Правове регулювання спадкування в Україні

По-третє, суб'єктний склад спадкоємців за заповітом значно ширший, ніж спадкоємців за законом. Так, спадкоємцями за законом можуть бути лише фізичні особи, що належать до однієї з п'яти черг спадкоємців, тоді як спадкоємцями за заповітом може стати будь-який учасник цивільно-правових відносин, включаючи юридичних осіб, територіальні громади й державу Україна.

На практиці ж в Україні спадкування за законом трапляється значно частіше, аніж спадкування за заповітом. Це пояснюється тим, що в Україні, на відміну від країн європейського співтовариства, спадкування за заповітом ще не набуло такого значного поширення, як спадкування за законом. На превеликий жаль, більшість фізичних осіб, які проживають на території України, надзвичайно мало знають не лише про юридичну суть заповіту, а й про порядок його складення.

Усі питання, пов'язані з переходом майна померлого до спадкоємців і документальним оформленням цих прав, вирішується нотаріальними конторами. Сучасне законодавство не робить поділу нотаріусів на приватних і державних, що значно спрощує оформлення спадщини, так як відповідні дії може здійснювати будь-який нотаріус, якщо він має відповідні повноваження і діє в рамках закону. І лише якщо між зацікавленими особами виникає спір внаслідок переходу майна померлого до його спадкоємців, відповідні питання розглядаються і вирішуються судом.

Нотаріуси вживають заходів щодо охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців чи кредиторів. Для цього майно за описом передається на зберігання родичам померлого або стороннім особам. Нотаріальна контора встановлює коло спадкоємців, що закликаються до спадкування, і визначає частку для кожного з них у спадковому майні.

Свідоцтво про право на спадщину видається в основному після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, оскільки лише після закінчення цього строку може бути визначено коло спадкодавців, які прийняли спадщину.

Правовий аналіз найбільш поширених підстав звернення до цивільного судочинства зумовлений наступним збільшенням гарантій охорони прав спадкоємців, кредиторів та інтересів спадкодавця.

Також спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів), сприяючи цим задоволенню їх потреб.

Загалом сучасний інститут спадкового права є досить прогресивним і відповідає вимогам сучасного розвитку суспільних відносин, економічного прогресу й фундаментальним принципам соціуму. Але, попри все, як свідчить судова практика, існують й певні недоліки, що суттєво впливають на правовідносини в сфері спадкування. Так, уточнення потребують деякі терміни і поняття, як от кого вважати членами сім'ї спадкодавця, яким чином довести споріднення зі спадкодавцем, особливо четвертого - шостого ступеня, яким чином довести своє право на зміну черговості спадкування у зв'язку з наданням протягом тривалого часу матеріальної та іншої допомоги спадкодавцю, що в силу віку, хвороби чи каліцтва перебував у безпорадному стані, або ж усунення від права спадкування з причин ненадання допомоги спадкодавцеві, який того потребував й інших причин, спадкування немайнових прав, що належали спадкодавцеві тощо.

Аби уникнути непорозумінь та проблем при спадкуванні потрібно й надалі удосконалювати норми Книги шостої Цивільного кодексу України, чинних нормативно - правових актів шляхом внесення доповнень. Доповнення мають базуватись на фактичній ситуації, що найкраще відображена в судовій та нотаріальній практиці. Можливим, але менш вірогідним шляхом (так як в Україні дане джерело право майже не знайшло свого поширення в силу певних обставин), може бути створення судового прецеденту в сфері спадкових правовідносин.

Список використаних джерел та літератури

І. Нормативно - правові акти України

1. Конституція України. - Х.: Веста, 2003.- 64 с.

2. Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2010. -368 с.

3. Сімейний кодекс України. Офіційний текст. - Х.: Веста, 2008.

4. Про авторське право і суміжні права: Закон України №3792 - ХІІ від 23 грудня 1993 р. // www. rada. zakon. gov. ua.

5. Про нотаріат: Закон України № 3425 - ХІІ від 2 вересня 1993 р. // Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер, 2009. - С. 178 - 185.

6. Про Спадковий реєстр: Наказ Міністерства юстиції України № 51/5 від 17 жовтня 2000 р. // Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер, 2009. - С. 216 - 223.

7. Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30. 05. 08. № 7// Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер. - С.344 - 354.

ІІ. Монографії, брошури, статті

8. Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. -- М.: Просвещение, 1995. - 456 с.

9. Баранова Л. Охорона прав спадкоємців шляхом зміни черговості спадкування за законом. // Вісник Академії правових наук України. - 2010. - №4. - С. 138 - 144.

10. Бараннік Н.М. Наследство. Наследники. - Х.: Эскада, 2005. - 216 с.

11. Васильченко В.В. Коментар Книги шостої Цивільного кодексу України «Спадкове право». // Довідник нотаріуса. - 2006. - № 2. - С.4 - 96.

12. Васильченко В.В. Коментар та статейні матеріали до законодавства України про спадкування. - Х.: Одіссей, 2007. - 480 с.

