Функціональна семантика якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему:

Функціональна семантика якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі

напряму підготовки «Філологія» 6.020303



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Визначення поняття «прикметник» та його класифікації

1.1 Характеристика якісно-оцінних прикметників у французькій мові та їхня структура

1.2 Роль якісних прикметників у французькому реченні

РОЗДІЛ 2. Вживання прикметників у науково-популярному дискурсі

2.1 Особливості науково-популярного дискурсу

2.2 Функціональне значення місця прикметника у французькому реченні

РОЗДІЛ 3. Аналіз якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі на матеріалі науково-популярних статей з журналів «Sсience et Vie» та «La Recherche»

ВИСНОВКИ

RESUME

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Додаток 1. Приклади конструкцій, в яких прикметник виконує функцію епітета

Додаток 2. Приклади якісно-оцінних прикметників у функції прикладки

Додаток 3. Приклади якісно-оцінних прикметників у ізольованій позиції

Додаток 4. Приклади якісно-оцінних прикметників у ступенях порівняння.

Додаток 5. Діаграма. Відсоткове співвідношення якісно-оцінних прикметників у різних функціях



ВСТУП

Ця курсова робота присвячена проблемі оцінних значень, які несуть якісні прикметники та засобам вираження цих значень у мові. Розглядаються загальні відомості про прикметник, його класифікацію, оцінку, її структурні елементи, функціональні особливості якісно-оцінних прикметників в цілому та засоби вираження оцінки, зокрема у франкомовному науково-популярному дискурсі.

Широкий функціональний діапазон та складне відображення оцінки якісними прикметниками являють собою одночасно інтерес і складність для дослідження. Прикметники стали предметом дослідження таких науковців, як Ш. Баллі, В.В. Віноградов, В.Г. Гак, Є.А. Реферовська, Р.Л. Вагнер та інші.

Актуальність теми полягає в тому, що якісно-оцінні прикметники мають широку вживаність у франкомовній публіцистиці, займають в ній важливе місце і є недостатньо дослідженими. Вони вирізняються величезним розмаїттям у плані семантичних відносин. Перспектива вивчення якісно-оцінних прикметників визначається теоретичними та практичними потребами, адже за останній час виріс інтерес вчених до виявлення і опису засобів вираження оцінки.

Метою цієї роботи є дослідження засобів передачі оцінки якісними прикметниками, їх функцій та значень у франкомовних науково-популярних текстах на основі статей з різних видань.

Завдання: проаналізувати функціональну семантику якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі; визначити і порівняти існуючі функції прикметників у французькому реченні та зробити узагальнюючі висновки, сформувати власне бачення; обґрунтувати доцільність використання якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі.

Об'єктом дослідження є якісно-оцінні прикметники у французькій мові.

Предметом дослідження є особливості семантики якісно-оцінних прикметників та їх функції у науково-популярному дискурсі.

Методи дослідження: синтез, аналіз, порівняння.



РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПРИКМЕТНИК» ТА ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Прикметниками називають категорію мовних елементів, функцією яких є синтаксично відноситися до іменника, з яким вони утворюють основу номінальної синтагми (чи групи). Ще Дю Марсе широко застосував до аналізу речення поняття відношення тотожності і відношення детермінації.

Відношення тотожності виражаються в конструкції у вигляді «узгодження прикметника з іменником», відношення ж детермінації відображають «зв'язки між поняттями» [10]. Дю Марсе вважав, що «розум наш уявляє собі думку миттєво…, але коли мова йде про те, щоб виразити думку мовленням, ми повинні її розчленувати, уявити у всіх відтінках за допомогою слів і при цьому користуватись спеціальними знаками для позначення різних відношень між словами».

Роль прикметника - актуалізувати іменник у мовленнєвій ситуації. Як відзначав ще Ш. Баллі, актуалізувати поняття означає ототожнити його з реальним уявленням мовця [1, 87]. Актуалізувати концепт, вважає Є.Реферовська - означає «прив'язати його до конкретної ситуації, застосувати до чогось реального, іншими словами використати його у конкретному комунікативному акті», а одним з головних способів актуалізувати «приховані концепти, носіями яких є іменники, виступає категорія детермінації» [7, 173].

Лінгвісти, вказуючи на спільні ознаки прикметників, зазначають, що іменник надає номінальній групі категоріальний статус і наділяє його конкретним змістом, а прикметники визначають його.

Прикметники належать до класу іменників. Вони змінюються за родом та числом. Після іменників прикметники репрезентують собою найчисленнішу групу повнозначних слів у кожній із флективних мов, до яких належить і французька мова, тобто мов, у яких щонайбільше переважають слова із флексіями (лат. flexio - згинання, відхилення), закінченнями. Це змінні слова, лексичне значення яких знаходить свій повний і однозначний вияв в усій сукупності усталених морфологічних форм повнозначного слова.

За Вагнером прикметники поділяються на дві великі групи: якісні прикметники та означальні або займенникові прикметники [14, 130].

Гак В.Г. класифікував прикметники на дві основні групи: якісні та відносні.

Якісні прикметники виражають змінні ознаки предметів (long, blanc etc.)

Як іменники, якісні прикметники відрізняються за своїм походженням, структурою, сенсом.

1.1 Характеристика якісно-оцінних прикметників

Говорячи про оцінювальну лексику, слід зазначити, що оцінка об'єктів дійсності здобуває відображення у мовному дискурсі у більшості випадків через слово. А прикметники є тією частиною мови, яка має величезне різноманіття оцінювальної семантики. Прикметники - чисті предикати - мають цілий ряд специфічних властивостей, що відображають їх семантику. Зокрема, класичні предикати містять два аспекти, які зазвичай реалізуються разом, у межах одного вислову. Ще одна особливість значення і вживання прикметників полягає у тому, що прикметники поєднують у своїй структурі семантичний та прагматичний аспекти мови, що відображається як у значенні лексичних одиниць, які відносяться до класу прикметників, так і у їх вживанні. Для прикметників як класу слів є характерним наявність суб'єктивно-оцінювальних значень та відповідних конотацій.

Науковці вважають, що прикметники, зокрема якісно-оцінні, виражають постійну (статичну) ознаку предмета, виражену в категоріях роду, числа і відмінка. Кожний предмет може мати різні ознаки, тому це поняття передає різні значення [20]. Наприклад:

- колір: жовтий (jaune), зелений (vert), малиновий (cramoisi)…

- матеріал: бетонний (bйtonnй), металевий (mйtallique), скляний (vitreux)...

