Особливості перекладу англійських гумористичних виразів українською мовою (на матеріалі іронічного детективу)

Імена головних героїв (сищиків) також містять авторську іронію: Віола Тараканова (Вилка), Євлампія Романова (Лампа) (Д. Донцова), Павлик і Яночка Хабровіч (І. Хмелевська), Тарган Едік, Гриць Мамай (Л. Вороніна), Коко (Л. Браун).

Розповідь у іронічних детективах часто вибудовується як розповідь від першої особи - головного героя. Для манери нарації характерна невимушеність й іронічність. Досягається вона шляхом використання експресивних слів.

Залежно від поширення і широти вживання О. Титаренко поділяє емоційно-експресивну лексику на три групи:

1) міжнаціональна, розповсюджена у різних країнах і мовах лексика. У відповідності з історичними традиціями такі слова часто розвивають свої усталені форми у кожній мові (наприклад: Aesculapius - жарт. ескулап, «лікар»);

2) національна лексика, яка вживається всіма носіями певної мови (наприклад: professor - жарт. «той, що носить окуляри»);

3) локальна (місцева) лексика, така, що вживається на частині ареалу однієї мови (наприклад: Auntie - «тітонька Бі-бі-сі», жартівлива назва Бі-бі-сі; Sassenach (ірл. шотл. гумор) - англієць; scull session (амер.) - жарт. нарада) [63].

Виходячи з критерію взаємозв'язку форми і змісту в емоційно-експресивній лексиці В. Вартанян розрізняє:

1) слова, які при прагматичній спрямованості на гумористичний вплив змінюють свою форму і значення (наприклад: bone - нейтр. кістка, жарт., множина bones - людина);

2) слова, які змінюють значення без зміни форми (наприклад card - нейтр. карта, картка, жарт. дивак, химерна людина) [14].

У жанрі іронічного детективу, широко представлені жартівливі назви (або прізвиська), які Л. Карасев поділяє на дві групи:

1) жартівливі назви, що стосуються людей, (наприклад: web-foot -амер. водоплавний, жартівлива назва жителів Орегону);

2) жартівливі назви, що стосуються географічних об'єктів (наприклад: the Hub - жарт. амер. Бостон) [30, с. 148].

М. Паніна виділяє також індивідуальні антропоніми-прізвиська (наприклад: bean-eater - жарт. бобоїд, тобто житель Бостона) і групові, або колективні. Останні найбільш характерні для англійської мови. Наприклад: the Canaries - канарки, жартівлива назва футбольного клубу «Норідж сіті» (за кольором футболок). У прізвиськах, що стосуються географічних об'єктів, виділяться неофіційно-розмовні, які відомі обмеженому колу людей, та широко розповсюджені (наприклад: Big Smoke - жарт. «Великий дим», Лондон), а також книжково-літературні, тобто традиційні жартівливі назви, як, наприклад, характеристики американських штатів (The Badger State - «Борсучий штат» замість офіційного штат Вісконсин). Топоніми-прізвиська відрізняються від офіційних назв більшим обсягом додаткової інформації, містять не лише характеристику географічного об'єкта, але й соціальну оцінку, яка створює гумористичний ефект [54, с. 14].

На думку М. Кулінич, велику продуктивність при утворенні емоційно-експресивної лексики у жанрі іронічного детективу виявляє семантична деривація на метафоричній та метонімічній основі.

У процесі семантичної деривації широко використовуються:

а) антономазія (перейменування), як різновид метафоричного переносу (наприклад: Aesculapius - «лікар»);

б) метафоричне переосмислення, асоціативною ознакою якого є конотативна ознака вихідного слова, трансформована при переосмисленні у певну ознаку метафоричного слова (наприклад: penguin - «пінгвін», жінка, яка служить у нельотному складі ВПС (пінгвін - птах, який не може літати));

в) персоніфікація, як різновид метафори, окремим випадком якої є антропоморфізм (коли предмет уподібнюється людині або набуває людських властивостей). Наприклад: little Rhody - «маленький Роді» (найменший штат США Род-Айленд);

г) метонімія, що характеризується дещо меншою продуктивністю при утворенні гумористичних імен особи, географічного об'єкта Метонімічне перенесення ґрунтується на суміжності двох предметів (наприклад: wolverine - «росомаха», мічіганець) [39, c. 24].

