Метафори у творах Василя Симоненка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

метафор симоненко дієслівний

Метафора потужно живить емоційну енергетику слова, увиразнює його образну структуру, розширює смислові горизонти мови. Без неї неможлива література, не обходиться наука, активно фігурує вона в соціокультурних дискурсах. Метафора несе інформацію про історичний і культурний розвиток людини, пізнання нею світу, самовираженння у слові.

Метафора є складним і багатогранним явищем, пов'язаним із мовою, мисленням, пізнанням і творчістю людини. Її сутність, природу, внутрішню організацію і зовнішні зв'язки досліджували і в лінгвістичному руслі, і в філософському.

Процес наукового осмислення метафори у межах цих напрямів відбувався не ізольовано, а взаємоскорельовано. Взагалі у науці довгий час існували різні, іноді діаметрально протилежні лінгвофілософські концепції: від повного заперечення метафори (Т. Гоббс, Дж. Локк, М. Мюллер, Б. Рассел, А. Айєр) до розуміння її як моделі істини й методу пізнання об'єктивної дійсності (Дж. Лакофф, М. Джонсон, М. Тернер, Ж. Фоконьє, О. Кубрякова, А. Баранов, С. Жаботинська, Л.Бєлєхова та ін.).

Метафора як об'єкт наукового дослідження практично завжди, з часів античності і до наших днів, користувалася увагою гуманітарних дисциплін. За сотні років гуманітарні науки накопичили солідарний запас знань про метафору і її роль в мові та мовленні.

Тим не менш, є підстави вважати, що саме в останні десятиліття XX ст. вивчення метафори перейшло на якісно новий рівень. Цей період відзначений не тільки різким збільшенням кількості робіт з даної теми, але і переведенням об'єкта в іншу парадигму дослідження, що відкрило нові перспективи для розгляду метафори. Величезне значення метафори полягає у використанні її в художніх творах. Немає жодного автора, який би не скористався метафоричним перенесенням для того, щоб в яскравих фарбах описати героїв, різні явища та дії. Тому усе ширше розвивається вчення про метафору. Її метафори у різних видах дискурсу є досить актуальними, як вже згадувалось, в останні десятиліття. Тропи розглядаються як механізм творчого мислення, інструмент мислення і пізнання, підкреслюється роль тропів у культурній революції. Яскрава метафорична мова Василя Симоненка ще не знайшла належного висвітлення в мовознавчих дослідженнях. Тому обрана нами тема курсової роботи є актуальною.

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 р. в селянській сім'ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині, помер 13 грудня 1963 р. в Черкасах.

Протягом короткого життя В. Симоненко написав поезії, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за її долю, новели, пробував створити кіносценарій зі студентського життя, став автором численних статей, театральних і літературних рецензій, створив три казки для дітей і дорослих: «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила». У виданих одразу по їх написанні двох віршованих казках для дітей ідеологічні наглядачі не побачили «крамоли», хоч і «Цар Плаксій та Лоскотон», і «Подорож у Країну Навпаки» теж можна розглядати як своєрідно адаптовану для дитячого сприйняття варіацію «антидеспотичної» теми. 

Ліричний герой В. Симоненка - це образ сина-патріота, що гостро відчуває свій зв'язок із рідною землею і готовий на самопожертву за щастя України:

«Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім'ям вмираю

І в твоєму імені живу!»

(Україні)

Бути патріотом - це любити свій народ, і невипадково поет оспівував працю простих трударів, не оминав найдрібнішої деталі щастя й горя людського.

Тема рідної землі, України була провідною у ліриці В. Симоненка. У кожному слові - любов: до своєї землі, до людини, до своєї Батьківщини. Образ України як єдиної, безмежно дорогої для кожного українця, без якої життя втрачає сенс; звернення до земляків: любити рідну землю і дбати про її майбутнє - розкрито у таких поезіях: «Лебеді материнства», «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці.», «Земле рідна! Мозок мій світліє.» та інших.

У своєму щоденнику В. Симоненко писав: «Найбільше люблю землю, людей, поезію і… село Біївці на Полтавщині, де мати подарувала мені життя».

Отже, Василь Симоненко - це не лише український поет, журналіст, шістдесятник, а і великий патріот, який колись сказав: «Я українець. Оце і вся моя автобіографія».

Предметом у нашій роботі виступає творчість В. Симоненка.

Об'єктом даної роботи є метафора - троп, що полягає у перенесенні назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними, на прикладі творчості Василя Симоненка.

Мета наукового дослідження - дослідити в повному обсязі тему: «Метафора і мовний образ світу (на прикладі творів Василя Симоненка)».

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

1. опрацювати наукову літературу, присвячену вивченню метафори;

2. виявити метафори у поезії Василя Симоненка;

3. здійснити класифікацію зібраних метафор;

4. визначити типи метафор, використовуваних автором;

5. проаналізувати значимість метафор у вибраних творах.

Використовувалися такі методи дослідження: метод контекстуального аналізу та метод стилістичного аналізу художнього тексту.

Наше дослідження дасть додатковий матеріал до вивчення метафори, допоможе розкрити й поглибити уявлення про використання метафор у творах відомого українського письменника - Василя Симоненка.

1. Загальна характеристика метафори

Метафора, подібно до епітета та порівняння, ставить за мету конкретизувати уявлення про предмет шляхом вказівки на певну його ознаку, що висувається на перший план, але, на відміну від останніх, метафора вказує на цю ознаку не в прямій формі, не безпосередньо її називаючи, а шляхом заміни її словом, що містить у собі дану ознаку. У загальному значенні метафора розглядається як бачення одного об'єкта через інший і в цьому значенні виступає одним із способів репрезентації знання в мовній формі. В різних видах ділового дискурсу до метафори не вдаються. Проте, як тільки мова йде про емоційний вплив, то «заборона» на метафору зникає. В емоційному впливі на адресанта зацікавлений не тільки письменник, публіцист і суспільний діяч, але і будь-який член соціуму.

