Семантичні ознаки фразеологічних одиниць англійської мови на позначення негативних емоцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маріупольський державний університет

Кафедра англійської філології

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

СЕМАНТИЧНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ

Маріуполь - 2015



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження семантики фразеологічних одиниць на позначення негативних емоцій

1.1 Основні положення сучасної теорії емоцій

1.2 Сутність негативних емоцій. Проблема їхньої інвентаризації у світлі теорій базових емоцій

1.3 Особливості вираження негативних емоцій

1.4 Емотивний компонент у структурі фразеологічного значення

1.5 Лінгвокогнітивні та лінгвокультурологічні параметри дослідження фразеологічної вербалізації негативних емоцій

1.6 Концептосфера негативних емоцій в англійській національній картині світу

1.7 Критерії добору фразеологізмів на позначення негативних емоцій та модель їхнього аналізу

Розділ 2. Структура та семантика фразеологізмів на позначення негативних емоцій в англійській мові

2.1 Загальна характеристика матеріалу дослідження

2.2 Фразеологічні одиниці на позначення негативного емоційного стану

2.3 Фразеологічні одиниці, що виражають негативні емоції

2.4 Особливості фразеологізмів на позначення негативної емоційної дії

2.5 Характеристика фразеологічних одиниць на позначення негативного емоційного ставлення

Загальні висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

семантика фразеологічний негативний англійський

Магістерська робота присвячена зіставному дослідженню особливостей репрезентації негативних емоцій в англійській національній картині світу засобами фразеології. Одиницями аналізу виступають фразеологічні одиниці (ФО), що вербалізують негативні емоції у англійській мові, типу be on nettles `відчувати занепокоєння, тривогу', with a heavy / sore heart `з важким серцем', as scared as a rabbit `дуже переляканий'.

Вивчення феномену емоцій викликає жвавий дослідницький інтерес у сучасному антропоцентричному мовознавстві. Серед пріоритетних задач розвитку лінгвістики емоцій - дослідження процесів концептуалізації і категоризації емоцій, вивчення та опис емоційної картини світу, виявлення сутності емоційних концептів та когнітивних структур, окреслення корпусу мовних репрезентантів емоцій та ін. [112, 115, 118 та ін.]. Здобутки сучасної психології доводять, що емоції формують складну систему людської особистості, яка відіграє одну з найважливіших ролей у динаміці життя людини та тісно пов'язана з розвитком інших аспектів структури психічних процесів індивідуума. При цьому вчені як в області психології, так й інших галузей знань, одностайні в тому, що більш повне та глибоке розуміння феномену емоцій можливе лише завдяки інтеграції зусиль різних гуманітарних наук. Найважливішим способом пізнання емоцій є мова. Відомо, що в різних мовах емоції по-різному вербалізовані. Оскільки, як зауважує Г. Вежбицька, для розуміння того, як людина концептуалізує емоції, доцільно звернутися до емоційних концептів, лексикалізованих в інших мовах [25], проблема аналізу вербалізації емоційних концептів у різних мовних етносах є релевантною і має теоретичну і практичну значущість.

Актуальність роботи зумовлюється, по-перше, складністю та суперечливістю самого поняття «емоції» та наявністю багатьох підходів до визначення сутності емоцій, по-друге, відсутністю системного дослідження репрезентації негативних емоцій в англійській картині світу.

Вербальні засоби відображення емоцій займають одне з провідних місць у системі лексикону мови і плідно вивчаються вітчизняними та зарубіжними лінгвістами [5, 37, 40, 51, 64, 70, 97, 116, 118, 124, 127, 134, 137, 144 та ін.]. Увага також приділяється вивченню невербальних засобів актуалізації емоцій, які, поряд з вербальними компонентами, виступають однією з релевантних форм вияву емоцій [64].

Увага до способів відображення дійсності мовним соціумом та механізмів вербалізації мовної свідомості обумовлює важливість когнітивного підходу до вивчення емоцій. У контексті когнітивної лінгвістики інтенсивно розгортаються дослідження емоційних концептів з позицій лінгвокогнітивного та лінгвокультурологічного аналізу [13, 19, 49, 95, 105, 108, 112, 115, 126, 133, 134 та ін]. Центральним поняттям когнітивної лінгвістики виступає концепт. Услід за М. О. Красавським, емоційний концепт розуміється як ментальна одиниця високого рівня абстракції, яка відображає загально-універсальні й етноспецифічні знання та уявлення про емоційні переживання представників різних мовних спільнот. Уявлення людини про її емоційний світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу. Концептосфера негативних емоцій, репрезентована засобами фразеології, - це впорядкована та ієрархічно організована сукупність емоційних концептів, що знаходяться у складних структурно-смислових та функціональних відносинах, у ній сконцентровано відтворюється емоційна сфера буття соціуму [70].

Повне та глибоке вивчення актуалізації емоційного світу людини у мові неможливе без звернення до фразеологічного фонду мови. Визначальним аспектом досліджень у сфері фразеології виступає їхня лінгво- культурологічна спрямованість. Фразеологія мови - найцінніше джерело етнокультурної інформації, у якому найбільш яскраво відбиваються особливості світобачення, культурно-історичних традицій, устрою побуту, системи моральних норм та цінностей певного соціуму. Про це свідчать результати численних праць вітчизняних та зарубіжних фразеологів [1, 2, 3, 6, 9, 10, 31, 36, 37, 39, 46, 48, 51, 53, 54, 55, 56, 58, 59, 60, 66, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 88, 91, 92, 110, 111, 113, 114, 117, 122, 126, 128, 129, 131, 139, 143].

Звернення до семантики та структури англійських фразеологічних одиниць на позначення негативних емоцій сприяє визначенню універсальних та етноспецифічних формально-семантичних рис англійської фразеології, їхній аналіз дозволяє інтерпретувати національну специфіку емоційної картини світу англійської лінгвокультури.