- смак: кислий (aigre), солодкий (sucrй), гіркий (amer), солоний (salй)...

- розмір: широкий (large), довгий (long) , великий (grand), малий (petit),...

- відношення до простору: близький (proche), далекий (lointain), лівий (gauche), правий (droit)...; відношення до часу річний (annuel)...

- зовнішні і внутрішні властивості: поганий (mauvais), гарний (beau), хоробрий (brave), сміливий (courageux), кмітливий (intelligent)...

Гак В.Г. окрім цих характеристик розрізняв якісні прикметники за формою (long, rond), за відчуттями та враженнями, які виникають у людини (doux, agrйable, odieux) тощо. Назви дій і абстрактні N характеризуються за інтенсивністю та іншим ознакам (marche rapide, un grand amour) [3, 104].

Деякі прикметники є багатозначними словами. Той самий прикметник у мові може виражати різні ознаки, пр.: un terrain solide - твердий ґрунт (фізична ознака) - un caractиre solide твердий характер (внутрішня властивість людини). Звідси виходить, що значення кожного прикметника розкривається тільки у його зв'язках з іменником. Прикметник теж іменна частина мови. Але семантичною основою у ньому є не предметність, а ознака. Вступаючи у семантичний зв'язок з іменником, прикметник відповідає на питання про предмет: який, яка, яке. На відміну від іменників, форми роду, числа та відмінка прикметників не є самостійними. Вони узгоджуються з аналогічними формами іменників.

До якісних прикметників належать прикметники, що означають прямі, закладені в самій суті предметів ознаки, здатні виявлятися з різною мірою або інтенсивністю: багатий урожай (rйcolte abondante), мудрий (sage), дикий (sauvage), скупий (avare), білий (blanc)...

Якісні прикметники - джерело експресивно-оцінних характеристик предметів, вони засвідчують зміну ознаки від нейтральної до максимальної міри вияву.

Найістотнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність творити форми ступеня порівняння. Якісні прикметники позначають ознаку предмета і мають три ступені порівняння: позитивний (нульовий) - (positif), вищий (comparatif) та найвищий (superlatif). Вияв інтенсивності ознаки виражається формами вищого і найвищого ступеня порівняння. Позитивний (нульовий) ступінь вказує на якість предмета без порівняння його з іншими за ступенем цієї якості: новий (neuf), старий (vieux), молодий (jeune)... Ступені порівняння якісних прикметників утворюються за допомогою
слів plus та moins: large, plus large, moins large, le plus large, le moins large (широкий, ширший, менш широкий, найширший, найменш широкий). Вищий ступінь вказує на ступінь якості даного предмета у порівнянні з іншими; утворюється за допомогою прислівників plus "більш", moins "менш", aussi "так само", які стоять перед прикметниками, та сполучника que, що стоїть після прикметника. Ці прислівники вживаються для вираження більшим, меншим та однаковим ступенями якості:

Aujourd`hui il est plus chaud qu'hier - Сьогодні спекотніше ніж вчора.

Вищий ступінь порівняння вказує на найбільш високий або найменший ступінь якості; утворюється за допомогою прислівників plus, moins у сполученні з означеним артиклем:

Volga est le plus grand fleuve de l'Europe. Волга - найбільша ріка в Європі.

Інтенсивність ознаки може також виражатися приєднанням до якісного прикметника кількісно-означального прислівника, пр.: дуже радий (trиs content), надзвичайно вдалий (trop rйussi), трохи ледачий (un peu paresseux)...

Характерна властивість якісних прикметників - здатність виступати в антонімічні відношення, пр.: добрий - злий (bon - mйchant), холодний гарячий (froid - chaud)...

Від цих прикметників можна творити іменники з абстрактним значенням, пр.: сміливий - сміливість (courageux - courage), добрий - доброта (bon - bontй), хитрий - хитрощі (malin- malice)...

Якісні прикметники виражають змінні ознаки предметів (long, blanc etc.)

Як іменники, якісні прикметники відрізняються за своїм походженням, структурою, сенсом.

Структура прикметників. Є прикметники утворені від кореня (court, grand, petit, net), а також за допомогою афіксів (префіксів та суфіксів):

- дієслівних суфіксів: -iblе, able- (lisible, faisable), з метою позбутися зайвих нагромаджень у реченні -ard (vantard), -if (portatif) та ін.,

- іменників -ique (dйmocratique), -aire (solitaire), -el (-al) (culturel, original)

- парасинтетичним способом: in-... -ble (invincible, без in- ці А не вживаються);

- від інших прикметників для вираження ступеню ознаки: -ot (pвlot), -et (propret), -atre (verdвtre);

- від префіксів: з передачею негативної оцінки a- (amoral), in- (im-) (impossible), il- (ir-) (irrйalisable), dйs- (dйsagrйable), mal- (maladroit).

- префіксами, на позначення ступеня ознаки: archi- (archicйlиbre), hyper- (hyperfin), sur- (surrйel), sous- (sub) (subtropical), inter- (interactif), extra- (extrafin), super- (superfin), ultra- (ultracourt).

Лише якісні прикметники мають суфікси суб'єктивної оцінки, що передають або зневаження, або ласкаве ставлення (за допомогою пестливих суфіксів) : -asse (savantasse), -issime (richissime), -вtre (jaunвtre), -aud (lourdaud), -et (propret), -ichon (maigrichon), -ot (pвlot) [11, 94-102].

Категорія інтенсивності. Розрізняють три ступені інтенсивності: висока (вище норми) - trиs, trop, достатня (відповідає нормі) - assez та нижча (нижче норми) - peu, guиre. Ступені інтенсивності мають більш різноманітні засоби вираження, крім того до інтенсивності часто додається суб'єктивне забарвлення.

Пр.: Elle est trиs belle та Elle est adorablement belle.

До цих засобів відносять:

а) прислівники trиs, assez, un peu, fort, tout (Il est tout petit), tellement та інші прислівники на -ment: extrкmement, drфlement тощо; вирази: au dernier point та ін.;

б) конструкції ступенів порівняння без вираженого терміну порівняння. Якщо останнього немає, невизначений, то ознака характеризується по відношенню до себе, і ступінь порівняння переходить у ступінь інтенсивності.