Метафора навчає витягувати ознаки з предмета, перетворювати світ предметів у світ значень. Вибір адекватної метафори відповідає пошуку єства. Метафора є органічним компонентом художнього (поетичного) тексту, і її вживання в інших видах дискурсу пов'язано з тим, що і в них необхідна присутність елементів поетичного мислення і образного бачення світу. Поетична уява мандрує і перетворює речі, наповнює їх особливим, специфічним значенням і виявляє різні зв'язки, і завжди майстерно оперує явищами дійсності. Зв'язок метафори з поезією, її образність відкрили можливість говорити про метафору в сучасному живописі, театрі і кіно, техніка яких розвинулася у бік використовування непрямих виразних засобів символіки. Проте метафорі властива також риторична сила і краса. Метафора тим самим прикрашає мову, що, загалом, припускає прагматичну функцію метафори.

Суть метафори полягає в уживанні слова, що позначає певний предмет (явище, дію чи ознаку) для номінації іншого предмета на основі подібності, яка випливає з їх порівняння, зіставлення за асоціацією. У тому разі, коли перенесення назви з одного предмета (явища, дії чи ознаки) на інший закріплюється в мовній системі як постійна, регулярно відтворювана у спілкуванні номінація, можна констатувати явище лексичної метафоризації. При цьому з'являються нові контексти сполучуваності перенесеної назви, які відповідають новим семемам відповідних лексико-семантичних варіантів багатозначного слова. Так, з погляду прямого (головного) значення відносний прикметник дерев'яний семантично сполучається лише з тими іменниками, які називають предмети, виготовлені з дерева як матеріалу, наприклад: дерев'яний стіл, дерев'яна ложка тощо.

Водночас загальномовна практика засвідчує вживання прикметника дерев'яний і в таких мінімальних контекстах, які суперечать його значенню «виготовлений з дерева як матеріалу», наприклад: дерев'яний голос, дерев'яне обличчя, дерев'яна усмішка тощо. Цілком природно постає проблема мотивації сполучуваності згаданого прикметника з іменниками - назвами предметів, які в силу своєї реальності сутності не можуть співвідноситися з деревом як матеріалом.

З'ясування цієї проблеми зводиться насамперед до того, що прикметник дерев'яний виступає у видозміненом, причому негативно-оцінному значенні «нерухомий, неживий, застиглий, позбавлений теплоти». В основі розвитку цього переносного, метафорично-переосмисленого вживання прикметника дерев'яний, закріпленого в лексичній системі української мови, лежить також іменник дерево у значенні «матеріал для будівництва, виготовлення різних предметів і речей», але при цьому безпосереднім джерелом значеннєвого переосмислення шляхом метафоризації виступають лише певні складники семантичної структури згаданого іменника, зокрема такі вияви його матеріальності, як жорсткість, негнучкість, застиглість, нерухомість. Лексичні метафори, представлені в узуально вживаних лексико-семантичних варіантах багатозначних слів. Вони мають властивість зневиразнюватись, втрачати свою первісну образну виразність, засновану на засадах порівняння, зіставлення відповідних ознак двох предметів. Порівняймо щодо цього втрату первісної метафоричності виділеними словами: залізна воля, ніжка стола, втрачати надію, сфера впливу, широке поле діяльності, підтримувати авторитет тощо.

Водночас метафора активно функціонує як троп у поєднанні з іншими образно-експресивними засобами, наприклад: Поезія згубила камертон; Півні кричать у мегафони мальв…; Вовтузяться в ґрунті гриби (Л. Костенко).

У наведених прикладах перенесення назв предметів і дій залишається на рівні образного, обмеженого лише конкретними контекстами зображення дійсності. Як правило, художні метафори визначають індивідуально творчу манеру окремого письменника, характеризуються зближенням на ґрунті порівняння або асоціацій найвіддаленіших елементів реальної дійсності. Художнім метафорам, на відміну від лексичних, не властива вільна відтворюваність у комунікативній практиці носіїв мови. Вони практично не виходять за межі творчої практики окремих авторів.

Лексична метафора як своєрідна модель формування лексико-семантичних варіантів багатозначного слова реалізується за певними закономірностями, представленими в регулярних взаємозв'язках між порівнюваними предметами, явищами і ознаками. Можна виділити, зокрема, такі найтиповіші різновиди метафоричних переносів:

1. Тварина - людина:

1) назва тварини - людина, подібна до цієї тварини за порівнюваними інтелектуальними здібностями, особливостями поведінки, характером: орел, лев, корова, бегемот, свиня, змія, гадюка, лисиця, заєць, хамелеон, мавпа, теля, щеня;

2) дія людини, спрямована на тварину - дія людини, спрямована на іншу людину: запрягати, захомутати, заарканити;

3) характеристика тварини - характеристика людини: хижий, шолудивий, жовторотий;

4) сукупність тварин - група людей: гурт, зграя, стадо, табун, рій;

5) частина тіла тварини - частина тіла людини: грива, паща, кігті, лапа, брюхо, клешні;

6) житло тварини - житло людини: барліг, гніздо, конура, нора.

2. Рослина - людина:

1) назва рослини або її частини - людина, схожа на відповідну рослину або подібна до неї за певними ознаками: ягідка, дерево, дуб, лопух;

2) стадія розвитку рослини - стадія розвитку людини: цвісти, квітнути, розквітати, відцвітати, в'янути, дозрівати.

3. Нежива природа - людина:

1) атмосферне явище, стан довкілля - зовнішній вигляд людини, характеристика її душевного стану: ясний, похмурий, сонячний, тінь, хмара;

2) погода, атмосферні явища - характеристика соціальних стосунків, суспільно-політичного клімату, емоцій, почуттів, людини: буря, тиша, мороз, година, шквал, спека;

3) камінь - характер, зовнішність людини: граніт, кремінь, діамант, перлина;

4) небесне тіло - оцінка стану людини в суспільстві: сонце, зірка, зоря, комета;

5) пора року, частина дня - вік людини: весна, осінь, ранок, вечір, світанок.

4. Живі істоти - нежива природа, рослини:

1) частина тіла живої істоти - деталь предмета або частина рослини: ручка, ніжка, ніс (корабля), серце (дзвона);

2) частина тіла живої істоти - об'єкти неживої природи, зокрема рельєфу: горб, хребет, жила;

3) фізичні дії, стан людини - процес, явище природи: шепотіти, співати, мовчати, плакати, говорити, спати, дрімати, хмуритися;

4) характер, особливості поведінки людини - характеристика явища природи: жорстокий, підступний, віроломний, гордий, примхливий, лінивий, лагідний, ласкавий.

