Фразеологічна одиниця як предмет фразеологічної науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови вцілому, але й її окремих частин.

Фразеологія є одним із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок та прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, професіоналізмів, мовних штампів та кліше - з усього, що впродовж багатьох століть плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови - народ.

Проблемам дослідження фразеологічних одиниць, особливостям їх перекладу приділяли увагу такі науковці та мовознавці, як Л.А. Булаховський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, А.В. Кунін, М.М Сидоренко, Н.М. Шанський, О.О. Потебня, І.І. Срезневський, П.Ф. Фортунатов, О.О. Шанський.

Англомовна культура вже протягом багатьох століть перебуває під великим впливом християнського віровчення, що не могло не відбитися в тому числі й у дзеркалі англійської мови. Тому цілком зрозумілий значний інтерес англомовних філологів до біблійних текстів (Cherry R.T., 1989; Smith R.W., 1982; Soskice J.M., 1985 та ін.), а також до вивчення їх впливу на лексичний фонд англійської мови, зокрема, до вивчення біблеїзмів (слів та виразів біблійного походження) та їх функціонування у різних сферах мовної діяльності (Lamsa G.M., 1985; Manser M.H., 1989 та ін.).

Останнім часом у лінгвістичній літературі з'явилася значна кількість робіт, присвячених аналізу біблеїзмів. Розглядаються їх структурно-семантичні особливості (Гончаров Т.В., Плешков В., 1991), своєрідність функціонування у різних мовах (Гак В.Г., 1997; Лілич Г.Я., Трофімкіна О.І., 1998), вивчається етимологія біблеїзмів (Бірих А., Матешич І., 1994; Коваль А.П., 2001тощо.). У багатьох роботах з'ясовуються значення та відновлюється історія формування біблеїзмів у процесі їх функціонування у мові (Матвєєва І.П., Макаров В.І., 1993-1996; Гвоздарев Ю.А., 1994; Грановська Л.М., 1998; Люстров М.Ю., 1996 та ін.).

Дослідженням саме фразеологічних одиниць біблійного походження займалися: Бетехина Е.Н., Георгієва Н., Зорівчак Р.М., Мельник М.В, Мендельсон В.А, Мягкова Л.Г. , Набока О.М., Полубиченко Л. В., Сафронова О.В., Скаб М.

Важко оцінити той вплив, що зробила Біблія та її переклади на мови народів, що пройшли стадію християнської культури. Справедливо це й у відношенні української й англійської мов. У процесах засвоєння біблійних виразів цими мовами було багато схожого, однак результати виявилися різними: в силу цілого ряду історичних та інших причин, в англійську мову ввійшло набагато більше слів, виражень і цитат з Біблії, ніж в українську (до речі, в англійській мові їх більше, ніж в інших західноєвропейських мовах). Загальновизнано також те, що Біблія є найбагатшим джерелом англійської ідіоматики.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що біблеїзми як пласт фразеології досі широко використовуються і в усному мовленні, і в літературі, в якості як прямих цитат з Біблії, так і алюзій та ремінісценсій.

Об`єктом дослідження є фразеологізми біблійного походження.

Предметом дослідження є структурні і семантичні особливості фразеологізмів з бібліїзмами.

Метою даної роботи є дослідити особливості класифікації фразеологізмів.

Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки поетапному рішенню наступних завдань:

розглянути сутність поняття «фразеологічна одиниця», визначити структуру фразеологізмів та природу їх компонентів;

розглянути типологічну класифікацію фразеологізмів;

розглянути класифікацію фразеологізмів за синтаксично-стильовими функціями;

розглянути етимологічну класифікацію фразеологічних одиниць;

надати загальну характеристику фразеологізмів біблійного походження;

розглянути типологічну класифікацію фразеологізмів з біблеїзмами;

розглянути класифікацію біблійних ФО за ступенем злиття компонентів;

розглянути біблійні фразеологізми за походженням;

проаналізувати біблійні ФО з архаїчними компонентами;

- прослідкувати взаємозв`язок між фразеологічними одиницями біблійного походження і текстом Біблії.

Методи дослідження визначені цілями та завданнями роботи. Це є описовий та порівняльно-зіставний методи.

Практична значущість роботи полягає у можливому її застосуванні під час університетських лекцій та практичних занять з англійської мови, зокрема на тему «Фразеологічна одиниця як предмет фразеологічної науки», тощо.

Структура даної роботи складається зі змісту, вступу, де визначаються актуальність, об`єкт та предмет дослідження, мета та завдання, двох розділів (першого - теоретичного, другого - практичного), висновків та списку використаних джерел із 72 найменувань. Загальний обсяг роботи 62 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЧНА ОДИНИЦЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФРАЗЕОЛОГІЇ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ДИФИРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ

1.1 Проблема визначення поняття фразеологічної одиниці та її ознаки

Наукою про фразеологічні одиниці (ФО), тобто стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, що не утворюють на основі структурно-семантичних моделей змінних сполучень, є фразеологія. На думку О. Куніна, «ФО заповнюють лакуни в лексичній системі мови, яка не може повністю забезпечити найменування пізнаних людиною нових сторін дійсності» [31, С. 5]. У багатьох випадках ФО є єдиним позначенням предметів, процесів, станів, властивостей. Їх здавна вважають однією із специфічних рис кожної мови. Зокрема, англійська мова має дуже багату фразеологію, що складалася протягом століть.

