Особливості набуття права на пенсії в Україні та в законодавстві зарубіжних країн

- дещо зменшено обсяг пільг зі сплати страхових внесків, зокрема з травня 2009 року запроваджено єдині правила сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України фізичними особами-підприємцями незалежно від способу оподаткування;

- законодавчо розмежовано системи справляння податків та справляння соціальних страхових внесків;

- передано до Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій і грошового забезпечення від Міноборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони України, органів управління інших військових формувань, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ, Державного спеціального зв'язку, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства транспорту та зв'язку і органів судової влади;

- в управлінні Пенсійним фондом України беруть участь представники сторін соціального діалогу (по три представника від профспілок та об'єднань роботодавців);

- встановлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що дозволило виконати в повному обсязі норми статті 46 Конституції України [39].

Завдяки реалізації в 2008 році законодавчих змін щодо актуалізації заробітку, який враховується при призначенні (перерахунках) пенсій (виходячи з розміру середньої заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, за 2006 рік - 928,81 грн.), та підвищення вартості року страхового стажу з 1% до 1,2% з 1 січня 2008 року (а з 1 жовтня 2008 року до 1,35%) вдалось відновити диференціацію розмірів пенсій для 8 млн. пенсіонерів (близько 60% від їх загальної чисельності) та забезпечити виконання рекомендацій 102 Конвенції Міжнародної організації праці “Мінімальні розміри соціального забезпечення” в частині забезпечення пенсії за наявності 30 років стажу у розмірі 40 відсотків заробітку.

Проте вплив одноразової актуалізації на базі нового показника заробітної плати дуже швидко зникне, - якщо основний розмір пенсій у подальшому не осучаснюватиметься, вже за два-три роки він знов стане нижчим за мінімальний розмір, тобто досягнута диференціація знівелюється.

Донині зберігаються диспропорції у пенсійному забезпеченні, обумовлені збереженням для окремих категорій громадян спеціальних пенсійних програм (за професійною ознакою), якими встановлені відмінні, від загальних, умови пенсійного забезпечення.

Незважаючи на ті заходи, які здійснюються у зв'язку з переглядом Єдиної тарифної сітки та розміру мінімальної заробітної плати, близько третини працюючих сплачує страхові внески із зарплати не вище мінімального її розміру. Це призводить до звуження бази нарахувань страхових внесків та викликає небажане зниження пенсійних виплат у майбутньому.

При цьому, розмір пенсійного збору для роботодавців залишається надзвичайно високим (33,2% - для роботодавців та 2-5% для найманих працівників), що також критично стримує зростання легальної заробітної плати, а отже, й бази справляння страхових внесків [60].

У накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування) законодавчо визначено основи запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, але не запроваджено перерахування до неї страхових внесків, не створено її організаційну структуру, які будуть розміри внесків, хто буде учасниками цієї системи, як співіснуватимуть накопичувальна і солідарна системи. Згідно пенсійної реформи 2011 року, накопичувальна ситема запрацює в той рік, коли бюджет Пенсійного фонду буде бездефіцитним. За прогнозами авторів реформи саме такі зміни відбудуться у 2013 році [13].

У системі недержавного пенсійного забезпечення від початку діяльності її учасниками стали 482,5 тис. осіб, вартість активів, сумарна вартість активів недержавних пенсійних фондів на 1 квітня 2009 року становила 660,7 млн. гривень.

Через високий рівень інфляції та низку інших викликів фінансово - організаційного змісту лише невелика кількість недержавних пенсійних фондів забезпечила дохідність пенсійних активів вище рівня інфляції.

Серед основних причин повільного розвитку недержавного пенсійного забезпечення слід виділити:

- втрата довіри до банківської системи;

- недостатня зацікавленість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників;

- низький фінансовий рівень спроможності громадян до участі у системі недержавного пенсійного забезпечення;

- обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійних коштів, внаслідок відставання розвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторів;

- низький рівень роз'яснювальної роботи щодо змісту та ролі системи накопичувального пенсійного забезпечення в суспільстві та недостатність фінансування вказаних робіт.

Можна констатувати, що можливості системи недержавного пенсійного забезпечення для вирішення проблем пенсійного забезпечення населення ще не вдалось реалізувати повною мірою [12].

Діюча недержавна пенсійна система має наступні недоліки [15]:

По-перше, мінус недержавних пенсійних фондів (далі НПФ) обумовлений їхньою метою - накопиченням пенсій. Тому отримати гроші з НПФ до настання обумовленого пенсійного віку буде дуже проблематично. На руки вкладника всю накопичену суму видають лише у випадку критичного стану його здоров'я (інвалідність, рак, інсульт) або ж якщо клієнт НПФ виїжджає на постійне місце проживання за кордон. У всіх інших випадках накопичення переводяться в інший фонд, страхову компанію або банк.

По-друге, пенсійний накопичувальний рахунок може бути лише в гривнях. Тому, щоб гроші вкладника не знецінилися, прибутковість фонду повинна бути вище рівня інфляції протягом на 10-25 років. Іншими словами, сума ваших основних накопичень не зміниться, а ось рівень додаткового доходу від інвестиційної діяльності НПФ передбачити складно.

По-третє, податки з накопиченої суми таки доведеться заплатити, але з настанням обумовленого в контракті пенсійного віку. Щоправда, закон передбачає пільгу: податком на доходи (15%) обкладається лише 60% виплат. Таким чином, ставка податку становитиме 9%. Але вкладник НПФ по досягненню 70 років звільняється від податків, якщо йому виплачується пенсія на визначений термін (не менше 10 років). Це правило не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, а також тих, хто в працездатному віці був звільнений від прибуткового податку.