О. Титаренко зазначає, що продуктивним є утворення жартівливих назв людей, географічних об'єктів, зоонімів, так званих образних перифраз на основі розгорнутої метафори або метонімії, що здійснюється за такими моделями:

а) N + of + N = N (наприклад: lady of the frying-pan - куховарка);

б) А + N + of (або in) + N + N = N (наприклад: the old lady of (або in) Threadneedle Street - «стара леді з Треднідл-стріт», англійський банк);

в) N + of + A + N = N (наприклад: City of Brotherly Love - «Місто братської любові», Філадельфія);

г) N + of + N = N (наприклад: the City of Bean-eaters - «Місто бобоїдів», Бостон) [63, с. 17].

На лексико-семантичному рівні гумористичний ефект в іронічних детективах створюють також авторські гумористичні новоутворення, «значущі» або «промовисті», власні імена, вільні атрибутивні словосполучення.

О. Шонь відзначає, що авторські оказіоналізми утворюються згідно усталених продуктивних моделей. Перебуваючи в цілковитій залежності від фантазії автора та особливостей його світовідчуття, вони здатні реалізувати величезну кількість неймовірних асоціацій. Характерною особливістю гумористичних авторських новоутворень є те, що один з їх компонентів нерідко має характер алогізму (наприклад: westerly oily wind - західно-гасовий вітер). Авторські оказіоналізми вживаються як засіб досягнення гумористичного ефекту шляхом навмисного створення невідповідності між реальними властивостями денотата і його авторською характеристикою, яка міститься в епітеті, метафорі, словосполученні. Наприклад: mealy boys and beef-faced boys (хлопчики борошнисті» й хлопчики м'ясисті замість нейтральних бліді і вгодовані);... and covered themselves with dust and glory... (... і вкрили себе пилом і славою). Додане слово пил надає виразові гумористичного відтінку [74, с. 12].

Гумористичний ефект породжує і парадоксально-несумісна сполучуваність слів, смислова двозначність подібних сполучень. Наприклад: One day I gets all ensnared up in aspirations for to eat sonie canned grub than hasn't ever mooed or baaed or grunted or been in peck measures. - Одного разу мені страшенно захотілося пожувати такої консервованої страви, яка ніколи не мукала, не мекала, не рохкала і не вимірювалася гарнцями.

Більшість таких гіперсемантизованих новоутворень створюються відповідно до словотворчих моделей, що існують в англійській мові, (meal -борошно, mealy - борошнистий), а також шляхом вилучення одного компонента з вільного або стійкого словосполучення і заміною його на інший, розрахований на гумористичний вплив (methylated spirit, methylated pie and methylated cake - денатурований спирт, денатурований пиріг і денатуроване тістечко) [39, с. 75].

М. Бакулін уважає, що стилістичні забарвлення власного імені - обов'язкова складова частина його мовної інформації. Вплітаючись в суцільне художнє полотно, вони вносять багато додаткової інформації для непрямої характеристики персонажів. У цьому випадку імена героїв і вигаданих місць подій несуть особливе стилістичне навантаження. Вони відрізняються невипадковістю, мотивованістю, значимістю і називаються «значущими'', або «промовистими» іменами. Незважаючи на різноманітність власних імен, вони здебільшого існують у сталому колі основ, смислових ознак і тематичних рядів, варіюючи і послідовно підкоряючись творчій манері автора, з точки зору їх смислового наповнення такі власні імена складають кілька груп. Здебільшого вони утворюються: 1) від назв тварин: Mr. Fish; 2) Від назв рослин: Miss Peacher; 3) від назв фахів: Harper; 4) від назв частин тіла людини і тварин: Lord Oxhead, Mr. Coppernose; 5) шляхом різних змін у звуковому складі слів: Patagascar замість Madagascar; 6) як «значущі» або «промовисті» імена (англійські, німецькі, голандські): Van Tassel (tassel - англ. китиця, прикраса), Van Bummel (Bummel - нім. помпон). 7) Утворення деяких імен пов'язано з характером, поведінкою, способом дії персонажа: Prof. Snore (від хропти), Mr. Jingle (від дзвеніти) [22].

«Значущі» імена наближаються до інших виразних засобів у художній літературі і є також виразними засобами реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект. «Значущі» імена художнього твору необхідно відтворювати у перекладі. Найчастіше, як показує дослідження, «значущі» імена транскрибуються перекладачами, отож втрачають своє справжнє прагматичне призначення. Так,наприклад, Lord Oxhead («тугодум»), Mr. Tupman («баран»), Mr. Winkle («морський слимак»), Doctor Slasharer («навіжений, галасливий») відтворені українською мовою відповідно як Лорд Оксхед, м-р Тапмен, м-р Уінкдь, доктор Слешер. У текстах перекладу ці імена втратили стилістичну значущість і перестали виконувати свою характерологічну функцію [2].

Таким чином, дані експресивні слова, власні імена та заголовки стають своєрідними маркерами. Разом з типовими сюжетними лініями (зі слабо розвиненою інтригою) вони визначають вигляд іронічного детективу. Яскраві, оціночні, експресивні слова, які за походженням є розмовними, просторічними або жаргонними, в силу частого вживання втрачають свою виразність, образність, тобто перетворюються в мовні штампи. Тим не менш, вони вже стали необхідними словесними формулами, які репрезентують жанр іронічного детективу. Подібне вивчення мови масової літератури є перспективним та дозволить вирішити багато питань, пов'язаних з особливостями створення, сприйняття і розуміння таких текстів.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРНІ СКЛАДНОЩІ ТА СПЕЦИФІКА ВІДТВОРЕННЯ ГУМОРУ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ

2.1 Основні шляхи збереження іронії у перекладі

Іронія як мовне явище полягає у вираженні протилежного під зовні позитивними характеристиками. Іноді імпліцитне виражається в мовних одиницях, які самі по собі є трудністю для перекладу, але набагато частіше проблема полягає в невідповідності традиційний способів вираження іронії у різних культурах. Вираз іронії, глузування здійснюється різними способами, які можуть відрізнятися за формою, змістом і функціях у різних мовах і мовних традиціях [53, с. 111].

Найпростішим способом вираження іронії в англійській і українській мовах є лапки, коли цілком стандартне й очікуване слово або фраза беруться в лапки в стандартному контексті:

When I left my public school I had an extensive knowledge of Latin and Greek literature, knew a certain amount of Greek and Latin history and French grammar, and had «done» a little mathematics.

Закінчивши приватну гімназію, я непогано знав античну літературу, мав уявлення про античну історію і французьку мовою, а також «пройшов» ази математики [9, с. 64].

Більш складним різновидом іронії є протиставлення двох якостей або двох взаємовиключних можливостей в одному і тому ж контексті. Основна складність при перекладі таких контекстів виникає в тому випадку, якщо два елемента, що контрастують в початковому тексті, вимагають самі по собі перетворення в мові перекладу і в перетвореному вигляді часто не забезпечують текст достатньою іронічною виразністю:

I went to Balliol University a good classic and a complete ignoramus [9, с. 65].

Переклад цього речення пов'язаний з необхідністю перетворення слова classic, у результаті якого отримана відповідність не є достатньо виразною для створення іронічного контрасту - фахівець з класичної філології, з хорошими знаннями в області класичної філології тощо. Найбільш поширеним прийомом, який допомагає в таких випадках перекладачеві, полягає в додаванні, що дозволяє об'єднати протипоставлені елементи іронічного контексту:

Я відправився в Балліол фахівцем в області класичної філології і повним невігласом у всіх інших областях [9, с. 66].

Однією з проблем при перекладі іронічного контексту, заснованого на контрасті, може бути необхідність антонімічного перетворення, яке, у свою чергу, вимагає перетворення самої структури контрасту:

I knew vaguely that the first Chapter of Genesis was not quite true, but I did not know why.

При перекладі на українську мову в цьому контексті змінюється перша частина протиставлення, що вимагає відповідного перетворення другої частини:

Я смутно усвідомлював, що початок Книги Буття відхиляється від істини, але поняття не мав, у яку сторону [9, с. 68].

Більш складні перетворення застосовуються в разі розгорнутого іронічного контексту, що виходить за межі речення, причому в умовах, коли необхідно дотримуватися ключових елементів іронії.

Thinking up titles is an art in itself, but we, legions of would-be authors, face another literary crisis: title depletion. Heedless of the future, successful authors the world over keep consuming a precious resource - book titles - as if there were no tomorrow, and that puts the rest of us off. And they have creamed off the best. Maybe I would have written The Brothers Karamazov, but some older guy got it first. We're left with odds and ends, like The Second Cousins Karamazov.

Переклад цього тексту пов'язаний з іронічним поняттям thinking up titles, яке проходить через весь текст, контекстуально видозмінюючись, тобто кожен раз ставить перекладачеві різні завдання. Дотримуватися єдності основи для іронічного контексту доводиться в умовах постійних перетворень, найголовнішим з яких є перетворення образної основи іронічного обороту:

Придумування заголовків - саме по собі мистецтво, але ми, легіони письменників майбутнього, зіштовхуємося з кризою жанру: з виснаженням джерела назв. Не піклуючись про майбутнє, письменники у всьому світі, які вже отримали своє, продовжують експлуатувати дорогоцінні ресурси - родовища назв книг, - неначе майбутнього зовсім не буде, і тим самим позбавляють нас останнього. А самі тим часом знімають вершки. Я, може, назвав би свій роман Брати Карамазови, та якийсь дід уже обійшов мене. Ось нам і лишаються тільки відвали, а чи не назвати мені свою книгу Кузени Карамазови!

У наведеному перекладі використано самостійний загальний образ: виснаження ресурсів - експлуатація родовищ - відвали, який в українському контексті допомагає відтворити більш щільну, відповідно до української традиції, іронічну структуру [28, c. 134-158].

При перекладі іронічних контекстів з англійської мови на українську ми нерідко зустрічаємося з іронічним обіграванням відомих цитат або їх більш складного варіанта, алюзій. Використання цитати в якості образної основи для іронічного образу може при перекладі ускладнюватися, наприклад, необхідністю лексико-граматичних перетворень, спричинених контекстом, у результаті чого сама цитата неминуче втрачає вихідну форму, тобто перестає бути цитатою. Тут проходить дуже тонка межа: навіть перетворена, цитата має упізнаватися в тексті перекладу, інакше вона втрачає статус цитати, що може супроводжуватися, у свою чергу, інформаційними втратами. Наприклад, переклад іронічного парадоксу О. Уайльда, побудованого на алюзії до однієї з основоположних цитат європейської культури Те be - or not to be?, пов'язано саме з такого роду проблемою:

To read or not to read? All books can be divided into three groups: books to read, books to re-read, and books not to read at all.

Одним зі способів зберегти іронічний контекст може бути додатковий образ, який дозволив би зберегти автономність настільки важливого для алюзії інфінітива і разом з тим не порушив би логіки вихідного тексту, з одночасним застосуванням лапок, що виділяють важливі компоненти іронії:

Все книги можна поделить на три группы, снабдив их этикетками: «читать», «перечитать», «не читать» [10, c. 37-43].

Проблемою, що викликає неминучі перетворення, є наявність в іронічному контексті компонентів, невідомих культурі перекладу:

Иногда переходят Невский проспект мужики, спешащие на работу, в сапогах, до того перепачканных грязью, что даже Екатерининский канал, известный своей чистотою, не в состоянии был бы ее смыть.

У цьому реченні виділені слова є основою іронії, тобто, безумовно, означають прямо протилежне: Єкатеринський канал відомий своєю брудністю. Однак для читача, не знайомого з річками та каналами Санкт-Петербурга, ця іронія повністю пропадає в безпосередньому перекладі: the Ekaterininsky Canal well-known with its pure waters. Для того щоб довести до англомовного читача іронію Гоголя, можна скористатися антонімічним перетворенням (...boots so mud-stained that they could surpass even the Ekaterininsky Canal, a notoriously muddy stream). У такому випадку основою іронії в перекладному тексті стає слово surpass, в той час як невідомий читачеві перекладу Єкатеринський канал характеризується прямо як брудний. При такому розкладі компонентів, звичайно, втрачається частина вихідної інформації, але зате зберігається сам прийом іронії як спосіб характеристики образу.

Іншим варіантом може слугувати застосування коментаря, який дозволяє зберегти вихідну структуру іронії і при цьому надати читачеві перекладу необхідну інформацією, наприклад, використовуючи таке пояснення:

The Ekaterininsky Canal is notorious with its muddy waters among the rivers and canals of St. Petersburg [28, с. 234-241].

Таким чином, науковці пропонують такі рекомендовані правила перекладу іронії:

1. Повний переклад з незначними лексичними або граматичними перетвореннями застосовується в тих випадках, коли це дозволяє як словесний, так і граматичний склад іронічного обороту в початковому тексті, за умови збігу соціально-культурних асоціацій.

2. Розширення вихідного іронічного звороту застосовується в тих випадках, коли зміст іронічного слововживання є неочевидним для іншомовного культурного середовища. У таких випадках частина домислених компонентів іронії вбирається в словесну форму у вигляді прикметникових чи дієприкметникових зворотів, поширених атрибутивних конструкцій тощо.

3. Антонімічний переклад, тобто переклад з протилежним граматичним або лексичним значенням, застосовується тоді, коли прямий переклад ускладнює перекладну структуру в силу відмінності граматичних або лексичних норм і тим самим затемнює або взагалі не передає сенс іронії.

4. Додавання смислових компонентів застосовується в тих випадках, коли потрібно зберегти вихідні лексико-граматичні форми (наприклад, цитати) в умовах інформаційної недостатності аналогічних форм у мові перекладу.

5. Культурно-ситуативна заміна застосовується в тих випадках, коли пряме відтворення способу вираження іронії є неможливим, оскільки не буде сприйматися культурою перекладу, а сама іронія неодмінно повинна бути передана, оскільки вона становить істотну частину авторського способу вираження.

2.2 Складнощі відтворення комічного при перекладі

Для всіх національних культур є характерним особливий гумор, особливе поняття про смішне. «Індивідуальна концептуалізація сутностей є одним із прийомів створення гумористичного ефекту», - зазначає В. Карасик [31, с. 331]. Зокрема, гумор часто називають найбільш яскравим показником національного характеру англійської мови [73]. Як вважає дослідник, «гумор за своєю суттю є одним з найзручніших способів адаптації людини до мінливих обставин, це реакція на несподіваний розвиток подій, певною мірою - примирення з дійсністю, причому з переживанням позитивних емоцій [31, с. 87].

Гумористичне спілкування представляє собою емоційну обстановку, яка характеризується дружнім ставленням учасників спілкування, з одного боку, і перевертанням певних цінностей, з іншого. Готовність розуміти гумор базується не лише на індивідуальних особливостях людини, але і на певних стереотипах поведінки, прийнятих в тій чи іншій культурі.

Як відомо, комічне має досить чіткі характеристики, які виявляються і в виборі його предмету, і в різних «технологіях» створення сміхового ефекту. Ця специфіка не завжди піддається чіткому формулюванню, оскільки феномени людської культури взагалі ніколи не підлягають остаточній формалізації. Проте, і на професійному, і на побутовому рівні визнана відмінність різних національних гумористичних традиції [56, с. 59-70]. Так, англомовний гумор нерідко оцінюється як занадто специфічний для того, щоб завжди бути зрозумілим для представників інших народів. Однак, значна частина цієї «незрозумілості» є результатом не стільки відмінних менталітетів, скільки некоректних перекладів.

Спробуємо розібратися, що може відбутися при перекладі з певним гумористичним (в широкому сенсі слова) текстовим пасажем.

I. Він може бути адекватно переданий.

Прикладом творчого та водночас надзвичайно бережного відношення до оригінального тексту є перекладацька діяльність Н. Демурової, свідченням чого є вдале відтворення надзвичайно складних багаторівневих текстів Льюїса Керролла. Саме це видання [94], цікаве також енциклопедичними коментарями, які роблять його дійсно академічним, заслуговує на визнання його як своєрідного «стандартного» російськомовного тексту «Аліси». Одним зі свідчень високого професіоналізму Демурової є переклад абзаців, побудованих винятково на грі слів (що є одним з найзначніших каменів спотикання для перекладача), які є водночас невимушеними з точки зору російської мови, близькими до оригіналу і, нарешті, смішними. Автор одного з новіших перекладів «Аліси в Країні Див» пішов іншим шляхом, посиливши комізм (в перекладі більше жартів, ніж в оригіналі) за рахунок відступу від стилю Л. Керролла. Як здається, однією з причин таких розбіжностей є орієнтація перекладачів на різний читацький контингент.

Розглянемо приклади адекватного відтворення гумору на прикладі аналізованого роману канадського письменника А. Бредлі «Солодкість на шкуринці пирога» (The Sweetness at the Bottom of the Pie) та його російськомовного перекладу С. Абовської:

1) I shot him a broad smile, a smile wide enough to present him with a good view of the wire braces that caged my teeth. Although they gave me the look of a dirigible with the skin off, Father always liked being reminded that he was getting his money's worth [95, с. 15]. - Я одарила его широкой улыбкой - достаточно широкой, чтобы предоставить ему хороший вид на брекеты, сдавливающие зубы. Хотя они делали меня похожей на дирижабль без оболочки, отец любил, когда ему напоминали, что он не зря потратил деньги [93, с. 15].

2) Using my knife as a ruler and my fork as a prod, I marshaled the peas so that they formed meticulous rows and columns across my plate: rank upon rank of little green spheres, spaced with a precision that would have delighted the heart of the most exacting Swiss watchmaker [95, с. 18]. - Пользуясь ножом вместо линейки и вилкой вместо шила, я расставила горошины на тарелке аккуратными рядами и колоннами: шеренга за шеренгой зеленых шариков, расположенных с точностью, восхитившей бы самого придирчивого швейцарского часовщика [93, с. 18].

3) If you're insinuating that my personal hygiene is not up to the same high standard as yours you can go suck my galoshes [95, с. 21]. - Если ты намекаешь, что моя личная гигиена не соответствует твоим высоким стандартам, пойди и оближи мои галоши [93, с. 21].

Отже, мінімалізація втрат, в тому числі при перекладі гумору, можлива. Але, на жаль, не рідкістю є такі типи проблем:

II. Повне або часткове зникнення комічного.

III. Зміна типу комічного та/ або технології його створення.

IV. Додавання перекладачем гумору від себе [35, с. 105].

Зникнення гумору може бути результатом:

1. об'єктивної складності (аж до неможливості) перекладу деяких його типів;

2. нерозуміння або неуважність з боку перекладача;