Сучасний менеджмент

У зарубіжних країнах менеджери і аналітики багатьох компаній складають не тільки фінансову звітність за минулий рік, але й проектовані фінансові звіти на наступний рік (або декілька років). Ці документи призначені як для внутрішнього планування, так і для подання зовнішнім користувачам (наприклад, кредитним установам для отримання позик).

У багатьох зарубіжних країнах кредитори вимагають від потенційних пози-коотримувачів подання проектованих фінансових звітів, які висвітлюють очікувані фінансові результати компанії протягом терміну позики. Деякі кредитори вимагають також копії проектованих зві гів за минулі роки для того, щоб співставити<передбачення керівництва і фак гичні результати компанії.

Протягом останніх років подібні вимоги пред'являють також окремі банки країн СНД, які працюють з потужними корпоративними клієнтами. Крім того, проектовані фінансові звіти включаються у фінансовий розділ стратегічних планів, що розробляються як приватними компаніями, так і неприбутковими організаціями.

Проектована фінансова звітність, як правило, включає: звіт про прибутки і збитки (звіт про фінансові результати), баланс, звіт про рух грошових коштів. Для стратегічного аналізу найважливішими є дві перші форми проектованої звітності, оскільки на їх основі можна попередньо оцінити прогнозований фінансовий результат і визначити потреби у зовнішньому фінансуванні бізнесу на наступні часові періоди (квартал, рік або кілька років).

Процес підготовки проектованих фінансових звітів, складених на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, починається з опрацювання відповідних звітів за минулий рік (або декілька років) і поділяється на декілька загальних етапів.

Першим етапом є прогнозування такого показника як доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Ця операція є ключовою і, певною мірою, визначальною для підготовки проектованих фінансових звітів у цілому - прогноз обсягу реалізації є відправною точкою для розрахунку показників звіту про фінансові результати та балансу.

Другим етапом є підготовка проектованого звіту про фінансові резуль-

Рис*. 8.1. Підготовка проектованих фінансових звітів (прогнозований актив балансу перевищує пасив).

тати (рис*. 8.1.), що обумовлено необхідністю розрахунку суми нерозподіленого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і може бути реінвестований у виробництво, тобто спрямований на покриття майбутніх фінансових потреб.

Кожна стаття звіту про фінансові результати збільшується або зменшується відповідно до концепції складання прогнозу - або на основі процента зростання (зменшення) обсягу реалізації продукції (так званий метод процента від продажу), або незалежно.

Доход (виручка) від реалізації продукції коригується шляхом вирахування пода гку на додану вартість, акцизного збору та інших необхідних вирахувань, а також собівартості реалізованої продукції, після чого отримується проектований валовий прибуток (зби і ок).

Далі, валовий прибуток (збиток) змінюється на суму операційних, фінансових та надзвичайних доходів (додаються) і витрат (віднімаються), податків на звичайний та надзвичайний прибутки (віднімаються). Відмінністю проектованого звіту про фінансові результати від звичайного є врахування прогнозу використання чистого прибутку для визначення такого показника як доповнення до нерозподілених прибутків. Це пояснюється тим, що у розділі І "Фінансові результати" звіту ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" останнім показником є чистий прибуток (збиток), а проектований звіт повинен завершу-ватися визначенням суми, яка може бути реінвестована у виробництво (чистий прибуток мінус використання чистого прибугку).

Крім того, розділи II "Елементи операційних витрат" і III "Розрахунок показників прибутковості акцій" у проектованому звіті про фінансові резуль-тати можуть не наводитися. Отже, проектований і звичайний звіти про фінансові результати далеко не ідентичні.

Доповнення до нерозподілених прибутків збільшує або зменшує величину влас-ного капіталу у проектованому балансі, підготовка якого здійснюється на третьому етапі. Його статті також можуть прогнозуватися із врахуванням майбутньої зміни обсягів реалізації або індивідуально. Оскільки різні статті в активі балансу, з одного боку, і пасиві, з іншого, можуть змінюватися в процесі прогнозування по-різному, то проектований баланс майже завжди виявляється порушеним.

У випадку, якщо в проектованому балансі актив перевищує пасив, різниця між ними являє собою так звані додатково необхідні фонди (ДНФ). Ця сума показує потребу у додатковому фінансуванні або за рахунок збільшення власного капіталу, або шляхом збільшення довгострокових і поточних зобов'язань. Вказана операція виконується на четвертому етапі і називається утворенням ДНФ з розподілом за ста гтями (див. рис*. 8.1.).

