Семантичні ознаки фразеологічних одиниць англійської мови на позначення негативних емоцій

Питання про співвідношення між емотивністю та експресивністю залишається досить спірним. Багато дослідників проводять чітку демаркаційну лінію між поняттями емоційності та експресивності. Експресивність та емотивність в мові - різні явища, які характеризуються різними функціональними задачами, незважаючи на їхній взаємозв'язок і взаємовплив. При цьому припускається, що експресивність значно ширше емоційності в мові, оскільки експресія може пронизати як емоційний, так і вольовий, інтелектуальний прояви. Під експресією при цьому розуміються засоби, які роблять мову виразною, діючою, образною, вражаючою. Подібну точку зору виражає В. М. Мокієнко, вказуючи на більш широкий мовний діапазон функціонування експресивності, ніж емоційності. З цього випливає, що емоційне - завжди експресивне, але не навпаки.

Деякі дослідники розрізняють поняття експресивності та емотивності за критерієм реалізації цих понять в мові або мовленні.

Деякі лінгвісти під експресивністю слова розуміють особистісне емоційне ставлення того, хто говорить, до дійсності. Специфіка фразеологізмів полягає у тому, що у фразеологічному значенні номінативний компонент «розчиняється» та «підкоряється» експресивному [112]. Експресивність характеризується як іманентна властивість фразеологізмів, внаслідок чого останні функціонують в мові як такі одиниці, що впливають на адресат. Ми поділяємо точку зору В. М. Мокієнка, згідно якої емотивні ФО розуміємо як наділені експресивністю та оцінністю.

Розглянувши характер відносин між категоріями оцінності, емотивності, експресивності, робимо висновок, що ФО на позначення негативних емоцій мають складну семантичну структуру, у межах якої поєднуються оцінний, емотивний та експресивний компоненти.

Емотивний компонент у семантиці фразеологічних одиниць

Хоча лексичний шар - найпродуктивніший засіб пізнання та репрезентації емоційної сфери, особливий інтерес для емотиологів становить фразеологічний шар мови, оскільки ФО завдяки образній основі, експресивному потенціалу спрямовані на детальну та яскраву передачу результатів емоційного досвіду людини.

Поглиблене вивчення різноманітних аспектів теорії та практики фразеології відбувається у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Проте, до цього часу залишається дискусійним та неузгод - женим визначення базового поняття фразеологічної науки - фразеологізму. О. В. Кунін сформулював сутність ФО таким чином: «ФО - це стійке сполучення лексем з повністю або частково переосмисленим значенням» [77].

За визначенням Л. Г. Скрипник, ФО - лексико-граматична єдність двох і більше нарізнооформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мові за традицією, автоматично.

М. Ф. Алефіренко трактує ФО як стале сполучення слів з цілісним та переносно-образним значенням, яке безпосередньо не виходить із суми значень його лексичних компонентів [3].

Згідно іншого тлумачення, фразеологізм - це мовна одиниця, що виражає специфічне фразеологічне значення, граматичні категорії та має постійний, відтворюваний за традицією склад компонентів, що втратили лексичну самостійність.

М. М. Шанський надає таке визначення ФО - це відтворювана у готовому вигляді мовна одиниця, яка складається з двох або більше ударних компонентів словного характеру, фіксована (постійна) за своїм значенням, складом та структурою.

В цій роботі, услід за В. Д. Ужченком і Д. В. Ужченком, фразеологічна одиниця розуміється як надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця, яка виконує характеризуючо-номінативну функцію.

Наведена низка дефініцій ФО свідчить про відсутність однозначного розуміння центрального терміну фразеології - фразеологічної одиниці. Проте, незважаючи на розмаїття визначень ФО, можна констатувати, що вищезазначені дефініції багато у чому схожі, а їхній детальний аналіз уможливлює виокремлення основних рис, властивих фразеологізму. Продуктивність та регулярність використання ФО для номінації емоцій пояснюється високим експресивним потенціалом фразеологізмів. ФО, на відміну від лексем, детально уточнюють і диференціюють результати емоційного досвіду людини.

Проблема виділення емотивного компоненту в структурі значення лексичної одиниці є складним завданням, яке визиває різноманіття думок серед вчених. Ця проблема торкається ряду дискусійних питань: співвідношення денотативного та конотативного компонентів у значенні лексичної (фразеологічної) одиниці; встановлення місця емотивного компонента в денотативному або конотативному компоненті значення одиниці та ін.

І. В. Арнольд відносить емоційний компонент значення, поряд з оцінним, експресивним і стилістичним компонентами, до конотації. Конотація виконує експресивну функцію мови, спрямовану на передачу почуттів людини, та прагматичну функцію - емоційного впливу слова на інших людей. Як зазначає О. С. Ахманова, конотація слугує для вираження різних експресивно-емоційно-оцінних обертонів [8]. Слово має емоційний компонент значення, якщо воно виражає емоцію або почуття. Емоційний компонент виникає на основі предметно-денотативного, але характеризується тенденцією витісняти або модифікувати предметно-логічне значення. Слушно зазначити, що чистими знаками емоцій І. В. Арнольд називає вигуки. Вони не мають предметно-логічного значення та наділені усіма ознаками емоційної лексики. І. В. Арнольд вказує на те, що багато емоційних слів виражають емоцію в загальному виді, не вказуючи на її природу, позитивний або негативний характер. При цьому треба розмежовувати емоційну лексику та слова, що називають емоції та почуття (наприклад, англ. fear, delight, gloom, etc.), емоційність останніх залежить від асоціацій та реакцій, що викликаються денотатом. Важливо відзначити, що вираження почуттів та емоцій пов'язано не стільки з бажанням повідомити про них, а скоріше з прагненням передати їх адресату.

