Персонал підприємства та ефективність його використання

Звукопоглинальне облицювання стін та стель у приміщеннях ЕОМ слід виготовити з негорючих або важкогорючих матеріалів.

Приміщення, в яких розташовуються персональні ЕОМ та дисплейні зали, потрібно оснащити системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м² площі приміщення з урахуванням гранично допустимих концентрацій вогнегасної речовини.

Не рідше одного разу на квартал потрібно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.

Рішення з охорони праці та техніки безпеки

Розрахунок річної економії від зменшення рівня захворюваності.

Вихідні дані:

- кількість днів непрацездатності через хвороби на 100 працівників до проведення заходів Д₁ =6443 днів після Д₂=5459 днів;

- річна середньооблікова чисельність робітників Ч_з=438 чоловік;

- вартість виробленої товарної продукції за зміну на одного працівника промислово - виробничого персоналу С_в=91 грн.;

- вартість річної товарної продукції підприємства С_п=10110,5 тис. грн.;

- середньорічна чисельність промислово - виробничого персоналу Ч_ср=420 чол.;

- середньорічна заробітна плата одного працівника разом з відрахуваннями на соцстрахування З_р=6000 грн.;

- середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності З=15 грн.

Розв'язання:

1. Визначаємо скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності:

, (2.6)

де Д₁, Д₂ - кількість днів непрацездатності через хвороби на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходів.

2. Зростання продуктивності праці:

, (2.7)

де С_в - вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово - виробничого персоналу;

Р_п - вартість річної товарної продукції підприємства.

3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності:

грн, (2.8)

де Ч_ср - середньорічна чисельність промислово - виробничого персоналу;

З_р - середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соцстрахування.

4. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності:

грн, (2.9)

де П_д - середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності

5. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму):

Е_рз(т)=Е_з+ Е_сс=97776+64650=162426 грн. (2.10)

Розрахунок економії витрат підприємства за рахунок скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально-профілактичне харчування та безкоштовне одержання молока та інших рівноцінних харчових продуктів

Вихідні дані:

- кількість робочих змін на одного працівника протягом року - Ф_з=260;

- скорочення чисельності працівників, зайнятих у шкідливих умовах, які мають право на лікувально - профілактичне харчування та безкоштовне одержання молока та інших рівноцінних харчових продуктів Ч=15 чол;

- скорочення кількості днів, коли надається лікувально - профілактичне лікування Д_лп=9 днів;

- денна вартість лікувально - профілактичного лікування одного працівника - q=21 грн.;

- денна вартість молока та інших рівноцінних продуктів на одного працівника - g=6 грн.

Розв'язання:

1. Розраховуємо економію витрат підприємства за рахунок скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально - профілактичне харчування:

Е_лп=qЧД_лпЧЧ=21Ч9Ч15=2835 грн. (2.11)

2. Розраховуємо економію витрат підприємства за рахунок скорочення чисельності працівників, які користуються правом на безкоштовне одержання молока та інших рівноцінних харчових продуктів:

Е_сх=gЧФ_дЧЧ=6Ч260Ч15=23400 грн. (2.12)

3. Річна економія витрат підприємства за рахунок скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально - профілактичне харчування та безкоштовне одержання молока та інших рівноцінних харчових продуктів:

Е_р= Е_лп + Е_сх=2835+23400=26235 грн. (2.13)

Проаналізувавши діяльність підприємства ВАТ «Полтавамаш» необхідно відмітити наступне:

1. На підприємстві створена і ефективно функціонує система управління охороною праці;

2. Служба охорони праці складається із 2-х штатних працівників (спеціалістів з охорони праці) Крім того, питання поліпшення умов і безпеки праці вирішують інженер із пожежної безпеки та інженер екологічної безпеки;

3. Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо - технічних служб;

4. Діяльність служби відповідає усім вимогам які пред'являються до служб промислових підприємств і вирішує усі нагальні питання із безпеки праці;

5. За період з 2007-2008 роки витрати на праце охоронні заходи зросли на 45,9 %, за період 2008-2009 роки витрати зменшилися на 17,7 %;

6. Зниження витрат пояснюється зменшенням реалізованої продукції, здороженням сировини та зростанням цін на енергоресурси;

7. Аналіз виникнення нещасних випадків показує, що основною причиною травматизму являється порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин і механізмів.

