Особливості компаративних фразеологізмів

as busy as a bee - as busy as a beaver

to know someone or something like the back of one's hand - to know someone or something like the palm of one's hand

Фразеологічні одиниці з компонентом на позначення божевілля виявилися в певному сенсі «найпопулярнішими» - в нашій вибірці ми нарахували сім таких синонімічних фразеологізмів:

as crazy as a loon

as mad as a hatter

as mad as a hornet

as mad as a March hare

as mad as a wet hen

as mad as hell

as nutty as a fruitcake

Така з першого погляду незрозуміла ситуація може бути легко пояснена, якщо ми згадаємо загальну тенденцію англійців до стриманості і при тому деякій ексцентричності в поведінці, їхню толерантність до всякого роду дивацтв, особливо якщо вони стосувалися представників аристократії.

Приклади антонімічних одиниць ми вже наводили вище, коли говорили про зооніми. Проте існують компаративні фразеологічні одиниці, що містять, так би мовити, внутрішнє протиріччя. Їхнє значення є антонімічним само по собі, а не у взаємодії з іншими одиницями:

as clear as mud - «ясний мов бруд» (має значення - не ясний, зовсім незрозумілий)

as funny as a crutch - «кумедний мов милиці» (зовсім не смішний)

Такі одиниці мають жартівливо-іронічний характер і використовуються у відповідних контекстах.

Також зафіксовано фразеологічні одиниці порівняння, що містять числівники, які також сприяють гіперболізації значення всього виразу в цілому, надання йому специфічного колориту й експресії:

to feel like a million dollars (чудово себе почувати)

to look like a million dollars (чудово виглядати)

like a three-ring circus (дуже галасливий, шумний - про зібрання)

Структура компаративної одиниці, наповнюючись соціально значущими лексичними одиницями дозволяє створювати традиційні характеристики якостей, дій та стану суб'єкту, особи або предмета. Структура компаративного фразеологізму та його лексична наповнюваність створює умови для утворення одиниць з ярко вираженим оцінним характером. Цьому сприяє і гіперболізація предмета, що лежить в основі порівняння. Це можна спостерігати на таких прикладах фразеологічних одиниць порівняння розмовно-побутової сфери, як:

white as a sheet

to stare like a stuck pig

as like as two peas in a pod

Усі ці обставини дозволяють віднести компаративні одиниці до експресивної фразеології. Найбільш яркий оцінний характер фразеологічних одиниць порівняння проявляється за умов негативного оцінювання. Саме цим фактом пояснюється, вочевидь, їхня численна перевага: серед 400 компаративних фразеологізмів з лексикографічних джерел та художньої літератури більше 200 одиниць, що складають майже 60% від загальної вибірки, є фразеологізмами з негативною конотацією.

as mad as hell

to go over like a lead balloon

to have eyes bigger than one's stomach

Компаративні одиниці з негативною конотацією належать в основному до розмовного стилю, неформальної сфери спілкування (в оригінальних виданнях мають стилістичну позначку informal - розмовне, folksy - просторіччя, або slang - сленг, жаргон). Тут порівняння особливо гіперболічні, вдало передають негативне ставлення мовця, його іронію або насмішку:

as easy as falling off a log

packed in like sardines

as dull as ditchwater

Той факт, що значна більшість компаративних одиниць слугує для іронічної, жартівливої або негативної характеристики якостей суб'єкта та вживається здебільшого в розмовному мовленні та в художній літературі, не складає специфічної особливості одиниць даної групи. В цьому відношенні фразеологічні одиниці порівняння демонструють схожість з багатьма іншими розрядами фразеологізмів.

Американський варіант компаративної фразеології відзначається, згідно з нашими спостереженнями, більшою прямотою та грубістю щодо предмета порівняння, аніж британський варіант, де відбувається пом'якшення, евфемізація, тенденція до заміни конкретного поняття більш загальним чи абстрактним. Порівн.:

as common as muck (American)

as common as dirt (British)

або

as soft as a feather (British)

as soft as a baby's bottom (American)

Як бачимо, натуралістичність, деколи навіть вульгарність предмета порівняння у фразеологізмі, є характерною рисою компаративних фразеологічних одиниць американського варіанту англійської мови.

Проф. О.І. Чередниченко у своїй праці «Про мову і переклад» (2007) відзначає національно-культурне забарвлення багатьох фразеологічних одиниць різних територіальних варіантів однієї мови: там, де європеєць скаже «білий як сніг», африканець скаже «білий як кокосовий горіх», бо сніг йому не знайомий [30, c.198]. Отже, предмет порівняння має бути добре зрозумілим, звичним для мовця. Ми маємо відзначити специфіку американських фразеологічних одиниць у порівнянні з британськими. Хоча основа фразеологічного фонду перейшла до американських переселенців разом з мовою, носії-мешканці Нового Світу створили й власні порівняння, наповнюючи їх новими образами:

as sly as a fox (British) - as smart as a possum (American).

А possum - це розмовний варіант назви американської тварини -опосума (оpossum), який відомий своєю звичкою прикидатися мертвим у випадку небезпеки. Тому в американському варіанті компаративної фразеології він виступає символом хитрощів, поряд з лисом.