На думку В. І. Шаховського, конотативне значення - це сукупність предикатних компонентів семантики слова, які співвідносяться з ділян - ками почуттєвої та раціональної кваліфікації денотату [116]. Тобто В. І. Шаховський ототожнює конотацію з емотивним аспектом значення. Емотивність, вважає В. І. Шаховський, може реалізовуватися у трьох семантичних статусах: денотативному (емотивне значення слова); факультативному (конотація слова); потенційному (емотивний потенціал слова). О. Л. Бєссонова пов'язує поняття оцінки з вираженням емоційного ставлення людини до об'єкту висловлювання [15]. Надаючи оцінку, мовець висловлює своє схвалення або осудження об'єкта за певною ознакою. О. Л. Бєссонова робить висновок про те, що в структурі значення слова оцінка найбільш щільно пов'язана з емоційним компонентом конотації. Лінгвісти виділяють такі форми існування емотивного значення: 1) слова, ціле лексичне значення яких зводиться до емотивного; 2) слова, в лексичному значенні яких відношення того, хто говорить, до об'єкта, що позначається, приєднується до непустих денотативних та сігніфікативних шарів; 3) слова, що отримують певний емоційний заряд в певному контексті.

У площині фразеології розповсюдженим є погляд, що емотивний компонент входить до конотативного аспекту ФО. При цьому, фразеологічна конотація має певні відмінності. Фразеологічна конотація зумовлює змістове переосмислення фразеологічної одиниці, що виявляється у невідповідності загального фразеологічного значення сумі лексичних значень вихідних компонентів у структурі фразеологічної одиниці. В. М. Телія називає конотативну семему головним компонентом фразеологічного значення, що пов'язано з провідною функцією ФО - експресивною [110]. Л. В. Ковальова описує конотативну семему ФО як макрокомпонентну структуру, до якої належать оцінність, емоційність, експресивність. Усі компоненти конотації ФО пов'язані між собою. Особливістю конотації ФО є яскраво виражений оцінний характер, що є наслідком впливу гендерних та національно- культурних стереотипів. Емоційність, разом з оцінні- стю, відіграє значну роль у зв'язку з тим, що пізнання ґрунтується на емоційному ставленні людини до дійсності, до ситуації спілкування. Емоційна сема розкриває конкретне почуття, яке викликає денотат у мовця. Оскільки емоції розподіляються на позитивні та негативні, як і оцінки, емоційна та оцінна семи тісно пов'язані одна з одною, тому іноді їх складно розрізнити. Експресивна забарвленість ФО проявляється в тому, що фразеологічний вираз не тільки повідомляє про світ, але й також виражає емотивне ставлення суб'єкта до того, що позначається [110]. Експресивність пов'язана з образністю, оскільки, образність слугує лише як один із засобів утворення експресії. Цікавою є концепція М. В. Гамзюка, згідно якої емотивність виступає категоріальною ознакою ФО, мовне призначення яких полягає у вираженні передусім емотивного ставлення до об'єкта позначення [37].

С.К. Башиєва розглядає специфіку фразеологічного значення у трьохкомпонентній структурі та називає такі його складові: денотативно-десігніфікативний, конотативний, граматичний блок. Основне семантичне навантаження у межах ФО несе не предметно-поняттєвий блок, а конотативний план, який містить експресивний та стилістичний компоненти.

Фразеологічне значення реалізує експресивне ставлення носіїв мови до об'єкту мовлення. Експресивність, у свою чергу, тісно пов'язана з категорією емотивності і генетично походить від вираження емоцій людиною.

О. В. Кунін визначає емотивність як: «емоційність в мовному відбитті, тобто чуттєва оцінка об'єкту, вираження мовними або мовленнєвими засобами почуттів, настроїв, переживань людини» [78]. Вчений вважає, що емотивність завжди експресивна та оцінна, але не навпаки. Для вираження негативних емоцій дослідник пропонує термін негативно-емотивних позначень на рівні мови. Негативна оцінка може позначатися відповідною позначкою у словнику, наприклад, derogatory, impolite, taboo, vulgar. Серед емотивних утворень вчений виділяє вигукові ФО, які визначаються як такі фразеологізми, що слугують для вираження почуттів та вольових потягів. Вигукові ФО виражають емоцію у узагальненому вигляді, при цьому це вираження виступає як сигніфікат вигуку. Емотивність, яка складається з експресивності, інтенсивності, оцінності, утворює конотативний аспект вигуків. Як стверджує О. В. Кунін, для деяких вигуків характерний широкий діапазон емоцій, що ними виражаються [78]. На думку В. М. Телії, вигуки не описують, а сигналізують про емоцію суб'єкта, тобто емоції виражаються безпосередньо, на відміну від інших лексичних засобів, через які почуття людини описуються опосередковано [110].

Заслуговує на увагу підхід В. М. Телії до визначення ролі емотивності в семантичній структурі ФО. Вчена розглядає емотивний компонент серед інших макрокомпонентів значення ФО та визначає його як такий, що об'єднує в собі інформацію, яка містить відомості про емотивне забарвлення значення ідіом [110]. Емоції, вважає В. М. Телія, пов'язані з аксіологічною діяльністю свідомості, а розподіл емоцій на позитивні та негативні вмотивований їхньою явною тенденцією до градації відносно аксіологічної шкали. Услід за О. М. Вольф, В. М. Телія виділяє емоційну та раціональну оцінку [110]. Різниця між двома видами оцінки полягає у тому, що вони передають дві різні сторони ставлення суб'єкта до об'єкта: раціональна оцінка передає думку, а емоційна - почуття [32]. Як стверджує М. В. Гамзюк, емотивна оцінка рідко існує у чистому вигляді, у більшості випадків емотивне і предметно-логічне значення співіснують у семантичній структурі мовної одиниці [37]. Вчені відмічають, що стилістичне забарвлення ФО найтісніше пов'язане з експресивністю, емоційністю та оцінністю. При цьому емоційність характеризується як функція передавання настрою, емоцій, почуттів, переживань.

Екстраполюючи класифікацію лексичних емотивних одиниць В. І. Шаховського [116] у площину фразеології, розрізняємо такі типи ФО: а) ФО-номінанти; б) ФО-дескриптори; в) ФО-експліканти негативних емоцій (див. табл. 1.1).



Таблиця 1.1. Класифікація ФО на позначення негативних емоцій в англійській мові за типом емотивності

№	Тип емотивності	Кількість ФО, од. (%)
1	Номінативний	610 ФО (73 %)
2	Експресивний	125 ФО (15 %)
3	Дескриптивний	100 ФО (12 %)
	Всього	835 (100)

Як показують дані таблиці 1.1, виявилося кількісне домінування ФО номінативного типу - 610 ФО (73 %). Друге місце за кількісним наповненням посідають ФО експресивного типу - 125 ФО (15 %). Найменш численними постають ФО дескриптивного типу: 100 ФО (12 %). Розглянемо кожен із зазначених типів ФО детальніше. У разі, коли негативна емоція є об'єктом називання, вона позначається через ФО, які у своїй семантиці передають поняття про ту чи іншу негативну емоцію. Наприклад, be off one's balance `втратити (душевну) рівновагу, нервувати', to have enough of it `відчувати нудоту, скуку; не хотіти бачити когось; набити оскомину, набриднути, остогиднути'. Наведені ФО у своєму значенні містять вказівку на негативну емоцію, яку переживає особа [112].

