Ефективність інвестиційної діяльності в міжнародному бізнесі

Сутність та законодавче поле іноземного інвестування в міжнародному бізнесі. Актуальність для українських підприємств розширення інвестування як позитивного впливу міжнародного бізнесу для розвитку України. Портфельні інвестиції у міжнародному бізнесі.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 02.07.2010
Размер файла 1,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

За умов, коли у ближчій перспективі практично неможливо створити загальні сприятливі умови для суттєвої активізації іноземної інвестиційної діяльності в Україні, зусилля повинні акцентуватись на формуванні ефективних механізмів її селективного регулювання (рис. 3.3)

Рис. 3.3. Ілюстрація підходу до селективного регулювання іноземних інвестицій

Методологічну основу формування системи селективного регулювання іноземної інвестиційної діяльності становлять кількісні та якісні критерії щодо:

- загальних обсягів залучення іноземних інвестицій - з урахуванням співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування національної економіки, зовнішньої заборгованості і забезпечення критичного імпорту;

- розміру та термінів конкретних іноземних інвестицій - з визначенням його мінімальної межі для входження в поле пільгового режиму;

- суб'єктів іноземного інвестування - задля оптимізації структури капіталу з точки зору його інституційної природи (державний, приватний, міжнародних організацій, змішаний) та цільової орієнтації (прямі і портфельні інвестиції), а також оцінки позитивних та негативних аспектів інвестиційної діяльності в країні транснаціональних корпорацій;

- джерел іноземних інвестицій (первинних та реінвестицій) та їх видів (фінансові, товарні, інтелектуальні).

Оцінка загальних обсягів залучення іноземних інвестицій має важливе зна-чення практично для кожної приймаючої країни з огляду на специфіку інвестицій-ної політики. З методологічної точки зору ця проблема є надто актуальною і для України. Тільки через точне визначення таких критеріїв можливо досягти не лише короткотермінового економічного успіху, але й закласти основу для формування позитивних довготермінових тенденцій розвитку національної економіки в умовах глобалізації.

Світовий досвід засвідчує, що для стабільного економічного росту інвестиції повинні бути на рівні 19-25% від ВВП. Інвестиційна ситуація в Україні тривалий час розвивалася в умовах скорочення обсягів нагромадження, суттєвого падіння його частки у ВВП, різкого скорочення бюджетних капіталовкладень, слабкої інвестиційної мотивації приватних підприємницьких структур. У порівнянні з 1991 р. внутрішні капіталовкладення в Україні скоротилися більш ніж у 10 разів і становлять 13,4% до ВВП. За таких умов наростає моральне і фізичне старіння національних основних фондів, що обумовлює постійне падіння прибут-ковості. В свою чергу, падіння прибутковості промислової діяльності з причини технологічного відставання веде до формування попиту лише на дешевий капітал, а високий ризик іноземного інвестування обумовлює збільшення вартості пропонованого капіталу.

При всій різноманітності методів антикризового регулювання, головною складовою, що забезпечила у свій час подолання наслідків періодичних криз і привела до зростання економіки, була активізація інвестування.

Селекція іноземних інвестицій за термінами їх вкладення має враховувати два аспекти. Стимулювати потрібно насамперед середньо- та довготермінові іноземні інвестиції. Одночасно важливим резервом залучення іноземного підприємницького капіталу залишається стимулювання невеликих короткотермінових капіталовкладень, коли зменшуються ризики іноземних інвесторів, оперативно використовуються їх вільні ресурси.

Стимулювання середньо- та довготермінових первинних іноземних інвестицій і, особливо, реінвестицій може забезпечити розширення прав іноземних інвесторів на власність і їх активну участь у приватизації. Тим більше що це створить умови для обмеження “втечі” капіталів з України.

Впливаючи на видову структуру іноземного інвестування, необхідно орієнтуватись на перехід від товарних та фінансових інвестицій до інтелектуальних (“ноу-хау”) або матеріалізованих у сучасних технологічних процесах.

Напрями, галузева та регіональна структура використання іноземних інвестицій у їх вільній частині** У сучасних умовах значна частина іноземних інвестицій має використовуватись для забезпечення критичного імпорту формуються у відповідності з певними пріоритетами.

Галузевій (секторіальній) селекції іноземних інвестицій передує аналіз конкурентоздатності і потенційних джерел внутрішнього та зовнішнього фінансування галузей (секторів) національної економіки з виділенням: а) галузей та виробництв, пріоритетних для іноземного інвестування; б) секторів та галузей, де діял-ність іноземних інвесторів обмежується; в) галузей, закритих для іноземного капіталу. Подальша деталізація галузевих пріоритетів орієнтує іноземних інвесторів на конкретні інвестиційні проекти. Це, з одного боку, забезпечить їх адресність та ефективність, а з іншого - буде відповідати західній технології реалізації крупних зарубіжних інвестицій.

У контексті перспектив глобалізації небезпечною для України може стати переважно інфраструктурна, а не технологічно-інноваційна орієнтація. Переваги економіко-географічного положення України разом з гострою для неї проблемою енергозабезпеченя створюють умови для пріоритетного іноземного інвестування в міжнародні, регіональні і навіть глобальні транспортно-інфраструктурні проекти переважно у галузі енергопостачання. І якщо до останнього часу спостерігалась більш-менш диверсифікована галузева структура міжнародного інвестування, то найближчими роками слід очікувати її інфраструктурної “монополізації” в процесі практичної реалізації крупних проектів альтернативного енергозабеспечення. В той час, коли економічний розвиток переводиться на нову технологічно-інновацій-ну основу, зосередження вкрай обмежених інвестиційних ресурсів в одній сфері видається принаймні необгрунтованим.

