Правове становище заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу

³⁰ Фридрих Ницше. Сочинения: В 2 т. -- М., 1977. -- Т. 2. -- С.561.

³¹ Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. У зв'язку з дослідженнями Льюїса Г. Моргана / Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид. -- Т. 21. -- К., 1961.

³² Липперт Ю. История семьи: Пер. с нем. Н. Шатерникова. -- СПБ.: Павленков, 1897. -- 206 с.

³³ Морган Л.Г. Первобытное общество. Исследование прогресса человечества из дикого состояния к варварству и из варварства к цивилизации: Пер. П.П. Румянцева. -- СПБ.: Пантелеев, 1900. -- 545 с.

³⁴ Поворинский А.Ф. Систематический указатель русской литературы по гражданскому праву‚ 1758 -- 1904 гг. / Исслед. центр частного права; Науч. ред. О.Ю. Шилохвост. -- 3-е изд. перераб. и доп. -- М.: Статут, 2001. -- XXVIII, с. 126, № 4682.

³⁵ Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. Издание 4-е. -- Киев -- СПб.: Оглоблин, 1905. -- 694 с.

³⁶ Сергеевич В.И. Лекции и исследования по истории русского права. - СПб.: Тип. Траншеля, 1883. -- 997 с.

³⁷ Терещенко А.В. Быт русского народа. Части 1--7. -- СПБ.: Тип. Мин. Внутр. Дел‚ 1848. С. 87.

³⁸ Шульгин В.Я. О состоянии женщин в России до Петра Великого. Исторические исследования. -- Киев: Вальнер‚ 1850. -- 106 с.

³⁹ Смирнов А. Очерки семейных отношений по обычному праву русского на-рода. Вып. 1. -- М., 1878. -- С. 35.

⁴⁰ Леонтович Ф.И. К вопросу о происхождении семьи вообще и её организа-ции по древнему русскому праву. -- Ж.М.Ю., 1900. -- С. 56.

⁴¹ Неволин К.А. Полное собрание сочинений. Т. 4. -- СПБ., 1857. -- 446 с.

⁴² Беляев И.Д. Русская земля перед прибытием Рюрика в Новгород. -- М., 1850; Беляев И.Д. Лекции по истории русского законодательства. 2-е изд. -- М.: Тип. Петровского, 1879. -- 728 с.

⁴³ Кавелин К.Д. Сочинения. Ч. 1-4. -- М.: Солдатенков, 1859. -- Ч. 2. -- 614 с.

⁴⁴ Спасович В.Д. Об отношениях супругов по имуществу по древнему польскому праву. -- СПБ.: Тип. Вольфа, 1857. -- 77 с.

⁴⁵ Добряков А. Русские женщины в домонгольский период. -- СПБ.: Безобразов‚ 1864. -- 128 с.

⁴⁶ Алексеев К. Об отношениях супругов по имуществу в России и Польше. -- М.: Университет, 1868. -- 108 с.

⁴⁷ Шпилевский С.М. Семейные власти у древних славян и германцев. - Казань.: Университет‚ 1869. -- 338 с.

⁴⁸ Савельев А. Юридические отношения между супругами по законам и обычаям великорусского народа. -- Н. Новгород., 1881. -- 91 с.

⁴⁹ Смирнов А. Очерки семейных отношений по обычному праву русского на-рода. Вып. 1.-- М.: 1878. -- 259 с.

⁵⁰ Карамзин Н.М. История государства российского. -- Т.т. 1-12. Изд. 2-е, испр. -- СПБ.: Тип. Греча‚ 1818 -- 1829.

⁵¹ Погодин М. П. Исследования, замечания и лекции о русской истории. - М.: Университет, 1846 --1856.

⁵² Васильев И. Сравнение индийских законов Ману о браках с брачными обычаями славян по Нестору. -- Киев, 1867. -- 113 с.

⁵³ Оршанский И.Г. Исследования по русскому праву обычному и брачному. -- СПБ.: Ландау, 1879. -- 453 с.

⁵⁴ Кранихфельд А. Начертание российского гражданского права в историчес-ком его развитии. -- СПБ.: 3-е отд., 1843. -- 327 с.

⁵⁵ Соловьёв С. История России с древнейших времён. Т.т. 1-29. -- М.: 1851 --1879. -- Т. 1. -- 271 с.

⁵⁶ Бестужев-Рюмин К.Н. Русская история. -- СПБ.: Д.Е. Кожанчиков, 1872. --480 с.

⁵⁷ Загоровский А.И. Курс семейного права. -- Одесса: Экономическая тип. 1902. -- С. 160.

⁵⁸ Орович К. Женщина в праве. -- СПБ.: Б. г. - С. 65.

⁵⁹ Мэн К. Древнейшая история учреждений /Перевод А. Нахимова. - СПБ.‚ 1876. - С. 258.

⁶⁰ Данге С.А. Индия от первобытного коммунизма до разложения рабовладельческого строя :Пер. с англ. А.М. Осипова. -- М.: Инлитиздат, 1950. -- 207 с.

⁶¹ Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев, 1885. -- С. 17.

⁶² Жид П. Гражданское положение женщины с древнейших времён /Перевод Гамбарова. -- М., 1902. -- С. 34.

⁶³ Талмуд. «Авотъ» рабби Нафана въ обоих версиях, съ прибавлением трактата «Авотъ». Критический перевод Н. Переферковича. -- СПБ., 1903. -- 191с.

⁶⁴Фрезе Б.Н. Очерки греко-египетского права. -- Ч. 1. -- Ярославль, 1912.-- 231 с.

⁶⁵ Матье М.Э. Из истории семьи и рода в Древнем Египте //Вестник древней истории. -- 1954. -- № 3.

⁶⁶ Карасевич П.Л. Гражданское обычное право Франции в историческом его развитии. -- М.: Тип. Мамонтова, 1875. -- 448 с.

⁶⁷ Сорель Ж. Историко-культурное значение французского гражданского кодекса. -- СПБ., 1905.-- 169 с.

⁶⁸ Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. -- Казань, 1902. -- С. 301, 327.

⁶⁹ Неволин К.А. История российских гражданских законов. -- СПБ., 1857. -- Ч.1. -- С. 92, 105.

⁷⁰ Победоносцев К.П. Курс гражданского права. -- СПБ., 1896. -- Ч. ІІ. -- С. 134.

⁷¹ Сергеевич В.И. Лекции и исследования по истории русского права. -- СПБ., 1903. -- С. 464.

⁷² Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. Изд. 4-е. -- Киев, 1905. -- С. 459.

⁷³ Мейер Д.И. Русское гражданское право. 7-е изд. -- СПБ.: Чичикадзе, 1897. -- С. 595.

⁷⁴ Оршанский И.Г. Исследование по русскому праву семейному и наслед-ственному. -- СПБ., 1877. -- С. 161.

⁷⁵ Латкин В.Н. Учебник истории русского права периода Империи (ХVІІІ и ХІХ ст.ст.). -- СПБ.: Тип. СПетерб. Тюрьмы, 1899. -- С. 525.

⁷⁶ Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. -- СПБ., 1907. -- С. 628.

⁷⁷ Див.: Неволин К.А. История российских гражданских законов. -- СПБ., 1857. Ч.1. -- С. 92‚ 105; Победоносцев К.П. Курс гражданского права. -- СПБ., Синод. тип.‚ 1896. Ч. ІІ. Права семейные‚ наследственные и завещательные. -- С. 134.

⁷⁸ Загоровский А.В. Курс семейного права. -- Одесса: Экономическая тип. 1902. -- С. 255.