8. За період з 2007-2008 роки загальний рівень травматизму в абсолютних параметрах знизився, виходячи з відносних параметрів (інтегрована оцінка) знизився на 2,2 %; за період з 2008-2009 роки загальний рівень травматизму в абсолютних параметрах знизився, але виходячи з відносних параметрів зріс на 1,3 %;

2.5 Аналіз стану охорони навколишнього середовища на підприємстві

Важливе значення для контролю і управління якістю навколишнього середовища мають гігієнічні нормативи ,направлені, в першу чергу , на профілактику несприятливої дії забруднюючих речовин на здоров'я людини.

Санітарно-гігієнічні нормативи - це встановлені в законодавчому порядку, обов'язкові для виконання всіма відомствами, органами і організаціями допустимі рівні вмісту хімічних і інших з'єднань в об'єктах навколишнього середовища.

На ВАТ „Полтавамаш” екологічної служби, як самостійного підрозділу, не передбачено. Підприємство щорічно отримує ліміти на розміщення виробничих відходів. Дозвіл на їх розміщення дає Державне управління екології та природних ресурсів у Полтавській області. Воно ж встановлює тарифи за розміщення відходів.

ВАТ „Полтавамаш” сплачує податковий збір за викиди стаціонарними джерелами забруднення , за викиди пересувними джерелами забруднення , збори за розміщення відходів. ВАТ „Полтавамаш” у 2009 році використовував такі енергетичні матеріали та продукти перероблення нафти: автомобільний бензин - 93,4 тон., дизельне паливо - 55,4 тон., природний газ - 1144,9 метрів кубічних, масло дизельне - 0,3 тон., мастила, масло індустріальне - 0,4 тон.

Податковий збір за 2007 рік становив - 6041,01 грн., за 2008 рік - 13812,01 грн., за 2009 рік - 15709,26 грн. Тобто за період який аналізується , розмір податкового збору збільшився більш ніж у 2 рази, що свідчить про погіршення стану навколишнього середовища на підприємстві.

Таким чином, екологічна ситуація на ВАТ „Плтавамаш” є незадовільною. Спостерігається досить велика кількість промислових відходів та викидів в атмосферу, що негативно впливає на навколишнє середовище.

Для зменшення шкідливих викидів в атмосферне повітря на даному підприємстві слід виконати певні заходи: створити нову систему екологічного нормування шляхом введення стандартів і нормативів утворення забруднюючих речовин під час здійснення технологічних процесів, розробити систему заходів із використанням екологічно чистих технологій, проводити систематичний моніторинг атмосферного повітря за рахунок використання наявних засобів моніторингу.

Спостереження і контроль стану довкілля. Екологічний моніторинг, його сутність і види.

Контроль за якістю компонентів біосфери, змінами в них, що викликані антропогенними причинами, здійснюється з допомогою екологічного моніторингу.

Державний моніторинг навколишнього природного середовища -- це система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розроблення науково обрунтованих рекомендацій для винесення управлінських рішень. Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища -- це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об'єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки й прогнозування стану навколишнього середовища регулярно розробляти управлінське рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища -- це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами -- джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, що їх визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварії зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та створення безпечних умов для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища -- це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється в природних та біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:

1) локальному -- на території окремих об'єктів (підприємств), міст, на ділянках ландшафтів. Для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах із населенням до 100 тис. осіб контрольних станцій доцільно мати принаймні три; від 100 тис. до 300 тис. осіб -- не менше п'яти, від 300 тис. до 500 тис. -- сім, тоді як у населеному пункті з населенням понад 1 млн душ -- 11 -- 24 пункти. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів;

2) регіональному -- в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він отримує дані про забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових контрольних станцій;

3) національному -- на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій. Вони функціонують разом зі Службою погоди Держкомгідромету України і здійснюють прогноз якості навколишнього середовища на великих територіях країни;

4) глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Ряд країн має мережу надземних станцій, на яких здійснюються неперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднювальних речовин, СО₂, СО, пилу, свинцю, радіонуклідів.

Ефективність економічного механізму екологічного регулювання.

До природоохоронних заходів належать усі види господарської діяльності, спрямовані на зниження й ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, збереження, поліпшення і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу країни, регіонів, а саме: 1) будівництво та експлуатація очисних, знешкоджувальних споруд та обладнання; 2) розвиток мало- та безвідходних технологічних процесів і виробництв; 3) розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням екологічних вимог; 4) рекультивація земель; 5) заходи боротьби з ерозією рунтів; 6) заходи з охорони й відтворення флори і фауни; 7) охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів.

Економічне обрунтування природоохоронних заходів здійснюється через зіставлення їхніх економічних результатів із необхідними для їх упровадження витратами з допомогою показників загального і чистого економічного ефекту від цих заходів.