Визначення регіональних пріоритетів розвитку іноземної інвестиційної діяльності має принципове значення для становлення національної економіки України як збалансованої системи галузевих та територіальних взаємовідносин. Нерів-номірність територіального розміщеня економічного потенціалу (на Донецьку, Дніпропетровську, Київську, Харківську і Луганську області припадає близько 50% національного доходу, а на інші області - в середньому лише по 2-3%) не тільки спричинює суттєві соціально-економічні диспропорції, а й обумовлює від-повідну деформованість структури експорту та зовнішньоекономічних зв'язків у цілому. І це тоді, коли багато областей мають нереалізований експортний потен-ціал у сферах, які є для України пріоритетними - міжнародна транспортно-комунікаційна інфраструктура, міжнародний туризм тощо. Тим більше цікаво, що саме ці - незалучені достатньою мірою у міжнародні економічні зв'язки - області мА-ють порівняно кращі умови для розвитку регіональних форм інтернаціоналізації, - зокрема для прикордонної торгівлі, створення вільних економічних зон, участі у субрегіональних інтеграційних угрупованнях. Тому в цілому і повинен забезпе-чуватись баланс галузевих та регіональних пріоритетів залучення та використання іноземних інвестицій у контексті структурної перебудови національної економіки.

Багатокритеріальні селективні підходи створюють середовище, в якому іноземні інвестиції реалізуються в умовах пільгового, обмежувального або національ-ного режимів. Сучасними формами заохочення іноземної інвестиційної діяльності шляхом забезпечення пільгового режиму є: фінансово-кредитне та податкове стимулювання, стимулювання інфраструктурного забезпечення, стимулювання конкретних проектів, протекціоністські заходи.

Для дослідження проблем використання іноземних інвестицій в розвитку виробничо-експортного потенціалу підприємств України доцільно впроваджувати концепцію «інвестиційних полів». Ця концепція містить у собі макроекономічний підхід до вибору напрямків іноземного інвестування в національну економіку і враховує стратегічні особливості інвестиційної поведінки зарубіжних фірм.

Макроекономічну систему інвестування полів України (загального, виробничо-експортного, детермінуючого впливу іноземних інвестицій) формують внутрішні фактори конкурентоспроможності (національний “даймонд” за М. Порте-ром) та відповідні інвестиційні пріоритети. Особливо важливою є оцінка тих секторів виробничо-експортного потенціалу, де мобілізуючий ефект іноземних інвестицій може бути найбільшим (поле детермінуючого впливу іноземних інвестицій).

Об'єднання специфічних параметрів інвестиційної привабливості України із загальними мотиваційними групами моделі OLI визначає основні рішення щодо масштабів інтерналізації та ризику і формує поле інвестиційних інтересів інозем-них суб`єктів міжнародного бізнесу (рис.3.4).

Рис. 3.4 Стратегічна модель формування поля інвестиційних інтересів іноземних суб'єктів міжнародного бізнесу

Найбільшої уваги заслуговує, безперечно, зона А, в якій досягається баланс між мотивацією іноземних інвесторів і стратегічними інтересами підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств. Ця зона є найважливішою з точки зору розробки комплексу стимулюючих заходів щодо залучення іноземних інвестицій, який би включав як макроекономічні рішення, так і рішення, що стосуються внутрішньонаціонального фінансування, насамперед розвитку інфраструктури.

Зауважимо також, що зміст подальших досліджень щодо результативності цих заходів має базуватися на розумінні динамічності конфігурації та розміру кожної із зон, що розглядаються, з урахуванням пріоритетності збільшення якісних та кількісних параметрів зони А. Саме на це мають орієнтуватися аналіз та пошук рішень відносно іноземних інвестицій, які дислокуються в зонах B, E i F та тих, які в зв'язку з можливими змінами в полі 4 можуть виникнути у зонах C, E та G (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Зони A-G в системі інвестиційних полів

Поля: 1 - загальне інвестиційне поле України;

2 - поле виробничо-експортного потенціалу підприємств;

3 - поле детермінуючого впливу іноземних інвестицій;

4 - поле інвестиційних інтересів іноземних суб`єктів міжнародного бізнесу в Україні

В цілому, концепція “інвестиційних полів” дає змогу виділити ті галузі та підгалузі, де може бути досягнута найбільша результативність участі іноземного капіталу в мобілізації виробничо-експортного потенціалу підприємств України на основі збалансованості мотивації останніх з інвестиційними пріоритетами зарубіжних суб`єктів міжнародного бізнесу.

На сьогодні в Україні вже створено правове поле для здійснення інвестицій-ної діяльності. Зокрема, ця сфера діяльності регулюється низкою Законів України ("Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про захист іноземних інвестицій на Україні" тощо), понад 10 Указами Президента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ.

Між тим, попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами відзначається зниження інвестиційної привабливості України. Так, за оцінкою Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн. При цьому серед 16 країн ЦСЄ та СНД, включених в рейтинг, Україна має найгірший показник. Попри прогнози цієї організації щодо певного зростання рейтингу протягом 2008-2012 рр. (на 5 пози-цій), Україна й надалі суттєво відставатиме від ключових конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.

Існуючі в Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестицій-ного клімату мають системний характер і охоплюють правову, економічну, науково-технологічну та фінансову складові. Ключовими характерними особливостями, які стримують поліпшення інвестиційного клімату, є:

1. Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій, який є прийнятним та наслідується усіма політичними «командами» й орієнтований на забезпечення усім суб'єктам економічних відносин рівних економічних прав та обов'язків у здійсненні фінансово-економічної діяльності. Суттєвою вадою розбудови сприятливого інвестиційного клімату є фокусування політики переважно на розвитку великого бізнесу і відставання у здійсненні регуляторної реформи, що гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.

Зосередження заходів державних стратегій і програм на розподілі державних коштів чи наданні преференцій окремим групам господарюючих суб'єктів призвело до викривлення конкурентних можливостей на національному ринку та непрозорості в сфері розподілу ресурсів, не дозволило сформувати на державному рівні єдине нормативно-правове поле реалізації економічної діяльності, яке у кінцевому підсумку і формує інвестиційний клімат, привабливий для вітчизняних та іноземних інвесторів. Важливим негативним наслідком створення «інвестиційного клімату для обраних» стала втрата довіри суспільства до влади.