⁷⁹ Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев: Тип. Маттисен, 1910. -- 351 с.

⁸⁰ Азаревич Д. О наследовании родственников бездетной вдовы в указанной части / Жур. Гр. и Уг. Пр., 1880, кн. 4. -- СПБ., -- 1880. -- 19 с.

⁸¹ Bachofen J.J. Das Mutterrecht. Eine Untersuchung uber die Gynaikokratie der alten Welf nach ihrer religiosen und rechtlichen Natur. -- Stuttgart: Hoffmann, 1861. -- 435 S.

⁸² Бертгольдт Г.В. Законы о правах и обязанностях от супружества возникаю-щих. -- М.: Снегирёв, 1881. -- Т. 1. Ч. 1. -- С. 100--108.

⁸³ Васильев И. Сличение юридических законов Ману о браках с брачными обычаями славян по летописи Нестора // Киевские Университетские Извес-тия. -- 1864. -- № 1-2.

⁸⁴ Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- 237 с.

⁸⁵ Ильин Г.Ф. Шудры и рабы в древнеиндийских сборниках законов // Вестник древней истории. -- 1950. -- № 2.

⁸⁶ Загоровский А.И. Личные и имущественные отношения между супругами // Русская Мысль. -- 1897. -- Кн. 1, 4.

⁸⁷ Казанцев Л.Н. О разводе по римскому праву. -- Киев‚ 1892. -- 248 с.

⁸⁸ Кавелин К.Д. Очерк юридических отношений, возникающих из семейного союза // Журн. Гражд. и Угол. Пр. 1884, прил. Кн. 2-4 и отдельно -- СПБ.: 1884.

⁸⁹ Куницын А. В. О правах наследства лиц женского пола. -- Харьков, 1844. - 142 с.

⁹⁰ Любавский О. О столкновении прав родительской власти отца и матери // Юрид. Вестн. Кн. 3-я. 1869.

⁹¹ Матье М.Э. Следы матриархата в древнем Египте // Вопросы истории доклассового общества. -- М.-Л., 1936.

⁹² Никольский В.Н. О началах наследования в древнейшем русском праве. - М.: Тип. Университета, 1859. -- 377 с.

⁹³ Пестрежицкий А. О вдовьей части в губерниях Черниговской и Полтавской // Ж. М. Ю. -- Кн. 12. -- 1860.

⁹⁴ Галанза П.Н. История государства и права зарубежных стран: В 2 т. -- М., 1963 -- 1969. -- Т. 1. -- 1963. -- 597 с.; Т.2. -- 1969. -- 485 с.

⁹⁵ Фёдоров К.Г. История государства и права зарубежных стран. -- Л., 1977. -- 456 с.

⁹⁶ Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. -- М.: Юристъ, 1995.-- 576 с.

⁹⁷ История государства и права зарубежных стран: В 2 ч.: Учебник для вузов / Под ред. проф. Н.А.Крашенниниковой и проф. О.А.Жидкова -- М.: Издательство НОРМА, 1996 - 1998. -- Ч. 1.-- 1996. -- 480 с.; Ч. 2. -- 1998. -- 712 с.

⁹⁸ Омельченко О. А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2т. - М.: Остожье‚ 1998. -- Т.1. -- 512 с.; Т.2. -- 448 с.

⁹⁹ Батыр К.И. Всеобщая история государства и права. -- М., 1995. -- 416 с.

¹⁰⁰ Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. -- Київ, 1994. -- 288 с.

¹⁰¹ Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права. -- СПб.: Равена‚ Альфа‚ 1995. -- 846 с.

¹⁰² Тищик Б.Й Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навч. посіб. -- Львів: Світ‚ 2001. -- 384с.

¹⁰³ Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб.: У 2 ч. -- Ч. І. / За ред. проф. О.В. Сурілова. -- Одеса: Астропринт, 1997. -- 232 с.; Ч. ІІ. -- Одеса: Астропринт, 1998. -- 272 с.

¹⁰⁴ Харитонов Е.О. Основы римского частного права. -- Одесса, 1998. -- 287 с.; История частного приватного права Европы. -- Одесса: 1998. -- 293 с.; Історія приватного права Європи: східна традиція. -- Одеса: 2000. -- 260 с.

¹⁰⁵ Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. -- Харків: Право‚ 1999. -- 416 с.; Історія держави і права України. Академічний курс у т. За ред. д-ра юрид.наук‚ професора‚ Академіка НАН України В.Я.Тація і д-ра юрид. наук‚ професора‚ Академіка Академії правових наук А.Й. Рогожина -- Київ‚ 2000.

¹⁰⁶ Weber М. Ehefrau und Mutter in der Rechsentwicklung. -- Tubingen: Mohr, 1907. -- 573 s.

¹⁰⁷ Voisin R. Etude critigue sur Lautorite maritale et la condition de Lepouse dans Lantuguite. -- Paris: 1907. -- 249 p.

¹⁰⁸ Bartsсh R. Die Rechtsstellung des Frau als Gattin und Мutter. Geschichtliche Entwicklung ihre personlichen Stellung im Privatrecht bis in das achtzehnte Jahrhundert -- Leipzig: Veit, 1903. -- 186 s.

¹⁰⁹ Neubecker F.K. Die Mitgift in rechtsvergleichenden Darstellung. -- Leipzig: A. Deichert, 1909. -- 231 s.

¹¹⁰ Kohler I. Zur Urgeschichte der Ehe. Totemismus, Gruppenehe, Mutterrecht. Stuttgart: F. Enke, 1897. -- 167 s.

¹¹¹ Westermarck Ed.. Geschichte der menschlichen Ehe. Einzig autorisierte deutsche Auschabe. Aus dem Englischen von L. Ratscher und R. Grazer. -- 2. Aufl. -- Berlin: Barsdorf, 1902. -- 589 s.

¹¹² Marguardt J. Romische Priwatalterthumer. I. Abteilung. -- Leipzig, 1864.-- 238 s.

¹¹³ Laboulaye E. Recherches sur ia condition civile et politique des femmes, depuis les Romains jusqu'a nos jours.-- Paris: A. Durand, 1843. -- 528 p.

¹¹⁴ Basset-Mazerat Q. Gondition de la femme dans le mariage a Rome. -- Paris, 1874. -- 197 p.

¹¹⁵ Bader C. La femme romaine. Etude de la vie antique. -- Paris: Didier, 1877. --502 p.

¹¹⁶ Besset P. Etude historigue sur la condition legale de la femme dans le mariage. -- Albi, 1880. -- 207 p.

¹¹⁷ Labbe K. Du mariage roman et de la manus // Nouy. Rev. du droit, 1887.

¹¹⁸ Martin L.A. Gondition de la femme en droit romain. -- Paris, 1888. -- 97 p.

¹¹⁹ Rein W. Das Privatrecht und der Civilprocess der Romer von der altesten Zeit bis auf Justinianus. -- Leipzig: Fleischner, 1858. -- 978 s.

¹²⁰ Schulin F. Lehrbuch der Geschichte des Romischen Rechtes. -- Stuttgart: Enke, 1889. -- 628 s.

¹²¹ Holder Ed. Institutionen des romischen Rechtes. -- Tubingen: Laupp, 1877. -- 273s.

¹²² Salkowski C. Institutionen. Grundzuge des Systems und der Geschichte des Romischen Privatrechte. 8-te Aufl. -- Leipzig: Tauchnitz, 1902. -- 618 s.

¹²³ Girard P. F. Geschichte und System des romischen Rechtes. Bd. 1-2. -- Berlin: Vahlen, 1908. -- Bd. 1. -- 420 s.; Bd. 2. 422 -- 1223 s.

