Особливості набуття права на пенсії в Україні та в законодавстві зарубіжних країн
Історичний аспект процесу виникнення і формування пенсійного забезпечення. Характеристика пенсійних правовідносин. Правові засади набуття права на пенсії. Порівняльний аналіз пенсійного законодавства України та країн Європи, шляхи його вдосконалення.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.05.2012 |
| Размер файла | 150,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Перелічені особи мають право на пенсію за вислугу років, у зв'язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника. Пенсії призначаються й виплачуються тільки після звільнення зі служби [44].
Право на пенсію за вислугу років мають:
військовослужбовці, які на момент звільнення зі служби мають вислугу на військовій службі 20 років і більше;
військовослужбовці, які звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів і які на день звільнення досягли 45 років, а ті, хто є інвалідами війни, -- незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 років і більше, із яких не менше 12 років і 6 місяців складає військова служба.
Для осіб, визначених п. 1, розмір пенсії складає 50 % відповідних сум грошового забезпечення. Якщо військовослужбовець має спеціальний стаж 20 років, і при цьому звільнений зі служби за віком або за станом здоров'я, то розмір пенсії буде складати 55 % відповідних сум грошового забезпечення. За кожен рік вислуги понад 20 років нараховується 3 % відповідних сум грошового забезпечення.
Для осіб, визначених п. 2, розмір пенсії складає 50 % відповідних сум грошового забезпечення, а за кожен рік служби понад 25 років -- 1 % відповідних сум грошового забезпечення.
Особам, віднесеним до пп. 1 і 2, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби, розмір пенсії збільшується на 10 % -- для І категорії, 5 % -- для ІІ, ІІІ, ІV категорій.
Загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 85 % відповідних сум грошового забезпечення, для ліквідаторів І категорії -- 95 %, ІІ і ІІІ категорій -- 90 %.
Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не повинен бути нижчим від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до пенсії за вислугу років може нараховуватися надбавка.
Пенсії у зв'язку з інвалідністю призначаються військовослужбовцям, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних у період проходження служби.
Залежно від причин інвалідності інваліди з числа військовослужбовців поділяються на такі категорії [52, ст. 20]:
інваліди війни -- якщо інвалідність настала під час виконання службових обов'язків;
інші інваліди -- якщо інвалідність не пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Пенсії у зв'язку з інвалідністю встановлюються у розмірах: (ст.21 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»)
інвалідам війни: І група -- 100 %
ІІ група -- 80 %
ІІІ група -- 60 % відповідних сум грошового забезпечення.
іншим інвалідам: І група -- 70 %
ІІ група -- 60 %
ІІІ група -- 40 % відповідних сум грошового забезпечення.
Ці пенсії призначаються на весь час інвалідності, а особам пенсійного віку -- довічно.
Право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї, які перебували на утриманні загиблих, померлих, таких, що пропали безвісти. Непрацездатним дітям, непрацездатним батькам, дружині (чоловіку) призначається пенсія незалежно від факту перебування на утриманні, якщо вони втратили джерело засобів для існування після смерті годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються відповідно зі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є інвалідами;
в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Пенсії у разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
якщо годувальник помер під час виконання службових обов'язків або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби -- 40 % відповідних сум грошового забезпечення на кожного непрацездатного члена сім'ї;
сім'ям інших військовослужбовців -- 30 % відповідних сум грошового забезпечення на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Наступна категорія пенсій стосується осіб, що перебувають на державній службі і виконують відповідні обов'язки. Пенсійне забезпечення державних службовців відбувається відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. [53], яким встановлено пільгові умови набуття права на пенсію цією категорією осіб. Крім того, державним службовцям встановлено пенсії у розмірах вищих, ніж для інших категорій пенсіонерів.
Особливістю пенсій, що передбачені Законом України «Про державну службу», є те, що за його нормами пенсії призначаються не лише державним службовцям, але й деяким іншим категоріям осіб. Це, зокрема, стосується журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, службових осіб Національного банку України, працівників дипломатичної служби, працівників органів судової експертизи, посадових осіб митних органів, помічників-консультантів народних депутатів. При цьому необхідно пам'ятати, що особливості умов права на пенсію, а також порядку обчислення стажу, що дає право на відповідну пенсію, встановлюється спеціальним законодавством.