5. Фізичні процеси, характеристики предметів і речовин, - людина:

1) дотикова характеристика - почуття, морально-етична або психологічна характеристика поведінки людини в різних виявах: теплий, гарячий, холодний, колючий, гострий, палкий;

2) просторова характеристика предмета - почуття, характер людини: високий, глибокий, низький, великий, широкий, дрібний, тонкий, безмежний, рівний, прямий, крутий;

3) звукова характеристика - вияв характеру, поведінка людини: глухий, тихий, мелодійний, голосний, дзвінкий, монотонний;

4) горіння - почуття: горіти, палати, гаснути, потушити, запалювати, вогонь, вогнище, спалахнути;

5) колір - почуття, психічний, емоційний стан людини: чорний, сірий, яскравий, рожевий, блідий, блискучий;

6) звукова характеристика - вияв людини в суспільстві: голосний, дзвінкий, гриміти, дзвонити, шуміти;

7) фізичний процес, фізичний стан або характеристика - суспільний процес, стан людини: гнити, загнивати, розкладатися, розпадатися, гнилий, міцний, монолітний.

6. Живі істоти - інтелектуальний, соціальний або емоційний план, фізичний стан людини:

1) фізичні дії або стан живої істоти - розумова діяльність, інтелектуальний стан людини: гризти, блукати, вгризатися, рухатися, стрибати, крутитися, спати, дрімати, народжуватися, прокидатися;

2) фізичний стан або характеристика людини - інтелектуальна характеристика людини: близькозорий, далекозорий, сильний, слабкий, дужий, здоровий, кволий, немічний;

3) фізичний стан живої істоти - стан або характеристика суспільства чи людини як члена суспільства: здоровий, хворий, хвороба, загибель, хворіти, вмирати, задихатися, лікувати, оздоровлювати;

4) фізична дія живої істоти - соціальна дія людини або групи людей: ковтати, губити, гнати, гнути, душити, тиснути, затискати, ламати, боротися, крутитися;

5) характеристика живої істоти - характеристика почуття: лютий, скупий, жорстокий, злий, привітний, ніжний, лагідний;

6) фізичні дії людини - хворобливі стани людини: різати, колоти, давити, стискати, пронизувати, стукати, бити, ламати.

7. Створені людиною предмети, речовини, матеріали - людина:

1) механізм, його характеристика або частина, виконувана ним дія - характеристика людини за зовнішністю, особливостями характеру або поведінки: машина, автомат, робот, мотор, гвинтик, фари, локатори, завести, завестись;

2) предмет - характеристика людини за схожістю на відповідний предмет: колода, барило, довбня, опудало, стовп, бомба, мішок, лантух;

3) знаряддя - характеристика соціального плану людини: бич, палиця, молот, меч, лещата, жорна.

8.Міфічні істоти - людина: русалка, мавка, відьма, диявол, демон, біс, чорт, сатана, яга.

9. Просторові характеристики - часові характеристики, характеристики людини і суспільства за морально-етичними ознаками:

1) довгий, короткий, далекий, близький;

2) високий, низький, широкий, вузький, далекий, близький.

У сучасній стилістиці під час аналізу лексико-семантичної структури метафори слід опиратися на концепцію В. Виноградова, суть якої в тому, що мистецтво художнього слова розглядається в тісному зв'язку з процесом загальноісторичного розвитку. Метафора, як і всі інші образні засоби мови того чи іншого майстра поетичного слова, є відображенням його поетичних поглядів, світогляду та ідейно-художнього досвіду.

У теорії метафори прийнято розрізняти конвенціональні, загальновживані, загальномовні, або «стерті», метафори і креативні, творчі, індивідуально-авторські, або «живі» метафори. Зрозуміло, що живі метафори мають більший вплив на психіку, ніж стерті.

Індивідуально-авторські загальномовні метафори, що використовуються в поетичному мовленні, мають загальні й відмінні риси. Перші є продуктом творчості майстра слова, а інші давно загубили зв'язок з першоджерелом, скам'яніли і в основному знайшли своє місце в словниках. Індивідуально-авторські метафори народжуються імпульсивно в поетичному мисленні. Вони несподівано відкривають читачеві нову семантику слова і загалом знайомлять його з авторським досвідом, індивідуальним баченням світу.

Дослідження граматичної структури метафори передбачає, по-перше, з`ясування того, якими частинами мови вона може виражатися і, по-друге, якими способами розгортається й ускладнюється метафоричний образ. Власне в другому аспекті йде мова про різні ступені ускладнення метафоричного образу. В залежності від того, які семантичні відношення обумовлюються метафоричними конструкціями, які компоненти, крім метафоризованого й метафоризуючого, виокремлюються, можна говорити про різноманітні структурні типи метафор, тобто про прості, ускладнені та складні.

Насамперед ми розглянемо, за допомогою яких частин мови можуть виражатися метафори. Найчастіше вони виражаються дієсловом та його формами, або ж прикметником (метафоричний епітет), внаслідок чого, зокрема метафора виражена іменником, сприймається дещо свіжіше. Таку ж частотність ми споглядаємо і в творчості Василя Симоненка. Метафоричні словосполучення, що складаються з двох іменників, створюють генетивну конструкцію, в якій метафоризоване слово, як правило, виступає в формі залежного родового відмінка. В сучасній поезії генетичні метафори різняться великою тематичною розмаїтістю і функціональною багатоплановістю. Семантичне ядро мінімального генетичного словосполучення має тенденцію розширятися або уточнятися за рахунок залежних прикметників, наприклад:

Десь вітер грає на віолончелі,

Морозні пальці приклада до скла… («Леся Українка»)

Чи знаєш ти, що вітер пустотливий

Шепче ніжно яблуньці рясній… («Т.К.»)

Означальна функція іменника в генетичних конструкціях розкриває можливості в передачі найбільш різноманітних переносних значень слів. Генетивні словосполучення є концентрованою формою вираження ознак предмета, явища, які зіставляються з іншими предметами, явищами.

При цьому особлива роль належить метафоризуючому іменнику, що відрізняється семантичною багатоплановістю і в той самий час конкретністю.