¹²⁴ May G. Elements de droit romain. -- Paris: Larose, 1901. -- 660 p.

¹²⁵ Cug Ed.. Les institutions juridiques Manuel des institutions juridiques des Ro-mains. Ed. 2. -- Paris, Plon: Libr. generale de droit et de jurisprudence, 1928. -- 956 p.

¹²⁶ Энциклопедия мысли: Кн. 2-я. -- Санкт-Петербург‚ 1997. -- С. 297.

¹²⁷ Там само, с. 296.

¹²⁸ Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. -- М‚ 1984. -- С. 75.

¹²⁹ Книга Буття. ІІ. 24 / Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської і грецької на українську наново перекладена. - З нагоди Тисячоліття прийняття Християнства в Україні-Русі. Видання об'єднання біблійних товариств. -- Київ, 1990. -- 296.

¹³⁰ Казанцев Л.Н. О разводе по римскому праву. -- Киев, 1892. -- С. 11.

¹³¹ Morgan L. Н. Ancient Society, or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilization. By Lewis H. Morgan, London, Macrnillan and Co., 1877. -- 435 р. [Льюис Г. Морган. Древнее общество, или исследование линий человеческого прогресса от дикости через варварство к цивилизации. -- Лондон: Макмиллан и К°, 1877. -- 435 с.].

¹³² Социология/ Под общей редакцией В.П. Андрущенко и Н.И. Горлача.- Харьков, 1997 . -- С. 450.

¹³³ Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев -- СПБ., 1885. -- С. 3--5.

¹³⁴ Там само‚ с. 5.

¹³⁵ Однаковим чином, за Геродотом, дворянство у лікійців і каподоціїв за спадковістю переходило до жінок, звичай, який довго тримався в Шампані.

¹³⁶ Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев -- СПБ., 1885. -- С. 5.

¹³⁷ Там само.

¹³⁸ Див.: Загоровский А.И. Незаконнорожденные по саксонскому и французскому гражданским кодексам, в связи с принципиальным решением вопроса о незаконнорожденных вообще. -- Киев: Университет, 1879. -- 199 с.; Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев-СПБ., 1885 -- 162 с.; Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- 237 с.

¹³⁹ Bachofen J.J. Das Mutterrecht. Eine Untersuchung uber die Gynaikokratie der alten Welf nach ihrer religiosen und rechtlichen Natur. -- Stuttgart: Hoffmann, 1861. -- 435 s.

¹⁴⁰ Еріні, ерінії, евменіди, в грецькій міфології богині помсти, народжені Геєю, яка увібрала кров оскопленого Урана. На хтонізм Еріній вказує також інший міф про народження їх від Ночі і Ереба. Еріній три: Алекто, Тісіфона, Мегера. Вони мешкають в царстві Аїда і Персефони, з'являючись на землі, щоб пробудити помсту, безумство, злобу. Ерінія Алекто, напоєна ядом горгони, вливає злобу в сердце цариці латинів Амати, проникає в її груди у вигляді змії і робить її безумною. В образі страшної старої Алекто збуджує до бою Турна -- вождя рутулів і викликає кровопролиття (VII 415--545). Вид Еріній неприємний: це старо[ зі зміями замість волосся, що розвивається, з запаленими факелами в руках. Із їх пазурів капає кров. Ерінії -- хтонічні божества, зберігальниці материнського права. Вони переслідують Ореста за убивство матері і спорять з Афіною і Аполлоном, захисниками Ореста. Есхіл в «Евменідах» зображує безумство охопленого Ерінією Ореста, суд в ареопазі і примирення Еріній з новими богами, після чого Ерінії отримують ім'я евменіди ( «благомислячі»), тим самим змінюючи свою злобну сутність на функцію покровительниць законності. Звідси уявлення в грецькій натурфілософії, у Геракліта, про Еріній, як «блюстительниць правди», бо без їх волі навіть «сонце не переступить своєї міри». Образ Еріній пройшов шлях від хтонічних (Хтоній -- це Аїд, а він у грецькій міфології «безвидний», «невидний», «жахливий» -- владика царства мертвих, в його царстві і мешкають Ерінії, Персефона дружина Аїда. Звідси і назва Еріній, як богів хтонічних, якщо хочете Аїдських) божеств, які охороняють права мертвих, до упорядкувальниць космічного порядку -- евменіди «благомислячі». З Ерініями ототожнюються римські фурії («безумні», «люті») / Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. -- М.: Сов. Энциклопедия, 1990. -- С. 620.

¹⁴¹ Эсхил. Орестея. Эвмениды. -- М.‚ 1967. -- С. 9.

¹⁴² Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. У зв'язку з дослідженнями Льюїса Г. Моргана / Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид. -- Т. 21. -- К.‚ 1961.

¹⁴³ Мова йде про статтю 230 Цивільного кодексу, прийнятого при Наполеоні в 1804 році.

¹⁴⁴ Гомер. Одіссея. -- Київ: Дніпро‚ 1968. -- С. 36-37.

¹⁴⁵ Эсхил. Орестея: Агамемнон: Пер. с древнегреч. С. Апта. -- М.: Гослит-издат, 1961. -- 215 с.

¹⁴⁶ Плутарх. Сравнительные жизнеописания: Пер. с греч. В. Алексеев. Тт. 1-8. - СПБ.: Суворин, 1891. -- Т. 1. -- 624 с.

¹⁴⁷ Schoemann G. Griechische Alterthumer. Aufl. 3-e. Band 1-2. Berlin: 1871--1873. -- Bd 1. -- S. 268.

¹⁴⁸ Спартіати -- повноправні громадяни Древньої Спарти. Ілоти -- безправні мешканці Древньої Спарти, прикріплені до землі і зобов'язані нести на користь землевласників-спартіатів певні повинності. Положення ілотів по суті нічим не відрізнялось від положення рабів.

¹⁴⁹ Аристофан. Женщины на празднике Фесмофорий /Комедии. В 2 т. -- М.‚ 1983. Т. 2. -- 520 с.

¹⁵⁰ Див.: Геродот. История: В 9 т. / Перевод и примечания Г.А. Стратановского. -- М.: Научно-издательский центр «Радомир»; АСТ, 1999. -- Т. 8, гл. 105. 740 с.; Ваксмут В. Изучение элинской древности с точки зрения её государственности. -- Ч. 11, отдел 11. -- Галле: 1830. -- С.77.

¹⁵¹ Еврипид. Орест / Трагедии: В 2 т. -- М.‚ 1980. Т. 2. -- 654 с.

¹⁵² Ганімед, в грецькій міфології син троянського царя Троса і німфи Каллірої. Через свою надзвичайну красу Ганімед, коли він пас батьківські стада на схи-лах Іди, був викрадений Зевсом, що перетворився на орла і віднесений на Олімп; там він виконував обов'язки виночерпія, розливаючи на бенкетах бо-гам нектар. Міф про Ганімеда містить ряд нашарувань: настародавніші -- оберненість Зевса (більш пізніше -- орел як атрибут Зевса); мотив східних міфологій (любов до прекрасного юнака), проникли в Грецію не раніше УІ ст. до н.е., пізній мотив -- метаморфоза Ганімеда.

¹⁵³ Маркс К.‚ Енгельс Ф. Німецька ідеологія / Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. -- Т. 3. -- С. 30.

¹⁵⁴ Morgan L. Н. Ancient Society, or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilization. By Lewis H. Morgan, London: Macrnillan and Co., 1877. -- Р. 504.

