинговим фірмам. Щоб маркетингові дослідження були ефективними, вони повинні проводитися систематично і охоплювати якомога більше джерел інформації.
Аналіз оточуючого середовища міжнародного маркетингу і пов'язаного з ним ринку дає можливість визначити систему завдань міжнародного маркетингу, які являються складовою частиною стратегічної маркетингової програми. Завдання міжнародного маркетингу зумовлені загальними завданнями діяльності підприємства, в т.ч. у зовнішній сфері.
Можна виділити такі групи завдань:
1. Ті, що характеризують становище підприємства на ринку (досягнення певного становища ринку, показники обігу, освоєння нових ринків).
2. Виробничого характеру (ефективне використання ресурсів, продуктивність праці).
3. Рентабельність (цільові показники прибутковості підприємства).
4. Фінансові (кредитна здатність, ліквідність, структура капіталу).
5. Соціального характеру (становище робітників та ін.).
6. Забезпечення і підтримка іміджу підприємства.
Безпосередньо завдання міжнародного маркетингу являють собою конкретизацію першої групи загальних завдань підприємства. Це забезпечення цільового становища ринку і виходу підприємства на традиційні і нові ринки, підвищення об'єму продажу (закупок), формування попиту, стимулювання збуту і т.д.
Для успішної реалізації поставлених завдань підприємство розробляє різні маркетингові стратегії: охоплення ринків і ринкових сегментів, конкурентні, виходу на нові ринки, виходу на ринки з новим товаром, цільові, ринкового попиту, товарної політики і т.д.
Їх зміст багато в чому залежить від загальної стратегії підприємства, в т.ч. в галузі ЗЕД.
Основою планування виходу підприємства на зовнішні ринки являється вибір оптимального способу проникнення його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основних способи виходу підприємства на зовнішні ринки:
1. Створення власної ланки збуту на цільових іноземних ринках. Такий спосіб поряд з функцією збуту дозволяє добре вивчити особливості конкретних ринків, умови роботи на них. Однак він вимагає великих затрат і може бути вигідним в тому випадку, якщо підприємство має значні об'єми реалізації продукції, що дозволяють окупити витрати на створення власної ланки збуту.
2. Використання ланки збуту за кордоном. Цей спосіб дає можливість використання незалежних торгових посередників. Він особливо потрібен при виході підприємства на нові ринки, коли власна ланка збуту ще не створена чи її створення неефективне. Робота торгових співробітників вимагає опрацювання ряду важливих питань, таких як передача повноважень по експорту товару, винагорода, відповідальність за реалізацію та ін. Всі ці питання виясняються в контрактах про торгово-посередницькі операції.
3. Спосіб виходу на іноземні ринки шляхом створення власного виробництва товарів за кордоном (СП, дочірніх філіалів та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, коли даний ринок для підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці може дати відчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита, нетарифних обмежень, використання кваліфікованої, але більш дешевої робочої сили, приближення виробництва до джерел сировини і т. п.
Організувавши вихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищити ефективність ЗЕД.
Однак при цьому необхідно добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчі акти.
На основі дослідження, оцінки й вибору іноземних ринків, розробляється товарна, цінова, збуту та інші види політики, тобто міроприємства маркетингового комплексу, що входять в стратегічну маркетингову програму.
Майбутнім спеціалістам в галузі ЗЕД і тим, хто займається даною діяльністю, настійно рекомендується глибше знайомитися з основними завданнями й перевагами використання маркетингу в управлінні ЗЕД, оскільки:
1) міжнародний маркетинг озброює підприємство-суб'єкт ЗЕД чіткою програмою дій;
2) маркетингове забезпечення менеджменту ЗЕД дає можливість підприємству максимально врахувати вимоги конкретних іноземних ринків, конкретних споживачів, тенденції і перспективи їх розвитку. І одночасно впливати на ці ринки у вигідному для себе напрямку.
На жаль, вітчизняні підприємства ще недостатньо використовують міжнародний маркетинг в управлінні ЗЕД. Очевидно, що більш активну участь українських підприємств-суб'єктів ЗЕД в цій діяльності дозволило б значно підвищити якісний рівень управління ЗЕД, зміцнити позиції на іноземних ринках.
3.2 Інвестиційний проект
Нехай на підприємстві згідно з планами розвиткупередбачається заміна зношеного обладнання на сучасну потокову лінію універсального призначення. Підприємство при цьому зберігає виробництво продукції тієї ж самої асортиментної групи, змінюючи продукцію базисного року на оновлену продукцію з одночасним збільшенням обсягів виробництва.
Таблиця 3.1. Вихідні дані для обгрунтування доцільності інвестиційного проекту

