Правове регулювання спадкування в Україні

Загальні засади спадкування, основні аспекти спадкування за законом, його суб’єктний склад і особливості за новим Цивільним кодексом України. Основні риси спадкування за заповітом. Аналіз здійснення права на спадкування та оформлення спадщини за законом.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.10.2011
Размер файла 146,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Відповідно до п. 26 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261 до складу сім'ї включаються: чоловік, дружина, діти, які перебувають на утриманні цієї особи віком до 18 років; діти - студенти вищих навчальних закладів 1--4 рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів з денною формою навчання віком до 23 років, які не мають власних сімей, у тому числі ті, що одержують стипендію, незалежно від того, де вони проживають (разом з батьками чи перебувають на навчанні в іншому населеному пункті); особи, шлюб яких не зареєстровано, якщо вони разом проживають та ведуть спільне господарство; усиновлені діти, які проживають з усиновителями. До складу сім'ї не включаються: батьки, дід, баба, брати, сестри, діти, які перебувають на повному державному утриманні та деякі інші особи.

Офіційне тлумачення поняття «член сім'ї» спробував дати і Конституційний Суд України. У своєму рішенні від 3 червня 1999 року він зазначив, що природа сімейних правовідносин визначається кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; спільним постійним проживанням; веденням спільного господарства. Членами сім'ї можуть бути визнані й інші особи за умови постійного спільного проживання і веденням спільного господарства.

Зазначимо, що це тлумачення поширюється лише на поняття «член сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу пожежної охорони ». Цивільне право України./ за ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. - К.: КНТ, 2006. - С.364 - 365.

Більшість правознавців поняття «проживали однією сім'єю» традиційно розкривають, виходячи із норм Сімейного кодексу України. Згідно зі ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.Сімейний кодекс України. Офіційний текст. - Х.: Веста, 2008. - С.4.

Оскільки в Цивільному кодексі не дано переліку членів сім'ї, не наведено критеріїв, за якими можна з упевненістю відрізнити члена сім'ї від сторонньої особи, то неконкретність цієї норми можна тлумачити й на користь осіб, що перебували в фактичних шлюбних відносинах із спадкодавцем, вітчима й мачухи, пасинка й падчерки, навіть сусіди по комунальній квартирі можуть в наступному доводити, що вони спільно проживали. Тому доцільно було б конкретизувати цю норму стосовно вказаних осіб.Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. - К.: Атіка, 2002. - С.70.

Стаття 1264 ЦК захищає права тих осіб, яких спадкодавець вважав членами своєї сім'ї і котрі проживали з ним впродовж досить тривалого часу (5 років), ведучи спільне господарство, надаючи допомогу одне одному. Особа, яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витрати тощо) і що це тривало не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї, документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.

В останню (п'яту) чергу спадкують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідні дід та баба тощо). При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що відділяють родича від спадкодавця, не враховуючи народження самого спадкодавця (ст.1265 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010.- С.349. Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а у разі неможливості подання таких факт родинних відносин встановлюється у судовому порядку.

Таким чином до спадкування в п'яту чергу послідовно закликаються: родичі четвертого ступеня споріднення - діти рідних племінників і племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки і онучки, рідні брати і сестри його діда та бабки (двоюрідні дід та баба); родичі п'ятого ступеня споріднення - діти його двоюрідних онуків і онучок (двоюрідні правнуки та правнучки), діти його двоюрідних братів та сестер (двоюрідні племінниці та племінники), діти його двоюрідних дідів та бабок (двоюрідні дядьки та тітки); родичі шостого ступеня споріднення -- діти його двоюрідних правнуків та правнучок (двоюрідні праправнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінників та племінниць (троюрідні онуки та онучки), діти його двоюрідних дядьків та тіток (троюрідні брати та сестри).Цивільне право України./ за ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. - К.: КНТ, 2006. - С.366 - 367.

Для того щоб довести нотаріусу існування родинних зв'язків (по жіночій лінії) із померлою троюрідною сестрою, спадкоємець повинен надати сімнадцять свідоцтв про народження, смерть та шлюб і це за умови, що ніхто із жінок (спадкоємець, мати, бабуся, двоюрідна бабуся, двоюрідна тітка, троюрідна сестра) не розривав і не укладав нового шлюбу. Чи зможе спадкоємець протягом встановленого шестимісячного терміну довести своє право на спадщину за умови, що нікого із згаданих родичів уже немає в живих?

На допомогу родичів у цій ситуації спадкоємець розраховувати не може, оскільки нікого із згаданих вище родичів вже немає в живих, тому і свідоцтва про народження та шлюб своєї двоюрідної бабусі, яка померла ще до війни, повинен віднайти він сам. В таких випадках важко уникнути тривалих, витратних і безперспективних судових процесів, а право на спадкування родичів шостого ступеня спорідненості перетворюється на декларацію.Заіка Ю.О. Проблеми, що виникають при застосуванні спадкового законодавства.// Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 3. - С.34.

До п'ятої черги спадкоємців за законом належать також утриманці спадкодавця. Надання утриманцям постійної черги на спадкування є новацією. Раніше вони заклякались до спадкування разом з тією чергою, що отримувала спадщину.