Пр.: Il avait le jugement droit avec l'esprit le plus simple (визначення рівнозначне extrкmement simple).

в) дієслівні звороти, подібні до порівняльних конструкцій: plus que, on ne peut plus, qui soit au monde, que je connaisse, tout ce qu'il y a de plus;

г) порівняльні та інші фразеологічні обороти: blanc comme neige, fou а lier;

д) повтори прикметника: Elle est jolie, jolie.

Значення прикметників: вони служать для того, щоб охарактеризувати істоту або неістоту.

1.2 Роль якісних прикметників у французькому реченні

Прикметники - це слова, які позначають ознаку предмета (якісну, відносну або вказівно-означальну) і які дають характеристику іменникам і зазвичай узгоджуються з ними в роді, числі і відмінку. Семантичною основою прикметника слугує поняття якості. Прикметник репрезентує собою комплекс форм, які всі разом утворюють особливу парадигму іменного відмінювання, котра відрізняється від парадигми відмінювань іменників. Семантично прикметники дуже неоднорідні, їхні класифікації різноманітні і спираються як на значення самих прикметників (зелений, червоний і т. ін.), так і на властивості денотатів ([лат. denotatum - позначення] - позначуваний предмет), яких стосуються ознаки; пор.: tissulaire = de tissu (тканинний = з тканини). Прикметник означає непроцесуальну ознаку (якість, властивість, оцінку) і виражає її в синтаксично залежних словозмінних категоріях роду та числа. Номінативна функція прикметників реалізується через поєднання їх з іменниками - назвами предметів, яким властиві відповідні ознаки (властивості).

Загалом вирізняють 2 функції якісних прикметників: функцію епітету та функцію предикатива. Це визначення є суперечливим, через те, що залишає без уваги чисельні випадки, коли прикметник, знаходячись у ізольованій позиції, іноді бере на себе роль прикладки, а іноді виконує функцію означення [14, 153].

Прикметник у функції епітета

1. Знаходячись після означуваного іменника, прикметник-епітет утворює з ним фонетичну групу; він не може розділятися з іменником неважливою паузою.

Якщо прикметник стоїть перед іменником, який він означує, то прикметник-епітет поєднується з ним та його специфічними детермінативами (означеннями).

2. Щодо значення (сенсу) прикметник-епітет позначає висловлену якість, невід'ємну від особи або предмету, що виражені іменником.

3. Прикметник-епітет утворюється за допомогою іменника, який він означує.

Прикметник у ролі прикладки

1. В ролі прикладки, прикметник входить до (є частиною) виразу, в якому встановлюють предикативне судження. Прикметник позначає якість, яка належить особі або предмету.

2. Зв'язок між прикметником та виразом, до якого він відноситься є чітким, оскільки зв'язок виражений через дієслово. Саме він встановлює зв'язок між прикметником-прикладкою та виразом.

Зв'язок не є чітким, коли він встановлюється без дієслова-зв'язки.

3. Прикметник-прикладка може бути представлений у непрямій конструкції: тоді як присудок допускає, щоб дієслово вживалося з додатковим прийменником.

Прикладка, що стоїть перед присудком з'єднана з дієсловом за допомогою comme або que [14, 154].

Висновки до розділу 1

Отже, прикметники грають важливу роль у французькому реченні, адже вони надають йому забарвленості, що допомагає краще зрозуміти речення технічного спрямування. Якісно-оцінні прикметники позначають якість предмета або особи, які вони означують. Вони виконують дві функції: епітета та предикатива. Виконуючи роль епітета прикметники стоять перед або після іменника, яке вони означують. Якщо розглядати прикметник у ролі прикладки, то він не стоїть біля іменника, а пов'язаний із ним за допомогою дієслова-зв'язки.

Найістотнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність творити форми ступеня порівняння.

Характерною властивістю якісних прикметників є здатність виступати в антонімічні відношення. Однією з важливих ролей, що виконують прикметники - актуалізувати іменник у мовленнєвій ситуації. Прикметники можуть бути утворені від кореня, за допомогою афіксів (суфіксів та префіксів). Розрізняють три ступені інтенсивності прикметників: висока - trиs, trop, достатня - assez та нижча - peu, guиre. Часто до інтенсивності додається суб'єктивне забарвлення.



РОЗДІЛ 2. Вживання прикметників у науково-популярному дискурсі

2.1 Особливості науково-популярного дискурсу

Дискурс - це комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв'язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх.

Проблемами дискурсу займається багато науковців. Найбільш повне висвітлення дана проблематика, зокрема науковий дискурс, знайшла у роботах таких вчених як Карасик В.І., Костомаров А.І. та ін.

За В.І. Карасиком дискурс - це текст, занурений у ситуацію спілкування. У той час як під текстом розуміється незалежний, відокремлений від ситуації твір [5, 13].

Костомаров А.І. розглядає дискурс як процес розгортання тексту у свідомості одержувача інформації [6, 23].

Завданням же, зокрема, наукового дискурсу є насамперед доведення певних положень, гіпотез, аргументування, точний і систематичний виклад наукових проблем з метою описати, визначити й пояснити явища природи і суспільного життя, передати суму знань, ґрунтовно викласти результати досліджень.

Було виділено такі типи адресата наукових текстів: спеціаліст у вузькій області дисциплінарного знання (тексти вузькоспеціалізованого характеру); спеціаліст широкого профілю та масовий читач (науково-популярні тексти).

Читацька аудиторія у науковій комунікації є досить однорідною, бо інтенційно заданими реципієнтами наукових дискурсів є люди, які володіють науковими спеціалізованими знаннями, які об'єднують всіх отримувачів повідомлення у деяку спільність професійно параметризованих комунікантів, до якої входить і сам відправник повідомлення.

Проте, як і в будь-якій ситуації, є винятки із загального правила. І цим винятком у нашому випадку виступає своєрідний реципієнт - читач науково-технічного тексту. Зазвичай це має бути людина, що спеціалізується на окремих галузях знань. В нашому випадку ця людина - філолог, для якої важливо ознайомитися із лексичним складом інформаційних матеріалів на обрану нею тематику, із закономірностями його функціонування у мові. Таким чином під дискурсом у даному дослідженні розуміється комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв'язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх.