Або вже знайомі нам одиниці, які теж носять підкреслено американський колоріт:

to feel like a million dollars

to look like a million dollars

as busy as Grand Central Station

Щодо перекладу фразеологічних одиниць, загальноприйнятою у вітчизняному перекладознавстві стала класифікація перекладацьких співвідношень, запропонована В.Н. Комісаровим в його відомій роботі «Теорія перекладу (лінгвістичні аспекти)» [3:153-155]. Нагадаємо основні її положення. Перший тип перекладу фразеологізму - за допомогою аналогічної фразеологічної одиниці в мові перекладу - можливий лише тоді, коли і пряме, і переносне значення фразеологічних одиниць обох мов співпадають. Найчастіше це стосується фразеологізмів з античних або біблійних джерел, так званих «інтернаціональних» фразеологізмів, які не мають виразної національно-культурною маркованості та наявні в багатьох мовах.

У другому типі переклад здійснюється за допомогою фразеологічної одиниці з однаковим переносним смислом, але іншим образним наповненням. Перший та другий тип перекладу можуть також бути визначеними як «повно-еквівалентний» та «частково-еквівалентний» переклад [11:39].

За умов відсутності фразеологічної одиниці з еквівалентним переносним смислом перекладачеві доводиться вдаватися до калькування іншомовної образної одиниці.

В задачі нашого дослідження не входило спеціальне вивчення прийомів перекладу фразеологізмів в художній літературі - для цього було б необхідно провести докладний порівняльний аналіз текстів оригіналу та перекладу кожного джерела ілюстративного матеріалу, що може бути зроблено лише в рамках окремого дослідження. Проте, працюючи над темою, ми часто зверталися до загальномовних та спеціалізованих словників та зіткнулися з наступною проблемою: навіть у спеціалізованих фразеологічних словниках переклад робиться часто описовий, не застосовується відповідна фразеологічна одиниця іншої мови у тих випадках, коли вона існує. Так, на зворот «чорний як сажа, як воронове крило» знаходимо відповідник “sooty”, хоча в англійській мові існують відповідні фразеологічні одиниці «as black as coal, as black as a crow», семантика порівняльних членів цих одиниць не дуже відрізняється в англійській та українській мовах. Таким же чином перекладається у словниках звороти «as crazy as a loon» - божевільний, «as good as gold» - справжній і т.ін.

Висновки

В другому розділі нашої роботи представлено комплексне дослідження структури та семантики фразеологічних одиниць порівняння.

Досліджуючи структуру компаративних фразеологічних одиниць, ми дійшли висновку, що більшість фразем з підрядним зв'язком компонентів належить до непредикативних словосполучень.

Виділено також наступні структурні групи фразеологічних одиниць порівняння:

- компаративні фразеологізми з підрядно-сурядною структурою;

- частково-предикативні компаративні фразеологізми;

- усічені фразеологічні одиниці порівняння.

У морфологічному плані особливості компаративних фразеологізмів зводяться до нормативних змін цих одиниць в числі, оформлення їхнього залежного члена, вираженого іменником, відповідним артиклем, уживанню дієслів, що містяться в них, в різних формах часу та способу і т.п. Результати дослідження дають нам досить підстав стверджувати, що хоча фразеологічні одиниці порівняння й утворені за продуктивними синтаксичними моделями та відношення між їхніми членами є типовими для кожної окремо взятої моделі, морфологічна оформленість порівняльних компонентів у них не має стійких форм. Цей висновок підтверджується численними прикладами з літератури, які свідчать про те, що при будь-якому морфологічному оформленні порівняльного члена у компаративній фразеологічній одиниці, навіть якщо воно суперечить сучасним граматичним нормам мови, ця одиниця не розпадається та не втрачає свого фразеологічного характеру.

Відповідно до структурних особливостей компаративних фразеологізмів, була розроблена їхня детальна класифікація, на базі якої проведено дослідження семантики більше ніж 400 фразеологічних одиниць порівняння. Виявилося, що в ад'єктивних фразеологізмах головний член рідко має нейтральне значення, найчастіше його конотація буває негативною. Навпаки, головний член дієслівних фразеологічних одиниць порівняння найчастіше не має конотації, проте може набувати її в контексті.

Семантика порівняльних членів компаративних фразеологізмів відзначається багатоманітністю, містячи зоонімні, антропонімні, топонімні та інші компоненті, при чому питома вага зоонімів складає майже 70% від загальної вибірки. Відзначені окремі компоненти на позначення явищ природи, предметів культури та побуту, релігійних понять. Досліджена також семантика компонентів з національно-культурною маркованістю на матеріалі одиниць американського та британського варіантів англійської мови. Висвітлюються питання синонімії, антонімії, полісемії фразеологічних одиниць порівняння.

Щодо аспекту перекладу фразеологічних одиниць англійської мови на українську, відзначено, що, попри досить велику кількість відповідних лексикографічних джерел, ми досі маємо недостатню базу перекладацьких відповідників компаративної фразеології української та англійської мов, що ускладнює роботу викладачів іноземної мови та перекладачів. Перспективним видається подальше складання словників-довідників та навчальних посібників з фразеології з урахуванням викладених вище зауважень.

Численні приклади фразеологічних одиниць порівняння з художньої літератури вказують також на частотність їхнього вживання, звідки витікає необхідність дослідити їхні функції в художньому тексті, що й буде зроблено у наступному розділі нашого дослідження.

