Главная База знаний "Allbest" Менеджмент и трудовые отношения Підвищення ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту

Підвищення ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту

Теоретико-методичні основи ефективності господарської діяльності підприємства. Загальна характеристика, аналіз доходів та витрат підприємства Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко "Агросвіт". Сутність впливу ціни на рентабельність виробництва.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 10.12.2013
Размер файла 2,3 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Крім того, показник собівартості є основою для раціонального розміщення та спеціалізації виробництва, ведення господарського розрахунку. Його використовують для аналізу господарської діяльності підприємств і організацій, порівняння ефективності різних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що дає змогу визначити напрями раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів.

Собівартість як економічна категорія проявляється в показнику індивідуальної собівартості продукції кожного підприємства, а узагальнений її вираз -у показнику собівартості продукції галузі. На підставі цього у сільському господарстві розрізняють собівартість індивідуальну і галузеву. Індивідуальна відображає витрати окремого підприємства або його підрозділів; галузеву розраховують як середньозважену величину індивідуальних витрат підприємств району, області, зони, держави в цілому і вона є грошовим виразом частини суспільної вартості продукції.

Залежно від характеру витрат, які включається у собівартість продукції, в практичній діяльності підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість. До виробничої собівартості відносять витрати, пов'язані з виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати по збуту продукції.

З поміж продукції основних галузей визначення собівартості починають саме з продукції рослинництва, оскільки вона значною мірою споживається тваринництвом. Об'єктами розрахунку собівартості в рослинництві є різні види продукції, які одержують від кожної сільськогосподарської культури. Крім того, визначають собівартість незавершеного виробництва, що складається із собівартості сільськогосподарських робіт і вартості спожитих ресурсів для виробництва продукції рослинництва, які виконані (понесені) в поточному році під урожай майбутнього року.

Продукція рослинництва після збирання транспортується і відповідним чином доробляється (висушується план, очищується, сортується тощо).

З огляду на це виникає необхідність визначення витрат які повинні бути включені у виробничу собівартість продукції. відповідно до існуючого положення зерно і насіння соняшнику калькулюються за принципом франко-тік. При цьому в собівартість зерна включають витрати на доробку продукції. Сіно і солома калькулюються за франко - місцем зберігання, силос - франко-силосною спорудою, включаючи витрати на виробництво зеленої маси і на силосування, зелений корм - франко-місцем споживання, коренеплоди, картопля - за франко-місцем зберігання.

Собівартість -це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення.

Отже, основними показниками економічної ефективності виробництва є рентабельність, рентабельність продажу, маса прибутку на 1 га, маса прибутку на центнер реалізованої продукції. Показник собівартості є важливим узагальнюючим показником виробничо-фінансової діяльності підприємства.

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВОПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ ІМ. ШЕВЧЕНКО «АГРОСВІТ»

2.1 Загальна характеристика Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»

НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» була організована на базі ПВТФ «Агросвіт» в Миколаївській області, Снігурівського району, в селищі Новопетрівка в 2008 році, як філія СТОВ ім. Шевченка. Юридичною адресою господарства є с. Новопетрівка, вул. Радянська, 45. На даний момент функції директора виконує Гальович Василь Якимович, головного бухгалтера Завірюхіна Наталя Іванівна.

Відстань від центральної садиби с. Новопетрівка до обласного центра Миколаїв - 70 км, до районного центра Снігурівка - 20 км.

НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» - це виробничо-господарський комплекс, який здійснює свою виробничу діяльність на основі спеціалізації, концентрації і інтеграції виробництва, торгівлі сільськогосподарською продукцією. Майже 75% виробничої діяльності спрямована на виробниче об'єднання ГК «Верес», тобто приблизно 75% продукції вирощеної у господарстві прямує на переробні заводи ГК «Верес».

Компанія "Верес" була створена у 1991 році. До складу компанії увійшли 4 заводи з переробки плодоовочевої продукції. Три з них розташовані на території Черкащини - ЗАТ "Агроекопродукт" (м. Канів), Черкаська і Мошнівська філії СТОВ ім. Шевченка (Черкаський район). У квітні 2002 року у с. Хмільна Канівського району запущено виробництво шампіньйонів. Під маркою "Верес" виробляється близько 100 видів продукції: кетчупи, майонези, гриби, соуси, джеми, консервовані овочі, фрукти. Одночасно з виробництвом готової продукції (в цьому процесі задіяно чотири переробні заводи в екологічно чистих куточках України) розвивалася і сировинна база. Це і власні сільгоспугіддя, й одне із найбільших господарств у Східній Європі із вирощування грибів. Продукція ТМ "Верес" широко представлена не тільки в Україні, але й у Росії та інших країнах близького і далекого зарубіжжя. Якість і постійно зростаючий асортимент здобули заслужену повагу споживачів у всіх країнах, куди поставляється продукція ТМ "Верес".

Новопетрівська філія входить до складу сільськогосподарського об'єднання ГК «Верес», склад якого вимірюється чотирма виробничими філіями (рис. 2.1.).