Державними службовцями вважаються особи, які займають посади в державних органах та їх апараті, здійснюють професійну діяльність щодо практичного виконання завдань та функцій держави, наділені для цього відповідними службовими повноваженнями і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Для набуття права на пенсію державні службовці повинні дотримуватися декількох умов.
Передусім це є досягнення ними загального пенсійного віку, встановленого законодавством (чоловіки і жінки -- 62 років).
Важливою умовою є наявність в особи загального страхового стажу, а також спеціального стажу державної служби. Щодо тривалості загального стажу, то він повинен становити для чоловіків 35 років, для жінок -- 30 років. Спеціальний стаж перебування на державній службі закон встановлює тривалістю не менше 10 років [55].
Пенсії державним службовцям призначаються у розмірі 80 % суми їх посадового окладу з урахуванням надбавок, без обмеження граничного розміру пенсії.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не більше 90 % посадового окладу з урахуванням надбавок, без обмеження граничного розміру пенсії.
Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
При одержанні державними службовцями інвалідності під час служби їм призначається і виплачується пенсія по інвалідності. Необхідною умовою призначення пенсії по інвалідності в цьому разі є наявність стажу державної служби не менше 10 років. Якщо інвалідність настала внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, то пенсія по інвалідності призначається незалежно від загального страхового стажу. При настанні інвалідності внаслідок загального захворювання пенсія призначається за наявності відповідного загального страхового стажу, що є необхідним для призначення страхової пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання.
Законом України «Про державну службу» передбачено і пенсії у зв'язку із втратою годувальника. У разі смерті державного службовця вони призначаються його членам сім'ї за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років та загального трудового стажу згідно з вимогами пенсійного законодавства.
Право на пенсію мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні на момент смерті. Дітям пенсія призначається незалежно від того, були вони на утриманні годувальника чи ні. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у розмірах 70 % заробітної плати померлого годувальника на одного утриманця і 90 % -- на двох і більше утриманців.
Третя категорія пенсій - пенсії науковий працівникам. Це питання регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [51].
Пенсія науковому працівнику призначається після досягнення пенсійного віку: чоловікам -- за наявності стажу роботи не менше 35 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам -- 25 років загального і 15 років спеціального стажу.
До стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників незалежно від наукового ступеня або вченого звання та посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях, ВУЗах, закладах післядипломної освіти III--IV рівнів акредитації [56]. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі [51].
Пенсія призначається після звільнення з посади наукового працівника. При виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України [48].
Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також унаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:
· інвалідам I групи - 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;
· інвалідам II групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;
· інвалідам III групи - 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:
· 80 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на трьох і більше непрацездатних членів сім'ї;
· 60 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї;
· 40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.
Стаж наукового працівника може бути зарахований до стажу державної служби і навпаки.
Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» [50] регулюється наступна категорія пенсій. Цей закон передбачає встановлення громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту тощо, пенсій за особливі заслуги перед Україною.
Пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам України:
1) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу», чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР», особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний»;
2) ветеранам Великої Вітчизняної війни, нагородженим у період бойових дій орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, партизанам Великої Вітчизняної війни, нагородженим медаллю «За відвагу»;
3) видатним спортсменам -- переможцям Олімпійських та Параолімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;
4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;
5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;
6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР;
7) депутатам -- всього чотирьох і більше скликань Верховної ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;
Особам, зазначеним у пунктах 2, 6, 7 статті 1 цього Закону, пенсії за особливі заслуги встановлюються комісіями з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, положення про які та їх склад затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Органи, що здійснюють підготовку документів для встановлення пенсій за особливі заслуги, оформлення відповідних рішень комісій з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, визначаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України розглядає скарги щодо відмови у встановленні пенсій за особливі заслуги комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, приймає стосовно них рішення, а також встановлює порядок подання і підготовки зазначеними комісіями звітності по призначених і виплачених пенсіях.
За Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» встановлюються такі пенсії:
· за віком;
· у зв'язку з інвалідністю;
· у разі втрати годувальника;
· за вислугу років.
Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, які мають право на пенсію за віком, у зв'язку з інвалідністю, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до Закону [50, ст. 4].
Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із Законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:
від 35 до 40 відсотків -- особам, зазначеним у пункті 1;
від 25 до 35 відсотків -- особам, зазначеним у пунктах 2--5;
від 20 до 25 відсотків -- особам, зазначеним у пунктах 6, 7.
Розмір надбавки визначається відповідними комісіями, залежно від заслуг особи. У разі, якщо особа одночасно має право на кілька надбавок, зазначених у Законі, призначається та надбавка, яка є більшою у максимальному розмірі.
Якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Остання категорія пенсій призначається особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії таким особам встановлюються у вигляді державної, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначається після виникнення права на державну пенсію.
Особам, які належать до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається державна пенсія по інвалідності. У разі смерті годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи непрацездатним членам його сім'ї передбачено виплату державної пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Обидві ці пенсії можуть призначатися за бажанням громадян із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за період 1986-1990 рр. її розмір визначається на рівні відшкодування фактичних збитків, що були виплачені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р [49].
У тому випадку, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше одного календарного місяця, пенсія обчислюється за її бажанням із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час [57].
Пенсії по інвалідності, а також у зв'язку з втратою годувальника розраховуються із заробітку, одержаного за роботу за межами зони відчуження, на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Особам, які належать до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: -- інвалідам І групи -- 100%; інвалідам II групи -- 75 %; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -- 50 % мінімальної пенсії за віком.
Для осіб, які належать до II, III та IV категорій, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно у розмірах ЗО %, 25 % і 15 % мінімальної пенсії за віком.
Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника для цих осіб призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який перебував на їх утриманні, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Право на щомісячну компенсацію у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям щомісячна компенсація призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника чи ні.
У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: інваліду І групи -- 10 мінімальних пенсій за віком; інваліду II групи -- 8 мінімальних пенсій за віком; інваліду III групи -- 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам -- 3 мінімальних пенсій за віком.
Розміри пенсій інвалідам з дитинства віком від 16 до 18 років, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком для інвалідів І групи та відповідно 8 і 6 мінімальних пенсій за віком для
2.2 Порядок призначення, перерахунок та виплата пенсій у солідарній системі.
У відповідності з Законом України N 1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [43], для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, із періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців [43, ст. 40].
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року -- за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс (Ск: К), де
Зс - середня заробітна плата в Україні за рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітку за кожний місяць (Кз1 + …Кзn);
К - кількість місяців страхового стажу.
Середньоарифметичний коефіцієнт заробітку буде дорівнювати 1, якщо у відповідний період особа отримувала заробітну плату на рівні середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України. Якщо коефіцієнт заробітку менший або більший за 1, то індивідуальний заробіток особи був відповідно вищим або нижчим за середню заробітну плату.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для визначення заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються [43, ст. 30]:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності Законом про пенсійне страхування, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), із якої сплачуються страхові внески;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності новим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), із якої сплачувалися зазначені внески (збір), -- у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Пенсії індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Крім індексації пенсії, у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком. Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії [43, ст. 42].
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення та перерахунку пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік [43, ст. 43].
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли вона призначається з більш раннього строку [43, ст. 45]:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців із дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія у зв'язку з інвалідністю призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців із дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців із дня смерті годувальника.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів [43, ст. 46].
Пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат із накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.
Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення й строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі виплата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому законодавством [43, ст. 47].
Під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією й вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії [43, ст. 48].
Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, зазначені в частині другій статті 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії -- самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії -- зазначеним членам сім'ї.
Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з утратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки у банку.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з утратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з утратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах [43, ст. 48].
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється [43, ст. 49]:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців поспіль;
5) в інших випадках, передбачених Законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Відрахування з пенсії проводяться в установленому Законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до Закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється із суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених Законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України [43, ст. 50].
Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, не включається до складу спадщини і виплачується -- по місяць смерті включно непрацездатним членам сім'ї, які знаходилися на його утриманні. Батькам, чоловіку (дружині), а також членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, сума недоотриманої пенсії виплачується незалежно від того, чи належать вони до кола непрацездатних членів сім'ї та від перебування на його утриманні.
У разі звернення кількох членів сім'ї померлого пенсіонера належна їм сума пенсії відповідно до цієї статті ділиться між ними порівну. Зазначена сума пенсії виплачується, якщо звернення за нею надійшло не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера [43, ст. 52].