Лінгвокогнітивний та лінгвокультурологічний ракурс проблеми зумовлює вибір об'єкту дослідження - англійські фразеологічні одиниці на позначення негативних емоцій. Предметом дослідження виступає структура і семантика ФО на позначення негативних емоцій в сучасній англійській мові як засіб вербалізації негативних емоцій у національній мовній картині світу.

Мета роботи полягає у встановленні структурних та семантичних рис ФО на позначення негативних емоцій в сучасних англійській мові. Для досягнення цієї мети в роботі поставлено наступні завдання:

· визначити принципи концептуалізації негативних емоцій та їхнє місце в емоційній картині світу, статус емотивного компонента у структурі значення фразеологічних одиниць, що вербалізують негативні емоції;

· сформульовати критерії виділення ФО на позначення негативних емоцій із загального фразеологічного фонду мови;

· сформувати корпус досліджуваних ФО в англійській мові;

· виявити особливості вербалізації концептосфери негативних емоцій в англійській мові;

· виокремити етноспецифічні домінанти в емоційній картині світу англійської мовної спільноти;

· здійснити семантичну класифікацію ФО, що вербалізують негативні емоції, виокремити та охарактеризувати семантичні компоненти, які формують значеннєвий простір виділених концептів;

· встановити основні структурні типи ФО та виявити їхню продуктивність.

Матеріал дослідження, у кількості 835 фразеологічних одиниць на позначення негативних емоцій, отримано методом суцільної вибірки із великого Англо-россійського фразеологічного словника за редакцією О. В. Куніна.

Для вирішення поставлених завдань у ході дослідження використано такі методи дослідження. Метод концептуального аналізу дозволив описати концептосферу негативних емоцій, встановити відношення між досліджуваними концептами, дослідити особливості їхньої об'єктивації на фразеологічному рівні мови. За допомогою лінгвокультурологічного аналізу простежено специфіку національних емоційних картин світу, з'ясовано вплив національно-культурних чинників на виникнення ФО. Методи фразеологічної ідентифікації та фразеологічного опису дозволили здійснити системне дослідження аналізованих ФО. Семантичний аналіз застосовувався для дослідження значеннєво-змістових характеристик ФО. За допомогою методу компонентного аналізу було встановлено семантичний обсяг досліджуваних ФО, визначено інтегральні та диференційні семи у значенні ФО. Метод кількісного аналізу використовувався для виявлення та комплексного представлення тенденцій щодо продуктивності семантичних та структурних особливостей досліджуваних ФО.

Структура й обсяг роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, переліку лексикографічних джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність проведеного дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, матеріал і методи аналізу, розкрито наукову новизну, висвітлено теоретичне і практичне значення отриманих результатів. У першому розділі визначено ключові терміни та викладено загальні теоретичні положення дослідження. Описується концептосфера негативних емоцій, які вербалізуються засобами фразеології англійської мови. Другий розділ присвячено аналізу особливостей вербалізації негативних емоцій в англійській фразеологічній картині світу. У висновках до розділів надаються підсумки проведеного дослідження. У загальних висновках викладено теоретичні та практичні результати дослідження. Список використаних джерел містить 145 найменувань робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, 1 найменування лексикографічних джерел.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМАНТИКИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ

У розділі 1 розглядається специфіка фразеологічного значення та місце емотивного, оцінного, експресивного компонентів у структурі фразеологічного значення. Окрему увагу приділено особливостям фразеологічної репрезентації концептів негативних емоцій у межах лінгвокультури. Визначаються поняття «емоція» та «почуття», уточнюється сутність негативних емоцій, описуються основні форми вияву емоцій, які знаходять відображення у мовних засобах, розглядаються основні риси емоцій у контексті провідних теорій та класифікацій.

1.1 Основні положення сучасної теорії емоцій

Однією з ключових площин прояву життєдіяльності особистості є емоційно-почуттєва сфера, що зумовлює актуальність вивчення емоцій в ракурсах різних наук. Безперечним є той факт, що емоції супроводжують людину від самого народження протягом усього життя. Підвищений інтерес лінгвістів до проблем емоційної сфери особистості є цілком виправданим - оскільки ця сфера пронизує усі сторони життя людини, вона повинна залишати свій слід у мові. А.Ортоні та ін. вказують на те, що хоча емоції - не лінгвістичні поняття, найбільш зручний нефеноменологічний спосіб їх пізнання - через мову [140]. Психологи і лінгвісти вказують на назрілу необхідність інтеграції зусиль вчених різних галузей наукового знання, що сприятиме більш повному розумінню складного явища емоцій [14, 94].

Актуальність інтердисциплінарного підходу при вивченні емоцій підтверджується тим фактом, що, якщо лінгвістичні праці, присвячені проблемам емотивності мовних одиниць, часто спираються на психологічні теорії емоцій, психологічні розвідки, у свою чергу, часто проводяться на мовному матеріалі, використовуючи слова як об'єкт дослідження. Спроби системного опису образу людини вказують на те, що емоції є однією з основних систем, із яких складається людина. В ієрархії цих систем емоції виступають як складна духовна система, яка обслуговується значною кількістю різноманітних мовних засобів. Емоційна система не є автономною, вона пов'язана з іншими системами людини - сприйняття, фізіологічні реакції, інтелект, фізичні системи тощо. Емоції взаємодіють з ними у двосторонньому порядку: з одного боку, емоції використовують дані цих систем, а з іншого боку, впливають на їх роботу. Емоційна поведінка людини регулюється свідомістю, або розумом, який як вершина ієрархії систем виконує регулюючу функцію по відношенню до інших систем.

