Хабарництво, як особливо небезпечний злочин

Суб'єктом цього злочину може бути як приватна, так і службова особа. Якщо остання використовує для давання хабара своє службове становище, вона несе відповідальність і за ст. 364 КК.

Провокація хабара (ст. 370)

Провокація хабара може бути вчинена тільки шляхом активних цій, спрямованих на створення обставин і умов, що обумовлюють пропозицію чи одержання хабара, і визнається закінченим злочином з моменту вчинення цих дій незалежно від того, чи було фактично передано або одержано хабар.

Суб'єктом провокації хабара є тільки службова особа. Коли приватна особа схиляє іншу особу до одержання чи давання хабара, вона відповідає за підбурювання до злочину за ч. 4 ст. 27 і за статтями 368 або 369 КК.

З суб'єктивної сторони винний діє тільки з прямим умислом (завідомо, свідомо), керуючись при цьому різними мотивами (помста, кар'єризм, заздрість, пихатість, прагнення уславитися як «борець» з корупцією, поліпшити показники в роботі тощо) і переслідуючи спеціальну мету - викрити того, хто дав або взяв (або того га іншого) хабара [29].

Від провокації хабара слід відрізняти випадки законного викриття хабарництва (так званий «контрольований хабар»), коли внаслідок заяви особи, якій службова особа пропонує дати хабар або у якої вимагає його, або через заяву службової особи, якій пропонують хабар, здійснюється оперативна діяльність для викриття хабарництва.

хабарництво кримінальний злочин

ВИСНОВКИ

Відповідно до ст. 19 Конституції України [1] органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи виконують вони свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях.

У Розділі XVII Особливої частини КК - «Злочини у сфері службової діяльності» - передбачена кримінальна відповідальність за діяння, родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. До кола таких діянь КК відносить: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), службову недбалість (ст. 367), одержання хабара (ст. 368), давання хабара (ст. 369) і провокацію хабара (ст. 370) [2].

Безпосереднім об'єктом кожного із вказаних злочинів виступають суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного і громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій.

Список використаних джерел

Нормативна

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К., 1996.

1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. - К., 2001.

2. Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року //ВВР. - 1995. - № 34. - Ст.266.

3. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 року //ВВР. - 1993. - №52. - Ст.490; 1995. - №34. - Ст.268.

4. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 року //ВВР УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20; ВВР України. - 1992. - № 36. - Ст. 526; 1993. - № 11. - Ст. 83; 1994. - № 26. - Ст. 216; 1995. - № 15. - Ст. 102.

5. Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року //ВВР. - 1994. - №23. - Ст.161.

6. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року //ВВР. - 1991. - №53. - Ст.793; 1993. - №22. - Ст.229; 1993. - № 50. - Ст.474; 1995. - № 43. - Ст. 313.

7. Закон України „Про службу безпеки України” від 25 березня 1992 року //ВВР. - 1992. - № 27. - Ст.383.

8. Указ Президента України „Про концепцію боротьби з корупцією в Україні на 1998 - 2005 роки від 24 квітня 1998 року № 367/98.

Основна

9. Бантишев О. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності // Юридичний журнал. - 2003. - №7. - С.69 - 78.

10. Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення пов'язані з корупцією //Юридичний вісник України. - 2000. - Квітень (№14). - С.20 - 41.

11. Верстюк С. Корупція: визначення, причини прояви, вплив на економіку //Право України. - 2001. - №3. - С.66 - 74.

12. Іванюк Р. Основні етапи соціально-правового дослідження проблеми корупції та хабарництва // Вісник прокуратури. - 2003. - №9. - С.111 - 115.

13. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищих закладів освіти /За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 496 с.

14. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблема кваліфікації, удосконалення законодавства. - К., 2000. - 256 с.

15. Мельник М. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. - 2000. - №11. - С.126 - 130.

16. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. - К.: Атака, Академія, 2001. - 656 с.

17. Прохоренко О.Я. Організаційно-правові аспекти та стан протидії корупційним проявам у системі державної служби //Статистика України. - 2002. - №4. - С.42 - 46.

18. Шумський П. Корупція та організована злочинність: деякі міркування щодо їх подолання //Право України. - 1998. - №6. - С.19 - 22.

Додаткова

19. Зеленський В., Кальман В. Корупція в Україні та організаційно-правові аспекти боротьби з нею //Право України. - 2001. - №4. - С.13 - 17.

20. Камлик М.І., Невмержицький Є. В. Корупція в Україні. - К., 1998. - 187с.

21. Кримінальне право України (Особлива частина) /Під ред. П.С.Матишевського. - Київ, 1997.

22. Кузьменко Б. Корупція та економічна злочинність у сучасній Україні: вплив на національну безпеку держави //Право України. - 1997. - №7. - С. 12 - 14.

23. Медведько О.Боротьба з організованою злочинністю та корупцією //Вісник прокуратури. - 2002. - №5. - С.6 -10.

Размещено на Allbest.ru