Зміни, які сталися внаслідок політичної реформи, не сприяли підвищенню впевненості суспільства в наступності економічного курсу, зокрема - ключових його складових - політики щодо захисту прав приватної власності, ринку землі, механізмів ПДВ, стабільності курсу національної валюти, напрямів зовнішньо-економічної інтеграції тощо.

2. Обмеженість потенціалу залучення ПІІ в Україну через приватизацію державних підприємств. Попри існування певної кількості державних підприємств, під які можна залучати інвестиції, перспектива розвитку цього джерела залучення інвестицій є обмеженою вже у короткостроковому періоді. Подальше залучення ПІІ в економіку України залежатиме від оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар'єрів для конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиції. Малоперспективними є також сподівання виграти в конку-ренції за залучення інвестицій на основі низької вартості трудових ресурсів, ос-кільки цей чинник дозволяє залучати інвестиції лише в сировинні та низькотех-нологічні сектори економіки.

3. Суттєве податкове навантаження. Ставка податку на прибуток в Україні (25 %) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи (табл.3. 1), проте, зважаючи на високу порівняно з країнами ЄС прибутковість вкладення капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій. Водночас стримуючим чинником для поліпшення інвестиційного клімату є механізм адміністрування податків, зборів та обов'язкових платежів, а також непрогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування інших податків та податкових платежів (табл. 3.2).

4. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи. Так, за даними Світового Банку, Україна за рівнем якості середовища для здійснення господарської діяльності посідає 139 місце з 178 країн, поступаючись всім країнам Центрально-Східної Європи, та навіть більшості пострадянських країн, таким як Грузія (18), Вірменія (39), Казахстан (71), Молдова (92), Киргизстан (94), Азербайджан (96), Росія (106), Білорусь (110).

5. Посилення дії негативних фінансових чинників. Активізація висхідної інфляційної динаміки 2007 - початку 2008 рр. зумовлює зростання нестабільності для реалізації інвестиційних проектів, з одного боку, обумовлюючи зростання вартості проектів, а з іншого посилюючи ризики для їх здійснення.

6. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів. Значним є відставання за цими показниками України від «країн-еталонів» ОЕСР (табл. 3.3), з розвиненим корпоративним законодавством та менеджментом. Зокрема, найбільше відставання спостерігається за критерієм розкриття інформації, що ускладнює прихід на український ринок іноземних інвесторів, а також підвищує ризики придбання пакетів акцій, які не є контрольними, внаслідок зростання витрат на вивчення потенційних партнерів та загроз втрати оперативного управління інвестиціями.

Таблиця 3.3

Оцінка бізнес-середовища в Україні за критерієм захисту інвесторів у 2007 р

Показник

Україна

ЦСЄ та СНД

ОЕСР

Індекс розкриття інформації

1

4,9

6,4

Індекс відповідальності директора

3

3,8

5,1

Індекс судових позовів акціонерів

7

6,3

6,5

Індекс захисту інвесторів

3,7

5,0

6,0

Джерело: Doing Business 2008 / World Bank

Попри наявність важливих передумов, зокрема макроекономічної стабільності, значного прориву у лібералізації підприємницької діяльності, лібералізації зовнішньої торгівлі, міжнародного руху капіталу та оздоровленні фінансового сектору, в Україні зберігаються такі системні загрози для інвесторів як: політична нестабільність, нестабільне й непередбачуване правове поле, вади системи державного правочинства (зокрема, у сферах захисту прав власників та загрозливого поширення «рейдерства», дисципліни виконання законодавчих актів), високий рівень корупції, тінізація економіки. Негативну роль відіграє пасивність держави у забезпеченні інституційного поля для поліпшення інвестиційного клімату через моніторинг та контроль за дотриманням прийнятих норм законодавства. За рейтингом захищеності прав власності, складеним Property Rights Alliance, Україна серед 115 найбільших країн світу посіла 83 місце і поступається всім країнам Центрально-Східної Європи, зокрема, за такими критеріями, як незалежність судів, довіра населення до судів, політична стабільність, корупція, захист права власності, захист прав інтелектуальної власності, авторських прав тощо (табл.3.4). Недосконалість судової системи України де-факто використовується окремими бізнесменами як додаткова конкурентна перевага, що призводить до зниження рівня конкуренції та перенесення її у позаекономічну сферу.

7. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління, що обумовлює виникнення конфліктів та протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості. Зокрема, найгострішими проблемами є непрозорість системи реєстрації та можливість викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідок додаткових емісій акцій, блокування проведення зборів акціонерів тощо. Неврегульованим залишається питання прав міноритарних акціонерів, що знижує гарантії захисту прав власників та значно підвищує ризики для інвестицій в економіку України.

8. Негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національного інвестиційного клімату; низький рівень підготовки суб'єк-тів національної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких сегментах ринків та територій; застарілість інфраструктури тощо.

Показовим критерієм якості інвестиційного клімату в Україні став значний відплив капіталу з країни в 2007 р. у вигляді прямих закордонних інвестицій в розмірі 6,0 млрд дол., з якого майже 89 % прямих інвестицій здійснено підприємства-ми, що зареєстровані за видом економічної діяльності "операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям". Відтак чисте зростання інвестиційних активів внаслідок міжнародного «обміну» інвестиціями становило лише 1875,5 млн дол., оскільки закордонні прямі інвестиції з України становили 76,2 % приросту ПІІ в 2007 р.

Виходячи з вищезазначеного, необхідними завданнями державної політики є якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація чинників, які обумовлюють неефективність нормативно-правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України.

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку та можливість модернізації на цій основі національної економіки.