У нашій роботі ми досліджуємо семантику якісних прикметників у науковому дискурсі франкомовних текстів. Дана проблематика науково-технічних текстів є дуже актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства, адже всі предмети та явища отримують певну оцінку. Завдяки якій поняттям надається характеристика, формується уявлення про їх ознаки.

При визначенні оцінки треба зазначити, що оцінка є суб'єктивним вираженням значущості предметів і явищ навколишнього світу для нашого життя та діяльності, тобто оцінка це розумовий акт, в результаті якого встановлюється відношення суб'єкта до оцінюваного об'єкта з метою визначення його значення для життя та значення суб'єкта. Існують цілі прошарки лексики, які призначені для вираження оцінки. Це в першу чергу прикметники й прислівники, які мають багату різноманітність оцінної семантики.

Раціональність оцінки посилюється за допомогою експресивності й аффективних прикметників, тобто серед оцінних виразів виокремлюється особий клас слів, які містять аффективність в своєму значенні (прикметники stupйfiant (приголомшливий), excellent, parfait (чудовий), invraisemblable; incroyable (неймовірний), effrayant, terrible (жахливий).

Отже, філологи, добре обізнані з основними поняттями досліджуваної ними науково-технічної теми, можуть оперувати даними поняттями, проявляти інтерес до цієї проблематики, особливостей та перспектив розвитку даної області науково-технічних знань.



2.2 Функціональне значення місця прикметника

Місце прикметника відносно іменника - одне з найбільш дискутуємих питань французької граматики. В теоретичнім плані слід перш за все з'ясувати, наскільки регулярно пов'язана зі зміною позиції зміна значення прикметника, чи утворює, відповідно, його місце особливу граматичну категорію та яке загальне значення цієї категорії.

Постпозиція - немаркований член протиставлення, основна позиція прикметника як частини мови. Це проявляється у наступному:

а) у постпозиції може бути будь-який прикметник, тоді як у препозиції - лише якісний;

б) лише в постпозиції прикметник може бути домінуючим членом синтагми: une vieille amitiй, але une amitiй vielle de dix ans; un long voyage, але un voyage extrкmement long;

в) слово, яке знаходиться у постпозиції, набуває статус прикметника: le vent debout, un chapeau paille;

г) зазвичай при популяризації значень пряме значення зберігається у постпозиції, тоді як переносне - у препозиції (un homme triste - un triste personnage).

Роль, яку виконує прикметник у реченні визначається завдяки місцю, яке він займає.

Основна опозиція. Вона включає два значення: специфікацію та кваліфікацію (у вузькому значенні терміна). Специфікація виражає обмежувальну ознаку, зазвичай реалізується в постпозиції. Кваліфікація - неспеціальна ознака предмета, його характеризація в суб'єктивно-оціночному відношенні реалізується в препозиції. Оскільки маркованою є препозиція, розглянемо типи значень, що реалізуються в цій формі. Якщо характеристика повідомляє не для того, щоб показати специфічні ознаки даного предмета, то вона може бути або дуже загальною, або вже відомою і, відповідно, мати або напівслужбовий, або оцінюючий характер.

1. Препозитивне означення виражає найбільш загальну властивість предмета, що виражається в опозиціях: grand/petit, bon/mauvais, jeune/vieux, a саме: його розміри (une grande maison; une petite ville), молодість та старість (une vieille femme, un jeune avocat), загальну суб'єктивну оцінку (bon, beau, mauvais; petit, vieux, pauvre в переносному значенні), відповідність/невідповідність ідеальному уявленню про предмет (un vrai savant, de la fausse monnaie, du pur coton). З віддієслівними іменниками прикметник виражає інтенсивність, тривалість (une grande surprise, un gros buveur, une vieille querelle), часову характеристику : un ancien dйputй ; son futur gendre.

Прикметники, що входять в те саме семантичне поле, що і зазначені вище, можуть також бути в препозиції. Наприклад, синоніми grand: Il prit sa canne, un formidable bвton de chкne... Et il regarda l'йnorme gourdin qu'il faisait tourner. Інші прикметники, значення яких зводиться до опозиції grand/petit (інтенсивність) або bon/mauvais (оцінка), частіше знаходяться в препозиції. Пр: affreux, agrйable, amical, ardent, brusque, charitable, colossal, cruel, extrкme, etc.

2. Виражаючи найзагальнішу характеристику предмета, препозитивний прикметник набуває напівслужбову функцію, наближуючись за своїми значеннями до детермінативів або афіксів. Він виражає:

а) ідею кількості (подібно квантитативам): les nombreux adhйrents, l'unique espoir;

б) приналежність (подібно посессивам): son propre fils;

в) відомість/невідомість об'єкта: le nouveau sujet (= encore un); l'йtrange conduite (= inconnue d'avance); la vieille histoire (= connue);

г) значення, зіставлені з афіксами: une petite maison (=une maisonnette); ancien dйputй (= ex-dйputй).

3. На відміну від постпозитивного, яке виражає додаткову інформацію та входить до складу реми, препозитивний прикметник може входити до теми, виражаючи характеристику, відому співрозмовникам заздалегідь. В цьому випадку прикметник, супроводжуючи іменник зазвичай з означеним артиклем, підкреслює зв'язок з попереднім контекстом, виражаючи враження, яке мовці вже отримали від даного об'єкта або отримують його у момент, що описується даним виразом.

Пр.: Il ouvrit la porte pour sortir; mais il s'arrкta sur le seuil, surpris par une splendeur de clair de lune telle que l'on n'en voyait presque jamais.... Il se sentit soudain distrait, йmu par la grandiose et sereine beautй de la nuit pвle. Прикметники, не вносячи нової інформації (загальний зміст включено до іменника - la beautй de la nuit), акцентують увагу на внутрішньому стані персонажа. При означеному артиклі послідовність прикметник + іменник частіше, ніж іменник + прикметник. В позиції підмета (тема) прикметник + іменник відносно частіше, ніж в позиції предикатива (рема), де домінує іменник + прикметник.

4. Вже в 1-му та 3-му значенні препозитивний прикметник не виконує суто інформативну функцію, але виражає оцінку. Тому відносні прикметники, а також якісні, що показують об'єктивні властивості предметів, в препозиції набувають афективний відтінок та можуть отримувати ознаку інтенсивності.

Пр.: une forкt sombre та une sombre forкt; або інший приклад: Il est bien invraisemblable que je revoie ma dйsormais sйdentaire et forcйment parisienne chienne de vie.