Аналіз вербалізації емоцій засобами мови має брати до уваги здобутки психологічних розвідок, оскільки емоції є об'єктом вивчення передусім царини психології. На думку В. І. Шаховського, процес визначення емоцій ускладнюється розпливчатістю самого поняття, яке належить до низки наук, суміжних з лінгвістикою [116]. Складність та суперечливість досліджуваного феномену спричиняє низку дискусійних проблем, які привертають увагу вчених, зокрема трактовка терміну «емоція». Перебуваючи у фокусі сучасних психологічних досліджень, поняття «емоція» не отримало однозначного визначення. Психологи висувають постулат про те, що житейські, буденні уявлення про емоції можуть віддзеркалюватися в наукових категоріях і перетинатися з науковими визначеннями емоцій [63]. Ця теза знаходить підтримку серед лінгвістів. В. І. Шаховський вважає доцільним наївне розуміння емоцій як специфічної форми ставлення людини до навколишнього світу і до себе в цьому світі, а також його мовного втілення в лексиконі і мовній діяльності людини [116]. Емоції традиційно визначаються як особливий клас суб'єктивних психологічних станів, які відображають у формі безпосереднього переживання, відчуття приємного або неприємного, ставлення людини до світу та людей, процес та результати її практичної діяльності.

Розуміння суті емоцій та їх функцій дозволяє проаналізувати особливості їх втілення в мові. Визначення поняття «емоція» залежить від концепції, в межах якої воно вивчається [127]. Загальноприйнятими та усталеними є такі теорії емоцій: фізіологічні, теорії базових емоцій, оцінні, мотиваційні, інформаційні, когнітивні. Фізіологічні концепції [138] ґрунтуються на тому положенні, що переживання емоції пов'язане з хвилюванням та фізичним збудженням. Прихильники цього підходу вивчають фізіологічні основи емоцій. Теорії базових емоцій [65] надають особливого значення тому, які емоційні явища є первинними, а які похідними, виділяючи загальні властивості базових, або первинних, емоцій. В межах оцінних теорій [15] емоції вважаються оцінками, тобто емоції - приємні / неприємні збудження та позитивні / негативні ставлення до подій та фактів. Мотиваційні теорії [20] наголошують на ролі емоцій у мотивації поведінки, спонукаючи до діяльності чи активності. Відправною точкою інформаційних теорій [24] стає положення про те, що емоція - це відображення мозком людини і тварин будь-якої актуальної потреби та ймовірності її задоволення. Вихідною позицією когнітивних теорій [15, 21, 27] виступає точка зору про те, що емоції частково або повністю є когніціями, переживання емоції логічно або причинно зумовлені когніціями. Треба відзначити, що «чистих» психологічних теорій емоцій не існує, які б не порушували фізіологічні та інші аспекти емоційних переживань, тому ідеї, висунуті в різних сферах наукових досліджень, в теоріях емоцій як правило співіснують. У світлі різних теорій емоцій суттєві характеристики поняття «емоція» визначаються залежно від провідної ідеї автора стосовно того, що є найбільш важливим у зв'язку з емоціями - пізнавальні процеси, потреби, мотиви, фізіологічні підстави тощо. Незважаючи на розмаїття підходів до визначення емоцій, специфіку емоційної форми відображення дійсності можна узагальнити так:

в емоціях відображається ставлення індивіда до речей, людей, себе тощо через зміну власного стану; 2) емоційне відображення відбувається у формі переживань, а не у формі образу; 3) цілісне емоційне явище має двоїстий психофізіологічний характер, тобто охоплює афективне хвилювання та органічні зміни; 4) у структурному плані емоції являють собою єдність двох моментів - власне емоційного переживання та певного відображального змісту; 5) емоційні переживання характеризуються винятковою суб'єктивністю [63].

Для розуміння особливостей вербалізації емоцій небхідно виокремити їхні основні характеристики, до яких належать: знак (позитивний або негативний), інтенсивність (глибина переживання і ступінь фізіологічних зсувів), тривалість протікання (короткочасність або довгочасність), предметність (ступінь усвідомлення та зв'язку з конкретним об'єктом), реактивність (швидкість виникнення або зміни) [69].

Функціональне призначення емоцій забезпечує орієнтування індивіда в навколишньому світі, регулюючи поведінку, вказуючи на значущість для нього явищ світу та на власну значущість. Вивчення спеціальної літератури дозволяє зробити висновок про те, що основними функціями емоцій виступають оцінна, регулятивна, виразна функції. Одне із загальноприйнятих положень у психології емоцій полягає в тому, що емоції виконують функцію оцінки. Емоції як процес - це діяльність оцінювання інформації про зовнішній та внутрішній світ, яка надходить до мозку, та яку відчуття та сприйняття кодують у формі суб'єктивних образів. М. Арнольд визначає емоцію як схильність до взаємодії з усім, що оцінюється як гарне, чи до ухилення від усього, що оцінюється як погане [123]. Оцінка тісно пов'язана з когнітивним компонентом емоцій [141]. Проблема зв'язку оцінки й емоції є актуальною не тільки для психологічних досліджень. Вона також порушується в лінгвістичних дискусіях стосовно характеру та структури емотивного значення мовних одиниць [13]. Оцінна функція призначена виділяти актуально значуще в предметі, явищі, світі. При цьому особистість співвідносить ці явища з власною мірою та метою. Оцінюючи, людина пристосовується, адаптується до своєї міри, а також створює нові, розвиваючи сама себе. Тобто, емоції, виконуючи функцію оцінки, інформуючи про значення того чи іншого явища для особистості, спонукаючи її до тієї чи іншої дії, регулюють загальну спрямованість та динаміку її поведінки [63]. Виразна функція емоцій пов'язана з їх здатністю виступати у ролі зовнішнього сигналу. Зовнішній вияв почуттів свідчить про наявність певного процесу в психіці. Важлива роль виразної функції емоцій полягає у тому, що через зовнішній вияв емоції допомагають людині налагоджувати як інтерперсональний, так і інтраперсональний зв'язок. Спостереження за мімікою, виразними рухами тощо необхідно для інтерпретації емоцій іншої людини. Зовнішній вираз власних емоцій допомагає висловити або іноді усвідомити своє ставлення до навколишньої дійсності.