Дескрипція негативних емоцій передається через відчутний фізіологічний ряд, який супроводжує емоційні переживання. Сюди належать такі приклади ФО, як get gray (get gray hair over smth) розм. `турбуватися, тривожитися про щось, «посивіти» від чогось', be breathless with fear `не могти дихати від страху'. У наведених прикладах описуються фізіологічні характеристики, притаманні певним емоційним переживанням.

До фразеологічних засобів вираження негативних емоцій належать вигукові ФО. Наприклад, holy cow! `Боже мій! Батечки!', (well) I'm jiggered! `чорт забирай' (вигук, що виражає подив). Наведені ФО виражають емоційний стан мовця. М. О. Красавський стверджує, що дескрипції та експлікації емоцій актуальні для будь-якої людської спільноти, оскільки вони виконують важливі культуро-психолого-вітальні функції [70]. До найбільш релевантних функцій належить психологічний самозахист особи, коли вербальна або дескриптивна експлікація емоцій репрезентує фізичну силу та безстрашність індивіда. Детальний аналіз особливостей семантики і структури ФО зазначених трьох типів надано у розділі 2.

1.5 Лінгвокогнітивні та лінгвокультурологічні параметри дослідження фразеологічної вербалізації негативних емоцій

На тлі актуальних антропологічних досліджень у центрі уваги лінгвістів - людина як носій певної національної мовної свідомості. Як відзначає С. Н. Денисенко, «взаємодія мислення, свідомості й мови, мови та культури, мовної і наукової картини світу - ці традиційні для загального мовознавства проблеми набувають сьогодні нового осмислення під впливом змін науково-лінгвістичної парадигми. Сутність цієї зміни - у переосмисленні й утвердженні не нового для лінгвістики постулату про те, що мова не безпосередньо відбиває, а відтворює структуру людської свідомості, мислення та пізнання, будучи креативною силою в моделюванні цієї структури. Відповідно, пріоритетним завданням лінгвістики має бути встановлення глибинних закономірностей взаємодії когнітивних структур людської свідомості з мовними формами, виявлення в мовах світу характеру пізнання та світосприймання світу людиною, проникнення через мову до етнічних ментальних утворень» [46]. Антропофактор викликав актуальність багатьох питань, пов'язаних з відображенням людини у мові, - мовна особистість, мовна картина світу тощо.

З позицій когнітивної лінгвістики цікавим є питання, як мова кодує та відображає емоції людини, оскільки система мислення та система мови розглядаються як два коди, що зумовлюють та доповнюють один одного. Як зауважує О. С. Кубрякова, ключове для когнітивної науки поняття когніції відноситься, перш за все, до пізнання взаємодії людини та світу її повсякденного життя (до якого, безумовно, належить емоційно-почуттєва сфера) [74]. Проблема омовлення емоцій постає особливо актуальною у зв'язку з тим, що емоції (як абстрактні утворення) не піддаються зовнішньому спостереженню, тому найважливішим механізмом їхньої передачі є мовні засоби різних рівнів.

Ключовим поняттям когнітивної лінгвістики виступає концепт, який трактується як глобальна одиниця розумової діяльності, що належить свідомості людини [100]. Зв'язки концепту із внутрішнім лексиконом підпорядковані механізмам взаємодії вербального й концептуального у свідомості людини. Один з важливіших процесів пізнавальної діяльності людини - це концептуалізація, що полягає в осмисленні інформації й приводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи загалом у психіці людини.

Сучасна лінгвістична наука пропонує широкий інвентар процедур аналізу концептів [16, 105, 112]. В межах антропоцентричної лінгвістики актуальними є студії концептів, що відбуваються у руслі двох основних напрямків: когнітивного та лінгвокультурологічного. Однак, як визнають науковці, ці два підходи не є взаємовиключними і часто доповнюють один одне, поглиблюючи та поширюючи результати дослідження [62]. Головним постулатом першого напрямку виступає твердження про те, що через вивчення семантики мовних знаків стає можливим проникнути у концептосферу людей [100]. Із цього випливає, що різноманітні засоби репрезентації концептів у мові утворюють один з основних предметів дослідження когнітивної лінгвістики.

У світлі культурологічного напрямку концепт вивчається як основний елемент культури в ментальному світі людини, а вся культура - це сукупність концептів та відношень між ними [86]. У зв'язку з цим слушно навести визначення концепту Ю. С. Степанова, який характеризує концепт як згусток культури у свідомості людини, який, з одного боку, є віддзеркаленням культури у ментальному світі людини, а з іншого боку, через концепт людина входить у культуру та може впливати на неї.