Рис.2.1. Виробничі філії ГК «Верес»

Основні площі землекористування господарства - суглинисті чорноземи. Вони мають сприятливі для землеробства водно-фізичні, фізико-хімічні та агротехнічні властивості, але мають також тяжкий механічний склад, що ускладнює роботу сільськогосподарських агрегатів та процес вирощення сільськогосподарських культур. Тому для пухкості ґрунту щорічно вносять фосфогіпс нормою 4 т/га.

Територія НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» знаходиться в Степовій зоні, зоні ризикованого землеробства. Цей факт дещо ускладнює роботу господарства, тому що найбільш посушливий період випадає на літо, а цей період є найбільш важливим в рослинництві. Ця проблема вирішується за допомогою поливу на основі крапельного зрошення та дощувального агрегату ДДА-100.

Щоб визначити основні напрямки діяльності підприємства, ефективність господарювання, дослідимо основні економічні показники в динаміці та порівняємо їх із середніми даними по району.

Основними показниками розміру підприємства є: площа с/г угідь, авансований капітал, власний капітал, середньорічна чисельність працівників, обсяг виробництва валової та товарної продукції (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1 Показники розміру НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р

У % 2011до 2008 рр.

1

2

3

4

5

6

Площа с/г угідь, га

903,05

903,05

926,3

926,3

1,03

Авансований капітал, тис.грн.

4489

4172

18002

36 577

8,15

Власний капітал, тис .грн.

1221

1008

0

0

-

Середньорічна чисельність працівників, чол.

32

35

203

283

8,84

Обсяг товарної продукції, тис.грн

1914,2

3996,1

11122

11039

5,77

Аналізуючи дані наведеної таблиці, можна відмітити, що НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» протягом років має стабільну площу сільськогосподарських угідь, а за рахунок зміни організаційно-правової форми у 2010 році площа збільшилася на 23,25 га. При цьому кількість працівників в НФ «Агросвіт» за даний період також збільшується: у 2009 році кількість працівників зросла на 2 чоловіка порівняно із 2008 роком, а в 2010 році порівняно із 2009 роком середньорічна кількість працівників зросла на 168 чоловік, в порівнянні з 2010 року з 2011 - чисельність працівників зросла на 80 чоловік. Таке різке збільшення працівників у 2010 та 2011 роках зумовлене тим, що в структурі посівних площ відбулося збільшення трудомістких культур, а саме овочів. Зростання обсягу товарної продукції потягом 2008 - 2011 років свідчить про ефективність ведення господарства. Нульове значення власного капіталу у 2010 та 2011 роках пояснюється тим, що господарство набуло статусу філії. Інформація, представлена у таблиці 2.1. дає можливість зробити висновок про те, що НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» нарощує свої потужності.

Виходячи з порівняння 2008 і 2011 років, можемо зробити висновки, що авансований капітал зріс у 8 разів,чисельність працівників виросла майже в 9 разів і обсяг товарної продукції майже в 6 разів.

Отже, зміни в організаційно-правовій формі призвели до покращення функціонування підприємства.

Одним з важливих напрямків в економічній характеристиці об'єкту дослідження є визначення його виробничого напрямку. Виробничий напрямок формується по галузях, які мають найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції. На основі товарної продукції за 2011 рік НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» визначимо її структуру (таблиця 2.2.).

Таблиця 2.2 Структура товарної продукції НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» за 2011 р.

Показники

Ранжований ряд

тис.грн

% до підсумку

1

2

3

4

Продукція рослинництва

зернові і зернобобові:

527,78

2,82%

X

з них озима пшениця

293,34

1,57%

10

ячмінь

234,44

1,25%

12

олійні:

594,53

3,18%

X

гірчиця біла

368,2

1,97%

8

соняшник

116,25

0,62%

13

коріандр

110,08

0,59%

14

овочі:

17583,1

94,00%

X

картопля

348,44

1,86%

9

буряк столовий

10,64

0,06%

15

морква

479,76

2,56%

6

часник

284,31

1,52%

11

цибуля

5013,7

26,80%

2

Продовження таблиці 2.2

помідори

5280,09

28,23%

1

баклажан

2313,36

12,37%

3

перець

2260,6

12,09%

4

огірок

438,45

2,34%

7

капуста

1153,75

6,17%

5

Всього по С/Г

18705,41

100%

Х

Як показали розрахунки, підприємство має овочевий виробничий напрям.

Щоб визначити рівень зосередженості галузей даного підприємства, можна скористатися формулою (1.1):

де Пвj - питома вага j-тої продукції в структурі товарної продукції;

Пj - порядковий номер галузі у ранжованому ряду, побудованому за спадаючим принципом.

У досліджуваному господарстві доцільно ранжований ряд визначити тільки по сільському господарству, тому що господарство не виробляє ніякої іншої продукції. Показник тільки по сільському господарству дорівнює Кз = 0,18. А це означає, що підприємство має нижчий середнього рівень зосередженості галузей.

Для поглибленого вивчення виробничого напряму підприємства потрібно визначити структуру посівних площ (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 Структура посівних площ в НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»

Культури

2008 р.

2009 р.

2010р.

2011р.