Як мовна одиниця вищої організації, ФО здатна повніше (а отже, точніше) передати те чи інше поняття, ніж слово. Адже, позначаючи предмет або особу, ознаку, спосіб дії тощо, ФО дає ще й додаткову інформацію про них. Крім того, фразеологічний вираз набагато експресивніший від лексичного, адже він часто має образний або порівняльний характер.

Фразеологізми займають особливе місце в словниковому складі англійської мови. Їх специфічна структура приваблює і викликає неабияку зацікавленість науковців, а з іншого боку вимагає серйозного аналізу змісту та форми мовних одиниць. ФО є частиною культури англійського народу, тому потрібно знати і розуміти їхню структуру, семантику та суть, тому що без знань та розуміння ФО дуже важко осягнути національний склад мислення носіїв мови.

Однією з найбільш суперечливих проблем фразеології є визначення фразеологізму. Відомі понад двадцять дефініцій ФО, але жодна з них не знайшла загального визнання. Деякі вчені вважають, що визначення ФО таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що для слова і стійких сполучень слів не характерні властивості, які були б віднесені до кожного з них без винятку

Для визначення змісту ФО необхідно встановити її найхарактерніші диференційні ознаки, які були б властиві тільки фразеологізмам. Відсутність хоча б однієї з них може кваліфікуватися по-різному: така одиниця перебуває ще у стадії фразеологізації і неповністю набула якісних її характеристик, тобто може розглядатися як потенційний фразеологізм. Зрозуміло, що, якщо ФО являє собою особливу одиницю мови, то вона може існувати в мові „лише в єдності своєї форми і змісту і повинна відрізнятися за своєю категоріальною суттю від усіх інших одиниць, у тому числі від близьких, подібних, що збігаються за якимись спільними з нею рисами” [1, С. 13].

«Компоненти фразеологічної одиниці на відміну від слів у словосполученні - це складові її частини, і між ними відсутні ті смислові формальні відношення і зв'язки, які є між словами у звичайних словосполученнях» [1, С. 16]. Можливість тих або інших формальних змін компонента фразеологізму визначається не характером смислових і формальних відношень і зв'язків у фразеологізмі, а характером відношень фразеологізму в цілому як одиниці мови зі словами в мові [38, С. 32]. Виступаючи як єдність змісту і форми, фразеологізм розглядається як самостійна одиниця мови, здатна як й інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови у смислові та граматичні зв'язки, а отже мати граматичні категорії, тобто виконувати самостійну синтаксичну функцію [53, С. 208]. Таким чином, наявність у фразеологічної одиниці граматичних категорій є також однією з її диференційних ознак.

ФО виступає в кожному випадку як готова формула, вона протиставляється у мові та мовленні тим одиницям, що виникають за відомим зразком і за певними правилами. Останнім часом деякі мовознавці не відносять відтворюваність до основних, диференційних ознак ФО на тій підставі, що «властивість відтворюватися зумовлюється не лише лінгвістичними, а й психологічними факторами» [1, С. 16]. Дійсно, якщо розглядати відтворюваність у широкому плані, то слід віднести її до суттєвих ознак мови взагалі, бо відтворюватися можуть словосполучення, слово, речення, тобто все, що пов'язане з мовною практикою її носіїв. Однак фразеологічна відтворюваність має свою специфіку, яка зумовлюється певними закономірностями фразеологізації, шляхами перетворення вільного словосполучення у фразеологізм. Багаторазове повторення і відтворення у пам'яті носіїв готових словесних сполучень, формул відіграло, мабуть, важливу роль у процесі становлення тієї чи іншої ФО [1, С. 17]. Саме на цій підставі відтворюваність може розглядатися як найбільш спільна властивість для фразеологічних одиниць, які різняться ступенем ідіоматичності, характером метафоричності, граматичною структурою тощо.

Фразеологізми -- стійкі словосполучення. Це готові сполучення слів, які не створюються в мовленні подібно до вільних словосполучень (новий костюм, великий будинок, читати газети, йти до школи), а відтворюються: якщо мовцеві необхідно вжити фразеологізм, то він його вилучає, як і слово, в готовому вигляді зі свого фразеологічного запасу, а не будує його заново.

Термін "фразеологічна одиниця", введений В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В. Виноградова, «є основною ознакою фразеологізму» [13, C. 59-62]. Б. Ларін під фразеологічними одиницями розумів «такі стійкі словосполучення, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення». [33, С. 18] "Фразеологічна одиниця, - зазначає О. Бабкін, - це така одиниця мови, якій властива цільність, що виникає у результаті послаблення лексичного значення у слів її компонентів" [7, С. 17]. С. Гаврін підкреслює: "Фразеологічна одиниця - це відтворювана загальновживана мовна одиниця, цілісна за своїм значенням і складена з двох і більше повнозначних слів" [14, C. 54-59]. "Фразеологічна одиниця, - на думку М. Шанського, - це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою" [59, С. 23]. В. Жуков фразеологізмом називає "стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами" [22, С. 52].

Під фразеологізмом, за Л. Авксентьєвим, розуміємо «окрему самостійну одиницю мови, що характеризується фразеологічним значенням, компонентним складом, граматичними категоріями, відтворюваністю. Сукупність мовних одиниць, яким властиві ці риси, буде становити обсяг фразеології будь-якої мови» [1, С. 17]. На думку Я. Барана, «фразеологізми, як правило, не визначають нові предмети оточення, а вказують на ставлення до знайомих речей та їх оцінку». Опис цих явищ опосередкований і, разом з тим, влучний та стилістично яскравий, пор.: to kick the bucket «врізати дуба» to let off steam «виговоритися», to let sleeping dogs lie «не чіпати лихо», to rack one's brain «ламати голову, уважно міркувати» [8, С. 63].