¹⁵⁵ Гетера (від грецького hetaira -- подруга, коханка), в Древній Греції освічена незаміжня жінка, що веде свободний незалежний образ життя; пізніше гете- рами називались також повії.

¹⁵⁶ Гієродули -- в Древній Греції і грецьких колоніях раби і рабині, що належа-ли храмам. Жінки-гієродули в багатьох місцях, особливо в містах Передньої Азії і в Корінфі, займались храмовою проституцією.

¹⁵⁷ Грецький вираз: «гетеризм» ближче за інших підходить до цього поняття.

¹⁵⁸ Спенсер Г. Синтетическая философия/ Пер. с анг. -- К., 1997. -- С. 287-356.

¹⁵⁹ У цьому відношенні ми цілком згодні з Ковалевським М.М. Первобытное право. Род. -- СПБ., 1903. -- С. 105.

¹⁶⁰ Kohler І. Indisches Ehe -- und Familienrecht // Zeitsehrift fur vergleichende Rechtwissenschaft. Вd. III. -- Stuttgart, 1897. - S. 39.

¹⁶¹ Ibid. s. 59.

¹⁶² Ibid. s. 393.

¹⁶³ Dargun L. Mutterrecht und Raubene und ihre Reste im germanischen Recht und Leben. / Vide: Untersuchungen zur deutschen Staats-und Rechtsgeschichte. [Н] 16. -- Breslau, 1883. -- 247 s.

¹⁶⁴ Геродот. История в девяти книгах: Пер. проф. Ф. Мищенко с предисло-вием и указателем. Т. 1-2. -- СПБ., 1885--1888.

¹⁶⁵ Strabonis Rerurn geographicarum libri XVII. Siebenkees et Tzschycke. -- Lipsiae: 1808.; a також: Мищенко Ф. География Страбона. -- M.‚ 1879. -- 309 c.

¹⁶⁶ Plutarchi vitae. Recognovit Theod. Doehner. Graece et latine. -- Parisiis, 1857. -- 624 р.

¹⁶⁷ Plutarchus. Vitae parallelae.T. 1-9. -- Lipsiae: Tauchnittii, 1829. -- T. I. Thesus, Romulus, Lycurgus, Numa, Solon, Poplicola. 1829.: Lycurgus ... egregieque mstituit ut omni libidine a conjugio remota, tamen inter dignos societatem liberoram procreationisnue eorum sineret. ... Vicissim facultas dabatur viro bono, si quam fecundam atque castam mulierem alii matrimonio junctam in admiratione haberet, ut earn a viro impetraret, congressusgue cum ea tanguam in solo fertili bonos liberos sereret . .... Primum enim Lycurgus existіmabat liberos non esse parentum proprios, sed communes civitatis: itaque non ex quibuscunque hominibus, sed ex optimis nasci cives volebat.

¹⁶⁸ Dionisi Halicarnassensis opera. Antiquitates romanae. Graece et latine. Curavit lo. lac. Reiske. -- Lipsiae, 1774. Cap. 24.

¹⁶⁹ Bibliotheque latine--francaise. Publiee par Jules Pierrot. - Ed. Panckouckee. -Paris‚ 1827: Cui gloiriae punicairum feminarum, ut ex comparatione turpius appareat, dedecus subnectam. Siccae enim fanum est Veneris, in quod se matronae conferebant, atque inde procedentes ad quaestum dotes corporis injuria contrahebant, honesta nimirum tam inhonesto vinculo conjugia junctuuae.-- Геродот стверджував, що взагалі серед лідійського народу всі дочки займаються проституцією, збираючи собі таким чином придане.

¹⁷⁰ Sororum filiis idem apund avunculum qui apud patrem honor, quidam sanctio-rem artioremque hunc nexum sanguinis arbitrantur. ... На це місце особливо спи-рається Dargun L. як на доказ існування материнства у древніх германців. - Див.: Dargun L. Mutterrecht und Raubene und ihre Reste im germanischen Recht und Leben / Vide: Untersuchungen zur deutschen Staats-und Rechtsgeschichte [H]16. -- Breslau, 1883. -- 247 s.

¹⁷¹ Wilken G.A. Das Matriarchat (das Mutterrecht) bei den alten Arabern Autorisirte Ubersetzung aus dem Holandischen. -- Leipz.: Schulze, 1884. -- S. 41 (563 р.), anm. 3., там же наведені цікаві зближення Robertson Smith‚ що підтверджують існування гетеризму у древніх євреїв. Для характеристики єврейської сім'ї цікаво, що серед заповідей, які установили перші і найважливіші основи існування народу єврейського, є постанова про святість сім'ї (6-а заповідь) і про святість шлюбу (7-а і 10-а); чи не були ці основи ще хисткими у євреїв того часу. Натяк на минулий гетеризм можна, мабуть, бачити і в тому, що раб Авраама дає подарунки за Ребекку її матері і дядьку; про подарунки батькові її не говориться (Буття. XXIV, 63), ймовірно тому, що дядько по матері мав ще великий вплив.

¹⁷² Wilken G.A. Das Matriarchat (das Mutterrecht) bei den alten Arabern Autorisirte Ubersetzung aus dem Holandischen. -- Leipz.: Schulze, 1884. -- S. 42. -- 563 р. Ось слова Августина: ut nullа ulterius ferrent suffragia, ut malus nascentium maternum nomen acciperet.

¹⁷³ Пор.: Gide P. Etude sur la condition privee de la femme, dans le droit ancien et moderne. -- Paris: Durand, 1867. -- Р. 17., і наведені ним в прикл. 3 відомості інших древніх письменників, що підтверджують повідомлення Геродота (Nicolas de Dumas, Heraclide de Роnt, Solin etc.)

¹⁷⁴ Bernhoft Fr. Zur Ueschichte des europaischen Familienrechts // Zeitschrift fur vergleichende Rechtswissenschaft, 8-ter Band.- Stuttgart: Enke‚ 1882. -- S. 173.

¹⁷⁵ Загоровский А. И. О разводе по русскому праву. -- Харьков‚ 1884. -- С. 106‚ 107.

¹⁷⁶ Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. Вып. 2-й. -- К., 1886. -- С. 87.‚ не надаючи значення вищевказаним свідоцтвам чи розуміючи їх інакше, стверджує, що у «древнеславянских племен отсутствие коммунального брака и материнского права в историческое время не подлежит сомнению».

¹⁷⁷ Цікавий звичай, що практикується у туркменів: гість, який залишився ночувати в кибитці, де є доросла дівчина, повинен виконати по відношенню до неї борг, що називається: куйнина -- бару (лізти за пазуху). Підібний звичай практикується і у кавказьких горців. Про звичаї, що нагадують гетеризм у цих горців, див.: Дубровин Н. История войны и владычества русских на Кавказе. -Т. 1-й, кн. 1-я. -- СПБ.‚ 1871. -- С. 128.

¹⁷⁸ Залишки гетеризму у різних народностей старого світу, європейських і азі-атських (напр. індусів), зібрані в праці: Giraud Teulon. Origines du mariage et de la famille. -- Paris‚ 1884. - Р. 150.

¹⁷⁹ Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 91.

¹⁸⁰ Там само.

¹⁸¹ Там само. -- С.9.

¹⁸² Там само.

¹⁸³ Там само.

¹⁸⁴ Там само.

¹⁸⁵ Там само.