13. Васильченко В.В. Спадкування усиновленими та усиновлювачами за новим цивільним законодавством. // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №4. - С.63 - 65.

14. Васькович Й. Спадкування за заповітом: проблеми вікового цензу. // Право України. - 2008. - №4. - С. 121 - 123.

15. Гражданское право (под ред. А.П. Сергеева й Ю.К. Толстого). -- М.: Просвещение, 1998. -- Ч. 3. - 468 с.

16. Дзера О.В. Цивільне право України. - К.: Юрінком - Інтер, 2002.

17. Дідух Є. Загальні положення про спадкування. // Юридичний журнал. - 2010. - №4. - С. 57 - 59.

18. Довідник нотаріуса (за ред. О.В. Старцева). - К.: Істина, 2006. - 96 с.

19. Доліненко Л.О. Цивільне право України. - К.: Кондор, 2006. - 356 с.

20. Драгневич Є.В. Спадкування: за законом і за заповітом. -К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. - 60 с.

21. Єсауленко Н. Деякі питання спадкування акцій за законодавством України. // Держава і право. - 2010. - Вип.46. - С.401 -407.

22. Заіка Ю. Заповіт подружжя. // Право України. - 2004. - №4. - С. 91 - 93.

23. Заіка Ю. Правові наслідки визнання заповіту недійсним. // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - №9. - С. 90 - 95.

24. Заіка Ю.О. Зміна черговості при спадкуванні за законом за новим Цивільним кодексом. // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №7. - С.12-14.

25. Заіка Ю.О. Проблеми, що виникають при застосуванні спадкового законодавства.// Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 3. - С. 30- 35.

26. Заіка Ю.О. Спадкове право. - К.: Юрінком - Інтер, 2009. - 352 с.

27. Кам'янський А. Спадкування за заповітом. // Податкове планування. - 2004. - №1.- С. 7 - 12.

28. Кам'янський А. Як забезпечити виконання заповіту. // Податкове планування. - 2004. - №4. - С. 66 - 70.

29. Ковальчук Я. Основні аспекти співвідношення між спадкуванням за заповітом і спадкування за законом. // Юридичний журнал. - 2007. - №4. - С. 54 - 55.

30. Ковальчук Я. Підпризначення спадкоємця як один з аспектів свободи заповіту. // Юридичний журнал. - 2007. - №7/8. - С. 68 - 69.

31. Копайгора І.Д., Іваненко Г.В., Панченко М.І. Цивільне право України. - К.: Знання, 2005. - 286 с.

32. Кухарєв О. Поняття та юридична природа заповідального покладання. // Вісник Академії правових наук України. - 2010. - №1. - С. 144 - 153.

33. Кухарєв О. Тлумачення заповіту. // Право України. - 2010. - №12. - С. 88 - 94.

34. Кухарєв О. Цивільно - правова відповідальність виконавця заповіту. // Право України. - 2008. - №3. - С. 91 - 94.

35. Мельник М. Новели спадкування за заповітом за Цивільним кодексом України. // Право України. - 2004. - №4. - С. 131- 134.

36. Нелін О. До питання спадкування за заповітом за Цивільним кодексом України. // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №11.- С. 96 - 99.

37. Нелін О. До питань спадкування за законом за Цивільним кодексом України. // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №10. - С.51-54.

38. Никитюк П.С. Наследственное право й наследственый процес. -- Кишинев: Асиса, 1973.- 578 с.

39. Палієнко Я. Процесуальні особливості оголошення секретного заповіту. // Юридична Україна. - 2009. - №11/12. - С.66 - 70.

40. Піцик Х.З. Особливості спадкування за законом України. // Держава і право. - 2009. - Вип.45. - С. 343 - 348.

41. Печерний О. Про деякі теоретичні проблеми спадкового права. // Право України. - 2010. - №12. - С. 40 - 47.

42. Понікаров В.Д. Цивільне право. - К.: ЦУЛ, 2007. - 196 с.

43. Присяжнюк А. Спадкування цінних паперів відповідно до чинного законодавства України.// Юридичний журнал. - 2005. - №9.- С. 44-45.

44. Ромовська З.В. Українське цивільне право. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.

45. Серебровский В.И. Избраные труды по наследственному и страховому праву. - М.: Просвещение, 1997. - 356 с.

46. Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд. (за заг. редакцією С.Я. Фурса). - К.:Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. -1216с.

47. Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика. - К.: Юрінком - Інтер, 2009. - 352 с.

48. Токарєва В.І. Цивільне право України. - К.: ЦУЛ, 2007. - 408 с.

49. Фоміна К. Спадкування права на земельну ділянку. // Правовий тиждень. - № 14 (140) 7 квітня. - 2009. - С. 3 - 6.

50. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. - К.: Атіка, 2002. - 496 с.

51. Харитонов Є.О. Цивільне право України. - К.: Істина, 2005. - 776 с.

52. Харитонов Є.О., Дрішлюк А.І. Цивільне право України. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 356 с.

