Система як лексичної так і фразеологічної номінації, що склалася в ході свого історичного розвитку являє собою досить складне утворення. В нього входить цілий ряд взаємодіючих один із одним номінативних механізмів, що у своїй сукупності беруть участь у виконанні фундаментальної когнітивної функції мови - виділенні, фіксації та закріпленні в людській свідомості соціально значущих фрагментів діяльнісного досвіду. Зазначимо також, що номінативна техніка доволі різноманітна. Використовуючи різні засоби номінації, людина узагальнює та диференціює властивості та відносини предметів та явищ. Таким чином, суспільно-історичний досвід поколінь відображується і фіксується у значеннях мовних одиниць [Скідченко 1998, 96]. При когнітивному підході номінація розглядається як діяльність пов'язана з виникненням і перетворенням певних інформаційних структур, що створюються унаслідок пізнавальної діяльності людини та відображення реальних предметів чи явищ у її свідомості [Андрусяк 2003, 96].

Нова фразеологічна одиниця як і нова лексична одиниця фіксує новий фрагмент діяльнісного досвіду або по-новому, в іншому ракурсі описує лексичний досвід, що був закріплений раніше, інновації демонструють той етап пізнавальної діяльності людей, коли вони починають відображати в своїх позначеннях не просто певні окремі предмети, процеси та ознаки, але всі ці явища як побачені та осмислені в їх взаємозв'язку [Кубрякова 2004, 13], тому й існує необхідність розгляду тих рис, що характеризують слово або словосполучення як одиницю номінації, розгляду зв'язку номінативної діяльності та когніції. Такий підхід дозволить, ми вважаємо, більш глибоко виявити сутність неології взагалі, та фразеологічної неології зокрема.

Важливим для нас є положення про те, що сам процес створення нових слів та фразеологізмів у генезисі мови важко відмежувати від процесу їх використання в комунікативних цілях, у той же самий час процес створення неологізмів детермінується концептуальним осмисленням дійсності та необхідністю, що народжується в спільній діяльності людей, об'єктивувати це осмислення та зробити його набутком соціуму [Черепанова 2001, 24].

Деякі дослідники-представники ономасіологічного підходу (Б.О. Серебреников та А.А. Уфімцева) вже викладали подібні ідеї та близькі точки зору при розгляді лінгвістичної сутності номінації та її аспектів. Вони розглядають номінацію як виключно складне явище, розуміння сутності якого пов'язане з вирішенням цілого комплексу різноманітних проблем, і вивчення співвідношення навколишнього світу, мислення та мови визначають вирішення цих проблем.

Вчені вважають, що найменування в мові завжди змістовно, воно опосередковано мисленням. На їх думку, визначення мови як безпосередньої дійсності думки, необхідно розуміти так, що мислення існує реально, практично, набуваючи сприймаєму чуттєво форму слів, словосполучень, речень, в яких відображені образи, поняття речей пов'язуються у свідомості носіїв мови з певними послідовностями звуків та графем [Черепанова 2001, 24]. Процес та результати позначення за допомогою мовних одиниць пов'язані з формуванням понять, в яких природні якості речей та явищ надані в перетвореній на основі людської потреби формі, ідеально.

Природна мова є не тільки засобом пізнання навколишнього світу, вона також пов'язана з формуванням та передачею думок, висловлюванням почуттів, оцінок та різних інтенцій, що говорить про те, що вона обслуговує сфери емоційної, мовленнєво-мисленнєвої та комунікативної діяльності людини. Той факт, що мова поліфункціональна, є свідоцтвом того, що вона дає найменування речам, явищам, сприяє узагальненню та диференціації їх якостей та відносин; зберігаючи та передаючи суспільний досвід, відображений у значеннях і найменуваннях мовних одиниць, мова задовольняє водночас і комунікативним потребам людей. Так О.С. Кубрякова виходить із того, що номінація складає невід'ємну частину процесу комунікації і в цьому розумінні сама номінація комунікативна [Кубрякова 1984].

Такий підхід до поняття номінації підкреслює важливість та необхідність вивчення явищ, пов'язаних із процесом та результатом позначення, тому що пізнання закономірностей номінації тягне за собою більш глибоке розуміння ролі людського чинника в мові, розкриття функціональної взаємодії всіх дільниць системи та структури мови, де мовна техніка повинна забезпечувати реалізацію мисленнєво-комунікативних потреб та намірів людини [Черепанова 2001, 25].

Завдання та сфера теорії номінації, на думку багатьох вчених, - дослідження та вироблення закономірностей того, як дійсність, що, відображена в категоріях мислення, втілюється у значеннях мовних форм, який вплив мають мислення та практична діяльність людей на становлення та прийняття суспільством мовних знаків, на їх семантичну структурацію та правила функціонування, за рахунок яких засобів та способів позначаються в мові різноманітні факти дійсності, що відображаються свідомістю людини.

Теорія номінації розвивалася перш за все як теорія спрямована на пояснення шляху від речі до її позначення, тобто шляху від предметного світу - до найменування окремих його фрагментів [Заботкина 1989, 14]. До того ж у роботах ономасіологічного напрямку простежувалась тенденція відобразити суто когнітивні, пізнавальні моменти в номінативній діяльності та особливості створення в цих процесах структур свідомості, які належало об'єктивувати в актах номінації.

Така позиція була доволі чітко виражена також у працях Г.В. Колшанського - на його думку, процес номінації є нерозривно пов'язаним із пізнавальною діяльністю людини. Природа номінації пов'язана з гносеологічним характером відображальної діяльності людського мислення [Колшанский 1977, 135]. В іншій роботі він писав, що сутність номінації полягає не в тому, що мовний знак позначає річ або якимось чином співвідноситься з річчю, а в тому, що він репрезентує деяку абстракцію як результат пізнавальної діяльності людини [Колшанский 1978, 12], абстракцію як відображення реальних предметів та явищ у свідомості. У більш ранній роботі він зазначає, що словом створюється можливість відчуженої форми абстракції для об'єктивації ознаки за допомогою створення для його відображення окремої матеріальної сутності” [Колшанский 1975, 70]. Таким чином в апріорному акті номінації повинно знаходитись формування тієї структури свідомості, яка шукає форми своєї фіксації.