2.3 Основні засоби захисту суб'єктивних прав громадян у сфері пенсійного забезпечення
У ході формування демократичної і соціально-орієнтованої правової держави істотно зростає роль правозахисного механізму стосовно прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності. Охорона прав і законних Інтересів людини і громадянина стає найважливішим обов'язком усіх державних органів.
Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи людини Конституцієй України [39, ст. 3], держава в законодавчому порядку встановлює гарантії здійснення і захисту цих прав, що має важливе значення для їх реалізації. Кожен громадянин може розраховувати на захист із боку держави своїх суб'єктивних прав.
У юридичній літературі під захистом прав звичайно розуміється розв'язання спорів між зацікавленими фізичними, юридичними особами, коли одна зі сторін, що сперечається, вважає, що порушено її права. Форми і засоби захисту прав, відповідальність осіб за їх порушення закріплені в нормативно-правових актах [24].
Основою реального здійснення права громадян на соціальне забезпечення є функціонування системи засобів, спрямованих на охорону цього права від можливих чи дійсних порушень. Усі засоби, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення громадянами своїх прав, підрозділяються на засоби охорони і засоби захисту суб'єктивних прав.
Захист прав громадян на соціальне забезпечення здійснюється в судовому й адміністративному порядку, заснованому на законах. Серед них ведуче місце належить Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. [44] і прийнятих на його основі підзаконних актах (постановах Кабінету Міністрів України, інструкціях, наказах і роз'ясненнях Міністерства праці та соціальної політики України).
Згідно зі ст. 104 названого Закону [44], рішення органа, що призначає пенсію, може бути оскаржене в районній (міській) Раді народних депутатів або в районному (міському) народному суді
Судовий порядок захисту будь-яких прав, включаючи пенсійні, набагато ефективніше, ніж адміністративний. У сучасних умовах звертання до суду з позовом, скаргою чи заявою -- один з основних засобів правозахисту. Правда, громадянам літнього віку часом важко перебороти психологічний бар'єр звертання в суд, однак звертання до суду є історично кращою формою культурного, цивілізованого розв'язання суперечок, у більшій мірі гарантуючій об'єктивність і незалежність розв'язання скарг. У цілому ряді випадків законодавство рекомендує громадянам звертатися з позовом у суд за захистом своїх прав.
Об'єктом оскарження є дії тих органів соціального захисту і посадових осіб, у чию компетенцію входить рішення відповідних питань. Так, призначення пенсій за чинним законодавством віднесено до компетенції районних (міських) управління соціального захисту населення. Тому на рішення цих органів і подається скарга в суд про відмову призначення пенсії. У тих випадках, коли питання призначення пенсій розв'язуються одноосібно начальником районного (міського) управління соціального захисту, то тоді його рішення є об'єктом оскарження [24].
У суді можна оскаржити такі рішення органів соціального захисту:
· про відмовлення в призначенні пенсії чи будь-якого виду допомоги;
· про призначення пенсії не на тих умовах, на які претендував заявник (наприклад, пенсія призначена на загальних умовах, а не в пільгових розмірах);
· про призначення пенсії в конкретній сумі, коли заявник не згодний з її розміром, порядком обчислення його стажу, заробітку і, відповідно, пенсії. Однак, в суд не може бути оскаржене рішення власника підприємства чи уповноваженого ним органа про відмовлення в поданні документів працівника до призначення пенсії, тому що в цьому випадку зацікавлена особа має право безпосередньо звернутися з усіма документами в районне (міське) управління соціального захисту;
· про утримання зайво виплачених пенсій і допомог, заперечуючи як сам факт переплат, так і розмір утримань, або докази про свою невинність у виникненні переплати;
· дії працівників органів Пенсійного фонду, пов'язані з затримкою виплати пенсій, із припиненням виплати пенсій, включаючи і стягнення невиплачених сум пенсій з вини органів Пенсійного фонду за минулий час;
· про перерахунок пенсії, а саме про відмовлення в перерахунку пенсії, про розмір пенсії при перерахунку, про призначення надбавки до пенсії;
· про переведення з одного виду пенсії на інший, включаючи відмовлення в переведенні, про новий розмір пенсії і т.д.;
· про відмовлення в установлені стажу роботи за показаннями свідків, про тривалість установленого стажу і т.д.