Особа вважається утриманцем за наявності таких умов: особа є неповнолітньою або непрацездатною за віком або за станом здоров'я; ця особа не є членом сім'ї спадкодавця; матеріальна допомога, яку отримувала особа від спадкодавця, була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування; особа перебувала на утриманні спадкодавця не менше 5 років.Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.846.

На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, правлінь ЖБК тощо про перебування на утриманні; довідки органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Вказані документи повинні містити відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця. У разі неможливості подати якісь документи, що підтверджували б утримання, факт останнього може бути встановлений судом.

Непрацездатність за віком визначається за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я - за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

На сьогодні досить багато позовів до суду пов'язані саме з визнанням спадкових прав, особливо у зв'язку з встановленням факту родинних відносин. Найчастіше проблема полягає у невірних записах в документах. Так, наприклад, 20 березня 2008 року до Ямпільського районного суду Вінницької області звернулась Особа_1 з позовом до Русавської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом. Позивач вказав, що інформація _1 в с.Русава, Ямпільського району, Вінницької області померла його мати - Особа_2, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку в адреса_1 та ощадних книжок. Державною нотаріальною конторою йому відмовлено у прийнятті спадщини, так як в свідоцтві про його народження його мати помилково записана як Особа_3, що позбавляє його права на прийняття спадщини після смерті матері. Крім нього спадкоємців, які мають право на спадщину чи обов'язкову частку в спадщині за законом не має. У зв'язку із цим вона вимушена звернутись до суду із даним позовом і просити суд встановити факт родинних відносин та визнати право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом. Судом позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1629141 ( Див. додаток А.)

27 травня 2008 року до цього ж суду з позовом до Великокісницької сільської ради Ямпільського району Віннницької області звернулась Особа_1 про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом. Позивач вказав, що інформація_1 в с.В.Кісниця, Ямпільського району Вінницької області, помер його батько - Особа_2, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді: житлового будинку в с.В.Кісниця, та ощадні книжки. Він являється єдиним спадкоємцем після смерті батька за законом, інших спадкоємців немає. У свідоцтві про народження його прізвище записано як «Особа_3», а у паспорті у військовому квитку зазначений як «Особа_1», тому він вимушений звернутись до суду із даним позовом. Позовні вимоги суд задовольнив у повному обсязі. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1895777 ( Див. додаток Б.)

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст.1258 ЦК), крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ній участі, або такого, що має право на обов'язкову частку в спадщині (ст.1259 ЦК).Заіка Ю. Зміна черговості при спадкуванні за законом за новим Цивільним кодексом.//Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №7. - С.14.Даною нормою не встановлено обмежень, тому за згодою всіх спадкоємців за законом, а в необхідних випадках і їхніх законних представників (опікунів, піклувальників), право на спадкування може бути надане одному чи декільком спадкоємцям, які належать до наступних черг спадкоємців. Законом не встановлено причин, за яких може надаватись така згода спадкоємцями, але вважається, що однією із таких причин є те, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу (не менше року) опікувалася (тобто надавала звичайні фактичні послуги), матеріально забезпечувала (надавала матеріальну допомогу, яка була основним засобом до існування), надавала іншу допомогу спадкодавцеві,який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010.- С. 348. Наприклад, 22 липня 2010 року до Піщанського районного суду Вінницької області з заявою звернулась Особа_1. Своєю заявою Особа_1 просила змінити черговість одержання права на спадкування та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, якою є Особа_2, на спадкове майно, яке залишилось після смерті Іінформація_1 спадкодавця Особа_3. При цьому посилалась на те, що рішенням Піщанського райсуду від 29.03.2010 року встановлено, що вона з жовтня 1992 року проживала однією сім'єю з покійним до дня його смерті і цим же рішенням її визнано спадкоємцем четвертої черги за законом на спадкування майна, яке залишилось після смерті чоловіка. Вважала, що має право на спадкування разом із спадкоємцем тієї черги, яка має право на спадкування, оскільки протягом тривалого часу опікувалась покійним, надавала йому матеріальну та іншу допомогу, так як він тяжко хворів, знаходився на обліку в Піщанській ЦРЛ як онкохворий 3 ступеню, п'ять разів отримував хіміотерапію, потребував оперативного лікування, але від нього відмовився, отримував з 14.08.1996 року по 17.04.1997 року пенсію, як інвалід 2 групи. Згідно довідки Піщанської ЦРЛ на протязі всього часу хвороби потребував сторонньої допомоги, у зв'язку з безпорадним станом. Дочка покійного Особа_2 ні матеріальної, ні іншої допомоги йому не надавала, а в останні місяці його життя відвідувала в лікарні. У позовних вимогах суд відмовив за безпідставністю.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10904090 (Див. додаток В.)

Також, конкретизації потребує поняття «заінтересовані спадкоємці», оскільки всіх спадкоємців можна вважати особами заінтересованими, незалежно від їх належності до певної черги. Точніше визнати заінтересованими лише тих спадкоємців, які закликаються до спадкування і яких вважають доцільним залучити до процесу спадкування. У праці «Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд.» за загальною редакцією Фурса С.Я. відповідний правочин вважається дійсним щодо трьох випадків: коли виявили бажання на укладення і посвідчення цього договору всі спадкоємці, які закликаються до спадкування; коли у договорі зазначається про спадкування запрошеними спадкоємцями лише того майна, на яке мають право спадкоємці, що запрошують до спадкування інших осіб; при відсутності будь - яких спірних взаємовідносин між спадкоємцями щодо конкретного успадкованого майна або розподілу часток майна.Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд./ за ред. С.Я.Фурси. - К.:Видавець Фурса С.Я.:КНТ,2008.- С.206.