Важливо констатувати, що задовго до того, як у роботах закордонних когнітологів були сформульовані аналогічні погляди, покоління лінгвістів було підготовлено до їх сприйняття радянськими вченими. Головне, згідно О.С. Кубряковій, полягало в тому, що акт номінації трактувався не просто як особливий мовленнєво-мисленнєвий акт, але як акт пізнавальний та такий, що закріплює осягнуте в формі мовного знака.

Варто зазначити, що когнітивний погляд на речі та явища народжується, коли феномен, що вивчається - у нашому випадку це фразеологічна інновація - досліджується не просто за мірою його близькості свідомості, але за тими реальними зв'язками та кореляціями, які можуть бути виявлені між структурами свідомості або структурами знання та мовними формами, що їх об'єктивують. Когнітивний підхід дозволяє аргументувати думку про те, що нові одиниці виникають як називні, такі, що закріплюють в актах номінації різні структури знання.

Цікава риса акта номінації полягає можливо в тому, що будучи спочатку актом індивідуальної діяльності людини та об'єктивуючи по суті суб'єктивну структуру свідомості, що склалася у голові однієї людини, цей акт за своїм матеріальним результатом - сформованому мовному позначенню - стає набутком інших носіїв цієї мови, що дозволяє співвіднести тіло знака зі структурою знання, певним значенням [Черепанова 2001, 27]. Фіксація зв'язку предмета та його імені, явища та його позначення, структури свідомості та її об'єктивного (матеріального) мовного аналога - це теж досить важлива сторона акта номінації, його змістовний результат.

Ще раз необхідно зазначити, що акт номінації також залежить від комунікативних чинників. На думку О.С. Кубрякової нові позначення створюються не тільки для того, щоб фіксувати результати пізнавальної та емоційної діяльності людини, але й для того, щоб зробити ці результати набутком інших людей. В ієрархії мети та завдань номінативної діяльності важко поставити на перше місце чи то когнітивні, чи то комунікативні завдання, оскільки в принципі вони не повинні розходитись [Кубрякова 1997], адже „без номінації немає комунікації, а без когніції не може бути номінації” [Полюжин 1999, 130].

Акт номінації має свого ініціатора та творця, і є досить складним процесом, різні боки якого взаємопов'язані та впливають один на одного [Ребрий 2004, 33], при чому цей вплив є різноманітним за формою та змістом. І все ж таки в акті номінації завжди є його прагматична спрямованість - бажання щось пояснити своєму співрозмовнику, пов'язати свої інтенції зі знанням адресата та його характеристиками та емоціями, вибір засобів подібного впливу на адресата потребує когнітивних зусиль, а самі інтенції мовця - наслідок його участі в дискурсі та адресатній спрямованості акта спілкування.

В акті первинного „хрещення” об'єкта бере участь певний індивідуум. У структурі акта номінації в якості відправного пункту опиняється складне переплетіння інтенцій мовця та його особистісних смислів, тобто індивідуальне смислове завдання мовця [Кубрякова 1986, 4].

Специфічна риса фразеологічних інновацій як засобу відображення навколишньої дійсності полягає у тому, що цей процес є доволі складним. Можна сказати, що він складається із двох етапів. Перший етап є актом первинної номінації, який полягає у тому, що певний послідовний набір звуків, оформлених у слово, набуває конкретного значення. Другий етап є актом вторинної номінації, „в результаті якого сполучення, що складається з декількох слів, кожне з яких має в парадигмі словника власне значення, набуває нового сукупного значення, що не дорівнює значенню будь-якого зі слів-компонентів фразеологічної одиниці” [Федуленкова 2000, 29].

На відміну від лексичних одиниць, фразеологічні одиниці іменують по іншому. Адже, у семантично похідного слова є „попередник” із чіткою денотацією (і відповідно зі своїми умовами референції). У фразеологічних одиницях у якості „попередника” виступає сполучення слів, компоненти якого втрачають самостійну денотацію та референтну автономність, до того ж, слово виявляє при вторинній номінації зазвичай тільки одну із образно_асоційованих ознак, характерних для нього в первинному значенні, а фразеологізми як правило, „переносять” із словосполучення_прототипа декілька ознак. Причина полягає в тому, що словосполучення-прототип є, по_перше, поліознаковим, по-друге, - воно в процесі переосмислення включається в поліознаковий класифікаційний фрейм або фрейм акціональний, який вже заповнено подробицями [Телия 1996, 85]. Із цього витікає, що значення фразеологізму завжди є більш детальним, ніж значення слова.

Однією з особливостей фразеологічної номінації є утворення одиниць третинної номінації. Сутність цього типу номінації полягає в тому, що фразеологічні неологізми утворюються від уже існуючих у мові фразеологізмів, які є продуктами вторинної номінації.

На закінчення цього параграфу вважаємо за необхідне підвести певні підсумки. По-перше, зазначимо, що ми поділяємо думку О.С. Кубрякової про те, що когнітивний підхід і теорія номінації тісно між собою пов'язані, тому що одним із найбільш важливих питань останньої є питання про те, яка частина знань про об'єкт, опрацьована або та, що опрацьовується свідомістю та поступово перетворюється в концепт об'єкту, отримує окреме найменування. „Фразеологічна номінація отримала новий дослідницький вектор - аналіз та моделювання психоментального підґрунтя вибору тієї чи іншої зовнішньої форми з огляду на культуру народу, структуру етносвідомості та їхню еволюцію” [Селіванова 2004, 16].

Осмислення акту номінації з когнітивної точки зору означає пошуки відповіді на питання про те, які набори концептів і чому вербалізуються в мові, що досліджується, у даному випадку - в англійській, і яка конкретна мовна форма обирається при цьому для вирішення цього завдання. Вивчення номінації як особливого виду когнітивної діяльності дає змогу включити її в загальний контекст когнітології, у коло центральних завдань якої входить вивчення шляхів і способів вербалізації структур знань. Вивчення номінативних актів у когнітивному аспекті дозволяє представити в новому ракурсі фразеологічну систему мови, „переламавши її крізь призму сприйняття й мислення людини” [Андрусяк 2000а, 70]. Когнітивний підхід також передбачає можливість простежити в акті номінації його прагматичну спрямованість, враховувати певні правила поведінки зі словом або словосполученням та стратегії його нормального функціонування в дискурсі та тексті.