Показники

Одиниця

виміру

Значення

показників

Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ

грн

460000

Транспортні витрати по устаткуванню

% до ціни

5

Заготівельно-складські витрати

% до ціни

1,5

Монтаж обладнання

% до ціни

10

Обсяги виробництва по проекту, що впроваджується у році:

Базисному

т

59811,9

Проектному

т

65523

Ціна 1 тонни продукції:

Базисна

грн/т

1724,83

Проектна

грн/т

1690,5

Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу

грн

400000

Витрати на демонтаж

% від вартості устатку-вання

5

Маса, устаткування, що здаватиметься як металобрухт

т

10

Ціна 1 тонни металобрухту

грн

750

Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість)

грн

130759,6513

Калькуляція витрат на 1 тонну продукції базисного року:

Сировина

грн

1194,676674

Основні матеріали

грн

3,26133

Додаткові матеріали

грн

0,514946842

Паливо на технологічні цілі

грн

4,544405882

Електроенергія на технологічні цілі

грн

8,187654789

Заробітна плата основних виробничих робітників

грн

45,20804151

Відрахування від заробітної плати

грн

17,31508757

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

грн

167,5207902

Загальновиробничі витрати

грн

47,33219724

Адміністративні витрати

грн

81,89800401

Комерційні витрати

грн

60,20586829

Зміна витрат у результаті проекту:

Зменшення витрат сировини

%

1,05

Зменшення витрат електроенергії

%

2,5

Вивільнення робітників

чол

1

Середньорічна місячна заробітна плата вивільнюваних

робітників

грн/чол

650

Частка умовно-постійних витрат у кошторисі комерційних

витрат

%

70

Ставка дисконту

%

30

Обігові кошти

грн

2603400,00

Обсяг виробництва продукції у діючих цінах

грн

103395500,00

Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах

грн

112711000,00

Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)

грн

93636800,00

Чисельність промислово-виробничого персоналу

чол

743,00

Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)

грн

27051350,00

Чистий дохід від реалізації продукції

грн

127826400,00

Чистий прибуток

грн

3186600,00

Прибуток від операційної діяльності

грн

5382300,00

Інші операційні витрати

грн

1579100

Інші операційні доходи

грн

135800,00

Активи:

Активи на початок року

грн

31147760,00

Активи на кінець року

грн

39036800,00

Власний капітал:

Власний капітал на початок року

грн

23232100,00

Власний капітал на кінець року

грн

25611500,00

У таблиці 3.1. припускається, що базовим роком є 2006 рік і показники базового року - це показники 2006 року взяті із додатків форма 1 та форма 2. припускається купівля обладнання на 460000 грн без ПДВ. Розрахуємо нові капіталовкладення, інвестиційні витрати та собівартість 1 тонни продукції у проектному році.
Таблиця 3.2. Розрахунок нових капіталовкладень, інвестиційних витрат та собівартості 1 тонни продукції

Показники

Значення

Капіталовкладення нові без ПДВ =

535900

Капіталовкладення нові з ПДВ =

643080

Витрати на демонтаж обладнання =

20000

Кошти від реалізації металобрухту =

4687,5

Кошти від реалізації демонтованого обладнання =

81724,78207

Приріст обігових коштів =

248583,9397

Інвестиційні витрати =

1037734,528

Розрахуємо зміну витрат на виробництво продукції, беручи за основу калькуляцію на 1 тонну базисного року, а також