На своєрідність характеру фразеологізмів як ідіоматичних словосполук, які за своїм змістом є цілісні і не можуть бути передані іншими мовами без заміни схожого стилістичного забарвлення, вказував Л. Булаховський [12, С. 25].

Л. Ройзензон фразеологізми називав стійкими словесними комплексами (ССК): «Усі стійкі словесні комплекси характеризуються тим, що вони існують у мові як готові одиниці, здатні творити мовлення як його будівельний матеріал: тільки ця риса об'єднує всі без винятку одиниці, що входять до фонду ССК мови» [48, С.15].

Дещо інші ознаки фразеологічних одиниць подає В. Мокієнко. Він пише: «фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: роздільною оформленістю, відносною стійкістю (відтворюваністю в готовому вигляді) і експресивністю» [39, С. 17-20].

Розвиток лінгвістичної теорії, зокрема, вчення про особливості та природу ФО, підготували ґрунт для глибшого вивчення різних аспектів фразеологізмів. Класифікація стійких словосполучень завжди посідала значне місце у вітчизняних роботах з фразеології. Це систематизація великого фактичного матеріалу з максимальною повнотою його охоплення. Класифікаційних схем фразеологізмів існує декілька, причому у кількох із них виділяють від двох до чотирьох типів. Окремі класифікації містять велику кількість типів та підтипів, використання яких на практиці досить складне.

Усі зазначені міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складність і суперечливість не могла не позначитися на визначенні предмета фразеології і її обсягу. Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Говорячи про спільні і відмінні риси фразеологічної одиниці і слова, ми неодноразово підкреслювали, що фразеологізми мають спільність зі словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення - роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з'являється у процесі спілкування, волею мовця згідно із правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Утворення фразеологічних одиниць, їх щоденна поява - це живий і постійний процес, викликаний самою потребою людського спілкування. Цей процес пов'язується і спирається на найрізноманітніші сторони, якісь значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями.

Отже, фразеологізми і слова - відмінні одне від одного поняття, але їх можна характеризувати певними спільними рисами, а саме наявністю значення та здатністю виконувати синтаксичні функції.

В нашому дослідженні в основу покладене таке визначення: фразеологізм розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматичні категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

«Фразеологізм - це самостійна мовна одиниця, яка характеризується відповідними диференційними ознаками». Такими ознаками для фразеологічних одиниць є: 1) фразеологічне значення; 2) компонентний склад; 3) граматичні категорії [61, С. 80-88].

1.2 Типологічна класифікація фразеологізмів

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злиття їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі і доповнив російський мовознавець В. Виноградов.

За цією класифікацією фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення. Розглянемо ці типи фразеологічних одиниць щодо сучасної англійської мови.

1.2.1 Класифікація фразеологізмів за ступенем злиття їх компонентів

Фразеологічні зрощення

Фразеологічні зрощення, або ідіоми - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів: kick the bucket (розм.) - померти; = простягнути ноги; send smb. to Coventry - бойкотувати кого-небудь, перестати спілкування з кимось; at bay - загнаний, у безвихідному становищі; be at smb's beck and call - бути завжди готовим до послуг; = бути на побігеньках; to rain cats and dogs - лити як з відра (про дощ); be all thumbs - бути незграбним; Kilkenny cats - закляті вороги.

Фразеологічні зрощення виникли на базі переносних значень їх компонентів, але в наслідок ці переносні значення стали незрозумілими з точки зору сучасної мови. «Образність фразеологічних зрощень розкривається тільки історично» [47, С. 35]. Наприклад, слова «bay», що означає «глухий кут», і «beck» - «помах руки» є архаїзмами і ніде окрім поданого вище фразеологізму не вживаються. Або, наприклад, вираз to be all thumbs історично склалося із виразу all the fingers are all thumbs. Подібне спостерігаємо у фразеологізмах Kilkenny cats (яке, можливо, виходить з легенди про жорстоку боротьбу між містами Kilkenny та Irishtown у XVII ст., що призвело до їх занепаду) та send smb. to Coventry (у книзі Кларендона «The History of the Great Rebellion and Civil Wars in Englend» розповідається, що під час англійської революції у місті Ковентру знаходилася тюрма, у якій тримали заслані роялісти).

Таким чином, у фразеологічних зрощеннях утрачено зв'язок між прямим і переносним значеннями, переносне для них стало основним. Саме тому фразеологічні зрощення складно перекладати на інші мови.

Фразеологічні зрощення мають ряд характерних ознак:

до їх складу можуть входити так звані нейротизми - слова, які ніде окрім даного зрощення, не вживаються, незрозумілі внаслідок цього з т.з. сучасної мови;

до складу зрощень можуть входити архаїзми;

вони синтаксично неподільні;

вних неможлива у більшості випадків перестановка компонентів;

вони характеризуються непроникністю - не допускають до свого складу додаткових слів.

Втрачаючи своє самостійне лексичне значення, «…слова, що входять до структури фразеологічного зрощення, перетворюються у компоненти складної лексичної одиниці, яка наближається за значенням до окремого слова» [59, С. 73]. Тому багато фразеологічних зрощень синонімічні словам: kick the bucket - to die; send smb. to Coventry - to ignore і т.ін.