Отже, в препозиції прикметник часто тяжіє до оціночного значення, в постпозиції - до нейтрального. Цим пояснюється, що в розмовній мові в препозиції виявляється один прикметник з трьох, в літературній - один з двох, а в науковій - один з десяти.

Нейтралізація. Байдужість до позиції властиве переважно оцінним прикметникам, які можуть зберігати своє значення в обох положеннях: une terrible nouvelle - une nouvelle terrible; une splendide maison - une maison splendide; un йminent savant - un savant йminent.

Деякі прикметники, що вживаються зазвичай в препозиції, можуть без зміни значення вживатися в постпозиції та навпаки. Це пов'язано зазвичай з використанням прислівників інтенсивності або повноти ознаки.

Пр.: un grand appartement и un appartement trиs grand; un livre intйressant и un trиs intйressant livre (сказати *un intйressant livre неможливо) [3, 109].

Асемантична функція. Лексикалізація. В деяких випадках місце прикметника пояснюється не семантичними особливостями, але лише традицією, або просодичними факторами. Часто в певній позиції прикметник утворює єдине семантичне ціле з іменник (un jeune homme, la blanche neige, les vertes prairies), a також виступає як звичайний традиційний епітет: la douce France, la perfide Albion. Один і той же прикметник може лексикалізуватися в різних позиціях: un coup bas и les bas morceaux; la Haute Cour - Верховний суд та la Chambre Haute - Верхня палата; позиція прикметника може закріпитися у складі фізіологічних одиниць: pleurer а chaudes larmes.

Дистинктивна функція. Різниця в позиції може свідчити про зміну значення прикметника. Зазвичай в препозиції він набуває переносного значення: Ср.: un grand homme та un homme grand; un mйchant livre та un livre mйchant; des cheveux noirs та de noirs desseins.

Прикметник у ізольованій позиції

Відділений від іменника або займенника прикметник, що належить до них, може бути розділеним або просто паузою у вербальній формі, або комою на письмі.

Прикметник має лише описове значення і служить для характеристики позиції, в якій він знаходиться.

французький мова прикметник речення

Висновки до розділу II

Отже, тексти науково-популярного дискурсу мають вузькоспеціалізований характер, читацькою аудиторією яких є люди, які володіють науковими спеціалізованими знаннями. Роль якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі - надати оцінку, охарактеризувати предмети та явища навколишнього середовища. В результаті оцінки встановлюється відношення суб'єкта до оцінюваного об'єкта з метою краще зрозуміти значення даного об'єкта.

Роль, яку виконує прикметник у реченні залежить від місця, де він стоїть. Прикметник можна відділити від іменника за допомогою незначної паузи у вербальній формі або комою на письмі, що таким чином надає змогу підкреслити ту чи іншу ознаку оцінювального об'єкта. Існують деякі прикметники, у яких змінюється значення відносно того, де вони стоять: перед або після іменника.



РОЗДІЛ 3. Аналіз якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі

Предметом дослідження статей технічного спрямування є якісно-оцінні прикметники, які детермінують та актуалізують іменники. Матеріалом аналізу стали французькі щомісячні журнали «Science et vie» та «La Recherche». Наукові журнали є однією із головних складових наукової літератури. Журнали орієнтовані на різні групи читачів: як спеціалістів з дослідження науки (наукознавців, організаторів науки, філософів, істориків науки), так і широкого кола читачів. Основне предметне поле публікацій журналу: наука в житті людей і суспільства та результати наукових досліджень.

Отже, обравши декілька речень та виразів з додатків проаналізуємо узгодження прикметників з іменниками за родом та числом, яким чином якісно-оцінні прикметники характеризують іменники, яку функцію вони виконують, значення місця вживання якісно-оцінних прикметників, які ступені порівняння вони мають та ін.

1) un sйrieux avantage pour un jeune scientifique. (La Recherche № 423, octobre 2008)

У даному виразі є два прикметника: sйrieux та jeune . Ці прикметники відносяться до якісних : sйrieux - прикметник, що узгоджується за родом та числом з іменником - чоловічий рід однини, характеризує іменник avantage, вказує на зовнішню властивість, відповідає на питання який, має нульовий ступінь порівняння, дає позитивну оцінку іменнику, до якого належить, виконує функцію епітета; jeune - прикметник, що узгоджується за родом та числом з іменником - чоловічий рід однини, характеризує іменник scientifique, вказує на зовнішню властивість людини, відповідає на питання який, має нульовий ступінь порівняння, дає позитивну оцінку іменнику, до якого належить, виконує функцію епітета, стоїть перед іменником.

Якісно-оцінний прикметник sйrieux стоїть перед іменником, хоча його звичайне місце у постпозиції, де він має пряме значення. Таким чином знаходячись у препозиції прикметник sйrieux набуває переносного значення - в значенні «важливий».

jeune - односкладовий прикметник, тому він стоїть перед іменником.

2) des alternatives trиs intйressantes (La Recherche № 415, janvier 2008)

Цей вираз містить в собі якісно-оцінний прикметник - intйressantes. Цей прикметник узгоджується за родом та числом з іменником, до якого він належить - жіночий рід множини, характеризує іменник alternatives, вказує на зовнішню властивість, відповідає на питання які?, має нульовий ступінь порівняння, але спостерігається інтенсивність ознаки, яка виражається приєднанням до якісного прикметника intйressantes (цікаві) кількісно-означального прислівника trиs (дуже): trиs intйressantes - дуже цікаві, виконує функцію епітета. Прикметник intйressantes стоїть після іменника, оскільки він є багатоскладовим і вживається з прислівником.

3) grand corps robuste (La Recherche № 397, mai 2006)

У даній номінативній конструкції є два якісно-оцінних прикметника grand та robuste, один з яких стоїть до, а інший - після іменника. Це пояснюється тим, що прикметник grand є односкладовим і зазвичай стоїть у препозиції. Щодо прикметника robuste, то він стоїть у постпозиції, оскільки звичайне місце прикметників - після іменника, до якого вони належать. До того ж прикметник robuste має пряме значення, тому він і стоїть у постпозиції. Обидва якісно-оцінних прикметника узгоджуються за родом (чоловічий) та числом (однина) з іменником, характеризують іменник corps, grand вказує на розмір, а robuste вказує на зовнішню властивість.