Труднощі лінгвістичного опису емоцій, зокрема фразеологічних засобів на позначення негативних емоцій, полягають у розмитості емоційної сфери. Вибірковий характер сприйняття і всебічна активність особистості багато в чому визначають множинність форм емоційного переживання. Людські емоції багатогранні. Однією з найбільш дискусійних проблем опису емоцій є їхня диференціація. У психології серед численних емоційних явищ та процесів, як правило, виділяють власне емоції, афекти, почуття, настрої [24]. Не визиває сумніву той факт, що почуття та емоції тісно взаємопов'язані та взаємозалежні. Спроби розмежувати поняття «почуття» та «емоції» робляться багатьма психологами. Різні підходи до цієї проблеми зіставляють почуття та емоції як тотожні, видо-родові або різні (незалежні, самостійні) поняття [24]. Згідно точки зору О. М. Леонтьєва, почуття відображають стійке емоційне ставлення та чітко виражений предметний характер [цит. за 24]. Таким чином, почуття є особливим підкласом емоційних явищ та відрізняються від емоцій їхнім предметним характером, який виникає в результаті специфічного узагальнення емоцій, пов'язаних із конкретним об'єктом. На відміну від емоцій, почуття довготривалі [24]. Почуття вважаються найвищим продуктом розвитку емоцій людини. Психологи стверджують, що сформовані почуття детермінують проявлення та зміст ситуативних емоцій. Почуття, яке відрізняється як сильне, домінантне почуття, називається пристрастю. Це складний емоційний стан - поєднання емоцій, мотивів, почуттів, які сконцентровані навколо певного виду діяльності або предмета та мають на меті одну ціль [24]. Настрої, на відміну від емоцій та почуттів, характеризуються такими властивостями, як слабка інтенсивність, значна тривалість, незрозумілість причин, вплив на активність людини [24]. Важлива роль настроїв полягає в тому, що людина переживає певний настрій у кожен момент часу.

Афекти виникають у гострій конфліктній ситуації надмірного нервово- психічного перезбудження і проявляються у тимчасовій дезорганізації свідомості й активізації імпульсивних реакцій [24]. Зазначені основні види емоційних процесів та станів виконують різну роль в регуляції діяльності та спілкування людини. Кожен з цих видів має підвиди, які можуть оцінюватися за різними параметрами - інтенсивність, тривалість, глибина, усвідомленість, вплив на організм тощо. Складний ієрархічний характер емоційної сфери особистості відображається у мові у вигляді великої кількості мовних засобів, які у своєму семантичному об'ємі здатні передавати різноманітні відтінки емоційних переживань.

Термін «емоція» до теперішнього часу залишається складним поняттям для визначення [24]. Незважаючи на великий досвід, накопичений у дослідженнях емоцій людини та їх лінгвістичної забезпеченості, науковцям не вдалося сформувати універсальий підхід до визначення цього поняття. Це підтверджує аналіз довідкових джерел, які фіксують різні тлумачення поняття «емоція».

В ході дослідження було здійснено аналіз визначень центрального терміну досліджуваного матеріалу «емоція». Г. Вежбицька провела ґрунтовний аналіз понять «емоція» та «почуття» в ході якого було встановлено, що слово «емоція» зустрічається частіше у спеціальній літературі, присвяченій проблемам емотиології, ніж слово «почуття» [26]. Дослідниця пояснює це тим фактом, що вчені надають емоціям більшої об'єктивності, ніж почуттям, що сприяє ґрунтовному вивченню емоцій. Однак Г. Вежбицька стверджує, що слово «емоція» є етноспецифічним, тому його вживання може обмежити дослідника тим смислом, який укладається у слово «емоція» в тій чи іншій мові. Так, англійське слово «емоція» поєднує у своєму значенні почуття, мислення та фізіологічний аспект. Така комбінація, на думку Г. Вежбицької, є специфічною для англійської мови, що утворює своєрідний артефакт англійської мови та не має повних еквівалентів у інших мовах [26].

Слід зазначити, що в роботі поняття «почуття» вважається синонімом поняття «емоція». Незважаючи на лінгвістичну синонімічність вищезазначених слів, психологи розмежовують поняття емоцій та почуттів. Терміни «емоція» та «почуття» використовуються з великою плутаниною та неясністю, що репрезентує різноманітність поглядів щодо засад, умов виникнення і функції тих процесів, до яких ці терміни належать [24]. В цілях дослідження був проведений аналіз дефініцій досліджуваного поняття з тлумачних словників англійської мови. У результаті аналізу словникових дефініцій лексем emotion, feeling в англійській мові їх було згруповано та узагальнено таким чином: emotion, feeling, state, experience, action, attitude.

У результаті порівняння об'єму значення понять «emotion» та «feeling» було виявлено, що, обсяг значення понять співпадає і характеризується наявністю ідентичних або схожих ознак. Дефініційний аналіз тлумачень понять «емоція» та «почуття», з одного боку, підтверджує постулат, висунутий у психологічній науці, про нерозривний зв'язок емоцій та почуттів. З іншого боку, підсумовуючи результати аналізу визначень почуттів уявляється можливим встановити різницю між емоціями та почуттями, що корелюється зі здобутками психологів [24]. По-перше, емоції мають ситуативний характер, а почуття мають чітко виражений «предметний» характер. Далі, емоції більшою мірою пов'язані з сферою несвідомого, а почуття максимально представлені в нашій свідомості. Нарешті, емоції короткотривалі, а почуття тривалі й відображають стійке ставлення до яких-небудь конкретних об'єктів.