Фразеологічні єдності

Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.

Значення фразеологічної єдності виникає в наслідок узагальненого переносного значення вільного словосполучення. Це результат переосмислення словосполучення. Як приклади можна привести такі фразеологічні єдності: to spill the beans - видати секрет; to burn bridges - спалювати мости; to have other fish to fry - мати важливіші справи; to throw dust into smb's eyes - замовляти зуби, замилювати очі; to burn one's fingers - обпекти собі пальці; обпектися на чомусь; to throw mud at smb. - поливати брудом; to be narrow in the shoulders - не розуміти жартів; to paint the devil blacker than he is - згущувати фарби, перебільшувати у чомусь; to put a spoke in smb's wheel - вставляти палки у колеса; to hold one's cards close to one's chest - тримати щось у таємниці, не розголошувати щось, ~ тримати язик за зубами; to gild refined gold - позолочувати чисте золото, старатися покращити, прикрасити щось і без того досить гарне; to paint the lily - підфарбувати колір лілії, намагатися покращити чи прикрасити щось, що не потребує покращення.

Як бачимо для фразеологічних єдностей характерна семантична двоплановість. В окремо взятих ізольованих від контексту таких зворотах не можна однозначно встановити їх семантику, бо такі словосполучення можуть уживатися як вільні у прямому їх значення і як фразеологічні в переносному, тобто вони є омонімічними.

«Фразеологічні єдності дещо зближаються із фразеологічними зрощеннями своєю образністю, метафоричністю» [55, С. 50]. Але на відміну від фразеологічних зрощень, де образний зміст розкривається тільки діахронічно, у фразеологічних єдностях образність, переносність усвідомлюється з точки зору сучасної мови.

Для розуміння фразеологічної єдності необхідно його компоненти сприймати у переносному значенні. Наприклад, суть виразу make a mountain out of a molehill - робити з мухи слона, тобто сильно перебільшувати щось (буквально, робити гору з горбочка нірки крота), розкривається тільки у тому випадку, якщо слово molehill розглядається у значенні «щось незначне, маленьке, а слово mountain - «щось дуже велике». У складі фразеологічних єдностей немає слів, не зрозумілих з точки зору сучасної мови.

Характерні ознаки фразеологічних єдностей:

яскрава образність і витікаючи звідси можливість збігу з паралельно існуючими словосполученнями (пор.: to throw dust into smb's eyes, to be narrow in the shoulders, to burn one's fingers, to burn bridges);

збереження семантики окремих компонентів (to put a spoke in smb's wheel);

3) неможливість заміни одних компонентів іншими (to hold one's cards close to one's chest);

4) емоційно-експресивна забарвленість відіграє вирішальну роль (to throw dust into smb's eyes, to paint the devil blacker than he is);

5) здатність вступати у синонімічні відношення з окремими словами або іншими фразеологізмами ( to gild refined gold = to paint the lily).

Фразеологічні сполучення

Фразеологічні сполучення -- звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язане значення: a bosom friend - близький, щирий друг, a pitched battle - жорстокий, запеклий бій, (to have) a narrow escape - врятуватися дивом, to frown one's eyebrows - насупити брови, Adam's apple - адамове яблуко, a Sisyphean labor - сізіфова праця, rack one's brains - ламати голову, ), to pay attention to smb. - звернути на когось увагу, і т. ін.

На відміну від фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей, які характеризуються цілісним нерозкладним значенням, «фразеологічні сполучення характеризуються смисловою розкладністю»[59, С. 75]. В цьому відношенні вони наближаються до вільних словосполучень.

Характерні ознаки фразеологічних сполучень:

у них допустима варіативність одного з компонентів (a bosom friend - щирий друг, a bosom buddy - щирий приятель);

можлива синонімічна заміна стрижневого слова (a pitched battle - жорстокий бій, a fierce battle - лютий бій);

можливо включення визначень (he frowned his thick eyebrows - він насупив густі брови);

допустима перестановка компонентів (a Sisyfean labor - сізіфова праця, labor of Sisyphus - праця Сізіфа);

обов'язково вільне вживання одного з компонентів і зв'язане вживання іншого (a bosom friend - щирий друг: щирим не може бути ворог, або хтось інший).

Висування відтворюваності у якості основної ознаки фразеологізмів дозволило професору М. Шанському розвинути далі класифікацію академіка В. Виноградова і виділити четвертий тип фразеологічних одиниць - так звані «фразеологічні вирази» [59, С. 76].

Фразеологічні вирази

Фразеологічні вирази -- стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням.

Фразеологічні вирази -- це прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури. Їх особливість - відтворюваність: вони використовуються як готові мовленнєві одиниці з постійним лексичним складом і певною семантикою.

До складу фразеологічних виразів включають численні англійські прислів'я і приказки, які вживаються у прямому значенні, не мають образного алегоричного смислу: live and learn - вік живи і вік навчайся; better untaught than ill taught - краще бути невченим, ніж неправильно навченим; many men, many mind - скільки голів, стільки й умів; easier said then done - легше сказати, ніж зробити; nothing is impossible to a willing heart - хто захоче, той доб'ється.

Серед фразеологічних виразів М. Шанський розрізняє дві групи: 1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження, наприклад: людина -- це звучить гордо; хрін від редьки не солодший; мовчання - знак згоди. 2) фразеологічні вирази номінативного типу - це мовне кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, охорона здоров'я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото. Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці. Фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію. Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий учбовий заклад і т. ін.