4) Ce problиme n'est pas nouveau. (La Recherche № 415, janvier 2008)

У цьому реченні якісно-оцінний прикметник - nouveau, який узгоджується за родом та числом з іменником, до якого належить - чоловічий рід однини та відповідає на питання який?. Цей прикметник має нульовий ступінь порівняння, вказує на зовнішню властивість, виконує роль прикладки. Зв'язок між прикметником та іменником, до якого він належить є чітким, оскільки цей зв'язок виражений через дієслово - est. Прикметник «nouveau» має дві форми чоловічого (nouveau; nouvel)та одну форму жіночого роду (nouvelle). Оскільки даний прикметник стоїть у кінці ритмічної групи, то використовується перша форма чоловічого роду nouveau, яка вживається перед іменниками, що починаються на приголосну.

5) L'hydrogиne, trиs lйger, s'йchappe alors de l'atmosphиre, mais pas l'oxygиne.(Sience et Vie № 239, juin 2007)

У цьому реченні є якісно-оцінний прикметник lйger. Він вживається з кількісно-означальним прислівником trиs (дуже), який надає інтенсивності ознаці. Слід зазначити, що не лише прислівник акцентує увагу на тому, що l'hydrogиne est trиs lйger, але й іменник l'hydrogиne, який відділений від прикметника комою. Таким чином кома робить незначну паузу між іменником та прикметником, що допомагає читачеві звернути увагу на потрібну ознаку. Кома також ставиться через порушення порядку слів у реченні, оскільки непрямий порядок слів не є характерним для текстів технічного спрямування.

6) Vue avec un tйlescope, l'йtoile, trop brillante, ne permet pas de distinguer une planиte. (Science et Vie, № 239,juin 2007, p.47)

У даному реченні спостерігається якісно-оцінний прикметник brillante, який вжито разом з кількісно-означальним прислівником trop, завдяки якому досягається вища форма інтенсивності. Він узгоджений з іменником за родом (жіночий) та числом (однина). Цей прикметник стоїть після іменника і від'єданий від нього комою, таким чином підкреслюється означення, а також це свідчить про наявність у реченні непрямого порядку слів, що не є характерним для текстів технічного спрямування.

7) Au dйbut du XXIe siиcle, une йquipe europйenne, utilisant l'une des machines les plus puissantes а sa disposition, le Very Large Telescope (VLT) a eu l'idйe d'observer systйmatiquement les йtoiles tout а la fois trиs jeunes et trиs peu massives. (Science et Vie, № 239,juin 2007)

У даному реченні є два якісно-оцінних прикметника jeunes та massives, одне з яких вжито з кількісно-означальним прислівником trиs, а інше - з кількісно-означальними прислівниками trиs peu, завдяки яким ступінь інтенсивності є високим. Прикметники входять до складу синтаксичної групи, яка утворена від двох прикметників, протиставлених один одному: зірки водночас (tout а la fois) є дуже молоді та не дуже масивні. Ці прикметники узгоджуються за родом (жіночий) та числом (множина). Прикметник jeunes використовується у нульовому ступені, яка вказує на якість предмета без порівняння його з іншими за ступенем цієї якості, а прикметник massives передає значення розміру.

8) l'Univers est immensйment plus grand que la rйgion qui nous est accessible. (Science et Vie № 239, juin 2007)

Дане речення містить в собі якісно-оцінний прикметник grand, який узгоджується за родом (чоловічий) та числом (однина) з іменником, до якого належить, вказує на розмір.

Цей прикметник має вищий ступінь порівняння, який утворено за допомогою прислівника plus. Цей прислівник вжито для вираження більшого ступеня якості (l'Univers порівнюється з la rйgion).

Аналіз матеріалу показує, що з 97-ми досліджуваних номінативних груп (100%), у французьких реченнях науково-популярного дискурсу, прикметників у функції епітета вжито 41 (або 42,3%); прикметників у функції прикладки вжито 18 (або 18,5%); прикметників, що стоять у ізольованій позиції - 10 (10,3%); прикметників, що мають ступені порівняння - 28 (28,9%).

Висновки до розділу 3

Отже, зробивши такий кількісний аналіз можна зробити наступні висновки, що найпоширенішим явищем є вживання якісно-оцінного прикметника у функції епітета. Саме функція епітету є найголовнішою у прикметників, тому що вони, прикметники надають істоті або неістоті емоційного забарвлення, якісні характеристики. На другому місці за поширеністю знаходяться прикметники, які мають у реченнях ступені порівняння. Це пояснюється тим, що у наукових текстах завжди те чи інше явище порівнюється з іншим. Трохи менше було знайдено прикметників, що виконують функцію прикладки. В таких реченнях іменник-підмет з'єднується з прикметником за допомогою дієслова-зв'язки кtre. Отже зв'язок між іменником-підметом та якісним прикметником є чітким Не достатньо вживаними є якісно-оцінні прикметники, що стоять у ізольованій позиції, оскільки порушується порядок слів. У наукових текстах порядок є чітким, прямим, тому вживання прикметників у ізольованій позиції не є характерною ознакою таких текстів.

Найбільш вживаними якісно-оцінними прикметниками у текстах технічного спрямуваннями є прикметники, які позначають фізичні ознаки та ті, що мають відношення до часу або простору. Найпоширенішим прикметником є якісно-оцінний прикметник «grand», який спостерігаємо у 6 реченнях. Він виконує функцію епітета та утворює ступені порівняння, зокрема вищий ступінь за допомогою прислівника plus «більш».



ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі ми проаналізували функціональну семантику якісно-оцінних прикметників у науково-популярних текстах: визначили функції прикметників у реченні, спостерігали існуючі функції у французьких реченнях технічного спрямування.

Наша робота складається з двох частин: теоретичної та практичної.

На основі теоретичного матеріалу, аналізуючи роботи наукових досліджень можна зробити наступні висновки:

1) прикметники відіграють важливу роль у французькому реченні, адже вони надають йому забарвленості, що допомагає краще зрозуміти речення, особливо речення технічного спрямування;

2) якісно-оцінні прикметники позначають якість предмета або особи, які вони означують;

3) якісно-оцінні прикметники виконують дві функції: епітета та предикатива;

4) найістотнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність творити форми ступеня порівняння;

5) характерною властивістю якісних прикметників є здатність виступати в антонімічні відношення;

6) однією з важливих ролей, що виконують прикметники - актуалізувати іменник у мовленнєвій ситуації;

7) роль якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі полягає у наданні іменнику оцінки (позитивної або негативної), таким чином показується відношення автора до істоти або неістоти; охарактеризувати предмети та явища навколишнього середовища з метою краще зрозуміти значення даного об'єкта;

8) роль, яку виконує прикметник у реченні залежить від місця, де він стоїть;

9) існують деякі прикметники, у яких змінюється значення відносно того, де вони стоять: перед або після іменника.

