Історія вчень про державу і право

Я настаиваю на этом замечании, чтобы отклонить смехотворное возражение, которое порождают некоторые тупые умы; когда они слышат разговор об изменениях вкусов и привычек, которые произойдут при социетарном порядке, они сейчас же восклицают: «Вы, значит, измените страсти!» Нет, конечно, но им откроют новые возможности, которые обеспечат им в три-четыре раза большее развитие, чем то, какое они получают в бессвязном строе, в котором мы живем. Вот почему можно будет увидеть, как люди строя цивилизации будут охвачены отвращением к привычкам, которые им приятны сейчас, как привычка к жизни семейным хозяйством, когда они заметят, что в семейном быту дети заняты лишь тем, что ревут, ломают, ссорятся и отказываются от всякой работы, и что те же дети, будучи введены в прогрессивные серии, или серии групп, заняты там только производительным трудом, без всякого внешнего побуждения соперничают в соревновании, что они вполне по собственному своему желанию обучаются земледельческим работам, промышленному труду, наукам и искусствам; что они создают продукцию . и дают доходы, в то же время полагая, что развлекаются. Когда отцы увидят этот новый порядок, они найдут, что их дети достойны обожания в сериях и отвратительны в бессвязных семьях. Когда они, далее, заметят, что в резиденции фаланги (таково наименование, которое я дал ассоциации, обрабатывающей кантон) держат столь чудесный стол, что за одну треть расходов, которых стуит питание в семье, в сериях находят обслуживание втрое более тонкое и более обильное, так что там можно питаться втрое лучше, расходуя на это втрое меньше, чем в семье, да еще избегать затруднений по приобретению продуктов и приготовлению; когда они увидят, наконец, что во взаимоотношениях серий никогда не терпят никакого обмана и что народ, столь лживый и столь грубый при строе цивилизации, в сериях становится сверкающим правдивостью и учтивостью, они проникнутся отвращением к этому семейному быту, к этим городам, к этой цивилизации, которые являются предметом их нынешней привязанности; они захотят ассоциироваться в фаланге серий и жить в ее здании. (...)

ІІІ. О ПРИТЯЖЕНИИ ПО СТРАСТИ И О ЕГО ОТНОШЕНИЯХ С ОПРЕДЕЛЕННЫМИ НАУКАМИ

...Первой наукой, которую я открыл, была теория притяжения по страсти.

Когда я осознал, что прогрессивные серии обеспечивают полное развитие страстям людей обоего пола, разного возраста и различных классов; что при этом новом порядке станут приобретать тем больше силы и богатства, чем больше будут иметь страстей, я пришел отсюда к догадке, что если Бог предоставил столько влияния притяжению по страсти и столь мало разуму, его противнику, то это для того, чтобы повести нас к этому порядку прогрессивных серий, удовлетворяющему притяжение во всех отношениях. С тех пор я полагал, что притяжение, столь очерненное философами, было истолкователем видов Бога в отношении социального порядка, и я пришел к аналитическому и синтетическому исчислению притяжений и отталкиваний по страсти; они ведут во всех отношениях к земледельческой ассоциации. ...

О близости социальной метаморфозы (1808) Ця стаття є епілогом першої частини „Теорії чотирьох рухів".

.. .Люди легко верят тому, чего желают, и многие из читателей не будут дожидаться более пространного разъяснения, чтобы возыметь к этому открытию полное доверие. Желая поддержать их надежду и укрепить ее у тех, кто колебался бы, я особо настаиваю на легкости безотлагательного перехода рода человеческого к порядку согласованности. Эта легкость столь велика, что можно будет уже с нынешнего -- 1808 -- года видеть начало организации земного шара: если какой-нибудь государь захочет использовать в опытном кантоне одну из армий, которые континентальный мир оставляет в бездействии; если он назначит 20 000 человек на подготовительные работы в опытном кантоне, можно будет, пересаживая деревья вместе с их родной почвой (так, как это практикуется в Париже) и ограничиваясь кирпичными постройками, ускорить предприятие настолько, что к концу весны 1808 года первая фаланга прогрессивных серий вступит в действие, и хаос строя цивилизации, варварства и дикости тотчас же рассеется на всей земле, унося с собой единодушные проклятия всего рода человеческого. ...

Роберт Оуен

Конституция общины «Новая гармония» Оуэн Р. Избранные сочинения: В 2 т. -М.-Л., 1951. -Т. 1.-С. 276-283.

ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ, ПОЛОЖЕННЫЕ В ОСНОВАНИЕ КОНСТИТУЦИИ

Когда известное число людей объединяется на основе принципов, которые еще не приобрели влияния на жизнь остального человечества, должное уважение к мнениям других требует публичного заявления о целях объединения, его принципах и задачах.

Наша цель, общая со всеми разумными существами, -- счастье.

Наши принципы:

Равенство прав для всех совершеннолетних, независимо от пола и положения.

Равенство обязанностей, видоизменяемых в зависимости от физической и умственной пригодности.

Кооперативное объединение в работе и развлечениях.

Общность имущества.

Свобода слова и действия.

Искренность во всех наших мероприятиях.

Доброжелательство во всех наших действиях.

Вежливость в общении.

Порядок во всех наших делах.

Сохранение здоровья.

Приобретение знаний.

Хозяйственная практика или производство и потребление всего лучшего самым благотворным способом.

Соблюдение законов страны, в которой мы живем.

Мы считаем самоочевидным:

· что стимулом для человека неизменно служит стремление к счастью;

· что никто из человеческой семьи не рождается с преимущественными в сравнении с другими людьми правами на собственность или льготы;

· что свобода искреннего выражения всякого чувства и мнения и направления всякого действия является неотчуждаемым правом каждого человеческого существа и не может по справедливости быть ограничена иначе, как с его собственного согласия;

· что сохранение жизни в ее наиболее совершенном состоянии является первой из всех практических задач;

· что, поскольку мы живем в штате Индиана, необходимо подчинение законам его и общего правительства. Опыт научил нас:

· что характер человека, умственный, нравственный и физический определяется тем, как он формировался, местом жительства и обстоятельствами, в которых человек находится;

· что человек при рождении формируется бессознательно для него самого, место его жительства выбирается без его согласия и он ставится в условия, не подлежащие его контролю.