У фразеологічному фонді М. Шанський виділяє такі основні стильові групи фразеологізмів:

1) міжстильові фразеологічні звороти;

2) фразеологічні звороти розмовно-побутового характеру;

3) фразеологізми книжного характеру;

4) фразеологічні архаїзми та історизми

1.2.2 Класифікація фразеологізмів за характером структурних зв'язків

Систематизація фразеологічного матеріалу за характером структурних зв'язків фразеологічних одиниць з іншими одиницями у системі мови належить М. Талієву. Фразеологічну одиницю він визначає як самостійну одиницю мови за її оточенням, що створюється на основі власне структурного зв'язку цілого і не збігається із поняттям поширення слів-компонентів на основі їх валентних відношень. Взята ізольовано, без оточення, фразеологічна одиниця, за М. Талієвим, не може бути визначена через: саму себе, через лексико-граматичні ознаки своїх компонентів [54, С. 29]. Як своєрідна мовна структура, вона об'єктивно виділяється тільки із своїм оточенням. Дієслівні фразеологічні одиниці у цій класифікації подаються, наприклад, таким чином:

А) фразеологічні одиниці із однопозиційним оточенням, яке може бути виражене й окремим словом у певній граматичній формі (Лізти на стіну -- вимагає оточення, вираженого лише іменником у називному відмінку з семантикою особи);

Б) фразеологічні одиниці з двопозиційним оточенням, у яких структурно необхідними елементами є суб'єктивне і залежне від оточення (хто + Взяв слово + з кого; що + Червоною ниткою проходить + через що і подібне);

В) фразеологічні одиниці з трипозиційним оточенням -- суб'єктним і двома залежними хто + Коле очі + кому + чим і т. д.). Ці основні групи в свою чергу поділяються на підгрупи: з однорідним, неоднорідним і варіантним оточенням. Безперечно, метод аналізу фразеологічних одиниць за оточенням зосереджує увагу на дослідженні структурних зв'язків, допомагає вирізнити фразеологізми на фоні інших лінгвістичних одиниць, сприяєвизначенню їх семантики, але через певну складність і громіздкість вона не набула широ- кого застосування в систематизації фразеологічного матеріалу різних мов.

Г. Їжакевич поділяє фразеологізми на три групи:

1) розмовно-побутові;

2) фольклорні та народнопоетичні;

3) книжні. Розмовно-побутові фразеологізми вживаються в усному

Побутовому мовленні та художній літературі. Вони використовуються з метою відтворення розмовної мови.

Фольклорні та народнопоетичні фразеологізми широко застосуються у художніх і публіцистичних творах. Їх розкладають на пісенні й казкові елементи, приповідки, примовляння.

Книжні фразеологізми функціонують у письменній формі. Вони використовуються у науковому, офіційно-діловому, художньо-белетристичному стилях.

Г. Їжакевич вважає що “стилістична класифікація фразеологізмів за джерелами їх виникнення надає можливість встановити основні функції сталих словосполучень, які або закладені в самій природі цих фразеологізмів, або виникають в тексті, внаслідок поєднання двох чи кількох сталих словосполучень, іноді протилежного стилістичного плану” [25, С. 21].

Між тим Г. Їжакевич справедливо відзначає, що відомі стилістичні класифікації мають більш-менш прикладний характер, дозволяють встановити експресивно-стилістичні функції лише окремих груп фразеологізмів, але не охоплюють всього багатоманітного і різнорідного фразеологічного матеріалу національної мови.

Тут не можна не погодитися також і з думкою О. Ахманової, яка вважає, що питання стилістичної диференціації фразеологічних одиниць має включати насамперед оцінно-експресивні особливості, яких набувають фразеологізми унаслідок переважаючого або навіть виняткового їх використання в тих, а не в інших сферах і галузях людського спілкування. Стилістична класифікація фразеологізмів, таким чином, повинна забезпечувати два аспекти дослідження: функціонально-стильовий і власне стилістичний. Функціонально-стильовий план вивчення фразеології ґрунтується на співвіднесеності окремих фразеологізмів або їх груп з окремими функціональними стилями чи їх різновидами в певній національній мові. Завданням досліджень тут є аналіз специфіки використання фразеологізмів у різних функціональних стилях, встановлення закріпленості їх за тими чи іншими функціональними

Стильовими різновидами, а також розгляд можливості й наслідків переходу сталих сполучень з виразової системи одних стилів в інші. Власне стилістичний план вивчення фразеології повинен враховувати передусім закріпленість чи переважне вживання сталого сполучення у певній сфері мовлення. Аспекти стилістичного дослідження дозволяють виділити досить значні за обсягом групи фразеологізмів:

1) загальновживану народну фразеологію, що включає розмовно-побутову і фольклорну, зокрема народнопісенну, фразеологію. Остання функціонує як в усній, так і в писемній формі. Загальновживана народна фразеологія широко використовується у художньому стилі;

2) книжна фразеологія, характер і стилістичні функції якої змінюються залежно від специфіки стилю. Мова художньої літератури включає до свого складу як власне книжні фразеологізми, так і широко вживані народні сталі сполуки.

Класифікація за історичною еволюцією семантики усталених словесних сполук.

Особливий акцент слід зробити на тлумачення фразеологічного значення. Беззаперечним є той факт, що це явище досить складне, воно "обумовлено специфічним відношенням до означуваних предметів чи явищ дійсності, характером внутрішньої образної основи, надслівність, залежністю між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмисленим їх значенням." [13, С. 21-24].

