Проблеми перекладацької адаптації проповіді як типу тексту

2) Нарративність протестантської проповіді не передбачає використання в ініціальній позиції класичних для східнослов'янської традиції форм звертання. Для перекладача актуальним є питання про адекватну передачу займенників «I», «We», «You». Тут є своя специфіка. Інваріантною ознакою для будь-якого виду православної проповіді чи то на пам'ять святих або великомучеників, чи то проповіді з морально-етичної проблематики, є вживання узагальнено-особового займенника «ми». Оскільки православна проповідь передбачає й «самолікування», то приєднання проповідника до «ми» надає тексту інклюзивного характеру. В умовах протестантської проповіді проповідник може дистанціюватися від громади протиставляючи «Я» і «Ви» [21, с. 14].

3) Протестантська проповідь традиційно згадує святих апостолів Павла й Петра, а також біблійні персонажі переважно Старого Завіту. Стосовно інших антропонімів першого ряду в проповіді дозволяються цитати з посиланнями на автора Євангелія, а відтак, під час трансляції антропонімів першого ряду необхідне застосування дескриптивного перифразу, наприклад, «за свідченням святого євангеліста Луки». Імена канонічних для православ'я святих при перекладі зазнають часткової десемантизації. Так, «святий апостол Андрей Первозванный» під час перекладу в атлантичну традицію редукується до зазначення власне імені - Андрій тому, що калька імені Первозванний є культурною лакуною. Можливий інший варіант - калька + дескриптивний перифраз, наприклад, «Апостол Андрей Первозванный потому, что Иисус Христос призвал его первым». А у випадку зі святителем Миколаєм, архієпископом Мир Лікійських у процесі перекладу відбудеться часткова елімінація, оскільки атлантична традиція знає його як святого Миколая.

4) У протестантських проповідях кількість релігійних концептів значно обмежена, у той час як у православній проповіді простежується висока частотність функціонування і релігійних концептів, і гіпонімів до них. Тенденція вживання релігійних концептів у атлантичній традиції свідчить про те, що проповідь присвячено розкриттю певного і, як правило, одного концепту, гіпоніми до якого однополярні - або позитивні, або негативні. Наприклад, «Calvary Cross» - «faith, atoning, baptism». Православні проповіді, зі свого боку, використовують декілька релігійних концептів, що, безсумнівно, збільшує й кількість гіпонімів із полярною оцінністю: «Спаситель» - «исповедовать, истину, смерть, прах, бессмертная душа, жизнь, поминовение, молитвы». Очевидно, що насиченість релігійними концептами проповіді зумовлює інформативну й емоційну «перевантаженість» тексту, чим робить його важким для сприйняття атлантичною традицією, що гранично призводить до негативного зворотного ефекту. Одночасно варто зазначити характерне для православної проповіді використання старослов'янізмів або архаїзмів, котрі в протестантській проповіді практично не припустимі й саме тому під час перекладу підлягають генералізації [22].

5) Своєрідність протестантської проповіді полягає в тому, що деякі компоненти релігійної семантики ініціальної позиції віддзеркалюються у фінальній, щоправда з одним виключенням: фінальній позиції нерелевантні релігійні концепти й аксіологеми. Православні проповіді навпаки, крім аксіологем із позитивною й негативною конотаціями, широко застосовують релігійні концепти й церковні реалії, які й спричиняють певні труднощі для перекладача. Тут В. Демецька говорить про ті реалії, що становлять культурну й конфесіональну лакуну для атлантичної традиції. До них, зокрема, належать найменування різноманітних постів і Святі Таїнства Церкви. Наприклад, Успенський пост як реалія має два способи перекладу: коментування й елімінація. Але доводиться надавати перевагу елімінації, оскільки асоціативне поле, пов'язане із Пресвятою Дівою Марією не актуально для протестантизму, який рішуче редукував це [21, с. 14].

6) У східнослов'янських традиціях проповідь чітко розмежовується на зони профанного й сакрального, зрушення ціннісної парадигми, а в атлантичній традиції зона профанного розглядається лише крізь певну призму, у цьому випадку релігійну, що передбачає лише зміну тематики [22].

Наведений В. Демецькою перекладознавчий аналіз допомагає зрозуміти, що у випадку відтворення проповідей перед перекладачем постає проблема не стільки мовного, скільки лінгвокультурного характеру, оскільки православна та протестантські конфесії суттєво різняться своїми традиціями, світоглядом, особливостями сприйняття релігійних реалій тощо.

В. Виноградов зазначає, що переклад релігійних текстів пов'язаний зі сформованою традицією відтворення сакральних творів, для якої характерні використання богословської термінології, усталених зворотів і штампів, архаїзація текстів, інтерпретація символів, алюзій, уведення у багатьох випадках буквалізму, обумовлених боязню спотворити священний текст тощо. Ці чинники призводять до відмінностей у текстах оригіналу та перекладу і відносної еквівалентності тексту мовою перекладу. З усього сказаного випливає, що, незважаючи на прагнення перекладача відтворити якомога повніше змістовну, емоційно-експресивну й естетичну цінність оригіналу й домогтися рівновеликого з оригіналом впливу на читача, йому, перекладачеві, можна розраховувати лише на відносну еквівалентність перекладу тексту релігійного характеру, еквівалентність впливу оригіналу й перекладу на читача буде ще відноснішою [14, с. 26].