Концепт - складне неоднорідне утворення, у структурі якого виокремлюються три компонента: поняттєвий, образний та ціннісний [62]. Мова виступає як найкращий інструмент для опису та визначення природи концепту. Мовні знаки постають при цьому як засіб доступу до «єдиної інформаційної бази людини», виступають методом виявлення когнітивних структур. Однією з актуальних проблем концептології виступає питання співвідношення концепту та мовних засобів його об'єктивації. Згідно позиції деяких вчених, концепт необов'язково має вербальне втілення, тобто мовні засоби не є обов'язковою умовою для існування концепту, вони потрібні для його репрезентації. С. Г. Воркачев, у свою чергу, вважає вербалізованість необхідною ознакою концепту [33]. У мові концепт може бути вербалізований словами, словосполученнями, фразеологічними одиницями, реченнями або текстами. Об'єктом цього дослідження виступають фразеологічні засоби вербалізації концептів негативних емоцій. Специфіка фразеології полягає в її образності, яка тісно пов'язана з національно-культурною специфікою мовної спільноти таким чином, що ФО у своїй семантиці акумулюють національно-культурну інформацію, віддзеркалюють процес розвитку культури народу та передають культурні стереотипи, еталони тощо від покоління у покоління. Як зазначає В. А. Маслова, ФО завжди спрямовані на суб'єкта у тому сенсі, що вони виникають не стільки для того, щоб описувати світ, а для того, щоб його інтерпретувати, оцінювати і виражати суб'єктивне ставлення до нього [87]. Тому вивчення фразеології виступає особливо актуальним у контексті нових завдань сучасної лінгвістики. Антропологічна спрямованість лінгвістичних студій розглядає явища мови у тісному взаємозв'язку з людиною, її мисленням, духовно-практичною діяльністю. Саме фразеологічний рівень мови характеризується як такий, що має іманентну властивість передавати різноманітні форми виявлення емоційно-почуттєвої сфери особистості. Як справедливо зауважує В. М. Телія, само значення ФО обтяжене суб'єктивним ставленням людини до образу ФО [110]. На думку М. Ф. Алефіренка, ФО як знаки непрямо-похідної номінації характеризуються єдиною логіко-культурномовною синергетикою, що виражається в асиметричному дуалізмі форми та змісту (тобто смисловий зміст знака не випливає з лінійно організованого смислу), такий дуалізм зумовлений генетичною природою ФО - вони з'являються у результаті потреби у образно-прагматичних засобах - у вербалізації почуттів, емоційних оцінок, способів емоційного впливу [3].

Порівнюючи лексичні та фразеологічні засоби концептуалізації емоцій в мові, М. О. Красавський доходить висновку, що ФО - складні знакові утворення, які, як правило, в образній формі зберігають багатий досвід емоційного кодування і декодування людиною навколишньої дійсності [70]. Продуктивність використання ФО для позначення емоцій пояснюється їхнім високим експресивним потенціалом. При цьому, завдяки фразеологічним засобам детально уточнюються та диференціюються результати емоційного досвіду людини.

Емоційний концепт визначається як етнічно, культурно зумовлене, складне структурно-смислове, ментальне, як правило, лексично та/або фразеологічно вербалізоване утворення, яке базується на понятійній основі та містить, окрім поняття, образ, культурну цінність, а також функціонально замінює людині в процесі рефлексії та комунікації предмети світу, які викликають пристрасне ставлення до них людини [70]. У типології концептів емоційні концепти є універсальними, нерегулятивними, непараметричними утвореннями. Емоційні концепти як універсальні утворення відрізняються своєю загальністю та наднаціональним характером, вони мають загальнолюдську значимість. Нерегулятивний характер емоційних концептів означає позбавлення їх прескриптивних інтенцій та існування їх у мовній свідомості без будь-якого нормування моделей поведінки. За ознакою непараметричності емоційні концепти характеризуються як такі, до яких доволі важко застосувати які-небудь критерії міри, оскільки вони профілюються на рівні відчуттів, уявлень і асоціацій.

Лінгвокраїнознавча орієнтація у фразеології зумовила підвищений інтерес науковців до проблем віддзеркалення етно-специфічної інформації у ФО. Фразеологічний склад мови образно описується як «дзеркало», в якому лінгвокультурна спільнота ідентифікує свою національну свідомість. Ця теза знаходить підтвердження у плідних дослідженнях лінгвістів [2, 46, 48, 87]. У праці О. А. Майбороди обґрунтоване положення про значущість ФО як одного з мовних засобів відображення картини світу на матеріалі української мови [84]. О. В. Назаренко простежує відбиття в українській фразеологічній системі особливих національних рис мовної картини світу як складової частини українського менталітету [92]. У роботі Л. В. Мельник робиться спроба показати шляхи формування й способи експлікації культурно-національної конотації в українських фразеологізмах [89]. У деяких працях виявляється та описується національно-культурна своєрідність мовної особистості у ФО з різними компонентами: біблейським; топонімічним; зоонімічним; колористичним; нумеральним; часовим; онімічним; компонентами античного походження. Оскільки важливим складником існування національної культури виступає фольклор, вивчення фольклорного компоненту у фразеосистемі мови постає цінним джерелом виявлення зв'язку між мовою і культурою. Роль етнокультурного компонента у семантичній організації англомовних фразеологізмів британського походження описується у дослідженні О. О. Нагорної [90]. Вплив гендерних стереотипів на формування фразеологічної картини світу вивчається у дослідженні Н. Г. Арефьєвої. Цей короткий огляд праць засвідчує жвавий інтерес мовознавців до проблем втілення національної своєрідності мовної спільноти у сфері фразеології.

Картина світу розуміється як упорядкована сукупність знань про дійсність, яка сформувалась у (груповій, індивідуальній) свідомості. Мовна картина світу - це сукупність уявлень народу про дійсність на певному етапі розвитку народу, які зафіксовані в мовних одиницях. Не викликає сумніву той факт, що фразеологія - це фрагмент мовної картини світу. Оскільки мовна особистість виражається в мові і через мову реконструюється за допомогою мовних засобів, стає очевидним, що мовна особистість розкривається також на рівні фразеологічної підсистеми мови [88]. Такі ознаки ФО, як образність, експресивність, антропоцентричність та інші не тільки змістовно збагачують мовну особистість, але й надають мовленню неповторну семантичну своєрідність, динамізм, емоційність та комунікативну дієвість. Фразеологічна концептуалізація негативних емоцій спрямована на створення фразеологічної картини світу, яка виступає фрагментом мовної картини світу. Фразеологічна картина світу - це особливий когнітивний пласт, зафіксований у змісті мовних форм, це специфічна форма і результат членування і категоризації дійсності. Надане визначення дозволяє розглядати фразеологічні засоби реалізації концептів негативних емоцій як важливий шар мови, у якому віддзеркалюється національно-культурна специфіка мовної спільноти.