10) прикметник, що стоїть у постпозиції (основне значення) виражає додаткову інформацію, а прикметник, що стоїть у препозиції (переносне значення) виражає характеристику, відому співрозмовникам заздалегідь.

Було проаналізовано 97 номінативних груп, і зробивши кількісний аналіз якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі на матеріалі науково-популярних французьких журналів «Science et vie» та «La Recherche» можна зробити наступні висновки:

1) Найпоширенішим явищем є вживання якісно-оцінних прикметників у функції епітета, саме вона є найголовнішою у прикметників. Це можна пояснити тим, що вони (прикметники) надають істоті або неістоті емоційного забарвлення, якісні характеристики.

2) На другому місці за поширеністю знаходяться прикметники, які мають у реченнях ступені порівняння. Це пояснюється тим, що у наукових текстах завжди одне явище порівнюється з іншим.

3) Трохи менше було знайдено прикметників, що виконують функцію прикладки. В таких реченнях іменник-підмет з'єднується з прикметником за допомогою дієслова-зв'язки кtre (зв'язок між ними є чітким)

4) Не достатньо вживаними є якісно-оцінні прикметники, що стоять у ізольованій позиції, оскільки порушується порядок слів. Оскільки у наукових текстах порядок є чітким, прямим, тому вживання прикметників у ізольованій позиції не є характерною ознакою таких текстів.

Оскільки матеріалом аналізу стали науково-популярні французькі журнали «Science et vie» та «La Recherche», то звичайно, багато зустрічається прикметників зі ступенем порівняння. Це пояснюється тим, що тексти в цих журналах є науковими, і тому постійно одне явище порівнюється з іншим. Також є достатньо прикметників у функції епітета, оскільки тому або іншому явищу потрібно дати певну оцінку.

Отже мета та завдання виконані.



RESUME

L'actualitй de notre йtude consiste а l'emploi rйpandu des adjectifs qualificatifs dans les textes franзais de vulgarisation scientifique oщ ils ont la place importante et ne sont pas encore bien йtudiйs.

L'objet de notre recherche sont des adjectifs qualificatifs dans la langue franзaise.

Le sujet reprйsente les particularitйs de la sйmantique des adjectifs qualificatifs et leurs fonctions dans le discours de vulgarisation scientifique.

Le but de notre travail de recherche йtait de rйvйler les particularitйs de l'empoi des adjectifs qualificatifs dans les articles franзais tirйs des revues de vulgarisation scientifique, de faire l'analyse du fonctionnement de leur sйmantique. Nous avons disposй une base thйorique et pratique pour йclairer notre question plus complиtement. Nous avons йlaborй une base thйorique pour faire l'analyse la plus intйgrale de la partie pratique. Grвce au progrиs technico-scientifique, on voit paraоtre dans la terminologie les termes nouveaux qui ont des caractйristiques exprimйes а l'aide des adjectifs. Le but de la science est d'explorer le phйnomиne des caractйristiques semantiques des adjectifs qualificatifs et de leur fonctionnement а la base des exemples des textes franзais scientifique et populaire.

Dans la premiиre partie de notre travail on a йtudiй la classification des adjectifs, leur structure et le rфle dans les phrases franзaises. Dans la seconde partie il s'agit des particularitйs du discours de vulgarisation scientifique, du rфle fonctionnel de la place des agjectifs qualificatifs. Au cours de travail йffectuй on a menй la classification des caractйristiques principales des adjectifs qualificatifs franзais. Les principales difficultйs sont liйes avec leur position et leur fonctionnement dans les phrases. Pendant la recherche, nous avons examinй tous les rфles des adjectifs qualificatifs, nous avons envisagй toutes les particularitйs de leur fonctionnement et nous avons donnй une brиve explication de leur emploi selon les cas. Dans nos travaux pratiques, nous avons traitй 97 exemplaires des adjectifs qualificatifs qui sont marquйs de l'apprйciation. Le matйriel de notre travail peut devenir une base pour poursuivre les recherches sur ce sujet.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли; [пер. с фр. ]. -М.: изд-во иностр. лит., 2010. - 416 с.

2. Виноградов В. В. Лексикология и лексикография / Виноградов В.В.- М.: Наука, 1959. - С. 162-189.

3. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: [учебник] / В. Г. Гак. - М.: Добросвет, 2000. - 832 с.

4. Ібрагімова С.В. Проблеми перекладу науково-технічної літератури [навч. посіб.]: / С.В. Ібрагімова. - К.: НТУУ «КПІ», с. 159-160.

5. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: [учебник] / В.И. Карасик. - Волгоград: «Перемена», 2010. - 476 с.

6. Костомаров В.Г. Прецедентный текст как редуцированный дискурс / В.Г. Костомаров, Н.Б. Бурвикова // Язык как творчество. - М.: 2010. - 297 с. (Сборник статей в 70-летию В. П. Григорьева).

7. Реферовская Е.А. Теоретическая грамматика французского языка / Е.А. Реферовская, А.К. Васильева. - Л.: Книга, 1973. - 316 с.

8. Рощупкина Е.А. Краткий справочник по грамматике французского языка / Е.А. Рощупкина. - М.: Высшая школа, 2008. - С.39.

9. Полюк І.С. Особливості перекладу текстів різних стилів. Французька мова: [навч. посіб]. / І.С. Полюк, Л.В. Бондар. - К.: НТУУ «КПІ», 2011. - 396 с.

10. Du Marsais C.-Ch. Logique et principes de grammaire / C.-Ch. Du Marsais. - P.: Librairie, 1769. - 700 p.

11. Poisson-Quinton S. Grammaire expliquйe du franзais / [S. Poisson-Quinton, R. Mimran, M. Mahйo-Le Coadic]. - P. : CLE international, 2011. - 430 p.

12. Riegel M. Grammaire mйthodique du franзais / M. Riegel, J.-Ch. Pellat, R.P. Rioul, Metz: Universitй de Metz, 1994. - 138 p.