По-четверте, це недосвідченість приватних пенсійних фондів. Далеко не кожен ризикне довірити свої гроші структурі, яка працює на ринку всього 3-4 роки. Більшість НПФ поки тільки збирають гроші, а масових виплат недержавних пенсій найближчим часом чекати не доводиться.

Слід також зазначити, що демографічне старіння населення посилюється ще й тим - нині різко зростає кількість осіб, які виходять на пенсію, ще до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і за вислугу років. Зокрема, кількість дострокових пенсій збільшилася удвічі. Нині 28% пенсіонерів призначено дострокові пенсії (на 5-20 років раніше загальновстановленого пенсійного віку), тобто майже кожному третьому. Причому коло осіб, які мають на це право за родом професії, за останні десять років значно розширилось. Якщо в 1971 році дострокову пенсію отримували 7 відсотків пенсіонерів, то в 2001 р. вже 16 відсотків.

Аналіз світового досвіду діяльності недержавних пенсійних фондів показує, що участь у них приваблива для працівників та роботодавців. Проте щоб недержавні пенсійні фонди мали перспективи розвитку, вони потребують стимулів з боку держави, що виражається в особливому механізмі оподаткування. Якщо оподаткування здійснюватиметься лише на етапі виплати пенсій, то це сприятиме високій інвестиційній активності фондів, створить надійний фінансовий ресурс економічного зростання. А це створить передумови для зростання заробітної плати.

Враховуючи усі представлені факти можна зазначити, що пенсійна система України перебуває у складному фінансовому становищі та не забезпечує пенсіонерів необхідним обсягом пенсії для відповідного рівня життєдіяльності. До ключових проблем пенсійного забезпечення в Україні відносяться:

· погіршення демографічної ситуації в Україні;

· демографічне старіння населення;

· проблема фінансування пенсійних виплат;

· переобтяження пенсійної системи України пільгами й виплатами;

· виплата привілейованих державних пенсій;

· нерівність пенсійних виплат особам одної категорії.

У майбутньому до загострення кризи у системі пенсійного забезпечення може призвести проблема старіння населення, шляхами подолання якої є запровадження накопичувальних пенсійних систем та підвищення пенсійного віку. Запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення перебуває на початковому етапі, проте в подальшому це дозволить розв'язати тільки проблему старіння населення, але не ліквідує дисбаланс існуючої солідарної системи.

3.2 Порівняльний аналіз пенсійної системи України і країн Європейського Союзу

Пенсійна система є показником рівня розвитку держави і досягнення високого рівня соціальної державності. Відомо, що пенсійні системи більшості країн формувалися поступово, коло осіб, що беруть участь у пенсійних правовідносинах, було вузьким і обмежувалося лише певними категоріями робітників. Спочатку це були об'єднання селян, робітники, лікарі, ремісники, потім коло осіб розширився і став охоплювати всі верстви населення, не дискримінуючи кого-небудь.

Що ж стосується європейського розвитку пенсійних систем окремо взятих країн, то показники говорять про спроможність та ефективность пенсійних систем. Спільними критеріями пенсійних систем країн Європейського Союзу вважаються: матеріальний достаток у старості, захищеність пенсіонерів з боку держави, довга тривалість життя. Якщо ж брати Україну, то держава прагне стати на шлях розвитку західних країн і слідувати їх досвіду. Для більш досконалого вивчення розвитку пенсійного забезпечення, слід порівняти пенсійні системи країн Європейського Союзу і нашої країни, України.

Перш за все, аналіз варто почати з порівняння рівнів пенсійного забезпечення в країнах Європейського Союзу та України. Що ж стосується європейських країн, то більшість з них пройшли класичну систему розвитку пенсійних систем, які складаються з трьох рівнів. Розглянемо окремо кожну країну та їх системи.

У Німеччині перший рівень - обов'язкове пенсійне страхування, другий рівень - рівень захисту в старості відноситься забезпечення по старості від підприємств, так звані «пенсії від підприємств; третій рівень - турбота про свою старість приватним способом. Для цього прийнятні усі форми створення приватного капіталу. Типовою формою створення приватного капіталу є укладення договору про страхування життя з метою накопичення коштів або висновок індивідуального договору про пенсійне страхування. Особливістю німецької моделі є те, що на підприємстві створюється самоврядний структурний підрозділ, який займається корпоративними та особистими пенсійними програмами працівників.

Пенсійна система Німеччини вважається однією з найефективніших в Європі і має великий вплив на розвиток і формування пенсійних систем у багатьох країнах.

У Франції діє теж трирівнева пенсійна система. Перший рівень - система, заснована на розподільному принципі (PAYG) і фінансується за рахунок внесків працівника і роботодавця, другий рівень - такий же, як і в Німеччині, ще званий накопичувальною системою; третій - система приватних пенсійних фондів, участь в яких добровільно Сучасна пенсійнасистема Великобританії - багаторівнева і вважається однією з найдосконаліших у світі. Пенсійна модель - трирівнева і підрозділяється на базові державні пенсії, державні пенсії за вислугою років і недержавні пенсії. Важливу роль в системі пенсійного забезпечення Великобританії грають страхові компанії, що надають безліч послуг з додаткового пенсійного забезпечення населення. Недержавна пенсійна система користується найбільшою популярністю серед населення Великобританії. Саме вона дозволяє отримувати досить велику пенсію, розмір якої працівник регулює самостійно, виходячи зі своїх внесків. Приватне пенсійне забезпечення поступово витісняє державне. Перерахувавши діючі рівні пенсійних систем Великобританії, Німеччини, Франції, можна зробити висновок, що системи мають схожий характер, а саме:

* Трирівнева система пенсійного забезпечення;

* Наявність недержавних пенсійних програм, що дозволяють в старості жити за допомогою накопичених грошових коштів за період добровільних внесків;

* Загальнообов'язкове пенсійне забезпечення займає чільне місце в системах цих країн.