Традиційним у фразеологічній науці є погляд В. М. Телії, яка характеризує фразеологію як самий «культуроносний» компонент мови в дії [110]. На думку В. М. Телії, засобом втілення національно-культурної специфіки ФО виступає їх образна основа, а за допомогою тлумачення образів експлікуються певні фонові знання про матеріальну, соціальну, духовну культуру мовної спільноти. Типовість образів, що знаходяться в основі ФО, формують зміст національно-культурної конотації, яка постає категорією, що забезпечує єдність двох семіотичних систем - мови та культури. Змістом культурної конотації ФО виступає інтерпретація їхньої образної основи (внутрішньої форми) в знаковому культурному просторі нації. С. Н. Денисенко зауважує, що фразеологічна картина світу містить не лише раціональну, а й емоціональну інтерпретацію дійсності. Вона виражає дух народу, його менталітет, закріплює культурно-історичний досвід пізнання світу у вигляді образних стійких словосполучень [46]. Як зазначає В. А. Маслова, внутрішня форма більшості ФО містить такі смисли, які надають цим ФО культурно-національний колорит [87]. З цього випливає, що їхню семантику можна інтерпретувати у термінах культури, яка існує у своїх національних формах. Значення цих ФО можна трактувати з позицій ціннісних настанов і стереотипів, притаманних ментальності цієї нації.

Розглядаючи способи вираження національної своєрідності ФО, доходимо висновку, що національна специфіка фразеологізмів тієї чи іншої мови - це багатоаспектне явище, під час дослідження якого важливо враховувати декілька параметрів: значення ФО, типова для декількох мов фразеологічна модель, фразеологічний образ, лексичний склад, граматична структура ФО.

На тлі нових завдань лінгвістичної науки актуальними постають зіставні дослідження фразеології, адже системне пізнання лінгвістичних явищ у багатьох вимірах органічно пов'язане з процесом зіставлення.

Становлення і розвиток сучасних когнітивних досліджень дозволяє вивчати ФО з нових позицій, розглядаючи їх не тільки як джерело національно-культурної інформації, але й як стимул для розуміння когнітивних процесів, що забезпечують фразеологізацію.

Таким чином, вивчення ФО на позначення негативних емоцій сприяє встановленню етно-специфічної своєрідності, що в цілому сприятиме глибшому розумінню феномену негативних емоцій та особливостей їхнього відображення у мові.

1.6 Концептосфера негативних емоцій в англійській національній картині світу

Концептосфера негативних емоцій, вербалізованих ФО англійської мови, формується низкою емоційних концептів. В англійській національній емоційній картині світу концептосфера негативних емоцій складається з 26 концептів.

Як свідчать дані таблиці 1.2, англійська мовна спільнота широко використовує ресурси фразеології для вербалізації концептів. Деякі концепти утворюють синонімічні ряди й об'єднуються в групи концептів навколо базового концепту (який позначається у табл. 1.2 жирним шрифтом). Таких груп концептів в англійській мові зафіксовано 8. В англійській мові виявлені такі групи синонімічних концептів: ANGER (IRRITATION, RAGE, FURY, EXASPERATION, RESENTMENT, INDIGNATION), SADNESS (UNHAPPINESS, DISTRESS, SUFFERING, MISERY, SORROW, DEPRESSION), FEAR (FRIGHT, HORROR, APPREHENSION, AWE, ALARM), EMBARRASSMENT (CONFUSION), CONTEMPT (NEGLECT), HATRED (DISLIKE), OFFENCE (INSULT), ENVY (JEALOUSY) (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Концепти негативних емоцій в англійській мові

№	Концепти	Од.	%
	ANGER (IRRITATION, RAGE, FURY, EXASPERATION, RESENTMENT, INDIGNATION)	192	24
	SADNESS (UNHAPPINESS, DISTRESS, SUFFERING, MISERY, SORROW, DEPRESSION)	117	14
	SURPRISE	100	12
	FEAR (FRIGHT, HORROR, APPREHENSION, AWE, ALARM)	83	10
	GRIEF	42	5
	EMBARRASSMENT (CONFUSION)	42	5
	ANNOYANCE	42	5
	NERVOUSNESS	33	4
	CONTEMPT (NEGLECT)	25	3
	HATRED (DISLIKE)	17	2
	WORRY	17	2
	UPSET	17	2
	ANXIETY	17	2
	HUMILIATION	9	1
	DISAPPROVAL	9	1
	SHOCK	9	1
	DISGUST	9	1
	OFFENCE (INSULT)	9	1
	DISAPPOINTMENT	9	1
	BOREDOM	8	1
	SHAME	5	0,5
	GUILT	5	0,5
	DISCOURAGEMENT	5	0,5
	ENVY (JEALOUSY)	5	0,5
	PANIC	5	0,5
	DESPAIR	4	0,5
	Всього	835	100

Результати аналізу свідчать, що в англійській емоційній картині світу ядерну частину концептосфери негативних емоцій складають концепти ANGER (24% ФО, наприклад, look like thunder `виглядати дуже сердитим', go bananas `дуже розізлитися'), SADNESS (14%, hang (down) one's head `похнюпитися, похнюпити, опустити голову; втратити бадьорість, засмутитися', (as) grave as an owl `похмурий, понурий'), SURPRISE (12%, one's eyes grew round `очі стали круглими (від здивування)', you could have knocked me down / over with a feather! humorous `я зовсім розгубився від здивування'), FEAR (10%, scare stiff `страшенно налякати когось', be breathless with fear `не могти дихати від страху'), які є найбільш значущими для англійської лінгвокультури. Решта концептів репрезентовані кожний менш ніж 10% одиниць, вони є менш релевантними у фразеологічному тезаурусі англомовної свідомості та належать до периферійної зони аналізованої концептосфери.

У концептуальному просторі негативних емоцій виявилася емоція гніву в ядерній частині, яка визначається психологами як базова, тобто універсальна та поширена серед людей незалежно від культурно-маркованих традицій, емоція гніву є домінантною для внутрішнього світу англійців. З цього випливає, що концепт ANGER являє собою домінанту поведінки, характерну для англійської лінгвокультури.

Узагальнення результатів аналізу периферійної зони концептосфери негативних емоцій засвідчує, що концепт GRIEF / ГОРЕ в англійській фразеологічній картині світу вербалізується 5% ФО (наприклад, every heart knows its own bitterness `у кожного своє горе', come to grief `зазнати горя'. У периферійній зоні зафіксовані розбіжності у продуктивності фразеологічних засобів актуалізації концептів, які репрезентують етнічно та культурно зумовлені уявлення про емоції англомовної спільноти.

Спостереження над фразеологічною репрезентацією концептів негативних емоцій в англійській мові дозволяє виявити певні закономірності, які описані нижче. Оскільки обмежений об'єм роботи не дозволяє охарактеризувати усі виявлені концепти, зупинимося на деяких з них: англійський концепт ANGER, який виявився домінантним, а також концепти, які за кількістю ФО займають друге місце (SURPRISE).