Економічним результатом (повним економічним ефектом) природоохоронних заходів за розрахунків загальної ефективності природоохоронних витрат є:

у сфері матеріального виробництва -- приріст обсягів чистої продукції або прибутку, а в окремих галузях або на підприємствах -- зниження собівартості;

у невиробничій сфері -- економія витрат на виробництво робіт і надання послуг;

у сфері приватного споживання -- скорочення витрат з особистих коштів населення.

Економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:

відвернені економічні збитки від забруднення навколишнього середовища, тобто нездійснені завдяки зменшенню забруднення навколишнього середовища затрати в матеріальному виробництві, невиробничій сфері та витрати населення;

приріст економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, збережених чи поліпшених завдяки реалізації природоохоронних заходів;

приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки повній утилізації сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів унаслідок здійснення природоохоронних заходів.

Показник загальної (абсолютної) економічної ефективності природоохоронних затрат обчислюється як відношення річного обсягу повного економічного ефекту від природоохоронних заходів до затрат, що його зумовили. Він використовується в процесі обрунтування структури та обсягів природоохоронних заходів у територіальному розрізі або структури та обсягів капітальних вкладень природоохоронного призначення; за аналізу й контролю динаміки економічної ефективності природоохоронних витрат, міжгалузевих і міжрайонних порівнянь їхньої ефективності.

Показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних витрат визначається величиною мінімально необхідних сукупних експлуатаційних витрат і капітальними вкладеннями в реалізацію природоохоронних заходів, приведених до річної розмірності з урахуванням фактора часу. Він використовується для вибору економічно найкращого варіанта природоохоронних заходів у тих випадках, коли порівнювальні варіанти забезпечують досягнення однакового за якістю навколишнього середовища і тотожного за основними соціальними та економічними результатами в межах території, на яку поширюється вплив природоохоронних заходів.

Показник чистого економічного ефекту природозахисних заходів визначається у вигляді різниці між приведеними з урахуванням фактора часу до однакової розмірності економічними результатами цих заходів і витратами на їхнє здійснення.

Економічна ефективність природозахисних заходів визначається обчисленням загальної та порівняльної економічної ефективності природозахисних витрат і чистого економічного ефекту природозахисних заходів.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність природозахисних витрат визначається порівнянням повного економічного ефекту природозахисних заходів і зумовлених ним природозахисних витрат. Повний економічний ефект природозахисних витрат обчислюється як різниця показників чистої продукції або прибутку в матеріальному виробництві і витрат у невиробничій сфері, витрат із державного бюджету та особистих коштів населення за існуючого стану навколишнього середовища (або стану, який може виникнути без проведення природозахисних заходів) і прогнозованого стану.

Загальна ефективність природозахисних витрат визначається на всіх стадіях планування заходів з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів у народному господарстві в цілому, економічних районах та областях, галузях і господарських об'єднаннях, під час проектування природозахисних об'єктів, а також оцінювання результатів виконання планів охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

Як додаток до показників загальної економічної ефективності природозахисних витрат використовуються показники їхньої економічної та соціальної ефективності.

Екологічна ефективність природозахисних витрат визначається зіставленням обсягів екологічних результатів і витрат, що їх спричинили. Екологічні результати обчислюються як різниця показників негативного впливу на навколишнє середовище і як різниця показників стану навколишнього середовища до і після проведення заходів.

Соціальна ефективність природозахисних витрат вимірюється відношенням натуральних показників, які виражають соціальні результати, до витрат, необхідних для її досягнення. Соціальний результат визначається як різниця показників, що характеризують зміни в соціальній сфері, які виникли внаслідок здійснення природозахисних заходів.

Екологічні та соціальні результати і відповідні показники ефективності використовуються як допоміжні до економічних показників ефективності та служать для:

визначення рівня і нормативів збільшених показників витрат, необхідних для досягнення установленої величини зниження шкідливих викидів і збереження оптимального стану навколишнього середовища;

розрахунку ефективності витрат, результат яких не має безпосереднього грошового виразу (відвернення скорочення генетичного фонду тварин і рослин, збереження естетичної цінності природних ландшафтів, пам'яток природи тощо).

Витрати, зумовлені впливом забрудненого середовища на реципієнтів, мають місце головно за забруднення атмосфери, акустичного середовища місць поселення, а в разі забруднення водних джерел -- у тих водокористувачів, які використовують забруднену воду (зрошувальне рільництво, гідротехнічні споруди та об'єкти).