РОЗДІЛ ІІІ СТИЛІСТИЧНА ФУНКЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ПОРІВНЯННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Як відомо, найбільших висот кожна мовна конструкція, в тому числі фразеологічна одиниця, сягає насамперед в художньому тексті. Саме в цьому функціональному стилі, порівняно з науковим, діловим, розмовним, публіцистичним, проявляються усі потенційні можливості фразеологізму, уся багатоманітність його значень, уся сума прагматичних ефектів. Художній стиль поєднує в собі риси усіх інших функціональних стилів: так, у прямій мові персонажу ми можемо зустріти розмовні вирази різних регістрів, в описовому контексті - канцеляризми або термінологію в залежності від описуваного середовища та ефекту, який автор хоче справити на читача; в коментарі автора - публіцистичні, дискусійні прийоми, тощо. Всі перелічені вище риси інших функціональних стилів поєднані в художньому не механічно, а органічно й цілісно, відповідно до загальної художньої ідеї твору та за допомогою різних текстоутворюючих стратегій, таких як когезія, когерентність, зв'язність.

Так, когерентність жартівливої поезії, наприклад, часто засновується на прийомі повтору, який посилює гумористичну або сатиричну спрямованість всього твору в цілому. Наступний вірш майже весь побудований на фразеологічних одиницях порівняння:

Well, he eats like a pig

Well, he eats like a pig

He can't get enough

he works like a dog

he looks really tough

he smokes like a chimney

four packs a day.

He sleeps like a log,

What more can I say?

He drinks like a fish,

scotch on the rocks.

When he gets really mad,

he hardly talks.

He cries like a baby,

When he's feeling sad.

He's the dearest friend

I've ever had [23, с. 211].

Проте звичайна частотність компаративних фразеологічних одиниць, звісно, значно менша. Вона залежить від належності письменника до певного літературного напряму, від епохи написання твору, але найбільше відповідає конкретній художній задачі тексту, і, зрештою, характеризує ідіостиль письменника.

Для дослідження стилістичної функції фразеологічних одиниць порівняння в художньому тексті нами були обрані вісім класичних художніх творів англомовних письменників різних періодів - від кінця ХVIII до початку ХХ ст. Загальний обсяг досліджуваного тексту становить 1883 сторінок. Два з проаналізованих творів належать американському письменнику Джеку Лондону, решта (шість творів) - британським письменникам: Джейн Остін, Льюїсу Керролу, Редьярду Кіплінгу, Оскару Уайльду та Джону Голсуорсі. Попри всі літературно-художні відмінності, утворену групу творів можна умовно розділити на дві підгрупи для кращого дослідження стилістичної функції фразеологічних одиниць порівняння. До першої належать літературні казки Л.Керрола, Р.Кіплінга та О.Уайльда та роман з фантастичним елементом «Портрет Доріана Грея» О.Уайльда - цю групу можна умовно назвати «тексти казково-фантастичного плану». Твори цієї групи об'єднує наявність казкового сюжету (тварини, що розмовляють та поводяться як люди, казкові перетворення, тощо) або елементів фантастики (чарівний портрет, який живе, старіє, змінюється, увібравши у себе риси свого власника, який залишається протягом багатьох років незмінним).

До другої підгрупи належать цілком реалістичні романи Дж. Голсуорсі та Дж. Остін, які зображують життя певного прошарку суспільства в конкретну епоху, змальовуючи звичаї та побут із властивою реалізму точністю деталей. Їхній сюжет підкреслено ймовірний, не маючий жодних натяків на будь-які дива, казковість, фантастичність тощо, на відміну від творів першої підгрупи. Умовно ми назвемо цю підгрупу «тексти реалістичного напрямку» або «реалістична проза». До реалістичної прози належать також дві повісті про тварин Джека Лондона. На відміну від казок, тварини в цих повістях не мають казкових властивостей: комунікація між ними та людьми проходить на невербальному рівні, властивому тваринам в реальній природі, а їхні трансформації також мають цілком природній характер (соціалізація або здичавіння), на відміну від казкових чарівних перетворень.

Реалістичні та казково-фантастичні твори мають різну сутність та часом протилежну спрямованість, що має знаходити вираження у відповідних лінгво-стилістичних засобах, в тому числі фразеологічних одиницях порівняння, що знаходяться в центрі уваги нашого дослідження.

Спробуємо дослідити ці особливості насамперед на прикладі казки Льюїса Керролла (1832-1898) “Alice in the Wonderland”. Справжнім ім'ям письменника було Чарлз Лютвідж Додгсон - саме так він підписував свої математичні труди; творчий псевдонім Льюїс Керролл він обрав лише в 1856 році.

Сучасниками Керролла книжки про Алісу були сприйняті як суто дитяча література, може трохи кумедна та незвична, але не більше того. Згодом думка про творчість Керролла змінюється. «Кумедні нісенітниці» Керролла довгий час не піддаються зусиллям перекладачів, і труднощі носять не лише лінгвістичний характер. На думку британського філософа Бертрана Рассела, «Аліса в країні див» торкається багатьох тонких логічних та філософських проблем. Ця книга також високо оцінюється представниками таких сучасних наук, як семантика, семіотика, логіка.

Надзвичайно вагомим є вплив казки Керролла на подальший розвиток англійської мови та літератури. Пародії на популярні тоді літературні твори та кліше, алюзії, парадокси, типові тропи та фігури, переосмислені Керроллом по-новому, численні лексико-граматичні інновації, оказіональні слова збагатили як загальний лексичний фонд англійської мови, а також зробили свій внесок в літературну традицію, удосконалюючи роботу митців над словом, мовну гру, каламбури тощо.