враховуючи очікувані зміни в результаті прогнозу:

Стаття сировина =

1182,13

Основні матеріали =

3,26

Додаткові матеріали =

0,51

Паливо на технологічні цілі =

4,54

Електроенергія на технологічні цілі =

7,98

Заробітна плата основних виробничих робітників =

41,15

Нарахування на заробітну плату:

Збір на обовязкове державне пенсійне страхування, % =

33,20

Внески на загальнообовязкове соціальне страхування у тому числі:

У звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, % =

1,50

На випадок безробіття% =

1,30

Від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання (харчова та мясомолочна промисловість

на 21 місці за ризиком і відрахування становлять, % =

1,80

Всього нарахувань на заробітну плату, % =

37,80

Нарахування на заробітну плату =

15,55

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування:

Загальна сума кошторису базисного року =

10019736,75

Розрахуємо річну норму амортизації для основних засобів

3-тьої групи податкового обліку, так як в даному проекті йде заміна технічного устаткування:

1-й квартал =

6,00

2-й квартал =

5,64

3-й квартал =

5,30

4-й квартал =

4,98

Всього = (Це річна норма амортизації від залишкової вартості на початок року) =

21,9251

Виводяться амортизаційні відрахування за базисний рік =

28669,19

Вводяться амортизаційні відрахування за рік по новому обладнанню =

117496,63

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування:

Загальна сума кошторису проектного року =

10108564,19

Загальна сума кошторису проектного року на 1 тонну продукції=

154,28

Приріст амортизаційних відрахувань = Вводяться амортизаційні відрахування за рік по новому обладнанню - Виводяться амортизаційні відрахування за базисний рік =

88827,44

Загальновирообничі витрати =

43,21

Адміністративні витрати =

74,76

Комерційні витрати:

Прямі витрати на 1 тонну =

18,06

Умовно-постійна частина витрат =

38,47

Всього за статтею комерційні витрати =

56,53

Капіталовкладення нові без ПДВ = 460000 + (5% + 1,5% + 10%) * 460000 / 100% = 535900 (грн)
Капіталовкладення нові з ПДВ = Капіталовкладення нові без ПДВ * 1,2 = 535900 * 1,2 = 643080 (грн)
Витрати на демонтаж обладнання = Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу * Витрати на демонтаж у% від вартості устаткування / 100% = 400000 * 0,05 = 20000 (грн)
Кошти від реалізації металобрухту = Маса, устаткування, що здаватиметься як металобрухт * Ціна 1 тонни металобрухту * 0,75 / 1,2 = 10 * 750 * 0,75 / 1,2 = 4687,5 (грн)
Кошти від реалізації демонтованого обладнання = Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) * 0,75 / 1,2 = 130759,6513 * 0,75 / 1,2 = 81724,78207 (грн)
Приріст обігових коштів = Обігові кошти у базисному році * Приріст обсягу виробництва / Обсяг виробництва у базисному році = 2603400 * (65523 - 59811,9) / 59811,9 = 248583,9397 (грн)
Інвестиційні витрати = Капіталовкладення нові з ПДВ + Витрати на демонтаж обладнання + Приріст обігових коштів + Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) - Кошти від реалізації металобрухту - Кошти від реалізації демонтованого обладнання = 643080 + 20000 + 248583,9397 + 130759,6513 - 4687,5 - 248583,9397 = 1037734,528 (грн)
Нарахування на заробітну плату = Всього нарахувань на заробітну плату, % * Заробітна плата основних виробничих робітників / 100% = 41,15 * 37,8% / 100% = 15,55 (грн)
Виводяться амортизаційні відрахування за базисний рік = Річна норма амортизації від залишкової вартості на початок року = 0,219251 * Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) = 0,219251 * 130759,6513 = 28669,19 (грн)
Вводяться амортизаційні відрахування за рік по новому обладнанню = Річна норма амортизації від залишкової вартості на початок року = 0,219251 * 643080 = 117496,63 (грн)
Загальна сума кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування проектного року на 1 тонну продукції = Загальна сума кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування проектного року / Обсяг виробництва продукції у проектному році = 10108564,19 / 65523 = 154,28 (грн)
Приріст амортизаційних відрахувань = Вводяться амортизаційні відрахування за рік по новому обладнанню - Виводяться амортизаційні відрахування за базисний рік = 117496,63 - 28669,19 = 88827,44 (грн)
3.3 Вплив експортної стратегії на основні показники діяльності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №10
Покажемо, як вплинув інвестиційний проект на основні техніко-економічні показники діяльності підприємтсва (адже приріст обсягу виробництва від впрвадження нового обладнання можна відправляти на експорт). Результати розрахункку калькуляції собівартості 1 тонни продукції у проектному році зведено у таблицю нижче.
Таблиця 3.3. Калькуляція витрат на 1 тонну продукції базисного та першого проектного року (грн)