Висновки розділу 3

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в пропозиції законодавчої підтримки розробки нової редакції Закону України «Про режими іноземного інвестування», який повинен:

- надати податкові пріоритети для реальних легалізованих інвестиційних капіталів міжнародного бізнесу;

- поставити заслон «псевдоінвестиційній» діяльності по скуповуванню об'єктів економіки України з «офшорних зон» за допомогою нелегалізованих в Україні «кримінальних» капіталів невідомого походження;

- ввести режим реєстрації та страхування іноземних інвестицій в Міжнародному агентстві по інвестиціям;

- ввести режим національної протидії «псевдоінвестуванню» з метою скуповування прав повного управління (більше 49%) підприємствами на території України та їх ліквідації як конкурентів в міжнародному бізнесі;

- ввести режим національного регулювання часу виведення іноземної інвестиції для цілей проведення аналізу легальності та можливого нанесення шкоди національним інтересам України;

- ввести заборону іноземного інвестування в скуповування землі в Україні та ввести можливість іноземного інвестування виключно в придбання прав оренди землі в Україні через Державний земельний реєстр власників та орендарів з сплатою спеціальної орендної плати іноземного інвестора в Державний бюджет України.

ВИСНОВКИ

Сучасні міжнародні інвестиції характеризуються різною інституційною природою, видами і формами, методами та інструментами регулювання на національному, міжнародному та наднаціональному рівнях, багатоплановими мотиваціями інвесторів і реципієнтів. На мікрорівні принципове значення мають стратегічні корпоративні інтереси: привабливість інвестиційних форм виходу на зарубіжні ринки у порівнянні з експортом продукції та послуг, ефекти міжнародної інвестиційної диверсифікації та синергізму. На макрорівні приймаючим країнам із недостатньо розвиненим інвестиційним ринком важливо забезпечити оптимальні з огляду на стратегічні національні інтереси співвідношення обсягів внутрішнього і зовнішнього (іноземного) інвестування, орієнтувати приватний і державний іноземний капітали на реалізацію чітко визначених пріоритетів економічного розвитку.

У широкому колі можливих заходів щодо залучення і ефективного використання міжнародних інвестицій для ефективного економічного розвитку України особливу увагу слід приділити взаємовідносинам з ТНК. Їх присутність і активна діяльність очевидна у багатьох сферах і, практично, на всіх сегментах українського інвестиційного ринку. Ключовим фактором у залученні крупного транснаціонального капіталу в економіку України була участь у приватизації, насамперед, стратегічних об'єктів. Статистично і аналітично підтверджена пряма залежність між реалізацією приватизаційних програм і обсягами іноземного інвестування (близько 50% ПІІ забезпечили саме ці програми).

Починаючи з 2001 року, чистий щорічний приріст інвестування іноземного капіталу в економіку України дорівнював (млрд. дол. США):

2001 - 0,68 2002 - 0,92 2003 - 1,32 2004 - 2,25

2005 - 7,84 2006 - 4,72 2007 - 7,94 2008 - 6,18

В той же час, обсяг прямих іноземних інвестицій на одного мешканця України зріс з 94 дол. США у 2001 році до 775,3 дол. США за підсумками 2008 року.

У 2008 році загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, склав 35 723,4 млн.дол.США, що на 20,9% відс. більше обсягу інвестицій на початок 2008 року. На рівні загального обсягу капітальних вкладень в відновлення основних засобів та їх модернізацію в Україні за 2000 -2008 роки - відносний обсяг іноземних інвестицій не досягає рівня 3,5 %.

Приріст прямих іноземних інвестицій за підсумками 2008 року склав

10 911,1 млн.дол.США, що на 25,3 % більше надходжень у попередньому році. У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці за 2008 рік склав 6180,7 млн.дол.США, що становить 77,9 % рівня попереднього року.

Протягом 2008 року спостерігалась тенденція до нарощування обсягів прямих іноземних інвестицій, водночас, спад темпів приросту прямих іноземних інвестицій в економіку України в третьому-четвертому кварталі у порівнянні з першим півріччям 2008 року, який пояснюється впливом світової фінансово-економічної кризи на рух капіталу, а також, курсової різниці, яка виникла у зв'язку із девальвацією офіційного курсу гривні до долара США та склала мінус 3,9 млрд.дол.США, суттєво вплинули на загальний показник притоку прямих іноземних інвестицій (за вересень-грудень 2008 року офіційний обмінний курс гривні відносно долара США девальвував на 58,9 відсотка, а в цілому за рік - на 52,5 відсотка).

Аналізуючи статистичні дані щодо напрямів вкладання іноземних інвестицій в економіку України слід зазначити, що більша їх частка спрямовується у промисловість (22,6 відс.), в т.ч. переробну промисловість (19,4 відс.), фінансову діяльність (20 відс.). Дана тенденція сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, оскільки інвестиції спрямовуються на оновлення основних фондів та започаткування нових технологій виробництва.

Отже, у цілому результати інвестиційної діяльності свідчать, що Україна залишається і досі привабливою для інвестицій, проте вона не залишилась осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголосок на внутрішніх процесах в Україні.

Міжнародне інвестування українських підприємств в рамках ТНК проаналі-зоване в дипломному дослідженні на прикладі діяльності підприємства між народ-ної ФПГ «Інтерпайп» - ВАТ «Інтерпайп НТЗ»(м.Дніпропетровськ).

Досліджене мною підприємство ВАТ „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (м.Дніпропетровськ) - є провідним підприємством України по виробництву сталевих труб та суцільнокатаних залізничних колес

В порівнянні з 2006 роком обсяг реалізованої продукції в 2007 році зріс на 879 805,0 тис.грн, або на 23,1%. Обсяг виробленої продукції збільшився на 809 986,0 тис. грн. або на 21,2%.

В умовах наслідків світової фінансової кризи та різкого зниження попиту на металопродукцію на світових ринках, підприємством за 2008 рiк знижено обсяг реалiзованої продукцiї в натуральному виразi до 717 490 тон ( 87,6 % від рівня 2007 року), у тому числi:

- колеса суцiльнокатанi - 190 398 тон ( 90,2 % від рівня 2007 року);

- труби нафтопровiднi - 252 214 тон ( 90,4 % від рівня 2007 року);

- труби обсаднi - 221 295 тон ( 83,7 % від рівня 2007 року).