У суд можна звертатися і з приводу установлення юридичних фактів, необхідних для призначення пенсії, коли їх неможливо підтвердити в позасудовому порядку. Зокрема, суд установлює факти сімейних відносин, перебування на утриманні, реєстрації народження, усиновлення, шлюбу, розлучення і смерті, стану у фактичних шлюбних відносинах, батьківства, визнання батьківства, нещасного випадку на виробництві, якщо це необхідно для призначення пенсії чи одержання допомоги по соціальному страхуванню, належності правовстановлюючих документів особі. Наприклад, якщо в довідці про трудовий стаж заявника, що звернувся за призначенням пенсії, прізвище зазначене з перекрученням, то орган соціального захисту вправі відмовити в заліку в стаж часу роботи з цієї довідки. Але суд на підставі показань свідків, інших письмових доказів може установити належність довідки заявнику. Дане положення має важливе значення для визначення розміру пенсії. Розмір пенсії, як відомо, залежить від тривалості загального стажу роботи.
Зазначений вище перелік обставин, які може розглядати суд у сфері соціального захисту, не є вичерпним. Так, суд вправі встановити факт перебування громадянина в неповнолітньому віці як в'язня у фашистських концтаборах для наступного одержання пільг, передбачених для даної категорії осіб. В іншому випадку суд установить факт перебування на окупованій території в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. колишньої громадянки СРСР, нині -- Ізраїлю, що не має особливого юридичного значення по законодавству України, але необхідний для заявниці в Ізраїлі для одержання компенсації від уряду ФРН як постраждалої в роки нацизму.
Судом захищається право особи на відшкодування шкоди, заподіяної громадянину неправильним оформленням пенсійних документів з вини власника підприємства чи уповноваженого ним органа. Так, акціонерне товариство «Метал» подало в управління соціального захисту неправильні відомості про фактичний розмір заробітку свого працівника для обчислення пенсії. Це спричинило заниження розміру пенсії, виплачуваної протягом року. Після подання в управління соціального захисту довідки про фактичний розмір заробітку був зроблений перерахунок. Органи Пенсійного фонду в подібних випадках не доплачують пенсію за минулий час, оскільки заниження розміру пенсії відбулося не з їхньої вини, а з вини підприємства, що подавало документи.
Тому працівник звернувся в суд з позовом на власника підприємства з приводу стягнення недоотриманих сум пенсії з моменту її призначення і до перерахунку. Суд цей позов задовольнив на тій підставі, що працівнику був нанесений матеріальний збиток. Правовою підставою відшкодування шкоди у даному випадку є статті 440 і 441 Цівільного кодексу України [41].
Інший приклад. Інвалід вправі стягнути з причинителя шкоди, як правило, підприємства, додаткові витрати, необхідні для оплати додаткового харчування, придбання лік, протезування, стороннього догляду, санаторно-курортного лікування, включаючи вартість проїзду до місця лікування і назад самого потерпілого, а в необхідних випадках і супровідного, придбання спеціальних транспортних засобів і т.п.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» [46] громадянин вправі в судовому порядку оскаржити рішення органа медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про визнання або невизнання його інвалідом. Вважаємо, що й інші порушені соціальні права, встановлені Законом [40, ст.17], можуть бути також оскаржені в суді.
У суд може бути оскаржене відмовлення в наданні різних пільг і переваг, передбачених законами про статус ветеранів війни, праці і військової служби, що носять загальний, а не індивідуальний характер. Наприклад, не можна оскаржити в суд відмовлення в наданні пенсіонеру одноразової матеріальної допомоги, коли вона надається на розсуд різних державних органів, включаючи органи соціального захисту. Якщо ж пільга носить загальний характер і в законі конкретизовані умови її надання (тобто коло осіб, що мають право на неї, характер пільги, умови одержання, зобов'язаний державний орган), то тоді відмовлення в її наданні можна оскаржити в суд. Наприклад, інваліду війни відмовлено у виплаті компенсації витрат на бензин, ремонт, запасні частини. Таке відмовлення можна оскаржити в суд, оскільки право інваліда війни на одержання компенсації носить цілком конкретний характер.