1.3 Когнітивні аспекти фразеологічних одиниць

У вітчизняному та закордонному мовознавстві існує багато досліджень, присвячених взаємозв'язку мислення та мови, експлікації того, як система мови відображає характер мислення та концептуалізації дійсності (Мещанинов 1945; Кацнельсон 1972; Климов 1983). Однак дослідження останніх десятиліть (Колшанский 1990; Полюжин 1999; Hymes 1972, 1974; Goffman 1967, 1674; Halliday 1994; Duranti 1982; Lakoff 1987, 1993; Tannen 1993; Labov 1969 та інші) запевняють також в існуванні не менш тісної кореляції та взаємообумовленості між мисленням та мовленням, що в свою чергу дає підстави говорити скоріше про мовленнєво-мисленнєву (Кацнельсон 1984), ніж суто мовленнєву діяльність [Тарасова 1999, 175].

Варто констатувати, що когнітивний підхід до вирішення лінгвістичних завдань послужив могутнім імпульсом до вивчення проблем співвідношення мови, мислення та свідомості в новому ракурсі, в основі якого лежить постулат про їх тісний і нерозривний зв'язок. Лінгвокогнітивний підхід дає змогу з'ясувати, як в одиницях мови відбивається весь пізнавальний досвід людини [Святюк 2003].

Як вже було зазначено у попередніх параграфах, найважливішими рисами когнітивного напрямку досліджень мови є розгляд мовних явищ як невід'ємної й органічної складової людського розуму, взаємопов'язаної з іншими когнітивними структурами і процесами: сприйняттям, мисленням, пам'яттю, діями. При цьому дослідження когнітивних структур засвідчують, що нові дані, які сприймаються людиною, опрацьовуються на основі даних, що вже існують в її пам'яті, а моделі, що застосовуються для обробки нових даних, аналогічні тим, що використовуються для організації пам'яті [Дейчаківська, Старик 2002, 14]. Пам'ять, як і мислення, може бути вербалізованою та невербалізованою; вона має складну структуру, різні рівні якої в різній мірі можуть бути залучені до процесу народження мовлення та народження нового слова [Ребрий 2004, 36].

Вважається, що звернення до когнітивних категорій дозволяє проникнути в ментальні структури знання та когнітивні механізми, що приховані за дискретними мовними одиницями [Бабенко 2000, 156]. Найбільш ідеальним об'єктом для вивчення доволі складних процесів когнітивної обробки інформації у свідомості людини є фразеологія.

Як було зазначено вище, мислення є однією з когнітивних структур, тому правильним буде підхід до мислення як до пізнавальної діяльності, вищої її форми. Мислення характеризується не ізоляцією від інших компонентів пізнавальної діяльності, а їх охопленням, своєрідним співіснуванням та взаємодією між ними. Мислення має місце не тільки в сфері абстрактно-логічного пізнання, але і в сфері пізнання чуттєвого, а у межах останнього здійснюється матеріалом образів сприйняття, поняття та уявлення [Серебреников 1988, 189]. Тобто у даному випадку можна говорити про велике значення такого типу мислення, коли основними його елементами виступають образи предметів зовнішнього світу - мова йде про образне мислення (цей тип мислення базується виключно на ще одній когнітивній структурі - пам'яті).

Образне мислення народу є головним стимулом створення фразеологічних одиниць, а тому реалії об'єктивної дійсності, що репрезентуються у фразеологічних одиницях, належать головним чином, не самій реальній дійсності, а духовному світу людини, її інтелектуально_емпіричному відображенню об'єктивної реальності [Петрова 1995, 223]. Тому, багаточисленними виявляються фразеологічні паралелі, пов'язані з процесами чуттєвого пізнання. Це визначається тим значенням, яке мають первинні форми відображення навколишнього світу для життя людини, початковістю чуттєвого орієнтування в розвитку пізнавальної діяльності людини [Солодухо 1989, 250], тобто на сьогоднішній день одним із найбільш значних центрів фразеологічних новоутворень є людина та її характеристика.

Дослідники фразеології зазначають, що виражаючи абстрактне через конкретне, відокремлене через осяжне чуттєво та наочно, фразеологізми є нібито формою рефлексії позамовної дійсності. Фразеологізми є яскравою частиною образно-номінативної картини світу [Бакай 2000, 21]. Фразеологічна одиниця являє собою специфічну одиницю номінації особливо з точки зору її ономасіологічних якостей.

Семасіологічно-ономасіологічний підхід до фразеологічних одиниць обумовлений тим, що фразеологізми в більшості своїй - метафори, в основі яких лежить процес перейменування об'єктів позамовної дійсності, що є одним із основних способів формування смислу вторинної номінації [Артемова 1987, 32]. За умов дослідження фразеологізмів як об'єктів вторинної номінації, основним екстралінгвальним чинником, що сприяє їх уживанню, вважають емоційно-експресивний чинник. Тоді як емоції можна досліджувати та експлікувати за допомогою образних засобів, одним із яких вважають фразеологічні одиниці.

Щоразу, коли ми маємо справу з внутрішнім світом людини, мова опиняється майже найбільш надійним провідником у цей світ, тому що закріплює досвід інтроспекції десятків поколінь протягом багатьох тисяч років [Апресян 1999, 43]. Фразеологія прямо відображає когнітивну діяльність членів мовного колективу, діяльність, що базується на наївному уявленні про світ носіїв мови, на їх ставленні один до одного, до того, що діється з ними у цьому світі [Белая 2000, 10].

Варто додати, що фразеологічні одиниці, які є відображенням уявлень людини про різноманітні предмети та явища навколишнього світу, є яскравим прикладом всіх уявлень та поглядів носіїв мови на дійсність. Вони породжені необхідністю існування виразних засобів для потреб комунікації - вербального вираження почуттів, емоційних оцінок, способів емоційного впливу, яскравих та влучних характеристик людини, предметів, явищ [Петренко, Нистратов, Романова 1989, 26]. Фразеологізми дають оцінку різних якостей людини - фізичних, психічних, інтелектуальних та інших. Вони дають характеристику людині, беручи до уваги її належність до певного соціального прошарку, роду занять, статі, віку і т.і. До того ж вони можуть виражати стан, дію, якість, міру, інтенсивність, кількість, описувати ситуацію, стан справ тощо.