Величина цих витрат визначається затратами на компенсацію негативних наслідків впливу забруднення на людей та різні об'єкти. Такі витрати являють собою суму наведених витрат на:

медичне обслуговування людей, які захворіли внаслідок забруднення навколишнього середовища;

компенсацію втрат чистої продукції через зниження продуктивності праці, а також невиходів працюючих на роботу внаслідок впливу забруднення навколишнього середовища на населення;

додаткові послуги комунально-побутового господарства через забруднення навколишнього середовища;

компенсацію кількісних і якісних витрат продукції у зв'язку зі зниженням продуктивності земельних, лісових, водних та інших ресурсів через забруднення середовища;

компенсацію втрат промислової продукції через вплив забруднення на основні фонди.

У структурі витрат, спричинених забрудненням середовища, мають враховуватись і витрати на ліквідацію вторинного забруднення (від спалювання відходів, їхнього проникнення в навколишнє середовище в процесі зберігання тощо).

Економічний результат природозахисних заходів (Р) виражається у величині відвернених річних економічних збитків від забруднення середовища (П) і річного приросту прибутку (додаткового прибутку) від поліпшення виробничих результатів діяльності підприємств чи групи підприємств (Д), тобто:

 (2.14)

Величина відвернених економічних збитків від забруднення середовища (П) дорівнює різниці між розрахунковими величинами збитків, які мали місце до здійснення природозахисних заходів (Зф), і залишкових збитків після проведення цих заходів (Зм):

П = Зф - Зм. (2.15)

Якщо періоди будівництва (реконструкції), а також проектні строки експлуатації природоохоронних споруд, величини витрат і результат у період експлуатації істотно не змінюються в часі, то порівняння варіантів природозахисних заходів може проводитися за величиною їхнього річного чистого економічного ефекту (Е). Вибір найкращого з кількох варіантів природозахисних заходів у такому разі здійснюється за формулою:

Е = (Р - З) мах. (2.16)

Приведені до річної розмірності витрати визначаються за формулою:

З = С + Ен К (2.17)

де: С -- сукупні експлуатаційні витрати;

К -- капітальні вкладення в будівництво природозахисних споруд;

Ен -- норматив річної ефективності капіталовкладень (тимчасово беруться в розмірі 0,12).

Якщо порівнюються заходи, що забезпечують вихід на заданий рівень якості навколишнього середовища, наведені витрати визначаються за формулою:

З = К + Тн С (2.18)

де: Тн -- нормативний строк окупності капітальних вкладень (величина, зворотня Ен).

Сутність екологічної експертизи та її об'єкти

Екологічна експертиза - вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів та об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності вимогам і нормам законодавства про охорону навколишнього природного середовища , раціональне використання і відтворення природніх ресурсів , забезпечення екологічної безпеки.

Мета екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природніх ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього середовища і здоров'я людей;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об'єктами екологічної експертизи є: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

Форми екологічної експертизи. В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються керівні з іншими видами державних експертиз. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створеними комітетами Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Міністерства охорони здоров'я України.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофінансуванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та охоронного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охороні навколишнього природного середовища і використання природніх ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду АР Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і районах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватись за ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями.

РОЗДІЛ 3

Підвищення ефективності використання ПЕРСОНАЛУ ВАТ «ПОЛТАВАМАШ»

3.1 Основні напрями покращення показників ефективного використання персоналу підприємства

В загальному розумінні напрямами покращення показників використання персоналу є певні невикористані можливості економії затрат праці персоналу підприємства, які виникають внаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці). Ефективність використання залежить передусім від ступеня використання даних напрямків.

Напрями покращення показників ефективного використання персоналу на ВАТ «Полтавамаш» можна класифікувати відносно часу їх використання, а також за сферою виникнення. Так, за часом використання напрями є поточні (можуть бути використані залежно від реальних можливостей підприємства протягом місяця, кварталу або року) й перспективні напрями (передбачаються в перспективі через рік або декілька років згідно з довгостроковими планами підприємства).

За сферою ж виникнення напрями покращення показників використання персоналу являються внутрішньовиробничі. Вони виявляються і реалізуються безпосередньо на самому підприємстві, виходячи з конкретних потреб. Такі напрями зумовлені та залежать передусім від рівня використання техніки, наявної кількості сировини, матеріалів, а також від ефективності використання робочого часу з врахуванням цілодобових і внутрішньозмінних втрат.