Робота підприємства у першому кварталі 2009 року характеризується посиленням нестабільності попиту на світовому ринку та катастрофічним падінням обсягів виробництва у першому кварталі на 65 - 67% відносно рівня першого кварталу 2008 року:

За результатами фінансово-господарської діяльності в 2007 році підприємство отримало чистий прибуток у сумі 433 146,0 тис.грн., який складає 69,95% прибутку від звичайної діяльності. За результатами фінансово-господарської діяльності в 2006 році підприємство отримало чистий прибуток у сумі 563 986,0 тис.грн., який складає 73,1% прибутку від звичайної діяльності. Питома вага чистого прибутку в прибутку від звичайної діяльності за 2007 рік зменшилась.

В умовах різкого зниження попиту на експортну продукцію підприємства у 2-му півріччі 2008 року (вплив світової фінансової кризи) за 2008 отримано чисті збитки у розмірі (- 108 619) тис.грн. При цьому рівень реалізаційного прибутку за 2008 рік впав до рівня 807 132 тис.грн., що є нижче ніж рівень реалізаційного прибутку у 2005 році (887 565 тис.грн.).

Слід відмітити поступове падіння рівня реалізаційного прибутку з найвищого рівня 1 199 678 тис.грн. у 2006 році до рівня 1 084 198 тис.грн. у 2007 році та до рівня 807 132 тис.грн..

Рентабельність продажу визначається як відношення чистого прибутку до виручки від реалізації і показує який прибуток одержало підприємство з однієї гривні продажу. Якщо у 2005 році рентабельність продаж становила 15,2 %, то надалі маємо падіння до рівня 13,71% у 2006 році, падіння до рівня 8,54% у 2007 році та падіння до збиткового рівня (-1,78%) за результатами 2008 року.

Послідовний аналіз показників рентабельності власного капіталу по чистому доходу від реалізації, валовому прибутку від реалізації, чистому прибутку після оподаткування в ВАТ «Інтерпайп НТЗ» показує:

- Максимальний рівень рентабельності власного капіталу по чистому доходу від реалізації був досягнутий у 2006 році та становив 345,4%, у 2007 році цей показник знизився до рівня 257,3%, а за результатами 2008 року знов зріс до рівня 313,9% (при цьому рівень власного капіталу підприємства у 2007 та 2008 роках був практично одинаковий 1,81 -1,82 млрд.грн.);

- Максимальний рівень рентабельності власного капіталу по валовому реалізаційному прибутку, який враховує не тільки чистий дохід від реалізації, але і собівартість виробленої продукції, був досягнутий у 2006 році та становив 108,7%, у 2007 році цей показник знизився до рівня 59,43%, а за результатами 2008 року додатково знизився до рівня 44,5%.

Таким чином, відносний рівень собівартості виробленої продукції на підприємстві зростає, що є негативним фактором розвитку;

- Максимальний рівень рентабельності власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування, який враховує не тільки чистий дохід від реалізації і собівартість виробленої продукції, але і менеджмент реалізації, управління і фінансової діяльності, був досягнутий у 2006 році та становив 51,13%, у 2007 році цей показник знизився до рівня 23,75%, а за результатами 2008 року додатково знизився до збиткового рівня (-6,0)%. Таким чином, за результатами 2008 року підприємство стало непривабливим для акціонерів, а його акції значно впали в ціні.

Аналіз рівня схильності підприємства до банкрутства по показнику Альт-мана у ВАТ «Інтерпайп НТЗ» показує, що за результатами діяльності у 2008 році підприємство перемістилося з квадранту «Імовірність банкрутства незначна» (2005 -2007 роки) в квадрант «Імовірність банкрутства середня», в якому підпри-ємство знаходилось у 2003 -2004 роках.

Аналіз причин зміни прибуткової діяльності ВАТ «Інтерпайп НТЗ» на збит-кову у 2008 році показує, що зміна міжнародного попиту на продукцію підприєм-ства внаслідок впливу міжнародної фінансової кризи призвела до:

- зростання обсягів виробленої та нереалізованої продукції на складі більш ніж в 2 рази з рівня 113,3 млн.грн. (2007) до рівня 230,9 млн.грн. (2008);

- зростання обсягів незавершеного зупиненого виробництва продукції на 50% з рівня 132,2 млн.грн. (2007) до рівня 192,9 млн.грн. (2008);

- зростання обсягів несплаченої дебіторської заборгованості за продукцію, відпущену на умовах довгострокового комерційного кредиту на 85% з рівня 801,6 млн.грн. (2007) до рівня 1 494,3 млн.грн. (2008);

- зростання обсягів невідшкодованого державою експортного ПДВ з рівня 112,8 млн.грн.(2007 рік) до рівня 249,1 млн.грн. (2008 рік);

- зростання рівня готівкових коштів, які невикористані на придбання матері-алів для нового циклу зупиненого виробництва, в 15 разів з рівня 12,7 млн.грн. (2007 рік) до рівня 195,9 млн.грн. (2008 рік)

В результаті, на протязі 1 кварталу 2009 року підприємство ВАТ «Інтерпайп НТЗ» значно скоротило випуск продукції та перейшло на скорочений робочий тиждень, не переходячи до масового звільнення кваліфікованих працівників.