Іноді додатково необхідні фонди набувають від'ємне значення - тоді, коли прогноз пасиву перевищує прогноз активу. Тоді в проектованому, балансі збільшують одну або декілька статей оборотних (рідше необоротних) активів (ця операція показана на рис*. 8.2.). Як правило, на практиці надають перевагу збільшенню статей грошових коштів та їх еквівалентів.

Рис*. 8.2. Підготовка проектованих фінансових звітів (прогнозований пасив балансу перевищує актив).

Статті, які використовуються для балансування (збільшуються внаслідок утворення ДНФ), називаються регуляторними. Кожна з них прогнозується індивідуально і прямо не залежить від прогнозу обсягів реалізації продукції

чи послуг.

Завданням стратегічного аналізу є вибір оптимального рішення щодо утворення ДНФ за певних значень статей проектованої фінансової звітності.

Прогнозування статей проектованої звітності може здійснюватися за допомогою бага гьох методів, які нолягают ь у використанні формалізованих або інтуїтивних підходів і відрізняються один від одного точністю і формою представлення результатів, трудомісткістю операцій і кількістю вхідних даних (рис*. 8.З.).

***Методи підготовки проектованих фінансових звітів

За принципами формування прогнозу виділяють три групи методів: екстраполяцію, моделювання і експертні оцінки.

Методи екстраполяції (найменших квадрат ів, рухомих середніх, експо-ненційного згладжування та ін.) спираються на статистично обґрунтовані тенденції зміни тих чи інших кількісних характеристик об'єкта. Екс-траполяційні методи є одними є найрозповсюдженіших серед усіх способів економічного прогнозування.

Екстраполяція визначається як спосіб знаходження значень функції за межами області її визначення з використанням інформації про поведінку даної функції в деяких точках, що належать області її визначення.

До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового, матричного моделювання та інші, які дозволяють отримувати прогнозні фі-нансові показники з допомогою певних моделей.

Методи експертних оцінок належать до неформалізованих методів і засто-совуються у тих'випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єктів прогнозування. Коли формалізо-вані методи прогнозування застосувати неможливо, доводиться вдаватися

до знань і досвіду експертів.

Методи підго говки проектованих фінансових звітів значно відрізняються залежно від базису (основного припущення, концепції), на якому будується весь процес прогнозування і аналізу.

Прогнозування з допомогою методу процента від продажу полягає у збільшенні (зменшенні) показника доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) і статей балансу і звіту про фінансові результати (крім тих, що не залежать від зміни продажу) на однаковий відсоток. Припущення про пряму залежність між темпами зміни доходу від реалізації т а інших статей повинно підлягати перевірці на основі емпіричних даних.

Прогнозування з допомогою регресійного методу (за умови існування лі-нійної або нелінійної залежності між показниками, що прогнозуються) доз-воляє отримати майбутнє значення результативного показника, який є ви-падковою величиною, залежно від зміни одного або декількох інших показ-ників. Наприклад, з допомогою рівняння лінійної регресії можна спрог-нозувати майбутні витрати підприємства залежно від зміни обсягів продажу продукції за останні п'ять років.

Прогнозування на основі методу нормативних коефіцієнтів має на меті отримання оптимального балансу і звіту про фінансові результати, на основі показників яких розраховуються нормативні коефіцієнти - рентабельність власного капіталу, ліквідність та інші. Подібний прогноз використовується для оцінки тих змін в активах та джерелах їх утворення, які необхідно здійс-нити в майбутньому для досягнення оптимальної прибутковості та стабіль-ного фінансового стану. Метод підготовки проектованих фінансових звітів на основі нормативних коефіцієнтів широко використовується компаніями, управління якими побудовано на концепції стратегічного контролінгу.

В деяких випадках доцільно здійснювати прогнозування з допомогою методу регулювання статей, коли прогноз статей проектованої фінансової звітності складається з врахуванням інформації про майбутні управлінські рішення. У цьому випадку метод процента від продажу, рівняння регресії або нормативні коефіцієнти застосовуватися не можуть, оскільки призведуть до неадекватності прогнозу. Стратегічні управлінські рішення можуть карди-нально змінити чинну структуру балансу, призвести до тимчасового змен-шення прибутковості, якщо є по треба у технічному переобладнанні, науково-дослідних розробках тощо. Прогнозування на основі регулювання статей застосовується тоді, коли адміністрація підприємства приймає суттєві, іноді далеко не оптимальні з фінансового погляду, управлінські рішення, які мають стратегічний характер і можуть виявитися рятівними в умовах подальшої конкурентен боротьби.