В плані компаративної фразеології внесок Керролла також не може бути переоціненим. Він є автором кількох фразеологічних одиниць порівняння. Так, в його казці ми зустрічаємо Божевільного Капелюшника та Березневого Зайця, що п'ють чай за нескінченно довгим столом, пересуваючись з місця на місце, щоб не мити посуд та ведуть між собою дивну, повну парадоксів та каламбурів розмову (див. розділ 7. A Mad Tea-Party):

The Hatter shook his head mournfully. “Not I!” he replied. “We quarelled last March - just before he went mad, you know - `(pointing with his tea-spoon at the March Hare),' - it was at the great concert given by the Queen of Hearts [2, c.85].

`In THAT direction,' the Cat said, waving its right paw round, `lives a Hatter: and in THAT direction,' waving the other paw, `lives a March Hare. Visit either you like: they're both mad.' [2, c.76].

Ці персонажі стали настільки популярними, що, за ствердженням американського лексикографа Річарда Спієрса [25], саме вони дали компаративні фразеологізми літературного походження: as mad as a hatter та as mad as a March Hare, які вже згадувались нами в другому розділі нашого дослідження. Проте етимологія цих фразеологічних одиниць може бути й інакшою: можливо, що Керролл використав уже існуючі фразеологізми, надавши їм казкову персоніфікацію. Так, наприклад, у другому розділі казки про Алісу з'являється персонаж Додо, який нагадує нам про відомий фразеологічний вираз as dead as a dodo (мертвий, без ознак життя; або - той, що вийшов з ужитку). Ніде у казці немає прямих вказівок на цей вираз, але цікаво відзначити, що Додо-персонаж розмовляє застарілими, нікому не зрозумілими словами, що можна вважати своєрідним натяком, алюзією на вищевказаний компаративний фразеологізм:

`In that case,' said the Dodo solemnly, rising to its feet, `I move that the meeting adjourn, for the immediate adoption of more energetic remedies--'

`Speak English!' said the Eaglet. `I don't know the meaning of half those long words, and, what's more, I don't believe you do either!' [2, c.33].

Наявні лексикографічні джерела не вказують на літературне походження фразеологічної одиниці as dead as a dodo від казки Л.Керролла. Отже, такий приклад дає нам підстави вважати, що й фразеологічні одиниці порівняння as mad as a hatter та as mad as a March hare не утворені Керроллом власне у казці, як вважає американський дослідник, а використані для прийому переосмислення та персоніфікації.

Проте існує один персонаж казки Керролла, який безсумнівно став основою для порівняння в компаративному фразеологізмі. Мова йде про одного з найвідоміших та найулюбленіших героїв казки - Чеширського кота, що фігурує на протязі майже всієї книги, з'являючись вперше в шостому розділі:

The only things in the kitchen that did not sneeze, were the cook, and a large cat which was sitting on the hearth and grinning from ear to ear.

`Please would you tell me,' said Alice, a little timidly, for she was not quite sure whether it was good manners for her to speak first, `why your cat grins like that?'

`It's a Cheshire cat,' said the Duchess, `and that's why. [2, c.69-70].

Образ дивовижного кота з широкою усмішкою стає основою для фразеологічної одиниці порівняння to grin as a Cheshire cat (широко посміхатися). Цей дивний персонаж, нібито не відіграючи особливо активної ролі, але супроводжуючи майже усі події, поводиться у божевільному світі парадоксів Керролла цілком спокійно, з самоповагою та іронією до всієї нісенітниці, що там відбувається:

`It's a friend of mine--a Cheshire Cat,' said Alice: `allow me to introduce it.'

`I don't like the look of it at all,' said the King:`however, it may kiss my hand if it likes.'

`I'd rather not,' the Cat remarked [2, c.101].

Відмовляючись поцілувати руку короля, Чеширський Кіт провокує черговий парадоксальний диспут - чи можна відрубати голову тій істоті, що не має тіла, а лише голову? Прислухаючись до їхніх лихих дурниць, Кіт лише іронічно посміхається: він у цілковитій безпеці, адже він може просто зникнути, розтанувши у повітрі у будь-який час, що він і робить, коли слухати нісенітницю йому набридає. Ми можемо припустити, що за маскою цього загадкового персонажу ховається сам автор з його спокійною тонкою іронією та уважним поглядом на навколишній світ:

When she got back to the Cheshire Cat, she was surprised to find quite a large crowd collected round it: there was a dispute going on between the executioner, the King, and the Queen, who were all talking at once, while all the rest were quite silent, and looked very uncomfortable.

The executioner's argument was, that you couldn't cut off a head unless there was a body to cut it off from: that he had never had to do such a thing before, and he wasn't going to begin at HIS time of life.

The King's argument was, that anything that had a head could be beheaded, and that you weren't to talk nonsense.

The Queen's argument was, that if something wasn't done about it in less than no time she'd have everybody executed, all round. (It was this last remark that had made the whole party look so grave and anxious.)

Alice could think of nothing else to say but `It belongs to the Duchess: you'd better ask HER about it.'

`She's in prison,' the Queen said to the executioner: `fetch her here.' And the executioner went off like an arrow.

The Cat's head began fading away the moment he was gone, and, by the time he had come back with the Duchess, it had entirely disappeared; so the King and the executioner ran wildly up and down looking for it, while the rest of the party went back to the game [2, c.102-104].

В останньому фрагменті тексту ми зустрічаємо фразеологічну одиницю порівняння to go off like an arrow, що означає - дуже швидко. Синонімічні компаративні фразеологічні одиниці ми зустрічаємо у першому розділі, коли Аліса поспішає за незвичайним кроликом:

There was not a moment to be lost: away went Alice like the wind, and was just in time to hear it say, as it turned a corner, 'Oh my ears and whiskers, how late it's getting!'[2, c.15].