Стаття витрат

Базисний

рік

Проек-тний

рік

Відхилення

Абсо-лютне

Відносне

Сировина

1194,68

1182,13

-12,54

-1,05

Основні матеріали

3,26

3,26

0,00

0,00

Додаткові матеріали

0,51

0,51

0,00

0,00

Паливо на технологічні цілі

4,54

4,54

0,00

0,00

Електроенергія на технологічні цілі

8,19

7,98

-0,20

-2,50

Заробітна плата основних виробничих робітників

45,21

41,15

-4,06

-8,98

Відрахування від заробітної плати

17,32

15,55

-1,76

-10,17

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

167,52

154,28

-13,25

-7,91

Загальновиробничі витрати

47,33

43,21

-4,13

-8,72

Адміністративні витрати

81,90

74,76

-7,14

-8,72

Комерційні витрати

60,21

56,53

-3,67

-6,10

Всього витрат

1630,67

1583,91

-46,75

-2,87

Ціна

1724,83

1690,50

-34,33

-1,99

Прибуток на 1 тонну продукції

94,16

106,59

12,42

13,19

Рентабельність, %

5,77

6,73

0,95

-

Всього витрат (собівартість) = Сировина + Основні матеріали + Додаткові матеріали + Паливо на технологічні цілі + Електроенергія на технологічні цілі + Заробітна плата основних виробничих робітників + Відрахування від заробітної плати + Витрати на утримання і експлуатацію обладнання + Загальновиробничі витрати + Адміністративні витрати + Комерційні витрати.
Прибуток на 1 тонну продукції = Ціна - Всього витрат.
Рентабельність, % = Прибуток на 1 тонну продукції * 100% / Всього витрат.
Як видно з таблиці 3.3. у проектному році порівняно з базовим прибуток на 1 тонну продукції та рентабельність зросли, а собівартість 1 тонни продукції зменшилася.
Таблиця 3.4. Розрахунок основних показників ефективності впровадження інвестиційного проекту

Показники

Значення

Приріст прибутку =

1351725,41

Приріст чистого прибутку =

1013794,05

Приріст амортизаційних відрахувань =

88827,44

Чистий грошовий потік =

1102621,50

Індекс доходності =

1,06

Індекс рентабельності =

5,04

Період окупності =

0,94

Приріст прибутку = Прибуток проектний - Прибуток базовий
Чистий грошовий потік = Приріст чистого прибутку + Приріст амортизаційних відрахувань
Індекс доходності = Чистий грошовий потік / Інвестиційні витрати.
Так як індекс доходності більше одиниці, то інвестиційний проект є доцільним до впровадження.
Індекс рентабельності = Чистий прибуток / Інвестиційні витрати
Період окупності = Інвестиційні витрати / Чистий грошовий потік середній
Порахуємо абсолютні показники діяльності підприємства.
Таблиця 3.5. Розрахунок абсолютних показників діяльності підприємства