53. Цивільне право України (за ред. І.А. Бірюкова; Ю.О. Заіки). - К.: КНТ, 2006. - 480 с.

54. Цивільне право України (за редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової) у 2-х книгах. - К.: Юрінком - Інтер, 2002. Кн 1. - 736 с.; Кн.2. - 640 с.

55. Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар. - К.: Істина, 2004. - 928 с.

56. Ярош С. Особливості спадкування земельної ділянки та земельних часток (паїв) за законом України. // АгроСвіт. - 2005. - №4. - С. 22-23.

ІІІ. Електронні ресурси

57. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11037648

58. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10423310

59. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5350931

60. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13043561

61. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1692761

62. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5399843

63. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10904090

64. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1895777

65. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1629141

Додаток А

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2008 року

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді БОДНАРУКА М.Ф

при секретарі ШАРКО Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямполі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Русавської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Русава, Ямпільського району, Вінницької області померла його мати - ОСОБА_2, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку в АДРЕСА_1 та ощадних книжок. Державною нотаріальною конторою йому відмовлено у прийнятті спадщини, так як в свідоцтві про його народження його мати помилково записана як ОСОБА_3, що позбавляє його права на прийняття спадщини після смерті матері. Крім нього спадкоємців, які мають право на спадщину чи обов'язкову частку в спадщині за законом не має. У зв'язку із цим вона вимушена звернутись до суду із даним позовом і просити суд встановити факт родинних відносин та визнати право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.

Представник відповідача Русавської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву у якій просить суд дану справу слухати у їх відсутність, не заперечують проти задоволення даного позову.

Вивчивши наданні документи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Із наданих документів встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, покійна ОСОБА_2 являється рідною матір'ю ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку в АДРЕСА_1 та ощадні книжки, право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 - не зареєстровано, ОСОБА_1 на день смерті матері ОСОБА_2 проживав разом із останньою та ніс усі витрати по її вихованню.

У свідоцтві про народження ОСОБА_1 його мати записана як ОСОБА_3, у свідоцтві про смерть, свідоцтві про одруження, пенсійному посвідченні, посвідченні ветерану праці записана як ОСОБА_2. Таким чином суд вважає встановленим, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, яка у свідоцтві про народження ОСОБА_1 записана як «ОСОБА_3» дійсно являється рідною матір'ю ОСОБА_1, тому суд вважає необхідним задоволити заявлені вимоги позивача.

Відповідно ст.1261 позивач у першу чергу має право на спадкування за законом після смерті матері.

Відповідно ст.1268 ЦК України позивач фактично прийняв спадщину і має право на спадкування майна матері.

Враховуючи ту обставину, що після смерті матері позивач фактично вступив в спадкове майно, тому суд вважає необхідним встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_2 та визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме на житловий будинок в АДРЕСА_1 та на грошові заощадження.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.1262, 1268 ЦК України.

Керуючись ст.3, 6, 10, 11, 60, 119, 120, 212, 213, 214, 215, 256-259 ЦПК України і на підставі ст.1261, 1268 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Встановити факт родинних стосунків, а саме - встановити, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Русава, Ямпільського району, Вінницької області ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння з надвірними будівлями, яке розташоване в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ощадну книжку видану на ім'я ОСОБА_2 (рахунок №НОМЕР_1) у порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ощадну книжку видану на ім'я ОСОБА_2 (рахунок №НОМЕР_2) у порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ощадну книжку серії НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2 (рахунок №НОМЕР_4) у порядку спадкування за законом

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ощадну книжку серії НОМЕР_5, видану на ім'я ОСОБА_2 (рахунок №НОМЕР_6) у порядку спадкування за законом

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з наступного дня після його проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення через Ямпільський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий підпис М.Ф. Боднарук

Справа № 2-1239\2008р.

Додаток Б

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2008 року

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді БОДНАРУКА М.Ф

при секретарі ШАРКО Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямполі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великокісницької сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.В.Кісниця, Ямпільського району Вінницької області, помер його батько - ОСОБА_2, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді: житлового будинку в с. В.Кісниця, та ощадні книжки. Він являється єдиним спадкоємцем після смерті батька за законом, інших спадкоємців немає. У свідоцтві про народження його прізвище записано як «ОСОБА_3», а у паспорті у військовому квитку зазначений як «ОСОБА_1», тому він вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Представник відповідача Великокісницької сільської ради в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву у якій просить суд дану справу слухати у їх відсутність, позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Вивчивши наданні документи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Із наданих документів встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (на підтвердження чого у матеріалах справи є копія свідоцтва про смерть), ОСОБА_3 являється батьком позивача ОСОБА_1 (на підтвердження чого у матеріалах справи є копія свідоцтва про народження), після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді: житлового будинку в с.В.Кісниця та ощадні книжки (на підтвердження чого у матеріалах справи є копії вищезазначених документів).

Відповідно ст.1261 позивач у першу чергу має право на спадкування за законом після смерті матері.