Фінансові прогнози традиційно представляються з допомогою методів обробки детермінованих чисел (однозначно визначених, конкретних), що в умовах високого ступеня невизначеності є не завжди доцільним. Тому ок-ремі фінансові аналітики пропонують застосовувати метод нечітких чисел(наприклад, нечіткі трійки чисел) або метод довірчих інтервалів. Методи прогнозування на основі нечітких чисел і довірчих інтервалів дозволяють розширити можливості фінансового менеджера та бухгалтера-аналітика у сфері варіантного (альтернативного) стратегічного аналізу, створюють на-дійну інформаційну базу для аналізу на основі сценаріїв і аналізу чутливості.

Рис*. 8.3. Класифікація основних методів підготовки показників проектованих фінансових звітів

Процес підготовки проектованих фінансових звітів не завжди відбува-ється протягом одного циклу. Нециклічний метод передбачає отримання кін-цевого результату в першому наближенні, відразу після завершення необхідних розрахунків. Але більш точним і надійним вважається ітеративний (циклічний) метод, коли весь процес прогнозування (або певна його частина) повторюються з метою уточнення результатів. Ітеративний метод найзручніше використовувати з допомогою комп'ютерної техніки для зменшення трудомісткості операцій.

Різноманітність методів підготовки проектованих фінансових звітів обу-мовлюється потребами користувачів стратегічної фінансової інформації, головними серед яких є керівники підприємства. Проектовані звіти фактично відображають уявлення адміністрації про те, яким чином підприємство буде функціонувати у майбутньому з врахуванням можливих змін в економічних, соціальних, політичних, правових і конкурентних реаліях. Для аналітиків, які безпосередньо займаються підготовкою стратегічної фінансової інфор-мації для підтримки прийняття рішень, важливим аспектом професійної підготовки є володіння базовим інструментарієм створення, обробки та аналізу проектованих фінансових звітів в умовах невизначеності. Вміння підготувати проектовані фінансові звіти і вибрати оптимальну фінансову стратегію на майбутнє є запорукою уникнення помилок у бізнесі, основою для управління фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

***Методика складання і аналізу проектованого звіту про фінансові результати

Для того, щоб правильно скласти проектований звіт про фінансові результати з допомогою методу процента від продажу, необхідно класифікувати його статті на автоматично утворені і регульовані.

Автоматично утворені статті (показники) утворюються внаслідок здійснення запланованої виробничої діяльності і змінюються пропорційно обсягу продажу.

Регульовані статті утворюються незалежно від обсягу продажу; для їх кількісного визначення використовуються інші методи (наприклад, експертні оцінки).

Процес складання проектованого звіту про фінансові результати можна відобразити на прикладі компанії «Сінела», використовуючи метод процента від продажу. Для цього необхідно спочатку прийняти певні припущення.

Наприклад, менеджери компанії «Сінела» передбачають, що обсяг реалізації продукції зросте в 200(х+1)році порівняно з 200х роком на 16%. Підставою для цього припущення є динаміка продажу продукції за останні три роки, коли щорічні обсяги реалізації зростали на 19%, 18% і 17% відповідно. Припускається, що витрати компанії, пов'язані з операційною діяльністю, будуть зростати у 200(х+1) році пропорційно зростанню обсягу реалізації.

Проектований звіт про фінансові результати у спрощеному вигляді наведено в табл*иці 8.1. Першим показником, який включається у нього, є дохід (виручка) від реалізації продукції. Цей показник є фінансовим узагальненням прогнозів обсягу реалізації, які спочатку отримують у натуральних одиницях виміру, а потім перераховують у грошовий вимірник.

Важливим під час проведення аналізу є визначення прогнозованої ціни для кожного виду продукції. Припущення про можливі зміни цін у межах горизонту прогнозів повинні бути належним чином обґрунтовані. Для перевірки цих припущень можна, наприклад, зіставити прогнозовані ціни на

продукцію з цінами конкурентів. Доцільно також звернути увагу на історичний аспект формування цін та фактор інфляції.

Таб*лиця 8.1.