Відомо, що позначення певного фрагмента дійсності у фразеологізмах іде шляхом встановлення аналогії між новим змістом і тією типізованою ситуацією, що закріплена в мовній картині світу, яка виражається внутрішньою формою фразеологізму. Зрозуміло, що будь-який фрагмент картини світу в більшості випадків може бути виражений і нефразеологічними засобами, але при відображенні дійсності у процесі фразотворення забезпечується інтенція, спрямована на збереження в номінації влучності, яскравості, а також оцінки позначуваного, як раціональної, так і емоціональної.

Вказані вище характеристики опису дійсності досягаються при вживанні фразеологізмів за рахунок того, що знімається в більшій мірі чинник „обмеженості” відображення, який полягає в тому, що деяку ситуацію можна описати тільки з більшою/меншої мірою наближеності до реальної дійсності, внаслідок різноманітності елементів та зв'язків її складових, кінцевої кількості мовних знаків, пов'язаної з обмеженою можливістю людської свідомості сприймати надмірно велику кількість інформації [Серебреников 1988].

Таким чином, фразеологізм компенсує дефіцит інформації при відображенні дійсності і, крім того, передає оцінку цієї інформації суб'єктом відображення. Як зазначає В.М. Телія, передачу інформації фразеологізм виконує економними „стислими” засобами - виражає у внутрішній формі характерні риси деякої ситуації, закріпленої в мовній свідомості носія даної мови, ситуації, що виникає у вигляді образа при вимові звукової оболонки ідіоми [Человеческий 1991, 137]. Образ виступає у свідомості в „розмитому вигляді”, у вигляді певного „гештальта” [Лакофф 1981], редукованого відносно мети номінації, причому в різних фразеологічних одиниць міра редукованості розрізняється в залежності від певного психологічного феномена - усвідомлення внутрішньої форми однієї ідіоми у вигляді „живого” або стертого у носіїв даної мови на певному етапі свого розвитку. При „живому” образі виникає більш чи менш розмита „картинка”, деякий варіант фрагмента мовної картини носія даної мови, ідіома зі стертим образом лише „натякає” на деякі зв'язки, суттєві для мети номінації, абстрагуючись від несуттєвих зв'язків [Человеческий 1991, 137].

Відомо, що коли фразеологічна одиниця пред'являється свідомості вперше (що частіше має місце при вивченні іноземної мови), образ сприймається чітко та навіть надто детально, що може призвести до нерозуміння сенсу висловлювання, однак у більшості випадків саме внутрішня форма призводить до здогадки, до розпізнавання того, про що йде мова. Той факт, що первинне вживання фразеологізму рідної мови, а також вживання фразеологізму іноземної мови викликає „живий” образ у свідомості мовця, ймовірно говорить про те, що чіткість образу пов'язана з мовним досвідом мовця - його досвідом вживання фразеологізму, а також частотою та тривалістю його вживання мовним колективом, адже, чим частіше він вживається, тим менш чітким стає його образ.

Дослідники зазначають, що фразеологізми, як і слова, є продуктом діяльності мовної свідомості, що відображає спосіб осмислення дійсності в процесі мовотворчого акту в момент їх створення. Цей спосіб фіксується у фразеологічних одиницях у вигляді їх внутрішньої форми. Іншими словами, внутрішня форма фразеологізмів - це асоціативно-образний мотивуючий комплекс, що організує зміст у мові [Телия 1986, 12; Гумбольдт 2000].

Необхідно також сказати, що фразеологічні одиниці репрезентують, на відміну від лексичних, не картину світу, а лише її окремі фрагменти, особливо актуальні для носіїв мови. Фразеологізми своїм значенням частково перетинаються з лексикою, доповнюючи картину світу, створювану лексичними одиницями [Левченко 2002, 311], адже образ світу не складається з образів окремих предметів та явищ - він із самого початку функціонує як ціле. Із цього витікає, що будь-який образ є складовою образу світу, і сутність його не в ньому самому, а в тому місці, яке він займає та в тій функції, яку він виконує в цілісному відображенні реальності [Смирнов 1985, 144].

Зазначається, що словосполучення „фразеологічний образ світу” чи „фразеологічна картина світу” (термін О.П. Левченко) - скоріше наукова модель, аніж термін, що позначає певний фрагмент дійсності. Однак саме існування фразеології, а в першу чергу - метафори, на основі якої здебільшого постають фразеологізми, є свідченням різноманітності в кодуванні і передачі інформації, а також становить одну з важливих відмінностей між фразеологічною й лексичною системами (в межах останньої метафора як спосіб творення нових слів має другорядне, підпорядковане значення). До того ж, фразеологічні одиниці відрізняються від лексичних характером та обсягом інформації, що закладено в них.

Варто констатувати, що на відміну від первинної номінації, пов'язаної з „омовленням” дійсності, створення фразеологічних одиниць становить, за деяким винятком, вторинну номінацію, при якій діяльність мовної свідомості пов'язана з уже існуючими мовними одиницями. Важливим при цьому є відбір мовних знаків, крізь призму яких має місце вторинне позначання. Визначення тенденцій та закономірностей при переосмисленні фактів первинної номінації, що ведуть до створення фразеологізмів, може сприяти розумінню механізмів функціонування мови та лінгвокреативної роботи мислення [Человеческий 1991].

Додамо, що особливостями фразеологічної репрезентації світу вважають те, що фразеологічні одиниці мають „більший обсяг та інший характер інформації, ніж одиниці лексичного рівня. Властивістю певної частини фразеологічних одиниць є їх здатність репрезентувати діяльнісний образ світу. Відсилаючи до сцен та сценаріїв, відтворюючи світ прототипових ситуацій” [Левченко 2002, 314]. Відомо, що функціонування знаків на лексичному рівні відрізняється від функціонування знаків на фразеологічному. Хоча вважається, що „фразеологічна репрезентація світу відрізняється від лексичної більшою архаїчністю, міфологізованістю” [Левченко 2002, 314], проте це не стосується фразеологічних інновацій. Ми вважаємо, що тут спостерігається певна спільність із лексичними одиницями за рисою „неологізованість”.