Відповідно ст.1268 ЦК України позивач фактично прийняв спадщину і має право на спадкування майна покійного батька.

Враховуючи ту обставину, що у свідоцтві про народження позивача прізвище позивача та його батька та у свідоцтві про смерть прізвище зазначено, як «ОСОБА_3» (рос.мовою), а у паспорті, у військовому квитку та в інших документах прізвище позивача зазначено як «ОСОБА_1», таким чином суд вважає встановленим, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 являється рідним батьком позивача ОСОБА_1.

Враховуючи ту обставину, що після смерті батька позивач фактично вступив в спадкове майно, тому суд вважає необхідним встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 та визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме на житловий будинок в с. В.Кісниця та ощадні книжки, виданих на ім'я ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.1261, 1268 ЦК України.

Керуючись ст.3, 6, 10, 11, 60, 119, 120, 212, 213, 214, 215, 256-259 ЦПК України і на підставі ст.1261, 1268 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Встановити факт родинних стосунків, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 дійсно являється рідним батьком ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташований за адресою АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ощадну книжку, видану на ім'я ОСОБА_3 (рахунок НОМЕР_1) в ощадній касі №2915/02 с.В.Кісниця, Ямпільського району, Вінницької області, у порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ощадну книжку, видану на ім'я ОСОБА_3 (рахунок НОМЕР_1) в ощадній касі №2915/02 с.В.Кісниця, Ямпільського району, Вінницької області, у порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ощадну книжку, видану на ім'я ОСОБА_3 (рахунок НОМЕР_2) в ощадній касі №2915/02 с.В.Кісниця, Ямпільського району, Вінницької області, у порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з наступного дня після його проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення через Ямпільський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий підпис М.Ф. Боднарук

Примітка: Дане рішення вступило в законну силу:«__» _________2008 року

З оригіналом вірно:

Голова Ямпільсько районного суду М.Ф. БОДНАРУК

Старший секретар суду М.С. САДОВСЬКА

Справа №2-749 2008 року

Додаток В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 року

Піщанський районний суд Внницької області

в складі : головуючого судді Боднара В.В.

при секретарі Курасевич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2, про зміну черговості одержання права на спадщину, -

ВСТАНОВИВ :

Своєю заявою ОСОБА_1 просила змінити черговість одержання права на спадкування та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, якою є ОСОБА_2, на спадкове майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3.

При цьому посилалась на те, що рішенням Піщанського райсуду від 29.03.2010 року встановлено, що вона з жовтня 1992 року проживала однією сім'єю з покійним до дня його смерті і цим же рішенням її визнано спадкоємцем четвертої черги за законом на спадкування майна, яке залишилось після смерті чоловіка.

Вважала, що має право на спадкування разом із спадкоємцем тієї черги, яка має право на спадкування, оскільки протягом тривалого часу опікувалась покійним, надавала йому матеріальну та іншу допомогу, так як він тяжко хворів, знаходився на обліку в Піщанській ЦРЛ як онкохворий 3 ступеню, п'ять разів отримував хіміотерапію, потребував оперативного лікування, але від нього відмовився, отримував з 14.08.1996 року по 17.04.1997 року пенсію, як інвалід 2 групи. Згідно довідки Піщанської ЦРЛ на протязі всього часу хвороби потребував сторонньої допомоги, у зв'язку з безпорадним станом.

Дочка покійного ОСОБА_2 ні матеріальної, ні іншої допомоги йому не надавала, а в останні місяці його життя відвідувала в лікарні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 вимоги заяви не визнала, посилаючись на те, що батько захворів в 1996 році. По 2002 рік працював в СВКП « Піщанський « і в цьому році вона заставила його звільнитись з роботи.

Позивачка забрала його проживати в свій будинок, але не зареєструвала місце проживання з метою отримання субсидії, а батько був зареєстрований в її будинку. Крім того посилалась на те, що позивачка створила такі умови, щоб вона не могла відвідувати батька у неї дома. Не дивлячись на це, з батьком спілкувалась, відвідувала його в лікарні Також ОСОБА_2 піддала сумніву правдивість довідки з лікарні про те, що батько потребував стороннього догляду протягом останніх 6 місяців до смерті, коли перебував в лікарні.

Аналізуючи встановлене, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню, виходячи з наступного.

Дійсно, у відповідності до ст.1259 ч. 2 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкуванням разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При цьому законодавець звертає увагу на те, що суд може прийняти таке рішення при доведеності знаходження спадкодавця у безпорадному стані на утриманні заявника.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Піщанської ЦРЛ, яка вносить зміни в попередню довідку, яка знаходиться на а.с.7 справи, і вважається дійсною під редакцією « за 13 років і 7 місяців, які він (покійний) прожив після встановлення діагнозу стороннього догляду не потребував.

Наведене свідчить про те, що покійний не перебував у безпорадному стані.