Проектований звіт про фінансові результати компанії «Сінела»

на 200(х+1) рік, млн. грн.

Дохід (виручка) від реалізації включає у себе податок на додану вартість, акцизи та інші непрямі податки, хоча майже у всіх розвинених зарубіжних країн обсяги продажу вказуються у чистому вигляді, без непрямих податків. Це характерно для звіту про прибутки і збитки, який складають у країнах так званої англосаксонської групи (США, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія) або для рахунку результатів у Франції.

В Україні під час підготовки проектованого звіту про фінансові результати необхідно враховувати можливі зміни ставок ПДВ чи акцизного збору у прогнозованому періоді, але в нашому прикладі будемо вважати, що величина непрямих податків є незмінною.

Дохід (виручка) від реалізації продукції за мінусом ПДВ та акцизного збору утворює чистий дохід від реалізації. Прогнозована собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати і витрати на збут у 200(х+1) році вважаються такими, що зростають пропорційно обсягу реалізації (фактична величина кожного з перерахованих показників за 200х рік множиться на базис прогнозу 1,16).

Вийняток з правила становлять лише фінансові витрати і доходи, які не підпадають під припущення про постійне зростання. Це обумовлюється двома чинниками. По-перше, дохід (виручка) від реалізації продукції стосується тільки операційної, а не фінансової, діяльності підприємства. По-друге, достеменно не може бути відомо, як саме зміняться фінансові доходи та витрати - для цього необхідно скласти проектований баланс, визначити величину фінансових потреб і прийняти рішення про фінансові інвестиції та позики.

Прибуток (збиток) до оподаткування у проектованому звіті про фінансові результати майже завжди стосується лише звичайної діяльності підприємства, оскільки надзвичайні доходи і витрати прогнозувати недоцільно. Вони можуть бути враховані пізніше у вигляді розширення меж довірчих інтервалів для величини фінансових потреб.

Чистий прибуток не може розглядатися як кінцевий показник проектованого звіт про фінансові результати. Його необхідно зменшити на величину оголошених дивідендів для визначення доповнення до нерозподілених прибутків. Ця величина у подальшому додається до статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» проектованого балансу.

Розмір оголошених дивідендів не має прямого зв'язку з обсягом реалізації і прогнозується окремо. Наприклад, якщо керівництво компанії «Сінела» пообіцяло акціонерам збільшити виплати дивідендів у наступному році на 50%, то базис прогнозу буде дорівнювати 1,5.

Внаслідок проведення розрахунків, які супроводжували процес складання проектованого звіту про фінансові результати компанії «Сінела» на 200(х+1) рік, прогноз доповнення до нерозподілених прибутків фактично дорівнює величині 200х року. Це означає, що темпи реінвестування чистого прибутку не відповідають темпам зростання обсягів реалізації, що, у свою чергу, призводить до збільшення залежності від зовнішніх джерел фінансування. Для того, щоб визначити це у конкретних цифрах, складається прогнозований баланс.

Для цілей стратегічного планування прогнозована величина нерозподіленого прибутку, а також співвідношення темпів його збільшення (зменшення) з темпами зміни обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), є надзвичайно важливими показниками, від яких залежить прийняття рішень щодо стратегії оптимізації витрат, цінової і дивідендної стратегій тощо.

Разом з тим потрібно вміти застосовувати й інші методи прогнозування статей фінансової звітності, крім процента від продажу, наприклад метод лінійної регресії. Причиною вибору цього методу як альтернативного є, насамперед, існування відмінностей у темпах зміни обсягів реалізації та операційних витрат.

Для отримання точних результатів з допомогою лінійної регресії необхідно мати дані про обсяги реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші статті звіту про фінансові результати, між якими спостерігається лінійний зв'язок. Часові ряди доцільно формувати з даних як мінімум за п'ять останніх років, а при можливості - за 10-12 років.

Для ілюстрації процесу підготовки проектованого звіту про фінансові результати з допомогою лінійної регресії можна використати умовні показники компанії «Сінела» за 5 останніх років (табл*. 8.2).

Табл*иця 8.2.

Динаміка окремих показників звіту про фінансові результати

компанії «Сінела» протягом останніх 5-ти років, млн. грн.