Генетивні конструкції з метафоричним значенням - розповсюджене явище в сучасній поезії. В творах майстрів художнього слова вони відзначаються новизною й оригінальністю, у них відображається уміння переосмислювати явища навколишнього середовища і цим сприяти естетичному збагаченню поетичного мовлення.

Розглянемо способи метафоризації ознак, виражених формою прикметника. Прикметникові порівняно з іншими частинами мови властиво перш за все визначити той чи інший предмет, явище, називаючи якісні ознаки.

В метафоричному словосполученні прикметник виконує функцію метафоризуючого компонента, підпорядкованого логічним валентним зв'язком іменника і який в залежності від цього компонента змінює свою семантику, наприклад:

«Упала ніч така важка і чорна,

Холодні роси вимили траву.»

(«Упала ніч»)

Прикметники важка і чорна передають семантичні відтінки таких ознак, як довга, важка, проведена в самотності. Чорний колір має певне негативне навантаження, він асоціюється з чимось недобрим, із сумом, смертю.

Використання прикметників на позначення кольору - характерна особливість сучасної поезії. По-різному трансформується колір в лексико-семантичній структурі метафоричних образів. Семантика колірних понять білий, чорний, рожевий, синій розкривають себе в усній системі художньо-образотворчих засобів. Кожен поет має свою гамму кольорів, своє улюблене коло понять, що асоціюється з певним кольором:

«От уже відцвіли сади,

Біле полум'я з себе струсили…»

Розглянуті способи метафоризації ознак прикметника різноманітні. Однак їх можна звести до двох основних: приписування предметові чи явищу невластивих ознак і віднесення певної якості до сфери іншого виду відчуттів. Останній спосіб характерний в основному для якісних прикметників.

Порушення традиційного семантичного зв'язку між прикметником та іменником відбувається найчастіше завдяки відносним прикметникам.

Між цими двома способами метафоризації ознак прикметника немає і не може бути чітко межі, оскільки ці ознаки часто зближуються. Уживаний в переносному значенні прикметник відривається від традиційного значення предмета і сполучається з іншим, стаючи його ознакою. Відбувається перехід відносних прикметників у якісні. Семантичні процеси в сфері прикметників відображають подальший процес абстрагування ознак, їх активну метафоризацію.

Цікавими також є структурні особливості метафор. Дослідження лексико-семантичної структури метафор передбачає встановлення ядра тих семантичних відношень, що об'єднують метафоризоване й метафоризуюче; аналіз способів розгортання, ускладнення метафоричного образу; встановлення відношень між метафоричним словосполученням і прямою номінацією явищ під час визначення семантичного ядра та у випадку, коли мова йде про різні ступені ускладнення метафоричного образу.

У залежності від того, які семантичні відношення визначаються в метафоричних конструкціях, які компоненти, крім метафоризуючого й метафоризованого, виділяються, можна говорити про різноманітні структурні типи метафор, тобто про прості, ускладнені й складні.

До простих метафор відносяться ті, в яких семантичне ядро складається з двох компонентів:

«Так пройде все. Душа закам'яніє…» (с. 171)

«Місяць сів, …» (с. 182)

«Все було, дорога закричала,

Блиснули байдужі ліхтарі.» (с. 201)

В ускладнених метафорах один чи два компоненти збагачуються за рахунок нових слів того ж самого семантичного плану:

«…Де дуби мовчали величаво.

І краплинках ранньої роси.» (с. 172)

Складні метафори, на відміну від ускладнених, формуються в тих випадках, коли один із компонентів семантичного ядра метафоризується двічі, тобто фактично входить в склад двох семантичних ядер. У нашому дослідженні практично не зафіксовані складні метафоричні конструкції.

Отже, в даному розділі ми проаналізували теоретичну основу метафори та охарактеризували її.

2. Словничок метафор

Обстеживши твори Василя Симоненка, ми виявили 115 метафоричних одиниць. Більшість із них дієслівні і ускладнені, але є і інші, тому ми поділили виявлені метафори на дві групи:

1) МО ускладнені дієслівні: 97 ускладнених дієслівних метафор;

2) МО, які не є ускладненими дієслівними і належать до інших частин мови: прикметникові, іменникові і прості дієслівні, яких в сумі 18.

Розглянемо їх кожну окремо.

2.1 Метафоричні ускладнені дієслівні одиниці

1. МРІЙ МОЛОДИЙ ПОЛІТ

«Страшно! Мені минуло

лиш вісімнадцять літ,

де ж та юнацька сила,

мрій молодий політ?» (с. 75)

2. ПАДАЄ В СЕБЕ ВІРА

«Так, як на землю сіру

пада пожовклий лист,

падає в себе віра,

в долю свою і хист.» (с. 75)

3. ВИШНЯ БІЛЯ ВИГЛЯДАЄ З САДУ ТИХО І НЕСМІЛО

«Буду тебе ждати, там де вишня біла

виглядає з саду тихо і несміло.» (с. 76)

4. ПЛАЧЕ БУЗИНА

«…Тільки плаче на морозі гола

Під холодним вітром бузина.» (с. 76)

5. ХОДИТЬ ВІТЕР

«Ходить вітер п'яний і голосить

Між замерзлих кленів на горбі…» (с. 80)

6. ВІТЕР ГОЛОСИТЬ

«Ходить вітер п'яний і голосить

Між замерзлих кленів на горбі…» (с. 80)

7. НАБІГАЄ ТИХИЙ ВАРТОВИЙ

8. ВІТРОВИЙ ПІСНЮ НАСТПІВУЄ У ДУШІ МОЇЙ

«Аж з-за гаю набігає

тихий вітровій,

спокій наганяє,

пісню навіває

у душі моїй.» (с. 83)

9. ДУМИ НЕВЕСЕЛІ НАЛЯГЛИ НА СЕРЦЕ

10. ДУМИ В'ЮТЬСЯ В ГОЛОВІ

11. ДУМИ ОБДАЮТЬ ВСЕ ТІЛО СТРАХІТЛИВИМ ЖАРОМ

12. ЗАКИПІЛОСЬ ГОРЕ

«Думи невеселі, як осінні хмари,

налягли на серце, в'ються в голові,

обдають все тіло страхітливим жаром,

закипілось горе у моїй крові.» (с. 87)