Саме тому, вважаємо за доцільне навести приклади тематик проповідей, які на думку В. Демецької, взагалі не підлягають перекладацькій адаптації. До них належать:

А)

1. The activities of the Christian - проповіді, основною темою яких є економічне благополуччя конгрегації, а завданням - біблійне обґрунтування необхідності для всіх членів конгрегації внесення в церкву десятої частки доходу.

2. Sins of the Bible Saints.

Б)

1. Проповіді, присвячені Таїнствам.

2. Проповіді на свята Богородиці.

3. Проповіді на дні пам'яті святих.

4. Проповіді на церковні свята.

5. Проповіді з тематики торжества Православ'я.

6. Проповіді щодо різних церковних подій [22].

Науковець додає, що з точки зору лінгвістичних засад перекладу перекласти можна все і надто викладені тематики. Але проблема полягає в іншому. Ступінь прагматичного потенціалу значно зростає в тих типах текстів, що максимально реалізують культурно зумовлені пріоритети й суперцінності. Саме тому свідомі чи несвідомі зміни ціннісної шкали можуть спричинити сприйняття реципієнтом цільового тексту не як адаптацію, а як «перекручення» ціннісної осі в тому випадку, коли заборонене, татуйоване або блюзнірське значення видається за норматив. Унаслідок чого проповідь може сприйматися не як «не-проповідь», а як «анти-проповідь» [21, с. 16].

Таким чином, варто зазначити, що при перекладі текстів релігійного характеру неможливо обмежитися розглядом лише проблем перекладознавства. До проблем, які потребують обов'язкового уваги при перекладі даних текстів, відносяться також проблеми поповнення фонових знань конфесійного характеру, а також термінологічні особливості.

2. Особливості використання перекладацької адаптації англомовної проповіді при відтворенні українською мовою

2.1 Лексико-стилістичні особливості тексту сучасної англомовної проповіді

Сучасна християнська англомовна проповідь є відображенням менталітету як її авторів, так і цільової слухацької аудиторії, і відповідно до цього, у ній виявляються і особливості функціонування англійської мови на даному етапі. Сучасні дослідники звертають увагу на мову сакральних текстів [45], зокрема, зазначаючи, що навіть біблійні тексти зазнають змін, відображаючи динаміку розвитку мови та національної свідомості [45, с. 153].

Ми погоджуємося з думкою Є. Михайлової, що християнські проповіді, у порівнянні з біблійними текстами, становлять ширшу у мовному плані площину для вираження релігійних почуттів мовними засобами, оскільки не містять у собі обмежень сакральності біблійних текстів, які є закритими системами [45, с. 154].

З іншого боку, помітно творчий підхід авторів до вираження біблійних цитат та висловів, оскільки вони перефразовуються автором; при цьому додаються цілі пласти лексики, не характерної для традиційного християнського дискурсу.

Таким чином, при аналізі лексико-стилістичних особливостей сучасної англомовної протестантської проповіді ми звертали найпершу увагу на способи вираження християнського світогляду, типові для традиційного християнського стилю, відображеного у біблійних та інших християнських текстах, а також на лексику та стилістичні засоби, які не можна назвати традиційними для християнських текстів, а які радше відображають риси та реалії сучасності, а також ті, які експлікують носія англійської мови та його світосприйняття.

Н. Добжанська визначає такі лексико-стилістичні риси, що в сукупності вирізняють жанр протестантської проповіді серед інших.

1. наявність географічних небіблійних назв;

2. наявність власних імен, відомих лише сучасникам;

3. відображення реалій часу, у тому числі технічних та науково-побутових;

4. відображення реалій сучасної англійської мови в характерних ідіомах;

5. наявність неформальної (у тому числі скорочень) та заниженої лексики;

6. наявність біблійної та високої лексики, архаїзмів;

7. наявність порушень мовних граматичних форм;

8. поєднання високої біблійної лексики, архаїзмів з неформальною та заниженою лексикою [25, с. 249].

Зупинимося детальніше на кожній з вищезазначених рис, проілюструвавши її прикладами.