Таким чином, можна запропонувати наступні основні напрями покращення використання персоналу на ВАТ «Полтавамаш»:

а) визначення резервів приросту продуктивності праці за рахунок якісної її організації;

б) покращення показників використання персоналу за рахунок зниження трудомісткості праці;

в) розроблення програми підвищення середньогодинного та середньоденного виробітку продукції;

г) удосконалення організації, обслуговування та атестації робочих місць, що сприяє раціональному використанню робочого часу;

д) вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці;

е) удосконалення організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

є) удосконалення нормування праці;

ж) поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

з) оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця;

і) розвиток мотиваційного механізму, спрямованого на посилення почуття відповідальності працівника за результати своєї праці та всього колективу:

й) поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

ї) зміцнення дисципліни праці, виховання сумлінного ставлення до праці; підвищення творчої активності працівників.

Реалізація даних напрямків визначає взаємний вплив використання персоналу підприємства в цілому, а також окремо на кожного працівника. В залежності від цього виявимо вплив окремих напрямків на такі елементи, як:

- психофізіологічний потенціал працівника;

- кваліфікаційний потенціал працівника;

- соціальний потенціал працівника.

Кожен із елементів полягає насамперед у виявленні і оцінюванні факторів та резервів покращення ефективності використання ресурсних можливостей в сфері праці всього колективу або сегментних груп через потенційні можливості кожного працівника окремо.

Оцінювання доцільно проводити шляхом атестації працівників, комплексної оцінки їх ділових якостей. Також необхідно проводити моніторинг потреб працівників та їх очікувань стосовно співвідношення витрат праці, її результатів і винагороди шляхом опитування, анкетування, інтерв'ю.

Атестація персоналу це кадрові заходи, що покликані оцінити відповідність рівня праці, якостей і кадрового потенціалу особистості вимогам виконуваної діяльності. Головне призначення атестації - не контроль виконання (хоча це теж дуже важливо), а виявлення резервів підвищення рівня віддачі робітника. Функції по проведенню атестації розподіляються між керівниками і кадровими службами:

З урахуванням цілей атестації можна говорити про дві її складові частини: оцінку праці та оцінку персоналу.

Оцінка праці спрямована на зіставлення утримання, якості та обсягу фактичної праці з планованим результатом праці, що подана в технологічних картах, планах і програмах роботи підприємства. Оцінка праці дає можливість оцінити кількість, якість та інтенсивність праці.

Оцінка персоналу дозволяє вивчити ступінь підготовленості робітника до виконання саме того виду діяльності, яким він займається, а також виявити рівень його потенційних можливостей для оцінки перспектив росту.

Загалом сутність розробки означених напрямків зводяться до розв'язання наступних взаємозалежних завдань.

По-перше, необхідно здійснювати формування таких продуктивних здібностей людини, що найбільше відповідали б вимогам до якості робочої сили конкретним робочим місцем.

По-друге, створити такі соціально-економічні і виробничо-технологічні умови на підприємстві, за яких відбувалося б максимальне використання здібностей працівника до даної праці.

По-третє, ці процеси не повинні шкодити організму й інтересам особистості працівника.

Як відомо, умови праці - це сукупність різних взаємозв'язаних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

До санітарно-гігієнічних відносяться: стан повітря, рівень шуму, ступінь вібрації обладнання, освітленість робочих приміщень, температура повітря, чистота, кольоровий фон, забезпеченість каналізацією, опаленням, вентиляцією, водою, побутовими приміщеннями, медпунктами. В групу фізіологічних умов праці входять різного виду навантаження на організм, що виникають у процесі виконання як фізичної, так і розумової праці, та які визначають її важкість, монотонність. До психологічних умов праці відносять моральний клімат в організації, в колективі, характер взаємовідносин серед його членів, а до естетичних - інтер'єри робочих приміщень, предметне середовище.

Звичайно ж у сукупності такі умови досить відчутно впливають на працездатність людини, її функціональний стан та ставлення до виконуваної роботи.

Раціональне планування робочого місця має забезпечити найкраще розміщення знарядь і предметів праці та оргтехніки. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи.

Основні вимоги до організації робочого місця:

а) на робочому місці постійно має бути все необхідне для безперервної та високопродуктивної роботи;

б) територія робочого місця має бути такою, щоб працюючий у нормальних умовах виробничого процесу не робив жодного зайвого руху і у той самий час був вільний в кожному виробничо-необхідному русі;

в) для економії часу та зусиль працівника кожний елемент оснащення робочого місця має бути розташований на місці його безпосереднього застосування;

г) кожний елемент робочого місця має бути раціонально розташований відносно інших елементів та працюючого, щоб він міг будь-коли легко дістати будь-яке знаряддя;

д) точка функціонування та лінії руху працівника мають бути визначені ретельно, з урахуванням умов економії часу, зусиль і вимог фізіології праці.