В дипломному дослідженні проведений аналіз причин орієнтації ВАТ «Інтерпайп НТЗ» виключно на зовнішній ринок за допомогою модельних розрахунків ефективності експортної діяльності ВАТ „Інтерпайп НТЗ”, структурованих за наступними показниками:

- зростання рівня рентабельність виробництва при реалізації продукції на експорт в 2006 -2007 роках за рахунок різниці внутрішніх та зовнішніх цін;

- зменшення рівня рентабельність виробництва при реалізації продукції на експорт в 2006 -2007 роках за рахунок підвищення податку на прибуток з зовнішніх цін продажу;

- зростання рівня рентабельність виробництва при реалізації продукції на експорт в 2006 -2007 роках за рахунок експортного відшкодування ПДВ з бюджету та перерахунку податкового кредиту по внутрішнім операціям з ПДВ

Як показали результати модельних розрахунків:

1. За рахунок різниці зовнішніх та внутрішніх цін на продукцію ВАТ «Інтер-пайп НТЗ» рентабельність виробництва, розраховуєма як різниця цін продажу, віднесена до собівартості продукції, зростає у 2006 -2007 роках на:

- 9,0 - 17,0 % - для суцільних коліс;

- 39,0 - 43,0% - для бандажів;

- 29,0 - 37,7% - для труб;

2. За рахунок зростання податку на прибуток на різницю зовнішніх та внутрішніх цін на продукцію ВАТ „Інтерпайп НТЗ” рентабельність виробництва, розраховуєма як різниця цін продажу, віднесена до собівартості продукції, знижується у 2006 -2007 роках на:

- (-2,23) - (-4,17) % - для суцільних коліс;

- (-9,68) - (-10,93)% - для бандажів;

- (-7,27) - (-9,41)% - для труб;

3. За рахунок експортного відшкодування ПДВ ВАТ „Інтерпайп НТЗ” рентабельність виробництва, розраховуєма як різниця цін продажу, віднесена до собівартості продукції, зростає у 2006 -2007 роках на:

- 32,66 - 40,08 % - для суцільних коліс;

- 34,92 - 37,40% - для бандажів;

- 29,79 - 35,13% - для труб;

Таким чином ефективність експорту у порівнянні з внутрішнєю реалізацією продукції ВАТ „Інтерпайп НТЗ” в показниках зростання рівня додаткової рентабельності виробництва оцінюється сумарно у 2006 -2007 роках як:

- 45,49 - 46,83 % - для суцільних коліс;

- 64,24 - 69,46% - для бандажів;

- 51,62 - 63,42% - для труб;

Тобто, іноземному інвестору - МФПГ «Інтерпайп» для максимізації доходності інвестованого капіталу український ринок споживачів трубної продукції є невигідний і він його ігнорує. В той же час при ємності внутрішнього ринку України 900 тис.т труб на рік і необхідності модернізації зношених комунікацій трубопровідного транспорту України, виробнича потужність ВАТ «Інтерпайп НТЗ» в 1,1 млн.т труб на рік є вкрай необхідною. Але 100% власником українських заводів по виробництву труб є іноземна ТНК, якій рівень рентабель-ності ринка України є недостатнім, при цьому ніяких важелів впливу на іноземного інвестора у уряду України немає.

Розрахунок ефективності експлуатації іноземної інвестиції, внесеної нерезидентами в статутний фонд та додаткові фонди власного капіталу ВАТ «Інтерпайп НТЗ» є комплексною дослідницькою задачею, оскільки в процесі діяльності заводу немає прямих відрахувань дивідендів на вкладену інвестицію.

Проведений в дипломному дослідженні аналіз показує, що статутний капі-тал ВАТ «Інтерпайп НТЗ» складається з початкових іноземних інвестицій двох фірм-нерезидентів розміром в 27,0% статутного фонду та 60,0% статутного фонду, тобто в сумі 87,0% статутного фонду. Таким чином, 87,0% статутного фонду, а також 87,0% додаткового внесеного капіталу акціонерами і капіталізованого нерозподіленого прибутку належать двом фірмам -нерезидентам. Додатковий внесений капітал - це вартість поставленого технологічного обладнання акціонерами -нерезидентами в основні фонди заводу.

Ефективність експлуатації прямої іноземної інвестиції згідно з розподілом статутного акціонерного капіталу оцінюється за рвнем 87,0% капіталізованого резервного фонду, створеного з відрахувань з прибутку, та 87,0% нерозподіленого прибутку

Розрахунки дисконтованої рентабельності іноземних інвестицій і ВАТ «Інтерпайп НТЗ» в дипломному дослідженні проведені при наступних умовах:

1) Дисконтування проводиться до початку часу t(0) = 2003 рік

2) На протязі перших 4-х років (2003 - 2006) обсяг інвестиції приймаємо середньою величиною 510 млн.грн.

3) На протязі наступних 2-х років (2007 -2008) обсяг інвестиції становитьсередню величину 1060 млн.грн., тобто працюють первинна інвестиція в 510 млн.грн. та додаткова інвестиція в 550 млн.грн.

4) середній рівень облікової ставки НБУ за період приймається r=9%;

5) середній рівень інфляції в Україні за період приймається j=15%;

В результаті проведених розрахунків доведено, що досягнутий рівень дисконтованої ефективності експлуатації прямої іноземної інвестиції засновників ВАТ «Інтерпайп НТЗ» за 2003 -2008 роки становить 75,5% річних, що значно перевищує альтернативну доходність депозитів банків за період (14 -18% по гривні).

Одначе, досягнутий рівень дисконтованої ефективності повернення інвес-тиції становить негативну величину - 24,5%. Тобто продаж інвесторами ВАТ «Інтерпайп НТЗ» по вартості власного балансового капіталу принесе дисконто-ваний збиток іноземним інвесторам величиною -24,5% від вартості вкладеної на протязі 2003 -2008 років іноземної інвестиції з врахуванням інфляційних процесів та росту вартості грошей.

Таким чином, продаж ВАТ «Інтерпайп НТЗ» на сучасному етапі для іноземного інвестора є збитковим. Тому власники групи «Інтерпайп Лімітед» (Кіпр) використовують наступну схему підвищення прибутковості своєї іноземної інвес-тиції:

- продукція ВАТ «Інтерпайп НТЗ» експортується за кордон в підконтрольні групі «Інтерпайп Лімітед» підприємства в офшорних зонах за мінімальними ціна-ми, які забезпечують відновлювальний процесс виробництва на заводі;

- на світовому ринку експортована продукція ВАТ «Інтерпайп НТЗ» перепродається з отриманням группою «Інтерпайп Лімітед» значних прибутків;

- завод ВАТ «Інтерпайп НТЗ» в цій схемі використовується як підконтрольне джерело «дешевої» трубно-колісної продукції світового класу, що для українського підприємства та державного бюджету України при відсутності можливості торгівлі продукцією завода за дійсно високими світовими цінами приносить міні-мальний рівень грошової та соціальної користі.