13. ПРИЙШЛА ВЕСНА

14. ВЕСНА ПІСНЮ ЗАСПІВАЛА

15. ВЕСНА ДУМКИ ХОРОШІ ПРИНЕСЛА

«Прийшла весна і пісню заспівала,

думки хороші людям принесла,

лише для мене в неї ласки мало,

лише для мене не знайшла тепла.» (с. 88)

16. РОЗІРВАЛАСЬ ХМАРА

17. ХМАРА БЛИСКАВКИ СИПНУЛА І ГРОМИ

18. ХМАРА ОСВІТИЛА ЛОЗИ

«Розірвалась хмара наді мною,

Блискавки сипнула і громи,

Освітила лози над рікою,

У тумані вкутані дими.» (с. 92)

19. ВІТЕР ГРАЄ НА ВІОЛОНЧЕЛІ

20. ВІТЕР МОРОЗНІ ПАЛЬЦІ ПРИКЛАДА ДО СКЛА

«Десь вітер грає на віолончелі,

Морозні пальці приклада до скла,

І ти одна в зажуреній оселі

Замріяно схилилась до стола.» (с. 94)

21. ЛУГ ДИХНЕ В ОБЛИЧЧЯ ПРОХОЛОДУ

22. ЗІРКА СКОТИТЬСЯ І В ЛОЗИ УПАДЕ

23. ЗІТХАННЯ МОЛОДИХ ГРУДЕЙ

«Луг дихне в обличчя прохолоду,

Зірка скотиться і в лози упаде,

Тихий сплеск весла об темну воду

І зітхання молодих грудей.» (с. 99)

24. ВІТЕР ПУСТОТЛИВИЙ ШЕПОЧЕ НІЖНО

25. ГОВОРИТЬ СОНЦЕ ПІСЛЯ ЗЛИВИ

«Чи знаєш ти, що вітер пустотливий

Шепоче ніжно яблунці рясній,

Що їй говорить сонце після зливи,

Коли вона у задусі сумній.» (с. 105)

26. ЛІС У ЖОВТОМУ ХАЛАТІ КОМУСЬ КИВАЄ СУМНО

«Надворі ліс у жовтому халаті

Комусь киває сумно здалека…» (с. 108)

27. ЗАБЛУДИТЬ МІСЯЦЬ СРІБНИЙ

28. ЙДУЧИ У ЧИСТЕ ПОЛЕ НА ЖНИВА

29. УДАРИТЬ БУБОН ГОЛОСНО І ДРІБНО

30. ЗІТХНЕ БОЯН І ТИХО ЗАСПІВА

«Коли в пітьмі заблудить місяць срібний,

Йдучи у чисте поле на жнива -

Ударить бубон голосно і дрібно,

Зітхне баян і тихо заспіва.» (с. 110)

31. УПАЛА НІЧ ТАКА ВАЖКА І ЧОРНА

32. ХОЛОДНІ РОСИ ВИМИЛИ ТРАВУ

«Упала ніч така важка і чорна,

Холодні роси вимили траву.

Ніхто мене до серця не пригорне

І не розвіє злісну темряву.» (с. 114)

33. ТИХА НІЧКА ЗА ВІКНОМ ЗАСНУЛА

34. ЧЕРЕШНЯ ШЕПЧЕ ПРИ ВІКНІ

«Тиха нічка за вікном заснула,

Щось черешня шепче при вікні.

Дві голубки крилами змахнули,

Вишиті на грубім полотні.» (с. 117)

35. УПАВ МОРОЗ НА ЛИСТЯ ПОСІРІЛЕ

36. ЯРИ ЗАСЛАЛО СИВЕ ПОЛОТНО

37. ЗБИРАЮТЬ НОЧІ ЗОРІ У РЯДНО

38. СОНЦЕ В ХМАРАХ НІЖИТЬСЯ БЕЗ ДІЛА

«Упав мороз на листя посіріле,

Яри заслало сиве полотно,

Збирають ночі зорі у рядно,

І сонце в хмарах ніжиться без діла.» (с. 129)

39. ВСИПЛЕ ВІТЕР ВІДЧАЙ І МОРОКУ

«Та всипле вітер відчай і мороку

в оцю прекрасну, ніжну і жорстоку

симфонію загибелі життя.» (с. 129)

40. СТЕПИ ЩЕ ДИШУТЬ СПЕКОЮ І ПИЛОМ

41. ВІТЕР СУШИТЬ РОСИ НА ТРАВІ

42. ЗІТХАЮТЬ НІЧЧЮ КОПИ В ТУГИХ СНОПАХ КОЛОССЯМ ОБГОРІЛИМ

«Степи ще дишуть спекою і пилом,

І вітер сушить роси на траві,

Зітхають ніччю копи, як живі,

В тугих снопах колоссям обгорілим.» (с. 132)

43. ВИГЛЯДА НЕКОШЕНА ТРАВА

«Гей, у лузі та й не перше літо

Вигляда некошена трава.» (с. 134)

44. ПРИМІТИВНА ПІСНЯ ТИШИНУ ЛАМАЛА

45. ХОЛОДНА ОСІНЬ КРАЛАСЯ В СЕЛО

«Згадувать багато, а писати мало -

Справді до нудоти просто все було -

Примітивна пісня тишину ламала,

І холодна осінь кралася в село.» (с. 137)

46. СОНЦЕ БІЛОГРИВЕ НЕСЕ НА ТРОСІ ОГНЕНОМУ ДЕНЬ

47. БЛИСКІТКИ СТРИБАЮТЬ ДЕ-НЕ-ДЕ

«Минула ніч, і сонце білогриве

Несе на тросі огненому день,

І блискітки, швидкі та метушливі,

Стрибають на асфальті де-не-де.» (с. 139)

48. МОВЧАТЬ КАШТАНИ, СТОМЛЕНІ І МЛЯВІ

«Мовчать каштани, стомлені і мляві,

Та ось під них, у царство тишини,

Ввірвалися чорняві і біляві,

Блакитноокі дочки і сини.» (с. 139)

49. ТРЕМТЯТЬ ПІД ПРОВОДАМИ ЛІХТАРІ

50. ДУШУ ВИМИСЛИ І ПРИВИДИ СТАРІ ШКРЕБУТЬ ЗАЛІЗНИМИ КОЛЕСАМИ ТРАМВАЮ

«От знову ніч, і місто знов дрімає,

Тремтять під проводами ліхтарі,

А душу вимисли і привиди старі

Шкребуть залізними колесами трамваю.» (с. 140)

51. ШИНКУЮТЬ КРОВ'Ю ВІЙНИ

52. ПАДАЮТЬ ЗАНОЗИ ВІД ЯРМА

53. ГОДИННИК РАХУЄ ДНІ

«Земля кричить. Шинкують кров'ю війни,

І падають занози від ярма,

І лиш годинник холодно й спокійно

Рахує дні, розтрачені дарма.» (с. 143)

54. НЕЖДАНИЙ ВЕЧІР ВИПОВЗА З ПЕЧЕРИ

55. ВЕЧІР МОВЧАЗНІ ТІНІ ВИСИЛАЄ ГУСТО

«Нежданий вечір виповза з печери,

мовчазні тіні висилає густо.