Адже, в процесі вдосконалення трудових процесів необхідно передусім забезпечити оптимальні вимоги фізіології праці -- економію не тільки часу, а й нервової енергії та фізичних зусиль, тобто того, що сприятиме зниженню втоми, бо, як відомо, проектування раціональних трудових процесів є важливим напрямом удосконалення організації праці та підвищення її продуктивності.

Непомітний для недосвідченого ока процес втрати інтересу працівника до праці, його пасивність приносить такі відчутні результати, як плинність кадрів, спад ефективності організації праці та в кінцевому результаті зменшення трудового потенціалу підприємства.

Щоб недозволити втрату потенційного прибутку, підприємство повинно добитись максимальної віддачі від своїх підлеглих. Для ефективного управління таким ресурсом як люди необхідно виділити та визначити певні мотиваційні параметри, спонукаючи тим самим до кращої роботи. Грамотно спроектована діяльність кожного працівника повинна створювати його внутрішню мотивацію, відчуття особистого внеску в продукцію, що випускається. Людина - істота соціальна, а значить, почуття своєї причетності до вихідного результату здатне викликати в ній глибоке психологічне задоволення, усвідомити себе як особистість.

Загальний результат підприємства також буде залежати від формування чіткої системи мотивації персоналу, яка полягає у здійсненні об'єктивної кількісної та якісної оцінки трудової активності працівника, а також, спонукування кожного працівника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб та для досягнення цілей організації.

Як стимулюючий процес мотивація керується такими задачами:

а) формування у кожного працівника розуміння сутності та значення мотивації в процесі праці;

б) навчання персоналу і керівного складу психологічним основам спілкування всередині підприємства;

в) формування у кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації .

Будь-яка мотивація визначена відповідною винагородою, яка може бути як моральна так і матеріальна. Форми і розмір її обов'язково мають відповідати витраченим зусиллям, адже тільки в такому разі можна говорити про спонукальні мотиви до подальшої ефективної роботи працівника.

Моральні способи мотивації задовольняють психологічні потреби працівників через публічне визнання перед керівництвом і колективом особливих результатів, навиків, здібностей, знань і зусиль працівника. Для цього використовують: вітання керівництва, грамоти, занесення у списки кращих працівників підприємства та інше. Деколи підсилюється вплив моральних стимулів матеріальними: особистою премією, оплатою оздоровчих чи туристичних путівок, скеруванням на навчання чи стажування.

Матеріальне ж стимулювання праці задовольняє, насамперед, первинні (фізіологічні) потреби працівників в їжі, одязі, житлі, навчанні, а також матеріалізовані психологічні: престижний автомобіль, дорогий курорт, концерти відомих артистів та інше. Матеріальне стимулювання має своє відображення у розмірі та складових заробітної плати.

Так, одним із мотиваційних елементів являється зарплата. При цьому, однією із її основних функцій є стимулююча, що відповідає за встановлення залежності рівня зарплати від кількості, якості і результатів праці. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі.

Крім цього до елементів мотиваційного характеру відносяться також заохочувальні і компенсаційні виплати та доплати і надбавки. Заохочувальні і компенсаційні виплати здійснюються за такими основними видами:

1. Преміальні виплати за спеціальними системами - виходячи з розробленого положення та з урахуванням їх періодичності, масовості сплати й середнього розміру премій.

2. Одноразові заохочення та матеріальна допомога - виходячи з відповідного розміру з урахуванням середнього розміру та числа необхідних виплат.

3. Премії за підсумками роботи за рік (13-та зарплата), за вислугою років та стажем роботи згідно з розробленим положенням, виходячи з планового розміру основної та додаткової заробітної платні, планового розміру прибутку та встановленої частки його використання з цією метою.

4. Трудові та соціальні пільги робітникам - виходячи з розміру, масовості та періодичності їх надання окремо з кожного виду.

5. Компенсаційні виплати (в зв'язку з простоєм не з вини робітників, відпусткою за ініціативою адміністрації та в інших, передбачених законодавством випадках) - виходячи з тривалості періоду, впродовж якого зберігається заробітна платня, з чисельності персоналу, якому будуть надаватися компенсаційні виплати та виплати уже сформованої (планованої) середньої заробітної платні відповідним категоріям персоналу.

6.Винагороди за винаходи та раціоналізації пропозиції;

7. Інші виплати - виходячи із відповідного розміру їх здійснення.

Доплати й надбавки за функціональним призначенням є самостійними елементами заробітної плати, які призначаються для компенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці, котрі не враховано в тарифних ставках і посадових окладах.