Довідка СВКП « Піщанський « свідчить про те, що покійний працював до 19.08.1996 року і після оформлення на пенсію по інвалідності продовжував працювати водієм до 25.09.2002 року - часу звільнення за власним бажанням.

Враховуючи те, що покійний отримував пенсію, суд приходить до висновку, що він не перебував на утриманні заявниці.

Згідно адресної довідки покійний дійсно не був зареєстрований по місцю проживання заявниці, а був зареєстрований по місцю проживання своєї дочки.

З показів свідків ОСОБА_4 - працівниці Піщанської ЦРЛ встановлено, що ОСОБА_2 постійно провідувала покійного в лікарні, приносила продукти харчування, придбавала для нього ліки.

Наведене підтвердила і свідок ОСОБА_5

На підставі наведеного, ст.1259 ЦК України, керуючись ст.ст. 15, 57, 208, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2, про зміну черговості одержання права на спадкування відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ : Боднар В.В.

Справа № 2-40\10р.

Додаток Г

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої Вінницької державної нотаріальної контори про усунення від права спадкування та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третьої Вінницької державної нотаріальної контори про усунення від права спадкування та зобов'язання до вчинення дій.

Позов мотивований тим, що в 1965 році позивач з дружиною ОСОБА_6 отримали квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яку в 1993 році приватизували та отримали свідоцтво про право власності на житло від 29 січня 1993 року № 28.

Позивач являється інвалідом 1-ої групи, пенсіонером, ветераном військової служби. В 1997 році його дружина ОСОБА_6 тяжко захворіла. Лікування не давало позитивних результатів, хвороба прогресувала і надалі, почали проявлятися нові захворювання. Останні два роки до смерті 20.05.2007 року, вона взагалі не вступала в контакт.

Відповідачі це все знали, проте допомоги ніякої не надавали. Розраховуючи на те, що онуки (відповідачі) доглянуть їх до смерті, позивач та його дружина ОСОБА_6 в 2001 році в Третій вінницькій державній нотаріальній конторі склали заповіти на онука (відповідача) ОСОБА_2 В зв'язку з відсутністю будь-якої допомоги і підтримки з боку відповідачів, позивач будучи інвалідом 1-ої групи, був призначений опікуном хворої дружини ОСОБА_6, яка тоді вже не вступала в контакт і не могла самостійно пересуватися.

Це стало причиною того, що в січні 2007 року позивач вимушений був скасувати свій заповіт, а рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2008 року, яке залишене апеляційним судом Вінницької області без змін, скасовано заповіт дружини ОСОБА_6 Відповідачі проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 і мають можливість надавати посильну допомогу як матеріальну, так і моральну. Разом з тим, знаючи, що позивач з дружиною з 2001 року визнані інвалідами 1-ої групи, дружина ОСОБА_6 тяжко хворіла та знаходилась в безпорадному стані, а з 2004 року навіть не вступала в контакт, відповідачі ухилялись від надання допомоги. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 підтримали пред'явлені позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позовній заяві, та просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої Вінницької державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився. Судом отримано заяву державного нотаріуса ОСОБА_8 від 07.05.2009 р., в якій зазначено, що представник третьої Вінницької державної нотаріальної контори не може з'явитись до суду на розгляд справи у зв'язку із завантаженістю нотаріусів, просять суд розглядати справу без представника нотаріальної контори, при вирішені справи покладаються на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином (а. с. 44), про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 29.01.1993 року, посвідченого виконкомом Вінницької міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 29.01.1993 року №28 (а. с. 8).

З посвідчення, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.08.2005 року його призначено опікуном ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та опікуном над її майном (а. с. 11), тобто на час прийняття даного рішення суду дружині позивача ОСОБА_6 було 78 років, а ОСОБА_1 вже було 84 роки, більш-того як вбачається з довідки Вінницької обласної МСЕК, після проведення 31.01.2000 р. огляду, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 безстроково присвоєно 1-шу групу інвалідності і він сам потребує постійного стороннього догляду (а. с. 9).

Відповідно до довідки міської клінічної лікарні № 1 від 20.12.2007 року №1462 судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживала в: м. Вінниця, вул. В.Порика, 6/29, з 1997 року знаходилась на диспансерному обліку клінічної лікарні з діагнозом: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний коронарокардіосклероз. Серцева недостатність СН ІІ А, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ стадії, змішаного ґенезу. Калькульозний холецистит. Постійно знаходилась на амбулаторному лікуванні, періодично на стаціонарному. З 2003 року, не дивлячись на постійно проведене лікування, стан хворої невпинно погіршувався: наростали симптоми дисциркулярної енцефалопатії. В останні два роки в контакт не вступала, відповіді на поставлене питання не давала, не розмовляла. Померла вдома 20.05.2007 року (а. с. 10).

Згідно заяви від 16.01.2007 року, посвідченої державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 за реєстровим №1-62, ОСОБА_1 скасував заповіт, посвідчений Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою 08.06.2001 року за реєстром №1-2337 на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 12).