га

%

га

%

га

%

га

%

1. Зернові та зернобобові - усього

390

72,49%

500

56,88%

128

22,34%

203

21,10%

в т.ч. ячмінь озимий

30

5,58%

100

11,38%

120

20,94%

-

-

ячмінь ярий

140

26,02%

200

22,75%

-

-

103

10,71%

пшениця озима

220

40,89%

200

22,75%

-

-

100

10,40%

квасоля

-

-

-

-

8

1,40%

-

-

2. Олійні культуриі:

-

-

-

-

120

20,94%

354,2

36,82%

гірчиця біла

-

-

-

-

40

6,98%

276,2

28,71%

гірчиця жовта

-

-

-

-

80

13,96%

-

-

коріандр

-

-

-

-

-

-

28

2,91%

4. Технічні культури:

12

2,23%

70

7,96%

-

-

50

5,20%

соняшник

12

2,23%

70

7,96%

-

-

50

5,20%

5. Овочі відкритого грунту

136

25,28%

309

35,15%

274

47,82%

355

36,88%

6. Овочі закритого грунту

-

-

-

-

51

8,90%

-

-

Всього

538

100,00%

879

100,00%

573

100,00%

926,3

100,00%

Аналіз структури посівних площ вказує на те, що в господарстві овочівництво є пріоритетною галуззю, про що і свідчать дані останніх чотирьох років, де питома вага овочів в структурі посівних площ з кожним роком становила все більше і в 2010 році вже перевищувала 50%. Це пояснюється високою рентабельністю овочевих культур. Така структура посівних площ зумовлена виробничим напрямом підприємства. Зернові культури теж займають немалу частку в загальній площі посіву (у 2011 р. ця частка становила 21,10%).

Для більш глибокої економічної характеристики підприємства необхідно охарактеризувати показники інтенсивності вкладень на 1 га сільськогосподарських угідь (таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4 Показники інтенсивності виробництва НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» за 2008 - 2011 роки

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р.

Авансований капітал на 1 га с/г угідь, тис. грн., в т. ч.:

4,58

4,26

21,86

36,4

основні фонди на 1 га с/г угідь, тис. грн.

2,9

3,4

6,56

9,63

оборотні фонди на 1 га с/г угідь, тис. грн.

1,68

0,86

15,3

26,8

Власний капітал на 1 га с/г угідь, тис. грн.

1,25

1,03

0

0

Витрати виробництва на 1 га с/г угідь, тис. грн., в т.ч.:

2,2

5,08

14,88

21,66

оплата праці на 1 га с/г угідь, тис. грн.

0,11

1,31

4,35

5,74

матеріальні витрати на 1 га с/г угідь, тис грн.

1,25

1,22

6,04

6,76

Трудозабезпеченість, осіб/ 100 га

3,26

3,57

24,65

28,21

Аналіз показників інтенсивності вкладень свідчить, що протягом зазначеного періоду вони підвищились, окрім власного капіталу, про причини цього було зазначено вище. Зростання витрат на одиницю площі є негативним для підприємства. Це, на мою думку, пояснюється тим, що у 2011 році ціни на ресурси зросли, а також відбулося зростання у структурі посівних площ овочів, які вимагають великих витрат. Головним є те, що темпи зростання витрат повинні бути нижчими, ніж темпи зростання обсягу реалізації. Що ж стосується трудозабезпеченості, то даний показник по господарству за останні два роки також зріс, особливо у 2010 році і продовжує зростати, як це видно в 2011 році .

Одним з важливих етапів економічної характеристики підприємства є визначення показників інтенсивності використання окремих ресурсів, що вказують на безпосередній вплив на результати виробництва. Адже, відомо, що, за однакових інших умов, кращі результати мають ті підприємства, які більш забезпечені певними ресурсами. Для аналізу скористаємося даними таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Показники інтенсивності використання окремих ресурсів НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р

У % 2011до 2008 рр.

Інтенсивність використання землі:

ступінь розораності

100

100

100

100

1

землезабезпеченість, га/чол

30,6

28

4,06

3,55

0,12

Показники стану і руху основних засобів:

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р

У % 2011до 2008 рр.

коефіцієнт зростання

1,35

1,72

1,41

1,76

1,30

коефіцієнт вибуття

0

0

0

0

0

коефіцієнт оновлення

0,36

0,42

0,24

0

-

коефіцієнт сукупного відтворення

0,26

0,72

0,41

0

-

коефіцієнт зношення

0,3

0,24

0,3

0,13

0,43

коефіцієнт придатності

0,7

0,76

0,7

0,87

1,2

Коефіцієнт обороту оборотного капіталу

2,77

1,43

3,44

2,13

0,76

Щодо інтенсивності використання землі, то слід відзначити досить високий рівень розораності сільськогосподарських земель, що становить 100 %.

Коефіцієнт зростання, коефіцієнт придатності характеризують темпи підвищення фондооснащеності підприємства і вони вищі в 2011 році ніж у 2008 році . Лише коефіцієнти оборотного капіталу та зношення вищі у 2008 році.

Щоб одержати остаточний висновок про економічний стан підприємства, необхідно проаналізувати показники ефективності його діяльності, які поділяють на натуральні та вартісні.