Деякі автори схильні приписувати фразеологізму лексичне значення або ж розглядати фразеологічне значення на рівні слова. Як зазначає Л. Г. Авксентьєв, "ФО і слово можуть бути близькими семантично, тобто виражати спільне поняття", однак така спільність є відносною. Фразеологізм і слово якісно відрізняються. Ця відмінність закладена в їх різній природній основі. "Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що включає їх тотожність" [1, C. 44].

Семантика ФО і його форма перебувають у діалектичній єдності. Процес фразеологізації для кожної такої одиниці мови був тривалим і складним. Особливості структури багатьох фразеологізмів не можна зрозуміти і пояснити, якщо не зіставити їх з відповідними словосполученнями - прототипами. Проте "розглядати той чи інший конкретний фразеологізм як словосполучення значить по суті підміняти якісну своєрідність фразеологізму якісною своєрідністю його генетичного джерела" [1, C. 45-46]. Це, безперечно не означає, що у фразеологізмі не можуть бути відбиті різні в минулому особливості словосполучення. Утворившись унаслідок багаторазового вживання в людському колективі, в тій чи іншій виробничій галузі вирази поступово часто мимоволі самих носіїв, розширювали свої функції, набували нового змісту, вузьке конкретне їх значення замінилося ширшим, узагальнюючим. Разом із новим значенням ці вирази набували і якісно нових семантичних ознак, ставали якісно новими мовними одиницями. У цьому легко переконатися, розглянувши семантику фразеологізмів, які утворилися у різних сферах виробничої діяльності людини: to give smb a crop - під одну гребінку підстригти (з мови перукарів); to put the screws on smb. - закрутити гайку, знімати стружку (з мови технічного персоналу); to set out on the path of - ставати на рейки (з мови залізничників) [72, С. 61-65].

Тут ми безпосередньо стикаємось із теорією еквівалентності. З одного боку, і слово, і ФО є мовними знаками. В. В. Виноградов також схиляється до думки, що слова та ФО тотожні. Підтвердження цьому знаходимо у визначеннях типів ФО: «основною ознакою фразеологічного зрощення є його семантична неподільність…, воно являє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом» [14, С. 25]. Існує ще один аргумент на підтвердження теорії еквівалентності. Як слова, так і фразеологізми вносяться у мовлення в готовому вигляді. Але з іншого боку, ототожнюючи слово і фразеологізм, ми мимоволі відносимо останній до сфери лексикології. Але, як було з'ясовано вище ФО належать скоріше до синтаксичного рівня. Це визначається специфічними властивостями їх семантики та її узагальнено-абстрагуючим характером.

В.М. Мокієнко особливо акцентував увагу на експресивності, як характерній ознаці ФО. Як правило, рідко знаходиться слово-еквівалент, яке б такою ж мірою передавало ту виразність, що притаманна фразеологізма [34, С. 75-78].

Український фразеолог Л.Г. Скрипник виділяє таку рису ФО як "надслівність", що явно суперечить теорії еквівалентності. Термін "співвіднесеність фразеологізму і слова", запропонований О.В. Куніним, якнайкраще передає специфіку фразеологічних зворотів [32, С. 78-80].

Класифікація Б. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:

а) перемінні словосполучення;

б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стереотипності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення; в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість.

Також заслуговує на увагу серед семантичних класифікації фразеологічних одиниць відповідна схема Б. Ларіна, яка ввійшла в мовознавчу літературу як класифікація за історичною еволюцією семантики усталених словесних сполук. Досліджуючи семантичні зрушення фразеологізмів у діахронічному плані, Б. Ларін установив, що умовами, які визначають розвиток фразеологічних стереотипів із вільних словосполучень, є:

1) втрата реалії;

2) метафоризація;

3) деформація компонентного складу (від первісної формули здебільшого залишається усічений фрагмент);

4) порушення первісної граматичної структури. Класифікація Б. Ларіна показує етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень:

А) перемінні словосполучення;

Б) стійкі метафоричні словосполучення;

В) ідіоми.

Цей тип класифікації фразеологічних одиниць, як бачимо, відбиває історичний принцип становлення ідіом ступеневого нагромадження ідіоматичності у розвитку від вільних словосполучень до нерозкладних [34, С. 23].

Класифікація фразеологізмів у функціональному аспекті.

Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціональному аспекті здійснив С. Гаврин. Він виділяє шість основних типів:

- образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу);

- сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди);

- сталі порівняння (берегти як зіницю ока);

- евфонізми (із грязі в князі);

- сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб'єш), тавтологічні сполуки (свиня свинею; ливом лити);

- сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда -- добре, а щастя -- краще) [15, С. 28].

1.3 Класифікація фразеологізмів за синтаксично-стильовими функціями

Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, шо вони позначають -- предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції -- і якими членами речення виступають), бувають:

- іменникові -- називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, Лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, Содом і Гоморра, казка про білого бичка; a smart Aleck, the apple of discord, a cold fish.

У реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати [С. 35]. Смертний час свій я на полі битви стріну [С. 42];

- прикметникові -- називають ознаки: не в тім 'я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути; as cool as cucumber, As busy as a bee.

У реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там -- козак не в тім'я битий: щось та прирозуміє! [С. 18]. Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться [С. 29]; мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню;

У реченні звичайно виступають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують [С. 31]; або в ролі обставин (у формі дієприслівника): Все віддай на вжиток люду, що, ллючи кривавий піт, не жалів для тебе труду, згодував тебе на світ [С. 44];

- прислівникові -- характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; with a bump; Out of the blue; у реченні виступають у ролі різних обставин: 3 важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі [С. 56]. Докія прокидається до перших півнів [С. 48];

- вигукові -- вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! [С. 22]. Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй абищо [С. 13].

Класифікація фразеологізмів за функціонально-стилістичними властивостями

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:

- фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати п 'ятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;

- фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі, перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова п'ята, танталові муки;

- стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос.

І. Мельчук був запропонований набір з чотирьох координатних осей для опису всіх типів фразем:

Мовна одиниця, яку зачіпає фразеологізація:

- лексема (пастух з суфіксом - потух),

- словосполучення (дутий авторитет, англ. red herring ),

- синтаксична фразема (розрізняються просодією варіанти пропозиції: Ти у мене прочитаєш цю книгу і Ти в мене прочитаєш цю книгу).

Участь прагматичних чинників у процесі фразеологізації:

- пов'язані з позамовною ситуацією прагматеми (термін придатності, англ. best before ),

- семантичні фраземи (відкинути копита).

Компонент лінгвістичного знака, схильний фразеологизации:

- позначуване (бити байдики),

- позначаюче (супплетивн одиниці в морфології : людина - люди),

- синтактика самого знака ( англ. He sort of laughed ).

Ступінь фразеологизации:

- повні фраземи (= ідіоми) ( англ. kick the bucket ),

- полуфраземи (= коллокацій) ( англ. land a job ),

- квазіфраземи ( англ. ham and eggs ).

В цілому, в результаті подібного обчислення І. Мельчук виділяє 54 типи фразем [36, С. 22].

Класифікацію фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками запропонував В. Архангельський. Усі фразеологічні одиниці мови він поділяє на дві чітко окреслені категорії: фраземи і стійкі фрази. Термін Фразема Охоплює фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення, а термін стійка фраза охоплює фразеологізми зі структурою речень і так званих предикативних сполучень слів. Основним критерієм, покладеним в основу цієї класифікації, є синтаксична функція фразеологічних одиниць. Вона полегшує лінгвістичний розгляд різноструктурного фразеологічного матеріалу у синхронному плані і допомагає повніше охопити фразеологічний склад мови. Проте послідовне проведення принципу синтаксичного функціонування унеможливлюється, оскільки спостерігаються факти багатофункціональності [6, С. 15].

Етимологічна класифікація фразеологізмів

За походженням (етимологією) фразеологізми поділяються на: 1. Сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів тощо): сам не гам і другому не дам; світ зав'язати; рука руку миє; як горохом об стіну; про вовка промовка; вивчився на собак брехати; обоє рябоє; тільки сир відкладений добрий; кирпу гнути; стати на ноги; ні з рота мови, ні з носа вітру. Сюди належать прислів'я і приказки. 2. Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку: чорним по білому; прясти на тонку; лити воду на млин; зняти полуду з очей; стригти під один гребінь; закласти фундамент; відігравати роль; зводити до спільного знаменника; знімати стружку; на космічній швидкості; дати гарантію; підкласти міну; гірка пілюля; вимушена посадка; спіймати на гачок. 3. Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу: ставити крапку над і; дивитися крізь пальці; від колиски до могили лиш один маленький крок; розумній голові досить сказати одне слово (польське); contra spem spero; omnia mea mecum porto. 4. Вислови з античної культури: гордіїв вузол; прокрустове ложе; піррова перемога; Діоген у бочці; авгієві стайні; Сциллою і Харибдою; Кастальське джерело; не можна двічі увійти в ту саму річку. 5. Біблійні та євангельські вислови: не одним хлібом живе людина; лікарю, вилікуй себе самого; козел відпущення; притча во язицех; пісня пісень. 6. Вислови відомих людей (афоризми, цитати) -- іскра вогню великого; за всіх скажу, за всіх переболію; за вашу і нашу свободу; мертві сраму не імуть; нове життя нового прагне слова та ін. Із стилістичного погляду фразеологічні одиниці групуються на розмовно-побутові, які переважають в усному мовленні та художній літературі: вродися та й вдайся; казці кінець -- ділу вінець; як тіло без душі; іти світ за очі; аби день до вечора; мороз пройшов поза шкірою; ряст топтати; скільки вовка не годуй, той все у ліс дивиться. Другу групу становлять народнопоетичні фразеологізми. Це такі, як: при битій дорозі; голубе сивенький; нехай його лихий візьме; будь здорова, як вода, а багата, як земля, а щаслива, як весна; щоб я так здорова була; хай наші вороги плачуть; не так склалось, як гадалось. В окрему групу виділяються книжні фразеологізми, які використовуються переважно в писемній формі наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилів: болючі проблеми; заходи адміністративного впливу; дійти висновку; коефіцієнт корисної дії; питома вага та ін. Є й інші класифікації, в яких ураховано семантичні й стилістичні відтінки (класифікація І. Чередниченка).

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Усі зазначені міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови.

Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Предметом нашого дослідження стали саме фразеологізми з біблеїзмами, які будуть детально розглянуті у розділі 2.