Таким чином, наявним є зв'язок когнітивізму (гносеології) з фразеологією через одне з головних понять когнітивізму - мислення, як теоретичне так і практичне. Адже мислення, зокрема образне мислення, базується на образі, який у свою чергу лежить в основі фразеологізмів (див. схему 1.1). Отже, фразеологія є ідеальним об'єктом для вивчення когнітивних механізмів обробки інформації.

Схема 1.1 Гносеологічний параметр фразеології

1.4 Антропоцентризм мовних одиниць

Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття дослідники (Н.Д. Арутюнова, В.З. Дем'янков, О.С. Кубрякова, О.І. Шевченко) приділяли і продовжують приділяти багато уваги людському чиннику (антропоцентризму), з яким можна пов'язати всі поняття, згадані нами в попередніх параграфах. Перше за все ми пов'язуємо антропоцентризм із поняттям картини світу, тому що він є основним принципом побудови мовної картини світу. До того ж в процесі пізнання світу та побудови мовної картини світу центр перспективи - людина, одночасно є центром конструювання універсума [Демьянков 1995, 45].

Антропоцентризм полягає в тому, що наукові об'єкти вивчаються перш за все за їх роллю для людини, за їх призначенням в її життєдіяльності, за їх функціями для розвитку людської особистості та її вдосконалення. Він спостерігається в тому, що людина стає точкою відліку в аналізі тих чи інших явищ, що вона залучена до цього аналізу, визначає його перспективи і кінцеві цілі. Він знаменує тенденцію поставити людину у главу кута в усіх передумовах наукового дослідження [Язык 1995, 212].

Відомо, що кожна окрема людина створює свій неповторний образ світу, який вбирає в себе риси колективного світорозуміння, характерні для певної історичної, а також попередніх епох з нашаруванням соціальної та біологічної характеристик даної особистості, що відображають її національність, професію, рівень освіти, приналежність до певної субкультури, стать, вік тощо. Тобто, як вважав Г. Гегель, яка людина, такий і світ, і який світ, така і людина: один акт створює обох. З одного боку людина пізнає світ, навколишню дійсність. З іншого боку, наука про пізнання цього світу - когнітивізм як принцип орієнтує дослідника вивчати людину як систему переробки інформації, а поведінку витлумачувати й пояснювати у вигляді внутрішніх станів людини [Зеленько 2002, 200].

Антропоцентризм як одна із рис когніції пов'язаний із усвідомленням людиною себе у центрі світу. Як слушно наголошує Тейяр де Шарден, з самого початку свого існування людина являє собою видовище для самої себе. Фактично вона вже десятки століть дивиться лише на себе [Тейяр де Шарден 2001, 38]. Наявність „людського” в картині світу є її основною характеристикою, що розкриває сутність самого процесу пізнання людиною навколишньої дійсності. Отже, все сказане вище пов'язує поняття „картина світу” і „когнітивна наука” з поняттям „антропоцентризм”.

Варто також зазначити, що людський чинник відіграє значну роль у когнітивній лінгвістиці - вона розвиває ідеї антропоцентризму. Кінець ХХ століття був відзначений появою нової галузі знання - лінгвістичної антропології або антропологічної лінгвістики, об'єктом дослідження якої є людина та її світ у мові [Харченкова, Шашков 2000, 22]. У сучасній лінгвістиці, антропоцентричній за своєю суттю, предметом дослідження є також питання про міру впливу людини на мову, яку вона використовує, і про вплив природної мови на поведінку та мислення людини, особливо в плані формування її картини світу [Язык 1995, 214_215].

Важливо зауважити, що антропоцентричний підхід до дослідження мовних одиниць є більш широким ніж когнітивний - перший включає другий, що вивчає тільки один аспект взаємодії за віссю „людина - мова”, а саме взаємозв'язок мовних, мисленнєвих та психологічних структур та проявів [Попова 2002].

Необхідно констатувати, що антропоцентризм як методологічний принцип сучасної лінгвістики стає особливо важливим. На сьогоднішній день сформульовані дві глобальні проблеми дослідження людського чинника у мові: як коло питань про те, який вплив має певна природна мова на поведінку та мислення людини і що дає в цьому відношенні існування у людини певної картини світу, і як коло питань про те, як людина впливає на мову, якою користується, якою є міра її можливого впливу на неї, які ділянки відкриті для її лінгвокреативної діяльності, і взагалі залежать від людського чинника дейксис, модальність, експресивні аспекти мови, словотвір тощо [Язык 1995, 214].

Взаємозалежність мови та людського чинника також проявляється в тому, що людина зафіксувала в мові свій фізичний вигляд, свій внутрішній стан, свої емоції та свій інтелект, своє ставлення до предметного та позапредметного світу, природи - земної та космічної, свої дії, своє ставлення до колективу людей, та іншої людини (Іншого). Вона передала мові ... свою здібність до творчості... Майже в кожному слові можна знайти відбитки людини. Мова наскрізь антропоцентрична [Арутюнова 1999а, 3].

Фразеологія, як система непрямих номінацій, має вибірковий характер, вона покриває понятійні зони, пов'язані з людиною, тобто фразеологічна семантика носить ярко виражений антропоцентричний характер [Багаутдинова 1997]. На думку дослідників неології, як лексичної так і фразеологічної, найбільш інтенсивне поповнення новими словами та фразеологізмами таких традиційних секторів і фрагментів англомовної картини світу як „Політика”, „Людина і суспільство”, „Стиль життя та розваги” підтверджує тезу про провідну роль антропоцентричної сфери та її подальше більш детальне та ретельне членування засобами мови.

Світ не відображається безпосередньо в мові, світ відображається всвідомості, а свідомість закріплює, фіксує, кодує це відображення в конвенційних знаках [Мыркин 1986, 55]. Іншими словами, між річчю та іменем стоїть відображений у голові людини образ речі, уявлення про неї, деякий концепт, тобто певне усереднене уявлення про предмет.

Як вже було сказано вище, в результаті пізнання та осмислення людиною навколишнього світу, його закономірностей формується „концептуальна мовна картина світу, яка дозволяє людині ефективно орієнтуватися в ньому, використовувати його та перетворювати для життєвих потреб” [Петрова 1996а, 12]. Результати пізнавальної діяльності закріплюються в мовних формах, однією з яких є фразеологізми, що видаються серед інших форм когнітивними та прагматичними аспектами. Ці одиниці (до яких можна віднести і паремії) відображають ставлення людини до людини, природи і артефактів і є творчістю людини про людину і для людини [Крикманн 1984, 165-166]. Антропоцентризм фразеологізмів обумовлений і тим, що вони взагалі, як і їх складова частина паремії зокрема, навчають основним логічним операціям (ствердженню, запереченню, порівнянню, ототожненню), дозволяють оволодіти найбільш складними категоріями мислення ... [Цивьян 1984, 12].