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2008 р. рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2008 р., яким визнано недійсним заповіт від 08.06.2001 року, складений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, залишено без змін (а. с. 13).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначенні у заповіті.

При вирішенні справи суд зважає на те, що ст. 1258 ЦК України вказує, що в разі відсутності заповіту спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, а згідно положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав суду письмові заяви ОСОБА_10 датовану 20.12.2007 р., ОСОБА_11 датовану 13.08.2008 р., ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 від 13.08.2008 р. в яких зазначено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ніяких стосунків з покійною ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_1 не підтримували, матеріальну та моральну допомогу не надавали. В серпні 2005 року, будучи інвалідом 1-ої групи, ОСОБА_1 був призначений опікуном ОСОБА_6 в зв'язку з тим, що відповідачі відмовились від надання такої допомоги. В своїх заявах вони просять усунути ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 від права на спадкування (а. с. 14-16), однак в силу ст. 57- 59 та 63 ЦПК України суд не може впевнитись в достовірності даних свідчень, оскільки письмове свідчення, яке не підтверджене усно особою, що його надала, позбавляє суд можливості попередження даної особи про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому вважати такі свідчення належним та допустимим доказом суд не може.

Враховуючи обставини справи та пояснення сторін судом встановлено, що з ОСОБА_6 постійно проживав її чоловік ОСОБА_1, вів з нею спільне господарство, доглядав її до дня смерті і поніс витрати на її поховання. За відсутності допомоги відповідачів, ОСОБА_1 був змушений самостійно доглядати та опікуватись 80 річною дружиною, і це не зважаючи на те, що з 2000 р. йому самому було встановлено 1-шу групу інвалідності і йому самому була потрібна стороння допомога. Відповідачі допомоги покійній ОСОБА_6, яка тяжко хворіла в зв'язку з чим знаходилась в безпорадному стані не надавали, не зважали на прохання позивача та ухилялись від надання бабусі та дідусеві допомоги, уникали спілкування з ними, на похованні присутні не були, коштами не допомагали.

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунута від права спадкування, якщо вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Задовольняючи позов, суд враховує те, що відповідачі ухилялись від надання допомоги покійній ОСОБА_6, не цікавились її життям та здоров'ям, участі у її похованні не приймали, натомість догляд за померлою здійснював її чоловік ОСОБА_1 Відповідачами в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявленого позову, які б могли спростувати обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог і тим самим вплинути на висновки суду.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, а саме усунення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після померлої 20.05.2007 року ОСОБА_6.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_14 та відмовляючи в задоволенні його позовної вимоги про зобов'язання Третю вінницьку державну нотаріальну контору видати позивачу свідоцтво про право на спадщину, суд виходив з того, що дана вимога не ґрунтується на законі, оскільки сам факт визнання права на спадщину є підставою для отримання відповідного свідоцтва від компетентного органу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1223, 1224, 1258, 1261 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після померлої 20.05.2007 року ОСОБА_6.

В решті позовних вимог відмовити.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи залишити за позивачем.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави 8, 50 грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Федчишен С.А.

Справа №2-2643/09

Додаток Д

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2008 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Добровольського В.В.

при секретарі Пилипчук В.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Давидова Г.І.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в смт. Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Муровані Курилівці Вінницької області помер батько позивача - ОСОБА_2, 1920 року народження. В 2004 році позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та переоформив житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Мурованокуриловецької селищної ради № 35 від 27 березня 1997 року батькові позивача було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,12 га., що знаходиться АДРЕСА_1. За життя батько позивача не отримав державного акту на земельну ділянку, в зв»язку з чим позивачу відмовлено нотаріусом в оформленні земельної ділянки в порядку спадкування, а тому позивач просить визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування.

В судовому засіданні позивач підтримав свою позовну вимогу.

Представник відповідача - позов визнав повністю, не заперечує на встановлення права власності на дану земельну ділянку за позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України - ухвалення в попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 174 ч. 4 цього кодексу. Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав інших осіб.

Суд вважає, що позов слід задоволити. Так позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування. За позивачем, який є власником житлового будинку та належних до нього будівель на підставі ст. 1225, ч. 2 ЦК України, ст. 81, ч.1 п. г ЗК України слід визнати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку, на якій розташовані зазначені будівлі і яка була виділена його батьку в приватну власність згідно рішення від 27.03.1997 року № 35 виконкому Мурованокуриловецької селищної ради.

Керуючись ст. 1225, ч. 2 ЦК України, ст. 81, ч.1 п. г ЗК України, ст.ст. 3,10,57,130 ч. 4, ст.174 ч. 4, 212- 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розміром 0,12 га (під будівлями та дворами 0,04 га, ріллі 0,08 га), що розташована АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Муровані Курилівці Вінницької області.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.

Суддя : Добровольський В.В.