* Забезпечення по старості від підприємств - «пенсії від підприємств»

При вивченні досвіду функціонування накопичувального пенсійного страхування в країнах Західної Європи важливим для нашої країни представляється дослідження розміру страхових внесків та розподілу їх між роботодавцями та працівниками. Оскільки накопичувальна пенсійна система - складова національних пенсійних моделей більшості західноєвропейських країн, слід розглянути розміри її страхових внесків в комплексі зі страховими платежами в солідарну пенсійну систему і в недержавне пенсійне забезпечення. Характерною ознакою для більшості країн є однаковий розподіл страхових пенсійних внесків за державним пенсійним страхуванням за солідарною системою. В Німеччині вони розподіляються однаково - по 9,95% сплачують і роботодавці, і працівники, у Великобританії та Франції роботодавці платять трохи більше, ніж працівники, в Ірландії та Іспанії, де розміри страхових пенсійних внесків роботодавців у кілька разів перевищують платежі працівників. У Нідерландах страхові внески працівників у кілька разів перевищують розміри страхових платежів роботодавців. Загальна тенденція свідчить про вирівнювання розмірів страхових платежів між роботодавцями і працівниками в даних країнах.

У накопичувальні пенсійні програми працівники в більшості випадків самостійно сплачують страхові пенсійні внески зі своїх доходів. Від величини здійснюваних відрахувань залежатиме розмір їх трудової пенсії. У західноєвропейських країнах другий рівень національних пенсійних систем обов'язковий для працездатного населення. Третій рівень, що дозволяє громадянам пенсійного віку отримувати ще один вид пенсії, також формується на добровільних засадах.

Однією з перших серед країн Західної Європи початку реформувати свою національну пенсійну систему Німеччина, так як вона гостро відчула на собі демографічну кризу. Старіння населення в цій країні йде досить швидкими темпами. Сьогодні Німеччина займає друге місце в світі за кількістю людей старше 65 років і четверте місце в Європі за обсягом виплачуваних пенсій для даної вікової групи населення, поступаючись лише Люксембургу, Франції та Данії. Сучасна система пенсійного страхування в європейських країнах передбачає проведення заходів, спрямованих на зменшення дострокового виходу на пенсію і збереження, поліпшення і відновлення працездатності, сприяння професійному розвитку та спеціальної перекваліфікації фізичних осіб.

Німецька пенсійна модель характерна для Франції, Австрії, Італії, а також для більшості інших країн Західної Європи. Частка осіб пенсійного віку в Німеччині вже перевищила чверть всього населення країни і має тенденцію до зростання. Розмір середньої пенсії у жінок дорівнює 1115 євро, у чоловіків - 1390 євро. У цій країні бюджет пенсійної системи становить понад 220 млн. євро. Пенсійні витрати, відповідно, зростають, і в останні роки їх обсяги досягли майже 12,5% ВВП. Солідарні пенсійні програми вже не зможуть профінансувати зростаючі потреби національної пенсійної системи країни. Тому уряд Німеччини, щоб зменшити фінансове навантаження на державний бюджети солідарну пенсійну систему, вже тривалий період використовує накопичувальні пенсійні програми, що дозволяють громадянам отримувати окрім державної ще й виробничу або трудову пенсію. Виробничу пенсію можуть одержувати працівники великих підприємств, на яких створюються пенсійні каси. Розмір даної пенсії залежить від доходів працедавців і виробничого стажу працівників. У Німеччині приблизно половина пенсіонерів отримують виробничу пенсію. У німецькій пенсійній моделі розвинений і третій рівень - пенсійне страхування в недержавні пенсійні фонди. Воно здійснюється в добровільній формі і охоплює значну частину працездатного населення. Кожен громадянин, за власним бажанням, самостійно може накопичити протягом трудової діяльності додаткову пенсію. Послугами недержавних пенсійних фондів у Німеччині користуються понад 15% громадян пенсійного віку. [37]

Дещо інші принципи побудови пенсійної моделі у Великобританії. Як і в інших західноєвропейських країнах, вона сформована з трьох рівнів.Громадяни пенсійного віку можуть отримувати базову державну пенсію, державну пенсію за вислугу років, недержавну пенсію. На відміну від німецької пенсійної моделі, у Великобританії базова державна пенсія не залежить ні від виробничого стажу, ні від рівня заробітної плати громадян під час трудової діяльності. Її отримують всі без винятку пенсіонери. Розмір базової державної пенсії становить приблизно 10% від доходів працівників перед виходом на пенсію.

Державні пенсії за вислугу років досить істотно перевищують базові. Вони диференційовані, їх рівень залежить від стажу роботи і розміру заробітної плати громадян. Саме вони формуються за принципом накопичувального пенсійного страхування.

Дуже популярним стає недержавне накопичувальне пенсійне страхування, що дозволяє громадянам отримувати досить високі пенсії, розмір яких залежить від величини сплачених страхових пенсійних внесків в приватні пенсійні фонди. Пенсійні активи під час трудової діяльності учасників даних фінансових інститутів інвестуються в національну економіку та забезпечують їм значні дивіденди, що виплачуються по досягненню пенсійного віку. Розвиток третього рівня пенсійної системи Великобританії сприяло зменшенню фінансового навантаження на державні фінансові інститути в даній сфері. Приблизно 70% пенсій, що виплачуються у Великобританії, припадають на недержавні пенсійні фонди. Їх учасниками є близько 50% всього працездатного населення Британських островів.