Тобто нотаріус може посвідчувати такий договір лише при згоді всіх спадкоємців за законом. Законодавство встановлює межу,коли такий договір не може бути підписаний, тобто до відкриття спадщини ( ч.1 ст.1259 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010.- С.348. Оскільки в законі іншу межу не закріплено, то можна його укладати навіть з моменту відкриття спадщини, але він набере чинності, якщо до нього на момент видачі свідоцтва про право на спадщину приєднаються всі спадкоємці і ніхто не буде заперечувати проти цього.

Положення про те, що такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, потребує особливої уваги, оскільки, з одного боку, закликання додаткових спадкоємців вплине на розмір частки у спадщині осіб, які не брали у ньому участі, оскільки розміри часток кожного із спадкоємців за законом мають бути рівними, а з іншого - зумовлює можливість вирішувати питання про допущення спадкоємця до спадкування за рахунок часток спадкоємців, які погодились на допущення такого спадкоємця до спадкування. Останній варіант нелогічний, оскільки коли особа має право на отримання спадщини, наприклад за ч.2 ст.1259 ЦК, то вона вправі доводити свої права на всю належну їй частку, а не погоджуватись на меншу.

Перелік підстав для усунення спадкоємця за законом від спадкування передбачений ст.1224 ЦК. Такими підставами є: умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців, вчинення замаху на їх життя; умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни, що сприяло виникненню права у них на спадкування; позбавлення спадкоємців батьківських прав; визнання недійсним шлюбу між спадкодавцем і спадкоємцем; ухиляння від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво був у безпорадному стані.Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010.- С.339 - 340.

Як свідчить практика судів Вінницької області, найбільше позовів стосуються усунення від спадкування саме за причини ухиляння від надання допомоги спадкодавцеві. Так, наприклад, 24 червня 2009 р. до Ленінського районного суду м. Вінниці звернулась з позовом Особа_1 до Особа_2, Особа_3, Особа_5, третьої Вінницької державної нотаріальної контори про усунення від права спадкування та зобов'язання до вчинення дій. Позов мотивований тим, що в 1965 році позивач з дружиною Особа_6 отримали квартиру за адресою: адреса_1, яку в 1993 році приватизували та отримали свідоцтво про право власності на житло від 29 січня 1993 року № 28.Позивач являється інвалідом 1-ої групи, пенсіонером, ветераном військової служби. В 1997 році його дружина Особа_6 тяжко захворіла. Лікування не давало позитивних результатів, хвороба прогресувала і надалі, почали проявлятися нові захворювання. Останні два роки до смерті 20.05.2007 року, вона взагалі не вступала в контакт. Відповідачі це все знали, проте допомоги ніякої не надавали. Розраховуючи на те, що онуки (відповідачі) доглянуть їх до смерті, позивач та його дружина Особа_6 в 2001 році в Третій вінницькій державній нотаріальній конторі склали заповіти на онука (відповідача) Особа_2. В зв'язку з відсутністю будь-якої допомоги і підтримки з боку відповідачів, позивач будучи інвалідом 1-ої групи, був призначений опікуном хворої дружини Особа_6, яка тоді вже не вступала в контакт і не могла самостійно пересуватися. Це стало причиною того, що в січні 2007 року позивач вимушений був скасувати свій заповіт, а рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2008 року, яке залишене апеляційним судом Вінницької області без змін, скасовано заповіт дружини Особа_6. Відповідачі проживають в інформація_1 і мають можливість надавати посильну допомогу як матеріальну, так і моральну. Разом з тим, знаючи, що позивач з дружиною з 2001 року визнані інвалідами 1-ої групи, дружина Особа_6 тяжко хворіла та знаходилась в безпорадному стані, а з 2004 року навіть не вступала в контакт, відповідачі ухилялись від надання допомоги. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом. Розглянувши справу суд задовольнив позов у частині усунення від права на спадкування за законом Особа_2, Особа_3 та Особа_4 після померлої 20.05.2007 року Особа_6.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5399843( Див. додаток Г.)

При спадкуванні за законом усунення від спадкування має абсолютний характер. Але обставини, які є підставою для усунення осіб від спадкування, мають бути встановлені лише в судовому порядку.

Окрема стаття - ст.1260 ЦК - присвячена спадкуванню усиновленими та усиновлювачами.Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010.- С.348 - 349. Усиновлення є юридичним фактом, в силу якого між дитиною й усиновлювачем встановлюються такі ж правові відносини, які існують між кровними батьками і дітьми, тому усиновлених можна віднести до першої черги спадкоємців.Васильченко В. Спадкування усиновленими і усиновлювачами за новим цивільним законодавством. // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №4. - С.64. Усиновлені втрачають особисті і майнові права та обов'язки щодо своїх рідних батьків і кровних родичів і набувають їх стосовно усиновлювачів та їх родичів. Усиновлений та його нащадки не спадкують після смерті своїх кровних батьків, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. З врахуванням тієї обставини, що дитина може бути усиновлена й однією особою (жінкою або чоловіком) зі збереженням права одним з кровних батьків, визначаються спеціальні правила спадкування на ці випадки. Так, якщо дитина була усиновлена чоловіком, у неї також зберігається кровний зв'язок з матір'ю. У цьому разі дитина буде спадкувати як після матері, так і після усиновлювача.