1. Небіблійні географічні назви згадуються у текстах проповідей у першу чергу через те, що вони мають певний стосунок до авторів, а також, ймовірно, до певної слухацької аудиторії співвітчизників автора, з метою інтимізації та з розрахунком на їх сприйняття та розуміння певних географічних та культурних реалій: Now I've been just about everywhere else met a soldier from Seattle and a lawyer from the East A Texas oil baron and a Roman Catholic priest [90] - Тепер я був майже скрізь, познайомився з солдатом з Сіетла і адвокатом зі Східного Техаса, нафтовим магнатом і римо-католицьким священиком;… spread his love from here to Moscow - розпростер свою любов звідси і до Москви [90]. Як бачимо з останнього прикладу, столиця держави Східної Європи зображається як щось дуже віддалене для англомовного носія, як «максимальна» відстань, на яку простягається Божа любов, що, звісно, не позбавлено іронії [82, с. 17].

2. Небіблійні власні імена передбачають обізнаність слухацької аудиторії зі світом мистецтва, моди, спорту, науки, філософії тощо: Armani likes the way you wear you clothes, but Heaven's gate Is no place for fashion shows - Лише Армані цікавиться одягом, який ви носите, та Царство Боже не місце для показу мод [92]; Einstein overturned present reality by adding a fifth part, a fifth dimension - Ейнштейн збурив сьогоднішню реальність, додавши п'яту частину, п'ятий вимір [90]; You like to drive like Mario Andretti - Вам подобається їздити наче Маріо Андретті [90]. Безумовно, ця риса є свідченням сучасного характеру таких проповідей.

3. Реалії часу представлені широким спектром одиниць, які є свідченням не лише науково-технічного прогресу (neon, stereo, microphone, cameras, phone, radio, TV, siren, freight train), розвитку науки, медицини, відображенням політичних реалій (PR), економічних та побутових реалій (business cards, merchandising, overpricing,), а також широкого вжитку таких одиниць у повсякденній лексиці пересічними носіями мови: Soft minds backed up by hard drives, standing in single file - М'які уми живляться жорсткими дисками, що містяться в одному файлі [90].; In our wide-leg baggy jeans - У наших широких мішкуватих джинсах [90].; Every bottle caps a winner in a perfect world - Лише в ідеальному світі кожен знаходить виграш під кришечкою [90]. Як бачимо з прикладів, лише сучасна людина орієнтується в особливостях моди, техніки, а також економічних реалій, зокрема рекламних акцій (де виграш вказується під кришечкою пляшки, як у найостаннішому прикладі) [83, c. 24].

4. Реалії мови та країни представлені у текстах низкою ідіом, а також специфічних виразів, які передбачають обізнаність слухача з реаліями життя у країні носія мови, як-от: Our money says we trust, but you know it's only just a party slogan we were taught to say - Наші гроші говорять, що ми віруємо, але це лише партійне гасло, якому нас навчили [90] (вказівка на надпис на доларовій купюрі); If a DC-10 ever fell on your head… or a Mack truck run over you, or you suddenly die in your Sunday pew. - Якщо літак «DC-10» колись впаде на ваші голови… або вантажівка «Mack» зіб'є вас, або ви раптово помрете під час недільного богослужіння… [90] (американський авіалайнер, вантажівка американського виробника). Англійські ідіоми часто представлені у творчо трансформованому автором вигляді: Wishing, hoping, praying to outdo the Joneses - Бажаючи, сподіваючись, молячись, щоб перевершити сусідів [90].; Let me hide inside your skin where I'll never be condemned - Дозвольте мені сховатися у вашій шкурі, де я ніколи не буду засуджений [90]; I had it all, living on cloud nine - У мене було все, коли я жив на сьомому небі від щастя [90].

5. Неформальна лексика представлена низкою виразів та форм, від простих редукованих форм (gonna, livin', `cause, `cuz) до заниженої лексики і грубих форм: Hey fellas, be you ware, don't wanna end up like me - Гей, хлопці, будьте обережні, не закінчіть як я [90]; The world has spit you out and you don't have a reason why - Світові плювати на вас, і ви не розумієте чому [84, с. 252].

6. Архаїзми (slay, foe, woeful, yoke) та біблеїзми у сучасних текстах представлені помітно меншою мірою, ніж у традиційних християнських конфесіях; найчастіше вони обмежуються біблійними висловами та цитатами, здебільшого творчо трансформованими автором: I place in your arms, a gift from Omni Elohim - Я розміщую в ваших руках, дар від Елохіма [90]; Heaven forbid that I be a study of showmanship - Не приведи Боже, щоб я став займатися видовищами [90]; To the keen ears of a dog the philosophy is told, and from the crumbs of His table tumble secrets to the prophecies of old - До гострих вух собаки промовляється мудрість, і з крихт Його заповідей складаються таємниці старих пророцтв [90]. Шар формальної лексики також представлений словами грецького, латинського та французького походження (chaos, cynicism, naivete, clichй, protйgй) [83, с. 52].

7. Специфічною рисою сучасної англомовної протестантської проповіді є поєднання в одному творі різних стилів та різношарової лексики: Jesus is fairer, Jesus shines purer than all the angels in heaven can boast - Ісус справедливіший, Ісус сяє чистіше ніж всі ангели на небесах [90]; One day, death will be abolished and sin will have its mastery no more and I know that we will be astonished at all that our Creator has in store - Одного разу, смерть буде подолано, а гріх не матиме впливу на людей, і я знаю, що ми будемо вражені всім, що наш Творець має в магазині [90]. На нашу думку, таке поєднання додає новизни та інтенсивності змісту.