Важливою характеристикою накопичувальних пенсійних програм західноєвропейських країн є те, що їхні активи - істотний фінансовий джерело довгострокових інвестицій в національні економіки. З метою збереження та примноження цих активів їх залучають до участі в ефективному функціонуванні світового фінансового ринку. За оцінками експертів, в число одинадцяти найбільших пенсійних ринків світу входять і країни Західної Європи: Франція, Німеччина, Великобританія. Серед західноєвропейських держав найбільший обсяг пенсійних активів належить Великобританії - 9% загальної суми пенсійних активів світу. Це третій показник після США і Японії.

Вітчизняним законодавством передбачено впровадження трирівневої пенсійної системи, яка розширить можливості для підвищення добробуту громадян та економічного зростання в Україні.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У реформованій солідарній системі розмір пенсій залежить від розміру заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та страхового стажу.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Даная система грунтується на принципах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення. Дана система базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень для отримання громадянами додаткових пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи.

Одночасне функціонування всіх трьох рівнів забезпечує стабільність пенсійної системи, оскільки вирівнює ймовірні на кожному рівні демографічні й фінансові ризики.

В Україні система пенсійного забезпечення орієнтована на європейський рівень і прагне всіляко досягти його. В даний час, як і в перерахованих європейських країнах, пенсійна система складається з 3 рівнів, хоча працює тільки один - обов'язкового страхування (солідарна система). Це говорить про те, що є вірогідність демографічних, фінансових ризиків: відсутня підтримка пенсіонерів в старості з боку 2 непрацюючих систем. Таким чином, майбутні пенсіонери, які бажають збільшити пенсійні виплати в майбутньому за допомогою приватних пенсійних фондів, буде зведена до мінімуму. Згідно з планом реформування планується задіяти третій рівень системи до 2014 року. У Франції, Німеччині, Англії рівень недержавного пенсійного забезпечення працює і це помітно за рівнем життя пенсіонерів. [66]

Наступний критерій, за яким слід було б порівнювати пенсійні системи - це мінімальний вік, необхідний для виходу на пенсію. Уряди більшості європейських країн пішли на непопулярні для населення заходи - підвищення пенсійного віку. У світовій практиці він визначається багатьма факторами. При цьому виділяють: середню тривалість життя, її рівень і якість в похилому віці, нюанси фізіологічного старіння, кон'юнктуру на ринку праці, структуру зайнятості населення, збалансованість надходжень і витрат пенсійної системи, співвідношення працюючих і пенсіонерів. Майже у всіх західноєвропейських країнах пенсійний вік встановлений на рівні 65 років.

Практика європейських країн показала, що більшість країн мають досить високий віковий ценз необхідний для виходу на пенсію. Розглянемо окремо кожну країну і проаналізуємо стан у нашій країні. Пенсійний вік в Німеччині загальний для чоловіків і жінок 65 років (у період з 2012 до 2030 рр.. пенсійний вік буде збільшено до 67 років).Достроковий вихід на пенсію до 2011 р. можливий з 60 років, а при 35 річному страховому стажі - з 63 років. Пенсійний вік в 60 років встановлений для працівників поліції, пожежної служби, представників судових органів, для шахтарів (за умови 25 річного стажу підземних робіт). Офіційний мінімальний вік для виходу на пенсію у Франції становить 60 років, однак, за законом Фійона, для отримання повної пенсії необхідно мати загальний трудовий стаж не менше 160 кварталів (40 років). Інваліди, учасники війни, колишні в'язні концтаборів можуть вийти на пенсію в 60 років незалежно від трудового стажу з правом отримання повної пенсії. Для людей, які досить рано почали працювати, передбачена можливість виходу на пенсію з 56 років, але також за умови значного трудового стажу (168 кварталів). У Великобританії базова державна пенсія нараховується чоловікам після досягнення віку 65 років, за умови, що стаж роботи становить 44 роки, і жінкам у віці 60 років, якщо вони відпрацювали 39 років. Для тих, хто досягне пенсійного віку після квітня 2010 року, необхідний стаж роботи буде нижче: 30 років, як для чоловіків, так і для жінок. У Великобританії зайняті в державному секторі користуються правом виходу на пенсію в 60 років. Але цей вік передбачається підвищити на 5 років, що, однак, не буде поширюватися на деякі категорії - військовослужбовців, працівників пожежної служби і поліції. До 2010 року існувало право на відстрочку виходу на пенсію максимум на 5 років (з 2010 року відстрочка не обмежена). До квітня 2020 р. планується збільшення пенсійного віку для всіх до 65 років. В Україні спостерігається схожа обстановка, 08.07.2011 року прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", відповідно до якого мінімальний вік необхідний для виходу на пенсію буде складати 60 років для жінок і 60 років для чоловіків залишиться,як і було.Підвищення віку у жінок буде проходити поступово, протягом 10 років, починаючи з 2012 року шляхом збільшення віку на півроку щороку. Дана зміна дозволить зменшити дефіцит державного бюджету і в той же час, хоч поступово, але значно відтягне вік, коли суб'єкт зможе вийти на заслужений відпочинок. Недоліком такого реформування є рівень і тривалість життя населення в Україні, який складає: у чоловіків - 62,2; у жінок - 74 роки. Таким чином, чоловіки навіть в середньому не зможуть дожити до вікового мінімуму, необхідного для виходу на пенсію.