1.2 Сутність негативних емоцій. Проблема їхньої інвентаризації у світлі теорій базових емоцій

Емоційні переживання поділяються на позитивні та негативні. Для вирішення задач цього дослідження необхідно чітко розуміти, які саме емоції вважати негативними. Вивчення спеціальної літератури свідчить про неоднозначність підходів до визначення феномену негативних емоцій. Незважаючи на традиційний розподіл емоцій на негативні та позитивні, така диференціація має конвенціональний характер, а вживання термінів «позитивний» та «негативний» відносно емоцій потребує уточнення. Розмитість критеріїв розрізнення між позитивними та негативними емоціями пояснюється декількома факторами. По-перше, розподіл емоцій на зазначені дві групи має відносне значення, оскільки одна і та ж емоція залежно від конкретної ситуації може мати позитивне або негативне значення. По-друге, як позитивні, так і негативні емоції, залежно від ситуації, індивідуальних особливостей сприйняття, культурної специфіки можуть мати як астенічну, так і стенічну спрямованість. Слід також усвідомлювати, що часто переживання людини мають амбівалентний характер, поєднуючи у єдину цілісність як негативні, так і позитивні емоції. Це можна пояснити тим, що емоції мають чітко виражений ситуативний характер, тобто їхній прояв залежить від конкретної ситуації. Окрім того, психологи згадують про змішані емоції, коли в одному переживанні поєднуються як негативні, так і позитивні емоції [24]. У зв'язку з цим психологи вказують на «принцип єдності емоційного стану», що проявляється у тенденції емоцій зливатися й утворювати спільну рівнодійну силу [24].

Звертають на себе увагу різні критерії виділення позитивних та негативних емоцій. Так, К. Ізард вважає, що віднесення емоції до розряду позитивних або негативних залежить від того, який вплив вона робить на внутрішні процеси та процеси взаємодії особистості з найближчим соціальним оточенням при врахуванні більш загальних чинників [20]. Емоція вважається негативною, якщо вона шкідлива для людини та не сприяє взаємодії між людьми [20]. Психологами також висловлюється припущення, що те, що сприяє досягненню цілі, визиває позитивні емоції, а те, що перешкоджає цьому, викликає негативні емоції. Почуття та емоції виступають показником того, як відбувається процес задоволення потреб людини [20]. Незадоволені потреби супроводжуються негативними емоціями. Згідно іншої точки зору, емоції вважаються негативними, якщо вони є неприємними для об'єкта у процесі їхнього безпосереднього переживання. На думку О. Н. Лука, розподіл емоцій на позитивні та негативні відбувається за критерієм приємності або неприємності, які емоції завдають людині, що виправдовує, наприклад, віднесення зловтіхи до позитивних емоцій, а співчуття до негативних емоцій [20]. Виходячи з позицій інформаційної теорії емоцій П. В. Сімонова, негативні емоції виникають, коли суб'єкт має недостатньо інформації, а позитивні емоції з'являються, якщо суб'єкт володіє інформацією у надмірній мірі [20]. За точкою зору Б. І. Додонова, глибинна суть негативних емоцій полягає у іншому. Вагома роль емоцій взагалі визначається тим фактом, що завдяки ним відбувається обробка людиною первинної інформації про світ, у результаті чого формується ставлення про нього та визначається цінність явищ або подій. Тобто емоції виявляють оцінювальне ставлення індивіда до певної ситуації [63]. З цього випливає, що негативні емоції містять негативну оцінку певного явища, предмета, події, ситуації тощо.

Важливо зазначити, що негативні емоції вважаються психологами корисними емоціями, які відіграють пристосувальну роль [24]. Важлива біологічна функція негативних емоцій зумовлюється тим фактом, що вони слугують як сигнал тривоги, небезпеки для організму. Негативні емоції стимулюють активність, спрямовану на уникання шкідливих впливів та спонукають до змінення ситуації, в якій знаходиться людина. Психологами доведено, що негативних емоцій існує більше, ніж позитивних [20]. Така асиметричність, а також більша диференційованість та специфічність негативних емоцій пояснюються тим, що емоції, що сигналізують про загрозу або невдачу, зберігаються в пам'яті людини довше, ніж переживання, які виникають в ситуації досягнення позитивних наслідків.

З метою добору матеріалу дослідження необхідно чітко знати, які саме емоції можна вважати негативними. Тому нагальним завданням є встановлення інвентарю негативних емоцій. З цією метою були проаналізовані праці психологів. Звертають на себе увагу різні підходи до встановлення списку негативних емоцій. Так, О. Н. Лук називає такі негативні емоції: невдоволеність, горе, відчай, туга, сум (туга), нудьга, зневіра, засмучення, розчарування, тривога, боязнь, переляк, страх, жах, жаль, співчуття, досада, образа, обурення, гнів, лють, презирство, неприязнь, заздрість, злість, злоба, ненависть, ревність, невпевненість (сумнів), розгубленість, збентеження, стид, невдоволеність собою, каяття, докори совісті, нетерпіння, біль, відраза, огида [20].

В. Вундт визначає усю систему почуттів як багатоманітність трьох вимірів, у якій кожен з вимірів має два протилежні напрями, що виключають один одного [20]. Основні виміри емоційних процесів та станів: задоволення - незадоволення, збудження - спокій, напруження - розрядка.

Згідно класифікації А. Ортоні, емоції поділяються на реакції на події, на агентів і на об'єкти [140]. Критерії, на яких ґрунтується зазначена класифікація, дозволяють протиставити емоції за знаком «+» або «-». Емоції, пов'язані з реакціями на події та їхні наслідки і розглянуті відповідно критерію задоволений / незадоволений, включають: радість, страждання, надія, страх, полегшення, розчарування, жалість, обурення. Емоції другої групи - це емоції, пов'язані з реакціями людей на діяльність, яку вони приписують агентам. Згідно критерію схвалення і несхвалення дій агентів, виникають такі емоції: гордість, сором, замилування, докір. Емоції - реакції на об'єкти - виділяються на підставі критерію той, що подобається / той, що не подобається, та включають любов та ненависть.