Відомо, що основна частина фразеологічних одиниць створюється за антропометричним принципом, згідно якого „людина - міра всіх речей” [Петрова 1996б, 31]. Ю.О. Гвоздарєв також наголошує, що в наш час одним із найбільш значних центрів фразеологічних новоутворень залишається людина і її характеристика [Гвоздарев 1988, 189], адже антропоцентричний підхід до вивчення фразеологічних неологізмів проявляється ще й в тому, що людина не тільки безпосередньо залучена до акту словотвору як суб'єкт номінації, але й непрямо як її об'єкт [Ребрий 2004, 33].

Все сказане вище і проведене нами дослідження фразеологічних неологізмів англійської мови дає змогу говорити про те, що більша їх частина поєднана однією спільною рисою, а саме їх антропоцентризмом. Зазначимо, що антропоцентризм цих одиниць виявляється у їх концентрації навколо лексико-семантичного поля „Людина”, яке, у свою чергу, поділяється на такі групи: „Людина та її діяльність” (celebrity wrangler, chain saw consultant, diaper change), „Людина та суспільство” (chicken hawk, Fifth amendment capitalist, first preventers) і „Людина та її характеристика” (club-sandwich generation, condo commando, flight risk), кожна з яких включає декілька підгруп і має свою лексичну наповнюваність.

Важливо додати, що навіть у функціонально неантропоцентричних фразеологічних неологізмах присутній антропоцентризм. У таких фразеологізмах антропоцентризм „виступає принципом концептуалізації, котрий полягає у впливі людини на профілювання фразеологічних понять. Фразеологічне значення, навіть денотативно „об'єктивного” поняття, нерозривно пов'язане із прагматичними смислами суб'єкта” [Забуранна 2003, 13].

Таким чином, розглянуті нами риси та прояви антропоцентризму дозволяють зробити висновок, що антропоцентризм (або людський чинник) є тісно пов'язаним із поняттями (картина світу, когнітивна наука, когнітивна лінгвістика, теорія номінації, фразеологія), що ми досліджуємо, він є складовою багатьох із них (див. додаток А).

Вважаємо за необхідне відзначити той факт, що в процесі створення нового словосполучення, на першому місці стоїть соціальний чинник і саме він є одним із вирішальних чинників, що впливає на народження фразеологічної інновації. Будь-яка інновація створюється для обслуговування діяльнісних ситуацій, тому що і фразеологія і лексика існують тільки в тій мірі, в якій вони необхідні для обслуговування діяльності людини.

Іншими словами, створення нового словосполучення або слова в більшій кількості випадків диктується необхідністю позначення нового поняття, що з'явилося в результаті науково-технічних досліджень, розвитку суспільства, суспільних стосунків, змін у системі освіти, у сфері повсякденного життя, появи певних негативних чинників та, як наслідок, боротьби з ними, появи нових ідей та течій у мистецтві, економічних трансформацій тощо. Зрозуміло, що пізнання об'єктивної дійсності відбувається при суспільно необхідній діяльності й розкриває різнобічні характеристики об'єктів, виявляючи їх взаємозв'язки, відношення в різних ситуаціях, а також місце і роль в екстралінгвістичній реальності [Рогач 1999, 152].

1.5 Вплив соціальних чинників та механізмів на формування та функціонування фразеологічних інновацій сучасної англійської мови

Відомо, що на розвиток словникового складу мови в цілому, і на його складові частини зокрема, вагомий вплив мають різноманітні соціальні чинники. Соціальний чинник - дуже широке поняття, яке охоплює явища, процеси, що є продуктом розвитку суспільства, діяльності людей [Дешериев 1988, 10].

Зазвичай, до соціальних чинників відносять такі, що стосуються матеріальної тадуховної культури, вони можуть бути висунуті всіма сферами людської діяльності. Серед соціальних чинників різного типу на особливу увагу заслуговують такі, що обумовлюють відображення в мові пізнавального, естетичного, ідеологічного, морально-естетичного [Дешериев 1988, 9].

Варто розрізняти соціальні чинники, що мають максимальне суспільне значення та такі, що мають мінімальне суспільне значення. Соціальні чинники максимального суспільного значення мають найбільш сильний, визначальний вплив на мови, на їхнє функціонування, розвиток і взаємодію. До таких чинників відносяться ті, що мають максимальне теоретичне, ідеологічне, політичне значення. До соціально обумовлених чинників відносяться: соціально-економічна формація, засоби виробництва, суспільні (виробничі) відносини, ідеологія, наука і техніка, культура, мистецтво, література (художня), політична система суспільства, мовна політика, система освіти, система масової комунікації, спосіб життя, естетична система поглядів суспільства. Чинники, що мають максимальне значення (наприклад, наука) обумовлюють внутрішньоструктурний розвиток мови. У ході цього процесу ... утворюються нові термінологічні системи (тобто відбувається розвиток лексико-семантичної системи мови) [Дешериев 1988, 11].

Однак, не завжди можна визначити до якої групи відноситься той чи інший чинник, і яким саме чинником обумовлено те чи інше явище. „Якщо виходити не з зовнішньої видимості, а з глибинного змісту мовних процесів, навряд чи можна всерйоз поділяти мовні явища на соціально обумовлені і соціально не обумовлені. Припустимо говорити лише про те, що одні з них обумовлені соціальними чинниками більш очевидно, а інші - менш очевидно, одні обумовлені в більшій мірі безпосередньо, а інші - у меншій. Але провести скільки-небудь чітку межу між тими й іншими виявляється неможливим” [Аврорин 1974, 9], тому що інколи спостерігається інтеграція декількох чинників, і тому явище може бути обумовлене декількома з них одночасно. Таким чином, у зв'язку з неможливістю чіткого визначення груп соціальних чинників, кожен окремий соціальний чинник потребує виявлення і аналізу його специфічних ознак та його безпосередніх складових.