До натуральних відносять, перш за все, урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин. Їх динаміку можна прослідкувати, скориставшись даними таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Динаміка натуральних показників абсолютної ефективності виробництва НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р

1

2

3

4

5

Урожайність, ц/га:

пшениця озима

8,2

34,95

-

27,6

ячмінь

6,67

34,95

29,0

33,0

соняшник

5

19,4

-

5,0

помідори

401

645

700

374

З наведених даних видно, що натуральні показники НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» є досить високими, хоча вони коливаються протягом обраного періоду часу. Це може свідчити про недоліки в організації виробництва та менеджменті. На урожайність 2008 року вплинули природно-кліматичні умови, які не залежать від підприємства.

З 2009 року урожайність помідорів зросла завдяки запровадженню системи крапельного зрошення. 2011 рік має найнижчі результати урожайності, цьому сприяли природно-кліматичні умови.

Серед вартісних показників ефективності найбільшу увагу привертають показники товарної продукції та прибутку в розрахунку на одиницю земельної площі (таблиця 2.7.).

Таблиця 2.7 Вартісні показники абсолютної ефективності виробництва в НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт», тис.грн./га

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р

Товарна продукція

1,95

4,08

13,51

11,91

Чистий прибуток (збиток)

(0,19)

0,22

2,63

(2,6)

Аналізуючи вартісні показники в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських земель можна зробити висновок, що показник товарної продукції НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» збільшувався, окрім 2008 року з причин зазначених вище. Що ж стосується чистого прибутку, то з ним спостерігається аналогічна ситуація. В 2011 році на підприємстві знизилась товарна продукція у порівнянні з 2010 роком, також підприємство отримало збиток.

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є ступінь його фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

Для визначення фінансового стану підприємства необхідно проаналізувати його прибутковість, яка характеризується нормою прибутку та рівнем рентабельності (таблиця 2.8.).

Таблиця 2.8 Показники економічної ефективності виробництва в НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт», %

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р

Норма прибутку(збитку) на авансований капітал

-4,5

4,74

12,04

-0,0001

Норма прибутку (збитку) на власний капітал

-18,75

17,44

-

-

Рентабельність(збитковість) продажу

10,82

38,94

37,19

0,98

Рівень рентабельності (збитковості) виробництва

12,13

63,77

59,2

46,6

рентабельність ціна господарський

Величини показників норми прибутку (збитку) на авансований капітал і норми прибутку (збитку) на власний капітал свідчать, що НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» протягом 2011 року працювало збитково (але менш збитково ніж у 2008 році), що неможна сказати про 2009-2010 роки, де підприємство працювало ефективно.

Здійснивши аналіз рівня рентабельності по підприємству за передостанні два роки, можна дійти висновку, що підвищується економічна ефективність виробництва та ступінь окупності поточних витрат. Значення цього показника можна інтерпретувати так: у 2010 році на тисячу гривень виробничих витрат припадало 592 гривень валового прибутку. Ефективність використання виробничих фондів у 2009 році порівняно з 2010 роком зросла. Це зростання зумовлене збільшенням величини прибутку. Так як у 2011 році підприємство отримало збиток звідси і менший рівень рентабельності та рентабельність продажу.

Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва підтверджують дійсно прибутковий рівень господарювання, що дає змогу працювати в майбутньому та розширювати види діяльності. Цьому сприяє виробництво високорентабельних сільськогосподарських культур, а також значну роль відіграє централізоване управління діяльністю ГК «Верес», які не тільки приймають активну участь у виробничому процесі, а й забезпечують через ефективну систему маркетингового менеджменту канали реалізації готової продукції.

2.2 Аналіз доходів та витрат підприємства Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт»

Фінансова діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також у середині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базується на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, на їх ефективному використанні.

При переході до ринкової економіки, відмова від державного фінансування підприємств обумовлює необхідність використання в діяльності комерційного кредиту, невід'ємним штрихом якого є знання контрагентами фінансового стану підприємств і впевненість в його стійкості. Зростає зацікавленість в стабільності фінансового стану підприємства у постачальників, банків, акціонерів, податкових органів. Фінансова стабільність підприємства стає запорукою його виживання, оскільки банкрутство підприємства в умовах ринку є результатом фінансово-господарської діяльності разом з іншими її показниками. У зв'язку з цим велике значення має аналіз доходів і витрат підприємства як для самого підприємства, так і для його партнерів, власників, а також фінансових органів. Тому, на сьогодні, особливої актуальності набуває саме аналіз доходів і витрат підприємств. [22]

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток -- це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності. Прибуток виконує такі основні функції:

оцінки підсумків діяльності підприємства;

розподілу (розподілу доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою);

джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.

Головними завданнями аналізу доходів і витрат підприємства є:

систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку та понесених витрат;

виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;

вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

виявлення резервів збільшення прибутку та зниження витрат;

розроблення заходів для використання виявлених резервів. [14]

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», №2 «Звіт про фінансові результати» (див. додатки А, Б).

На підприємстві використовуються такі показники фінансових результатів:

доходи від реалізації продукції;

доходи від інших операцій;

доходи від надзвичайних операцій; '

прибуток на одиницю продукції;

прибуток від реалізації продукції;

прибуток від операційної діяльності;

прибуток від звичайної діяльності;

прибуток від надзвичайних подій;

оподаткований прибуток;

чистий прибуток.