¹⁸⁶ Пояснення неправоздатності заміжньої жінки (слабістю, глупістю її статі) знаходиться в такій разючій суперечності з повноправ'ям дівчини і вдови, що рідко хто пробує обгрунтовувати це пояснення. Однак, знаходяться професо-ри (наприклад, відомий французький юрист Ваudгу Lасаntinerie), які нама- ються все ж пояснити різницю, говорячи, що заміжня жінка, яка поглинута турботами про господарство, в дійсності менш здатна до справ, ніж дівчина чи вдова.

¹⁸⁷ Яка іронія слів: мадам по-стариному означає: моя господиня.

¹⁸⁸ Французький письменник Фіно говорить: «Моногамію проголосили вчен-ням основним, першорядним і рятівним, що відповідає як людським, так і бо-жим законам. А на ділі -- вона тільки виключення із полігамії торжествуючої, хоча і прикритої» / Finot J. Progres et bonheur. Philosofhie, morale et sciene du progres et du bonheur. -- T. 1. -- Paris: Alcan, 1914. - Р. 43.

¹⁸⁹ Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С.16.

¹⁹⁰ Там само.

¹⁹¹ Fоnсеgrea G. Mariage et union libre. -- Paris‚ 1904. -- P. 32.

¹⁹² Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 16--17.

¹⁹³ Там само‚ с. 17.

¹⁹⁴ Це було до останньої «великої», «визвольної» війни, що звільнила францу-зьких генералів від дотримання всяких формальностей. Окупаційні генерали в цей час прямо предписують міським головам німецьких свободних самоуправлінь: «поставити стільки-то жінок для домів, які обслуговують потреби солдат».

¹⁹⁵ Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 17.

¹⁹⁶ Там само‚ с. 20-21

¹⁹⁷ До війни в Європі на 1.000 чоловіків припадало 1.036 жінок, в Америці --941, в Азії -- 956, в Африці -- 948, в Австралії -- 921. Чоловіків в Європі було менше, ніж жінок -- на 7.142.000. В інших частинах світу чисельність чоловіків перевищувала чисельність жінок: в Америці -- на 4.312.000, в Азії -- на 9.104.000, в Австралії -- на 226.000, в Африці -- на 209.000. У всьому світі чоловіків було більше, ніж жінок, на 6.709.000. Після війни в Європі на 1.000 чоловіків припадало 1.111 жінок. Слід відзначити, що надлишок чоловіків в Азії не заважав існуванню законного багатоженства.

¹⁹⁸ Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 21.

¹⁹⁹ Там само‚ с. 22.

²⁰⁰ Там само.

²⁰¹ У внесеному в 1926 році до турецько[ палати депутатів проекті реформи шлюбного права багатоженство зберігається, але при цьому до чоловіка вису-вається вимога цілком однакова -- у всіх відношеннях -- забезпечити своїх дружин.

²⁰² Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 23.

²⁰³ Там само‚ с. 24.

²⁰⁴ Там само.

²⁰⁵ Там само.

²⁰⁶ Там само.

²⁰⁷ Там само‚ с. 65

²⁰⁸ Morgan L. Н. Ancient Society, or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilization. By Lewis H. Morgan, London, Macrnillan and Co., 1877. -- Р. 491-- 492.

²⁰⁹ Числа, XXI 20-23; V 30; Повторення Закону, XXI ІІ--13; пор.: XX 10.

²¹⁰ Буття, XXIX 26 і наст., XXXI 15. Кетуб, 1 6: Ш 8; [6,8]; УП 8: тут мова йде про помилкову купівлю жінки, про її недоліки, як предмету купівлі; при цьому, згадується про огляд нареченої родичками нареченого у лазні.-- Ми наводимо місця із Талмуду в перекладі Н. Переферковича. Див.: Талмуд. Мишна и Тосефта. Критической перевод Н. Переферковича. Том Ш. Изд. 2. -- СПБ‚ 1905.-- 425 с.

²¹¹ Повторення Закону‚ ХХІІ 28--29: «коли хто спіткає дівчину‚ що не була заручена‚ і схопить її і ляже з нею‚ і застануть їх‚ то той чоловік‚ що лежав із нею‚ дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла‚ і вона стане йому за жінку‚ за те‚ що збезчестив її‚ -- не зможе він відпустити її по всі свої дні». Пор. в законах Ману брак пішачів. Вихід. XXII 15--16: «А коли хто підмовить дівчину‚ яка не заручена‚ і ляже з нею‚ то нехай дасть їй вено‚ і візьме її собі за жінку. Якщо батько її справді відмовить віддати її йому‚ -- нехай відважить срібла згідно з веном дівочим». Пор.: Закони Ману (стор. 55 прим. 9).; Кетуб., Ш 3--8; [3, 6; 3, 8].

²¹² Килдуш, I 1. Жена приобретается, т.е. кто либо женится; жена приобретает сама себя, т. е. жена приобретает самостоятельность. Её приобретают посред-ством денег: это приобретение имело символический характер и не было на-стоящей куплей-продажей.

²¹³ Кетуб., IV 4. Під освяченням розуміється в цьому тексті заручини дочки (кіддушин). Пор. прим. 4. Батько має також право продажу малолітньої дочки (Кетуб., Ш 8).

²¹⁴ Кетуб., IV 5; див. також IV 2. 4. Здійснення шлюбу, за Талмудом, розпада-ється на два акти, відділені один від одного проміжком часу від одного до дванадцяти місяців: 1) ерусин (або кіддушин) -- заручини чи освячення і 2) ніссуїн -- власне укладання шлюбу, введення нареченої в хуппу, на брачне ложе. Ерусин -- обряд вручення символу; жінка, яка отримала символ обручення, можливий вираз «вдова після ерусин» (див. примітки Переферковича до його перекладу Талмуду, том Ш с. 12 прим. 4 і с. 40 прим. 1). Мимоволі приходять на упоам'ять римські спонзалії і древньоруський зговір. Ерусин -- це зговір, шлюбний контракт; ніссуїн -- це виконання контракту передачою зарученої. Зговір -- це не попередня угода, але сам шлюбний договір, оскільки заручена вже вважається дружиною зарученого.

²¹⁵ Кетуб., [4, 4]: «Если отец пошел с посланцами мужа, или посланцы отца пошли с посланцами мужа, или у неё собственный двор на пути и она вошла, чтобы переночевать в нём, но не вошла в хуппу во имя ниссуин, и умерла, то, хотя бы её кетуба находилась у мужа, отец ей наследует после неё; если же отец передал её посланцам мужа, или у него собственный двор на пути, и она вошла в хуппу во имя ниссуин и умерла; то хотя бы её кетуба находилась у отца, её муж наследует после неё. К чему вышесказанное относится? -- к её наследству». Див. також спір двох шкіл Шаммая і Гіллеля про наслідування після вдови. Перша школа вчила, що майно, яке дісталося вдові, повинні розділити спадкоємці чоловіка і батька; друга школа вважала інакше: кетуба йшла у власність спадкоємців чоловіка, а майно, що приходить і іде з нею, дістається у власність спадкоємців її батька (Кетуб., У111 6).

²¹⁶ Кетуб., [4,1.2]; IV 4.

²¹⁷ Талмуд. Критической перевод Н. Переферковича. Том Ш. Изд. 2-е -- СПБ.‚ 1905. -- Т. Ш. -- С. 111‚ прим. 1.

²¹⁸ Тосефта Кетуб., 12, 1; Иерушалми Кетуб., VIII (32б-32в); Бавли Кетуб., 82б (див. Талмуд. Критической перевод Н. Переферковича. Том Ш. Изд. 2-е -- СПБ.‚ 1905. -- Т. Ш. -- С. 176.)