Справа № 2- 1519-09 року

Додаток Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

В складі: головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі Штойко О.П.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про тлумачення змісту заповіту та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про тлумачення заповіту та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 в АДРЕСА_1

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з спадкового майна, в тому числі з будинковолодіння АДРЕСА_2

30.09.2008 року ОСОБА_4 залишив заповіт, яким на випадок своєї смерті залишив наступне заповітне розпорядження: кімнату АДРЕСА_3 заповідав дочці ОСОБА_5, кімнату АДРЕСА_3 заповідав сину ОСОБА_3, кімнату 1-1, 1-2 та господарські будівлі по АДРЕСА_4 заповідав внучці ОСОБА_2, кімнату АДРЕСА_5 заповідав дочці ОСОБА_6 та внучці ОСОБА_2. Даний заповіт був посвідчений секретарем Стрижавської селищної ради 30.09.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1000 (а.с. 9).

Заяву про прийняття спадщини подали ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Заяву про відмову від прийняття спадщини користь ОСОБА_2 подали ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Позивачі не мають можливості оформити свої спадкові права в Вінницькій районній державній нотаріальній конторі, оскільки в заповіті не були зазначені конкретні частки спадкового будинковолодіння, які зазначив у своєму заповіті ОСОБА_4

Згідно листа Вінницької районної державної нотаріальної контори від 06 листопада 2010 року за № 2153/01-14, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом оскільки в заповіті ОСОБА_4 не вказано назву населеного пункту, в якому знаходиться будинок, що заповідається. Також у даному листі зазначено, що зі змісту вказано заповіту випливає, що воля спадкоємця була спрямована на встановлення спільної часткової власності на дане будинковолодіння. В такому разі, в заповіті повинно було бути вказано, яка частка, виражена в простих правильних дробах, відійде кожному спадкоємцю.

В зв'язку з тим, що у заповіті, який склав ОСОБА_4 30.09.2008 року зазначено, що він проживає в житловому будинку АДРЕСА_5 і далі по тексту заповіту зазначено вулицю та номер будинку, що зі змісту даного заповіту зрозуміло, що ОСОБА_4 заповідав саме будинковолодіння АДРЕСА_5 Вінницької області, що належав померлому згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № 1 від 11.01.1996 року, так як іншого будинку у його власності не було.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача Стирижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області - в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу без представника сільської ради, позовні вимоги визнають.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Як встановлено по справі ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 в АДРЕСА_6 що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.03.2010 року виданого виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 34 (а.с.8).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з спадкового майна, в тому числі з будинковолодіння АДРЕСА_5 Вінницької області, яке належало померлому згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № 1 від 11.01.1996 року (а.с.23).

30.09.2008 року ОСОБА_4 залишив заповіт, яким на випадок своєї смерті залишив наступне заповітне розпорядження: кімнату АДРЕСА_3 заповідав дочці ОСОБА_5, кімнату АДРЕСА_3 заповідав сину ОСОБА_3, кімнату 1-1, 1-2 та господарські будівлі по АДРЕСА_4 заповідав внучці ОСОБА_2, кімнату АДРЕСА_5 заповідав дочці ОСОБА_6 та внучці ОСОБА_2. Даний заповіт був посвідчений секретарем Стрижавської селищної ради 30.09.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1000 (а.с. 9).

Як вбачається з відповіді Вінницької районної державної нотаріальної контори № 2236/01-14 від 19.11.2010 року після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Вінницькій державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 200/2010 р.. Заяву про прийняття спадщини подали ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Заяву про відмову від прийняття спадщини користь ОСОБА_2 подали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 44).

Позивачі не мають можливості оформити свої спадкові права в Вінницькій районній державній нотаріальній конторі, оскільки в заповіті не були зазначені конкретні частки спадкового будинковолодіння, які зазначив у своєму заповіті ОСОБА_4

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно листа Вінницької районної державної нотаріальної контори від 06 листопада 2010 року за № 2153/01-14, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом оскільки в заповіті ОСОБА_4 не вказано назву населеного пункту, в якому знаходиться будинок, що заповідається. Також у даному листі зазначено, що зі змісту вказано заповіту випливає, що воля спадкоємця була спрямована на встановлення спільної часткової власності на дане будинковолодіння. В такому разі, в заповіті повинно було бути вказано, яка частка, виражена в простих правильних дробах, відійде кожному спадкоємцю (а.с.10).

В зв'язку з тим, що у заповіті, який склав ОСОБА_4 30.09.2008 року зазначено, що він проживає в житловому будинку АДРЕСА_5 і далі по тексту заповіту зазначено вулицю та номер будинку, що зі змісту даного заповіту зрозуміло, що ОСОБА_4 заповідав саме будинковолодіння АДРЕСА_5 Вінницької області, що належав померлому згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № 1 від 11.01.1996 року, так як іншого будинку у його власності не було. Також, ОСОБА_4, в силу своєї правової необізнаності зазначив саме конкретні назви будівель та споруд, які він заповідав спадкоємцям, що збігаються з назвами визначеними в технічному паспорті на дане будинковолодіння, виготовленому в КП « ВООБТІ» від 26.20.2010 року, але без визначення розміру часток (а.с.24-29).