При розгляді впливу соціальних чинників на формування та функціонування нових фразеологічних інновацій сучасної англійської мови, необхідно зупинитися на основних видах впливу соціального на лексико_семантичну систему мови. Зазвичай дослідники виділяють такі види соціальних чинників:

- вплив змін у соціальному і культурному житті суспільства на зміни в кількісному складі словника (поява неологізмів, що супроводжує виникнення нових реалій і понять, і архаїзація слів і лексичних значень, які відносяться до реалій і понять, що витісняються з життя даного суспільства);

- вплив соціальної диференціації суспільства на соціальну та функціонально-стилістичну диференціацію лексики (виділення просторічної, професійно-арготичної, жаргонної й інших груп лексики); функціонування слів із соціально та стилістично обмеженою сферою вживання тощо; відображення професійної, територіальної і будь-якої іншої - у широкому змісті соціальної - диференціації суспільства в тематичній класифікації слів (назва осіб по соціальному статусу, за професією, місцем проживання, матеріальним становищем тощо); вплив соціальних чинників на системну організацію лексики в цілому й окремих її ділянках.

Кількісні зміни в словнику, зумовлені соціальними процесами, зміни в соціальному розшаруванні словника, у тематичній класифікації слів, викликані змінами в соціальній диференціації суспільства, можуть призводити до зрушень у семантичних - синонімічних, антонімічних, родо_видових - зв'язках між словами, переміщувати їх по стилістичній шкалі мови. Подібні явища можна спостерігати в різних мовах, особливо в періоди великих соціальних подій, пережитих даним суспільством [Крысин 1988, 125-126].

Виходячи з наданих вище видів соціальних чинників, можна зробити висновок, що результатом їх впливу на лексико-семантичну систему мови є значні кількісні зміни в її словниковому складі, а саме поява неологізмів, серед яких окремою групою виділяються фразеологічні інновації. Останні, на наш погляд, можна назвати соціально обумовленою частиною мовних явищ.

У фразеології, як у мові взагалі, немає нічого, що так чи інакше не було б у кінцевому результаті соціально-обумовленим, викликаним соціальними інтересами. Фразеологічна одиниця сама по собі - це соціальний чинник. У фразеологічних одиницях англійської мови, як ні в яких інших, сильно виражена соціальна основа, в них відбивається народна мудрість, соціальний досвід, усе життя людей [Артемова 1988, 37]. Як відомо, мова та її розвиток так чи інакше залежать від стану й життя суспільства. У зв'язку з цим у наш час простежується тенденція розробки проблеми зумовленості фразотворення екстралінгвістичними чинниками [Бакай 2000, 10].

На кожному етапі розвитку суспільства можна виділити певні сфери соціального життя, соціального середовища, які розвиваються найбільш динамічно, найбільш бурхливо. Саме сфери найбільшого розвитку є не тільки найбільшими „постачальниками” нової лексики та фразеології, але й сферами зародження певних тенденцій у лексико-семантичній системі мови взагалі [Зацний 1999, 180-181]. Навряд чи в кого можуть виникнути сумніви в тім, що кожний новий етап розвитку суспільного буття супроводжується виробленням нових поглядів на дійсність, вдосконаленням методів її пізнання, а новий тип „світорозуміння” потребує нових понять [Жоль 1990, 107] і, відповідно, нових номінаційних засобів.

Можна говорити про те, що зростання темпів розвитку людського суспільства, „багатоваріантність буття”, плюралізм людської природи - все це потребує поглибленого вивчення нових явищ у процесах розвитку словникового складу. Особливе значення набуває дослідження того, „якими тенденціями реагує словниковий склад на ситуацію в світі, що змінюється” [Ивлева 1994, 290]. У таких тенденціях висвітлюється саме соціальна суть мови, її властивість „бути водночас інструментом та дзеркалом соціальних відносин” [Бойко 1991, 132]. Соціально значуща суть мови як діяльності виявляється не стільки в її суто процесуальному характері, скільки в здійсненні фактів мовного спілкування, пов'язаних із різними видами та сферами взаємодії людей [Мельничук 1997, 16].

Проблема „мова та її середовище”, наголошував Ю.О. Жлуктенко, має велике значення не тільки для соціальної, але й для „внутрішньої” лінгвістики, а соціальне середовище - це найважливіший компонент загального позамовного середовища [Жлуктенко 1989, 28].

Від розгляду ролі соціальних чинників у процесі творення фразеологічних неологізмів, варто перейти до розгляду конкретних соціальних чинників, що мають вплив на формування та функціонування фразеологічних інновацій у сучасній англійській мові. Але спочатку зазначимо, що деякі дослідники виділяють певні соціальні чинники, що мають вплив на утворення нових одиниць, наприклад, такі, що обумовлені соціально-економічними формаціями; макросоціальні (глобальні), мікросоціальні (одиничні) чинники, обумовлені масовою комунікацією, системою освіти тощо; позитивні та негативні соціальні чинники, обумовлені різноманітною інтерпретацією явищ природи та суспільного життя представниками релігійної ідеології; соціальні чинники, обумовлені взаємодією мов (збагаченням і засміченням мов); соціальні чинники науково_пізнавального значення; соціальні чинники ідеологічного змісту тощо [Дешериев 1988].

Частина зазначених вище чинників має певний вплив на утворення та функціонування нової фразеології сучасної англійської мови, наприклад, макро- і мікросоціальні чинники та соціальні чинники науково_пізнавального значення. Аналіз фразеологічних неологізмів сучасної англійської мови, дозволяє виявити основні групи соціальних чинників, що вплинули на творення та функціонування цих фразеологічних одиниць:

1. Глобалізація економічного життя та радикальні економічні зміни в країнах світу.

2. Конфронтація західних і східних ідеологій. Загострення проблеми боротьби зі злочинністю.

3. Інформаційна революція (розроблення й упровадження новітніх інформаційних технологій).

4. Бурхливий розвиток біологічних наук (генетики, біотехнології, геноміки).

5. Соціальні явища та рухи в сучасному суспільстві (мультикультуралізм, фемінізм, соціальна диференціація, сексуальна революція, екологічна свідомість тощо).

6. Зміни у сфері повсякденного життя сучасної англомовної людини.

Інколи спостерігається перехрещення декількох чинників (наприклад, інформаційної революції та злочинності). Розглянемо більш детально кожну групу чинників.