Оскільки у фокусі дослідження - негативні емоції, нагальним є визначення інвентарю негативних емоцій, що представляється неможливим без залучення даних психології. Завдання ускладнюється тим, що у спеціальній літературі по-різному вирішується проблема виявлення кількості існуючих негативних емоцій. У психології інтенсивно розробляються теорії базових емоцій. Термін «базові емоції», або «базальні», «фундаментальні», «первинні» емоції, означає найпростіші та далі нерозкладні емоції, які слугують як база, на основі якої розвиваються більш складні емоції. Дослідженням базових емоцій плідно займалися багато психологів [20, 24, 35], однак загальноприйнятої класифікації базових емоцій не було розроблено. Типовими критеріями зарахування емоцій до базових виступають: присутність емоцій у всіх культурах; ідентифікація емоцій у вищих тварин; наявність характерного виразу обличчя; важлива функція в процесі виживання біологічного виду [139]. Аналіз різних підходів до виявлення базових емоцій показує, що перелік базових емоцій нечисленний та, залежно від концепції автора, містить від 2 до 11 емоцій. Привертає на себе увагу той факт, що майже в усіх існуючих теоріях базових емоцій називаються гнів, радість, горе, страх. Теорії базових емоцій можна згрупувати за двома концепціями, які репрезентують погляд на емоції як біологічно примітивні або психологічно примітивні утворення. Наприклад, У. Мак-Дугалл пов'язує первинні емоції з основними інстинктами: 1) інстинкт втікання та емоція страху; 2) інстинкт відторгнення та емоція відрази; 3) інстинкт цікавості та емоція подиву; 4) інстинкт забіякуватості та емоція гніву; 5) інстинкт самоприниження та емоція покірливості; 6) інстинкт самовпевненості та емоція самовихваляння; 7) батьківський інстинкт та емоція ніжності [136]. Р. Плучик виділяє вісім видів первинних емоцій, які пов'язані з відповідними прототипами емоційної поведінки: схвалення, відраза, гнів, страх, радість, горе, подив, цікавість [20]. К. Ізард називає свою теорію базових емоцій теорією диференціальних емоцій, тому що об'єктом її вивчення є окремі емоції, кожна з яких розглядається окремо від інших як самостійний переживально-емоційний процес, що впливає на когнітивну сферу та поведінку людини. Емоції розглядаються не тільки як основна мотиваційна система організму, але і як фундаментальні особистісні процеси, які надають сенсу і значення людському існуванню. Теорію базових емоцій К. Ізарда утворюють десять фундаментальних емоцій, до яких належать: інтерес (цікавість), радість, подив, сором, провина, горе, гнів, відраза, презирство, страх [20].

У цьому дослідженні була використана класифікація базових емоцій К. Ізарда як основа для встановлення набору негативних емоцій. Важливо зауважити, що згідно теорії К. Ізарда, емоція подиву характеризується як амбівалентна емоція, яка приймає як позитивну, так і негативну сутність [61]. З точки зору психології це пояснюється тим, що рівень напруженості, яку відчуває людина у стані подиву, ближче за своїми параметрами до рівня напруженості під час негативних емоцій, зокрема горя, ніж позитивних емоцій, наприклад, радості. У класифікації О. Н. Лука емоція подиву належить до почуттєво-нейтральних станів, які можуть приймати приємне або неприємне забарвлення. Подвійний характер емоції подиву підкреслює також Є. П. Ільїн, який вказує на те, що подив не має протилежної собі емоції, на відміну від інших емоцій. На основі вивчення психологічної літератури з цього питання вважаємо доцільним відносити емоцію подиву до списку негативних емоцій.

Оскільки базові емоції виступають первинними та не охоплюють величезну гаму переживань, з якими людина зустрічаються у житті, передбачається подальша стратифікація емоцій, що дозволяє представити більш широкий спектр емоцій. Вивчення емпіричного матеріалу дозволило доповнити вихідний список негативних емоцій іншими номенами. Таким чином, у фокусі дослідження знаходяться такі негативні емоції: агресія, відраза, відчай, ворожість, гнів, горе, досада, жаль, жах, журба, заздрість, занепокоєння, злість, зневага, лють, незадоволення, ненависть, неприязнь, нервування, несхвалення, ніяковість, нудьга, образа, обурення, огида, паніка, переляк, пиха, подив, презирство, пригніченість, приниження, провина, розгубленість, роздратованість, розчарування, скаженість, сором, страждання, страх, сум, тривога, туга, хандра, хвилювання, шаленість.

Експресія емоційного переживання відбувається через різні засоби, що фіксуються мовними знаками. Емоції містять декілька складових. По-перше, це суб'єктивне переживання, тобто афективний стан почуттів, пов'язаний з певною емоцією. По-друге, реакція організму, наприклад, мимовільне тремтіння голосу у стані злості. Третій компонент - сукупність думок та переконань, які супроводжують емоцію. Четвертим компонентом виступає вираз обличчя. П'ятий компонент пов'язаний з глобальними реакціями на емоцію, наприклад, зміна поглядів на життя під час переживання негативної емоції. Шостий компонент - це тенденція до поведінки, яка характерна для емоції, наприклад, агресивна поведінка зазвичай супроводжує емоцію гніву. Важливо відзначити, що під час виникнення емоції усі ці компоненти діють не окремо, а сукупно, а також мають тенденцію здійснювати вплив один на одного. Таким чином, до складових емоцій належать: 1) суб'єктивне переживання емоції; 2) внутрішні реакції організму; 3) думки про емоцію та пов'язані з нею ситуації; 4) вираз обличчя; 5) реакційні наслідки емоцій; 6) схильність до певних дій [24, 63]. Як показують дані дослідження, компоненти прояву емоцій, які описані у психології відбиваються фразеологічними засобами англійської мови, що було враховано під час тематичної стратифікації емпіричного матеріалу дослідження. Зокрема, були виявлені такі групи, як «негативний емоційний стан», «негативна емоційна дія» тощо, а також підгрупи «фізіологічні ознаки прояву негативного емоційного стану» та ін. Розглянемо деякі із зазначених компонентів емоційних переживань детальніше.