Структуру доходів умовно показано в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Аналіз структури доходів на підприємстві Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за період 2011 - 2012 рр., тис. грн.

Показники

За 2011 рік

За 2012 рік

Відхилення від минулого року

Відхилення від минулого року у %

Сума

Питома вага,%

Сума

Питома вага,%

Дохід (виручка) від реалізації

12514

85,2

11039

100%

-1475

0,88

Операційні доходи

2170

14,8

0

0

-2170

0

Дохід від участі в капіталі

0

0

0

0

0

0

Інші фінансові доходи

0

0

0

0

0

0

Інші доходи від звичайної діяльності

0

0

0

0

0

0

Усього доходів

14684

100 %

11039

100 %

х

х

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 85,2% торік, 93,7% за звітний рік: Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства.

Структуру витрат і відрахувань показано в таблиці 2.10, яка складена на основі додатку Б.

На витратних статтях звітності відображаються:

на статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» -- виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;

на статті «Адміністративні витрати» -- загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням-підприємства;

па статті «Витрати на збут» -- витрати підприємства пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утриманий.

на статті «Втрати від участі в капіталі» -- збитки від інвестицій;

на статті «Інші витрати в операційній діяльності» -- собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, .збитки від неопераційних курсових різниць, збитки від уцінки фінансових інвестицій;

на статті «Надзвичайні витрати» -- збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій). [18]

У формуванні прибутків значну роль відіграють відрахування від доходів, прибутків.

Відрахування від доходів існують такі:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

інші відрахування з доходу -- знижки, повернення товарів тощо.

Відрахування від прибутку -- це податок на прибуток від звичайної діяльності і податки з надзвичайного прибутку. [17]

Таблиця 2.10 Аналіз структури витрат і відрахувань підприємстві Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за період 2010 - 2011 рр., тис.грн..

Показник

За 2010 р.

За 2011 р.

Відхилення від минулого року

Відхилення від минулого року у %

Сума

Питома вага,%

Сума

Питома вага,%

Податок на додану вартість

2231

10,7

1840

6,5

-391

0,82

Собівартість реалізованої продукції

6986

33,6

7530

26,8

544

1,08

Адміністративні витрати

1061

5,1

1040

3,7

-21

0,98

Витрати на збут

878

4,2

455

1,6

-423

0,52

Інші операційні витрати

52

0,25

2597

9,2

2545

50

Матеріальні затрати

4978

24

6786

24,1

1808

1,36

Витрати на оплату праці

3586

17,3

5759

20,5

2173

1,61

Витрати по відсотках за користування банківськими кредитами

34

0,16

34

0,12

0

1

Витрати на телефонний зв'язок

28

0,13

25

0,09

-3

0,89

Відрахування на соціальні заходи

1000

4,8

2027

7,2

1027

2,03

Витрати на відрядження

10

0,05

13

0,05

3

1,3

Усього витрат і відрахувань

20772

100 %

28106

100 %

х

1,35

Як бачимо з таблиці 2.10, з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції --33,6 % торік, 26,8 % у звітному 2011 році. Значну частку становлять матеріальні витрати, у порівнянні з минулим роком вони майже не змінилися. Також витрати на оплату праці займають провідне місце у структурі витрат. І становлять 17,3 % і 20,5 % у 2010 і 2011 роках відповідно.

Дані таблиці показують, що найбільшу частку відрахувань становлять податок на додану вартість (10,7 % і 6,5 %). У звітному році сума витрат по відсотках за користування банківськими кредитами не змінилася.

У наступній таблиці розглянемо структурк оборотного капіталу.

Таблиця 2.11 Структура оборотного капіталу СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» на кінець 2011 року

Складові оборотного капіталу

Структура оборотного капіталу

Структура оборотних фондів і фондів обігу, %

тис. грн.

%

Оборотні фонди -- всього

3881

14,5

100

Виробничі запаси

773

2,88

20

Незавершене виробництво

3108

11,56

80

Фонди обігу -- всього

22999

85,5

100

Готова продукція

646

2,4

2,8

Дебіторська заборгованість усіх видів

22316

83,0

97

Поточні фінансові інвестиції

0

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти

37

0,14

0,2

Інші оборотні активи

0

0

0

Оборотний капітал підприємства (всього оборотних активів)

26881

100

х

Дані табл. 2.11 свідчать, що на кінець 2011 р. більша частка оборотних засобів припадала на фонди обігу. В їх складі найбільшу питому вагу займають дебіторська заборгованість. В складі оборотних фондів найбільшу питому вагу займає незавершене виробництво.

2.3 Аналіз ефективності господарської діяльності підприємства Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт»

Важливим показником, що визначає ефективність виробництва рослинницької продукції є маса прибутку. Проаналізуємо цей показник.

Маса прибутку - це важливий показник, який визначає ефективність виробництва будь-якої продукції. Кожне підприємство намагається максимізувати цей показник. На масу прибутку впливають 3 основні фактори:

1) обсяг реалізації продукції;

2) повна собівартість 1 ц реалізованої продукції;

3) середня ціна реалізації 1 ц продукції.