Концепт ANGER. Концепт ANGER репрезентований 192 ФО англійської мови, що складає 24% від загальної кількості одиниць. Ґрунтуючись на даних словника, виділяємо такі концептуальні ознаки базової лексеми концепту ANGER:

1) trouble, affliction, vexation, sorrow;

2) extreme or passionate displeasure, wrath;

3) physical pain, inflamed condition.

Семантичний простір імені концепту досить розгалужений.

Матеріал дослідження свідчить, що фразеологічна вербалізація концепту ANGER досить різноманітна. Аналіз емпіричного матеріалу в англійській мові дозволив визначити набір ознак, які реалізуються у значенні ФО:

- вираження, прояв гніву (на обличчі тощо): look like thunder `виглядати дуже сердитим';

- симптоматичні ознаки прояву гніву: make your blood boil `розлютовувати';

- інтенсивність переживання: go bananas `дуже розізлитися';

- втрата контролю над собою як результат емоційного переживання: (a) blind fury / rage `сліпий гнів';

- характеристика людини: fierce as a tiger / as a bull in fits `лютий, як тигр';

- каузація стану гніву: stick pins / a pin into smb `дратувати, сердити, гнівити когось, докучати комусь';

- джерело гніву: a thorn in smb's flesh `більмо на оці';

- перехід у стан гніву: fly off the handle `розсердитися, скипіти, втратити самовладання';

- характеристика дії або поведінки людини: like a bull at a gate / at a five-barred `шалено, несамовито, нестямно, люто, скажено';

- вербальне вираження стану гніву: go to blazes! `іди до біса!'.

Фразеологічні засоби позначають різні форми емоції гніву. Англійські ФО фіксують такі відтінки емоції гніву, як irritation, bad temper, anger, exasperation, resentment, indignation, rage, fury, що свідчить про багату концептуальну структуру емоції гніву, наприклад, a burr under / in your saddle `a persistent source of irritation' більмо на оці; make someone's hackles rise `make someone angry or indignant' розізлити когось; get on someone's quince Australian informal `irritate or exasperate someone' роздратовувати когось; fly into a passion / rage `to become enraged suddenly' роздратовуватися, розлютитися, скипіти.

Як свідчить аналіз матеріалу, концепт ANGER не існує ізольовано у мовній репрезентації, а характеризується відносинами перетину з іншими емоційними та неемоційними концептами. Психологи, аналізуючи комбінаторний та взаємопов'язаний характер проявлення емоцій, називають такий феномен емоційним патерном, який складається із двох або декількох емоцій, що виникають одночасно та формують певний комплекс емоцій. Тобто у фразеологічній картині англійської мови відображаються особливості емоційного переживання людини. До концептів інших емоцій, з якими пов'язаний концепт ANGER, належать: ALARM, EXCITEMENT, UPSET, WORRY, EMBARRASSMENT, DISAPPROVAL, BOREDOM, наприклад, have a fit `become wildly or excessively alarmed, dismayed, angered' бути враженим або приголомшеним; have a cow North American informal `become angry, excited, or agitated' розсердитися, нервувати; a storm in a teacup ` a situation where people get very angry or worried about something that is not important' буря у склянці води; turn (over) in one's grave `if you say that a dead person would turn in their grave, you mean that they would be very angry or upset about something if they knew' перевернутися в труні, в могилі. Серед неемоційних концептів - APPEARANCE, BEHAVIOUR та інші, наприклад, black / blue in the face `багровий (від гніву, напруги тощо)'; bite / cut off one's nose to spite one's face `діяти на шкоду собі або завдавати самому собі шкоди під впливом гніву'.

Концепт SADNESS /СУМ. Концепт SADNESS налічує 117 англійських ФО (14%). Базовою лексемою концепту виступає іменник SADNESS. Семантичний простір імені концепту репрезентований такими концептуальними ознаками:

1) feeling, expressing, or characterized by sorrow;

2) causing sorrow, distressing, calamitous;

3) exceptionally bad; deplorable; shameful; regrettable, unfortunate;

4) very unfashionable or inadequate; socially inept, esp. through being studious or obsessive.

Аналіз фразеологічної вербалізації концепту в англійській мові показує, що у значенні ФО в основному актуалізуються ознаки № 1, 2. Окрім того, ФО репрезентують додаткові семантичні ознаки концепту:

- вираження, прояв суму (на обличчі тощо): (as) grave as an owl `похмурий, понурий';

- симптоматичні ознаки прояву суму: have a lump in one's throat `відчувати клубок у горлі';

- інтенсивність переживання: go through hell (suffer hell) `пройти через тяжке випробування; перенести пекельні муки';

- каузація стану суму: break sb's heart `розбити чиєсь серце, дуже засмутити когось, завдати жалю комусь';

- джерело суму: death's head (skeleton) at a (the) feast `людина або річ, що стримує веселощі, що псує настрій';

- перехід у стан суму: hang (down) one's head `похнюпитися, похнюпити, опустити голову; втратити бадьорість, засмутитися';

- образ життя: bear (carry) one's (the) cross `нести свій хрест'.

Аналіз матеріалу дозволяє зробити спостереження, що фразеологічні засоби розширюють семантичний обсяг концепту завдяки додатковим аспектам значення.

Аналіз емпіричного матеріалу показує, що фразеологія англійської мови передає різноманітні відтінки емоції sadness. Англійські ФО позначають такі форми емоції SADNESS: unhappiness, dismay, concern, sorrow, distress, misery, depression, наприклад, be in low spirits `be sad and miserable' бути в пригніченому, поганому настрої; (as) sick as a dog `deeply concerned or depressed (often because of a lost opportunity)' дуже стурбований або засмучений.

Під час аналізу встановлено, що деякі ФО унаслідок полісеман- тичності значення репрезентують різні концепти емоцій. Так, в англійській мові концепт SADNESS перетинається з концептами WORRY, ANXIETY, DISAPPOINTMENT, CONSTERNATION, наприклад, be in a (blue) funk `to be very worried or unhappy about something' бути в панічному стані; wring one's hands `to show that you are very sad or anxious about the situation but do nothing to improve it' ламати руки (у відчаї тощо). Серед неемоційних концептів - APPEARANCE та інші, наприклад, look blue `мати пригнічений вигляд; бути безнадійним'.