1.3 Особливості вираження негативних емоцій

Для подальшого аналізу фразеологічних засобів на позначення негативних емоцій важливо усвідомлювати, що як усякий соціальний феномен, емоції експлікуються вербально та невербально. Як зазначає Л. Г. Бабенко, емоції проникають у мову двома шляхами: по-перше, вони супроводжують та емоційно забарвлюють висловлювання мовця, який переживає певний емоційний стан; по-друге, емоції передаються засобами мови як об'єктивно існуючі об'єкти реальності [63]. Таким чином, розрізняють лексику емоцій, яка передає поняття про емоції у своєму предметно-логічному значенні, та емоційну лексику, тобто емоційно забарвлені лексичні засоби [63]. Подібну точку зору висловлюють інші лінгвісти. Емоційна лексика поділяється на дві групи. До першої групи входять такі лексичні одиниці, що позначають власне почуття, відчуття, настрої. Такі слова слугують не для вираження почуттів, а для їхнього позначення. В такому випадку почуття виступають як реальні явища дійсності. Слова, що відносяться до цієї групи, не відрізняються від інших слів, що позначають абстрактні речі. Вони об'єднуються під терміном «емоційний лексикон» та протиставляються іншій групі - емоційній лексиці. До другої групи слів належать такі, що використовуються як засіб вираження оцінки з емоційного боку, тобто з боку суб'єктивного відношення людини. За думкою лінгвістів, емоційна лексика виражає позитивне або негативне ставлення людини. В. М. Мокієнко також умовно поділяє мовні засоби на нейтральні та експресивні, які виконують номінативну та експресивну функції відповідно [24]. Експресиви слугують для позначення почуттів, емоцій, внутрішнього стану людини та відображають інтелектуально-почуттєву, психічну діяльність людської свідомості. Принципова різниця між зазначеними двома пластами лексики проявляється в антропоморфності експресивів, оскільки людина виражає своє відношення до певних явищ.

Окрім мовних засобів реалізації емоцій, не менш важливими є невербальні способи прояву емоцій, спостерігаючи за якими можна зробити висновок про актуальний емоційний стан людини [112]. Більш того, серед двох семіотичних систем емоцій (вербальної та невербальної), які називаються В. І. Шаховським «Body language» і «Verbal language», первинна (тобто, невербальна) система перевершує вербальну за критерієм надійності, швидкості, прямоти, ступеню щирості та адекватності декодування реципієнтом [116]. Окрім того, багато аспектів життєдіяльності людини не передаються словами: семантичний простір мови не повністю охоплює увесь світ. У результаті важливим стає з'ясування сутності та ролі невербальних компонентів у процесі передачі людьми інформації, обміну думками, враженнями, вираження свого внутрішнього стану.

Однією з актуальних проблем є питання універсальності маніфестації емоцій через вираз обличчя. В ході психологічних досліджень виявлено, що зовнішній прояв емоцій, який представляє синтез мимовільних та довільних способів реагування, у значній мірі залежить від культурних особливостей народу. Оскільки мова відображає особливості менталітету, актуальним для цього дослідження є твердження про те, що традиційна риса для англійського виховання - не виявляти зовнішньо свої емоції.

Із фонаційних засобів експресії негативних емоцій найбільш характерним та типовим для багатьох культур є плач. Досліджувані ФО фіксують різні прояви плачу як сигналу негативного емоційного переживання людини, наприклад, to burst into tears `залитися сльозами, розплакатися', to sob one's heart out `гірко та невтішно плакати'. Щодо вираження емоцій у мові, встановлено, що різні емоційні стани відображаються в інтонації, інтенсивності й частоті основного тону голосу, темпі артикулювання і паузації, виборі лексики, наявності або відсутності переформулювань, помилках, самокорекції, семантично нерелевантних повторах [24]. ФО, які позначають негативні емоції, описують особливості вокальної міміки, характерні для певних емоцій. Наприклад, to cry (shout, yell) blue murder розм. `кричати ґвалт, репетувати не своїм голосом', his (her, etc.) tongue failed him (her, etc.) `він (вона і т. ін.) стратив мову'.

Як зазначалося вище, однією з релевантних форм вияву негативних емоцій є фізіологічні реакції організму. Спеціалісти погоджуються в тому, що між емоціями і діяльністю організму існує тісний зв'язок, будь-який емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму. У процесі переживання емоцій задіяні практично усі нейрофізіологічні та соматичні системи організму. Емоцію як психологічне явище важко відмежувати від процесів, які відбуваються в організмі, психологічні та фізіологічні характеристики емоційних станів часто супроводжують та слугують поясненням один для одного. Встановлення взаємовідносин фізіологічного та психічного планів у формуванні емоцій є надзвичайно важливим для розуміння специфіки зв'язку між емоціями та мовою. Як свідчить емпіричний матеріал, образність багатьох ФО засновується на дескрипції фізіологічного протікання емоцій. Емоційне збудження охоплює довільно регульовані компоненти (наприклад, загальнорухові і мімічні, а також мовленнєві реакції, сльозовиділення, дихання) та нерегульовані компоненти емоцій (наприклад, діяльність серця, зміна стану шлунково-кишкового тракту, м'язової системи, потовиділення). У ході аналізу фактичного матеріалу встановлено, що ФО описують зміни у діяльності різноманітних органів людського тіла:

а)заціпеніння від переживання емоцій або тремтіння: be frozen in one's boots `заціпентіи від страху', quake (quiver, shake, tremble) like a leaf (like an aspen leaf) `тремтіти, як осиковий лист';

б) шкірна реакція: get the shivers розм. `здригатися від жаху; комашки забігали';

в)зміни в системі кровообігу: one's blood turned to ice `кров захолола в жилах';

г)процеси дихання, відчуття перехопленого духу або зміни регулярності та швидкості дихання: with bated breath `затямивши подих';

д)зміна у голосі, важкість або неможливість говорити: bring a lump to your throat `клубок застряв у горлі';

є) зміни у діяльності залоз внутрішньої секреції: be in a cold sweat `обливатися холодним потом (від страху)';

ж)порушення нормального зорового сприйняття дійсності: see red `розлютитися';

з) температурні реакції, зокрема поява неприємного відчуття холоду або жару: make your blood boil `розлютовувати'.