а також у четвертому на позначення динамізму, швидкості та несподіваності рухів та подій:

Last came a little feeble, squeaking voice, (`That's Bill,' thought Alice,) `Well, I hardly know--No more, thank ye; I'm better now--but I'm a deal too flustered to tell you--all I know is, something comes at me like a Jack-in-the-box, and up I goes like a sky-rocket!'[2, c.48].

Зустрічаємо також цілком традиційні фразеологічні одиниці порівняння у їхньому загальноприйнятому значенні:

When the sands are all dry, he is gay as a lark [2, c.124].

The Queen turned crimson with fury, and, after glaring at her for a moment like a wild beast, screamed `Off with her head! Off--' [2, c.95].

Проте більшість усталених фразеологічних виразів переосмислюється та обграється за допомогою іронічного каламбуру. Розглянемо, наприклад, конфліктний діалог Аліси та Герцогині у дев'ятому розділі:

`I've a right to think,' said Alice sharply, for she was beginning to feel a little worried.

`Just about as much right,' said the Duchess, `as pigs have to fly; and the m--' [2, c.108-109].

Обграється також загальновідомий фразеологічний вираз as sure as eggs is eggs (напевно, без сумніву) , Керролл вкладає у вуста свого героя Білого Кролика слово ferrets замість eggs, отримуючи таким чином новий комічний вираз-прояв мовної гри на основі усталеного:

She'll get me executed, as sure as ferrets are ferrets! [2, c.40].

Керролл вплинув також на своїх послідовників у казковому жанрі: так, його парадокси продовжує в своїх казках Оскар Уайльд, а Редьярд Кіплінг - мовну гру, засновану на перестановці понять, яку не Керролл винайшов, але саме він зробив її популярною.

Цей вплив стає очевидним, якщо порівняти парадоксальний діалог Аліси та Чеширського Кота з казки Керролла, та полілог Їжака, Черепахи та маленького Ягуара з казки Кіплінга «Як з'явилися броненосці» («The Beginning of the Armadilloes»). Розпочнемо з парадоксу Л. Керролла, де Аліса питає дорогу:

`Would you tell me, please, which way I ought to go from here?'

`That depends a good deal on where you want to get to,' said the Cat.

`I don't much care where--' said Alice.

`Then it doesn't matter which way you go,' said the Cat.

`--so long as I get SOMEWHERE,' Alice added as an explanation.

`Oh, you're sure to do that,' said the Cat, `if you only walk long enough.' [2, c.75-76].

Так за допомогою парадоксу Кіт заплутує Алісу, а Їжак з Черепахою - маленького Ягуара. Проте, якщо Кіт просто займається філософуванням, то Їжак та Черепаха роблять це навмисно, збиваючи Ягуара з пантелику, щоб він геть забув мамині вказівки:

“My son, when you find a Hedgehog you must drop him into the water and then he will uncoil, and when you catch a Tortoise you must scoop him out of his shell with your paw” [4, c.102-103].

Розмова Ягуара з Їжаком та Черепахою цілком побудована на стилістичному ефекті конверсії. Слова shell, water, paw використані мамою Ягуара як іменники, перетворюються на дієслова: shell him out of the water, paw a Hedgehog, water a Hedgehod, etc., а дієслова to scoop, to drop стають іменниками: instead of pawing me into drops, drop (your meat) with a scoop. Недивно, що всі ці блискучі лексичні експромти цілком збивають з пантелику бідолашного Ягуара.

Аналіз казок “How the Whale got his Throat”, “How the Camel got his Hump:, “The Elephant's Child”, “How the First Letter was Written” показав, що авторська казка Кіплінга має деякі характерні риси міфу, зокрема вона близька до так званого «етіологічного міфу» - тобто міфу, в якому пояснюється походження чогось існуючого.

Ритуально-міфологічні асоціації подаються Кіплінгом дуже часто з гумором.

Розглянемо приклад з казки “The Elephant's Child”, де змій, що символізує мудрість, і виступає в даній казці як дорослий по відношенню до дитини-слоненяти, розмовляє дуже складно, використовуючи незрозумілі для маленького читача слова та вирази. Для його мовлення характерно використання літературно-книжних слів и архаїзмів, а також фігуральних зворотів: Rash and inexperienced traveller, we will now seriously devote ourselves to a little high tension, because if we do not, it is my impression that yonder self-propelling man-of-war with the armour-plated upper deck will permanently vitiate your future career. My young friend, if you do not now, immediately and instantly, pull as hard as you can, it is my opinion that your acquaintance in the large-pattern leather ulster will jerk you into yonder limpid stream before you can say Jack Robinson. Несподіване закінчення - before you can say Jack Robinson (порівн. укр.: «ти й «мама» не встигнеш сказати) - посилює комічний ефект слів Пітона, що несподівано переходить від високого стилістичного тону до розмовно-фамільярного. Він має на увазі лише те, що, якщо слоненя не звільниться з пащі крокодила, його буде з'їдено. Фразеологія різних типів у казках Р.Кіплінга взагалі досить широко представлена. Більшість фразеологізмів включаються не в традиційному, а в видозміненому вигляді, стаючи авторськими неологізмами. Ці «відфразеологічні сполучення» створюються різними шляхами. Так, у казці “How the Rhinoceros got his Skin” вжито сполучення with few manners [4, c.230], утворене шляхом підстановки компонента few до фразеологічного сполучення with no manners. Кожна казка розпочинається особливим зачином, при чому Кіплінг майже ніколи не повторюється: in the High and Far-Off Times [4, c.74] (контамінація двох фразеологічних виразів - it's high time «давно час робити щось» та in ancient times- «в стародавні часи»), in the beginning of years [4, c.40], in the days when everybody started fair [4, c.58], once upon a most early time [4, c.120], тощо.