Для кожного показника, про який можна сказати, що він лінійно пов'язаний з обсягом реалізації продукції (доходом від реалізації), необхідно розрахувати рівняння лінійної регресії, попередньо оцінивши тісноту зв'язку. Ці рівняння в загальному вигляді являють собою комбіновану (аддитивно-мультиплікативну) модель:

y = ax + b, де

y - показник, прямо пов'язаний з доходом (виручкою) від реалізації продукції;

x - доход (виручка) від реалізації продукції;

a - коефіцієнт регресії;

b - вільний член рівняння.

Для прогнозування собівартості реалізованої продукції, адміністративних та збутових витрат розраховуються відповідні рівняння регресії (табл*. 8.3).

Аналізуючи тісноту зв'язку між показниками, наведеними у табл*. 8.3, та доходом від реалізації, можна зробити певні висновки. Собівартість реалізованої продукції дуже тісно пов'язана з доходом (виручкою) від реалізації. Вказані показники протягом 5-ти років зростають майже пропорційно. Про це свідчать значення коефіцієнта кореляції R, яке майже дорівнює одиниці. Досить помітним можна вважати зв'язок між адміністративними витратами і доходом від реалізації, хоча цей зв'язок і не можна вважати дуже тісним. Коефіцієнт детермінації R2 для адміністративних витрат становить лише 0,6793. Це означає, що варіація адміністративних витрат на 67,9% обумовлена змінами доходу (виручки) від реалізації продукції, а на 32,1% - іншими, не врахованими у моделі, факторами.

На відміну від собівартості та адміністративних витрат, витрати на збут пов'язані з доходом від реалізації продукції дуже слабко. Про це свідчить низьке значення коефіцієнтів кореляції і детермінації. Така ситуація є цілком реальною, оскільки збутові витрати на практиці можуть змінюватися досить нерівномірно. Тому у прикладі з компанією «Сінела» прогнозування збутових витрат для цієї фірми на 200(х+1) рік доцільно здійснювати окремо.

На практиці може трапитися і таке, що нібито враховані всі обставини, пов'язані з прийняттям того чи іншого припущення, Але неправильно визначено важливість цих обставин або ймовірність настання тих чи інших подій. Наприклад, фахівці, які готують проектованих звіт про фінансові результати, можуть недооцінити витрати на рекламу. Збільшення продажу на 16%, як це було передбачено, може здійснюватись за рахунок наповнення традиційних сегментів ринку або за рахунок завоювання нових сегментів. Якщо компанія «Сінела» у 200(х+1) році планує здійснити експансію на нові ринкові «плацдарми», то ця стратегія вимагатиме значних рекламних затрат.

У той же час лінійна регресія може бути корисною для прогнозування собівартості реалізованої продукції (з більшою мірою точності) та адміністративних витрат (з меншою мірою точності). Для цього необхідно використати припущення про передбачуване зростання обсягів реалізації продукції «Сінели» у 200(х+1) році на 16% і розраховані раніше рівняння лінійної регресії.

Необхідно взяти прогноз доходу (виручки) від реалізації на 200(х+1) рік. Ця величина становить 348 млн. грн. Саме це значення потрібно послідовно підставляти замість x у рівняння лінійної регресії для собівартості та адміністративних витрат (табл*. 8.3):

1) собівартість реалізованої продукції (прогноз):

y = 0,4782х + 33,534 = 0,4782*348 + 33,534 = 200 млн. грн.

2) адміністративні витрати (прогноз):

y = 0,0174х + 20,265 = 0,0174*348 + 20,265 = 26,3 млн. грн.

Табл*иця 8.3.

Кореляція собівартості реалізованої продукції, адміністративних і збутових витрат і доходу (виручки) від реалізації компанії «Сінела»*

Якщо порівняти отримані результати з тими, що були розраховані з допомогою прогнозування на основі концепції постійного зростання (табл. *1), можна помітити деякі відхилення. Зокрема, прогноз собівартості реалізованої продукції вимагає зменшення на 3 млн. грн.. (203 млн. грн. - 200 млн. грн.), а прогноз адміністративних витрат - на 2,7 млн. грн. (29 млн. грн. - 26,3 млн. грн.).

Отже, з допомогою лінійної регресії можна уточнити показники проектованої фінансової звітності. На практиці, також, без проблем можна застосовувати і моделі нелінійної регресії. Трудомісткість прогнозування на основі лінійної регресії в сучасних умовах успішно компенсується широкими можливостями комп'ютерної техніки і пакетів прикладних програм.