Якщо дитина усиновлена лише одним з подружжя, то вона буде спадкоємцем лише того з подружжя, хто дав згоду на її усиновлення. Це стосується усиновлювачів та їхніх родичів. Після смерті усиновленого спадкувати буде тільки той, хто давав згоду на усиновлення.

Закон не передбачає обов'язкової вказівки в актовому записі про народження дитини її усиновлювачів як батьків. За їх бажанням вони можуть бути записані в книгах записів народжень як батьки усиновленого, але можуть бути вказані і справжні батьки. Проте на виникнення права на спадкування ці обставини не впливають, оскільки юридичне значення має сам факт усиновлення.

Рішенням суду про усиновлення може бути збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом і сестрою за походженням. Тоді в разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, тобто він має успадкувати ту частку спадщини, яка належала б за законом його матері, батькові за походженням, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ст.1266 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010.- С.350. У разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого він може закликатися до спадкування як спадкоємець другої черги за законом.

Особливим випадком спадкування є спадкування за правом представлення, передбачене ст.1266 ЦК.Там само. - С. 350.

Сутність спадкування за правом представлення полягає в тому, що хоча деякі родичі спадкодавця (його онуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри) не включаються до жодної з черг спадкоємців за законом, проте вони не усуваються повністю від спадкування і за певних умов набувають право спадкування. Спадкоємцями вони виступають, ніби представляючи більш близького родича спадкодавця, який на момент відкриття спадщини помер (звідси й назва - «спадкування за правом представлення»). Внуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько або мати, дід чи баба, брат або сестра, дядько чи тітка спадкодавця, що повинні були б успадковувати, але померли до відкриття спадщини.

Основні засади спадкування за правом представлення виглядають таким чином: внуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (бабі, дідові), якби вони були живими на момент відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010.- С.350.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється одночасно кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Наприклад, успадковуючи в порядку права представлення, внуки (правнуки) виявляються закликаними до спадкування разом зі спадкоємцями першої черги. При розділі спадкового майна вони ніби представляють своїх батька і (або) матір, що померли раніше. При цьому вони виступають як безпосередні спадкоємці спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони представляють. Це означає, що внуки (правнуки) відповідають за борги спадкодавця, але не відповідають за борги своїх батьків, які померли до відкриття спадщини (за борги батьків вони відповідають у тому випадку, якщо виступають як спадкоємці останніх).

Внукам і правнукам спадкодавця порівну належить та частка, яка переходила б за законом до їхніх батьків, що померли до відкриття спадщини. Ці правила поширюються на всі випадки спадкування за правом представлення, вказані у ст.1266 ЦК.

Відповідно до ст.1267 ЦК частки у спадщині спадкоємців за законом є рівними. Проте розмір часток за взаємною згодою (усною або письмовою) може бути змінений спадкоємцями.Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010. - С. 350. Спадкоємці, які одержали свідоцтва про право на спадщину, можуть провести поділ спадкового майна в натурі (реальний поділ) відповідно до отриманих часток. Правило про те, що поділ майна здійснюється спадкоємцями відповідно до часток, розглядається як право спадкоємця при поділі вимагати відокремлення майна, рівного за вартістю його спадковій частці. У випадку очікування дитини, зачатої за життя спадкодавця, інші його спадкоємці не мають права проводити поділ спадщини, доки не народиться дитина (ст.1298 ЦК).Там само. - С.358.

Якщо досягнута згода спадкоємців на зміну розміру часток при отриманні рухомого майна, то поділ провадиться у спрощеному порядку, кожний зі спадкоємців одержує в натурі майно, призначене йому відповідно до усної угоди між ними.

Якщо в складі спадщини є майно, розпорядитися яким спадкоємці можуть лише за наявності свідоцтва про право на спадщину (жилий будинок, автомобіль, грошовий внесок тощо), то поділ провадиться шляхом вчинення нотаріально посвідченого договору.

Якщо згоди щодо поділу майна спадкоємцями не досягнуто, поділ спадку провадиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Оскільки спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, на праві спільної власності, то при її поділі застосовуються норми, що регулюють спільну часткову власність.

Питанням, що заслуговує особливої уваги, є спадкування окремих видів майна. Особливо вагомими є проблеми спадкування землі та валютних цінностей.

Щодо спадкових прав на земельну ділянку, то відповідно до ст.1225 ЦК, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.Там само. - С.340. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»,право власності на земельну ділянку спадкодавця згідно зі ст. 126 ЗКУ посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку або іншим правовстановлюючим документом.Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30. 05. 08. № 7// Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер. - С.345. Але непоодинокими є випадки, особливо в регіонах, коли спадкодавець помирає, не встигнувши отримати виготовлений на його ім'я державний акт. Чи можуть в такому випадку спадкоємці оформити спадщину на цю ділянку? Адже в ст. 125 ЗКУ чітко зазначено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, і державної реєстрації цього документа. Тому формально юридично така особа не стала власником земельної ділянки. Але не можна не враховувати об'єктивність перешкоди на шляху до отримання державного акта. Тому єдиним можливим правомірним шляхом отримання цієї земельної ділянки в спадщину є звернення спадкоємця до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельні ділянку як спадкоємця померлого власника.Фоміна К.Спадкування права на земельну ділянку.// Правовий тиждень. - № 14 (140) 7 квітня. - 2009. - С.5. Такі судові позови є непоодиноким явищем. Так, наприклад, 1 квітня 2008 року до Мурованокуриливецького районного суду Вінницької області звернувся з позовом Особа_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Позов полягав у тому, що інформація_1 в смт. Муровані Курилівці Вінницької області помер батько позивача - Особа_2, 1920 року народження. В 2004 році позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та переоформив житловий будинок адреса_1. Рішенням виконкому Мурованокуриловецької селищної ради № 35 від 27 березня 1997 року батькові позивача було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,12 га., що знаходиться адреса_1. За життя батько позивача не отримав державного акту на земельну ділянку, в зв'язку з чим позивачу відмовлено нотаріусом в оформленні земельної ділянки в порядку спадкування, а тому позивач просить визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування. Розглянувши справу, суд задовольнив позовні вимоги.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1692761 ( Див. додаток Д.)

У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30. 05. 08. № 7// Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер. - С.346.

При переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010. - С.340. Така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30. 05. 08. № 7// Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер. - С.348.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.Там само. - С.348.

Спадкування вкладів у банках (фінансових установах) регламентовано у ст. 1228 ЦК, де передбачено, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (ч. 2 ст. 1228 ЦК) Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010. - С. 340., тобто право на частину вкладу можуть отримати й спадкоємці за правом на обов'язкову частку, навіть якщо існує заповіт та зроблене вкладником розпорядження банку. Спадкодавець може розпорядитись своїм правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). У разі відсутності заповіту вклад спадкується за зробленим вкладником розпорядженням з урахуванням права на обов'язкову частку. У випадку відсутності і заповіту, і розпорядження, вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд./ за ред. С.Я.Фурси. - К.:Видавець Фурса С.Я.:КНТ,2008.- С.220.

Сьогодні до спадщини можуть належати такі цінні папери, як акції. Слід розрізняти такі поняття як акції, сертифікати та виписки з рахунку цінних паперів. Сертифікат акцій і виписка з рахунку цінних паперів - це не цінні папери, а документи, що підтверджують право власності на акції і на підставі яких видаються свідоцтва про право на спадщину. Але слід мати на увазі, що в усіх випадках свідоцтва про право на спадщину повинні видаватися на акції. Акції, сертифікати акцій, виписки з рахунків цінних паперів, а також видані нотаріусами на їх підставі свідоцтва про право на спадщину на акції мають містити в своїх текстах всі реквізити, перелічені ст. 4 Закону «Про цінні папери і фондову біржу», які потім заноситимуться у свідоцтво про право на спадщину. Так, у свідоцтві про право на спадщину має бути зазначено: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.Там само. - С. 237. Спадкоємець має у встановленому законом порядку переоформити право власності на успадковані акції.Присяжнюк А. Спадкування цінних паперів відповідно до чинного законодавства України.//Юридичний журнал. - 2005. - №9. - С.45.

Крім того до складу спадщини входять суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інші соціальні виплати, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя (ст. 1227 ЦК) Цивільний кодекс України: Офіційний текст.-К.: Атіка,2010. - С. 340.; страхові виплати, відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях, неустойка моральна шкода присуджені судом спадкодавцеві за його життя (ст. 1229; 1230; 1231 ЦК)Там само. - С. 340 - 341..

Складним є питання спадкування особистих (немайнових) прав спадкодавця, оскільки у різних нормативних актах, які їх регламентують, можна встановити певні суперечності.

У статті 1219 ЦК передбачено права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини. Так, законодавцем пропонується не включати до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не передбачено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, права на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 ЦКТам само. - С. 338., а саме: 1)зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою; 2)зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.Там само. - С. 174.

Як бачимо, потребує тлумачення поняття «особисті немайнові права», яке відтворене, фактично, в загальній частині цієї норми, тобто це права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. Отже, всі інші пункти цієї норми мають бути складовими частинами ширшого поняття «особисті немайнові права».

Тому складність насичення конкретними положеннями загально правового поняття «правоздатність громадянина» зумовлюватиме недосконалість його складових частин, до яких входить поняття «особисті немайнові права». Наведемо лише один приклад: чи можна успадковувати право на проживання в державному або відомчому житловому фонді, на пільги? Зрозуміло, що ні, оскільки це особисте немайнове право громадянина, тому можна вважати, що наведений вище перелік не є вичерпним.Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд./ за ред. С.Я.Фурси. - К.:Видавець Фурса С.Я.:КНТ,2008.- С.248.

Однак існують випадки, коли питання правонаступництва чітко встановлюється й іншими нормами законодавства. Зокрема, це стосується авторського права, що регламентоване Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. (зі змінами та доповненнями на 16 червня 2006 р.). Правонаступництво в цивільному судочинстві регламентоване ст. 37 ЦПК.

Цікавим є спадкування (правонаступництво) авторських прав спадкодавця. Так, частиною 1 ст. 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що майнові права авторів переходять в спадщину. Не переходять в спадщину особисті немайнові права авторів: право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.Закон України «Про авторське право і су-міжні права» від 23 грудня 1993 р. /www. rada. zakon. gov. ua.

При цьому у ч. 2 ст. 29 Закону вказується, що спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти всілякій зміні твору, а також будь-якому іншому зазіханню на твір, що може заподіяти шкоду честі с репутації автора. Відповідно до п. 4 ст. 14 Закону дії такого характеру є особистим (немайновим) правом автора. Там само.Але з цим положенням не можна погодитись, оскільки у такому разі спадкоємці будуть захищати свої власні права та інтереси. Захист права авторства на твір за спадкодавцем надає їм відповідні права як його правонаступників, а тому будь-яке інше зазіхання на твір або на честь автора буде порушувати й їх права, оскільки спричинюватиме шкоду подальшому опублікуванню твору, а можливо, й власному імені спадкоємців, які можуть носити одне прізвище із спадкодавцем, та завдавати моральної шкоди через родинні стосунки тощо.

При цьому, дійсно, спадкоємці не можуть привласнювати твір спадкодавця, тобто зазначати себе авторами та здійснювати інші дії особистісного характеру.

Водночас у ч. 7 ст. 28 Закону зазначено: «Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора...».Закон України «Про авторське право і су-міжні права» від 23 грудня 1993 р. /www. rada. zakon. gov. ua. Виходить, що після смерті автора твір може бути опублікованим і що право на опублікування твору перейшло до спадкоємців.

Нелогічність неможливості опублікування твору автора, який не був публікованим за його життя, зумовлена також інтересами суспільства, розвитком культури та науки, інтересами самого автора та його нащадків. Зрозуміло, що такі публікації мають охоронятись від фальсифікації, коли з погоні за наживою або сенсацією намагаються надати «видатному покійному» авторство на ті твори, які він не створював. З цього приводу пропонується більш широко використовувати нотаріальний процес як реальну перешкоду на цьому шляху. Зокрема опис спадкового майна, буде свідчити про існування відповідних рукописів або знаходження відповідної інформації в комп'ютері.

Слід звернути увагу також на конкретні договори автора, якими він відчужував належні йому твори образотворчого мистецтва. Так, спадкоємці у вказані законом строки щодо проданих автором-спадкодавцем оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчужуваним правом на одержання 5 відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його виставленням, здійсненим автором твору.

Термін охорони прав авторів діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Тобто авторське успадковане право діє протягом 70 років, рахуючи з 1 січня року, що наступає за роком смерті автора і протягом цього часу право спадкоємців може переходити до їхніх спадкоємців. Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд./ за ред. С.Я.Фурси. - К.:Видавець Фурса С.Я.:КНТ,2008.- С.249 - 251.

У спадщину також не переходять трудові права та обов'язки спадкодавця, що випливають з трудової угоди і членства, наприклад, якщо він був членом творчої спілки (композиторів, художників, поетів тощо).Там само. - С.252.

Таким чином, на сьогоднішній день в Україні найбільш поширеним є спадкування за законом. Цивільним кодексом України встановлено черговість спадкування за законом та умови здійснення права на спадщину. Але, не зважаючи на це, існує цілий ряд проблем та деякі неточності в правилах спадкування. Як засвідчує практика, часто важко довести спорідненість спадкодавця та спадкоємця, особливо якщо присутній факт усиновлення, дитина народилась поза шлюбом тощо, а також те, що особа перебувала на утриманні у спадкодавця і ця допомога була єдиним джерелом її існування. Особливу проблему становить зміна черговості спадкування, адже потрібно довести факт опіки та матеріального забезпечення спадкодавця, надання йому конкретної допомоги. Проблема тут ще й тім, що зміна черговості порушує права інших спадкоємців, зокрема зменшує їх частку у спадщині.

Проте основним недоліком є те, що норми спадкового права надають можливість збагачення осіб, які не доклали для цього особливих зусиль(спадкування віддаленими родичами). Тому доцільно звузити межі спадкування за законом.

3. СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ

Кожний дієздатний громадянин може за життя визначити долю належного йому майна на випадок смерті. Закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складення заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій розсуд. Отже, виходячи з вищесказаного можна визначити, що:

Спадкування за заповітом - це спадкування, яке виникає на підставі розпорядження спадкодавця, яке він зробив у встановленому законом порядку стосовно власного майна на випадок своєї смерті.Ковальчук Я. Основні аспекти співвідношення між спадкуванням за заповітом і спадкуванням за законом. // Юридичний журнал. - 2007. - № 4. - С. 54.

Заповіт - це особисте розпорядження особи (заповідача) щодо належного йому майна, майнових прав та обов'язків на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку (ст.1233 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. - С.342. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу всього майна, майнових прав та обов'язків до певних осіб, який буде існувати після смерті заповідача.

За своєю юридичною природою складення заповіту є одностороннім правочином, а тому характеризується цілим рядом специфічних ознак: 1) це односторонній правочин, оскільки він вважається дійсним після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх зі своєю останньою волею, це ніяк не впливає на дійсність заповіту; 2) особливість заповіту полягає у тому, що цей правочин настільки тісно пов'язаний з особою заповідача, що виключає його складання за допомогою представника; 3) заповідач може наділити своїх спадкоємців лише тими правами та обов'язками, які йому належать або будуть належати на день смерті, оскільки в іншому випадку його волю неможливо виконати; 4) оскільки заповіт являє собою розпорядження заповідача на випадок смерті, то правові наслідки настануть лише за неодмінної умови - смерті заповідача. Зацікавлені особи не можуть оспорити заповіт навіть тоді, якщо їм став відомий його зміст, оскільки заповіт вступає у силу лише після смерті заповідача.

Водночас, заповіт не є умовним правочином. Та обставина, що він вступає у силу лише за наявності певного складу юридичних фактів, є основним положенням такого правочину, а не додатковою обставиною, від якої він буде залежати. Умовою є певна обставина, яка може настати, але може і не настати. Смерть же людини неминуча, невідомий лише момент смерті.Заіка Ю.О. Українське цивільне право. - К.: Правова єдність, 2008. - С.137 - 138.

Право на заповіт є не суб'єктивним правом, а елементом цивільної дієздатності, котрий іноді іменують тестаментоздатністю. Тестаментоздатність можна визначити як право складати заповіт, спадкувати за заповітом та бути свідком при складанні заповіту. Має тестаментоздатність лише повністю дієздатна фізична особа, тобто та, що досягла 18 років (ст.34 ЦК)Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. - С.14. , або та, якій була надана повна цивільна дієздатність до досягнення нею повноліття (ст.35 ЦК)Там само. - С.15. .

На сьогодні проблематичним є питання складання заповіту неповнолітніми. Неповнолітні у віці від 14 до 18 років мають право розпоряджатись своїм заробітком, стипендією, авторським гонораром, тому одним з способів такого розпорядження може бути можливість складати заповіт неповнолітнім щодо належних їм грошових вкладів. Однак заповіти неповнолітнім є недійсними за Українським законодавством, хоча в деяких країнах (Німеччина, Франція, окремі штати США тощо) такі заповіти дозволені.Васькович Й. Спадкування за заповітом: проблеми вікового цензу. // Право України. - 2008. - №4. - С.121 -122.

Не мають тестаментоздатності особи, хоча й повнолітні, однак визнані недієздатними (ст.39 ЦК); особи, які склали заповіт у той час, коли вони не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли керувати ними (ст.225ЦК); особи, хоча і повнолітні, але обмеженні судом у цивільній дієздатності (ст.36 ЦК).

Втрата заповідачем дієздатності після складення заповіту не впливає на дійсність заповіту. Водночас заповіт, складений недієздатною особою є недійсним навіть якщо в подальшому ця особа стала дієздатною.

Особливістю тестаментоздатності як елемента цивільної дієздатності фізичної особи є те, що вона не може бути реалізована через посередництво інших осіб, а здійснюється лише особисто. Отже, складення заповіту через представника (у тому числі через законних представників - батьків, усиновлювачів, опікунів) не допускається. Також не допускається складення заповіту від імені кількох осіб, за винятком заповіту подружжя щодо спільного майна (ст.1243 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. - С. 344.

Реалізуючи право на заповіт, заповідач має можливість заповідати майно будь-яким особам, на свій розсуд визначити частки спадкоємців у спадщині, позбавити спадщини одного, кількох чи всіх спадкоємців за законом, не зазначаючи причин такого позбавлення, а також включити до заповіту інші розпорядження, передбачені ст. 1235 ЦК, скасувати чи змінити складений заповіт.

Заповідач має право заповідати майно не тільки особам, які належать до числа спадкоємців за законом, а й сторонній особі, яка не перебуває із заповідачем у родинних, сімейних відносинах, а також юридичній особі, державі Україна, АРК, територіальній громаді, іноземній державі та іншим суб'єктам публічного права, він не зв'язаний ні колом спадкоємців за законом, ні черговістю їх закликання до спадкування.

Заповідачеві належить право позбавити права на спадкування будь-якого спадкоємця за законом незалежно від мотивів такого позбавлення. Ст. 1235 ЦК передбачає випадок, коли таке побажання заповідач прямо зазначає у заповіті.Там само. - С. 342. В цьому разі спадкоємець, позбавлений права на спадкування, не отримає це майно навіть тоді, коли частина майна заповідача буде не охоплена заповітом. Вона перейде до спадкоємців за законом, не позбавлених права на спадкування. До числа таких спадкоємців належать також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Спадкоємець, позбавлений права на спадкування, не отримує спадщини і в тому випадку, якщо інші спадкоємці помруть раніше відкриття спадщини або відмовляться від неї.

Крім прямої вказівки про позбавлення права на спадкування можливе також усунення від спадкування шляхом розподілу при складенні заповіту спадкового майна між кількома особами, але без зазначення того, кого спадкодавець хоче позбавити права на спадкування. Відсутність у заповіті нагадування про певну особу також призводить до позбавлення її права на спадкування, але лише в тій частині спадкового майна, що охоплена заповітом. У спадкодавця може бути інше майно, не вказане в заповіті, і особа, не згадана у заповіті як спадкоємець за законом, може спадкувати це майно разом з іншими спадкоємцями за законом. Крім того, якщо спадкоємець за заповітом помре до відкриття спадщини або відмовиться від її прийняття після відкриття спадщини, особа, не згадана у заповіті, яка є спадкоємцем за законом, закликається до спадкування за законом.

Позбавлення права на спадкування стосується лише особи, щодо якої воно мало місце. Тому в разі смерті особи, позбавленої спадщини до її відкриття, діти (внуки) такої особи мають право на загальних підставах претендувати на майно, що залишилося після смерті спадкодавця, який склав заповіт. Наприклад, син, позбавлений батьком права на спадкування, помирає до смерті батька, який стосовно свого майна не залишив заповіту. В цьому випадку діти сина мають право на ту частку в спадщині, яка належала їх батькові, якби він не був позбавлений права на спадкування (ст.1235 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. - С.342.

Зміст заповіту становлять розпорядження заповідача щодо його майнових прав та обов'язків. Оскільки склад спадщини визначається на час її відкриття, то не має значення, чи були вказані у заповіті майнові права та обов'язки на момент складення заповіту (ст. 1236 ЦК)Там само. - С.342-343. . Отже, при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається надання доказів про наявність у нього певного майна, яке вказане у заповіті. Якщо назване у заповіті майно на момент відкриття спадщини втрачене, відчужене тощо, то у цій частині заповіт буде недійсним.

Заповідач сам вирішує: заповісти все своє майно чи тільки його частину. Якщо у заповіті згадується тільки частина майна, яке належить спадкодавцю, то решта -- розподіляється між спадкоємцями за законом (ст.ст. 1261 -- 1265 ЦК). Там само. - С. 349.При цьому до кола спадкоємців за законом, які спадкують не вказану у заповіті частину майна, входять і ті особи, які частину спадщини отримують за заповітом (ст.1245 ЦК)Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. - С. 345. . Проте не спадкують незаповідану частину майна ті спадкоємці за законом, які заповітом позбавлені права на спадкування (ч.2 ст.1235 ЦК).Там само. -С.342.


Подобные документы

  • Підстави спадкування за законодавством. Перша, друга, третя, четверта та п'ята черги спадкування. Здійснення права на спадкування. Поділ спадщини між спадкоємцями. Особливості спадкування окремих видів майна. Процес прийняття та відмови від спадщини.

    курсовая работа [104,0 K], добавлен 18.10.2012

  • Аналіз поняття, принципів і правового регулювання спадкування в Україні. Спадкування за заповітом, за законом, за правом посередництва. Призначення спадкоємців. Процесуальний порядок реалізації права на спадщину. Відмова від спадкування неповнолітніми.

    курсовая работа [56,2 K], добавлен 03.01.2011

  • Поняття й принципи спадкування згідно з чинним законодавством. Процес спадкування за законом та за заповітом, порядок його черговості. Особливості спадкування за спадковим договором. Процесуальний порядок та головні етапи реалізації права на спадщину.

    курсовая работа [42,9 K], добавлен 08.01.2011

  • Загальні положення про спадкоємство, поняття та значення спадкування і спадкового права. Черговість та спадкування за правом представництва. Порядок здійснення права на спадкування, прийняття та відмова від прийняття спадщини, поняття і роль заповіту.

    курсовая работа [50,4 K], добавлен 30.07.2009

  • Давньоримські джерела правоутворення. Історичний розвиток спадкування за заповітом. Спадкування за законом у римському цивільному праві. Прийняття спадщини і необхідність спадкування. Воля спадкоємця про прийняття спадщини. Форми староримського заповіту.

    контрольная работа [51,9 K], добавлен 01.05.2009

  • Спадкування за законом в римському приватному праві. Відкриття та прийняття спадщини. Коло спадкоємців за законом в Цивільному кодексі УРСР. Поняття та зміст спадкової трансмісії. Спадкування за законом в новому цивільному законодавстві України.

    курсовая работа [32,5 K], добавлен 12.10.2009

  • Поняття та значення спадкування і спадкового права. Основні поняття спадкового права. Підстави і порядок спадкування. Спадкування за законом. Спадкування за заповітом. Порядок реалізації спадкових прав.

    реферат [23,7 K], добавлен 14.06.2006

  • Поняття спадкового права, спадкування, його види. Час і місце відкриття спадщини, черги спадкоємців. Спадкування банківського вкладу та частки в установчому фонді господарських товариств. Особливості спадкування автомобілів, наданих інвалідам, акцій.

    курсовая работа [59,4 K], добавлен 27.04.2014

  • Основні поняття спадкового права. Етапи розвитку римського спадкового права. Спадкування за jus civile, за преторським едиктом, за імператорськими законами, у "праві Юстиніана", за заповітом, за законом. Необхідне спадкування (обов’язкова частка).

    курсовая работа [47,0 K], добавлен 14.10.2008

  • Колізії спадкування за міжнародним приватним правом, принципи врегулювання спадкових відносин. Колізійні прив’язки, щодо спадкування нерухомого майна в країнах континентальної системи права. Міжнародні багатосторонні конвенції з питань спадкування.

    реферат [25,8 K], добавлен 20.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.