Розділ 2. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЯК ЧАСТИНА ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2.1 Загальна характеристика фразеологізмів біблійного походження

Біблія є найголовнішим літературним джерелом фразеологічних одиниць. Вона збагатила фразеологізмами не тільки англійську мову, але й інші мови світу. «Про значний вплив на англійську мову перекладів Біблії, говорилося й писалося багато [53, С. 110]. Протягом століть Біблія була найбільш читаною та цитованою в Англії книгою; «…не тільки окремі слова, а й цілі ідіоматичні вирази увійшли в англійську мову зі сторінок Біблії» [53, С. 111]. Кількість біблійних зворотів та виразів, що увійшли до англійської мови, настільки велика, що зібрати і перерахувати їх було б нелегкою задачею.

Вивчення лінгвістичної літератури, присвяченої дослідженню біблійних фразеологізмів (біблеїзмів), показало, що вони становлять важливий і цікавий шар фразеології у багатьох мовах світу, оскільки їх відбір у кожній мові відбувається з одного загального джерела - Біблії. Біблійна фразеологія англійської мови, з одного боку, є частиною її фразеологічної системи, і, отже, біблійний фразеологізм набуває всіх диференціальних ознак фразеологічної одиниці, а з іншого боку, біблеїзми мають низку специфічних ознак, зумовлених їх походженням й особливою семантикою, а також стилістичною характеристикою та певними функціями у мові. До специфічних рис біблеїзмів необхідно віднести, у першу чергу, їх змістовну структуру, в якій чітко простежуються морально-дидактичні, морально-етичні складники, а також їх лінгвостилістичні особливості, що виявляються в конотативності їх семантичної структури. Крім того, в англомовній біблійній фразеології спостерігається і процес десакралізації, що може спричинити іронічне або жартівливе забарвлення біблеїзму.

Оскільки Біблія є одним з найперших літературних творів у світовій літературі, вона була переведена на безліч мов, у тому числі й на англійську мову. Історія перекладів Біблії на англійську мову розпадається на два періоди: Середні віки й Новий час.

Середньовіччя. Давньоанглійський період. Найраніше спроби у 7 столітті перекласти Біблію на англосаксонську мову не були повноцінними перекладами. Це були вільні перекази у віршах добре відомих біблійних оповідань. Перші спроби справжнього перекладу Біблії були зроблені у 8 столітті. Рукопис, відомий під назвою Псалтир Веспасіана, написаний близько 825 року, містить самий ранній приклад певного типу перекладу, що називали "глосса". До кінця 10 століття існувало вже безліч перекладів. Ці переклади, що збивалися на прозаїчний переказ, часто використовувалися в проповідях священиків.

Середньоанглійський період. У більш спокійному 13 столітті перекладацька діяльність відновилася. Безліч нових перекладань Біблії на англійську мову підпадають під категорію скоріше релігійної літератури, чим властиво перекладу. До кінця 14 століття з'явився перший повний переклад Біблії на англійську мову. Це була Біблія Вікліфа - переклад, зроблений з ініціативи й під керівництвом Джона Вікліфа.

Протестантські переклади. Першим англійським протестантським перекладачем Біблії став Вільям Тиндал. Перший збірник Старого Завіту в перекладі Тиндала вийшов у 1530 році. Неприйняття Тиндалівського перекладу було пов'язано головним чином з його сугубо протестантським тоном. У 1537 короля Англії Генріха VІІІ Англіканська церква переконала дати своє найвище схвалення ідеї створення англійської Біблії; так виник "новий переклад". Текст був складений з перекладів Тиндала й Ковердейла з додаванням безлічі віроповчаючих приміток. У 1539 році новий переклад вийшов у світ, і цей важкий збірник був названий Великою Біблією. Велика Біблія стала офіційним текстом, інші ж переклади були заборонені. Із пропозицією про необхідність нового авторитетного перекладу виступив пуританин Джон Рейнолдс, звернувшись із ним до короля Якова у 1604. Яків схвалив ідею й призначив перекладачів. Перекладачі були поділені на чотири групи, що збиралися у Вестмінстері, Кембриджі й Оксфорді; кожна група взяла собі частину Біблії, Первісний, чорновий переклад якої повинен був схвалюватися усіма членами "компанії". Біблія короля Якова вийшла у світ у 1611. Протягом майже 400 років Біблія короля Якова мала статус офіційного перекладу. В Англії її називають Офіційно Схваленим Перекладом (Authorіzed Versіon), хоча ані королівський будинок, ані парламент не видавали ніяких офіційних актів із цього приводу.

Новий час. У 20 столітті була почата спроба створити авторитетний текст англійської Біблії для нового часу. Нова Англійська Біблія (Новий Заповіт, 1961; Новий Заповіт, Старий Заповіт і Апокрифи, 1969) - це абсолютно новий, свіжий переклад оригінальних текстів на природну, розмовну англійську мову 20 століття.

Велика кількість біблійних фразеологічних одиниць (БФО) зустрічається в багатьох мовах народів, які сповідують християнську релігію, і, отже, вони представляли інтерес для вивчення. У світі не існує єдиної і загальновизнаної класифікації біблеїзмів, так як це поняття досить-таки широке. Мовознавці класифікували біблеїзми за різними принципами. Нижче представлені три різні класифікації біблеїзмів, які відрізняються основоположними принципами.

Одним з перспективних напрямків сучасної лінгвістичної науки виступає дослідження біблійної фразеології, що виступає важливим конституентом інтернаціонального фразеологічного фонду й широко представлене в багатьох європейських мовах. Як свідчать ряд вітчизняних та зарубіжних філологів, тексти Священного Писання стали невичерпним джерелом ідіоматичного матеріалу для англійскої мови.