Проте слід відзначити, що компаративні фразеологічні одиниці є нечисленними серед інших типів фразеології казок Кіплінга: знайдено лише 7 одиниць на 254 сторінки тексту. Серед них є одна непоширена фразеологічна одиниця:

'It's as plain as the nose on this Stranger-man's face,' she said [4, c.130].

Але більшість поширюються і переосмислюються автором для кращої передачі його художніх замислів, насамперед колориту оповіді. Це досягається або за допомогою зміни ступеню порівняння (інтенсифікація, як у першому прикладі) або за рахунок заміни традиційного порівняльного компоненту новим:

Her brows are bound with bracken-fronds,

And golden elf-locks fly above;

Her eyes are bright as diamonds

And bluer than the skies above [4, c.157].

He did this, Best Beloved, to show that his heart was as white as the birch-bark and that he meant no harm; but Taffy didn't quite understand [4, c.124].

Втім, кількісний аналіз показав, що фразеологічні одиниці порівняння не були улюбленим художнім прийомом Р. Кіплінга, на відміну від наступного автора казок, які ми обрали для свого аналізу - Оскара Уайльда (1854-1900).

Оскар Уайльд випустив дві збірки казок: «Щасливий принц» і «Гранатовий будинок», в яких він своєрідно виразив складні філософські думки.

До казок, об'єднаних у збірку “Щасливий принц ті інші казки” (1888) належать такі казки, як: “ Щасливий принц”, “Соловей та троянді”, “Егоїстичний велетень”, “Відданий друг” та “Дивовижна ракета”.

Казки “Юний король”, “День народження інфанти”, “Рибар та його душа” и “Дитина-зірка” об'єднані під загальною назвою “ Гранатовий будинок“ (1891).

Казки Уайльда розкривають перед читачами двері в захоплюючий, незвичайний світ, де червоні ібіси ловлять золотих рибок, а весільні бенкети увінчує Танок троянди. Де чудові перетворення природні настільки, що їх просто не помічають. Де герої не мають своєкорисливих міркувань, і у них завжди слово не розходиться з ділом. Хоча б на мить читач цих казок забував своє буденне, сіре існування і переносився у зовсім інший світ. Тут істиною проголошується виключення, а не правило, мистецтво, а не реальність, фантазія, а не факт. Творче, артистичне начало проголошується найвищою цінністю.

Казки Уайльда (як і вся його проза) насичені парадоксами. Їх не можна вважати простою грою слів - в основі багатьох з них лежить скептичне ставлення письменника загальноприйнятих етичних та естетичних норм тогочасного суспільства. Задача парадоксів Уайльда полягає в тому, що, називаючи речі своїми іменами, викрити це лицемірство .

Ярким прикладом цього може бути казка «Дивовижна ракета». І безмежна гордість, і пихатість, і зневага до оточуючих «дивовижної ракети» і її самозакоханість контрастують з повною відсутністю в ній будь-якої справжньої цінності. Справжній комізм цієї казки виникає якраз через невідповідність сутності та видимості явища, яка досягає свого апогею в заключному епізоді (“I knew I should create a great sensation,” gasped the Rocket, and he went out [6, c.83]).

Своєрідність стилістики казок Уайльда полягає в специфічному доборі лексичних засобів, тропів та фігур. Одним з найулюбленіших прийомів Уайльда є художнє порівняння, як традиційне, в тому числі фразеологізми, так і індивідуально-авторське. Звідси стає зрозумілою й надзвичайно висока кількість фразеологічних одиниць порівняння в його казках - 120 компаративних фразеологізмів на 211 сторінок тексту, це найвищий покажчик у нашій вибірці. Уайльд також звертає увагу на інтонаційне побудування речення. Кожна фраза побудована досить просто і є одним з класичних зразків англійської прози. В той же час дає себе знати вплив декадентської манірності, який примушує письменника досить часто відмовлятися від лаконічності задля включенню в текст екзотичних елементів. Особливо помітним прагнення до декоративності стає в другій збірці казок (“Гранатовий будинок”), в якому питома вага екзотичних описів різко зростає. Казки повні описів коштовностей, квітів, одягу, меблів, фруктів, драпірувань тощо.

Pale poppies were broidered on the silk coverlet of the bed, as though they had fallen from the tired hands of sleep, and tall reeds of fluted ivory bare up the velvet canopy, from which great tufts of ostrich plumes sprang, like white foam, to the pallid silver of the fretted ceiling. [6, 93-94].

And lo! through the painted windows came the sunlight streaming upon him, and the sun-beams wove round him a tissued robe that was fairer than the robe that had been fashioned for his pleasure. The dead staff blossomed, and bare lilies that were whiter than pearls. The dry thorn blossomed, and bare roses that were redder than rubies. Whiter than fine pearls were the lilies, and their stems were of bright silver. Redder than male rubies were the roses, and their leaves were of beaten gold [6, c.106].