²¹⁹ Див. кетубу у сучасних євреїв (додаток 2 Н. Переферковича, -- Т. 3. -- С.177).

²²⁰ Пор.: Законы Хаммурапи / Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. -- М.‚ 1973. -- 495 с.

²²¹ Кетуб., УП 6--7 [4, 6].

²²² Тосефта Кетуб. [10, 3]: „женщина, которая говорит: «мой муж умер, полу-чает пропитание или кетубу; если же она говорит: мой муж развелся со мной», то она получает пропитание до размера кеегубы». Пор.: Кетуб.. XI 1: «Вдова получает пропитание из имущества сирот ; произведение рук её принадлежит им...»

²²³ Кетуб., 1 2: «Для девицы кетуба -- двести зузь, а для вдовы -- мина (сто зузь)."»Один зузь == близько 50 коп. Про відносну цінність 200 зузь можна ви-вести з того, що власник даного капіталу, що не знаходиться в обороті, не вва-жався бідним (Н. Переферкович, його переклад Талмуду, т. Ш С. 112 прим. 1). У такому ж розмірі видавалась кетуба і в тому випадку, якщо вона не була виговорена у шлюбному записі (Кетуб., IV 7; ср. [9,5]). Так само постановляють і закони Хаммурапі. Якщо шлюб був здійснений без tirhatu, то вдова отримувала одну мину. Таким чином, порівняння кетуби і tirhatu підтверджує ще раз виголошену нами вище думку про tirhatu як діючий інститут вавілонського права, хоча і не в розумінні ціни, як при справжній купівлі-продажу нареченої.

²²⁴ Сироти наслідують кетуби своїх матерів (Кетуб., Х 2).

²²⁵ Кетуб., УШ 6; Бава-Батра, IX 8. 9.

²²⁶ Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права. -- М.‚ 1998. -- Т.1. -- С.70.

²²⁷ Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. -- М.‚ 1984. -- С. 18.

²²⁸ Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. -- Київ‚ 1998. -- Т. 1. -- С. 20.

²²⁹ Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. -- М.‚ 1984. -- С. 19.

²³⁰ Доказом цієї спадкоємності може служи те, що sponsaliа виконувалась через відведення нареченої в дім нареченого (deduktio in domum mariti); при тому, як ми зазначили вище, це відведення нареченої зображувалось у шлюб-них обрядах у вигляді насильницького викрадення дівчини.

²³¹ Свій висновок автор обгрунтовує не лише у § 139 законів Хаммурапі, в якому йдеться про можливість шлюбу без tirhatu, але, головним чином, на шлюбних контрактах, які дійшли до нас із часів першої вавілонської династії. Так, деякі шлюбні контракти укладались від імені батьків, брата і дружини; сама плата (tirhatu) дається нареченій чи родичам, або нареченій і її брату і сестрі; накінець, в деяких древніх шлюбних угодах зовсім не згадується про плату за наречену.

²³² Черниловский З. М. Всеобщая история государства и права. -- М.: Юристь‚ 1995. -- С. 51.

²³³ Див.: Законы Ману. Перевод Эльмановича С.Д., проверенный и исправлен-ный Г.Ф.Ильиным -- М.‚ 1960. -- 263 с.

²³⁴ Розанов В.В. Религия, философия, культура: [Сборник] / [Сост. и вступ. ст. А.Н. Николюкина; Коммент. Н.Д. Александрова‚ М.П. Одесского.] -- М.: Рес-публика‚ 1992. -- С. 3.

²³⁵ Там само‚ с. 14.

²³⁶ Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины.- Юрьев‚ 1910. -- С. 52; Законы Ману Перевод Эльмановича С.Д., проверенный и исправленный Ильиным Г.Ф. -- М.‚ 1960. -- С. 54.

²³⁷ Ману, I‚ 31.

²³⁸ Споживна вартість - це здатність товару задовольняти нашу негайну потребу. Говорячи про неї не можна сказати, що важливіше гудзик чи ложка, рука чи вуста.

²³⁹ Ману‚ ІІІ‚ 30.

²⁴⁰ Радхакришнан С. Индийская философия. -- СПБ.‚ 1994. -- Т.1. -- С. 49.

²⁴¹ Ману‚V, 152.

²⁴² Там само, V‚ 152; Про значення релігійної церемонії див.: Ману, VІІІ. 226-227.

²⁴³ В римському праві слово «manus» у буквальному розумінні «рука», що озна-чало також просто фізичну силу, речове панування.

²⁴⁴ Наприклад, братом нареченої з дозволу її батька (Ману, V‚ 151).

²⁴⁵ Ману, Ш‚ 43--44.

²⁴⁶ Отец, сознающий свои обязанности, не должен брать за дочь даже и мала-го вена, ибо человек, берущий из жадности вено, становится продавцем своего потомства (Ману III 51.).

²⁴⁷ Ману, VIII‚ 366.

²⁴⁸ Там само‚ VIII‚ 369

²⁴⁹ Там само‚ IX‚ 93; пор. також Ману, VIII 204

²⁵⁰ Там само‚ IX‚ 97.

²⁵¹ Там само‚ IX‚ 98.

²⁵² Там само‚ VІІІ, 60, 369; ІХ‚ 93, 97, 98, 100.

²⁵³ Там само‚ ІХ‚ 160, 174.

²⁵⁴ Однак, як у римському праві, так і за законами Ману вже заборонявся про-даж дружини її чоловіком (Ману, IX‚ 46).

²⁵⁵ Ману, ІХ‚ 46.

²⁵⁶ Це випливає з того, що шлюб асурів (Ману. Ш‚ 25) був зовсім заборонений пізнішим редактором; а з другого боку, з одного місця законів Ману випливає, що тільки перші п'ять способів‚ не рахуючи способу асурів, вели до виникнення влади чоловіка (VIII 196‚ пор. 197). Пор. також : Ману, Ш‚ 35.

²⁵⁷ Ману, Ш‚ 36--42.

²⁵⁸ Там само‚ Ш‚ 39 -- 41.

²⁵⁹ Там само‚ Ш‚ 42.

²⁶⁰ Там само‚ Ш‚ 37--38.

²⁶¹ Виключення шлюбу асурів перебуває у тісному зв'язку з негативним відношен-ням укладача законів Ману до купівлі-продажу нареченої (див.: прим. 8 і 9). Відносно ж шлюбу гандхарвів ми не маємо суперечливих постанов : пор. Ману, Ш‚ 41 і VIII‚ 196.

²⁶² Слід, однак, знову відзначити суперечність. З одного боку, для кшатрія укладення шлюбу викраденням зі згоди чи без згоди нареченої і просто оволо-дінням нею з її згоди вважаються законними; з іншого боку, ці способи шлюбу оголошені погибельними як в цьому житті, так і в загробному (Ману, ІІІ‚ 20, 41) і їх радять обминати (Ману, ІІІ‚ 42). Ймовірно, перед нами знову дві редакції зводу законів Ману.

²⁶³ Постанови ці належать до більш пізньо[ редакції, оскільки ними встановлюється навіть позбавлення батьком його влади.

²⁶⁴ Ману, ІХ‚ 71.

²⁶⁵ Там само‚ ІХ‚ 99.

²⁶⁶ Там само‚ ІХ‚ 72.

²⁶⁷ Там само‚ VІІІ‚ 205, 224.

²⁶⁸ Там само‚ УІІІ‚ 225.

²⁶⁹ Скрипилёв Е.А. Дигесты Юстиниана -- основной источник познания римского права. (Див.: Дигесты Юстиниана: Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И. С. Перетерского / АН СССР. Институт государства и права./ Отв. ред. Е.А. Скрипилев. -- М.: Наука, 1984. -- С. 7-18. -- 456 с.).