Стосовно сутності доплат і надбавок до заробітної плати варто наголосити, що вони мають бути чітко вираженого стимулюючого характеру і завжди зв'язуються з діловими якостями конкретного працівника.

На ВАТ «Полтавамаш» існують такі мотиваційні способи:

– винагорода за виконану роботу за почасово-преміальною, відрядно-преміальною та іншими системами оплати праці за підсумками року;

– здійснюється виплата доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів за безперервний стаж роботи;

– виконується поточне преміювання працівників за виконання основних показників виробничо-господарської та науково-виробничої діяльності;

– виплати заробітної плати за кожний місяць з авансуванням;

– для оздоровлення працівників надаються путівки до санаторіїв та лікувальних пансіонатів, будинків відпочинку;

– преміювання працюючих до ювілейних дат в залежності від особистого трудового вкладу;

– одноразова допомога матері в разі народження дитини;

– в окремих випадках надання одноразової нецільової допомоги у розмірі прожиткового мінімуму та інше.

Підсумовуючи вищенаведене, можна із впевненістю сказати, що на ВАТ «Полтавамаш» діє чітка система мотивації персоналу, яка належним та позитивним чином впливає на подальші результати діяльності підприємства. Але як заохочувальні і компенсаційні виплати, доплати, надбавки, так і оплата праці на підприємстві є мотивуючими факторами, тільки якщо вони безпосередньо зв'язані з підсумками праці. Працівники повинні бути впевнені в наявності стійкого зв'язку між матеріальним винагородженням та своєю працею. Адже насамперед, в усіх елементах мотиваційного характеру обов'язково повинен бути присутній компонент, який залежить від досягнутих результатів.

3.2 Програма організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності використання персоналу ВАТ «Полтавамаш»

ВАТ «Полтавамаш» приділяє надзвичайно велику увагу на підвищення ефективності використання свого персоналу. Розвиток працівника характеризується техніко-економічним забезпеченням, плануванням кар'єри, його адаптацією та ін.

Навчання та стажування спеціалістів на ВАТ «Полтавамаш» здійснюється у відповідності із затвердженими індивідуальними планами, де передбачається:

1. Вивчення і аналіз виробничих показників конкретних підрозділів і підприємства в цілому.

2. Безперервне навчання шляхом самоосвіти.

3. Періодичне навчання і збільшення кваліфікації у відповідних навчальних закладах.

4. Участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем відповідного напрямку.

5. Залучення до розгляду відповідних питань, проведення перевірок, службових розслідувань.

7. Участь у підготовці проектів, планів роботи підприємства чи підрозділу на перспективу та на поточний період .

Основними показниками соціального розвитку працівників на ВАТ «Полтавамаш» є:

- збільшення кваліфікації працівників;

- покращення умов праці та укріплення здоров'я працівників;

- покращення соціально-культурних та житлово-комунальних умов;

- соціальна захищеність членів трудового колективу.

З урахуванням завдань, які вже виконуються та які ще можливо необхідно додати, розробимо конкретні заходи у складі програми підвищення ефективності використання персоналу в цілому.

Для формування програми заходів щодо підвищення ефективності використання персоналу підприємства використовуємо основні фактори, що сприяють зниженню витрат на персонал підприємства.

Отже, внутрішньовиробничими резервами підвищення ефективності використання персоналу на рівні підприємства Лубенська ВАТ «Полтавамаш» є зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, вдосконалення організаційної структури управління підприємством та поліпшення системи підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації з урахуванням прогресивних методів виробництва та праці, з розвитком матеріально-технологічної, інформаційної бази підприємства.

Проведений аналіз формування і використання персоналу підприємства, фактори покращення цих показників дав можливість сформувати основні напрямки його розвитку. Відповідно до цих напрямів на підприємстві розробляється програма підвищення ефективності формування і використання персоналу.

Програма підвищення ефективності використання персоналу на ВАТ «Полтавамаш» включає в себе такі етапи:

1. Визначення та аналіз показників формування і використання персоналу підприємства;

2. Пошук і аналіз резервів підвищення ефективності формування і використання персоналу на основі інформації, одержаної в ході аналізу;

3. Розробка плану використання резервів підвищення ефективності формування і використання персоналу, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідальних виконавців;

4. Розробка систем мотивації працівників за досягнення запланованих результатів;

5. Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, та регулювання їх виконання;

6. Вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на підвищення ефективності формування і використання персоналу підприємства.

Тепер можна розглянути, що конкретно входить до кожного з наведених етапів.