8. У текстах сучасних протестантських проповідей зустрічаються також порушення граматичної норми: Who makes the woeful heart to sing - Хто змушує сумне серце співати [90];… and thunders when He please - …і громи, коли Його Воля [78, с. 152].

На відміну від традиційних християнських проповідей, сучасні тексти можуть містити іронію і навіть сарказм: Nine out of ten dentists agree - Дев'ять з десяти стоматологів погодяться (All Star United, Popular Americans); And I found Jesus living outside the USA. Imagine my surprise to realize - І я знайшов Ісуса, що проживає за межами США. Уявіть собі моє здивування (Audio Adrenaline, Jesus Movement) - наявна критика самовдоволеності християн США. Як бачимо, тексти сучасних протестантських англомовних проповідей суттєво відрізняються від традиційних, однак зберігаючи при цьому християнські образи та алюзії [70, с. 76].

Одним із найефективніших стилістичних прийомів, який використовують у текстах проповіді, є метафора. Здатність метафори впливати на свідомість реципієнта, реалізуючи функцію емоційно-образного впливу, відзначає чимало дослідників: А. Баранов [7], Д. Болінджер [11], І. Кобозева [36], Е. Опаріна [48]. Метафора у проповіді відіграє роль подразника уваги. Вона викликає яскраві образи та за своєю природою є лаконічною.

На думку А. Баранова, метафори у проповідях можуть бути різних типів: стерті (банальні) метафори, які відображають процес персоніфікації, наприклад: the Gospel tells us, the Church calls us, etc., релігійні кліше, наприклад: kingdom of God, the Lord God the Almighty, eternal life, etc., а також авторські метафори. Особливістю метафоризації у релігійному дискурсі є те, що сама метафора, за винятком стертих, часто отримує визначення, характеристику у мовленні, проповідник розкриває її смисл для слухачів. У наведеному далі прикладі пастор роз'яснює вжиту ним метафору the bread of God's kingdom: `Wisdom sets out her table and invites us to eat the bread of God's kingdom, a meal that will satisfy our hunger and meet our deepest needs' - Мудрість накриває свій стіл і запрошує нас їсти хліб царства Божого, страву, яка втамує наш голод і задовольнить найглибші потреби [7, с. 193].

Зазвичай, метафора в проповідях ускладнена іншими тропами. Наприклад, у наступному фрагменті метафора understandings evaporate підсилюється порівнянням like the morning mist: `God's spirit exists to lead us from where we are, deeper into knowledge and understanding, and almost certainly deeper into silence, into the place where words are inadequate and all our understandings evaporate like the morning mist' - Божий Дух існує, щоб привести нас від того, де ми знаходимося, до глибшого знання і розуміння, і майже напевно глибше у тишу, в те місце, де слов недостатньо і все наше розуміння випаровується, як ранковий туман [28, с. 13].

Дослідники, розглядаючи метафору як ефективний засіб впливу, вказують на її здатність розгортатися також в історіях-метафорах або розповідях-алегоріях [63, с. 237]. У процесах рефреймінгу вони рекомендують використовувати метафори-алегорії двох видів. Перший базується на ізоморфізмі проблемної ситуації та метафори. Цю техніку нерідко вживають для реалізації впливу у текстах проповідей та актуалізують у формі притч. Особливістю впливу притчі на психіку є те, що вона характеризується певним ступенем невизначеності, сприймається як таємниця, як дещо, що має «друге смислове дно» [74, с. 270]. Сюжет, який передається мовцем та лежить на поверхні, трансформується за допомогою низки натяків і глибинних асоціацій, активізуючи підсвідомість, та вказує на існування прихованого підтексту, який містить основний смисл. У людини, яка осягнула цей смисл в результаті роздумів, з підсвідомості випливають підготовлені образи, які створюють відчуття особистого приєднання до таємниці, самостійного відкриття істини. Другий тип метафор-алегорій базується на формуванні прихованої інструкції дій. Обов'язковий елемент у цьому випадку - наочність. Наприклад, у проаналізованих проповідях зустрічаються розповіді пасторів про те, як їхні релігійні погляди (або ж погляди знайомого) змінилися протягом життя. Такого типу розповіді реципієнт сприймає як інструкцію до зміни власних поглядів.