Законодавством встановлений певний порядок подачі і розгляду скарг або заяв судом. Порядок розгляду скарг або заяв судом встановлюється цивільно-процесуальним і адміністративно-процесуальним законодавством України [40, 41].
У судове засідання запрошується керівник органу соціального захисту, рішення якого оскаржується.
Рішення суду по скарзі виноситься в залежності від результатів перевірки. Якщо суд визнає оскаржувані дії неправомірними, то він виносить рішення про задоволення скарги. Суд зобов'язує орган соціального захисту здійснити конкретні дії для усунення допущених порушень. Наприклад, при встановленні незаконності відмовлення в призначенні пенсії, суд зобов'язує орган соціального захисту призначити пенсію.
Особі, що не має спеціальної юридичної підготовки, іноді складно провести справу в суді, захищаючи свої інтереси. Тому необхідно звертатися за допомогою в юридичну консультацію. Але при цьому треба знати, що в ряді випадків юридична допомога ветеранам війни може надаватися безкоштовно. Так, у відповідності зі ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [47], ветерани війни звільняються від сплати за оформлення документів, юридичної консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань по їхньому соціальному захисту.
Однак, незважаючи на те, що судовий порядок захисту прав громадян є універсальним і досить ефективним, він не виключає і таку форму захисту права на соціальне забезпечення, як адміністративний (спеціальний) порядок. Справа в тому, що звертання до суду все-таки є останньою, крайньою мірою розв'язання конфлікту. Краще розв'язати суперечку до суду, на що, власне кажучи, і спрямований адміністративний порядок розв'язання соціальних питань, що установив розгляд скарг у вищому органі соціального захисту, а саме: в обласному управлінні соціального захисту, Міністерстві праці та соціальної політики України, Пенсійному фонді України, інших органах.
Слід зазначити, що основна маса соціальних питань розглядається в адміністративному порядку органами соціального захисту. Причому добре, коли зацікавлена особа, чиї інтереси зачеплені, розрізняє, які дії вона хоче оскаржити. Наприклад, якщо мова йде про відмовлення в призначенні пенсії чи неправильному визначенні її розміру, то скарга може бути подана в обласне управління соціального захисту, Міністерство праці та соціальної політики України.
Якщо рішення конкретних питань віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду, наприклад пов'язане з затримкою виплати пенсії, то стосовно відділів і управлінь у районах, містах і областях як вищестоящий орган є Правління Пенсійного фонду як центральний орган державної виконавчої влади, що разом з районними, міськими й обласними відділами і відділеннями Фонду утворюють систему органів, що здійснюють фінансування пенсійного забезпечення.
Отже, скарга може бути подана в суд чи у вищий орган соціального захисту у порядку підпорядкованості. Вищий орган зобов'язаний розглянути її в порядку і термін, установлені Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. [55]. Про результати повідомити зацікавленій особі в місячний термін. У випадку одержання незадовільної відповіді громадянин вправі звернутися зі скаргою в суд, тобто право подачі скарги в суд за ним зберігається.
У зв'язку з розвитком пенсійних правовідносин з часів незалежності України, склалася особлива судова практика прийняття рішень за спорами, що виникають у пенсійній сфері (додаток А, Б).
Загальний нагляд за законністю і правильністю розгляду скарг громадян здійснюють органи прокуратури. Прокурор може зажадати будь-який акт органа соціального захисту чи посадової особи цього органа, перевірити дотримання законодавства в органах, що здійснюють соціальний захист. По виявлених фактах порушень законодавства прокурор зобов'язаний відповідним чином реагувати, а в необхідних випадках притягти до відповідальності винну посадову особу.
Таким чином, вибір засобів захисту права на соціальне забезпечення залежить від конкретних обставин. Однак власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а тільки тим, що установлено законодавством [24].
право пенсія законодавство
РОЗДІЛ ІІІ
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕНСІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПИ ТА ШЛЯХИ вдосконалення ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
3.1 Аналіз існуючої пенсійної системи та визначення причин виникнення проблем у пенсійному законодавстві
Дослідивши стан пенсійного забезпечення в Україні, стає зрозуміло, що наявна система пенсійного страхування не виконує свого головного завдання, оскільки теперішній розмір пенсій не дає можливості пенсіонерам підтримувати мінімальний рівень життєдіяльності. Тому для сучасної України проблеми реформування пенсійної системи є надзвичайно актуальними.