З не меншим ентузіазмом Уайльд описує й людський одяг. Він може ще нічого не сказати про зовнішність людини, а вже в перших рядках описового контексту детально, ніби в модному журналі, зобразити її одяг. Описуючи зовнішність людини, Уайльд найчастіше використовує такі компаратори, як назви квітів або їхніх частин, коштовного каміння:

So the Star-Child was brought up with the children of the Woodcutter, and sat at the same board with them, and was their playmate. And every year he became more beautiful to look at, so that all those who dwelt in the village were filled with wonder, for, while they were swarthy and black-haired, he was white and delicate as sawn ivory, and his curls were like the rings of the daffodil. His lips, also, were like the petals of a red flower, and his eyes were like violets by a river of pure water, and his body like the narcissus of a field where the mower comes not [6, c.183]

Часто для створення екзотичного колориту він вдається до вживання екзотизмів, найчастіше східного походження:

Then the diver came up for the last time, and the pearl that he brought with him was fairer than all the pearls of Ormuz, for it was shaped like the full moon, and whiter than the morning star [6, c.98].

`Inside it is even as a bazaar [6, c.104].

В останньому прикладі цей ефект досягається завдяки синонімічній заміні - замість звичайної лексеми англійського походження marketplace вживається запозичення з арабської мови - bazaar.

Навіть звичайні каченята уподібнюються заморським канарейкам:

He had bright beady eyes and stiff grey whiskers and his tail was like a long bit of black india-rubber. The little ducks were swimming about in the pond, looking just like a lot of yellow canaries, and their mother, who was pure white with real red legs, was trying to teach them how to stand on their heads in the water [6, c.53]

Досить нехарактерні для казок Уайльда фразеологічні одиниці порівняння з зоонімним компонентом; значно частіше він використовує фітоніми: порівняння з квітами, або їхніми частинами - листям, пелюстками тощо. Для інтенсифікації в казці “The Nightingale and the Rose” вжито низку традиційних порівнянь у нейтральному та порівняльному ступінях:

"My roses are white," it answered; "as white as the foam of the sea, and whiter than the snow upon the mountain. [6, c.41]

"My roses are yellow," it answered; "as yellow as the hair of the mermaiden who sits upon an amber throne, and yellower than the daffodil that blooms in the meadow before the mower comes with his scythe. [6, c.41]

"My roses are red," it answered, "as red as the feet of the dove, and redder than the great fans of coral that wave and wave in the ocean-cavern. [6, c.42]

Порівняльний зворот повторюються тричі - слід звернути увагу, що це улюблене число повторень ситуацій або висловів у казках, як авторських, так і традиційних.

Уайльду нерідко закидали те, що охоче описуючи та милуючись тим, що створила людина задля прикраси людей, цей кімнатний, салонний письменник зовсім відмовляється описувати природу. Він захоплюється штучною красою, але відвертає очі від природної. Це цілком логічно слідує з його тези про те, що мистецтво вище за природу та життя. Практично неможливо знайти на сторінках його казок жодного пейзажу, відчути подув свіжого вітерцю - скрізь шикарні палаци, заморські гобелени та холодний мармур. Виключення робиться тільки для казки «День народження Інфанти» (опис лісу та його мешканців протиставлений холодній штучній красі палацу):

Why, even the nightingale herself, who sang so sweetly in the orange groves at night that sometimes the Moon leaned down to listen, was not much to look at after all; and, besides, he had been kind to them, and during that terribly bitter winter, when there were no berries on the trees, and the ground was as hard as iron, and the wolves had come down to the very gates of the city to look for food, he had never once forgotten them, but had always given them crumbs out of his little hunch of black bread, and divided with them whatever poor breakfast he had [6, c.126].

Казки є найбільш популярним з усього, написаного Оскаром Уайльдом, и кращі з них, безсумнівно, виходять за межі літератури декадансу и декадентської естетики. Вони сповнені гіркої іронії, адже майже в кожній казці О.Уайльд розвінчує людську корисливість, жадібність, егоїзм, протиставляючи їм щирі почуття, які так рідко можна зустріти в людському суспільстві:

“It's quite clear that they love each other,” said the little Page, “as clear as crystal!” and the King doubled his salary a second time. [6, c.69].

Від казок, з їх чітко вираженими соціальними мотивами, Оскар Уайльд переходить до найбільш типового твору декадентської літератури - до «Портрету Доріана Грея» (1891 рік). В творчому спадку О.Уайльда - це його єдиний крупний твір художньої прози. Сам автор не дав йому жанрового визначення. Його прийнято називати романом, однак його можна назвати й повістю, і навіть «драмою в прозі». «Портрет Доріана Грея» позбавлений чіткої жанрової визначеності, тому й виникають уточнюючі характеристики: роман-алегорія, роман-символ, роман-міф. Кожному з цих визначень в тексті роману можна в той чи іншій мірі відшукати обґрунтування, в меншій мірі для алегорії: алегорія - це пряме іносказання, його смисл однозначний, а «Портрет Доріана Грея», його символіка викликають різні тлумачення. У передмові автор захищає принцип «мистецтва заради мистецтва» і стверджує, ніби моральних чи аморальних книжок немає, є лише погано або добре написані книжки.

Сюжет роману заснований на традиційному мотиві угоди з дияволом и участі магічного предмету (в даному випадку - портрету) в роковій долі героя.