²⁷⁰ Там само‚ с.115.

²⁷¹ Там само‚ с. 111.

²⁷² Die Sage von Tanaquil. - Heidelberg‚ 1870. -- S. 73--80‚ 282.

²⁷³ Die Etrusker. -- L.‚ 1828. Bd. I. -- S. 403‚ 276.

²⁷⁴ Ми розглянемо більшість доказів, які зібрані в працях Бахофена, Жиро-Тейлана, Бернгофта, Даргуна, Летурно, Поста.

²⁷⁵ Antiguarische Briefe von U. Bockh, J. W. Loebell, Th. Panofka, F. Von Raumer und H. Ritter. -- Leipzig: Brockhaus, 1851. -- 251 s. XXIII.

²⁷⁶ Hаlicarnasensis D. Opera graece et latine. Cum adnotationibus diversorum curavit I.I. Reiske. Vol. 3. -- Lipsiae‚ 1775. -- S. 23.

²⁷⁷ Die Sage von Tanaquil. - Heidelberg‚ 1870. -- S. 53.

²⁷⁸ Плутарх. Сравнительные жизнеописания: Пер. с греч. В. Алексеев. -- Т. 1-8. -- СПБ.: Суворин, 1891. -- Т. 7. -- С. 7.

²⁷⁹ Zeitschrift fur geschichtliche Rechtswissenschaft. VI Band.: Die Cognaten und Affinen nach romischem Rechte in Vergleichung mit andern verwandten Rechten. 1828.

²⁸⁰ Zeitschrift fur geschichtliche Rechtswigsenschaft. Band VIII, H. 2-te. Zur Geschichte des europaischen Familienrechts. -- 1829. -- S. 209.

²⁸¹ Веrnhoft Fr. Staat und Recht. - Stuttgart, 1881 -- S. 138. Посилається на D. 20. 1. 29. 1. Th. Mommsen. Romische Geschiechte. Aufl. 7-te Band 1-3, 5. -- Berlin, 1881-1885.

²⁸² Такий само характер, ймовірно, має lех, що встановив, за словами Папіньяна, jus vitae necis gue in filium‚ що підтверджує існування допатріархального ладу у римлян.

²⁸³ Plutarchus. Quaestiones romanae. -- Lipsiae, 1873. -- C. 6; Gellius A. Noctium Atticarum libri ХХ. Ex recensione M. Hertz. -- Lipsiae, 1903. Х. 23. 1.

²⁸⁴ Plutarchus. Vitae parallelae.-- T. 1-9. -- Lipsiae: Tauchnittii, 1829. -- T. V. Fragmenta et spuria. -- Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Tit.V. 6: olim usque ad quartum gradum matrimonia contrahi non poterant. За словами: Marquardt I. Das Privatleben der Romer. -- Leipzig, 1879. -- S. 30, шлюб між consobrini з'явився під час 2-ї пунічної війни, а раніше була заборона до 6-го ступеня.

²⁸⁵ Аналогічний до цього звичай, що вказував на минулий гетеризм, спостерігав-ся на Кіпрі: дівчат відсилали перед шлюбом на декілька днів на берег моря, щоб вони там придбали собі грошей для приданого. Пор.: Також було у Лідян, за свідченням Геродота: ... всі дочки займаються проституцією, збираючи собі таким чином придане. Див.: Геродот. История в девяти книгах. Перевод проф. Ф. Мищенко с предисловием и указателем. -- СПБ., 1885--1888. -- Т. 1. -- С. 93.

²⁸⁶ Там само. С. 78.

²⁸⁷ Там само. С. 413.

²⁸⁸ Цицерон М.Т. Об обязанностях: К сыну Марку Цицерону. В 3 кн. Перевёл А. Клеванов. -- М.: Салаев, 1877. -- 156 с.

²⁸⁹ Те ж говорить Плутарх: Plutarchus. Vitae parallelae.T. 1-9. -- Lipsiae, Tauch-nittii, 1829. -- T. I. Thesus, Romulus, Lycurgus, Numa, Solon, Poplicola. -- Р. 3.

²⁹⁰ Веrnhoft Fr. Staat und Recht. -- Stuttgart, 1881 -- S. 138. робить зауваження, що вираз; ingenui --не означає тільки вільнонароджених, а разом з тим правильно чи закононароджених (есhtgeborenen); так що незакононароджені можуть бути вільнонародженими, але не бути ingenui. Це зауваження вірне, але воно не змінює суті справи.

²⁹¹ Ковалевский М.М. Первобытное право. Род. -- СПБ., 1903. -- С. 143.

²⁹² Gаi. Institutionum juris civilis. 5 ed. -- Lipsiae: Teubner, 1886. -- S. 86.

²⁹³ Див.: Gellius Noctium Atticarum libri XX (Edid. M. Hertz. -- Berlin, 1883. IV 3, 2. -- Festus De verborum significatione (Dagerius A. -- Amst., 1699.) sub. Guaeso. - Ulpianus Fragmenta tit. III § 3; D. 23. 24. I. (Modestianus libro 1 Regularum.) Nuptiae sunt conjunctio maris et feminae, consortium omnis vitae, divini et humani juris communicatio.

²⁹⁴ Lippert J. Die Geschichte der Familie. -- Stutgart, 1884. -- S. 118.

²⁹⁵ Valerii Maximi. Facta Dictaque Memorabilia. (Ed. Panckoucke. -- Paris, 1837) Lib. II. Cap. IX n. 1; natura vobis quemadmodum nascendi, ita gignendi legem scribit; entesque tos alendo, nepotum nutriendorum debito (si quis est pudor) alligaverunt.

²⁹⁶ Platon. Banguet. (Ed. Didot. -- T. I. -- p. 673) Chap. XVI.

²⁹⁷ Cicero in Yerrem. Act. II lib. III. 161. susceperas.... liberos non solum tibi, seil etiam patriae.

²⁹⁸ Gellius Noctium Atticarum libri XX. Edid. M. Hertz. -- Berlin, 1883. I 6. 6. Civitatem salvam esse sine matrimonijrum freguentia non pose.

²⁹⁹ Manava-Dharma-Sastra. Lois de Manou (Traduites du sanscrit par loiseleur-- Destongchamps. -- Paris., 1883).

³⁰⁰ Manou. livre IX § 137: par un fils an homme gagne les mondes celestes; par le fils d'un fils il obtient l'immortalite; par ie fils de ce petitfils il s'eleve au sejonr du soleil. § 188. par la raison que ie fils delivre son pere du sejour infernal appele Pout; il a ete appele Sauveur de l'enfer (Pouttra) par Brahma lui meme.

³⁰¹ Manou IX. 28 de la femme seule procedent les enfans, l'accomplissement des devoirs pieux.... et ie ciel pour ie Manes des anefetres et pour ie mari luimeme.--Gide P. Etude sur la condition privee de la famme dans les droit ancien et moderne. -- Paris, 1885. -- p. 54.

³⁰² Bohlen. Das alte Indien mit besonderer Rucksicht auf Aegypten. -- Konigsb., 1830. -- Р. 141.