Станом на вересень 2008 року група МФПГ «Інтерпайп» в особі іноземного інвестора «Інтерпайп Лімітед» (м.Кіпр) почала фінансування через мехавізм внутрикорпоративного іноземного інвестування будівництва електрометалургій-ного заводу потужністю 1,3 мільйонів тонн сталі на рік у Дніпропетровську. Проект будівництва заводу фінансується за рахунок кредитної лінії (344 млн.дол.) і синдикованого кредиту (187 мільйонів доларів). У липні 2007 року групою були розміщені єврооблігації на 200 мільйонів доларів (ставка 9,85% річних) з пога-шенням у серпні 2010 року.

Після цього, при обсягах власного капітала ВАТ «Інтерпайп НТЗ» 1,82 млрд.грн., або 222 млн.доларів США, який на 100% імобілізований в необоротні нематеріальні та основні засоби на території України, підприємство отримує у 2008 році міжнародний інвестиційний кредит на суму 200 млн.доларів США (на строк 10 років, під річну ставку 10,9%, вид застави - без застави ) від фірми « Ін-терпайп Лімітед», яка є засновником ВАТ «Інтерпайп НТЗ».

Таким інструментом в рамках ТНК ВАТ «Інтерпайп НТЗ» до 2018 року буде в безподатковому режимі перераховувати 200 млн.доларів США + 218 млн.доларів США відсотків( за 10 років) своєму засновнику на Кіпрі «Інтерпайп Літмітед», а отриманий довгостроковий кредит зареєстрований як іноземна інвестиція і охороняється законом України «Про захист іноземних інвестицій». Отримуємі засновником-іноземним інвестором кошти від кредитного договору є джерелом виплат по розміщенним єврооблігаціям з власним доходом на різниці ставок та курсовому доході від спекуляції облігаціями.

Наукова новизна отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що при дослідженні діяльності реальної фінансово-промислової групи «Інтерпайп» виявлено:

- побудований в дипломній роботі алгоритм виділення результатів експлуатації іноземної інвестиції без прямого виділення дивідендів при розрахунках показав, що дисконтований рівень чистої прибутковості іноземної інвестиції, внесеної засновниками в склад власного капіталу підприємства, становить 75,5% від рівня інвестицій за 2003 -2008 роки, тобто інвестиція за 6 років ще себе не окупила;

- таким чином, інвестовані в Україну від імені багаточисленних кіпрських «підставних» фірм капітали використовуються для скуповування управляючих пакетів акцій вертикально-інтегрованих фінансово-промислових груп на території України. Доходність інвестицій на території України не входить до стратегічних цілей інвесторів, які експортують продукцію з своїх заводів в Україні за мінімальними цінами в «офшорні зони» для перепродажу по світовим цінам. При цьому інвестовані капітали є «відмитими через офшорні зони» та тепер легалізовані в Україні і захищаємі державою, як справжні іноземні інвестиції новітніх «україно-кіпріотів» та «україно-британовірджинців» з «найвеличезного фінансового центру управління економікою України» - республіки Кіпр.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в пропозиції законодавчої підтримки розробки нової редакції Закону України «Про режими іноземного інвестування», який повинен:

- надати податкові пріоритети для реальних легалізованих інвестиційних капіталів міжнародного бізнесу;

- поставити заслон «псевдоінвестиційній» діяльності по скуповуванню об'єктів економіки України з «офшорних зон» за допомогою нелегалізованих в Україні «кримінальних» капіталів невідомого походження;

- ввести режим реєстрації та страхування іноземних інвестицій в Міжнародному агентстві по інвестиціям;

- ввести режим національної протидії «псевдоінвестуванню» з метою скуповування прав повного управління (більше 49%) підприємствами на території України та їх ліквідації як конкурентів в міжнародному бізнесі;

- ввести режим національного регулювання часу виведення іноземної інвестиції для цілей проведення аналізу легальності та можливого нанесення шкоди національним інтересам України;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 грудня 2008 року N 800-VI

2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року N 959-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 4 лютого 2009 року N 923-VI 

3. Закон України “ Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року N 1561-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 грудня 2008 року N 800-VI

4. Закон України “Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року N 94/96-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 травня 2003 року N 762-IV

5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України станом від 15 січня 2009 року N 882-VI

6. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 18 грудня 2008 року N 694-VI

7. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року N 3480-IV

8. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 лютого 2006 року N 3509-IV

9. Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій // Кабінет міністрів України, Постанова від 7 серпня 1996 р. N 928 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом від 12 травня 2004 року N 627)

10. Про утворення Національного агентства України з іноземних інвес-тицій та розвитку // Кабінет міністрів України, Постанова від 28 січня 2009 р. N 48

11. Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування положень статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" // Державна митна служба україни , наказ від 20 січня 2009 року N 31

12. Положення про порядок іноземного інвестування в Україну // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 280

13. Про затвердження Положення про порядок здійснення іноземних інвестицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внутрішніх державних позик // Наказ Міністерства фінансів України від 19 січня 2004 року N 17 ( Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 20 травня 2005 року N 413)

14. Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезені (пересиланні) товарів на митну територію Україну //Постанова КМУ від 01.10.97р. №1104

15. Про затвердження Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України // Наказ Держмитслужби від 23.01.2006 № 30

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові результати «, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

18. Базилевич В.Д. Іпотечний ринок / В. Д. Базилевич, Н. П. Погорєльцева. - К. : Знання, 2008. - 717 с.

19. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: учеб. курс / И. А. Бланк. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - К. : Эльга : Ника-Центр, 2006. - 552 с.