Показники

Значення

1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базовий рік =

103395500,00

Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік =

110996772,02

2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базовий рік =

112711000,00

Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік =

120312272,02

3) Чистий дохід від реалізації продукції базовий =

127826400,00

Чистий дохід від реалізації продукції проектний =

135427672,02

4) Чисельність промислово-виробничого персоналу базова=

743,00

Чисельність промислово-виробничого персоналу проектна=

742,00

5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) базовий рік =

27051350,00

Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік =

27456490,35

6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік=

93636800,00

Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проетний рік =

99886346,61

7) Обігові кошти базовий рік

2603400,00

Обігові кошти проектний рік

2851983,94

8) Активи середньорічне значення базовий рік =

35092280,00

Активи середньорічне значення проектний рік =

39363662,14

9) Власний капітал (середнє значення за рік) базовий рік =

24421800,00

Власний капітал (середнє значення за рік) проектний рік =

25611500,00

10) Чистий прибуток базовий рік =

3186600,00

Чистий прибуток проектний рік =

4200394,06

Прибуток базовий =

5632187,563

Прибуток проектний =

6983912,973

Приріст прибутку =

1351725,409

Приріст чистого прибутку =

1013794,057

11) Прибуток від операційної діяльності базисний рік =

5382300,00

Прибуток від операційної діяльності проектний рік =

6396094,06

1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект - Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект - Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
3) Чистий дохід від реалізації продукції проектний рік = Чистий дохід від реалізації продукції базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект - Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу = Чисельність промислово-виробничого персоналу базова - Абсолютне вівільнення чисельності
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік = Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік + Вартість повна нової лінії без ПДВ - Балансова вартість зношеної лінії, що підлягає демонтажу
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проектний рік = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік + Повні витрати на 1 тонну продукції проект * Обсяги виробництва проект - Повні витрати на 1 тонну продукції базис * Обсяги виробництва базис
7) Обігові кошти проектний рік = Обігові кошти базисний рік + Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва у натуральному виразі
8) Активи середньорічне значення = (Активи на початок року + Активи на кінець року) / 2
9) Власний капітал (середнє значення за рік) = (Власний капітал на початок року + Власний капітал на кінець року) / 2
10) Чистий прибуток проектний рік = Чистий прибуток базисний рік + Приріст прибутку = Чистий прибуток базисний рік + (Ціна 1 тонни продукції проект - Повні витрати на 1 тонну продукції проект)* Обсяги виробництва проект - (Ціна 1 тонни продукції базис - Повні витрати на 1 тонну продукції базис)* Обсяги виробництва базис
11) Прибуток від операційної діяльності = Чистий дохід від реалізації продукції - Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
Порахуємо відносні показники діяльності підприємства.
Таблиця 3.6. Розрахунок відносних показників діяльності підприємства

Показники

Значення

1) Продуктивність праці базовий рік =

151697,17

Продуктивність праці проектний рік =

162145,92

2) Витрати на 1 грн реалізованої продукції базовий рік =

0,73

Витрати на 1 грн реалізованої продукції проектний рік =

0,74

3) Фондовіддача базовий рік =

4,17

Фондовіддача проектний рік =

4,38

4) Рентабельність діяльності (продажів) базисний рік =

2,49

Рентабельність діяльності (продажів) проектний рік =

3,10

5) Рентабельність активів базисний рік =

9,08

Рентабельність активів проектний рік =

10,67

6) Рентабельність власного капіталу базисний рік =

13,05

Рентабельність власного капіталу проектний рік =

16,40

7) Рентабельність продукції базисний рік =

5,75

Рентабельність продукції проектний рік =

6,40

Відносні показники вимірюються у відсотках.
1) Продуктивність праці = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Чисельність промислово-виробничого персоналу
2) Витрати на 1 грн реалізованої продукції = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) / Чистий дохід від реалізації продукції
3) Фондовіддача = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
4) Рентабельність діяльності (продажів) = Чистий прибуток * 100% / Чистий дохід від реалізації продукції
5) Рентабельність активів = Чистий прибуток * 100% / Активи середньорічне значення
6) Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток * 100% / Власний капітал (середнє значення за рік)
7) Рентабельність продукції = Прибуток від операційної діяльності * 100% / Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
Таблиця 3.7. Динаміка абсолютних і відносних показників діяльності підприємства до та після впровадження проекту