Виходячи з вищенаведеного, можна сказати, що підвищений вік буде невиправданий в нашій країні у зв'язку з неповноцінним економічним, екологічним розвитком, далеко віддаляючи нас від країн Європейського союзу. В Європі середньостатистичний громадянин живе 75,5 роки. У країнах Європейського Союзу цей вік виправданий і має практичне застосування навіть в частині тривалості життя. Варто взяти одну Францію, яка займає 4 місце в світі за тривалістю життя, а її сусіди Німеччина і Великобританія недалеко відстали від неї, маючи при цьому потужний економічний і екологічний потенціал. З урахуванням негативних демографічних тенденцій і того, що старіння населення, як показують розрахунки зарубіжних фахівців, у найближчій час буде продовжуватися, уряди більшості країн Західної Європи передбачають і надалі підвищувати пенсійний вік, це буде стосуватися і України в тому числі.

Наступний і чимало важливий елемент будь-якої пенсійної системи є страховий і трудовий стаж.

Страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Трудовий стаж - час (тривалість) трудової або іншої суспільно-корисної діяльності працівника. Є підставою для виникнення права на пенсійне забезпечення.

Страховий стаж у всіх країнах обчислюється по-різному. Для нарахування регулярної пенсії в Німеччині необхідно мати вік 65 років і 5 років страхового стажу. Пенсія для довгостроково застрахованних осіб нараховується в разі наявності 35 річного страхового стажу та досягнення особою 65 віку. В даний час офіційний мінімальний вік для виходу на пенсію у Франції становить 60 років і для отримання повної пенсії необхідно мати трудовий стаж не менше 164 кварталів (41 рік). Страховий стаж складає 11 років останніх опрацьованих перед пенсією. У разі нестачі трудового стажу, розмір пенсії зменшується на 1,25% за бракуючий квартал стажу або кількості років. Нове законодавство передбачає надбавку за трудову діяльність, яка перевищує 164 кварталу стажу або 65 років у розмірі 3% за кожен рік роботи в межах 15%.

У Великобританії право виходу на пенсію мають громадяни, яким виповнилося 65 років, незалежно чоловік це чи жінка, і наявність 40 річного трудового стажу, необхідного для отримання пенсії. Для отримання мінімальної базової пенсії (25% від повної базової пенсії) необхідно мати мінімальний страховий стаж 10-11 років, залежно від пенсійного віку.

В Україниі на теперішній час передбачений мінімальний необхідний страховий стаж для отримання пенсії за віком 15 років. Нормативна тривалість страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі для жінок 30 років, а для чоловіків - 35 років. Дослідивши показники страхового та стажу в європейських країнах, найвищий показник склав в Україні тривалістю 15 років, у той час середній страховий стаж в Європі становить 10-12 років і подібним рішенням України вибивається в лідери за тривалістю роботи. Таким чином, пенсійна реформа не покращила, а значно погіршила становище пенсіонерів. Підводячи підсумки, відзначимо, що сукупність економічних, демографічних, соціальних та фінансових факторів зумовила реформування національних пенсійних систем в країнах Західної Європи. З огляду на те, що проведення пенсійної реформи - процес тривалий (в даних країнах він розтягнувся на десятиліття і триває по сьогоднішній день), західноєвропейські країни сформували, в основному, трирівневі національні пенсійні моделі, побудовані на принципах пенсійного страхування. Характерною особливістю їх функціонування є розвиток накопичувального пенсійного страхування, що знаходить своє відображення у другому і третьому рівнях національних пенсійних систем. Другий рівень формують переважно професійні пенсійні програми, відповідно до яких розмір пенсій залежить від стажу роботи і доходів працівників у працездатному віці. Третій рівень включає добровільні відрахування страхових пенсійних внесків громадян в недержавні пенсійні фонди за власним вибором. [67]

Сьогодні необхідність введення системи накопичувального пенсійного страхування визнана майже всіма західноєвропейськими країнами. Використання недержавних джерел фінансування пенсій показує практичну доцільність і стимулюється державою, оскільки скорочує кількість людей, залежних від державної підтримки. Накопичувальні пенсійні програми створюють умови для того, щоб держава зосередилась на пенсійне забезпечення найменш захищених верств населення, вони усувають необхідність надмірного збільшення державних соціальних програм, що дуже важливо в умовах фінансової кризи.

3.3 Шляхи вдосконалення законодавства України щодо набуття права на пенсії

Пенсійне забезпечення грає важливу роль в добробуті населення будь-якої держави, і стан нинішніх пенсіонерів говорить про рівень розвитку державності. Сучасна пенсійна система має як позитивні, так і негативні моменти. Тому слід і необхідно внести зміни до нормативно-правових актів для усунення недоліків у пенсійних правовідносинах. Проаналізувавши сучасний пенсійне законодавство, Закону України від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», практику зарубіжних країн, ми пропонуємо наступні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Перша зміна має стосуватися пенсійного віку - вихід на пенсію достроково.

Першу зміну можна запропонувати запозичивши досвід Німеччини, Франції. В цих країнах працює так званий принцип справедливого перерозподілу пенсійних виплат до стажу роботи працівника або просто кажучи «дострокова пенсія». В їх випадку, якщо працівник-чоловік допрацював до 60 років та виявив бажання піти на пенсію, то розрахунок повинен проводитися наступним чином: за кожен місяць недопрацьований до загального пенсійного віку пенсія буде зменшуватися на 0,3 %. Тобто 5 років - це 60 місяців, 16 місяців ми помножуємо на 0,3 % - результат 18 %. Значить, пенсія за 5 років буде зменшена на 18 %. Ця пропозиція надасть право працівникам, які не мають можливості працювати, раніше вийти на заслужений відпочинок достроково. В Німеччині немає обмежень на зменшення пенсійних виплат, у той час у Франції воно існує і становить 25 %. Проаналізувавши вказану пропозицію, можна сказати, що в такому випадку отримання пенсії буде мати диспозитивний характер. Таким чином норма закону надасть можливість учасникам пенсійних правовідносин обирати самостійно правову поведінку. Вважаю, якщо законодавчо збільшився граничний вік виходу на пенсію, то справедливо буде запровадити такий елемент для зменшення вікового навантаження. Все одно вся кількість пенсіонерів не буде обирати вказану систему, тому що велика кількість людей пенсійного віку працює у пенсійному віці для гідного існування. Для подальшої реалізації пропозиції виникне необхідність її закріпити і детально регламентувати у спеціальному законі, привести у відповідність чинне законодавство.

Друга зміна, яку можна запропонувати, - це створити пропорційну систему отримання пенсій від заробітної плати. Мається на увазі, що кожен працюючий пенсіонер повинен мати обмежений розмір пенсій, у зв'язку із зайнятістю та наявним заробітком. Це є необхідною передумовою підвищення пенсійного віку, без якого навантаження на пенсійну систему неухильно зростатиме, оскільки співвідношення пенсіонерів до населення працездатного віку та платників внесків буде збільшуватися. В цілому в Україні станом на 1 січня 2010 працюють 20,2% пенсіонерів від їх загальної кількості, тобто кожен п'ятий. При цьому середній розмір пенсій працюючих пенсіонерів на 27% вищий, ніж у непрацюючих, оскільки новим пенсіонерам призначається пенсія з іншого заробітної плати, і значна їх частина працює для того, щоб через два роки перерахувати пенсію. Існують ризики, що багато пенсіонерів відмовляться від продовження трудової діяльності чи вдадуться до приховування трудових відносин. Крім того, можуть скоротитися кадри освіти і охорони здоров'я, тому що в цих галузях дуже висока частка працюючих пенсіонерів.

Дуже справедливий підхід використовує Німеччина щодо даної пропозиції. У Німеччині пенсіонер має встановлену пенсійну ставку (для жінок і чоловіків різна). Якщо пенсіонер працює і хоче одночасно отримувати і пенсію, і зарплату, то він повинен подати заяву в пенсійний орган країни про зменшення розміру пенсії. Якщо ж пенсіонер хоче отримувати пенсію в повному обсязі, то тоді йому встановлюється заробітна ставка, більше якої він не має право отримувати [65]. Таким чином отримувати гарну заробітну плату і займати вищі посади буде не найстарший, а найкваліфікованіший.

Для того, щоб реалізувати вищесказане, пропонуємо доповнити Закон України «Про пенсійне забезпечення» статтею 64-1 і викласти її в такій редакції: «Стаття 64-1 Порядок обчислення пенсій працюючим пенсіонерам Пенсія обчислюється в пропорційному розмірі по відношенню від заробітної плати.

Якщо працюючий пенсіонер бажає отримувати пенсію в повному розмірі, то така особа має заробітну ставку 70% від встановленої мінімальної заробітної плати на день нарахування заробітної плати.

Якщо працюючий пенсіонер бажає отримувати заробітну плату в повному розмірі, то пенсія такої особи становить 50% від встановленої пенсії для цієї категорії осіб на день нарахування заробітної плати.

Всі особи, що підпадають під дію цієї статті, зобов'язані подати до органу Пенсійного фонду заяву про перерахунок пенсій.»

Наступні зміни слід було внести до українського законодавства про недержавне пенсійне забезпечення

Для усунення такого недоліку, як проблематичність отримання пенсійної суми з недержавного пенсійного фонду до настання обумовленого віку, слід внести зміни до ст. 65 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення ". Зміни повинні стосуватися доповнення статті пунктом щодо умов отримання пенсійної виплати одноразовим платежем, а саме - у випадку скрутного матеріального становища страхувальника. Ця норма необхідна для забезпечення права на отримання законно належних сум. Зважаючи на вищенаведене, пропонуємо доповнити частину першу статті 65 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пунктом 4 наступного змісту:

«4) важке матеріальне становище страхувальника, яке підтверджується відповідним документом, виданим управлінням праці та соціального захисту населення.»

Проаналізувавши діючу систему оподаткування недержавного пенсійного забезпечення ми прийшли до висновку, що діє подвійна система оподаткування. Відповідно до п.170.8.2 ст. 170 Податкового кодексу України, податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою 15% з 60% суми: одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору. Також у кодексі наведені випадки, коли відсоток не виплачується. З вищесказаного виникає питання, навіщо платити державні внески та податки кілька разів? Наприклад, візьмемо працівника, який відраховує відповідний відсоток від своєї заробітної плати, потім цей працівник виявляє бажання брати участь в недержавній системі оподаткування і відраховує платежі за договором. Працівник досягає пенсійного віку та при отриманні недержавної пенсії йому необхідно заплатити 15% з 60% страхової виплати. Дуже незрозуміла така система оподаткування. Я пропоную усунути ставку податку, тим самим зменшити податкове навантаження з боку держави, для цього слід виключити з пункту 170.8.2 статті 170 Податкового кодексу наступний абзац: «Виплати пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, визначені законодавством».

Остання пропозиція - задіяти другий рівень пенсійної системи (накопичувальної системи). Це буде означати введення в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи буде полягати в тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески роботодавці або громадяни самостійно. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде відбуватися за ліцензією), обраними на конкурсній (тендерній основі), що зазначено детально в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків на яких можна буде здійснювати інвестиції та вимог щодо диверсифікації (вкладення коштів у різні напрямки) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, який буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності, виїзд за кордон). Виплати з Накопичувального фонду здійснюватимуться додатково до виплат із солідарної системи. Таким чином пенсіонер буде спокійно жити на пенсії і не переживати про матеріальний стан. Незважаючи на пенсійну реформу 2011 року, другий рівень все ж таки не почав працювати, а буде запроваджений лише з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Тобто точна дата не зазначена, що зумовлює відтягуванню процесу реформування пенсійної системи.

Наочний приклад - Естонія, де в 2009 році були отримані перші пенсії з накопичувального фонду. На отримані гроші пенсіонери можуть собі дозволити поїхати відпочити, щось купити цінне або отримувати належну суму протягом певного періоду часу [61]. Введення II рівня пенсійного страхування дозволить:

· Збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків);

· Посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

· Зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що проводиться із заробітку працівника;

· Успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;

· Створити потужний джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;

· Розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим і другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;

· Підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.

Вважаємо, що на підставі запропонованих змін, виникне необхідність привести у відповідність законодавчі та підзаконні акти України.

Україна має найбільшу у світі частку витрат на пенсії - 18% від ВВП у 2010 році. А також один із найвищих рівнів пенсійних внесків у Європі, що становить 35% валової зарплати. І незважаючи на це в 2010 році до Пенсійного фонду було перераховано з бюджету суму, рівнозначну 7% від ВВП.

Перерахування величезних коштів з бюджету на покриття пенсійних виплат призводить до скорочення обсягу видатків, потрібних для покращення якості освіти українських дітей та якості медичного обслуговування сімей. Це також зменшує можливості інвестування в розвиток інфраструктури для підвищення конкурентоспроможності економіки країни, створення додаткових робочих місць та підвищення рівнів доходів усіх громадян.

Якщо не почати реформувати систему пенсійного забезпечення в Україні, становище майбутніх і нинішніх пенсіонерів погіршуватиметься і надалі. Через 16 років на кожну працюючу особу буде один пенсіонер, а згідно з прогнозами частка працездатного населення в подальшому лише зменшуватиметься. Без проведення необхідних коригувань нинішня пенсійна система залишатиметься фінансово нежиттєздатною.

ВИСНОВКИ

На підставі отриманої теоретичної інформації, були проаналізовані етапи розвитку і проблеми пенсійного законодавства. У теоретичній частині були оброблені роботи вчених-теоретиків і вивчені концептуальні положення, що відіграло важливу роль для розробки пропозицій необхідних для вдосконалення законодавчої бази.

Для ефективного та повноцінного існування пенсійного забезпечення, слід внести деякі зміни до чинного законодавство, що дозволить оздоровити діючу пенсійну систему Україні. Зміни, перш за все, будуть зачіпати положення нинішніх та майбутніх пенсіонерів. Тому ми пропонуємо здійснити такі зміни:

По-перше, запровадити дострокові пенсії. Це дозволить достатньо раніше виходити на пенсію, при цьому даний вид пенсій буде діяти на добровільній основі. У даному випадку буде зменшуватися сума пенсії на 0,3 % за кожен рік недопрацьований до загального виходу на пенсію для певної категорії осіб. Для реалізації пропозиції прийняти окремий закон та регламентувати відповідні положення.

По-друге, створити пропорційну систему отримання пенсій по відношенню від заробітної плати працюючих пенсіонерів, тобто чим більше хоче отримувати пенсіонер заробітної плати, тим менше повинна бути в нього пенсія, і навпаки. Таким чином, стане працювати система рівності між працюючими і пенсіонерами. Для цього потрібно доповнити Закон України «Про пенсійне забезпечення» статтею 64-1 і викласти її в наступній редакції: «Стаття 64-1 Порядок обчислення пенсій працюючим пенсіонерам Пенсія обчислюється в пропорційному розмірі по відношенню від заробітної плати.

Якщо працюючий пенсіонер бажає отримувати пенсію в повному розмірі, то така особа має заробітну ставку 70% від встановленої мінімальної заробітної плати на день нарахування заробітної плати.

Якщо працюючий пенсіонер бажає отримувати заробітну плату в повному розмірі, то пенсія такої особи становить 50% від встановленої пенсії для цієї категорії осіб на день нарахування заробітної плати.

Всі особи, що підпадають під дію цієї статті, зобов'язані подати до органу Пенсійного фонду заяву про перерахунок пенсій.»

По-третє, доповнити частину першу статті 65 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пунктом наступного змісту: «4) важке матеріальне становище страхувальника, яке підтверджується відповідним документом, виданим управлінням праці та соціального захисту населення.»

По-четверте, скасувати податкову ставку при отриманні страхових сум. Дане положення не логічно, тому що особа здійснювала відрахування державі з своєї зарплати - сильне податкове навантаження і дія подвійної системи оподаткування, тому потрібно прибрати 15% ставку з 60% страхової виплати, шляхом виключення з пункту 170.8.2 статті 170 Податкового кодексу наступного абзацу: «Виплати пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, визначені законодавством».

По-п'яте, задіяти другий рівень пенсійної системи - накопичувальна система, яка хоч і закріплена в законодавстві, але не має практичного застосування. Суть даної реформи полягатиме в тому, що частина обов'язкових внесків буде накопичуватися в Накопичувальному фонді і обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян. Введення другого рівня дозволить збільшити загальний розмір пенсійних виплат, посилити залежність розміру пенсій від трудового вкладу, створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки.

Вважаємо, що на підставі запропонованих змін, виникне необхідність привести у відповідність законодавчі та підзаконні акти України. Введення запропонованих змін, на мою думку, зіграє важливу роль для подальшого розвитку соціальної та демократичної держави, де інтереси громадянина будуть враховуватися і усіляко підтримуватися.

РЕЗЮМЕ

Д'яченко О.О. Особливості правового регулювання право набуття на пенсіі в Україні та в законодавстві країн Європейського Союзу. - Рукопис. Кваліфікаційна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр права» по спеціальності 8.060.101. - «правознавство» - Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая, Київ. - 2012.

У роботі досліджуються поняття пенсій в комплексі, використовуються теоретичні здобутки вчених, приділяючи особливу увагу науковим роботам з пенсійного та соціального забезпечення.

Автор роботи досліджує інститут пенсійного забезпечення: історію виникнення інституту пенсійного забезпечення, пенсійні правовідносини, проблеми пенсійного забезпечення і на підставі отриманих результатів, дає аналіз цього інституту. Об'єктом дослідження є пенсійне законодавство та проекти законів щодо реформування пенсійних правовідносин. У роботі використовуються структурний, системний, функціональний, порівняльно-правовий, соціологічно-політичний та інші методи дослідження. Практичне значення роботи полягає в розвитку науки права соціального забезпечення. На підставі наведених в роботі результатів досліджень обґрунтовується необхідність внесення відповідних змін у законодавство.

ANNOTETION

Dyachenko O. A features of legal regulation of the right of entry to a pension in Ukraine and legislation of the European Union. - Manuscript. Master's thesis submitted to get the degree "master rights" for speciality 8.060.101. is “Jurisprudence” - The Academician Yuriy Bugay International Scientific and Technical University, Kyiv.- 2012.

This paper investigates the concept of pensions as a package, used the theoretical achievements of scientists, paying special attention to scientific work on pension and social security.

The author examines the work of Pensions Institute: history of the Institute for pension, retirement relationship, the problem of pension provision and on the basis of the results, gives an analysis of this institution. Object of study is pension legislation and draft laws to reform the pension relations. The paper uses a structural, systemic, functional, comparative-legal, sociological, political and other methods. The practical significance of the work is to develop the science of social law. On the basis of the work of research substantiates the need for appropriate changes in legislation.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

[1] Советское трудовое право. /Под ред. Н.Г. Александрова и Д.М. Генкина. - М., 1946. - С. 364.

[2] Советское трудовое право. /Под ред. Н.Г. Александрова и Д.М. Генкина. - М., 1949. - С. 339.

[3] Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. - М., 1974. - С. 122-123.

[4] Юридичний словник. - К., 1974. - С. 497-498.

[5] Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: учеб. пособие. - М., 1987. - С. 31.

[6] Захаров М.Л., Тучкова Э.Г. Азбука социального обеспечения. - М., 1987. - С. 105.

[7] Советское право социального обеспечения. /Доброхотова Е.Н., Филиппова Н.В., Янтураева М.А. - СПб, 1992. - С. 11.

[8] Буянова М.О., Кондратьева З.Л., Кобзева С.И. Право социального обеспечения: Учеб. Пособие. - М.,1997. - С.13.

[9] Надточій Б., Яценко В. Пенсійне забезпечення в Україні: історичний аспект.// Україна: аспекти праці. - 2000. - № 1.

[10] Народне господарство Української РСР у 1970 році. - ЦСУ УРСР, 1971. - с 388.

[11] Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч.посіб.: - К.: Олан, 2004. - 312 с.

[12] Загородній А.Г., Пилипенко Л.М. Проблеми та шляхи вдосконалення пенсійної системи України // Фінанси України - 2010. - № 6 - с. 16.

[13] Інна Дучак, Проблеми пенсійного забезпечення: Україна та країни світу. - В., 2010.

[14] Ярошенко І.С. Система соціального захисту в Україні: шлях до реформування // Зб. наук. праць «Правове регулювання економіки». -- 2000. - № 1. - С. 203 - 212.

[15] Економіка // 7. Облік і аудит. Іващук С.С. Проблеми пенсійного забезпечення: прагматика та шляхи удосконалення. - К., 2010.

[16] Право соціального забезпечення: Навч. посіб. для студ. юрид. спец, вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С. М. Синчук та ін. / За ред. П. Д. Пилипенка. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - 496 с.

[17] Шпильовий С.Є., Проблеми діючої системи пенсійного забезпечення. - Київ, 2009.

[18] Політекономія. Підручник / за ред. Ю.В. Ніколенка. - К.: Центр наукової літератури, 2009. - 632 с.

[19] Соціальне страхування. Навчальний посібник. / за ред. І.Юрія. - К., 2003. - 450 с.

[20] Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. Изд-во МГУ, 1974.

[21] Общая теория права и государства: Учебник под ред. В.В. Лазарева. М.: Юрист, 1994.-- С.31-32.

[22] Халфина Р.О. Общее учение о правоотношениях. М.: 1984. - С.35.

[23] Основы правоведения. Словарь-справочник /Авт.-сост. А.Г. Харченко. - Х.: Країна мрій, 2006. - 176 с.

[24] Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. - X.: Одиссей, 2008. - 384 с.

[25] Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 405 с. - (Вища освіта XXI століття).

[26] Алексеев С.С. Об объекте права и правоотношения // Вопросы общей теории советского права. - М.: 1960. - Сс. 284-306.

[27] Гущин И.В. Право членов колхоза на пенсию. - М.: Юрид. лит., 1972. - С. 108.

[28] Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. - М.: Изд-во МГУ, 1974. - С. 108.

[29] Толстой Ю.К. К теории правоотношения. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. - С. 65.

[30] Опыт и проблемы социального диалога в России и странах Европейского союза. С. 75.

[31] Хмель И.С., Горбик В.А., Гулевич В.Н. Социальная структура и социальная политика США, Великобритании, ФРГ, Франции и Канады. -- Киев, 2007.

[32] Антропов В.В. Социальная защита в странах Европейского союза. -- М., 2006.

[33] Зубченко Л.А. Пенсионная система Франции: современное состояние и перспективы реформирования. -- М.: ИНИОН РАН, 2002.