Немає слів, коли на серці пусто,

Коли життя подібне до химери.» (с. 148)

56. НОЧІ КРАДУТЬСЯ НАХМУРЕНІ

57. КАМ'ЯНІЄ ДАЛЬ БАЙДУЖЕ

58. СТОГНЕ ОДУД НА РІЦІ

«Ночі крадуться нахмурені (знову штампи начались!):

Зорі в небі, мов одурені, місяць хитрий, наче лис,

Кам'яніє даль байдужа, стогне одуд на ріці,

Так обридли мені, друже, ці кохані Біївці.» (с. 157)

59. РИДАЄ РАНОК НА ХОЛОДНІМ БРУКУ

60. ЗОЙКИ ПЕРЕЛЯКАНИХ РЯДКІВ

«Ридає ранок на холоднім бруку,

І зойки переляканих гудків.

Таять в собі незрозумілу муку

І тисячі стривожених підків.» (с. 157)

61. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР, ЗАКУРИВШИ ЛЮЛЬКУ РОЗСИПАВ ЗОРІ

62. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР ПУСТИВ ХМАРКИ

63. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР, ПРОСКРИПІВШИ ЧОБІТЬМИ, СКАЗАВ МОРОЗАМ «Зимовий вечір,

Закуривши люльку,

Розсипав зорі,

Неначе іскри,

Пустив хмарки,

Мов кільця диму,

І, проскрипівши чобітьми,

Шепнув морозам,

Щоб готували вікна…» (с. 160)

64. ФЛАГМАТИЧНО ЗИМА ТРОТУАРОМ ПОСКРИПУЄ

65. ЗИМА ФАНТАСТИЧНО ПЛИТЕ КАЗКИ

66. ЗИМА ПОЗІХНЕ ДЕСЬ ПІД БІЛОЮ ЛИПОЮ

67. ЗИМА НА ШИБКИ ПОКЛАДЕ МАЗКИ

«Флегматично зима тротуаром поскрипує,

Фантастичні плете казки,

Позіхне десь під білою липою,

На шибки покладе мазки.» (с. 164)

68. ДУБИ МОВЧАЛИ ВЕЛИЧАВО

«Ще в дитинстві я ходив у трави,

В гомінливі трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво

У краплинах ранньої роси.» (с. 172)

69. БІГЛА СТЕЖКА В ДАЛЕЧ І ГУБИЛАСЬ

«Бігла стежка в далеч і губилась,

А мені у безтурботні дні.» (с. 172)

70. ОДЛУНАЛА ДАЛЕКА ПІСНЯ

71. ГАМІРЛИВИЙ ВЕЧІР ЗАМОВК

«Одлунала далека пісня,

Гамірливий вечір замовк.

А тобі, видно, вдома тісно,

Що бредеш по дорозі, як вовк.» (с. 178)

72. ДУМКА ДУМКУ ОБГАНЯЄ

«Хто у тому винен, я не знаю

Та й шукати винних не піду.

Тільки думка думку обганяє -

Як мені звести їх до ладу.» (с. 181)

73. ДОВГО СПАЛИ ВІТРИ У ЯРАХ НА ПРИПОНІ

74. ТИША ГНІТУЧА ЯРАМИ ПОВЗЛА

75. СТОЯЛИ ДЕРЕВА НІМІ НА ОСОННІ

76. ЗНЕМАГАЛА В ПЕЛЮЦІ ВЕЧІРНЯ ІМЛА

«Довго спали вітри у ярах на припоні,

Довго тиша гнітюча ярами повзла,

І стояли дерева німі на осонні,

Знемагала в пилюці вечірня імла.» (с. 186)

77. ВІТЕР ПІСНЮ СПІВАВ СТОГОЛОСНО

78. ВІТЕР ЗАЗІХАВ У ВОЛОССІ ТВОЇМ

«Вітер пісню співав стоголосно,

Але раптом в екстазі німім

Зупинивсь біля тебе і млосно

Зазітхав у волоссі твоїм.» (с. 193)

79. ПІДСЛУХАЛИ ЗОРІ І ТРАВИ

80. ПІДСЛУХАЛИ РІКИ Й МОСТИ

81. ШЕПТАВ ТОБІ ВІТЕР ЛАСКАВО

«І підслухали зорі і трави,

І підслухали ріки й мости,

Як шептав тобі вітер ласкаво:

«Я такої не бачив, як ти.» (с. 193)

82. ВІТЕР В НЕБІ ЗА ХМАРАМИ ГОНИТЬСЯ

83. ВІТЕР ПРО ТЕБЕ СКЛАДАЄ ПІСНІ

84. ПОЧАЛАСЯ У СОНЦЯ БЕЗСОННИЦЯ

«Вітер в небі за хмарами гониться

І про тебе складає пісні,

Почалася у сонця безсонниця -

І подовшали раптом дні.» (с. 194)

85. ВПАЛО СОНЦЕ У ВЕЧІРНЮ КУРЯВУ

86. ТИША ВИПОВЗЛА ЗА СЕЛО

87. НАШОРОШИЛОСЬ НЕБО БУРЯНО ІПОГРОЗАМИ ЗАГУЛО

«Впало сонце в вечірню куряву,

Тиша виповзла за село.

Нашорошилось небо буряно

І погрозами загуло.» (с. 222)

88. НІЧ КРИЧАЛА МЕНІ, РОЗТЕРЗАНА

«Ніч кричала мені, розтерзана,

Оперезана громом навхрест.