Показники

Значення

Відхилення

Базовий рік

Проектний рік

Абсолютне

Відносне

1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах

103395500,00

110996772,02

7601272,02

7,35

2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах

112711000,00

120312272,02

7601272,02

6,74

3) Чистий дохід від реалізації продукції

127826400,00

135427672,02

7601272,02

5,95

4) Чисельність промислово-виробничого персоналу

743,00

742,00

-1,00

-0,13

5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)

27051350,00

27456490,35

405140,35

1,50

6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)

93636800,00

99886346,61

6249546,61

6,67

7) Обігові кошти

2603400,00

2851983,94

248583,94

9,55

8) Активи середньорічне значення

35092280,00

39363662,14

4271382,14

12,17

9) Власний капітал (середнє значення за рік)

24421800,00

25611500,00

1189700,00

4,87

10) Чистий прибуток

3186600,00

4200394,06

1013794,06

31,81

11) Прибуток від операційної діяльності

5382300,00

6396094,06

1013794,06

18,84

12) Продуктивність праці

151697,17

162145,92

10448,75

6,89

13) Витрати на 1 грн реалізованої продукції

0,7325

0,7376

0,0050

0,69

14) Фондовіддача

4,1666

4,3819

0,2154

5,17

15) Рентабельність діяльності (продажів)

2,4929

3,1016

0,6087

24,42

16) Рентабельність активів

9,0806

10,6707

1,5901

17,51

17) Рентабельність власного капіталу

13,0482

16,4004

3,3522

25,69

18) Рентабельність продукції

5,7481

6,4034

0,6553

Отже, із таблиці 3.7. робимо висновок, що при впровадженні проекту показники діяльності підприємства покращуються, як-от: зросли обсяг виробництва продукції у діючих цінах, обсяг виробництва продукції у порівняних цінах, чистий дохід від реалізації продукції, основні виробничі фонди (середнє значення за рік), прибуток від операційної діяльності, продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність діяльності (продажів), рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність продукції, зменшилася чисельність промислово-виробничого персоналу, це все говорить про доцільність впровадження інвестиційного проекту.
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект - Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект - Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
3) Чистий дохід від реалізації продукції проектний рік = Чистий дохід від реалізації продукції базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект - Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу = Чисельність промислово-виробничого персоналу базова - Абсолютне вівільнення чисельності
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік = Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік + Вартість повна нової лінії без ПДВ - Балансова вартість зношеної лінії, що підлягає демонтажу
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проектний рік = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік + Повні витрати на 1 тонну продукції проект * Обсяги виробництва проект - Повні витрати на 1 тонну продукції базис * Обсяги виробництва базис
7) Обігові кошти проектний рік = Обігові кошти базисний рік + Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва у натуральному виразі
8) Активи середньорічне значення = (Активи на початок року + Активи на кінець року) / 2
9) Власний капітал (середнє значення за рік) = (Власний капітал на початок року + Власний капітал на кінець року) / 2
10) Чистий прибуток проектний рік = Чистий прибуток базисний рік + Приріст прибутку = Чистий прибуток базисний рік + (Ціна 1 тонни продукції проект - Повні витрати на 1 тонну продукції проект)* Обсяги виробництва проект - (Ціна 1 тонни продукції базис - Повні витрати на 1 тонну продукції базис)* Обсяги виробництва базис
11) Прибуток від операційної діяльності = Чистий дохід від реалізації продукції - Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
12) Продуктивність праці = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Чисельність промислово-виробничого персоналу
13) Витрати на 1 грн реалізованої продукції = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) / Чистий дохід від реалізації продукції
14) Фондовіддача = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
15) Рентабельність діяльності (продажів) = Чистий прибуток * 100% / Чистий дохід від реалізації продукції
16) Рентабельність активів = Чистий прибуток * 100% / Активи середньорічне значення
17) Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток * 100% / Власний капітал (середнє значення за рік)
18) Рентабельність продукції = Прибуток від операційної діяльності * 100% / Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
Таблиця 3.8. Структура собівартості 1 тонни продукції