Кількісний вплив кожного з наведених факторів на масу прибутку можна визначити, розклавши його загальний індекс на три часткових індекси. Для цього скористаємося формулою:

,

,

де g1, g0 - обсяг реалізації продукції у звітному і базовому роках відповідно, ц;

Ц1 і Ц0 - середня ціна реалізації 1 ц продукції за ці ж роки, грн.;

С1 і С0 - повна собівартість 1 ц продукції у звітному і базовому роках відповідно, грн.

Перший частковий індекс правої частини формули фіксує відносну зміну прибутку залежно від зміни обсягу реалізації продукції, другий - від зміни середньої ціни реалізації і третій - від зміни повної собівартості продукції. [2, 3]

Розрахуємо індекс прибутку помідорів.

Таблиця 2.12 Фактори впливу на масу прибутку Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт» за 2010 - 2011 роки

Показник

2010 рік

2011 рік

g

80000

35154

Ц

107

150

С

64,4

124,79

Підставивши у формулу дані з таблиці 2.11, отримаємо наступний результат:

35154*(150-124,79)/80000*(107-64,4)=(35154*(107-64,4)/80000*(107-64,4))*(35154*(150-64,4)/35154*(107-64,4))*(35154*(150-124,79)/35154*(150-64,4));

886232,34/3408000=1497560,4/3408000*3009182,4/1497560,4*886232,34/3009182,4;

0,26=0,44*2,01*0,29.

Отже, у результаті зменшення обсягу реалізації продукції з 80000 ц до 35154 ц, маса прибутку зменшилась на 56 %. Збільшення середньої ціни реалізації 1 ц помідорів з 107 грн/ц до 150 грн/ц викликало збільшення прибутку на 101 % у звітному році порівняно з базовим. Зростання собівартості продукції з 64,4 грн/ц до 124,79 грн/ц призвело до зменшення прибутку на 71 %. Під впливом цих факторів маса прибутку зменшилась на 74 % у звітному 2011 році порівняно з базовим 2010 роком.

Абсолютний вплив кожного чинника на зміну маси прибутку визначаємо відніманням чисельників індексів від їх знаменників. Маємо такий результат:

-2521767,66=-1910439,6+1511622-2122950,06

Отже, за рахунок зменшення обсягу реалізації зерна маса прибутку зменшилась на 1910439,6 грн. у звітному році порівняно з базовим. Під впливом зростання ціни прибуток збільшився на 1511622 грн. У результаті збільшення собівартості на дану продукцію маса прибутку зменшилась на 2122950,06 грн. Загалом маса прибутку знизилася на 2521767,66 грн.

Також додатково розрахуємо індекс рівня рентабельності виробництва даної галузі за формулою:

,

де ТП1 і ТП0 - товарна продукція відповідно у звітному і базовому роках;

ПС1 і ПС0 - повна собівартість пшениці у звітному і базовому роках відповідно.

Таблиця 2.13 Показники товарної продукції та повної собівартості Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт» за 2010 - 2011 роки

Показники

2010

2011

Товарна продукція, грн./ц

107,00

150,20

Повна собівартість, грн./ц

64,40

124,79

Підставимо у формулу відповідні значення:

Р0/Р1=(150,2-124,79):124,79/(107-64,4):64,4=((150,2-64,4):64,4/(107-64,4):64,4)*(( 150,2-124,79):124,79/(150,2-64,4):64,4);

Р0/Р1=0,204/0,661=1,33/0,661*0,204/1,33;

Р0/Р1=0,309=2,01*0,153.

Отже, у результаті збільшення товарної продукції з 107 грн. до 150,20 грн/ц, рівень рентабельності збільшився на 101 %, зростання повної собівартості із 64,4 грн. до 124,79 грн. у звітному році порівняно з базовим призвело до значного зменшення рівня рентабельності. Під впливом цих факторів, рівень рентабельності помідорів зменшився на 31 % у 2011 році порівняно з базовим 2010 роком.

Рівень собівартості центнера продукції в кінцевому рахун-

ку залежить від співвідношення двох укрупнених факторів: урожайності культури з гектара посіву і загальної суми витрат на одержання цієї продукції. Щоб визначити кількісний вплив цих двох факторів на

собівартість, можна скористатись індексним прийомом до-

слідження:

де С1, С0 -- собівартість 1 ц продукції в звітному і базовому періодах; У1 і У 0 -- урожайність культури з 1 га відповідно у звітному і базовому періодах; Вт1 і Вт0 -- витрати на 1 га посіву.

Таблиця 2.14 Показники урожайності помідорів та витрат Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт» за 2010 - 2011 роки

Показники

2010

2011

Урожайність, ц/га

700

374

Витрати, грн./га

36469,5

36324,7

Підставимо у формула відповідні дані:

1,86=1,87*0,99

Виходячи з розрахунків перший частковий індекс дає нам змогу побачити, що при зменшенні урожайності у 2011 році в порівнянні з 2010 роком собівартість помідорів підвищилась нв 87 п.п. Другий частковий індекс показує вплив загального обсягу витрат на її рівень і з відси слідує, що при незначному зменшенні витрат на один гектар помідорів у 2011 році призвів до зменшення собівартості продукції на 1п.п.