Поэтому характер человека не формируется им самим, и разум учит нас, что к существу такой природы одинаково не применимы искусственные награды и кары; доброта -- единственный целесообразный способ обхождения с ним, а вежливость -- единственный разумный метод поведения.

Мы наблюдали в делах человечества, что люди производительны в своей деятельности, продуктивны в работе и счастливы в общественной жизни только тогда, когда они действуют совместно и объединенно.

Кооперативное объединение мы рассматриваем поэтому как необходимое для достижения нашей цели.

Мы наблюдали, что наилучшие результаты достигались кооперативным объединением, когда главным средством для этого служили порядок и хозяйственность.

Таким образом, опыт делает порядок и хозяйственность одним из наших принципов.

Отклонение от принципа равных прав для людей, свойственное системе, основанной на индивидуальной собственности, сопровождается, как мы видим, конкуренцией и враждой, завистью и разногласиями, роскошью и нищетой, тиранией и рабством. Поэтому мы возвращаемся к принципу общности имуществ. (...) Все члены общины рассматриваются как одна семья, и никто не будет почитаться выше или ниже в своей деятельности. Все будут получать в соответствии со своим возрастом одинаковую пищу, одежду и образование, поскольку это может быть обеспечено; и как только это станет осуществимо, все будут жить в одинаковых домах и во всех отношениях будут одинаково устроены. Каждый член общины будет приносить наибольшую возможную для него пользу для общего блага в соответствии с правилами и постановлениями, которые могут быть приняты общиной. Первоочередной задачей общины всегда будет предоставление всем ее членам наилучшего физического, нравственного и умственного воспитания.

Власть законодательная будет вручена собранию, состоящему из всех проживающих в общине членов ее в возрасте старше 21 года, одна шестая часть которых составит кворум для решения дел. Исполнительная власть общины будет вручена совету, состоящему из секретаря, казначея, комиссара общины и четырех департаментских главных управляющих, которые будут выбираться, как указано ниже. Секретарь, казначей и комиссар будут избираться собранием.

Община будет разделяться на шесть департаментов: сельского хозяйства; промышленности и механики; литературы, науки и просвещения; домашнего хозяйства; общей экономики; торговли. Эти департаменты будут разделены на виды деятельности. Представители каждого рода деятельности (свыше 16-летнего возраста) будут предлагать собранию для утверждения своего управляющего, и управляющие всех родов деятельности в числе трех или больше лиц будут назначать главного управляющего своего департамента; комиссар будет главным управляющим департамента домашнего хозяйства, а казначей -- департамента торговли; для назначения главных управляющих департамент торговли соединится с департаментом литературы, науки и просвещения, а департамент домашнего хозяйства -- с департаментом общей экономики. В случае, если собрание не утвердит представленное лицо, должен быть назван новый кандидат. Секретарь, главные управляющие и управляющие будут оставаться в своей должности, пока это угодно собранию.

Задачей исполнительного совета является заключение всех договоров, выполнение всех общих постановлений и вообще руководство всеми делами общины и наблюдение за ними при условии постоянного подчинения указаниям большинства собрания, сообщаемым в письменном виде клерком собрания секретарю.

Исполнительный совет должен еженедельно докладывать собранию все отчеты обо всех действиях, поступлениях и расходах каждого департамента и рода деятельности, а также их суждения о каждом управляющем и мнение управляющего о каждом лице, занятом данным родом деятельности. Все отчеты общины будут проверяться по крайней мере раз в неделю, и результаты должны сообщаться собранию. Все доклады главных управляющих и секретаря и все решения собрания должны регистрироваться и тщательно храниться для постоянного обращения к ним. Собрание будет также еженедельно записывать свое мнение об исполнительном совете, а совет будет фиксировать таким же способом свое мнение о действиях собрания.

Никто не будет в дальнейшем приниматься в члены общины без согласия большинства членов собрания и никто не будет исключаться из общины иначе как двумя третями голосов всех членов собрания; в обоих случаях вопрос должен быть предварительно обсужден на двух последовательных, еженедельно созываемых собраниях.

Недвижимость общины будет находиться в постоянном управлении по доверию общины в ее интересах и в интересах всех наличных ее членов; человек, выходящий из общины, теряет право на всякую претензию к этой недвижимости и на доходы с нее, но имеет право получить свою справедливую долю ценности той недвижимости, которая была приобретена во время его членства, причем эта доля вычисляется и устанавливается, как предусмотрено для случаев определения услуг, оказанных членами, выходящими из общины.

Всякий член будет иметь право отказаться от членства, уведомив общину о своем намерении за неделю; всякий член, покидающий таким образом общину или отпущенный из нее, будет иметь право получить из продукции общины справедливую компенсацию за свои предыдущие услуги, устанавливаемую советом, причем допускается апелляция к собранию и принимаются во внимание прибыли или убытки общины во время его членства, а также расходы данного лица и его семьи на образование и т. д.

Община не ответственна за личные долги, сделанные ее членами. Община и ее агенты не должны ни в каком случае оказывать или получать кредит, за исключением того имущества или денег, которые могут быть авансированы ей Робертом Оуэном, Вильямом Маклюром или членами общины. Деньги, внесенные в общину ее членами, должны возвращаться им при выходе из нее. Все члены должны пользоваться полнейшей свободой во всех областях знания и в своих суждениях, особенно по вопросам религии. Дети скончавшихся членов будут продолжать пользоваться всеми привилегиями членства. Все недоразумения, которые могут возникнуть между членами общины, должны регулироваться ею. (...)

Конституция может изменяться или исправляться голосами трех четвертей всех членов собрания, но не ранее обсуждения вопроса на четырех последовательных открытых совещаниях, созываемых в течение четырех последовательных недель.

Революция в сознании и деятельности человеческого рода, или грядущий переход от неразумия к разумности (1849) Оуэн Р. Избранные сочинения. - Т. 2. -- С. 116-267.

...Глава IV

ОСНОВАННАЯ НА НЕИЗМЕННЫХ ЗАКОНАХ ПРИРОДЫ УНИВЕРСАЛЬНАЯ РАЦИОНАЛЬНАЯ КОНСТИТУЦИЯ,

служащая для управления новыми поселками и предназначенная для всех людей в совокупности, которые, где бы они ни жили, имеют лишь один общий реальный интерес, а также для каждого народа или области в отдельности до тех пор, пока они не приобретут надлежащих знаний и мудрости, чтобы объединиться в федеративный союз, причем приводятся разумные основания для каждого закона.

ВВЕДЕНИЕ

Быстро приближается эпоха, когда будет введена неизменно разумная общественная система, основанная на установленных людьми законах природы и предназначенная для преобразования человеческого характера и для управления населением земного шара в духе единения и мира ради его постоянного совершенствования и счастья; никакая человеческая сила не сумеет долго противиться этой перемене.

Правительства всего мира будут поэтому скоро принуждены в интересах самосохранения принять эту более совершенную систему, чтобы не быть ввергнутыми в анархию, в войны и бедствия. Эта перемена с корнем вырвет и окончательно уничтожит во всем мире старую, негодную и жалкую систему, сеявшую невежество, бедность, индивидуальное соперничество, распри и национальные войны. Вместо нее будет введена разумная общественная система, при которой навсегда прекратятся соперничество, раздоры и войны, и люди с самого раннего детства будут приучаться содействовать счастью друг друга.

Начало этой системы может быть положено путем убеждения правительств в истине принципов, на которых она основана. Налицо должно иметься также достаточное число людей, сумевших усвоить себе ее истинный дух милосердия, благожелательности и любви к человеку и изучивших наилучший способ ее применения на практике. Эти люди должны также обладать терпением и выдержкой, чтобы преодолеть все те препятствия, которые поставят на их пути предрассудки, порожденные невежеством. Главное же заключается в том, что они должны быть едины, питать друг к другу полное доверие и быть руководимы как бы одним сердцем и одним умом. ...

Таково различие между разумной общественной системой, основанной на неизменных законах человеческой природы и построенной согласно с ними, и системой, основанной на лжи, и построенной вопреки твердо установленным законам человечности. (...)

Анрі Сен-Сімон

О промышленной системе (1821) Сен-Симон А. Избранные Сочинения: В 2 і. - М.-Л., 1948. - Т. 2. - С. 5-101.

...4. ОБРАЩЕНИЕ К ДРУЗЬЯМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА

Первый вопрос. Какие главные политические перемены произойдут в течение четвертой эпохи христианства? А. Сен-Сімон ділить історію христіянства на чотири епохи: 1 - з виникнення християнства до V ст. н.е.; 2 -- V-XIII ст.; З -- з ХНІ ст. до 1789 p.; 4 - з 1789 р.

Ответ. Я думаю, что в течение этого четвертого периода организуется новая духовная власть и новая светская власть.

Я полагаю, что новая духовная власть будет составлена из всех существующих в Европе академий наук и из всех лиц, заслуживающих допуска в эти научные корпорации. Я полагаю, что после образования этого ядра составляющие его лица сорганизуются сами. Я думаю, что этой новой духовной власти будет поручено дело воспитания и народного просвещения. Я полагаю, что основой нового общественного воспитания послужит чистая евангельская мораль и что оно будет затем очень расширяться в области положительных наук в зависимости от того времени, какое смогут проводить в школе дети разных имущественных положений.

И, наконец, я полагаю, что большее или меньшее количество представителей новой духовной власти будет рассеяно во всех общинах и что главным призванием этих разъединенных ученых будет пробуждение среди их духовной паствы страстного стремления к общественному благу.

Я полагаю, что управление светскими делами у всех европейских народов будет поручено руководителям мирных работ, которыми будет занято наибольшее число людей; я убежден, что это управление, в силу непосредственного личного интереса самих управляющих, будет прежде всего стремиться к сохранению мира между народами, а затем к возможному уменьшению налогов и будет распоряжаться доходами наиболее полезным для общества образом.

Вот те три соображения, на которых основывается мое мнение:

1. Так как эти новые основы общественного строя прямо соответствуют интересам громадного большинства населения, они должны рассматриваться как общий политический вывод из принципа божественной морали, гласящего: все люди должны видеть друг в друге братьев, они должны любить друг друга и помогать друг другу.

Итак, очевидно, воля божия состоит в том, чтобы христианское общество при современном состоянии просвещения было организовано указанным образом.

2. Говоря с точки зрения человеколюбия и не выходя из рамок научного метода, мы должны сказать, что такое устройство христианского общества является естественным следствием и непосредственным результатом отмены рабства и преобладания, достигнутого опытными науками над богословием и другими отраслями метафизики.

3. Если ограничиться одними только политическими соображениями, то и тогда будет очевидно, что прогресс цивилизации приведет к такому результату, так как действительные умственные и материальные силы находятся теперь в руках тех, кто занимается опытными науками, и тех, кто организует и управляет промышленной деятельностью. Общество находится под игом дворян и богословов только вследствие старой привычки. Но опыт показывает, что общество всегда освобождалось от усвоенных им привычек, когда они вступали в противоречие с его интересами, и находило новые пути для удовлетворения своих потребностей. Нет сомнения, что оно откажется и от власти дворянства и духовенства. Нет сомнения, что политическая власть перейдет в руки тех, кто уже теперь распоряжается почти всеми общественными силами, кто повседневно управляет физическими силами общества, кто создает его денежную силу, наконец, тех, кто беспрерывно умножает его умственную силу.

Второй вопрос. Какая сила вызовет эту перемену и кто будет направлять эту силу?

Ответ. Эти перемены вызовет сила нравственного чувства, и главным двигателем этой силы будет вера в то, что все политические принципы должны быть выведены из общего принципа, данного Богом людям.

Направлять эту силу будут друзья человечества, они будут в этом случае в таком же положении, в каком они находились во время основания христианства, т. е. прямыми агентами Бога.

Первым своим общим усилием друзья человечества заставили владык земли усвоить принцип божественной морали, вторым общим усилием человеколюбие заставит дворян и богословов подчиниться главному выводу из этого принципа. ...

В продолжение шести лет я стараюсь с большим рвением доказать ученым и промышленникам:

во-первых, что в настоящий момент общество обнаруживает явное стремление к организации, наиболее благоприятствующей прогрессу наук и процветанию промышленности;

во-вторых, что для организации общества, наиболее благоприятной прогрессу наук и процветанию промышленности, необходимо доверить духовную власть ученым, а светскую власть промышленникам;

в-третьих, что ученые и промышленники могут организовать общество в соответствии со своими желаниями и потребностями, так как ученые обладают силами интеллектуальными, а промышленники располагают силами материальными. ...

Третий вопрос. Какими средствами будут пользоваться друзья человечества для преобразования общества?

Ответ. Единственное средство ... , которое будут применять друзья человечества, будет состоять в проповеди, и единственная цель этой проповеди -- побудить королей воспользоваться предоставленной им народом властью для осуществления ставших необходимыми политических перемен. ...

Катехизис промышленников (1823-1824) Сен-Сімон А. Избранные сочинения. - Т. 2. - С. 121-272.

ПЕРВАЯ ТЕТРАДЬ

Вопрос. Что такое промышленник?

Ответ. Промышленник -- это человек, который трудится для производства или для доставки разным членам общества одного или нескольких материальных средств, удовлетворяющих их потребности или физические склонности; значит, земледелец, сеющий зерно или разводящий домашних птиц и животных, является промышленником; каретник, кузнец, слесарь, столяр -- промышленники; фабрикант обуви, шляп, полотна, сукна, кашемировой материи -- также промышленник; купец, извозчик, матрос торгового судна -- промышленники. Все промышленники вместе трудятся для производства или для доставки всем членам общества всех материальных средств, удовлетворяющих их потребности или физические склонности; они составляют три крупных класса, которые называются земледельцами, фабрикантами и торговцами.

Вопрос. Какое положение в обществе должны занять промышленники?

Ответ. Промышленный класс должен занять первенствующее положение, потому что он важнее всех, потому что он может обходиться без всех других классов, но никакой другой класс не может обходиться без него, потому что он существует своими собственными силами и своим личным трудом. Другие классы должны трудиться для него, потому что они являются его созданиями, и он поддерживает их существование; одним словом, так как все делается благодаря промышленности, то все должно делаться для нее. ...

Вопрос. Каков смысл предпринятого вами труда? Говоря коротко, какую цель вы себе ставите, составляя этот катехизис?

Ответ. Мы намерены указать промышленникам способы возможного повышения их благосостояния; мы намерены научить промышленников главным средствам, которые они должны употребить, чтобы возвысить свое социальное положение.

Вопрос. Каким образом вы беретесь достигнуть этой цели?

Ответ. С одной стороны, мы представим промышленникам картину их настоящего социального положения; мы им покажем, что их положение имеет совершенно подчиненный характер, что оно, следовательно, гораздо ниже того, каким оно должно быть, так как промышленники составляют самый способный и самый полезный класс общества.

С другой стороны, мы им укажем путь, которым они должны следовать, чтобы достигнуть первого места и по уважению и по власти. ...

Таким образом, предлагаемая нами перемена отнюдь не враждебна королевской власти, законности и даже божественному праву; наоборот, она непосредственно стремится доставить королю больше спокойствия и, следовательно, возможно больше счастья. ...

Вопрос. Резюмируя и дополняя высказанные вами в настоящей беседе взгляды, мы приходим к следующим положениям:

1. Человечество всегда стремилось к политическому утверждению промышленного строя.

2. Каждый народ следовал особым путем и пользовался особыми приемами для достижения этой цели.

3. Французская и английская нации ближе всего к этой цели. На первый взгляд английская нация гораздо ближе к ней, чем французская, но это -- иллюзия: на самом деле французская нация гораздо менее далека от нее.

4. Во Франции для установления промышленного режима было бы достаточно простого королевского ордонанса, поручающего наиболее влиятельным промышленникам составление проекта бюджета, и этот ордонанс был бы наверное издан, если бы промышленный класс, насчитывающий во Франции свыше двадцати пяти миллионов человек, покорнейше попросил короля принять во внимание, что эта мера обеспечивает спокойствие трона и благосостояние нации.

5. Когда французский народ установит у себя промышленный режим, английский народ не замедлит последовать его примеру.

6. Когда промышленный режим будет установлен в Англии и во Франции, прекратятся все бедствия, на которые было обречено человечество во время его перехода от правительственного режима к промышленному; так как силы всех правительств на земле уступают промышленной силе Франции и Англии, то кризис будет окончен, потому что не будет больше борьбы, и все народы на земле, пользуясь покровительством объединившихся Франции и Англии, будут быстро, один за другим, по мере развития их цивилизации, переходить к промышленному строю.

Так как вы убеждены в справедливости этих шести положений, то самое лучшее, что вы можете сделать,-- это употребить все ваши силы и средства на то, чтобы убедить французских промышленников представить королю прошение, проект которого вы сочинили. Этот шаг благодаря ряду дальнейших событий, из него вытекающих, приведет к самому крупному улучшению участи человечества, какое только возможно. ...

ВСЕОБЩЕЕ ОБЪЕДИНЕНИЕ ПРОМЫШЛЕННЫХ И НАУЧНЫХ СПОСОБНОСТЕЙ

(Целью этого объединения является установление промышленного режима)

Промышленники и политические писатели образуют два отдельных комитета. Комитет промышленников распоряжается средствами общества. Труды, предлагаемые политическими писателями к печати, подвергаются обсуждению в этом комитете и могут быть напечатаны только с его согласия.

Промышленники-учредители смогут принимать в объединение всех промышленников, которых они сочтут подходящими для этого, и допускать их сразу в свой комитет.

Комитет политических писателей подвергнет первоначальному обсуждению научные труды, имеющие предметом установление промышленной системы. Этот комитет будет оценивать эти произведения в первой инстанции, т. е. он или отвергнет их или представит в комитет промышленников для получения разрешения и средств на их напечатание.

Все ученые, художники и литераторы Франции и иностранных государств будут приглашены сообщать о тех своих трудах, которые посвящены установлению промышленной системы. Всякий автор, труды которого допущены комитетом политических писателей и одобрены комитетом промышленников, по праву становится с этого момента членом комитета политических писателей.

ТРЕТЬЯ ТЕТРАДЬ

Предисловие

Эта третья тетрадь принадлежит нашему ученику г. Опосту Конту. Как мы указали в нашей первой тетради, мы поручили ему изложение общих идей нашей системы. Это есть начало его труда, который мы предлагаем вниманию читателя.

Этот труд, несомненно, очень хорош, если его рассматривать с точки зрения, на которую стал его автор, но он не достигает той цели, которую мы себе поставили: он не излагает общих идей нашей системы, вернее, он излагает лишь часть этих идей и притом придает преобладающее значение тем общим идеям, которые мы считаем второстепенными.

В созданной нами системе на первом плане должна находиться промышленная способность; именно эта способность должна судить о ценности всех других способностей и заставить их служить с наибольшей пользой.

Научные способности платоновского и аристотелевского направления промышленники должны считать одинаково полезными для себя. Поэтому, они должны придавать им одинаковое значение и в одинаковой мере содействовать их преуспеянию.

Такова наша главнейшая мысль. (...)

ЧЕТВЕРТАЯ ТЕТРАДЬ

...Проспект второй части

Мы обращаемся сначала к людям, отличающимся наиболее общими и положительными способностями, и говорим им:

Господа промышленники, моралисты и ученые! С тех пор как нация объявила себя совершеннолетней, полностью уничтожив остатки рабства, ее моральными и физическими интересами должны управлять наиболее способные люди, т. е. ими должны управлять вы, правительственная же функция в социальной организации должна отойти на второй план. ...

Это вам, господа наиболее влиятельные промышленники, надлежит сказать, каким образом вы думаете управлять государственным достоянием, когда эта обязанность будет возложена на вас, и доказать царице мира, т. е. общественному мнению, что вы будете управлять им с гораздо большей выгодой для большинства нации, чем оно управлялось до сих пор.

Это вы, господа моралисты, должны доказать, что основной принцип божественной морали: не делай другому того, чего ты не желаешь, чтобы делали тебе, может найти совершенно новое и бесконечно более определенное приложение после того, как прогресс просвещения дал возможность уничтожить целиком остатки рабства.

Это вы, господа ученые, должны дать ясные понятия о том, каким образом частные интересы могут сочетаться с общими, и начертать такой план государственного обучения, при котором приобретенные положительные знания распространились бы возможно скорее среди всех классов общества и среди людей всех рангов. ...

Когда промышленники добьются прежде всего того, чтобы король соизволил поручить наиболее влиятельным из них составление проекта бюджета, когда они затем добьются, чтобы он издал приказ об учреждении трех научных коллегий, о которых мы только что говорили, тогда общество будет организовано так, как это соответствует современному состоянию просвещения и цивилизации; оно будет организовано наилучшим, какой только возможен для человечества, образом для удовлетворения всех своих моральных и физических потребностей, ибо эти четыре учреждения образуют основные начала социального строя, наиболее благоприятного для производства и для сочетания всего того, что только может быть самого полезного для людей в моральном и физическом отношениях.

Когда этот общественный строй будет, наконец, установлен во Франции, тогда не замедлит осуществиться знаменитое предсказание отцов церкви: одно социальное учение станет общим для всего человеческого рода; можно будет видеть, как все народы, один за другим, примут принципы, провозглашенные и проведенные в жизнь французами.

Изложенные только что мысли покажутся сначала странными и не будут приняты немедленно, но ясные умы скоро признают, что наш проект организации общества вытекает непосредственно из хода развития человеческого разума и что его принятие -- необходимое следствие всей прошлой политической истории европейского общества. ...

Карл Маркс і Фрідріх Енгельс

Німецька ідеологія (1846) Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. - К.. 1959. - Т. 3. - С 57-59, 306-308. 390-391.

...ВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ДО ВЛАСНОСТІ

Перша форма власності як в античному світі, так і в середні віки, це -- племінна власність, зумовлена у римлян переважно війною, а у германців -- скотарством. ... Справжня приватна власність появляється у стародавніх, як і у сучасних народів, тільки разом з рухомою власністю. У народів, що ведуть своє походження від середньовіччя, племінна власність проходить ряд різних ступенів -- феодальної земельної власності, корпоративної рухомої власності, мануфактурного капіталу -- перше ніж перетворитися в сучасний, породжений великою промисловістю і загальною конкуренцією, капітал, в чисту приватну власність, що відкинула всяку видимість спільності і усунула будь-який вплив держави на розвиток власності. Цій сучасній приватній власності відповідає сучасна держава, яка, за допомогою податків, поступово бралась на відкуп приватними власниками і, завдяки державним боргам, опинилась цілком в їхній владі; саме існування цієї держави, регульоване підвищенням і зниженням курсу державних паперів на біржі, цілком залежить від комерційного кредиту, що його надають їй приватні власники, буржуа. Оскільки буржуазія вже не є більше станом, а являє собою клас, то вона змушена організуватися не в місцевому, а в національному масштабі і Повинна надати своїм звичайним інтересам всезагальної форми. Завдяки звільненню приватної власності із спільності держава дістала самостійне існування поряд з громадянським суспільством і поза ним; але на ділі держава є не що інше, як форма організації, якої неминуче мусять набрати буржуа, щоб -- як зовні, так і всередині держави -- взаємно гарантувати свою власність і свої інтереси. ...

Новітні французькі, англійські й американські письменники одностайно твердять, що держава існує тільки заради приватної власності, так що ця думка вже проникла і в звичайну свідомість.

Оскільки держава є та форма, в якій індивіди, що належать до пануючого класу, здійснюють свої спільні інтереси і в якій все громадянське суспільство даної епохи знаходить своє зосередження,-- то з цього виходить, що всі загальні установи опосереднюються державою, дістають політичну форму. Звідси і походить ілюзія, нібито закон грунтується на волі, і до того ж на відірваній від своєї реальної основи, свобідній волі. Цілком так само і право в свою чергу зводять потім до закону.

Приватне право розвивається одночасно з приватною власністю із процесу розкладу природно виниклих форм спільності. ...

В дійсній історії ті теоретики, які бачили основу права в силі, перебували в найгострішій суперечності з тими, які вважали основою права волю,-- в суперечності, як суперечність між реалізмом і ідеалізмом. Якщо визнавати силу базисом права, як це роблять Гоббс і т. д., то право, закон і т. д.-- тільки симптом, вираження інших відносин, на яких грунтується державна влада. Матеріальне життя індивідів, аж ніяк не залежне просто від їх «волі», їх спосіб виробництва і форма спілкування, які взаємно зумовлюють одно одне, є реальний базис держави і залишається ним на всіх ступенях, на яких ще необхідні поділ праці і приватна власність, цілком незалежно від волі індивідів. Ці дійсні відносини зовсім не створені державною владою, а навпаки, самі вони -- створююча її сила. Крім того що пануючі при даних відносинах індивіди повинні конституювати свою силу у вигляді держави, вони повинні надати своїй волі, зумовленій цими певними відносинами, загального виразу у вигляді державної волі, у вигляді закону, -- виразу, зміст якого завжди дається відносинами цього класу, як це особливо ясно доводить приватне і кримінальне право. Подібно до того як від ідеалістичної волі чи сваволі цих індивідів не залежить вага їх тіл, так не залежить від їх волі і те, що вони проводять свою власну волю у формі закону, роблячи її в той же час незалежною від особистої волі кожного окремого індивіда серед них. їх особисте панування повинно в той же час конституюватися як загальне панування, їх особиста сила грунтується на життєвих умовах, які розвиваються як спільні для багатьох індивідів і збереження яких вони, як пануючі індивіди, повинні забезпечити проти інших індивідів, і до того ж у вигляді умов, що мають силу для всіх. Вираз цієї волі, зумовленої їх спільними інтересами, є закон. Якраз самоутвердження незалежних один від одного індивідів і утвердження їх власної волі, яке на цьому базисі взаємовідносин неминуче є егоїстичним, робить необхідним самовідречення в законі і в праві; самовідречення -- в окремому, і самоутвердження їх інтересів -- в загальному (яко через це вважають самовідреченням не вони, а тільки «згідний з собою егоїст»). Те саме відноситься до підлеглих класів, від волі яких так само не залежить, чи існує закон і держава, чи ні. ...

Подібно до права і злочин, тобто боротьба ізольованого індивіда проти пануючих відносин, також не виникає з чистої сваволі. Навпаки, він корениться в тих же умовах, що й існуюче панування. Ті самі духовидці, які в праві і в законі бачать панування якоїсь самодостатньої загальної волі, можуть добачити в злочині просте порушення права і закону. Насправді не держава існує завдяки пануючій волі, а, навпаки, виникаюча з матеріального способу життя індивідів держава має також і форму пануючої волі. Коли остання втрачає своє панування, то це означає, що змінилась не тільки воля, а змінились також матеріальне буття і життя індивідів і лише тому змінюється і їх воля. Буває, що права і закони «передаються в спадщину», але в цьому разі вони не є пануючими, а мають номінальний характер, яскраві приклади чого ми знаходимо в історії староримсь-кого і англійського права. ...

В якій мірі теорія взаємної експлуатації, яку до огиди розмазував Бентам, уже на початку нашого століття могла вважатися пройденим етапом минулого століття, доводить Гегель у своїй «Феноменології». Дивись там розділ «Боротьба освіти з забобонами», де теорія корисності змальовується як останній результат освіти. Зведення всіх різноманітних людських взаємовідносин, що є цілком безглуздим, до єдиних відносин корисності -- ця нібито метафізична абстракція випливає з того, що в сучасному буржуазному суспільстві всі відносини практично підпорядковані тільки одним абстрактним грошево-торгашеським відносинам.... Для буржуа тільки одні відносини мають самодовліюче значення -- відносини експлуатації; всі інші відносини існують для нього лише остільки, оскільки він може підвести їх під ці єдині відносини, і навіть там, де він знаходить такі відносини, які не можна безпосередньо підпорядкувати відносинам експлуатації, він підпорядковує їх даним відносинам, принаймні у своїй уяві. Матеріальним виразом цієї користі є гроші -- представник вартості всіх речей, людей і суспільних відносин.

Маніфест Комуністичної партії (1848) Маркс К. и Енгельс Ф. Твори. - Т. 4. - С 409-441.

Привид бродить по Європі -- привид комунізму. Всі сили старої Європи об'єдналися для священного цькування цього приви-да: папа і цар, Меттерніх К. Меттерніх - австрійський канцлер, один з організаторів Священного союзу. і Гізо Ф.Гізо - французький державний діяч, у 1840-1848 pp. фактично керував внутрішньою і зовнішньою політикою Франції., французькі радикали і німецькі поліцаї. ...

Два висновки випливають з цього факту.

Комунізм уже визнається за силу всіма європейськими силами.

Пора вже комуністам перед усім світом відкрито викласти свої погляди, свої цілі, свої прагнення і байкам про привид комунізму протипоставити маніфест самої партії. ...

І БУРЖУА І ПРОЛЕТАРІ

Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів.

Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного, вели невпинну, то приховану, то явну боротьбу, яка завжди кінчалася революційною перебудовою всього суспільства1 або загальною загибеллю класів, що вели між собою боротьбу. ...

Сучасне буржуазне суспільство, яке вийшло з надр загиблого феодального суспільства, не знищило класових суперечностей. Воно тільки поставило нові класи, нові умови гноблення і нові форми боротьби на місце старих.

Проте наша епоха, епоха буржуазії, відзначається тим, що вона спростила класові суперечності: суспільство все більше й більше розколюється на два великі ворожі табори, на два великі класи, які стоять один проти одного, -- буржуазію і пролетаріат. ...

Сучасна державна влада -- це тільки комітет, який управляє загальними справами всього класу буржуазії. Буржуазія відіграла в історії надзвичайно революційну роль. Буржуазія, скрізь, де вона досягла панування, зруйнувала всі феодальні, патріархальні, ідилічні відносини. ... /

Буржуазія позбавила священного ореолу всі роди діяльності, які до того часу вважалися почесними і на які дивилися з побожним трепетом. Лікаря, юриста, священика, поета, людину науки вона перетворила в своїх платних найманих працівників.

Буржуазія зірвала з сімейних відносин їх зворушливо-сентиментальний покров і звела їх до чисто грошових відносин. Буржуазія показала, що грубий прояв сили в середні віки, який викликає таке захоплення у реакціонерів, природно доповнювався непробудним ледарством. Вона вперше показала, чого може досягти людська діяльність. Вона створила чудеса мистецтва, але зовсім іншого роду, ніж єгипетські піраміди, римські водопроводи і готичні собори; вона здійснила зовсім інші походи, ніж переселення народів і хрестові походи.

Буржуазія не може існувати, не викликаючи раз у раз переворотів у знаряддях виробництва, отже, не революціонізуючи виробничих відносин, а значить, і всієї сукупності суспільних відносин....

Буржуазія веде безперервну боротьбу: спочатку проти аристократії, пізніше проти тих частин самої ж буржуазії, інтереси яких приходять у суперечність з прогресом промисловості, і завжди-- проти буржуазії всіх зарубіжних країн. В усіх цих битвах вона змушена звертатися до пролетаріату, закликати його на допомогу і втягувати його таким чином у політичний рух. Отже, вона сама передає пролетаріатові елементи своєї власної освіти*, тобто зброю проти самої себе. ...

З усіх класів, які протистоять тепер буржуазії, тільки пролетаріат являє собою дійсно революційний клас. Всі інші класи занепадають і знищуються з розвитком великої промисловості, а пролетаріат є її власний продукт. ...

Життєві умови старого суспільства вже знищені в життєвих умовах пролетаріату. У пролетаря немає власності; його відносини до дружини і дітей не мають уже нічого спільного з буржуазними сімейними відносинами; сучасна промислова праця, сучасне поневолення капіталом, однакове як в Англії, так і у Франції, як в Америці, так і в Німеччині, стерли з нього всякий національний характер. Закони, мораль, релігія -- все це для нього не більш як буржуазні передсуди, за якими ховаються буржуазні інтереси. ...

У пролетарів немає нічого свого, що треба було б їм оберігати, вони повинні зруйнувати все, що досі оберігало і забезпечувало приватну власність.

Всі дотеперішні рухи були рухами меншості або здійснювалися в інтересах меншості. Пролетарський рух є самостійний рух величезної більшості в інтересах величезної більшості. Пролетаріат, найнижча верства сучасного суспільства, не може піднятися, не може випростатись без того, щоб при цьому не висадити в повітря всю надбудову над ним з тих верств, які становлять офіціальне суспільство. ... Прогрес промисловості, мимовільним посієм якого є буржуазія, що не в силі чинити йому опір, ставить на місце роз'єднання робітників конкуренцією революційне об'єднання їх через асоціацію. Таким чином, з розвитком великої промисловості з-під

* В англійському виданні 1888 р. замість слів «елементи своєї власної освіти» надруковано: «елементи своєї власної політичної і загальної освіти». Ред. ніг буржуазії виривається сама основа, на якій вона виробляє і привласнює продукти. Вона виробляє насамперед своїх власних могиль-щиків. її загибель і перемога пролетаріату однаково неминучі.

II ПРОЛЕТАРІ І КОМУНІСТИ

В якому відношенні стоять комуністи до пролетарів взагалі?

Комуністи не є особлива партія, яка протистоїть іншим робітничим партіям.

У них немає ніяких інтересів, відокремлених від інтересів всього пролетаріату в цілому. ...

Комуністи відрізняються від усіх інших пролетарських партій лише тим, що, з одного боку, в боротьбі пролетарів різних націй вони виділяють і відстоюють спільні, незалежні від національності інтереси всього пролетаріату; з другого боку, тим, що на різних ступенях розвитку, через які проходить боротьба пролетаріату з буржуазією, вони завжди є представники інтересів руху в цілому.

Отже, комуністи на практиці є найрішучіша частина робітничих партій усіх країн, яка завжди спонукає до руху вперед, а в теоретичному відношенні вони мають перед рештою маси пролетаріату ту перевагу, що розуміють умови, хід і загальні результати пролетарського руху.

Найближча мета комуністів та сама, що й усіх інших пролетарських партій: формування пролетаріату в клас, повалення панування буржуазії, завоювання пролетаріатом політичної влади....

Всі відносини власності зазнавали постійної історичної заміни, постійних історичних змін.

Наприклад, французька революція знищила феодальну власність, замінивши її власністю буржуазною.

Відмінною рисою комунізму є не знищення власності взагалі, а знищення буржуазної власності....

В цьому розумінні комуністи можуть виразити свою теорію одним положенням: знищення приватної власності. ...

Капітал -- це колективний продукт і може бути приведений в рух лише спільною діяльністю багатьох членів суспільства, а кінець кінцем -- тільки спільною діяльністю всіх членів суспільства. Отже, капітал -- не особиста, а суспільна сила.

Тому, якщо капітал буде перетвореній у колоктивну, всім членам суспільства належну, власність, то це не буде перетворенням особистої власності в суспільну. Зміниться лише суспільний характер власності. Вона втратить свій класовий характер. ...

Далі, комуністам закидають, ніби вони хочуть скасувати вітчизну, національність.

Робітники не мають вітчизни. У них не можна відняти те, чого у них немає. Тому що пролетаріат повинен передусім завоювати політичне панування, піднятися до становища національного класу, конституюватись як нація, він сам поки що національний, хоч і зовсім не в тому значенні, як розуміє це буржуазія. ...

В тій же мірі, в якій буде знищена експлуатація одного індивідуума іншим, буде знищена і експлуатація однієї нації іншою. Разом з антагонізмом класів всередині націй впадуть і ворожі відносини націй між собою. ...

Комуністична революція є найрішучіший розрив з успадкованими від минулого відносинами власності; недивно, що в ході свого розвитку вона якнайрішучіше пориває з ідеями, успадкованими від минулого. ...

Ми бачили вже вище, що першим кроком у робітничій революції є перетворення пролетаріату в пануючий клас, завоювання демократії.

Пролетаріат використає своє політичне панування для того, щоб вирвати у буржуазії крок за кроком весь капітал, централізувати всі знаряддя виробництва в руках держави, тобто пролетаріату, організованого як пануючий клас, і якомога швидше збільшити суму продуктивних сил. ...

Ці заходи будуть, звичайно, різні в різних країнах. Проте в найбільш передових країнах можуть бути майже всюди застосовані такі заходи:

1. Експропріація земельної власності і повернення земельної ренти на покриття державних видатків.

2. Високий прогресивний податок.

3. Скасування права спадкування.

4. Конфіскація майна всіх емігрантів і заколотників.

5. Централізація кредиту в руках держави через національний банк з державним капіталом і з виключною монополією.

6. Централізація всього транспорту в руках держави.

7. Збільшення числа державних фабрик, знарядь виробництва, розчистка під оранку і поліпшення земель за загальним планом.

8. Однакова обов'язковість праці для всіх, утворення промислових армій, особливо для землеробства.

9. Поєднання землеробства з промисловістю, сприяння поступовому усуненню відмінності між містом і селом.

10. Громадське і безплатне виховання всіх дітей. Усунення фабричної праці дітей в її сучасній формі. Поєднання виховання з матеріальним виробництвом і т. д.

Коли в ході розвитку зникнуть класові відмінності і все виробництво зосередиться в руках асоціації індивідів, тоді публічна влада втратить свій політичний характер. Політична влада у власному розумінні слова -- це організоване насильство одного класу для придушення іншого. Якщо пролетаріат у боротьбі проти буржуазії неодмінно об'єднується в клас, якщо шляхом революції він перетворює себе в пануючий клас і як пануючий клас силою скасовує старі виробничі відносини, то разом з цими виробничими відносинами він знищує умови існування класової протилежності, знищує класи взагалі, а тим самим і своє власне панування як класу. На місце старого буржуазного суспільства з його класами і класовими протилежностями приходить асоціація, в якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх.

IV

СТАВЛЕННЯ КОМУНІСТІВ ДО РІЗНИХ ОПОЗИЦІЙНИХ ПАРТІЙ

Комуністи борються в ім'я найближчих цілей та інтересів робітничого класу, але в той же час в русі сьогоднішнього дня вони відстоюють і майбутність руху.

Комуністи всюди підтримують всякий революційний рух, спрямований проти існуючого суспільного і політичного ладу.

В усіх цих рухах вони висувають на перше місце питання про власність, як основне питання руху, незалежно від того, чи набрало воно більш-менш розвиненої форми.

Нарешті, комуністи всюди добиваються об'єднання і порозуміння між демократичними партіями всіх країн.

Комуністи вважають за ганьбу приховувати свої погляди і наміри. Вони відкрито заявляють, що їх цілі можуть бути досягнені тільки насильственим поваленням всього існуючого суспільного ладу. Нехай пануючі класи тремтять перед Комуністичною Революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній крім своїх кайданів. А здобудуть вони весь світ.

ПРОЛЕТАРІ ВСІХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЯ!

Карл Маркс

До критики політичної економії (1859) Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. - К., 1963. - Т. 13. - С 6-7.

Мої дослідження привели мене до того результату, що правові відносини, так само як і форми держави, не можуть бути пояснені ні з самих себе, ні з так званого загального розвитку людського духу, що, навпаки, вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах, сукупність яких Гегель, за прикладом англійських і французьких письменників XVIII століття, називає «громадянським суспільством», і що анатомію громадянського суспільства слід шукати в політичній економії. Загальний результат, до якого я прийшов і який став потім провідною ниткою в моїх дальших дослідженнях, може бути коротко сформульований так. В суспільному виробництві свого життя люди вступають в певні, необхідні, від їх волі не залежні відносини -- виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична й політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість.

На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами, або -- що є тільки юридичним виразом останніх -- з відносинами власності, всередині яких вони досі розвивалися. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх окови. Тоді настає епоха соціальної революції. Із зміною економічної основи більш або менш швидко відбувається переворот в усій величезній надбудові. При розгляді таких переворотів необхідно завжди відрізняти матеріальний, з природно-науковою точністю констатований переворот в економічних умовах виробництва від юридичних, політичних, релігійних, художніх або філософських, коротше -- від ідеологічних форм, в яких люди усвідомлюють цей конфлікт і борються за його розв'язання. Як про окрему людину не можна судити на підставі того, що сама вона про себе думає, так само не можна судити про подібну епоху перевороту по її свідомості. Навпаки, цю свідомість треба пояснити з суперечностей матеріального життя, з існуючого конфлікту між суспільними продуктивними силами і виробничими відносинами. Ні одна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору, і нові більш високі виробничі відносини ніколи не появляються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в надрах самого старого суспільства. Через це людство ставить собі завжди тільки такі завдання, які воно може розв'язати, бо при ближчому розгляді завжди виявляється, що саме завдання виникає тільки тоді, коли матеріальні умови його розв'язання вже є наявними, або принаймні перебувають в процесі становлення. В загальних рисах, азіатський, античний, феодальний і сучасний, буржуазний, способи виробництва можна означити, як прогресивні епохи економічної суспільної формації. Буржуазні виробничі відносини є останньою антагоністичною формою суспільного процесу виробництва, антагоністичною не в розумінні індивідуального антагонізму, а в розумінні антагонізму, який виростає з суспільних умов, життя індивідуумів; але продуктивні сили, що розвиваються в надрах буржуазного суспільства, створюють разом з тим матеріальні умови для розв'язання цього антагонізму. Через це буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства. ...