І у зойках її березових

Закипався гучний протест.» (223)

89. ХМАРИ ДИБИЛИСЬ ВОЛОХАТО

90. МІСЯЦЬ В НЕБІ ПЕТЛЯВ

91. ВИХОР ВСІВСЯ НА СІРУ ХАТУ

92. ВИХОР ЗАГВИНЧУВАВСТРІХУ В ЗЕНІТ

«Хмари дибились волохато,

Місяць в небі петляв, мов кіт,

Вихор всівся на сіру хату

І загвинчував стріху в зеніт. (с. 223)

93. СИПЛЮТЬ НОЧІ У ЛИМАНИ ЗОРІ СУРГУЧЕВІ

«Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.» (с. 236)

94. ЗАГЛЯДАЄ В ШИБКУ КАЗКА СИВИМИ ОЧИМА

«Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.» (с. 236)

95. ТЕМРЯМУ ГОЙДАЛИ КРИКАМИ ПІВНІ

96. ТАНЦЮВАЛИ ЛЕБЕДІ В ХАТІ НА СТІНІ

«Темряву гойдали криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.» (с. 236)

97. БУДУТЬМАНДРУВАТИ ОЧІ МАТЕРИНСЬКІ І БІЛЯВА ХАТА

«За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.» (с. 236)

2.2 Метафоричні одиниці, які не є ускладненими дієслівними і належать до інших частин мови (прикметникові, іменникові і прості дієслівні)

1. ЗАВМИРАЄ, ЖУРИТЬСЯ ДОРОГА

Проста дієслівна метафора.

«Де, здається, спокій і нема нікого,

Тільки завмирає, журиться дорога.» (с. 236)

2. ГОЛА БУЗИНА

Ускладнена прикметникова метафора.

«Тільки плаче на морозі гола

Під холодним вітром бузина.» (с. 236)

3. ВІТЕР П'ЯНИЙ

Ускладнена прикметникова метафора.

«Ходить вітер п'яний і голосить

Між замерзлих кленів на горбі…» (с. 80)

4. ПРИЙШЛА ВЕСНА

Проста дієслівна метафора.

«Прийшла весна і пісню заспівала,

думки хороші людям принесла.» (с. 88)

5. РОЗІРВАЛАСЬ ХМАРА

Проста дієслівна метафора.

«Розірвалась хмара наді мною,

Блискавки сипнула і громи…» (с. 92)

6. ХМАРА ОСВІТИЛА ЛОЗИ

Проста дієслівна метафора.

«Розірвалась хмара наді мною,

Блискавки сипнула і громи

Освітила лози над рікою,

У тумані вкутані дими.» (с. 92)

7. ПОБІГЛИ ДНІ

Проста дієслівна метафора.

«Пробігли дні у розовому димі,

Засохли весни, відшуміли зими -

І пахнуть ранки косами твоїми.» (с. 133)

8. ЗАСОХЛИ ВЕСНИ

Проста дієслівна метафора.

«Пробігли дні у розовому димі,

Засохли весни, відшуміли зими…» (с. 133)

9. ВІДШУМІЛИ ЗИМИ

Проста дієслівна метафора.

«Пробігли дні у розовому димі,

Засохли весни, відшуміли зими.» (с. 133)

10. ХОЛОДНИЙ ПОГЛЯД

Проста прикметникова метафора.

«Ти холодний погляд опустила,

А лице в напруженім огні.» (с. 135)

11. МІСТО ЗНОВ ДРІМАЄ

Проста дієслівна метафора.

«От знову ніч, і місто знов дрімає,

Тремтять під проводами ліхтарі.» (с. 140)

12. ЗЕМЛЯ КРИЧИТЬ

Проста дієслівна метафора.

«Земля кричить. Шинкують кров'ю війни,

І падають занози від ярма…» (с. 143)

13. МІСЯЦЬ ХИТРИЙ

Проста прикметникова метафора.

«Ночі крадуться нахмурені (знову штампи начались!):

Зорі в небі, мов одурені, місяць хитрий, наче лис,

Кам'яніє даль байдужа, стогне одуд на ріці,

Так обридли мені, друже, ці кохані Біївці.» (с. 157)

14. ГОМІНЛИВІ ТРЕПЕТНІ ЛІСИ

Проста іменникова метафора.

«Ще в дитинстві я ходив у трави,

В гомінливі трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво

У краплинах ранньої роси.» (с. 172)

15. БЕЗТУРБОТНІ ДНІ

Проста іменникова метафора.

«Бігла стежка в далеч і губилась,

А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.» (с. 172)

16. НІЖНІ І ЗАМРІЯНІ ПІСНІ

Проста іменникова метафора.

«А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.» (с. 172)

17. РОЗБИТЕ СЕРЦЕ

Проста іменникова метафора.

«Може, так судилося довіку

і даремно я шукаю лік -

Хай розбите серце, мов каліка,

Стугонить у грудях цілий вік.» (с. 172)

18. МІСЯЦЬ СІВ

Проста дієслівна метафора.

«Місяць сів,

Мов кіт, на підвіконня:

Темряву, як мишу, умина.» (с. 183)

Отже, в даному розділі ми навели приклади метафор Василя Симоненка, вибраних із його праці, яку упорядкували А. Ткаченко та Д. Ткаченко «Симоненко В. Вибрані твори». Ми проаналізували твори В. Симоненка, виявили 115 метафоричних одиниць, більшість із них дієслівні і ускладнені - 97 штук, а інші не є ускладненими дієслівними і належать до інших частин мови: прикметникові, іменникові і прості дієслівні, яких в сумі 18.

3. Аналіз метафор Василя Симоненка, наведених у словничку

Провідна роль у творенні образної експресивності поетичного тексту належить метафорі. Поетична мова Василя Симоненка відзначається яскравою, самобутньою образно-метафоричною насиченістю, що є свідченням витонченого чуття слова, вміння знайти найбільш вдалі й доречні засоби для вираження своїх думок, почуттів.

Особливістю його метафор є їх тісний зв'язок із фольклорними традиціями образотворення, який полягає в антропоморфізації природи, тобто наділенні її властивостей, притаманних людини. Даний розділ присвячений аналізу та тлумаченню метафоричних одиниць, які наведено у словничку.