Психологами доведено, що різні емоційні стани можуть виражатися на рівні фізіологічних показників однаково, що підтверджується матеріалом дослідження. Наприклад, quake (quiver, shake, tremble) like a leaf (like an aspen leaf) `тремтіти, як осиковий лист' може виражати такі емоції, як переляк або нервування. З іншого боку, одна і та ж емоція може по-різному виражатися. Так, емоція страху передається через опис таких симптомів, як тремтіння to give smb the creeps `тремтіти, аж дрож проймає (від страху і т. ін.)', заціпеніння to be frozen in one's boots `заціпеніти від страху', відчуття перехопленого подиху to be breathless with fear `бути переляканим' та інші. Таким чином, для вивчення фразеологічних засобів позначення негативних емоцій важливо враховувати як вербальні, так і невербальні засоби передачі негативних емоцій.

1.4 Емотивний компонент у структурі фразеологічного значення

Емотивність як лінгвістична категорія

У лінгвістиці накопичений багатий матеріал з проблем емотивності. Попри активний інтерес мовознавців, категорія емотивності залишається складним феноменом, про що свідчить той факт, що лінгвістами досі не сформульовано єдиної цілісної теорії емотивності. Традиційно розрізняються поняття емоційності та емотивності. На відміну від емоцій, які належать до площини психології (таким чином, емоційність розуміється як психічний процес), емотивність постає мовною категорією та розуміється як лінгвістичне вираження емоцій. Цікавим є підхід М. В. Гамзюка, який вперше встановив категоріальний характер емотивності як мовного феномену та запропонував розглядати емотивність як дискретне явище, яке охоплює такі компоненти, як емотивна оцінність, емотивний тон та тривалість емоцій [37]. Категорія емотивності традиційно вивчається у зв'язку з категоріями оцінності, експресивності, образності. Не визиває сумніву той факт, що емотивність та оцінність характеризуються особливо тісними відношеннями, оскільки емоцій не буває без оцінного компоненту [116]. Як зазначає В. І. Шаховський, тісний зв'язок емотивності та оцінності пояснюється тим, що емоція та оцінка синхронно беруть участь в актах відображення та пізнання фактів дійсності та представляють вираження суб'єктивного аспекту результатів, що оцінюють ставлення суб'єкту до об'єктів та їхніх властивостей [116]. На нерозривний зв'язок емотивності та оцінності також вказують результати експериментального дослідження О. Л. Бєссонової [13].

Дещо іншу точку зору висловлює Н. О. Лук'янова, яка пропонує розглядати оцінність як співвіднесеність слова з оцінкою, а емотивність - з емоціями, та висуває постулат про те, що оцінність та емотивність не утворюють різні компоненти значення, вони єдині, як оцінка і емоція на позамовному рівні. Це можна обґрунтувати тим, що позитивна оцінка може бути репрезентована тільки через позитивну емоцію, а негативна - тільки через негативну. З цього випливає, що параметри оцінки та емоції співпадають, оцінка мов би схована в емоції: «неприємне» - «погане». Погоджуючись з тим, що оцінка та емоція тісно пов'язані одна з одною, вважаємо невиправданим ототожнення категорій емотивності та оцінності, оскільки оцінні судження не завжди є емоційно забарвленими і можуть апелювати до сфери розуму, а не емоцій, що підтверджується фактами, зафіксованими у мові [104].

Серед лінгвістів домінує підхід до визначення оцінки як «суспільно закріпленого ставлення носіїв мови (гарний - поганий, добре - погано) до позамовного об'єкта й до фактів мови і мовлення». Оцінні установки зв'язують мовні та позамовні соціокультурні фактори і тому належать до суттєвих моментів матеріальних і культурних традицій, властивих кожній людській спільноті. У системі оцінних значень «добре» - «погане» (позитивна, негативна оцінка) помітним є превалювання та більша диференційованість позначень поганого, негативного, оскільки людина здатна більш детально розрізняти те, що пов'язане з неприємними відчуттями, негативними емоціями, дискомфортом тощо [32]. За визначенням В. М. Телії, оцінне значення - це інформація, яка містить відомості про ціннісне ставлення суб'єкту мовлення до певної властивості позначуваного [110]. Традиційно виділяють раціональну та емоційну оцінку, які передбачають дві різні сторони ставлення суб'єкта до об'єкту: перша - почуття, друга - судження [32]. При цьому переконливою представляється думка про те, що диференціація раціонального та емоційного у чистому вигляді в мові є достатньо умовною - у мові не може бути чисто емоційної оцінки, оскільки мова завжди передбачає раціональний аспект [32]. Як зауважує В. І. Шаховський, оцінка не може існувати без семантичної долі раціонального, з чого випливає, що оцінна сема онтологічно раціональна, а якщо у значенні мовної одиниці є емотивна сема, то оцінний компонент забарвлюється емоційністю [116]. У процесі пізнання дійсності емоційне переживання умотивовує гносеологічне пізнання предмету, і хоча оцінка за своєю природою пов'язана з емоційним сприйняттям світу, оцінна діяльність когнітивна за своєю ціллю, тому когнітивний елемент діє як домінуючий, у результаті чого емоційний субстрат нейтралізується в оцінному значенні [110]. Тобто когнітивний компонент в емоціях - первісний відносно емотивного.