13. Schmidt T. L'adjectif de relation en franзais, italien, anglais et allemand / T. Schmidt. - P. : Gфppin, 1972.

14. Wagner R. L. Grammaire du franзais classique et moderne / R. L. Wagner, J. Pinchon. - P. : Hachette, 2010. - P. 129 - 163.

Список джерел ілюстративного матеріалу

15. Science et Vie, № 239, juin 2007, p. 162

16. La Recherche, № 423, octobre 2008, p.114

17. La Recherche, № 397, mai 2006, p.98

18. La Recherche, № 395, mars 2006, p.98

19. La Recherche, № 415, janvier 2008, p.98

Інтернет-джерела

20. Универсальная интернет-энциклопедия: [Електронний ресурс] - Режим доступу до статті: http://uk.wikipedia./org/wiki/Французька_мова



ДОДАТКИ

Додаток 1

Приклади конструкцій, в яких прикметник виконує функцію епітета

1. un sйrieux avantage pour un jeune scientifique (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.41)

2. des alternatives trиs intйressantes (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.75)

3. le petit nombre (La Recherche, № 397, mai 2006, p.6)

4. une bonne prйcision (La Recherche, № 397, mai 2006, p.9)

5. grand patron (La Recherche, № 397, mai 2006, p.12)

6. un petit tsunami (La Recherche, № 397, mai 2006, p.15)

7. le grand corps robuste (La Recherche, № 397, mai 2006, p.21)

8. l'os de sa hanche droite (La Recherche, № 397, mai 2006, p.21)

9. La mise en place d'une trame verte (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.6)

10. le petit tйlescope (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 10)

11. une йtoile froide et rouge (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 13)

12. Sur des orbites longues (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 52)

13. ces paysages gazeux (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 52)

14. une densitй trиs faible (Science et Vie № 239, juin 2007, p.53)

15. un grand disque (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 56)

16. Autour de la naine blanche (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 62)

17. les troux noirs (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 71)

18. les кtres vivants (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 101)

19. la vie sur la planиte rouge (Sience et Vie, № 239, juin 2007, p.109)

20. deux taches blanches (Sience et Vie, № 239, juin 2007, p.112)

21. des trous microscopiques (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.10)

22. la sortie gauche (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.11)

23. l'йtablissement rapide (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.13)

24. Les algues vertes (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.16)

25. ce mauvais rйsultat (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.20)

26. une expйrience formidable (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.33)

27. une mauvaise gestion (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.13)

28. nuages hauts (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.20)

29. l'eau douce (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.22)

30. gaz naturel (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.31)

31. ces nouveaux concepts (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.41)

32. les pays pauvres (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.50)

33. un fort pouvoir (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.59)

34. glace sиche (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.62)

35. les mauvaises herbes (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.72)

36. une dette intellectuelle (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.53)

37. un rйsultat stable (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.55)

38. Certains prix prestigieux (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.53)



Додаток 2

Приклади якісно-оцінних прикметників у функції прикладки

1. Ce problиme n'est pas nouveau. ( La Recherche, № 415, janvier 2008, p.6)

2. ... les produits chimiques peuvent кtre bons ou mauvais selon l'usage qui en est fait. (La Recherche, № 397, mai 2006, p.7)

3. Si son diamиtre est trиs grand, les rayons rйflйchis seront quasi parallиles. (La Recherche, № 395, mars 2006, p.87)

4. Ce produit avait toutes les qualitйs du politiquement correct: il йtait naturel, fait par des femmes, pour la cuisine. (La Recherche, № 397, mai 2006, p.7)

5. Ce concept n'est pas nouveau, mais la tвche est irrйalisable sur des territoires comme les Etats-Unis ou l'Australie. (La Recherche, № 397, mai 2006, p.17)

6. Une rйgion du ciel qui n'a pas йtй choisie par hasard : situйe en pleine Voie lactйe, sa densitй stellaire est exceptionnelle. (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 10)

7. Ne traоnons pas dans les parages car la route est longue pour rejoindre Altaпr 4… (Science et Vie № 239, juin 2007, p. 101)

8. Mais plus les contraintes s'accumulent longtemps, plus la secousse est forte. (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.12)

9. L'hypothиse est sйduisante, mais elle n'explique pas tout.(La Recherche, № 423, octobre 2008, p.13)

10. Autrement dit, Sputnik est bel et bien un parasite de Mamavirus. (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.15)

11. Si elle est faible, c'est la protection vis-а-vis des erreurs qui diminue. (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.25)

12. L'enthousiasme йtait rйel, avant mкme l'annonce des premiers Prix. (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.28)

13. Amos йtait trиs charismatique. (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.33)

14. Autant dire que la compйtition est rude, surtout si l'on est Amйricain ou Indien, pays oщ Lindou jouit d'une trиs grande renommйe. (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.38)

15. En effect, si l'йnergie de ce dernier est trop basse, elle n'atteindra pas le minimum nйcessaire pour assurer l'йjection. (La Recherche, № 423, octobre 2008, p.43)

16. A premiиre vue, les choses sont simples : des modиles dйmographiques cernent l'йvolution des populations, des modиles йconomiques, celle du PIB et de sa structure... (La Recherche, № 415, janvier 2008, p.28)



Додаток 3

Приклади якісно-оцінних прикметників у ізольованій позиції

1. L'hydrogиne, trиs lйger, s'йchappe alors de l'atmosphиre, mais pas l'oxygиne.(Science et Vie, № 239, juin 2007, p.83)

2. Ainsi, les chercheurs ont aujourd'hui а leur disposition quatre techniques de recherche, toutes indirectes, donnant accиs а des distances galactiques croissantes... (Science et Vie, № 239, juin 2007, p.45)

3. Vue avec un tйlescope, l'йtoile, trop brillante, ne permet pas de distinguer une planиte. (Science et Vie, № 239, juin 2007, p.47)

4. Au dйbut du XXIe siиcle, une йquipe europйenne, utilisant l'une des machines les plus puissantes а sa disposition, le Very Large Telescope (VLT) a eu l'idйe d'observer systйmatiquement les йtoiles tout а la fois trиs jeunes et trиs peu massives. (Science et Vie, № 239, juin 2007, p.46)

5. L'une des йtoiles, invisible en optique, est entorйe d'un disque de poussiиres, prйcurseur d'un futur systиme planйtaire. (La Recherche, № 397, mai 2006, p.73)