Перша метафора «мрій молодий політ» - виражена дієсловом, є ускладненою. До її складу входить метафоричний епітет «молодий політ». Ця метафора означає, що зазвичай у молодому віці людина завжди до чогось прагне, мріє, має бажання працювати, добиватися успіху.

Наступна: «Падає в себе віра» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - інтелектуальний, соціальний або емоційний план, фізичний стан людини. Тобто тут фізичні дії людини переносяться на почуття, на психологічну характеристику людини. Коли застосовують метафору падає в себе віра, то мають на увазі зневіру, недооцінювання своїх можливостей.

«Вишня біла виглядає з саду тихо і несміло» - подвійна дієслівна метафора, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - рослини. Тобто фізичні дії людини переносяться на рослину.

«Завмирає, журиться дорога» - метафора, виражена дієсловом, є простою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - нежива природа.

«Плаче бузина» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - рослини. Тобто фізичні дії людини переносяться на рослину.

«Гола бузина» - метафора, виражена прикметником, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - рослини. Тобто характеристика живої істоти переноситься на рослину. В даному випадку «гола» означає без листя.

«Ходить вітер» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Вітер п'яний» - метафора, виражена прикметником, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - явище природи. Тобто характер, особливості поведінки людини переносяться на характеристику явища природи.

«Вітер голосить» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Набігає тихий вітровій» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи. Також до її складу входить метафоричний епітет «тихий вітровій».

«Вітровій спокій наганяє» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Вітровій пісню навіває у душі моїй» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто вітровій постає як жива, здатна діяти істота.

«Думи невеселі, налягли на серце» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - інтелектуальний, соціальний або емоційний план, фізичний стан людини. Тобто тут думи постають як живі, здатні діяти істоти. Також до її складу входить метафоричний епітет «думи невеселі».

«Думи в'ються в голові» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - інтелектуальний, соціальний або емоційний план, фізичний стан людини.

«Думи обдають все тіло страхітливим жаром» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - інтелектуальний, соціальний або емоційний план, фізичний стан людини. Цю метафору використовують для передачі емоційного стану.

«Закипілось горе» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - інтелектуальний, соціальний або емоційний план, фізичний стан людини. У даному випадку горе постає як жива, здатна діяти істота, для передачі емоційного стану людини.

«Прийшла весна» - метафора, виражена дієсловом, є простою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - нежива природа, тобто фізичні дії людини переносяться на стан довкілля. Мається на увазі зміна пори року.

«Весна пісню заспівала» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - нежива природа, тобто фізичні дії людини переносяться на пору року, стан довкілля.

«Весна думки хороші принесла» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - нежива природа, тобто фізичні дії людини переносяться на пору року, стан довкілля.

«Розірвалась хмара» - метафора, виражена дієсловом, є простою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - нежива природа, а точніше атмосферне явище.

«Хмара блискавки сипнула і громи» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - нежива природа, тобто атмосферне явище постає як жива, здатна діяти особа.

«Хмара освітила лози» - метафора, виражена дієсловом, є простою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - нежива природа, а точніше атмосферне явище.

«Вітер грає на віолончелі» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Вітер морозні пальці приклада до скла» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи. Також до її складу входить метафоричний епітет «морозні пальці».

«Луг дихне в обличчя прохолоду» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Луг постає як жива, здатна діяти особа.

«Зірка скотиться і в лози упаде» - подвійна метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа.

«Зітхання молодих грудей» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - частина тіла, тобто груди постають як жива істота, яка може зітхнути.

«Вітер пустотливий шепоче ніжно» - подвійна метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Також до складу цієї метафори входить метафоричний епітет «вітер пустотливий».

«Говорить сонце після зливи» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа.

«Ліс у жовтому халаті комусь киває сумно» - подвійна метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Основою метафори є «ліс комусь киває». Також до її складу входить метафоричний епітет «ліс у жовтому халаті», що говорить нам про осінь.

«Заблудить місяць срібний» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Йдучи у чисте поле на жнива» (місяць) - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Ударить бубон голосно і дрібно» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - створені людиною предмети, речовини, матеріали. Тобто фізичні дії людини переносяться на предмет який вона створила.

«Зітхне баян і тихо заспіва» - подвійна метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - створені людиною предмети, речовини, матеріали. Тобто фізичні дії людини переносяться на предмет який вона створила.

«Упала ніч така важка і чорна» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Холодні роси вимили траву» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Тиха нічка за вікном заснула» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи. Також до складу метафори входить метафоричний епітет «тиха нічка».

«Черешня шепче при вікні» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Упав мороз на листя посіріле» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Яри заслало сиве полотно» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи. Також до складу цієї метафори входить метафоричний епітет «сиве полотно».

«Збирають ночі зорі у рядно» - подвійна метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Сонце в хмарах ніжиться без діла» - розгорнута метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Всипле вітер відчай і мороку» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Степи ще дишуть спекою і пилом» - розгорнута метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на об'єкти неживої природи, зокрема рельєфу.

«Вітер сушить роси на траві» - розгорнута метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Зітхають ніччю копи в тугих снопах колоссям обгорілим» - розгорнута метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа.

«Пробігли дні» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - часові характеристики. Дні постають як живі, здатні діяти особи.

«Засохли весни» - проста метафора, виражена дієсловом. Мається на увазі зміна пори року.

«Відшуміли зими» - проста метафора, виражена дієсловом. Мається на увазі зміна пори року.

«Вигляда некошена трава» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на рослини.

«Холодний погляд» - проста метафора, виражена прикметником. Ця метафора характеризується за сприйняттям людини. Холодний погляд - це байдужий погляд, який не виявляє пристрасті, захоплення; безпристрасний. Такий, який не виявляє цікавості до кого-, чого-небудь.

«Примітивна пісня тишину ламала» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - створені людиною предмети, речовини, матеріали.

«Холодна осінь кралася в село» - метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи.

«Сонце білогриве несе на тросі огненому день» - розгорнута метафора, виражена дієсловом, є ускладненою. Тут застосовано такий метафоричний перенос: живі істоти - природа. Тобто фізичні дії людини переносяться на явище природи. Також до складу метафори входить метафоричний епітет «сонце білогриве».