³⁰³ Manou IX. 59, lorsdn'on n'a pas d'enfans, la progeniture que l'on desire peutetre obtenue par l'union de l'epouze, convenablement autorisee, avec un frere ou un autre parent (sapinda). § 60 Arrose de benrre liquide et gardant ie silence, que ie parent charge de cet office, en s'approchant, pendant la nuit, d'une venve ou d'une femme sans enfans, engendre un seul fils, mais jamais un second. Поp. Gibelin Etudes sur ie droit civil des Hindous. Recherches des legislation comparee sur les lois de 1'lnde, les lois d'Athenes et de Rome et les Coutumes des Germains. I--II T. -- Pondich, 1849. -- Р . 31.

³⁰⁴ Пор.: Осипов П. Брачное право Древнего Востока. Вып. 1-й. -- Казань, 1872. -- С. 13, 102.

³⁰⁵ Dionisii Halicarnassensis. Antiquitatum romanorum libri quotquot supersunt. (Cum annotat. Stephani... -- Reiske: 1744--47. Латинський переклад) liber IX cap. 22 prisca eorum lex cogebat eos, dui per aetatem possent, uxores ducere... quam diligenter usqne ad aetatem suam a majoribus servatam...

³⁰⁶ Gellius Noctium Atticarum libri XX (Edid. M. Hertz. -- Berl.: 1883. VI 1, 2... oratio Mettelli Numidici..... quam in censura dixit ad populum de ducendis uxoribus, cum eum ad matrimonia capessenda hortaretur.

³⁰⁷ Valerii Maximi. Facta Dictaque Memorabilia. Ed. Panckoucke. -- Paris, 1837.

³⁰⁸ Ciccero M.T. De legibus Recognovit C.F. W. Muller. -- Libstae: Tenbneri, 1889. -- 380-450 s.

³⁰⁹ Becker W. Charikies. Bilder aitgriechischer Sitte. -- Leipz, 1840. 2-tei -- Th. -- s. 436, 440; Lasaulx E. von. Geschichte und Plilosophie der Ehe bei den Griechen. -- Wurzburg: Thein, 1844. -- S. 104.

³¹⁰ Plutarchi. Chaeronensis quae supersunt omnia. Graece et latine. Ed. Reiske. - Lip.: 1744. Lycurg cap. XV: nam viro natu grandiori, cni florens aetate erat conjux si quidem probum et honestum adolescentem carum haberet probaretque, jus erat earn huic jungere et quum impleta esset egregio semine, sibi vindicare partum.

³¹¹ Plutarchi. Vitae. Graece et latine Ed. Th. Doehner. -- Lip.: 1744. Solon c. 20. Absurda etiam et ridicula lex videtur, qua mnlieri (i. e. filiae heredi) permittitur, si maritus ejas, qui ei secundum legem obtigit, coire non posset, rem cumejus propinquis habere.

³¹² Gellius N. A. Noctium Atticarum libri ХХ. Ex recensione M. Hertz. -- Lipsiae, 1903. IV 3. 3 paelicem autem appelatam probrosamque habitam quae juncta consuetaque esset cum eo, in cujus manu mancipioque alia matrimonii can-saforet, hac antinuissima lege ostenditur, quam Numae regis fuisse accepimus: «Paelex aedem lunonnis ne tangito; si tangit, lunoni crinibus demissis agnum feminam caedito».

³¹³ Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Tit. III § 3; D. 23. 24. I.

³¹⁴ Азаревич Д.И. Брачные элементы и их значение. - Ярославль, 1879. - С. 21.

³¹⁵ Там само‚ с. 9‚ 12.

³¹⁶ Книга Буття. ІІ. 24.

³¹⁷ Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев, 1910. -- С. 19.

³¹⁸ Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М.‚ 1973. -- С. 18-19.

³¹⁹ Там само.

³²⁰ Там само.

³²¹ Зікрум - жриця.

³²² Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М.‚ 1973. -- С. 20.

³²³ Там само.

³²⁴ Мардук-бог, покровитель Вавілону.

³²⁵ Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М.‚ 1973. -- С. 20.

³²⁶ Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. -- Київ‚ 1998. -- Т.1. -- С. 26.

³²⁷ Там само.

³²⁸ Там само.

³²⁹ Там само‚ с. 24.

³³⁰ Там само.

³³¹ Там само. с. 21

³³² Там само.

³³³ Там само.

³³⁴ Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М., 1973. -- С. 18.

³³⁵ Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев, 1910. -- С. 75.

³³⁶ Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. -- Київ, 1998. -- Т.1. -- С. 22.

³³⁷ Там само.

³³⁸ Там само.

³³⁹ Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев, 1910. -- С. 99.

³⁴⁰ Weber M. Ehefrau und Mutter in der Rechtsentwicklung. -- Tubingen, 1907, так, на одному з надписів Теll-еl-Аmarna 14 сторіччя до Р. Хр. згадується про «ціну нареченої», хоча і не в розумінні плати, як при дійсній купівлі-продажу. Rеvillout, 1. с. р. 1002, 1034. Див.: Vоisin R. Ibid. р. 171 (шлюбний контракт часів Дарія). У фіванських шлюбних контрактах за звичай згадується про плату з боку нареченого нареченій двох монет (Vоisin R. Ibid. р. 173; Rеvillоut, 1. с. р. 1035 еt suiv.).

³⁴¹ Так, в одній народній оповіді говориться про відведення нареченої в дім жениха вночі (Vоisin R. Ibid. р. 166; Маsрerо, Lеs соntеs egyptiens p. 51). Ніч, як відомо, була найкращим часом для викрадення дівчини.

³⁴² Revillout, 1. с. р. 996 еt suiv.

³⁴³ Раturet. La condition juridigue de la femme dans l'ancienne. - Раris‚ 1886. P. 16 (Vоisin R. Ibid. р. 169 еt suiv). Слід відзначити, що наведений надпис зроблений був на тарілці. Це частково вказує на поширеність даної форми шлюбу. На жаль, наведений контракт єдиний у своєму роді.

³⁴⁴ У римському праві спочатку жінка не сама себе продавала, а її продавали батько чи, як припускає Чіларж К.Ф. (Див.: Чиларж К.Ф. Учебник институций римского права / Пер. под ред В.А. Юшкевича. Изд. 2-е. -- М.‚ 1906. -- С. 280), опікуни. Проти пропозиції Чіларжа К.Ф. див.: Lеоnhard (в Раulу-Wissowa, Вd. 1V) S. 200. У всякому випадку, Гай однаково вживає вираз: чоловік купує жінку (1 113), жінка здійснює угоду продажу самої себе чоловіку (1 114; 1 123). Rein D. Das Privatrecht und der Civilprozess der Romer. -- Leipzig‚ 1858. -- S. 385. Аnm. 2. затрудняється визнати жінку суб'єктом угоди -- продавцем самої себе. Навпаки, Lеоnhаrd (1. с. S. 199) вважає, що самостійна жінка (Sui juris) була продавцем самої себе. Зі свого боку, ми вважаємо, що в історії діяли обидва порядки: спочатку жінка продавалась батьком; з плином же часу, участь в угоді батька, як сторони, перестало вважатися необхідністю. Звідси і пішло, що жінка стала продавати сама себе. Пор.: Gаi. Institutionum juris civilis. 5 ed. -- Lipsiae: Teubner, 1886. -- S. 114, 115. -- В єгипетському праві збереглися також вказівки на укладення шлюбної угоди батьком (Revillout р. 1013 пор. 1068; Раруr. Оху., 11 n. 237, 111 n. 497) і, головне, на право батька повернути до себе дочку, яка знаходиться у пробному шлюбі (Раруr. Оху., 11 n. 237. Соl. 7 lin 128 sg. Див.: Мitteis L. / Vide: Grundzuge und Chrestomatie der Papyruskunde. Bd. 1-2. Leipzig, 1912. -- Вd. 1, S. 343).