Згідно висновку КП «ВООБТІ» від 26.10.2010 року було визначено розмір часток, яким дорівнюють визначені ОСОБА_4 у заповіті від 30.09.2008 року кімнати та інші будівлі в спадковому будинковолодінні. Так, в результаті проведеного розрахунку встановлено, що: кімната 1-3 будинковолодіння складає 9/50 часток від житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; кімнати 1-5, 1-6 складає 21/100 частку від житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; кімнати 1-1, 1-2, господарські будівлі та споруди в будинковолодіння складають ? частку від житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; кімната 1-4 будинковолодіння складає 11/100 часток від житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

В зв'язку з тим, що на користь ОСОБА_2 відмовилися решта спадкоємців за заповітом, її частка у спадщині складає: 9/100 часток будинковолодіння, а частка ОСОБА_3 має складати 21/100 часток будинковолодіння.

Згідно ч. 2 ст. 1256 ЦК України, у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом у відповідності до статті 213 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 213 ч. 2 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може встановити рішення про тлумачення змісту правочину.

На вимогу позивача суд відповідно до ч. 4 ст. 213 ЦК України постановляє рішення про тлумачення змісту правочину, якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, заповіт вчинений ОСОБА_4 30.09.2008 року, слід тлумачити наступним чином: «Я, ОСОБА_4, який родився ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_7 мешкаю в АДРЕСА_8, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своєї дії, діючи добровільно та попередньо ознайомлений з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, на випадок своєї смерті роблю таке заповітне розпорядження: 9/50 часток будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_9, яка задається з кімнати 1-3 заповідаю дочці ОСОБА_5, 21/100 частку будинковолодіння, яка складається з кімнати 1-5, 1-6 в житловому будинку під літерою «А», заповідаю сину ОСОБА_3, 1\2 частину будинковолодіння, яка складається з кімнат 1-1, 1-2 в житловому будинку під літерою «А» та господарських будівель, а саме: з веранди під літерою «а», ґанку з козирком, сараю під літерою «Б», сараю під літерою «В», убиральні під літерою «Г» заповідаю внучці ОСОБА_2, 11/100 часток будинковолодіння, які складаються з кімнати 1-4 в житловому будинку під літерою «А» заповідаю дочці ОСОБА_6 та внучці ОСОБА_2. Ворота № 1, хвіртку № 2, огорожу № 3, № 4, № 5, криницю № 6 залишити в спільному користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2».

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

За даних обставин суд приходить до висновку, що право позивачів на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.210,213, 328, 1222, 1223, 1225, 1228, 1233 ЦК України, ст.ст.11, 15, 59, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволити.

Тлумачити заповіт від 30.09.2008 року, посвідчений секретарем виконкому Стрижавської селищної ради Вінницького району 30.09.2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 1000, складений від імені ОСОБА_4, наступним чином: «Я, ОСОБА_4, який родився ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_7 мешкаю в АДРЕСА_8, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своєї дії, діючи добровільно та попередньо ознайомлений з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, на випадок своєї смерті роблю таке заповітне розпорядження: 9/50 часток будинковолодіння, розташованого за адресою: смт. АДРЕСА_10 яка задається з кімнати 1-3 заповідаю дочці ОСОБА_5, 21/100 частку будинковолодіння, яка складається з кімнати 1-5, 1-6 в житловому будинку під літерою «А», заповідаю сину ОСОБА_3, 1\2 частину будинковолодіння, яка складається з кімнат 1 -1, 1 -2 в житловому будинку під літерою «А» та господарських будівель, а саме: з веранди під літерою «а», ґанку з козирком, сараю під літерою «Б», сараю під літерою «В», убиральні під літерою «Г» заповідаю внучці ОСОБА_2, 11/100 часток будинковолодіння, які складаються з кімнати 1-4 в житловому будинку під літерою «А» заповідаю дочці ОСОБА_6 та внучці ОСОБА_2. Ворота № 1, хвіртку № 2, огорожу № 3, № 4, № 5, криницю № 6 залишити в спільному користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2».

Визнати за ОСОБА_3, право власності в порядку спадкування за заповітом на: 21/100 частину будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 вул. Нова будинок № 18, яка складається з кімнат 1-5, 1-6 в житловому будинку під літерою «А», що належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 Ворота № 1, хвіртку № 2, огорожу № 3, № 4, № 5, криницю № 6 залишити в спільному користуванні з ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2, право власності в порядку спадкування за заповітом на: 79/100 частин будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 вул. Нова будинок № 18, яка складається з кімнат: 1-1, 1-2, 1-3,1-4 в житловому будинку під літерою «А» та господарських будівель, а саме: з веранди під літерою «а», ганку з козирком, сараю під літерою «Б», сараю під літерою «В», убиральні під літерою «Г», що належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 Ворота №1, хвіртку № 2, огорожу № 3, № 4, № 5, криницю № 6 залишити в спільному користуванні з ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.