Концепт SURPRISE. Концепт SURPRISE вербалізується 100 ФО, що складає 12% від загальної кількості одиниць. Семантичний об'єм імені концепту в лексикографічному трактуванні репрезентований такими ознаками:

1) the emotion aroused by something unexpected;

2) mild astonishment or amazement;

3) a thing that takes a person by surprise; an unexpected occurrence; anything astonishing.

В англійській мові реалізуються усі три ознаки, виявлені під час аналізу імені концепту. Англійські ФО, що об'єктивують вказаний концепт, розширюють семантичний об'єм цього концепту завдяки таким ознакам:

- вираження подиву (на обличчі, поглядом тощо): one's eyes grew round `очі стали круглими (від здивування)';

- вербальне вираження емоції подиву: you could have knocked me down / over with a feather! humorous `я зовсім розгубився від здивування'.

Англійські ФО актуалізують такі форми прояву емоції подиву: surprise, astonishment, wonder, disbelief, наприклад, lost in astonishment (wonder) `вражений, здивований; що розгубився'; Can you beat it! informal `used to express disbelief, surprise, annoyance, etc.' оце так!.

Семантичний об'єм цього концепту в англійській мові співвідноситься з рядом інших емоційних концептів: ANNOYANCE, ANGER, SHOCK, FEAR, UPSET, наприклад, hell's bells `something that you say when you are very surprised or annoyed' розм. хай йому чорт!; how (what, when, where, etc.) the blazes (in blazes)...? old-fashioned- informal `if you start a question with what/who/why etc. the blazes, you show that you are very surprised or angry about the thing you are asking about' як (що, коли, де і т. ін.) чорт забирай...?; knock smb for six informal `to surprise and upset someone a lot' здивувати та засмутити когось.

1.7 Критерії добору фразеологізмів на позначення негативних емоцій та модель їхнього аналізу

Добір емпіричного матеріалу дослідження проводився з урахуванням декількох критеріїв.

По-перше, це наявність у словниковій статті родових сем emotion та feeling. Оскільки поняття емоція та почуття характеризуються складною природою, логічним є припущення про складну семантичну структуру відповідних лексем, тому доцільно проаналізувати значеннєвий простір цих слів за даними довідкових та лексикографічних джерел. У результаті такого аналізу були встановлені семантичні ознаки, які розкривають та конкретизують сутність зазначених понять і можуть бути використані як маркери у дефініціях ФО під час формування емпіричної бази дослідження: emotion, feeling, state, experience, action, attitude. Наведемо приклади: bring a lump to your throat `if something someone says or does brings a lump to your throat, it makes you feel such strong emotions that you want to cry' клубок застряв у горлі, take possession of smb (of smb's heart, mind, thoughts, etc.) `охопити когось (про почуття, відчуття)';

Окрім родових сем (emotion, feeling), важливим критерієм для добору матеріалу слугують видові семи, які називають конкретні негативні емоції:

agitation, anger, annoyance, anxiety, bad mood, boredom, contempt, disappointment, dislike, distress, embarrassment, envy, fear, fright, grief, guilt, humiliation, impatience, insult, irritation, jealousy, neglect, nervousness, regret, sadness, scare, shock, sorrow, suffering, sulkiness, surprise, unfriendliness, upset.

Наведемо приклади: a storm in a teacup `a situation where people get very angry or worried about something that is not important' буря в склянці води, eat crow `be humiliated by your defeats or mistakes' відчувати приниження через власні поразки або помилки.

Оскільки об'єктом дослідження постають ФО на позначення негативних емоцій, під час добору матеріалу враховувались індикатори негативної оцінки у тлумаченні ФО, наприклад, negative, unpleasant, bad. Оскільки власне оцінність не обов'язково передбачає емотивність, вважаємо наявність тільки цього критерію недостатнім чинником для віднесення ФО до корпусу матеріалу, отже він вважався факультативним, який надбає валідність у поєднанні з першим або другим критеріями. Наприклад, change colour `blush, flush, or grow pale; (esp. neg.) show (no) emotion in one's face whether accompanied by growing red/pale or not' змінитися в обличчі; збліднути.

Ще одним критерієм добору ФО слугували ремарки негативної оцінки, як стилістичні, так і семантичні, які вказують на використання ФО з метою вираження емоційно-суб'єктивного ставлення того, хто говорить (наприклад, розмовна, жаргонна, вульгарна, гумористична, застаріла, лайлива, жартівлива, зневажливо, грубо). Зазначаємо, що наявність тільки таких ремарок не можна вважати достатнім індикатором емотивності, тому вони враховувались у комбінації з іншими критеріями.

Складність фразеологічної вербалізації негативних емоцій зумовила використання комплексної методики дослідження. Беручи до уваги той факт, що емоції насамперед є цариною вивчення психології, результати дослідження було доповнено інформацією з галузі психології, що дозволило глибше вивчити сутність поняття емоцій та розкрити специфіку взаємодії емоцій та мови. Зокрема, за основу виділення списку негативних емоцій була взята класифікація базових емоцій К. Ізарда: горе, гнів, презирство, зневага, страх, подив. У подальшому список емоцій був доповнений даними аналізу емпіричного матеріалу:

agitation, anger, annoyance, anxiety, bad mood, boredom, contempt, disappointment, dislike, distress, embarrassment, envy, fear, fright, grief, guilt, humiliation, impatience, insult, irritation, jealousy, neglect, nervousness, regret, sadness, scare, shock, sorrow, suffering, sulkiness, surprise, unfriendliness, upset.

Такий аналіз дозволяє зробити висновок, що перелік негативних емоцій, які передаються ФО, значно ширший, ніж вихідний список емоцій. Це, з одного боку, свідчить про певні розбіжності між когнітивним знанням про дійсність та мовною репрезентацією, яка втілює повсякденні уявлення носіїв мови щодо відповідної ділянки дійсності. З іншого боку, це частково можна пояснити тим фактом, що базові емоції - «примитиви» у сфері емоцій, від яких утворюються інші емоції. Тому не дивно, що зазначені шість базових негативних емоцій слугують як основа для функціонування великої кількості інших емоцій або їх відтінків.

Дослідження структурно-семантичних особливостей ФО на позначення негативних емоцій в англійській мові відбувалося в декілька етапів.