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСОПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВЕПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ ІМ. ШЕВЧЕНКО „АГРОСВІТ”

3.1 Виявлення резервів підвищення рентабельності

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.

Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства

Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх. [20]

Основними джерелами резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д. (рис.3.1). [21]

Рис.3.1. Основні джерела збільшення прибутку.

1. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок резервів збільшення обсягу реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду:

На розглянутому підприємстві при існуючому устаткуванні і рівні організації виробництва плануючий максимальний обсяг виробництва помідорів може досягти значення 3800 т.

Таким чином, резерв росту обсягу реалізації продукції складає:

3800 -3512= 288 т.

У звітному році сума прибутку, що приходиться на одиницю продукції склала:

5 280 тис.грн./ 3512т= 1,5тис.грн./т.

Резерв зростання прибутку складає:

=288т*1,5тис.грн./т.=432тис.грн.

2. У даному випадку можна збільшити рентабельність за рахунок збільшення прибутку та зменшення собівартості реалізації, а також можна знайти канали реалізації продукції за більш високими цінами. Якщо підвищити ціни реалізації, то вийде наступна картина, яка наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Вплив ціни реалізації на рентабельність помідорів

Показники

Факт (2011 рік)

Проект (2012 рік)

Відхилення

Відношення у %

Ціна реалізації 1 т., грн.

1500

1550

50

1,03

1

2

3

4

5

К-сть реалізованої продукції, т.

3512

3512

0

1

Виручка від реалізації, тис.грн.

5280

5443

163

1,03

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

4382

4300

-82

0,98

Прибуток від реалізації, тис.грн.

898

1143

245

1,27

Рівень рентабельності,%

20,5

26,6

10,1

1,3

З даної таблиці видно, як незначне збільшення ціни реалізації та зменшення собівартості позитивно вплинули на рівень рентабельності помідорів, рівень рентабельності збільшився на 10,1%. Це був наочний приклад збільшення рівня рентабельності за рахунок зменшення собівартості реалізованої продукції і збільшення ціни реалізації.

Отже, розглянуті шляхи окреслюють лише загальні напрями підвищення рентабельності сільськогосподарської продукції. В кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо здійснення режиму економії витрат на виробництво, підвищення врожайності, продуктивності тварин, підвищення продуктивності праці, тобто пошуку свого шляху підвищення рентабельності продукції.

Далі в таблиці 3.2, розглянемо показники рентабельності господарської діяльності досліджуваного підприємства.

Таблиця 3.2 Показники рентабельності господарської діяльності Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за 2011 рік

№

Назва показника та формула

Порядок розрахунку

Призначення (опис)

1

Рентабельність активів Ракт=Пч/СА

Ракт=-2324/((18001+36577)/2))=- 0,085

Визначається як відношення прибутку до середньорічної вартості усіх активів, даний показник показує, що на 1 грн збитку припадає - 0,085 грн. активів.

2

Рентабельність продажу Рпр=Чд/ВП*100%

Рпр=1626/9156*100%=17,8

Розраховується як відношення прибутку від продажу та суми продажу продукції (робіт,послуг).Характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт, послуг) і становить 17грн. 80 коп

3

Рентабельність продукції (робіт, послуг) Рп=Чд/СП*100%

Рп=1626/7530*100%=21,6

Обчислюється як відношення прибутку від продажу та собівартості продукції (робіт, послуг), показує, що підприємство отримало 21 грн. і 60 коп. прибутку в розрахунку на одну гривню понесених витрат

4

Коефіцієнт оборотності активів Коба=ВП/(Акпп+АКкп):2

Коба=9156/((5401+12600+0)+(9665+26881+31)):2=0,34

Характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації. Він показує, що 0,34 гривні реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулись в процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів.

Розглянемо також деякі важливі показники рентабельності, що застосовуються в світовій практиці.[34]

Коефіцієнт прибутковості (інше найменування цього показника - коефіцієнт “прибуток/продаж” (profit margin), норма чистого прибутку). Він показує, який чистий прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Розраховується за формулою:

Коефіцієнт прибутковості = Чистий прибуток / Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Так, як у 2011 році підприємство отримало збиток, то будемо розраховувати коефіцієнт збитковості, який становить - 2324 : 9156 = - 0,25 (25 %). Це означає, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 25 коп. збитку від кожної гривні продажу.

Зміну коефіцієнта прибутковості підприємства за два роки можна представити в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Зміна коефіцієнта прибутковості (збитковості) СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за 2010 - 2011 роки

Коефіцієнт прибутковості (збитковості)

2010 рік

2011 рік

Чистий прибуток / Чиста реалізація

2167:11122=0,19

-2324:9156=-0,25

З таблиці 3.3 видно, що коефіцієнт прибутковості у 2010 році становив 19 %, що є набагато кращим результатом ніж у 2011 році, коли підприємство отримало збиток.

3.2 Обгрунтування напрямів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників - організаційний, технологічний та ресурсний.