При аналізі досліджуваного матеріалу було виявлено, що у проповіді широко використовуються також такі стилістичні фігури, як порівняння, наприклад: the Episcopal life was like white water rafting with unknown rocks at every turn - Єпископська життя було як рафтинг з невідомими скелями на кожному кроці [88], human life is as fleeting as the grass of the field - людське життя скороминуще, як трава у полі [87], епітети, наприклад: healthy church - здорова церква, lost people - втрачені люди, heathen darkness - темрява язичества, passionate and resourceful power - пристрасна і неосяжна сила, generous and selfless love - щедра і безкорислива ??любов [91] гіпербола, наприклад: widespread spirit of indifference towards religion, ever-constant refrain - поширення духу байдужості до релігії постійним рефреном [89]; перифраза, наприклад: `…our theme is the praise of God in general, the creator, the redeemer, the inspirer…' - ми маємо славити Бога в цілому, творця, рятівника, натхненника [92], інверсія, наприклад: `How entirely have we been immersed in the cares and ambitions of earth!' - Як же ми повністю занурилися в земні турботи і амбіції! [91] тощо. Завдяки своїй високій емотивно-експресивній зарядженості, образності вони є ефективними засобами створення ефекту фасцинації.

Окрім того, особливості розташування мовних одиниць у тексті, його ритмічна організація можуть здійснювати вплив на реципієнта. Аналізуючи ритмічну структуру проповіді, ми виходимо з розуміння ритму як рівномірної послідовності елементів [13, с. 285], сукупності пропорційних повторювальних явищ та визнання його багаторівневого ієрархічного характеру [44]. Це дає змогу розкрити лексичні та синтаксичні прийоми створення ритму у проповіді. Найяскравіше ритмічна структура тексту проповіді проявляється на лексичному рівні організації тексту. Головним засобом ритмічної організації проповіді тут є лексичний повтор. Варто зазначити, що в текстах проповідей широко вживають анафоричні повтори. `God has met our need by putting himself completely at our service. God's own life in Jesus Christ is laid down so that we may live. God holds nothing back. And God has swept us into his action and his life so that our own love, weak and frail as it is, is carried forward by the great action of his love into the service of the world's need.' - Бог задовольнив наші потреби, віддавши себе повністю нам на служіння. Боже власне життя в Ісусі Христі встановлено так, щоб ми могли жити. Бог нічого не утримує. І Бог узяв нас у свої дії і своє життя так, що наша власна любов, слабка і крихка, переноситься його великою любов'ю на служіння світовій необхідності [91]. Якщо для повторів у межах тактики роз'яснення властива диверсифікація (синонімічне багатство, смислова варіативність), то для повторів як прийомів реалізації фасцинації властива ідентичність, стереотипність. Зберігаючи свою однотипність, повтори здатні впливати на людину поза її свідомістю. Згідно з концепціями нейролінгвістичного програмування, персервація (багаторазове наполегливе повторення) є важливим механізмом проникнення у підсвідомість, який має здатність виключати сферу свідомості, переводячи адресата в сферу трансу [44, с. 153].

Лексичні повтори можуть бути двох видів: контактні та дистанційні. При контактних лексичні одиниці повторюються одна за одною, наприклад: `…at the very beginning of all things God spoke, the key word, the word of which St John speaks at the beginning of his gospel…' - На самому початку всіх речей Бог промовив, ключове слово, слово, яке святий Іоанн говорить на початку свого Євангелія [88], `He came to the capital in peace and in anger; in peace and in anger he challenged the political and religious establishment of his time with the uncomfortable truth of racism; many came out to welcome him' - Він приїхав до столиці у мирі і в гніві, у мирі і в гніві він кинув виклик політичній та релігійній системі свого часу з незручною правдою расизму; багато хто вийшли, щоб вітати його [87]. Контактні ритмічні повтори маркують семантично важливі частини висловлювання, оскільки за їхнього використання виникає контраст ритмічно організованих та неритмізованих ділянок тексту проповіді, в результаті чого посилюється лексичне значення ритмічно виділених слів.

Дистанційні повтори у проповіді характеризуються тим, що елементи, які повторюються в них відокремлені один від одного одним або кількома словами. За допомогою дистанційного повтору можуть створюватися ритмізовані фрагменти, побудовані за принципом симетрії, наприклад: 'This is how we achieve a maturity of Christ in our lives, brothers and sisters, a maturity that takes God seriously' - Ось як ми досягаємо зрілості Христа в нашому житті, брати і сестри, зрілості, яка приймає Бога всерйоз [90].

Лексичні прийоми ритмізації доповнюються та посилюються за допомогою синтаксичного паралелізму. Повторення однотипних синтаксичних моделей посилюється анафорою та силабічною тотожністю, наприклад: `Right here, right now, we can let go of past hurts and grudges, and start over. Right here, right now, we can overcome our fear and fixation on death and trust in the Lord of life and love. Right here, right now, we can claim new life in this broken but beautiful world' - Прямо тут, прямо зараз, ми зможемо відпустити минулі образи і невдоволення, і почати все спочатку. Прямо тут, прямо зараз, ми зможемо подолати наш страх і зацикленість на смерті й уповати на Господа життя і любові. Прямо тут, прямо зараз, ми зможемо ствердити нове життя в цьому зламаному, але прекрасному світі» [92].