Стаття витрат

Базис-ний

рік

Структура

собівар-тості

Проектний

рік

Структура

собівартості

Сировина

1194,68

73,26

1182,13

74,63

Основні матеріали

3,26

0,20

3,26

0,21

Додаткові матеріали

0,51

0,03

0,51

0,03

Паливо на технологічні цілі

4,54

0,28

4,54

0,29

Електроенергія на технологічні цілі

8,19

0,50

7,98

0,50

Заробітна плата основних виробничих робітників

45,21

2,77

41,15

2,60

Відрахування від заробітної плати

17,32

1,06

15,55

0,98

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

167,52

10,27

154,28

9,74

Загальновиробничі витрати

47,33

2,90

43,21

2,73

Адміністративні витрати

81,90

5,02

74,76

4,72

Комерційні витрати

60,21

3,69

56,53

3,57

Всього витрат

1630,67

100,00

1583,91

100,00

Структура собівартості продукції досліджується таким чином:
Питома вага (частка) сировини у собівартості = Сировина * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) основних матеріалів у собівартості = Основні матеріали * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) додаткових матеріалів у собівартості = Додаткові матеріали * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) палива на технологічні цілі у собівартості = Паливо на технологічні цілі * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) електроенергії на технологічні цілі у собівартості = Електроенергія на технологічні цілі * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) заробітної плати основних виробничих робітників у собівартості = Заробітна плата основних виробничих робітників * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) відрахувань від заробітної плати у собівартості = Відрахування від заробітної плати * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) витрат на утримання і експлуатацію обладнання у собівартості = Витрати на утримання і експлуатацію обладнання * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) загальновиробничих витрат у собівартості = Загальновиробничі витрати * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) адміністративних витрат у собівартості = Адміністративні витрати * 100% / Всього витрат.
Питома вага (частка) комерційних витрат у собівартості = Комерційні витрати * 100% / Всього витрат.
Рисунок 3.1. Структура собіварстості 1 тонни продукції у базисному році
Рисунок 3.2. Структура собіварстості 1 тонни продукції у проектному році
Рисунок 3.3. Величина сировини у собівартості 1 тонни продукції у базисному та проектному роках
Рисунок 3.4. Величина основних матеріалів у собівартості 1 тонни продукції у базисному та проектному роках
Рисунок 3.5. Динаміка прибутку на 1 тонну продукції у базисному та проектному роках
Загальні висновки до інвестиційного проекту: так як абсолютна більшість показників ефективності діяльності заводу збільшилися, то даний проект доцільно впровадити.
Висновки
Стратегія виробничого підприємства - це сукупність головної мети і основних способів досягнення накресленої мети. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз підкреслити. що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегровані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому.
Стратегічне планування зазвичай розраховане на довгий період, хоч на багатьох підприємствах стратегія базується на середньотривалому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для підприємств України, що працюють в умовах великої невизначеності). В галузі ЗЕД стратегічне планування може охоплювати період від 4 до 7 років. Як уже відзначалося, не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування.
Стратегічне планування - це не функція часу, а насамперед функція направленості. Вона не просто зосереджена на даному періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері ЗЕД.
Процес стратегiчного планування в мiжнароднiй фiрмі можна представити у виглядi 4 блокiв:
Блок 1. Визначення основних прiоритетiв
Блок 2. Визначення мети
Блок 3. Розробка cтpaтeгії
Блок 4. Реалiзацiя стратегії.
Однак, як свідчить світовий досвід і деякі приклади господарювання вітчизняних підприємств, формальне планування має важливі переваги:
ь планування заохочує керівників постійно думати перспективно;
ь веде до більш чіткої координації діяльності підприємства;
ь стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі;
ь сприяє більш чіткому визначенню фірмою своєї мети і завдань;

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.