Радикальні зміни в економічній політиці багатьох країн наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття є доволі помітними. Продовжують створюватися та пропагуватися нові економічні теорії, напрямки економічної політики (attention economics, behavioral economics, goldilocks economy, knowledge economy, bazaar economy).

У 80-ті роки ХХ століття поширився рух за об'єднання, злиття фірм, компаній, особливо шляхом „поглинення” однієї фірми іншою; він спричинив справжній „вибух” лексики та фразеології, пов'язаної з цими явищами. Це, наприклад, позначення самих „типів” захоплень (creeping takeover, friendly takeover, hostile take-over), позначення осіб та організацій, які захоплюють або намагаються захопити ділове підприємство (black knight, fun club, shark, dawn raider), діяльності, пов'язаної із захопленням або боротьбою з нею (foothold buying, dawn raid, white knight, white squire, flip over, poison pill, tin parachute) [Зацний 1999, 186].

Необхідно зазначити, що кризи на валютних ринках США мали серйозний вплив на економіку країни. На біржах США 19 жовтня 1987 року вартість усіх акцій раптово впала на 22%. Крах спричинився непевним становищем країни в системі світової торгівлі та дефіцитом федерального бюджету, пов'язаних із високим рівнем корпоративної й особистої заборгованості, а також біржовою новацією, так званою „запрограмованою торгівлею”, де комп'ютер, реагуючи на обставини ринку, видає інструкції на придбання чи збут пакетів акцій [American History 1994, 376]. За цією кризою закріпилися назви “Black Monday” та Meltdown Monday.

У другій половині 90-х років в англомовних країнах досить популярною стає концепція створення економічної системи, яка передбачає залучення широких верств населення до управління цією системою, перетворення звичайного громадянина в хазяїна економічного життя - stakeholder economy, розповсюджується ідея, що розвиток сучасної інформаційної техніки скасує посередницькі організації, які стоять між виробником товарів та послуг та споживачем, і створить „капіталізм, вільний від тертя” - friction-free capitalism.

Однією з проблем у сфері економіки як для Сполучених Штатів так і для інших країн завжди була і є проблема „відмивання грошей” (“money laundering”). Хоча „брудні гроші” (“dirty money”) фігурували у багатьох кримінальних справах, відповідальність за цей злочин у США було закріплено тільки в1986 році. З приводу виявлення „грошових” злочинців у США було проведено декілька операцій (anti-money laundering investigation), у результаті яких було заарештовано декілька наркобаронів (Operation Skymaster - 1997-1999 роки, Operation Juno - 1999 рік), шахраїв (Operation Risky Business - 1994 рік, Operation Mule Train - 1996-1998 роки) [Lester 2002].

Доволі розповсюдженим явищем наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття стало явище надання недовгострокових кредитів Міжнародним Валютним Фондом країнам, які не мають можливості самостійно сплатити борги та знайти кошти на внутрішні витрати. Відомо, що внесок Сполучених Штатів до Валютного Фонду складає приблизно 25% від загальної суми. Таким чином, якщо США є основним кредитором, то вони мають право голосу при наданні/ненаданні спеціального права запозичення валюти з МВФ (“paper gold”/ Special Drawing Rights / SDRs) [American Economy 1992, 196-197]. Зазначимо, що до соціальних чинників цієї групи належить розквіт економічної злочинності, зокрема з використанням новітніх комп'ютерних технологій, про що буде сказано нижче.

До наданих вище фразеологічних неологізмів англійської мови, що виникли під впливом чиннику радикальних економічних змін, можна додати такі: business-to-business (B2B), clicks and bricks (clicks and mortal), defense dividend, Big Bang, new paradigm, pensions time-bomb, return on talent, street spam, third way тощо.

Чинник глобалізації економічного життя - є тісно пов'язаним із попереднім чинником радикальних економічних змін. Сфера економічного життя в останні десятиліття набула значних трансформацій. В 90-х роках ХХ століття у сфері економіки та бізнесу, вважають фахівці, відбулися чотири революції. Перша революція пов'язана з „глобалізацією” ринків та бізнесу, друга - з комп'ютерами, третя - це революція у сфері управління, четверта революція пов'язана з впровадженням інформаційної техніки [Stewart 1993, 66]. З цими „революціями”, кардинальними змінами співвідноситься велика кількість лексичних та фразеологічних неологізмів, семантичних зрушень.

Глобалізація і як термін і як відображене ним явище стає дуже поширеною. Суттю глобалізації є перетворення людства в єдину структурно-функціональну систему, організовану за ієрархічним принципом. В умовах глобалізації намітився перехід від мови понять, які допускають багатомірність змістів кожного з них щодо припустимих дискурсів, до тих, які передбачають одномірність їх значень щодо розмаїття використовуваних контекстів [Лопатин 2000, 14].

Одна з найбільш популярних ідей сьогодення у світі бізнесу полягає в тому, що бізнес більше неможливо стримувати старомодними національними кордонами. Великі суми грошей опиняються в іншій частині світу одним натиском кнопки „миші” [Campbell 2001, 32]. Під глобалізацією розуміють можливість вважати світ єдиним великим ринком. Компанії мають змогу розташовувати заводи та офіси ближче до потенційних районів-джерел сировини, районів-постачальників покупців та робітничої сили. Робітники будь-якої компанії мають можливість співпрацювати з колегами з інших країн, отримувати досвід роботи в певній сфері з перспективами його подальшого використання.

Дослідники зазначають, що основними рисами сучасної глобалізації є не залежність слабого від сильного, а економічна взаємозалежність, інформаційна глобалізація, взаємозалежність щодо безпеки. Результатами глобалізації бізнесу є утворення тісних економічних зв'язків між містами, розташованими на різних континентах (наприклад, Лондоном та Нью_Йорком). Процес глобалізації господарських й інших зв'язків, що набрав досі небачених темпів, виявився значною мірою результатом того, що називають постіндустріальною фазою, новим витком НТР. „Електронна” ера - цей грандіозний технологічний прорив - безсумнівно розширила можливості людства [Зацний, Пахомова, 2001, 72]. До групи фразеологічних інновацій сучасної англійської мови, що виникли в результаті глобалізації належать такі стійкі словосполучення: global villager, global corporation, junk culture, road warriors та інші.