20. Бондар М.І. Інвестиційна діяльність. Методика та організація обліку і контролю : монографія / М. І. Бондар ; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2008. - 254 с.

21. Бондарчук І. В. Особливості інвестиційної стратегії нерезидентів в Україні // Інвестиції: практика та досвід. -- 2006. -- № 4.

22. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Боринець. - 5-те вид., переробл. і доповн. - К. : Знання, 2008. - 583 с.

23. Бочан І.О. Глобальна економіка : підручник / І. О. Бочан, І. Р. Михасюк. - К. : Знання, 2007. - 404 с.

24. Ван Хорн, Джеймс. Основы финансового менеджмента: Пер. с англ./ Дж.К. Ван Хорн, Дж.М. Вахович. - 12-е изд.. - М.: Вильямс, 2006. - 1225 с 

25. Вайн, Саймон. Инвестиции и трейдинг: формирование индивидуального подхода к принятию инвестиционных решений / С. Вайн; Ред. А. Дзюра. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. - 534 с

26. Васильєва В.В. Фінансовий ринок : навч. посібник / В. В. Васильєва, О. Р. Васильченко. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 368 с.

27. Герасимова С.В. Управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств : [монографія] / С. В. Герасимова. - К. : Знання, 2006. - 407 с.

28. Глен, Арнольд. Инвестирование. Путеводитель от Financial Times. Самый полный справочник по инвестированию и финансовым рынкам : пер. с англ. / А. Глен. - М. : Дело и Сервис, 2007. - 496 с.

29. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності : підручник / О. П. Гребельник. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 431 с.

30. Гриффин, Рикки. Международный бизнес: Учебник: Пер. с англ./ Р. Гриффин, М. Пастей. - 4-е изд.. - СПб.: Питер, 2006. - 1088 с.

31. Дамодаран, Асват. Инвестиционная оценка. Инструменты и методы оценки любых активов: Пер. с англ./ А. Дамодаран. - 3-е изд.. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. - 1325 с

32. Дахно І. І. Світова економіка : навч. посібник / І. І. Дахно. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 278 с.

33. Дем'яненко А. Г. Формирование модели комплексного анализа эффек-тивности внешнеэкономической деятельности предприятия. // Економіка, фінанси, право. - 2005. - № 2. - с. 22-28

34. Дорофієнко В. - Про деякі аспекти економічних наслідків приєднання України до СОТ// Економіст - №8 - 2007.// стор.66-70;

35. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - 4-те вид., випр. та доповн. - К.: Т-во “Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів банк. ін-ту НБУ. - 2002. - 566с.

36. Золотько І.А. Податкова система. Навч.посібник.- Київ, Видавницт-во: КНЕУ, 2005, 204 с.

37. Зовнішньоекономічна діяльність : Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Ред. І.І. Дахно. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. 360 с

38. Інформаційно-аналітичні матеріали з питань вступу України до СОТ. Міністерство економіки України, 2006 р. - 19 с

39. Інвестиційний клімат в Україні // Інформаційно-аналітичні матеріали Департамент інвестиційної та інноваційної діяльності МЕУ,Міністерство економіки України, 20/02/2009 р.

40. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посібник.- К.: МАУП,2000 -152 с.

41. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2008 році (Експрес -випуск) // Держкомстат України № 34 від 16.02.2009 №34

42. Інвестиційний клімат в Україні/ Адміністрація Президента України; Кер. авт. кол.. П.І. Гайдуцький. - К.: Нора-друк, 2002. - 246 с

43. Інвестування : підручник / В. М. Гриньова [та ін.]. - К. : Знання, 2008. - 452 с.

44. Ивасенко А.Г. Инвестиции: источники и методы финансирования/ А.Г. Ивасенко, Я.И. Никонова. - М.: Омега-Л, 2006. - 253 с.

45. Кадуріна Л.О. Облік зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України: теорія, практика, рекомендації : навч. посібник / Л. О. Кадуріна, М. С. Стрєльнікова. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 606 с.

46. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини : навч. посібник / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. - 7-ме вид., стер. - К. : Знання, 2008. 407 с.

47. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навч. посібник. Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 672 с.

48. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська та ін.; За ред. Я. А. Жаліла. -- К.: НІСД, 2005. -- 388 с.

49. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент.- Киів: Центр навчальної літератури, 2006р. -520с.

50. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 224 с.

51. Красавина Л.Н., Смирнов А.Л. Международный кредит: формы и условия. М.: ЮНИТИ. 2003. - 327с.

52. Крехівський О. В. Інвестиційні рішення: аналіз і процедура прийняття/ О. В. Крехівський ; М-во пром. політики України, Держ. ін-т комплексних техн.-екон. дослідж. - К. : Фенікс, 2007. - 104 с.

53. Лук'яненко Д.Г., Поручник А.М., Антонюк Л.Л. (співавтори - Губський Б.В., Панченко Є.Г., Петрашко П.Г., Сіденко С.В., Татаренко Н.О., Аністратенко Н.В., Білошапка В.А., Кальченко Т.В., Мартинюк О.В., Олійник В.В., Павловська О.Д., Пахомов С.Ю., Петрашко Л.П., Омельченко Р.В., Фурсова О.В., Данилюк Н.І.) Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 т. - Т.І / За заг. Ред. Лук'яненко Д.Г., Поручника А.М.. - К.: КНЕУ, 2006. - 816 с.

54. Лук'яненко Д.Г., Б.В.Губський, О.М.Мозговий та ін.; За редакцією доктора економічних наук, проф. Д.Г.Лук'яненка. “Міжнародна інвестиційна діяльність:” Підручник. (“Business English for Economists: Questions of Accounting”) - К.: КНЕУ, 2003. - 387 с.

55. Міжнародний менеджмент. Навчальний посібник/за редакцією проф.. І. О. Піддубного. - 2-е видання, стереотип. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006, 252 с.

56. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.С. Білозубенко, О.В. Озаріна, А.А. Семенов; Ред. О.Б. Чернега. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 592 с


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.