Вимірювання і оцінка наявного кадрового складу підприємства є вихідним етапом програми. Його правильне і успішне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів всієї програми. Найважливішим на цьому етапі - є забезпечення достовірності й порівнянності показників. Щоб оцінити наявний рівень кадрового складу потрібно знати окрім числових характеристик кадрів і обсяг виробленої продукції та витрати на її виготовлення. Зіставляти дані показники досить важко, оскільки реально підприємство виготовляє значну кількість різноманітної продукції, яку важко порівнювати і додавати. Універсальні вартісні показники кількості продукції не позбавлені впливу інфляційних процесів та стихійного коливання ринкової кон'юнктури. Слід також постійно мати на увазі, що ресурси, які використовуються у виробництві, взаємозамінні. Тобто можна зменшити кількість праці на досягнення певного корисного ефекту за рахунок збільшення кількості використаних засобів виробництва.

Пошук і аналіз резервів підвищення ефективності формування і використання персоналу ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки наявного кадрового складу, з розміром, необхідним для отримання максимального корисного ефекту на даному виробництві. Зазначені резерви слід також шукати у процесах організації та управління кадрами.

Розробляючи план використання резервів підвищення ефективності формування і використання персоналу, слід забезпечити узгодження цілей і завдань програми. План повинен включати конкретні заходи, спрямовані на реалізацію поставлених цілей, передбачати фінансування витрат на ці заходи.

Розробка систем мотивації працівників за досягнення запланованих результатів є необхідною умовою реалізації програми. Працівники повинні заздалегідь знати, як заплановані результати вплинуть на реалізацію їхніх особистих професійних інтересів.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових етапах, ще до того, як вони стануть надто серйозними. Вихідним моментом процесу контролю є встановлення конкретних, обмежених у часі цілей, які можна виміряти. В процесі контролю порівнюються фактичні і задані показники або їхні складові, визначається масштаб допустимих відхилень.

Вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на підвищення ефективності формування і використання кадрового потенціалу підприємства потрібна для того, щоб оцінити і порівняти ефективність їх впровадження і визначитися з пріоритетами н наступний період.

Отже, можна запропонувати програму організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності використання персоналу ВАТ «Полтавамаш» (рис.3.1).



Рисунок 3.1 - Програма організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності використання персоналу ВАТ «Полтавамаш»

Таким чином, може бути досягнута мета розроблення даної програми -підвищення ефективності використання персоналу ВАТ «Полтавамаш» і на цій основі зростання інтегральної оцінки одиниці живої праці й відповідно зростання рівня продуктивності праці всього підприємства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Метою даної дипломної роботи було вивчення персоналу, як важливої економічної категорії, оцінка показників його використання, пошук резервів для підвищення продуктивності праці, розробка програми організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності використання персоналу ВАТ «Полтавамаш».

Згідно з поставленою метою в роботі розглянуто економічні аспекти використання використання персоналу підприємства, висвітлено теоретичні основи формування і розвитку персоналу, як складної економічної категорії. Визначена його роль у виробничому процесі, розглянуто економічні аспекти його використання. Поглиблено і детально досліджено структуру персоналу підприємства та його соціально-економічні характеристики, проаналізовано систему планування та розвитку персоналу. Проаналізовано показники ефективності використання персоналу, а саме показники продуктивності праці, трудомісткості, показники використання робочого часу. Запропоновано шляхи підвищення ефективності викорстання персоналу.

У другому розділі розглянуто особливості господарської діяльності та проведений аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства. Дані свідчать, що протягом останніх трьох років збільшилась дiлова активнiсть пiдприємства, сума сукупного капiталу збільшилась на 43198,5 тис. грн., або на 12,8% в порівнянні з 2007 р, і на 2688 тис.грн., або на 6,6 % в порівнянні з 2008 роком. Середня вартість власного капіталу збільшилась на 1104,8 тис.грн (3,8%) і 807 тис.грн (2,8%) в порівнянні з 2007 і 2008 роком. У складі персоналу спостерігається зменшення середньооблікової чисельності робітників з 430 і 392 робітників у 2007 і 2008 роках до 387 робітників у 2009 році. Спостерігається збільшення продуктивності праці одного працівника порівняно з 2007 роком на 43% і зменшення порівняно з 2008 роком на 15,8%. Обсяг виробництва даного підприємства збільшився на 3633,3 тис.грн, що дорівнює майже 28,8%, і зменшився на 3293,7 тис.грн. ( 16,8 %) відповідно до 2007 і 2008 року. Операційні витрати відповідно до 2007 року збільшились на 18080,5 тис.грн. і зменшились в порівнянні з 2008 роком на 664 тис.грн.