Дослідженню цих питань приділяли увагу такі зарубіжні та вітчизняні науковці, як М.Вінер, В.Борейко, М.Мних, В.Кравченко, В.Столяров, М.Панієв та інші. Основними об'єктами їхніх досліджень були сутність пенсійного страхування та пенсійного забезпечення, особливості функціонування недержавних пенсійних фондів [12, 13].
Існуюча пенсійна система України викликає багато нарікань з боку пенсіонерів та працівників, оскільки майже не відчувається різниці в розмірі пенсії тих, хто все життя працював у шкідливих умовах та тих, у кого стаж роботи та заробітна плата були мінімальними. Тобто була застосована так звана «зрівнялівка» для всіх громадян. Тому у сучасних працівників починають виникати сумніви щодо доцільності сплати більших внесків до Пенсійного фонду та стимули для ухилення від сплати внесків.
У 1991 році країна розпочала перехід до розбудови пенсійної системи, заснованої на “страхових” засадах. На базі Пенсійного фонду України було створено систему збору і розподілу страхових внесків роботодавців та громадян на пенсійні виплати. Це стало початком переходу до традиційних в країнах з розвинутою ринковою економікою принципів організації пенсійного забезпечення [19].
У подальшому цей процес розвивався в ході впровадження пенсійної реформи, основою якої стали прийняті Верховною Радою України у 2003 році законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”.
Під час реформи здійснено низку важливих для дальшого розвитку пенсійної системи перетворень.
У солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система):
- забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;
- розмежовано джерела фінансування пенсій за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду України та державним бюджетом;
Подобные документы
Основні функції та завдання Пенсійного фонду України. Порівняння Пенсійних систем в країнах Європи та СНД. Стан пенсійного забезпечення громадян України. Проблеми реформування системи пенсійного забезпечення.
магистерская работа [203,6 K], добавлен 12.04.2007Поняття пенсійного забезпечення, його суб’єктів та об’єктів. Особливості пенсійного забезпечення осіб, які проходять військову службу, та їх сімей. Пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника особам, які проходять військову службу, та їх сім’ям.
контрольная работа [37,5 K], добавлен 13.08.2008Правові засади антимонопольної (конкурентної) політики України. Значення антимонопольного законодавства для державного регулювання економіки, юридична відповідальність за його порушення. Антимонопольне законодавство в ринковій економіці зарубіжних країн.
магистерская работа [156,7 K], добавлен 02.12.2010Поняття та правова природа пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні. Особливості недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права: суб'єкти та правовий режим фондів коштів, оподаткування діяльності та звітність.
дипломная работа [211,7 K], добавлен 10.06.2011Теоретичні аспекти діяльності Пенсійного фонду. Формування, розподіл і використання в процесі суспільного виробництва грошових фондів для фінансування пенсійного забезпечення. Вирішення проблеми формування коштів та доходів бюджету Пенсійного фонду.
курсовая работа [86,4 K], добавлен 10.08.2010Набуття громадянства за територіальним походженням, поновлення у громадянстві України та підстави прийняття до громадянства, а також на підставах, передбачених міжнародними договорами (угодами). Правові підстави набуття громадянства України дітьми.
курсовая работа [39,3 K], добавлен 16.06.2011Поняття та основні принципи правоздатності юридичних осіб у цивільному праві зарубіжних країн. Характерні ознаки та зміст права власності в зарубіжних правових системах і тенденції його розвитку. Основні підстави і засоби набуття права власності.
реферат [26,2 K], добавлен 09.06.2010Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення. Органи, установи та організації, що здійснюють функціонування пенсійного забезпечення громадян в Україні. Накопичувальна, солідарна система пенсійного страхування.
дипломная работа [142,2 K], добавлен 18.02.2009Правоздатність в системі правовідносин по соціальному забезпеченню. Поняття і підстави пенсійного забезпечення за вислугу років. Перерахунок пенсій з більш високого заробітку. Соціальний захист категорії громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
контрольная работа [31,4 K], добавлен 20.07.2011Визначення особливостей джерел правового регулювання в національному законодавстві і законодавстві інших країн. Історичні аспекти розвитку торговельних відносин в Україні. Характеристика джерел торгового (комерційного) права окремих зарубіжних держав.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 12.10.2012