Егоїзм та жадоба насолоди поступово руйнують душу героя, приводячи його до загибелі. Вишуканість деталей, парадоксальність сюжетних ситуацій і мови персонажів, елементи фантастики, блискучі афоризми роблять книгу цікавою та захопливою. Саме завдяки своїм цинічним парадоксам лорд Генрі Уоттон, апологет гедонізму - культу егоїзму та насолод - інтригує та збентежує молодого Доріана, непомітно позбавляючи його стійких традиційних норм та уявлень, і далі в привабливій формі передає йому свої руйнівні ідеї. Парадокси лорда Генрі відіграють роль своєрідного навіювання. В побудові парадоксів часом беруть участь художні порівняння:

"Pray don't, Lady Ruxton," said Lord Henry. "Moderation is a fatal thing.

Enough is as bad as a meal. More than enough is as good as a feast." [7, c.215].

В результаті такої «виховної роботи» лорда Генрі Доріан позбавляється того, що в свій час зачарувало в ньому митця Бейзіла Хелуорда: гармонії прекрасної душі та прекрасного тіла. Він стає жорстоким, себелюбним, розбещеним та коїть багато лиха.

Порівняно з «Казками» О.Уайльда, частотність фразеологічних одиниць порівняння у «Портреті Доріана Грея» різко знижується (від 0,568 до 0,031, див.табл.2 с.71), що пояснюється жанровими особливостями тексту - ті прийоми, що підходять до казки, вочевидь, письменник не вважає за належне використовувати у великому прозаїчному творі, до того ж майже реалістичному (в романі є тільки елементи фантастики, на відміну від казок).

Don't forget that you will have only one child now to look after, and believe me that if this man wrongs my sister, I will find out who he is, track him down, and kill him like a dog [7, c.96].

You had better confess your sin, for as sure as I am James Vane, you are going to die [7, c.226].

He has lots of money and he's as bad as bad [7, c.228].

Слід зазначити, що більшість фразеологічних одиниць порівняння зустрічаються в прямій мові персонажів простого походження (так, у першому з наведених вище прикладів це слова матері акторки Сибіл Вейн, в другому - його брата, в третьому - вуличної повії). Представники аристократії або богеми, змальовані в романі, майже не використовують компаративних фразеологізмів в своєму мовленні, яке взагалі можна охарактеризувати як штучне, не спонтанне, а заздалегідь підготоване, щоб створити більший ефект на слухача. Переходячи від казково-фантастичного жанру до аналізу реалістичної прози, вважаємо за належне трохи детальніше зупинитися на специфічних рисах творчості Джейн Остін та її роману «Гордість та упередження», оскільки довгий час в нашій країні ім'я цієї видатної британської письменниці було майже невідомо широкому загалу в нашій країні, і лише в останній час, завдяки кільком вдалим екранізаціям роману, пересічні читачі та фахівці з мови та літератури відкрили для себе блискучість її творів.

Світ романів Джейн Остін - це світ звичайних чоловіків та жінок: молоденьких провінційних дівчат, що мріють про вигідний шлюб; не дуже розумних та вихованих матусь; зарозумілих та пихатих багачок; більш-менш успішних сусідів. Хоча цей світ позбавлений таємничості, що так полюбляли сучасники письменниці (в її часи найпопулярнішими були готичні романи), в ньому теж є багато цікавого. Джейн Остін дивиться на цей світ і на своїх героїв іронічно. Вона не нав'язує читачам своїх оцінок, але її позицію завжди можна відчути.

В центрі уваги письменниці стоїть опис звичаїв середнього класу у провінційному суспільстві Великої Британії кінця ХVIII cт. Важливу роль у них відіграють матеріальні відносини. Не тільки негативні персонажі, але й ті, кому автор симпатизує, постійно ведуть розмови про гроші, вигідні шлюби, заповіти, спадки тощо. Перша характеристика майже кожної людини - сума річного доходу. Остін звертає увагу і на таку «хворобу» англійського суспільства як снобізм. Авторський коментар в романах Остін практично відсутній, роман майже цілком побудований на діалогах персонажів, в яких і розкривається поведінка героїв, їхня психологія, моральні страждання тощо.

Під впливом життєвих уроків Елізабет Беннет, героїня роману Джейн Остін «Гордість та упередження» поступово починає відрізняти почуття від чуттєвості, розпізнавати романтичну екзальтацію в собі та навколишніх, розуміти, що вона не тільки не є гарантією високих моральних якостей людини, а, навпаки, за нею нерідко ховається фальш. Пройшовши крізь життєві випробування, героїня вчиться не сприймати видимість за сутність, а літературу за життя.

Найвідоміший роман Джейн Остін "Гордість та упередження" - про небезпеку самообману, яким довго страждають гордий інтелектуал Дарсі и чарівна Елізабет Беннет. Лише опанувавши складне мистецтво взаєморозуміння, вільного від будь-яких пристрасних передсудів, вони можуть побудувати своє майбутнє щастя.

Дуже уважно вивчає Остін і такий недолік, як байдужість, демонструючи, якою небезпечною з моральної точки зору може стати відсторонена позиція в житті. Зокрема та, що обрав для себе містер Беннет. Одружившись із не дуже розумною, духовно не розвиненою жінкою, він, замість того щоб намагатися виховати її, вирішив просто відгородитися - від місіс Беннет, від її безглуздості, а водночас і від світу з його проблемами - стінами бібліотеки та книгами. Розчарувавшись у сімейній ідилії, він іронізує над усіма, зневажає усіх навколо, в тому числі, здається, і самого себе. З роками байдужість стає не тільки захисною оболонкою, але й другою натурою містера Беннета, чиє існування ще більш безглузде, ніж його дружини, яка хоч і не розумна, але не цинічна.