В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт - від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення обсягів незавершеного виробництва;

- удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

- прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

- зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих. [29]

Щоб краще дізнатися виявити ефективність господарювання підприємства проведемо SWOT-аналіз. Проводити SWOT-аналіз будемо по вирощуванню та реалізації овочів.

SWOT-аналіз - це визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і погроз, які виходять із його найближчого оточення (зовнішнього середовища).

Сильні сторони (Strengths) - переваги вашої організації;

Слабості (Weaknesses) - недоліки вашої організації;

Можливості (Opportunities) - фактори зовнішнього середовища, використання яких створить переваги вашої організації на ринку;

Загрози (Threats) - фактори, які можуть потенційно погіршити положення вашої організації на ринку.

Сильні сторони підприємства - те, у чому воно досягло успіхів або якась особливість, котра дасть вам додаткові можливості. Сила може полягати в наявному у вас досвіді, доступі до унікальних ресурсів, наявності передової технології й сучасного устаткування, високій кваліфікації персоналу, високій якості продукції, яку ви випускаєте, популярності вашої торговельної марки й т.п.

Слабкі сторони підприємства - це відсутність чогось важливого для функціонування підприємства або те, що вам поки не вдається в порівнянні з іншими компаніями й ставить вас у несприятливе положення. Як приклад слабких сторін можна привести занадто вузький асортимент товарів, які випускаються, погану репутацію компанії на ринку, недолік фінансування, низький рівень сервісу й т.п.

Ринкові можливості - це сприятливі обставини, які ваше підприємство може використати для одержання переваги. Як приклад ринкових можливостей можна привести погіршення позицій ваших конкурентів, різке зростання попиту, появу нових технологій виробництва вашої продукції, зростання рівня доходів населення й т.п. Слід зазначити, що можливостями з погляду SWOT-аналізу є не всі можливості, які існують на ринку, а тільки ті, які може використати ваше підприємство.

Ринкові загрози - події, настання яких може несприятливо вплинути на підприємство. Приклади ринкових загроз: вихід на ринок нових конкурентів, зростання податків, зміна смаків покупців, зниження народжуваності й т.п. [25]

Правила проведення SWOT-аналізу.

Правило 1. Ретельно визначите сферу кожного SWOT-аналізу. Компанії часто проводять загальний аналіз, який охоплює весь їхній бізнес. Вірогідно, він буде занадто узагальненим і марним для менеджерів, яких цікавлять можливості на конкретних ринках або сегментах. Фокусування SWOT-аналізу, наприклад на конкретному сегменті, забезпечує виявлення найбільш важливих для нього сильних і слабих сторін, можливостей і погроз.

Правило 2. Зрозумійте розходження між елементами SWOT: силами, слабостями, можливостями й загрозами. Сильні й слабі сторони - це внутрішні риси компанії, отже, їй підконтрольні. Можливості й загрози пов'язані з характеристиками ринкового середовища й непідвласні впливу організації.

Правило 3. Сильні й слабкі сторони можуть уважатися такими лише в тому випадку, якщо так їх сприймають покупці. Потрібно включати в аналіз тільки найбільш стосовні до справи переваги й недоліки. Пам'ятайте, що вони повинні визначатися у світлі пропозицій конкурентів. Сильна сторона буде сильною тільки тоді, коли такою її бачить ринок. Наприклад, якість продукту буде силою, тільки якщо він працює краще, ніж продукти конкурентів. І нарешті, таких сильних і слабих сторін може набратися дуже багато, так що й не зрозумієш, які з них головні. Щоб уникнути цього переваги й недоліки повинні бути ранжирувані відповідно до їх важливості в очах покупців.

Правило 4. Будьте об'єктивними й використайте різнобічну вхідну інформацію. Звичайно, не завжди вдається проводити аналіз за результатами великих маркетингових досліджень, але, з іншого боку, не можна доручати його одній людині, оскільки він не буде настільки точним і глибоким, як аналіз, проведений у вигляді групової дискусії й обміну ідеями. Важливо розуміти, що SWOT-аналіз - це не просто перерахування підозр менеджерів. Він повинен у якнайбільшому ступені грунтуватися на об'єктивних фактах і даних досліджень.

Правило 5. Уникайте великих і двозначних заяв. Занадто часто SWOT-аналіз послаблюється саме через те, що в нього включають подібні твердження, які, найімовірніше, нічого не значать для більшості покупців. Чим точнішим є формулювання, тим кориснішим буде аналіз.

Отже, ми визначили, що повинен являти собою результат SWOT-аналізу. [26]

Таблиця 3.4 Структура SWOT-аналізу по вирощуванню і реалізації овочів.

Сильні сторони

Слабкі сторони

1. Стабільні канали збуту ГК «Верес».

2. Безперебійне фінансування.

3. Дешеві трудові ресурси.

4. Харчування робітників безплатне.

5. Забезпеченість технікою.

6. Високий рівень якості продукції.

7. Механізоване збирання врожаю.

8. Система крапельного зрошення.

9. Забезпеченість тепличного комплексу.

1. Конкуренція в робочій силі.

2. Низький рівень кваліфікації робітників.

3. Велика відстань до каналів збуту.

4. Централізація влади.

Можливості

Загрози

1. Диверсифікація посадкового матеріалу.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены