Правове регулювання спадкування в Україні

Загальні засади спадкування, основні аспекти спадкування за законом, його суб’єктний склад і особливості за новим Цивільним кодексом України. Основні риси спадкування за заповітом. Аналіз здійснення права на спадкування та оформлення спадщини за законом.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.10.2011
Размер файла 146,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Підставами припинення повноважень виконавця заповіту є: 1) виконання заповіту; 2) визнання заповіту недійсним; 3) смерть виконавця або спадкоємця; 4) волевиявлення спадкоємців, їхніх законних представників, а також органів опіки та піклування (у разі коли виконавець неналежно виконує свої обов'язки, а потім припиняє виконання повноважень на вимогу вказаних осіб); 5) рішенні виконання заповіту визнається неналежним (у разі коли виконавець діє неналежним чином, але не погоджується припинити свої дії на вимогу спадкоємців, їхніх законних представників а також органів опіки та піклування); 6) волевиявлення виконавця заповіту (відмова від виконання повноважень).Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.868.

У випадку виконання заповіту повноваження виконавця заповіту припиняються нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Як випливає зі змісту ст.ст. 1292, 1294 ЦК, припинення повноважень виконавця заповіту можливе після надання виконавцем заповіту звіту про виконання ним повноважень та за погодженням із спадкоємцями (їхніми законними представниками, органами опіки та піклування) і відказоодержувачами.Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. - С. 356 - 357.

Згідно зі ст.1295 ЦК виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень. Закон не визначає, у якій формі має бути вчинена відмова виконавця від виконання заповіту. Проте із сутності даних відносин випливає, що відмова виконавця заповіту від виконання останнього має бути вчинена у письмовій формі. Це виправдано практичними міркуваннями, оскільки дає можливість уникнути непорозуміння щодо висловленої волі, а також забезпечив докази у випадку виникнення спору.

Про свою відмову виконавець зобов'язаний негайно (тобто у максимально стислі строки) повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії (відказоодержувачів, кредиторів спадкодавця тощо). Покладення на виконавця такого обов'язку має на меті захистити інтереси спадкоємців, адже поки відбудеться заміна виконавця заповіту, спадкове майно залишається без догляду, що може призвести до майнових збитків, пропуску строків прийняття спадщини та інших несприятливих наслідків.

Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень не застережене якимись спеціальними умовами, крім однієї: виконавець не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям. Після вчинення таких невідкладних дій виконавець набуває права відмовитись від здійснення повноважень у подальшому.

У разі коли виконавець заповіту не повідомив спадкоємців та інших заінтересованих осіб про відмову від здійснення своїх повноважень або не вчинив невідкладних дій, необхідних для захисту прав спадкоємців та інших осіб, і це завдало збитки спадкоємцям, відказоодержувачам тощо, він повинен відшкодувати всі збитки, що виникли в результаті його неналежної поведінки (ст. ст. 22, 1295 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. - С10, 357. Умовами відшкодування збитків у цьому випадку є: 1) не вчинення виконавцем заповіту покладених на нього обов'язків щодо дотримання порядку відмови від повноважень; 2) виникнення збитків у спадкоємців чи інших заінтересованих осіб; 3) наявність причино - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою виконавця заповіту та збитками, що виникли у спадкоємців або інших учасників даних відносин. Кухарєв О. Цивільно - правова відповідальність виконавця заповіту. - Право України. - 2008. - С.93.

Отже, у разі спадкування за заповітом воля спадкодавця виражається у заповіті. Воля спадкодавця буде дійсною доти, доки вона не суперечитиме закону. Спадкодавець особисто визначає своїх спадкоємців і наступні їх права щодо розпорядження визначеною частиною спадщини. Проте право спадкодавця у цьому питанні має деякі обмеження. Так, ст. 1241 ЦК України визначає коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Такими спадкоємцями є неповнолітні, повнолітні та непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Крім загальних, заповідач має право зробити у заповіті особливі розпорядження. До них, зокрема, належать: заповідальний відказ (легат) (ст. 1237 ЦК); покладення на спадкоємця деяких обов'язків (ст. 1240 ЦК); визначення умови отримання спадщини (ст. 1242 ЦК); підпризначення спадкоємця (ст. 1244 ЦК); встановлення сервітуту (ст. 1246 ЦК); призначення виконавця заповіту (ст. 1386 ЦК). Чинний ЦК України закріплює новий різновид заповіту - заповіт подружжя, що може бути складений щодо майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Передбачається можливість складення секретного заповіту, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом і оголошується лише після смерті заповідача й відкриття спадщини.

Незважаючи на всі позитивні моменти норми спадкового законодавства в сфері спадкування за заповітом потребують уточнення та вдосконалення. Особливо це стосується вікового цензу заповідачів й узаконення заповітів неповнолітніх, введення норм, які б дозволяли суду визнавати дійсними заповіти з порушенням обов'язкової нотаріальної форми, уточнити положення, що стосуються заповіту з умовою (адже бувають обставини, які не залежать від спадкоємця і не дозволяють йому виконати умову на момент відкриття спадщини, тому доцільно було б продовжити термін дії умови ще на деякий час після відкриття спадщини) та заповіту подружжя (законодавчі норми не дозволяють змінити чи відкликати такий заповіт при певних обставинах, як от негідна поведінка спадкоємця,але в рамках закону) тощо.

4. ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ. ОФОРМЛЕННЯ

СПАДЩИНИ

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України,здійснення права на спадкування полягає передусім в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.350. Тобто воля спадкоємця має бути виражена однозначно: або приймаю спадщину, або не приймаю.

Однак слід розрізняти заповіт з умовою та прийняття спадщини з умовою, адже заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови (ст. 1242 ЦК)Там само. - С. 344.. Але спадкоємець, навіть якщо заповіт з умовою, може прийняти спадщину лише у повному обсязі без будь-яких умов чи застережень. Спадкоємець не може вибирати, яке майно він хоче прийняти, а яке -- ні. Якщо він приймає спадщину, то мусить прийняти усе майно, яким би воно не було, з чого б воно не складалося, якими б боргами не було обтяжено. Прийняття спадщини можливе у два способи: шляхом мовчазного прийняття (пасивне поведінка спадкоємця); шляхом подання заяви про прийняття спадщини (активна поведінка).Харитонов Є.О., Дрішлюк А.І. Цивільне право України. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - С.304.

Можливість прийняття спадщини шляхом пасивної поведінки передбачена ст.1268 ЦК.Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.350. Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим і протягом строку для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК) не відмовився від неї. Якщо спадкодавець протягом вказаного строку подав заяву про відмову від спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини.

Щодо осіб, які є частково дієздатними, неповністю дієздатними або недієздатними, а також щодо тих, котрі обмежені у дієздатності, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання, крім випадків відмови від спадщини їх представників та згоди на відмову від спадщини органів опіки і піклування (чч.2--4 ст. 1273 ЦК).Там само. - С. 351 - 352.

Спадкоємці, які фактично прийняли спадщину, також подають заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, але можуть це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Ст. 1271 ЦК передбачає, що заповідальний відказ приймається саме шляхом пасивної поведінки, встановлюючи, що у разі, коли протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувачу не відмовився від заповідального відказу, вважається що він його прийняв.Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.351.

Прийняття спадщини шляхом подання до нотаріальної контори заяви про її прийняття передбачене ст.1269 ЦК.Там само. - С. 351.Цей порядок прийняття спадщини застосовується щодо спадкоємців, які бажають її прийняти, але не проживали постійно разом із спадкодавцем.

Спадкоємець зобов'язаний з'явитися до нотаріуса особисто. Він має подати документ, що підтверджує його особу, а також свідоцтво про смерть спадкодавця, щоб нотаріус зміг встановити час відкриття спадщини. Крім того, спадкоємець повинен повідомити нотаріуса про місце відкриття спадщини та про наявність інших спадкоємців (якщо йому про це відомо) незалежно від того, прийняли вони спадщину фактично або зобов'язані для її прийняття подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса.

Особа, що досягла 14 років, якщо вона бажає прийняти спадщину, може звернутися до нотаріуса із заявою про її прийняття самостійно. Прийняття спадщини батьками, піклувальником неповнолітнього спадкоємця, проти його волі неможливе.

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої особи, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. У випадку коли спадкоємцями є малолітні особи, батьки повинні разом із заявою подати документи, що підтверджують їх повноваження як представників малолітньої особи (свідоцтво про народження, паспорт тощо). Якщо спадкоємцем є недієздатна особа, її опікун повинен подати нотаріусу судове рішення про визнання такої особи недієздатною та розпорядження про призначення його опікуном.

Заява про прийняття спадщини може бути відкликана особою, яка її подала, батьками (усиновлювачами) малолітньої особи, опікуном недієздатної особи(ст.1273 ЦК),Там само. - С. 351 - 352. 14 річною особою, що подала заяву про прийняття спадщини самостійно (ч.5 ст. 1269).Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.852. При цьому причини відкликання заяви про прийняття спадщини значення не мають. Заява може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ст.1270 ЦК).

Часом відкриття спадщини є час смерті спадкодавця або дата, з якої він оголошений померлим. З цього часу починається перебіг 6-місячного строку для прийняття спадщини. При цьому час смерті може бути встановлений лише на підставі свідоцтва про смерть. Часом відкриття спадщини посмертно реабілітованих осіб є день прийняття рішення районною комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення майна реабілітованого або відшкодування його вартості спадкоємцям першої черги. Визнання особи безвісно відсутньою не відкриває спадщини.Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30. 05. 08. № 7// Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер. - С. 348.

Якщо людина померла не на території України, а спадщина відкривається в Україні, то спадкоємці мають подати нотаріусу свідоцтво про смерть, легалізоване консульством України на території тієї країни, де воно видано. Свідоцтво про смерть не потребує легалізації, якщо країна, в якій воно видано, приєдналась до Конвенції про правову допомогу.Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.852.

Якщо людина визнана померлою у судовому порядку, спадкоємцям слід звернутися до органів РАЦС для одержання свідоцтва про смерть. Датою смерті вважається та, яка вказана в ухвалі про визнання людини померлою. Якщо у свідоцтві про смерть названий лише місяць смерті, датою смерті вважається останній день місяця. Якщо у свідоцтві про смерть вказаний лише рік смерті, то датою смерті вважається 31 грудня зазначеного року.Там само. - С.852.

Якщо виникнення права на спадкування у певної особи залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у 3 місяці з дня неприйняття спадщини чи відмови від її прийняття. Але у цьому випадку відмова від спадщини інших спадкоємців має бути безумовною та беззастережною. Якщо від спадщини відмовилися усі спадкоємці черги, що закликаються до спадкування, то спадкоємці наступної черги мають право подати заяву про прийняття спадщини протягом 3 місяців.

Якщо спадкоємець протягом вказаних вище строків (6 чи З місяців) не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Якщо він все ж таки бажає прийняти спадщину, то може звернутися до спадкоємців, які отримали спадщину, з проханням надати йому письмову згоду на включення його до кола спадкоємців. У разі коли спадкоємці, які прийняли спадщину, дають на це згоду (вона має бути оформлена у вигляді письмової заяви та подана нотаріусу за місцем відкриття спадщини), то спадкоємець, який не отримав спадщину, може звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, він має право звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо суд встановить, що причини пропущення строку для прийняття спадщини були поважними (тривале відрядження, хвороба тощо), то він визначає додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Так, наприклад, 30 червня 2010 року до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області звернулась з позовом Особа_1 до Хмільницької міської ради, третя особа на стороні відповідача Особа_2 про продовження строку на прийняття спадщини. Позивач Особа_1 звернулася в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що інформація_2 померла її сестра Особа_3, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок адреса_1, однак вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме через похилий вік і за станом здоров'я, а тому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви для прийняття спадщини. Суд прийняв рішення задовольнити позовні вимоги повністю.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10423310 ( Див. додаток Е.)

На думку деяких фахівців, строк, який визначає суд, не може бути більшим за 6 місяців. Проте такий висновок не ґрунтується на положеннях закону. Оскільки у ст.1272 ЦК йдеться про додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини без жодних обмежень його певним числом днів чи місяців,Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.351. можна вважати, що лише суд може встановити, скільки часу може знадобитися спадкоємцю для подання заяви про прийняття спадщини. Очевидно, за наявності поважної причини він може бути і більшим, ніж 6 місяців (наприклад, спадкоємець довідався про відкриття спадщини після закінчення строку для її прийняття, але перед тим, як мав поїхати у тривале закордонне відрядження, строк якого перевищує 6 місяців, -- антарктична експедиція тощо).

Спадкоємець може як прийняти спадщину, так і відмовитися від її прийняття (ст.1273 ЦК). Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.351 - 352.Зробити це він може протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ст.1270 ЦК).Там само. - С.351. Якщо спадкоємець виражає бажання відмовитися від спадщини, він зобов'язаний подати заяву про відмову від спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, яким вважається місце останнього проживання спадкодавця або, якщо не можна встановити останнє місце проживання спадкодавця, -- місце знаходження успадкованого майна або більшої його частини (ст.1221 ЦК).Там само. - С.339.

Якщо цивільна дієздатність особи обмежена, то вона може подавати заяву про відмову від спадщини лише за згодою піклувальника, якого призначив їй суд, а також за згодою органу опіки. Неповнолітня особа віком з 14 до 18 років може відмовитися від спадщини за згодою батьків і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун, які вважають, що прийняття спадщини суперечить інтересам малолітньої, недієздатної особи, можуть відмовитися від спадщини лише з дозволу органу опіки та піклування.

Слід мати на увазі, що відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Не можна відмовитися від спадкування з тією, наприклад, умовою, що спадщина буде надалі прийнята, якщо будуть погашені чи прощені борги спадкодавця.

Якщо у спадкоємця (батьків, усиновлювачів, опікунів малолітньої особи, опікунів недієздатної особи) протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини зміниться позиція щодо прийняття спадщини, то він (або його представники за законом) може відкликати заяву про відмову від спадщини та у встановленому порядку (ст.1269 ЦК) подати заяву про прийняття спадщини. Згода органу опіки та піклування для відкликання такої заяви батьками, усиновлювачами, опікунами малолітньої особи, опікунами недієздатної особи не потрібна.

Відмова від прийняття спадщини може бути «безадресною», а може бути вчинена на користь іншого спадкоємця. Спадкоємець за заповітом може відмовитись від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом - на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Але спадкоємець за заповітом не може відмовитись на користь спадкоємця за законом, його відмова від спадщини, якщо інших спадкоємців за заповітом немає, може бути лише «безадресною».Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.352. Це пояснюється тим, що основною підставою для одержання спадщини при спадкуванні за заповітом спадкоємцями є і залишається воля спадкодавця, що склав заповіт. Визначальною є воля заповідача й у тих випадках, коли він підпризначив спадкоємця. Оскільки він бажав бачити спадкоємцем як не одну, то іншу особу, то й спадкоємець за заповітом, що бажає відмовитися від спадщини, може відмовитися лише на користь підпризначеного спадкоємця.Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.854.

Прийняття «адресатом» спадщини, від якої спадкоємець відмовився на його користь, є його правом, а не обов'язком. Тому спадкоємець, на користь якого відбулася відмова від спадщини, має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Оскільки відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця є одностороннім правочином, вона має відповідати усім вимогам, що висуваються до правочинів. Тобто заява повинна бути зроблена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення відмови. Відмова не може бути визнана дійсною, якщо вчинена під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини (ст.ст.225, 229--231, 233 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010.- С.74 - 77. Якщо вказані вимоги порушені, то відмова від прийняття спадщини судом визнається недійсною. Правові наслідки «безадресної» відмови від спадщини встановлені ст.1275 ЦК.Там само. - С. 352. Відмова від спадщини спадкоємця за законом відбувається на користь інших спадкоємців за законом тієї черги, яка має право на спадкування, а спадкоємця за заповітом - до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Відмова від спадщини одного із спадкоємців за заповітом може приносити для інших спадкоємців за заповітом не лише прибутки, а й обтяження. Зокрема, якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.855.

Стаття 1275 ЦК передбачає можливість зміни статусу спадкоємця: перехід його із спадкоємців за заповітом у спадкоємці за законом. Коли особа відмовляється від права спадкування за заповітом то набуває статусу спадкоємця за законом, виступаючи надалі як один з кількох спадкоємців за законом. Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010.- С.352.

Якщо спадкоємець за заповітом чи за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців. Це - спадкова трансмісія (ст.1276 ЦК). Там само. - С.353.

Спадкоємці померлого спадкоємця успадковують лише ту частку спадщини, яка перейшла б до нього. Крім того, спадкова трансмісія також не стосується права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, яка має індивідуальний характер, а тому не поширюється на спадкоємців особи, котра мала право на таку частку.

Право на прийняття спадщини спадкоємцями, що приймають спадщину в порядку спадкової трансмісії, здійснюється на загальних підставах протягом того строку, що залишився після смерті їх спадкодавця, який прийняв спадщину, але не встиг її отримати у зв'язку зі смертю. Якщо строк, що залишився для подання заяви про прийняття спадщини, менший, ніж 3 місяці, він подовжується до 3 місяців (ст.1276 ЦК).Там само. - С.352.

Варто звернути увагу на відмінності між спадковою трансмісією та спадкуванням за правом представлення. Спадкування за правом представлення настає у тому випадку, коли спадкоємець помер раніше спадкодавця (ст.1266 ЦК), а спадкова трансмісія застосовується, якщо спадкодавець помер раніше, але спадкоємець також помер і не встиг до цього прийняти спадщину (ст.1276 ЦК). Спадкова трансмісія поширюються як на спадкування за законом, так і на спадкування за заповітом, у той час як спадкування за правом представлення можливе лише при спадкуванні за законом. Спадкова трансмісія можлива стосовно будь-яких спадкоємців померлого, а за правом представлення спадкують лише особи, вказані у ст.1266 ЦК.Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.856.

Порядок оформлення спадщини у випадку спадкової трансмісії звичайний: спадкоємці померлого спадкодавця подають заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини після спадкодавця, який помер першим.

Ч.1 ст.1277 ЦК визначає долю спадщини, яка внаслідок дії якихось об'єктивних чи суб'єктивних чинників не перехопить до жодного із спадкоємців. Зокрема це: відсутність спадкоємців за заповітом і за законом; усунення спадкоємців за заповітом і за законом від права на спадкування; фактичне неприйняття спадкоємцями за заповітом і за законом спадщини; відмова спадкоємців за заповітом і за законом від прийняття спадщини. Цивільне право України (за ред. О.В.Дзери; Н.С.Кузнєцової). - К.: Юрінком - Інтер. -2004. - Кн.2. - С. 618. В такому випадку спадщина визнається відумерлою. Визнання спадщини відумерлою відбувається тільки за рішенням суду. Рішення про визнання спадщини відумерлою суд приймає лише за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст.1221 ЦК). Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.339. Подання такої заяви є обов'язком органу місцевого самоврядування. Там само. - С.353. Таким чином, існують певні процесуальні гарантії, спрямовані на захист прав осіб, котрі можуть претендувати у наведених випадках на спадкове майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу 1 року з часу відкриття спадщини. Таким чином, встановлено «подвійний» строк для прийняття спадщини: 6 місяців на з'ясування питання, чи буде прийнята спадщина спадкоємцями за заповітом або за законом і ще 6 місяців для з'ясування питання, чи є претензії на спадкове майно з боку інших осіб (співвласників, кредиторів тощо). Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.858.

Спадщина, яка визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. До територіальної громади, яка стала власником відумерлого майна, переходять обов'язки спадкодавця. При цьому майнова та моральна шкода, завдані спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки, розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, одержаного ним у спадщину (ст. 1231 ЦК). Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.341.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, -- відповідними органами місцевого самоврядування. Охорона спадкового майна триває від моменту, коли стало відомо про відсутність спадкоємців, неприйняття ними спадщини або усунення від спадщини, і до визнання спадщини відумерлою та переходу її у власність органів місцевого самоврядування (ст. 1283 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С. 354.

Якщо спадкоємців кілька, постає питання про частку кожного у спадщині, а у перспективі - і про поділ спадкового майна. Вирішення цього питання залежить від наявності та змісту заповіту. Якщо заповіту немає, то частки кожного спадкоємця у спадщині припускаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою: вони можуть домовитися, що хтось отримає більшу, а хтось меншу частку спадщини. Але такий договір між спадкоємцями можливий лише після прийняття ними спадщини і виникнення права спільної власності на спадкове майно. Проте якщо спадкодавець у заповіті розподілив спадщину між спадкоємцями у нерівних частках, то кожен має право саме на ту, яку вказав спадкодавець.

Спадкоємці, які прийняли спадщину і одержали свідоцтва про право на спадкування, можуть провести поділ спадкового майна у натурі, тобто визначити реальні частки у праві спільної власності, яке виникло у них.

Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, він провадиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом.

Оскільки спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її, на праві спільної власності, то при її поділі застосовуються правила ст.26 ЦК, що регулюють відносини спільної часткової власності.

Спеціально захищаються при поділі спадкового майна права окремих категорій спадкоємців, котрі або перебували у близьких відносинах із спадкодавцем, або були пов'язані зі спадкодавцем відносинами власності.

Зокрема ч.1 ст.1279 ЦК встановлює переваги у виділі спадкового майна в натурі для осіб, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю.Там само. - С. 353. Таке проживання спадкоємців зі спадкодавцем однією сім'єю має тривати не менше 1 року до часу відкриття спадщини. Якщо вказані умови наявні, то зазначені спадкоємці мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку. Проте переваги стосуються не усього спадкового майна, а обмежені розміром частки у спадщині, яка належить цьому спадкоємцю.

Ч. 2 ст.1279 ЦК призначена захистити права спадкоємців, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна. Такі спадкоємці мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі даного майна у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С. 353.

Проте реалізація переважного права на виділ частки у спадковому майні (наприклад квартири) неможлива, якщо це порушує інтереси інших спадкоємців, що мають істотне значення. Наприклад, у виділі частки у праві власності на квартиру в натурі може бути відмовлено, якщо внаслідок такого поділу інший спадкоємець фактично втрачає можливість користування своєю частиною квартири (утворюється прохідна кімната тощо).

Якщо ж котрийсь із спадкоємців є одночасно і членом сім'ї, і співвласником спадкодавця, то він має переваги перед іншими спадкоємцями і при виділі у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, і при виділі частки майна, яке було у спільній власності цього спадкоємця та спадкодавця.Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.875.

Виділ спадкового майна в натурі можливий за згодою сторін. Якщо такої домовленості не досягнуто, спір вирішується судом.

Коли вже було визначене коло спадкоємців після закінчення строку для прийняття спадщини або було видане свідоцтво про право на спадщину, в якому майно поділено між спадкоємцями, і з'являються інші спадкоємці, спадщина перерозподіляється між ними. Якщо ж спадкове майно у натурі не збереглося (наприклад майно вже реалізоване), то нові спадкоємці можуть вимагати сплати відповідної грошової компенсації.

Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, було визнане відумерлим і перейшло у власність територіальної громади, спадкоємець має право витребувати його у натурі. Якщо ж це майно вже продане, спадкоємець може вимагати грошову компенсацію, яка залежить від реальної оцінки проданого майна, котра може бути встановлена за допомогою спеціальної (товарознавчої або іншої) експертизи.

При відкритті спадщини спадкоємці, якщо їм було відомо про борги спадкодавця, зобов'язані повідомити кредитора про смерть боржника. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в 6-місячний строк від дня, коли йому стало відомо або могло стати відомо про відкриття спадщини, з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, який був за спадкодавцем (ст. 1281 - 1282 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.354.

Якщо строк виконання зобов'язань ще не настав, це не впливає на можливість подання вимог про повернення боргу, оскільки кредитор ризикує тим, що його право на повернення боргу може бути не задоволено після прийняття спадщини (наприклад, через розподіл спадщини між багатьма спадкоємцями, внаслідок чого кожен із них виявиться неспроможним повернути борг).Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. -С.877.

Якщо кредитор не був сповіщений спадкоємцями про смерть боржника і не мав можливості дізнатися про це з інших джерел, він може звернутися з вимогами до спадкоємців протягом року від настання строку права вимоги.

Якщо ж кредитору було відомо про смерть спадкодавця-боржника, але він не звернувся до спадкоємців і не пред'явив вимоги про повернення боргу в 6-місячний строк або якщо не міг знати про відкриття спадщини та не пред'явив своїх вимог протягом року, він позбавляється права вимоги (ст.1281 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.354.

Якщо у ст.1281 йдеться про право кредитора спадкодавця на задоволення вимог про повернення боргу спадкоємцями останнього та про порядок подання відповідних вимог, то ст.1282 ЦК встановлює обов'язок спадкоємців виконати ці вимоги кредитора спадкодавця.Там само. - С. 354. Таким чином, вказані норми ніби доповнюють одна одну, максимально забезпечуючи інтереси кредитора спадкодавця.

Охорона спадкового майна здійснюється нотаріусом за місцем відкриття спадщини в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, які заявляють свої права на майно. Охорона майна здійснюється на підставі заяви спадкоємців та кредиторів. У випадках, коли до кола спадкоємців входять малолітні, неповнолітні або недієздатні особи, охорона спадкового майна здійснюється на підставі письмового звернення органів опіки та піклування.

Нотаріус вимагає від особи, що звернулась до нього з такою заявою, свідоцтво про смерть спадкодавця та довідку про місце, де мешкав останній, що має значення для встановлення місця відкриття спадщини. Після цього нотаріус, а у тих населених пунктах, де його немає - відповідні службові, посадові особи органів місцевого самоврядування виїжджають на місце знаходження майна і проводять опис останнього у присутності заінтересованих осіб та двох свідків. Опис може провадитися також за місцем знаходження майна, а може не збігатися з місцем відкриття спадщини. У такому разі нотаріус направляє лист нотаріусу за місцем знаходження майна з проханням провести опис майна. В описі спадкового майна нотаріус вказує усе майно, яке знаходиться за місцем відкриття спадщини дає докладну характеристику предметів та зазначає ступінь їхньої зношеності, а також вказує його вартість. Якщо спадкоємці не згодні з оцінкою нотаріуса, вони мають право (за власний рахунок) запросити експерта для оцінки майна. Опис майна має проводитися у максимально стислі строки. Закон України «Про нотаріат» від 18 червня 1994.// www. rada. zakon. gov. ua.

Охорона майна триває протягом 6 місяців до закінчення строку для прийняття спадщини. Спадкове майно протягом вказаного строку не можна переміщати, продавати або відчужувати іншим способом. Забороняються також будь-які дії, що можуть значно погіршити стан та зменшити ціну спадкового майна. Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.879.

Видатки, пов'язані з описом та охороною спадкового майна, покладаються на спадкоємців, що закликаються до спадщини відповідно до їхньої частки в останній. Незалежно від перебування під охороною описане майно належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК). Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.350.

Якщо спадкодавець призначив виконавця заповіту, останній може звернутися до нотаріуса або до відповідних органів місцевого самоврядування із заявою щодо вжиття заходів з охорони спадкового майна. При проведенні опису такого майна нотаріус має право призначити виконавця заповіту, за його згодою, охоронцем спадкового майна або призначити іншу особу (за згодою виконавця заповіту та спадкоємця).

Якщо відкривається спадщина за заповітом та за законом і спадкоємці за законом не бажають, щоб виконавець заповіту був призначений охоронцем тієї частини майна, яка буде успадкована ними, то мають право вимагати у нотаріуса призначення охоронцем частини майна, що успадковується за законом, іншої особи (ст.1284 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.355. У цьому випадку нотаріус, який проводить опис спадкового майна, вказує в опису, що спадкове майно буде охоронятися двома охоронцями, та визначає, яке майно кожен із них буде охороняти.

Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а у населених пунктах де немає останнього, -- відповідний орган місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців укладають договір на управління спадщиною з іншою особою (ст. 1285 ЦК).Там само. - С.355. Особа, яка управляє спадщиною, не може використовувати спадкове майно для отримання прибутку на свою користь. По закінченні строку управління спадщиною особа, котра управляє спадковим майном, має подати спадкоємцям звіт про результати управління майном. Особа, що управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх обов'язків.

Правове оформлення спадкових прав є сукупністю правових дій, після вчинення яких встановлюється частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають право розпоряджатися цим майном.Цивільне право України (за ред. І.А.Бірюкова; Ю.О. Заіки). - К.: КНТ, 2006. - С.377. Завершується оформлення спадкових прав видачею свідоцтва про право на спадщину.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює такі обставини: 1) факт смерті і час відкриття спадщини; 2) коло спадкоємців, наявність між спадкодавцем і спадкоємцями родинних, подружніх відносин, факту перебування на утриманні спадкодавця; 3) факт прийняття спадщини (ст.ст.1267, 1268 ЦК); 4) встановлення спадкової маси, тобто майна, що належало спадкодавцеві і яке є на день відкриття спадщини.Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.884.

Свідоцтво про право на спадщину -- це спеціальний документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців разом або за їхнім бажанням кожному окремо. В останньому випадку в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються усі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину. Крім того, за бажанням спадкоємців їм можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадщини.

Правовий зміст свідоцтва про право на спадщину визначає підстави для вчинення провадження по видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме коли: спадкове майно(або) право на нього підлягає обов'язковій державній реєстрації (нерухомість, транспортні засоби); майно перебуває у третіх осіб (у фінансово - кредитних установах, ЖБК тощо); за спадкуванням переходить право розпорядження на літературні, наукові та інші твори. Свідоцтво про право на спадщину недоцільно видавати на предмети домашньої обстановки і вжитку, хоча останнім часом при досить значній вартості меблів, картин, інших предметів домашнього вжитку та державному обліку доходів громадян (через декларацію про доходи) це питання набуває певної вагомості. Отже, при значній вартості предметів домашнього вжитку в деяких випадках може виникнути питання про законність та підстави набуття майна. З отриманням ж свідоцтва про право на спадщину питання щодо походження коштовних речей домашнього вжитку втрачає свою невизначеність.Цивільне право України (за ред. О.В.Дзери; Н.С.Кузнєцової). - К.: Юрінком - Інтер. -2004. - Кн.2. - С.620 - 621.

Одержання свідоцтва про право на спадщину є загальним порядком оформлення спадкових прав. Водночас спадкоємці не обов'язково подають заяву про прийняття спадщини, а мають право прийняти її у інший спосіб -- шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном (ст.1268 ЦК).Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка,2010. - С.350. У цьому випадку від них не вимагається спеціального отримання свідоцтва про спадщину. Враховуючи цю обставину, ст.1296 ЦК прямо вказує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців права на останню.Там само. - С. 358.

Свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації (ст.1297 ЦК).Там само. - С. 358.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його знаходження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Так, для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, жилий будинок потрібні документи які підтверджують право власності спадкодавця на майно, довідка-характеристика міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (МБТІ та РОН), довідка про відсутність заборон чи арештів на цю нерухомість. Якщо заборону накладено у зв'язку з одержанням позики, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідну організацію про те, що спадкоємці одержали свідоцтво про право на спадщину на це майно. Якщо на квартиру чи будинок накладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину на автотранспортні засоби, моторні човни, яхти, катери необхідно подати технічний паспорт, суднове свідоцтво, судновий квиток або інший документ, який підтверджує право власності спадкодавця на це майно.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, строком не обмежена. Воно може бути отримане спадкоємцями в будь-який час, але, як правило, після закінчення 6 місяців від дня відкриття спадщини (ст.1298 ЦК).Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.358. Цей строк встановлюється для того, щоб забезпечити можливість спадкоємцям прийняти спадщину, забезпечити інтереси кредиторів.

У деяких випадках свідоцтво про право на спадщину може бути видане нотаріусом до закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини. Умовою дострокової видачі є відсутність даних про інших спадкоємців, крім тих осіб, що заявили про видачу свідоцтва. У цих випадках нотаріусу подаються документи, що підтверджують дану обставину.

Особиста явка спадкоємців для отримання свідоцтва не обов'язкова. Воно може бути отримане представником спадкоємця за дорученням або на прохання спадкоємця відправлене поштою.

Якщо поміж спадкоємців є дитина, яка зачата, але ще не народилася на час відкриття спадщини, то видача свідоцтва про право на спадщину і поділ спадщини можуть проводитися лише після її народження. Для охорони інтересів цієї дитини до участі в розподілі має бути запрошений представник органів опіки та піклування.

До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку(фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення. Такими обставинами, зокрема, можуть бути: витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а також на його поховання. Розпорядження про видачу грошей на поховання нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтва про смерть і заяви заінтересованої особи. Після поховання таке розпорядження видається нотаріусом на підставі заяви заінтересованої особи та подання нею відповідних документів (рахунки кладовищ, крематоріїв, рішення суду, довідки лікувальних закладів тощо);витрати на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця. Дані виплати зараховуються до тієї частки спадщини, яка належить цьому утриманцеві; витрати на задоволення претензій осіб, які працювали на спадкодавця чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди; витрати на охорону спадкового майна й управління ним, а також витрати, пов'язані з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини. Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - С.889.

У деяких випадках можлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину. Така необхідність виникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво на певну частину майна. Тоді вони мають право одержати свідоцтва на інше майно, не зазначене у виданому свідоцтві. Наприклад, видано свідоцтво на автомобіль, а після цього надійшло повідомлення про наявність вкладу. В такому разі спадкоємці можуть одержати додаткове свідоцтво. Якщо ж з'являться спадкоємці, які не були вказані у виданому раніше свідоцтві, вони можуть одержати свідоцтво про право на спадщину на додаткове майно. Але якщо такі спадкоємці не прийняли спадщину своєчасно, то на внесення їх у додаткове свідоцтво має бути згода всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним за рішенням суду у певних випадках, встановлених ст.1301 та іншими нормами ЦК. Наприклад, судом встановлено, що особа не мала права на спадкування, оскільки була усунена від спадкування.

Так, 2 вересня 2010 року до Барського районного суду у Вінницькій області звернулась з позовом Особа_4, в інтересах якої діє за довіреністю Особа_1 до Особа_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно. В заяві до суду представник позивачки Особа_1 вказала, що інформація_1 року помер батько позивачки Особа_3, останнім місцем проживання та місцем смерті якого було село Чемериське Барського району. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається: з житлового будинку з належними будівлями та спорудами, розташованого по вулиці адреса_1; права на земельну частку (пай) розміром 1,81 га в умовних кадастрових одиницях, яка перебуває в колективній власності КСП ім.Чкалова в с. Чемериське Барського району та майнового паю у пайовому фонді майна КСП ім.Чкалова (СТОВ «Дружба») с. Чемериське Барського району. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті Особа_3 були позивачка Особа_4 відповідачка Особа_5 та третя особа по справі без самостійних вимог Особа_6. Спадщину після смерті свого батька Особа_3 позивачка прийняла згідно ст.ст. 548, 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме взяла на зберігання до 6 місяців велосипед «Україна», плащ-накидку, інструменти, косу, паяльну лампу, молоток, набір ключів слюсарних. Між позивачкою та відповідачкою була домовленість, що спадкове майно вони будуть оформляти спільно. Однак, у квітні 2009 року позивачка Особа_4 дізналася про те, що відповідачка Особа_5 отримала в Барській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку та житловий будинок. Третя особа по справі Особа_6 своєю заявою підтвердила факт неприйняття нею спадщини після смерті батька Особа_3. За таких обставин позивачка Особа_4 змушена звертатися до суду та просила постановити рішення, яким встановити факт прийняття спадщини Особа_4 у травні 2001 року після смерті батька Особа_3; визнати недійсними в частині : а) свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Барською державною нотаріальною конторою 15 січня 2008 року за реєстром № 1-89 на ім'я Особа_2; б) свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Барською державною нотаріальною конторою 19 лютого 2008 року за реєстром № 1-737 на ім'я Особа_2; визнати за Особа_4 право власності в порядку спадкування за законом на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті її батька Особа_3, який помер інформація _1 року. Суд задовольнив позовні вимоги повністю.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11037648 ( Див. додаток Є.)

Усі свідоцтва про право на спадщину згідно з Положенням про Спадковий реєстр мають бути внесені до електронної бази даних - Спадкового реєстру, держателем якого є Міністерство юстиції України.Положення Міністерства юстиції України про Спадковий реєстр від 17 жовтня 2000 р. // Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер, 2009. - С.216.

Таким чином, спадкоємець може прийняти спадщину або відмовитись від свого права. Спадщина приймається в повному обсязі без умов чи застережень, включаючи борги спадкодавця, й його зобов'язання. Спадщина вважається прийнятою, якщо: спадкоємець, який постійно проживав з спадкоємцем на час відкриття спадщини протягом 6 місяців не заявив про відмову від спадщини; спадкоємець, який не проживає постійно із спадкоємцем і повинен подати заяву про прийняття спадщини, подасть заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини; малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, за винятком випадку, коли вони (їх опікуни) із дозволу органів опіки і піклування відмовились від прийняття спадщини. Тільки в одному випадку законодавець не вимагає вчинення дій, які б свідчили про прийняття спадщини - коли спадкоємцем є держава. Спадкоємець може особисто звернутись із заявою про відкриття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини або ж надіслати заяву про прийняття спадщини, засвідчивши свій підпис нотаріально. В будь - якому випадку оформлення спадкових прав здійснюється лише в нотаріальному порядку. При цьому видача свідоцтва про право на спадщину покладена на державні нотаріальні контори та консульські установи України за місцем відкриття спадщини. В новому Цивільному кодексі немає розподілу нотаріусів на державних і приватних.

Саме свідоцтвом про право на спадщину підтверджується право спадкоємців на певне майно, воно є підставою вважати законними спадкоємцями лише тих осіб, які зазначені в ньому, і лише на майно, яке вказане у свідоцтві. Тому при спадкуванні за законом особливої уваги потребує здійснення свого права на спадщину та його належне оформлення й отримання відповідного документа, а саме свідоцтва про право на спадщину. Це дозволить уникнути у майбутньому проблем у зв'язку з розпорядженням спадковим майном.

Висновки

Інститут спадкового права в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України, тісно пов'язаний з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залишається майно, основу якого становлять право власності та інші речові права. Вони і є об'єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спадкування -- це один зі способів набуття майнових прав, що зближує його із зобов'язальним правом. Тому інститут спадкового права в сучасних правових системах і в системі цивільного права нашої країни -- один із найважливіших. Значення цього інституту зумовлено також тим, що об'єктом спадкування переважно є право власності. Хоча спадкуються й немайнові права.

В Україні існує два види спадкування: за законом і за заповітом. Спадкування за заповітом - це спадкування, яке виникає на підставі розпорядження спадкодавця, яке він зробив у встановленому законом порядку стосовно власного майна на випадок своєї смерті. Під час здійснення вищезазначеного спадкування порядок розподілу спадщини, коло спадкоємців, що закликаються до її прийняття і розмір спадкової частки кожного з них визначається на підставі тих вказівок майнового чи немайнового характеру, які спадкодавець виклав у своєму заповіті.

Спадкування за законом - це спадкування, яке виникає на підставі положень чинного законодавства. Під час здійснення вищезазначеного спадкування порядок розподілу спадщини, коло спадкоємців, що закликаються до її прийняття і розмір спадкової частки кожного з них визначається безпосередньо на підставі тих приписів, які містяться у ЦК України та в деяких інших нормативно-правових актах (наприклад, в Інструкції про порядок вчинення нотаріусами України нотаріальних дій).

З теоретичної точки зору, спадкування за законом певною мірою залежить від спадкування за заповітом. Спадкування за заповітом в даному випадку є первинним, а спадкування за законом - вторинним. Це підтверджує ряд фактів. По-перше, спадкування за законом настає тільки тоді, коли воно не змінене заповітом. Так, Зі змісту ч. 2 ст. 1223 ЦК України випливає, що підставою для здійснення спадкування за законом є наступні юридичні факти: відсутність заповіту; визнання заповіту недійсним; неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом; відмова спадкоємців за заповітом від прийняття спадщини; не охоплення заповітом усієї спадщини.

По-друге, в цивільному законодавстві нашої держави положення про спадкування за заповітом передують положенням, які стосуються спадкування за законом. Порядок, умови і принципи здійснення спадкування за заповітом закріплюються главою 35 ЦК України, а порядок, умови і принципи здійснення спадкування за законом містяться у главі 36 цього нормативно-правового акту. Тобто, можна зробити висновок, що законодавець надає перевагу саме спадкуванню за заповітом.


Подобные документы

  • Підстави спадкування за законодавством. Перша, друга, третя, четверта та п'ята черги спадкування. Здійснення права на спадкування. Поділ спадщини між спадкоємцями. Особливості спадкування окремих видів майна. Процес прийняття та відмови від спадщини.

    курсовая работа [104,0 K], добавлен 18.10.2012

  • Аналіз поняття, принципів і правового регулювання спадкування в Україні. Спадкування за заповітом, за законом, за правом посередництва. Призначення спадкоємців. Процесуальний порядок реалізації права на спадщину. Відмова від спадкування неповнолітніми.

    курсовая работа [56,2 K], добавлен 03.01.2011

  • Поняття й принципи спадкування згідно з чинним законодавством. Процес спадкування за законом та за заповітом, порядок його черговості. Особливості спадкування за спадковим договором. Процесуальний порядок та головні етапи реалізації права на спадщину.

    курсовая работа [42,9 K], добавлен 08.01.2011

  • Загальні положення про спадкоємство, поняття та значення спадкування і спадкового права. Черговість та спадкування за правом представництва. Порядок здійснення права на спадкування, прийняття та відмова від прийняття спадщини, поняття і роль заповіту.

    курсовая работа [50,4 K], добавлен 30.07.2009

  • Давньоримські джерела правоутворення. Історичний розвиток спадкування за заповітом. Спадкування за законом у римському цивільному праві. Прийняття спадщини і необхідність спадкування. Воля спадкоємця про прийняття спадщини. Форми староримського заповіту.

    контрольная работа [51,9 K], добавлен 01.05.2009

  • Спадкування за законом в римському приватному праві. Відкриття та прийняття спадщини. Коло спадкоємців за законом в Цивільному кодексі УРСР. Поняття та зміст спадкової трансмісії. Спадкування за законом в новому цивільному законодавстві України.

    курсовая работа [32,5 K], добавлен 12.10.2009

  • Поняття та значення спадкування і спадкового права. Основні поняття спадкового права. Підстави і порядок спадкування. Спадкування за законом. Спадкування за заповітом. Порядок реалізації спадкових прав.

    реферат [23,7 K], добавлен 14.06.2006

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.