На першому етапі із фразеологічного словника англійської мови (БАРФС) методом суцільної вибірки з урахуванням встановлених критеріїв було відібрано ФО, які позначають негативні емоції; зроблено висновок про важливість цієї ділянки дійсності для мовної спільноти.

На другому етапі за допомогою методу концептуального аналізу з'ясовано особливості вербалізації концептосфери негативних емоцій. Встановлено концепти, які формують концептосфери в англомовній спільноті. Аналіз семантичного простору поняттєвого шару виділених концептів дозволив виявити подібні та відмінні риси у сприйнятті концептів у різних лінгвокультурах. Хоча емоції як явище універсальні, їхній прояв та переживання національно детерміновані та зумовлені конкретною культурою. У процесі фразеологічної репрезентації негативних емоцій відображаються особливості загальнокультурного розвитку досліджуваних етносів, специфіка їхньої колективної психології, історичної долі, усього культурного простору в цілому. Однією з задач дослідження було з'ясувати особливості вербалізації концептів негативних емоцій засобами фразеології. Були виділені, описані концепти, що характеризують риси світосприйняття носіїв англійської мови. За допомогою кількісного аналізу ми дійшли висновку про ступінь значущості певних концептів негативних емоцій у рамках тієї чи іншої культури. Метод семантичного аналізу використовувався для встановлення семантичних особливостей виділених концептів. Проведений лексикографічний аналіз імен концептів негативних емоцій дозволив виявити об'єм імен концептів у свідомості носіїв англійської мови. Аналіз фразеологічних засобів реалізації концептів негативних емоцій дозволив виявити ознаки, які формують семантичний об'єм концептів. Зіставний аналіз особливостей вербалізації концептосфери негативних емоцій дозволяє реконструювати універсальні та етнічно марковані риси національної емоційної картини світу мовної спільноти.

Аналізовані ФО позначають різні аспекти переживання негативних емоцій. У результаті семантичної класифікації ФО були виділені такі семантичні групи: «негативний емоційний стан», «негативна емоційна дія», «негативне емоційне ставлення», «вираження негативної емоції». Метод кількісного аналізу залучався для підрахунків кількості ФО та встановлення відсоткового співвідношення ФО у групах, що надало змогу зробити висновок про більшу / меншу значущість певних аспектів мовного відображення негативних емоцій. Також на цьому етапі за допомогою методу компонентного аналізу досліджено семантичну структуру ФО, у результаті чого визначено набір архісем відповідно до встановлених семантичних груп («негативний емоційний стан», «негативна емоційна дія», «негативне емоційне ставлення», «вираження негативної емоції») та семантичних ознак, які конкретизують значення ФО. Наприклад, у структурі значення ФО avoid smb / smth like the plague - have such a strong fear, or dislike, of smb / smth that one habitually avoids contact with him / it as much as possible `уникати когось або чогось як чуми' поєднуються архісема «негативна емоційна дія» та додаткові семи «інтенсивність», «тривалість». Складна семантична структура ФО відображає комплексний, нестійкий характер емоційних переживань та прагнення носіїв мови вербально зафіксувати актуальні аспекти переживання негативних емоцій.

Наступний етап аналізу було присвячено описові матеріалу з точки зору типів емотивності. Засновуючись на класифікації емотивної лексики В. І. Шаховського, ФО було розподілено за такими типами: а) ФО - номінанти (feel flat `погано почуватися, відчувати смуток'; б) ФО -дескриптори (strike smb dumb / speechless `приголомшити, позбавити мови когось'; в) ФО-експліканти (holy cow! `Боже мій!, Батечки!' негативних емоцій. Проаналізувавши фактичний матеріал, були зроблені висновки про продуктивність зазначених типів емотивності, співвідношення типу емотивності та семантичної групи.

На етапі аналізу структурних особливостей ФО одиниці було розподілено за структурно-граматичними типами: ФО зі структурою словосполучення (субстантивні, ад'єктивні, адвербіальні, дієслівні), ФО зі структурою речення, вигукові ФО. Також були виділені продуктивні структурні моделі, за якими будуються досліджувані ФО у межах семантичних груп та підгруп.

На наступному етапі було проведено аналіз стилістичних особливостей ФО. Зроблено висновок, що в основному ФО є стилістично нейтральними. Аналіз показав, що ФО супроводжуються ремарками, які можуть вказувати на функціональну віднесеність ФО (наприклад, сленг), характеризують географічно-територіальну належність ФО (наприклад, британська, австралійська) або виражають емоційно-суб'єктивне ставлення того, хто говорить (наприклад, derog.).

Попри семантичну злитність нарізнооформлених компонентів ФО, для фразеології актуальною є тенденція до варіативності компонентного складу одиниць. У ході аналізу ми дійшли висновку, що варіативність компонентного складу ФО - поширене явище для досліджуваних мов. Були встановлені типи фразеологічних варіантів (лексичні, граматичні та змішані варіанти) та описані особливості їх структури.

Фразеологія мови слугує як цінний лінгвокультурологічний матеріал, який дозволяє виявити взаємозалежність між мовою та культурою. Аналіз компонентного складу ФО дає змогу реконструювати особливості побуту, соціального, культурного життя, світогляду та ціннісної картини світу двох лінгвокультур. Опрацювавши емпіричний матеріал з точки зору компонентного складу ФО, нами були виявлені основні групи компонентів у складі досліджуваних ФО, які беруть участь у кодуванні емоційної сфери засобами фразеології. Виявлено універсальну тенденцію щодо продуктивності соматичних компонентів у мовах зіставлення, які відображають один із важливіших кодів культури - соматичний.

Елементи кількісного аналізу, що застосовувався упродовж дослідження, дозволили узагальнити висновки, отримані у результаті дослідження.

Антропоцентричний підхід до вивчення мовних явищ передбачає поглиблене та різнобічне розглядання різноманітних аспектів людської природи. Емоційно-почуттєва сфера є однією з ключових площин прояву життєдіяльності особистості, що зумовлює стійкий інтерес сучасної науки до проблематики мовного втілення емоцій. Зіставний опис мовних засобів на позначення емоцій дозволяє виявити подібності ірозбіжності актуалізації знань та уявлень представників різних мовних спільнот про цю ділянку дійсності та таким чином глибше проникнути у сутність феномену емоцій.