До граматико-синтаксичних ритмотворчих елементів, які трапляються у текстах проповідей, належать також ампліфікація, наприклад: `She [Mary] stands in a long line of witnesses who have been brave, ignorant, joyous, adventurous, grateful, obedient enough to say to God's request, «Here am I.» - Вона [Марія] стоїть у довгому ряду свідків, які були досить хоробрими, неосвіченими, радісними, сміливими, вдячними, слухняними, щоб сказати, на прохання Бога, «Ось я» [87], полісиндетони, наприклад: `Jesus hears all the words we speak - words of pain and protest and rage and violence' - Ісус чує всі слова, які ми говоримо - слова болю, і протесту, і гніву, і насильства [91], використання коротких речень: `Let's face it. We are self-obsessed. It is no surprise' - Подивимося правді в очі. Ми одержимі собою. Це не дивно [88] тощо.

До комунікативних прийомів у текстах проповідей можна зачислити прийоми досягнення величної тональності. Тональність - це звернута експресивність, основний засіб реалізації естетичної функції твору [53, с. 91]. Тональність відображає емоційне відношення мовця до змісту викладу та до адресата. Для проповідей характерним є величавий тон, який свідчить про їхнє благоговіння. У текстах це відображено напрочуд яскраво на лексичному рівні у використанні сакральної лексики, біблійних фразеологізмів, наприклад: to get the wrong end of the stick - отримати неправильний кінець палиці, a prodigal son - блудний син, safe and sound - в цілості й схоронності, milk and honey - молоко і мед, to built upon sand - побудувати на піску [89]. Величної тональності надають проповідям приказки та віршовані форми, що нерідко присутні в їхніх текстах.

Отже, у текстах сучасних англомовних протестантських проповідей знаходять відображення сучасні часові, географічні, культурні та технічні реалії, особливості та тенденції розвитку сучасної англійської мови, а також специфіка індивідуальної культури, у тому числі мовної культури, авторів текстів та представників цільової та передбачуваної слухацької аудиторії. При цьому традиційна християнська лексика, часто високого поетичного стилю, може поєднуватися з заниженою лексикою. Для успішної реалізації стратегії релігійно-мотивованого впливу на реципієнтів одним з основних завдань пастора є створення психологічного ефекту захоплення, завороження віруючих релігійним вченням. У текстах англомовних протестантських проповідей це досягається використанням експресивних, емоційно насичених прийомів посилення образності, ритмічності та підвищення тональності. В результаті здійсненого аналізу виявлено, що до найуживаніших і найефективніших прийомів реалізації впливу належать метафора та лексичний повтор.

2.2 Збереження комунікативних стратегій при перекладі англомовної християнської проповіді

Аналіз наукової літератури з теми дослідження доводить, що текст проповіді завжди містить інтертекстеми різного роду, цитати з канонічних книг, які священик роз'яснює людям. Проповідь обов'язково має адресата, як правило, групу людей, а також просторові і тимчасові рамки. Побудована за певними законами ораторського мистецтва, проповідь є зразком церковного красномовства. Крім цього, характерною особливістю проповіді є її проголошення мовою, яка є рідною і зрозумілою для прихожан кожного конкретного храму. Цей жанр відрізняється відносною непередбачуваністю.

Релігійна проповідь представляє мовний жанр інституційного спілкування, що відрізняється стереотипністю форм поведінки, суворою регламентацією і чіткою ієрархією взаємовідносин учасників спілкування, клішуванням форм комунікативної взаємодії. Поряд з ознаками інституціональності проповідь має характеристики, властиві буттєвому дискурсу, суть якого - сформувати в адресата релігійний світогляд шляхом розкриття внутрішнього світу християнина, обговорення моральних проблем, перцептивізації образів і смислів прецедентних текстів релігійного змісту. Для досягнення комунікативної мети в сучасній християнській проповіді застосовуються певні мовні стратегії, на які, у свою чергу має орієнтуватися перекладач [57].

Мовленнєва діяльність у переважній більшості випадків мотивується немовними завданнями. Ефективність їх вирішення є одним з найважливіших критеріїв, за яким люди здійснюють вибір мовних засобів [30, с. 8]. До завдань релігійної проповіді можна віднести залучення людей до віри, формування позитивних моральних якостей, указівка ??на гріховність поведінки та виправлення людини, пояснення основних догматів віри, протиставлення життя віруючих і невіруючих тощо.

Різні типи дискурсу розрізняються за інтенсивністю дії. За цим критерієм Р. Лакофф виділяє «звичайну розмову» (ordinary conversation) і «персуазивний дискурс» (persuasive discourse). Проповідь відноситься до персуазивного типу, оскільки перед суб'єктом мовного впливу - проповідником - стоїть завдання переконати в істинності віровчення, вплинути на прийняття рішень комунікантами, змінити уявлення про світ, регулювати фізичну та інтелектуальну діяльність партнерів по комунікації. Дискурс варто вважати персуазивним, коли він нерівноправний, тобто коли спроба впливу усвідомлено здійснюється одним з комунікантів [81, с. 28].

Мовленнєва комунікація - це стратегічний процес, що здійснюється автором тексту (у нашому випадку проповідником) і ґрунтується на оптимальному виборі мовних ресурсів з метою здійснення певної комунікативної задачі [71, с. 75].

А. Сковородніков визначає комунікативну або мовну стратегію як загальний план, або «вектор», мовної поведінки, що виражається у виборі системи продуманих мовцем поетапних мовленнєвих дій, як лінію мовної поведінки, прийняту на основі усвідомлення комунікативної ситуації в цілому і спрямовану на досягнення кінцевої комунікативної мети (цілей) у процесі мовного спілкування. Кожна мовна (комунікативна) стратегія характеризується певним набором мовленнєвих тактик. Мовленнєва (комунікативна) тактика - це конкретний мовний хід (крок, поворот, етап) у процесі здійснення мовної стратегії; мовленнєва дія (мовний акт або сукупність декількох мовних актів), що відповідає тому чи іншому етапу в реалізації мовної стратегії і спрямовується на вирішення певного комунікативного завдання цього етапу. Реалізація сукупної послідовності мовленнєвих тактик покликана забезпечити досягнення комунікативної мети мовного спілкування (конкретної інтеракції) [61, с. 6].

І. Борисова вважає, що комунікативна стратегія - «це результат організації мовної поведінки мовця відповідно до прагматичної установки, інтенції. У широкому сенсі комунікативна стратегія розуміється як загальний намір, завдання в глобальному масштабі, надзавдання мови, що диктується практичною метою продуцента» [12, с. 22]. Комунікативна стратегія передбачає відбір фактів і подачу їх в певному освітленні.

Комунікативна тактика покликана забезпечити здійснення обраної комунікативної стратегії і розгортання обраного жанру. З точки зору членування мовного потоку, розгортання мовного жанру, вона є мовною дією - мінімальної його одиницею. З точки зору її ролі як засобу здійснення комунікативної стратегії, вона є прийомом мовленнєвої поведінки і може отримати інші термінологічні позначення, що відрізняються від назв мовленнєвих актів, назви мовних тактик в цьому випадку - це позначення «мовленнєвих вчинків» або кліше, за допомогою яких здійснюється дана тактика» [67, с. 60-61].О. Іссерс формулює фактично цю ж думку більш лаконічно: «Мовленнєвою тактикою варто вважати одну або декілька дій, що сприяють реалізації стратегії» [29, с. 16].

У результаті аналізу 30 текстів проповідей, що послужили матеріалом дослідження, були виділені такі комунікативні стратегії: стратегія самоідентифікації (самопрезентації), заклику, інформаційно-інтерпретаційна або пояснююча, емоційно-впливова, конвенціонально-аргументативна, стратегія модифікації іллокутівної сили висловлювання.

Комунікативна стратегія самоідентифікації (самопрезентації) передбачає тактики інклюзивності та дистанціювання. Позитивне ставлення до однієї групи людей (віруючих) і негативне до іншої (невіруючих) реалізується в першу чергу через риторичний прийом протиставлення «свій» - «чужий». Структурування соціуму шляхом побудови опозиції «свої» - «чужі» має давні соціокультурні традиції. Багато соціальних груп, у тому числі релігійні деномінації, об'єднуються на основі спільності інтересів, які мають відмінності від інтересів тих «інших», які не належать до «своїх».

Маніпулятивна природа соціуму є базою для управління людьми («своїми»), в тому числі і за допомогою мовленнєвої дії. Це знаходить відображення в одній з базових семантичних категорій персуазивної комунікації - у категорії «своє коло» [30, с. 45].

Мовні засоби реалізації цієї стратегії відносяться головним чином до лексичного рівня, що необхідно адекватно відтворити у перекладі. Так в текстах проповідей віруючі протиставляються невіруючим, християни - представникам інших релігійних конфесій, християнські моралі та цінності - цінностям сучасного суспільства: the righteous (праведні) - the unrighteous (неправедні); Christianity (християнство) - non-Christian religions (нехристиянські релігії), pagan beliefs (язичницькі вірування), idols of the early civilizations (кумири древніх цивілізацій), the pagan world (світ язичництва); the good (добро) - the evil (зло); believers (віруючі) - unbelievers (невіруючі), atheists (атеїсти); the holy in heaven (святі на небесах) - the sinning on earth (грішники на землі); those men who are in the church (ті люди, які перебувають у лоні церкві) - those men who are outside of it (ті люди, які перебувають поза церквою); married couples (подружні пари) - anti-marriage culture (безшлюбне суспільство) [90]. «Своє» найчастіше супроводжується позитивною оцінною лексикою: We are good Christians, we are moral people - Ми добрі християни, ми моральні люди [90].

Використання інклюзивного «we» (ми) також є мовним засобом реалізації стратегії самоідентифікації. Проповідник долучає себе до кола людей, яким звернена його ж проповідь, ідентифікуючи себе з християнською церквою.

This morning we are beginning a series of Sundays where our focus will be on our beliefs [90] - Сьогодні вранці ми починаємо недільні проповіді, в яких звернемо увагу на наші переконання.

Are we learning to be the church which God has called us to be? [90]. - Чи ми вчимося бути церквою, якою Бог звелів нам бути?

Особливу увагу перекладач має звертати на збереження тактики вживання соціолекта християнської конфесії. Релігійний соціолект - це сукупність мовних засобів, якими володіють люди, об'єднані вірою в Бога. Сюди відносяться: 1) застарілі лексичні одиниці і граматичні форми: 1) Go ye (заст. «ви») into all the world, and preach the Gospel to every creature [90] - Ідіть по всьому світові і проповідуйте Євангеліє всім людям. 2) Thy kingdom come! (thy - заст. «твій, твоє, твоя») - Твоє Царство гряде! 3) How long, O Lord, holy and true, dost thou not judge and avenge our blood on them that dwell on the earth? (dost - форма 2-ї ос. одн. теперішнього часу дієслова do, thou - заст. «Ти») [90] - Коли, Господи, святий та істинний, Ти судитимеш і помстишся за кров нашу тим, хто живуть на землі?;

2) уживання християнських клішованих фраз, які мають стійкі еквіваленти у мові перекладу: 1) Lord, lead us not into temptation! - Господи, не введи нас у спокусу! 2) Thy will be done! - Нехай буде воля Твоя! 3) Mercy me! - Помилуй! 4) Amen! - Амінь! 5) God bless! - Боже благослови! [90]

Як зазначає Є. Кожем'якін, догматичний аспект релігійного дискурсу виявляється в широкому використанні «консервативних» мовних стратегій - уживанні застарілої лексики, специфічної релігійної термінології, цитуванні сакрального тексту (наприклад, прислів'їв та приказок, заснованих на біблійних висловлюваннях). При перекладі «консервація» як семантичних структур, так і мовного «узусу» передбачає збереження догматичного потенціалу дискурсу, орієнтацію на точне відтворення сакрального тексту, в якому, як уважається, зафіксовано «істинне знання» [37].

Інформаційно-інтепретаційна або пояснювальна стратегія покликана сформувати певне уявлення про предмет, і включає в себе прийоми дефініції, інтерпретації, аналогії і порівняння. Проповідник може надати визначення (дефініцію) описуваного явища: Hell in the Hebrew tradition was the place where God was not [89] - Пекло в юдейській традиції було місцем, де не було Бога.

Найчастіше проповідник удається до прийому інтерпретації або пояснення. Так у проповіді «You shall call His name Jesus» (Ви дасте Йому ймення Ісус) пояснюється мета приходу Ісуса - він буде рятівником світу: The third part of the angel's statement is the bottom line of all this - the purpose of Jesus' coming. The angel tells Joseph, «You must call Him Yahweh saves, for He will save His people from their sins.» Jesus saves - not just deliverance from physical danger - or disease - or physical death. Jesus saves - offers comprehensive salvation that can only come from God - forgiveness of our sins - freedom from guilt - restored purposeful life - the eternal relationship with God that begins the moment we receive Jesus as the Savior [90] - У третій частині промови ангела в нижньому рядку - мета приходу Ісуса. Янгол говорить Йосипові: «Ти повинен називати Його Ієгова Спаситель, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів». Ісус рятує - не тільки позбавленням від фізичної небезпеки - або хвороби - чи фізичної смерті. Ісус рятує - пропонує повний порятунок, який може виходити тільки від Бога - прощення наших гріхів - свобода від вини - відновлення ??цілі життя - вічні відносини з Богом, які починаються в той момент, коли ми приймаємо Ісуса як Спасителя

Надаючи роз'яснення та інтерпретацію, проповідник може вдаватися до порівнянь і аналогій. Так, процес підготовки сітей до лову риби порівнюється з підготовкою до того, щоб бути «ловцями людей»: James and John were doing something else - they were mending their nets. This is their skill and ability. The Greek word for «mending» has the idea of equipping - preparing. Just as James and John were equipping their nets - getting them ready - when Jesus called them - he teaches them to mend nets as fishers of men. They would do it as teachers, equipping the saints. Again, this is what we see in the lives of these men throughout the Bible [90]. - Яків і Іоанн робили щось інше - вони лагодили сіті. Це їх вміння та здібності. Грецьке слово «лагодження» має ідею оснащення - підготовка. Так само, як Яків й Іоанн оснащували свої сіті - готуючи їх - коли Ісус покликав їх - він вчить їх лагодити сіті, як ловців людей. Вони будуть робити це як вчителі, готуючи святих. Знову ж таки, це те, що ми бачимо в житії цих мужів протягом всієї Біблії.